Вы здесь:ГлавнаяКаталог товаровАптечный товар

Назад к списку

БАРАТОН табл. 5мг №28

Код товара: 699833

Производитель: Кусум Фарм (Украина, Сумы)

1 600,00 RUB

в наличии

Цена и наличие актуальны на: 21.11.2024

Задать вопрос по этому продукту

Написать жалобу

поиск медикаментов, лекарства, таблеток

Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!

Инструкция

Для медицинского использования лекарственного средства

Барото

Баратон.

Место хранения:

Активный ингредиент: Рамиприл (Рамиприл);

Каждая таблетка содержит 5 мг или 10 мг Рамиприла;

Вспомогательные вещества: гидроксипропилцеллюлоза Низкозамещенный, маннит (E 421), карбонат кальция, стеарилфумарат натрия, желтый оксид железа (E 172).

Лекарственная форма. Таблетки

Основные физико-химические свойства:

Таблетки для 5 мг: желтый или светло-желтый цвет с характерным желтым пигментом, круглым, плоским, с линией дивизии с одной стороны и гладкие с другой стороны;

Таблетки 10 мг: таблетки желтого или легкого желтого цвета с характерным желтым пигментом, овалом, диоксидом, гладким с обеих сторон.

Фармакотерапевтическая группа. Ингибиторы ангиотензина трансформируют фермент (туз). Ингибиторы ACE являются монокомпонентными. Рамиприл. Код ATH C09A A05.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

Механизм действия

Рампрат, активный метаболит Рамиприла, ингибирует фермент дипептидилакарпептидазы I (синонимы: туз; кининаза II). В плазме крови и ткани этот фермент катализирует трансформацию ангиотензина I к активному вазоконстриктору (вазоконстриктору) ангиотензину II, а также расщепление активного вазодилатора брадикинина. Уменьшение формирования ангиотензина II и ингибировании расщепления брадикин приводит к расширению кровеносных сосудов.

Поскольку ангиотензин II также стимулирует освобождение альдостерона, RamiPrate способствует снижению секреции альдостерона. Реакция на монотерапию ингибиторов ACE в среднем была менее выражена в нейтроидных расах пациентах (афро-карибское происхождение) с артериальной гипертензией (население, которое характеризуется низким уровнем ренина в артериальной гипертонии), чем в представителях других рас.

Фармакодинамика.

Антигипертензивные свойства

Прием Рамиприла приводит к значительному снижению периферического артериального сопротивления. Как правило, значительные изменения в почечной плазмотике или со скорости гломерелярной фильтрации (СКФ) не происходят. Использование рамистрильных пациентов с артериальной гипертензией приводит к снижению артериального давления, как в горизонтальном, так и в вертикальном положении пациента, который не сопровождается компенсаторным увеличением частоты сердечных сокращений.

У большинства пациентов антигипертензивный эффект происходит через 1-2 часа после получения одной дозы препарата. Максимальный эффект дозы обычно достигается в течение 3-6 часов. Антигипертеннительный эффект после получения одноразовой дозы обычно хранятся в течение 24 часов.

Максимальный антигипертензивный эффект с длительным лечением Рамиприлом, как правило, наблюдается через 3-4 недели. Доказано, что с долгосрочной терапией антигипертензивный эффект хранится в течение 2 лет.

Внезапное прекращение приема кадра не вызывает быстрого и чрезмерного увеличения артериального давления (рикошетное явление).

Сердечная недостаточность. Доказано, что используется как дополнение к традиционным диуретическим терапии и, при необходимости, сердечные гликозиды RamiPril эффективны для пациентов с функциональными классами сердечной недостаточности II-IV для NYHA. Препарат демонстрирует благотворное влияние на сердечную гемодинамику (снижение давления наполнения левых и правых желудочков, полное сопротивление периферической сосудистым сосудистым сосудистым, увеличение сердечного выхода и улучшение индекса сердца). Это также уменьшает нейроэндокринную активацию.

Клиническая эффективность и безопасность

Профилактика сердечно-сосудистых заболеваний / нефротекции

Профилактическое плацебо-контролируемое исследование (изучение надежды) с более чем 9 200 пациентами, которые в дополнение к стандартной терапии были получены на RAMIPRIL. В этом исследовании пациенты с высоким риском сердечно-сосудистых заболеваний присутствовали портативные атеротреботические сердечно-сосудистые заболевания (наличие в анамнезе ишемических сердечных заболеваний, инсульт или периферических сосудистых заболеваний) или пациентов с диабетом, имеющими по меньшей мере один дополнительный фактор риска (документально подтвержденный Микроальбуминурия, артериальная гипертензия, повышенный уровень общего холестерина, холестерина низкой плотности или курящих липопротеинов).

Это исследование продемонстрировало, что Рамиприл статистически значимо снижает частоту инфаркта миокарда, сердечно-сосудистой смерти и инсульта, как отдельно, а в комбинации (первичная комбинированная конечная точка).

Надежда Исследование: Основные результаты

Показатель	Рамиприл	Плацбор	Относительный риск (95% доверительный интервал (ди))	Значение P.
Показатель	%	%
Все пациенты	n = 4,645.	n = 4,652.
Основная комбинированная конечная точка	14	17.8.	0,78 (0,7-0,86)	<0,001.
Инфаркт миокарда	9,9.	12.3	0, 80 (0,7-0,9)	<0,001.
Смерть сердечно-сосудистые	6.1	8.1.	0,74 (0,64-0,87)	<0,001.
Удар.	3.4.	4.9.	0,68 (0,56-0,84)	<0,001.
Вторичные конечные точки
Смерть по любой причине	10.4.	12.2.	0,84 (0,75-0,95)	0,005.
Нужно для реваскуляризации	16.0.	18.3.	0,85 (0,77-0,94)	0,002.
Госпитализация на нестабильной стенокардии	12.1.	12.3	0,98 (0,87-1.1)	ненадежный
Госпитализация по сердечной недостаточности	3.2.	3.5.	0,88 (0,7-1.1)	0,25.
Осложнения, связанные с диабетом Mellitus	6.4.	7,6.	0,84 (0,72-0,98)	0,03.

В ходе исследования микро-надежды, которое было предварительно запланировано в рамках исследования надежды, эффект, возникший в добавлении RamiPril в дозе 10 мг до существующей цепи лечения по сравнению с плацебо у 3577 пациентов. В возрасте 55 лет (верхний возрастной предел не был) с нормальным или повышенным артериальным давлением, большинство из которых больны с диабетом 2 типа (и имели, по меньшей мере, один фактор риска сердечно-сосудистого вещества).

Результаты первичного анализа продемонстрировали, что в 117 (6,5%) участников исследований, получающих Рамиприл, а в 149 (8,4%), которые получили плацебо, разработали выраженную нефропатию, что соответствует снижению относительного риска на 24%; 95% ди [3-40], р = 0,027.

Исследовательское поводное рандомизированное рандомизированное двойное слепое управленное исследование в параллельных группах было проведено для оценки воздействия лечения Рамиприла на интенсивность восстановления ГКФ у 352 пациентов с нормальным или повышенным кровяным давлением (в возрасте 18-70 лет) , который наблюдал свет ( средний выходной выход белка с мочой > 1 и <3 г в день) или тяжелый (среднее количество белка с мочой ≥3 г в день) протеинурия в результате хронической неайбетической нефтехии. Обе подгруппы были разведочными стратифицированными.

Результаты основного анализа пациентов с самой тяжелой протеинурией (подгруппа, которые ранее перестали участвовать в исследовании, поскольку доказанные выгоды от лечения в рамках Рамиприла) показали, что средняя интенсивность снижения ГКФ в месяц была ниже в Применение RamiPriL, чем при использовании плацебо: - 0,54 (0,66) по сравнению с -0,88 (1,03) мл / мин / месяц, p = 0,038. Таким образом, разница межгруппу составила 0,34 [0,03-0,65] мл / мин / месяц и около 4 мл / мин / год; 23,1% крыс RAMIPRIL Group достигли комбинированной вторичной конечной точки - удваивая концентрацию креатинина в плазме крови и / или клеммную стадию заболевания почек (потребность в гемодиализе или трансплантации почек) - по сравнению с 45,5% в группе плацебо ( P = 0,02.,).

Двойная блокада системы Ренн-ангиотензина-альдостерона (РААС)

В двух крупных рандомизированных контролируемых исследованиях [Ontarget (расследование влияния талмисартана в качестве монотерапии и в сочетании с рамкой для общей конечной точки) и VA Nephron-d (изучение диабетической нефропатии в ветеранах)], использование комбинации туза Был изучен ингибитор антагониста антагонистов рецептора ангиотензина II.

Исследования Ontarget проводились с участием пациентов с сердечно-сосудистыми или цереброваскулярными заболеваниями в анамнезе или диабете 2 типа с сопутствующими признаками ориентированных органов. В исследовании В.А. Нефрон-д пациентов с диабетом 2 типа и диабетической нефропатией.

Эти исследования не показали значительных преимуществ комбинированной терапии в отношении почек и / или сердечно-сосудистых последствий и смертности, в то время как возросший риск гиперкалия, острой почечной недостаточности и / или артериальной гипотензии по сравнению с монотерапией. Учитывая подобные фармакодинамические характеристики этих препаратов, эти результаты также применимы к другим ингибиторам ACE и антагонистам рецептора ангиотензина II.

Следовательно, азористы ингибиторов ACE и антагонисты ангиотензина II не могут быть использованы одновременно пациентам с диабетической нефропатией.

При изучении высоты (изучение воздействия алискирена на состояние пациентов с диабетом 2 типа с использованием сердечно-сосудистых и почечных конечных точек) оценили преимущества добавления алискирена к стандартным антагонисту ингибитора ACE или антагориста ангиотензина II для пациентов с диабетом 2 типа. Mellitus. И хроническое заболевание почек, сердечно-сосудистые заболевания или оба патологии. Это исследование было завершено до увеличения риска нежелательных клинических последствий. В группе приема Алискирена по сравнению с приемной группой плацебо, была отмечена большая частота смертоносных случаев посредством сердечно-сосудистых заболеваний и инсульта, а также увеличение частоты серьезных нежелательных явлений, которые были особым интересом (гиперкалиемия, артериальная гипотензия и дисфункция почек).

Вторичная профилактика после острого инфаркта миокарда

В эарде приняли участие более 2000 пациентов с длинными / постоянными симптомами сердечной недостаточности после инфаркта миокарда. Лечение Рамиприла началось через 3-10 дней после острого инфаркта миокарда. Это исследование продемонстрировало, что после завершения последующего периода наблюдения, в среднем 15 месяцев, число смертельных случаев в группе пациентов, получающих Рамиприл, составило 16,9%, а в группе плацебо - 22,6%. Это означает, что абсолютное снижение смертности на 5,7% и снижение относительного риска на 27% (95% ди [11-40%]).

Педиатрическая популяция

В рандомизированном двойном слепом плацебо-контролируемом клиническом исследовании с 244 пациентами в возрасте от 6 до 16 с артериальной гипертензией (73% которых были первичной артериальной гипертензией) пациенты, получали низкие, средние или высокие дозы Рамиприла для достижения концентрации плазмы RamiPrilate. которые соответствуют диапазону доз для взрослых 1,25 мг; 5 мг и 20 мг на основе массы тела. В конце периода 4 недели было обнаружено, что Рамиприл неэффективно по отношению к конечной точке - снижение систолического артериального давления, но оно уменьшило диастолическое давление в применении самой высокой дозы исследуемого диапазона. Было показано, что как среда, так и высокие дозы Рамиприла снижают систолическое и диастолическое кровяное давление на статистически значимое количество у детей с подтвержденной артериальной гипертонией.

Этот эффект не наблюдался в процессе 4-х недель рандомизированного двойного слепого исследования с увеличением дозы, где был оценен эффект отмены лекарственного средства, и, в котором 218 педиатрических пациентов приняли участие в возрасте от 6 до 6 лет (75% из которых были первичная артериальная гипертензия). В ходе этого исследования наблюдалось умеренное увеличение рикошета как диастолического, так и систолического артериального давления после отмены, средних доз (2,5 - 10 мг) или высоких доз (5 - 20 мг)] на основе массы тела. В изученной педиатрической популяции Рамиприл не показал линейный дозозависимый эффект.

Фармакокинетика.

Поглощение

После перорального введения Рамиприл быстро поглощается из желудочно-кишечного тракта. Максимальные концентрации в плазме крови достигаются в течение 1 часа. Учитывая количество веществ, обнаруженных в моче, степень поглощения составляет не менее 56%, и она существенно не влияет на наличие пищи в желудочно-кишечном тракте. Биодоступность активного метаболита рамы ленты после перорального введения Рамиприла в дозе 2,5 мг и 5 мг составляет 45%.

Максимальные концентрации в плазме крови кадровой поверхности, один активный метаболит Ramipril, достигаются через 2-4 часа после приема Ramipril. После использования обычных доз кадра 1 раз в день равновесная концентрация Rampration в плазме крови достигается примерно 4 днями лечения.

Распределение

Связывание Ramipril с белками плазмы крови составляет приблизительно 73%, а RamiPrade составляет 56%.

Метаболизм

Рамиприл почти полностью метаболизируется до Рамправивации, дикетопиперазина эфира, дикетопиперазина и глюкуронидов Ramipril и RamiPrialates.

Разведение

Удаление метаболитов в основном является почечной экскрецией. Уменьшение концентрации Ramipration в плазме крови - многофазная. Из-за мощной связывания насыщения с туз и медленной диссоциацией с коммуникацией с ферментной рамой, длительной клеммной фазой удаления при очень низких концентрациях в плазме крови.

После получения повторных доз кадров 1 раз в день, эффективный период полураспада составляет 13-17 часов для доз 5-10 мг и более для более низких доз (1,25-2,5 мг). Разница связана с тем, что способность фермента к связыванию к Rampipration насыщена.

Пациенты с расстройствами функций почек (см. «Способ применения и доза»)

У пациентов с расстройствами функции почек почечная экскреция рамы ленты уменьшается, а почечный зазор аварийного расправления пропорционален разрешению креатинина. Это приводит к увеличению концентрации рамы плазмы крови, что уменьшается медленнее, чем у обычных функций почек.

Пациенты с расстройствами функции печени (см. «Способ применения и доза»)

У пациентов с расстройствами печени рамиприл метаболизм с образованием RamiPrilate замедлился из-за уменьшения активности эстеразы печени, а уровень Рамиприла в плазме крови у этих пациентов был повышен. Однако максимальная концентрация RamiPrialate у этих пациентов не отличалась от таких у людей с нормальной функцией печени.

Период кормления груди

После использования одноразовой дозы рамы устно, его уровень в материнском молоке был ниже предела обнаружения. Однако эффект многократного применения неизвестен.

Педиатрическая популяция

Фармакокинетический профиль Рамиприла был исследован у 30 пациентов с педиатрической популяцией с артериальной гипертонией в возрасте 2-16 лет с весом тела> 10 кг. После использования доз от 0,05 до 0,2 мг / кг Рамиприла быстро и в значительной степени метаболизируется до RamiPrilate. Максимальная концентрация RamiPrialate в плазме крови была достигнута за 2-3 часа. Оформление RamiPrilate в значительной степени коррелирует массу тела (P <0,01), а также с дозой препарата (р <0,001). Объем зазора и распределения увеличился непосредственно пропорционален возрасту детей в каждой дозированной группе. При использовании дозы было достигнуто доза 0,05 мг / кг у детей, уровни воздействия были достигнуты, которые были сопоставимы с воздействием у взрослых при использовании Ramipril в дозе 5 мг. В результате использования дозы дозы 0,2 мг / кг у детей уровни воздействия были достигнуты, что выше, чем при нанесении максимальной рекомендуемой дозы 10 мг в день у взрослых.

Доклинические данные безопасности

При устном использовании животных (грызунов и собак) оказалось, что Рамиприл не вызывает острых токсичных явлений. Исследования с длительным устным приемом препарата были проведены на крысах, собаках и обезьянах. Во всех этих трех видах животных были изменения в электролитеном балансе и картинах крови. У собаки и обезьян получают препарат при дозе 250 мг / кг массы тела в день, наблюдалось значительное увеличение мучстагломеренного аппарата, что является проявлением фармакодинамической активности Рамиприла. Крысы, собаки и обезьяны были перенесены в суточную дозу препарата, которая составляла 2; 2,5 и 8 мг / кг массы тела в день соответственно. В этом случае нежелательные эффекты не произошли.

Исследование репродуктивной токсичности, проведенной на крысах, кроликах и обезьянах, не выявляют никаких тератогенных свойств препарата. Негативное влияние на фертильность не наблюдалось ни у мужчин, ни у санских крыс.

Введение рамки с фермами крыс во время беременности и лактации привело к непоправимому повреждению почек (расширение почек) в потомстве с дозой 50 мг / кг массы тела в день и выше.

Многочисленные испытания на мутагенность с использованием различных тестовых систем не обнаружили мутагенные или генотоксические свойства RamiPril.

Клинические характеристики.

Индикация.

Лечение артериальной гипертонии.
Профилактика сердечно-сосудистых заболеваний: снижение сердечно-сосудистых заболеваемости и смертельных последствий у пациентов с:

выраженные сердечно-сосудистые заболевания атеротреботического генеза (наличие в анамнезе ишемической болезни сердца или инсульта или периферические сосудистые заболевания);
Сахарный диабет, у которого есть по меньшей мере один фактор риска сердечно-сосудистых (см. Раздел Фармакологические свойства).

Лечение заболевания почек:

Начальная гломерулярная диабетическая нефропатия, о чем свидетельствует присутствие микроальбуминурии;
виражена клубочкова діабетична нефропатія, про яку свідчить наявність макропротеїнурії, у пацієнтів, які мають щонайменше один фактор серцево-судинного ризику (див. розділ «Фармакологічні властивості»);
виражена клубочкова недіабетична нефропатія, про яку свідчить наявність макропротеїнурії ≥ 3 г на добу (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Лікування серцевої недостатності, що супроводжується клінічними проявами.
Вторинна профілактика після перенесеного гострого інфаркту міокарда: зменшення летальності під час гострої стадії інфаркту міокарда у пацієнтів із клінічними ознаками серцевої недостатності за умови початку лікування більше ніж через 48 годин після виникнення гострого інфаркту міокарда.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин, що входять до складу препарату, або до інших інгібіторів АПФ.
Наявність в анамнезі ангіоневротичного набряку (спадкового, ідіопатичного чи раніше перенесеного на тлі застосування інгібіторів АПФ або антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ).
Одночасне застосування зі сакубітрилом/валсартаном (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Особливості застосування»).
Одночасне застосування екстракорпоральних методів лікування, які призводять до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Виражений двобічний стеноз ниркових артерій або стеноз ниркової артерії при наявності єдиної функціонуючої нирки.
Вагітність та планування вагітності (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).
Раміприл не слід застосовувати пацієнтам з артеріальною гіпотензією або гемодинамічно нестабільними станами.
Одночасне застосування раміприлу з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане пацієнтам із цукровим діабетом або з порушеннями функції нирок (ШКФ <60 мл/хв/1,73 м ² ) (див. розділи «Фармакодинаміка» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види вза ємодій.

Дані клінічних досліджень продемонстрували, що подвійна блокада РААС шляхом комбінованого застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену асоціюється з підвищеною частотою виникнення таких небажаних явищ, як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та порушення функції нирок (у тому числі гостра ниркова недостатність), порівняно із застосуванням лише одного лікарського засобу, що впливає на РААС (див. розділи «Фармакодинаміка», «Протипоказання» та «Особливості застосування»).

Протипоказані комбінації

Сакубітрил/валсартан

Одночасне застосування інгібіторів АПФ зі сакубітрилом/валсартаном протипоказане через підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»). Лікування раміприлом слід починати лише через 36 годин після прийому останньої дози сакубітрилу/валсартану. Лікування сакубітрилом/валсартаном слід починати лише через 36 годин після прийому останньої дози раміприлу.

Екстракорпоральна терапія

Методи екстракорпоральної терапії, в результаті яких відбувається контакт крові з негативно зарядженими поверхнями, такі як діаліз або гемофільтрація із використанням певних мембран з високою інтенсивністю потоку (наприклад, мембран з поліакрилонітрилу) та аферез ліпопротеїнів низької щільності із застосуванням декстрану сульфату, з огляду на підвищений ризик розвитку тяжких анафілактоїдних реакцій (див. розділ «Протипоказання»). Якщо таке лікування необхідне, слід розглянути питання про використання іншої діалізної мембрани або застосування іншого класу антигіпертензивних лікарських засобів.

Комбінації, що вимагають запобіжних заходів

Солі калію, гепарин, калійзберігаючі діуретики та інші активні речовини, що збільшують рівень калію у плазмі крові (включаючи антагоністи ангіотензину ІІ, триметоприм та його фіксовані комбінації зі сульфаметоксазолом, такролімус, циклоспорин)

Може виникнути гіперкаліємія, тому потрібно ретельно контролювати рівень калію у плазмі крові.

Антигіпертензивні лікарські засоби (наприклад, діуретики) та інші речовини, здатні знижувати артеріальний тиск (наприклад, нітрати, трициклічні антидепресанти, анестетики, алкоголь, баклофен, альфузозин, доксазозин, празозин, тамсулозин, теразозин)

Слід очікувати збільшення ризику виникнення артеріальної гіпотензії (див. розділ «Особливості застосування» щодо діуретиків).

Вазопресорні симпатоміметики та інші речовини (наприклад, ізопротеренол, добутамін, допамін, епінефрин), які можуть зменшити антигіпертензивний ефект раміприлу Рекомендується ретельний моніторинг артеріального тиску.

Алопуринол, імунодепресанти, кортикостероїди, прокаїнамід, цитостатики та інші речовини, що можуть впливати на картину крові

Підвищена ймовірність виникнення гематологічних реакцій (див. розділ «Особливості застосування»).

Солі літію

Інгібітори АПФ можуть зменшити екскрецію літію, що може призвести до збільшення токсичності літію. Необхідно ретельно контролювати рівень літію.

Протидіабетичні засоби, включаючи інсулін. Можуть виникнути гіпоглікемічні реакції. Рекомендується ретельно контролювати рівень глюкози у крові.

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) й ацетилсаліцилова кислота

Очікується зниження антигіпертензивного ефекту раміприлу. Також одночасне застосування інгібіторів АПФ і НПЗП може супроводжуватися підвищеним ризиком порушення функції нирок та збільшенням рівня калію у крові.

Сіль. При надмірному споживанні солі можливе послаблення гіпотензивного ефекту препарату.

Специфічна гіпосенсибілізація. Внаслідок інгібування АПФ зростає імовірність виникнення і тяжкість анафілактичних і анафілактоїдних реакцій на отруту комах. Вважається, що такий ефект може також спостерігатися і щодо інших алергенів.

Інгібітори mTOR або інгібітори DPP-4

Можливе підвищення ризику розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які одночасно отримують такі лікарські засоби, як інгібітори mTOR (наприклад, темсиролімус, еверолімус, сиролімус) або вілдагліптин. Слід з обережністю розпочинати таку терапію (див. розділ «Особливості застосування»).

Інгібітори неприлізину (НЕП)

Повідомлялося про потенційне зростання ризику розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та інгібітора НЕП, наприклад рацекадотрилу (див. розділ «Особливості застосування»).

Сакубітрил/валсартан

Одночасне застосування інгібіторів АПФ зі сакубітрилом/валсартаном протипоказане через підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку.

Особливості застосування.

Особливі групи пацієнтів

Вагітність

Лікування інгібіторами АПФ або антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ не слід розпочинати у період вагітності. Якщо продовження терапії інгібітором АПФ вважається необхідним, пацієнткам, які планують завагітніти, необхідно перейти на альтернативний антигіпертензивний препарат, який має встановлений профіль безпеки для застосування під час вагітності. Якщо вагітність діагностовано, лікування інгібіторами АПФ/антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ слід негайно припинити і, при необхідності, розпочати альтернативну терапію (див. розділи «Протипоказання» та «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Пацієнти, у яких існує особливий ризик виникнення артеріальної гіпотензії

Пацієнти зі значним підвищенням активності РААС

Ризик раптового відчутного зниження артеріального тиску із порушеннями функції нирок внаслідок пригнічення АПФ підвищується у пацієнтів із вираженою активацією PAAC, особливо якщо інгібітор АПФ або супутній діуретичний засіб призначають вперше або при першому підвищенні дози.

Суттєвого підвищення активності PAAC, що потребує медичного нагляду, в тому числі постійного контролю артеріального тиску, можна очікувати, наприклад, у пацієнтів:

з тяжкою артеріальною гіпертензією;
із декомпенсованою застійною серцевою недостатністю;
з гемодинамічно значущою перешкодою для притоку або відтоку крові з лівого шлуночка (наприклад, зі стенозом аортального або мітрального клапана);
з однобічним стенозом ниркової артерії при наявності другої функціонуючої нирки;
у яких існує або може розвинутися нестача рідини або електролітів (включаючи тих, хто отримує діуретики);
із цирозом печінки та/або асцитом;
яким виконують обширні хірургічні втручання або під час анестезії із застосуванням препаратів, що спричиняють артеріальну гіпотензію.

Зазвичай рекомендується провести корекцію дегідратації, гіповолемії або нестачі електролітів до початку лікування (однак для пацієнтів із серцевою недостатністю такі коригуючі заходи слід ретельно зважити щодо ризику виникнення перевантаження об'ємом).

Подвійна блокада РААС

Зафіксовано, що одночасне застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену підвищує ризик артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (у тому числі розвитку гострої ниркової недостатності). У зв'язку з цим подвійна блокада РААС шляхом комбінованого застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену не рекомендується (див. розділи «Фармакодинаміка» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Якщо терапія у вигляді такої подвійної блокади розцінюється як абсолютно необхідна, вона має застосовуватися лише під наглядом спеціаліста та за умови частого і ретельного контролю функції нирок, вмісту електролітів та рівня артеріального тиску.

Інгібітори АПФ та антагоністи рецепторів ангіотензину II не можна одночасно застосовувати пацієнтам із діабетичною нефропатією.

Транзиторна або персистуюча серцева недостатність після інфаркту міокарда.
Пацієнти, у яких існує ризик виникнення серцевої або церебральної ішемії у випадку гострої артеріальної гіпотензії.

У початковій фазі лікування потрібен особливий медичний нагляд.

Пацієнти літнього віку

Див. розділ «Спосіб застосування та дози».

Хірургічні втручання

Рекомендується припиняти лікування інгібіторами АПФ, такими як раміприл, якщо це можливо, за 1 день до хірургічного втручання.

Контроль функції нирок

Функцію нирок потрібно оцінювати до і під час лікування і коригувати дозу, особливо у перші тижні лікування. У разі наявності ураження нирок потрібне особливо ретельне спостереження (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Існує ризик порушення функції нирок, здебільшого у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю або після пересадження нирки, а також у разі ураження ниркових судин, в тому числі у пацієнтів із гемодинамічно значущим однобічним стенозом ниркової артерії.

Ангіоневротичний набряк

Повідомлялося про окремі випадки ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, включаючи раміприл (див. розділ «Побічні реакції»). Ризик виникнення ангіоневротичного набряку (ознаками можуть бути, наприклад, припухлість дихальних шляхів чи язика з чи без порушення дихання) може підвищуватись у пацієнтів, які одночасно отримують такі лікарські засоби, як інгібітори мішені рапаміцину у ссавців (mTOR) (наприклад, темсиролімус, еверолімус, сиролімус), вілдагліптин або інгібіторів НЕП (таких як рацекадотрил).

Комбінація раміприлу зі сакубітрилом/валсартаном протипоказана через підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

У випадку ангіоневротичного набряку прийом препарату потрібно припинити та негайно призначити невідкладну терапію. Пацієнти мають перебувати під наглядом лікаря протягом принаймні 12-24 годин до повного зникнення симптомів.

При лікуванні інгібіторами АПФ спостерігалися випадки ангіоневротичного набряку кишечнику (див. розділ «Побічні реакції»). Ці пацієнти скаржилися на біль у животі (з нудотою/блюванням або без них).

Анафілактичні реакції під час десенсибілізації

Імовірність і тяжкість анафілактичних і анафілактоїдних реакцій на отруту комах та інші алергени збільшується при прийомі інгібіторів АПФ. Перед десенсибілізацією потрібно розглянути можливість тимчасового припинення прийому раміприлу.

Контроль електролітної рівноваги. Гіперкаліємія

У деяких пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, включаючи раміприл, спостерігали гіперкаліємію. Ризик виникнення гіперкаліємії вищий у пацієнтів з нирковою недостатністю, пацієнтів віком від 70 років, у пацієнтів із неконтрольованим цукровим діабетом, у тих, хто отримує солі калію, калійзберігаючі діуретики, а також інші активні речовини, що підвищують вміст калію, або при таких станах як дегідратація, гостра серцева декомпенсація, метаболічний ацидоз. Якщо вважається доцільним сумісне застосування вищезазначених препаратів, рекомендується регулярне моніторування рівня калію у плазмі крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Контроль електролітної рівноваги. Гіпонатріємія

У деяких пацієнтів, які отримували раміприл, спостерігався синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону з наступним розвитком гіпонатріємії. Рекомендується регулярно контролювати сироваткові рівні натрію у осіб літнього віку та в інших пацієнтів, які мають ризик розвитку гіпонатріємії.

Нейтропенія/агранулоцитоз

Випадки нейтропенії/агранулоцитозу, а також тромбоцитопенії та анемії спостерігалися рідко. Також повідомлялося про пригнічення функції кісткового мозку. З метою виявлення можливої лейкопенії рекомендується контролювати кількість лейкоцитів у плазмі крові. Частіше контроль бажано проводити на початку лікування та пацієнтам із порушеннями функції нирок, супутнім колагенозом (наприклад, із системним червоним вовчаком або склеродермією) або тим, хто приймає інші лікарські засоби, що можуть спричинити зміни картини крові (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Побічні реакції»).

Етнічні відмінності

Інгібітори АПФ частіше спричиняють ангіоневротичний набряк у пацієнтів негроїдної раси, ніж у представників європеоїдної раси. Як і інші інгібітори АПФ, раміприл може виявитися менш ефективним для зниження рівня артеріального тиску у пацієнтів негроїдної раси. Це може бути зумовлено тим, що у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією частіше спостерігається артеріальна гіпертензія з низькою активністю реніну.

Кашель

При застосуванні інгібіторів АПФ повідомлялося про виникнення кашлю. Характерним є те, що кашель непродуктивний, тривалий і зникає після припинення терапії. При диференціальній діагностиці кашлю слід пам'ятати при можливість виникнення кашлю внаслідок застосування інгібіторів АПФ.

Допоміжні речовини.

Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг)/дозу натрію, тобто практично вільний від натрію.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Препарат протипоказано застосовувати вагітним або жінкам, які планують завагітніти. Якщо вагітність встановлена під час терапії, прийом препарату слід негайно припинити і, якщо необхідно, замінити іншим лікарським засобом, дозволеним до застосування вагітним (див. розділ «Протипоказання»).

Період годування груддю

Через брак інформації щодо застосування раміприлу під час годування груддю (див. розділ «Фармакологічні властивості») не рекомендується призначати цей препарат жінкам, які годують груддю. Бажано надавати перевагу іншим лікарським засобам, застосування яких під час лактації є більш безпечним, особливо при грудному вигодовуванні новонароджених або недоношених немовлят.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Деякі побічні ефекти (наприклад, симптоми зниження артеріального тиску, такі як запаморочення) можуть порушувати здатність пацієнта до концентрації уваги і знижувати швидкість його реакції, що є ризикованим у ситуаціях, коли ці якості мають особливо велике значення (наприклад, при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами).

Це, зазвичай, можливе на початку лікування або при переході від терапії іншими препаратами на лікування раміприлом. Після прийому першої дози або подальшого підвищення дози не бажано керувати транспортним засобом або працювати з іншими механізмами протягом кількох годин.

Спосіб застосування та дози.

Препарат застосовують перорально.

Раміприл рекомендується приймати щодня в один і той самий час. Препарат можна приймати незалежно від вживання їжі, оскільки вживання їжі не впливає на біодоступність препарату (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Таблетки по 5 мг призначені для розподілу навпіл для отримання дози 2,5 мг. Їх не можна розжовувати або подрібнювати. У випадку призначення дози 1,25 мг слід застосовувати препарати раміприлу з можливістю такого дозування.

Дорослі

Пацієнти, які застосовують діуретики

На початку лікування препаратом може виникати артеріальна гіпотензія, розвиток якої є більш імовірним у пацієнтів, які одночасно отримують діуретики. У подібних випадках рекомендується проявляти обережність, оскільки у цих пацієнтів можливе зниження об'єму циркулюючої крові та/або кількості електролітів.

Бажано припинити застосування діуретика за 2-3 дні до початку лікування раміприлом, якщо це можливо (див. розділ «Особливості застосування»). У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, яким не можна відмінити діуретик, лікування слід розпочинати з дози 1,25 мг. Потрібно ретельно контролювати функцію нирок та рівень калію у крові. Подальше дозування раміприлу слід коригувати залежно від цільового рівня артеріального тиску.

Артеріальна гіпертензія

Дозу слід підбирати індивідуально, залежно від особливостей стану пацієнта (див. розділ «Особливості застосування») та результатів контрольних вимірювань артеріального тиску. Раміприл можна застосовувати як монотерапію або у комбінації з антигіпертензивними лікарськими засобами інших класів (див. розділи «Фармакодинаміка», «Протипоказання», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Особливості застосування»).

Початкова доза

Лікування препаратом слід розпочинати поступово, починаючи з рекомендованої початкової дози 2,5 мг на добу.

У пацієнтів зі значною активацією РААС після прийому початкової дози може виникати значне зниження артеріального тиску. Для таких пацієнтів рекомендована початкова доза становить 1,25 мг, а їх лікування потрібно розпочинати під медичним наглядом (див. розділ «Особливості застосування»).