ЦЕФТРИАКСОН-ДАРНИЦА порошок д/р-ра д/ин. 1 г фл. №40

Для медицинского использования препарата

Ceftrixson-Darnitsa

(Ceftriaxone-Darnitsa)

Состав :

Активный ингредиент: CEFCRIAXONE;

1 флакон содержит цефтриаксон натриевой соли в переносе в цефтриаксон 500 мг (0,5 г) или 1 г.

Лекарственная форма. Порошок для инъекционного раствора.

Фармакотерапевтическая группа. Антибактериальные агенты для системного применения. Другие бета-лактами антибиотики. Гефалоспорины III поколения. Цефтриаксон. УАТС код J01D D04.

Клинические характеристики.

Индикация.

Ceftrixson-Darnitsa используется для лечения инфекций, полученные патогены чьи чувствительны к цефтриаксону:

Периодиориальная профилактика инфекций в хирургических вмешательствах на органах желудочно-кишечного тракта, желчного тракта, мочевыводящих путей и во время гинекологических процедур, но только в случаях потенциального или известного загрязнения.

При назначении препарата необходимо придерживаться официальных рекомендаций для антибиотикотерапии и, в частности рекомендаций по профилактике антибиотикозного сопротивления.

Противопоказание.

Повышенная чувствительность к цефтриаксону или любому другому цефалоспорину. Наличие в анамнезе тяжелых реакций гиперчувствительности (например, анафилактические реакции) к любому другому типу бета-лактама антибактериальных агентов (пенициллинов, монобактам и карбапены).

Ceftriaxone противопоказан:

Преждевременный новорожденный возраст ≤ 41 неделя с учетом времени внутриутробного развития (гестационный возраст + возраст после рождения). В исследованиях in vitro показал, что цефтриаксон может сместить билирубин с соединением с сывороковым альбумином крови, который приводит к возможным рискам развивающейся энцефалопатией билирубина у таких пациентов.

Пожертвованный новорожденный (возраст ≤ 28 дней):

До внутримышечного введения цефтриаксона необходимо исключить наличие противопоказаний к использованию лидокаина, если он используется в качестве растворителя (см. Раздел «Особенности применения»). Видеть Инструкция по медицинскому использованию лидокаина, особенно противопоказаний.

Решения цефтриаксона, содержащего лидокаин, никогда не должны вводиться внутривенно.

Способ применения и доза.

Взрослые и дети в возрасте 12 лет : назначают 1-2 г Ceftriacone 1 раз в день (каждый

24 часа). При тяжелых инфекциях или инфекциях, полученные патогены которых имеют только умеренную чувствительность к цефтриаксону, суточная доза может быть увеличена до 4 г.

Новорожденные, младенцы и дети до 12 лет.

Ниже рекомендуются дозы для использования 1 раз в день.

Новорожденные до 2 недель: 20-50 мг / кг Вес тела 1 Время в день, суточная доза не должна превышать 50 мг / кг массы тела. При определении дозы препарата для пожертвованных и недоношенных детей нет различий.

Цефтриаксон противопоказан для использования новорожденных ≤ 28 дней при необходимости (или ожидаемой необходимости) лечения внутривенными растворами кальция, включая постоянную внутривенную инфузию, содержащую кальций, например, парентеральное питание, из-за риска солей кальция, осаждает цефтриаксон (см. Противопоказание раздел).

Новорожденные и дети до 12 лет: 20-80 мг / кг Вес тела 1 раз в день.

Дети с весом тела более 50 кг для прописания доз для взрослых.

Внутривенные дозы 50 мг / кг или выше должны вводиться настойкой по меньшей мере

30 минут. Дозы, превышающие 80 мг / кг массы тела, не должны использоваться из-за повышенного риска осаждений желчи.

Пациенты пожилых людей.

Для пожилых пациентов, подлежащих правильному функционированию почек и печени, регулировка дозы не требуется.

Продолжительность лечения.

Доза и способ применения должны быть определены в зависимости от степени тяжести инфекции, чувствительности патогенного микроорганизма и состояния пациента. В большинстве случаев удовлетворительные терапевтические результаты могут быть получены при использовании препарата один раз в день.

Продолжительность терапии зависит от хода заболевания. Как принято с антибиотическими терапией, использование цефтриаксон-Дарницка должно по-прежнему минимизировать

48-72 часа после исчезновения в больной лихорадке или после получения результата, указывающего на бактериальную искоренение.

Комбинированная терапия.

Исследования показали, что в отношении многих грамотрицательных бактерий существует синергизм между цефтриаксонами и аминогликозидами. Несмотря на то, что повышенная эффективность таких комбинаций не всегда может быть предсказана, она должна иметь в виду в присутствии тяжелых, угрожающих инфекций, вызванных псевдомонасом aeruginosa . Из-за физической несовместимости цефтриаксона и аминогликозидов их следует вводить отдельно в рекомендуемых дозах.

Дозировка в особых случаях.

Менингит.

В бактериальном менингите у младенцев и детей в возрасте до 12 лет начинаются с дозы

100 мг / кг (но не более 4 г) 1 раз в день. Как только будет идентифицирован патоген, и его чувствительность определяется, доза может быть уменьшена соответственно. Лучшие результаты были достигнуты с такой продолжительностью лечения:

Борелиоз Лайм : взрослые и дети - 50 мг / кг (самая высокая суточная доза - 2 г) 1 раз в день для

14 дней.

Гонорея .

Для лечения гонореи (вызванные формированием и инокулирующими пенициллиназными штаммами) рекомендуется прописать одну дозу 250 мг внутримышечно.

Профилактика инфекций в хирургии.

Для профилактики послеоперационных инфекций в загрязненных или потенциально загрязненных хирургических вмешательствах рекомендуется - в зависимости от степени риска инфекции - ввести одну дозу 1-2 г цефтриаксона за 30-90 минут до операции. В операциях на гуще и прямой кишке хорошо установленного одновременного введения цефтриаксон и один из 5-нитромидазолов, например, орнидазол.

Нарушение функций почек и печени.

У пациентов с нарушениями функций почек нет необходимости уменьшать дозу в случае, если функция печени остается нормальной. Только в случае почечной недостаточности на претериальном этапе (клиренс креатинина менее 10 мл / мин) суточная доза не должна превышать 2 г.

Пациенты, которые находятся в диализе , не требуют дополнительного введения препарата после диализа. Он также должен контролировать концентрацию цефтриаксона в сыворотке, поскольку эти пациенты могут уменьшить скорость выпуска. Ежедневная доза препарата у пациентов, которые находятся в диализе, не должны превышать 2 г.

У пациентов с функциями печени нет необходимости уменьшать дозу в случае, если функция почек остается нормальной.

При одновременном серьезном нарушении функций почек и печени необходимо регулярно определять концентрацию цефтриаксона в плазме крови и регулировать дозу препарата, при необходимости, поскольку уровень выхода у таких пациентов может уменьшиться.

Подготовка решений.

Восстановленные решения должны использоваться сразу после приготовления.

Внутримышечная инъекция.

Для внутримышечной инъекции 1 г растворяется в 3,5 мл 1% раствора лидокаина; Инъекция делать в центре великих мышц. Следует вводить не более 1 г на один участок.

Если лидокаин используется в качестве растворителя, результирующее решение никогда не следует вводить внутривенно (см. Раздел «Противопоказания»). Для получения подробной информации рекомендуется ознакомиться с инструкциями по медицинскому использованию лидокаина.

Использование Lidocaine включает предварительный тест для определения индивидуальной чувствительности к этому лекарственному продукту.

Внутривенная инъекция.

Для внутривенной инъекции следует растворить 1 г цефтриаксона в 10 мл воды для инъекции; Внедрить внутривенно медленно (2-4 минуты).

Внутривенная инфузия.

Внутривенная инфузия должна занять не менее 30 минут. Для приготовления раствора для инфузии растворяют 2 г препарата в 40 мл одного из следующих инфузионных растворов, свободных от ионов кальция: 0,9% хлорида натрия, 0,45% хлорида натрия + 2,5% глюкозы, 5% глюкоза, 10% глюкозы,

6% декстран в растворе глюкозы 5%, 6-10% гидроксиэтилкрахмал, вода для инъекций. Учитывая возможную несовместимость, растворы, содержащие цефтриаксон, не могут быть смешаны с растворами, содержащими другие антибиотики, как в приготовлении, так и при введении.

Однако 2 г цефтриаксона и 1 г орнидазола являются физически и химически совместимыми в 250 мл физиологического раствора хлорида натрия или раствора глюкозы.

Невозможно использовать растворители, содержащие кальций, такие как кольцевое решение или раствор Markman, для растворения цефтриаксона в флаконах или для разбавления пониженного раствора для внутривенного введения в связи с вероятностью формирования осаждения солей кальция цефриксий. Возникновение осадков солей кальция цефтриаксона также может происходить при смешивании цефтриаксона с растворами, содержащими кальция в одной инфузионной системе для внутривенного введения. Препарат нельзя вводить внутривенно растворами, содержащими кальция, в том числе длительные инфузии, содержащие кальцию, например, парентеральное питание. Однако, за исключением новорожденных, цефтриаксон и растворы, содержащие кальция, содержащие кальция, можно вводить последовательно, если система инфузии тщательно промывается между инфузиями с совместимым раствором (см. «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими взаимодействиями»).

Неблагоприятные реакции.

Инфекции: генерический генитальный тракт, возможна суперинфекция различной локализации, вызванная дрожжами, грибами или другими устойчивыми микроорганизмами.

Из системы крови и лимфатической системы: нейтропения, лейкопения, гранулоцитопения, эозинофилия, тромбоцитопения, анемия (в том числе гемолитическая анемия), протрите протромбин, расстройство коагуляции, агранулоцитоз. Во время длительного лечения вы должны регулярно контролировать изображение крови.

Из иммунной системы: анафилактический шок, анафилактические реакции, анафилактоидные реакции, гиперчувствительность.

Из нервной системы: головная боль, головокружение, судороги.

По слухам и равновесие органов: головокружение.

Респираторными органами, грудью и средой: бронхоспазм.

Из пищеварительного тракта: стоматит, глоссит, безформированные кал или диарея, тошнота, рвота, панкреатит (возможно, вызванные обструкцией желчных протоков). Такие побочные реакции обычно являются легкими и часто исчезающими во время или после прекращения лечения. Псевдомембранозный колит, в основном, вызванный сложным трансмиссией . У большинства этих пациентов были факторы риска в билиарных трактах, например, лечение в истории, тяжелых заболеваниях и полное парентеральное питание.

В этом случае невозможно исключить роль осадков, сформированных под действием цефтриаксона в желчных трактах, в развитии панкреатита.

С стороны гепатобилиарной системы: увеличение количества ферментов печени в сыворотке (AST, ALT, щелочная фосфатаза), ядерной желтухи. Наблюдалось осаждение цефтриаксона соли кальция в желчном мочевом пузыре, чаще всего у пациентов, получающих дозы, которые превышают рекомендуемую стандартную дозу. У детей в перспективных исследованиях с внутривенным использованием препарата наблюдалась другая частота образования осадка в некоторых исследованиях - более 30%. Частота образования осадка меньше в проведении медленной инфузии

(20-30 минут). Этот эффект, как правило, бессимптомное, но в редких случаях осаждение сопровождается такими клиническими симптомами как боль, тошнота и рвота. В этих случаях рекомендуется симптоматическое лечение. Осаждение, как правило, обратимо после окончания цефтриаксона.

Из кожи и подкожной клетчатки: аллергические кожные реакции, такие как сыпь, вкл. Макулопапулоз, уравнение, аллергический дерматит, зуд, отек. Мультиформная эритема, синдром Стивенс-Джонсона, синдрома Лэйллы / токсический эпидермальный некролис, острая генерализованная экзематоя пустулоз.

Из мочевой системы: Олигурия, глюкосур, Hematuria. Осадка в почках, главным образом у детей от 3 лет, которые обращались с самыми высокими ежедневными дозами (80 мг / кг / день или более) или общие дозы, превышающие 10 г, а также другие факторы риска, такие как дегидратация или иммобилизация. Формирование осадка в почках обратимо после прекращения цефтриаксона. В связи с этим было сообщено аннудии и нарушая функцию почек.

Общие нарушения: озноб, Pirexia.

Реакции на введении сайта: гибкие и боль в месте инъекции могут развиваться после внутривенного введения, которые могут быть минимизированы медленной инъекцией в течение не менее 2-4 минут. Интрамузионная инъекция без использования лидокаина болезненна.

Влияние на результаты лабораторных параметров: повышение уровня креатинина в крови, ложноположительный тест коум. Как и другие антибиотики, цефтриаксон может вызвать ложноположительный результат образца на галактосемии. Неземные положительные результаты могут быть получены с определяемым глюкозой в моче, поэтому при лечении цефтриаксона-дарской глюкозурии, при необходимости, он должен определяться методом фермента.

Взаимодействие с кальциями.

Редкие случаи тяжелых нежелательных реакций, иногда с летальными последствиями, зарегистрированными в преждевременных и новорожденных (возрастных <28 дней), которые внутривенно ввели препараты Ceftrixone и кальция. В вскрытии в легких и почках были обнаружены осадок кальциевой соли цефтриаксона. Высокий риск формирования осадков у новорожденных является следствием их небольшого объема крови и дольше, чем взрослые, период полураспада цефтриаксона (см. Разделы «Противопоказания», «Особенности применения»).

Зарегистрированные случаи формирования осадков в почках, главным образом у детей в возрасте 3 лет, что получило большие дозы препарата (например, ≥ 80 мг / кг / день) или общие дозы выше

10 грамм, а также имели дополнительные факторы риска (например, потребление ограниченного использования жидкости или постельное белье). Риск формирования осадков увеличивается у пациентов, лишенных мобильности или у пациентов в состоянии обезвоживания. Осадки могут сопровождаться симптомами или быть бессимптомным, могут привести к почечной недостаточности и анурии и исчезнуть после остановки использования цефтриазона (см. Раздел «Особенности применения»).

Зарегистрированные случаи формирования осаждения кальциевой соли Ceftrixone в желчном пузыре, предпочтительно у пациентов с препаратом, введенными в дозах выше, чем в стандартной рекомендуемой дозе. У детей, согласно потенциальным исследованиям, частота формирования осадков с внутривенным введение была разными - в некоторых исследованиях более 30%. С медленным введением препарата (в течение 20-30 минут) частота образования осадок, очевидно, ниже. Образование осадков обычно не сопровождается симптомами, но в редких случаях существуют такие клинические симптомы, как боль, тошнота и рвота. В таких случаях рекомендуется симптоматическое лечение. После завершения цефтриаксона осадок обычно исчезает (см. Раздел «Особенности применения»).

Передозировка.

Симптомы: возможная лихорадка, лейкопения, тромбоцитопения, острая гемолитическая анемия, кожа, желудочно-кишечные реакции и реакции печени, одышка, почечная недостаточность, стоматит, анорексия, временная потеря слуха, потери ориентации в пространстве.

Лечение: симптоматическая и поддерживающая терапия. Там нет специфического противояда. Гемодиалисис и перитонеальный диализ неэффективны.

Применение во время беременности или грудного вскармливания.

Беременность.

Ceftriaxson проникает в барьер плаценты. Существуют ограниченные данные об использовании цефтриаксона беременными женщинами. Исследования животных не указывают на прямое или косвенное вредное воздействие на эмбрион / фрукты, пер- и постнатальное развитие. Во время беременности, в частности в первом триместре, Ceftrixon можно использовать только в том случае, если выгода превышает риск.

Кормление грудью.

Ceftrixon проникает в грудное молоко в низких концентрациях, но с использованием препарата в терапевтических дозах не ожидается никакого влияния на молочные доски. Однако риск диареи и грибковой инфекции слизистых оболочек нельзя исключать. Необходимо учитывать возможность сенсибилизации. Потрібно прийняти рішення щодо припинення годування груддю або відмови від застосування цефтриаксону із врахуванням користі від грудного вигодовування для дитини та користі від терапії для жінки.

Фертильність.

У дослідженнях репродуктивної функції не було виявлено ознак небажаного впливу на чоловічу або жіночу фертильність.

Діти.

Препарат застосовують дітям згідно з дозуванням, зазначеним у розділі «Спосіб застосування та дози».

Особливості застосування.

Реакції гіперчутливості.

Як і при застосуванні всіх бета-лактамних антибіотиків, повідомлялося про випадки серйозних реакцій гіперчутливості, іноді із летальними наслідками (див. розділ «Побічні реакції»). У випадку тяжких реакцій гіперчутливості застосування цефтриаксону слід негайно припинити та вжити належних невідкладних заходів. Перед початком лікування слід встановити, чи є у пацієнта в анамнезі тяжкі реакції гіперчутливості до цефтриаксону, інших цефалоспоринів або інших типів бета-лактамних засобів. Слід з обережністю застосовувати цефтриаксон пацієнтам із наявністю в анамнезі нетяжкої гіперчутливості до інших бета-лактамних препаратів.

Зареєстровані випадки тяжких небажаних реакцій з боку шкіри (синдром Стівенса-Джонсона або синдром Лайєла/токсичний епідермальний некроліз); однак частота цих явищ невідома (див. розділ «Побічні реакції»).

Взаємодія із лікарськими засобами, що містять кальцій.

У недоношених та доношених немовлят віком менше 1 місяця описані випадки утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону у легенях та нирках із летальними наслідками. Щонайменше одному із цих пацієнтів цефтриаксон та кальцій вводили у різний час та через різні внутрішньовенні інфузійні системи. Згідно із наявними науковими даними, не зареєстровано підтверджених випадків утворення внутрішньосудинних преципітатів, крім як у новонароджених, яким вводили цефтриаксон та кальцієвмісні розчини або будь-які інші кальцієвмісні препарати. У дослідженнях іn vitro було показано, що новонародженим загрожує підвищений ризик утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону порівняно із пацієнтами інших вікових груп.

При застосуванні цефтриаксону пацієнтам будь-якого віку препарат не можна змішувати або вводити одночасно із будь-якими розчинами для внутрішньовенного введення, що містять кальцій, навіть при використанні різних інфузійних систем або введенні препаратів у різні інфузійні ділянки. Проте пацієнтам віком старше 28 днів цефтриаксон та кальцієвмісні розчини можна вводити послідовно, один після одного, за умови введення препаратів через різні інфузійні системи у різні ділянки тіла або заміни чи ретельного промивання інфузійної системи між введенням цих засобів фізіологічним сольовим розчином, щоб запобігти утворенню преципітату. Пацієнтам, які потребують постійних інфузій кальцієвмісних розчинів для повного парентерального харчування (ППХ), медичні працівники можуть призначити альтернативні антибактеріальні засоби, застосування яких не пов'язане із подібним ризиком утворення преципітатів. Якщо застосування цефтриаксону пацієнтам, які потребують постійного харчування, визнано необхідним, розчини для ППХ та цефтриаксон можна вводити одночасно, хоча і через різні інфузійні системи та у різні ділянки тіла. Також введення розчинів для ППХ можна призупинити на час інфузії цефтриаксону та промити інфузійні системи між введенням розчинів (див. розділи «Протипоказання», «Побічні реакції» та «Несумісність»).

Діти.

Безпека та ефективність цефтриаксону у новонароджених, немовлят та дітей були встановлені для доз, описаних у розділі «Спосіб застосування та дози». У дослідженнях було показано, що цефтриаксон, як деякі інші цефалоспорини, може витісняти білірубін зі зв'язку із альбуміном сироватки крові.

Препарат протипоказаний недоношеним та доношеним новонародженим, яким загрожує ризик розвитку білірубінової енцефалопатії (див. розділ «Протипоказання»).

Імуноопосередкована гемолітична анемія.

Випадки імуноопосередкованої гемолітичної анемії спостерігалися у пацієнтів, які отримували антибактеріальні засоби класу цефалоспоринів (див. розділ «Побічні реакції»). Тяжкі випадки гемолітичної анемії, в тому числі із летальними наслідками, були зареєстровані в період лікування цефтриаксоном як у дорослих, так і у дітей.

Якщо під час застосування цефтриаксону у пацієнта виникає анемія, слід розглянути діагноз анемії, асоційованої із застосуванням цефалоспорину, та припинити застосування цефтриаксону до встановлення етіології захворювання.

Довготривале лікування.

При довготривалому лікуванні слід регулярно проводити розгорнутий аналіз крові.

Цефтриаксон може збільшувати протромбіновий час. У зв'язку з цим при підозрі на дефіцит вітаміну К необхідно визначати протромбіновий час.

Коліт/надмірний ріст нечутливих мікроорганізмів.

Випадки коліту та псевдомембранозного коліту, асоційованих із застосуванням антибактеріальних засобів, були зареєстровані на фоні застосування майже всіх антибактеріальних засобів, в тому числі цефтриаксону. Тяжкість цих захворювань може коливатися від легкої до загрозливої для життя. Тому важливо враховувати можливість такого діагнозу у пацієнтів, у яких під час або після застосування цефтриаксону виникла діарея (див. розділ «Побічні реакції»). Слід обміркувати припинення терапії цефтриасконом та застосування відповідних засобів проти Clostridium difficile . Лікарські засоби, що пригнічують перистальтику, застосовувати не слід.

Як і при застосуванні інших антибактеріальних засобів, можуть виникати суперінфекції, спричинені нечутливими до препарату мікроорганізмами (ентерококи і штами Candida ).

Цефтриаксон потрібно з обережністю застосовувати пацієнтам із кишково-шлунковими захворюваннями в анамнезі, зокрема колітом.

Тяжка ниркова та печінкова недостатність.

У випадку тяжкої ниркової та печінкової недостатності рекомендований ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності препарату (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Слід виявляти обережність при застосуванні цефтриаксону хворим із нирковою недостатністю, які одночасно отримують аміноглікозиди та діуретики.

Вплив на результати серологічних досліджень.

При застосуванні цефтриаксону тест Кумбса може давати хибнопозитивні результати. Також препарат може спричиняти хибнопозитивні результати аналізу на наявність галактоземії (див. розділ «Побічні реакції»).

При визначенні глюкози у сечі неферментними методами можуть бути отримані хибнопозитивні результати. Протягом застосування цефтриаксону рівні глюкози у сечі слід визначати за допомогою ферментних методів аналізу (див. розділ «Побічні реакції»).

Натрій.

Кожен грам препарату містить 3,6 ммоль натрію. Це слід взяти до уваги пацієнтам, які дотримуються дієти із контрольованим вмістом натрію.

Спектр антибактеріальної активності.

Цефтриаксон має обмежений спектр антибактеріальної активності і може бути непридатним для застосування в якості монотерапії при лікуванні певних типів інфекції, крім випадків, коли збудник вже підтверджений (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). У випадку полімікробних інфекцій, коли серед підозрюваних збудників є резистентні до цефтриаксону мікроорганізми, слід розглянути застосування додаткових антибіотиків.

Застосування лідокаїну.

Якщо в якості розчинника застосовують розчин лідокаїну, цефтриаксон можна вводити лише внутрішньом'язово. Перед введенням препарату слід обов'язково врахувати протипоказання до застосування лідокаїну, застереження та іншу відповідну інформацію, наведену у інструкції для медичного застосування лідокаїну (див. розділ «Протипоказання»). При внутрішньом'язових ін'єкціях одразу ж після уколу рекомендується витягнути поршень шприца (не повинна з'являтися кров), щоб переконатися, що голка не потрапила у кровоносну судину. Слід використосувати свіжоприготовлені розчини.

Розчин лідокаїну у жодному випадку не можна вводити внутрішньовенно.

Жовчнокам'яна хвороба.

У випадку наявності на сонограмі тіней, слід зважити на можливість утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону. Затінення, що помилково вважалися жовчними каменями, спостерігалися на сонограмах жовчного міхура, і частота їх виникнення зростала при застосуванні цефтриаксону у дозі 1 г/добу та вище. Особливої обережності слід дотримуватися при застосуванні препарату дітям. Дітям не слід застосовувати дози, що перевищують 80 мг/кг маси тіла, оскільки підвищується ризик утворення жовчного преципітату. Такі преципітати зникають після припинення терапії цефтриаксоном. У рідкісних випадках утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону супроводжувалося симптоматикою. За наявності симптомів рекомендується консервативне нехірургічне лікування, і лікар має прийняти рішення про припинення застосування препарату, спираючись на результати оцінки користі-ризику конкретного випадку (див. розділ «Побічні реакції»).

Жовчний стаз.

Випадки панкреатиту, можливо спричинені непрохідністю жовчних шляхів, були зареєстровані у пацієнтів, які отримували цефтриаксон (див. розділ «Побічні реакції»). Більшість із таких пацієнтів мали фактори ризику розвитку холестазу та утворення біліарного сладжу, такі як попередня значна терапія, тяжка хвороба та повне парентеральне харчування. Не можна виключати, що ініціюючим або додатковим фактором розвитку цього порушення може бути утворення у жовчних шляхах преципітатів внаслідок застосування цефтриаксону.

Нирковокам'яна хвороба.

Зареєстровані випадки утворення ниркових каменів, що зникали після припинення застосування цефтриаксону (див. розділ «Побічні реакції»). У випадку наявності симптомів слід зробити ультразвукове обстеження. Рішення щодо застосування препарату пацієнтам із наявністю в анамнезі ниркових каменів або гіперкальціурії приймає лікар, спираючись на результати оцінки користі-ризику у кожному конкретному випадку.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Відповідні дослідження не проводилися. У зв'язку з можливістю виникнення таких побічних реакцій, як запаморочення, цефтриаксон може впливати на здатність керувати транспортними засобами або працювати зі складними механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Розчинники, що містять кальцій , такі як розчин Рінгера або розчин Гартмана, не слід використовувати для відновлення препарату у флаконах або для подальшого розведення відновленого розчину для внутрішньовенного введення, оскільки може утворитися преципітат. Преципітати кальцієвої солі цефтриаксону також можуть утворюватися при змішуванні цефтриаксону із кальцієвмісними розчинами в одній інфузійній системі. Цефтриаксон не можна вводити одночасно із розчинами для внутрішньовенного введення, що містять кальцій, в тому числі із кальцієвмісними розчинами для тривалих інфузій, такими як розчини для парентерального харчування, за допомогою Y-подібної системи. Однак решті пацієнтів, крім новонароджених, цефтриаксон та кальцієвмісні розчини можна вводити послідовно, один після одного, якщо між інфузіями ретельно промити систему сумісною рідиною. У дослідженнях і n vitro із використанням плазми пуповинної крові дорослих та новонароджених було показано, що новонародженим загрожує підвищений ризик утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Протипоказання», «Особливості застосування», «Побічні реакції»).

Аміноглікозиди. Існують суперечливі дані щодо потенційного посилення токсичного впливу аміноглікозидів на нирки при їх застосуванні разом із цефалоспоринами. В таких випадках слід ретельно дотримуватися рекомендацій із моніторингу рівня аміноглікозидів (та функції нирок) у клінічній практиці.

Нестероїдні протизапальні засоби, антиагреганти, антагоністи вітаміну К (наприклад, варфарин) : підвищення можливості кровотечі.

Сумісне застосування препарату із пероральними антикоагулянтами може посилювати ефект проти вітаміну К та ризик кровотечі. Рекомендується часто перевіряти міжнародне нормалізоване співвідношення та належним чином корегувати дозу антивітаміну К як під час, так і після терапії цефтриаксоном (див. розділ «Побічні реакції»).

Петльові діуретики та нефротоксичні препарати − підвищується ризик нефротоксичності.

Бактеріостатичні антибіотики (хлорамфенікол, тетрацикліни): знижують бактерицидний ефект цефтриаксону. У дослідженні in vitro при застосуванні хлорамфеніколу у комбінації із цефтриаксоном спостерігалися антагоністичні ефекти. Клінічна значущість цих даних невідома.

Гормональні контрацептиви: знижується ефективність гормональних контрацептивів, тому рекомендується використовувати додаткові (негормональні) методи контрацепції під час лікування та протягом 1 місяця після його завершення.

Інші бета-лактамні антибіотики: можливість розвитку перехресних алергічних реакцій.

Після застосування етанолу одразу після прийому цефтриаксону не спостерігалося ефектів, схожих на дію дисульфіраму.

Цефтриаксон не містить N-метилтіотетразольну групу, яка б могла привести до непереносимості етанолу або кровотечі, що властиво деяким іншим цефалоспоринам.

Пробенецид: не впливає на канальцеву секрецію цефтриаксону (на відміну від інших цефалоспоринів).

Як і інші антибіотики, цефтриаксон може знижувати терапевтичний ефект вакцини проти тифу , проте такий ефект розповсюджується лише на ослаблений штам Ty21 .

Розчин Цефтриаксону-Дарниця не слід змішувати або вводити одночасно з іншими антимікробними препаратами у зв'язку з фармацевтичною несумісністю.

Цефтриаксон несумісний і його не можна змішувати з амзакрином , ванкоміцином , флуконазолом та аміноглікозидами .

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Цефтриаксон – парентеральний цефалоспориновий антибіотик III покоління з пролонгованою дією.

Мікробіологія. Бактерицидна активність цефтриаксону зумовлена пригніченням синтезу клітинних мембран. Цефтриаксон активний in vitro відносно більшості грамнегативних і грампозитивних мікроорганізмів. Цефтриаксон характеризується дуже великою стійкістю до більшості b-лактамаз (як пеніциліназ, так і цефалоспориназ) грампозитивних і грамнегативних бактерій. Цефтриаксон активний відносно таких мікроорганізмів in vitro і при клінічних інфекціях (див. розділ «Показання»):

Грампозитивні аероби. Staphylococcus aureus ( метициліночутливий), коагулазо-негативні стафілококи, Streptococcus pyogenes (β-гемолітичний, групи А), Streptococcus agalactiae

(β-гемолітичний, групи В), β-гемолітичні стрептококи (групи ні А, ні В), Streptococcus viridans, Streptococcus pneumoniae. Стійкі до метициліну Staphylococcus spp. резистентні до цефалоспоринів, у тому ж числі до цефтриаксону. Також Enterococcus faecalis , Enterococcus faecium та Listeria monocytogenes виявляють стійкість до цефтриаксону.

Грамнегативні аероби. Acinetobacter lwoffi, Acinetobacter anitratus (головним чином A. baumanii )*, Aeromonas hydrophila, Alcaligenes faecalis, Alcaligenes odorans , алкагеноподібні бактерії, Borrelia burgdorferi, Capnocytophaga spp., Citrobacter diversus (в тому числі C. amalonaticus ), Citrobacter freundii*, Escherichia coli, Enterobacter aerogenes *, Enterobacter cloacae *, Enterobacter spp . (інші)*, Haemophilus ducreyi, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Hafnia alvei , Klebsiella oxytoca , Klebsiella pneumoniae** , Moraxella catarrhalis (раніше називалися Branhamella catarrhalis ), Moraxella osloensis, Moraxella spp. (інші), Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeaе, Neisseria meningitidis, Pasteurella multocida, Plesiomonas shigelloides, Proteus mirabilis , Proteus penneri *, Proteus vulgaris * , Pseudomonas fluorescens * , Pseudomonas spp. (інші)*, Providentia rettgeri * , Providentia spp. (інші), Salmonella typhi , Salmonella spp. (нетифоїдні), Serratia marcescens * , Serratia spp. (інші)*, Shigella spp., Vibrio spp., Yersinia enterocolitica, Yersinia spp. (інші).

* Деякі ізоляти цих видів стійкі до цефтриаксону головним чином унаслідок утворення β-лактамаз, що кодуються хромосомами.

** Деякі ізоляти цих видів стійкі до цефтриаксону унаслідок утворення низки плазмідо-опосередкованих β-лактамаз.

Багато зі штамів вищезазначених мікроорганізмів, які мають множинну стійкість до таких антибіотиків як амінопеніциліни та уреїдопеніциліни, цефалоспорини першого та другого покоління, аміноглікозиди, є чутливими до цефтриаксону. Treponema pallidum чутлива до цефтриаксону in vitro і у дослідах на тваринах. Клінічні випробування показують, що цефтриаксон ефективний для лікування первинного і вторинного сифілісу, за винятком клінічних штамів P. Aeruginosa, стійких до цефтриаксону.

Анаероби. Bacteroides spp. (чутливі до жовчі)*, Clostridium spp. (крім C. difficile ), Fusobacterium nucleatum, Fusobacterium spp. (інші), Gaffkia anaerobica (раніше називалися Peptococcus ), Peptostreptococcus spp .

* Деякі ізоляти цих видів стійкі до цефтриаксону внаслідок утворення β-лактамаз.

Багато з штамів Bacteroides spp., які продукують b-лактамази (зокрема B. Fragilis), стійкі до цефтриаксону. Стійкий Clostridium difficile.

Чутливість до цефтриаксону можна визначати методом дисків або методом серійних розведень на агарі або бульйоні, використовуючи стандартну методику, подібну до тієї, яку рекомендує Національний комітет клінічних лабораторних стандартів (НККЛС). Для цефтриаксону НККЛС встановив такі критерії оцінки результатів випробувань:

Таблиця 1.

Для визначення чутливості мікроорганізмів слід використовувати диски з цефтриаксоном, оскільки у дослідженнях in vitro показано, що цефтриаксон активний відносно окремих штамів, стійких при використанні дисків, призначених для всієї групи цефалоспоринів.

Замість стандартів НККЛС для визначення чутливості мікроорганізмів можна використовувати й інші добре стандартизовані нормативи, наприклад DIN та ICS, що дозволяють адекватно оцінити рівень чутливості.

Фармакокінетика.

Фармакокінетика цефтриаксону має нелінійний характер. Усі основні фармакокінетичні параметри, що базуються на загальних концентраціях препарату, за винятком періоду напіввиведення, залежать від дози.

Всмоктування. Максимальна концентрація у плазмі крові після одноразового внутрішньом'язового введення 1 г препарату становить 81 мг/л та досягається за 2-3 години після введення. Одноразові внутрішньовенні інфузії 1 г та 2 г препарату призводять через 30 хвилин до концентрацій 168,1 ±

28,2 та 256,9 ± 16,8 мг/л відповідно. Площа під кривою концентрації у плазмі крові після внутрішньовенного введення дорівнює такій після внутрішньом'язового введення. Це означає, що біодоступність цефтриаксону після внутрішньом'язового введення становить 100 %.

Розподіл. Об'єм розподілу цефтриаксону становить 7-12 л. Після введення у дозі 1-2 г цефтриаксон добре проникає у тканини та рідини організму. Протягом більш ніж 24 години його концентрації набагато перевищують мінімальні пригнічуючи концентрації для більшості збудників інфекцій більш ніж у 60 тканинах та рідинах (у тому числі легенях, серці, жовчовивідних шляхах, печінці, мигдаликах, середньому вусі та слизовій носа, кістках, а також спинномозковій, плевральній та синовіальній рідинах, у секреті простати).

Після внутрішньовенного введення цефтриаксон швидко проникає у спинномозкову рідину, де бактерицидні концентрації щодо чутливих мікроорганізмів зберігаються протягом 24 годин.

Зв'язування з білками. Цефтриаксон оборотно зв'язується з альбуміном, причому ступінь зв'язування зменшується зі зростанням концентрації, наприклад, знижуючись з 95 % при концентрації у плазмі крові менше 100 мг/л до 85 % при концентрації 300 мг/л. Завдяки нижчій концентрації альбуміну у тканинній рідині частка вільного цефтриаксону у ній вища, ніж у плазмі крові.

Проникнення в окремі тканини. Цефтриаксон проникає через запалені мозкові оболонки у дітей , у т.ч. новонароджених. Через 24 години після внутрішньовенного введення цефтриаксону у дозі

50-100 мг/кг маси тіла (новонародженим та немовлятам відповідно) концентрації цефтриаксону у спинномозковій рідині перевищують 1,4 мг/л. Максимальна концентрація у спинномозковій рідині досягається приблизно через 4 години після внутрішньовенного введення та становить у середньому 18 мг/л. При бактеріальному менінгіті середня концентрація цефтриаксону у цереброспінальній рідині становить 17 % від концентрації у плазмі крові, при асептичному менінгіті – 4 %. У дорослих хворих на менінгіт після введення дози 50 мг/кг маси тіла через 2-24 години досягаються такі концентрації цефтриаксону у цереброспінальній рідині, які у багато разів перевищують мінімальні інгібуючі концентрації для найрозповсюдженіших збудників менінгіту.

Цефтриаксон проходить через плацентарний бар'єр та у малих концентраціях виділяється у грудне молоко.

Метаболізм. Цефтриаксон не піддається системному метаболізму, а перетворюється у неактивні метаболіти під дією кишкової флори.

Виведення. Загальний плазмовий кліренс цефтриаксону становить 10-22 мл/хв. Нирковий кліренс становить 5-12 мл/хв. 50-60 % цефтриаксону виводиться у незміненому вигляді нирками і

40-50 % – у незміненому вигляді з жовчю. Період напіввиведення цефтриаксону у дорослих становить близько 8 годин.

Фармакокінетика в особливих клінічних випадках. У новонароджених дітей нирками виводиться приблизно 70 % дози. У дітей перших 8 днів життя, а також у пацієнтів старше 75 років період напіввиведення у середньому є в 2-3 рази більшим, ніж у дорослих молодого віку.

У хворих із нирковою або печінковою недостатністю фармакокінетика цефтриаксону змінюється незначною мірою, відзначається лише незначне збільшення періоду напіввиведення. Якщо порушена лише функція нирок, збільшується виведення з жовчю, якщо порушена функція печінки, збільшується виведення нирками.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: кристалічний порошок майже білого або білого з жовтуватим відтінком кольору, слабо гігроскопічний.

Несумісність.

Цефтриаксон-Дарниця не можна змішувати з кальційвмісними розчинами, такими як розчин Рінгера чи розчин Гартмана.

Цефтриаксон несумісний з амсакрином, ванкоміцином, флуконазолом та аміноглікозидами.

Не слід змішувати з іншими розчинниками, крім зазначених у розділі «Спосіб застосування та дози».

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С.

Упаковка.

По 0,5 г або 1 г порошку у флаконі; по 1, 5 або 40 флаконів в упаковці. По 1 флакону по 0,5 г порошку та 1 ампулі розчинника (Вода для ін'єкцій-Дарниця в ампулі по 5 мл) в упаковці. По 1 флакону по 1 г порошку та 1 ампулі розчинника (Вода для ін'єкцій-Дарниця в ампулі по 10 мл) в упаковці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця».

Місцезнаходження.

Україна, 02093, м. Київ, вул. Бориспiльська, 13.