Личный кабинет
БЕТАФОС суспензия для инъекций 5мг + 2мг амп. 1мл №5
rx
Код товара: 634914
Производитель: Rompharm Company (Румыния)
11 400,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 21.11.2024
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Бетафос
Бетафос.
Место хранения:
Активное вещество: бетаметазон;
1 мл суспензии содержит 6,43 мг дипропионата бетаметазона (эквивалентного 5 мг бетаметазона) и 2,63 мг фосфата натрия бетаметазона (эквивалентно 2 мг бетаметазона);
Вспомогательные вещества: метил парагироксибензоат (E 216), пропилмидромоксибензоат (E 216), бензиловый спирт, полиэтиленгликоль (макрогол) 4000, кармелоза натрия, Daddya Dodechydrate, додетат динатрии, хлористый натрий, полисорбат 80, 1 М раствор соляной кислоты, вода для других инъекций.
Лекарственная форма:
Подвеска для инъекций.
Основные физико-химические свойства:
Подвеска, содержащая частицы из белого до почти белого цвета, которая легко ресуспендирована при встряхивании с образованием суспензии, свободного от иностранных частиц, белого или слегка желтоватого цвета без агломератов.
Фармакотерапевтическая группа
Кортикостероиды для системного применения. Глюкокортикоиды. ATH H02A B01 код.
Фармакологические свойства
Фармакодинамика.
Бетаметазон представляет собой синтетический глюкокортикоидный агент (9 альфа-фтор-16-бета-метилпреднизолон). Бетаметазон имеет сильный противовоспалительный, антиаллергический и
Иммуносупрессивное действие.
Бетаметазон не делает клинически значимое минералокортикоидное действие.
Глюкокортикостероиды распределяются через клеточные мембраны и формируют комплексы с определенными рецепторами цитоплазмы. Эти комплексы затем проникают в ядро клетки, связывают ДНК (хроматин) и стимулируют транскрипцию информационной РНК и последующим синтезом белков различных ферментов. Эти последние в конечном итоге будут отвечать за действия, которые наблюдаются в систематическом использовании глюкокортикоидов. В дополнение к их значительным действиям по воспалительным и иммунным процессам глюкокортикоиды также влияют на метаболизм углеводов, белков и липидов. И они также оказывают влияние на сердечно-сосудистую систему, скелетные мышцы и центральную нервную систему.
Действие для воспалительных и иммунных процессов
Он находится в противовоспалительных, иммуносупрессивных и антиаллергических свойствах глюкокортикоидов, основанных на их использовании в терапевтической практике. Основными аспектами этих свойств являются снижение количества иммуноактивных клеток на уровне воспаления, уменьшения вазодилатации, стабилизации лизосомальных мембран, подавления фагоцитоза, снижения производства простагландинов и связанных сочеток.
Противовоспалительное действие примерно в 25 раз больше, чем в гидрокортизоне, и в 8-10 раз больше, чем преднизолон (в весовом соотношении).
Действие по метаболизму углеводов и белков
Глюкокортикоиды стимулируют белковый катаболизм. В печени выпущенные аминокислоты преобразуются в глюкозу и гликоген через процесс гликонегенеза. Поглощение глюкозы в периферических тканях уменьшается, что приводит к гипергликемии и глюкозурии, в частности у пациентов с тенденцией к диабету.
Действие на липидный метаболизм
Глюкокортикоиды имеют липолитический эффект. Этот липолиз более выражен на конечностях. Кроме того, липолитическое действие проявляется, в частности, на уровне ствола, шеи и головы. Комплекс действия выражается за счет перераспределения жировых отложений.
Максимальное фармакологическое действие кортикостероидов проявляется позже, чем пик сыворотки, указывая на то, что эффективность этих препаратов предпочтительно представляет собой прямое лекарство, а также в модификации активности фермента.
Фармакокинетика.
Бетаметасы фосфата натрия и бетаметазона дипропионата поглощаются с местом введения и проявляют терапевтические и другие фармакологические эффекты, такие как местные и системные.
Бетаметас фосфата натрия хорошо растворим в воде и метаболизируется в организме с образованием бетаметазона - биологически активного стероида. 2.63 мг фосфата натрия бетаметас эквивалентно 2 мг бетаметазона.
Наличие бетаметазона дипропионата обеспечивает длительную активность препарата. Этот компонент представляет собой практически нерастворимое соединение и образует депо на месте инъекции, поэтому он более медленнее всасывается и обеспечивает устранение симптомов в течение более длительного периода.
Концентрация в крови | Внутримышечная инъекция Бетаметазон | |
Максимальная концентрация в плазме крови | 1 час после приема | Медленное поглощение |
Период полураспада в плазме крови после одной дозы | 3-5 часов | прогрессивный метаболизм |
Экскреция | 24 часа | Более 10 дней |
Биологический период полураспада | 36-54 часа | |
Метаболизм бетаметас находится в печени. Бетаметазон связывается в основном с альбумином. У пациентов с расстройствами функции печени зазор бетаметазона медленнее или задерживается.
Индикация:
Кортекостероидная терапия является вспомогательной, а не альтернативой традиционным лечению.
Дерматологические заболевания
Атопический дерматит (подобный монетке экзема), нейродермат (эксплуатационный лишайник нормальный), контактный дерматит, выраженный солнечный дерматит, красный, красный плоский лишайник, липодитрофия инсулина, гнездовая алопеция, дискоидная эритематозная волчанка, псориаз, келоидные шрамы, обычный пузырь, герпетический дерматический цистическая прыщей.
Ревматические заболевания
Ревматоидный артрит, остеоартрит, бурсит, сухожитование, тенденцинит, перитенсит, анкилозный спондилит, эпитонит, радикулит, кокцидина, иски, лембаго, кривошип, ганглиозные кисты, экзостоз, фассит, острый подаркий артрит, синтеновые кисты, болезнь Морто, воспаление кубовидной кости, Стоп болезни, бурсит на фоне твердой крыши, шпоры, большие пальцы большого пальца ноги.
Аллергические состояния
Бронхиальная астма, астматический статус, сенная лихорадка, тяжелый аллергический бронхит, сезонный и нетергический аллергический ринит, ангионевротический отек, контактный дерматит, атопический дерматит, болезни сыворотки, реакции повышенной чувствительности к лекарствам или укусу насекомых.
Коллагенские заболевания
Система красная волчанка, склеродерма, дерматомиозит, узел Перарти.
Онкологические заболевания
Паллиативная терапия лейкемии и лимфомы у взрослых, острая лейкоза у детей.
Другие заболевания
Адреногенный синдром, язвенный колит, болезнь Crohn, SPP, патологические изменения в крови, требующие кортикостероидной терапии, нефрита, нефротический синдром.
Первичная и вторичная недостаточность коры надпочечников (с обязательным введением минералокортикоидов).
Противопоказание:
Повышенная чувствительность к активным веществам или к любому из вспомогательных веществ, включенных в препарат.
Повышенная чувствительность к кортикостероидам.
Система грибковых инфекций.
Внутримышечное введение пациентам с идиопатическим тромбоцитопенным фиолетовым.
Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими формами взаимодействия
Взаимодействие с другими лекарственными средствами
При одновременном применении фенобарбитала, рифампицина, фенитоина или эфедрина могут увеличить метаболизм кортикостероидов, в то время как их терапевтическая активность уменьшается.
Пациенты, получающие терапию кортикостероиды, не могут получить следующие виды лечения:
Вакцинация против осп;
Другие методы иммунизации (особенно при нанесении высоких доз) из-за риска неврологических осложнений и неадекватной реакции антител.
Тем не менее, пациенты, получающие кортикостероиды в качестве заместительной терапии, могут быть иммунизированы (например, с болезнью Аддисона).
Комбинация с диуретиками, такими как тиазиды, может увеличить риск непереносимости глюкозы.
По мнению пациентов, которые одновременно используют кортикостероиды и эстрогены, необходимо наблюдать, чтобы обнаружить возможные чрезмерные эффекты кортикостероида.
Одновременное использование кортикостероидов и сердечных гликозидов может увеличить риск аритмии или признаков цифровой интоксикации, связанного с гипокалиемией.
Пациенты, используемые сердечными гликозидами, часто принимают диуретические агенты, которые вызывают вывод калия, в этом случае важно определить уровень калия.
Кортикостероиды могут увеличить производные калия, вызванные амфотерицином B. У всех пациентов, принимающих одну из этих комбинаций лекарств, необходимо тщательно контролировать уровень электролитов в сыворотке, особенно калия в сыворотке.
Одновременное использование кортикостероидов и антикоагулянтов серии Coumarin может привести к увеличению или снижению антикоагулянтного действия, которое может потребовать коррекции дозы. У пациентов принимая антикоагулянты в сочетании с глюкокортикоидами, необходимо учитывать возможность формирования язв в желудочно-кишечном тракте, вызванном кортикостероидами, или повышенный риск внутреннего кровотечения.
При одновременном использовании кортикостероидов они могут снизить концентрацию салицилатов в плазме крови. Ацетилсалициловая кислота должна использоваться с осторожностью в сочетании с кортикостероидами в гипопротетротробинемии. При уменьшении дозировки кортикостероидов или при лечении пациентов необходимо соблюдать возможное отравление салициловой кислотой. Сочетание кортикостероидов с салицилами может увеличить частоту и тяжесть желудочно-кишечной язвы.
С комбинированным использованием глюкокортикостероидов с нестероидными противовоспалительными препаратами или алкоголем, увеличением риска развития язвенных поражений желудочно-кишечного тракта или ухудшения существующей язвы. Для пациентов с пациентами диабета иногда необходимо адаптировать дозировку пероральных антидиабетических препаратов или инсулина, учитывая свойства кортикостероидов, чтобы вызвать гипергликемию.
Одновременное введение глюкокортикостероидов и соматотропина может привести к удалению поглощения последнего. Во время приема соматотропина необходимо избегать использования доз бетаметазона, превышающего 300-450 мкг (0,3-0,45 мг) на 1 м2 поверхности тела в день.
Ожидается, что совместимая терапия с ингибиторами Cyp3a, в том числе препараты, содержащая Cobicist, повышает риск системных побочных эффектов. Следует избегать совместимого приложения, если только выгода не превышает повышенный риск системных побочных эффектов кортикостероидов; В случае такого применения необходимо контролировать надзор за возникновением системных побочных эффектов кортикостероидов.
Другие виды взаимодействия
Влияние на лабораторные испытания:
Кортикостероиды могут повлиять на тест нитрозин тетразолия и дают ложные отрицательные результаты.
Лечение кортикостероидами также следует учитывать при интерпретации пациентов в биологических параметрах и анализах (кожные испытания, гормональная щитовидная железа).
Особенности приложения:
Подвеска бетафоса не предназначена для внутривенного или подкожного введения.
Сообщили о серьезных неврологических расстройствах, в том числе Летал, после эпидуральной инъекции кортикостероидов. Среди других нарушений сообщили об инфаркте спинного мозга, параплегии, четырехлетчатая, кортекальная слепота и инсульт. Указанные серьезные неврологические расстройства наблюдались с использованием радиоскопии. Поскольку безопасность и эффективность эпидуральной администрации не оснащены, кортикостероиды не рекомендуются для эпидурального использования.
Редко наблюдал анафилактоидные / анафилактические реакции с вероятностью шока у пациентов, получающих лечение кортикостероидами для парентерального введения. Соответствующие меры предосторожности должны наблюдаться у пациентов с аллергическими реакциями на кортикостероиды в анамнезе.
Строгое соблюдение правил асепсиса обязательна при применении препарата.
Состав препарата бетафос включает в себя два сложных эфира бетаметазона, один из которых - содимета фосфата натрия - быстро поглощается из места впрыска. Следовательно, следует иметь в виду, что этот растворимый компонент подготовки бетафоса может быть систематическим.
Внезапная доза или уменьшение дозы в постоянном использовании (в случае очень высоких доз, после короткого периода применения) или с увеличением потребности кортикостероидов (в результате стресса: инфекция, травма, хирургическое вмешательство) может увеличиваться Отсутствие коры надпочечников. В этом случае необходимо постепенно уменьшить дозировку. В случае стресса вам иногда нужно принимать кортикостероиды или увеличить дозировку.
Уменьшить дозировку, необходимую при строгом медицинском надзоре; Иногда необходимо контролировать состояние пациента в течение периода до одного года после прекращения длительного лечения или использования повышенных доз.
Симптомы недостаточности коры надпочечников включают дискомфорт, мышечную слабость, психические расстройства, сонливость, боль в мышцах и костях, шелушение кожи, одышка, анорексия, тошнота, рвота, лихорадочная гипогликемия, гипотензия, дегидратация тела и даже смертельный следствие после внезапного прекращения лечения. Лечение недостаточности коры надпочечников является использование кортикостероидов, минералокортикоидов, воды, хлорида натрия и глюкозы.
Быстрое внутривенное введение кортикостероидов в высоких дозах может привести к сердечно-сосудистой нежности, поэтому инъекция должна быть сделана в течение 10 минут.
С пролонгированной терапией кортикостероидами необходимо обеспечить переход от парентерального до устного введения после оценки потенциальных преимуществ и риск.
При проведении внутрисуставных инъекций важно знать, что:
Такое введение может быть локальными и системными эффектами;
Чтобы исключить разработку септического процесса, очень важно исследовать любую жидкость, которая может быть в суставе;
Местные инъекции не должны быть сделаны в суставе, который был предварительно заражен;
Заметное увеличение боли и местных отеков, дальнейшее ограничение подвижности суставов, повышение температуры и дискомфорта может указывать на септический артрит; Если диагноз этой инфекции подтвержден, то следует начаться соответствующее антибактериальное лечение;
Кортикостероиды не могут быть введены в нестабильные суставы, в зараженных районах или в межпозвоночном пространстве;
Повторные инъекции в суставах, подверженных остеоартрите, могут привести к увеличению разрушения сустава;
После успешной внутрисуставной терапии пациент должен избегать переходов сустава;
Кортикостероиды не могут быть введены непосредственно в сухожилие, потому что в будущем он может привести к разбитому сухожимую.
Внутримышечные инъекции кортикостероидов должны быть глубоко вводиться в мышцу, чтобы предотвратить возникновение атрофии локальной ткани.
Введение кортикостероида в мягких тканях или ячейке поражения и суставом может привести к системным и локальным эффектам.
Специальные группы пациентов, которые находятся в зоне риска:
Пациенты с бетаметазоном диабета могут быть использованы только в течение короткого периода в соответствии с строгим медицинским контролем, с учетом его глюкокотворительных свойств (преобразование белков в глюкозе).
Соблюдайте увеличение эффекта глюкокортикоида у пациентов с гипотиреозом или циррозом печени.
Необходимо избегать использования бетафоса препарата пациентам с герпетическими поражениями глаз (благодаря возможности перфорации роговицы).
На фоне использования кортикостероидов есть возможные нарушения психики. При лечении кортикостероидов тенденция к эмоциональной нестабильности или психоз может увеличить.
Западные меры необходимы в следующих случаях: с неспецифическим язвенным колитом, угрозой перфорации, абсцесса или другими пищиными инфекциями; с дивертикулитом; кишечный анастомоз; язвенная язва и двенадцатиперстная болезнь; почечная недостаточность; артериальная гипертония; остеопороз; тяжелая миастения; глаукома; острые психосы; вирусные и бактериальные инфекции; задержка роста; туберкулез; Синдром Кушинга; сахарный диабет; сердечная недостаточность; В случае сложного случая эпилепсии; склонность к тромбомеюмбели или тромбофлебиту; во время беременности.
Поскольку осложнения при лечении кортикостероидов зависят от дозы и продолжительности лечения, то для каждого пациента при выборе дозы и продолжительности лечения необходимо учитывать соотношение риска и преимуществ.
Использование кортикостероидов может маскировать некоторые признаки заражения или усложнить обнаружение инфекции. Во время такого лечения новые инфекции могут появляться в связи с уменьшением сопротивления.
Длительное лечение может привести к развитию задней подскабричной катаракты (особенно у детей) или к глаукоме, что может вызвать визуальные нервы и улучшать вторичные глаза, вызванные грибами или вирусами. В случае длительного лечения (более 6 недель) следует провести регулярное офтальмологическое обследование.
Средние и повышенные дозы кортикостероидов могут привести к увеличению артериального давления, жидкости и задержки натрия в тканях и увеличить выход калия из организма. Эти эффекты реже будут использовать синтетические производные, если они не используются в высоких дозах. Можно рассмотреть возможность использования диеты с низким содержанием соли и присадки пищевых продуктов. Все кортикостероиды ускоряют вывод кальция из организма.
Пациенты, получающие терапию кортикостероиды, не могут получить следующие виды лечения:
Вакцинация против осп;
інші методи імунізації (особливо при застосуванні високих доз) через ризик неврологічних ускладнень і неадекватну відповідь антитіл.
Проте пацієнтам, які отримують кортикостероїдні засоби як замісну терапію, можна проводити імунізацію (наприклад, при хворобі Аддісона).
Пацієнтам, зокрема дітям, які отримують кортикостероїди у дозах, що пригнічують імунітет, слід уникати контакту з хворими на вітряну віспу та кір.
Призначення препарату при активному туберкульозі можливе лише у разі швидкоплинного або дисемінованого туберкульозу у поєднанні з адекватною протитуберкульозною терапією. Якщо кортикостероїди призначено пацієнтам, хворим на латентний туберкульоз, або тим, хто реагує на туберкулін, суворий контроль є необхідним, оскільки можливе відновлення хвороби. При тривалій терапії кортикостероїдами пацієнти також повинні одержувати хіміопрофілактику. Якщо застосовують рифампіцин у програмі хіміопрофілактики, потрібно слідкувати за посиленням кортикостероїдами метаболічного кліренсу в печінці; може виникнути необхідність корекції дозування кортикостероїдів.
Оскільки кортикостероїди можуть затримувати ріст дітей, у т.ч. немовлят, а також пригнічувати ендогенне продукування кортикостероїдів, важливо ретельно контролювати ріст і розвиток дітей у разі тривалого лікування.
При застосуванні глюкокортикостероїдів можлива зміна рухливості та кількості сперматозоїдів у деяких пацієнтів.
До складу препарату Бетафос входить бензиловий спирт, який може спричинити токсичні реакції та анафілактоїдні реакції у немовлят і дітей віком до 3 років. Не слід застосовувати цей препарат недоношеним дітям або доношеним новонародженим.
До складу препарату Бетафос входить метилпарагідроксибензоат (E 218) і пропілпарагідроксибензоат (E 216), які можуть спричиняти алергічні реакції (можливо, відтерміновані), а у виняткових випадках – утруднення дихання.
Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг)/дозу натрію, тобто практично вільний від натрію.
Порушення зору
При застосуванні кортикостероїдів системної та місцевої дії (включаючи інтраназальне, інгаляційне та внутрішньоочне введення) можливі порушення зору. Якщо виникають такі симптоми, як нечіткість зору або інші порушення з боку зору, пацієнту слід пройти обстеження в офтальмолога для оцінки можливих причин порушення зору, які можуть включати катаракту, глаукому або такі рідкісні захворювання, як центральна серозна хоріоретинопатія, про що повідомляли після застосування кортикостероїдів системної та місцевої дії.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Через відсутність контрольованих досліджень з безпеки застосування препарату людям, призначати глюкокортикоїди вагітним, жінкам, які годують груддю, та жінкам репродуктивного віку слід після ретельної оцінки співвідношення користі для жінки та потенційного ризику для ембріона/плода.
Вагітність
При призначенні кортикостероїдних засобів у пренатальний період потрібно зважити переваги та недоліки такого лікування та клінічний ефект порівняно з побічними явищами (включаючи гальмування росту та підвищення ризику розвитку інфекцій).
У деяких випадках необхідно продовжити курс лікування кортикостероїдами під час вагітності або навіть збільшити дозування (наприклад, у разі замісної терапії кортикостероїдами).
Внутрішньом'язове введення бетаметазону призводить до значного зниження частоти диспное у плода, якщо препарат вводиться більше ніж за 24 години до пологів (до 32-го тижня вагітності).
Опубліковані дані вказують на те, що питання про профілактичне застосування кортикостероїдів після 32-го тижня вагітності все ще залишається спірним. Тому при призначенні кортикостероїдів після 32-го тижня вагітності лікар повинен зважити всі переваги такого лікування та потенційні ризики для жінки і плода.
Кортикостероїди не призначають для лікування хвороби гіалінових мембран у новонароджених.
У разі профілактичного лікування хвороби гіалінових мембран у недоношених немовлят не потрібно вводити кортикостероїди вагітним жінкам з прееклампсією та еклампсією або тим, хто має ураження плаценти.
Діти, матері яких отримували значні дози кортикостероїдів у період вагітності, повинні перебувати під медичним контролем (для виявлення ознак недостатності кори надниркових залоз).
При введенні бетаметазону вагітним перед пологами у немовлят відмічалося транзиторне гальмування активності ембріонального гормону росту та, можливо, гормонів гіпофіза, які регулюють продукцію стероїдів, як в дефінітивних, так і в фетальних зонах надниркових залоз у плода. Проте гальмування продукування гідрокортизону у плода не впливало на гіпофізарно-наднирковозалозні реакції на стрес після пологів.
Оскільки кортикостероїди проникають через плаценту, новонароджених та немовлят, матері яких отримували кортикостероїди протягом більшої частини вагітності або протягом певної частини вагітності, потрібно ретельно оглянути для виявлення рідко можливої уродженої катаракти.
За жінками, які отримували кортикостероїди в період вагітності, потрібно спостерігати під час і після перейм, а також під час пологів, щоб своєчасно виявити недостатність надниркових залоз через стрес, викликаний пологами.
Годування груддю
Кортикостероїди проникають через плацентарний бар'єр і виділяються у грудне молоко.
Оскільки препарат Бетафос може спричинити небажані побічні ефекти у дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, слід вирішити питання про припинення годування груддю або припинення терапії, беручи до уваги важливість терапії для матері.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Слід проявляти обережність, враховуючи ефекти центральної нервової системи при введенні високих доз (ейфорія, безсоння) та у зв'язку з порушеннями зору, які можуть виникнути при тривалому лікуванні (детальну інформацію див. у розділі «Побічні реакції»).
Спосіб застосування та дози :
Перед застосуванням струснути.
Режим дозування встановлюють індивідуально, залежно від показань, тяжкості захворювання та клінічної відповіді хворого на лікування.
Дозування:
Доза повинна бути мінімальною, а період застосування – максимально коротким. Початкову дозу слід підбирати для отримання задовільного клінічного ефекту. Якщо задовільний клінічний ефект не виявляється протягом певного проміжку часу, лікування препаратом слід припинити шляхом прогресивного зменшення дози і проводити іншу відповідну терапію.
У разі сприятливої відповіді слід визначити відповідну дозу, якої потрібно дотримуватись, поступово зменшуючи початкову дозу з прийнятними інтервалами, поки буде досягнуто найменшої дози з відповідною клінічною відповіддю.
Спосіб застосування:
Суспензія Бетафос не призначена для внутрішньовенного або підшкірного введення.
Системне застосування:
При системному застосуванні у більшості випадків лікування розпочинають із введення 1–2 мл препарату і за необхідності повторюють. Дозування та частота введення залежать від тяжкості стану пацієнта та відповіді на лікування. Препарат вводять глибоко внутрішньом'язово у сідницю:
при тяжких станах (системний червоний вовчак та астматичний статус), які потребують екстрених заходів, початкова доза препарату може становити 2 мл;
при різноманітних дерматологічних захворюваннях зазвичай достатньо 1 мл препарату, введеного внутрішньом'язово; введення препарату можна повторити, залежно від відповіді на лікування;
при захворюваннях дихальної системи полегшення симптомів досягається протягом декількох годин після внутрішньом'язової ін'єкції препарату Бетафос. При бронхіальній астмі, сінній гарячці, алергічному бронхіті та алергічному риніті суттєве поліпшення стану досягається після введення 1–2 мл препарату;
при гострих та хронічних бурситах доза для внутрішньом'язового введення становить 1–2 мл препарату. За необхідності проводять декілька повторних введень.
Місцеве застосування:
Одночасне застосування місцевоанестезуючого препарату необхідне лише в поодиноких випадках (ін'єкція практично безболісна). Якщо одночасне введення анестезуючої речовини бажане, то препарат Бетафос можна змішати (у шприці, а не у флаконі) з 1 % або 2 % розчином лідокаїну гідрохлориду або прокаїну гідрохлориду, або подібних місцевих анастетиків, використовуючи лікарські форми, що не містять парабени. Не дозволяється застосовувати анестетики, що містять метилпарабен, пропілпарабен, фенол та інші подібні речовини. При застосуванні анестетика у комбінації з препаратом Бетафос спочатку набирають у шприц із флакона необхідну дозу препарату, потім у цей же шприц набирають необхідну кількість місцевого анестетика та струшують шприц протягом короткого періоду часу.
При гострих бурситах (субдельтоподібному, підлопатковому, ліктьовому та передньонадколінному) введення 1–2 мл препарату Бетафос у синовіальну сумку полегшує біль та повністю відновлює рухливість за декілька годин.
Лікування хронічного бурситу проводять меншими дозами препарату після купірування гострих симптомів хвороби.
При гострих тендосиновіїтах, тендинітах та перитендинітах одна ін'єкція препарату Бетафос може полегшити стан хворого, при хронічних – може бути необхідним повторне введення препарату, залежно від стану хворого.
При ревматоїдному артриті та остеоартриті внутрішньосуглобове введення препарату в дозі 0,5–2 мл може зменшити біль, болючість та тугорухливість суглобів протягом 2–4 годин після введення. Тривалість терапевтичної дії препарату значно варіює і може становити 4 і більше тижнів. Внутрішньосуглобове введення препарату Бетафос добре переноситься суглобом і навколосуглобовими тканинами.
Рекомендовані дози препарату при введенні у великі суглоби (наприклад, у колінний, стегновий) – 1–2 мл; у середні (наприклад, у ліктьовий) – 0,5–1 мл; у малі (наприклад, у кистьовий) – 0,25–0,5 мл.
У разі дерматологічних захворювань ефективним є внутрішньошкірне введення препарату безпосередньо в осередок ураження. Реакція деяких уражень, з приводу яких не проводиться безпосереднє лікування, може обумовлюватися невеликим системним ефектом лікарського засобу. Вводять 0,2 мл/см2 препарату Бетафос всередину шкіри (не під шкіру) за допомогою туберкулінового шприца та голки 26 G. Загальна кількість лікарського засобу, що вводиться у місце ін'єкції, не повинна перевищувати 1 мл.
Захворювання ніг, чутливі до кортикостероїдів. Можна подолати бурсит під мозолем шляхом двох послідовних ін'єкцій по 0,25 мл кожна. При таких захворюваннях, як тугорухливість великого пальця стопи (згинальна контрактура великого пальця стопи), варусний малий палець ноги (відхилення п'ятого пальця всередину) та гострий подагричний артрит, полегшення може настати дуже швидко. Для більшості ін'єкцій у стопу підходить туберкуліновий шприц з голкою 25 G довжиною 1,9 см.
Рекомендовані дози препарату Бетафос (з інтервалами між уведеннями приблизно 1 тиждень): при бурситі під мозолем – 0,25–0,5 мл; при п'яточній шпорі – 0,5 мл; при тугорухливості великого пальця стопи – 0,5 мл; при варусному малому пальці стопи – 0,5 мл; при синовіальній кісті – 0,25–0,5 мл; при метатарзалгії Мортона – 0,25–0,5 мл; при тендосиновіїті – 0,5 мл; при запаленні кубовидної кістки – 0,5 мл; при гострому подагричному артриті – 0,5–1 мл.
Діти.
Недостатньо клінічних даних щодо застосування препарату дітям, тому небажано застосовувати його пацієнтам цієї вікової категорії (можливе відставання в рості та розвиток вторинної недостатності кори надниркових залоз).
Передозування
Симптоми. Гостре передозування глюкокортикоїдів, включаючи бетаметазон, не створює загрозливих для життя ситуацій. Уведення протягом декількох днів високих доз глюкокортикостероїдів не призводить до небажаних наслідків (за винятком випадків застосування дуже високих доз або у разі застосування при цукровому діабеті, глаукомі, загостренні ерозивно-виразкових уражень ШКТ, або у разі застосування хворим, які одночасно проходять терапію серцевими глікозидами, антикоагулянтами кумаринового ряду або діуретиками, що виводять калій).
Лікування. При ускладненнях, що виникають внаслідок метаболічних ефектів кортикостероїдів або згубних наслідків основного чи супутніх захворювань, а також при ускладненнях в результаті взаємодії з іншими лікарськими засобами потрібно проводити відповідне лікування. Необхідно підтримувати оптимальне надходження рідини та контролювати вміст електролітів у плазмі та сечі (особливо баланс натрію та калію в організмі). При виявленні дисбалансу цих іонів необхідно проводити відповідну терапію.
Побічні ефекти:
Небажані явища, виявлені під час застосування препарату Бетафос, як і при застосуванні інших кортикостероїдів, обумовлені дозою та тривалістю застосування препарату.
Серед побічних реакцій на кортикостероїди в цілому потрібно особливо відзначити нижчезазначені ефекти.
Порушення водно-електролітного балансу: затримка натрію, підвищене виділення калію, гіпокаліємічний алкалоз, затримка рідини в тканинах, застійна серцева недостатність у схильних до цього пацієнтів, гіпертензія, збільшення виведення кальцію.
З боку кістково-м'язової системи: м'язова слабкість, втрата м'язової маси, погіршення міастенічних симптомів при тяжкій псевдопаралітичній міастенії, остеопороз, іноді зі сильними болями в кістках та спонтанними переломами (компресійні переломи хребта), асептичний некроз голівок стегнової або плечової кісток, розриви сухожиль, стероїдна міопатія, патологічні переломи, нестабільність суглобів.
З боку шкіри : атрофія шкіри, погіршення загоювання ран, потоншання та послаблення шкіри, петехії, синці, шкірні реакції, такі як алергічний дерматит, ангіоневротичний набряк, еритема обличчя, підвищена пітливість, кропив'янка.
З боку травної системи: виразкові ураження шлунка з можливою перфорацією та кровотечею, панкреатит, здуття живота, перфорація кишечнику, виразки стравоходу, нудота, блювання, гикавка.
Неврологічні розлади: судоми, запаморочення, головний біль, мігрень, підвищення внутрішньочерепного тиску (псевдопухлина мозку).
Психічні розлади: ейфорія, зміна настрою, зміна особистості та тяжка депресія, підвищена дратівливість, безсоння, психотичні реакції, зокрема у пацієнтів із психічними розладами в анамнезі, депресія.
З боку органів зору: підвищення внутрішньоочного тиску (псевдопухлина мозку: див. Неврологічнп і розлади), глаукома, задня субкапсулярна катаракта, екзофтальм, нечіткість зору (див. також розділ «Особливості застосування»).
З боку ендокринної системи: клінічна симптомологія синдрому Кушинга, порушення менструального циклу, підвищення потреби у застосуванні ін'єкцій інсуліну чи пероральних антидіабетичних засобів у пацієнтів, хворих на діабет, затримка розвитку плода або росту дитини, порушення толерантності до вуглеводів, прояви латентного цукрового діабету, вторинне пригнічення гіпофізу та кори надниркових залоз є особливо шкідливим у випадку стресу (травми, хірургічне втручання або хвороба).
Метаболічні розлади: негативний баланс азоту внаслідок катаболізму білка, ліпоматоз, збільшення маси тіла.
З боку імунної системи: кортикостероїди можуть спричинити пригнічення шкірних тестів, приховувати симптоми інфекції та активувати латентні інфекції, а також зменшити резистентність до інфекцій, зокрема до мікобактерій, туберкульозу, Candida albicans та вірусів.
Інші порушення: анафілактичні або алергічні реакції, гіпотензивні реакції або реакції, пов'язані з шоком.
При парентеральному введенні кортикостероїдів можуть виникати нижчезазначені побічні реакції.
Поодинокі випадки сліпоти, пов'язані із введенням в осередок ураження у ділянці голови, зокрема обличчя, гіпер- або гіпопігментація, підшкірна та шкірна атрофія, асептичні абсцеси, загострення після ін'єкції (внутрішньосуглобове введення) та артропатія Шарко.
Після повторного внутрішньосуглобового введення можливе ураження суглобів. Існує ризик зараження.
Звітування про підозрювані побічні реакції
Важливо звітувати про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу. Це дає змогу й надалі контролювати співвідношення користь/ризик при застосуванні лікарського засобу. Кваліфікованих працівників у галузі охорони здоров'я просять повідомляти про всі підозрювані побічні реакції.
Термін придатності
2 роки.
Умови зберігання
Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від світла при температурі не вище 25 °С.
Несумісність
Рідко виникає потреба у одночасному введенні місцевого анестетика. Якщо препарат Бетафос вводиться одночасно з місцевим анестетиком, то Бетафос можна змішати (у шприці, а не у флаконі) з 1 % або 2 % розчином лідокаїну гідрохлориду або прокаїну гідрохлориду, використовуючи препарати, до складу яких не входить парабен. Можна також використовувати схожі місцеві анестетики. При цьому слід уникати застосування анестезуючих засобів, в яких містяться метилпарабен, пропілпарабен, фенол.
Упаковка
По 1 мл в ампулі, по 5 ампул у картонній пачці.
Категорія відпуску
За рецептом.
Виробник.
К.Т. Ромфарм Компані С.Р.Л./SC Rompharm Company SRL
Адреса:
Вул. Ероілор № 1А, м. Отопень, 075100, округ Ілфов, Румунія/Eroilor str. No 1 A, Otopeni city, 075100, county Ilfov, Romania.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа