Личный кабинет
ДИКЛОСЕЙФ супп. 50 мг стрип №10
rx
Код товара: 500633
Производитель: Kusum Healthcare (Индия)
1 200,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 29.10.2024
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного средства
Диклозеф.
Diclosafe.
Место хранения:
Активный ингредиент: Diclofenac (Diclofenac);
1 суппозиторий содержит Diclofenac натрий 50 мг;
Вспомогательное вещество: твердый жир.
Лекарственная форма. Суппозиторий.
Основные физические и химические свойства, суппозитории от белого до светло-желтого торпедиодибной формы.
Фармакотерапевтическая группа. Нестероидные противовоспалительные и противоревматические средства.
ATH M01A B05 код.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Diclofenac натрия является нестероидным противовоспалительным агентом, который имеет выраженный анальгетический, противовоспалительный эффект. Это ингибитор простагландинской (циклооксигеназы).
Фармакокинетика.
Поглощение.
Поглощение является быстрой, но медленнее, чем при нанесении таблеток с кишечным покрытием.
После использования суппозиторию Diclofenac концентрация натрия в 50 мг на дозировку составляет около 2/3 концентраций, достигнутых после нанесения таблеток с энтеросодержащим покрытием (1,95 + 0,8 мг / мл (1,9 мг / мл = 5 9 ммоль / л)).
Биодоступность.
Как и в случае использования оральных дозированных форм препарата, зона концентрации (AUC) составляет примерно половину значения, полученного при использовании парентеральной дозы. После многоразового препарата его фармакокинетика не меняется. Кукуляция препарата не наблюдается подлежащим соблюдению рекомендуемой дозировки.
Распределение.
Связывание диклофенака с белками крови составляет 99,7%, в основном с альбумином - 99,4%.
Diclofenac проникает в синовиальную жидкость, где его максимальная концентрация достигается в течение 2 - 4 часов спустя, чем в плазме крови. Воображаемый период полураспада синовиальной жидкости составляет 3-6 часов. Через 2 часа после достижения максимальных концентраций в плазме концентрацию диклофенака в синовиальной жидкости выше, чем в плазме; Это явление наблюдается в течение 12 часов.
Diclofenac был обнаружен в низкой концентрации (100 нг / мл) в грудном молоке в одной женщине. Предполагаемое количество препарата, которое проникает в организм с грудным молоком, эквивалентная доза 0,03 мг / кг / день.
Метаболизм.
Diclofenac метаболизируется частично глюкуронизацией неизменной молекулы, но в основном - путем одноразового и многократного гидроксилирования и метоксилирования, что приводит к образованию нескольких фенольных метаболитов, большинство из которых формирует конъюгаты с глюкологической кислотой. Два из этих фенольных метаболитов являются биологически активными, но намного меньше диклофенака.
Разведение.
Общая система очистки системы Diclofenac составляет 263 ± 56 мл / мин (среднее + СВ). Последний период полураспада в плазме крови составляет 1-2 часа. Срок год жизни в плазме крови из четырех метаболитов, в частности двух фармакологически активных, также коротко и 1-3 часа. Около 60% прикладной дозы выводится в моче в моче в виде интактных сопряженных молекулы Hlyukuronidnoho и в качестве метаболитов, большинство из которых также преобразуются в сопряжения Hlyukuronidni. В неизменной форме отображается менее 1% диклофенака. Остальная часть дозы препарата выводится в виде метаболитов с фекалиями.
Фармакокинетика в отдельных группах пациентов .
Влияние эпохи пациента для поглощения, метаболизма и удаления препарата не наблюдалось, в дополнение к тому факту, что за пять лет пожилой 15-минутной встроенной внутривенной инфузии привели к более высокой 50% концентрации препарата в крови плазма, чем ожидалось у молодых здоровых добровольцев.
У пациентов с почечной недостаточностью, которые получали терапевтические дозы, не могут ожидать накопление неизменного активного вещества, основанного на кинетике препарата после одного использования. У пациентов с зазором креатинина менее 10 мл / мин рассчитанные равновесными концентрациями гидроксилированных метаболитов в плазме были примерно в 4 раза выше, чем у здоровых добровольцев. Но в конце концов все метаболиты происходят из желчи.
Пациенты с нарушенной функцией печени.
У пациентов с хроническим гепатитом или компенсированным циррозом печени индикаторы фармакокинетики, диклофенак метаболизм аналогичны у пациентов без заболеваний печени.
Клинические характеристики .
Показания .
Воспалительные и дегенеративные формы ревматизма: ревматоидный артрит, несовершеннолетний ревматоидный артрит, анкилозирующий спондилит, остеоартрит, включая спондилартрит.
Болевые синдромы со стороны позвоночника.
Ревматические заболевания мягких тканей вне школы.
Посттравматические и послеоперационные болевые синдромы, сопровождаемые воспалением и отеком, в частности после стоматологических и ортопедических операций.
Гинекологические заболевания сопровождаются болевым синдромом и воспалением, такими как первичная дисменорея и аднексит.
Мигрень приступы.
Острые подагры атаки.
В качестве вспомогательного агента для тяжелых воспалительных заболеваний ЛОР-органов сопровождалось болезненным чувством, например, с фарисилитом, отитом.
В соответствии с общими терапевтическими принципами основное заболевание следует обращаться с базовой терапией. Сама лихорадка не является признаком использования препарата.
Противопоказание.
Гиперчувствительность к активному веществу или к любому из наполнителей препарата.
Кровотечение или перфорация желудочно-кишечного тракта в истории, связанном с предыдущим лечением, нестероидальными противовоспалительными препаратами (НПВП).
Активная форма язвенной болезни / кровотечения или рецидивирующая язва / кровотечение на пептической болезни в анамнезе (два или более отдельных эпизода устоявшейся язвы или кровотечения).
III триместр беременности.
Воспалительное заболевание кишечника (например, заболевание короны или язвенный колит).
Отказ печени.
Почечная недостаточность.
Застойная сердечная недостаточность (NYHA II-IV), ишемическая болезнь сердца у пациентов с ангиной, инфаркт миокарда.
Лечение периоперационной боли в коронарной артерии обойти прививку (или с использованием искусственного циркуляции).
Цереброваскулярные заболевания у пациентов, которые пострадали от инсульта или имеют эпизоды переходных ишемических атак.
Заболевания периферических артерий.
Показывать.
Diclofenac натрий, как и другие НПВП, противопоказан у пациентов, которые, в ответ на получение аспирина или других НПВП, имеющих атаки астмы, вартикарии, ангиодиодимы или острый ринит.
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.
Указываются взаимодействия, наблюдаемые при использовании диклофенака в виде кишечных таблеток и / или в других лекарственных формах.
Литий. В условиях одновременного использования Diclofenac может увеличить концентрацию лития в плазме крови. Рекомендуемый мониторинг уровня лития в сыворотке.
Дигоксин. В условиях одновременного применения Diclofenac может увеличить концентрацию дигоксина в плазме крови. Рекомендуемый мониторинг уровня дипоксинов в сыворотке.
Мочегонные и антигипертензивные средства. Как и другие НПВП, сопутствующее использование диклофенака с диуретиками и антигипертензивными препаратами (например, β-блокаторами, ангиотензинско-преобразовательными ферментами (ACE) ингибиторами) может привести к снижению их антигипертензивного эффекта путем ингибирования вазодилаторов синтеза простагландина. Таким образом, аналогичная комбинация должна использоваться с оговоркой, а пациентам, особенно пожилые люди, должны находиться под тщательным надзором артериального давления. Пациенты должны получать правильную гидратацию, также рекомендуемый мониторинг функции почек после начала сопутствующей терапии и на регулярной основе после нее, особенно для ингибиторов диуретики и туза, из-за увеличения риска нефротоксичности.
Препараты, которые, как известно, вызывают гиперкалиемию.
Сопутствующее обращение с калиевым чувствительным диуретиками, циклоспорином, тракролимом или триметопремом может быть связано с увеличением уровня калия в сыворотке, поэтому мониторинг пациентов следует проводить чаще.
Антикоагулянты и анти-тромбирующие агенты . Сопущенное использование может увеличить риск кровотечения, рекомендуется принимать меры предосторожности. Хотя клинические исследования не указывают на влияние диклофенака на активность антикоагулянтов, существуют отдельные данные о повышении риска кровотечения у пациентов, которые используются одновременно дицинофенак и антикоагулянты. Поэтому, для уверенности, что никакие изменения в дозировке антикоагулянтов не требуются, рекомендуется тщательный мониторинг таких пациентов. Как и другие NSAID, Diclofenac в высоких дозах могут временно ингибировать агрегацию тромбоцитов.
Другие НПВП, включая селективные ингибиторы циклооксигеназы-2 и кортикостероида. Одновременное использование диклофенака и других НПВП или кортикостероидов может увеличить риск желудочно-кишечного кровотечения или язвы. Одновременное применение двух или более NSAID следует избегать.
Выборочные ингибиторы повторного захвата серотонина (SZZS). Сопровождающее применение NSAID и SZSS может увеличить риск желудочно-кишечного кровотечения.
Антидидиабетические препараты. Клинические исследования показали, что Diclofenac может использоваться с пероральными антидиабетическими агентами или изменять их терапевтический эффект. Однако существуют некоторые отчеты о разработке в таких случаях, как гипогликемия и гипергликемия, которые определили необходимость изменения дозы антидиабетических агентов при использовании диклофенака. Поэтому рекомендуется во время комбинированной терапии для контроля уровней глюкозы в крови.
Также имеются некоторые сообщения об метаболическом ацидозе во время сопутствующего использования диклофенака, особенно у пациентов с ранее существующими почечными нарушениями.
MetoTrexate. Diclofenac может подавлять клиренс метотрексата в почечных канальцах, что приводит к увеличению метотрексата. Осторожно следует наблюдать в назначении NSAID, включая диклофенаку, менее чем за 24 часа до использования метотрексата, поскольку в таких случаях концентрация метотрексата в крови может увеличиваться и повысить его токсический эффект. Были случаи серьезной токсичности, когда интервал между использованием метотрексата и НПВП, включая диклофенак, был в течение 24 часов. Это взаимодействие опосредовано из-за накопления метотрексата в результате нарушения почечной экскреции в присутствии НПВП.
Циклоспорин. Влияние диклофенака, а также других НПВП, на синтез простагландинов в почках может увеличить нефротоксичность циклоспорина, в связи с этим диклофенак должен использоваться в более низких дозах, чем для пациентов, которые не используют циклоспорин.
Tacrolymus. При применении Tacrolimus NSADS может увеличить риск нефротоксичности, который может быть опосредован через почечную антюпростоотновиновые эффекты ингибитора НПВП и кальцинерина.
Антибактериальные хинолоны. Существуют отдельные данные о развитии суда у пациентов, которые одновременно использовали производные хинолона и НПВП. Это можно наблюдать у пациентов с эпилепсией и судороги в анамнезе и без них. Таким образом, меры предосторожности следует осуществлять при решении вопроса об использовании хинолона пациентам, которые уже получают NSAID.
Фенитоин. При использовании фенитоина одновременно с Diclofenac рекомендуется контролировать концентрацию фенитоина в плазме крови в связи с ожидаемым увеличением влияния фенитоина.
Колестиполь и холестирамин. Эти препараты могут вызвать задержку или уменьшение всасывания диклофенака. Таким образом, рекомендуется прописать диклофенаку не менее 1 часа до или через 4-6 часов после использования залога / холестырамина.
Сердце гликозиды. Сопутствующее использование сердечных гликозидов и НПВП у пациентов может усугубить сердечную недостаточность, уменьшить уровень гломерельной фильтрации и повысить уровень сердечных гликозидов в плазме крови.
Myefprint. NSAID не следует использовать в течение 8-12 дней после использования Miferstone, поскольку NSAIDS может уменьшить эффект MyFPrin.
Ингибиторы CYP2C9. Необходимая осторожность при совместном использовании диклофенака с ингибиторами CYP2C9 (например, с вориконазолом). Это может привести к значительному увеличению максимальной концентрации в выдержке плазмы и диклофенака.
Индукторы SYP2C9. Необходимая осторожность при совместном применении с индукторами Diclofenac Syp2c9 (например, Rifampin). Это может привести к значительному увеличению концентрации плазмы диклофенака и воздействия.
Особенности приложения.
Общий.
Чтобы минимизировать нежелательные эффекты, минимальная эффективная доза должна использоваться в течение кратчайшего периода времени.
Следует избегать одновременного использования DICLOSEF ® с системными NSAID-ингибиторами, такими как избирательные ингибиторы циклооксигеназы-2, из-за отсутствия каких-либо доказательств синергетического эффекта и связи с потенциальными аддитивными побочными эффектами.
Необходимая осторожность об использовании препарата у пациентов в возрасте 65 лет. В частности, рекомендуется использовать самую низкую эффективную дозу с ослабленными пожилыми пациентами или с низким весом тела.
В редких случаях, как при использовании других NSAID, могут возникнуть аллергические реакции, включая анафилактические / анафилактоидные реакции, даже без предыдущего эффекта диклофенака. Благодаря своим фармакодинамическим свойствам препарата Diclosef ® , а также другие НПВП, могут маскировать признаки и симптомы инфекции.
Влияние на пищеварительный тракт.
При применении всех НПВП, включая Diclofenac, случаи желудочно-кишечного кровотечения (кровяные кровяные случаи, основания), образование язв или перфораций, которые могут быть фатальными и происходящими в любое время в процессе лечения, в присутствии или отсутствии предупреждающих симптомов, или предварительный анамнез серьезных явлений из желудочно-кишечного тракта. Эти явления обычно имеют более серьезные последствия у пожилых пациентов. Если пациенты на диклофеначестве натрия наблюдали феномен желудочно-кишечного кровотечения или изъязвления, препарат следует прекратить.
Как и в случае с другими НПВП, включая Diclofenac у пациентов с симптомами, которые указывают на нарушения пищеварительного тракта (CT), является обязательным медицинским обслуживанием и осторожностью. Риск кровотечения, язвы или перфорации в ТТ увеличивается с увеличением дозы НПВП, включая диклофенаку, а у пациентов с язвой анамнеза, особенно с осложнениями в виде кровотечения или перфорации, а у пожилых пациентов.
Пожилые пациенты имеют повышенную частоту нежелательных реакций на использование НПВП, особенно в отношении желудочно-кишечного кровотечения и перфорации, которые могут быть летальными.
Чтобы уменьшить риск такого токсического воздействия на ТТ, следует запускать лечение и поддержание самых низких эффективных доз.
Для этих пациентов, и тех, кто требует сопутствующего использования ацетилсалициловой кислоты с низкой дозой (ASA / аспирином или другими препаратами, которые могут повысить риск нежелательных эффектов на TT), следует учитывать использование комбинированной терапии защитными средствами (например, ингибиторы мизопростола или протона насос). Пациенты с желудочно-кишечной токсичностью в анамнезе, особенно пожилых, необходимо сообщать о любых необычных симптомах живота (особенно кровотечения в ТТ). Внимание также требуется для пациентов, получающих оба лекарства, которые могут увеличить риск изъязвления или кровотечения, такие как системные кортикостероиды, антикоагулянты (например, варфарин), антитромботические агенты (например, аспирин) или C / SPA.
Внимательный медицинский надзор и оговорки необходимы для пациентов с язвенным колитом или болезнью Крона, поскольку эти условия могут ухудшаться.
Эффект на печени.
Требуемый медицинский надзор требуется, если препарат Dikloseyf ® у пациентов с нарушенной печеночной функцией, поскольку их состояние может быть затронуто.
Как и при лечении других НПВП, включая диклофенаку, уровень одного или нескольких печеночных ферментов может увеличить. При длительном использовании Diclofenac натрия как мера предосторожности для назначения регулярного надзора за функцией печени. Если нарушения функции печени сохраняются или ухудшаются, и если клинические признаки или симптомы могут быть связаны с прогрессирующим заболеванием печени, или если происходят другие проявления (например, эозинофилия, сыпь), препарат Dikloseyf ® следует прекратить. Курс заболеваний, таких как гепатит, может происходить без продромальных явлений. Предостережения необходимы в случае, если препарат Dioclosef ® используются для пациентов с печеночным порфором из-за вероятности обеспечения портовой атаки.
Влияние на почку.
С момента лечения НПВП, включая диклофенаку, были зарегистрированы случаи удержания жидкости и отека, особое внимание следует уделить пациентам с нарушенной функцией сердца или историей почек, пожилых пациентов, пациентов, получающих сопутствующую терапию с диуретиками или лекарствами, которые значительно влияют на Почечная функция и пациенты со значительным уменьшением объема внеклеточного жидкости по любой причине, например, до или после главной операции. У таких випадках як застережний захід рекомендується моніторинг функції нирок. Припинення терапії зазвичай зумовлює повернення до стану, який передував лікуванню.
Вплив на шкіру.
У зв'язку із застосуванням НПЗП, включаючи диклофенак натрію, у дуже рідких випадках були зареєстровані серйозні реакції з боку шкіри (деякі з них були летальні), включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. У пацієнтів найвищий ризик розвитку цих реакцій спостерігається на початку курсу терапії: поява реакції відзначається у більшості випадків протягом першого місяця лікування. Застосування препарату Діклосейф ® необхідно припинити при першій появі шкірних висипань, уражень слизової оболонки або при появі будь-яких інших ознак підвищеної чутливості.
Системний червоний вовчак і змішані захворювання сполучної тканини.
У пацієнтів із системним червоним вовчаком (СЧВ) і змішаними захворюваннями сполучної тканини може спостерігатися підвищений ризик розвитку асептичного менінгіту.
Серцево-судинні та цереброваскулярні ефекти.
Призначати диклофенак пацієнтам зі значними факторами ризику кардіоваскулярних явищ (наприклад, артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння) можна лише після ретельної клінічної оцінки. Оскільки кардіоваскулярні ризики диклофенаку можуть зростати зі збільшенням дози та тривалості лікування, його необхідно застосовувати протягом якомога коротшого періоду та у найнижчій ефективній дозі. Слід періодично переглядати потреби пацієнта у застосуванні диклофенаку для полегшення симптомів та відповідь на терапію.
Для пацієнтів з наявністю в анамнезі артеріальної гіпертензії та/або застійної серцевої недостатності легкого або помірного ступеня тяжкості необхідним є проведення відповідного моніторингу та надання рекомендацій, оскільки у зв'язку із застосуванням НПЗП, включаючи диклофенак, були зареєстровані випадки затримки рідини та набряків.
Дані клінічних досліджень та епідеміологічні дані свідчать, що застосування диклофенаку, особливо у високих дозах (150 мг/добу) і при тривалому лікуванні, може бути пов'язано з незначним збільшенням ризику розвитку артеріальних тромботичних подій (наприклад, інфаркту міокарда або інсульту).
Пацієнтам із неконтрольованою гіпертензією, застійною серцевою недостатністю, ішемічною хворобою серця, захворюваннями периферичних артерій слід застосовувати диклофенак лише після ретельної консультації.
Вплив на гематологічні показники.
При тривалому застосуванні диклофенаку натрію, як і інших НПЗП, рекомендується моніторинг повного аналізу крові.
Диклофенак може оборотно пригнічувати агрегацію тромбоцитів. Слід ретельно спостерігати за пацієнтами із порушеннями гемостазу, геморагічним діатезом або гематологічними порушеннями.
Бронхіальна астма в анамнезі.
У пацієнтів із бронхіальною астмою, сезонним алергічним ринітом, набряком слизової оболонки носа (тобто назальними поліпами), із хронічними обструктивними захворюваннями легень або хронічними інфекціями дихальних шляхів (особливо таких, що пов'язані з алергічними, подібними до ринітів, симптомами) частіше виникають реакції на НПЗП, такі як загострення бронхіальної астми (так звана непереносимість аналгетиків/аналгетична астма), набряк Квінке або кропив'янка. У зв'язку з цим щодо таких пацієнтів рекомендовано спеціальні застережні заходи (готовність до надання невідкладної допомоги). Це також стосується пацієнтів з алергічними реакціями на інші речовини, такими як висипання, свербіж або кропив'янка.
Як і інші препарати, що пригнічують активність простагландинсинтетази, диклофенак натрію та інші НПЗП можуть спровокувати розвиток бронхоспазму при застосуванні пацієнтам, які страждають на бронхіальну астму, або пацієнтам із бронхіальною астмою в анамнезі.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність.
У І і ІІ триместрах вагітності диклофенак натрію можна призначати лише у разі, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода і лише в мінімальній ефективній дозі, тривалість лікування повинна бути настільки коротка, наскільки це можливо. Як і у випадку застосування інших НПЗП, препарат протипоказаний в останні 3 місяці вагітності (можливе пригнічення скорочувальної здатності матки і передчасне закриття артеріальної протоки у плода). Інгібування синтезу простагландинів може негативно позначитися на вагітності та/або розвитку ембріона/плода. Дані епідеміологічних досліджень свідчать про підвищений ризик викиднів та/або ризик розвитку серцевих вад і гастрошизису після застосування інгібітора синтезу простагландинів на ранніх термінах вагітності. Абсолютний ризик серцево-судинних вад був збільшений із менш ніж 1 % до приблизно 1,5 %. Не виключено, що ризик збільшується з дозою і тривалістю лікування. Було показано, що у тварин введення інгібітора синтезу простагландинів призводить до збільшення пре- і постімплантаційної втрати та летальності ембріона/плода.
Крім того, у тварин, які отримували інгібітор синтезу простагландинів у період органогенезу, була зареєстрована підвищена частота різних вад розвитку, у тому числі з боку серцево-судинної системи. Якщо диклофенак натрію застосовує жінка, яка прагне завагітніти, або у І триместрі вагітності, доза препарату повинна бути якомога нижчою, а тривалість лікування – якомога коротшою.
Під час ІІІ триместру вагітності при застосуванні інгібіторів синтезу простагландинів можуть виникати наступні небажані ефекти:
- серцево-легенева токсичність (із передчасним закриттям артеріальної протоки та легеневою гіпертензією);
- порушення функції нирок, що може прогресувати до ниркової недостатності з олігогідроамніоном.
У матері і новонародженого, а також наприкінці вагітності:
- можливі подовження часу кровотечі, антиагрегантний ефект, який може спостерігатися навіть при дуже низьких дозах;
- гальмування скорочень матки, що призводить до затримки або подовження пологів.
Отже, диклофенак натрію протипоказаний у ІІІ триместрі вагітності.
Період годування груддю.
Як і інші НПЗП, диклофенак у незначній кількості проникає у грудне молоко. У зв'язку з цим супозиторії диклофенаку не слід застосовувати жінкам у період годування груддю, щоб уникнути небажаного впливу на немовля.
Фертильність жінок.
Як і інші НПЗП, диклофенак натрію може негативно впливати на жіночу фертильність, тому не рекомендується призначати препарат жінкам, які планують вагітність. У жінок, які мають проблеми із зачаттям або проходять дослідження на безпліддя, слід розглянути доцільність відміни диклофенаку натрію.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Пацієнтам, у яких під час терапії диклофенаком натрію виникають порушення зору, запаморочення, вертиго, сонливість, порушення з боку центральної нервової системи, млявість або підвищена втомлюваність, не слід керувати автотранспортом або працювати зі складними механізмами.
Спосіб застосування та дози.
Слід застосовувати мінімально ефективну дозу протягом найкоротшого періоду часу, враховуючи завдання лікування у кожного окремого пацієнта. Не приймати внутрішньо, тільки для ректального введення. Супозиторії потрібно вводити у пряму кишку якомога глибше, бажано після очищення кишечнику. Супозиторії не слід ділити на частини, оскільки подібна зміна способу застосування препарату може призвести до порушення розподілу активної речовини.
Д орослі: початкова доза зазвичай становить 100-150 мг на добу. При невиражених симптомах, а також при тривалій терапії достатньо дози 75*-100 мг на добу.
Добову дозу розподіляти на 2-3 прийоми. Для уникнення нічного болю або ранкової скутості до прийому препарату вдень призначати диклофенак натрію у вигляді ректальних супозиторіїв перед сном (добова доза не повинна перевищувати 150 мг).
При первинній дисменореї добову дозу слід підбирати індивідуально, зазвичай вона становить 50-150 мг на добу. Початкова доза може бути 50-100 мг на добу, але при необхідності її можна збільшити протягом кількох менструальних циклів до максимальної, що становить 200 мг на добу.
Застосування препарату слід розпочинати після виникнення перших больових симптомів та продовжувати кілька днів, залежно від динаміки регресії симптомів.
Для лікування нападів мігрені курс розпочинати з дози 100* мг при прояві перших ознак початку нападу. У разі необхідності в той же день можна застосувати ще 100* мг диклофенаку. У разі необхідності у наступні дні лікування можна продовжити (добова доза препарату не повинна перевищувати 150 мг, дозу розподіляти на 2-3 прийоми).
* Застосовувати у відповідному дозуванні.
Діти (віком від 14 років): можна призначати супозиторії по 50 мг.
Пацієнти літнього віку: хоча у пацієнтів літнього віку фармакокінетика диклофенаку натрію не погіршується до будь-якого клінічно значущого ступеня, НПЗП таким пацієнтам потрібно застосовувати з особливою обережністю, оскільки вони зазвичай більш схильні до розвитку небажаних реакцій. Зокрема, ослабленим пацієнтам літнього віку або пацієнтам із низьким показником маси тіла рекомендується застосовувати найнижчі ефективні дози; також пацієнтів необхідно обстежити щодо шлунково-кишкових кровотеч при лікуванні НПЗП.
Пацієнти з порушеннями функції нирок.
Диклофенак протипоказано застосовувати пацієнтам із тяжкими порушеннями функції нирок (див. розділ «Протипоказання»). Жодні спеціальні дослідження у пацієнтів із порушеннями функції нирок не проводились, тому немає ніяких підстав вважати, що пацієнти з порушеннями функції нирок потребують спеціального підбору дози. Застереження рекомендуються при прийомі диклофенаку пацієнтами із порушеннями функції нирок легкого та помірного ступеня тяжкості (див. розділ «Особливості застосування»).
Пацієнти з порушеннями функції печінки.
Диклофенак протипоказано застосовувати пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки (див. розділ «Протипоказання»). Жодні спеціальні дослідження у пацієнтів із порушеннями функції печінки не проводились, тому немає ніяких підстав вважати, що пацієнти з порушеннями функції печінки потребують спеціального підбору дози. Застереження рекомендуються при прийомі диклофенаку пацієнтами із порушеннями функції печінки легкого та помірного ступеня тяжкості (див. розділ «Особливості застосування»).
Діти.
Діклосейф Ò , супозиторії по 50 мг, можна застосовувати дітям від 14 років.
Передозування.
Симптоми. Типової клінічної картини, характерної для передозування диклофенаку, не існує. Передозування може спричинити такі симптоми, як головний біль, нудота, блювання, біль в епігастрії, шлунково-кишкова кровотеча, діарея, запаморочення, дезорієнтація, збудження, кома, сонливість, шум у вухах та судоми. Гостра ниркова недостатність та ураження печінки можливі у разі тяжкої інтоксикації.
Лікування. У разі необхідності лікування симптоматичне. Протягом 1 години після застосування потенційно токсичної кількості препарату слід розглянути можливість застосування активованого вугілля. Крім того, для дорослих пацієнтів слід розглянути можливість промивання шлунка протягом 1 години після застосування потенційно токсичної кількості препарату. При частих або тривалих судомах необхідно внутрішньовенно ввести діазепам. З урахуванням клінічного стану пацієнта можуть бути показані інші заходи.
Побічні реакції.
З боку крові та лімфатичної системи: тромбоцитопенія, лейкопенія, анемія (гемолітична анемія, апластична анемія), агранулоцитоз.
З боку імунної системи: підвищена чутливість, анафілактичні та анафілактоїдні реакції (включаючи артеріальну гіпотензію і шок), ангіоневротичний набряк (включаючи набряк обличчя).
Психічні порушення: дезорієнтація, депресія, безсоння, дратівливість, нічні жахи, психотичні порушення.
З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, сонливість, підвищена втомлюваність, парестезії, порушення пам'яті, судоми, занепокоєння, тремор, асептичний менінгіт, розлади смаку, інсульт, сплутаність свідомості, галюцинації, порушення чутливості, загальне нездужання.
З боку органів зору: зорові порушення, затуманення зору, диплопія, неврит зорового нерва.
З боку органів слуху та лабіринту вуха: вертиго, дзвін у вухах, розлади слуху.
З боку серцево-судинної системи: відчуття серцебиття, біль у грудях, серцева недостатність, інфаркт міокарда, артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія, васкуліт.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: астма (включаючи задишку), пневмоніт.
З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, діарея, диспепсія, біль в епігастральній ділянці, метеоризм, анорексія, гастрит, шлунково-кишкова кровотеча, гематемезис, мелена, геморагічна діарея, виразки шлунка і кишечнику, що супроводжуються або не супроводжуються кровотечею, гастроінтестинальним стенозом чи перфорацією (іноді летальні, особливо у хворих літнього віку), які можуть призвести до перитоніту, коліт (включаючи геморагічний коліт, ішемічний коліт та загострення виразкового коліту або хвороба Крона), запор, стоматит (включаючи виразковий стоматит), глосит, порушення функції стравоходу, діафрагмоподібний стеноз кишечнику, панкреатит.
З боку гепатобіліарної системи: підвищення рівня трансаміназ, гепатит, жовтяниця, розлади печінки, блискавичний гепатит, некроз печінки, печінкова недостатність.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: висипання, кропив'янка, висипання у вигляді пухирів, екзема, еритема, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла (токсичний епідермальний некроліз), ексфоліативний дерматит, випадання волосся, реакції фоточутливості, пурпура, у т. ч. алергічна, свербіж.
З боку нирок та сечовидільної системи: гостре ушкодження нирок (гостра ниркова недостатність), гематурія, протеїнурія, інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, папілярний некроз нирки.
Загальні порушення і порушення у місці введення: подразнення у місці введення, набряк, загострення геморою.
З боку репродуктивної системи та молочних залоз: імпотенція.
Клінічні дослідження та епідеміологічні дані свідчать про підвищений ризик тромботичних ускладнень (наприклад, інфаркт міокарда або інсульт), пов'язаний із застосуванням диклофенаку, зокрема у високих терапевтичних дозах (150 мг на добу) та при тривалому застосуванні.
Зорові порушення.
Такі зорові порушення, як порушення зору, погіршення зору і диплопія, являються ефектами класу НПЗЗ і, як правило, є оборотними після відміни препарату. Найбільш імовірним механізмом порушень зору є інгібування синтезу простагландинів та інших споріднених сполук, які порушуючи регуляцію ретинального кровотоку, сприяють розвитку візуальних порушень. Якщо такі симптоми виникають під час лікування диклофенаком, необхідно провести офтальмологічне дослідження для виключення інших можливих причин.
Термін придатності.
2 роки.
Умови зберігання.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 5 супозиторіїв у стрипі. По 2 стрипи у картонній упаковці.
Категорія відпуску.
За рецептом.
Виробник.
Кусум Хелтхкер Пвт Лтд /
Kusum Healthcare Pvt Ltd.
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
СП-289 (А), РІІКО Індастріал ареа, Чопанкі, Бхіваді, Діст. Алвар (Раджастан), Індія/
SP-289 (A), RIICO Industrial area, Chopanki, Bhiwadi, Dist. Alwar (Rajasthan), India.
ДИКЛОФЕНАК
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа