Личный кабинет
АЛОТЕНДИН табл. 10 мг/5 мг блистер №30
rx
Код товара: 136869
Производитель: Egis (Венгрия)
3 000,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 05.04.2026
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Алотендин
Алотендин
Композиция:
Активные вещества: амлодипин, бизопролол ;
1 таблетка Allottendin 5 мг/5 мг содержит 5 мг бизопролола фумарата и 5 мг амлодипина, что соответствует 6,95 мг амлодипина белоснежного;
1 таблетка аллотендина 10 мг/5 мг содержит 10 мг бизопролола фумарата и 5 мг амлодипина, что соответствует 6,95 мг амлодипина безилаза;
1 таблетка алотендина 5 мг/10 мг содержит 5 мг фумарата бизопролола и 10 мг амлодипина, что соответствует 13,9 мг амлодипина безилаза;
1 таблетка Allotendin 10 мг/10 мг содержит 10 мг бизопрололового фумарата и 10 мг амлодипина, что соответствует 13,9 мг амлодипина белоснежного;
Экспцинаты: микрокристаллическая целлюлоза, натриевая крахмал (тип A), кремниевый коллоидный безводный, магний стеарат.
Дозировка формы. Таблетки.
Основные физико -химические свойства:
Таблетки 5 мг/5 мг : белый или почти белый цвет, удлиненные, слегка биконвекские таблетки без запаха, с ходом с одной стороны и с гравировкой MS с другой стороны;
Таблетки из 10 мг/5 мг : белый или почти белый цвет, овальные, слегка биконвексные таблетки без запаха, с ходом с одной стороны и с гравюрой MS с другой;
Таблетки 5 мг/10 мг : белый или почти белый цвет, круглый, плоский с лаской таблеткой без запаха, с ходом с одной стороны и с гравировкой MS с другой стороны;
Таблетки 10 мг/10 мг : белые или почти белые, круглые, слегка биконвексные таблетки без запаха, с ходом с одной стороны и с гравировкой MS с другой.
Фармакотерапевтическая группа.
Селективные β-блокаторы и другие антигипертензивные агенты.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Амлодипин является антагонистом ионов кальция (медленный блокатор кальциевых каналов), который блокирует трансмембранную поток ионов кальция к клеткам гладких мышц миокарда и кровеносных сосудов. Механизм антигипертензивного действия амлодипина вызван прямым расслабляющим воздействием на гладкую мышцу сосудов. Антиангинальный эффект амлодипина обеспечивается двумя механизмами:
Расширение периферических артериол и, в результате, снижение общего периферического сопротивления (пост -нагрузка). Поскольку частота сердечных сокращений не изменяется, уменьшение нагрузки на сердце уменьшает потребление энергии с миокардом и его необходимостью в кислороде;
Расширение основных коронарных артерий и артериол как в неизменных, так и в ишемических районах миокарда. Это расширение увеличивает поток кислорода к миокарду
у пациентов с васоспастической стенокардией (стенокардия или вариант стенокардия).
У пациентов с гипертонией потребление амлодипина один раз в день обеспечивает клинически значимое снижение артериального давления в течение 24 часов. Из -за медленного начала амлодипина резкое снижение артериального давления не наблюдается.
У пациентов с стенокардией амлодипин продлевает общее время упражнений, время до стенокардии и увеличивает время до значительной депрессии сегмента ST, а также снижает частоту стенокардии и уменьшает необходимость в нитроглицерине.
Амлодипин не вызывает нежелательных метаболических эффектов или изменений в уровнях в плазме в крови, поэтому его можно использовать у пациентов с бронхиальной астмой, диабетом и подагры.
Бизопролол является селективным блокатором β -адренорецептора без внутренней симпатомиметической активности, и он не обладает значимыми мембранно -временными свойствами.
Блок бета 1 -адренорецепторы и уменьшает влияние катехоламинов на них. Имеет антигипертензивные и антиангинальные эффекты.
Механизм антигипертензивного действия осуществляется путем уменьшения минутного объема сердца, уменьшив симпатическую стимуляцию периферических сосудов и ингибирование выброса переина почками.
Антиангинальное действие связано с блокадой β 1 -адренорецепторы, что приводит к снижению потребности в миокарде в кислороде из -за отрицательного хронотропного и инотропного действия. Таким образом, бизопролол устраняет или уменьшает симптомы ишемии.
Максимальный эффект происходит через 3-4 часа после перорального введения. Обычно максимальный гипертонический эффект проявляется после 2 недель использования.
Фармакокинетика.
Амлодипин.
После перорального введения в терапевтических дозах амлодипин хорошо поглощен и достигает максимальной концентрации в крови через 6-12 часов после введения. Потребление пищи не влияет на биодоступность амлодипина. Абсолютная биодоступность варьируется от 64 % до 80 %. Объем распределения составляет приблизительно 21 л/кг. Исследования in vitro показали, что приблизительно
93-98 % циркулирующего амлодипина связывается с белками плазмы крови.
Амлодипин метаболизируется в печени с образованием неактивных метаболитов, 10 %препарата выделяется в неизменной моче, 60 %-в форме метаболитов, 20-25 %-с фекалиями.
Период полураспада плазмы крови составляет приблизительно 35-50 часов, что позволяет назначать препарат один раз в день.
Бизопролол почти полностью поглощается от желудочно -кишечного тракта. Эффект первого прохода через печень произносится немного (приблизительно 10 %), абсолютная биодоступность - приблизительно 90 %. Период полураспада плазмы крови составляет 10-12 часов, что обеспечивает терапевтический эффект в течение 24 часов после одной дозы.
Объем распределения - 3,5 л/кг. Ветвление белками плазмы крови - 30 %.
Бизопролол выделяется двумя способами. 50 % метаболизируется печенью в неактивные метаболиты, которые затем выделяются почками. Последние 50 % выделяются почками. В человеческом организме активные метаболиты не образуются.
Клинические характеристики.
Индикация.
Артериальная гипертензия, такая как монотерапия или в сочетании с другими антигипертензивными агентами.
Хроническая стабильная стенокардия, как монотерапия или в сочетании с другими антиангинальными агентами.
В качестве заместителя терапии у пациентов, имеющих артериальное давление и/или хроническая стабильная стенокардия, адекватно контролируется одновременным использованием амлодипина и бизопролола в тех же дозах.
Противопоказание.
Для таблеток амлодипина/бизопролола: гиперчувствительность к амлодипину, производным дигидропиридина, бизопролол и/или любому эксципиенту.
Для амлодипина.
- Нестабильная стенокардия.
- Тяжелая гипотензия.
- Шок (включая кардиогенный шок).
- Обструкция экскреторного тракта левого желудочка (например, тяжелый стеноз аорты).
- Гемодинамически нестабильная сердечная недостаточность после острого инфаркта миокарда.
Для бизопролола :
- Острая сердечная недостаточность или сердечная недостаточность в состоянии декомпенсации, которая требует инотропной терапии;
- кардиогенный шок;
-В-блакада II-III градусов;
- Синдром слабости узла пазухи;
- синоатриальная блокада, брадикардия (частота сердечных сокращений менее 60 в минуту), перед лечением артериальной гипотонии (систолическое артериальное давление <100 мм рт. Ст.);
- бронхиальная астма, хроническая обструктивная болезнь легких;
- экспрессированные расстройства периферической циркуляции, синдром Райно;
- не -fearmotmocytoma;
- Метаболический ацидоз.
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами эмодий.
Для амлодипина.
Препараты, одновременное использование, с которым требуется осторожность: с тиазидными диуретиками, бета-блокаторами, длительными нитратами, сублингвальными нитроглицеринами, нестероидными противовоспалительными препаратами, антибиотиками и пероральными антиоперационными препаратами.
Сопутствующее использование амлодипина с дигоксином не изменяет концентрацию дигоксина в плазме крови и не влияет на его почечный клиренс.
Сопутствующее использование амлодипина с циметидином не влияет на фармакокинетику амлодипина.
Сопутствующее использование амлодипина с варфарином существенно не влияет на время протромбина.
Влияние других лекарств на амлодипин.
Ингибиторы CYP3A4.
Сопутствующее использование ингибиторов амлодипина и CYP3A4 мощного или умеренного действия (ингибиторы протеазы, азольные противогрибковые агенты, макролиды, такие как эритромицин или кларитромицин, верапамил или дилтиазм), может привести к значительному увеличению воздействия амитидипина. Клиническая ценность таких изменений может быть более выраженной у пожилых пациентов. Клиническое наблюдение за состоянием пациента и выбором дозы может потребоваться.
Не рекомендуется использовать амлодипин и грейпфруты или грейпфрутовый сок одновременно, поскольку некоторые пациенты могут увеличить биодоступность амлодипина, что, в свою очередь, приводит к повышению антигипертензивных эффектов.
Индукторы CYP3A4.
Нет информации о влиянии индукторов CYP3A4 на амлодипин. Сопутствующее использование амлодипина и веществ, которые представляют собой индукторы CYP3A4 (например, рифампицин, звезда Святого Иоанна), может привести к снижению концентрации амлодипина в плазме крови, поэтому такие комбинации следует использовать с осторожностью.
Даньтролен (инфузия).
Животные наблюдали фибрилляцию желудочков с фатальными последствиями и сердечно -сосудистым коллапсом, которые были связаны с гиперкалиемией после использования верапамила и дантроина внутривенно. Из -за риска гиперкалиемии рекомендуется избежать использования блокаторов кальциевых каналов, таких как амлодипин, склонной к злокачественной гипертермии у пациентов и при лечении злокачественной гипертермии.
Эффект амлодипина на другие лекарства.
Антигипертензивный эффект амлодипина усиливает антигипертензивный эффект других антигипертензивных агентов.
Такролимус .
Существует риск повышения уровня такролимуса в крови при использовании с амлодипином, но фармакокинетический механизм такого взаимодействия не полностью установлен. Чтобы избежать токсичности такролимуса с сопутствующим использованием амлодипина, регулярного мониторинга уровней таролимуса в крови и, при необходимости, коррекции дозировки.
Циклоспорин .
Взаимодействие циклоспориновых и амлодипиновых взаимодействий при использовании здоровых добровольцев или в других группах, за исключением использования пациентов с пересаженной почкой, которая наблюдала переменное увеличение остаточной концентрации циклоспорина (в среднем на 0-40 %). Для пациентов с трансплантированной почкой, которые используют амлодипин, необходимо рассмотреть мониторинг концентраций циклоспорина и, при необходимости, снизить дозу циклоспорина.
Симвастатин .
Сопутствующее использование множественных доз амлодипина 10 мг и симвастатина в дозе 80 мг привело к увеличению воздействия симвастатина на 77 % по сравнению с использованием только симвастатина. Для пациентов, которые используют амлодипин, доза симвастатина должна быть ограничена 20 мг в день.
Клинические исследования взаимодействия препарата показали, что амлодипин не влияет на фармакокинетику аторвастатина, дигоксина или варфарина.
Для бизопролола.
Одновременное назначение не рекомендуется
Антагонисты кальция (верапамил и в меньшей степени - дилтиазм): отрицательно влияет на восстановление, проводимость предсердий и кровяного давления. Внутреннее введение верапамила у пациентов, которые используют β-блокаторы, может привести к значительной артериальной гипотонии и атриовентрикулярной блокаде.
Гипертонические препараты центрального акта (клонидин, метильдоп, моксонодин, рилмененидин): одновременный рецепт этих препаратов может привести к замедлению частоты сердечных сокращений (частота сердечных сокращений), минутной объеме сердца и вазодилатации. Внезапное отмену препарата может увеличить риск синдрома отмены в форме гипертонии.
Лекарства, сопутствующее использование, с которым требуется осторожность
- Антагонисты кальция, такие как дигидропиридин, такие как нифедипин: из -за повышенного риска артериальной гипотонии и риска сердечной недостаточности.
- Антиаритмические препараты класса 1 (например, досопирамид, хинидин, лидокаин, фенитоин, флекаинид, пропафенон): из-за увеличения негативного воздействия на инотропную функцию миокарда, AV-конструктивности.
- Антиаритмические препараты класса III класса (например, амидарон): из-за увеличения воздействия на проводимость предсердия.
- Парасимпатомиметика: при использовании может привести к увеличению времени предсердного лидерства и, таким образом, увеличить риск брадикардии.
- Местные средства, содержащие β-блокаторы (глазные капли для лечения глаукомы), могут дополнить системный эффект бизопролола.
- Инсулин и пероральные антидиабетические агенты: повышенный гипогликемический эффект. Блокада β-аринальцепторов может маскировать признаки гипогликемии.
- Сердечные гликозиды : снижение частоты сердечных сокращений, продление атриовентрикулярной проводимости.
-Нестероидальные анти -инфляционные препараты : снижение антигипертензивного эффекта.
- β-сматомиметика (изопреналин, добутамин): комбинация с бизопрололом может уменьшить влияние обоих лекарств.
- Симпатомиметики , которые активируют α- и β-адреноцепторы (например, адреналин, норэпинефрин): повышение кровяного давления. Такое взаимодействие более вероятно при использовании не селективных β-блокаторов.
- Производные эрготамина: обострение расстройств периферического кровообращения.
- Трициклические антидепрессанты, барбитураты, фенотиазины , а также другие антигипертензивные агенты: увеличить риск артериальной гипотонии.
Средства для ингаляционной анестезии, производные углеводов (хлороформ, циклопропан, галотан, метоксифлуран), при использовании с β-блокаторами увеличивают риск ингибирования функции миокарда и развития гипотензивных реакций.
Действие неэполяризующих нервно -мышечных блокаторов передачи может быть усугублено и длительным под воздействием β -адреноблокеров.
Лекарства, сопутствующее использование, с которым требуется обсуждение:
- Meflockin: риск брадикардии увеличивается.
-Моноаминоксидазы ингибиторов (кроме ингибиторов MAO-B): увеличение гипотензивных бета-блокаторов, а также повышенный риск гипертонического кризиса.
- Рифампицин: небольшое снижение полужицы бизопролола из -за влияния на метаболизм препарата ферментов печени. Но корректировка дозы не требуется.
Особенности приложения.
Для амлодипина.
Безопасность и эффективность использования амлодипина в гипертоническом кризисе не были оценены.
Пациенты с сердечной недостаточностью .
Амлодипин следует использовать с осторожностью в этой категории пациентов. В ходе долгосрочного плацебо-контролируемого исследования у пациентов с тяжелой сердечной недостаточностью (класс III и IV по классификации NYHA) с использованием амлодипина, частота отека легких была выше, чем использование плацебо. Пациенты с застойными блокаторами сердечной недостаточности, включая амлодипин, должны использоваться с осторожностью, поскольку они могут увеличить риск сердечно -сосудистых событий и смертельных случаев в будущем.
Пациенты с нарушением функции печени.
Амлодипиновые полужичные параметры и параметры AUC выше у пациентов с нарушением функции печени; Нет никаких рекомендаций для доз. Следовательно, эта категория пациентов должна начать использование препарата с самой низкой дозы. Будьте осторожны как в начале препарата, так и когда доза увеличивается. Пациентам с тяжелой печеночной недостаточностью может потребоваться медленный выбор дозы и тщательный мониторинг пациентов.
Пожилые пациенты.
Увеличение дозы препарата в этой категории пациентов должно быть тщательно.
Пациенты с почечной недостаточностью.
В этой категории пациентов следует использовать нормальные дозы препарата. Изменения в концентрации амлодипина в плазме крови не коррелируют со степенью нарушения почечной функции. Амлодипин не удаляется диализом.
Амлодипин не влияет на результаты лабораторных испытаний.
Не рекомендуется использовать амлодипин вместе с грейпфрутом или грейпфрутовым соком, поскольку некоторые пациенты могут быть увеличены, что увеличит антигипертензивный эффект препарата.
Плодородие.
О обратимых биохимических изменениях головы сперматозоидов были зарегистрированы у некоторых пациентов при использовании блокаторов кальциевых каналов. Клинической информации о потенциальном влиянии амлодипина на фертильность недостаточно.
Для бизопролола.
Пациенты с коронарной болезнью сердца не должны быть внезапно остановлены без неотложной необходимости, так как это может привести к переходному ухудшению. Бизопролол должен назначаться с осторожностью у пациентов с гипертонией или стенокардией, которая связана с сердечной недостаточностью.
Бизопролол инициация и прекращение работы требуют регулярного мониторинга.
Бизопролол следует использовать с осторожностью в следующих условиях:
- диабет со значительными колебаниями в крови глюкозы; Симптомы гипогликемии могут маскировать;
- строгое голодание или диета;
- Сопутствующая десенсибилизирующая терапия. Бизопролол может повысить чувствительность к аллергенам и тяжесть анафилактоидных реакций. В таких случаях лечение адреналином не всегда дает положительный эффект.
- Av-Block первой степени;
- Принц -метровая стенокардия;
- уничтожение заболевания периферических артерий (в начале терапии может увеличить жалобы);
- Пациенты с псориазом или в присутствии псориаза в истории используются только после тщательной оценки соотношения пользы/риска);
- при лечении бизопролола симптомов тиреотоксикоза может быть скрыто;
- Пациенты с бизопрололом фахромоцитомы могут использоваться только после лечения блокаторов α-адренорецепторов;
-Прежде чем провести общую анестезию, необходимо предотвратить анестезиолог в отношении блокировщиков β-адренорецепта. Я не знаю Протегиор. Rercomenovano oprodowhoowoti-watsatovavannan β-bolokatro-pry-y. AneSteзiologegenennennennennennennennennennennennenne-rahoowwioutiponцnуnu -зmodiю з з з з з з з з з з з з з з з з з зpriзwyse -ybry -hy -ypri rerepornoї ataхх gardiї sta зongehennannannannannannamosholyvosteй rerektornogogo meх anзmy -kompensaц- Raзi- vydmhyni -opeporololoo -peredodoperathyvonimi -wyredodourashyvonimi 48 -й годовой
- при бронхіальній астмі та інших хронічних обструктивних захворюваннях дихальних шляхів; незважаючи на те, що кардіоселективні β-блокатори (β 1 ) мають менший вплив на функцію легень порівняно із неселективними β-блокаторами, слід уникати їх застосування, як і всіх β-блокаторів, при обструктивних захворюваннях дихальних шляхів, якщо немає вагомих причин для проведення терапії. У разі необхідності бісопролол слід застосовувати з обережністю. У пацієнтів з обструктивними захворюваннями дихальних шляхів лікування бісопрололом слід розпочинати з найнижчої дози та слід спостерігати за станом пацієнтів щодо виникнення нових симптомів (таких як задишка, непереносимість фізичних навантажень, кашель).
Зазначений препарат містить активну субстанцію, яка дає позитивні результати при
антидопінговому контролі.
Используйте во время беременности или грудного вскармливания.
Для амлодипіну.
Безпечність застосування амлодипіну жінкам у період вагітності не встановлена.
Застосовувати амлодипін у період вагітності рекомендується лише у тих випадках, коли немає безпечнішої альтернативи, а ризик, пов'язаний із самим захворюванням, перевищує можливу шкоду від лікування для матері та плода.
У ході досліджень на тваринах при застосуванні високих доз спостерігалася репродуктивна токсичність.
Період годування груддю.
Невідомо, чи проникає амлодипін у грудне молоко. При прийняті рішення про продовження годування груддю чи про застосування амлодипіну необхідно оцінювати користь годування груддю для дитини та користь від застосування препарату для матері.
Для бісопрололу.
Бісопролол має фармакологічні властивості, які можуть спричинити шкідливий вплив на перебіг вагітності та/або розвиток плода/новонародженого.
β-адреноблокатори зменшують плацентарну перфузію, що спричиняє затримку росту, завмирання плода, спонтанний аборт, дострокові пологи. У плода і новонародженого можуть спостерігатися гіпоглікемія і брадикардія. Якщо лікування β-блокаторами є необхідним, то переважають селективні β 1 -адреноблокатори.
Бісопролол не слід застосовувати у період вагітності, якщо для цього не має чітких показань. Якщо лікування бісопрололом визначене як необхідне, слід проводити моніторинг матковоплацентарного кровообігу і росту плода. У разі негативного впливу на вагітність або плід слід вирішити питання щодо альтернативного лікування. Новонароджені повинні знаходитися під ретельним контролем. Гіпоглікемія та брадикардія зазвичай можуть очікуватися у перші 3 дні.
Грудное вскармливание.
Невідомо, чи проникає препарат у грудне молоко, і якщо проникає, чи може бісопролол завдати шкоди дитині. У зв'язку з цим застосовувати таблетки амлодипіну/бісопрололу у період годування груддю не рекомендується.
Способность влиять на скорость реакции при вождении или других механизмах.
Враховуючи різну індивідуальну реакцію пацієнта на застосування препарату, здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами може порушуватися, особливо на початку лікування, при зміні лікування.
Метод администрирования и доз.
Рекомендована добова доза становить 1 таблетку відповідного дозування, бажано препарат приймати вранці незалежно від прийому їжі, не розжовуючи.
Максимальна добова доза – 1 таблетка Алотендину 10 мг/10 мг на добу.
Діапазон дозування препарату дозволяє гнучко підібрати співвідношення компонентів залежно від клінічних потреб.
Лікування не слід припиняти раптово, тому що це може призвести до тимчасового погіршення клінічного стану. Особливо це стосується пацієнтів з ішемічною хворобою серця. Рекомендується поступове зниження дози.
Порушення функції печінки і нирок.
У разі печінкової недостатності елімінація амлодипіну уповільнюється. Особливих рекомендацій щодо дозування амлодипіну немає, тому препарат у пацієнтів з порушенням функції печінки необхідно призначати з обережністю. У разі тяжкої печінкової недостатності добова доза бісопрололу не повинна перевищувати 10 мг.
У пацієнтів з легкою або середньою нирковою недостатністю немає необхідності змінювати дозування. У разі тяжкої ниркової недостатності (кліренс креатиніну < 20 мл/хв) добова доза бісопрололу не повинна перевищувати 10 мг.
Пацієнтам літнього віку можна призначати звичайні дози препарату.
Комбінований препарат амлодипін/бісопролол не рекомендується призначати дітям через відсутність даних щодо безпеки та ефективності застосування.
Дети .
Алотендин не рекомендується застосовувати дітям.
Бісопролол. Клінічні дані щодо ефективності і безпеки застосування препарату для лікування дітей відсутні.
Передозировка.
Для амлодипіну.
Досвід навмисного передозування препарату обмежений.
Симптоми передозування: наявна інформація дає підстави вважати, що значне передозування амлодипіном призведе до надмірної периферичної вазодилатації та, можливо, до рефлекторної тахікардії. Повідомлялося про розвиток значної та, можливо, тривалої системної артеріальної гіпотензії, включаючи шок із летальним наслідком.
Лікування: клінічно значуща артеріальна гіпотензія, зумовлена передозуванням амлодипіну, вимагає активної підтримки діяльності серцево-судинної системи, включаючи частий моніторинг функцій серця та дихання, підняття нижніх кінцівок, моніторинг об'єму циркулюючої рідини та сечовиділення.
Для відновлення тонусу судин та артеріального тиску можна застосувати судинозвужувальні препарати, упевнившись у відсутності протипоказань до їх застосування. Застосування кальцію глюконату внутрішньовенно може бути корисним для нівелювання ефектів блокади кальцієвих каналів.
У деяких випадках може бути корисним промивання шлунка. Застосування активованого вугілля здоровим добровольцям протягом 2-х годин після введення 10 мг амлодипіну значно зменшило рівень його всмоктування.
Оскільки амлодипін значною мірою зв'язується з білками, ефект діалізу незначний.
Для бісопрололу.
Найчастішими симптоми передозування є брадикардія, артеріальна гіпотензія, гостра серцева недостатність, бронхоспазм, гіпоглікемія. Існує широка варіабельність індивідуальної чутливості до однократної високої дози бісопрололу, пацієнти з серцевою недостатністю можуть бути більш чутливі до препарату.
У випадку передозування необхідно негайно звернутися до лікаря.
Залежно від ступеня передозування слід припинити лікування препаратом та проводити підтримуючу і симптоматичну терапію. Є обмежені дані, що бісопролол важко піддається діалізу.
При брадикардії: внутрішньовенне введення атропіну. Якщо реакція відсутня, з обережністю слід вводити ізопреналін або інший препарат з позитивним хронотропним ефектом. У виняткових випадках вводити штучного водія ритму.
При артеріальній гіпотензії: прийом судинозвужувальних препаратів, внутрішньовенне введення глюкагону.
При атріовентрикулярній блокаді II і III ступеня: інфузійне введення ізопреналіну; при необхідності – кардіостимуляція.
При загостренні хронічної серцевої недостатності: внутрішньовенне введення діуретичних засобів і вазодилататорів.
При бронхоспазмі: бронхолітичні препарати (наприклад ізопреналін), β 2 -адреноміметики та/або амінофілін.
При гіпоглікемії: внутрішньовенне введення глюкози.
Неблагоприятные реакции.
Побічні реакції можуть бути зобумовлені кожним з компонентів препарату.
При застосуванні амлодипіну: частіше виникають наступні побічні реакції: головний біль, набряки (особливо в ділянці гомілок), підвищена втомлюваність, сонливість, нудота, біль у животі, припливи, відчуття серцебиття, запаморочення.
Лабораторні дослідження: підвищення печінкових ферментів.
З боку серцевої системи: підвищене серцебиття; аритмія (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та мерехтіння передсердь); інфаркт міокарда.
З боку крові та лімфатичної системи: лейкопенія, тромбоцитопенія, пурпура.
З боку нервової системи : головний біль, запаморочення, сонливість; периферична нейропатія, синкопе, гіпестезія, парестезія, порушення смаку, тремор; гіпертонус, периферична нейропатія.
З боку органів зору: порушення зору (включаючи диплопію).
З боку органів слуху та лабіринту: дзвін у вухах.
З боку дихальної системи: задишка, кашель, риніт; диспное.
З Bokuku-wunkowo-kyшcowowowogohogo straktu: nudota, бледж; gyspepsha, ghiperplaзne a asen, pankreatiot, styхpstath u roty, roзloditry-moToR гастрит; Блесвана.
З боку нирок та сечовиділення: часте сечовипускання, порушення сечовипускання, ніктурія.
З боку шкіри та підшкірних тканин : підвищена пітливість, алопеція, знебарвлення шкіри; алергічні реакції, висипання, свербіж, ангіоневротичний набряк, мультиформна ексудативна еритема; кропив'янка; пурпура, зміна забарвлення шкіри, екзантема; ангіоневротичний набряк, мультиформна еритема, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, набряк Квінке, фоточутливість.
З боку опорно-рухового апарату: артралгія, міалгія, біль у спині, судоми у м`язах; набрякання гомілок.
Метаболічні порушення : гіперглікемія.
З боку судинної системи: припливи; васкуліт; артеріальна гіпотензія.
Загальні порушення: набряк, периферичний набряк, підвищена втомлюваність; виснаженість, астенія, збільшення або зменшення маси тіла.
З боку гепатобіліарної системи : холестаз, жовтяниця, гепатити; підвищення рівня печінкових ферментів (що найчастіше асоціювалося із холестазом).
З боку репродуктивної системи: імпотенція, гінекомастія.
Психічні розлади : депресія, зміни настрою (включаючи тривожність), безсоння; сплутаність свідомості.
Аналогічно іншим антагоністам кальцію повідомлялося про такі побічні реакції як інфаркт міокарда, аритмія (у тому числі шлуночкова тахікардія і фібриляція передсердь, стенокардія), проте з'ясувати, чи пов'язані вони з основним захворюванням, практично неможливо.
Загальні порушення та стани у місці введення: набряки; підвищена втомлюваність, астенія; біль у грудях, біль, нездужання.
Дослідження: збільшення або зменшення маси тіла; повідомлялося про виняткові випадки розвитку ектрапірамідного синдрому.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції .
Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити безперервний моніторинг співвідношення між користю і ризиками, пов'язаними із застосуванням цього лікарського засобу. Лікарям слід звітувати про будь-які підозрювані побічні реакції відповідно до вимог законодавства.
При застосуванні бісопрололу.
З боку серцевої системи: брадикардія (у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю); порушення AV-провідності, посилення проявів серцевої недостатності; ознаки погіршення серцевої недостатності (у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю); брадикардія (у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або ішемічною хворобою серця), ознаки погіршення серцевої недостатності (у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або ішемічною хворобою серця).
З боку нервової системи : головний біль*, запаморочення*; порушення сну; синкопе.
З боку органів зору: зниження секреції слізної рідини, що необхідно брати до уваги пацієнтам, які користуються контактними лінзами; кон'юнктивіт.
З боку органів слуху та лабіринту: порушення слуху.
З боку дихальної системи: бронхоспазм (особливо у хворих на бронхіальну астму або з обструктивними захворюваннями бронхів в анамнезі); алергічний риніт.
З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, діарея, запор.
З боку шкіри та підшкірних тканин : алергічні реакції, висипання, свербіж; алопеція, псоріатичні висипання.
З боку опорно-рухового апарату: м'язова слабкість, судоми.
Метаболічні порушення : підвищення рівня тригліцеридів.
З боку судинної системи: погіршання периферичного кровообігу (відчуття холоду в кінцівках); артеріальна гіпотензія (особливо у пацієнтів із серцевою недостатністю).
Загальні порушення: підвищена втомлюваність, виснаженість.
З боку гепатобіліарної системи : підвищення рівня печінкових ферментів (АлАТ,АсАТ), гепатит.
З боку репродуктивної системи: імпотенція.
Психічні розлади : депресія; нічні жахіття, галюцинації, порушення сну.
Лабораторні показники: підвищення рівня тригліцеридів у крові.
Загальні розлади: астенія (у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю), підвищена втомлюваність*; астенія (у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або ішемічною хворобою серця).
*Такі симптоми як запаморочення, головний біль, підвищена втомлюваність, виснаженість, характерні на початку лікування і часто зникають протягом 1-2 тижнів.
У разі виникнення побічних явищ або небажаних реакцій необхідно негайно проінформувати лікаря.
Дата окончания срока.
5 лет.
Условия хранения.
Храните при температуре не выше 30 ° C от досягаемости детей.
Упаковка.
7 таблеток в волдырь; 4 бабо 8 баллера.
По 10 таблеток у блістері; по 3 або 9 блістерів у картонній упаковці.
Категория отпуска.
По рецепту.
Продюсер.
ЗАТ Фармацевтичний завод ЕГІС.
Расположение производителя и его адрес места деятельности.
1165, Будапешт, стр. БЕЗОНГЕРДИ, 118-120, URORSHINA.
БИСОПРОЛОЛ+АМЛОДИПИН
Искать отдельно: БИСОПРОЛОЛ, АМЛОДИПИН
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа
