Личный кабинет
ДОКСОРУБИЦИН АМАКСА раствор для инъекций 2 мг фл. 25 мл №1
rx
Код товара: 405017
Производитель: Amaxa
100,00 RUB
нет в наличии
Сообщить когда товар появиться в наличии
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного средства
Доксорубицин Амакса
Доксорубицин Amaxa .
Место хранения:
Активный ингредиент: доксорубицин гидрохлорид;
1 мл раствора содержит 2 мг дексорубицина гидрохлорида;
Вспомогательные вещества: хлорид натрия, соляная кислота, концентрированная, вода для инъекций.
Лекарственная форма. Инъекционный раствор.
Основные физико-химические свойства: прозрачное решение из красного до темно-красного цвета, практически свободный от частиц.
Фармакотерапевтическая группа. Противоопухолевые и иммуномодулирующие агенты. Цитотоксические антибиотики и родственные соединения.
ATT CODE L01D B01.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Доксорубицин - это продукт ферментации грибов PEUCETIUS Streptomyces Peucetius и принадлежит группе антибиотиков антрациклина, которая демонстрирует противоопухолевые свойства. Это действует быстро и не требует метаболической активации для получения цитостатической активности. Инактивируется расщеплением гликозидных связей. Его точный механизм действия не определен. Предполагается следующие механизмы:
• способность связываться с ДНК в результате интеркаляции между нуклеотидными парами, что приводит к стерильному вмешательству в синтез ДНК и РНК;
• формирование свободных радикалов;
• Прямое влияние на мембрану;
• Ингибирование активности топоизомеразы II.
Фармакокинетика.
Распределение
Объем распределения дексорубицина значительно выше, чем объем полной жидкости в организме, и со значительной изменчивостью прерывания находится в диапазоне 500-2900 л / м 2 площади поверхности тела. После внутривенного введения доксорубицин очень распределяется в организме. Самые высокие концентрации у людей были найдены в печени, селезенке, почках, легких и сердцах. Период половины распределения после внутривенного введения составляет приблизительно 12 минут. Он сопровождается двухфазным выводом с периодами полупрессора примерно 3 часа и 30-50 часов.
Доксорубицин быстро распространился в асците, где он достигает более высоких концентраций, чем плазма («третье место», что приводит к увеличению токсичности). Переход к спинномозговой жидкости незначительно, но увеличивается в присутствии метастазов мозга или рассылания головного мозга или лейкемии.
Изоляция в рта деко рта .
Доксорубицин выделен в грудном молоке.
Метаболизм / вывод
Доксорубицин в основном метаболизируется в печени. Основным метаболитом является досорубицинол, который имеет цитотоксическую активность. Дополнительные неактивные метаболиты также были обнаружены. Около 40-50% дозы введены через печень и желчь с фекалиями в течение 7 дней. Только 5-15% введенной дозы получены почками. Недостаточность печени или задержка желчи приводит к расширению времени выходного времени, что вызывает повышенную токсичность и требует изменения дозы.
Степень связывания дексорубицина с плазменными белками составляет приблизительно 75%. Сегодня не ясно, что зависит от терапевтического и токсического воздействия дексорубицина: из пиковой концентрации в плазме или области под кривой концентрации (AUC). Следовательно, следует иметь в виду, что AUC и пиковая концентрация в плазме имеет решающее влияние на определение способа введения токсорубицина (болюсную инъекцию или непрерывную инфузию).
Клинические характеристики.
Индикация.
Маленький рак легких клеток (DKRL);
рак молочной железы;
рецидивирующая карцинома яичника;
Внутри движения профилактики рецидивирующей поверхности карциномы мочевого пузыря после трансретральной резекции при высоком риске пациентов рецидива;
систематическое лечение локальной или метастатической карциномы мочевого пузыря;
Неоадъювантная и адъювантная терапия в остеосаркоме;
Распределены саркома из мягких тканей у взрослых;
Саркома Ингги;
Ранняя стадия лимфомы Ходжкина (этап I или II) с неблагоприятным прогнозом;
Распределен (этап III или IV) лимфома Ходжкина;
Неходкинский лимфома высокого злокачественности;
Индукция ремиссии при остром лимфоблучестве лейкоз;
Индукция ремиссии с острой миелезной лейкемией;
Распределен множественная миелома;
широко распространенная или рецидивирующая карцинома эндометрия;
Опухоль Уильямс (этап II высокой злокачественности, все общие этапы [III-IV]);
Распределенный папиллярный / фолликулярный рак щитовидной железы;
Анапластический рак щитовидной железы;
Распределенная нейробластома;
Распределенный желудок рак.
Противопоказание.
Повышенная чувствительность к доксорубицину или любые другие антрациклины, другие компоненты лекарственного средства.
В случае внутривенного введения:
Глубокое ингибирование костного мозга или тяжелого стоматита (вызвано предварительным цитотоксическим лечением и / или облучением);
Сердечная недостаточность IV степени, острая инфаркт миокарда или инфаркт миокарда в анамнезе, острые воспалительные заболевания сердца, аритмия с негативным воздействием на гемодинамику;
Предварительное лечение с максимальными совокупными дозами антрациклинов и / или антрацендии;
повышенная тенденция к кровотечению;
Обобщенные инфекции;
тяжелые нарушения функции печени;
Период грудного вскармливания.
С внутриразовой администрацией:
инвазивные опухоли прорастают в мочевой пузыре (> T1);
воспаление мочевого пузыря;
инфекция мочеиспускательного канала;
проблемы с катетерией, такие как стеноз уретра;
Hematuria;
• Период грудного вскармливания.
Специальные меры безопасности.
Подготовка решения должна проходить в абсолютно асептические условия. Рекомендуется использовать вертикальный ламинарный воздушный поток (LAF). Необходимо использовать защитную одежду во время работы с доксорубицином.
Связаться с дексорубицином с кожей и слизистыми оболочками (должны носить защитные перчатки!) Следует избегать. В случае контакта разбавленного доксорубицина с кожей, слизистыми оболочками или глазами должны быть немедленно и тщательно промывали их водой. Вы можете использовать мыло для очистки кожи.
Инъекционный раствор имеет рН около 3,0. Решение перед введением должна быть комнатная температура. Инъекционное решение не содержит консервантов, и поэтому бутылка с препаратом не предназначена для многократного использования.
Решения должны быть визуально проверены на наличие частиц перед использованием.
Неиспользованный препарат и все контакты, которые вступают в контакт, должны быть должным образом утилизированы в соответствии с действующими нормами и правилами для цитостатических агентов.
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.
Доксорубицин представляет собой мощный радиосистенсибилизирующий агент (радиосенсибилизатор), а явление анамнистого излучения, вызванное им, может угрожать жизни. Любые процедуры, связанные с лучевой терапией, одновременно или дальше, могут увеличить кардиотоксическое или гепатотоксическое влияние доксорубицина. Это также относится к сопутствующей обработке кардиотоксических или гепатотоксических препаратов.
Дейксорубицинская терапия после обработки циклофосфамидом может усугубить геморрагический цистит и повысить кардиотоксичность.
Поскольку доксорубицин быстро метаболизируется и произведен преимущественно с помощью желчи, причем сопутствующее использование известных химиотерапевтических агентов (например, меркаптопурин, метотрексат, стрептозоцин) токсичность декморубицина может потенциально увеличиваться в результате уменьшения очистки печени лекарственного средства. Доза доксорубицина должна быть скорректирована, если сопутствующая терапия с гепатотоксическими агентами обязательна.
Лечение (предварительно) лекарственные средства, которые влияют на функцию костного мозга (например, цитостатические агенты, сульфонами, хлорамфеникол, фенитоин, производные амидопирина, антиретровирусные препараты), могут вызвать нарушение функции гематопоэза. Доза дексорубицина в этом случае должна быть изменена. При комбинированной терапии с другими цитостатиками (например, цитараба, цисплатином, циклофосфамидом), токсические эффекты доксорубицина могут быть усилены.
Клозапин может увеличить риск и серьезность гемотоксичности доксорубицина.
Следует избегать комбинации доксорубицина с амфотерицином B из-за выраженной нефротоксичности.
При нанесении доксорубицина с ритонавиром сообщалось, что увеличивают уровни дексорубицина в сыворотке.
Доксорубицин подвергается метаболизму благодаря системе цитохрома P450 (CYP450) и представляет собой субстрат для конвейера PGP. Сопутствующее использование ингибиторов CYP450 и / или PGP может привести к увеличению концентрации дексорубицина в плазме и, таким образом, усиливает свою токсичность. С другой стороны, сопутствующее использование индукторов CYP450, таких как рифампицин и барбитураты, может снизить концентрацию дексорубицина в плазме крови и снизить его эффективность.
Кипроспорин, ингибитор CYP3A4 и PGP увеличивает AUC дексорубицина и доксорубицинола на 55% и 350% соответственно. Такая комбинация может потребоваться коррекция дозы. Ciminidine снижает зазор плазмы и увеличивает AUC доксорубицин.
Доксорубицин может уменьшить оральную биодоступность дигоксина. Следовательно, уровни дигоксина в плазме должны регулярно контролировать во время лечения доксорубицином.
Доксорубицин связывается с гепарином. Таким образом, возможен осадок или уменьшение эффективности как лекарственных средств.
Использование кардиотоксических препаратов (например, трастузумаба) в сочетании с антрациклинами (такими как доксорубицин) связано с высоким риском кардиотоксичности. Кардиотоксические препараты (такие как трастузумаб) и антрациклины не должны использоваться одновременно, за исключением хорошо контролируемых клинических исследований с мониторингом сердца.
Если антрациклины используются после лечения кардиотоксических препаратов (особенно имеют длительный период полураспада, такой как трастузумаб), риск кардиотоксичности может возрасти. Срок годности трастузумаба составляет около 28,5 дней, и препарат может продолжать циркулировать в организме до 24 недель. Если возможно, между завершением терапии трастузумаб и началом терапии антрациклинами должен быть длинным интервалом (до 24 недель). Обязательный тщательный контроль над функцией сердца.
Если паклитаксел использовался до введения доксорубицина, он может привести к увеличению концентраций доксорубицина и / или его плазменных метаболитов. Доступные данные указывают на менее рост концентрации, если антрациклина используется перед паклитаксом.
Увеличение (21-47%) или отсутствие изменения акуляционного дексорубицина наблюдалось в совместимом приложении с сорафенибом в дозе 400 мг 2 раза в день. Клиническое значение этих данных неизвестно.
Особенности приложения.
Особое осторожность следует наблюдать пациентам, которые были проведены радиотерапией, ранее, в настоящее время проводятся в будущем. Под воздействием доксорубицина у этих пациентов у этих пациентов особый риск развития местных реакций на площадке облучения (феноменон излучения анамнестов). В связи с этим было сообщено суровое, иногда летальные случаи гепатотоксичности. Предварительное облучение средостенного участка увеличивает кардиотоксичность доксорубицина. В этом случае максимальная совокупная доза не должна превышать 400 мг / м 2 площади поверхности тела.
Живые или живые ослабленные вакцины не должны использоваться для дексорубицина терапии. Такие вакцины могут привести к серьезным, иногда смертельным инфекциям у пациентов с ослабленным иммунитетом в результате химиотерапии. Нейтрализованная или инактивированная вакцина может быть предназначена, но ответ на такую вакцинацию может быть слабым. Пациенты следует избегать контакта с лицами, которые недавно были вакцинированы против полиомиелита.
До или во время лечения доксорубицин рекомендуется проводить такие исследования мониторинга (частота этих исследований зависит от общего состояния пациента, доза и сопровождающих препаратов):
• рентгеновский сундук;
• ежедневный обзор полости рта и гортани для изменений слизистой оболочки;
• Тесты в крови: гематокрит, тромбоциты, дифференциальный расчет лейкоцитов, аланинаминотрансферазы (ALT), аспартатеминотрансфераза (AT), лактат дегидрогеназа (LDH), билирубин, мочевая кислота.
Кардиотоксичность
Доксорубицин - кардиотоксический препарат. Риск развития кардиотоксических побочных эффектов увеличивается во время и после облучения средостенного участка, после предварительного обращения с потенциально кардиотоксическими препаратами (например, антрациклинами, циклофосфамидом) у пожилых пациентов (более 60 лет) и пациентами с тяжелой артериальной гипертензией. Особое внимание уход следует практиковать для детей в возрасте до 2 лет, пациенты с заболеваниями сердца в анамнезе (ишемическая болезнь сердца, сердечная недостаточность) и пациенты, леченные из гипертермии.
Поскольку максимальная совокупная доза (взрослые - 550 мг / м 2 площади поверхности тела; с предварительной обработкой грудной клетки или сопутствующей обработки алкилирующими агентами - 400 мг / м 2 площади поверхности тела; для детей - 400 мг / м. 2 области поверхности тела), вероятность развития кардиомиопатии, вызванного использованием антрациклинов, быстро растущих даже при отсутствии факторов риска. Однако сообщили об отдельных случаях кардиотоксичности для существенно более низкой общей дозы. Например, после получения максимальной совокупной дозы 550 мг / м 2 площади поверхности тела пациенты имеют приблизительно 5% риск сильной сердечной недостаточности.
Избегание высоких концентраций, таких как, достигаемые после внутривенного введения болюсного впрыска, снижает кардиотоксичность. Следовательно, рекомендуется использовать доксорубицин в форме инфузии.
В анамнезе нет доступных данных для пациентов с сердечно-сосудистыми заболеваниями в анамнезе, таких как инфаркт миокарда в анамнезе за последние 6 месяцев до лечения. Следовательно, особая осторожность должна проявляться женским полом в нарушение функции сердца. Пациенты, подвергающиеся сопровождающему лечению доксорубицином и трастузумаб, должны контролироваться сердечной функцией, как описано ниже. Общая доза доксорубицина должна также включать все предыдущие или сопутствующие обращения с другими кардиотоксическими препаратами, включая антрациклины и антрохиноны.
К началу лечения с доксорубицином рекомендуется проводить регулярный мониторинг фракции выбросов левой желудочковой эмиссии (FVLSH) или многопроцентной радионуклидной ангиографией (Muga) или эхокардиографии. Эти процедуры должны проводиться регулярно во время лечения доксорубицином. Оценка фракции излучения левой желудочковой эмиссии обязательно должна быть выполнена до того, как каждое последующее введение дозы дексорубицина при условии, что пациент не превысил совокупную дозу антрациклина в течение жизни - 550 мг / м 2 - или подозреваю на развитие кардиомиопатии. Если значение FVL значительно уменьшилось по сравнению с начальным уровнем, например, на 20% абсолютного значения до уровня> 50%, или 10% абсолютного значения до уровня <50%, выгоду от продолжения терапии должно быть тщательно взвешенным с риском необратимого повреждения сердца. Тем не менее, необходимо учитывать проведение более диагностического проводящего теста для антрациклина, вызванного миокардами, то есть эндомиокардиальная биопсия.
В ходе лечения доксорубицином всем пациентам необходимо проводить регулярный мониторинг сердечной функции ECG. Переходные изменения ЭКГ, такие как изменения в зубах T, депрессия сегмента ST и доброкачественной аритмии, не являются ранними проявлениями кардиотоксичности и не требуют расторжения терапии. Однако выравнивание комплекса QRS может указывать кардиотоксичность.
Хроническая сердечная недостаточность, вызванная кардиомиопатией, может развиться внезапно или после прекращения терапии.
Проявления кардиотоксичности благодаря использованию доксорубицина могут быть два типа:
Ранние (острые) проявления кардиотоксичности
Ранние проявления побочных эффектов обычно наблюдаются в течение первых 24-48 часов после терапии, не зависят от дозы и характеризуются такими симптомами: переходной аритмией (часто), а именно синусовая тахикардия (часто) и желудочковые и желудочковые экстрасистовы. Проявления кардиотоксичности (очень редко) являются неспецифические изменения на электрокардиограмме (ЭКГ) (депрессия сегмента ST, низкое напряжение и длинный интервал Qt). Обычно эти изменения реверсимы, и их внешний вид не является противопоказанием для повторного использования доксорубицина. Тем не менее, проявления аритмий возможны для жизни во время или через несколько часов после введения доксорубицина; Сообщаемые отдельными случаями острой сердечной недостаточности, перикардита или смертельных случаев синдрома перикардита-миокардита.
Поздние (отложенные) проявления кардиотоксичности
Поздние проявления побочных эффектов представляют собой совокупное ограничение дозы токсического воздействия на органы, что обычно необратимо и часто опасно для жизни, часто проявляется дистанционной (дилатационной) кардиомиопатией с признаками сердечной недостаточности через несколько месяцев после завершения терапии. Однако кардиотоксичность может сначала проявить через несколько лет после прекращения терапии, а его частота увеличивается с максимальной кумулятивной дозой. Це слід особливо враховувати під час застосування дітям, яким потрібні нижчі загальні дози препарату протягом життя, а через додаткові опромінення, молодий вік на початку терапії та інтенсивні супутні лікування діти знаходяться в групі особливого ризику розвитку пізньої, небезпечної для життя кардіотоксичності на органи, що проявляється вентрикулярною дисфункцією, серцевою недостатністю та/або аритміями. Крім того, дівчата порівняно з хлопцями більш схильні до пізніх проявів кардіотоксичності внаслідок терапії доксорубіцином.
Рідко повідомлялося про розвиток вторинного лейкозу (іноді з прелейкозною фазою) у пацієнтів, які лікувалися доксорубіцином у поєднанні з ДНК-ушкоджуючими цитостатичними засобами (наприклад алкілуючими агентами, похідними платини). Латентний період у таких випадках може бути коротким (1–3 роки).
Не можна виключити розвиток пухлинних метастазів з пізніх проявів побічних ефектів.
Реакції в місці введення
Доксорубіцин слід розглядати як подразник і дотримуватися запобіжних заходів для уникнення ознак екстравазації. У разі підозрюваної екстравазації інфузію слід негайно припинити. До місця ін'єкції необхідно прикласти пакет з льодом на 30 хвилин. Після цього інфузію доксорубіцину слід продовжити в іншу вену. Доксорубіцин можна вводити в центральну або периферичну вену.
Гематологічна токсичність
Мієлосупресія є одним із побічних ефектів, що обмежує дозу та може спричинити серйозні наслідки. Ознаки проявляються, перш за все, зменшенням кількості лейкоцитів у крові. Лейкопенія спостерігається приблизно у 75 % пацієнтів з депресією кісткового мозку, які отримували 60 мг/м 2 площі поверхні тіла кожен 21 день. Менш часто повідомлялося про виникнення тромбоцитопенії, нейтропенії та анемії. Разом з проявом пригнічення функції кісткового мозку повідомлялося про випадки суперінфекцій (дуже часто) і геморагій. Мієлосупресія досягає найбільшого вираження на 10–14 день після застосування доксорубіцину і повертається до норми на 21–28 день. Тромбоцитопенія та анемія, спостерігаються протягом того ж періоду часу, але, як правило, в менш тяжкій формі. У разі розвитку тяжкої мієлосупресії необхідно припинити застосування, знизити дозу або відстрочити введення доксорубіцину.
Необхідно переконатися в тому, що важку інфекцію і/або епізодичну кровотечу можна вилікувати швидко і ефективно. Наявні інфекції слід вилікувати до початку терапії доксорубіцином.
За умови нормального відновлення після терапії лікарським засобом (особливо при пригніченні діяльності кісткового мозку і стоматиті) цикли лікування можуть повторюватися кожні 3–4 тижні. Щотижневе лікування дозами 10–20 мг/м² доксорубіцину також виявилося ефективним (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Якщо препарат застосовується у комбінації з іншими протипухлинними засобами, що можуть потенціювати токсичний вплив, рекомендованою дозою на цикл є 30–60 мг/м 2 площі поверхні тіла.
Вторинний лейкоз
Вторинний лейкоз із або без прелейкозної фази (нечасто) відзначався у пацієнтів, які лікувалися антрациклінами (у тому числі доксорубіцином). Вторинний лейкоз частіше розвивається у разі застосовування лікарських засобів у комбінації з ДНК-ушкоджуючими антинеопластичними засобами (наприклад алкілуючими агентами, похідними платини) чи променевою терапією, у разі ускладнень при попередньому лікуванні цитотоксичними препаратами або при підвищенні доз антрациклінів. При таких лейкозах латентний період може тривати від 1 до 3 років.
Розлади з боку системи дихання, органів грудної клітки та середостіння
Після внутрішньоміхурового введення доксорубіцину повідомлялося про окремі випадки тяжких системних реакцій, що включають набряк слизової оболонки носа, тахіпное і задишку. При системній комбінованій хіміотерапії доксорубіцином, метотрексатом і циклофосфамідом були випадки пневмоніту з летальним наслідком. При появі задишки необхідно одразу перевіритися щодо інфаркту міокарда, спричиненого введенням антрациклінів.
Функція печінки
У пацієнтів з печінковою недостатністю або непрохідністю жовчі затримується виведення доксорубіцину з подальшим збільшенням токсичності, що вимагає зменшення дози препарату.
Зменшення дози рекомендовано пацієнтам при таких рівнях білірубіну в крові:
• 1,2–3 мг/дл – половина рекомендованої початкової дози;
• > 3 мг/дл – одна четверта рекомендованої початкової дози.
Доксорубіцин не слід застосовувати пацієнтам із тяжкими ураженнями функції печінки (див. розділ «Протипоказання»).
Розлади з боку нирок та сечовидільної системи
Після внутрішньоміхурового застосування доксорубіцину часто повідомлялося про появу симптомів циститу, таких як дизурія, полакіурія, гематурія, поліурія, ніктурія, утруднення сечовипускання або некроз стінки сечового міхура і спазми сечового міхура. Окремі випадки гострої ниркової недостатності та необоротного формування зрілої статевої клітини є можливими. Доксорубіцин чинить мутагенну і тератогенну дію. В перші 24 години після введення доксорубіцину часто спостерігається незначне забарвлення сечі в червоний колір у пацієнтів, що пов'язано з кольором антрациклінів. Можливі гіперурикемія і сечокисла нефропатія внаслідок швидкого лізису масивних пухлинних клітин.
З боку травного тракту
Доксорубіцин має високий еметогенний потенціал; вже на початку терапії та після його прийому у 80 % пацієнтів розвивається сильна нудота і блювання. Рекомендується проведення антиеметичної профілактики. Можливі втрата апетиту (часто) і утворення виразок на слизовій оболонці порожнини рота, гортані, стравоходу і кишкового тракту. При тяжких проявах вони можуть викликати появу інфекцій. Діарея (дуже часто) може розвиватися в результаті інгібування проліферації в епітелії кишечнику. Комбінація з цитарабіном іноді може призводити до розвитку некрозу товстої кишки з масивними кровотечами і тяжкими інфекціями (нечасто). Після опромінення застосування доксорубіцину може (нечасто) продукувати езофагіт, що може призводити до зміни структури стравоходу.
Примітка: доксорубіцин не слід призначати при наявності запалення, виразок або діареї.
З боку шкіри та підшкірних тканин
Звичайно розвивається повна або субтотальна алопеція, однак вона минає після припинення терапії. При введенні ін'єкції в малі вени також спостерігається (в одиничних випадках): гіперпігментація кінцівок і нігтів (дуже рідко), фотосенсибілізація, оніхолізис, здуття, почервоніння (дуже часто), алергічні висипи (дуже рідко), долонно-підошовна еритродизестезія і флебіти.
Паравенозні ін'єкції зазвичай продукують дуже серйозний некроз тканин. Ступінь ушкодження тканин залежить від кількості екстравазацій. Екстравазація призводить до болю і утворення виразок, що погано загоюються. Таким чином, рекомендовано лише внутрішньовенне введення.
Хірургічні та медичні процедури
Радіаційні ураження (шкіри, легенів, стравоходу, слизових оболонок шлунково-кишкового тракту, серця), які вже загоїлися, можуть знову проявлятися в результаті застосування доксорубіцину.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Фертильність
Доксорубіцин має мутагенний і тератогенний ефект (тобто призводить до пошкодження генофонду і впливає на розвиток дитини). Чоловіки і жінки повинні користуватися ефективними контрацептивними засобами у період лікування і щонайменше протягом 6 місяців після лікування. Якщо вагітність настає під час лікування обох партнерів, необхідно пройти генетичну консультацію. Перед початком терапії чоловікам, які планують мати дітей, рекомендується звернутися за консультацією щодо кріоконсервації сперми через можливе безпліддя.
У жінок доксорубіцин може спричинити безпліддя протягом періоду застосування препарату.
Доксорубіцин може спричинити аменорею. Овуляція і менструальний цикл повертаються до норми після завершення терапії, хоча можливе передчасне настання менопаузи.
Вагітність
Наявні обмежені дані щодо застосування доксорубіцину вагітним жінкам. У дослідженнях на тваринах доксорубіцин продемонстрував ембріотоксичний, фетотоксичний та тератогенний ефект. З огляду на результати досліджень на тваринах і фармакологічні ефекти, доксорубіцин не слід застосовувати в період вагітності, особливо в першому триместрі. Загалом, цитостатичні засоби слід застосовувати лише за умови нагальної потреби, оцінивши користь для жінки та потенційний ризик для плода.
Період г одування груд дю
Доксорубіцин секретується у грудне молоко. Ризик для немовляти не може бути виключений. Жінкам не слід годувати груддю під час застосування доксорубіцину.
Здатність впливати на швидкість реакції при керува нні авто транспорт ом або іншими механізмами.
У зв'язку з частим виникненням нудоти та блювання під час лікування препаратом не рекомендується керувати автотранспортом або іншими механізмами.
Спосіб застосування та дози.
Доксорубіцин слід застосовувати лише під наглядом кваліфікованих лікарів, які мають досвід проведення цитотоксичної терапії в умовах лікувально-діагностичних закладів або співпраці з ними.
Через ризик летальної кардіоміопатії перед кожним застосуванням необхідно зважувати ризик і користь терапії доксорубіцином.
Доксорубіцин застосовують як монотерапію (саркоми м'яких тканин, ендометріальної карциноми і папілярної/фолікулярної карциноми щитовидної залози), а також у комбінованій хіміотерапії за загальноприйнятим лікуванням.
Оскільки спосіб застосування і рекомендації стосовно дозування істотно відрізняються для доксорубіцину, тільки загальні вказівки можуть бути надані.
Примітка:
Дози S-ліпосомального доксорубіцину та доксорубіцину (звичайного) відрізняються. Ці два препарати не можна використовувати як взаємозамінні.
Внутрішньовенне введення
Монотерапія
У разі застосування доксорубіцину як монотерапії рекомендована доза, як правило, становить 60–75 мг/м 2 площі поверхні тіла внутрішньовенно кожні 3 тижні.
Комбінована терапія
Якщо доксорубіцин застосовують у комбінації з іншими протипухлинними засобами, рекомендована доза становить 40–75 мг/м 2 площі поверхні тіла внутрішньовенно кожні 3–4 тижні.
Для точного дозування, будь ласка, застосовуйте загальноприйняте лікування, яке виявилося ефективним при лікуванні конкретного захворювання.
Внутрішньоміхурове введення
Внутрішньоміхурове введення застосовують з метою лікування поверхневої карциноми сечового міхура після трансуретральної резекції у пацієнтів з високим ризиком рецидиву.
Рекомендована доза однієї внутрішньоміхурової інстиляції становить 50 мг доксорубіцину, розчиненого у 25–50 мл розчину хлориду натрію 9 мг/мл (0,9 %). Розчин повинен залишатися у сечовому міхурі протягом 1–2 годин.
Коригування дози при внутрішньовенному введенні
Пацієнтам з нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) < 10 мл/хв) застосовують лише 75 % рекомендованої дози.
При порушенні функції печінки дозу препарату знижують. Пацієнти, у яких рівень білірубіну в сироватці крові підвищується до 1,2–3 мг/100 мл, слід вводити 50 % рекомендованої дози препарату; при підвищенні рівня білірубіну до 3,1–5 мг/100 мл – 25 % рекомендованої дози. Пацієнтам, у яких концентрація білірубіну в крові вище 5 мг/100 мл, не слід застосовувати доксорубіцин (див. розділ «Особливості застосування»).
Пацієнтам з мієлосупресією та пацієнтам літнього віку з пригніченням функції кісткового мозку також необхідно корегувати дозу (див. розділ «Особливості застосування»).
Препарат слід застосовувати строго відповідно до вказівок. Тривалість лікування залежить від схеми лікування, а максимальна кумулятивна доза може бути підвищена лише після ретельної оцінки ризику та користі.
Доксорубіцин можна застосовувати внутрішньовенно у вигляді болюсної ін᾿єкції протягом декількох хвилин, короткої інфузії протягом години або безперервної інфузії у період до 96 годин.
Максимальна кумулятивна доза
Максимальна кумулятивна доза доксорубіцину становить 450 мг/м 2 та не повинна перевищувати 550 мг/м 2 площі поверхні тіла. Для пацієнтів, які попередньо отримали опромінення медіастинальної ділянки та/або серця, попередньо лікувалися алкілуючими препаратами, та для інших пацієнтів з високим ступенем ризику (наявність артеріальної гіпертензії більше 5 років, ішемічна хвороба серця, вада серця, інфаркт міокарда в анамнезі, вік понад 70 років) максимальна кумулятивна доза не повинна перевищувати 400 мг/м 2 площі поверхні тіла. Максимальна кумулятивна доза доксорубіцину для дітей становить 400 мг/м 2 площі поверхні тіла.
Після введення максимальної кумулятивної дози доксорубіцину подальше застосування протипоказане.
Доксорубіцин призначений для внутрішньовенного або внутрішньоміхурового введення і його не можна застосовувати перорально, підшкірно, внутрішньом'язово або інтратекально. Особливої обережності необхідно дотримуватися при внутрішньовенному застосуванні доксорубіцину. Паравенозне застосування протипоказане за будь-яких обставин, оскільки зазвичай продукує найтяжчий некроз тканин. Доксорубіцин вводять через постійну інфузійну систему або постійну ін'єкційну голку. Перед введенням доксорубіцину потрібно перевірити правильність положення голки або венозного катетера з використанням 5 мл розчину хлориду натрію 9 мг/мл (0,9 %). Крім того, після завершення введення ін'єкційну голку або венозний катетер слід промити розчином хлориду натрію 9 мг/мл (0,9 %) або розчином глюкози 50 мг/мл (5 %). Повторного введення у ту саму вену, занадто малі вени або вени на тильній стороні кисті руки слід уникати через ризик запалення або некрозу тканин.
Діти.
Дозу доксорубіцину для дітей потрібно зменшити, оскільки діти мають підвищений ризик кардіотоксичності. Особлива обережність потрібна при застосуванні дітям віком до 2 років; крім того, дівчата порівняно з хлопцями більш схильні до пізніх проявів кардіотоксичності. Максимальна кумулятивна доза для дітей становить 400 мг/м 2 площі поверхні тіла.
Передозування.
Немає відомого специфічного антидоту для доксорубіцину. Гостра інтоксикація може проявлятися протягом 24 годин, наприклад, серцевою недостатністю, включаючи стенокардію, хворобу Руньона–Гебердена та інфаркт міокарда. При появі даних симптомів необхідно проконсультуватися з лікарем-кардіологом. Іншими ознаками передозування є тяжка мієлосупресія, яка проявляється через 10–14 днів після початку терапії, а також сильне запалення слизових оболонок. Лікування мієлосупресії потрібно проводити лише в умовах стаціонару. Лікування у таких випадках може потребувати переливання крові та антибіотикотерапії. Пацієнта необхідно перемістити у стерильну кімнату. При появі симптомів інтоксикації застосування доксорубіцину слід негайно припинити. Хронічна інтоксикація проявляється, в першу чергу, вищезазначеними ознаками кардіотоксичності. У разі наявності ознак серцевої недостатності необхідно проконсультуватися з лікарем-кардіологом.
Можливе лікування із застосуванням процедури гемодіалізу, якщо немає інтоксикації, викликаної доксорубіцином, оскільки доксорубіцин має дуже великий об'єм розподілу та тільки 5 % введеної дози виводиться нирками.
Екстравазація
Паравенозна ін'єкція спричиняє місцевий некроз і тромбофлебіт. Якщо у пацієнта відчувається печіння в ділянці введення інфузійної голки, це свідчить про паравенозне введення.
Лікування екстравазації
При появі екстравазації інфузію або ін'єкцію слід негайно припинити; голку спочатку потрібно залишити в місці введення, а потім видалити після короткої аспірації. Рекомендується наносити 99 % диметилсульфоксид (ДМСО) на ділянку, що в два рази перевищує за розміром уражену (4 краплі на 10 см² площі поверхні тіла), і повторювати це три рази на день протягом принаймні 14 днів. При необхідності, слід проводити очищення рани. Охолодження ураженої ділянки шкіри, наприклад, для зменшення болю слід проводити одразу після застосування ДМСО (вазоконстрикція в порівнянні з вазодилатацією) через антагоністичний механізм дії.
Побічні реакції .
Частоту побічних реакцій оцінюють таким чином:
Дуже часто (≥1/10)
Часто (≥1/100 до <1/10)
Нечасто (≥1/1000 до <1/100)
Рідко (≥1/10 000 до <1/1000)
Дуже рідко (<1/10 000)
Частота невідома (не можна оцінити з наявних даних)
Інфекції та інвазії
Дуже часто: інфекції.
Нечасто: сепсис/септицемія.
Доброякісні, злоякісні новоутворення та невизначені новоутворення (включаючи кісти та поліпи)
Нечасто: гострий лімфобластний лейкоз, гострий мієлобластний лейкоз, вторинний гострий мієлобластний лейкоз.
Рідко: синдром лізису пухлини.
З боку системи кров і та лімфатичної системи
Дуже часто: мієлосупресія, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, анемія.
Нечасто: вторинний лейкоз.
З боку імунної системи
Рідко: ангіоневротичний набряк повік і язика та порушення функції дихання.
Дуже рідко: анафілактичні реакції.
З боку обміну речовин та харчування
Часто: анорексія.
Нечасто: зневоднення.
Дуже рідко: гіперурикемія.
З боку органів зору
Частота невідома: кон'юнктивіт/кератит, підвищена сльозотеча.
З боку серця
Часто: кардіотоксичність, а саме кардіоміопатія; асимптоматичне зменшення фракції викиду лівого шлуночка, брадикардія, застійна серцева недостатність, синусова тахікардія, тахіаритмія.
Дуже рідко: зміни ЕКГ, атріовентрикулярна блокада і блокада ніжок пучка Гіса.
З боку с удин ної системи
Дуже часто: тромбофлебіт.
Часто: флебіт, кровотечі.
Нечасто: флебосклероз.
Дуже рідко: тромбоемболія, шок.
З боку системи дихання, органів грудної клітки та середостіння
Рідко: респіраторні порушення, набряк слизової оболонки носа, тахіпное і диспное, променевий пневмоніт.
Частота невідома: бронхоспазм.
З боку травного тракту
Дуже часто: мукозит, стоматит, діарея, нудота/блювання.
Часто: втрата апетиту, езофагіт.
Нечасто: шлунково-кишкові кровотечі, коліт, біль у животі.
Дуже рідко: ерозії/виразки шлунка, гіперпігментація слизової оболонки рота.
З боку гепатобіліарної системи
Частота невідома: гепатотоксичність, транзиторне підвищення рівнів печінкових ферментів.
З боку шкіри та підшкірних тканин
Дуже часто: локальна токсичність, фотосенсибілізація, оніхоліз, висип, еритема.
Часто: алопеція, свербіж, місцеві реакції гіперчутливості в ділянці опромінення (анамнестичний радіаційний феномен), гіперпігментація шкіри і нігтів.
Дуже рідко: акральна еритема, гіперпігментація кінцівок і нігтів, кропив'янка.
Частота невідома: долонно-підошовна еритродизестезія.
З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканин и
Дуже рідко: загальна слабкість м'язів.
Частота невідома: артралгія.
З боку нирок і сечовидільної системи
Часто: геморагічний цистит.
Частота невідома: ураження нирок, гостра ниркова недостатність, гіперурикемія (див. розділ «Особливості застосування»), червоний колір сечі протягом 1–2 днів після застосування.
З боку репродуктивної системи та молочних залоз
Дуже рідко: аменорея, припливи, олігоспермія, азооспермія.
Загальні порушення та реакції в місці введення
Дуже часто: гарячка.
Дуже рідко: загальне нездужання/відчуття втоми.
Частота невідома: відчуття поколювання/пекучості у місці введення.
Обстеження
Дуже часто: асимптоматичне зменшення фракції викиду лівого шлуночка.
Частота невідома: підвищення маси тіла.
Хірургічні та медичні процедури
Частота невідома: екстравазація може призвести до тяжкого запалення підшкірної клітковини, утворення пухирів і місцевого некрозу тканин, що може потребувати хірургічного втручання (включаючи шкірні трансплантати).
Повідомлення про небажані реакції
Повідомлення про небажані реакції після реєстрації лікарського засобу дуже важливі. Вони сприяють подальшому контролю за співвідношенням користь/ризик лікарського засобу. Працівники охорони здоров'я просять повідомляти про будь-які небажані побічні реакції через національну систему звітів про побічні реакції.
Термін придатності .
3 роки.
Препарат слід використовувати одразу після відкриття флакона.
Розчин для інфузій
Хімічну і фізичну стабільність під час застосування було продемонстровано для розчинів, розведених для використання в розчині натрію хлориду 9 мг/мл (0,9 %) або розчині глюкози 50 мг/мл (5 %), протягом 7 днів у флаконах, захищених від світла, при зберіганні в холодильнику або при кімнатній температурі та протягом 1 дня при кімнатній температурі і в не захищених від світла флаконах.
З мікробіологічної точки зору готовий до застосування розчин для інфузій слід застосовувати негайно. Якщо розчин не використали негайно, відповідальність за тривалість і умови зберігання готового до застосування розчину несе користувач.
Зберігання розчину для ін'єкцій в холодильнику може призвести до утворення гелю, але це не ставить під загрозу якість препарату. Розчин відновлює свою нормальну в'язкість після витримки протягом 2, максимум 4 годин при кімнатній температурі (15–25 °С).
Умови зберігання.
Зберігати при температурі 2–8 °C в оригінальній упаковці для захисту від світла у недоступному для дітей місці.
Несумісність.
Доксорубіцин не слід змішувати з гепарином та іншими цитостатичними засобами, оскільки може утворюватися осад. Змішування в лужному розчині також слід уникати.
Повідомлено про несумісність з такими речовинами: алопуринол, алюміній, цефалотин, дексаметазон, діазепам, 5-фторурацил, фуросемід, нітрат галію, гепарин, гідрокортизон, метотрексат, розчини для парентерального застосування, піперацилін, теофілін, вінкристин.
Упаковка.
По 5 мл, 25 мл або 75 мл у флаконі; по 1, 2 або 5 флаконів в картонній коробці.
Категорія відпуску.
За рецептом.
Виробник.
CТАДАФАРМ ГмбХ/ STADAPHARM GmbH.
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.
Феодор-Лінен-Штрассе 35, 30625 Ганновер, Німеччина/Feodor-Lynen-Strasse 35, 30625 Hannover, Germany.
Заявник.
Амакса Фарма ЛТД/Amaxa Pharma LTD.
Місцезнаходження заявника.
72 Хаммерсміт Роад, Лондон, W14 8TH, Велика Британія/72 Hammersmith Road, London, W14 8TH, United Kingdom.
ДОКСОРУБИЦИН
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа