АЛЕКСАН раствор для инъекций и инф. 500 мг фл. 10 мл №1

Для медицинского использования лекарственного продукта

Алексан ^®

( Alexan ^® )

Хранилище:

Активное вещество : цитарабин;

1 мл раствора содержит 50 мг цитарабина;

Эксципиенты : раствор лактата натрия, молочная кислота, вода для инъекции.

Дозировка формы. Раствор для инъекции и настой.

Основные физико -химические свойства: прозрачное бесцветное решение.

Фармакотерапевтическая группа .

Противоопухолевые агенты. Антиметаболиты. Структурные аналоги пиримидина.

ATH CODE L01B C01.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

Активным ингредиентом препарата Alexan ^® является циталибин - цитотоксическое соединение класса антиметаболитов, подгрупп антагонистов пиримидина. Противоопухолевое действие цитарабина является фазовым специфическим и обнаруживается только во время S-фазы клеточного цикла. На внутриклеточном уровне цитабин трансформируется в активный метаболит циталибин-5'-трикффоспата (ARA-CF), механизм действия которого не полностью изучен. Вероятно, цитотоксический эффект ARA-CF связан, прежде всего, с ингибированием ДНК-полимеразы, хотя в некоторой степени это также может быть объяснено включением циталябина в молекулы ДНК и РНК. Было показано, что цитоабин оказывает цитотоксическое влияние на широкий диапазон клеток млекопитающих.

Фармакокинетика.

Поглощение

Цитабин быстро метаболизируется и устно неэффективен. В желудочно -кишечном тракте поглощается менее 20% дозы полости рта.

При непрерывном внутривенном введении достигается почти постоянная концентрация циталибина в плазме крови.

После подкожного или внутримышечного введения максимальная концентрация циталибина в плазме крови достигается примерно через 20-60 минут, но она намного ниже, чем внутривенное введение.

Существует значительная взаимопонимающая изменчивость концентрации цитарабина в плазме крови после введения тех же доз. Некоторые исследования показывают, что эти вариации могут быть прогностическим фактором в эффективности терапии - с высокими концентрациями в сыворотке, гематологическая ремиссия выше.

Распределение

Объем распределения цитарабина составляет 0,7 л/кг. Для профилактики и лечения нейролеюзеза цитакарабин следует использовать внутритекально, потому что при внутривенном введении он проникает через барьер крови в ограниченном количестве. После внутритагального введения цитаабин обнаруживается в плазме крови при очень низких концентрациях.

Метаболизм

Цитаабин быстро превращается с участием дезокситоитаитаитаитаиназы киназы и других нуклеотидаз в ее активную форму (циталибин-5'-трикфоз) путем фосфорилирования в бластотах лейкемии и здорового костного мозга. Во время дальнейшей метаболической трансформации с участием цитидиодидинезаминазы образуется неактивный метаболит урацилларарабинозида (1-β-D-арабинофуранозилурацил). Это происходит в основном в печени и в меньшей степени в других тканях и крови.

Считается, что соотношение уровней дезоксицитидидинкиназы и цитидинезаминазы является важным фактором, который зависит от чувствительности или устойчивости клеток к циталибину.

Связывание с белками

Небольшое количество цитарабина (13,3 %) связывается с белками плазмы крови при концентрациях от 0,005 до 1 мг/л. Степень связывания не зависит от концентрации в указанном диапазоне.

Экскреция

Процесс устранения цитарабина из плазмы крови после быстрой внутривенной инфузии составляет двухфазные. Жизненный период на начальной фазе распределения составляет около 10 минут, а на втором этапе выведения-1-3 часа.

Приблизительно 80 % дозы цитарабина выделяется мочой в течение 24 часов, 90 % в виде неактивного метаболита и 10 % в виде неизменного исходного соединения.

Благодаря низкой активности цитидиннейнесаминазы в спинномозговой жидкости, период полураспада цитарабина из тканей центральной нервной системы составляет 3-3,5 часа.

Клинические характеристики.

Индикация.

Достижение и поддержание ремиссии при острой немелькемии у взрослых и детей. Лечение других видов лейкоза, таких как острый лимфоцитарная лейкоза, хронический миелобластический лейкоз (взрывной кризис).

Профилактика или лечение лейкозного менингита Intrathecus в виде монотерапии или в сочетании с другими лекарствами (метотрексат, гидрокортизон).

Alexan ^® может использоваться в качестве монотерапии или в сочетании с другими противоопухолевыми агентами; Лучшие результаты обычно достигаются в сложном лечении. Ремиссии, вызванные Alexan ^® , имеют короткие сроки без дальнейшей поддерживающей терапии.

Терапия лейкоза с высоким риском осложнений, рефрактерной лейкозы и рецидивов острой лейкозы, независимо от сопутствующего использования противораковых химиотерапевтических средств с высокими дозами препарата.

Комбинированная терапия (LSA2L2) для лечения лимфомы не -голоджкина у детей.

Препараты, активное вещество которого представляют собой цитакарабин, экспериментально использовались для лечения различных типов новообразований. В целом, небольшое количество пациентов с солидными опухолями имели положительный ответ на лечение.

Противопоказание.

Специальные меры безопасности.

Для интратекального использования препарат должен быть разбавлен только 0,9% раствором хлорида натрия, который не содержит консервантов.

При манипулировании препаратом необходимо следовать правилам лечения цитотоксических веществ. Следует принять меры для предотвращения растворов циталибин на коже и слизистых оболочках. Если препарат все еще находится на коже, пораженная область должна быть немедленно промыта большим количеством воды, а затем мыло или бикарбонатной водой натрия и проконсультироваться с врачом. Если растворы Citalabine попадают в глаза, они должны немедленно промыть водой и обратиться за помощью к офтальмологу.

Беременные работники здравоохранения не должны работать с препаратом.

Персонал, работающий с циталибином, должен носить защитную одежду (очки, медицинские платья и одноразовые перчатки и маски). Специальная область (предпочтительно с воздушным потоком водорослей) должна быть отклонена для разбавления раствора. Рабочая поверхность должна быть защищена путем поглощения бумаги пластиковым основанием отдельного использования.

Неиспользуемые лекарственные продукты и все инструменты и материалы, используемые для приготовления инфузионного раствора и введения препарата, должны быть разрушены в соответствии с утвержденной процедурой использования цитотоксических отходов.

Случайно пролитый или распыляемый препарат может быть инактивирован 5 % гипохлоритом натрия или другим буфером с pH 7-8 (например, раствор фосфатного буфера). Все материалы, используемые при очистке, должны быть уничтожены, как отмечено выше.

Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействий .

Комбинированная терапия с циталибином и другими онколитическими препаратами, миелосупрессивными препаратами, а также лучевой терапией могут увеличить цитотоксические и иммуносупрессивные эффекты этих препаратов. В таких случаях может потребоваться коррекция дозы.

5-флоторицитизин не следует использовать одновременно с циталибином, поскольку в таких случаях терапевтическая эффективность 5-фторицитизина исчезает.

Во время лечения циталибином необходимо контролировать уровни дигоксина в плазме крови, поскольку даже одно введение циталибина может изменить равновесную концентрацию дигоксина в плазме. Тем не менее, цитакарабин не влияет на концентрацию дигитоксина в плазме крови, поэтому необходимо рассмотреть возможность замены дигоксина диготоксином во время лечения циталибином.

Исследования in vitro показали, что цитаабин ослабляет влияние гентамицина на Klebsiella pneumoniae . В случае неэффективности терапии гентамицином следует изменить антибиотик.

При использовании цитабина в сочетании с другими цитотоксическими препаратами их токсический эффект увеличивается, особенно на гематопоэтической системе.

С комбинированным использованием флуцитозина и циталябина эффективность лечения флузитозином снижается.

Использование живых вакцин у пациентов с уменьшенным иммунным ответом из -за химиотерапевтических препаратов, включая цитакарабин, может привести к развитию серьезных или смертельных инфекций. Терапия citaabine не может быть вакцинирована живыми вакцинами. Инактивированные вакцины допускаются, но их эффективность может быть снижена.

Особенности приложения.

Перед началом лечения Alexan ^® необходимо изучить функцию сердца и печень, а также анализ крови с определением основных гематологических параметров.

Основным токсическим эффектом циталябина является мощное подавление функции костного мозга и развитие лейкопении, тромбоцитопении и анемии. Менее серьезные проявления токсичности включают тошноту, рвоту, диарею, боль в животе, язвы полости рта и дисфункцию печени.

Перед назначением лекарственного цитарабина необходимо сравнить потенциальную пользу для пациента и риск токсических явлений.

Следует соблюдать осторожность у пациентов с предыдущей подавлением лекарственного средства функции костного мозга. Необходимо обеспечить условия и оборудование для лечения потенциально опасных осложнений, которые возникают в результате ингибирования функции костного мозга (инфекция в результате гранулоцитопении и нарушения механизмов защиты тела, а также кровотечение из -за тромбоцитопении). В начале лечения необходимо контролировать уровень лейкоцитов и тромбоцитов в крови ежедневно.

Если подавление костного мозга под действием препарата привело к снижению количества тромбоцитов до 50 000/мм ³ или уменьшению количества полиморфноядерных гранулоцитов до 1 000/мм ³ и ниже, терапия должна быть остановлена ​​или изменена. Количество формованных элементов в периферической крови может продолжать снижаться и после прекращения препарата в течение 5-7 дней, достигая минимального уровня в течение 12-24 дней после отмены терапии. Если показания хранятся, терапия может быть обновлена ​​с помощью четких признаков восстановления функции костного мозга (на основе результатов последовательных исследований функции костного мозга). Пациенты, которые не используют препарат для достижения нормальных индикаторов периферической крови, могут быть удалены из контроля.

Очевидно, что печень нейтрализует большую часть используемой дозы цитабина. В частности, токсические реакции ЦНС после лечения с высоким дозом цитакарабином более вероятны для пациентов с почечной или печеночной недостаточностью. Пациентам с почечной или печеночной недостаточностью следует принимать с осторожностью, возможно, в небольших дозах.

Анафилактические реакции наблюдались во время лечения циталибином. Анафилактическая реакция, возникшая сразу после внутривенного введения препарата, была сообщена и привела к нарушению кровообращения и дыхания, что требовало реанимации.

Лечение острого лейкоза следует проводить под наблюдением опытного онколога в больнице, поскольку такие пациенты требуют тщательного контроля и регулярного мониторинга функции печени, почек и основных гематологических параметров.

Рекомендуется регулярно определять уровни мочевой кислоты в крови и, при необходимости, назначать поддерживающую терапию (например, использование рекомбинантной урат-оксидазы, аллопуринола, увеличение количества потребляемой жидко Лизис опухолевых клеток. При лечении пациентов с большим количеством бластот или крупных опухолевых масс (в лимфомах не -голоджкина) требуется профилактика гиперурикемии.

Быстрые внутривенные инфузии препарата терпит лучше, чем медленная инфузия. При быстрое внутривенное введение препарата у пациентов часто тошнота и рвота могут возникать в течение нескольких часов после инъекции. Введение препарата путем инфузии позволяет облегчить упомянутые проявления.

Alexan ^® не следует вводить пациентам с острыми и серьезными инфекциями.

В дополнение к ожидаемому нежелательному воздействию гематопоэтической системы, цитаабин может вызвать серьезные, иногда опасные для жизни побочные эффекты от центральной нервной системы, желудочно-кишечного тракта и легких.

В ходе терапии с высокой дозой с цитабином необходимо регулярно изучать функцию центральной нервной системы и легких. На фоне режима высокой дозы терапия циталябинам, как сообщалось, имеют тяжелые токсичные реакции, иногда со смертью, от центральной нервной системы (CNS), желудочно-кишечного тракта и легких (отличающихся от тех, которые встречаются при получении стандартных доз). Такие реакции включают в себя: обратимое повреждение роговицы и геморрагический конъюнктивит, которого можно избежать или минимизировать путем их проявления путем профилактики глазных капель, содержащих кортикостероиды; В большинстве случаев обратимые расстройства мозга и мозжечка, включая изменения в личности, сонливость и кому, судороги; Язвы желудочно -кишечного тракта с тяжелым курсом, включая кистозный пневматоз кишечника, что приводит к перитониту; сепсис и абсцесс печени; Отек легких, повреждение печени с гипербилирубинемией; Кишечный некроз и некротический колит. У двух взрослых с острым непенлимфоцитарным лейкозом, периферическая моторная и сенсорная невропатия развивалась после консолидации с высокими дозами циталибина, даунорубицина и аспарагиназы. Пациенты, которые используются для высоких доз циталибина, должны быть исследованы на наличие симптомов невропатии, поскольку могут потребоваться корректировка дозировки, чтобы избежать необратимых неврологических расстройств.

У детей с острым мигогенозом после внутриталального и внутривенного использования цитарабина в нормальных дозах в сочетании с другими препаратами наблюдался задержка прогрессирующего восходящего паралича, что привело к смерти.

Подавление иммунитета/повышенная тенденция к инфекциям

Внедрение живых или ослабленных вакцин у пациентов у пациентов, иммунитет, в результате принятия химиотерапевтических препаратов, включая цитабин, может привести к развитию серьезных или смертельных инфекций. Пациенты, получающие цитабин, должны избегать вакцинации с живыми вакцинами. Инактивированные или убитые вакцины могут быть введены, но ответ на такие вакцины может быть слабее.

Вирусные, бактериальные, грибковые, паразитарные или сапрофитные инфекции любой локализации могут быть связаны с использованием циталибина в качестве монотерапии или в сочетании с другими иммуносупрессивными агентами в дозах, которые подавляют клеточный или гуморальный иммунитет. Эти инфекции могут быть плохо выражены, но могут быть серьезными и даже смертельными.

Пациенты, которые использовали лечение с цитабином в сочетании с другими препаратами, имеют острый панкреатит.

После исчезновения бластот в периферической крови рекомендуется постоянно контролировать костный мозг, так как ингибирование ее активности может вызвать тяжелые, иногда смертельные последствия (инфекционные осложнения из -за гранулоцитопении и других расстройств иммунной системы, вторичный крово к тромбоцитопении). После повторного внутривенного применения препарата в течение нескольких часов может возникнуть тошнота или рвота. Таких реакций можно избежать путем введения препарата путем инфузии. Сообщалось о боль в животе (перитоните) и гваяк-положительном колите с сопутствующей нейтропении и тромбоцитопении у пациентов, получающих стандартные дозы цитарабина в комбинации с другими препаратами. Такие пациенты имели клинический ответ на неоперативное лечение.

Необходимо регулярно мыть глаза, чтобы предотвратить офтальмологические осложнения.

В случае тяжелых желудочно -кишечных реакций назначается поддерживающая обработка.

Пациенты с язвами в цитабин-гастроиндуализации должны тщательно контролироваться на предмет своевременного обнаружения признаков кровотечения.

Розчини для інфузій, приготовані шляхом розведення препарату 0,9 % розчином натрію хлориду або 5% розчином глюкози, є фізично і хімічно стабільними протягом 4 діб у разі зберігання при температурі 2-8 °C і протягом 24 годин у разі зберігання при температурі не вище 25°C.

З мікробіологічної точки зору розчин для інфузій необхідно вводити відразу ж після приготування. Якщо розчин не використовується негайно, за тривалістю і умовами його зберігання повинен стежити медичний персонал. Зазвичай час зберігання не повинен перевищувати 24 години при температурі 2-8 °C або 12 годин при температурі не вище 25°C, якщо тільки розчин не готувався у контрольованих і атестованих асептичних умовах.

Застосування у період вагітності або годування груддю .

Порушення фертильної функції

Через потенційно можливий розвиток відхилень під час терапії цитотоксичними препаратами, особливо протягом першого триместру, для пацієнток, які вагітні чи можуть завагітніти під час прийому цитарабіну, необхідно виконати оцінку потенційного ризику для плода і доцільності збереження вагітності. Є певний, але значно менший ризик, якщо терапію розпочинають протягом другого або третього триместрів. Хоча існують випадки народження здорових дітей жінками, які отримували лікували цитарабіном протягом усіх трьох триместрів, за такими дітьми необхідний подальший медичний нагляд.

Пацієнти репродуктивного віку (і жінки, і чоловіки) повинні користуватися ефективними контрацептивними засобами в період лікування і щонайменше протягом шести місяців після закінчення терапії цитарабіном.

У пацієнтів, які проходять терапію цитарабіном, особливо в комбінації з алкілуючими агентами, можливе пригнічення функції статевих залоз і, як наслідок, аменорея або азооспермія. Оскільки лікування цитарабіном може спричинити необоротну безплідність, чоловікам, які бажають стати батьками у майбутньому, необхідно потурбуватися про кріоконсервацію їх сперми до початку терапії.

Вагітність

Дослідження щодо застосування препарату вагітним жінам не проводились. Для деяких видів тварин цитарабін є тератогенною речовиною. Цей препарат слід призначати вагітним або жінкам, які можуть бути вагітними, лише у разі, коли потенційна користь для матері більша за потенційний ризик для плода. Жінкам репродуктивного віку рекомендується запобігати виникненню вагітності, тобто застосовувати відповідні засоби контрацепції.

У жінок, які застосовували цитарабін під час вагітності (як монотерапію чи у комбінації з іншими препаратами), народжувалися здорові діти. Деякі діти були недоношеними або народилися з низькою масою тіла. За деякими дітьми проводили спостереження протягом періоду від 6 тижнів до 7 років після впливу препарату, і не було виявлено жодних патологій. Одна дитина померла через 80 днів від гастроентериту. Повідомлялося про 2 випадки вроджених патологій, зокрема, коли плід зазнав впливу системної терапії цитарабіном, яку застосовували жінці протягом першого триместру вагітності. Зазначені патології включають дефекти дистальних відділів верхніх і нижніх кінцівок та деформацію кінцівок і вух.

Повідомлялося про розвиток панцитопенії, лейкопенії, анемії, тромбоцитопенії, відхилення рівня електролітів, скороминущої еозинофілії, підвищенні рівня IgM та гіперпірексії, сепсису та летальних випадків протягом неонатального періоду в дітей, які зазнали впливу цитарабіну в утробі. Деякі з цих дітей були недоношеними.

Годування груддю

Невідомо, чи екскретується препарат у грудне молоко. У зв'язку з тим, що багато ліків екскретуються у грудне молоко, та через потенційний ризик розвитку побічних реакцій, спричинених цитарабіном, необхідно прийняти рішення про припинення годування груддю або припинення прийому лікарського засобу, беручи до уваги користь від застосування препарату для матері.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами .

Цитарабін чинить слабкий або помірний несприятливий вплив на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами. Однак якщо у пацієнта спостерігаються такі побічні ефекти, як блювання, запаморочення і офтальмологічні порушення, йому не слід керувати автотранспортом або іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Лікування препаратом Алексан ^® потрібно здійснювати під наглядом досвідченого лікаря-онколога або гематолога в умовах спеціалізованого стаціонару з відповідним лабораторним і реанімаційним забезпеченням.

Алексан ^® можна застосовувати як монотерапію, але частіше його призначають у поєднанні з іншими цитотоксичними препаратами.

Застосування розчинників із вмістом консервантів, зокрема для інтратекального введення або при високодозовій терапії, заборонено.

Розчин для інфузій готують шляхом розведення препарату 0,9 % розчином натрію хлориду або 5 % розчином глюкози.

При введенні шляхом швидкої внутрішньовенної інфузії пацієнти можуть переносити вищі дози цитарабіну, ніж при введенні шляхом повільної інфузії. Це явище пов'язане зі швидкою інактивацією і короткою експозицією високих концентрацій цитарабіну після швидкого внутрішньовенного введення препарату. При обох способах застосування нормальні і неопластичні клітини реагують на терапію подібним чином і дотепер не було продемонстровано явної клінічної переваги швидкої або повільної внутрішньовенної інфузії.

Дози і схеми лікування обирають з урахуванням діагнозу і стану хворого.

Алексан ^® можна вводити шляхом внутрішньовенної інфузії або ін'єкції, а також підшкірно та інтратекально. Стандартна доза для підшкірного застосування становить 20-100 мг/м ² поверхні тіла залежно від показань та режиму дозування.

Індукція ремісії при лейкозі

Тривале застосування

Рекомендована доза для болюсної ін'єкції становить 2 мг/кг маси тіла на добу протягом 10 днів. Кількісний аналіз крові слід проводити щоденно. За відсутності терапевтичного ефекту та ознак токсичності дозу можна збільшити до 4 мг/кг маси тіла на добу. Застосування такої дози можна продовжувати до появи терапевтичної відповіді або ознак токсичності. За умов застосування вищенаведеної дози токсичні симптоми спостерігаються майже в усіх пацієнтів.

Дозу 0,5-1,0 мг/кг маси тіла на добу можна вводити шляхом інфузії протягом не більше 24 годин. У більшості пацієнтів задовільний результат спостерігається вже після першої години інфузії. Через 10 днів дозу можна збільшити максимум до 2 мг/кг маси тіла на добу та застосовувати до появи ознак токсичності або до досягнення ремісії.

Переривчаста терапія

Цитарабін вводять внутрішньовенно протягом 5 днів поспіль у дозах 3-5 мг/кг маси тіла на добу. Лікування повторюють після перерви, що триває від 2 до 9 днів. Такий режим лікування слід продовжувати до появи ознак токсичності або досягнення ремісії.

Появу ознак відновлення кісткового мозку можна очікувати через 7-64 дні (у середньому 28 днів). Стандартну дозу можна поступово збільшити, якщо немає ознак токсичності чи спостерігається ремісія за умов стандартного режиму дозування.

Найчастіше препарат вводять шляхом безперервної внутрішньовенної інфузії або швидких внутрішньовенних інфузій.

Тривалість і частота курсів лікування визначаються з урахуванням клінічного стану і показників функції кісткового мозку.

Підтримуюче дозування

Ремісію, що була досягнута із застосуванням цитарабіну та/або інших препаратів, можна підтримувати, застосовуючи 1-2 внутрішньовенних або підшкірних введення препарату Алексан ^® на тиждень у дозі 1 мг/кг маси тіла.

Терапія неходжкінських лімфом

Лікування дорослих. Застосовують різні схеми поліхіміотерапії.

Лікування дітей. Застосовують різні схеми лікування неходжкінської лімфоми у дітей, залежно від стадії захворювання і гістологічного типу пухлини (зокрема терапію за протоколом BFM). Детальну інформацію з цього приводу наведено у відповідній медичній літературі.

Терапія високими дозами

При високодозовій терапії Алексан ^® зазвичай вводять у дозі 2-3 г/м ² поверхні тіла шляхом внутрішньовенних інфузій тривалістю 1-3 години з інтервалами 12 годин протягом 4-6 днів.

Інтратекальне застосування

Застосування препарату Алексан ^® у вигляді монотерапії шляхом інтратекального введення чи в комбінації з метотрексатом (15мг/м ² ) та гідрокортизоном (15мг/м ² ) залежить від конкретного випадку (фокальне ураження центральної нервової системи при лейкозі може не відповідати на інтратекальне лікування препаратом Алексан ^® , тому застосування променевої терапії є більш доцільним).

Застосовують різні схеми інтратекального лікування цитарабіном. Зазвичай препарат вводять у дозах від 5 до 75 мг/м ² поверхні тіла, найчастіше в дозі 30 мг/м ² поверхні тіла один раз на 4 дні доки показники спинномозкової рідини не досягнуть нормальних значень (з наступним додатковим лікуванням). Дозування залежить від типу та тяжкості неврологічної симптоматики, а також ефективності попередньої терапії.

Якщо потрібен розведений розчин для інтратекального застосування, препарат розводять лише 0,9 % розчином натрію хлориду, що не містить консервантів.

Пацієнти з печінковою та нирковою недостатністю.

Пацієнтам з порушенням функції печінки або нирок препарат застосовують з обережністю, можливо в знижених дозах. Токсичні реакції з боку ЦНС після високодозного лікування цитарабіном є більш імовірними у пацієнтів із нирковою та/або печінковою недостатністю.

Пацієнти літнього віку.

Пацієнти літнього віку гірше переносять токсичні побічні ефекти, тому слід посилити контроль за станом пацієнтів літнього віку через можливий розвиток лейкопенії, тромбоцитопенії та анемії. За необхідності слід призначити підтримуюче лікування. У пацієнтів віком понад 60 років високодозову терапію можна застосовувати тільки після проведення ретельної оцінки співвідношення користь-ризик.

Немає чітких даних щодо безпеки застосування препарату дітям. Схеми дозування для дітей аналогічні до схем лікування дорослих. Повідомляли про виникнення відстроченого прогресуючого висхідного паралічу, що призводив до летального наслідку, у дітей із гострим мієлоцитарним лейкозом після інтратекального та внутрішньовенного введення цитарабіну у стандартних дозах у комбінації з іншими препаратами.

Діти.

Препарат застосовують у педіатричній практиці.

Передозування.

При передозуванні цитарабіну можливе тяжке пригнічення функції кісткового мозку, наслідком чого можуть бути масивні кровотечі, розвиток інфекцій, що загрожують життю, а також нейротоксичні ураження. Застосування 12 внутрішньовенних інфузій тривалістю 1 година кожні 12 годин у разовій дозі 4,5 г/м ² спричинює необоротні й летальні токсичні ураження центральної нервової системи.

У разі передозування препарат відміняють і вживають відповідних підтримуючих заходів (переливання цільної крові або тромбоцитарної маси, антибіотикотерапія).

При випадковому тяжкому передозуванні під час інтратекального введення препарату необхідно забезпечити дренаж СМР з обмінним введенням ізотонічного розчину натрію хлориду.

Цитарабін виводиться шляхом гемодіалізу. Проте відомостей щодо ефективності цього методу при передозуванні немає.

Оскільки специфічного антидоту цитарабіну не існує, слід бути дуже уважним при введенні кожної дози цитарабіну.

Побічні реакції.

Побічні ефекти при лікуванні цитарабіном є дозозалежними. Найчастіше спостерігаються пригнічення системи кровотворення та небажані реакції з боку шлунково-кишкового тракту.

При стандартному режимі дозування відзначалися панкреатит, поява ластовиння, висипання; реакції у місці введення. При лікуванні за допомогою стандартних схем дозування цитарабіну в комбінації з іншими препаратами пацієнти повідомляли про біль у животі (перитоніт) та коліт із позитивною реакцією на приховану кров із супутніми нейтропенією та тромбоцитопенією. Пацієнти реагували на консервативне медикаментозне лікування.

У дітей із гострим мієлоцитарним лейкозом повідомлялося про відстрочений прогресуючий висхідний параліч, що призводив до летального наслідку, після інтратекального та внутрішньовенного введення цитарабіну у стандартних дозах у комбінації з іншими препаратами.

Інфекції та інвазії

Пневмонія, сепсис, флегмона в місці ін'єкції.

Вірусні, бактеріальні, грибкові, паразитичні або сапрофітні інфекційні ураження будь-якої локалізації можуть пов'язуватись із застосуванням цитарабіну як монотерапії чи в комбінації з іншими імуносупресивними препаратами в імуносупресивних дозах, що негативно впливають на клітинний або гуморальний імунітет. Такі інфекції можуть бути слабко виражені, проте можуть набувати тяжкого перебігу, іноді з летальним наслідком.

Синдром цитарабіну

Він характеризується гарячкою, міалгією, болем у кістках, зрідка болем у грудній клітці, макулопапульозним висипом, кон'юнктивітом та загальною слабкістю. Зазвичай він спостерігається через 6-12 годин після застосування препарату. Доведено ефективність кортикостероїдів для лікування та профілактики цього синдрому. Якщо визначено, що симптоматика піддається лікуванню, слід призначити кортикостероїди та не припиняти лікування препаратом.

З боку системи крові та лімфатичної системи

Анемія, мегалобластоз, лейкопенія, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія, ретикулоцитопенія, кровотечі.

З боку імунної системи

Алергічний набряк, анафілаксія (був відмічений один випадок розвитку кардіопульмонального шоку відразу ж після внутрішньовенного введення цитарабіну, що вимагало застосування реанімаційних заходів).

З боку серцевої системи

Перикардит, біль у грудях. У поодиноких випадках спостерігаються аритмія, кардіоміопатія.

З боку нервової системи

Головний біль, запаморочення, неврит; при лікуванні високими дозами – дисфункція головного мозку і мозочка з такими проявами, як сплутаність свідомості, дизартрія, ністагм, судомні напади (при інтратекальному введенні), периферична нейропатія, нейротоксичність.

Також спостерігалася параплегія (при інтратекальному введенні). Іноді виникають некротизуюча лейкоенцефалопатія, квадриплегія (при інтратекальному введенні).

Ймовірність нейротоксичних ефектів вища при:

З боку органів зору

Оборотний геморагічний кон'юнктивіт (з такими проявами, як фотофобія, печія або біль в очах, порушення зору, виражена сльозотеча; може супроводжуватись висипом), кератит. Для профілактики розвитку геморагічного кон'юнктивіту рекомендується місцеве застосування глюкокортикостероїдів. Можлива сліпота (після інтратекального застосування цитарабіну).

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння

Пневмонія, задишка, інтерстиціальний пневмоніт, раптовий респіраторний дистрес-синдром, який прогресує до набряку легенів, біль у горлі.

З боку шлунково-кишкового тракту

Запалення або утворення виразок у ротовій порожнині та анусі, запалення слизових оболонок, утворення виразок у стравоході, стоматит, анорексія, дисфагія, абдомінальний біль, нудота, блювання, діарея.

Також можливі езофагіт, кістозний пневматоз кишечнику, некротизуючий коліт, перфорація шлунково-кишкового тракту, нудота, блювання після інтратекального застосування, перитоніт.

З боку нирок та сечовидільної системи

Ниркова недостатність, затримка сечі.

З боку шкіри та підшкірних тканин

Еритема, бульозний дерматит, кропив'янка, васкуліт, алопеція (оборотні). Повідомлялося про такі явища, як пігментація шкіри, панікуліт у місці ін'єкції, виразки на шкірі, свербіж, печіння і біль у долонях і підошвах. Є окремі повідомлення про нейтрофільний екзокринний гідраденіт.

З боку скелетно-м'язової системи та м'яких тканин

Міалгія, артралгія, інколи рабдоміоліз.

Ефекти загального характеру та місцеві реакції

Біль у грудях, гарячка, тромбофлебіт в місці ін'єкції, гіперурикемія.

Може виникнути пропасниця після інтратекального застосування.

З боку гепатобіліарної системи

Підвищення рівнів печінкових ферментів (оборотне), печінкова дисфункція, жовтяниця.

Інтратекальне введення

Інтратекальне введення цитарабіну може призвести до системної токсичності, тому показаний ретельний нагляд за системою кровотворення. Може бути потрібне коригування антилейкозної терапії. Значно виражена токсичність виникає рідко. До побічних реакцій, що найчастіше виникають при інтратекальному введенні, належать нудота, блювання та гарячка. Ці реакції виражені слабко та зникають самі по собі. Повідомлялося про розвиток параплегії. Повідомлялося про розвиток некротичної лейкоенцефалопатії з судомами або без них; у деяких випадках пацієнтам вводили інтратекально метотрексат і гідрокортизон, а також застосовували опромінення ЦНС. Повідомлялося про ізольовану нейротоксичну дію. Двоє пацієнтів у стані ремісії, яких лікували за допомогою комбінованої системної хіміотерапії, профілактичного опромінення ЦНС та інтратекального введення цитарабіну, втратили зір. При одночасному застосуванні цитарабіну інтратекально та внутрішньовенно протягом декількох днів існує ризик виникнення токсичних реакцій з боку спинного мозку, проте при лікуванні серйозних захворювань, що небезпечні для життя, лікар на свій розсуд призначає подальше інтратекальне та внутрішньовенне застосування препарату.

Побічні реакції при застосуванні високих доз цитарабіну, відмінні від тих, що зустрічаються на тлі терапії звичайними дозами

При використанні схем із застосуванням високих доз: сепсис, інтерстиціальний пульмоніт; порушення концентрації, дизартрія, атаксія, тремор, ністагм, головний біль, сплутаність свідомості, запаморочення, кома.

Гематологічна токсичність:

Проявом гематологічної токсичності є значна панцитопенія, що може тривати 15-25 днів, разом з аплазією кісткового мозку більш тяжкого ступеня, ніж при застосуванні звичайних доз.

З боку шлунково-кишкової системи

На додаток до звичайних симптомів, при застосуванні високих доз цитарабіну можуть розвиватись більш серйозні реакції. Повідомлялося про випадки прориву кишечнику або некрозу з непрохідністю та перитоніту.

Після високодозової терапії спостерігались абсцеси печінки, пошкодження печінки з гіпербілірубінемією, синдром Бадда-Кіарі (тромбоз печінкових вен) та панкреатит.

Розлади нервової системи: кома або порушення функції головного мозку та мозочка, в тому числі зміна особистості, сонливість і судоми; периферичні моторні та сенсорні нейропатії.

Розлади зору: токсична дія на рогівку, геморагічний кон'юнктивіт.

Розлади серцевої діяльності: кардіоміопатія з летальним наслідком.

Інші. Після терапії цитарабіном відмічались кардіоміопатія та рабдоміоліз. Повідомлялось про один випадок анафілаксії, наслідком якої стала зупинка серця і яка потребувала застосування заходів реанімації. Така реакція виникла одразу після внутрішньовенного введення цитарабіну.

Повідомлялося, що після експериментальної терапії високими дозами цитарабіну з приводу рецидивів лейкозу спостерігався респіраторний дистрес-синдром, який швидко прогресував до набряку легенів і кардіомегалії, яка визначалася рентгенологічним методом. Зафіксовано летальний випадок.

Захворювання шкіри та підшкірної тканини : шкірний висип із подальшою десквамацією, алопеція.

У деяких пацієнтів у місці ін'єкції або інфузії виникав тромбофлебіт, деякі пацієнти повідомляли про виникнення болю та запалення в місцях підшкірних ін'єкцій. Проте в більшості випадків препарат переноситься добре.

У поодиноких випадках повідомлялося про висип на шкірі, що призводив до десквамації. Повна алопеція є більш поширеною реакцією на високодозну терапію, ніж на стандартну програму лікування.

Термін придатності.

2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Несумісність.

Розчин для інфузій готують шляхом розведення препарату 0,9 % розчином натрію хлориду або 5 % розчином глюкози.

Алексан ^® не можна змішувати з іншими лікарськими засобами.

Була виявлена фізична несумісність цитарабіну з гепарином, інсуліном, метотрексатом, 5‑фторурацилом, нафциліном, оксациліном, бензилпеніциліном і метилпреднізолону натрію сукцинатом.

Упаковка.

По 10 мл (500 мг), або по 20 мл (1000 мг), або по 40 мл (2000 мг) у флаконі з безбарвного скла, закупореному пробкою з каучуку з фторполімерним покриттям і обтискним алюмінієвим ковпачком; 1 флакон у картонній коробці разом з інструкцією для медичного застосування.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

ЕБЕВЕ Фарма Гес.м.б.Х. Нфг. КГ/

EBEWE Pharma Ges.mbH Nfg. KG.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності .

Мондзеєштрассе 11, 4866 Унтерах ам Аттерзеє, Австрія/

Mondseestrasse 11, 4866 Unterach am Attersee, Austria.