ЦИПРОФЛОКСАЦИН табл. п/о 250 мг №10

Для медицинского использования лекарственного средства

Ciprofloxacin.

Место хранения:

Активный ингредиент: ципрофлоксацин;

1 таблетка содержит ципрофлоксацин 250 мг;

Вспомогательные вещества : кукурузный крахмал, микрокристаллическая целлюлоза, напечатанные, диоксид диоксида кремния, стеарат магния, диоксид титана (E 171), Macroool 4000 (полиэтиленгликоль 115), метилцеллюлоза 16.

Лекарственная форма. Таблетки покрыты оболочкой.

О новых физико-химических свойствах: таблетки покрыты белой оболочкой с слегка желтоватым оттенком цвета.

Фармакотерапевтическая группа. Антибактериальные агенты для системного применения. Группа фторохинолонов. ATH ATH J01M A02.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

Механизм действия

Бактерицидное действие ципрофлоксацина в качестве фторхинолона антибактериального агента обусловлена ​​способностью подавлять топоизомеразы II типа (ДНК-тесты и топоизомеразу IV), которые необходимы во многих процессах жизненного цикла ДНК, таких как репликация, транскрипция, репарация и рекомбинация.

Фармакокинетические / фармакодинамические взаимосвязи.

Эффективность в основном зависит от соотношения между максимальной концентрацией в сыворотке крови (C _Max ) и минимальной ингибирующей концентрации (Mike) ципрофлоксацина для бактериального патогена и от значения площади под кривой (AUC) и микрофоном.

Механизм сопротивления.

Сопротивление Ciprofloxacin in vitro обычно связано с мутациями целевого участка, возникающего в топоизомеразе IV и ДНК Gyras с помощью многоступенчатых мутаций. Степень перекрестного сопротивления между ципрофлоксацином и другими фторхинолонами, что является следствием вышеизложенного, отличается. Одиночные мутации, как правило, не приводят к клинической стойкости, но несколько мутаций обычно вызывают клиническую устойчивость к нескольким или всем представителям класса фторхинолонов.

Такие механизмы сопротивления, так как непроницаемость и / или насос с эффектом, могут вызвать различное влияние на чувствительность к фторухинолонам, что зависит от физико-химических свойств различных представителей указанного класса и сродства транспортных систем для каждого активного ингредиента. Все Механизмы сопротивления in vitro обычно наблюдаются в клинических изолятах. Механизмы сопротивления, которые инактивируют другие антибактериальные агенты, такие как барьер проницаемости (по своей природе для псевдомонас Aeruginosa) и выхлопных механизмов, могут повлиять на чувствительность к ципрофлоксацину.

Сообщалось о разработке плазмидной опосредованной резистентностью, кодируемой геном QNR.

Антибактериальная активность спектра.

CheckPoints Отдельные чувствительные штаммы из штаммов со средней чувствительностью и последним - от устойчивых штаммов.

Рекомендации EUCAST.

Распространенность приобретенного сопротивления выделенных видов может варьироваться в зависимости от местности и времени, следовательно, местной информации о сопротивлении, особенно при лечении тяжелых инфекций. При необходимости необходимо подать заявку на советы специалистам, когда локальная распространенность сопротивления стала на уровне, что выгодно от использования инструмента, по крайней мере, в отношении некоторых типов инфекций, сомнений.

Для ципрофлоксацина такие семьи и типы бактерий, как правило, чувствительны (для типа стрептококка см. Раздел «Особенности применения»).

Доклинические данные безопасности

Нет особой опасности для людей в результате общепринятых исследований

Токсичность одноразовой дозы, токсичность повторных доз, канцерогенной потенциальной или репродуктивной токсичности.

Фармакокинетика.

Поглощение

После устного применения таблеток ципрофлоксацина при дозе 250 мг, 500 мг и 750 мг ципрофлоксацина быстро и хорошо поглощается, предпочтительно из верхней части тонкой кишки. Максимальные концентрации в сыворотке крови достигаются в течение 1-2 часов.

Одноразовые дозы 100-750 мг привели к дозам-зависимым максимальным концентрациям сыворотки (C _max ) от 0,56 до 3,7 мг / л. Концентрации сыворотки увеличиваются до пропорции доз до 1000 мг.

Абсолютная биодоступность препарата составляет 70-80%. Оральная доза ципрофлоксацина 500 мг каждый из 12 часов характеризовалась общей площадью концентрации / времени (AUC), эквивалентна такому после внутривенного вливания 400 мг ципрофлоксацина, которая проводилась в течение 60 минут каждые 12 часов.

Распределение

Процент связывания ципрофлоксацина с белками крови является незначительным (20-30%). Ciprofloxacin находится в плазме крови, в основном в неионизированной форме и имеет значительный объем распределения в состоянии устойчивого равновесия, что составляет 2-3 л / кг массы тела; Достигает высоких концентраций в различных тканях, например, в легких (эпителиальные жидкости, альвеолярные макрофаги, образцы биопсии), пазухи, воспаленные поврежденные ткани и в тканях мочеполовых органов (моча, простата, эндометрий), где общая концентрация превышает такое в плазма.

Биотрансформация.

Низкие концентрации таких четыре метаболитов были зафиксированы: дезетилен ципрофлоксацин (M ₁ ), сульфокопрофлоксацин (M ₂ ), оксопрофлоксацин (M ₃ ) и формилципрофлоксацин (M ₄ ). Метаболиты демонстрируют антимикробную активность in vitro , но в меньшей степени, чем исходное соединение.

Известно, что ципрофлоксацин является умеренным ингибитором изоэнцима CYP 450 1A2.

Разведение

Ciprofloxacin выделяется в основном в неизменной форме почек и меньше - через кишечник. Срок годности плазмы крови у людей с нормальной почечной функцией составляет около 4-7 часов.

Почечный клиренс составляет 180-300 мл / кг / ч, а общий клиренс составляет 480-600 мл / кг / ч. Кипрофлоксацин подвержен гломерельной фильтрации и трубчатую секрецию. С серьезным нарушением функции почек, период полураспада ципрофлоксацина составляет до 12 часов.

Ненарное оформление ципрофлоксацина объясняется преимущественно трансэтинальной секрецией и метаболизмом. Доза 1% выделяется через желчные пути. Ciprofloxacin в высоких концентрациях присутствует в желчке.

Дети

Фармакокинетические данные о детях ограничены. В ходе исследований, связанных с детьми, не было возрастной зависимости C _Max и индикатора AUC (у детей от 1 года). После многократного использования препарата (10 мг / кг три раза в день) значительное увеличение C _Max и AUC не наблюдалось. У десяти детей с тяжелым возрастом сепсиса до 1 года C _MAX диаграмма составляла 6,1 мг / л (диапазон 4,6-8,3 мг / л) после одночасовой внутривенной инфузии в дозе 10 мг / кг. Этот индикатор составлял 7,2 мг / л (диапазон 4,1,8 мг / л) у детей от 1 до 5 лет. Значение AUC было 17,4 мг * ч / л (диапазон 11,8-32,0 мг * ч / л) и 16,5 мг * ч / л (диапазон 11,0-23,8 мг * ч / л) в соответствующих возрастных группах. Эти значения находятся в обычном диапазоне, который был записан у взрослых в терапевтической дозе. В соответствии с фармакокинетическим анализом состояния педиатрических пациентов с различными инфекциями прогнозируемый средний период полураспада детей составляет приблизительно 4-5 часов, а биодоступность суспензии для перорального применения - от 50% до 80%.

Клинические характеристики.

Индикация.

Ciprofloxacin указывается на обработку следующих инфекций (см. Разделы «Особенности применения» и «фармакологические свойства»). Перед началом терапии особое внимание следует уделить всему доступной информации о устойчивости к ципрофлоксацину.

Официальные рекомендации по правильному использованию антибактериальных препаратов следует учитывать.

Взрослые

- обострение хронической обструктивной болезни легких;

- бронхолегочные инфекции в кистозном фиброзе или с бронхоктазами;

- Пневмония.

- гонококковый уретрит и цервицит, вызванный чувствительными штаммами Neisseria Gonorrhoeae ;

- Омоэпидимит, в частности, вызванные чувствительными штаммами Neisseria Gonorrhoeae ;

- воспалительные заболевания тазовых тел, в частности, вызванные чувствительными штаммами Neisseria Gonorrhoeae .

Ciprofloxacin можно использовать для поддержания пациентов с нейтропенией и гипертермией в случае подозрения в бактериальном инфекционном получении лихорадки в указанной категории пациентов.

Дети и подростки

• Бронхолегочные инфекции в цистичном фиброзе, вызванные подсказокной палкой ( псевдомонас Aeruginosa )

• Сложные инфекции мочевыводящих путей и пиелонефрит.

• Легочная форма сибирской язвы (профилактика после контакта и радикальной обработки).

Ciprofloxacin также может быть использован для лечения тяжелых инфекций у детей и подростков, когда доктор считает, что это необходимо.

Лечение должно начать доктора, у которого есть опыт лечения цистического фиброза и / или тяжелых инфекций у детей и подростков.

Противопоказание.

Повышенная чувствительность к активному ингредиенту или другим препаратам группы фторхинолов или к любому из вспомогательных веществ препарата.

Одновременное использование ципрофлоксацина и подзагощено противопоказано.

Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.

Влияние других средств на ципрофлоксацин

Препараты, которые продлевают интервал QT

Ciprofloxacin, а также другие фторхинолоны, также должны быть предписаны пациентам, получающим препараты, которые продлевают интервал QT (например, антиаритмические препараты класса Ia и III, трициклические антидепрессанты, макролиды, антипсихотики).

Формирование хелата комплекса

При одновременном использовании ципрофлоксацина (перорально) и лекарственными средствами, содержащими многовалентные катионы, минеральные добавки (например, кальций, магний, алюминий, железо), фосфатационные полимеры (например, карбонат Свела или лантана), сукральфаты или антациды, а также препараты с большими См. Буферная емкость (например, таблетки диданозина), содержащая магний, алюминий или кальций, поглощение ципрофлоксацина уменьшается. В связи с этим ципрофлоксацин следует принимать или за 1-2 часа до или, по меньшей мере, через 4 часа после получения этих препаратов.

Это ограничение не распространяется на антацидные, принадлежащие классу H ₂ -рецепторов.

Продукты питания и молочные продукты

Кальций в пищевых продуктах в небольшую степень влияет на поглощение. Однако следует избегать одновременного приема ципрофлоксацина и молочных или молочных обогащенных продуктов (таких как молоко, йогурт, апельсиновый сок с увеличением содержания кальция).

Пробенецид

Пробенецид влияет на почечную секрецию ципрофлоксацина. Одновременное использование пробанецида и ципрофлоксацина приводит к увеличению концентрации ципрофлоксацина в сыворотке.

Метоклопрамид

Метоклопрамид ускоряет поглощение ципрофлоксацина (пероральной формы), что приводит к достижению максимальной концентрации в плазме крови, происходит быстрее. Не влияет на биодоступность ципрофлоксацина.

Омпразол

Одновременное использование ципрофлоксацина и лекарственных средств, содержащих омепразол, приводит к небольшому снижению C _Max и AUC ципрофлоксацина.

Влияние ципрофлоксацина на другие лекарства

Тизанидин

Тизанидин нельзя использовать одновременно с ципрофлоксацином. Известно, что в ходе клинического исследования с участием здоровых добровольцев, в то время как использование ципрофлоксацина и тизанидина, увеличение концентрации тетисанидина в плазме крови (увеличение _{максимума} составляет 7 раз, диапазон - 4- 21 раз; увеличение AUC в 10 раз, диапазон - 6 -24 раза). При увеличении концентрации тетисанидина в сыворотке, связаны гипотензивные и седативные побочные реакции.

Метотрексат

При одновременном применении ципрофлоксацина возможна замедление трубчатых транспортировки метотрексата, что может привести к увеличению концентрации метотрексата в плазме крови. В этом случае вероятность возникновения токсичных реакций, вызванных метотрексатом, может увеличить, следовательно, их одновременное использование не рекомендуется.

Теофиллин

Одновременное использование ципрофлоксацина и теофиллина может привести к нежелательному увеличению концентрации теофилина в сыворотке, что, в свою очередь, может вызвать побочные реакции. В одном случае такие побочные реакции могут угрожать жизни или иметь летальное следствие. Следовательно, в то же время использование ципрофлоксацина и теофиллина следует контролировать концентрацию теофиллина в сыворотке и, при необходимости, уменьшить его дозу.

Другие производные ксантина

После одновременного использования ципрофлоксацина и кофеина или пендоксифилина (осопентиптигифилина), как сообщалось, увеличивают концентрации производных этих ксантинов в сыворотке.

Фенитоин

Одновременное использование ципрофлоксацина и фенитоина может привести к увеличению или снижению в сыворотке концентраций фенитоина, поэтому рекомендуется мониторинг уровней лекарственного средства.

Циклоспорин

Преходящее увеличение креатинина в сыворотке крови было определено при использовании ципрофлоксацина и препаратов, содержащих циклоспорин. Следовательно, частое (2 раза в неделю) требуется для мониторинга концентрации креатинина в сыворотке у этих пациентов.

Витамин К. Антагонисты

Когда одновременное использование антагонистов ципрофлоксацина и витамина К может увеличить их антикоагулянтное действие. Степень риска может варьироваться в зависимости от основного типа инфекции, возраста, общего состояния пациента, поэтому трудно точно оценить влияние ципрофлоксацина для повышения стоимости международного нормализованного соотношения (МНВ). Частое управление MnVS во время и сразу после одновременного использования антагонистов ципрофлоксацина и витамина К (например, варфарин, аценокумарол, фенпрокумон, флуг).

Дулоксетин

Відомо, що одночасне застосування дулоксетину із сильними інгібіторами CYP450 1A2, такими як флувоксамін, може призвести до збільшення AUC і C _max дулоксетину. Незважаючи на відсутність клінічних даних про можливу взаємодію з ципрофлоксацином, можна очікувати схожих ефектів при одночасному застосуванні вказаних препаратів.

Ропінірол

Відомо, що одночасне застосування ропініролу з ципрофлоксацином, інгібітором ізоензиму CYP450 1A2 помірної дії, призводить до підвищення С _max і AUC ропініролу на 60 % та 84 % відповідно. Моніторинг побічних ефектів ропініролу та відповідне корегування дози рекомендуються здійснювати під час та одразу після одночасного застосування з ципрофлоксацином.

Лідокаїн

Було показано, що у здорових осіб одночасне застосування ципрофлоксацину, помірного інгібітора ізоферментів цитохрому Р450 1А2, і лікарських засобів, що містять лідокаїн, знижує кліренс внутрішньовенного лідокаїну на 22 %. Незважаючи на нормальну переносимість лікування лідокаїном, можлива взаємодія з ципрофлоксацином, що асоціюється з побічними реакціями при одночасному застосуванні вказаних препаратів.

Клозапін

Після одночасного застосування 250 мг ципрофлоксацину з клозапіном упродовж 7 днів сироваткові концентрації клозапіну і N-десметилклозапіну були підвищені на 29 % і 31 % відповідно. Рекомендується здійснювати клінічний нагляд та відповідну корекцію дози клозапіну під час та одразу після одночасного застосування з ципрофлоксацином.

Силденафіл

C _max і AUC силденафілу збільшилися приблизно в 2 рази у здорових добровольців після одночасного перорального застосування 50 мг силденафілу та 500 мг ципрофлоксацину. Тому слід дотримуватися обережності при супутньому призначенні ципрофлоксацину із силденафілом та враховувати співвідношення ризик/користь.

Особливості застосування.

Тяжкі інфекції та/або змішані інфекції, спричинені грампозитивними або анаеробними бактеріями

Ципрофлоксацин не застосовувати як монотерапію для лікування тяжких інфекцій та інфекцій, спричинених грампозитивними або анаеробними бактеріями. Для лікування вказаних інфекцій ципрофлоксацин слід застосовувати у комбінації з відповідними антибактеріальними засобами.

Стрептококові інфекції (включаючи Streptococcus pneumoniae )

Ципрофлоксацин не рекомендується для лікування стрептококових інфекцій через недостатню ефективність.

Інфекції статевої системи.

Фторхінолонрезистентні штами Neisseria gonorrhoeae можуть спричинити гонококовий уретрит, цервіцит, орхоепідидиміт та запальні захворювання тазових органів.

Відповідно, ципрофлоксацин слід застосовувати для лікування гонококового уретриту або цервіциту тільки за умови виключення у Neisseria gonorrhoeae резистентності до ципрофлоксацину .

Емпіричну терапію ципрофлоксацином при орхоепідидиміті та запальних захворюваннях органів малого таза можна застосовувати лише у комбінації з іншими відповідними антибактеріальними засобами (наприклад, цефалоспоринами) за винятком клінічних ситуацій, коли виключено наявність ципрофлоксацинрезистентних штамів Neisseria gonorrhoeae .

Якщо через 3 дні не настає клінічне покращення, терапію слід переглянути.

Інфекції сечового тракту

У країнах Європи спостерігається різна резистентність до фторхінолонів з боку Escherichia coli, найпоширенішого збудника, що спричиняє інфекції сечовивідних шляхів. Під час призначення терапії лікарям рекомендується враховувати локальну поширеність резистентності Escherichia coli до фторхінолонів.

Вважається, що одноразові дози ципрофлоксацину, які можна застосовувати при неускладненому циститі у жінок передклімактеричного періоду, є менш ефективними, ніж триваліша терапія препаратом. Цей факт необхідно враховувати, зважаючи на зростаючий рівень резистентності Escherichia coli до хінолонів.

Інтраабдомінальні інфекції

Дані про ефективність ципрофлоксацину при лікуванні постопераційних інтраабдомінальних інфекцій обмежені.

Діарея мандрівників

При виборі препарату слід взяти до уваги інформацію про резистентність до ципрофлоксацину відповідних мікроорганізмів у країнах, які були відвідані.

Інфекції кісток та суглобів

Ципрофлоксацин слід застосовувати в комбінації з іншими антимікробними засобами залежно від результатів мікробіологічного дослідження.

Легенева форма сибірської виразки

Застосування людям ґрунтується на даних визначення чутливості in vitro , дослідів на тваринах та на обмежених даних, отриманих під час застосування людині. Лікар повинен діяти відповідно до національних та/або міжнародних протоколів лікування сибірської виразки.

Бронхолегеневі інфекції при кістозному фіброзі

Відомо, що у клінічні дослідження було включено дітей та підлітків віком 5-17 років. Більш обмежений досвід лікування дітей віком від 1 до 5 років.

Ускладнені інфекції сечового тракту та пієлонефрит

Слід розглянути можливість лікування інфекцій сечового тракту із застосуванням ципрофлоксацину, коли інше лікування неможливе. Лікування повинно ґрунтуватися на результатах мікробіологічного дослідження.

За даними клінічних досліджень оцінювали застосування ципрофлоксацину дітям та підліткам віком 1-17 років.

Інші специфічні тяжкі інфекції

Застосування ципрофлоксацину може бути виправдане за результатами мікробіологічного дослідження у разі інших тяжких інфекцій згідно з офіційними рекомендаціями або після ретельної оцінки користь/ризик, коли інше лікування застосувати не можна або коли загальноприйняте лікування виявилося неефективним.

Застосування ципрофлоксацину у разі специфічних тяжких інфекцій, окрім згаданих вище, не оцінювалось у ході клінічних досліджень, а клінічний досвід — обмежений. Отже, до лікування пацієнтів із такими інфекціями рекомендується підходити з обережністю.

Підвищена чутливість до препарату

Гіперчутливість та алергічні реакції, включаючи анафілактичні/анафілактоїдні реакції, можуть спостерігатися після застосування разової дози ципрофлоксацину (див. розділ «Побічні реакції»), та представляти загрозу для життя. У такому разі застосування ципрофлоксацину необхідно припинити і у разі необхідності провести належне медикаментозне лікування.

Скелетно-м ' язова система

Загалом ципрофлоксацин не можна застосовувати пацієнтам із захворюваннями сухожиль/ розладами, пов'язаними із застосуванням хінолонів в анамнезі. Попри це, в рідкісних випадках після мікробіологічного дослідження збудника та оцінки співвідношення користь/ризик цим пацієнтам можна призначати ципрофлоксацин для лікування окремих тяжких інфекційних процесів, а саме — у випадку неефективності стандартної терапії або бактеріальної резистентності, коли результати мікробіологічних досліджень виправдовують застосування ципрофлоксацину. При застосуванні ципрофлоксацину може виникнути тендиніт або розрив сухожилля (особливо ахіллового сухожилля), іноді двобічний, навіть у перші 48 годин лікування. Запалення або розрив сухожиль може виникнути навіть протягом кількох місяців після закінчення лікування ципрофлоксацином. Ризик тендинопатії може бути підвищеним у пацієнтів літнього віку або у пацієнтів, які одночасно застосовують кортикостероїди. При виникненні будь-яких ознак тендиніту (таких як болючий набряк, запалення) застосування ципрофлоксацину слід припинити. Ураженій кінцівці слід забезпечити спокій.

Ципрофлоксацин застосовувати з обережністю пацієнтам із міастенією гравіс, через можливе загострення симптоматики вказаного захворювання.

Фоточутливість

Доведено, що ципрофлоксацин спричиняє реакції фоточутливості. Пацієнтам, які застосовують ципрофлоксацин, рекомендується під час лікування уникати прямого сонячного світла або УФ-випромінення.

Центральна нервова система

Відомо, що ципрофлоксацин, як і інші хінолони, може спричиняти судоми або знижувати поріг судомної готовності. Повідомлялося про випадки розвитку епілептичного статусу. Ципрофлоксацин застосовувати з обережністю пацієнтам із розладами ЦНС, які можуть мати схильність до виникнення судом. При виникненні судом прийом ципрофлоксацину слід припинити. Навіть після першого застосування ципрофлоксацину можуть виникнути психотичні реакції. У поодиноких випадках депресія або психоз можуть прогресувати до суїцидальних думок та вчинків, таких як самогубство або його спроба. У цих випадках застосування ципрофлоксацину слід припинити.

У пацієнтів, які застосовували ципрофлоксацин, повідомлялося про випадки поліневропатії (на основі неврологічних симптомів, таких як біль, печіння, сенсорні розлади або м'язова слабкість, окремо або в комбінації). Застосування ципрофлоксацину слід припинити пацієнтам, які мають симптоми невропатії, зокрема біль, печіння, відчуття пощипування, заніміння та/або слабкість, з метою попередження розвитку необоротних станів.

Серцеві розлади

Слід з обережністю застосовувати фторхінолони, в тому числі ципрофлоксацин, пацієнтам з відомими факторами ризику подовження інтервалу QT, зокрема:

Пацієнти літнього віку та жінки можуть виявляти більшу чутливість до препаратів, що подовжують QTc. Тому слід з обережністю застосовувати фторхінолони, у тому числі ципрофлоксацин, у цих групах хворих.

Гіпоглікемія

Як і при застосуванні інших хінолонів, найчастіше гіпоглікемія зустрічалася серед хворих на діабет, переважно у пацієнтів літнього віку. Рекомендується проводити ретельний контроль рівня глюкози крові у всіх хворих на діабет.

Шлунково-кишковий тракт

Виникнення протягом або після лікування тяжкої і стійкої діареї (навіть через декілька тижнів після лікування) може свідчити про розвиток антибіотикоасоційованого коліту (такого, що загрожує життю з можливим летальним наслідком) та потребувати невідкладного лікування. У таких випадках застосування ципрофлоксацину необхідно припинити і розпочати відповідну терапію. Лікарські засоби, які пригнічують перистальтику, протипоказані у вказаній клінічній ситуації.

Нирки та сечовидільна система

Повідомлялося про кристалурію, пов'язану із застосуванням ципрофлоксацину. Пацієнтам, які приймають ципрофлоксацин, слід вживати достатню кількість рідини. Необхідно уникати надмірної лужності сечі.

Порушення функції нирок

Оскільки ципрофлоксацин виводиться переважно у незміненій формі нирками, для пацієнтів з порушенням функції нирок необхідно проводити корекцію дози згідно з зазначеним у розділі «Спосіб застосування та дози», щоб уникнути підвищення частоти побічних реакцій, спричинених накопиченням ципрофлоксацину.

Гепатобіліарна система

При застосуванні ципрофлоксацину повідомлялося про випадки розвитку некрозу печінки та печінкової недостатності що загрожує життю пацієнта. У випадку появи будь-яких ознак і симптомів захворювання печінки (таких як анорексія, жовтяниця, темна сеча, свербіж або напруженість передньої черевної стінки), лікування слід припинити.

Дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази

При застосуванні ципрофлоксацину повідомлялося про гемолітичні реакції у пацієнтів із дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Слід уникати застосування ципрофлоксацину таким пацієнтам, за винятком випадків, коли потенційна користь переважає потенційний ризик. У такому разі слід спостерігати за можливою появою гемолізу.

Резистентність

Під час або після курсу лікування ципрофлоксацином резистентні бактерії можуть бути виділені, з або без клінічно визначеної суперінфекції. Може існувати певний ризик виділення ципрофлоксацин-резистентних бактерій під час тривалих курсів лікування та при лікуванні внутрішньолікарняних інфекцій та/або інфекцій, спричинених видами Staphylococcus і Pseudomonas .

Цитохром Р450

Ципрофлоксацин пригнічує CYP1A2 і тому може спричинити підвищення сироваткової концентрації одночасно застосованих речовин, які також метаболізуються цим ферментом (наприклад теофіліну, клозапіну, оланзапіну, ропініролу, тизанідину, дулоксетину). Одночасне застосування ципрофлоксацину і тизанідину протипоказане. Отже, за пацієнтами, які застосовують ці речовини одночасно з ципрофлоксацином, слід уважно спостерігати щодо можливого виникнення клінічних ознак передозування. Також може виникнути необхідність у визначенні сироваткових концентрацій (наприклад теофіліну).

Метотрексат

Одночасне застосування ципрофлоксацину і метотрексату не рекомендується.

Вплив на результати лабораторних аналізів

Ципрофлоксацин in vitro може впливати на результати посіву на Mycobacterium tuberculosis шляхом пригнічення росту культури мікобактерій, що може призвести до хибно-негативних результатів аналізу посіву у пацієнтів, які приймають ципрофлоксацин.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність. Дані щодо застосування ципрофлоксацину вагітним демонструють відсутність розвитку мальформацій або фето/неонатальної токсичності. Досліди на тваринах не вказують на прямий або непрямий токсичний вплив на репродуктивну функцію. У молодих тварин і тварин, які були піддані впливу хінолонів до народження, спостерігався вплив на незрілу хрящову тканину, тому не можна виключити імовірність того, що препарат може бути шкідливим для суглобових хрящів новонароджених/плода. Тому у період вагітності з метою запобігання небажаних впливів на плід краще уникати застосування ципрофлоксацину.

Період годування груддю. Ципрофлоксацин проникає у грудне молоко. Через потенційний ризик пошкодження суглобових хрящів у новонароджених ципрофлоксацин не слід застосовувати у період годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Ципрофлоксацин може впливати на здатність пацієнта керувати автотранспортом і працювати з механізмами через реакції з боку нервової системи (див. розділ «Побічні реакції»). Тому здатність керувати автотранспортом або працювати з механізмами може бути порушена.

Спосіб застосування та дози. Дозу визначати згідно з показанням, тяжкістю та місцем інфекції, чутливістю збудника (збудників) до ципрофлоксацину, нирковою функцією пацієнта, а для дітей та підлітків − згідно з масою тіла.

Тривалість лікування залежить від тяжкості перебігу захворювання, особливостей клінічної картини та типу збудника.

Лікування інфекцій, спричинених певними бактеріями (наприклад Pseudomonas aeruginosa , Acinetobacter або Staphylococci ), може вимагати застосування вищих доз ципрофлоксацину та одночасного застосування інших необхідних антибактеріальних препаратів.

Лікування деяких інфекцій (наприклад запальних захворювань органів малого таза, інтра-абдомінальних інфекцій, інфекцій у пацієнтів із нейтропенією, інфекцій кісток та суглобів) може вимагати одночасного застосування інших необхідних антибактеріальних препаратів залежно від виду виявлених патогенів.

Дорослі

Діти та підлітки

Пацієнти літнього віку

Пацієнти літнього віку повинні отримувати дозу, обрану згідно з тяжкістю інфекції та кліренсом креатиніну пацієнта.

Ниркова та печінкова недостатність

Рекомендовані початкові та підтримуючі дози для пацієнтів із порушеною нирковою функцією:

У пацієнтів з печінковою недостатністю немає потреби у зміні дозування ципрофлоксацину.

Досліджень щодо дозування ципрофлоксацину для дітей із порушеною нирковою та/або печінковою функціями не проводили.

Спосіб застосування

Таблетки слід ковтати не розжовуючи і запивати рідиною. Їх можна приймати незалежно від прийому їжі. При прийомі натще діюча речовина всмоктується швидше. Таблетки ципрофлоксацину не можна приймати разом із молочними продуктами (наприклад з молоком, йогуртом) або фруктовими соками з додаванням мінералів (наприклад з апельсиновим соком, збагаченим кальцієм) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

У тяжких випадках або якщо пацієнт нездатний приймати таблетки (зокрема при ентеральному харчуванні), рекомендується розпочинати терапію із внутрішньовенного введення ципрофлоксацину, поки не буде можливим перехід на пероральний прийом.

Діти. Застосування ципрофлоксацину дітям та підліткам необхідно проводити згідно з чинними офіційними рекомендаціями. Лікування із застосуванням ципрофлоксацину повинен проводити лікар із досвідом ведення дітей та підлітків, хворих на кістозний фіброз та/або тяжкі інфекції.

Ципрофлоксацин спричиняв артропатію опорних суглобів у незрілих тварин. Дані про безпеку, отримані з рандомізованого подвійного сліпого дослідження застосування ципрофлоксацину дітям (ципрофлоксацин: n=335, середній вік = 6,3 року; група порівняння: n=349, середній вік = 6,2 року; віковий діапазон = від 1 до 17 років) показали частоту виникнення артропатії, яка, імовірно, пов'язана із застосуванням препарату (відрізняється від клінічних ознак та симптомів, пов'язаних із ураженням безпосередньо суглобів), на 42-й день від початку застосування препарату у межах 7,2 % та 4,6 % в основній групі та групі порівняння відповідно. Частота виникнення артропатії, пов'язаної з препаратом, через 1 рік спостереження була 9 % та 5,7 % відповідно. Зростання кількості випадків артропатій, які пов'язані із застосуванням препарату, було статистично незначущим. Однак лікування ципрофлоксацином дітей та підлітків потрібно розпочинати тільки після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик через ризик розвитку побічних реакцій, пов'язаних із суглобами та/або навколишніми тканинами.

Передозування. Повідомлялося, що передозування внаслідок прийому 12 г препарату призводило до симптомів помірної токсичності. Гостре передозування в дозі 16 г призводило до розвитку гострої ниркової недостатності.

Симптоми передозування включали запаморочення, тремор, головний біль, підвищену втомлюваність, судоми, галюцинації, сплутаність свідомості, абдомінальний дискомфорт, ниркову та печінкову недостатність, а також кристалурію та гематурію. Повідомлялося також про оборотну ниркову токсичність.

Окрім звичайних невідкладних заходів, що проводяться при передозуванні, рекомендований моніторинг функції нирок, зокрема визначення рН сечі і у разі необхідності підвищення її кислотності для попередження явищ кристалурії. Пацієнти повинні отримувати достатню кількість рідини. Антациди, що містять у своєму складі кальцій або магній, теоретично мають знижувати всмоктування ципрофлоксацину при передозуванні.

За допомогою гемодіалізу або перитонеального діалізу виводиться тільки невелика кількість ципрофлоксацину (<10 %).

У випадку передозування необхідно проводити симптоматичне лікування. Через можливе подовження інтервалу QT доцільним також є проведення ЕКГ-моніторування.

Побічні реакції. Найчастіше повідомлялося про такі побічні реакції як нудота та діарея. Дані про побічні реакції на ципрофлоксацин, отримані в ході клінічних досліджень та постмаркетингового спостереження (пероральний, внутрішньовенний та послідовний способи застосування), наведено нижче.

Інфекції та інвазії: грибкові суперінфекції, антибіотикоасоційований коліт (дуже рідко – з можливим летальним наслідком).

З боку системи кровотворення та лімфатичної системи: еозинофілія, лейкопенія, анемія, нейтропенія, лейкоцитоз, тромбоцитопенія, тромбоцитемія, гемолітична анемія, агранулоцитоз, панцитопенія (що загрожує життю пацієнта), пригнічення функції кісткового мозку (що загрожує життю пацієнта).

З боку імунної системи: алергічні реакції, алергічний/ангіоневротичний набряк, анафілактичні реакції, анафілактичний шок (що загрожує життю пацієнта), реакції, подібні до сироваткової хвороби.

Порушення обміну речовин та харчування: зниження апетиту, гіперглікемія, гіпоглікемія.

Психічні розлади: психомоторна збудливість/тривожність, сплутаність свідомості і дезорієнтація, стривоженість, патологічні сновидіння, депресія (з можливими суїцидальними ідеями/думками або спроби/вчинення самогубства), галюцинації, психотичні реакції (з можливими суїцидальними ідеями/думками або спроби/вчинення самогубства).

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, розлади сну, порушення смаку, парестезії та дизестезії, гіпестезії, тремор, судоми (включаючи епілептичний статус), запаморочення, мігрень, порушення координації, порушення ходи, порушення нюху, внутрішньочерепна гіпертензія та псевдопухлини мозку, периферична нейропатія та полінейропатія.

З боку органів зору: порушення зору (наприклад диплопія), порушення сприйняття кольорів.

З боку органів слуху та лабіринту: дзвін у вухах, втрата слуху/порушення слуху.

З боку серця: тахікардія, шлуночкова аритмія та піруетна тахікардія (torsades de pointes) (визначали переважно у пацієнтів із факторами ризику щодо подовження інтервалу QT), подовження інтервалу QT.

З боку судин: вазодилатація, артеріальна гіпотензія, синкопальний стан, васкуліт.

З боку органів дихання, торакальні та медіастинальні розлади: диспное (включаючи астматичні стани).

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, діарея, блювання, біль у ділянці шлунка та по ходу кишечнику, абдомінальний біль, диспепсія, флатуленція, панкреатит.

З боку гепатобіліарної системи: підвищення рівнів трансаміназ та білірубіну, порушення функції печінки, холестатична жовтяниця, гепатит, некроз печінки (що у рідкісних випадках прогресує до печінкової недостатності, яка загрожує життю пацієнта).

З боку шкірних покривів та підшкірної клітковини: висипання, свербіж, кропив'янка, реакції фоточутливості, петехії, мультиформна еритема, вузликова еритема, синдром Стівенса-Джонсона (що потенційно загрожує життю пацієнта), токсичний епідермальний некроліз (що потенційно загрожує життю пацієнта), гострий генералізований екзантематозний пустульоз (ГГЕП).

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини: м'язово-скелетний біль (наприклад біль у кінцівках, поперековій ділянці, грудній клітці), артралгії, міалгії, артрит, підвищення м'язового тонусу і судоми м'язів, м'язова слабкість, тендиніт, розриви сухожиль (переважно ахіллових), загострення симптомів міастенії гравіс.

З боку нирок та сечовидільної системи: порушення функції нирок, ниркова недостатність, гематурія, кристалурія, тубулоінтерстиціальний нефрит.

Розлади загального стану: астенія, гарячка, набряки, підвищена пітливість (гіпергідроз).

Лабораторні показники: підвищення активності лужної фосфатази крові, підвищення активності амілази, збільшення рівня МНВ (у пацієнтів, які одночасно застосовують антагоністи вітаміну К).

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливими. Вони дозволяють проводити безперервний моніторинг співвідношення користь/ризик щодо препарату. Медичні працівники повинні повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання. Зберігати в оригінальний упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 10 таблеток у блістері, по 1 блістеру в коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дослідний завод «ГНЦЛС».

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Здоров'я».

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Україна, 61057, Харківська обл., місто Харків, вулиця Воробйова, будинок 8.

(Товариство з обмеженою відповідальністю «Дослідний завод «ГНЦЛС»)

Україна, 61013, Харківська обл., місто Харків, вулиця Шевченка, будинок 22.

(Товариство з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Здоров'я»)