АДАЖИО табл. п/о 5 мг №28

Место хранения:

Активное вещество : 1 таблетка содержит оланзапин 5 мг или 10 мг;

Вспомогательные вещества : лактоза, моногидрат; стеарат магния; микрокристаллическая целлюлоза; кукурузный крахмал;

пленочная мембрана: гидроксипропилметилцеллюлоза; гидроксипропилцеллюлоза; полиэтиленгликоль; диоксид титана (E171).

Лекарственная форма. Таблетки покрыты пленкой оболочкой.

Основные физико-химические свойства:

Таблетки, покрытые скорлупой пленки, 5 мг: белый, круглый, диоксид, покрытый пленкой раковины таблеток. Гравировка «Аро» на одной стороне, OLA более «5» с другой.

Таблетки, покрытые скорлупой пленки, 10 мг: белый, круглый, диоксид, покрытый пленкой, оболочкой таблеток. Гравировка «Аро» на одной стороне, OLA более «10» с другой.

Фармакотерапевтическая группа.

Антипсихотики. ATH код N05A H03.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

Оланзапин является антипсихотическим, антиамериканским лекарственным средством, который стабилизирует настроение. Он имеет широкий спектр фармакологических действий из-за влияния на различные рецепторы. Привязка к серотониновым рецепторам 5 NT _{2A / 2C} , 5 NT ₃ , 5 NT ₆ , дофаминовые рецепторы D ₁ , D ₂ , D ₃ , D ₄ , D ₅ , мускариновые рецепторы M ₁ - M ₅ , адренергический рецептор A ₁ и гистамин H ₁ рецептор. В ходе исследований по поведению животных, вводимых Оланзапином, антагонизм Оланзапина был обнаружен для серотониновых рецепторов 5pt и дофамин и холинергическим. Оланзапин имеет более высокий уровень связывания с серотониновыми рецепторами 5pt ₂ , чем с рецепторами DOPAMINE D ₂ , в моделях как in vitro , так и in vivo . Электрофизиологические исследования показали, что Оланзапин избирательно снижает возбудимость мезолимбичных (A10) дофаминергических нейронов, обнаруживая небольшое влияние на высыпанные пути (A9) пути, связанные с функцией двигателя. Оланзапин ингибирует условное избавление от рефлекса, что указывает на его антипсихотическую активность при прохождении доз меньше доз, которые вызывают каталепсию, что является признаком боковых побочных эффектов. В отличие от некоторых других антипсихотических препаратов, Оранспин усиливает реакцию на стимулы во время анксиолитического теста.

Благодаря одноразовым приемам 10 мг волонтеров оланзапина во время томографии позитронной эмиссии (PET) было обнаружено, что оланзапин имеет больший уровень связывания с рецепторами 5 NT _2A , чем с дофаминовыми рецепторами D ₂ . Кроме того, в результате анализа изображений, полученных во время пациентов с шизофреной пациентами с однофотонной эмиссионной компьютерной томографией (OPECT), было обнаружено, что пациенты в оланзапине чувствительны пациенты с пересеченными рецепторами D ₂ , чем в других антипсихотиках и ризоре Пациенты, которые сопоставимы для пациентов с шапками.

Клиническая эффективность.

Во время лечения пациентов с шизофренией с положительными и негативными симптомами оланзапина получены статистически значимые данные о улучшении как отрицательных, так и положительных симптомов.

У пациентов с маниальными или смешанными эпизодами с биполярным расстройством Оланзапин продемонстрировал высокую эффективность в снижении маниакальных симптомов.

Дети.

Опыт подростков (от 13 до 17 лет) ограничен.

Фармакокинетика.

Поглощение.

Препарат хорошо поглощается после перорального введения, C _Max в плазме крови достигается через 5 - 8 часов. При поглощении оланзапина еда не влияет.

Распределение.

Уровень связывания оланзапина с белками плазмы крови составлял примерно на 93% при концентрации 7 нг / мл до 1000 нг / мл. Оланзапин связывается в основном с альбумином и ₁ -оксидом гликопротеином.

Биотрансформация.

Оланзапин метаболизируется в печени путем конъюгации и окисления. Основной циркуляционный метаболит составляет 10-н-глюкуронид, который не проходит через барьер мозга крови. Цитохромы P450-CYP1A2 и P450-CYP2D6 способствуют образованию метаболитов N-десметил и 2-гидроксиметила, который проявляет значительно более низкую фармакологическую активность in vivo , чем оланзапин, во время исследования животных. Преобладающая фармакологическая активность обусловлена ​​первичным оланзапином.

Разведение.

После устного использования средний период полураспада на волонтеров в волонтерах варьировался в зависимости от возраста и пола.

У здоровых летних добровольцев (от 65 лет), по сравнению с молодыми добровольцами, средний период полураспада был длиннее (51,8 против 33,8 часов), плазменный клиренс был уменьшен (17,5 против 18,2 л / ч). Фармакокинетические колебания, наблюдаемые у пожилых волонтеров, были в пределах досягаемости молодых добровольцев. У 44 пациентов с возрастом шизофрении> 65 лет дозировка от 5 до 20 мг / день не была связана с каким-либо характерным профилем нежелательных явлений.

У женщин по сравнению с мужчинами средний период полураспада был дольше (36,7 против 32,3 часа), плазменный клиренс был уменьшен (18,9% на 27,3 л / ч). Однако Оланзапин (5 - 20 мг) показал сопоставимый профиль безопасности в качестве женщин (n = 467), а у мужчин (n = 869).

Пациенты с почечной недостаточностью.

У пациентов с почечной недостаточностью (оформление креатинина <10 мл / мин), по сравнению со здоровыми добровольцами, не было существенной разницы в среднем половине полураспада (37,7 против 32,4 часа) или плазменный зазор (21,2 против 25, 0 л. / ч). Исследования показали, что примерно на 57% оланзапина с радиоактивной меткой присутствует в моче, в основном в форме метаболитов.

Пациенты, которые курят.

У пациентов со слабым расстройством функции печени сожжена, средний период полураспада был длиннее (39,3 ч), зазор плазмы был уменьшен (18,0 л / ч) по сравнению с утечками у пациентов без нарушений функции печени, которые не были Дым (48,8 часа и 14,1 л / ч соответственно).

Некурящие по сравнению с курильщиками (мужчинами и женщинами) средний период полураспада был дольше (38,6 против 30,4 часа), плазменный клиренс был уменьшен (18,6 против 27,7 л / ч).

Оформление оланзапина в плазме ниже у пожилых пациентов по сравнению с молодыми, у женщин по сравнению с мужчинами и некурящими по сравнению с курильщиками. И все же важность влияния таких факторов, как возраст, пол и курение, по оформлению Оланзапина в плазме и период полураспада мало по сравнению с различиями у разных людей.

Дети.

Фармакокинетика Оланзапина в подростках и взрослых похоже.

Клинические характеристики.

Индикация.

Оланзапин проявляется для лечения шизофрении.

Оланспин вступает в силу в поддержании достигнутого клинического воздействия во время длительной терапии у пациентов, в которых произошел ответ на первоначальную терапию.

Оланзапин проявляется для лечения маниакальных эпизодов умеренной и тяжелой степени.

Оланзапин указан для предотвращения повторных атак у пациентов с биполярными расстройствами, в которых положительный ответ был получен при лечении Оланзапина Мании.

Противопоказание.

Повышенная чувствительность к активному ингредиенту или к любому из вспомогательных веществ; Известный риск закрытой глаукомы.

Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.

Дети.

Исследование взаимодействия с другими лекарствами проводились только со взрослыми участием.

Вещества, влияющие на оланзапин.

Поскольку Оланзапин метаболизируется изоэнзима CYP1A2, конкретно ингибирующее вещество или индуцированное этим Iseener может повлиять на фармакокинетику оланзапина.

Индукторы CYP1A2.

Курение или использование карбамазепина увеличивает метаболизм оланзапина, который может привести к снижению концентрации оланзапина. Было слабое или умеренное увеличение клиренса Оланзапина. Клинические выводы ограничены, но рекомендуется клинический мониторинг, при необходимости, увеличение дозы оланзапина.

Ингибиторы CYP1A2.

Флуксамин, специфический ингибитор CYP1A2, значительно снижает метаболизм оланзапина. Это приводит к среднему росту C _Max после принятия флуксамина на 54% в некурящих, и 77% у мужчин, которые курят. Средний рост AUC Olingpine составляет 52% и 108% соответственно. Для пациентов с использованием флуксамина или любых других ингибиторов CYP1A2, например, ципрофлоксацин, уменьшенные дозы оланзапина должны быть предписаны. Необходимо рассмотреть снижение дозы оланзапина, если инициировано лечение ингибитора CYP1A2.

Уменьшение биодоступности.

Активированный уголь снизил устную биодоступность Оланзапина на 50-60% - его следует использовать как минимум за 2 часа до приема или через 2 часа после приема Оланзапина.

Флуоксетин (ингибитор CYR2D6), одна доза антацидов, содержащих алюминиевый и магний, или Cyimminia, не влияла на фармакокинетику оланзапина.

Потенциальная способность оланзапина влияет на другие лекарства.

Оланспин может обнаружить антагонизм к последствиям прямых и косвенных агонистов дофамина.

Оланспин не подавил основные Cyr450-изоэнцимы (например, 1A2, 2D6, 2C9, 2C19, 3A4) in vitro . Таким образом, никаких особых взаимодействий не ожидается в исследованиях in vivo , где ингибирование олаболизма Оланзапина не отмечалось при использовании таких активных веществ: трициклические антидепрессанты (в основном представленные iseenment of Cyp2d6), Warfarin (CYP2C9), Феофиллин (CYP1A2) ) или диазепам (CYP1A2) или диазепам. CYP3A4, 2C19).

Не было взаимодействия оланзапина при нанесении лития или биперсидна.

Терапевтический мониторинг уровня Valproate в плазме крови не нашел необходимости дозы вальпроата с сопутствующим введением с оланзапином.

Общая активность на CNS.

Оланзапин следует использовать с осторожностью пациентам, которые принимают этанол или препараты, которые могут привести к подавлению центральной нервной системы (CNS).

Сопущенное использование Оланзапина с антипаркинсковыми препаратами для пациентов с болезнью Паркинсона и деменцией не рекомендуется.

QTC Интервал.

Необходимо предписывать Оланзапин с другими препаратами для пациентов с риском увеличения интервала QTC.

Ингибиторы CYP 2 D 6 . Floxet (60 мг на введение или 60 мг в день в течение 8 дней) вызывает среднее увеличение максимальной концентрации оланзапина на 16%, а среднее снижение оформления Оланзапина на 16%. Значение влияния этих факторов мало по сравнению с различиями у разных людей, поэтому изменения дозировки обычно не рекомендуются.

Антигипертензивные средства . Оланзапин из-за потенциальной способности уменьшить артериальное давление может повысить воздействие некоторых антигипертензивных агентов.

Леводопа и дофамин агонисты. Оланзапин может обнаружить антагонизм к последствиям леводопов и агонистов дофамин.

Имипрамин . Одиночные дозы Olanzapine не показывают влияние на фармакокинетику имипрамина или его активного метаболита извинения.

Особенности приложения.

Во время лечения антипсихотические средства улучшения клинического состояния пациента могут занять от нескольких дней до нескольких недель. В этот период требуется тщательный мониторинг пациентов.

Психоз, связанный с деменцией и / или расстройствами поведения.

Оланзапин не предназначен для лечения деменции и / или поведенческих расстройств, но и не рекомендуется для использования у пациентов в связи с увеличением смертности и риска цереброваскулярных случаев.

Во время плацебо-контролируемых клинических испытаний (продолжительность 6-12 недель) с участием пожилых пациентов (средний возраст 78 лет), страдающих от деменции и / или проводящих нарушений поведения, число смертельных случаев было в 2 раза выше у пациентов, принимающих Оланзапин по сравнению до плацебо (3,5% против 1,5% соответственно). Высокая смертность не была связана со значением доз используемых оланзапина (среднесуточная доза составляла 4,4 мг) или с продолжительностью лечения. Факторы риска для увеличения летальности включают в себя возраст от 65 лет, дисфагию, беспокойство, недоедание и дегидратацию, легочные состояния (пневмония с аспирацией или без такого), сопровождая использование бензодиазепинов. Однако смертность была выше в оланзапинтерапии, чем при приеме плацебо, независимо от факторов риска.

В ходе клинических исследований были случаи цереброваскулярных побочных реакций (инсульт, переходный ишемический инсульт), включая летальные последствия. Число цереброваскулярных побочных реакций было в 3 раза выше у пациентов, принимающих Оланзапин по сравнению с плацебо (1,3% против 0,4% соответственно). Все пациенты, которые взяли оланзапин или плацебо, и, в котором наблюдались цереброваскулярные побочные эффекты, имели факторы риска. Возраст от 75 лет и сосудистым / смешанным типом деменсии были определены как факторы риска цереброваскулярных побочных реакций в оланзапинтерапии. Эффективность Оланзапина не была установлена ​​в ходе этих исследований.

Болезнь Паркинсона. Не рекомендуется использовать оланзапин в терапии психоза, связанного с агонистами дофамина. Не рекомендуется прилагаемое применение оланзапина и противоположных парковочных препаратов для пациентов с болезнью Паркинсона и деменцией. В ходе клинических исследований было очень ухудшение симптомов болезни и галлюцинаций Паркинсона, чаще всего, чем при приеме плацебо; При лечении психотических симптомов, Оланспинтерапия не более эффективна по сравнению с использованием плацебо. С самого начала этих исследований у пациентов постоянное использование самой маленькой эффективной дозы антопаркинсковых препаратов (агонисты дофамина), а также использование тех же антипаркинсковых лекарств и доз на протяжении всего исследования. Оланзапинтерапия началась в дозе 2,5 мг / день, которая была увеличена путем титрования до 15 мг / день.

Нейролептический злокачественный синдром. Нейролептический злокачественный синдром (NZS) представляет собой потенциально смертельный симптомовый комплекс, описанный в связи с антипсихотическими препаратами. Редко сообщили о случаях NZS, связанные с использованием Оланзапина. Клинические проявления NZS являются гиперпирез, жесткость мышц, потерю сознания и симптомы сердечной нестабильности (нерегулярный импульс или изменение артериального давления, тахикардия, повышенные потливость и сердечная аритмия). Дополнительные знаки включают увеличенный уровень фосфокиназы креатина, миоглобинурия (рабдомиолиза) и острая почечная недостаточность. Клиническое проявление NZS или наличие гипертермии без клинического проявления NZS требует немедленной отмены всех антипсихотических агентов, в том числе Оланспина.

Гипергликемия и диабет Mellitus .

Он нечасто сообщает гипергликемию и / или развитие диабета или ухудшения хода существующего диабета, связанного с кетоацидозом или диабетом запятой, а также летальными случаями. Иногда увеличивается предварительный вес тела, что может быть фактором риска.

Рекомендуется проводить соответствующий клинический мониторинг пациентов с диабетом и пациентами с факторами риска развития диабета, в частности, измерять уровень глюкозы в крови в начале лечения через 12 недель, а также ежегодно. Пациенты, получающие антипсихотические препараты, включая Adjakio ^® , должны контролироваться проявлениями симптомов гипергликемии (например, полидийской, полиурии, полифагии и слабости). У пациентов с диабетом и пациентами с факторами риска для развития диабета необходимо регулярно проверять уровень глюкозы. Масса тела следует контролировать, например: в начале лечения, через 4 недели, через 8 недель и 12 недель, а раз в четверть.

Антихолинергическая активность . В ходе клинических исследований выявлена ​​низкая частота антихолинергических явлений. Однако из-за ограниченного клинического опыта Оланзапина пациенты с сопутствующими заболеваниями должны быть осторожны в рецепте препарата с пациентами с гипертрофией простаты, паралитическими кишечными препятствиями или аналогичными состояниями.

Индикаторы функции печени. При использовании оланзапина переходные бессимптомные подмыслистые лифты уровня трансаминомасферазы печени (алина) и аспартатеминотрансферазы (асат), особенно в начале лечения. Пациенты с повышенным уровнем ALT и / или ASAT, симптомы расстройства печени, состояния, связанные с печеночной недостаточностью, а также пациентов, принимающих потенциально гепатотоксические препараты, Adjeccio ^® , предписаны с осторожностью. При гепатите (включая гепатоцеллюлярное, холестатическое или смешанное повреждение печени), Оланпин следует отменять.

Нейтропения. Оланзапин должен быть предписан с осторожностью на низких уровнях лейкоцитов и / или нейтрофилов по какой-либо причине для пациентов, получающих лекарства, которые могут вызвать нейтропению, пациенты с историей ингибирования лекарств / токсичных поражений костного мозга, больных с ингибированием костного мозга, вызванные сопутствующим Заболевания, облучение или химиотерапия и пациенты с гиперхоксинофилией и миэлололиферативным заболеванием. Нейтропения является частым побочным эффектом при совместимости с вальпроат и олингпином.

Прекращение терапии. При різкому припиненні терапії рідко (≥ 0,01 % та 0,1 %) повідомлялося про гострі симптоми, зокрема про надмірне потовиділення, безсоння, тремор, роздратованість, нудоту або блювання.

QT -інтервал. У ході клінічних досліджень оланзапін не спричинював довготривалої пролонгації абсолютних інтервалів QT та QTс. Однак, як і при лікуванні іншими антипсихотичними засобами, призначати оланзапін у комбінації з препаратами, які можуть спричинити пролонгацію інтервалу QTс, слід з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку, пацієнтам із вродженим синдромом пролонгації інтервалу QT, застійною серцевою недостатністю, гіпертрофією серця, гіпокаліємією чи гіпомагніємією.

Тромбоемболія. Нечасто повідомлялося про випадки розвитку венозної тромбоемболії (≥ 0,1 % – < 1 %) під час лікування оланзапіном. Причинно-наслідкового зв'язку між лікуванням оланзапіном та розвитком венозної тромбоемболії не встановлено. Однак, беручи до уваги те, що у пацієнтів із шизофренією часто розвивається схильність до тромбоемболії, необхідно враховувати усі можливі фактори ризику, наприклад іммобілізацію пацієнта, та вживати всіх необхідних запобіжних заходів.

Загальна дія на ЦНС. Враховуючи переважний вплив оланзапіну на ЦНС, необхідно вживати додаткових запобіжних заходів при прийомі оланзапіну разом з іншими препаратами центральної дії, включаючи вживання алкоголю.

Епілептичні напади. Оланзапін необхідно з обережністю застосовувати пацієнтам з епілептичними нападами в анамнезі та пацієнтам, чутливим до факторів, що знижують поріг нападів. Нечасто повідомлялося про випадки епілептичних нападів при лікуванні оланзапіном. У більшості цих випадків пацієнти мали в анамнезі епілептичні напади або ризик їх виникнення був підвищений.

Пізня дискінезія. У ході клінічних досліджень тривалістю один рік або менше при прийомі оланзапіну спостерігалася статистично значущо більш низька частота виникнення дискінезії, спричиненої лікуванням. Через зростаючий ризик розвитку пізньої дискінезії при тривалому прийомі антипсихотичних препаратів необхідне узгоджене зниження дози або повна відміна препарату при появі у пацієнта симптомів пізньої дискінезії. З часом ці симптоми можуть погіршуватись або навіть з'являтися після припинення лікування.

Ортостатична гіпотензія. Нечасто повідомлялося про випадки ортостатичної гіпотензії у пацієнтів літнього віку в ході клінічних досліджень. Як і при лікуванні іншими антипсихотиками, під час застосування оланзапіну рекомендується періодичне вимірювання артеріального тиску у пацієнтів віком від 65 років.

Раптова серцева смерть. У постмаркетингових звітах повідомлялося про випадки раптової серцевої смерті. Відповідно до результатів ретроспективного обсерваційного когортного дослідження, ризик раптової серцевої смерті у пацієнтів, які отримували лікування оланзапіном, підвищувався майже вдвічі порівняно з пацієнтами, які не застосовували антипсихотики. Ризик при застосуванні оланзапіну відповідає такому при застосуванні атипових антипсихотичних засобів, що були включені до об'єднаного аналізу.

Лактоза. Таблетки містять лактозу, тому їх не можна призначати хворим, що мають спадкову непереносимість лактози, дефіцит лактази Лаппа або синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції.

Допамінергічний антагонізм. Оланзапін in vitro виявляє антагонізм до допаміну та теоретично може протидіяти ефектам леводопи та агоністам допаміну, так само як інші антипсихотичні засоби.

Глюкоза. У ході клінічних досліджень (до 52 тижнів) оланзапін спричиняв більші зміни рівня глюкози порівняно з плацебо. Різниця у змінах значень між оланзапіном та плацебо була більшою у пацієнтів із симптомами дисрегуляції глюкози в анамнезі (включаючи пацієнтів з цукровим діабетом або пацієнтів із проявами гіперглікемії). У цих пацієнтів спостерігалося значне підвищення HbA1с порівняно з групою плацебо.

Відсоткове співвідношення пацієнтів, у яких змінився рівень глюкози з нормального або граничного до високого, постійно збільшувалося.

В аналізах пацієнтів, які пройшли 9–12-місячну терапію оланзапіном, підвищений рівень глюкози у крові знижувався через 6 місяців.

Зміни рівня ліпідів. Небажані зміни рівня ліпідів можуть спостерігатися у пацієнтів, які лікуються оланзапіном. Зміни рівня ліпідів слід лікувати належним чином у пацієнтів із дисліпідемією та у пацієнтів із факторами ризику розвитку порушень обміну ліпідів. У пацієнтів, які отримують лікування антипсихотичними засобами, включаючи Адажио ^® , необхідно регулярно контролювати рівні ліпідів у крові, наприклад: на початку лікування, через 12 тижнів, а також кожні 5 років надалі.

У ході клінічних досліджень, що тривали більше 12 тижнів, у пацієнтів, які приймали оланзапін, спостерігалося підвищення рівня загального холестерину, ліпопротеїдів низької щільності і тригліцеридів порівняно з групою плацебо.

Значне підвищення рівня ліпідів (загального холестерину, ліпопротеїдів низької щільності, тригліцеридів) спостерігалося частіше у пацієнтів без порушення обміну ліпідів в анамнезі.

Не спостерігалося статистично підтверджених відмінностей у підвищенні ліпопротеїдів високої щільності між пацієнтами, які приймали оланзапін, та пацієнтами, які приймали плацебо.

Кількісне співвідношення пацієнтів, у яких змінився рівень загального холестерину, ліпопротеїдів низької щільності або тригліцеридів з нормального чи граничного рівня до високого або змінився рівень ліпопротеїдів високої щільності з нормального чи граничного до низького, було більшим у ході довготривалих досліджень (не менше 48 тижнів) порівняно з таким при короткотермінових дослідженнях. У пацієнтів, які пройшли 12-місячну терапію, рівень загального холестерину не зростав після 4 – 6 місяців.

Суїцид. Схильність до суїциду притаманна як пацієнтам із шизофренією, так і пацієнтам із біполярним розладом I типу, у зв'язку з чим потрібно ретельно спостерігати за пацієнтами, які мають високий ризик суїциду та отримують терапію оланзапіном. З метою зниження можливості передозування потрібно виписувати оланзапін у таблетках малими кількостями, достатніми для забезпечення належного лікувального ефекту.

Маса тіла. Перед початком терапії оланзапіном слід враховувати потенційні наслідки підвищення маси тіла пацієнта. Пацієнти, які отримують лікування оланзапіном, повинні проходити регулярний моніторинг маси тіла.

Монотерапія оланзапіном дорослих . Під час 13 плацебо-контрольованих клінічних досліджень було виявлено, що у пацієнтів, які отримували терапію оланзапіном, спостерігалося підвищення маси тіла в середньому на 2,6 кг порівняно із втратою маси тіла в середньому на 0,3 кг у групі плацебо при медіані застосування 6 тижнів; у 22,2 % пацієнтів із тих, які отримували терапію оланзапіном, спостерігалося підвищення маси тіла не менше ніж на 7 % маси на початку лікування порівняно з 3 % пацієнтів групи плацебо при медіані застосування 8 тижнів; у 4,2 % пацієнтів спостерігалося збільшення маси тіла принаймні на 15 % маси на початку лікування порівняно з 0,3 % пацієнтів групи плацебо при медіані застосування 12 тижнів. Клінічно значуще збільшення маси тіла спостерігалося у всіх категорій пацієнтів за ІМТ (індекс маси тіла). Припинення терапії через збільшення маси тіла потребували 0,2 % пацієнтів, які отримували лікування оланзапіном, порівняно з 0 % пацієнтів з групи плацебо.

У ході довготривалих клінічних досліджень (не менше 48 тижнів) середнє збільшення маси тіла у пацієнтів було 5,6 кг (при медіані застосування 573 дні; N = 2021). Кількість пацієнтів, у яких спостерігалося збільшення маси тіла не менш ніж на 7 %, 15 % або 25 % початкової маси, при довготривалому застосуванні оланзапіну становила 64 %, 32 % та 12 % відповідно. Припинення терапії через збільшення маси тіла потребували 0,4 % пацієнтів, які отримували лікування оланзапіном протягом не менш ніж 48 тижнів.

Дисфагія. Порушення езофагальної моторики та задишка були асоційовані з прийомом антипсихотичних засобів. Аспіраційна пневмонія була частою причиною захворюваності та смертності у пацієнтів із хворобою Альцгеймера. Оланзапін не схвалений для лікування пацієнтів із хворобою Альцгеймера.

Регуляція температури тіла. Порушення здатності тіла знижувати свою температуру спостерігалося у зв'язку із антипсихотиками. Рекомендовано зважати на цей факт при призначенні оланзапіну пацієнтам, які знаходяться в умовах, що можуть призвести до підвищення температури тіла, таких як посилені тренування, перебування в умовах екстремальних температур, супутнє застосування засобів з антихолінергічною активністю або стан дегідратації.

Застосування пацієнтам, які мають супутні захворювання. Клінічний досвід застосування оланзапіну пацієнтам із певними захворюваннями обмежений. Оланзапін посилює in vitro афінність до мускаринових рецепторів. У ході премаркетингових клінічних досліджень оланзапіну його застосування було асоційоване із запорами, відчуттям сухості в роті, тахікардією та іншими побічними явищами, що, можливо, пов'язані з холінергічним антагонізмом. Подібні побічні реакції нечасто призводили до припинення терапії оланзапіном, але необхідно з обережністю застосовувати оланзапін пацієнтам із клінічно значущою гіпертрофією простати, вузькокутовою глаукомою, паралітичною непрохідністю кишечнику в анамнезі або зі спорідненими станами, спричиненими холінергічним антагонізмом, які можуть погіршуватися у присутності оланзапіну. У ході 5 плацебо-контрольованих досліджень оланзапіну у пацієнтів літнього віку із психозом, пов'язаним з деменцією (n = 1184), спостерігалися такі побічні реакції, пов'язані із терапією, із частотою виникнення не менше 2 % та зі значущо більш високою частотою виникнення порівняно з пацієнтами групи плацебо: падіння, сонливість, периферичні набряки, порушення ходи, нетримання сечі, летаргія, збільшення маси тіла, астенія, пірексія, пневмонія, відчуття сухості в роті та зорові галюцинації. Частота припинення терапії через побічні явища була вищою у групі, яка отримувала оланзапін, порівняно з плацебо (13 % порівняно з 7 % відповідно). У пацієнтів літнього віку із психозом, пов'язаним з деменцією, які отримують оланзапін, вищий рівень випадків смерті порівняно з групою плацебо. Оланзапін не показаний для лікування пацієнтів літнього віку із психозом, пов'язаним з деменцією. Оланзапін не застосовувався в достатній кількості випадків у пацієнтів з нещодавнім інфарктом міокарда або нестабільним серцевим захворюванням. Пацієнти з вищевказаними діагнозами були виключені з премаркетингових клінічних досліджень. Слід з обережністю застосовувати оланзапін для лікування пацієнтів із серцевими захворюваннями через ризик виникнення ортостатичної гіпотензії.

Лабораторні дослідження. Рекомендується контролювати глюкозу натще та ліпідний профіль на початку лікування та періодично під час лікування.

Гіперпролактинемія. Як і інші засоби із властивостями антагоністів допамінових рецепторів D2, оланзапін підвищує в крові рівні пролактину, і це підвищення зберігається при тривалому застосуванні. Гіперпролактинемія може пригнічувати гіпоталамічний гормон GnRH, результатом чого є зниження секреції пітуїтарного гонадотропіну. Це, в свою чергу, може інгібувати репродуктивну функцію шляхом порушення гонадного сперматогенезу як у чоловіків, так і у жінок. Повідомлялося про галакторею, аменорею, гінекомастію та імпотенцію у пацієнтів, які отримували препарати, що підвищували рівень пролактину. Довготривала гіперпролактинемія, асоційована із гіпогонадизмом, може призвести до зниження щільності кісток як у чоловіків, так і у жінок.

Додаткові дослідження / лабораторні дані. Беручи до уваги, що у ході деяких досліджень на тваринах спостерігалася нейтропенія, асоційована із прийомом інших психотропних компонентів, та лейкопенія, асоційована із прийомом оланзапіну (див. нижче «Токсикологічні дослідження на тваринах» ) , гематологічні параметри оцінювались з особливою уважністю в премаркетингових дослідженнях оланзапіну. У премаркетинговій базі даних оланзапіну не було ознак ризику виникнення клінічно значущої нейтропенії, пов'язаної із лікуванням оланзапіном.

Постмаркетингові звіти.

Звіти про побічні реакції після виходу оланзапіну на ринок, які включали нейтропенію, були пов'язані у часі із його прийомом, але не обов'язково мали причинно-наслідковий зв'язок.

Токсикологічні дослідження на тваринах.

Під час досліджень оланзапіну на тваринах основними гематологічними результатами були оборотна периферична цитопенія в окремих особин собак при дозуванні 10 мг/кг (у 17 разів більша доза за максимальну рекомендовану денну пероральну дозу для людини при розрахунку дози у мг/м ² поверхні тіла), дозозалежне зниження кількості лімфоцитів і нейтрофілів у мишей і лімфопенія у щурів. У кількох собак, які отримували дози 10 мг/кг, розвинулась оборотна нейтропенія та/або оборотна гемолітична анемія у період між 1-м і 10-м місяцями лікування. Дозозалежне зниження кількості лімфоцитів і нейтрофілів відзначалося в мишей, що отримували дозу 10 мг/кг (дорівнює дворазовій максимальній рекомендованій щоденній пероральній дозі для людини при розрахунку дози у мг/м ² поверхні тіла) у ході досліджень тривалістю 3 місяці. Неспецифічна лімфопенія, відповідно до зниження приросту маси тіла, спостерігалася у щурів, які отримували дозу 22,5 мг/кг (у 11 разів більша за максимальну рекомендовану щоденну пероральну дозу для людини при розрахунку дози у мг/м ² поверхні тіла) протягом 3 місяців або 16 мг/кг (у 8 разів більша за максимальну рекомендовану щоденну пероральну дозу для людини при розрахунку дози у мг/м ² поверхні тіла) протягом 6 або 12 місяців. Ніяких доказів цитотоксичності для кісткового мозку не було для жодного з вивчених видів. Клітини кісткового мозку були нормоцелюлярні або гіперцелюлярні, що свідчить про те, що зниження кількості циркулюючих клітин крові було, ймовірно, пов'язано з периферичними (не пов'язаними з кістковим мозком) факторами.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Відсутні адекватні і добре контрольовані дослідження дії оланзапіну на вагітних. Пацієнтки під час лікування оланзапіном повинні повідомити свого лікаря про вагітність або намір завагітніти. Оскільки досвід лікування вагітних оланзапіном обмежений, оланзапін під час вагітності необхідно застосовувати тільки тоді, коли очікувані результати виправдовують можливий ризик для плода.

У новонароджених, матері яких приймали антипсихотики (включаючи оланзапін) протягом третього триместру вагітності, існує ризик виникнення побічних реакцій, включаючи екстрапірамідні порушення та/або синдром відміни, симптоми яких можуть після народження змінюватися за силою та тривалістю. Повідомлялося про ажитацію, артеріальну гіпертензію, артеріальну гіпотензію, тремор, сонливість, респіраторний дистрес-синдром або розлад харчування. Тому необхідно ретельно контролювати стан новонароджених.

При дослідженні здорових жінок, які годували груддю, оланзапін було виявлено у грудному молоці. Середня доза для немовляти (мг/кг) без ризику для нього оцінювалася як 1,8 % материнської дози (мг/кг). Пацієнткам рекомендується не годувати немовлят груддю, якщо вони приймають оланзапін.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Досліджень впливу оланзапіну на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами не проводилося. Оскільки оланзапін може спричинити сонливість та запаморочення, пацієнтів слід попередити про небезпеку, пов'язану з експлуатацією механізмів, у т. ч. автотранспортних засобів.

Спос іб застосування та дози.

Дорослі.

Шизофренія. Рекомендована початкова доза оланзапіну становить 10 мг один раз на день.

Маніакальні епізоди. Рекомендована початкова доза оланзапіну як монотерапії становить 15 мг на добу або 10 мг на добу при комбінованому лікуванні.

Профілактика повторних нападів у пацієнтів з біполярними розладами. Рекомендована початкова доза становить 10 мг на добу. Пацієнти з біполярними розладами, які отримували оланзапін для лікування маніакальних епізодів, повинні продовжувати отримувати оланзапін у тому ж дозуванні і для профілактики повторних нападів. За умови розвитку нового маніакального, депресивного або змішаного епізоду лікування необхідно продовжувати (за необхідності оптимізувавши дозу) разом із підтримувальною терапією для лікування симптомів порушення настрою, якщо є клінічна необхідність.

Лікування шизофренії, маніакальних епізодів та попередження рецидивів біполярного розладу. Щоденну дозу визначають на підставі клінічного статусу в діапазоні від 5 до 20 мг на добу. Збільшення рекомендованої початкової дози проводять з інтервалами не менше 24 годин лише після клінічного обстеження. Оланзапін застосовують незалежно від прийому їжі, оскільки вживання їжі не впливає на абсорбцію препарату. При відміні препарату завершення терапії потрібно проводити поступово.

Діти. Застосування оланзапіну дітям та підліткам (віком до 18 років) не рекомендоване у зв'язку із недостатністю даних із безпеки та ефективності. У ході короткострокових досліджень у пацієнтів підліткового віку відмічалось збільшення маси тіла, зміни рівнів пролактину та ліпідів порівняно з дорослими.

Пацієнти літнього віку. Призначення меншої початкової дози (5 мг на день) зазвичай не потрібне. Необхідність призначення меншої початкової дози потрібно розглядати для пацієнтів віком понад 65 років за наявності клінічних показань.

Пацієнти з нирковою та/або печінковою недостатністю. Меншу початкову дозу (5 мг на день) можна призначати таким пацієнтам. За наявності помірної печінкової недостатності (цироз, класи недостатності А або В за шкалою Чайлда–П'ю) початкова доза повинна становити 5 мг, і підвищувати дозу необхідно з обережністю.

Стать. Корекція дози залежно від статі пацієнта не потрібна.

Курці. Корекція дози залежно від наявності/відсутності звички до паління не потрібна.

Меншу початкову дозу можна призначати пацієнтам з комбінацією факторів (жіноча стать, літній вік, відсутність звички до паління), які можуть знижувати метаболізм оланзапіну. Підвищення дози для таких пацієнтів, якщо це показано, потрібно здійснювати поступово, з обережністю.

Пацієнтам з комбінацією факторів слід спочатку призначати найнижчу дозу (5 мг) та здійснювати моніторинг їх стану протягом кількох наступних діб. Якщо покращення стану відсутнє, дозу можна збільшити до 10 мг за умови моніторингу стану пацієнта протягом кількох днів після підвищення дози. Підвищення дози може продовжуватись, як описано вище, до досягнення максимальної дози 20 мг.

Діти.

Оланзапін не рекомендований для лікування дітей та підлітків віком до 18 років. Дослідження пацієнтів віком 13 – 17 років показали різні побічні реакції, а саме: збільшення маси тіла, зміни метаболічних параметрів та збільшення рівня пролактину. Результати, що були пов'язані з цими побічними діями, не досліджувались і залишаються невідомими.

Передозування.

Симптоми. Дуже поширені (> 10 % випадків) – тахікардія, ажитація/агресивність, дизартрія, різні екстрапірамідні симптоми та знижений рівень свідомості, що варіюється від седації до коми.

Іншими значними ускладненнями передозування є делірій, судоми, кома, можливість нейролептичного злоякісного синдрому, пригнічення дихання, аспірація, артеріальна гіпертензія або гіпотензія, серцева аритмія (< 2 % випадків передозування) та кардіопульмональний шок. Летальні наслідки відмічалися при гострому передозуванні на рівні 450 мг, але були й випадки виживання після гострого передозування при прийомі 2 г оланзапіну перорально.

Лікування. Специфічний антидот оланзапіну відсутній. Не рекомендуються препарати, що спричиняють блювання. Рекомендовано стандартні процедури при передозуванні (наприклад промивання шлунка, прийом активованого вугілля). Було виявлено, що супутній прийом активованого вугілля зменшує біодоступність оланзапіну при пероральному прийомі на 50 – 60 %.

Відповідно до клінічних проявів слід налагодити симптоматичне лікування та моніторинг життєво важливих функцій, включаючи лікування артеріальної гіпотензії та циркуляторної недостатності, а також підтримання дихання. Не слід застосовувати епінефрин, допамін та інші симпатоміметики з дією, характерною для бета-агоністів, оскільки бета-стимуляція може посилити прояви гіпотонії. Для виявлення можливих аритмій необхідний моніторинг серцево-судинної системи. Ретельний медичний нагляд та моніторинг повинен тривати до повного одужання пацієнта.

Побічні реакції.

Найбільш частими побічними реакціями (спостерігалися у ≥ 1% пацієнтів), пов'язаними із застосуванням оланзапіну в ході клінічних досліджень, були: сонливість, збільшення маси тіла, еозинофілія, підвищення рівня пролактину, холестеролу (холестерину), глюкози і тригліцеридів у крові, глюкозурія, підвищення апетиту, запаморочення, акатизія, паркінсонізм, лейкопенія, нейтропенія, дискінезія, ортостатична гіпотензія, антихолінергічні ефекти, транзиторне асимптоматичне підвищення печінкових трансаміназ, висипання, астенія, стомлюваність, гіпертермія, артралгія, підвищення рівня алкалінфосфатази, гамма-глутамілтрансферази, сечової кислоти, креатинфосфокінази і набряки.

Нижче приведено основні побічні реакції, визначені у ході клінічних досліджень та/або на основі постмаркетингового досвіду:

Порушення з боку системи кровотворення та лімфатичної системи: еозинофілія, лейкопенія ¹⁰ , нейтропенія ¹⁰ , тромбоцитопенія ¹¹ .

Порушення з боку імунної системи: гіперчутливість ¹¹ .

Порушення обміну речовин та розлади травлення: збільшення маси тіла ¹ , підвищення рівня холестерину ^2,3 , підвищення рівня глюкози ⁴ , підвищення рівня тригліцеридів ^2,5 , глюкозурія, підвищення апетиту, розвиток або загострення цукрового діабету, рідко пов'язаного з кетоацидозом або комою, включаючи деякі випадки з летальним наслідком ¹¹ ; гіпотермія ¹² .

Порушення з боку нервової системи: сонливість, запаморочення, акатизія ⁶ , паркінсонізм ⁶ , дискінезія ⁶ , епілептичні напади, якщо вони були в анамнезі або були наявні фактори ризику ¹¹ , дистонія (включаючи окулярний симптом) ¹¹ , пізня дискінезія ¹¹ , амнезія ⁹ , дизартрія, нейролептичний злоякісний синдром ¹² , синдром відміни ¹² .

Порушення з боку системи дихання, органів грудної клітки та медіастинальні порушення: кровотеча з носа ⁹ .

Порушення з боку серцевої системи: брадикардія, подовження інтервалу QTc, вентрикулярна тахікардія/фібриляція, раптова смерть ¹¹ .

Порушення з боку судинної системи: ортостатична гіпотензія ¹⁰ , тромбоемболія (включаючи емболію легеневої артерії та глибокий венозний тромбоз).

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: легкі короткострокові антихолінергічні ефекти, включаючи запори і сухість у роті, здуття живота ⁹ , панкреатити ¹¹ .

Порушення з боку гепатобіліарної системи: транзиторні, асимптоматичні підйоми рівня печінкових трансаміназ (АлАТ та АсАТ), особливо на початку лікування, периферичні набряки, гепатити (включаючи гепатоцелюлярне, холестатичне або змішане ушкодження печінки) ¹¹ .

Порушення з боку шкіри та її похідних: висипи, реакції світлочутливості, алопеція.

Порушення з боку кістково-м'язової та сполучної тканини: артралгія ⁹ , рабдоміоліз ¹¹ .

Порушення з боку нирок і сечовидільної системи: нетримання сечі, затримка сечі, утруднене сечовипускання ¹¹ .

Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз: еректильна дисфункція у чоловіків, зниження лібідо у жінок та чоловіків, аменорея, збільшення молочних залоз, галакторея у жінок; гінекомастія/збільшення молочних залоз у чоловіків, пріапізм ¹² .

Загальні розлади та особливості застосування: астенія, втомлюваність, набряки, пірексія ¹⁰ .

Дослідження: підвищення рівня пролактину в плазмі крові ⁸ , підвищення рівня алкалінфосфатази ¹⁰ , підвищення креатинфосфокінази ¹¹ , підвищення рівня гамма-глутамілтрансферази ¹⁰ , підвищення рівня сечової кислоти ¹⁰ , підвищення рівня загального білірубіну.

Вагітність, післяпологовий та перинатальний період: синдром відміни у новонароджених.

¹ Клінічно значуще збільшення маси тіла спостерігалося в усіх категорій пацієнтів за ІМТ (індекс маси тіла). Після короткочасного лікування (середня тривалість становила 47 днів) збільшення маси тіла на ≥ 7 % спостерігалося дуже часто (22,2 % випадків), ≥ 15 % спостерігалося часто (4,2 % випадків), ≥ 25% спостерігалося нечасто (0,8 % випадків). У пацієнтів, які отримували тривалу терапію (принаймні протягом 48 тижнів), збільшення маси тіла на ≥ 7 %, ≥ 15 %, ≥ 25% спостерігалося дуже часто (у 64,4 %, 31,7 %, 12,3 % випадків відповідно).

² Середнє підвищення рівня ліпідів натще (загальний холестерол, ЛПНЩ і тригліцериди) було більш значним у пацієнтів, у яких спочатку не спостерігалося ліпідної дисрегуляції.

³ Спостерігалося у пацієнтів з нормальним початковим рівнем натще (< 5,17 ммоль/л), який підвищувався до високого (≥ 6,2 ммоль/л). Дуже часто повідомлялося про різке підвищення рівня загального холестеролу натще з початкового рівня (≥ 5,17 – < 6,2 ммоль/л) до високого рівня (≥ 6,2 ммоль/л).

⁴ Спостерігалося у пацієнтів з нормальним початковим рівнем натще (< 5,56 ммоль/л), який підвищувався до високого (≥ 7 ммоль/л). Дуже часто повідомлялося про різке підвищення рівня глюкози натще з початкового рівня (≥ 5,56 – < 7 ммоль/л) до високого рівня (≥ 7 ммоль/л).

⁵ Спостерігалося у пацієнтів з нормальним початковим рівнем натще (<1,69 ммоль/л), який підвищувався до високого (≥ 2,26 ммоль/л). Дуже часто повідомлялося про різке підвищення рівня тригліцеридів натще з початкового рівня (≥ 1,69 – < 2,26 ммоль/л) до високого рівня (≥ 2,26 ммоль/л).

⁶ Під час клінічних досліджень частота виникнення паркінсонізму і дистонії у пацієнтів, які отримували лікування оланзапіном, була вища, ніж у групі плацебо, але клінічно незначно. Частота виникнення паркінсонізму, акатизії і дистонії у пацієнтів, які отримували лікування оланзапіном, була нижча, ніж при застосуванні титрованих доз галоперидолу. Через відсутність інформації про наявність в анамнезі гострих або пізніх екстрапірамідних рухових порушень не можна встановити, що оланзапін менше спричиняє пізню дискінезію та/або інші пізні екстрапірамідні синдроми.

⁷ У випадку різкого припинення терапії оланзапіном повідомлялося про гострі симптоми: підвищене потовиділення, безсоння, тремор, ажитацію, нудоту і блювання.

⁸ У ході клінічних досліджень (до 12 тижнів) визначено, що концентрація пролактину у плазмі крові перевищувала верхній ліміт норми у 30 % пацієнтів, які застосовували оланзапін. У більшості пацієнтів таке підвищення було помірним і залишалося в межах значень, у два рази нижчих від верхнього рівня норми.

⁹ Побічні реакції визначено в результаті клінічних досліджень в інтегрованій базі даних оланзапіну.

¹⁰ Оцінка виміряних значень визначена в результаті клінічних досліджень в інтегрованій базі даних оланзапіну.

¹¹ Побічні реакції визначено зі спонтанних постмаркетингових звітів з періодичністю, що встановлена на основі інтегрованої бази даних оланзапіну.

¹² Побічні реакції визначено зі спонтанних постмаркетингових звітів з періодичністю, що оцінена з використанням довірчого інтервалу у верхньому ліміті норми (95 %) на основі інтегрованої бази даних оланзапіну.

Вплив при довготривалому застосуванні (не менше 48 тижнів). Відомо, що відсоток пацієнтів, у яких відзначалися такі побічні реакції, як клінічно суттєве збільшення маси тіла, зміни рівня глюкози, загального холестерину/ЛПНЩ/ЛПВЩ або тригліцеридів, постійно збільшувався. У дорослих пацієнтів, які закінчили 9 – 12-місячний курс терапії, темп підвищення рівня глюкози в крові натще уповільнився приблизно після 6 місяців лікування.

Побічні реакції в окремих популяціях.

У ході клінічних досліджень у пацієнтів літнього віку із деменцією терапія оланзапіном була пов'язана з підвищеним рівнем летальних випадків та цереброваскулярними побічними реакціями порівняно з групою плацебо. Дуже поширеними небажаними ефектами, пов'язаними із застосуванням оланзапіну, у цієї групи пацієнтів були порушення ходи та падіння. Часто спостерігалася пневмонія, підвищення температури тіла, летаргія, еритема, зорові галюцинації та нетримання сечі.

У ході клінічних досліджень серед пацієнтів з медикаментозно індукованим (агоністом допаміну) психозом, пов'язаним із хворобою Паркінсона, погіршення паркінсонівської симптоматики та галюцинації відзначалися дуже часто, частіше, ніж у групі плацебо.

У ході одного клінічного дослідження у пацієнтів із біполярною манією в результаті застосування оланзапіну у комбінації з вальпроатом спостерігалася нейтропенія (4,1 %) – причиною може бути підвищення рівня вальпроату у плазмі крові.

У результаті застосування оланзапіну з літієм або вальпроатом спостерігалися (≥ 10 %) тремор, сухість у роті, збільшення маси тіла, підвищення апетиту. Також повідомлялося про порушення мовлення. Під час терапії оланзапіном у комбінації з літієм або дивалпроексом спостерігалося збільшення маси тіла ≥ 7 % ІМТ (індексу маси тіла) у 17,4 % пацієнтів під час інтенсивної терапії (до 6 тижнів). Довготривале лікування оланзапіном (до 12 тижнів) для попередження рецидивів у пацієнтів із біполярними розладами було пов'язано з підвищенням маси тіла ≥ 7 % ІМТ у 39,9 % пацієнтів.

Діти.

Оланзапін не показаний для лікування дітей та підлітків (віком до 18 років). Клінічні дослідження, які б порівнювали застосування оланзапіну у підлітків та дорослих, не проводились.

Нижче подано побічні реакції, що зустрічались частіше у підлітків (віком 13 – 17 років), ніж у дорослих, та побічні реакції, що були виявлені тільки під час короткотривалих клінічних досліджень у підлітків. Клінічно значуще збільшення маси тіла (≥ 7 %) частіше спостерігалось у підлітків порівняно з дорослими. Під час довготривалого лікування (не менше 24 тижнів) клінічно значуще збільшення маси тіла було вищим, ніж під час короткотривалого лікування.

Порушення обміну речовин та розлади травлення: збільшення маси тіла ¹³ , підвищення рівня тригліцеридів ¹⁴ , підвищення апетиту, підвищення рівня холестерину ¹⁵ .

Порушення з боку нервової системи: седація (у тому числі гіперсомнія, млявість, сонливість).

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: сухість у роті.

Порушення з боку гепатобіліарної системи: підвищення рівня печінкових трансаміназ (АлАТ та АсАТ).

Дослідження: зниження рівня загального білірубіну, підвищення рівня гамма-глутамілтрансферази, підвищення рівня пролактину в плазмі крові ¹⁶ .

¹³ Після короткочасного лікування (середня тривалість становила 22 дні) збільшення маси тіла на ≥ 7 % спостерігалося дуже часто (40,6 % випадків), ≥ 15 % спостерігалося часто (7,1 % випадків), на ≥ 25 % (2,5 % випадків). Під час довготривалого лікування (не менше 24 тижнів) у 89,4 % пацієнтів спостерігалося збільшення маси тіла на ≥ 7 %, у 55,3 % – на ≥ 15 %, у 29,1 % – на ≥ 25 %.

¹⁴ Спостерігалося у пацієнтів з нормальним початковим рівнем натще (< 1,016 ммоль/л), який підвищувався до високого (≥ 1,467 ммоль/л), Також спостерігалося різке підвищення рівня тригліцеридів натще з початкового рівня (≥ 1,016 – < 1,467 ммоль/л) до високого рівня (≥ 1,467 ммоль/л).

¹⁵ Спостерігалося у пацієнтів з нормальним початковим рівнем холестеролу натще з початкового рівня (< 4,39 ммоль/л) до високого рівня (≥ 5,17 ммоль/л). Дуже часто повідомлялося про різке підвищення рівня загального холестеролу натще з початкового рівня (≥ 4,39 – < 5,17 ммоль/л) до високого рівня (≥ 5,17 ммоль/л).

¹⁶ У 47,4 % підлітків спостерігалось підвищення рівня пролактину в плазмі.

Інші побічні реакції, про які повідомлялося в ході клінічних досліджень перорального застосування оланзапіну

Порушення з боку нервової системи: атаксія, дизартрія. Також повідомлялося про абстинентний синдром (включаючи діарею, нудоту, блювання).

Постмаркетинговий досвід

Порушення з боку гепатобіліарної системи: жовтяниця.

Порушення з боку шкіри та її похідних: висипання.

Порушення з боку імунної системи: алергічні реакції (включаючи анафілактоїдні реакції, ангіоневротичний набряк, кропив'янку або свербіж).

Інші основні небажані явища, характерні для пацієнтів з біполярної манією, які отримують оланзапін в комбінації з літієм або вальпроатом: тремор, порушення мовлення.

Інші основні небажані явища, характерні для пацієнтів з індукованим лікарським засобом (агоністом допаміну) психозом, пов'язаним з хворобою Паркінсона: галюцинації.

Інші основні небажані явища, характерні для літніх пацієнтів з психозом на тлі деменції: порушення ходи.

Термін придатності.

2 роки.

Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 ºС.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 7 таблеток у блістері. По 4 блістери у пачці (виробництво з пакування in bulk фірми-виробника Апотекс Інк, Канада).

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

ПАТ «Фармак».

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провад ження діяльності .

Україна, 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 74