АЛВОБАК порошок д/р-ра д/ин. 1 г фл. №1

Для медицинского использования препарата

Альвобак

(И lvobac )

Место хранения:

Активное вещество: CEFTFRIAXONE;

1 бутылка содержит цефтриаксон натрия, эквивалентный цефтриаксону 1 г.

Лекарственная форма. Порошок для инъекционного раствора.

Фармакотерапевтическая группа. Антибактериальные агенты для системного применения. Другие бета-лактами антибиотики. Гефалоспорины III поколения. Цефтриаксон. УАТС код J01D D04.

Клинические характеристики.

Индикация.

Лечение инфекций, патогенные микроорганизмы которых чувствительны к цефтриаксию:

- инфекции дыхательных путей, особенно пневмония, а также ушные инфекции, горло и носы;

- инфекция органов брюшной полости (перитонит, инфекция желчного тракта и желудочно-кишечного тракта);

- инфекции почек и мочевыводящих путей;

- половые инфекции, в том числе гонорея;

- сепсис;

- инфекции костей, мягких тканей, кожи, а также ранутых инфекций;

- инфекция у пациентов с ослабленной иммунной защитой;

- менингит;

- распространенный борелиоз Лайм (ранние и поздние этапы заболевания).

Предоперационерное профилактика инфекций в хирургических вмешательствах на органах желудочно-кишечного тракта, желчного тракта, мочевыводящих путей и во время гинекологических процедур, но только в случаях потенциального или известного загрязнения.

При назначении Ceftriaxone необходимо придерживаться официальных рекомендаций для антибиотикотерапии, в частности рекомендаций по профилактике антибиотикозного сопротивления.

Противопоказание.

Повышенная чувствительность к цефалоспоринам. Наличие в анамнезе тяжелых реакций гиперчувствительности (например, анафилактические реакции) к любому другому типу бета-лактама антибактериальных агентов (пенициллинов, монобактам и карбапены).

Определите Newborn ≤ 41 неделя с учетом времени развития внутривелогов (гестационный возраст + возраст после рождения) *. Гипербилирубинемия у новорожденных и преждевременной. Исследования in vitro показали, что цефтриаксон может сместить билирубин с сывороточным альбумином крови, который может привести к риску развития энцефалопатии, вызванной билирубином.

Пожертвованный новорожденный (возраст ≤ 28 дней):

- с желтухи, гипербилирубинемией, гипоальбуминой, ацидозом, поскольку в таких состояниях связывание билирубина обычно нарушаются;

- для использования в необходимости (или ожидаемой необходимости) лечения внутривенными растворами кальция, включая внутривенную инфузию, например, парентеральное питание, благодаря риску осаждения солей кальция цефтриаксона (см. Раздел «Способ применения и доза»).

* В исследованиях in vitro показали, что цефтриаксон может вытеснить билирубин с соединительным сыворотом альбумина, который приводит к возможным рискам развивающейся энцефалопатией билирубина у таких пациентов.

До внутримышечного введения цефтриаксона необходимо исключить наличие противопоказаний к использованию лидокаина, если он используется в качестве растворителя (см. Раздел «Особенности применения»). Видеть Инструкция по медицинскому использованию лидокаина, особенно противопоказаний.

Решения цефтриаксона, содержащего лидокаин, никогда не должны вводиться внутривенно.

Способ применения и доза.

Ceftriacone можно использовать в виде внутримышечных инъекций, медленных внутривенных инъекций или внутривенных инфузий.

Перед применением препарата необходимо провести тест кожи для повышенной чувствительности, при условии, что нет противопоказаний к его поведению.

Невозможно использовать растворители, содержащие кальций, такие как кольцевое решение или раствор Markman, для растворения цефтриаксона в флаконах или для разбавления пониженного раствора для внутривенного введения в связи с вероятностью формирования осаждения солей кальция цефриксий. Возникновение осадков солей кальция Ceftriacone также может происходить при смешивании цефтриаксона с растворами, содержащими кальция, в одной инфузионной системе для внутривенного введения. Cefraxone нельзя смешивать и одновременно вводить растворы, содержащие кальций, в том числе длительные инфузии, содержащие кальцию, например, с парентеральным питанием (см. «Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия»).

Дозировка и путь введения зависят от тяжести инфекции, чувствительности патогена и состояния пациента. Обычно препарат вводят один раз в день (каждые 24 часа).

Взрослые и дети в возрасте 12 лет: обычно предписывают 1 г Ceftriaxone 1 раз в день (каждый

24 часа). При тяжелых инфекциях или инфекциях патогены которых имеют умеренную чувствительность к цефтриаксону, суточная доза может быть увеличена до 2-4 г.

Дети

Новорожденные и дети до 12 лет

Новорожденные (до 2 недель) : 20-50 мг / кг массы тела 1 раз в день. Учитывая недоразвитие ферментной системы, суточная доза не должна превышать 50 мг / кг массы тела. Новорожденный внутривенный администрация должна занять не менее 60 минут, чтобы предотвратить развитие энцефалопатий билирубина.

Препарат противопоказан для использования новорожденного возраста ≤ 28 дней при необходимости (или ожидаемой необходимости) лечения внутривенными растворами кальция, включая внутривенную инфузию, содержащую кальций, например, с парентеральным питанием, из-за риска солей кальция осаждает цефтриаксон (см. раздел противопоказаний).

Младенцы в возрасте 15 дней и дети до 12 лет: 20-80 мг / кг Вес тела 1 раз в день.

При тяжелых инфекциях суточная доза может быть увеличена до 80 мг / кг массы тела один раз в день.

Дети с весом тела более 50 кг предписаны дозами для взрослых.

Внутривенные дозы 50 мг / кг или выше должны вводиться настойкой в ​​течение не менее 30 мин.

Дозы, превышающие 80 мг / кг массы тела, следует избегать из-за повышенного риска осадок.

Надоело летнее век

Летние пациенты не требуются, если функция печени и почек остается нормальной.

Продолжительность лечения

Продолжительность лечения зависит от хода заболевания. Как принято в антибиотической терапии, пациенты должны продолжать принимать цефтриаксон в течение не менее 48-72 часов после нормализованности температуры, а анализ не проявит патогенов.

Комбинированная терапия

Исследования показали, что в отношении многих грамотрицательных бактерий существует синергизм между цефтриаксонами и аминогликозидами. Несмотря на то, что повышенная эффективность таких комбинаций не всегда может быть предсказана, она должна иметь в виду в присутствии тяжелых, угрожающих инфекций, вызванных псевдомонасом aeruginosa . Из-за физической несовместимости цефтриаксона и аминогликозидов их следует вводить отдельно в рекомендуемых дозах.

Дозировка в особых случаях

Менингит

В бактериальном менингите у младенцев и детей в возрасте от 15 дней до 12 лет лечения начинается от дозы 100 мг / кг (но не более 4 г) 1 раз в день. Как только будет идентифицирован патоген, и его чувствительность определяется, доза может быть уменьшена соответственно. Лучшие результаты были достигнуты с такой продолжительностью лечения:

Борелиоз Лайм.

D ROTE и детей - 50 мг / кг (самая высокая суточная доза - 2 г) 1 раз в день в течение 14 дней.

Гонорея (острая несложно)

Для лечения гонореи (вызвано формированием и инокулирующими штаммами пенициллиназы), рекомендуется прописать одну дозу 250 мг внутримышечно.

Предотвращение инфекций в хирургии

Для предотвращения послеоперационных инфекций в операции рекомендуется (в зависимости от степени риска инфекции) для введения одной дозы 1-2 г Ceftrixone внутримышечно или в виде медленной внутривенной инъекции в течение 30-90 минут до операции Отказ В операциях на гуще и прямой кишке хорошо установленного одновременного (но отдельного) введения 2 г препарата и одной из 5-нитроимидазолов.

Почка или печеночная недостаточность

Пациенты с расстройствами функции почек нет необходимости уменьшать дозу, если функция печени остается нормальной.

Только в случае почечной недостаточности на претериальном этапе (клиренс креатинина <10 мл / мин) суточная доза не должна превышать 2 г.

Пациенты с расстройствами функции печени не нужно уменьшить дозу, если функция почек остается нормальной.

С одновременной тяжелой почечной и печеночной недостаточностью необходимо регулярно определять концентрацию цефтриаксона в плазме крови и отрегулировать дозу препарата в случае необходимости.

Пациенты, которые находятся в гемодиализе, нет необходимости в дополнительном введении препарата после диализа. Однако необходимо контролировать концентрацию цефтриаксона в сыворотке крови относительно возможной коррекции дозы, поскольку эти пациенты могут уменьшить скорость выпуска. Ежедневная доза не должна превышать 2 г.

Подготовка решений

Чтобы подготовить решения непосредственно перед использованием их.

Свежеприготовленные решения сохраняют свою физико-химическую стабильность в течение 6 часов при комнатной температуре (или в течение 24 часов при температуре 2-8 ° C). Держите решения в месте, защищенном от света. В зависимости от концентрации и продолжительности хранения цвета растворов могут варьироваться от бледно-желтого до янтаря. Это свойство активного вещества не влияет на эффективность или переносимость препарата.

Внутримышечная инъекция

Для внутримышечной инъекции 250 мг цефтриаксона растворяют в 1 мл 1% раствора лидокаина, а 1 г растворяют в 3,5 мл 1% раствора лидокаина; Инъекция глубоко в санитарных мышцах. Ceftriaxone не следует смешивать в одном шприце с другими лекарствами.

Рекомендуется вводить не более 1 г в один ягодиц. Перед инъекцией провести тест кожи на чувствительности к лидокаину.

Раствор, содержащий лидокаин, не может быть введен внутривенно.

Внутривенная инъекция

Для внутривенного впрыска растворяется 250 мг цефтриаксона в 5 мл стерильной воды для инъекций, а 1 г цефтриаксона - в 10 мл стерильной воды для инъекций; управлять внутривенно медленно

(2-4 мин).

Внутривенная инфузия

Внутривенная инфузия должна занять не менее 30 минут. Для приготовления раствора для инфузии растворится 2 г альвебака в 40 мл одного из таких инфузионных растворов, свободных от ионов кальция: 0,9% хлорида натрия, 0,45% хлорида натрия + 2,5% глюкозы, 5% глюкоза, 10% глюкоза, 6% Декстран в растворе глюкозы 5%, 6-10% гидроксиэтилкрах. 250 мг цефтриаксона занимают объем 0,194 мл. Учитывая возможную несовместимость, растворы, содержащие цефтриаксон, не могут быть смешаны с растворами, содержащими другие антибиотики, как в приготовлении, так и при введении.

Остатки препарата должны быть выброшены.

Однако 2 г цефтриаксона и 1 г орнидазола являются физически и химически совместимыми в 250 мл физиологического раствора хлорида натрия или раствора глюкозы.

Невозможно использовать растворители, содержащие кальций, такие как рекордный раствор или уплотнение горячегомана, для растворения алвобака во флаконах или для разбавления уменьшенного раствора для внутривенного введения в связи с вероятностью образования осаждений солей кальция цефтриаксии. Возникновение осадков солей кальция Ceftrixone также может происходить при смешивании алвобака с растворами, содержащими кальция в одной инфузионной системе для внутривенного введения. Alvebak нельзя вводить внутривенно растворами, содержащими кальция, в том числе длительные инфузии, содержащие кальций, например, парентеральное питание. Однако за исключением новорожденных растворов, содержащие Alvobac и кальция, можно вводить последовательно, если система инфузии тщательно промывает между инфузиями с совместимым раствором (см. «Взаимодействие с другими препаратами и другими типами взаимодействия»).

Неблагоприятные реакции.

Обычно Ceftriaxon носит хорошо. Когда это возможно, были возможны следующие побочные эффекты, которые были прогрессированы спонтанно или после отмены препарата.

Нежелательные реакции, которые чаще всего наблюдали при использовании цефтриаксона, эозинофилии, лейкопении, тромбоцитопении, диареи, сыпи и увеличения ферментов печени.

Частота нежелательных реакций на цефтриаксон определялась в соответствии с клиническими исследованиями.

По частоте феномена, классифицированного следующим образом:

Очень распространены (≥ 1/10)

Обычный (≥ 1/100 <1/10)

Неэффективное (≥ 1/1000 <1/100)

Редко широко распространены (≥ 1/10000 <1/1000)

Частота неизвестна (невозможно оценить в соответствии с доступными данными; в соответствии с сообщениями постмаркетинга. Поскольку сообщения об этих реакциях были добровольными, и размер населения неизвестно, невозможно надежно оценить частоту явлений, поэтому они приписывается категории реакций неизвестной частоты.)

Инфекции и инвасы: общие: монокзоз генитального тракта, вторичные грибковые инфекции и инфекции, вызванные устойчивыми микроорганизмами; Вспомогательные: грибковые инфекции половых органов; Редко распределен: псевдомембранный колит; Частота неизвестна: SuperInfection.

Из системы крови и лимфатической системы: общие: эозинофилия, лейкопения, тромбоцитопения, ингибированные: гранулоцитопения, анемия, расстройства коагуляции; Частота неизвестна: гемолитическая анемия, агранулоцитоз, увеличение протромбинового времени, увеличение креатинина в сыворотке, очень редко наблюдается случаи агранулоцитоза (<500 / мм ³ ), предпочтительно после общей дозы 20 г или более. Во время длительного лечения вы должны регулярно контролировать изображение крови. Сообщил о незначительном продлении протромбинского времени.

Из иммунной системы: частота неизвестна: анафилактический шок, анафилактические реакции, анафилактоидные реакции, гиперчувствительность.

Из нервной системы: не связанная: головная боль, головокружение; Частота неизвестна: судороги.

С стороны слушания и равновесия: частота неизвестна: головокружение.

От респираторных органов, груди и средостения: редко распределены: бронхоспазм.

От пищеварительного тракта: диарея; тошнота; рвота; стоматит; глянец; Панкреатит, который развился, может быть, в результате обструкции желчного тракта. Большинство этих пациентов имели фактор риска в билиарных трактах, таких как лечение в истории, тяжелые заболевания и полностью парентеральное питание. В этом случае роль осадков в развитии панкреатита, образующейся под действием цефриаксионов в желчее путях, не может быть исключена; Очень редко распространен - ​​псевдомембранозный энтероколит.

Из гепатобилиарной системы: осадка соли кальция цефтриаксона в желчном пузыре с соответствующими симптомами у детей, обратимый холелитиаз у детей (указанных явлений, редко наблюдаемых у детей), увеличение ферментов печени в сыворотке (AST, ALT, щелочная фосфатаза).

Из кожи и подкожной клетчатки: обыкновенная: сыпь; не связанные: зуд; Редко распределяется: УРИТИКАРИЯ; Частота неизвестна: синдром Стивенс-Джонсона, токсический эпидермальный некролис (синдром Лэйллы), мультиформная эритема, острый обобщенный экологически чистый пустулоз.

Из мочевой системы: редко распределены: Hematuria, Glucosuria; Частота неизвестна: олигурия, формирование конкреций в почках, главным образом у детей от 3 лет, которая получила большие дозы препарата (≥ 80 мг / кг в день) или совокупные дозы более 10 г, и которые имели Дополнительные факторы риска (ограниченное использование жидкости, постельное белье). Формирование конкреций в почках может иметь бессимптоматическое курс или манифест клинически, может вызвать почечную недостаточность, которая проходит после прекращения лечения цефтриаксией.

Общие расстройства: вовлечение: головная боль и головокружение, лихорадка, анафилактические или анафилактические реакции; Редко распределен: отек, озноб.

В изолированных случаях наблюдаются воспалительные реакции вены. Их можно избежать, применяя медленную инъекцию (2-4 мин).

Внутримышечная инъекция без использования лидокаинской боли.

Взаимодействие с кальциями

Цефтриаксон не может быть предписан одновременно или смешивать с помощью растворов, содержащих кальция, даже при использовании отдельных инфузионных систем. Описаны небольшое количество летальных случаев в результате образования осаждений солей кальция цефриаксии в легких и почках новорожденных. В некоторых случаях венозные доступа и время введения цефтриаксона и кальциевых растворов были разными.

2 исследования были проведены исследования in vitro, в которых изучалось взаимодействие цефтриаксона и кальция (одно исследование со взрослой плазмой, другое - с использованием плазмы от пуповины новорожденных). Цефтриаксон в концентрации до 1 мм (в избыточной концентрации был достигнут in vivo после внутривенного настой в течение 30 минут 2 г цефтриаксона) в сочетании с кальциями в концентрации до 12 мм (48 мг / дл). Восстановление плазмы крови цефтриаксон уменьшилось при концентрации кальция 6 мм (24 мг / дл) или выше в плазме крови взрослых и 4 мм (16 мг / дл) или выше в плазме новорожденных. Это может отражать формирование осаждения солей кальция цефтриаксона.

Влияние на результаты лабораторных анализов

В одном случае, при лечении цефриаксона у пациентов, могут наблюдаться ложноположительные результаты теста KOOMCA. Как и другие антибиотики, цефтриаксон может вызвать ложноположительный результат образца на галактосемии. Хибнопозитивні результати можуть бути отримані і при визначенні глюкози в сечі, тому під час лікування цефтриаксоном глюкозурію, при необхідності, слід визначати лише ферментним методом.

Інфекці та інвазії.

Випадки діареї після застосування цефтриаксону можуть бути пов'язані із Clostridium difficile. Слід призначити відповідну кількість рідини та електролітів (див. розділ «Особливості застосування»).

Преципітати кальцієвої солі цефтриаксону.

Рідкісні випадки тяжких небажаних реакцій, іноді із летальними наслідками, зареєстровані у недоношених та доношених новонароджених (віком < 28 днів), яким внутрішньовенно вводили цефтриаксон та препарати кальцію. При аутопсії у легенях та нирках були виявлені преципітати кальцієвої солі цефтриаксону. Високий ризик утворення преципітатів у новонароджених є наслідком їх малого об'єму крові та довшого, ніж у дорослих, періоду напіввиведення цефтриаксону (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування»).

Зареєстровані випадки утворення преципітатів у нирках, переважно у дітей віком від 3 років, які отримували великі добові дози препарату (наприклад ≥ 80 мг/кг/добу) або загальні дози понад

10 грамів, а також мали додаткові фактори ризику (наприклад обмежене споживання рідини або постільний режим). Ризик утворення преципітатів зростає у пацієнтів, позбавлених рухливості або у хворих у стані зневоднення. Преципітати можуть супроводжуватися симптомами або бути асимптоматичними, можуть призводити до ниркової недостатності та анурії, і зникають після припинення застосування цефтриаксону (див. розділ «Особливості застосування»).

Зареєстровані випадки утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону у жовчному міхурі, переважно у пацієнтів, яким препарат вводили у дозах, вищих за стандартну рекомендовану дозу.

У дітей, за даними проспективних досліджень, частота утворення преципітатів при внутрішньовенному введенні препарату була різною – у деяких дослідженнях понад 30 %. При повільному введенні препарату (протягом 20-30 хвилин) частота утворення преципітатів, очевидно, нижча. Утворення преципітатів зазвичай не супроводжується симптомами, але у рідкісних випадках виникали такі клінічні симптоми як біль, нудота і блювання. В таких випадках рекомендується симптоматичне лікування. Після припинення застосування цефтриаксону преципітати зазвичай зникають (див. розділ «Особливості застосування»).

Передозування.

У разі передозування гемодіаліз чи перитонеальний діаліз не зменшать концентрації препарату в плазмі крові. У разі передозування може спостерігатися нудота, блювота, діарея. Специфічного антидоту не існує. Лікування передозування симптоматичне.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.

Цефтриаксон проникає через плацентарний бар'єр. Існують обмежені дані щодо застосування цефтриаксону вагітним жінкам. Дослідження на тваринах не свідчать про безпосередній або опосередкований шкідливий вплив на ембріон/плід, пери- та постнатальний розвиток. Під час вагітності, зокрема у першому триместрі, цефтриаксон можна застосовувати, лише якщо користь перевищує ризик.

Годування груддю.

Цефтриаксон проникає у грудне молоко у низьких концентраціях, але при застосуванні препарату у терапевтичних дозах не очікується жодного впливу на грудних немовлят. Проте не можна виключати ризик розвитку діареї та грибкової інфекції слизових оболонок. Слід враховувати можливість сенсибілізації. Потрібно прийняти рішення щодо припинення годування груддю або припинення/відмови від застосування цефтриаксону із врахуванням користі від грудного вигодовування для дитини та користі від терапії для жінки.

Фертильність.

У дослідженнях репродуктивної функції не було виявлено ознак небажаного впливу на чоловічу або жіночу фертильність.

Діти.

Препарат застосовують дітям згідно з дозуванням, вказаним у розділі «Спосіб застосування та дози».

Особливості застосування.

Реакції гіперчутливості.

Як і при застосуванні всіх бета-лактамних антибіотиків, повідомлялося про випадки серйозних реакцій гіперчутливості, іноді із летальними наслідками (див. розділ «Побічні реакції»). У випадку тяжких реакцій гіперчутливості застосування цефтриаксону слід негайно припинити та вжити належних невідкладних заходів. Перед початком лікування слід встановити, чи є у пацієнта в анамнезі тяжкі реакції гіперчутливості до цефтриаксону, інших цефалоспоринів або інших типів бета-лактамних засобів. Слід з обережністю застосовувати цефтриаксон пацієнтам із наявністю в анамнезі нетяжкої гіперчутливості до інших бета-лактамних препаратів.

Зареєстровані випадки тяжких небажаних реакцій з боку шкіри (синдром Стівенса-Джонсона або синдром Лайєла/токсичний епідермальний некроліз); однак частота цих явищ невідома (див. розділ «Побічні реакції»).

Взаємодія із лікарськими засобами, що містять кальцій.

У недоношених та доношених немовлят віком менше 1 місяця описані випадки утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону у легенях та нирках із летальними наслідками. Щонайменше одному із цих пацієнтів цефтриаксон та кальцій вводили у різний час та через різні внутрішньовенні інфузійні системи. Згідно із наявними науковими даними, не зареєстровано підтверджених випадків утворення внутрішньосудинних преципітатів, крім як у новонароджених, яким вводили цефтриаксон та кальцієвмісні розчини або будь-які інші кальцієвмісні препарати. У дослідженнях іn vitro було показано, що новонародженим загрожує підвищений ризик утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону порівняно із пацієнтами інших вікових груп.

При застосуванні цефтриаксону пацієнтам будь-якого віку препарат не можна змішувати або вводити одночасно із будь-якими розчинами для внутрішньовенного введення, що містять кальцій, навіть при використанні різних інфузійних систем або введенні препаратів у різні інфузійні ділянки. Проте пацієнтам віком старше 28 днів цефтриаксон та кальцієвмісні розчини можна вводити послідовно, один після одного, за умови введення препаратів через різні інфузійні системи у різні ділянки тіла або заміни чи ретельного промивання інфузійної системи між введенням цих засобів фізіологічним сольовим розчином, щоб запобігти утворенню преципітату. Пацієнтам, які потребують постійних інфузій кальцієвмісних розчинів для повного парентерального харчування (ППХ), медичні працівники можуть призначити альтернативні антибактеріальні засоби, застосування яких не пов'язане із подібним ризиком утворення преципітатів. Якщо застосування цефтриаксону пацієнтам, які потребують постійного харчування, визнано необхідним, розчини для ППХ та цефтриаксон можна вводити одночасно, хоча і через різні інфузійні системи та у різні ділянки тіла. Також введення розчинів для ППХ можна призупинити на час інфузії цефтриаксону та промити інфузійні системи між введенням розчинів (див. розділи «Протипоказання», «Побічні реакції» та «Несумісність»).

Діти.

Безпека та ефективність Алвобаку у новонароджених, немовлят та дітей були встановлені для доз, описаних у розділі «Спосіб застосування та дози». У дослідженнях було показано, що цефтриаксон, як деякі інші цефалоспорини, може витісняти білірубін зі зв'язку із альбуміном сироватки крові.

Алвобак протипоказаний недоношеним та доношеним новонародженим, яким загрожує ризик розвитку білірубінової енцефалопатії (див. розділ «Протипоказання»).

Імуноопосередкована гемолітична анемія.

Випадки імуноопосередкованої гемолітичної анемії спостерігалися у пацієнтів, які отримували антибактеріальні засоби класу цефалоспоринів, в тому числі Алвобак (див. розділ «Побічні реакції»). Тяжкі випадки гемолітичної анемії, в тому числі із летальними наслідками, були зареєстровані в період лікування Алвобаком як у дорослих, так і у дітей.

Якщо під час застосування цефтриаксону у пацієнта виникає анемія, слід розглянути діагноз анемії, асоційованої із застосуванням цефалоспорину, та припинити застосування цефтриаксону до встановлення етіології захворювання.

Довготривале лікування.

При довготривалому лікуванні слід регулярно проводити розгорнутий аналіз крові.

Коліт/надмірний ріст нечутливих мікроорганізмів.

Випадки коліту та псевдомембранозного коліту, асоційованих із застосуванням антибактеріальних засобів, були зареєстровані на фоні застосування майже всіх антибактеріальних засобів, в тому числі цефтриаксону. Тяжкість цих захворювань може коливатися від легкої до загрозливої для життя. Тому важливо враховувати можливість такого діагнозу у пацієнтів, у яких під час або після застосування цефтриаксону виникла діарея (див. розділ «Побічні реакції»). Слід обміркувати припинення терапії цефтриасконом та застосування відповідних засобів проти Clostridium difficile . Лікарські засоби, що пригнічують перистальтику, застосовувати не слід.

Як і при застосуванні інших антибактеріальних засобів, можуть виникати суперінфекції, спричинені нечутливими до препарату мікроорганізмами.

Тяжка ниркова та печінкова недостатність.

У випадку тяжкої ниркової та печінкової недостатності рекомендований ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності препарату (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Вплив на результати серологічних досліджень.

При застосуванні препарату Алвобак тест Кумбса може давати хибнопозитивні результати. Також Алвобак може спричиняти хибнопозитивні результати аналізу на наявність галактоземії (див. розділ «Побічні реакції»).

При визначенні глюкози у сечі неферментними методами можуть бути отримані хибнопозитивні результати. Протягом застосування Алвобаку рівні глюкози у сечі слід визначати за допомогою ферментних методів аналізу (див. розділ «Побічні реакції»).

Натрій.

Кожен грам препарату Алвобак містить 3,6 ммоль натрію. Це слід взяти до уваги пацієнтам, які дотримуються дієти із контрольованим вмістом натрію.

Спектр антибактеріальної активності.

Цефтриаксон має обмежений спектр антибактеріальної активності і може бути непридатним для застосування в якості монотерапії при лікуванні певних типів інфекції, крім випадків, коли збудник вже підтверджений (див. розділ ««Спосіб застосування та дози»). У випадку полімікробних інфекцій, коли серед підозрюваних збудників є резистентні до цефтриаксону мікроорганізми, слід розглянути застосування додаткових антибіотиків.

Застосування лідокаїну.

Якщо в якості розчинника застосовують розчин лідокаїну, цефтриаксон можна вводити лише внутрішньом'язово. Перед введенням препарату слід обов'язково врахувати протипоказання до застосування лідокаїну, застереження та іншу відповідну інформацію, наведену у інструкціїї для медичного застосування лідокаїну (див. розділ «Протипоказання»). Розчин лідокаїну у жодному випадку не можна вводити внутрішньовенно.

Жовчнокам'яна хвороба.

У випадку наявності на сонограмі тіней, слід зважити на можливість утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону. Затінення, що помилково вважалися жовчними каменями, спостерігалися на сонограмах жовчного міхура, і частота їх виникнення зростала при застосуванні цефтриаксону у дозі 1 г/добу та вище. Особливої обережності слід дотримуватися при застосуванні препарату дітям. Такі преципітати зникають після припинення терапії цефтриаксоном. У рідкісних випадках утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону супроводжувалося симптоматикою. За наявності симптомів рекомендується консервативне нехірургічне лікування, і лікар має прийняти рішення про припинення застосування препарату, спираючись на результати оцінки користі-ризику конкретного випадку (див. розділ «Побічні реакції»).

Жовчний стаз.

Випадки панкреатиту, можливо спричинені непрохідністю жовчних шляхів, були зареєстровані у пацієнтів, які отримували Алвобак (див. розділ «Побічні реакції»). Більшість із таких пацієнтів мали фактори ризику розвитку холестазу та утворення біліарного сладжу, такі як попередня значна терапія, тяжка хвороба та повне парентеральне харчування. Не можна виключати, що ініціюючим або додатковим фактором розвитку цього порушення може бути утворення у жовчних шляхах преципітатів внаслідок застосування препарату Алвобак.

Нирковокам'яна хвороба.

Зареєстровані випадки утворення ниркових каменів, що зникали після припинення застосування цефтриаксону (див. розділ «Побічні реакції»). У випадку наявності симптомів слід зробити ультразвукове обстеження. Рішення щодо застосування препарату пацієнтам із наявністю в анамнезі ниркових каменів або гіперкальціурії приймає лікар, спираючись на результати оцінки користі-ризику конкретного випадку.

Утилізація лікарського засобу.

Надходження лікарського засобу у зовнішнє середовище слід звести до мінімуму. Слід запобігати потраплянню лікарського засобу у каналізаційну систему або домашні відходи. Будь-який невикористаний лікарський засіб після закінчення лікування або терміну придатності слід повернути в оригінальній упаковці постачальнику (лікарю або фармацевту) для правильної утилізації.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Немає даних про вплив цефтриаксону на швидкість реакції, але у зв'язку з можливістю виникнення запаморочення цефтриаксон може впливати на здатність керувати транспортними засобами або працювати зі складними механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види вза ємодій.

Ні в якому разі не можна застосовувати цефтриаксон з кальцієвмісними розчинами (розчин Рінгера тощо). Кальцієвмісні розчини не слід призначати протягом 48 годин після останнього введення цефтриаксону.

У новонароджених та недоношених дітей описані випадки виникнення преципітатів у легенях та нирках, які спричинили летальні наслідки при одночасному введенні цефтриаксону та препаратів кальцію.

При одночасному застосуванні високих доз цефтриаксону і таких сильнодіючих діуретиків, як фуросемід, порушень функції нирок не спостерігалося. Немає вказівок на те, що цефтриаксон підвищує ниркову токсичність аміноглікозидів. Після прийому алкоголю одразу після прийому цефтриаксону не спостерігалося ефектів, схожих на дію дисульфіраму (тетураму).

Цефтриаксон не містить N-метилтіотетразольну групу, яка б могла спричинити непереносимість етанолу, а також кровотечі, що властиво деяким іншим цефалоспоринам. Пробенецид не впливає на виведення цефтриаксону.

In vitro був виявлений антагонізм між хлорамфеніколом та цефтриаксоном.

Не можна використовувати розчинники, які містять кальцій, такі як розчин Рінгера чи розчин Гартмана, для розчинення цефтриаксону у флаконах чи для розведення відновленого розчину для внутрішньовенного введення у зв'язку з вірогідністю утворення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону. Виникнення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону також можливе при змішуванні цефтриаксону з розчинами, які містять кальцій, в одній інфузійній системі для внутрішньовенного введення. Цефтриаксон не можна вводити внутрішньовенно одночасно з розчинами, які містять кальцій, у тому числі з тривалими інфузіями, які містять кальцій, наприклад, при парентеральному харчуванні (див. «Спосіб застосування та дози»). Дослідження in vitro показали, що у немовлят підвищений ризик утворення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону.

Згідно з літературними даними, цефтриаксон несумісний з амзакрином, ванкоміцином, флуконазолом та аміноглікозидами.

Бактеріостатичні засоби можуть впливати на бактерицидну дію цефалоспоринів.

Цефтриаксон може зменшувати ефективність гормональних пероральних контрацептивів. У зв'язку з цим рекомендується застосовувати додаткові (негормональні) методи контрацепції під час лікування та протягом 1 місяця після лікування.

Немає повідомлень про взаємодію між цефтриаксоном та продуктами для перорального прийому, які містять кальцій, та взаємодію між цефтриаксоном при внутрішньом'язовій ін'єкції і продуктами, які містять кальцій (внутрішньовенно чи перорально).

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Цефтриаксон – парентеральний цефалоспориновий антибіотик III покоління з пролонгованою дією.

Бактерицидна активність цефтриаксону зумовлена пригніченням синтезу клітинних мембран. Цефтриаксон активний in vitro відносно більшості грамнегативних і грампозитивних мікроорганізмів. Цефтриаксон характеризується дуже великою стійкістю до більшості b-лактамаз (як пеніциліназ, так і цефалоспориназ) грампозитивних і грамнегативних бактерій. Цефтриаксон активний щодо нижчезазначених мікроорганізмів in vitro і при клінічних інфекціях (див. «Показання»).

Грампозитивні аероби : Staphylococcus aureus (метициліночутливий), коагулазонегативні стафілококи, Streptococcus pyogenes (β-гемолітичний, групи А), Streptococcus agalactiae

(β-гемолітичний, групи В), β-гемолітичні стрептококи (окрім групи А та В), Streptococcus viridans , Streptococcus pneumoniae .

Примітка. Стійкі до метициліну Staphylococcus spp. резистентні до цефалоспоринів, у тому числі до цефтриаксону. Також Enterococcus faecalis , Enterococcus faecium та Listeria monocytogenes виявляють стійкість до цефтриаксону.

Грамнегативні аероби : Acinetobacter lwoffi , Acinetobacter anitratus (головним чином A. baumanii )*, Aeromonas hydrophila , Alcaligenes faecalis , Alcaligenes odorans , алкагеноподібні бактерії, Borrelia burgdorferi , Capnocytophaga spp ., Citrobacter diversus (у тому числі C . amalonaticus ), Citrobacter freundii *, Escherichia coli , Enterobacter aerogenes *, Enterobacter cloacae *, Enterobacter spp . (інші)*, Haemophilus ducreyi , Haemophilus influenzae , Haemophilus parainfluenzae , Hafnia alvei , Klebsiella oxytoca , Klebsiella pneumoniae **, Moraxella catarrhalis (раніше називалися Branhamella catarrhalis ), Moraxella osloensis , Moraxella spp . (інші), Morganella morganii , Neisseria gonorrhoea , Neisseria meningitidis , Pasteurella multocida , Plesiomonas shigelloides , Proteus mirabilis , Proteus penneri *, Proteus vulgaris *, Pseudomonas fluorescens *, Pseudomonas spp . (інші)*, Providentia rettgeri *, Providentia spp . (інші), Salmonella typhi , Salmonella spp . (нетифоїдні), Serratia marcescens *, Serratia spp . (інші)*, Shigella spp ., Vibrio spp ., Yersinia enterocolitica , Yersinia spp . (інші).

* Деякі ізоляти цих видів стійкі до цефтриаксону, головним чином унаслідок утворення β-лактамаз, що кодуються хромосомами;

** деякі ізоляти цих видів стійкі до цефтриаксону внаслідок утворення низки плазмідо-опосередкованих β-лактамаз.

Примітка. Багато зі штамів вищезазначених мікроорганізмів, які мають множинну стійкість до таких антибіотиків, як амінопеніциліни та уреїдопеніциліни, цефалоспорини першого та другого покоління, аміноглікозиди, є чутливими до цефтриаксону. Treponema pallidum чутлива до цефтриаксону in vitro і в дослідах на тваринах. Клінічні випробування показують, що цефтриаксон ефективний для лікування первинного і вторинного сифілісу, за винятком клінічних штамів

P . аeruginosa , стійких до цефтриаксону.

Анаероби: Bacteroides spp . (чутливі до жовчі)*, Clostridium spp . (крім C . difficile ), F usobacterium nucleatum , Fusobacterium spp . (інші), Gaffkia anaerobica (раніше називалися Peptococcus ), Peptostreptococcus spp .

* Деякі ізоляти цих видів стійкі до цефтриаксону внаслідок утворення β-лактамаз.

Примітка. Багато зі штамів Bacteroides spp., які продукують b-лактамази (зокрема B. fragilis), стійкі до цефтриаксону. Стійкий Clostridium difficile .

Чутливість до цефтриаксону можна визначати методом дисків або методом серійних розведень на агарі або бульйоні, використовуючи стандартну методику, подібну до тієї, яку рекомендує Національний комітет клінічних лабораторних стандартів (НККЛС). Для цефтриаксону НККЛС встановив такі критерії оцінки результатів випробувань:

Для визначення чутливості мікроорганізмів слід використовувати диски з цефтриаксоном, оскільки дослідження in vitro показали, що цефтриаксон активний відносно окремих штамів, які стійкі при використанні дисків, призначених для всієї групи цефалоспоринів.

Замість стандартів НККЛС для визначення чутливості мікроорганізмів можна використовувати й інші добре стандартизовані нормативи, наприклад DIN та ICS, що дають можливість адекватно оцінити рівень чутливості.

Фармакокінетика. Фармакокінетика цефртиаксону має нелінійний характер. Всі основні фармакокінетичні параметри, що базуються на загальних концентраціях препарату, за винятком періоду напіввиведення, залежать від дози.

Цефтриаксон відрізняється тривалим часом напіввиведення, який у здорових дорослих становить приблизно 8 годин. Максимальна концентрація у плазмі крові після одноразового внутрішньом'язового введення 1 г препарату становить 81 мг/л та досягається за 2-3 години після введення. Концентрація у плазмі крові після внутрішньовенного введення дорівнює такій після внутрішньом'язового введення. Це означає, що біодоступність цефтриаксону після внутрішньом'язового введення становить 100 %. Після внутрішньовенного введення цефтриаксон швидко проникає у тканинну рідину, де протягом більш ніж 24 годин підтримуються бактерицидні концентрації щодо чутливих мікроорганізмів більш ніж у 60 тканинах та рідинах (у тому числі легенях, серці, жовчовивідних шляхах, печінці, мигдаликах, середньому вусі та слизовій носа, кістках, а також спинномозковій, плевральній та синовіальній рідинах, у секреті простати).

Виведення.

Період напіввиведення цефтриаксону у здорових дорослих становить приблизно 8 годин. Загальний плазмовий кліренс цефтриаксону дорівнює 10-22 мл/хв. Нирковий кліренс дорівнює 5-12 мл/хв. У немовлят у перші 8 днів життя, а також в осіб віком понад 75 років період напіввиведення в середньому у 2-3 рази більший, ніж у дорослих молодого віку. У дорослих 50-60 % цефтриаксону виводиться у незміненому вигляді нирками і 40-50 % – з жовчю. Кишкова флора перетворює цефтриаксон у неактивні метаболіти. У новонароджених нирками виводиться приблизно 70 % дози. У хворих із нирковою або печінковою недостатністю фармакокінетика цефтриаксону змінюється незначною мірою, відзначається лише незначне збільшення періоду напіввиведення. Якщо порушена лише функція нирок, збільшується виведення з жовчю, якщо порушена функція печінки, збільшується виведення нирками.

Зв'язування з білками.

Цефтриаксон оборотно зв'язується з альбуміном, причому ступінь зв'язування зменшується зі зростанням концентрації, наприклад знижується з 95 % при концентрації у плазмі крові менше 100 мг/л до 85 % при концентрації 300 мг/л. Завдяки нижчій концентрації альбуміну у тканинній рідині частка вільного цефтриаксону в ній вища, ніж у плазмі крові.

Проникнення у цереброспінальну рідину.

У дітей, у тому числі новонароджених, цефтриаксон проникає у запалені мозкові оболонки. Максимальна концентрація у спинномозковій рідині досягається приблизно через 4 години після внутрішньовенного введення та становить у середньому 18 мг/л. Концентрація цефтриаксону у цереброспінальній рідині при бактеріальному менінгіті становить 17 % від концентрації у плазмі крові, що майже в 4 рази перевищує концентрацію при асептичному менінгіті. Через 24 години після внутрішньовенного введення цефтриаксону у дозі 50-100 мг/кг маси тіла у цереброспінальній рідині спостерігаються концентрації цефтриаксону, які перевищують 1,4 мг/л. У дорослих хворих з менінгітом після введення дози 50 мг/кг маси тіла через 2-24 години досягаються такі концентрації цефтриаксону у цереброспінальній рідині, які в багато разів перевищують мінімальні інгібуючі концентрації для найрозповсюдженіших збудників менінгіту.

Цефтриаксон проникає крізь плацентарний бар'єр та у малих концентраціях – у грудне молоко.

Метаболізм

Цефтриаксон не піддається системному метаболізму, а перетворюється у неактивні метаболіти під дією кишкової флори.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: кристалічний порошок майже білого або жовтавого кольору. Слабко гігроскопічний.

Несумісність.

Цефтриаксон не можна змішувати з кальцієвмісними розчинами, такими як розчин Рінгера чи розчин Гартмана.

Цефтриаксон несумісний з амсакрином, ванкоміцином, флуконазолом і аміноглікозидами.

Не слід змішувати з іншими розчинниками, крім тих, що зазначені в розділі «Спосіб застосування та дози».

Термін придатності. 2 роки

Умови зберігання .

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Приготовлений розчин зберігати в захищеному від світла місці протягом 6 годин при кімнатній температурі або протягом 24 годин при температурі 2-8 °С.

Упаковка .

1 г у флаконі (10 мл) № 1 в картонній пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

«Лабораторіо Реіг Жофре, CA», Іспанія /

«Laboratorio Reig Jofre, SA», Spain.

Місцезнаходження.

вул. Жерема, 111, промислова зона, Толедо, 45007 (Толедо), Іспанія /

C/Jarama 111, Poligono Industrial, Toledo, 45007 (Toledo), Spain.