АМПРИЛ HD табл. 5 мг + 25 мг блистер №30

Для медицинского использования препарата

AmtriL HD.

AMPRIL HD.

Место хранения:

Активное вещество: 1 таблетка содержит 5 мг Рамиприла и 25 мг гидрохлоротиазида;

Вспомогательные вещества : бикарбонат натрия, моногидрат лактозы, натрийный кроскармелоз, звездамилоризированные, стеарилфумарат натрия.

Лекарственная форма. Таблетки

Фармакотерапевтическая группа. Код УАТС. Комбинированные лекарства ингибиторы ангиотензина трансформируют ферменты. Рамиприл и диуретики. ATS CODE C09V A05.

Клинические характеристики.

Показания .

Лечение и гипертония. Применение этой фиксированной комбинации показано пациентам, в которых артериальное давление не контролируется должным образом в монотерапии с Рамиприлом или Гидрохлоротиазидом.

Противопоказания .

Повышенная чувствительность к раме или к любому другому веществу, которое является частью этого препарата, а также другие ангиотензинские ингибиторы фермента;

Способ применения и доза.

Сочетание рамы с гидрохлоротиазидом в фиксированной дозе рекомендуется только после предварительной отдельных доз титрования. Начать лечение с самой низкой возможной дозой. При необходимости суточная доза может постепенно увеличиваться в течение 2-3 недель до достижения целевого артериального давления. Обычная доза обслуживания составляет 2,5 мг Рамиприла и 12,5 мг гидрохлоротиазида в день, а максимальная доза составляет 5 мг Ramipril и 25 мг гидрохлоротиазида в день.

Препарат рекомендуется заниматься 1 раз в день в одно и то же время, предпочтительно утром. Препарат можно принимать ранее, во время и после еды, поскольку еда не влияет на биодоступность препарата. Планшет не может быть жевать или разделить, но глотать целом, пить жидкость (по меньшей мере половину стакана).

Пропущенные дозы

Если доза препарата пропускается, ее следует принимать как можно скорее. Однако, если скорость дозы передач была обнаружена в ближайшее время в момент получения следующей дозы, то не нужно принимать пропущенную дозу, но соблюдайте регулярные дозированные схемы. Не должен двойная доза.

Пиканты с нарушением функции почек

Из-за наличия компонента гидрохлоротиазида препарат противопоказан пациентам с тяжелой почечной недостаточностью (оформление креатинина <30 мл / мин) (см. Раздел « Противопоказания »).

Пациенты в нарушении функции почек могут потребовать снижения доз AMPL® HD 5 мг / 25 мг. Пациенты с уровнями клиренса креатинина в диапазоне от 30 до 60 мл / мин следует обрабатывать только комбинацией самых низких фиксированных доз рамы и гидрохлоротиазида после монотерапии Рамиприла. Максимально допустимые дозы представляют собой 5 мг Рамиприла и 25 мг гидрохлоротиазида в день.

Пациенты, которые принимают диуретики

Рекомендуется обратить внимание на пациентов, которые сопровождаются диуретиками, поскольку артериальная гипотензия может развиваться после лечения. Перед началом лечения препаратом доза диуретики должна быть уменьшена или остановлена.

Пациенты с расстройствами функции печени

У пациентов с легкими и умеренными расстройствами функции печени препарат следует начинать под тщательным медицинским контролем. Максимальные ежедневные дозы составляют 2,5 мг RamiPriL и 12,5 мг гидрохлоротиазида.

AMPRILE® HD 5 мг / 25 мг противопоказан в случаях тяжелой функции печени (см. Раздел противопоказания ).

Пациенты летнего возраста

Начальная доза должна быть ниже, последующее титрование дозы должна быть более постепенной, учитывая более высокую вероятность побочных реакций, особенно в болезненных пожилых пациентах старше 70 лет.

Неблагоприятные реакции.

Профиль безопасности кадра рамки и гидрохлоротиазида содержит побочные реакции, которые появляются в случае гипотензии и / или гиповолемии из-за увеличения диуреза. Активное вещество RamiPril может вызвать устойчивый сухой кашель, а активное ингредиент гидрохлоротиазида может нарушать метаболизм глюкозы, липидов и мочевой кислоты. Два активных вещества имеют обратное влияние на уровни калия в плазме крови. Серьезные побочные реакции включают ангионевротическое отек или анафилактическую реакцию, расстройство почек или печени, панкреатит, тяжелые кожные реакции и нейтропения / агунолоцитоз.

Частота побочных реакций определяется с использованием следующей классификации:

В каждой группе побочные реакции указаны в порядке снижения серьезности

Передозировка.

В зависимости от степени передозировки могут возникнуть следующие симптомы: чрезмерная периферийная вазодиляция (с выраженной артериальной гипотензией, ударом), нарушением сознания до комы и мозговой судороги, паресина, аритмии, брадикардия, острая почечная недостаточность, баланс электролита и паралитики кишечная непроходимость.

Передозировка гидрохлоротиазида может привести к острой задержке мочи у пациентов, склонных к этому (например, с гиперплазией простаты).

Необходимо внимательно соблюдать состояние пациента.

Лечение симптоматическое и поддерживающее. Когда возникает гипотензия пациента, необходимо перевести в горизонтальное положение, чтобы положить голову на низкую подушку и поднять ноги. Рекомендуется вымыть желудок и ввести адсорбенты и сульфат натрия (в первые 30 мин, если это возможно). Необходимо тщательно контролировать артериальное давление, функцию почек и уровня калия в сыворотке. При необходимости рекомендуется увеличить объем плазмы путем введения 0,9% раствора NaCl, а также в дополнение к компенсации объема и солей можно ввести катехоламины и ангиотензин II. Рамиприл почти не происходит через диализ.

Со стабильной брадикардией необходимо начать лечение с использованием электрокардиостимулятора. Важно проводить непрерывный контроль уровня электролитов и кислотно-щелочного баланса, глюкозы и других кроветьев. В случае гипокалемии необходимо применять подстановочные препараты калия.

С появлением опасной жизни ангионевротического отека рекомендуется проводить следующее срочное лечение: подкожное введение 0,3-0,5 мг эпинефрина (адреналина) или медленного внутривенного введения адреналина (в соответствии с инструкциями по размножению!) С постоянной регистрацией ЭКГ и измерения артериального давления. Затем проводят системное введение глюкокортикоидов. Кроме того, рекомендуется вводить антигистаминные препараты и антагонисты рецептора H 2 внутривенно.

Применение во время беременности или грудного вскармливания .

Препарат противопоказан для использования беременных или женщин, которые планируют забеременеть. Если беременность подтверждается во время лечения этого лекарственного средства, он должен быть немедленно остановлен и, при необходимости, для замены другого лекарственного средства, позволяющего использовать у беременных женщин.

Препарат противопоказан во время грудного вскармливания.

Дети .

Препарат не рекомендуется применяться к детям и подросткам до 18 лет, поскольку недостаточно данных о его эффективности и безопасности таких пациентов.

Особенности приложения.

Пациенты с особым риском артериальной гипотензии

Пациенты с повышенной активностью системы ренин-ангиотензин-альдостерона

Пациенты с очень активированным системой Renin-Angiotensin-Aldosterone имеют риск значительного снижения артериального давления и ухудшения функции почек в результате подавления ACE. Это особенно верно для случаев, когда ингибитор ACE или сопутствующий диуретин предписан в первый раз или первая доза увеличения.

Следует ожидать значительной активации системы Ренн-ангиотензина-альдостерона, поэтому медицинский надзор, включая мониторинг артериального давления, например, для пациентов:

Как правило, до начала лечения рекомендуется создать коррекцию обезвоживания, гиповолемии или отсутствие электролитов (но у пациентов с сердечной недостаточностью, такими путем регулировки мер, следует тщательно взвешивать с точки зрения объема перегрузки).

Хирургическое вмешательство

Рекомендуется, чтобы когда ингибиторы ACE рекомендуются, такие как RamiPril, чтобы остановить 1 день до хирургического вмешательства.

Пациенты с риском ишемии сердечной или головной церебральной в случае острой артериальной гипотензии

Начальная фаза лечения требует особого медицинского надзора.

Сочетание Рамиприла и Гидрохлоротиазида не является приоритетной обработкой первичного гиперальдостеронизма. Если комбинация Рамиприла и гидрохлоротиазида используется пациентами с первичным гипердостеронизмом, то необходимо тщательно контролировать уровни калия в плазме крови.

Начальные дозы должны быть ниже, а последующая доза титрования должна быть более постепенной, поскольку существует большая вероятность побочных эффектов, особенно в болезненных пожилых пациентах старше 70 лет.

У пациентов с заболеваниями печени возмущения электролитического баланса, возникающего от лечения диуретиков, в том числе гидрохлоротиазида, может привести к развитию энцефалопатии печени.

Контроль функции почек

Функция почек должна быть оценена перед лечением, а также отрегулировать дозу, особенно в первой неделе лечения. Особенно тщательный мониторинг требуется пациентами с нарушенной функцией почек (см. Раздел «Метод применения и доза»). Существует риск расстройства почек, особенно у пациентов с сердечной недостаточностью со стагнинными явлениями или после трансплантации почек.

Нарушение функций почек

У пациентов с нарушениями функций почек Тиазиды могут привести к уремии. Совокупные эффекты активных веществ могут развиваться у пациентов с нарушением функции почек. Если это очевидно для прогрессирования функции почек, что указывает на увеличение количества остаточного азота, визуальная переоценка терапии с учетом решения о прекращении терапии с диуретиками (см. Раздел «Противопоказания»).

Нарушение электролите

Что касается любого пациента, который получает диуретическую терапию, с последующим соответствующим интервалом периодически измеряет уровень электролитов в плазме крови. Тиазиды, в том числе гидрохлоротиазид, могут вызвать жидкий или электролит дисбаланс (гипокалий, гипонатриемия и гипохломический алкалоз). Хотя гипокалиемия и может развиться при использовании тиазидных диуретиков, сопутствующая терапия RamiPril может снизить диуретику Hylocalyse. Риск гипокалемии является крупнейшим у пациентов с циррозом печени, пациентами с быстрым диурезом у пациентов, получающих недостаточное количество электролитов, и пациентов, принимающих сопутствующие терапии с кортикостероидами или адренокортикотропным гормоном (см. Раздел « Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими типами взаимодействия "). Перше вимірювання рівню калію в плазмі слід провести протягом першого тижня після початку лікування. При виявленні низького рівню калію, необхідне коригування дози препарату.

Може виникнути дилюційна гіпонатріємія. Зниження рівню натрію спочатку може бути асимптоматичним, тому дуже важливим є регулярне визначення його кількості. Проводити аналізи слід частіше у пацієнтів літнього віку та пацієнтів з цирозом печінки.

Продемонстровано, що тіазиди збільшують виведення магнію з сечею, що може призвести до гіпомагніємії.

Гіперкаліємія

Гіперкаліємія спостерігалась у деяких пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ, включаючи Амприл® HD 5 мг/25 мг. Пацієнти з ризиком розвитку гіперкаліємії включають: пацієнтів з нирковою недостатністю, віком понад 70 років, неконтрольованим цукровим діабетом, пацієнтів, які приймають солі калію, калійзберігаючі діуретики, та інші активні речовини, що підвищують рівень калію у плазмі крові, пацієнтів із такими станами, як зневоднення, гостра серцева недостатнысть або метаболічний ацидоз. Якщо супутнє застосування вищевказаних препаратів вважається доцільним, рекомендується регулярний моніторинг калію у плазмі крові (див. розділ « Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій »).

Печінкова енцефалопатія

Порушення електролітного балансу через діуретичну терапію, включаючи гідрохлоротіазид, можуть привести до розвитку печінкової енцефалопатії у пацієнтів з хворобою печінки. У випадку виникнення печінкової енцефалопатії лікування слід негайно відмінити.

Гіперкальціємія

Гідрохлоротіазид стимулює повторну абсорбцію кальцію в нирках та може спричинити гіперкальціємію. Це може вплинути на результати аналізу функції паращитовидної залози.

Ангіоневротичний набряк

Про ангіоневротичний набряк повідомлялось у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, включаючи раміприл (див. розділ « Побічні реакції »).

У випадку ангіоневротичного набряку слід припинити прийом препарату Амприл® HD 2,5 мг/12,5 мг.

Слід негайно розпочати невідкладну терапію. Пацієнт повинен знаходитись під медичним наглядом, щонайменше, протягом 12-24 годин до повного зникнення симптомів.

Про ангіоневротичний набряк кишечнику повідомлялося у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ, включаючи Амприл® HD 5 мг/25 мг (див. розділ « Побічні реакції »). Ці пацієнти скаржилися на абдомінальний біль (з або без нудоти чи блювання).

Анафілактичні реакції під час гіпосенсибілізації

При застосуванні інгібіторів АПФ підвищується ймовірність та важкість анафілактичних та анафілактоїдних реакцій на отруту комах або інші алергени. Ці реакції усуваються, коли тимчасово перед гіпосенсибілізацією припиняється застосування Амприл® HD 5 мг/25 мг.

Нейтропенія/агранулоцитоз

Рідко спостерігалися нейтропенія/агранулоцитоз, також повідомлялося про пригнічення діяльності кісткового мозку. Рекомендується перевіряти рівень лейкоцитів для виявлення можливої лейкопенії. Рекомендується частіший моніторинг у початковій фазі лікування та у пацієнтів з порушенням функції нирок, у пацієнтів з супутнім колагенозом (наприклад червоний вовчак чи склеродермія) та у пацієнтів, які приймають інші лікарські засоби, що можуть спричинити зміни в аналізах крові (див. розділи « Побічні реакції » та « Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій »).

Етнічна відмінність

Інгібітори АПФ викликають вищий відсоток ангіоневротичного набряку у пацієнтів негроїдної раси, ніж у представників інших рас. Це може бути обумовлено тим, що у чорношкірих пацієнтів з артеріальною гіпертензією частіше спостерігається артеріальна гіпертензія з низькою активністю ренину.

Спортсмени

Гідрохлоротіазид може викликати позитивний результат антидопінгового тесту.

Метаболічні та ендокринні ефекти

Тіазидна терапія може вплинути на переносимість глюкози. Пацієнтам з цукровим діабетом може знадобитись коригування дози інсуліну чи пероральних гіпоглікемічних препаратів. Латентний цукровий діабет може проявитись під час терапії тіазидами.

Підвищення рівнів холестерину та тригліцеридів асоціювалося з терапією тіазидними діуретиками.

У деяких хворих застосування тіазидних діуретиків може спровокувати розвіток гіпіерурикемії або гострого нападу подагри.

Кашель

При використанні інгібіторів АПФ повідомлялося про виникнення кашлю. Характерним є те, що цей кашель є непродуктивним, тривалим і зникає після припинення терапії. Кашель, викликаний інгібіторами АПФ, слід диференціювати з іншими видами кашлю.

Інше

У пацієнтів, незалежно від наявності в анамнезі алергії чи бронхіальної астми, можуть виникати реакції підвищеної чутливості. Повідомлялося про можливість загострення чи активації системного червоного вовчака.

Препарат містить лактозу, тому препарат не слід застосовувати пацієнтам при спадковій формі непереносимості галактази, дефіциті лактази Лаппа або порушені мальабсорбції глюкози-галактози.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Особливо на початку лікування, при збільшенні дозування, заміні лікарського засобу, а також залежно від індивідуальної реакції на лікування можуть виникати побічні реакції (зниження артеріального тиску, запаморочення). У цих випадках слід утриматися від керування транспортними засобами та роботи з механізмами протягом кількох годин після прийому препарату.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Протипоказані комбінації

Екстракорпоральне лікування, що призводить до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями, таке як діаліз чи гемофільтрація з певними мембранами з високою гідравлічною проникністю (наприклад поліакрилонітрилові мембрани) та аферез ліпопротеїнів низької щільності із застосуванням декстрану сульфату через підвищений ризик важких анафілактоїдних реакцій. Якщо таке лікування потрібне, слід прийняти рішення щодо застосування іншого типу мембрани для діалізу чи іншого класу антигіпертензивних препаратів.

Попередження щодо застосування

Солі калію, гепарин, діуретики, що затримують калій , та інші активні речовини, що збільшують рівень калію у плазмі (включаючи антагоністи ангіотензину II, триметоприм, такролімус, циклоспорин): може з'явитися гіперкаліємія; тому потрібен ретельний моніторинг рівня калію в сироватці.

Антигіпертензивні препарати (наприклад діуретики) та інші речовини, що можуть знизити артеріальний тиск (наприклад нітрати, трициклічні антидепресанти, анестетики, значне споживання спиртного, баклофен, алфузозин, доксазозин, празозин, тамсулозин, теразозин). Слід передбачити імовірність ризику виникнення артеріальної гіпотензії (див. розділ « Спосіб застосування та дози »).

Судинозвужувальні симпатоміметики та інші діючі речовини (епінефрин), що можуть зменшити антигіпертензивний ефект раміприлу: рекомендується моніторинг артеріального тиску.

Алопуринол, імуносупресанти, кортикостероїди, прокаїнамід, цитостатичні препарати та інші речовини, що можуть змінити кількість клітин крові. Підвищена імовірність гематологічних реакцій.

Солі літію: Виведення літію може бути знижено через інгібітори АПФ, і тому може підвищитися токсичність літію. Слід перевіряти рівень літію у плазмі крові. Супутнє застосування тіазидних діуретиків може збільшити ризик токсичності літію та посилити вже підвищений ризик токсичності літію через застосування інгібіторів АПФ. Тому не рекомендується комбінація раміприлу і гідрохлоротіазиду з літієм.

Протидіабетичні препарати, включаючи інсулін: можуть з'явитися гіпоглікемічні реакції. Гідрохлоротіазид може посилити ефект протидіабетичних препаратів, тому рекомендується особливо ретельний моніторинг глюкози в крові у початковій фазі лікування.

Нестероїдні протизапальні препарати та ацетилсаліцилова кислота: слід передбачити зниження антигіпертензивного ефекту Амприл® HD 5 мг/25 мг. Більш того, супутнє лікування інгібіторами АПФ та нестероїдними протизапальними препаратами може призвести до підвищеного ризику погіршення функцій нирок та до підвищення каліємії.

Пероральні антикоагулянти: антикоагулянтний ефект може бути знижений через супутнє застосування гідрохлоротіазиду.

Кортикостероїди, адренокортикотропний гормон, амфотерицин B, карбеноксолон, велика кількість солодки, проносних засобів (у випадку подовженого застосування), та інші калійуретичні засоби та засоби, що знижують рівень калію у плазмі: підвищений ризик гіпокаліємії.

Серцеві глікозиди, активні речовини, що, як відомо, подовжують QT інтервал, та протиаритмічні препарати: їхня проаритмогенна токсичність може підвищитись, чи їхній протиаритмічний ефект зменшується у присутності електролітного дисбалансу (наприклад гіпокаліємії або гіпомагніємії).

Метилдопа: можливий гемодіаліз.

Холестирамін чи інші ентерально введені іонообмінні речовини: знижується абсорбція гідрохлоротіазиду. Сульфонамідні діуретики слід приймати щонайменшу за 1 годину до або через 4-6 годин після прийому цих препаратів.

Скелетно-м 'язові релаксанти, курареподібні : можливе посилення та подовження ефекту релаксації м'язів.

Солі кальцію та лікарські засоби, що підвищують рівень кальцію у плазмі: підвищення концентрації кальцію у сироватці має бути передбачене у випадку супутнього введення гідрохлоротіазиду; тому необхідним є ретельний моніторинг рівню кальцію у сироватці.

Карбамазепін: ризик симптоматичної гіпонатріємії через додатковий ефект гідрохлоротіазиду.

Контрастні сполуки з йодом: у випадку зневоднення викликаного діуретиками, включаючи гідрохлоротіазид, існує підвищений ризик гострої ниркової недостатності, особливо при високих дозах контрастної сполуки.

Пеніцилін: гідрохлоротіазид виділяється у дистальних канальцях нефрону та знижує виведення пеніциліну.

Хінін: гідрохлоротіазид знижує виведення хініну.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка .

Механізм дії

Раміприл

Раміприлат, активний метаболіт пропрепарату раміприлу, пригнічує фермент дипептидил-карбоксипертидазу I (ангіотензинперетворювальний фермент або кініназа II).

У плазмі та у тканинах цей фермент каталізує перетворення ангіотензину I в активну судинозвужувальну речовину ангіотензин II, також викликає руйнування активного вазодилатора брадикінину. Зменшення утворення ангіотензину II та пригнічення руйнування брадикінину призводить до розширення судин.

Оскільки ангіотензин II також стимулює вивільнення альдостерону, раміприлат спричиняє зменшення секреції альдостерону. У пацієнтів негроїдної раси (афро-карибського походження) з артеріальною гіпертензією (зазвичай для популяції характерний низький рівень активності реніну) реакція на монотерапію інгібіторами АПФ в середньому була менш вираженою, ніж у пацієнтів, які є представниками інших рас.

Гідрохлоротіазид

Гідрохлоротіазид є діуретиком тіазидного ряду. Механізм антигіпертензивної дії тіазидних діуретиків поки що остаточно нез'ясований. Вони уповільнює реабсорбцію іонів натрію та хлору в дистальних канальцях. Посилене виведення цих іонів через нирки супроводжується збільшенням сечоутворення (внаслідок осмотичного зв'язування води). Підвищується виведення калію та магнію, знижується виведення сечової кислоти. Можливими механізмами протигіпертонічної дії гідрохлоротіазиду можуть бути: змінений баланс натрію, зменшення екстрацелюлярного об'єму води та плазми, зміна резистентності судин нирок, а також зниження чутливості до ангіотензину II.

Фармакодинаміка.

Раміприл

Застосування раміприлу спричиняє помітне зниження периферичного опору артерій. Як правило, немає жодних значних змін у потоку плазми у нирках та швидкості клубочкової фільтрації. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією призначення раміприлу призводить до зниження тиску крові у положенні стоячи та лежачи без компенсаторного підвищення частоти серцевих скорочень. У більшості пацієнтів початок гіпотензивного ефекту після застосування одноразової дози проявляється через 1-2 години після перорального введення. Піковий ефект одноразової дози зазвичай досягається у межах 3-6 годин після перорального введення. Гіпотензивний ефект одноразової дози зазвичай триває протягом 24 годин. При тривалому лікуванні раміприлом максимальний гіпотензивний ефект зазвичай досягається через 3-4 тижні лікування. Доведено, що при довготривалій терапії гіпотонічний ефект зберігається протягом 2 років. Раптове припинення застосування раміприлу не спричиняє швидкого і надмірного підвищення артеріального тиску.

Гідрохлоротіазид

При прийомі гідрохлоротіазиду початок діуретичного ефекту має місце через 2 години, а його пік – приблизно через 4 години, ефект триває протягом 6-12 годин.

Гіпотензивний ефект настає на 3-4 день від початку терапії та може тривати протягом 1 тижня після припинення лікування.

Ефект зниження артеріального тиску супроводжується незначним збільшенням швидкості клубочкової фільтрації, резистентності судин нирок та активності реніну у плазмі.

Одночасне застосування раміприлу-гідрохлоротіазиду

У ході клінічних досліджень було встановлено, що застосування комбінації призводить до більш значного зниження артеріального тиску, ніж застосування окремих компонентів. Можливо, через блокаду ренін-ангіотензин-альдостеронової системи одночасне застосування раміприлу з гідрохлоротіазидом зменшує втрату калію, що супроводжує діуретичний ефект. Комбінування інгібітора АПФ з тіазидним діуретиком спричиняє синергетичний ефект, а також зменшує ризик виникнення гіпокаліємії, спричиненої застосуванням самого діуретика.

Фармакокінетика .

Раміприл

Після перорального прийому раміприл швидко всмоктується у травному тракті. Абсорбція становить 50-60 % і не залежить від прийому їжі. Максимальна концентрація у сироватці крові досягається протягом 1 години. Період напіввиведення раміприлу становить 1 годину. Раміприл розпадається у печінці. Основним метаболітом є раміприлат, потужність якого як інгібітора ангіотензинперетворювального ферменту у 6 разів більша порівняно з раміприлом. Максимальна концентрація раміприлату в сироватці крові досягається через 2-4 годин після введення, постійна концентрація у сироватці досягається через 4 дні.

Приблизно 73 % раміприлу і 56 % раміприлату зв'язується з білками сироватки крові.

Раміприл і раміприлат в основному виводяться із сечею (приблизно 60 %), переважно у вигляді метаболітів, і менше 2 % від введеної дози виводиться у вигляді незміненого раміприлу.

Раміприлат виводиться за кілька стадій. Після введення раміприлу у терапевтичній дозі кінцевий період напіввиведення становить від 13 до 17 годин.

У пацієнтів з нирковою недостатністю уповільнюється виділення раміприлу, раміприлату та їхніх метаболітів, тому дозу необхідно коригувати залежно від функції нирок (див. розділ «Спосіб застосування та дози» ).

У пацієнтів з печінковою недостатністю метаболічне перетворення раміприлу у раміприлат може уповільнюватись через зниження активності печінкових естераз, що спричинятиме підвищення концентрації раміприлу в сироватці крові (див. розділ «Спосіб застосування та дози» ).

Гідрохлоротіазид

Після перорального прийому зі травного тракту всмоктується 70 % гідрохлоротіазиду. Максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 1,5-5 годин. Він зв'язується з білками плазми приблизно на 40 %. Гідрохлоротіазид метаболізується у печінці у дуже незначних кількостях. 95 % гідрохлоротіазиду виводиться нирками у незміненому вигляді. Виведення є результатом канальцевої екскреції. Після перорального застосування однієї дози 50-70 % виводиться у межах 24 годин. Період напіввиведення становить від 5-6 годин.

Пацієнти з порушенням функції нирок (див. розділ «Спосіб застосування та дози» )

Виведення гідрохлоротіазиду через нирки знижується у пацієнтів з порушенням функції нирок, кліренс гідрохлоротіазиду з нирок пропорційний кліренсу креатиніну. Це призводить до підвищення концентрації гідрохлоротіазиду у плазмі, яка повільніше знижується, ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок.

Пацієнти з порушенням функції печінки (див. розділ «Спосіб застосування та дози» )

У пацієнтів з цирозом печінки фармакокінетика гідрохлоротіазиду не змінювалась значним чином. Фармакокінетика гідрохлоротіазиду не досліджувалась за участю пацієнтів із серцевою недостатністю.

Раміприл та гідрохлоротіазид

Одночасне застосування раміприлу та гідрохлоротіазиду не впливає на їхню біодоступність. Комбінаційний препарат можна вважати біоеквівалентним препаратом, що містить окремі діючі речовини.

Доклінічні дані з безпечності.

У щурів та мишей застосування комбінації раміприлу та гідрохлоротіазиду у дозах до 10 000мг/кг маси тіла не призвело до виникнення гострих токсичних явищ. Дослідження із введенням повторних доз щурам та мавпам продемонстрували лише виникнення порушень електролітного балансу. Дослідження із вивчення мутагенності та канцерогенності цієї комбінації не проводилися, оскільки дослідження окремих компонентів не виявили жодних ризиків. Дослідження із вивчення репродуктивної токсичності продемонстрували, що комбінація є дещо більш токсичною, ніж будь-яка з діючих речовин, взята окремо, однак жодне з досліджень не продемонструвало тератогенних ефектів цієї комбінації.

Фармацевтичні характеристики

Основні фізико-хімічні властивості:

плоскі таблетки без оболонки, у формі капсул, білого або майже білого кольору з рискою з одного боку та позначкою «25» з іншого боку.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 30 ^◦ С. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері; по 3 або по 6, або по 9 блістерів у коробці.

По 7 таблеток у блістері; по 2 або по 4, або по 8, або по 12, або по 14 блістерів у картонній коробці.

Категорія відпуску .

За рецептом.

Виробник.

КРКА, д.д., Ново место, Словенія/KRKA, dd, Novo mesto, Slovenia.

Місцезнаходження.

Шмар'єшка цеста 6, 8501 Ново место, Словенія/Smarjeska cesta 6, 8501 Novo mesto, Slovenia.