ЦИМЕВЕН лиофил. для приготовления р-ра д/инф. 500 мг фл. №1

Для медицинского использования лекарственного средства

Цимевен ^® .

( Cymevene ^® )

Место хранения:

Активный ингредиент : Гэнсикловир;

1 бутылка содержит ганги 500 мг (в форме ганги натриевой соли 543 мг).

Лекарственная форма. Лиофилизация для инфузионного раствора.

Основные физико-химические свойства: лиофилизация (твердое вещество) от белого до почти белого.

Фармакотерапевтическая группа. Противовирусные средства для системного применения. Нуклеозиды и нуклеотиды, за исключением ингибиторов обратной транскриптазы. Гэнсикловир.

ATH J05A B06 код.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика .

Ганцикловир представляет собой синтетический аналог нуклеозидов 2'-дезоксигуанозина, который подавляет репликацию вирусов герпеса как in vitro , так и in vivo . Это чувствительные вирусы человека, как цитомегаловирус (CMV), вирусы симплекса типа 1 и 2 (HSV-1 и HSV-2), вирус герпеса человека типа 6, 7 и 8 (HHV-6, HHV-7, HHV-8) , Вирус Epstein Barra (Web), вирус Varicella Zoster, вирус вируса гепатита B, ограничивался оценкой эффективности препарата у пациентов с цитомегаловирусной инфекцией.

В зараженных клетках CMV Gangclovirs изначально фосфорилированы вирусным белком киназы UL97 для монофосфатных гангсов. Следующее фосфорилирование проводится с использованием нескольких клеточных киназов с образованием трифосфатных оружия, что дополнительно подлежит медленному внутриклеточному метаболизму. Показано, что этот метаболизм возникает в клетках, инфицированных человеческим цитомегаловирусом и вирусом симплекса герпеса, в то время как после исчезновения гангсов из внеклеточной жидкости периода внутриклеточного периода полувыведения препарата соответственно 18 и 6-24 часа Отказ Поскольку фосфорилирование гангсов в большей степени зависит от влияния вирусной киназы, она происходит преимущественно в зараженных клетках.

Вирусный статический эффект ганглера связан с ингибированием синтеза вирусной ДНК путем: (1) конкурентного ингибирования вложения дезоксигуанозина трифосфата в ДНК под действием ДНК-полимеразы; (2) включение трифосфата гангровок в вирусную ДНК, что приводит к прекращению расширения вирусной ДНК или очень ограниченного расширения. Типичный противовирусный IC ₅₀ относительно цитомегаловируса, определенного in vitro , находится в диапазоне 0,08 мкм (0,02 мкг / мл) до 14 мкм (3,5 мкг / мл).

Вирусное сопротивление.

Возможность развития вирусстой резистентности следует учитывать у пациентов, которые неоднократно демонстрируют плохую клиническую реакцию или, в котором поддерживается устойчивый выделение вирусов во время терапии. Стабильность цитомегаловируса к ганглеру может развиваться после длительного лечения или профилактики ганглером с селективной мутацией гена вирусного киназы (UL97), которая отвечает за монофосфорилирование ганцинов и / или реже, гена вирусного полимеразы (UL54). Вирусы, содержащие мутации в генном UL97, устойчивые только к ганглазам, в то время как вирусы с мутацией в UL54 могут продемонстрировать кросс-устойчивость к другим секретному средствам, которые направлены на вирусную полимеразу и наоборот.

Современное определение сопротивления цитомегаловируса в гангизы основано на определении противовирусной активности in vitro : медиана подавляющей концентрации (IC ₅₀ ) ≥ 12,0 мкм, значения> 6,0 мкм и <12,0 мкм считаются указывающими на переходное сопротивление. Согласно этим определениям, до 4% необработанных пациентов имеют изоляты CMV со значениями IC ₅₀ , соответствующие сопротивлению или переходной устойчивости.

В предполагаемом исследовании 76 пациентов с доплатой со СПИДе с тяжелой иммуносупрессией и кредитированием CMV, которые начали терапию ганглером (B / для индукции / V / в лечении по техническому обслуживанию или в / в лечении в области индукции / устного обслуживания), количество Пациенты - носители устойчивых вирусов (IC ₅₀ > 6,0 мкм) - выросли во время лечения, а именно на 3,7%, 5,4%, 11,4% и 27,5% в начале лечения, после 3, 6 и 12 месяцев соответственно. Аналогичным образом, в другом исследовании пациентов с СПИДом с ретинитом CMV, которые обрабатывали ≥ 3 месяца с монглером внутривенно, 7,8% пациентов были носителями вирусов из IP ₅₀ > 12,0 мкм. Объединенные данные 4 клинических исследований для лечения ретинита CMV демонстрировали резистентность (IC ₅₀ > 6,0 мкм) в 3,2% (75 дней) с внутривенным использованием ганзикловира и 6,5% (165 дней) с пероральным введение. Применение ганглера Отказ

Фармакокинетика.

Экспозиция системы

После одноразового вливания ганцинов в дозе 5 мг / кг в течение 1 часа на 1 час пациентов с ВИЧ и КМВ, воздействие системы (AUC _0-24 ) в диапазоне от 21,4 ± 3,1 (n = 16) до 26,0 ± 6,06 ( n = 16) мкг х час / мл. В этой популяции пациентов максимальная концентрация препарата в плазме крови (S _MAX ) находилась в диапазоне 8,27 ± 1,02 (n = 16) до 9,03 ± 1,42 (n = 16) мкг / мл.

Распределение

Объем распределения гангсов после внутривенного введения коррелирует массу тела, когда концентрация равновесия достигает 0,536 ± 0,078 (n = 15) до 0,870 ± 0,1116 (n = 16) l / kg. Концентрация препарата в спинномозговой жидкости через 0,25-5,67 часа после внутривенного введения ганцинов при дозе 2,5 мг / кг каждые 8 ​​или 12 часов составляет 24-67% концентраций плазмы крови и равна 0,50-0, 68 мкг. / мл. Связь с белками плазмы крови при концентрациях гангсов 0,5 и 51 мкг / мл - 1-2%.

После внутривенного введения ганглигов интраокальные концентрации ганцинов составляют от 40 до 200% от тех, кто одновременно измеряется в плазме крови. Средние интраокулярные концентрации после индукции и поддерживающей дозировку гангсов внутривенно составляли 1,15 и 1,0 мкг / мл соответственно. Срок годности ганглера из глаза намного дольше, чем плазменная кровь и оценивается в диапазоне от 13,3 до 18,8 часа.

Метаболизм и вывод

После внутривенного введения в дозах от 1,6 до 5 мг / кг кинетика гангсов является линейным. Основной способ выхода является почечная экскреция неизменного препарата со стороны гломерелярной фильтрации и активной трубчатой ​​выделением. У пациентов с нормальной функцией почек 89,6 ± 5,0% (n = 4) из внутренней введенной дозы Ganchcles появляются в моче в неизмененной форме. У людей с нормальной функцией почек системный зазор находится в диапазоне от 2,64 ± 0,38 (n = 15) до 4,52 ± 2,79 (n = 6) мл / мин / кг, а также почечный оформление - от 2, 57 ± 0,69 ( n = 15) до 3,48 ± 0,68 (n = 16) мл / мин / кг, что соответствует 90-101% введенных гангровиков. Полувыход у лиц без почечной недостаточности варьируется от 2,73 ± 1,29 (n = 6) до 3,98 ± 1,78 (n = 8) часов.

Фармакокинетика по специальным группам пациентов

Заболевания почек

Нарушение функции почек приводит к изменениям кинетики ганглера, как показано в таблице ниже.

Пациенты в гемодиализе

Гемодиалисис снижает концентрацию ганцинов в плазме крови после внутривенного и перорального введения примерно на 50% (см. Раздел «Передозировка»).

При применении прерывистой схемы гемодиализа индикаторы оформления ганцинов составляют от 42 до 92 мл / мин, период полувыведения препарата при диализе - 3,3-4,5 часа. С непрерывным диализом зазор ганглера был менее (4,0-29,6 мл / мин), но в период следующего потребления препарата от организма удаляют больший процент дозы. Когда прерывистый гемодиализ, доля ганглера, удаляемого в одном сеансе гемодиализ, составляет от 50% до 63%.

Дети

Фармакокинетика Ganchcles также была исследована у 10 детей от 9 месяцев до 12 лет. Фармакокинетические характеристики гангсов после одного и многократного (с интервалом 12 часов) внутривенного введения препарата в дозе 5 мг / кг были объединены. После единственного применения дозы 5 мг / кг воздействия, измеренные в качестве AUC∞, составляли 19,4 ± 7,1 мкг х / мл, объем распределения в равновесном состоянии составлял 0,68 ± 0,20 л / кг, а _макс - 7,59 ± 3.21 мкг / мл, зазор системы - 4,66 ± 1,72 мл / мин / кг, а T _1/2 - 2,49 ± 0,57 часа. Этот диапазон фармакокинетических показателей у детей с внутривенным введение гангровок сопоставим со взрослыми.

Надоело летнее век

Исследования у людей в возрасте 65 лет не были проведены.

Клинические характеристики.

Индикация.

Лечение цитомегаловируса (CMV), угрожающей инфекции или видению у лиц с иммунодефицитом (синдром приобретенного иммунодефицита (СПИД), ятрогенная иммуносупрессия, связанная с трансплантацией опухоли или химиотерапией).

Профилактика цитомегаловирусной инфекции у пациентов, получающих иммуносупрессивную терапию после трансплантации органов.

Противопоказание.

Увеличение чувствительности к CyiMeven ^® , WalganceCles или другой составляющей препарата.

В связи с сходством химической структуры ^CyiMeven® , ацикловира и валиатировира между этими препаратами возможных реакций кросс-чувствительности. Следовательно, Cymed ^® противопоказан для использования с повышенной чувствительностью к ацикловиру или валкоровиру.

Абсолютное количество нейтрофилов составляет менее 500 клеток в 1 мкл, или число тромбоцитов менее 25000 клеток в 1 мкл.

Период беременности или грудного вскармливания, а также мужчин, которые планируют отцовство.

Специальные меры безопасности.

Предостережения при подготовке раствора гангсов

Поскольку Cymed ^® считается потенциально тератогенным и канцерогенным для людей, лечившись с препаратом с осторожностью.

Необходимо предотвратить ингаляцию или прямой контакт с порошком, содержащимся в флаконах, или прямой контакт восстановленного раствора с кожей или слизистыми оболочками. Раствор Cygren ^® elkaline (pH составляет приблизительно 11). Эта операция рекомендуется в полиэтиленовых перчатках и защитных очках.

При входе в ганги на коже или слизистые оболочки это место должно быть тщательно промывают водой с мылом; Глаза должны быть промытыми стерильными или проточными водой, если нет стерильного.

Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.

Диданозин: Установлено, что при одновременном применении диданозина и внутривенного или перорального введения гангсов диданозинской концентрации в плазме крови стабильна. С внутривенным введение гангровок в дозах

5-10 мг / кг в день АУКДанозина увеличивается на 38-67%, а с дозами перорального введения 3-6 г / день - на 84-124%. Клинически значимые изменения в концентрациях ганцинов не были. Однако, принимая во внимание увеличение концентрации плазмы диданозина в присутствии ганги больных, необходимо тщательно соблюдать токсичность диданозина (см. Раздел «Особенности применения»).

Imipenem / Cilastatin: у пациентов, которые одновременно получают Гэнсикловир и Имипемен / циластатин, судороги наблюдались. Эти препараты должны быть введены в сочетании с CyiMeven ^® только в случае, если возможные выгоды превышают риск

(См. Раздел «Особенности приложения»).

Мокофенолат мофетил: основанный на результатах изучения одноразового применения рекомендуемых доз мофотил микофенолата (МФМ) устных и ганцинов внутривенно и, с учетом известных эффектов функции почек, ожидается, что одновременное назначение этих препаратов, которые Потенциально конкурируют с трубчатой ​​выделением могут привести к секреции канала. Для увеличения концентрации ганцинов и IFCG (фенольный глюкуронид микофенольной кислоты). Неожиданное изменение фармакокинетики микофенольной кислоты (IFC) не ожидается регулировать дозу мофотила микофенолата. У пациентов с нарушением функции почек, которая одновременно принимает Гэнсикловир и мофотил микофенолата, необходимо придерживаться рекомендаций по дозировке гангсов и проводить тщательный надзор.

Probenecid: использование пробенецида с пероральными газицелерами привело к статистически значимому снижению почечной очистки ганцинов (20%), которые, в свою очередь, привели к статистически значимому росту воздействия (40%). Эти изменения соответствуют механизму взаимодействия, который включает в себя конкуренцию для почечной трубчатой ​​секреции. Таким образом, пациенты, принимающие Probenecid и Cymed ^® , должны тщательно контролироваться до преобладающей токсичности гангсов.

Зидовудин: При использовании зидовудин вместе с устными гангсами, появилось небольшое (17%), но статистически значимое увеличение auc Zidwood. Была также тенденция к снижению концентраций гангровок, одновременно применяя зидовудо, хотя это уменьшение было статистически незначительным. Однако, поскольку зидовудин, а ганкокловир может привести к нейтропению и анемии, некоторые пациенты не могут передавать одновременной терапии с полными дозами (см. Раздел «Особенности применения»).

Зальзитабин: После одновременного введения гангсов и залцитабина клинически значимых фармакокинетических изменений не наблюдалось. А валгацикловир, а путепроводы могут вызвать периферическую невропатию, поэтому пациенты должны контролироваться для возникновения таких случаев.

Ставудин: При нанесении комбинации стилуса и устных гангсов были наблюдались клинически значимые взаимодействия.

Триметоприм: при нанесении комбинации триметоприма и устных гангсов клинически значимого фармакокинетического взаимодействия не наблюдалось. Однако благодаря возможности повышения токсичности в результате известных миелосупрессивных воздействия обоих лекарств эти препараты должны использоваться одновременно, если потенциальные выгоды преобладают в рисках.

Циклоспорин: не было доказательств того, что введение гангсов влияет на фармакокинетику циклоспорина при сравнении минимальных концентраций циклоспорина. Однако существуют некоторые признаки увеличения максимальной стоимости креатинина сыворотки, который наблюдался после начала терапии ганглером.

Другие антиретровирусные агенты: в клинически значимых концентрациях, синергетическое или антагонистическое влияние на ингибирование ВИЧ в присутствии ганцинов или CMV в присутствии различных антиретровирусных препаратов вряд ли. Например, ингибиторы метаболических взаимодействий и ингибиторы протеазы и ненуклеозидные ингибиторы обратной транскриптазы вряд ли связаны с тем, что P450 не участвует в метаболизме гангсов.

Другие возможные взаимодействия.

Можно повысить токсичность при введении гангрожиков одновременно или непосредственно до или после других лекарств, которые подавляют репликацию клеточных популяций, которые быстро разделены, такие как клетки костного мозга, яички и зародышевые слои кожи и слизистой оболочки желудочно-кишечного тракта. (Примеры таких типов препаратов представляют собой DASPON, PENTAMIDIDIN, FLUCITOSINE, VINCRISTINE, WINBLASTIN, Adermicin, Amphotericin B, комбинация триметоприма / сульфамидных препаратов, нуклеозидных аналогов и гидрокси всасывания). Поскольку Гэнсикловир выводится из организма через почки (см. «Фармакокинетика»), увеличение токсичности, когда CyiMeven ^® с лекарственными средствами, которые могут уменьшить почечную очистку ганглера, и в результате можно наблюдать, что это возможно увеличить концентрацию гангровок в организме. Почечная очистка ганцинов может быть подавлена ​​двумя механизмами: (a) нефротоксичность, вызванная такими препаратами, такими как CODOPHIC и PHOSKARNET, и (b) полное ингибирование активной трубчатой ​​секреции в почках, например, другой нуклеозидный аналог.

Следовательно, эти лекарства не должны предписаны одновременно с ганглером. Их комбинированное приложение возможно, когда преимущества лечения превышают этот риск (см. Раздел «Особенности применения»).

Особенности приложения.

Перед лечением пациентов пациенты следует предупредить о возможном риске для плода.

В исследованиях на животных Гэнсикловир показал мутагенный, тератогенный, аспекционный и канцерогенный эффект, а также подавлял рождаемость у женщин. Гэнтикловир имеет потенциальный тератогенный и канцерогенный эффект и может вызвать врожденные пороки развития и злокачественные новообразования. Гэнтикловир может временно или неуклонно подавить сперматогенез. Во время лечения ганглер должен быть рекомендован к репродуктивному возрасту для использования надежных методов контрацепции. Мужчины рекомендуются использовать барьерный метод контрацепции во время лечения, а не менее чем через 90 дней после его завершения, если только не было доказано, что партнер-партнер не рискует забеременеть (см. Разделы приложения во время беременности или грудного вскармливания » и «побочные реакции». ».«).

Использование детей и подростков ^Cyimeven® требуют исключительно тщательного рассмотрения благодаря возможности отдаленной канцерогенности и токсического воздействия на репродуктивную функцию. Преимущества лечения должны преобладать риски.

У пациентов, получающих лечение ганцикловиром, были случаи тяжелых лейкопении, нейтропении, анемии, тромбоцитопении, пианитопении, миелосупрессии и апластической анемии. Cimen ^® не следует назначать, если абсолютное количество нейтрофилов составляет менее 500 клеток в 1 мкл или количестве тромбоцитов менее 25 000 в 1 мкл или уровень гемоглобина менее 8 г / дл (см. «Способ применения и доза. Специальный Дозировка рекомендаций "и" боковые реакции ").

Цимевен ^® слід застосовувати з обережністю пацієнтам з існуючою гематологічною цитопенією або гематологічною цитопенією в анамензі, пов'язаною із застосуванням лікарських засобів, а також пацієнтам, які одержують радіотерапію.

У ході лікування рекомендується моніторувати розгорнуту формулу крові, включаючи число тромбоцитів. Посилений гематологічний моніторинг може бути необхідним для пацієнтів з порушенням функції нирок. Пацієнтам, у яких розвивається тяжка лейкопенія, нейтропенія, анемія та/або тромбоцитопенія рекомендується лікування гематопоетичними факторами росту та/або переривання лікування (див. розділи «Спосіб застосування та дози. Особливі рекомендації з дозування» та «Побічні реакції»).

При порушенні функції нирок рекомендується проводити корекцію дози препарату у залежності від кліренсу креатиніну (див. розділи «Спосіб застосування та дози. Особливі рекомендації з дозування» та «Фармакокінетика в особливих групах хворих»).

У хворих, які отримують іміпенем/циластатин і ганцикловір, описаний розвиток судом, тому ганцикловір не слід призначати одночасно з іміпенемом/циластатином, якщо лише потенційні переваги терапії не перевищують можливого ризику (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Одночасний прийом ганцикловіру та диданозину або препаратів, які мають мієлосупресивну (наприклад зидовудин) чи нефротоксичну дію, слід ретельно контролювати, оскільки одночасне застосування може призвести до розвитку адитивної токсичності (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Немає даних з безпеки щодо застосування Цимевену ^® вагітним. Цимевен ^® швидко проникає через плацентарний бар'єр. На основі фармакологічного механізму дії та репродуктивної токсичності, що спостерігалася у дослідженнях на тваринах, існує теоретичний ризик тератогенності у людини. Тому Цимевен ^® не слід застосовувати вагітним жінкам через високу ймовірність негативного впливу на розвиток плода.

Жінкам репродуктивного віку слід рекомендувати використовувати ефективні методи контрацепції протягом лікування. Пацієнтам-чоловікам слід рекомендувати використовувати бар'єрні методи контрацепції протягом та щонайменше 90 днів після лікування, якщо тільки не доведено, що жінка-партнер не має ризику завагітнити.

Невідомо, чи проникає ганцикловір у грудне молоко, однак не можна виключити, що ганцикловір може проникати у грудне молоко та викликати серйозні небажані реакції у дитини. Тому годування груддю слід припинити.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Досліджень на здатність впливати на керування автотранспортом або працювати з механізмами не проводилися. У пацієнтів, які отримують Цимевен ^® , можуть спостерігатися судоми, седація, запаморочення, атаксія та/або сплутаність свідомості. Ці ефекти можуть впливати на роботу, що вимагає пильності, включаючи здатність керувати автотранспортом та працювати з механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Розчин, отриманий шляхом розведення стерильного порошку Цимевен ^® , призначений тільки для внутрішньовенного введення, переважно з використанням пластикової канюлі та у вену з адекватним потоком крові. Не слід застосовувати швидкі або болюсні внутрішньовенні ін'єкції! Токсичність Цимевену ^® може зростати внаслідок надмірних рівнів у плазмі крові. Внутрішньом'язові та підшкірні ін'єкції препарату можуть призвести до тяжкого подразнення тканин у зв'язку з високим рН (9-11) розчину Цимевен ^® .

Не можна перевищувати рекомендовані дози, частоту або швидкість інфузії.

Дорослі

Лікування ЦМВ-інфекції

Початкове (індукційне) лікування: інфузія 5 мг/кг із постійною швидкістю протягом 1 години кожні 12 годин (10 мг/кг/добу) протягом 14-21 дня.

Довготривале (підтримуюче) лікування: у хворих, у яких не відновилася імунна система, і у зв'язку з чим зберігається ризик рецидиву ЦМВ-ретиніту, можна застосувати підтримуюче лікування – по 5 мг/кг шляхом внутрішньовенної інфузії одноразово щоденно протягом 7 днів або по 6 мг/кг одноразово щоденно протягом 5 днів на тиждень.

Лікування прогресуючого захворювання: пацієнти, хворі на СНІД, можуть вимагати довготривалого лікування, але навіть при постійній підтримуючій терапії можливе прогресування ретиніту. Будь-якому пацієнту з прогресуванням ретиніту, незалежно від того, знаходиться він на підтримуючій терапії або після відміни Цимевену ^® , лікування можна поновити із застосуванням режиму індукційної терапії.

Профілактика захворювання ЦМВ

Індукційний режим: по 5 мг/кг шляхом внутрішньовенної інфузії кожні 12 годин (10 мг/кг/добу) протягом 7-14 днів.

Підтримуючий режим: по 5 мг/кг шляхом внутрішньовенної інфузії одноразово щоденно протягом 7 днів або по 6 мг/кг одноразово щоденно протягом 5 днів на тиждень.

Особливі рекомендації з дозування

Пацієнти з порушенням функції нирок

Необхідно ретельно контролювати рівні креатиніну сироватки крові або кліренс креатиніну.

Корекція дози проводиться згідно кліренсу креатиніну, як показано у таблиці нижче (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакокінетика»).

Кліренс креатиніну (мл/хв) можна розраховувати за креатиніном сироватки крові за наступною формулою:

(140 – вік [ років ] х маса тіла [ кг ] )

Для чоловіків = 72 х 0,011 х креатинін сироватки крові

[мкмоль/л]

Для жінок = 0,85 х показник для чоловіків.

Хворі з тяжкою лейкопенією, нейтропенією, анемією, тромбоцитопенією та панцитопенією (див. розділ «Особливості застосування» до початку терапії ) : якщо протягом лікування Цимевеном ^® спостерігається значне виснаження кількості клітин крові, слід розглянути можливість лікування гематопоетичними факторами росту та/або переривання лікування (див. «Особливості застосування» та «Побічні реакції»).

Хворі літнього віку: ефективність та безпеку Цимевену ^® в осіб літнього віку не вивчалась. Оскільки в осіб літнього віку функція нирок нерідко знижена, ганцикловір необхідно їм призначати строго з урахуванням функції нирок (див. вище).

Діти: існує обмежений досвід лікування дітей віком до 18 років (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакокінетика»). Повідомлені побічні реакції були подібними до тих, що спостерігалися у дорослих. Однак застосування Цимевену ^® дітям вимагає надзвичайної обережності внаслідок можливої тривалої канцерогенної дії та репродуктивної токсичності. Перевага від лікування повинна переважати ризики. Цимевен ^® не показаний для лікування вродженої та неонатальної ЦМВ-інфекції.

Зниження дози

Слід розглянути зниження загальної добової дози для зменшення тяжкості нейтропенії або інших видів цитопенії. Кількість клітин крові зазвичай нормалізується між 3 та 7 днями після відміни лікарського засобу або зниження дози. У випадку очевидного відновлення кісткового мозку можливе поступове збільшення дози з ретельним моніторингом кількості лейкоцитів.

Метод приготування розчину Цимевену ^®

1. Ліофілізований порошок ганцикловіру розчиняють, додаючи у флакон 10 мл стерильної води для ін'єкцій. Не можна використовувати бактеріостатичну воду для ін'єкцій, що містить парабени (парагідроксибензоати), оскільки вони не сумісні зі стерильним порошком ганцикловіру і можуть викликати випадання осаду.

2. Для розчинення препарату флакон потрібно струсити.

3. Відновлений розчин слід оглянути для виявлення механічних домішок до роботи зі змішаним препаратом.

4. Відновлений розчин у флаконі стійкий при кімнатній температурі протягом 12 годин. Ставити його у холодильник не можна.

Приготування і застосування інфузійного розчину.

Із флакона (концентрація ганцикловіру 50 мг/мл) відбирається потрібний об'єм, розрахований виходячи з маси тіла хворого, і додається до відповідної інфузійної рідини. Не рекомендується застосовувати інфузійні розчини з концентрацією вище 10 мг/мл. З ганцикловіром сумісні такі інфузійні рідини: 0,9 % розчин натрію хлориду; 5 % розчин декстрози у воді; розчин Рінгера та розчин Рінгера-лактату. Не слід змішувати Цимевен ^® з іншими продуктами для внутрішньовенного застосування.

Оскільки Цимевен ^® розводять зі стерильною водою, яка не є бактеріостатичною, всі інфузійні розчини, які містять ганцикловір, необхідно використати не пізніше ніж через 24 години з моменту розведення, щоб зменшити небезпеку бактеріального зараження.

Інфузійний розчин слід зберігати у холодильнику. Не рекомендується його заморожувати.

Будь-який невикористаний препарат або відходи слід утилізувати згідно міцевих вимог.

Діти.

Безпека та ефективність застосування Цимевену ^® дітям віком до 18 років, у тому числі при вродженій та неонатальній цитомегаловірусній інфекції не встановлена. Проте застосування Цимевену ^® дітям потребує винятково ретельного розгляду через можливість віддаленої канцерогенності і токсичного впливу на репродуктивну функцію. Призначати препарат дітям можливо лише після ретельного обстеження і лише у тому випадку, коли, на думку лікаря, можлива користь від лікування перевищує цей дуже істотний ризик.

Передозування.

Досвід передозування при внутрішньовенному застосуванні ганцикловіру

Випадки передозування повідомлялись під час клінічних досліджень та під час післяреєстраційного застосування препарату. У деяких випадках про побічні реакції не повідомлялося. Більшість пацієнтів зазнали одну або більше з наступних побічних реакцій.

Гематологічна токсичність : панцитопенія, пригнічення кісткового мозку, лейкопенія, нейтропенія, гранулоцитопенія, аплазія кісткового мозку.

Гепатотоксичність : гепатит, порушення функції печінки.

Ниркова токсичність : посилення гематурії у хворих з існуючими порушеннями функції нирок, гостра ниркова недостатність, підвищення рівня креатиніну.

Шлунково-кишкова токсичність : абдомінальний біль, діарея, блювання.

Нейротоксичність : генералізований тремор, судоми.

Одному дорослому хворому було введено надлишковий об'єм розчину ганцикловіру для внутрішньовенного введення шляхом ін'єкції у скловидне тіло, після чого розвинулася тимчасова втрата зору та обтурація центральної артерії сітківки, вторинна у зв'язку з підвищенням внутрішньоочного тиску, викликаного введеним об'ємом рідини.

Для швидкого зниження рівня ганцикловіру у плазмі крові пацієнтів, яким введено надлишкову кількість ганцикловіру, можна застосовувати гемодіаліз та гідратацію (див. розділ «Фармакокінетика», підрозділ стосовно пацієнтів на гемодіалізі).

Досвід передозування валганцикловіром

В одного дорослого пацієнта розвинулася летальна депресія кісткового мозку (аплазія кісткового мозку) після декількох днів дозування, що найменше у 10 разів перевищувало рекомендований рівень для пацієнтів з порушенням функції нирок (знижений кліренс креатиніну).

Побічні реакції.

У пацієнтів, яких лікували ганцикловіром, найчастішими побічними ефектами були нейтропенія, анемія та тромбоцитопенія.

Побічні реакції, про які повідомлялося при застосуванні ганцикловіру внутрішньовенно, ганцикловіру та валганцикловіру перорально, представлені нижче. Валганцикловір – це проліки ганцикловіру, тому побічні реакції, пов'язані із застосуванням валганцикловіру, можна очікувати при застосуванні ганцикловіру. Групи частоти цих побічних реакцій засновані на частоті, про яку повідомлялося у клінічних дослідженнях пацієнтів, хворих на СНІД, із ЦМВ-ретинітом, та у клінічних дослідженнях пацієнтів із трансплантацією солідних органів. Частота побічних реакцій визначена за наступними категоріями: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, < 1/10), нечасто (≥ 1/1000, < 1/100), рідко (≥ 1/10,000, < 1/1000).

Інфекції та інвазії: часто – сепсис (бактеріємія, вірусемія), запалення підшкірної клітковини (целюліт), інфекція сечовивідних шляхів, кандидоз ротової порожнини.

Порушення крові та лімфатичної системи: дуже часто – нейтропенія, анемія; часто – тромбоцитопенія, лейкопенія, панцитопенія; нечасто – пригнічення кісткового мозку; рідко – агранулоцитоз, гранулоцитопенія.

Порушення імунної системи: нечасто – анафілактичні реакції.

Порушення обміну речовин, метаболізму : часто – зниження апетиту, анорексія.

Неврологічні та психічні розлади: часто – депресія, тривога, сплутаність свідомості, порушення мислення, головний біль, безсоння, дисгевзія (порушення смакових відчуттів), гіпестезія, парестезія, периферична нейропатія, судоми, запаморочення (за виключенням вертіго); нечасто – збудження, психотичні розлади, тремор.

Порушення з боку органів зору: часто – набряк рогівки, відшарування сітківки, плаваючі помутніння скловидного тіла, біль в очах; нечасто – порушення зору, кон'юнктивіт.

Порушення з боку органів слуху та вестибулярного апарату: часто – біль у вухах; нечасто – глухота.

Кардіальні порушення: нечасто – аритмія.

Судинні розлади : нечасто – гіпотензія.

Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння : дуже часто – задишка; часто – кашель.

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту : дуже часто – діарея; часто – нудота, блювання, абдомінальний біль, абдомінальний біль у верхній частині живота, запор, метеоризм, дисфагія, диспепсія; нечасто – відчуття розтягення живота, виразки у ротовій порожнині, панкреатит.

Розлади гепатобіліарної системи: часто – підвищення рівня лужної фосфатази у крові та АСТ, порушення функції печінки; нечасто – підвищення рівня АЛТ.

Зміни з боку шкіри і підшкірної клітковини : часто – дерматит, нічне потіння, свербіж; нечасто – кропив'янка, алопеція, сухість шкіри.

Порушення з боку опорно-рухової системи та сполучної тканини : часто – біль у м'язах, біль у суглобах, біль у спині, судоми у м'язах.

Розлади з боку нирок та сечовидільної системи : часто – зниження ниркового кліренсу креатиніну, порушення функції нирок; нечасто – гематурія, ниркова недостатність.

Розлади репродуктивної системи та молочних залоз: нечасто – чоловіче безпліддя.

Загальні розлади та стан місця введення: часто – слабкість, пропасниця, озноб, біль, біль у грудній клітці, нездужання, астенія, реакції у місці ін'єкції.

Дослідження: часто – зменшення маси тіла, підвищення рівня креатиніну у крові.

Термін придатності .

3 роки.

Умови зберігання .

Зберігати у недоступному для дітей місці. Зберігати при температурі не вище 30 °С.

Несумісність.

Ганцикловір не можна змішувати з іншими препаратами, що вводяться внутрішньовенно. Ганцикловір випадає в осад у розчинах, які містять парабен.

Упаковка.

По 500 мг ліофілізату у безбарвному скляному флаконі місткістю 10 мл. По 1 флакону у картонній коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Ф.Хоффманн-Ля Рош Лтд, Швейцарія

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Грензахерштрассе 124, СН-4070 Базель, Швейцарія