Личный кабинет
ДАПТОМИЦИН ВИСТА лиофил. для приготовления р-ра для ин. и инф. 350 мг фл. №1
rx
Код товара: 709755
Производитель: Mistral Capital Management (Великобритания)
32 800,00 RUB
нет в наличии
Сообщить когда товар появиться в наличии
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного средства
Daptomycin.
Daptomycin.
Место хранения:
Активное вещество: DattoMucin;
1 бутылка, содержащая 350 мг или 500 мг Daptomycin;
Вспомогательное вещество: гидроксид натрия.
Лекарственная форма. Лиофилизированный порошок для раствора для инъекций или инфузии.
Основные физические и химические свойства: лиофилизированный порошок от светло-желтого до светло-коричневого цвета.
Фармакотерапевтическая группа.
Антибактериальные агенты для системного применения. Другие антибактериальные агенты.
Код ATC J01X X09.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Механизм действия.
Daptomycin - натуральный продукт класс циклических липопептидов, который активен только против грамположительных бактерий.
Даптемицин связывается (в присутствии ионов кальция) к бактериальным клеткам мембран и вызывает быструю деполяризацию мембранного потенциала клеток в фазе роста и стационарную фазу. Эта потеря мембранного потенциала вызывает ингибирование синтеза белка, ДНК и РНК, в результате чего бактериальная клетка умирает с его низким лизом.
Как фармакокинетика и фармакодинамика.
Daptomycin демонстрировал быструю, зависимующуюся концентрацию бактерицидную активность против грамма положительных организмов in vitro и in vivo животных. В моделях животных AUC / MIC и C MAX / MIC коррелируют с эффективностью и предсказали разрушение бактериальных клеток в условиях in vivo в одиночных дозах, эквивалентных дозах 4 мг / кг и 6 мг / кг 1 в день у людей.
Механизмы сопротивления.
Появление штаммов с уменьшенной восприимчивостью к Даптомицину наблюдалось, особенно у пациентов с трудным для лечения инфекций и / или после препарата в течение длительного времени. В частности, зарегистрированные случаи лечения неспособности у пациентов с инфекциями Staphylococcus Aureus, Enterococcus Faecalis или фекалия Enterococcus, в том числе пациентов с бактериемией, сопровождаются выбором микроорганизмов с пониженной чувствительностью или устойчивостью к датчицину, выраженным во время лечения.
Механизм (ы) устойчивости к DATTOMECIN еще не определен (а).
Предельные значения.
Предельные значения минимальной ингибирующей концентрации (MIC), установленные Европейской комиссией для определения антимикробной восприимчивости (EUCAST) для бактерий рода Staphylococcus и streptococcus (кроме S. pneumoniae), включают чувствительную к ≤ 1 мг / л и устойчивым к> 1 мг / л.
Чувствительность.
Распространенность устойчивых видов может быть разной, в зависимости от географических зон и с течением времени для выбранных видов желательно иметь информацию о местном сопротивлении, особенно при лечении серьезных инфекций. При необходимости следует обратиться к эксперту, если локальная распространенность устойчивых видов такой, что полезность препарата сомневается, по крайней мере, для лечения определенных типов инфекций.
Обычно чувствительные виды:
Staphylococcus aureus *.
Стафилококк гемолитик.
Koahulazonehatyvni Staphylococccci:
Streptococcus agalactiae *.
STREPTOCOCCUS DYSGALACTIA ASPECISE AQUISIMILIS * .
Streptococcus pyogenes *.
Стрептококки Группа G:
Clostridium Perfringens.
PepeTostreptococcus spp.
Микроорганизмы, которые придерживаются сопротивления:
Грамотрицательные бактерии.
* Виды, для которых деятельность была должным образом доказана в клинических испытаниях.
Клиническая эффективность для взрослых.
Известно, что в ходе двух клинических исследований с участием взрослых со сложными инфекциями кожи и мягких тканей 36% пациентов, получавших daptomycin, соответствовали критериям синдрома системного воспалительного реагирования (SIRS). Наиболее распространенным видом заражения был раневая инфекция (38% пациентов), а у 21% пациентов испытывали основные абсцессы. Это ограниченное население пациентов, прошедших лечение, следует учитывать при принятии решения об использовании Daptomycin.
Существует доказательства открытого рандомизированного контролируемого исследования с участием 235 пациентов с бактериемией условным стафилококком aureus (то есть при получении по меньшей мере одной положительной культурой крови стафилококкового aureus к первой дозе). Известно, что 19 из 120 пациентов, леченных DATTOMECIN, соответствовали критериям диагностики правого инфекционного эндокардита (RIE). Из этих 19 пациентов 11 были инфицированы метиллиндчутыловные и 8-метилцилиндризственственные штаммы стафилококки aureus. Частота успешных результатов у пациентов с RIE, показанной в таблице.
Группы пациентов | Daptomycin. | компаратор | Различия в результатах |
N / N (%) | N / N (%) | Цены (95% CI) | |
Население предписанного лечения | |||
Правый инфекционный эндокардит | 8/19 (42,1%) | 7/16 (43,8%) | -1,6% (-34,6, 31,3) |
Лечение в соответствии с протоколом | |||
Правый инфекционный эндокардит | 6/12 (50,0%) | 4/8 (50,0%) | 0,0% (-44,7, 44,7) |
Сообщалось, что неэффективность лечения, из-за постоянного или рецидивирующей инфекции Staphylococcus Aureus, наблюдалась в 19 из 120 (15,8%) пациентов, получающих группу Daptomycin, 9 из 53 (16,7%) больных в группе, получающих ванкомицин и 2 из 62 (3,2%) пациенты, получаемые полусинтетическими пенициллинами антистафилококкокальной активностью. Среди пациентов, которые наблюдали неэффективность лечения, 6 пациентов, получающих группу Daptomycin, и 1 в группе, получавшей ванкомицин, были заражены стафилококком aureus, который привел к увеличению микрофона Daptomycin во время или после лечения. Большинство пациентов, чьи лечение наблюдали неэффективность из-за постоянных или рецидивирующих инфекций, вызванных стафилококком aureus, были глубоко локализованы очаги инфекции и не получали необходимого хирургического вмешательства.
Клиническая эффективность у детей.
Существуют исследовательские данные DAP-PEDS-07-03, которые оценивали безопасность и эффективность Daptomycin Daptomycin у детей в возрасте от 1 до 17 лет с сложными инфекциями кожи и мягких тканей (ISHMT), вызванные грамопожимованными патогенами.
Основная цель исследования состояла в том, чтобы оценить безопасность лечения. Вторичная цель состояла в том, чтобы оценить эффективность внутривенных доз DATTOMECIN, независимо от возраста по сравнению со стандартной терапией. Исследование включало в общей сложности 389 пациентов, в том числе 256 пациентов, леченных с Daptomycin, и 133 пациентами, которые получали стандартное лечение. Все цифры населения были сопоставимыми клинической эффективностью группы лечения DATPOMECIN и группы стандартных терапии, подтверждающие первичную группу анализа эффективности «Все рандомизированные пациенты, которые получали по меньшей мере одну дозу исследования препарата» (ITT).
Грубый терапевтический ответ Daptomycin и стандартная терапия были аналогичны для лечения инфекций, вызванных MRSA, MSSA и Streptococcus Pyogenes (см. Таблицу ниже, население, подходящее для микробиологической оценки); Частота реакций была> 94% для обеих групп лечения среди этих общих патогенов.
Сводная терапевтическая реакция по типу базового патогена (население):
Возбуждать | Оцените общую клиническую эффективность у детей с ISHMT | |
Daptomycin. | компаратор | |
Метициллин-чувствительный стафилококк Aureus (MSSA) | 68/69 (99%) | 28/29 (97%) |
Метициллин устойчивый к стафилококку Aureus (MRSA) | 63/66 (96%) | 34/34 (100%) |
Strepeptococcus pyogenes. | 17/18 (94%) | 5/5 (100%) |
A - число пациентов, которые достигли клинического успеха (клиническое отклика «излечить» или «улучшенные») и микробиологический успех (патогенный ответ «искоренения» или «предполагаемое искоренение»), определяется как мера общей клинической эффективности.
Существуют исследования данных DAP-PEDBAC-11-02, которая оценивала безопасность и эффективность Daptomycin Daptomycin у детей в возрасте от 1 до 17 лет с бактериемией, вызванной S. aureus.
Основная цель исследования состояла в том, чтобы оценить безопасность внутривенного даптомицина по сравнению со стандартным лечением антибиотиками. Вторичные цели были: клиническая оценка исходной оценки эксперта клинического ответа, который оценивает в слепом исследовании; улучшение во время теста; Микробиологический ответ, определяющий базовый агент начального уровня инфекции во время оценки лечения.
Все численности населения сопоставили клиническую эффективность Daptomycin Group и стандартной группой лечения.
Результаты определяют лечение клинической эффективности в соответствии с экспертом, который оценивает слепое исследование в:
Клиническая эффективность у детей с ISHMT | |||
Daptomycin N / N (%) | Компаратор н / н (%) | Разница процентов | |
Пациенты с модифицированным лечением | 46/52 (88,5%) | 19/24 (79,2%) | 9,3% |
Пациенты с модифицированным лечением по микробиологическим исследованиям | 45/51 (88,2%) | 17/22 (77,3%) | 11,0% |
Подходит для клинической оценки | 36/40 (90,0%) | 9/12 (75,0%) | 15,0% |
Микробиологическая эффективность в соответствии с пациентами из лечения, которые использовали Daptomycin и стандартную терапию для инфекций, вызванных MRSA и MSSA, представленные в таблице ниже (подросток микробиологически модифицирован ITT):
Возбуждать | Уровни микробиологической эффективности у детей с ISHMT N / N (%) | |
Daptomycin. | компаратор | |
Метициллин-чувствительный стафилококк Aureus (MSSA) | 43/44 (97,7%) | 19/19 (100%) |
Метициллин устойчивый к стафилококку Aureus (MRSA) | 6/7 (85,7%) | 3/3 (100%) |
Фармакокинетика.
Фармакокинетика Daptomycin, как правило, обычно линейно и не зависят от дозы в диапазоне от 4 до 12 мг / кг при введении один раз в день в качестве 30-минутной внутривенной инфузии до 14 дней у здоровых добровольцев. Стойка терапевтической концентрации достигается на третий день.
Исследования животных показали, что Daptomycin не всасывается в значительной степени после перорального введения.
Распределение .
Объем равновесия распределения DATTOMECIN составлял приблизительно 0,1 л / кг у здоровых взрослых волонтеров и не зависел от дозы. Распределение исследований в тканях крыс показало, что Daptomycin слегка проникает в кровообращение и плацентарные барьеры с одним и несколькими приложениями.
Daptomycin обратимо связан с плазменными белками, независимо от концентрации. У здоровых добровольцев и пациентов, получавших даптатьцин, связывание белка крови в среднем около 90%, в том числе у пациентов с нарушениями почечной функции.
Биотрансформация .
В исследовании in vitro продемонстрировали, что даптомицин не метаболизируется микросом печени человека. В исследованиях in vitro определили, что даптомицин не индуцирует и не ингибирует активность прав изоформ CYP: 1A2, 2A6, 2C9, 2S19, 2D6, 2E1 и 3A4. Маловероятно, что Daptomycin или Pryhnichuvatyme Indukuvatyme метаболизм лекарств, метаболизируемых системой P450.
После инфузии 14 C-меченного Daptomycin у здоровых добровольцев в плазме крови уровень радиоактивности равный уровень концентрации, который определялся микробиологическим анализом. Неактивные метаболиты были идентифицированы в моче с разницей между общей концентрацией радиоактивных веществ и микробиологически активными концентрациями соединений. В отдельном исследовании метаболитов были обнаружены в плазме, и небольшое количество окисленных метаболитов из трех и одно неопределенное соединение было обнаружено в моче. Метаболизм локализации не определен.
Вывод .
Daptomycin выделяется главным образом почками. Сопущенное использование пробанецида и даптомицина не повлияло на фармакокинетику даптомицина у людей, указывающих на то, что минимальная активная трубчатая секреция даптомицин или его отсутствие.
После внутривенного введения плазменный клиренс DATTOMECIN составляет приблизительно от 7 до 9 мл / ч / кг и почечный зазор - от 4 до 7 мл / ч / кг.
При использовании радиоактивной этикетки 78% приложенной дозы были выделены в моче, причем примерно на 50% выделено на активное вещество без изменений. Приблизительно 5% приложенной дозы выводится в фекалиях.
Специальные группы населения.
Пациенты пожилых людей.
После введения одной внутривенной дозы DATTOMECIN 4 мг / кг в среднем более 30 минут общее оформление даптомицина составляло приблизительно 35%, а значение AUC 0-∞ примерно на 58% выше, чем у пожилых людей (≥75 лет) с теми у здоровых молодых пациентов (в возрасте от 18 до 30 лет). Различия в C max не было. Эти различия, вероятно, связаны с нормальным снижением почечной функции, наблюдаемой в гериатрической популяции.
Нет необходимости регулировать дозу у пожилых пациентов. Тем не менее, функция почек должна быть оценена, и доза уменьшается, если есть доказательства серьезной нарушения функции почек.
Дети (в возрасте от 1 до 17 лет).
Известно, что фармакокинетика Daptomycin у детей оценивалась в трех фармакокинетических исследованиях. Подтверждается, что после одной дозы DATPOMECIN 4 мг / кг общего разрешения, нормировали для веса массы тела, и период полувыведения даптомицина в подростковых подростках (в возрасте 12-17 лет) с грамположительной инфекцией были аналогичны взрослым. После одной дозы DATPOLOMICIN 4 мг / кг полное оформление Daptomycin у детей в возрасте от 7 до 11 лет грамположительной инфекции было выше, чем у подростков, в то время как период полураспада был короче. После одной дозы DOTATOMECICIN 4, 8 или 10 мг / кг общего разрешения и период полураспада дартицина у детей в возрасте 2-6 лет были похожи на разных дозах; Общий клиренс был выше, и период полураспада был короче, чем у подростков. После одной дозы дозы 6 мг / кг оформление даптомицина и период полураспада дартицина у детей 13-24 месяца были аналогичны у детей в возрасте 2-6 лет, которые получили одну дозу 4,10 мг / кг. Согласно этим исследованиям, мы знаем, что площадь под фармакокинетической кривой (AUC) у детей с использованием любых терапевтических доз, как правило, ниже, чем у взрослых в сопоставимых дозах.
Дети с ISHMT.
Существуют данные из исследования фазы 4 (DAP-PEDS-07-03), которые были проведены для оценки безопасности, эффективности и фармакокинетики применения DATTOMECIN у детей (в возрасте от 1 до 17 лет) с ISHMT, вызванным граммоположительным патогенами Отказ Фармакокинетика Daptomycin у пациентов в соответствии с исследованием, обобщенным в таблице. После ввода нескольких доз эффекта DATTOMECIN был аналогичен по возрастным группам после регулировки дозы в зависимости от массы тела и возраста. Концентрации плазмы, достигнутые после введения доз, соответствуют следующим образом, которые были сделаны в исследовании с участием взрослых с ISHMT (после введения 4 мг / кг один раз в день).
Средние значения (стандартное отклонение) фармакокинетические параметры Daptomycin у детей с ISHMT (в возрасте от 1 до 17 лет), согласно исследованию DAP-PEDS-07-03:
Возраст | 12-17 лет (n = 6) | 7-11 лет ( n = 2) | 2-6 лет (n = 7) | 1 до <2 года (n = 30) b |
Доза / Время ввода | 5 мг / кг 30 минут | 7 мг / кг 30 минут | 9 мг / кг 60 минут | 10 мг / кг 60 минут |
 (мг * ч / мл) | 387 (81) | 438. | 439 (102) | 466. |
 (мкг / мл) | 62,4 (10.4) | 64,9; 74.4. | 81,9 (21,6) | 79.2. |
Очевидный период полураспада (H) | 5.3 (1.6) | 4.6. | 3.8 (0.3) | 5.04. |
Оформление / W (CL / WT) (ML / H / KG) | 13.3 (2.9) | 16.0. | 21.4 (5.0) | 21.5. |
ПРИМЕЧАНИЕ. Фармакокинетические параметры были определены некровентификатным анализом.
Одно значение , представленное в соответствии со в соответствии со всего двух пациентов в этой возрастной группе, для которой полученные фармакокинетические образцы для фармакокинетического анализа возможностей; AUC, T 1/2 и CL / WT могут быть определены только одним из двух пациентов.
B Фармакокинетический анализ, проводимый с использованием комбинированного фармакокинетического профиля со средними концентрациями среди пациентов в каждый момент времени.
Дети с бактериемией, вызванные Staphylococcus aureus
Согласно изучению фазы 4 (DAP-PEDBAC-11-02), проведенного для оценки безопасности, эффективности и фармакокинетики Даптемицина у детей (в возрасте от 1 до 17 лет) с бактериемией, вызванной стафилококком aureus, был суммирован фармакокинетики даптомицина ( Смотрите. Таблица ниже). После ввода нескольких доз. Влияние даптомицина было похоже в разных возрастных группах после регулировки дозы на основе массы тела и возраста. Достигнутые концентрации плазмы, введенные введенные эти дозы, соответствовали тем, которые достигают, достигнутые в исследовании, связанных с взрослыми с бактериями, вызванными стафилококком aureus (после введения 6 мг / кг один раз в день).
Возрастной диапазон | 12-17 лет (n = 13) | 7-11 лет (n = 19) | 1-6 лет (n = 19) * |
Доза / Время ввода | 7 мг / кг 30 минут | 9 мг / кг 30 минут | 12 мг / кг 60 минут |
0-24Од AUC (мг * ч / мл) | 656 (334) | 579 (116) | 620 (109) |
| (мкг / мл) | 104 (35,5) | 104 (14.5) | 106 (12.8) |
Очевидный период полураспада (H) | 7,5 (2.3) | 6,0 (0,8) | 5.1 (0,6) |
Оформление / W (CL / WT) (ML / H / KG) | 12.4 (3.9) | 15,9 (2.8) | 19,9 (3.4) |
* Средние значения (стандартное отклонение), рассчитанное для этих в возрасте 2-6 лет, поскольку исследование не включало пациентов в возрасте от 1 до <2 года. Благодаря моделированию с использованием фармакокинетической модели населения продемонстрировали, что AUC SS (область под фармакокинетической кривой в устойчивом состоянии) Daptomycin в педиатрических пациентах в возрасте от 1 до <2 года, что он вводил дозу 12 мг / кг после того, как в день Пациенты, которые вводили 6 мг / кг в день.
Пациенты с избыточным весом.
По сравнению с пациентами, которые не являются ожирением, системное воздействие Daptomycin увеличилось на 28% у пациентов со средним избыточным весом (BMI 25-40 кг / м 2) и на 42% у пациентов с экстремальным избыточным весом (тело массового индекса более 40 кг / м 2). Однако регулировка дозы на основе чрезмерного массы тела пациента требуется.
Секс.
Не было никаких существенных различий в фармакокинетике даптомицина в зависимости от пола пациента было наблюдалось.
Почечная недостаточность.
Після однократного введення даптоміцину в дозі 4 мг/кг або 6 мг/кг протягом 30 хвилин дорослим пацієнтам з різним ступенем порушення функції нирок, загальний кліренс даптоміцину знижувався, а системний вплив (AUC) збільшувався, ниркова функція (кліренс креатиніну) знижувалась.
Виходячи із даних фармакокінетики та моделювання, показник AUC даптоміцину на першу добу після застосування дози 6 мг/кг у пацієнтів, які перебували на гемодіалізі або тривалому амбулаторному перитонеальному діалізі, був у 2 рази вищий, ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок, які отримали ту саму дозу. На другу добу після введення 6 мг/кг пацієнтам, які перебували на гемодіалізі або тривалому амбулаторному перитонеальному діалізі, показник AUC даптоміцину був приблизно в 1,3 раза вищий, ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок після другої дози 6 мг/кг. З огляду на це рекомендується, щоб пацієнти, які перебувають на гемодіалізі або тривалому амбулаторному перитонеальному діалізі, отримували даптоміцин 1 раз на 48 годин у дозі, рекомендованій для лікування відповідного виду інфекції (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Режим дозування даптоміцину для педіатричних пацієнтів із порушеннями функції нирок не встановлений.
Печінкова недостатність.
Пацієнтам із печінковою недостатністю від легкого до помірного ступеня (клас В за шкалою Чайлда-П'ю) не потрібне коригування дози даптоміцину. Немає даних щодо пацієнтів із тяжкою печінковою недостатністю (клас С за шкалою Чайлда-П'ю). Тому слід з обережністю застосовувати даптоміцин таким пацієнтам.
Клінічні характеристики.
Показання .
Даптоміцин-Віста показаний для лікування наступних інфекцій (див. розділи «Фармакологічні властивості» та «Особливості застосування»):
у дорослих та дітей (віком від 1 до 17 років) з ускладненими інфекціями шкіри та м'яких тканин (ІШМТ);
у дорослих пацієнтів з правостороннім інфекційним ендокардитом (ІЕ), спричиненим Staphylococcus aureus, при прийнятті рішення щодо застосування даптоміцину рекомендується брати до уваги чутливість мікроорганізмів до антибактеріальних засобів, рішення повинно ґрунтуватися на рекомендаціях експертів. (див. розділи «Фармакологічні властивості» та «Особливості застосування);
у дорослих та дітей (віком від 1 до 17 років) із бактеріємією, спричиненою Staphylococcus aureus. У дорослих застосування при бактеріємії повинно бути пов'язане із правостороннім ІЕ або з ускладненими ІШМТ, тоді як у дітей – лише з ускладненими ІШМТ.
Даптоміцин активний лише щодо грампозитивних бактерій (див. розділ «Фармакологічні властивості»). У випадку змішаних інфекцій при підозрі на грамнегативні та/або певні типи анаеробних бактерій, Даптоміцин-Віста слід застосовувати разом з відповідними антибактеріальними препаратами. Слід враховувати інструкції для медичного застосування антибактеріальних препаратів.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до даптоміцину або до будь-якої із допоміжних речовин.
Особливі заходи безпеки.
Дорослим даптоміцин можна вводити внутрішньовенно у вигляді інфузії протягом 30 хвилин або у вигляді ін'єкції протягом 2 хвилин. Даптоміцин не слід вводити у вигляді двохвилинної ін'єкції дітям. Дітям віком від 7 до 17 років необхідно приймати даптоміцин, який слід вводити протягом 30 хвилин. Дітям віком від 7 років, які отримували дозу 9‑12 мг/кг, даптоміцин слід вводити протягом 60 хвилин. Даптоміцин застосовувати у вигляді внутрішньовенної інфузії і вводити протягом 30 хвилин.
Приготування розчину для інфузій потребує додаткового розведення, як описано нижче.
Даптоміцин, що вводиться у вигляді 30- або 60-хвилинної внутрішньовенної інфузії.
Концентрацію 50 мг/мл розчину даптоміцину з флакону 350 мг отримують шляхом відновлення вмісту флакону в 7 мл розчину натрію хлориду 9 мг/мл (0,9 %) для ін'єкцій.
Концентрацію 50 мг/мл розчину даптоміцину з флакону 500 мг отримують шляхом відновлення вмісту флакону в 10 мл розчину натрію хлориду 9 мг/мл (0,9 %) для ін'єкцій.
Для розчинення ліофілізованого продукту потрібно приблизно 15 хвилин. Повністю готовий продукт повинен бути прозорим і може мати кілька маленьких бульбашок або піни по краю флакона.
Приготування розчину для ін'єкції та інфузії з порошку даптоміцину (флакон 350 мг).
Відновлювати ліофілізований даптоміцин необхідно в асептичних умовах.
Для приготування розчину даптоміцину 350/500 мг для внутрішньовенної інфузії необхідно виконувати такі інструкції:
1. Видалити поліпропіленовий ковпачок так, щоб центральна частина гумової пробки була вільною. Відібрати 7 мл (для даптоміцину 350 мг) або 10 мл (для даптоміцину 500 мг) розчину натрію хлориду 9 мг/мл (0,9 %) для ін'єкцій у шприц та повільно ввести вміст через центр гумової пробки у флакон, направивши голку на стінку флакона.
2. Флакон слід обережно повертати, щоб забезпечити повне змочування препарату, а потім дати постояти 10 хвилин.
3. Потім флакон слід обережно повертати/перевертати протягом декількох хвилин до отримання прозорого відновленого розчину. Енергійного струшування/збовтування необхідно уникати, щоб запобігти спінюванню препарату.
4. Відновлений розчин слід ретельно оглянути, щоб переконатися, що препарат перейшов у розчин, та візуально перевірити на відсутність твердих часток перед застосуванням. Діапазон кольору відновленого розчину даптоміцину може бути від блідо-жовтого до світло-коричневого.
5. Відновлений розчин потрібно розбавити розчином натрію хлориду 0,9 % (стандартний об'єм 50 мл).
6. Перевернути флакон, щоб дати розчину перетекти до пробки. Використовуючи новий шприц, вставити голку у перевернутий флакон. Під час набирання розчину у шприц, тримаючи флакон перевернутим, край голки розмістити у флаконі в найнижчій частині розчину. Перед видаленням голки із флакона потягнути поршень назад у кінець шприца, щоб вибрати весь розчин із перевернутого флакона.
7. Замінити голку на нову для внутрішньовенної інфузії.
8. Видалити повітря, великі бульбашки та будь-який надлишок розчину, щоб отримати потрібну дозу.
9. Відновлений та розведений розчин потрібно ввести шляхом внутрішньовенної інфузії протягом 30 хвилин.
Розчин для інфузії, що містить даптоміцин, сумісний з такими препаратами як азтреонам, цефтазидим, цефтриаксон, гентаміцин, флуконазол, левофлоксацин, допамін, гепарин та лідокаїн.
Флакони Даптоміцин-Віста призначені тільки для одноразового застосування.
З мікробіологічної точки зору, препарат слід застосовувати одразу після відновлення.
Будь-який невикористаний препарат та всі відходи повинні бути утилізовані відповідно до місцевих вимог.
Даптоміцин, що вводиться у вигляді двохвилинної внутрішньовенної ін'єкції (лише дорослим пацієнтам).
Не слід застосовувати для відновлення даптоміцину воду для внутрішньовенної ін'єкції. Даптоміцин слід розчиняти лише натрію хлоридом 9 мг/мл (0,9 %).
Концентрацію 50 мг/мл порошку даптоміцину 350 мг для ін'єкцій отримують шляхом відновлення ліофілізованого продукту 7 мл розчину хлориду натрію 9 мг/мл (0,9 %) для ін'єкцій.
Концентрацію 50 мг/мл даптоміцину 500 мг порошку для ін'єкцій отримують шляхом відновлення ліофілізованого продукту з 10 мл розчину хлориду натрію 9 мг/мл (0,9 %) для ін'єкцій.
Для розчинення ліофілізованого продукту потрібно приблизно 15 хвилин. Повністю готовий продукт виявиться прозорим і може мати кілька маленьких бульбашок або піни по краю флакона.
Для приготування даптоміцину 350/500 мг для двохвилинної внутрішньовенної ін'єкції необхідно виконувати такі інструкції:
1. Видалити поліпропіленовий ковпачок так, щоб центральна частина гумової пробки була вільною. Відібрати 7 мл (для даптоміцину 350 мг) або 10 мл (для даптоміцину 500 мг) розчину натрію хлориду 9 мг/мл (0,9 %) для ін'єкцій у шприц та повільно ввести вміст через центр гумової пробки у флакон, направивши голку на стінку флакона.
2. Флакон слід обережно повертати, щоб забезпечити повне змочування препарату, а потім дати постояти 10 хвилин.
3. Потім флакон слід обережно повертати/перевертати протягом декількох хвилин до отримання прозорого відновленого розчину. Енергійного струшування/збовтування необхідно уникати, щоб запобігти спінюванню препарату.
4. Відновлений розчин слід ретельно оглянути, щоб переконатися, що препарат перейшов у розчин, та візуально перевірити на відсутність твердих часток перед застосуванням. Діапазон кольору відновленого розчину даптоміцину може бути від блідо-жовтого до світло-коричневого.
5. Відновлений розчин потрібно розбавити хлоридом натрію 9 мг/мл (0,9 %) (стандартний об'єм 50 мл).
6. Перевернути флакон, щоб дати розчину перетекти до пробки. Використовуючи новий шприц, вставити голку у перевернутий флакон. Під час набирання розчину у шприц, тримаючи флакон перевернутим, край голки розмістити у флаконі в найнижчій частині розчину. Перед видаленням голки із флакона потягнути поршень назад у кінець шприца, щоб вибрати весь розчин із перевернутого флакона.
7. Замінити голку на нову для внутрішньовенної ін'єкції.
8. Видалити повітря, великі бульбашки та будь-який надлишок розчину, щоб отримати потрібну дозу.
9. Відновлений та розведений розчин потрібно ввести шляхом внутрішньовенної ін'єкції протягом 2 хвилин.
Флакони Даптоміцин-Віста призначені для одноразового використання.
З мікробіологічної точки зору продукт слід використовувати одразу після відновлення.
Будь-який невикористаний лікарський засіб або відходи слід утилізувати відповідно до місцевих вимог.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Даптоміцин практично не піддається метаболізму, опосередкованому цитохромом P450 (CYP 450). Малоймовірно, що даптоміцин буде пригнічувати або стимулювати метаболізм лікарських засобів, що метаболізуються системою Р450.
Вивченими є лікарські взаємодії даптоміцину з азтреонамом, тобраміцином, варфарином та пробенецидом. Даптоміцин не впливає на фармакокінетику варфарину або пробенециду, і ці лікарські засоби також не змінювали фармакокінетику даптоміцину. Фармакокінетика даптоміцину не зазнавала значної зміни під дією азтреонаму.
Хоча невеликі зміни фармакокінетики даптоміцину та тобраміцину спостерігалися при одночасному застосуванні у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом 30 хвилин із даптоміцином у дозі 2 мг/кг, зміни не були статистично значущими. Взаємодія між даптоміцином та тобраміцином при затвердженій дозі даптоміцину невідома. Слід приділяти увагу в разі, якщо даптоміцин застосовувати разом із тобраміцином.
Досвід супутнього застосування даптоміцину та варфарину обмежений. Дослідження застосування даптоміцину з іншими антикоагулянтами, окрім варфарину, не проводили. У перші кілька днів після початку терапії даптоміцином у пацієнтів, які отримують даптоміцин та варфарин, слід проводити моніторинг антикоагулянтної активності.
Досвід одночасного застосування даптоміцину з іншими лікарськими засобами, що можуть спричинити міопатію (наприклад з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази), обмежений. Однак іноді відзначалося підвищення рівнів креатинфосфокінази (КФК) і випадків рабдоміолізу у пацієнтів, які приймають один із цих лікарських засобів на тлі терапії даптоміцином. Рекомендовано, якщо це можливо, тимчасово припинити застосування інших лікарських засобів, здатних спричинити міопатію, у період лікування даптоміцином, окрім випадків, коли користь від супутнього застосування перевищує ризик. Якщо одночасного застосування уникнути неможливо, слід перевіряти рівні КФК частіше ніж 1 раз на тиждень і пацієнти повинні уважно стежити за будь-якими ознаками або симптомами, що можуть свідчити про міопатію.
Даптоміцин виводиться переважно шляхом ниркової фільтрації, тому його плазмові рівні можуть бути підвищеними при супутньому застосуванні препаратів, що зменшують ниркову фільтрацію (наприклад нестероїдних протизапальних препаратів та інгібіторів циклооксигенази-2). Крім того, при одночасному застосуванні може бути фармакодинамічна взаємодія через адитивні ефекти на нирки. Тому рекомендована обережність при застосовувані даптоміцину з будь-яким іншим лікарським засобом, здатним зменшувати ниркову фільтрацію.
У період постмаркетингового спостереження були зареєстровані випадки взаємодії даптоміцину та певних реагентів, що застосовуються при деяких методах визначення протромбінового часу/міжнародного нормалізованого співвідношення (ПЧ/МНС). Така взаємодія призводила до помилкових результатів: збільшення ПЧ та підвищення МНС. Якщо у пацієнтів, які приймають даптоміцин, спостерігаються незрозумілі відхилення від норми ПЧ/МНС, слід врахувати можливість взаємодії in vitro при проведенні лабораторних аналізів. Вірогідність помилкових результатів можна мінімізувати, якщо брати зразки для визначення ПЧ або МНС приблизно у час найменшої концентрації даптоміцину у плазмі крові.
Особливості застосування.
Загальні.
Якщо після початку терапії даптоміцином визначено іншу локалізацію інфекції в організмі, окрім ускладненої інфекції шкіри та підшкірних тканин або правостороннього інфекційного ендокардиту, слід розглянути застосування альтернативної антибактеріальної терапії, ефективної для лікування такого типу інфекції.
Анафілаксія/реакції гіперчутливості. При застосуванні даптоміцину повідомляли про анафілактичні реакції/реакції гіперчутливості. У разі виникнення алергічної реакції на даптоміцин його застосування слід припинити та призначати належну терапію.
Пневмонія.
Клінічні дослідження показали, що даптоміцин не є ефективним для лікування пневмоній. Отже, даптоміцин не показаний для лікування пневмонії.
Правосторонній інфекційний ендокардит (ІЕ), спричинений Staphylococcus aureus.
Клінічні дані щодо застосування даптоміцину для лікування правостороннього інфекційного ендокардиту (ІЕ), спричиненого Staphylococcus aureus , обмежені лише 19 дорослими пацієнтами. Безпека та ефективність застосування даптоміцину у дітей віком до 18 років із правостороннім інфекційним ендокардитом (ІЕ), спричиненим Staphylococcus aureus , не встановлені. Ефективність даптоміцину у пацієнтів з інфекціями протезного клапана або з лівостороннім інфекційним ендокардитом, спричиненим Staphylococcus aureus, не виявлена.
Глибоко локалізовані інфекції.
Пацієнтам з глибоко локалізованою інфекцією якнайшвидше потрібно надати необхідну хірургічну допомогу (хірургічна обробка рани, видалення протезів, хірургічна заміна клапана тощо).
Інфекції, спричинені ентерококами.
Немає достатніх доказів можливої клінічної ефективності даптоміцину проти інфекцій, спричинених ентерококами, в тому числі Enterococcus faecalis та Enterococcus faecium . Крім того, не було визначено режими дозування даптоміцину, що можуть бути доцільними для лікування ентерококових інфекцій із бактеріємією або без неї. Були зафіксовані випадки неефективного лікування даптоміцином ентерококових інфекцій, які переважно супроводжувалися бактеріємією. Іноді неефективність лікування була пов'язана з виділенням мікроорганізмів зі зниженою чутливістю або вираженою резистентністю до даптоміцину.
Нечутливі мікроорганізми.
Застосування антибіотиків може зумовити розвиток резистентних до препарату мікроорганізмів. Якщо суперінфекція виникає протягом терапії, необхідно вжити відповідних заходів.
Діарея, асоційована з Clostridium difficile.
На тлі застосування даптоміцину повідомляли про діарею, асоційовану з Clostridium difficile (CDAD) (див. розділ «Побічні реакції»). Якщо діарея, асоційована з Clostridium difficile , є підозрюваною або підтвердженою, застосування даптоміцину, можливо, доведеться припинити і розпочати відповідне лікування за клінічними показаннями.
Вплив лікарського засобу на дані лабораторних досліджень.
Помилкове подовження протромбінового часу (ПЧ) та підвищення міжнародного нормалізованого співвідношення (МНС) були виявлені при застосуванні для аналізу певних рекомбінантних тромбопластинових реагентів.
Креатинфосфокіназа та міопатія.
Повідомляли про збільшення у плазмі рівнів креатинфосфокінази (КФK, ММ-ізоензим), що асоціюється з м'язовими болем та/або слабкістю, а також про випадки міозиту, міоглобінемії та рабдоміолізу. Помітне зростання рівнів КФК у плазмі крові, що перевищували верхню межу норми (ВМН) у 5 разів і більше, без симптомів з боку м'язів, частіше відзначалося у ході клінічних досліджень у пацієнтів, яким призначали даптоміцин (1,9 %), ніж у тих, хто отримував препарати порівняння (0,5 %).
Рекомендовано:
• плазмові рівні КФК вимірювати перед початком лікування та регулярно через однакові проміжки часу (принаймні 1 раз на тиждень) під час терапії у всіх пацієнтів;
• КФК вимірювати частіше (наприклад кожні 2-3 дні щонайменше протягом перших двох тижнів лікування) у пацієнтів, яким загрожує підвищений ризик розвитку міопатії. Наприклад, пацієнти з будь-яким ступенем ниркової недостатності (кліренс креатиніну <80 мл/хв), у тому числі ті, які знаходяться на гемодіалізі або тривалому амбулаторному перитонеальному діалізі, та пацієнти, які приймають інші лікарські засоби, що, як відомо, здатні спричинити міопатію (наприклад інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, фібрати та циклоспорин).
Не можна виключати, що у пацієнтів із рівнями КФК, більше ніж у 5 разів вищими за верхню межу норми, перед початком лікування може бути підвищений ризик подальшого збільшення рівня КФК під час застосування даптоміцину. Це слід мати на увазі, починаючи терапію даптоміцином, і якщо даптоміцин застосовується, моніторинг рівня КФК у цих пацієнтів слід проводити частіше ніж 1 разу на тиждень.
Даптоміцин не слід застосовувати пацієнтам, які приймають інші лікарські засоби, здатні спричинити міопатію, окрім випадків, коли вважається, що користь для пацієнта більша за ризик.
Пацієнтів потрібно регулярно обстежувати у період лікування щодо будь-яких ознак або симптомів, що можуть свідчити про міопатію.
Рівні КФК слід перевіряти кожні 2 дні в усіх пацієнтів, у яких розвинувся м'язовий біль, болючість, слабкість або судоми невідомої етіології. При наявності непоясненних м'язових симптомів потрібно припинити застосування даптоміцину, якщо рівень КФК більше ніж у 5 разів перевищує верхню межу норми.
Периферична нейропатія.
Потрібно ретельно контролювати пацієнтів протягом лікування на наявність симптомів нейропатії, а також потрібно визначити необхідність відміни даптоміцину.
Діти.
Дітям віком до 1 року не слід вводити даптоміцин через ризик потенційного впливу на м'язову, нервово-м'язову та/або нервову системи (периферичну та/або центральну), який спостерігався у новонароджених собак.
Еозинофільна пневмонія.
Повідомляли про випадки еозинофільної пневмонії у пацієнтів, які отримують даптоміцин. У більшості випадків, пов'язаних із застосуванням даптоміцину, у пацієнтів розвивалися гарячка, задишка з гіпоксичною дихальною недостатністю та дифузні інфільтрати в легенях. Більшість випадків спостерігалася після більш ніж 2 тижнів лікування даптоміцином з позитивною динамікою після відміни даптоміцину і призначення стероїдної терапії. Повідомляли про рецидиви еозинофільної пневмонії при повторному призначенні препарату. Пацієнти з такими симптомами під час прийому даптоміцину потребують негайного медичного обстеження, в тому числі у разі необхідності - бронхоальвеолярного лаважу, для виключення інших причин (наприклад бактеріальної інфекції, грибкової інфекції, паразитів, інших лікарських засобів). Слід негайно відмінити даптоміцин і у разі необхідності розпочати лікування системними стероїдами.
Ниркова недостатність.
Під час лікування даптоміцином повідомляли про випадки порушення функції нирок. Тяжке порушення функції нирок саме по собі може також сприяти підвищенню рівнів даптоміцину, що може збільшити ризик розвитку міопатії (див. вище).
Пацієнтам із кліренсом креатиніну <30 мл/хв необхідно коригувати інтервал доз даптоміцину. Безпека та ефективність корекції інтервалу доз не були оцінені в ході контрольованих клінічних досліджень, і рекомендації базуються переважно на даних фармакокінетичного моделювання. Таким пацієнтам даптоміцин слід застосовувати, лише коли очікувана клінічна користь переважає потенційний ризик.
Рекомендується обережність при застосуванні даптоміцину, якщо кліренс креатиніну < 80 мл/хв до початку лікування. Рекомендується регулярний моніторинг функції нирок.
Регулярний моніторинг ниркової функції також рекомендується протягом супутнього застосування потенційно нефротоксичних препаратів незалежно від попереднього стану функцій нирок пацієнта.
Ожиріння.
У пацієнтів з ожирінням та індексом маси тіла (ІМТ) >40 кг/м, але кліренсом креатиніну > 70 мл/хв показник AUC 0-∞ даптоміцину був значно збільшений (в середньому на 42 % вище), ніж у відповідних пацієнтів із нормальною масою тіла. Інформація про безпеку та ефективність даптоміцину для пацієнтів зі значним ожирінням обмежена, тому рекомендується дотримуватися обережності. Однак на даний час немає доказів необхідності зменшення дози .
Допоміжні речовини.
Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг)/дозу натрію, тобто практично вільний від натрію.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність.
Клінічних даних щодо впливу даптоміцину на перебіг вагітності немає. Дослідження на тваринах не вказують на прямий або непрямий шкідливий вплив на вагітність, ембріональний/фетальний розвиток, перебіг пологів або післяпологовий розвиток.
Даптоміцин не слід застосовувати у період вагітності, окрім випадків явної необхідності, тобто тільки якщо потенційна користь переважає можливий ризик.
Годування груддю.
У ході дослідження даптоміцин у дозі 500 мг/добу вводили щоденно протягом 28 днів жінці, яка годує груддю, і на 27-й день збирали зразки молока протягом 24 годин. Найбільша виміряна концентрація даптоміцину у грудному молоці була невеликою та становила 0,045 мкг/мл. Таким чином, поки не отримано більшої кількості даних, грудне годування слід припинити у разі застосування даптоміцину жінкам, які годують груддю.
Фертильність.
Клінічні дані щодо фертильності для даптоміцину відсутні. Дослідження на тваринах не вказують на прямий або непрямий шкідливий вплив на фертильність.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Досліджень щодо здатності керувати автомобілем та працювати з механізмами не проводилося.
З огляду на зафіксовані небажані реакції на препарат, малоймовірно, що даптоміцин впливатиме на здатність керувати автомобілем або працювати з механізмами.
Спосіб застосування та дози.
У клінічних дослідженнях у пацієнтів застосовували інфузію даптоміцину протягом 30 хвилин. Немає клінічного досвіду застосування даптоміцину пацієнтам у вигляді ін'єкцій протягом більше, ніж 2 хвилини. Цей спосіб введення вивчали лише для здорових пацієнтів. Однак порівняно з внутрішньовенним введенням тієї ж дози протягом 30 хвилин, не було клінічно важливих відмінностей у фармакокінетиці та профілі безпеки даптоміцину.
Дозування.
Дорослим та дітям з ускладненими інфекціями шкіри та м'яких тканин (ІШМТ) даптоміцин вводити по 4 мг/кг 1 раз на добу протягом 7–14 днів або до усунення інфекції.
Дорослим та дітям з ускладненими інфекціями шкіри та м'яких тканин (ІШМТ) із супутньою бактеріємією, спричиненою Staphylococcus aureus даптоміцин слід вводити по 6 мг/кг кожні 24 години. Нижче наведено схеми коригування дози у пацієнтів з порушенням функції нирок. Тривалість терапії може тривати більше 14 днів відповідно до очікуваного ризику ускладнень у кожного окремого пацієнта. Дорослим з правостороннім інфекційним ендокардитом (ІЕ), спричиненим Staphylococcus aureus, даптоміцин вводити по 6 мг/кг 1 раз на добу. Нижче наведено схеми коригування дози у пацієнтів з порушенням функції нирок. Тривалість терапії повинна відповідати наявним офіційним рекомендаціям.
Даптоміцин вводити внутрішньовенно в 0,9 % розчині натрію хлориду. Даптоміцин не слід застосовувати частіше, ніж 1 раз на добу.
Рівень креатинфосфокінази (КФК) необхідно вимірювати перед початком терапії та через рівні проміжки (принаймні щотижня) під час лікування.
Пацієнти з нирковою недостатністю.
Даптоміцин виводиться переважно нирками.
Через обмежений клінічний досвід (див. таблицю нижче) даптоміцин можна застосовувати лише дорослим пацієнтам з будь-яким ступенем порушення функції нирок (кліренс креатиніну - CrCl <80 мл/хв), якщо вважається, що очікувана клінічна користь переважає потенційний ризик. Ефективність лікування, функції нирок та рівень креатинфосфокінази (КФК) слід ретельно контролювати у всіх пацієнтів із будь-яким ступенем порушення функції нирок. Режим дозування даптоміцину для дітей, які мають порушення функції нирок, не був встановлений.
Коригування дози у дорослих пацієнтів з порушенням функції нирок за показаннями та кліренсом креатиніну:
Показання | Кліренс креатиніну | Рекомендована доза |
Ускладнені інфекції шкіри та м'яких тканин | ≥30 мл/хв | 4 мг/кг один раз на добу |
≤30 мл/хв | 4 мг/кг кожні 48 годин* | |
Правосторонній ІЕ, спричинений Staphylococcus aureus | ≥30 мл/хв | 6 мг/кг один раз на добу |
≤30 мл/хв | 6 мг/кг кожні 48 годин* |
Примітка: *Безпека та ефективність рекомендованої дози не були оцінені в контрольованих клінічних дослідженнях, і рекомендація ґрунтується на фармакокінетичних дослідженнях та моделювання. Подібна корекція доз, що спирається на дані фармакокінетики у добровольців, у тому числі на результати фармакокінетичного моделювання, рекомендована для пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі або безперервному амбулаторному перитонеальному діалізі. У разі можливості даптоміцин слід вводити після завершення діалізу в дні його проведення.
Печінкова недостатність.
Пацієнтам з печінковою недостатністю від легкого до помірного ступеня (клас В за шкалою Чайлда-П'ю) не потрібне коригування дози препарату Даптоміцин-Віста. Немає даних щодо пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (клас С за шкалою Чайлда-П'ю). Тому слід з обережністю застосовувати даптоміцин таким пацієнтам.
Пацієнти літнього віку.
Пацієнтам літнього віку слід застосовувати рекомендовані дози, за винятком осіб із тяжкою нирковою недостатністю.
Діти (вік від 1 до 17 років).
Рекомендовані схеми дозування для дітей залежно від віку та захворювання, наведені нижче.
Вік | Показання: | |||
Ускладнені інфекції шкіри та м'яких тканин без бактеріємії | Ускладнені інфекції шкіри та м'яких тканин, асоційовані із бактеріємією, спричиненою Staphylococcus aureus | |||
Дозовий режим | Тривалість лікування | Дозовий режим | Тривалість лікування | |
Від 12 до 17 років | 5 мг/кг кожні | До 14 днів | 7 мг/кг кожні | ** |
24 години, вводити | 24 години, вводити | |||
протягом 30 хвилин | протягом 30 хвилин | |||
Від 7 до 11 років | 7 мг/кг кожні 24 години, вводити протягом 30 хвилин | 9 мг/кг кожні 24 години, вводити протягом 30 хвилин | ||
Від 2 до 6 років | 9 мг/кг кожні 24 години, вводити протягом 60 хвилин | 12 мг/кг кожні 24 години, вводити протягом 60 хвилин | ||
Від 1 до <2 | 10 мг/кг кожні 24 години, вводити протягом 60 хвилин | 12 мг/кг кожні 24 години, вводити протягом 60 хвилин | ||
** - мінімальна тривалість застосування даптоміцину для дітей із бактеріємією, спричиненою Staphylococcus aureus , повинна відповідати передбачуваному ризику ускладнень для окремого пацієнта. Тривалість застосування даптоміцину може бути більше 14 днів враховуючи можливі ризики ускладнень у окремого пацієнта. У дослідженні дітям із бактеріємією, спричиненою Staphylococcus aureus , середня тривалість введення даптоміцину внутрішньовенно становила 12 днів, з діапазоном від 1 до 44 днів. Тривалість терапії повинна відповідати наявним офіційним рекомендаціям.
Даптоміцин слід вводити внутрішньовенно у вигляді 0,9 % розчину хлориду натрію. Даптоміцин не слід застосовувати частіше, ніж 1 раз на добу.
Рівень креатинфосфокінази (КФК) необхідно вимірювати перед початком терапії та через рівні проміжки (принаймні щотижня) під час лікування.
Дітям віком до 1 року не слід вводити даптоміцин через ризик потенційного впливу на м'язову, нервово-м'язову та/або нервову системи (периферичну та/або центральну).
Спосіб введення.
Дорослим даптоміцин вводити шляхом внутрішньовенної інфузії протягом 30 хвилини або шляхом внутрішньовенної ін'єкції протягом 2 хвилин.
Діти .
Даптоміцин показаний дітям віком від 1 до 17 років з ускладненими інфекціями шкіри та м'яких тканин (ІШМТ), а також дітям віком від 1 до 17 років із бактеріємією, спричиненою Staphylococcus aureus , що асоційована із ускладненими ІШМТ. Дозування та спосіб застосування ґрунтується на вікових діапазонах. Безпека та ефективність даптоміцину у дітей віком до 18 років не встановлена для інших показань.
Передозування.
У разі передозування рекомендована підтримуюча терапія. Даптоміцин повільно виводиться з організму шляхом гемодіалізу (приблизно 15 % дози, що застосовується, виводиться понад 4 години) або шляхом перитонеального діалізу (приблизно 11 % дози, що застосовується, виводиться понад 48 годин).
Побічні реакції.
Узагальнені дані профілю безпеки
У клінічних дослідженнях 2011 пацієнтів отримували даптоміцин. Упродовж цих досліджень 1221 учасник отримував добову дозу 4 мг/кг, серед яких 1108 були пацієнтами та 113 були здоровими добровольцями; 460 пацієнтів отримували добову дозу 6 мг/кг, серед яких 304 були пацієнтами, а 156 були здоровими добровольцями. У педіатричних дослідженнях 372 пацієнти отримували даптоміцин, серед яких 61 отримували однократну дозу, а 311 отримували лікарський засіб у терапевтичному режимі при ускладнених ІШМТ та бактеріємії, спричиненій Staphylococcus aureus (добові дози знаходились у проміжку від 4 мг/кг до 12 мг/кг). Побічні реакції (тобто ті, які вважалися дослідником імовірно, можливо або однозначно пов'язаними з лікарським засобом), повідомлялись із подібними частотами при застосуванні даптоміцину та препарату порівняння.
Найчастішими небажаними реакціями (часті (≥ 1/100 та < 1/10)) є: грибкові інфекції, інфекції сечовивідного тракту, кандидозні інфекції, анемія, тривожність, безсоння, запаморочення, головний біль, артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія, гастроінтестинальний та абдомінальний біль, нудота, блювання, запор, діарея, метеоризм, здуття та відчуття розтягнення у животі, відхилення результатів печінкових проб від норми (підвищення рівня аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (АСТ) або лужної фосфатази (ЛФ)), висипання, свербіж, біль у кінцівках, підвищений рівень креатинфосфокінази (КФК) у сироватці крові, реакції у місці введення, пірексія, астенія.
Менш часті, але більш серйозні небажані реакції включають реакції гіперчутливості, еозинофільну пневмонію, медикаментозні висипання з еозинофілією та системними проявами (DRESS), ангіоневротичний набряк та рабдоміоліз.
У таблиці нижче наведено побічні реакції, відзначені у період лікування та подальшого спостереження, та їх частоту: дуже часті (≥ 1/10); часті (≥ 1/100 та < 1/10); нечасті (≥ 1/1000 та < 1/100); рідкісні (≥ 1/10000 та < 1/1000); дуже рідкісні (< 1/10000); невідомої частоти (не можна оцінити на основі наявних даних).
У кожній групі частоти небажані явища представлені у порядку зменшення проявів.
Побічні реакції з клінічних досліджень та післяреєстраційного досвіду
Класи систем органів | Частота | Побічні реакції |
Інфекції та інвазії | Часті | Грибкові інфекції, інфекції сечовивідних шляхів, інфекції, спричинені грибами роду Candida |
Нечасті | Фунгемія | |
Невідомої частоти* | Clostridium difficile- асоційована діарея** | |
З боку крові та лімфатичної системи | Часті | Анемія |
Нечасті | Тромбоцитемія, еозинофілія, підвищення міжнародного нормалізованого співвідношення (МНС), лейкоцитоз | |
Рідкісні | Подовження протромбінового часу (ПЧ) | |
Невідомої частоти* | Тромбоцитопенія | |
З боку імунної системи | Невідомої частоти* | Гіперчутливість**, визначена у поодиноких спонтанних повідомленнях, включаючи, але не обмежуючись: ангіоневротичний набряк, медикаментозні висипання з еозинофілією та системними проявами (DRESS), легенева еозинофілія, везикулобульозне висипання з ураженням слизової оболонки та відчуття опухання у роті та горлі Анафілаксія** Реакції на інфузію, в т. ч. такі симптоми: тахікардія, задишка (свистяче дихання), гарячка, озноб, системна гіперемія, вертиго, непритомність та металевий присмак у роті |
З боку обміну речовин і харчування | Нечасті | Знижений апетит, гіперглікемія, електролітний дисбаланс |
Порушення психіки | Часті | Тривожність, безсоння |
З боку нервової системи | Часті | Запаморочення, головний біль |
Нечасті | Парестезія, порушення смакових відчуттів, тремор, подразнення очей | |
Невідомої частоти* | Периферична невропатія** | |
З боку органів слуху та рівноваги | Нечасті | Вертиго |
З боку серця | Нечасті | Надшлуночкова тахікардія, екстрасистоли |
З боку судин | Часті | Артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія |
Нечасті | Припливи | |
Респіраторні, торакальні та медіастинальні порушення | Невідомої частоти* | Еозинофільна пневмонія 1 ** , кашель |
З боку ШКТ | Часті | Гастроінтестинальний і абдомінальний біль, нудота, блювання, запор, діарея, метеоризм, здуття та відчуття розтягнення живота |
Нечасті | Диспепсія, глосит | |
З боку печінки та жовчовивідних шляхів | Часті | Відхилення результатів печінкових проб від норми 2 (підвищення рівня аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (АСТ) або лужної фосфатази (ЛФ) |
Рідкісні | Жовтяниця | |
З боку шкіри та підшкірної клітковини | Часті | Висипання, свербіж |
Нечасті | Кропив'янка | |
Невідомої частоти* | Гострий генералізований екзантематозний пустульоз | |
З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини | Часті | Біль у кінцівках, підвищений рівень креатинфосфокінази (КФК) 2 у сироватці крові |
Нечасті | Міозит, підвищений рівень міоглобіну, м'язова слабкість, м'язовий біль, артралгія, підвищений рівень лактатдегідрогенази (ЛДГ) у сироватці крові, м'язові спазми | |
Невідомої частоти* | Рабдоміоліз 3** | |
З боку нирок і сечовивідних шляхів | Нечасті | Ниркова недостатність, у т. ч. ниркова дисфункція і ниркова декомпенсація, підвищення рівня креатиніну в сироватці крові |
З боку репродуктивної системи та молочної залози | Нечасті | Вагініт |
Загальні розлади та реакції у місці введення | Часті | Реакції у місці введення, пірексія, астенія |
Нечасті | Втома, біль |
*За даними постмаркетингових повідомлень. Оскільки повідомлення про ці реакції є спонтанними у популяції невизначеного розміру, неможливо достовірно оцінити їх частоту, тому їх віднесено до категорії невідомої частоти.
** Див. розділ «Особливості застосування»
1 Оскільки частота виникнення еозинофільної пневмонії, пов'язаної з даптоміцином, невідома, на даний час рівень спонтанних повідомлень дуже низький (< 1/10000).
2 У деяких випадках міопатії з підвищенням КФК та м'язовими симптомами у пацієнтів також відзначалося підвищення рівня трансаміназ. Такі підвищення трансаміназ, імовірно, були пов'язані із впливом на скелетну мускулатуру. Підвищення трансаміназ переважно відповідало 1-3 ступеню токсичності та минало після припинення лікування.
3 За отриманими клінічними даними приблизно 50 % випадків відзначено у пацієнтів з уже наявною нирковою недостатністю або в тих, хто отримує супутні препарати, здатні спричинити рабдоміоліз.
Дані про безпеку введення даптоміцину шляхом двохвилинної внутрішньовенної ін'єкції отримані з двох фармакокінетичних досліджень у здорових дорослих пацієнтів. На основі цих результатів обидва способи введення даптоміцину, двохвилинна внутрішньовенна ін'єкція та 30-хвилинна внутрішньовенна інфузія мали аналогічний профіль безпеки та переносимості. Не було виявлено відповідної різниці у місцевій переносимості або в характері та частоті побічних реакцій.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливою процедурою. Це дозволяє продовжувати моніторинг співвідношення «користь/ризик» для відповідного лікарського засобу. Медичним працівникам необхідно повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему повідомлень.
Термін придатності.
24 місяці.
Після відновлення: протягом застосування хімічна та фізична стабільність відновленого розчину у флаконі зберігалася протягом 12 годин при температурі 25 °C та до 48 годин при 2–8 °C.
Хімічна та фізична стабільність розведеного розчину в інфузійних пакетах зберігається протягом 12 годин при температурі 25 °C або 24 години при 2–8 °C.
Для 30-хвилинної внутрішньовенної інфузії сукупний термін зберігання (відновлений розчин у флаконі та розведений розчин у інфузійному пакеті) при 25 °C не повинен перевищувати 12 годин (або 24 години при 2–8 °C).
Для двохвилинної внутрішньовенної ін'єкції термін зберігання відновленого розчину у флаконі при 25 °C не повинен перевищувати 12 годин (або 48 годин при 2–8 °C).
Умови зберігання.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі 2–8 ºС. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Несумісність .
Даптоміцин-Віста несумісний з розчинниками, що містять глюкозу.
Упаковка.
По 1 флакону у пачці.
Категорія відпуску.
За рецептом.
Виробник.
Медічем, С.А.
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
Нарсіс Монтуріол, 41 А, Сант Джоан Деспі, Барселона, 08970, Іспанія
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа