БИНОКРИТ р-р д/ин. 2000 МЕ шприц 1 мл №6

Для медицинского использования препарата

Binocritus ^®

(Binocrit ^® )

Хранилище:

Активное вещество: 1 мл раствора содержит 16,8 мкг (2000 мес) или 84 мкг (10000 МЕ) или 336 мкг (40000 МЕ) эпоэтин альфа; 1 мг эпоэтинской альфа соответствует 120000 МЕ;

Экспцинаты: дигидрофосфатный дигидрат натрия, гидрофосфатный натрий, дигидрат, хлорид натрия, глицин, полисорбат-80, концентрированная кислота, гидроксид натрия, вода для инъекции.

Дозировка формы. Решение для инъекции.

Фармакотерапевтическая группа. Антианемические препараты. Эритропоэтин. ATS B03X A01 Код.

Клинические характеристики.

Индикация.

● Лечение симптоматической анемии, вызванной хронической почечной недостаточностью:

● Лечение анемии и уменьшение объема необходимых гемотрансфузий у взрослых пациентов, получающих химиотерапию из-за неядных опухоли, злокачественной лимфомы или множественной миеломы и которые имеют повышенный риск перевода, оцениваемые по общим состояниям пациента (сердечно-сосудистые.).

● Чтобы увеличить количество аутологической крови в рамках программы, предварительной, до значительной операции. Использование препарата в отношении риска тромбоэмболических осложнений должно быть взвешено. Лечение используется только для пациентов с умеренными проявлениями анемии (уровни гемоглобина 10-13 г/дл (6,2-8,1 ммоль/л), отсутствие дефицита железа), если сбор урожая очень высок (4 или более доз крови для женщин и 5 или более для мужчин).

● Взрослые пациенты с легкой и умеренной анемией (гемоглобин в пределах 10-13 г/дл или 6,2-8,1 ммоль/л в отсутствие дефицита железа) перед выполнением большой ортопедической хирургии с ожидаемой средней крови (от 900 до 900 до 900 1800 мл), чтобы уменьшить потребность в гемотрансфьюзиях аллоги и облегчить восстановление системы эритропоэза.

Противопоказание.

Метод администрирования и доз.

Alpha Epic может использоваться подкожными и внутривенными инъекциями. Как и в случае с любыми парентеральными препаратами, бинокритным препаратом проверяется на отсутствие видимых иностранных частиц и изменение цвета раствора перед использованием.

Внутривенное введение.

Эпоэтин альфа используется путем инъекции от 1 до 5 минут, в зависимости от дозы препарата. Пациенты, находящиеся на гемодиализе, могут вводить непосредственно во время процедуры из -за венозного порта в линии диализа. Препарат также может быть введен после процедуры гемодиализа через катетерный фистула с последующей администрацией

10 мл изотонического хлорида натрия для промывки системы и надлежащего распределения препарата в кровообращении.

Медленное введение используется в основном для пациентов с симптомами холода.

Эпоэтин альфа не может быть использована в виде внутривенных вливаний или смешивается с другими препаратами.

Подкожное введение.

Максимальный объем подкожного введения препарата в одной области составляет 1 мл. При необходимости использование подкожной инъекции больших объемов осуществляется в нескольких областях.

Подкожный препарат должен быть введен в конечности или в переднюю стенку живота.

Если, по словам доктора, пациент или карьера могут безопасно и эффективно вводить бинокритные подкожно, их следует проинструктировать для правильной дозировки и использования.

Лечение симптоматической анемии у взрослых пациентов и детей с хронической почечной недостаточностью.

У пациентов с хронической почечной недостаточностью, если это возможно, внутривенное введение (пациенты с гемодиализом) считается лучшим путем. В случае сложности с использованием лекарственного средства внутривенно (пациенты, которые еще не показаны или пациенты с брюшным диализом), эпоэтин альфа может использоваться подкожно.

Симптомы анемии и осложнений могут варьироваться в зависимости от возраста, пола и состояний, вызванных заболеванием; Оценка индивидуального клинического курса пациента и его состояния необходима.

Бинокрит следует использовать для повышения уровня гемоглобина не более 12 г/дл (7,5 ммоль/л). Уровни гемоглобина следует избегать более чем на 2 г/дл (1,25 ммоль/л) в течение 4-недельного периода. В этом случае доза должна быть уменьшена, как показано ниже.

Из -за индивидуальной изменчивости периодические значения уровня гемоглобина у каждого пациента могут наблюдаться выше или ниже желаемого уровня.

Гемоглобин должен контролироваться с помощью выбора дозы с учетом того, что его уровень должен находиться в диапазоне 10 г/дл (6,2 ммоль/л) до 12 г/дл (7,5 ммоль/л). Оптимальный уровень гемоглобина рекомендуется у детей между 9,5 и 11 г/дл (5,9-6,8 ммоль/л).

Следует избегать постоянного уровня гемоглобина с индикатором более 12 г/дл (7,5 ммоль/л). Если концентрация гемоглобина увеличилась не менее чем на 2 г/дл (1,25 ммоль/л) в месяц или постоянный уровень гемоглобина превышает 12 г/дл (7,5 ммоль/л), доза эпоэтина уменьшается на 25 %. Если уровень гемоглобина превышает 13 г/дл (8,1 ммоль/л), лечение останавливается до снижения уровней гемоглобина до 12 г/дл (7,5 ммоль/л), а затем восстановить обработку с помощью эпоэтиновой альфа -дозы на

25 % ниже предыдущего.

Пациенты должны тщательно контролироваться, чтобы гарантировать, что самая низкая одобренная доза лекарств от эритропоэза обеспечивает адекватный мониторинг анемии.

Ферритин (или концентрация железа в сыворотке) следует определить у всех пациентов до и во время бинокритного лечения. При необходимости вам следует дополнительно использовать железные препараты. Другие типы анемии (такие как витамин B ₁₂ -дефицит или дефицит фолика) должны быть исключены до бинокритного лечения. Отсутствие клинического ответа на бинокритарное лечение требует поиска существующих факторов, таких как: железо, фолиц или витамин B ₁₂ -дефицит, интоксикация алюминия, интеркуратные инфекции, воспалительные процессы или травматические случаи, гемолиз, фиброз костного мозга.

Взрослые пациенты, которые находятся на гемодиализе.

Пациенты в гемодиализе вводятся внутривенно.

Лечение разделено на два этапа.

Фаза коррекции.

50 МЕ/кг 3 раза в неделю.

При необходимости увеличьте дозу поэтапно (не более одного раза в течение 4 недель) на 25 МЕ/кг

3 раза в неделю, пока оптимальная концентрация гемоглобина не станет 10-12 г/дл

(6,2-7,5 ммоль/л).

Поддержка фазы.

Регулировка дозы для поддержания желаемого уровня гемоглобина от 10 до 12 г/дл (6,2-7,5 ммоль/л).

Рекомендуемая еженедельная доза составляет от 75 до 300 МЕ/кг.

Доступные данные указывают на то, что пациенты, начальный уровень гемоглобина, довольно низкий

(<6 г/дл или <, 3,75 ммоль/л) может потребовать более высоких доз для поддержания концентрации, чем пациенты с меньшей обременительной анемией (гемоглобин> 8 г/дл или> 5 ммоль/л).

Дети, которые находятся на гемодиализе.

Лечение разделено на два этапа.

Фаза коррекции.

50 МЕ/кг 3 раза в неделю внутривенно.

Если вам нужно увеличение дозы, вы можете постепенно увеличить (не более одного раза в течение 4 недель) на 25 МЕ/кг 3 раза в неделю, пока не будет достигнута оптимальная концентрация гемоглобина).

Поддержка фазы.

Регулировка дозы для поддержания желаемого уровня гемоглобина 9,5-11 г/дл (5,9-6,8 ммоль/л).

Дети весом до 30 кг нуждаются в более высокой поддерживающей дозе, чем взрослые и дети весом более 30 кг. Были установлены следующие поддерживающие дозы эпоэтинной альфа:

Доступные данные указывают на то, что пациенты, имеющие очень низкий уровень гемоглобина (<6,8 г/дл или <4,25 ммоль/л), могут потребовать больших доз для поддержания концентраций по сравнению с пациентами с меньшей обремененной анемией (HB> 6,8 г/дл. или> 4,25 ммоль/л).

Взрослые пациенты с почечной недостаточностью в период до диализа.

Пациенты с почечной недостаточностью в период до диализа, в отсутствие доступа к внутривенному пути, могут использоваться подкожно.

Лечение разделено на два этапа.

Фаза коррекции.

50 МЕ/ кг 3 раза в неделю.

При необходимости коррекция дозы может быть выполнена путем добавления 25 МЕ/кг 3 раза в неделю, с интервалом не менее 4 недель, пока гемоглобин не будет достигнут в пределах 10-12 г/дл (6,2-7,5 ммоль/л).

Поддержка фазы.

На этапе поддержания бинокририт может применяться либо 3 раза в неделю, либо в случае подкожного введения, один раз в неделю или один раз в неделю. Дозы и интервалы должны быть скорректированы для поддержания желаемого уровня гемоглобина 10-12 г/дл (6,2-7,5 ммоль/л). Расширение временных интервалов между входными данными может потребовать увеличения дозы. Максимальная доза не должна превышать 150 МЕ/кг 3 раза в неделю, 240 МЕ/кг (максимум до 20 000 МЕ) один раз в неделю или 480 МЕ/кг (максимум до 40000 МЕ) раз в 2 недели.

Взрослые пациенты на брюшном диализе.

Пациенты, которые находятся на перитонеальном диализе в отсутствие доступа к внутривенному введению, препарат может использоваться подкожно.

Лечение разделено на два этапа.

Фаза коррекции.

50 МЕ/кг 2 раза в неделю.

Поддержка фазы.

Как правило, доза для поддержания желаемого уровня гемоглобина от 10 до 12 г/дл (6,2-7,5 ммоль/л) составляет от 25 до 50 МЕ/кг 2 раза в неделю, введя две эквивалентные инъекции.

Лечение пациентов с анемией, вызванной химиотерапией.

Пациенты с анемией (например, концентрация гемоглобина ≤ 10 г/дл (6,2 ммоль/л)), следует использовать подкожно. Симптомы анемии и осложнений могут варьироваться в зависимости от возраста, пола и состояний, вызванных заболеванием; Оценка индивидуального клинического курса пациента и его состояния необходима.

Из -за индивидуальной изменчивости периодические значения уровня гемоглобина у каждого пациента могут быть выше или ниже желаемого уровня. Уровень гемоглобина должен контролироваться с помощью выбора дозы с учетом того, что его уровень должен быть в пределах 10 г/дл.

(6,2 ммоль/л) до 12 г/дл (7,5 ммоль/л). Следует избегать постоянного уровня гемоглобина выше 12 г/дл (7,5 ммоль/л). Инструкции по коррекции дозы на уровнях гемоглобина превышают 12 г/дл

(7,5 ммоль/л) описано ниже.

Эпоэтинская альфа -терапия должна продолжаться в течение одного месяца после прекращения химиотерапии. Первоначальная доза лечения анемии в этой группе пациентов составляет 150 МЕ/кг

3 раза в неделю. Эпотин Альфа, как альтернатива, может быть назначена в начальной дозе 450 МЕ/кг подкожно раз в неделю.

Если через 4 недели применения начальной дозы уровень гемоглобина увеличился, по крайней мере, на

1 г/дл (0,6 ммоль/л) (или уровни ретикулоцитов увеличились до ≥ 40 000 клеток/мл), доза должна оставаться 150 МЕ/кг 3 раза в неделю или 450 МЕ/кг подкожно раз в неделю. Если после 4 недель начальной дозы уровни гемоглобина увеличились на 1 г/дл (0,62 ммоль/л) или уровни ретикулоцитов увеличились до 40 000 клеток/мл, доза должна быть увеличена до 300 МЕ/кг три раза в неделю или 40 000 мес в неделю.

Если через 4 недели лечения дополнительной дозой 300 МЕ/кг 3 раза в неделю уровень гемоглобина увеличился на ≥ 1 г/дл (≥ 0,62 ммоль/л) или уровень ретикулоцитов увеличился до ≥ 40 000 клеток/мл, Доза не изменена. Однако, если уровень гемоглобина увеличился на <1 г/дл (≥ 0,62 ммоль/л) или уровни ретикулоцитов увеличились на <40 000 клеток/мл, клинический ответ должен быть отрицательным, а лечение следует прекратить.

Схема рекомендуемого режима дозировки:

150 МЕ/кг 3 раза в неделю

или 450 МЕ/кг подкож 1 раз в неделю

4 недели

Пациенты должны тщательно контролироваться, чтобы гарантировать, что самая низкая одобренная доза лекарств от эритропоэза обеспечивает адекватный мониторинг анемии.

Выбор дозы для поддержания целевого уровня гемоглобина 10-12 г/дл.

Если рост скорости гемоглобина составляет более 2 г/дл (1,25 ммоль/л) в течение 1 месяца, а общий уровень гемоглобина приближается к 12 г/дл (7,5 ммоль/л), доза бинокрита должна быть уменьшена на 25-50 % В зависимости от скорости роста гемоглобина. Если уровень гемоглобина превышает 13 г/дл (8,1 ммоль/л), терапия должна быть временно прекращена до уровня уменьшения до

12 г/дл (7,5 ммоль/л) и восстановить дозу терапии, на 25 % ниже предыдущего.

Взрослые пациенты, участвующие в программе отбора аутологической крови перед операцией.

Внутреннее введение следует использовать. Эпоэтин альфа назначается после каждой процедуры выбора крови.

Пациентам с умеренной анемией (33-39 %гематокротального уровня), которым нужно ≥ 4 ​​единиц крови, следует лечить эпоэтин альфа при дозе 600 МЕ/кг 2 раза в неделю в течение 3 недель до операции. Использование этого режима можно выбрать

≥ 4 единиц крови у 81 % пациентов, получавших эпоэтиновую альфа, по сравнению с 37 % пациентов, получавших лечение. Эпоэтиновая альфа -терапия снижает риск гомологичного распределения крови на 50 % по сравнению с пациентами, которые не используют эпоэтин альфа.

Все пациенты, получавшие альфа -эпоэтин, должны получать адекватное железо (200 мг в день устно) на протяжении всей терапии. Чтобы обеспечить достаточный уровень железа в организме, рецепт железа следует начинать как можно раньше, даже за несколько недель до начала программы сбора аутологической крови.

Взрослые пациенты, подверженные плановой ортопедической хирургии.

Подкожный метод введения должен использоваться.

Рекомендуемый режим дозировки составляет 600 МЕ/кг в неделю в течение 3 недель, предшествующей операции (21, 14 и 7 лет до операции) и в день операции.

Если предоперационный период должен быть сокращен в течение медицинского периода менее 3 недель, бинокрит следует назначать ежедневно в дозе 300 МЕ/кг в течение 10 дней подряд до операции, в день операции и в течение 4 дней после операции. Если уровень гемоглобина достигает 15 г/дл или выше во время гематологического анализа предоперационного периода, использование эпоэтиновой альфа должно быть полностью остановлено.

Все пациенты, получавшие альфа -эпоэтин, должны получать адекватное железо (200 мг в день устно) на протяжении всей терапии. Назначение приготовления железа должно начинаться как можно раньше, даже за несколько недель до начала программы отбора аутологической крови.

Дети.

Эпоэтин альфа показана для лечения анемии, связанной с хронической почечной недостаточностью у детей в возрасте от 1 месяца до 18 лет. Безопасность и эффективность препарата для детей в возрасте до 1 месяца не были установлены.

Неблагоприятные реакции.

Наиболее частой нежелательной побочной реакцией во время лечения эпоэтиновой альфа у пациентов с раком и пациентов с хронической почечной недостаточностью была дозозависимая повышение давления или ухудшение существующей гипертонии. Контроль артериального давления должен проводиться почти с начала лечения. Другими частыми побочными реакциями, наблюдаемыми во время клинических испытаний, были глубокий венозный тромбоз, легочная эмболия, судороги, диарея, тошнота, головная боль, грипп, пирексия, сыпь и рвота.

Предпочтительно в начале лечения может возникнуть симптомы простуды, такие как головная боль, сустав и мышечная боль, лихорадка. Частота может варьироваться в зависимости от указаний.

Під час досліджень із тривалими інтервалами між застосуванням препарату у дорослих пацієнтів з нирковою недостатністю, які ще не перебували на гемодіалізі, спостерігалося погіршення прохідності дихальних шляхів, у т.ч. з випадками закладення носа та назофарингіт.

Серйозні побічні реакції включали венозний та артеріальний тромбоз, емболію (включаючи випадки з летальним наслідком), такі як глибокий венозний тромбоз, легенева емболія, артеріальний тромбоз (включаючи інфаркт міокарда та ішемію міокарда), тромбоз сітківки та шунтовий тромбоз (включаючи оклюзію діалізної системи). Також під час клінічних досліджень епоетину альфа спостерігалися цереброваскулярні ускладнення (включаючи інсульт та мозкові крововиливи) та транзиторні ішемічні атаки.

Спостерігались аневризми та випадки реакцій гіперчутливості, включаючи висипання, кропив'янку, анафілактичні реакції та ангіоневротичний набряк.

До того ж, під час лікування епоетином альфа пацієнтів з попередньо нормальним або з пониженим тиском спостерігались гіпертензивний криз із енцефалопатією та судомами, що потребують негайної уваги лікаря та інтенсивної медичної допомоги. Особливу увагу слід приділяти раптовому гострому мігренеподібному головному болю як можливому попереджувальному сигналу.

З боку крові та лімфатичної системи

Тромбоцитемія (у хворих зі злоякісними новоутвореннями), антитілозалежна істинна еритроцитарна аплазія, тромбоцитемія (у хворих з ХНН).

З боку імунної системи

Анафілактична реакція, підвищена чутливість.

З боку нервової системи

Головний біль (у хворих зі злоякісними новоутвореннями та ХНН), судоми (у хворих з ХНН), геморагічний інсульт ¹ , судоми (у хворих зі злоякісними новоутвореннями), цереброваскулярний інсульт ¹ , гіпертонічна енцефалопатія, транзиторні ішемічні порушення.

З боку органів зору

Венозний тромбоз сітківки.

З боку серцево-судинної системи

Тромбоз глибоких вен нижніх кінцівок ¹ (у хворих зі злоякісними новоутвореннями та ХНН), підвищення артеріального тиску, артеріальний тромбоз, гіпертензивний криз, інфаркт міокарда.

З боку дихальної системи:

Тромбоемболія легеневої артерії ¹ (у хворих зі злоякісними новоутвореннями та ХНН), кашель, погіршення прохідності дихальних шляхів.

З боку травного тракту

Нудота, блювання, діарея (у хворих зі злоякісними новоутвореннями та ХНН).

З боку шкіри та її придатків

Висипання, ангіоневротичний набряк, кропив'янка.

З боку кістково-м'язової системи

Артралгія (у хворих зі злоякісними новоутвореннями та ХНН), міалгія (у хворих зі злоякісними новоутвореннями та ХНН), біль в кістках та кінцівках.

Вроджені та спадкові/генетичні порушення

Порфірія.

Загальні розлади та реакції у місці введення

Грипоподібний стан (у хворих зі злоякісними новоутвореннями та ХНН), пірексія (у хворих зі злоякісними новоутвореннями та ХНН), периферичні набряки, реакції в місці введення, відсутність відповіді на лікування.

Лабораторні показники

Антитіла до еритропоетину, гіперкаліємія.

Інші

Тромбоз шунта, включаючи обладнання для діалізу (у хворих з ХНН).

¹ Включаючи випадки з летальним наслідком.

Пацієнти з нирковою недостатністю.

У пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю рівень гемоглобіну понад 12 г/Дл може бути пов'язаний з підвищеним ризиком серцево-судинних ускладнень, включаючи летальний наслідок. У деяких хворих, які перебували на гемодіалізі, особливо у пацієнтів зі схильністю до артеріальної гіпотензії або при наявності ускладнень з боку артеріовенозної фістули (стенози, аневризми тощо), описані випадки тромбозу шунта.

Пацієнти з онкологічними захворюваннями.

Розвиток тромботичних ускладнень спостерігався у пацієнтів, які застосовували терапію препаратами, що стимулюють еритропоез, включаючи епоетин альфа.

Дорослі хірургічні пацієнти.

У пацієнтів зі сталим рівнем гемоглобіну від 10 до 13 г/дЛ, які підлягають елективній ортопедичній хірургії, частота тромботичних/судинних ускладнень (більшість з яких становив глибокий венозний тромбоз) була подібною у загальній групі пацієнтів, яким призначався епоетин альфа в різних дозах, та групах плацебо, не дивлячись на те, що клінічний досвід обмежений.

Крім того, у пацієнтів зі сталим рівнем гемоглобіну >13 г/дЛ ймовірність того, що лікування епоетином альфа може бути асоційоване з підвищеним ризиком післяопераційних тромботичних/судинних випадків, не можна виключати.

Діти з хронічною нирковою недостатністю, які перебувають на гемодіалізі

Вплив на дітей з хронічною нирковою недостатністю, які перебувають на гемодіалізі, що спостерігався у клінічних дослідженнях та у пост-маркетинговому періоді, обмежений. В цій групі пацієнтів не було відмічено жодних побічних реакцій, не зазначених у таблиці вище, або тих, що не узгоджуються із супутнім захворюванням.

Передозування.

Препарат має широку терапевтичну дію. При передозуванні епоетину альфа виникають ефекти, що відображають найвищий ступінь прояву фармакологічної дії гормону. При винятково високих рівнях гемоглобіну можливе проведення флеботомії. У разі необхідності застосовуть симптоматичну терапію.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Належні контрольовані дослідження застосування епоетину альфа вагітним не проводилися. За результатами досліджень на тваринах виявлена репродуктивна токсичність. Тому:

– пацієнткам з хронічною нирковою недостатністю можна застосовувати Бінокрит під час вагітності тільки тоді, коли передбачувана користь для матері значно перевищує ступінь ризику для плода.

– застосування епоетину альфа не рекомендовано в період вагітності або годування груддю хворим, які беруть участь у програмі збирання аутологічної крові перед хірургічною операцією.

Невідомо, чи виділяється екзогенний епоетин альфа в грудне молоко. Слід із обережністю застосовувати епоетин альфа жінкам, які годують груддю. Рішення про продовження/припинення годування груддю або продовження/припинення застосування епоетину альфа слід приймати, беручи до уваги користь для дитини від грудного вигодовування та користь від лікування епоетином альфа для жінки.

Діти.

Епоетин альфа показаний для лікування анемії, пов'язаної з хронічною нирковою недостатністю у дітей віком від 1 місяця до 18 років, які перебувають на діалізі. Безпечність та ефективність застосування препарату дітям віком до 1 місяця не встановлена.

Особливості застосування.

Загальні

У всіх пацієнтів, які приймають епоетин альфа, слід постійно спостерігати за артеріальним тиском та, при необхідності, контролювати його. Епоетин альфа слід застосовувати з обережністю пацієнтам з гіпертензією, яку не лікували, погано лікували або яку важко контролювати. При лікуванні може виникнути необхідність розпочати або посилити антигіпертензивну терапію. Якщо артеріальний тиск не вдається контролювати, застосування епоетину альфа слід припинити.

До того ж, під час лікування епоетином альфа пацієнтів з попередньо нормальним або пониженим тиском спостерігались гіпертензивний криз із енцефалопатією та судомами, що вимагають негайного звернення до лікаря та інтенсивної медичної допомоги. Особливу увагу слід приділяти раптовому гострому мігренеподібному головному болю як можливому попереджувальному сигналу.

Епоетин альфа слід з обережністю застосовувати пацієнтам з епілепсією, судомами в анамнезі або медичними станами, пов'язаними зі схильністю до судомної активності (інфекції ЦНС і метастази в головний мозок).

Епоетин альфа слід з обережністю застосовувати пацієнтам з хронічною печінковою недостатністю. Безпека епоетину альфа не встановлена у пацієнтів з порушенням функції печінки.

Збільшена частота тромботичних/судинних ускладнень спостерігалась у пацієнтів, що отримували лікарські засоби, що стимулюють еритропоез. Вони включають венозний та артеріальний тромбоз, емболію (у т.ч. з летальним наслідком), а саме, тромбоз глибоких вен, легеневу емболію, тромбоз ретинальних вен та інфаркт міокарда. Додатково повідомлялось про інсульт (у т.ч. церебральний інфаркт, мозкові крововиливи та транзиторні ішемічні атаки).

Заявлений ризик виникнення цих тромботичних/судинних ускладнень слід ретельно зважити порівняно з користю від лікування епоетином альфа, особливо у пацієнтів з існуючими факторами ризику виникнення тромботичних/судинних ускладнень, включаючи ожиріння та наявність тромботичних/судинних ускладнень в анамнезі (наприклад, тромбоз глибоких вен, емболії легень та інсульту).

У всіх пацієнтів рівень гемоглобіну слід ретельно контролювати через можливий підвищений ризик розвитку тромбоемболічних подій та фатальних наслідків, якщо пацієнти отримують лікування при рівнях гемоглобіну, що перевищують інтервал концентрації для показань до застосування.

При лікуванні епоетином альфа можливе помірне дозозалежне збільшення кількості тромбоцитів у межах норми. Цей показник зменшується протягом подальшого курсу лікування. Крім цього, повідомлялось про випадки тромбоцитемії вище норми. Рекомендовано регулярно контролювати кількість тромбоцитів протягом перших 8 тижнів лікування.

Усі інші причини анемії (дефіцит заліза, фолієвої кислоти або вітаміну B12, отруєння алюмінієм, супутні інфекції або процеси запалення, втрата крові, гемоліз та фіброз кісткового мозку будь-якої етіології) необхідно визначити та вилікувати до початку терапії епоетином альфа та при вирішенні питання про збільшення дози. У більшості випадків значення феритину у сироватці крові знижувалось одночасно з підвищенням показника гематокриту. Щоб гарантувати оптимальну відповідь на епоетин альфа, необхідно забезпечити адекватне надходження заліза та, при необхідності, слід провести збагачення залізом:

• для пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю збагачення залізом (елементарне залізо –

200-300 мг/добу перорально для дорослих та 100-200 мг/добу перорально для дітей) рекомендується, якщо рівень феритину у сироватці крові нижче 100 нг/мл.

• для онкологічних пацієнтів збагачення залізом (елементарне залізо – 200-300 мг/добу перорально) рекомендується, якщо насиченість трансферином нижче 20%.

• для пацієнтів, які беруть участь у програмі відбору аутологічної крові, збагачення залізом (елементарне залізо – 200 мг/добу перорально) слід провести за кілька тижнів до початку програми збирання аутологічної крові для досягнення високого збагачення залізом до початку терапії епоетином альфа та під час курсу лікування епоетином альфа.

• для пацієнтів, яким мають проводити планові обширні елективні ортопедичні операції, збагачення залізом (елементарне залізо – 200 мг/добу перорально) слід провести під час курсу лікування епоетином альфа. При можливості, збагачення залізом слід розпочинати до початку проведення терапії епоетином альфа для досягнення адекватного збагачення залізом.

Дуже рідко у пацієнтів, які лікувалися епоетином альфа, спостерігався розвиток або погіршення вже існуючої порфірії. Пацієнтам з порфирією епоетин альфа слід застосовувати з обережністю.

Щоб покращити відслідковуваність лікарських засобів, що стимулюють еритропоез, торгова назва прийнятих лікарських засобів, що стимулюють еритропоез, повина бути чітко зазначена в медичній карті пацієнта.

Пацієнтів слід переводити з одного лікарського засобу, що стимулює еритропоез, на інший тільки під наглядом лікаря.

Істинна еритроцитарна аплазія

Існують повідомлення про розвиток антитілоопосередкованої істинної еритроцитарної аплазії після багатомісячного або багаторічного періоду підшкірного застосування епоетину альфа, переважно у пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю. Також відзначаються поодинокі випадки захворювання на істинну еритроцитарну аплазію у пацієнтів з гепатитом С, які застосовували інтерферон та рибавірин одночасно з лікарськими засобами, що стимулюють еритропоез. Застосування епоетину альфа не підтверджено для лікування анемії, асоційованої з гепатитом C.

Пацієнтів, у яких спостерігається раптова втрата ефективності терапії, що проявляється зниженням рівня гемоглобіну (1-2 г/дЛ або 0,62-1,25 ммоль/л на місяць) зі збільшенням необхідності у трансфузіях, необхідно направити на дослідження кількості ретикулоцитів крові та виявлення типових причин зниження клінічної відповіді (наприклад, недостатність заліза, фолієвої кислоти або вітаміну В ₁₂ , отруєння алюмінієм, супутні інфекції або процеси запалення, втрата крові, гемоліз та фіброз кісткового мозку будь-якої етіології).

При парадоксальному зниженні гемоглобіну та розвитку тяжкої анемії, асоційованої з низькою кількістю ретикулоцитів, слід перервати лікування епоетином альфа та визначити наявність антитіл до еритропоетину. Слід провести дослідження кісткового мозку для постановки діагнозу істинної еритроцитарної аплазії.

Пацієнтам не призначають лікування іншими лікарськими засобами, що стимулюють еритропоез, оскільки існує можливість перехресної реакції.

Лікування симптоматичної анемії у дорослих та дітей з хронічною нирковою недостатністю

Даних щодо імуногенності підшкірного застосування епоетину альфа у пацієнтів з ризиком виникнення антитілозалежної істинної еритроцитарної аплазії, а саме, у пацієнтів з нирковою анемією, недостатньо. Тому, у пацієнтів з нирковою анемією лікарський засіб слід вводити внутрішньовенно.

У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю, які приймають епоетин альфа, слід регулярно вимірювати рівень гемоглобіну до досягнення стабільного рівня та періодично після цього.

У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю темп збільшення рівня гемоглобіну має становити приблизно 1 г/дЛ (0,62 ммоль/л) на місяць та не повинен перевищувати 2 г/дЛ

(1,25 ммоль/л) на місяць для мінімізації ризику розвитку артеріальної гіпертензії.

У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю, підтримуючий рівень гемоглобіну не повинен перевищувати верхньої межі бажаної концентрації гемоглобіну крові. У клінічних дослідженнях спостерігався підвищений ризик летального випадку та серйозних кардіоваскулярних небажаних реакцій, при застосуванні препаратів, що стимулюють еритропоез, при досягненні рівня гемоглобіну понад 12 г/дЛ (7,5 ммоль/л).

Слід з обережністю підвищувати дози епоетину альфа у пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю, оскільки високі кумулятивні дози епоетину можуть асоціюватися із підвищеним ризиком смертності, серйозних кардіоваскулярних та цереброваскулярних порушень. У пацієнтів з недостатньою відповіддю на лікування епоетинами при низькому рівні гемоглобіну, слід розглянути надання альтернативних пояснень щодо недостатньої відповіді.

Контрольовані клінічні дослідження не показали значних переваг, які б можна було віднести на рахунок застосування епоетинів при зростанні концентрації гемоглобіну вище рівня, необхідного для контролю симптомів анемії або для уникнення переливання крові.

У деяких пацієнтів, яким епоетин альфа застосовують з подовженими інтервалами між введеннями препарату (більш ніж один раз на тиждень), достатній рівень гемоглобіну не забезпечується. Таким пацієнтам може бути необхідне збільшення дози. Слід регулярно контролювати рівень гемоглобіну.

У пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, спостерігалися тромбози шунта, особливо у тих, хто мав схильність до гіпотензії або ускладнення артеріовенозних фістул (наприклад, стеноз, аневризми тощо). Для таких пацієнтів рекомендована перевірка шунта та профілактика тромбозу шляхом застосування, наприклад, ацетилсаліцилової кислоти.

Існують окремі повідомлення про випадки розвитку гіперкаліємії, хоча причинність не була встановлена. У пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю необхідно контролювати рівень електролітів у сироватці крові. У разі реєстрації збільшення рівня калію у сироватці крові, окрім відповідного лікування гіперкаліємії, слід розглянути можливість тимчасової відміни епоетину альфа до повної корекції рівня калію у сироватці крові.

Внаслідок підвищення рівня гематокриту пацієнти, які перебувають на гемодіалізі та одержують епоетин альфа, часто потребують збільшення дози препаратів гепарину під час діалізу. У разі неоптимальної гепаринізації можливий розвиток оклюзії діалізної системи.

На підставі одержаної на сьогодні інформації можна зробити висновок, що корекція стану анемії на фоні застосування епоетину альфа у дорослих пацієнтів з нирковою недостатністю, які наразі не перебувають на гемодіалізі, не прискорює ступінь прогресування ниркової недостатності.

Лікування пацієнтів з анемією, спричиненою хіміотерапією

В онкологічних пацієнтів, які приймають епоетин альфа, слід регулярно вимірювати рівень гемоглобіну до досягнення стабільного рівня та періодично після цього.

Епоетини є факторами росту, що головним чином стимулюють продукування червоних клітин крові. Рецептори еритропоетину можуть виявлятися на поверхні різних пухлинних клітин. Як і у випадку з усіма факторами росту, існує припущення, що епоетини можуть стимулювати ріст пухлин. У кількох контрольованих дослідженнях не було продемонстровано, що епоетини покращують загальне виживання або знижують ризик прогресування пухлини у пацієнтів з анемією, яка була асоційована з раком.

Результати контрольованих клінічних досліджень застосування епоетину альфа та інших лікарських засобів, що стимулюють еритропоез, показали:

• зниження локорегіонального контролю у пацієнтів з прогресуючим раком голови і шиї, які отримують радіаційну терапію при застосуванні цих препаратів до досягнення рівня гемоглобіну понад 14 г/дЛ (8,7 ммоль/л),

• скорочення загальної виживаності та збільшення кількості летальних випадків, пов'язаних з прогресуванням хвороби протягом 4 місяців у пацієнток з раком молочної залози з метастазами, які отримують хіміотерапію при застосуванні цих препаратів до досягнення рівня гемоглобіну в межах від 12 до 14 г/дЛ (7,5-8,7 ммоль/л),

• підвищений ризик летальних випадків при застосуванні цих препаратів до досягнення рівня гемоглобіну 12 г/дЛ (7,5 ммоль/л) у пацієнтів з активною злоякісною хворобою, які не отримують ані хіміотерапії, ані променевої терапії. Лікарські засоби, що стимулюють еритропоез, протипоказані цій групі пацієнтів.

З огляду на вищесказане, у деяких клінічних ситуаціях варто надати перевагу переливанню крові для лікування анемії у пацієнтів, хворих на рак. Рішення про застосування рекомбінантних еритропоетинів повинно ґрунтуватися на оцінці користі-ризику за участю окремого пацієнта, який має також взяти до уваги специфічний клінічний контекст. Фактори, які необхідно врахувати при такій оцінці, повинні включати тип пухлини і її стадію; ступінь анемії; очікувану тривалість життя; умови, в яких лікують пацієнта, та бажання самого пацієнта.

В онкологічних пацієнтів, які отримують хіміотерапію, як правило, проявляється 2-3 тижнева затримка ефекту між призначенням лікарських засобів, що стимулюють еритропоез, та появою еритропоетин-індукованих кров'яних тілець. Цю особливість слід враховувати при оцінці відповідності терапії (особливо щодо пацієнтів із необхідністю у трансфузіях).

Хірургічні пацієнти, що приймають участь у програмі відбору аутологічної крові

Слід зважати на всі особливі попередження та запобіжні заходи, що асоціюються із програмою відбору аутологічної крові, особливо з плановим заміщенням об'єму рідини.

Пацієнти, яким мають проводити планові обширні елективні ортопедичні операції

Слід завжди дотримуватися вимог належної практики управління системою переливання крові у періопераційному періоді.

Пацієнти, яким мають проводити планові обширні елективні ортопедичні операції, повинні отримувати адекватну антитромботичну профілактику, оскільки тромботичні та судинні ураження можуть спостерігатися у хірургічних пацієнтів, особливо на тлі супутніх серцево-судинних захворювань. Крім цього, особливу обережність слід проявляти при терапії пацієнтів, схильних до розвитку глибоких венозних тромбозів. Більш того, у пацієнтів зі сталим рівнем гемоглобіну

>13 г/дЛ не слід виключати можливість того, що лікування епоетином альфа може асоціюватися з підвищеним ризиком постопераційних тромботичних або судинних ускладнень. Таким чином, епоетин альфа не слід застосовувати пацієнтам зі сталим рівнем гемоглобіну >13 г/дЛ.

Цей лікарський засіб містить менш ніж 1 ммоль/л натрію (23 мг) на одну дозу (вільний від натрію).

Перед введенням препарат Бінокрит можна дістати з холодильника та зберігати його при температурі не вище 25°С протягом періоду, що не перевищує 3 днів. Не струшувати!

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Дослідження впливу на здатність керувати автомобілем і працювати з механізмами не проводилися.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Немає жодних даних, які б вказували на те, що лікування епоетином альфа чинить вплив на метаболізм інших препаратів.

Лікарські засоби, які знижують еритропоез можуть зменшувати відповідь на епоетин альфа.

Оскільки циклоспорин зв'язується з еритроцитами, існує можливість лікарської взаємодії. При одночасному застосуванні епоетину альфа та циклоспорину слід контролювати рівень циклоспорину в крові та, за необхідності, коригувати дозу циклоспорину, оскільки рівень гематокриту підвищується.

Немає даних про взаємодію між епоетином альфа і гранулоцитарним колонієстимулюючим фактором (Г-КСФ) або гранулоцитарно-макрофагальним колонієстимулюючим фактором (ГМ-КСФ) по відношенню до гематологічної диференціації або проліферації клітин пухлини у зразку біопсії in vitro .

У дорослих жінок з метастатичним раком молочної залози підшкірне введення 40000 МО/мл епоетину альфа одночасно з трастузумабом в дозі 6 мг/кг не впливало на фармакокінетику трастузумабу.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Еритропоетин являє собою глікопротеїн, що стимулює еритропоез, активує мітоз і дозрівання еритроцитів з клітин-попередників еритроцитарного ряду. Молекулярна маса еритропоетину – приблизно 32000-40000 дальтон. Білкова фракція становить приблизно 58 % молекулярної маси і включає 165 амінокислот. Чотири вуглеводневі ланцюги пов'язані з білком трьома N-глікозидними зв'язками і одним О-глікозидним зв'язком. Епоетин альфа, який одержують з використанням генно-інженерної технології, являє собою очищений глікопротеїн. За амінокислотним і вуглеводним складом він ідентичний еритропоетину людини, що виділяється із сечі у хворих при анемії.

Бінокрит має максимально високий ступінь очищення відповідно до сучасних технологічних можливостей. Зокрема, при кількісному аналізі активної речовини препарату Бінокрит не визначається навіть слідова кількість клітинних ліній, на яких здійснюється виробництво препарату.

Біологічна активність епоетину альфа підтверджена в експерименті in vivo (дослідження проводили на здорових щурах і щурах з анемією, а також на мишах з поліцитемією). Після введення епоетину альфа кількість еритроцитів, ретикулоцитів, концентрація гемоглобіну і швидкість поглинання ⁵⁹ Fe зростають.

У ході досліджень in vitro при інкубації з епоетином альфа було виявлено посилення інкорпорації ³ H-тимідину в еритроїдних ядровмісних клітинах селезінки (в культурі клітин селезінки миші). Дослідження на культурі клітин кісткового мозку людини показали, що епоетин альфа специфічно стимулює еритропоез і не спричиняє впливу на лейкопоез. Цитотоксичного впливу еритропоетину на клітини кісткового мозку людини не виявлено.

Еритропоетин є фактором росту, що в основному стимулює утворення еритроцитів. Рецептори до еритропоетину можуть бути наявними на поверхні різних пухлинних клітин.

Введення епоетину альфа супроводжується підвищенням гемоглобіну, гематокриту, сироваткового заліза, сприяє поліпшенню кровопостачання тканин і роботи серця. Найбільш виражений ефект епоетину альфа відзначено при анеміях, обумовлених хронічною нирковою недостатністю, а також таких‚ що розвинулись у хворих з рядом злоякісних новоутворень і системних захворювань.

Фармакокінетика.

Внутрішньовенне введення

Період напіввиведення (T _1/2 ) епоетину альфа після багаторазового внутрішньовенного введення становить приблизно 4 години у здорових добровольців і приблизно 5 годин у хворих із хронічною нирковою недостатністю. У дітей T _1/2 епоетину альфа становить приблизно 6 годин.

Підшкірне введення

При підшкірному введенні концентрація епоетину альфа в плазмі крові визначається істотно нижче, ніж при внутрішньовенному введенні, час досягнення максимальної концентрації

(TС _max ) епоетину альфа в плазмі крові становить приблизно 12-18 годин після введення. Максимальна концентрація (С _max ) епоетину альфа при підшкірному введенні становить лише 1/20 частину концентрації при внутрішньовенному введенні.

Препарат не має здатності до кумуляції – концентрація епоетину альфа в плазмі крові через 24 години після першої ін'єкції визначається такою ж, як через 24 години після останньої ін'єкції. При підшкірному введенні T _1/2 епоетину альфа визначити складно, він становить приблизно 24 години. Біодоступність епоетину альфа при підшкірному введенні значно нижча, ніж при його внутрішньовенному введенні, і становить приблизно 20 %.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний розчин.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі 2-8 °С. Не заморожувати. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

Доза 16,8 мкг/мл : по 0,5 мл (1000 МО), або 1 мл (2000 МО) розчину для ін'єкцій в попередньо заповнених, градуйованих шприцах із безбарвного скла, оснащених поршнем з сірим гумовим ущільнювачем, ін'єкційною голкою, сірим гумовим ковпачком, зовнішнім ковпачком з поліпропілену та захисним пристроєм для запобігання пошкодженню голкою після застосування, або без нього.

Картонна коробка, що містить 2 блістерних контурних упаковки по 3 шприца.

Доза 84 мкг/мл: по 0,4 мл (4000 МО), або 0,6 мл (6000 МО), або 0,8 мл (8000 МО) або 1 мл (10000 МО) розчину для ін'єкцій в попередньо заповнених, градуйованих шприцах із безбарвного скла, оснащених поршнем з сірим гумовим ущільнювачем, ін'єкційною голкою, сірим гумовим ковпачком, зовнішнім ковпачком з поліпропілену та захисним пристроєм для запобігання пошкодженню голкою після застосування, або без нього.

Картонна коробка, що містить 1 блістерну контурну упаковку по 1 шприцу (по 0,8 мл, або 1 мл), або 2 блістерних контурних упаковки по 3 шприца (по 0,4 мл, або 0,6 мл, або 0,8 мл, або 1 мл).

Доза 336 мкг/мл : по 0,5 мл (20000 МО), або 0,75 мл (30000 МО), або 1 мл (40000 МО) розчину для ін'єкцій в попередньо заповнених, градуйованих шприцах із безбарвного скла, оснащених поршнем з сірим гумовим ущільнювачем, ін'єкційною голкою, сірим гумовоим ковпачком, зовнішнім ковпачком з поліпропілену та захисним пристроєм для запобігання пошкодженню голкою після застосування, або без нього.

Картонна коробка, що містить 1 блістерну контурну упаковку по 1 шприцу, або 2 блістерних контурних упаковки по 3 шприца.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

Випуск серії

Сандоз ГмбХ/

Sandoz GmbH.

Місцезнаходження.

Біохеміштрассе, 10, 6250 Кундль, Австрія/

Biochemiestrasse, 10, 6250 Kundl, Austria.