Вы здесь:ГлавнаяКаталог товаровАптечный товар

Назад к списку

АБИРТРОН табл. п/о 500мг №60

Код товара: 661031

Производитель: Remedica (Кипр)

443 000,00 RUB

нет в наличии

Сообщить когда товар появиться в наличии

Задать вопрос по этому продукту

Написать жалобу

поиск медикаментов, лекарства, таблеток

Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!

Инструкция

Для медицинского использования лекарственного продукта

Абиртрон

Хранилище:

Активное вещество: ацетат абитерона;

1 таблетка, покрытая пленкой, содержит ацетат абитерон 250 мг или 500 мг;

Эксципиенты: лактоза, моногидрат; натрий CROSCARMELOSE, тип A; Повидон; лаурилсульфат натрия; Целлюлозный микрокристаллический; кремниевый диоксид коллоидный безводный; стеарат магния;

Состав оболочки: поливиниловый спирт (E 1203), диоксид титана (E 171), макроголь (E 1521), TALC (E 553B), красный оксид железа (E 172), черный оксид железа (E 172).

Дозировка формы. Таблетки покрыты пленкой.

Основные физико -химические свойства:

Дозировка 250 мг - таблетки, покрытые оболочкой из белого или почти белого, овальная с гравировкой "250" с одной стороны;

Дозировка 500 мг - таблетки, покрытые фиолетовой оболочкой, овальная с гравировкой "500" с одной стороны.

Фармакотерапевтическая группа. Противоопухолевые и иммуномодулирующие агенты. Средства, используемые для гормональной терапии. Гормональные антагонисты и подобные средства. Другие гормональные антагонисты и подобные средства. Абиатерон. ATH CODE L02B X03.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

Механизм действия

Apraterone Acetate in vivo метаболизируется в абитероне, который является ингибитором биосинтеза андрогенов. В частности, апиротеррон избирательно ингибирует фермент 17α-гидроксилазы/C17,20-Liasis (CYP17). Этот фермент необходим для биосинтеза андрогена в тканях яичка, коры надпочечников и опухоли предстательной железы. CYP17 катализирует трансформацию Бербертона и прогестерона в предшественники тестостерона, DGEA и Androstendion, соответственно, через 17α-гидроксилирование и расщепление C17,20. Подавление CYP17 также увеличивает производство минералокортикоидов в надпочечниках (см. Раздел «Особенности применения»).

Андрогенный рак простаты реагирует на лечение, которое уменьшает андрогены. Однако терапия, направленная на снижение уровня андрогена, в частности, использование ~~агонистов~~ агонистов лютеинизирующего гормона гормона (LGG) или орхиэктомии, снижает выработку андрогена в яичках, но не влияет на выработку андрогеновых надпочечников или опухолей в яичках, но не влияет Анкет Лечение с использованием препарата Abirtron уменьшает сывороточный тестостерон до неуточненных показателей при использовании с агонистами LGGG (или орхиэктомией).

Фармакодинамика.

Апретер ацетат снижает сывороточный тестостерон и другие андрогены больше, чем LGGG Orrogen Orrogen или Orrogen. Это является результатом селективного подавления CYP17, необходимого для биосинтеза андрогенов. Цефетическая простата антиген (PSA) является биологическим маркером у пациентов с раком простаты. В процессе фазы III клиническое обследование у пациентов после неудачной химиотерапии с использованием таксонов пациенты, получающие ацетат (38 %), по сравнению с пациентами, которые принимали плацебо (10 %), отметили снижение PSA не менее 50 %начального уровня.

Фармакокинетика.

Фармакокинетика абитерона и ацетата Абьятеране была исследована у здоровых добровольцев, пациентов с метастазирующим раком предстательной железы и пациентами без рака с печеночной или почечной недостаточностью. Апретер ацетат быстро метаболизируется in vivo в абитероне, который является ингибитором биосинтеза андрогенов.

Поглощение

После перорального введения ацетата Абьятеране максимальная концентрация в плазме крови достигается через 2 часа.

Использование ацетатного абиратерона вместе с пищей по сравнению с потреблением препарата приводит к 10-кратному увеличению AUC и почти к 17-кратному увеличению _{максимума} абитерона от среднего системного эффекта абитерана в зависимости от содержания жиров в еде. Следовательно, получение ацетата abyatherone во время еды потенциально может привести к изменению системного действия лекарственного продукта. Следовательно, апартрон не может быть взят с едой. Препарат следует использовать как минимум за 1 час до или 2 часа после еды. Таблетки следует проглотить без пережевы и не пить достаточно жидкости (см. Раздел «Применение и доза»).

Распределение

Связывание ¹⁴ C-абиратеррона с плазменными белками человека составляет 99,8 %. Объем распределения составляет 5630 литров, что указывает на то, что абитерон широко распространен в периферических тканях.

Биотрансформация

После перорального введения ¹⁴ ацетата C-абирастерона в виде капсул абитерона ацетат гидролизуется до абитерона, который затем подвергается реакциям сульфинга, гидроксилирования и окисления, главным образом, печеночной. Большая часть циркулирующего радиоактивного препарата (приблизительно 92 %) проявляется в виде метаболитов абитерона. Из 15 метаболитов, которые могут быть обнаружены, два основных метаболита-сульфат-абьятеране и n-оксид абитерона сульфата-доклада в течение приблизительно 43 % от общей радиоактивности.

Размножение

Средняя половина абитерона из плазмы крови составляет приблизительно 15 часов, учитывая данные, полученные у здоровых добровольцев. После перорального введения 1000 мг ацетата ¹⁴ C-абирерона примерно 88 % радиоактивной дозы было обнаружено в кале и приблизительно 5 % в моче. Основными компонентами, выпущенными из фекалий, являются неизменные ацетат апрегтрона и апиротеррон (приблизительно 55 % и 22 % от предписанной дозы соответственно).

Пациенты с печеночной недостаточностью

Фармакокинетика ацетата abyatherone была оценена у пациентов с уже доступной печеночной или умеренной печеночной недостаточностью (класс A и B по классификации Chald-Pu, соответственно) и в контрольной группе здоровых добровольцев. Системный эффект абитерона после одного перорального введения препарата при дозе 1000 мг увеличился примерно на 11 % и 260 % у пациентов с уже доступной печеночной недостаточностью легкой или умеренной тяжести соответственно. Средняя половина жизни абитерона распространилась примерно до 18 часов у пациентов с печеночной недостаточностью и до 19 часов у пациентов с умеренной печеночной недостаточностью.

В другом исследовании фармакокинетика абитерона была оценена у 8 пациентов с уже существующей печеночной недостаточностью (класс C по классификации детей -PUI) и 8 здоровых добровольцев с нормальной функцией печени. По сравнению со здоровыми добровольцами, у пациентов с тяжелой нарушением функции печени AUC AUC Abyteron увеличилась на 600 %, а доля не связанного активного вещества на 80 %.

Пациенты с печеночной недостаточностью не требуются отбора дозы.

Абиртрон следует использовать с осторожностью у пациентов с умеренной печеночной недостаточностью и только в том случае, если преимущества лечения сильно перевешивают потенциальные риски (см. Разделы «Особенности использования» и «метод использования и доза»).

Препарат не следует использовать у пациентов с тяжелой печеночной недостаточностью (см. Разделы «Противопоказания», «Особенности использования» и «метод использования и дозы»).

Пациентам, у которых развивается гепатотоксичность в процессе лечения с использованием апартрона, может потребоваться приостановить лечение и коррекцию дозы (см. Разделы «Особенности использования» и «метод использования и доза»).

Пациенты с почечной недостаточностью

Фармакокинетику ацетата абьятеране сравнивалась у пациентов с терминальной почечной недостаточностью при постоянном гемодиализе и контрольной группе пациентов с нормальной почечной функцией. Системный эффект абитерона после одного перорального введения препарата в дозе 1000 мг не увеличивался у пациентов с терминальной стадией почечной недостаточности при гемодиализе. При использовании препарата у пациентов с почечной недостаточностью, включая тяжелую почечную недостаточность, нет необходимости снижать дозу. Тем не менее, Careron должен быть предоставлен с осторожностью у пациентов с тяжелой почечной недостаточностью, поскольку клинические данные об использовании Abirtron отсутствуют у таких пациентов.

Клинические характеристики.

Индикация.

Abirtron показан для использования в сочетании с преднизоном или преднизолоном для лечения:

Впервые диагностированный метастатический гормонально чувствительный рак предстательной железы с высоким риском у взрослых мужчин в сочетании с андрогенной депривационной терапией;
Метастазирование рака предстательной железы, устойчивого к кастрации, с бессимптомным или легким курсом у взрослых мужчин после плохого результата андрогеновой блокады и то, что химиотерапия не показана клинически;
Метастазирование рака предстательной железы, устойчивого к кастрации у взрослых мужчин, чье заболевание прогрессирует во время или после предварительной химиотерапии доцетакселом.

Противопоказание.

Гиперчувствительность к активному веществу или к наполнителям препарата.
Препарат Abirtron противопоказан беременным женщинам и женщинам репродуктивного возраста.
Тяжелая печеночная недостаточность (класс C по шкале детей-и-пУ) (см. Фармакокинетику, особенности применения, доз и доз).
Препарат Abirtron с преднизоном или преднизолоном противопоказан в сочетании с RA-223.

Специальные меры безопасности.

Благодаря механизму действия, апартрон может повлиять на развитие плода, поэтому беременные женщины и женщины репродуктивного возраста должны носить защитные перчатки при работе с препаратом.

Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействий.

Влияние пищи на ацетат абитерона

Использование апартрона с едой значительно увеличивает поглощение абитерона ацетата. Эффективность и безопасность использования лекарственного продукта с помощью продуктов питания не установлены, поэтому Abirttron не может использоваться с едой (см. Фармакокинетику, дозы и дозы).

Влияние других лекарств на абитерон

В ходе изучения фармакокинетических взаимодействий с участием здоровых добровольцев, которые первоначально использовали рифампицин, мощный индуктор _CYP3A4 , в дозе 600 мг в день в течение 6 дней, а затем в одиночной дозе 1000 мг.

Следует избегать использования сильных индукторов CYP3A4 (например, фенитоин, карбамазепина, рифампицина, рифабутина, рифапентина, фенобарбитала, зверого св. Иоанна общего гиперкума ), за исключением отсутствия терапевтической альтернативы.

В отдельном клиническом исследовании с участием здоровых добровольцев одновременное использование кетоконазола, сильного ингибитора CYP3A4, не оказывало клинически важного влияния на фармакокинетику абитеритона.

Влияние абитерона на другие лекарства

Abiateron является ингибитором печеночных ферментов CYP2D6 и CYP2C8, с которыми происходит метаболизм лекарств. В ходе исследования, которое было выполнено для определения эффектов ацетата (с преднизоном) на однократную дозу субстрата субстрата CYP2D6, AUC декстрометосфана увеличился примерно в 2,9 раза. Значение AUC24 для декстрофана, активного метаболита декстрометана, увеличилось на 33 %.

Рекомендуется использовать Abirtron с осторожностью с лекарствами, которые активируются или метаболизируются CYP2D6, в частности с лекарственными средствами, которые имеют узкий терапевтический индекс. Следовательно, необходимо рассмотреть вопрос о сокращении дозы препарата, который метаболизируется CYP2D6 и имеет узкий терапевтический индекс. Такими лекарствами, в частности, являются метопрололом, пропранололом, дезипрамином, венлафаксином, галоперидолом, рисперидоном, пропафеноном, флекаинидом, кодеином, оксикодоном, трамадол (три последних требуют CYP2D6 для образования активных аналлу.

В ходе изучения CYP2C8 медицинские взаимодействия с участием здоровых добровольцев с пиоглитазоном с одной дозой 1000 мг ациратеронового ацетата -пиоглитазона увеличились на 46 %, AUC каждого из активных метаболитов пиоглитазона m -ии и m -iv снизился на 10 %. Хотя эти результаты указывают на отсутствие клинически важного увеличения системного эффекта лекарств, которые метаболизируются в основном с помощью CYP2C8, причем их одновременное применение их ацетатом Абьятера у пациентов следует тщательно наблюдать в признаках токсичности, связанных с одновременным применением Субстраты CYP2C8. Примеры метаболизированных лекарств CYP2C8 включают пиоглитазон и репаглинид (см. Раздел «Функции применения»).

Основные метаболиты сульфата абитерона-абитерана и N-оксида абитерона сульфата- in vitro продемонстрировали подавление конвейера Oatp1b1. Как следствие, это может привести к увеличению концентрации лекарств, выделяемой OATP1B1. Нет клинических данных для подтверждения взаимодействия конвейера.

Лекарства, которые расширяют интервал QT

Поскольку андроген-депривационная терапия может привести к интервалу QT, абиртрон следует использовать с осторожностью с лекарствами, которые могут продлевать интервал QT, или лекарства, которые могут вызвать желудочковую тахикардию «пироэт», такие как антиаритмические агенты, дизопирамид) или класс III. (например, амиодарон, соталол, дофетид, ибутилид), метадон, моксифлоксацин, антипсихотические препараты (см. Раздел «особенности использования»).

Применение с спиронолактоном

Спиронолактон связывается с андрогенными рецепторами, что может привести к увеличению уровня специфического антигена простаты (PSA). Сопутствующее использование с апартроном не рекомендуется.

Особенности приложения.

Артериальная гипертония, гипокалиемия, задержка жидкости и сердечная недостаточность из -за избытка минералокортикоидов.

Апретер ацетат может вызывать артериальную гипертонию, гипокалиемию и удержание жидкости в организме (см. Раздел «Побочные реакции») из -за увеличения уровня минералокортикоидов, что является результатом депрессии CYP17. Сопутствующее использование кортикостероидов ингибирует активность адренокортикотропного гормона (АКТГ), что приводит к снижению частоты и тяжести этих побочных эффектов. Осторожность должна использоваться с осторожностью при лечении пациентов, обостряющих основное заболевание, может проявляться повышением артериального давления, гипокалиемии (на фоне сердечных гликозидов) или удержания жидкости, такой как сердечная недостаточность, тяжелая или нестабильная стенокардия, Недавно передал анокард. и пациенты с тяжелой почечной недостаточностью.

Абиртрон следует использовать с осторожностью у пациентов с анамнезом сердечно -сосудистых заболеваний. Исследования фазы III с использованием ацетатного абьятератона, исключенных, пациентов с неконтролируемой гипертонией, клинически значимыми заболеваниями сердца, как свидетельствует о участии пациентов, которые ранее использовали химиотерапию) или сердечной недостаточности от степени II до IV (исследование с участием пациентов с первой диагностикой Рак предстательной железы или который не проявляется клинически химиотерапии), значение фракции выброса левого желудочка ˂ 50 %. Исследования с участием пациентов с первым диагностированным раком предстательной железы или которые не были клинически показаны химиотерапией, исключали пациентов с фибрилляцией предсердий и другими типами сердечной аритмии, которые требовали медицинского вмешательства. Безопасность использования лекарственных продуктов для пациентов с выбросом левого желудочка ˂50 % или сердечной недостаточности степени III или IV по шкале NYHA (исследования с участием пациентов, которые были предварительно используются химиотерапией) или сердечной недостаточности от степени II до IV (Исследование с первым диагнозом с раком предстательной железы или которое не показано клинически клинически) (см. Раздел «Побочные реакции»).

Перед лечением пациентов со значительным риском застойной сердечной недостаточности (например, с сердечной недостаточностью, неконтролируемой гипертонией или ишемической болезни сердца в анамнезе сердечной деятельности) следует проводить сердечную активность (например, с эхокардиограммой).

Сердечная недостаточность должна лечиться, и сердечная функция должна быть оптимизирована до лечения Abirtron. Гипертония, гипокалиемия и удержание жидкости следует контролировать. Во время лечения артериальное давление, уровни калия, удержание жидкости (увеличение веса, периферический отек) и другую застойную сердечную недостаточность должны измеряться каждые 2 недели в течение первых трех месяцев, а в будущем каждый месяц отклонение должно быть скорректировано. Пациенты, у которых была гипокалиемия, наблюдались на фоне использования Abirtron, наблюдалось расширение интервала QT. При клінічно значущих відхиленнях функції серця слід проводити відповідну терапію та у разі необхідності розглянути доцільність припинення лікування препаратом (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Гепатотоксичність та печінкова недостатність.

У процесі клінічних досліджень повідомляли про випадки вираженого підвищення рівня печінкових ферментів, що потребувало відміни лікування або коригування дози лікарського засобу (див. розділ «Побічні реакції»). Слід контролювати рівні сироваткових трансаміназ перед застосуванням лікарського засобу Абіртрон, а також кожні 2 тижні протягом перших 3 місяців лікування, а потім – щомісяця. У разі розвитку клінічних симптомів або ознак, що вказують на розвиток гепатотоксичності, слід негайно визначити рівень сироваткових трансаміназ. Якщо рівень аланінамінотрансферази (АЛТ) або аспартатамінотрансферази (АСТ) перевищує верхній поріг норми більше ніж у 5 разів, лікування Абіртроном слід негайно припинити та провести ретельну оцінку функції печінки. Відновити лікування із застосуванням зниженої дози Абіртрону можна лише за умови нормалізації функції печінки у пацієнта до початкового рівня (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

У разі розвитку тяжкої гепатотоксичності (рівень АЛТ або АСТ у 20 разів перевищує верхню межу норми) лікарський засіб слід відмінити і надалі уникати призначення абіратерону. Пацієнти з вірусним гепатитом в активній фазі не брали участі у клінічних дослідженнях, тому немає даних щодо застосування Абіртрону цій групі пацієнтів.

Немає даних щодо безпеки та ефективності застосування багаторазових доз абіратерону ацетату пацієнтам із помірною або тяжкою печінковою недостатністю (клас В або С за шкалою Чайлда-П'ю). Слід з обережністю застосовувати Абіртрон пацієнтам з помірною печінковою недостатністю і лише у разі, якщо користь від лікування значно переважає потенційні ризики (див. розділи «Фармакокінетика» та «Спосіб застосування та дози»). Не слід застосовувати Абіртрон пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю (див. розділи «Фармакокінетика», «Протипоказання» та «Спосіб застосування та дози»).

У постмаркетинговий період рідко повідомляли про випадки гострої печінкової недостатності та фульмінантного гепатиту, деякі з них мали летальний наслідок (див. розділ «Побічні реакції»).

Відміна кортикостероїдів та локалізація стресових ситуацій

У разі відміни преднізону або преднізолону слід ретельно контролювати стан пацієнта щодо проявів недостатності кори надниркових залоз. Якщо прийом Абіртрону продовжується після відміни кортикостероїдів, слід відслідковувати стан пацієнта щодо надлишку мінералокортикоїдів.

Якщо пацієнт переніс тяжку стресову ситуацію, йому можуть бути показані підвищені дози преднізону або преднізолону впродовж та після стресової ситуації.

Щільність кісток.

У чоловіків з метастазуючим раком простати (кастраційно-резистентний рак передміхурової залози) можливе зниження щільності кісткової тканини. Застосування Абіртрону в комбінації з глюкокортикостероїдами може посилити цей ефект.

Попереднє застосування кетоконазолу

Можна очікувати більш низькі показники чутливості до абіртрону у пацієнтів, які раніше отримували кетоконазол.

Гіперглікемія.

Застосування глюкокортикоїдів може збільшувати гіперглікемію, тому пацієнтам із цукровим діабетом слід часто вимірювати рівень цукру в крові.

Гіпоглікемія

Повідомлялося про випадки гіпоглікемії при застосуванні абіртрону разом з преднізоном/преднізолоном пацієнтам із ризиком розвитку цукрового діабету, які отримували піоглітазон або репаглінід (див. розділ «Взаємодія з лікарськими засобами та інші види взаємодій»); тому слід контролювати рівень цукру в крові хворих на цукровий діабет.

Застосування з хіміотерапією.

Безпека та ефективність одночасного застосування Абіртрону з цитотоксичною хіміотерапією не встановлені.

Потенційні ризики.

У чоловіків з метастазуючим кастраційно-резистентним раком простати, включаючи тих, хто проходить терапію лікарським засобом Абіртрон, можуть виникати анемія та сексуальна дисфункція.

Вплив на скелетно-м'язову систему.

Повідомлялось про випадки міопатії та рабдоміолізу у пацієнтів, які застосовували абіратерону ацетат. У деяких пацієнтів розвивався рабдоміоліз, здебільшого такі явища виникали протягом перших 6 місяців терапії та зникали після відміни лікарського засобу. Слід бути обережними при одночасному застосуванні Абіртрону та лікарських засобів, асоційованих із розвитком міопатії/рабдоміолізу.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Слід уникати одночасного застосування Абіртрону з потужними індукторами CYP3A4, за винятком випадків, коли відсутня терапевтична альтернатива через ризик зниження системного впливу абіратерону (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Комбінація абіратерону та преднізону/преднізолону з Ra-223.

Через підвищений ризик переломів та тенденцію до підвищеної летальності у пацієнтів з раком передміхурової залози без симптомів або з мало вираженими симптомами, що спостерігались у клінічних дослідженнях, лікування абіратероном та преднізоном/преднізолоном у комбінації з Ra-223 протипоказане. Не рекомендується розпочинати подальше лікування Ra-223 менше ніж через 5 днів після останнього прийому лікарського засобу Абіртрон у комбінації з преднізоном/преднізолоном.

Допоміжні речовини.

До складу Абіртрону входить лактоза. У разі встановлення непереносимості цукрів необхідно проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб.

1 таблетка Абіртрону 250 мг містить 6,8 мг натрію, а 1 таблетка Абіртрону 500 мг містить 13,6 мг натрію, тому пацієнтам, які застосовують натрій-контрольовану дієту, слід бути обережними при застосуванні лікарського засобу.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Жінки репродуктивного віку.

Дані щодо застосування Абіртрону вагітним жінкам відсутні. Даний лікарський засіб протипоказаний жінкам, які потенційно можуть завагітніти.

Контрацепція у чоловіків та жінок.

Дані про наявність абіратерону або його метаболітів у спермі відсутні. Слід використовувати презерватив при статевому контакті з вагітною жінкою. Якщо пацієнт живе статевим життям із жінкою репродуктивного віку, то слід використовувати презерватив у комбінації з іншими ефективними методами контрацепції. Дослідження на тваринах продемонстрували наявність репродуктивної токсичності.

Вагітність. Абіртрон не показаний для застосування жінками. Абіратерону ацетат протипоказаний вагітним та жінкам, які потенційно можуть завагітніти.

Період лактації. Абіртрон не слід застосовувати жінкам протягом періоду лактації.

Фертильність. Абіртрон впливав на фертильність тварин під час досліджень, але цей вплив був оборотним.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Абіртрон не впливає або проявляє незначний вплив на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Лікарський засіб слід приймати натще (щонайменше через 2 години після їди, а також слід уникати вживання їжі протягом 1 години після застосування Абіртрону). Таблетку приймати цілою, не розжовуючи та не подрібнюючи.

Рекомендовано запивати водою.

Рекомендована доза абіратерону становить 1000 мг (4 таблетки по 250 мг або 2 таблетки по 500 мг) як одноразова добова доза. Застосування лікарського засобу разом з їжею збільшує системний вплив абіратерону.

Дозування преднізону або преднізолону.

Для лікування вперше діагностованого раку передміхурової залози рекомендована доза преднізону або преднізолону становить 5 мг на добу.

Лікарський засіб застосовувати у комбінації з преднізоном або преднізолоном. Рекомендована доза преднізону або преднізолону становить 10 мг на добу.

Пацієнтам, яким не проводили хірургічну кастрацію, слід продовжувати медичну кастрацію аналогом ГнРГ упродовж лікування Абіртроном.

Перед початком лікування із застосуванням абіратерону слід провести контроль рівня сироваткових трансаміназ, а також контролювати їх рівень кожні 2 тижні впродовж перших 3 місяців лікування, а потім - кожного місяця. Щомісячно слід контролювати рівень артеріального тиску, сироваткового калію та затримку рідини. Пацієнтів із високим ризиком застійної серцевої недостатності слід контролювати кожні 2 тижні протягом перших 3 місяців лікування, а потім - кожного місяця (див. розділ «Особливості застосування»).

У пацієнтів з гіпокаліємією в анамнезі або у яких розвивається гіпокаліємія під час лікування Абіртроном, слід підтримувати рівень калію ≥4,0 мМ.

Пацієнтам, у яких розвивається токсичність ≥3 рівня, включаючи артеріальну гіпертензію, гіпокаліємію, набряк та немінералокортикоїдну токсичність, лікування слід припинити та вжити відповідних лікувальних заходів. Лікування Абіртроном можна відновлювати лише після того, як симптоми токсичності знизяться до рівня 1 або зникнуть.

У разі пропуску добової дози як Абіртрону, так і преднізону або преднізолону лікування слід відновити наступного дня, застосовуючи звичайну добову дозу.

Гепатотоксичність.

Лікування слід негайно призупинити до нормалізації функції печінки у пацієнтів, у яких на тлі лікування розвивається гепатотоксичність (рівень АЛТ або АСТ перевищує норму більше ніж у п'ять разів) (див. розділ «Особливості застосування»). Відновлення лікування можливе після нормалізації рівня функції печінки зі зниженої дози лікарського засобу – 500 мг (2 таблетки) 1 раз на добу. У таких пацієнтів слід проводити контроль рівня сироваткових трансаміназ протягом 3 місяців лікування та щомісячно у подальшому. Якщо прояви гепатотоксичності з'являються при прийомі зниженої дози 500 мг на добу, лікування слід припинити.

Якщо у пацієнта на тлі прийому лікарського засобу розвивається тяжка гепатотоксичність (рівень АЛТ або АСТ перевищує верхню межу норми у 20 разів), лікування абіратероном слід відмінити та у подальшому не відновлювати.

Печінкова недостатність.

Пацієнтам із печінковою недостатністю класу А за класифікацією Чайлда-П'ю в анамнезі коригування дози не потрібне.

Було продемонстровано, що середня печінкова недостатність (клас В за шкалою Чайлда-П'ю) збільшувала системний вплив абіратерону, що застосовували перорально у дозі 1000 мг 1 раз на добу, у 4 рази. Немає даних щодо клінічної безпеки та ефективності застосування багаторазових доз абіратерону ацетату пацієнтам із середньою або тяжкою печінковою недостатністю (клас В або С за шкалою Чайлда-П'ю). Не можна передбачити коригування дози.

Слід ретельно зважити можливість застосування Абіртрону пацієнтам із середньою печінковою недостатністю: користь від лікування повинна значно переважати над потенційним ризиком. Абіртрон не можна застосовувати пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю.

Ниркова недостатність.

Пацієнти з нирковою недостатністю не потребують корекції дози абіратерону. Немає клінічного досвіду застосування лікарського засобу пацієнтам із раком простати та тяжкою нирковою недостатністю. Слід бути обережними при застосуванні абіратерону даній категорії пацієнтів.

Діти.

Лікарський засіб не призначений для застосування дітям.

Передозування.

Досвід передозування лікарським засобом Абіртрон обмежений. Спеціального антидоту не існує.

Лікування. У разі передозування прийом Абіртрону слід призупинити і призначити симптоматичне лікування та моніторинг на випадок аритмії, гіпокаліємії та симптомів затримки рідини. Також слід провести оцінку функції печінки.

Побічні реакції.

У зведеному аналізі побічних реакцій, що спостерігалися у процесі клінічних досліджень ІІІ фази при прийомі абіратерону з частотою ≥10 %, були периферичний набряк, гіпокаліємія, артеріальна гіпертензія, інфекції сечовидільної системи, підвищення рівня АЛТ та/або АСТ. Інші важливі побічні реакції включали розлади серця, гепатотоксичність, переломи кісток та алергічний альвеоліт.

Абіратерон може спричинити артеріальну гіпертензію, гіпокаліємію та затримку рідини як фармакодинамічний наслідок механізму дії. Під час клінічних досліджень очікувані мінералокортикоїдні побічні реакції частіше спостерігались у пацієнтів, які приймали абіратерон, порівняно з тими, хто приймав плацебо: гіпокаліємія 18 % проти 8 %, артеріальна гіпертензія 22 % проти 16 % та затримка рідини (периферичний набряк) 23 % проти 17 % відповідно. У пацієнтів, які отримували лікування абіратероном, гіпокаліємія та артеріальна гіпертензія III та IV рівня за шкалою токсичності побічних реакцій СТС спостерігалися у 6 % проти 1 % пацієнтів відповідно, артеріальна гіпертензія - у 7 % проти 5 % пацієнтів відповідно та затримка рідини (периферичний набряк) - у 1 % проти 1 % пацієнтів відповідно. Мінералокортикоїдні реакції, зазвичай можна успішно коригувати за допомогою медикаментозного лікування. Одночасний прийом кортикостероїдів знижує частоту та ступінь тяжкості цих побічних реакцій (див. розділ «Особливості застосування»).

У процесі досліджень пацієнтів із метастазуючим раком простати, які застосовували ГнРГ аналог або в яких була проведена орхіектомія, абіратерон застосовували у дозі 1000 мг/добу у комбінації з преднізоном або преднізолоном (5 мг або 10 мг на добу залежно від показання).

Побічні реакції, що спостерігалися у процесі клінічних досліджень та у постмаркетинговий період із застосуванням абіратерону, наведені в таблиці за категоріями частоти проявів: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто (≥1/1000, <1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000) та частота невідома (частота не може бути встановлена з доступних даних).

У межах кожної групи частоти побічні реакції представлено у порядку зниження ступеня тяжкості проявів.

Системи органів	Побічні реакції та частота
Інфекції та інвазії	Дуже часто : інфекції сечовидільної системи
Інфекції та інвазії	Часто: сепсис
З боку ендокринної системи	Нечасто: порушення функції надниркових залоз.
З боку метаболізму та травлення	Дуже часто : гіпокаліємія.
З боку метаболізму та травлення	Часто : гіпертригліцеридемія.
З боку серця	Часто: серцева недостатність*, стенокардія, аритмія, миготлива аритмія, тахікардія.
	Нечасто: інші види аритмій.
	Частота невідома: інфаркт міокарда, подовження інтервалу QT (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Особливості застосування»).
З боку судинної системи	Дуже часто : артеріальна гіпертензія.
З боку дихальної системи	Рідко: алергічний альвеоліт ^а
З боку шлунково-кишкової системи	Дуже часто: діарея.
З боку шлунково-кишкової системи	Часто: диспепсія.
З боку гепатобіліарної системи	Дуже часто : підвищення рівня (АЛТ), підвищення рівня (АСТ) ^b . Рідко: фульмінантний гепатит, гостра печінкова недостатність
З боку імунної системи:	Невідомо: анафілактичні реакції.
З боку шкіри та підшкірної клітковини	Часто: висипання
З боку м'язово-скелетної системи та сполучної тканини	Нечасто: міопатія, рабдоміоліз.
З боку сечовидільної системи	Часто: гематурія.
Загальні розлади та реакції у місці введення	Дуже часто : периферичний набряк.
Пошкодження, отруєння та процедурні ускладнення	Часто: переломи**.

*Серцева недостатність також включає застійну серцеву недостатність, дисфункцію лівого шлуночка та зменшення фракції викиду.

** Переломи, включаючи остеопороз та всі види переломів, за винятком патологічних переломів.

^а Спонтанні повідомлення постмаркетингового періоду.

^b Підвищення рівня АЛТ та/або АСТ, включаючи підвищення AЛT, підвищення ACT, порушення функції печінки

Побічні реакції III ступеня за шкалою СТСAE, що спостерігалися у пацієнтів, які приймали абіратерон: гіпокаліємія (5 %); інфекції сечовидільної системи (2 %), підвищення рівня АЛТ та/або АСТ (4 %), артеріальна гіпертензія (6 %), переломи (2 %); периферичний набряк, серцева недостатність, миготлива аритмія (1 %).

Побічні реакції III ступеня за шкалою СТСАЕ, такі як гіпертригліцеридемія та стенокардія, спостерігалися у <1 % пацієнтів. Побічні реакції IV ступеня за шкалою СТСAE, такі як інфекції сечовидільної системи, підвищення рівня АЛТ та/або АСТ, гіпокаліємія, серцева недостатність, миготлива аритмія та переломи, спостерігалися у <1 % пацієнтів.

Більшість випадків артеріальної гіпертензії та гіпокаліємії спостерігалося у гормоночутливої популяції (дослідження 3011). Повідомляли про гіпертензію у 36,7 % пацієнтів у гормоночутливій популяції (дослідження 3011) порівняно з 11,8 % та 20,2 % у дослідженнях 301 та 302 відповідно. Гіпокаліємія спостерігалася у 20,4 % пацієнтів у гормоночутливій популяції (дослідження 3011) порівняно з 19,2 % та 14,9 % у дослідженнях 301 та 302 відповідно.

Опис окремих побічних реакцій.

Серцево-судинні побічні реакції.

З досліджень ІІІ фази виключали пацієнтів із неконтрольованою артеріальною гіпертензією, клінічно значущими захворюваннями серця, такими як інфаркт міокарда, артеріальні тромботичні явища протягом останніх 6 місяців, тяжка або нестабільна стенокардія, серцева недостатність ІІІ або ІV ступеня за шкалою NYHA (дослідження з участю пацієнтів, яким попередньо застосовували хіміотерапію) або серцева недостатність від ІІ до IV ступеня (дослідження з участю пацієнтів, яким хіміотерапія не показана), значення фракції викиду лівого шлуночка ˂50 %. Усі пацієнти, які брали участь у дослідженнях (ті, які приймали абіратерон, та ті, які отримували плацебо), одночасно отримували лікування, яке знижувало рівень андрогенів, із застосуванням агоністів ЛГРГ, що було асоційовано з виникненням діабету, інфаркту міокарда, інсульту та раптовою серцевою смертю. Частота серцево-судинних побічних реакцій під час фази ІІІ досліджень серед пацієнтів, які отримували абіратерон, та пацієнтів, які отримували плацебо, була такою: фібриляція передсердь - 2,6 % проти 2,0, тахікардія - 1,9 % проти 1,0 %, стенокардія - 1,7 % проти 0,8 %, серцева недостатність - 0,7 % проти 0,2 %, аритмія - 0,7 % проти 0,5 %.

Гепатотоксичність.

Повідомлялося про випадки гепатотоксичності з підвищенням рівня АЛТ, АСТ та загального білірубіну серед пацієнтів, які отримували абіратерону ацетат. Дослідження ІІІ фази клінічних досліджень показали, що гепатотоксичність ІІІ та ІV рівня (підвищення АСТ і АЛТ більше ніж у 5 разів від верхньої межі норми та білірубіну більше ніж у 1,5 раза від верхньої межі норми) спостерігалося приблизно у 6 % пацієнтів, яким застосовували абіратерон, зазвичай протягом перших трьох місяців лікування.

У дослідженні 3011 гепатотоксичність ІІІ або ІV ступеня спостерігалася у 8,4 % пацієнтів, які отримували абіратерону ацетат. Застосування абіратерону ацетату було припинено у 10 пацієнтів через гепатотоксичність; з них 2 пацієнти мали гепатотоксичність ІІ ступеня, 6 - мали гепатотоксичність ІІІ ступеня, а 2 - гепатотоксичність ІV ступеня без летальних наслідків. У клінічних дослідженнях ІІІ фази порушення функції печінки частіше спостерігалися у пацієнтів, у яких рівень АЛТ або АСТ до початку лікування був підвищений, ніж у пацієнтів з нормальними значеннями АЛТ та АСТ до початку лікування. При підвищенні АЛТ або AСТ більше ніж у 5 разів або підвищенні рівня загального білірубіну більше ніж у 3 рази від верхньої межі норми лікування абіратероном призупиняли або припиняли. У двох випадках відбулося значне підвищення показників функціональних печінкових проб. У цих пацієнтів з нормальною функцією печінки до лікування мало місце підвищення АЛТ або АСТ на тлі лікування у 15–40 разів від верхньої межі норми та підвищення рівня білірубіну у 2‑6 разів від верхньої межі норми. Після припинення лікування в обох пацієнтів спостерігалася нормалізація печінкових проб, одному пацієнтові відновили застосування абіратерону без повторного підвищення печінкових ферментів. У дослідженні 302 токсичність ІІІ ‑ ІV рівня з підвищенням рівня АЛТ або AСТ спостерігалась у 35 (6,5 %) пацієнтів, які отримували абіратерону ацетат. Підвищення рівня амінотрансфераз було відкориговане у всіх, крім 3 пацієнтів (2 з новими множинними метастазами у печінку та 1 з підвищенням АСТ приблизно через 3 тижні після останньої дози абіратерону ацетату). У клінічних дослідженнях ІІІ фази про припинення лікування через підвищення АЛТ та АСТ або порушення функції печінки повідомляли в 1,1 % пацієнтів, які отримували абіратерону ацетат, та у 0,6 % пацієнтів, які отримували плацебо. Летальних наслідків не зафіксовано.

У клінічних випробуваннях ризик розвитку гепатотоксичності був зменшений шляхом виключення пацієнтів із гепатитом або значними порушеннями печінкових тестів до початку лікування. З дослідження 3011 були виключені пацієнти з базовим показником АЛТ та AСТ, що перевищував більше ніж у 2,5 раза верхню межу норми, білірубіну > 1,5 раза від верхньої межі норми, а також пацієнти з активним або симптоматичним вірусним гепатитом або хронічним захворюванням печінки; з асцитом або шлунково-кишковими кровотечами внаслідок порушення функції печінки. З дослідження 301 були виключені пацієнти з базовим показником АЛТ та АСТ, що перевищував більше ніж у 2,5 раза верхню межу норми у разі відсутності метастазів у печінку та більше ніж у 5 разів від верхньої межі норми при наявності метастазів у печінку. З дослідження 302 були виключені пацієнти з метастазами в печінку, а також пацієнти з початковим показником АЛТ та AСТ, що перевищував більше ніж у 2,5 раза верхню межу норми. Підвищення показників печінкових проб у пацієнтів, які беруть участь у клінічних випробуваннях, відслідковували та контролювали шляхом переривання лікування та повторного його призначення лише після повернення печінкових тестів у пацієнта до базового рівня. Пацієнтам із підвищенням рівня AЛТ або AСТ більше ніж у 20 разів від верхньої межі норми повторне лікування не призначали. Безпека повторного призначення лікування таким пацієнтам невідома. Механізм гепатотоксичності не вивчений.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливою процедурою. Це дозволяє продовжувати моніторинг співвідношення «користь/ризик» для відповідного лікарського засобу. Медичним працівникам необхідно повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему повідомлень.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання.

Для лікарського засобу не вимагається спеціальних умов зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

Для дозування 250 мг: 10 таблеток вкритих плівковою оболонкою у блістері; по 12 блістерів в картонній коробці.

Для дозування 500 мг: 10 таблеток вкритих плівковою оболонкою у блістері; по 6 блістерів в картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

Ремедіка Лтд

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності .

вул. Ахарнон, Лімасол Індастріал Естейт, будівля 5-гормони та кортикостероїди, будівля 10-антинеопластичні та імуномодулюючі препарати, Лімасол, 3056 Кіпр

АБИРАТЕРОН

Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.

Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.

В аптеке бывают лекарства-аналоги.

Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.

Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.

Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.

Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.

Список отзывов пуст

Добавить отзыв

Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа