Личный кабинет
БРИЛИНТА табл. 60 мг №56 Терапия плюс -30%
#N/A
Код товара: 9902783
Производитель: AstraZeneca (Швеция)
19 800,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 21.11.2024
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного средства
Бриланнт
Брилинта.
Место хранения:
Активное вещество: тикахрелор;
1 таблетка, пленка, покрытая оболочкой, содержащая 60 мг TykahReloru;
Вспомогательные вещества: маннит (E 421), водород кальция, крахмал натрия, гидроксипропилцеллюлоза, стеарат магния, гидроксипропилцеллюлозная, диоксид магния, гидромеллоза, диоксид титана (E 171), полиэтиленгликоль 400, оксид черного железа (E 172), оксид железа красный (E 172).
Лекарственная форма. Таблетки покрыты пленкой оболочкой.
Основные физические и химические свойства: розовый, раунд, биконвекс, таблетки с пленочным покрытием выгравированные оболочки
на одной стороне и гладко на обратном порядке.
Фармакотерапевтическая группа. Антитромботический агент. Ингибиторы агрегации тромбоцитов, чем гепарин. ATT CODE B01A C24.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Механизм действия
Брилинта содержит Tykahrelor, который принадлежит химическому классу Цыклопентилтеризолопиимидинив (TSPTP) и представляет собой пероральный, селективный и обратимо связывающий антагонист рецептора P2Y 12 прямого действия, предотвращающий аденозин дифосфат (ADP)-зависимый--поселеренковым P2Y 12 активации тромбоцитов и агрегация. Tykahrelor не предотвращают связывание ADP, но, связанные с рецептором P2Y 12 , индуцированными ADP, мешает сигналам. Поскольку тромбоциты участвуют в возбуждении и / или развитии тромботических осложнений атеросклероза, ингибирование функции тромбоцитов, снижают риск сердечно-сосудистых событий, таких как смерть, инфаркт миокарда (Mi) или инсульта.
Tykahrelor также увеличивает локальные уровни эндогенного аденозина путем ингибирования балансирующегося нуклеозидного транспортера подтипа 1 (ENT-1).
Увеличивается Tykahrelor индуцируется аденозиновым эффектом у здоровых субъектов и у пациентов с острым коронарным синдромом (ACS), вазодилацией (определенным увеличением коронарного кровотока у здоровых добровольцев и пациентов с ACS, головной болью), ингибирование функции тромбоцитов ( во всей человеческой крови) Витро ) и одышка. Тем не менее, наблюдаемая связь между повышенным уровнем аденозина и клинических результатов (например, заболеваемость, смертность) не четко не установлена.
Фармакодинамические эффекты
Наступление действия
У пациентов со стабильной коронарной болезнью сердца (CHD) обрабатывали ацетилсалициловой кислотой (ASA), фармакологический эффект Тыкарелору быстро проявлялся, что подтверждается средним ингибированием агрегации тромбоцитов (патентов) тикарелором за 0,5 часа после накладной дозы на 180 мг примерно на 41 % от максимального эффекта pat на 89% в течение 2-4 часов после применения дозы, которая поддерживалась в течение 2-8 часов. У 90% пациентов оценивают последние 2 часа после применения дозы> 70%.
Конечное действие
Если планируемая процедура для байпагирования коронарной артерии (CABG), риск кровотечения у пациентов, которые использовали Tykahrelor, высоки, по сравнению с теми, кто получил клопидогрел, в случае прекращения терапии менее чем за 96 часов до процедуры.
Данные о переключении от одного препарата в другое
Переключение с клопидогрела 75 мг до Tykahrelor в дозе 90 мг два раза в день приводит к абсолютному увеличению поглаживания на 26,4% и переключение с клопидогрела до тикарелору привести к абсолютному снижению патентов на 24,5%. Пациенты могут быть переключены с клопидогрела в Tykahrelor без прерывания эффекта антиагрефата (см. Раздел «Дозировка и администрирование»).
Клиническая эффективность и безопасность
Клинические доказательства эффективности и безопасности Tykahreloru были получены в двух исследованиях 3-й фазы:
Исследование Plato [ингибирование тромбоцитов и результаты пациентов - ингибирование воздействия тромбоцитов на пациентов] сравнение тикахрела и клопидогрела при использовании их в сочетании с ASA и другой стандартной терапией.
Research Pegasus Timi-54 [V R E Ve Vection с Tica G Reoror второго RY тромботических событий у пациентов с высоким RI k k k u te cornary синдрома - профилактика вторичных тромботических мероприятий у пациентов с острым коронарным синдромом с высоким риском с использованием Tykahreloru] Сравнивая Tykahrelor в сочетании только с ASA и ASA.
Исследование Plato (острый коронарный синдром)
Исследование Plato привлекла 18 624 пациентов, которые за последние 24 часа были отмечены симптомами нестабильной стенокардии, инфаркт миокарда без высоты сегмента ST или инфаркта миокарда с повышением сегмента ST и изначально обрабатывают препаратом или с использованием PCI (чрескожного коронарного вмешательство) CABG (ведение коронарной артерии байпаса).
Клиническая эффективность
На фоне ежедневного введения ASA используют Tykahreloru 90 мг два раза в день было более эффективным, чем клопидогрел 75 мг в день в предотвращении первичной комбинированной конечной точки, которая включала сердечно-сосудистую смерть, инфаркт миокарда (MI) или инсульт по разнице в отношении сердечно-сосудистой смерти и миокарда Отказ Пациенты получали 300 мг погрузочной дозы клопидогрела (если PCI - возможно 600 мг) или 180 мг тикарелору.
Эффект достигается быстро и поддерживается в течение 12-месячного периода лечения, что обеспечивает абсолютное снижение риска (AZR) на 1,9% в год и снизить относительный риск (VZR) на 16%. Лечение 54 пациентов с ACS TykahRelorom вместо клопидогрела позволило предотвратить 1 атеротерботическое событие; Tykahrelorom лечение 91 пациентам предотвратило одну сердечно-сосудистую смерть.
Большинство эффективности лечения тикарелором по сравнению с клопидогрелом последовательно наблюдается во многих подгруппах, независимо от массы тела, секса, истории диабета Mellitus, переходной ишемической атаки или нехморахичностью, или реваскуляризации, сопутствующей терапии с наркотиками, включая гепарин, ингибиторы GPIIB / IIIA и протон Ингибиторы насоса (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими формами взаимодействия»). Эффективность не зависит от способа лечения, выбранного во время рандоидации (инвазивных или медицинских) у пациентов с нестабильной стенокардией, инфарктом миокарда без увеличения сегмента ST, а у пациентов с возвышением сегмента инфаркта миокарда.
В регионе было мало значительного взаимодействия лекарств, что привело к соотношению риска (РР) для первичной конечной точки, является в пользу Тякарелору в других странах, но в интересах клопидогрела - в Северной Америке, что приходилось около 10% от Население исследования (P -значеньня взаимодействие составляет 0,045). Анализ поиска показывает возможное взаимодействие с дозой Asa, поскольку с увеличением доз ASA снизилась эффективность тикарелору. Дозы ASA для непрерывного ежедневного использования в сочетании с препаратом Brylinta должны составлять 75-150 мг (см. Раздел «Дозировка и администрирование» и «Особенности применения»).
Лечение Брилинта уменьшало частоту начальной комбинированной конечной точки по сравнению с клопидогрелем у пациентов с нестабильной стенокардией, инфарктом миокарда без подъемного сегмента ST, а у пациентов с возвышением сегмента инфаркт миокарда. Таким образом, препарат Брилинта в дозе 90 мг два раза в день в сочетании с низкой дозой может быть назначен пациентам с ACS (нестабильной стенокардией, инфарктом миокарда без высоты сегмента ST, или инфарктом миокарда с высотой сегмента ST), в том числе Пациенты, которые выполняли медицинское лечение, чрескожную коронарное вмешательство (PCI) или коронарную артерию байпаса (CABG).
Платона генетическая пиддослидженьня
10285 Генотипированные пациенты для CYP2C19 и ABCB1 в исследовании PLATO позволили установить связь между группами генотипов для изучения и результатов Платона. Преимущества Tykahreloru по поводу клопидогрела в снижении частоты серьезных сердечно-сосудистых событий существенно не зависели от генотипа CYP2C19 или ABCB1. Общая частота основного кровотечения в исследовании Платона не отличалась между группами TykaReloru и Clopidogrel независимо от генотипа CYP2C19 или ABCB1. Заболеваемость крупного кровотечения не-CABG, как определено, определяемое исследованием Plato, была поднята в применении TykaReloru по сравнению с клопидогрелем у пациентов с отсутствием одного или нескольких функциональных аллелей CYP2C19, но, как это при использовании клопидогрела у пациентов без потери функционального аллеля.
Компонент всеобъемлющей эффективности и безопасности
Компонент всеобъемлющей эффективности и безопасности (сердечно-сосудистая смерть, инфаркт миокарда, инсульт, инсульт или общее количество основных кровотечений, как определено исследованием Plato), указывает на то, что преимущества эффективности TykaReloru по сравнению с клопидогрелом не компенсированы случаями основного кровотечения (AZR - 1,4%, VZR - 8 %, BP 0,92; p = 0,0257) 12 месяцев после ACS.
Клиническая безопасность
Холтер дальнейшее изучение.
Согласно мониторингу Холтера в рамках исследования Платона, пациенты, которые испытывали эпизоды желудочковой асистоли ≥ 3 секунды в острой фазе острыго коронарного синдрома, было больше группе Tykahreloru, чем в группе клопидогрела; Эти эпизоды наблюдались чаще у пациентов с хронической сердечной недостаточностью (CHF) по сравнению с общей популяцией; Однако были отмечены статистически значительную разницу между группами между группами Тикарелору и один месяц клопидогрела. Наблюдалось нежелательные результаты (включая обмороз или необходимость кардиостимулятора), вызванные таким несоответствием в этой популяции пациента.
Исследование Pegasus (история инфаркта миокарда)
Research Pegasus Timi-54 был рандомизированным, двойным слепым, плацебо-контролируемым, в параллельной группе, международное многоцентровое исследование «CASE-CONTROL CONTROL», с участием 21162 пациентов, было проведено для оценки профилактики атерометроматических событий, применяя дозы Tykahreloru 2 (90 Mg два раза в день или 60 мг два раза в день) в сочетании с низкой дозой ASA (75-150 мг) по сравнению с терапией ASA только у пациентов с историей М.И. и наличием дополнительных факторов риска для атеротробиза.
Пациенты пришли к участию в исследовании, если их возраст составлял 50 лет или более, они переехали МИ (1-3 года до рандомизации) и имели по крайней мере один из следующих факторов риска для атеротробиза: возраст ≥ 65 лет, диабет Mellitus по необходимости Медицинское лечение, второй до сих пор двигался ми, симптомы CHD множества сосудов или хронической почечной недостаточности не на терминальной стадии.
Пациенты не подходят для участия в исследовании, если они планируют использовать антагонист рецептора P2Y12, дипиридамоль, цилостазолу или антикоагулянтную терапию в течение периода исследования; Если бы они были свертывание крови или ишемический инсульт или внутричерепное кровоизлияние в истории опухолей центральной нервной системы или внутричерепной сосудистой аномалии; Если они произошли желудочно-кишечные кровотечения в течение предыдущих 6 месяцев или, если они понесли большую операцию в течение предыдущих 30 дней.
Клиническая эффективность
Схема тикарелору в дозах 60 мг два раза в день и 90 мг два раза в день в сочетании с ASA была более эффективной для профилактики атеротерботических событий по сравнению с использованием только ASA (всеобъемлющая конечная точка сердечно-сосудистой смерти, МИ и инсульта) со стабильным эффектом Лечение на протяжении всего периода исследования, заранее определенное относительное снижение риска на 16% и абсолютное снижение риска 1,27% в случае тикарелору 60 мг и 15% и 1,19% соответственно в случае тикарелору в дозе 90 мг.
Несмотря на сходство профилей эффективности дозы 90 мг и 60 мг, есть доказательства того, что более низкая доза лучше допускается и имеет лучший профиль безопасности в отношении риска кровотечения и одышки. Следовательно, только BRYLINTA 60 мг два раза в день при использовании ASA для предотвращения атероформатических рекомендуемых событий (сердечно-сосудистой смерти, МИ и инсульт) у пациентов с историей инфаркта миокарда и высоким риском для атероформатических событий.
Относительно вскоре спросите, Тыхахрелор 60 мг два раза сужевно Сприкиняв значительное снижение на первичной конечной точке комплекса, который включал сердечно-сосудистую смерть, инфаркт миокарда и инсульт. Снижение заболеваемости комплексной первичной конечной точкой было приводило в действие уменьшением частоты каждого компонента (VZR Cardio сосудистая смерть на 17% VZR MI VZR 16% и инсульт на 25%).
VZR Комплексная конечная точка 1-го до 360-го дня (VZR 17%) и 361 день и более (16% VZR) было почти одинаково. Данные о эффективности и безопасности Tykahreloru при продолжении лечения более 3 лет ограничено.
Не было никаких доказательств предоставленных льгот (без снижения заболеваемости первичной всеобъемлющей конечной точки, которая включала сердечно-сосудистую смерть, ми и инсульт, но темпы роста основного кровотечения) применение тикарелору 60 мг два раза в день в клинически устойчивых пациентах более 2 лет после инфаркта миокарда , или более 1 года после прекращения лечения предыдущего ингибитора рецептора ADP (см. Также раздел «Дозировка и администрирование»).
Клиническая безопасность
Частота преждевременного прекращения разрыва TykaReloru 60 мг из-за одышки и кровотечения была выше у пациентов в возрасте> 75 лет (42%) по сравнению с младшими пациентами (диапазон: 23-31%) разности по сравнению с плацебо более 10% 42% против 29%) у пациентов в возрасте> 75 лет.
Фармакокинетика.
Фармакокинетика Tykahreloru является линейной и выставленной тикарелору и его активным метаболитом (Ar-C124910xx) приблизительно пропорционально дозы 1260 мг.
Поглощение
Tykahrelor быстро поглощается медианой T MAX около 1,5 часов. Формирование основного циркуляционного метаболита Tykahreloru Ar-C124910xx (также активного) является быстрым со средним T MAX около 2,5 часов. Следуя пероральному введению одной дозы 90 мг тикарелору посте здоровых добровольцев C Max составляло 529 нг / мл, а AUC - 3451 Ng * H / мл. Значение метаболитов и родительское соединение составляет 0,28 для C Max и 0,42 для AUC. Фармакокинетика TykahReloru и Ar-C124910xx Mi у пациентов с историей, как правило, аналогична, наблюдаемая в популяции пациентов с ACS. Результаты исследуемого населения фармакокинетического анализа Pegasus, медиана TykaReloru C Max составляли 391 нг / мл, а AUC - 3801 NG * H / ML в равновесии при использовании 60 мг. Для тикарелору в дозе 90 мг C Max был 627 нг / мл, а AUC - 6255 NG * H / мл в равновесии.
Рассчитано, что средняя абсолютная биодоступность TykaReloru составляет 36%. Расход продуктов питания, богат жирами, приводит к увеличению тикарелору AUC на 21% и уменьшение C максимума активного метаболита на 22%, но не влияло на активный метаболитр C Max или Auc TykaReloru. Считается, что эти незначительные изменения имеют минимальное клиническое значение; Поэтому Tykahrelor может быть использован независимо от еды. Tykahrelor в качестве своего активного метаболита являются субстраты P-GP.
Tykahrelor в виде измельченных таблеток, смешанных с водой в случае перорального введения или через назогастральную трубку в желудок, имеет сопоставимую биодоступность до целых таблеток на AUC и C MAX TYKARLORU и его активном метаболите. Исходное воздействие (после 0,5 и 1 час после нанесения дозы) измельченным и смешанным с водой таблетки TykahReloru была выше, чем у начальных таблеток экспозиции целых, с обычно одинаковым профилем концентрации позже (через 2-48 часов).
Распределение
Объем равновесия TykaReloru объем распределения составляет 87,5 литров. Tykahrelor и его активный метаболит значительно связывают с белками в плазме человека (> 99,0%).
Биотрансформация
CYP3A4 является основным ферментом, ответственным за метаболизм TykaReloru, и формирование активного метаболита и их взаимодействия с другими подложками CYP3A варьируется от активации к ингибированию.
Основной метаболит является Tykahreloru Ar-C124910xx, который также активен, о чем свидетельствует привязку in vitro с рецепторами ADP Testlet p2y12. Системное воздействие активного метаболита составляет приблизительно 30-40% системы системного воздействия.
Разведение
Основной маршрут экскреции является тикарелору печеночный метаболизм. При использовании радиоактивных тикарелору средневодящаяся радиоактивность составляет приблизительно 84% (57,8% в фекалии и 26,5% в моче). Содержание тикарелору и активным метаболитом в моче было менее 1% дозы. Основной путь экскреции активного метаболита, скорее всего, секрет желчи. Tykahreloru означает T 1/2 составлял примерно 7 часов, активным метаболитом - 8,5 часов.
Специальные группы пациентов
Пациенты летнего возраста
Согласно фармакокинетическому анализу населения у пожилых пациентов (в возрасте ≥ 75 лет) с ACS наблюдались более высокие скорости выдержки тикарелору (приблизительно 25% для C Max, а для AUC) и активным метаболитом, чем у молодых пациентов. Эти различия не считаются клинически значимыми (см. Раздел «Дозировка и администрирование»).
Дети
Применение дети Tykahreloru не изучались (см. Раздел «Дозировка и администрация» и «Фармакодинамика»).
Секс
Женщины нашли более высокое воздействие активного метаболита и тикарелору, чем мужчины. Эти различия не считаются клинически значимыми.
Нарушение функции почек
Експозиція тикагрелору була приблизно на 20 % нижчою, а експозиція активного метаболіту – приблизно на 17 % вищою у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв), ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Порушення функції печінки
C max та AUC тикагрелору були відповідно на 12 % і 23 % вищими у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого ступеня порівняно із відповідними показниками у здорових добровольців, однак ефект ПАТ тикагрелору був подібним для обох груп. Корекція дозування для пацієнтів з порушенням функції печінки легкого ступеня не потрібна. Застосування тикагрелору пацієнтам з порушенням функції печінки тяжкого ступеня не вивчалося; інформації щодо фармакокінетики у пацієнтів з порушенням функції печінки помірного ступеня немає. У пацієнтів з помірним або вираженим підвищенням одного або декількох лабораторних показників функції печінки на вихідному рівні плазмові концентрації тикагрелору у середньому були такими ж або дещо вищими у порівнянні з такими у пацієнтів без відхилень на вихідному рівні. Корекція дозування для пацієнтів з порушенням функції печінки помірного ступеня не потрібна (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливості застосування»).
Етнічна належність
У пацієнтів азійського походження середня біодоступність на 39 % вища, ніж у пацієнтів європеоїдної раси. У пацієнтів негроїдної раси біодоступність тикагрелору була на 18 % нижчою, ніж у пацієнтів європеоїдної раси; у ході дослідження клінічної фармакології експозиція (C max та AUC) тикагрелору у японців була приблизно на 40 % (на 20 % після поправки на масу тіла) вищою, ніж у представників європеоїдної раси. Експозиція препарату у пацієнтів іспанського або латиноамериканського походження, була подібною до такої у пацієнтів європеоїдної раси.
Клінічні характеристики.
Показання.
Застосування препарату Брилінта одночасно з ацетилсаліциловою кислотою (АСК) показано для попередження атеротромботичних подій у дорослих пацієнтів з
гострим коронарним синдромом (ГКС) або
інфарктом міокарда (ІМ) в анамнезі та високим ризиком розвитку атеротромботичних подій (див. розділи «Спосіб застосування та дози» і «Фармакодинаміка»).
Протипоказання.
Гіперчутливість до діючої речовини або будь-якої з допоміжних речовин (див. розділ «Побічні реакції»).
Активна патологічна кровотеча.
Внутрішньочерепний крововилив в анамнезі (див. розділ «Побічні реакції»).
Порушення функції печінки тяжкого ступеня (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Особливості застосування» та «Фармакокінетика»).
Одночасне застосування тикагрелору з потужними інгібіторами CYP3А4 (наприклад кетоконазолом, кларитроміцином, нефазодоном, ритонавіром та атазанавіром) протипоказане, оскільки їх одночасне застосування може призвести до значного збільшення експозиції тикагрелору (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Тикагрелор переважно є субстратом CYP3A4 і помірним інгібітором CYP3A4. Тикагрелор також є субстратом P-глікопротеїну (P-gp) та слабким інгібітором P-gp і може підвищувати експозицію субстратів P-gp.
Вплив інших лікарських засобів на тикагрелор
Лікарські засоби, що метаболізуються CYP3A4
Інгібітори CYP3A4
Потужні інгібітори CYP3A4 – одночасне застосування кетоконазолу і тикагрелору призводило до підвищення C max та AUC тикагрелору у 2,4 та 7,3 раза відповідно. C max та AUC активного метаболіту знижувалися на 89 % та 56 % відповідно. Очікується, що інші потужні інгібітори CYP3A4 (кларитроміцин, нефазодон, ритонавір та атазанавір) чинитимуть такий же вплив, а тому одночасне застосування потужних інгібіторів CYP3A4 з тикагрелором протипоказане (див. розділ «Протипоказання»).
Помірні інгібітори CYP3A4 – одночасне застосування дилтіазему з тикагрелором призводило до збільшення C max тикагрелору на 69 % і AUC у 2,7 раза, а також до зниження C max активного метаболіту на 38 %, при цьому його AUC залишалася незмінною. Впливу тикагрелору на плазмові рівні дилтіазему не спостерігалося. Очікується, що інші помірні інгібітори CYP3A4 (наприклад ампренавір, апрепітант, еритроміцин та флуконазол) чинитимуть такий же вплив, а тому їх можна застосовувати одночасно з тикагрелором.
Індуктори CYP3A4
Одночасне застосування рифампіцину з тикагрелором призводило до зниження C max та AUC тикагрелору на 73 % та 86 % відповідно. C max активного метаболіту залишалася незмінною, тоді як AUC знижувалася на 46 %. Очікується, що інші індуктори CYP3A (наприклад фенітоїн, карбамазепін та фенобарбітал) також будуть призводити до зниження експозиції тикагрелору. Одночасне застосування тикагрелору з потужними індукторами CYP3A може призводити до зниження експозиції та ефективності тикагрелору, а тому їх одночасне застосування з тикагрелором не рекомендується.
Циклоспорин (інгібітор P-gp та CYP3A)
Одночасне застосування циклоспорину (600 мг) і тикагрелору призводило до підвищення C max та AUC тикагрелору у 2,3 та 2,8 раза відповідно. У присутності циклоспорину AUC активного метаболіту зростала на 32 %, а C max знижувалася на 15 %.
Дані щодо одночасного застосування тикагрелору з іншими діючими речовинами, що також є потужними інгібіторами P-gp та помірними інгібіторами CYP3А4 (наприклад з верапамілом, хінідином) і можуть зумовлювати зростання експозиції тикагрелору, відсутні. Якщо комбінації неможливо уникнути, одночасне застосування цих лікарських засобів слід здійснювати з обережністю.
Інші
Дослідження клінічної фармакологічної взаємодії показали, що одночасне застосування тикагрелору з гепарином, еноксапарином та АСК чи десмопресином не впливає на фармакокінетику тикагрелору або його активного метаболіту, або на АДФ-індуковану агрегацію тромбоцитів порівняно із застосуванням тільки тикагрелору. За наявності клінічних показань лікарські засоби, що впливають на гемостаз, слід з обережністю застосовувати у комбінації з тикагрелором.
Після щоденного споживання грейпфрутового соку у великих кількостях (3 × 200 мл) спостерігалося збільшення експозиції тикагрелору у 2 рази. Не очікується, що таке збільшення експозиції матиме клінічне значення для більшості пацієнтів.
Вплив тикагрелору на інші лікарські засоби
Лікарські засоби, що метаболізуються CYP3A4
Симвастатин – одночасне застосування тикагрелору із симвастатином збільшувало C max симвастатину на 81 % і AUC на 56 %, а також збільшувало C max симвастатинової кислоти на 64 % та AUC на 52 % (в окремих випадках відзначалося збільшення у 2–3 рази). Одночасне застосування тикагрелору із симвастатином у дозах понад 40 мг на добу може спричинити побічні ефекти симвастатину, що слід зважувати з можливою користю. Впливу симвастатину на плазмові рівні тикагрелору не спостерігалося. Тикагрелор може мати подібний вплив на ловастатин. Одночасне застосування тикагрелору із симвастатином або ловастатином у дозах понад 40 мг не рекомендується.
Аторвастатин – одночасне застосування аторвастатину та тикагрелору збільшувало C max аторвастатинової кислоти на 23 % і AUC на 36 %. Подібне збільшення AUC та C max було відзначено у всіх метаболітів аторвастатинової кислоти. Таке збільшення не вважають клінічно значущим.
Не можна виключити подібний вплив на інші статини, що метаболізуються CYP3A4. Учасники дослідження PLATO, які отримували тикагрелор, приймали різні статини, і у 93 % таких пацієнтів жодних проблем з безпекою статинів не виникало.
Тикагрелор є слабким інгібітором CYP3A4. Одночасне застосування тикагрелору і субстратів CYP3A4 з вузьким терапевтичним індексом (наприклад цизаприду або алкалоїдів ріжків) не рекомендується, оскільки тикагрелор може збільшувати експозицію цих лікарських засобів.
Субстрати P-gp (у тому числі дигоксин та циклоспорин)
Одночасне застосування тикагрелору збільшувало C max дигоксину на 75 %, а AUC – на 28 %. Середні мінімальні рівні дигоксину збільшувалися приблизно на 30 % при одночасному застосуванні тикагрелору, а у деяких випадках спостерігалося максимальне збільшення у 2 рази. У присутності дигоксину C max та AUC тикагрелору та його активного метаболіту залишалися незмінними. Тому у разі одночасного застосування P-gp-залежних лікарських засобів з вузьким терапевтичним індексом, таких як дигоксин, і тикагрелор рекомендується належний клінічний та/або лабораторний моніторинг.
Впливу тикагрелору на концентрацію циклоспорину у крові не спостерігалося. Вплив тикагрелору на інші субстрати P-gp не вивчали.
Лікарські засоби, що метаболізуються CYP2С9
Одночасне застосування тикагрелору з толбутамідом не змінювало плазмових рівнів обох лікарських засобів, що свідчить про те, що тикагрелор не є інгібітором CYP2C9, а тому малоймовірно, що препарат впливатиме на CYP2C9-опосередкований метаболізм таких лікарських засобів, як варфарин і толбутамід.
Пероральні контрацептиви
Одночасне застосування тикагрелору і левоноргестрелу та етинілестрадіолу збільшувало експозиції етинілестрадіолу приблизно на 20 %, але не змінювало фармакокінетики левоноргестрелу. Не очікується клінічно значущого впливу на ефективність перорального контрацептиву у разі одночасного застосування левоноргестрелу та етинілестрадіолу з тикагрелором.
Лікарські засоби, здатні спричиняти брадикардію
Оскільки спостерігалися випадки переважно безсимптомної асистолії шлуночків і брадикардії, слід з обережністю застосовувати тикагрелор одночасно з лікарськими засобами, що здатні спричиняти брадикардію (див. розділ «Особливості застосування»). Однак у дослідженні PLATO не спостерігалося клінічно значущих побічних реакцій після одночасного застосування одного чи більше лікарських засобів, здатних спричиняти брадикардію (наприклад, 96 % пацієнтів одночасно отримували бета-блокатори, 33 % – блокатори кальцієвих каналів дилтіазем і верапаміл та 4 % – дигоксин).
Інша супутня терапія
У ході клінічних досліджень тикагрелор часто застосовували разом з АСК, інгібіторами протонної помпи, статинами, бета-блокаторами, інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) та блокаторами рецепторів ангіотензину протягом тривалого часу, як того потребували супутні стани пацієнтів; а також з гепарином, низькомолекулярним гепарином і внутрішньовенним введенням інгібіторів GpIIb/IIIa протягом нетривалого періоду (див. розділ «Фармакодинаміка»). Ознак клінічно значущих небажаних взаємодій з цими лікарськими засобами не спостерігалося.
Одночасне застосування тикагрелору з гепарином, еноксапарином або десмопресином не впливало на активований частковий тромбопластиновий час (аЧТЧ), активований час згортання (АЧЗ) або на результати кількісного визначення фактора Ха. Однак через можливі фармакодинамічні взаємодії слід з обережністю застосовувати тикагрелор одночасно з лікарськими засобами, здатними впливати на гемостаз.
У зв'язку з повідомленнями про патологічні шкірні кровотечі на фоні застосування селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) (наприклад пароксетину, сертраліну та циталопраму) рекомендується з обережністю застосовувати СІЗЗС з тикагрелором, оскільки це може підвищити ризик кровотечі.
Особливості застосування.
Ризик кровотечі
Застосування тикагрелору пацієнтам з відомим підвищеним ризиком кровотечі слід зважувати, враховуючи користь від препарату у профілактиці атеротромботичних подій (див. розділи «Побічні реакції» та «Фармакодинаміка»). За наявності клінічних показань тикагрелор слід з обережністю застосовувати таким групам пацієнтів:
Пацієнтам зі схильністю до кровотечі (наприклад, у зв'язку з нещодавніми травмами чи нещодавніми хірургічними втручаннями, розладами згортання крові, активною або нещодавно перенесеною шлунково-кишковою кровотечею). Застосування тикагрелору протипоказане пацієнтам з активною патологічною кровотечею, із внутрішньочерепним крововиливом в анамнезі та пацієнтам з порушенням функції печінки тяжкого ступеня (див. розділ «Протипоказання»).
Пацієнтам, які одночасно (впродовж 24 годин після застосування тикагрелору) застосовують лікарські засоби, здатні підвищувати ризик кровотечі (наприклад нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), пероральні антикоагулянти та/або фібринолітичні засоби).
Переливання тромбоцитарної маси не нівелювало антитромбоцитарний ефект тикагрелору у здорових добровольців і, ймовірно, не буде ефективним для лікування пацієнтів із кровотечею. Оскільки одночасне застосування тикагрелору з десмопресином не призводило до зменшення часу кровотечі за методом шаблону, малоймовірно, що десмопресин буде ефективним для лікування клінічної кровотечі (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Застосування антифібринолітичних засобів (амінокапронової кислоти або транексамової кислоти) та/або рекомбінантного фактора VIIа може підвищити гемостаз. Застосування тикагрелору можна поновити після того, як причина кровотечі буде встановлена та контрольована.
Хірургічне втручання
Пацієнтам необхідно порадити, щоб вони повідомляли лікарям і стоматологам, що приймають тикагрелор, до планування будь-якого хірургічного втручання та перед застосуванням будь-якого нового лікарського засобу.
У дослідженні PLATO у пацієнтів, яким проводилося аортокоронарне шунтування (АКШ), у групі тикагрелору випадків кровотечі було більше, ніж у групі клопідогрелю, у разі припинення терапії за 1 добу до операції, але великі кровотечі спостерігалися з такою ж частотою, як і в групі клопідогрелю, у разі припинення терапії за 2 або більше діб до оперативного втручання (див. розділ «Побічні реакції»). Якщо пацієнт потребує планового хірургічного втручання, і антитромбоцитарний ефект є небажаним, застосування тикагрелору слід припинити за 7 днів до операції (див. розділ «Фармакодинамічні властивості»).
Пацієнти, які перенесли ішемічний інсульт
Пацієнтів з ГКС, які перенесли ішемічний інсульт, можна лікувати препаратом Брилінта до 12 місяців (дослідження PLATO).
У дослідження PEGASUS не включали пацієнтів з ІМ в анамнезі, які перенесли ішемічний інсульт. Тому, через відсутність даних, лікування тривалістю понад один рік таким пацієнтам не рекомендується.
Порушення функції печінки
Застосування тикагрелору протипоказане пацієнтам з порушенням функції печінки тяжкого ступеня (див. розділи «Спосіб застосування та дози» і «Протипоказання»). Досвід застосування тикагрелору пацієнтам з порушенням функції печінки середнього ступеня обмежений, а тому рекомендується з обережністю застосовувати препарат таким пацієнтам (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Фармакокінетичні властивості»).
Пацієнти з ризиком брадикардії
Оскільки у більш ранньому клінічному дослідженні спостерігалися випадки переважно безсимптомної асистолії шлуночків, пацієнтів з підвищеним ризиком брадикардії (наприклад пацієнтів без кардіостимулятора із синдромом слабкості синусового вузла, атріовентрикулярною блокадою 2-го чи 3-го ступеня або синкопе, зумовленим брадикардією) не включали в основні дослідження, в яких оцінювали безпеку та ефективність тикагрелору. Тому, у зв'язку з обмеженим клінічним досвідом, тикагрелор слід з обережністю застосовувати таким пацієнтам (див. розділ «Фармакодинаміка»).
Крім цього, необхідно дотримуватися обережності у разі одночасного застосування тикагрелору з лікарськими засобами, здатними спричиняти брадикардію. Однак у дослідженні PLATO не спостерігалося ознак клінічно значущих побічних реакцій після одночасного застосування одного чи більше лікарських засобів, здатних спричиняти брадикардію (наприклад, 96 % пацієнтів приймали бета-блокатори, 33 % – блокатори кальцієвих каналів дилтіазем і верапаміл та 4 % – дигоксин) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Під час холтерівського піддослідження у рамках дослідження PLATO епізоди асистолії шлуночків тривалістю ≥ 3 секунд протягом гострої фази ГКС частіше спостерігалися при застосуванні тикагрелору, ніж клопідогрелю. Збільшення частоти виявлених за допомогою холтерівського моніторингу епізодів шлуночкової асистолії при застосуванні тикагрелору було більш вираженим у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (ХСН), ніж у загальній популяції дослідження під час гострої фази ГКС, але цієї різниці вже через один місяць лікування тикагрелором або порівняно з клопідогрелем не спостерігалося. Небажаних клінічних наслідків, пов'язаних з такою розбіжністю (у тому числі синкопе або виникнення необхідності встановлення кардіостимулятора), у цій популяції пацієнтів не спостерігалося (див. розділ «Фармакодинаміка»).
Задишка
У пацієнтів, які отримували тикагрелор, спостерігали задишку. Задишка зазвичай була легкою або помірно вираженою і часто минала без необхідності припинення лікування. У пацієнтів з бронхіальною астмою/ хронічним обструктивним захворюванням легень (ХОЗЛ) абсолютний ризик розвитку задишки при застосуванні тикагрелору може бути підвищеним. Слід з обережністю застосовувати тикагрелор пацієнтам з бронхіальною астмою та/або ХОЗЛ в анамнезі. Механізм розвитку цього явища не з'ясований. Якщо пацієнт повідомляє про появу, більшу тривалість або посилення задишки, слід провести повне обстеження та, за наявності непереносимості препарату, слід припинити лікування тикагрелором. Детальну інформацію див. у розділі «Побічні реакції».
Підвищення рівня креатиніну
Під час лікування тикагрелором може підвищуватися рівень креатиніну. Механізм розвитку цього явища не з'ясований. Слід перевіряти функцію нирок згідно зі стандартами медичної практики. У пацієнтів з ГКС рекомендується також перевірити функцію нирок через місяць після початку лікування тикагрелором, приділяючи особливу увагу пацієнтам віком ≥ 75 років, пацієнтам з порушенням функції нирок помірного/тяжкого ступеня, а також тим, хто одночасно застосовує блокатори рецепторів ангіотензину (БРА).
Підвищення рівня сечової кислоти
Під час лікування тикагрелором може виникати гіперурикемія (див. розділ «Побічні реакції»). При лікуванні пацієнтів з гіперурикемією або подагричним артритом в анамнезі слід дотримуватися обережності. Застосування тикагрелору пацієнтам із сечокислою нефропатією не рекомендується.
Інше
Враховуючи залежність між підтримувальною дозою АСК та відносною ефективністю тикагрелору порівняно з клопідогрелем, що спостерігалася у дослідженні PLATO, одночасне застосування тикагрелору та високих підтримувальних доз АСК (> 300 мг) не рекомендується (див. розділ «Фармакодинаміка»).
Передчасне припинення лікування
Передчасне припинення застосування будь-якого антитромбоцитарного засобу, в тому числі препарату Брилінта, може призвести до підвищення ризику серцево-судинної смерті або ІМ внаслідок основного захворювання пацієнта. Тому передчасної відміни лікування слід уникати.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Жінки репродуктивного віку
Жінкам репродуктивного віку слід застосовувати відповідні засоби контрацепції, щоб уникнути вагітності під час лікування тикагрелором.
Вагітність
Дані щодо застосування тикагрелору вагітним жінкам відсутні або обмежені. У ході досліджень на тваринах було відзначено репродуктивну токсичність. Тикагрелор не рекомендується для застосування під час вагітності.
Годування груддю
Дані досліджень фармакодинаміки/токсикології у тварин свідчать, що тикагрелор та його активний метаболіт виділяються у грудне молоко. Неможливо виключити ризик для новонародженої/грудної дитини. Рішення щодо припинення годування груддю або припинення/відмови від лікування тикагрелором необхідно приймати, враховуючи користь грудного годування для дитини та користь терапії для жінки.
Репродуктивна функція
Тикагрелор не впливав на фертильність самців та самок тварин.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Тикагрелор не впливає або впливає незначною мірою на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Повідомляли про випадки запаморочення та сплутаності свідомості під час лікування тикагрелором. Тому пацієнтам, в яких з'являються ці симптоми, слід бути обережними під час керування транспортними засобами або роботи з механізмами.
Спосіб застосування та дози.
Дозування
Пацієнтам, які приймають препарат Брилінта, слід також щодня приймати АСК у підтримуючій дозі 75–150 мг, якщо для цього немає особливих протипоказань.
Гострий коронарний синдром
Лікування препаратом Брилінта необхідно починати з разової навантажувальної дози 180 мг (дві таблетки по 90 мг) та надалі приймати по 90 мг двічі на добу. Рекомендована тривалість лікування препаратом Брилінта у дозі 90 мг у пацієнтів з ГКС становить 12 місяців за відсутності клінічних показань для передчасного припинення лікування (див. розділ «Фармакодинаміка»). За наявності клінічних показань, лікування Брилінтою може продовжуватись понад 12 місяців (див. інформацію нижче «Інфаркт міокарда в анамнезі»).
Інфаркт міокарда в анамнезі
Рекомендована доза препарату Брилінта для пацієнтів з ІМ в анамнезі, перенесеним не менш як рік тому, та високим ризиком розвитку атеротромботичних подій за необхідності тривалого лікування становить 60 мг двічі на добу (див. розділ «Фармакодинаміка»). Для пацієнтів з ГКС з високим ризиком атеротромботичних подій лікування можна починати без перерви – як продовження терапії після первинного лікування препаратом Брилінта у дозі 90 мг або іншим інгібітором рецепторів аденозиндифосфату (АДФ), яке тривало один рік. Лікування також можна починати протягом періоду до 2 років після перенесеного ІМ або протягом одного року після закінчення попереднього курсу лікування інгібітором АДФ-рецепторів. Дані щодо ефективності та безпеки препарату Брилінта при продовженні лікування понад 3 роки обмежені.
При необхідності переходу з іншого лікарського засобу на препарат Брилінта першу дозу препарату Брилінта слід прийняти через 24 години після застосування останньої дози іншого антитромбоцитарного препарату.
Пропуск доз и
Слід також уникати пропусків прийому препарату. Якщо пацієнт пропустив дозу препарату Брилінта, йому слід прийняти лише одну таблетку (наступну дозу) у призначений час.
Особливі групи пацієнтів
Пацієнти літнього віку
Корекція дози пацієнтам літнього віку не потрібна (див. розділ «Фармакодинаміка»).
Порушення функції нирок
Корекція дози пацієнтам з порушенням функції нирок не потрібна (див. розділ «Фармакодинаміка»). Інформація щодо застосування препарату пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, відсутня, тому тикагрелор не рекомендується для застосування таким пацієнтам.
Порушення функції печінки
Застосування тикагрелору пацієнтам з порушенням функції печінки тяжкого ступеня не досліджували, а тому застосування препарату таким пацієнтам протипоказане (див. розділ «Протипоказання»). Інформація стосовно застосування препарату пацієнтам з порушенням функції печінки середнього ступеня обмежена. Корекція дози не рекомендується, але застосовувати тикагрелор слід з обережністю (див. розділи «Побічні реакції» та «Фармакокінетика»). Корекція дози пацієнтам з порушенням функції печінки легкого ступеня не потрібна (див. розділ «Фармакокінетика»).
Спосіб застосування
Для перорального застосування.
Препарат Брилінта можна застосовувати незалежно від прийому їжі.
Для пацієнтів, які не можуть проковтнути таблетку цілою, таблетку можна подрібнити в порошок, змішати з половиною склянки води і відразу випити. Склянку необхідно промити, використавши ще півсклянки води, і випити вміст склянки. Суміш також можна вводити через назогастральний зонд (СН8 або більше). Важливо промити назогастральний зонд водою після введення суміші.
Діти
Безпека та ефективність застосування тикагрелору дітям (віком до 18 років) не встановлені. Дані відсутні.
Передозування.
Тикагрелор добре переноситься в разових дозах до 900 мг. Шлунково-кишкова токсичність була дозолімітуючою у дослідженні з наростаючими разовими дозами. Іншими клінічно значущими побічними реакціями, що можуть виникати у разі передозування, є задишка та епізоди шлуночкової асистолії (див. розділ «Побічні реакції»).
У разі передозування можуть виникати вищезазначені потенційні побічні реакції, тому слід розглянути можливість ЕКГ-моніторингу.
На сьогоднішній день антидот для тикагрелору невідомий; не очікується, що тикагрелор буде виводитися за допомогою діалізу (див. розділ «Особливості застосування»). Лікування передозування слід проводити згідно з місцевими стандартами медичної практики. Очікуваним наслідком надмірного дозування тикагрелору є подовження тривалості ризику кровотечі у зв'язку з пригніченням тромбоцитів. Малоймовірно, що переливання тромбоцитарної маси буде ефективним методом лікування пацієнтів із кровотечею (див. розділ «Особливості застосування»). У разі виникнення кровотечі слід вжити відповідних підтримувальних заходів.
Побічні реакції
Профіль безпеки тикагрелору оцінювали у ході двох великомасштабних клінічних досліджень 3-ї фази, що проводилися з метою вивчення результатів лікування (дослідження PLATO та PEGASUS), у яких брали участь понад 39000 пацієнтів (див. розділ «Фармакодинаміка»).
У дослідженні PLATO у пацієнтів, які отримували тикагрелор, частота передчасного припинення лікування через побічні явища була вищою, ніж у пацієнтів, які отримували клопідогрель (7,4 % проти 5,4 %). У дослідженні PEGASUS частота передчасного припинення лікування через побічні явища була вищою серед пацієнтів, які отримували тикагрелор, порівняно з пацієнтами, які отримували тільки АСК (16,1 % при застосуванні тикагрелору в дозі 60 мг з АСК проти 8,5 % при застосуванні тільки АСК). Найбільш частими побічними реакціями у пацієнтів, які отримували лікування тикагрелором, були кровотеча і задишка (див. розділ «Особливості застосування»).
Наведені нижче побічні реакції були виявлені у ході клінічних досліджень або про них повідомляли під час постмаркетингового застосування тикагрелору (таблиця 1).
Побічні реакції наведені за класами систем органів Медичного словника нормативно-правової діяльності (MedDRA). В межах кожного класу системи органів побічні реакції класифіковані за частотою. Групи за частотою визначаються за такими критеріями: дуже часті (≥ 1/10), часті (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасті (від ≥ 1/1000 до < 1/100); рідкісні (від ≥ 1/10000 до < 1/1000); дуже рідкісні (< 1/10 000); частота невідома (не може бути розрахована за наявними даними).
Таблиця 1. Побічні реакції за частотою та класами систем органів
Класи систем органів | Дуже часті | Часті | Нечасті |
Доброякісні, злоякісні та неуточнені новоутворення (у тому числі кісти та поліпи) | Кровотечі з пухлини a | ||
З боку крові та лімфатичної системи | Кровотечі на фоні порушення згортання крові б | ||
З боку імунної системи | Гіперчутливість, у тому числі ангіоневротичний набряк в | ||
Порушення обміну речовин і харчування | Гіперурикемія г | Подагра/ подагричний артрит | |
Психічні розлади | Сплутаність свідомості | ||
З боку нервової системи | Запаморочення, синкопе, головний біль | Внутрішньочерепний крововилив | |
З боку органів зору | Крововилив в око д | ||
З боку органів слуху та рівноваги | Вертиго | Вушний крововилив | |
З боку судинної системи | Артеріальна гіпотензія | ||
Респіраторні, торакальні та медіастинальні порушення | Задишка | Кровотечі з органів дихання е | |
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту | Шлунково-кишкова кровотеча є , діарея, нудота, диспепсія, запор | Ретроперитонеальний крововилив | |
Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини | Крововиливи у підшкірну клітковину або у шкіру ж , висипання, свербіж | ||
Порушення з боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини | Крововиливи у м'язи з | ||
Порушення з боку нирок і сечовидільної системи | Кровотечі із сечовивідних шляхів и | ||
Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз | Кровотечі зі статевих органів і | ||
Відхилення від норми, виявлені у результаті лабораторних досліджень | Підвищений рівень креатиніну в крові г | ||
Травми, отруєння та ускладнення процедур | Кровотеча після проведення процедури, травматичні кровотечі ї |
a Наприклад, кровотеча зі злоякісної пухлини сечового міхура, шлунка, товстої кишки.
б Наприклад, підвищена схильність до утворення синців, спонтанна гематома, геморагічний діатез.
в Виявлено у постмаркетинговому періоді.
г Частота встановлена на основі лабораторних даних (підвищення рівня сечової кислоти > верхньої межі норми від вихідного рівня, що був нижчим від нормального діапазону або відповідав йому. Підвищення рівня креатиніну > 50 % від вихідного рівня) і не відображає частоту повідомлень про побічне явище.
д Наприклад, крововилив у кон'юнктиву, сітківку, в око.
е Наприклад, носова кровотеча, кровохаркання.
є Наприклад, кровотеча з ясен, ректальна кровотеча, кровотеча з виразки шлунка.
ж Наприклад, екхімоз, крововилив у шкіру, петехії.
з Наприклад, гемартроз, крововилив у м'яз.
и Наприклад, гематурія, геморагічний цистит.
і Наприклад, вагінальна кровотеча, гематоспермія, постменопаузна кровотеча.
ї Наприклад, забиття, травматична гематома, травматична кровотеча.
Опис окремих побічних реакцій
Кровотечі
Випадки кровотеч у дослідженні PLATO
Тикагрелор і клопідогрель не відрізнялися за критеріями PLATO частотою великих фатальних/ загрозливих для життя кровотеч, загальною кількістю великих кровотеч частотою великих кровотеч за критеріями TIMI або частотою малих кровотеч за критеріями TIMI. Однак частота комбінованих PLATO великих і малих кровотеч була вищою в групі тикагрелору порівняно із групою клопідогрелю. Декілька пацієнтів у дослідженні PLATO мали фатальні кровотечі: 20 (0,2 %) у групі тикагрелору та 23 (0,3 %) у групі клопідогрелю (див. розділ «Особливості застосування»).
Вік, стать, маса тіла, расова належність, географічний регіон, супутні стани, одночасне лікування та медичний анамнез, у тому числі перенесені інсульт або транзиторна ішемічна атака, не були прогностичними факторами для загальної частоти кровотеч або частоти великих кровотеч у дослідженні PLATO, не пов'язаних з процедурами. Отже, жодна група не була визначена як група підвищеного ризику кровотечі якогось типу.
Кровотечі, пов'язані з АКШ: частота великих фатальних/ загрозливих для життя кровотеч за критеріями PLATO у пацієнтів, яким було проведено аортокоронарне шунтування (АКШ), була подібною у групах лікування тикагрелором і клопідогрелем.
Кровотечі, не пов'язані з АКШ, і кровотечі, не пов ' язані з процедурами: тикагрелор і клопідогрель не відрізнялися за частотою не пов'язаних з АКШ фатальних/ загрозливих для життя великих кровотеч за критеріями PLATO, але загальна частота великих кровотеч за критеріями PLATO, частота великих кровотеч за критеріями ТІМІ та загальна частота великих і малих кровотеч за критеріями TIMI були вищими у групі лікування тикагрелором. Аналогічно, якщо вилучити усі пов'язані з процедурами кровотечі, то частота кровотеч була вищою у групі тикагрелору порівняно з групою клопідогрелю.
Внутрішньочерепний крововилив: при застосуванні тикагрелору було більше внутрішньочерепних крововиливів, не пов'язаних з процедурами (0,3 %), ніж при застосуванні клопідогрелю (0,2 %). Різниці у загальній частоті фатальних кровотеч не було.
Випадки кровотеч у дослідженні PEGASUS
У дослідженні PEGASUS великі кровотечі (TIMI) частіше спостерігалися у групі лікування тикагрелором у дозі 60 мг двічі на добу, ніж у групі лікування тільки АСК. Підвищення ризику фатальних кровотеч не спостерігалося; крім цього, спостерігалося лише незначне підвищення частоти внутрішньочерепних крововиливів у порівнянні з лікуванням тільки АСК. Відзначалося декілька випадків фатальних кровотеч у дослідженні: 11 (0,3 %) при застосуванні тикагрелору у дозі 60 мг та 12 (0,3 %) при застосуванні тільки АСК. Спостережуване підвищення ризику великих кровотеч (ТІМІ) при застосуванні тикагрелору у дозі 60 мг було зумовлене, головним чином, вищою частотою інших великих кровотеч (ТІМІ), серед яких переважали випадки, віднесені до порушень з боку шлунково-кишкового тракту.
Тенденція до збільшення частоти кровотеч, подібна до такої для великих кровотеч за критеріями ТІМІ, спостерігалася також для великих або малих кровотеч за критеріями ТІМІ та великих кровотеч за критеріями PLATO, а також для великих або малих кровотеч за критеріями PLATO. Передчасне припинення лікування у зв'язку з кровотечами частіше спостерігалося при застосуванні тикагрелору у дозі 60 мг, ніж при застосуванні тільки АСК (6,2 % та 1,5 % відповідно). Більшість цих кровотеч були менш серйозними (класифікованими згідно з ТІМІ як такі, що вимагають медичної допомоги), наприклад: носова кровотеча, утворення синців та гематоми.
Профіль кровотеч при застосуванні тикагрелору в дозі 60 мг був відповідним в усіх попередньо визначених підгрупах (наприклад, за віком, статтю, масою тіла, расовою належністю, географічним регіоном, супутніми станами, одночасним лікуванням іншими препаратами та медичним анамнезом) відносно випадків великих за критеріями ТІМІ, великих або малих за критеріями ТІМІ та великих за критеріями PLATO кровотеч.
Внутрішньочерепний крововилив: спонтанні ВЧК при застосуванні тикагрелору у дозі 60 мг та при застосуванні тільки АСК спостерігалися з подібною частотою (n = 13, 0,2 % в обох групах лікування). Травматичні та пов'язані з процедурами ВЧК виникали дещо частіше при застосуванні тикагрелору у дозі 60 мг (n = 15, 0,2 %), ніж при лікуванні тільки АСК (n = 10, 0,1 %). Спостерігалося 6 фатальних ВЧК при застосуванні тикагрелору в дозі 60 мг та 5 фатальних ВЧК при лікуванні тільки АСК. Частота внутрішньочерепних крововиливів була низькою в обох групах лікування, враховуючи значну супутню захворюваність та фактори ризику серцево-судинних захворювань у досліджуваній популяції.
Задишка
Пацієнти, яких лікували препаратом Брилінта, повідомляли про задишку, відчуття нестачі повітря. У дослідженні PLATO таке побічне явище як задишка (задишка, задишка у спокої, задишка при фізичному навантаженні, пароксизмальна нічна задишка та нічна задишка) загалом спостерігалося у 13,8 % пацієнтів, яких лікували тикагрелором, та у 7,8 % пацієнтів, яких лікували клопідогрелем. У дослідженні PLATO у 2,2 % пацієнтів, які отримували тикагрелор, та у 0,6 % пацієнтів, які отримували клопідогрель, дослідники вважали задишку пов'язаною з лікуванням, деякі з цих випадків були серйозними (0,14 % у групі тикагрелору; 0,02 % у групі клопідогрелю) (див. розділ «Особливості застосування»). Найчастіше симптоми задишки були легкими або помірними; у більшості випадків повідомлялося про разовий напад, який мав місце невдовзі після початку лікування.
У порівнянні із пацієнтами, яким застосовують клопідогрель, пацієнти з бронхіальною астмою/ ХОЗЛ, які отримують тикагрелор, можуть мати підвищений ризик виникнення несерйозних випадків задишки (3,29% при застосуванні тикагрелору та 0,53 % при застосуванні клопідогрелю) та серйозних випадків задишки (0,38 % при лікуванні тикагрелором та 0,00 % при лікуванні клопідогрелем). В абсолютному вираженні цей ризик був вищим, ніж у загальній популяції дослідження PLATO. Тикагрелор слід з обережністю застосовувати пацієнтам з бронхіальною астмою та/або ХОЗЛ в анамнезі (див. розділ «Особливості застосування»).
Приблизно 30 % епізодів задишки минули протягом 7 днів. У дослідження PLATO включали пацієнтів з такими захворюванням на вихідному рівні, як застійна серцева недостатність, ХОЗЛ або бронхіальна астма; ці пацієнти, а також пацієнти літнього віку мали більшу схильність до розвитку задишки. 0,9 % пацієнтів, які отримували препарат Брилінта, передчасно припинили лікування досліджуваним препаратом через появу задишки, у порівнянні з 0,1 % пацієнтів, які отримували клопідогрель. Вища частота задишки при застосуванні препарату Брилінта не пов'язана з розвитком нової або погіршенням перебігу наявної хвороби серця або легень (див. розділ «Особливості застосування»). Брилінта не впливає на результати дослідження легеневої функції.
У дослідженні PEGASUS задишка спостерігалася у 14,2 % пацієнтів, які отримували тикагрелор у дозі 60 мг двічі на добу, та у 5,5 % пацієнтів, які отримували тільки АСК. Як і в дослідженні PLATO, у більшості випадків задишка була легкою або помірною (див. розділ «Особливості застосування»). Пацієнти, у яких спостерігалася задишка, як правило, були літнього віку і мали задишку, ХОЗЛ або бронхіальну астму на вихідному рівні.
Дані лабораторних досліджень
Підвищення рівня сечової кислоти: у дослідженні PLATO концентрація сечової кислоти підвищилась більше верхньої межі норми у 22 % пацієнтів, які отримували тикагрелор, у порівнянні з 13 % пацієнтів, які отримували клопідогрель. Відповідні показники у дослідженні PEGASUS становили 9,1 %, 8,8 % і 5,5 % при застосуванні тикагрелору у дозі 90 мг, 60 мг і плацебо відповідно. Середній рівень сечової кислоти у сироватці підвищився приблизно на 15 % при застосуванні тикагрелору у порівнянні з приблизно 7,5 % при застосуванні клопідогрелю, а після припинення лікування знизився приблизно на 7 % при застосуванні тикагрелору, але не знизився при застосуванні клопідогрелю. У дослідженні PEGASUS зворотне підвищення середнього рівня сечової кислоти у сироватці на 6,3 % та 5,6 % спостерігалося при застосуванні тикагрелору у дозі 90 мг та 60 мг відповідно, у порівнянні зі зниженням на 1,5 % у групі плацебо. У дослідженні PLATO частота подагричного артриту становила 0,2 % при застосуванні тикагрелору та 0,1 % при застосуванні клопідогрелю. Відповідні показники для подагри/подагричного артриту у дослідженні PEGASUS становили 1,6 %, 1,5 % та 1,1 % у групі тикагрелору у дозі 90 мг, 60 мг і групі плацебо відповідно.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції
Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливим. Це дозволяє продовжувати контроль за співвідношенням користь/ризик лікарського засобу. Медичних працівників просять повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції.
Термін придатності.
3 роки.
Умови зберігання.
Зберігати при температурі не вище 30 ºС. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка. По 14 таблеток у блістері, по 4 блістери у картонній коробці.
Категорія відпуску.
За рецептом.
Виробник.
АстраЗенека АБ.
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.
Гертуневеген, Содертал'є, 151 85, Швеція.
ТИКАГРЕЛОР
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа