Личный кабинет
ЭТОРИКОКСИБ-ВИСТА табл. п/о 90мг №7
rx
Код товара: 851531
Производитель: Mistral Capital Management (Великобритания)
3 000,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 29.10.2024
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного продукта
Etoricoxib
Etoricoxib
Композиция:
Активное вещество: etoricoxib;
1 таблетка содержит 30 мг, 60 мг, 90 мг или 120 мг eToricoxib;
Экспцинаты: гидрофосфат кальция, микрокристаллическая целлюлоза, кросмармеллоза натрия, стеарат магния;
Оболочка таблетки : Sea II White 31K28459 (диоксид титана (E171), моногидрат лактозы, гипромелоза, триацетин).
Дозировка формы. Таблетки покрыты пленкой.
Основные физико -химические свойства: белые круглые биконвексные таблетки, покрытые пленкой, с тис числа «E9», с одной стороны, и «30» или «60», или «90» или «120», с другой стороны.
Фармакотерапевтическая группа. Нестероидные анти -инфляционные и антиревматические препараты. Коксиб. ATH M01A H05 Код.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика .
Механизм действия.
Эторикоксиб является пероральным селективным ингибитором циклооксигеназы-2 (COX-2) в диапазоне клинических доз.
В клинических фармакологических исследованиях доза, независимо от дозы, ингибировал TSG-2 без ингибирования TSOG-1 при использовании в дозах до 150 мг в день. Эторикоксиб не ингибирует синтез желудочных простагландинов и не влияет на функцию тромбоцитов. Циклооксигеназа отвечает за образование простагландинов. Две изоформы идентифицированы Cox-1 и COX-2. COX-2 является изоформой фермента, индуцированного импульсом сжигания, и считается основным фактором, ответственным за синтез простаноидных медиаторов боли, воспаления и лихорадки. COX-2 также участвует в процессах овуляции, имплантации и закрытия артериального протока, регуляции почечной функции и центральной нервной системы (индукция лихорадки, боль, когнитивная функция). Это также может участвовать в процессе заживления язв. COX-2 был идентифицирован в ткани вокруг язвы желудка у людей, но ценность заживления язвы не установлена.
Эффективность.
У пациентов с остеоартритом этироксиб в дозе 60 мг один раз в день значительно улучшает состояние боли и оценки пациента заболевания. Эти положительные эффекты наблюдались во второй день лечения и сохранялись до 52 недель. В ходе исследований с использованием eToricoxib в дозе 30 мг один раз в день эффективность этого лекарственного продукта превысила плацебо в течение 12 недель после лечения (использованные оценки, используемые в других исследованиях). Во время изучения дозы eToricoxib в дозе 60 мг показал значительно более выраженное улучшение, чем при дозе 30 мг, по сравнению со всеми 3 основными конечными точками после 6 недель лечения. Использование дозы 30 мг при остеоартрите руки не было изучено. У пациентов с ревматоидным артритом, меморикоксиб в дозе 60 мг и 90 мг один раз в день значительно улучшил состояние боли, воспаления и подвижности. В ходе доз 60 мг и 90 мг положительные эффекты сохранялись в течение 12 -недельного периода лечения. Обе дозы eToricoxib - 60 мг один раз в день и 90 мг один раз в день - были более эффективными, чем плацебо. Доза 90 мг была более эффективной, чем доза 60 мг, в соответствии с общей оценкой боли пациента (0–100 мм визуальной аналоговой шкалы) со средним улучшением –2,71 мм (95 % DI [трастовый интервал]: –4,98 мм , –0,45 мм).
У пациентов с острой подагрой артрит, меморикоксиб в дозе 120 мг один раз в день в течение 8 дней снимал боль в суставах умеренного и тяжелого и воспаления по сравнению с индометацином в дозе 50 мг 3 раза в день. Снижение боли наблюдается в течение 4 часов после начала лечения. У пациентов с анкилозом спондилититом, меморикоксибом в дозе 90 мг один раз в день обеспечивает значительное улучшение боли в позвоночнике, воспаления, ограничения движений, а также повышает функциональную способность. Клинические преимущества этиорикоксиба наблюдались во второй день после начала терапии и хранились в течение 52-недельного периода лечения. Во время второго исследования оценки дозы 60 мг в дозе 60 мг один раз в день и 90 мг один раз в день показали аналогичную эффективность по сравнению с Нароккеном 1000 мг в день. У пациентов, которые не показали адекватного ответа при использовании дозы 60 мг в день в течение 6 недель, увеличение дозы до 90 мг в день улучшило оценку интенсивности боли в спине (0–100 мм визуальной аналоговой шкалы) по сравнению с 60 мг. Продолжение 60 мг.
Во время клинического обследования послеоперационной зубной боли evtoricoxib в дозе 90 мг использовался один раз в день до трех дней. В подгруппе пациентов с умеренной болью в начальном состоянии evitycoxib в дозе 90 мг показал анальгетический эффект, сходное с тем, что у ибупрофена 600 мг (16,11 против 16,39; P = 0,722) и превысил эффект парацетамола / кодеин 600; мг / 60 мг. Число пациентов, которые сообщили об использовании экстренных препаратов в течение 24 часов, составило 40,8 % при использовании 90 мг иоторикоксиба, 25,5 % в группе ибупрофена 600 мг каждые 6 часов и 46,7 % в группе применения парацетамола / кодеин 600 мг / мг / мг / мг / мг / мг / мг / мг. 60 мг каждые 6 часов по сравнению с 76,2 % пациентов, получающих плацебо. В этом исследовании начало анальгетического действия (заметное облегчение боли) 90 мг eToricoxib наблюдалось в течение 28 минут после принятия препарата.
Безопасность.
Международная исследовательская программа долгосрочного использования этироксиба и диклофенака при артрите (медаль).
Программа медалей была выраженной программой относительно результатов безопасности сердечно -сосудистой системы, полученной из комбинированных данных трех рандомизированных двойных слепых, контролируемых активным сравнением лекарств (Medal, Edge II и Edge Research).
В исследовании медалей, которое было направлено на определение влияния на сердечно -сосудистую систему, участвовал в 17804 году с остеоартритом (ОА) и 5700 с ревматоидным артритом (RA), который использовал eToricoxib в дозе 60 мг (OA) или 90 мг (OA. ) и RA) или диклофенак в дозе 150 мг в день в среднем 20,3 месяца (максимум - 42,3 месяца, медиана - 21,3 месяца). В этом исследовании были зарегистрированы только серьезные побочные реакции и прекращение препарата в результате любых побочных реакций.
В ходе исследований Edge и Edge II сравнивали желудочно -кишечную толерантность к мейторикоксибу и диклофенаку. Исследование Edge включало 7111 пациентов с ОА, которые получали evitycoxib со скоростью 90 мг в день (в 1,5 раза выше рекомендуемой дозы для лечения ОА) или диклофенака в дозе 150 мг в день в 9,1 месяца (максимум - 16,6 месяца, медиана - 11,4 месяца))) Полем В исследовании Edge II участвовали 4086 пациентов с РА, которые получали лечение с яросоксибом в дозе 90 мг в день или диклофенаком в дозе 150 мг в день в среднем 19,2 месяца (максимум - 33,1 месяца, в среднем - 24 месяца)) Полем
В программе объединенной медали приняли участие 34701 пациентов с ОА и РА, которые получали лечение в течение периода в среднем 17,9 месяца (максимум - 42,3 месяца, в среднем - 16,3 месяца); Приблизительно 12 800 пациентов получали лечение более 24 месяцев. Пациенты, зарегистрированные в этой программе, имели различные начальные факторы риска для сердечно -сосудистой системы и желудочно -кишечного тракта (желудочно -кишечный тракт). Пациенты с недавно передаваемым инфарктом миокарда, шунтированием аортокоронарной артерии или чрескожной коронарной ангиопластикой были исключены из исследования за 6 месяцев до регистрации. Исследование было разрешено использовать гастротеротривные препараты и ацетилсалициловую кислоту в низких дозах.
Общая безопасность.
Не было никаких существенных различий в частоте тромботических сердечно -сосудистых осложнений при использовании eToricoxib и диклофенака. Кардиоренаальные побочные реакции чаще наблюдались с использованием eToricoxib, чем диклофенак; Этот эффект зависел от дозы (см. Результаты ниже). Сидовая от желудочно -кишечного тракта и печени встречалась гораздо чаще с диклофенаком, чем etoricoxib. Частота побочных реакций в исследованиях Edge и Edge II, а также неблагоприятные реакции, которые считались серьезными или вызывая препарат в исследовании медали, была выше, когда используется мейторикоксиб, чем диклофенак.
Безопасность от сердечно -сосудистой системы.
Частота тромботических сердечно -сосудистых серьезных побочных реакций (включая сердечные реакции, цереброваскулярные реакции и реакции из периферических сосудов) была сопоставима с меморикоксибом и диклофенаком (данные, обобщенные в таблице 1). Не было никаких существенных различий в частоте тромботических осложнений при использовании мёркоксиба и диклофенака во всех подгруппах, включая пациентов с сердечно -сосудистым риском. В отдельном рассмотрении относительный риск подтверждения серьезных тромботических побочных реакций от сердечно -сосудистой системы при использовании eToricoxib в дозе 60 мг или 90 мг, а диклофенак в дозе 150 мг был таким же.
Таблица 1
Индикаторы подтвержденных тромботических осложнений с помощью сердечно -сосудистой системы (комбинированная программа медаль)
Осложнение | Etoricoxib (N = 16819) 25836 пациентов | Диклофенак (N = 16483) 24766 пациентов | Сравнение между группами лечения | |||
Индикатор † (95 % DI) | Индикатор † (95 % DI) | Относительный риск (95 % DI) | ||||
Подтвержденные серьезные негативные реакции тромботического | ||||||
По протоколу | 1,24 (11,11; 1,38) | 1.30 (1,17; 1,45) | 0,95 (0,81; 1,11) | |||
Намерением лечить | 1,25 (1,14; 1,36) | 119 (1,08; 1,30) | 1,05 (0,93; 1,19) | |||
Подтвержденные осложнения от сердца | ||||||
По протоколу | 0,71 (0,61; 0,82) | 0,78 (0,68; 0,90) | 0,90 (0,74; 1,10) | |||
Намерением лечить | 0,69 (0,61; 0,78) | 0,70 (0,62; 0,79) | 0,99 (0,84; 1,17) | |||
Цереброваскулярные осложнения подтверждены | ||||||
По протоколу | 0,34 (0,28; 0,42) | 0,32 (0,25; 0,40) | 1,08 (0,80; 1,46) | |||
Намерением лечить | 0,33 (0,28; 0,39) | 0,29 (0,24; 0,35) | 1,12 (0,87; 1,44) | |||
Подтвержденные осложнения периферическими сосудами | ||||||
По протоколу | 0,20 (0,15; 0,27) | 0,22 (0,17; 0,29) | 0,92 (0,63; 1,35) | |||
Намерением лечить | 0,24 (0,20; 0,30) | 0,23 (0,18; 0,28) | 1,08 (0,81; 1,44) | |||
† Осложнения на 100 пациентов.
DI является доверительным интервалом.
N - это общее количество пациентов в популяции по протоколу.
Согласно протоколу: все осложнения во время исследуемой терапии или в течение 14 дней после его прекращения (за исключением пациентов, которые приняли <75 % от исследованного лекарственного продукта или приняли неожиданные негероидальные анти -инфляционные препараты> 10 % от общего периода )
Согласно намерению лечения: все подтвержденные осложнения до окончания исследования (включая пациентов, которые могли бы перенести вмешательство, не связанное с исследованием, с последующим прекращением препарата).
Общее количество рандомизированных пациентов: 17412 в группе Etoricoxib и 17289 в группе диклофенака.
Индикатор сердечно -сосудистой смертности, а также общей смертности был сходным в группах лечения иорикоксиба и диклофенака.
Кардиоренальные осложнения.
Приблизительно 50 % пациентов, поступивших в исследованиях медалей, имели историю гипертонии на начальной стадии. В этом исследовании частота лечения лечением из -за побочных реакций, связанных с гипертонией, была статистически значительно выше в группе использования eToricoxib, чем в группе диклофенака. Частота такой побочной реакции, как застойная сердечная недостаточность (прекращение препарата и серьезные реакции) была аналогична как при получении eToricoxib 60 мг, так и при получении диклофенака 150 мг, но частота этих реакций была выше при получении эвитрикоксибы 90 мг. Диклофенак 150 мг (статистически значимая разница в получении 90 мг eToricoxib по сравнению с 150 мг диклофенака в группе медали ОА). Частота подтвержденных побочных реакций, связанных с застойной сердечной недостаточностью (явления, которые были серьезными и требовали госпитализации или неотложной помощи), была немного выше при принятии eToricoxib по сравнению с диклофенаком 150 мг, и этот эффект зависел от дозы. Частота лечения из -за побочных реакций, связанных с отеком, была намного выше при принятии eToricoxib по сравнению с диклофенаком 150 мг, и этот эффект зависел от дозы (статистически значимое различие в 90 мг etoricoxibib, но не с otoricoxib).
Результаты кардиоренала, полученные в исследованиях Edge и Edge II, соответствовали данным, представленным в исследовании медали.
В некоторых исследованиях медалей абсолютная частота лечения в любой группе лечения Etoricoxibus (60 мг или 90 мг) составляла до 2,6 % с гипертонией, до 1,9 % с отеком и до 1,1 % с застойной сердечной недостаточностью, с более высокой Частота отмены лекарственного средства наблюдалась в случае 90 мг etoricoxib, чем 60 мг.
Результаты желудочно -кишечной толерантности в программе медали.
На гораздо меньшем отмене препарата лекарственного средства из -за какого -либо клинического осложнения желудочно -кишечного тракта (таких как диспепсия, боль в животе, язвы) наблюдалось с использованием eToricoxib, чем диклофенак, в каждом из трех исследований медали. Индикаторы отмены лекарственного средства, вызванные клиническими желудочно -кишечными реакциями на 100 пациентов в течение всего периода исследования, были следующими: 3,23 для etoricoxib и 4,96 для диклофенака в исследовании медали; 9.12 для etoricoxib и 12,28 для диклофенака на краю; 3.71 для etoricoxib и 4,81 для диклофенака в исследовании Edge II.
Результаты программы медали по обеспечению безопасности желудочно -кишечного тракта.
Общие реакции из верхнего желудочно -кишечного тракта определяли как перфорации, язвы и кровотечение. Подгруппа общих реакций из верхнего желудочно -кишечного тракта, которые считались сложными, включали перфорации, обструкцию и сложное кровотечение; Подгруппа общих реакций из верхнего желудочно -кишечного тракта, которые считались несложными, включали несложное кровотечение и несложные язвы. Гораздо меньшая частота общих реакций от верхнего желудочно -кишечного тракта наблюдалась с otoricoxib, чем у диклофенака. Не было существенного различия между эветорикоксибом и диклофенаком в отношении частоты сложных реакций. Для подгруппы реакций, таких как кровотечение в верхнем желудочно -кишечном тракте (объединенные и несложные), не было значительного различия между эвторикоксибом и диклофенаком. Преимущество eToricoxib в результате воздействия на верхний желудочно -кишечный тракт по сравнению с диклофенаком не был статистически значимым у пациентов, которые одновременно используют аспирин в низких дозах (приблизительно 33 % пациентов).
Частота на 100 пациентов подтвердила сложные и несложные клинические реакции из верхнего желудочно -кишечного тракта (перфорация, язвы и кровотечение) составили 0,67 (95 % ДИ 0,57, 0,77) при принятии evitycoxib и 0,97 (95 % ДИ 0,85, 1,10) при принятии диклофенака и 0,97 (95 % ДИ 0,85, 1,10) при , с относительным риском (95 % ДИ 0,57, 0,83). Были определены частота подтвержденных реакций от верхнего желудочно -кишечного тракта у пожилых пациентов; Наибольшее снижение наблюдалось у пациентов в возрасте ≥75 лет (1,35 [95 % ДИ 0,94, 1,87] реакции на 100 лет пациентов при получении этирикоксиба по сравнению с 2,78 [95 % ДИ 2,14, 3,56] при получении диклофенака).
Частота подтвержденных клинических реакций от нижнего желудочно -кишечного тракта (перфорация мелкой или большой кишки, обструкция или кровотечение) не отличалась статистически в связи с использованием eToricoxib и диклофенака.
Результаты медаль по безопасности печени.
Эвторикоксиб был связан со статистически менее частотой отмены лекарственного средства из -за возникновения побочных реакций печени, чем диклофенак. В комбинированной программе медалей 0,3 % пациентов, используемых Evtoricoxib, и 2,7 % пациентов, которые использовали диклофенак, прекратили использование препарата из -за побочных эффектов из печени. Рисунок на 100 пациентов составлял 0,22 с использованием eToricoxib и 1,84 с диклофенаком (p-значение было <0,001 для etoricoxib по сравнению с диклофенаком). Тем не менее, в медали большинство побочных реакций печени были легкомысленными.
Дополнительные данные безопасности для сердечно -сосудистой системы для тромботических осложнений. В клинических испытаниях, за исключением исследований медалей, приблизительно 3100 пациентов получали эвторикоксиб в дозах ≥ 60 мг в день в течение 12 недель или дольше. Не было значительного различия в показателях подтвержденных серьезных тромботических сердечно-сосудистых осложнений у пациентов, получавших этирикоксиб в дозе ≥ 60 мг, плацебо или других НПВП [нестероидных противовоспалительных препаратов] (кроме напроксена). Тем не менее, частота таких реакций была выше у пациентов, получавших evtoricoxib, по сравнению с теми, кто получал напроксен в дозе 500 мг 2 раза в день. Разница между антитромботической активностью между некоторыми НПВП, которые ингибируют COX-1 и селективными ингибиторами COX-2, может быть клинически значимым у пациентов с риском тромбоэмболических осложнений. Селективные ингибиторы COX-2 уменьшают образование системного (и, следовательно, эндотелиального) простациклина без воздействия тромбоксика тромбоцита. Клиническая ценность этих данных неизвестна.
Дополнительные данные безопасности для желудочно -кишечного тракта.
В течение двух 12-недельных двойных эндоскопических исследований кумулятивная частота гастродуоденальных язв была намного ниже у пациентов, которые получали лечение с помощью меморизации, при дозе 120 мг один раз в день, чем у пациентов, получавших лечение при дозе 500 мг 2 раза ибупрофен в дозе 800 мг 3 раза в день. Частота язв была выше при использовании eToricoxib, чем плацебо.
Исследование функции почек у пожилых пациентов.
В ходе рандомизированного двойного слепого, контролируемого плацебобот-контролируемым исследованием параллель и Placeboy был оценен. Эторикоксиб, целекоксиб и напроксен оказали сходное влияние на экскрецию натрия с мочой с 2 неделями лечения. Все активные методы сравнения показали увеличение плацебо систолического артериального давления; Тем не менее, Evtoricoxib был связан со статистически значимым увеличением на 14 -й день по сравнению с целекоксибом и нарокеном (среднее изменение систолического давления по сравнению с начальным уровнем: Evtoricoxib 7,7 мм рт.
Фармакокинетика.
Поглощение.
Эторикоксиб хорошо поглощается пероральным введением. Абсолютная биодоступность составляет приблизительно 100 %. После получения 120 мг один раз в день до состояния равновесия максимальная концентрация в плазме крови (среднее геометрическое значение C MAX = 3,6 мкг/мл) наблюдается через 1 час (T MAX ) после взрослых. Среднее геометрическое значение AUC 0–24HR составляет 37,8 мкг × H/мл. В пределах клинической дозировки фармакокинетика etoricoxib линейна.
При приеме eToricoxib в дозе 120 мг во время употребления пищи (с высоким содержанием жира) не наблюдалось никакого влияния на степень поглощения этироксиба. Скорость поглощения была изменена, характеризуется уменьшением максимума на 36 % и увеличением максимума в течение 2 часов. Такие данные не считаются клинически значимыми. Во время клинических испытаний был использован эвтороксиб независимо от потребления пищи.
Распределение.
Эторикоксиб связывается с белками плазмы крови человека с концентрациями от 0,05 до 5 мкг/мл. Объем распределения в равновесии (VDS) составляет приблизительно 120 литров у людей.
Эторикоксиб проникает в плацентарный барьер на крыс и кроликов, а также через кровопролитие у крыс.
Метаболизм.
Эторикоксиб активно метаболизируется, менее 1 % дозы выделяется в моче в виде неизменного лекарственного продукта. Основным путем метаболизма является образование производного 6'-гидроксиметил с помощью катализа цитохромовых ферментов. CYP3A4 вносит вклад в метаболизм etoricoxib in vivo . Исследования in vitro показывают, что CYP2D6, CYP2C9, CYP1A2 и CYP2C19 также могут катализировать основной путь метаболизма, но их количественные характеристики не изучались in vivo .
Человек определил 5 метаболитов. Основным метаболитом является производная 6'-карбоксиль-кислоты etoricoxib, который образуется путем последующего окисления производного 6'-гидроксиметил. Эти основные метаболиты либо не обнаруживают активность, либо являются низкоактивными ингибиторами COX-2. Ни один из этих метаболитов не ингибирует COX-1.
Размножение.
После единого внутривенного введения здоровых добровольцев 25 мг eToricoxib, обозначенного радиоизотопа, 70 % радиоактивного препарата выделяется в моче и 20 % - с фекалиями, в основном в форме метаболитов. Менее 2 % выводятся в виде неизменного лекарственного продукта.
Экскреция etoricoxib происходит почти полностью путем метаболизма с последующим удалением почк. Равновесные концентрации eToricoxib достигаются через 7 дней при использовании в дозе 120 мг один раз в день с скоростью кумуляции около 2, что соответствует половине жизни около 22 часов. Очистка плазмы крови после внутривенного введения 25 мг препарата составляет приблизительно 50 мл/мин.
Отдельные группы пациентов.
Пожилые пациенты . Фармакокинетика у пожилых пациентов (65 лет) аналогичны фармакокинетике у более молодых пациентов.
Пол . Фармакокинетика etoricoxib схожа у мужчин и женщин.
Нарушенная функция печени . У пациентов с легкой дисфункцией печени (5-6 точек по шкале детей-пру) использование меморикоксиба при дозе 60 мг один раз в день, средняя AUC примерно на 16 % выше, чем у здоровых добровольцев с одинаковой дозой etoricoxib. У пациентов с умеренной дисфункцией печени (7–9 точек по шкале детей-и-пру) при использовании eToricoxib в дозе 60 мг в день средний AUC был аналогичен показателю у здоровых добровольцев, которые принимали Evtoricoxib в дозе 60 мг один раз каждый раз. Использование eToricoxib в дозе 30 мг один раз в день не изучалось в этой группе пациентов. Не существует клинических или фармакокинетических данных о пациентах с тяжелой функцией печени (≥ 10 точек по шкале детей-и-пУ).
Нарушенная почечная функция. Фармакокинетика одной дозы eToricoxib 120 мг у пациентов с умеренной и тяжелой нарушением почечной функции, а также у пациентов с заболеваниями почек терминальной стадии, подвергающейся гемодиализу, существенно не отличается от фармакокинетики у здоровых добровольцев. В гемодиализе этиорикоксиб почти изложен (клиренс диализа - приблизительно 50 мл/мин).
Дети. Фармакокинетика etoricoxib у детей (до 12 лет) не была изучена.
В ходе изучения фармакокинетики (n = 16), которая проводилась с участием подростков (в возрасте от 12 до 17 лет), фармакокинетике у пациентов с весом 40–60 кг, которым назначали иорикоксиб в дозе 60 мг. День, и у пациентов с организмом весом более 60 кг, которому назначали препарат в дозе 90 мг один раз в день, был похож на фармакокинетику у взрослых, в котором использовался evtoricoxib в дозе 90 мг один раз в день. Безопасность и эффективность etoricoxib не установлены для детей.
Клинические характеристики.
Индикация.
Для симптоматической терапии при остеоартрите ревматоидный артрит, спондилит анкилоза, а также боль и признаки воспаления, связанных с острым артритом подаг.
Для краткосрочного лечения умеренной послеоперационной боли, связанной с зубной хирургией.
Решение о назначении селективного ингибитора COX-2 должно основываться на оценке всех индивидуальных рисков у пациента.
Противопоказание.
- Гиперчувствительность к активному или любому экстификации препарата;
- Активная пептическая язва или активное желудочно -кишечное кровотечение;
- Пациенты с бронхоспазмом, острым ринитом, полипами носа, ангионерозным отеком, крариорией или другими аллергическими реакциями после ацетилсалициловой кислоты или НПВП, включая ингибиторы COX-2 (циклооксигекса-2);
- Беременность и грудное вскармливание;
- Тяжелая дисфункция печени (сывороточный альбумин <25 г/л или ≥ 10 баллов по шкале детей-их);
- Пациенты с креатининовым почечным клиренсом <30 мл/мин;
- Дети до 16 лет;
- Воспалительные заболевания кишечника;
- Застойная сердечная недостаточность (функциональная классификация класса IIV-NYHA [Нью-Йорк Кардиологическая ассоциация]);
- Пациенты с гипертонией, в которой уровень артериального давления постоянно выше 140/90 мм рт. Искусство. и недостаточно контролируется;
- Диагностированные ишемические заболевания сердца, периферические артерии и/или цереброваскулярные заболевания.
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействий.
Фармакодинамические взаимодействия.
Пероральные антикоагулянты. У пациентов, чье состояние стабилизируется постоянным использованием варфарина, потребление eToricoxib в дозе 120 мг в день сопровождается увеличением примерно на 13 % времени протромбина международного нормализованного соотношения (MNV). Следовательно, пациенты, которые используют пероральные антикоагулянты, часто должны проверять время протромбина MNV, особенно в первые дни Etoricoxib или при изменении его дозировки.
Диуретики, антагонисты рецепторов ангиотензина, преобразовавший ангиотензин (ACE) и ангиотензин II . Негероидальные анти -инфляционные препараты могут ослабить влияние диуретиков и других антигипертензивных агентов. У некоторых пациентов с нарушением почечной функции (например, у пациентов с дегидратацией или пожилыми пациентами с ослабленной функцией почек) сопутствующее использование ингибитора АПФ или рецепторов ангиотензина II и лекарств, которые ингибируют циклооксигеназу, может привести к воздействию почек и почечной достаточной обычно обратимо. Следует помнить о возможности таких взаимодействий у пациентов, которые используют этироксиб одновременно с ингибиторами АПФ или с антагонистами рецептора ангиотензина II. Поэтому такие комбинации должны быть назначены с осторожностью, особенно у пожилых пациентов. Необходимо выполнить надлежащую гидратацию и рассмотреть вопрос о мониторинге функции почк в начале комбинированного лечения, а также с некоторой частотой и дальнейшей.
Ацетилсалициловая кислота. В ходе исследования с участием здоровых добровольцев в условиях равновесного состояния использования этироксиба в дозе 120 мг один раз в день не влияли на антиагрегантную активность ацетилсалициловой кислоты (81 мг один раз в день). Эторикоксиб можно назначать одновременно с ацетилсалициловой кислотой в дозах, используемых для профилактики сердечно -сосудистых заболеваний (использование ацетилсалициловой кислоты в низких дозах). Тем не менее, одновременное использование низких доз ацетилсалициловой кислоты и этирококсиба может увеличить частоту язвы желудочно -кишечного тракта и другие по сравнению с монотерапией этироксиба. Сопутствующее использование этиорикоксиба с ацетилсалициловой кислотой не рекомендуется, если его дозы выше, чем профилактические, а также с другими негероидальными анти -инфляционными препаратами.
Циклоспорин и такролимус. Хотя взаимодействие этироксиба с этими препаратами не изучалось, одновременное использование какого-либо нестероидного противовоспалительного средства с циклоспорином или такролимусом может усилить нефротоксические эффекты последнего. Функция почки должна контролироваться при использовании eToricoxib с любым из этих лекарств.
Фармакокинетические взаимодействия.
Влияние eToricoxib на фармакокинетику других препаратов.
Литий. Негероидальные анти -инфляционные препараты ослабевают экскрецию литиевой почки, тем самым повышая уровень лития в плазме крови. При необходимости тщательный контроль над уровнем лития в крови и отрегулируйте дозу лития во время одновременного использования этих препаратов, а также при остановке использования негероидальных противовоспалительных препаратов.
Метотрексат. В ходе двух исследований эффекты этироксиба были изучены при использовании в дозах 60 мг, 90 мг или 120 мг один раз в день в течение 7 дней для пациентов, которые получали метотрексат в дозе от 7,5 до 20 мг один раз в неделю с ревматоидом артрит. Эторикоксиб в дозе 60 и 90 мг не влиял на концентрацию в плазме или почечный клиренс метотрексата. В одном исследовании, когда на использование этиорикоксиба в дозе 120 мг не влияла концентрация в плазме крови и почечный клиренс метотрексата, тогда как в другом исследовании с дозой 120 мг концентрация метотрексата в плазме крови увеличилась на 28 %, и почечные глины были увеличены на 28 %. При одновременном назначении этиорикоксиба и метотрексата следует проводить соответствующий мониторинг при появлении токсических эффектов метотрексата.
Оральные контрацептивы. Эвторикоксиб в дозе 60 мг, при использовании пероральных контрацептивов, содержащих 35 мкг этинилэстрадиола, и 0,5–1 мг норэтинтона, в течение 21 дня вызывает увеличение AUC 0–24HR в равновесии для инилэстрадиола на 37 %. Evitycoxib в дозе 120 мг при использовании с вышеуказанными пероральными контрацептивами одновременно или через 12 часов увеличилось в равновесии. Значение AUC 0-24-часового этинилэстрадиола на 50-60 %. Такое увеличение концентрации этинилэстрадиола следует помнить при выборе перорального контрацептива с различным содержанием этинилэстрадиола, который будет использоваться одновременно с эвтороксибом. Увеличение воздействия этинилэстрадиола может увеличить частоту побочных реакций, связанных с использованием пероральных контрацептивов (таких как тромбоэмболизм вен у женщин с риском).
Гормональная реконструкционная терапия (GTT). Прием 120 мг этирикоксиба с лекарственными средствами для лечения гормонов, включая конъюгированные эстрогены (0,625 мг Prymarin ™ »), в течение 28 дней увеличивает средний AUC 0–24 часа в состоянии равновесия 76 %) и 17-β-обстриол (на 22 %). Полем Влияние доз etoricoxib, рекомендованных для длительного использования (30 мг, 60 мг и 90 мг), не было изучено. По сравнению с увеличением дозировки с 0,625 мг до 1,25 мг с монотерапией, Promin ™, эффект etoricoxib в дозах 120 мг на воздействие (AUC 0–24 часов ) компонентов эстрогена «Prymarin ™» составлял менее половины. Клиническая важность такого увеличения неизвестна, и введение высоких доз препарата «Promarin ™» не изучалось одновременно с Evtoricoxib. Это увеличение концентрации эстрогена при выборе гормонального препарата для применения во время постменопаузы при использовании с etoricoxib, поскольку повышение воздействия эстрогена увеличивает риск побочных реакций при замене гормонов.
Преднизон/преднизолон. В исследованиях взаимодействия Evtoricoxib не показали клинически значимое влияние на фармакокинетику преднизона/преднизолона.
Дигоксин. При использовании eToricoxib в дозе 120 мг один раз в день в течение 10 дней здоровые волонтеры не оказали влияния на AUC 0–24HR в равновесии и на удаление почек дигоксина. Было увеличение максимального дигоксина (приблизительно 33 %). Это увеличение обычно не имеет значения у большинства пациентов. Тем не менее, необходимо контролировать состояние пациентов с высоким риском токсического эффекта дигоксина с одновременным рецептом eToricoxib и дигоксина.
Влияние мемориального ящика на лекарства, метаболизируемые сульфотрансферазами. Эторикоксиб является ингибитором активности сульфотрансферазы человека, в частности, Sult1e1 и может увеличить концентрацию этинилэстрадиола в сыворотке. Поскольку данные о воздействии многочисленных сульфотрансфераз недостаточно, и клинические эффекты многих лекарств все еще изучаются, рекомендуется назначать этирикоксиб в то же время с другими лекарственными средствами, метаболизируемыми в основном сульфрансферами человека (EG Oral Salbutamol и Minoxidil Полем
Влияние мемориального ящика на лекарства, метаболизируемые с помощью изоферментов CYP. Согласно исследованиям in vitro , цитохромы P450 (CYP) 1A2, 2C9, 2C19, 2D6, 2E1 или 3A4 не ожидаются. В ходе исследований с участием здоровых добровольцев ежедневное использование eToricoxib в дозе 120 мг не влияло на активность печеночного CYP3A4, который был установлен в результате респираторного теста эритромицина.
Влияние других препаратов на фармакокинетику etoricoxib. Основной способ обмена eToricoxib зависит от ферментов CYP. CYP3A4 вносит вклад в метаболизм etoricoxib in vivo . Исследования in vitro показывают, что CYP2D6, CYP2C9, CYP1A2 и CYP2C19 также могут катализировать основной способ обмена этироксиба, но их количественные характеристики не были изучены in vivo .
Кетоконазол. Кетоконазол является мощным ингибитором CYP3A4. При использовании со здоровыми добровольцами в дозах 400 мг один раз в день в течение 11 дней кетоконазол не оказывал клинически значимого влияния на фармакокинетику ярикоксиба при одной дозе 60 мг (увеличение AUC на 43 %).
Вориконазол и Миконазол. Сопутствующее использование перорального вориконазола или миконазола в форме перорального геля для актуального использования (мощные ингибиторы CYP3A4) с etoricoxib вызывали небольшое увеличение воздействия etoricoxib, которое, однако, не считалось клинически значимым в соответствии с опубликованными данными.
Рифампицин. Однако одновременное введение меморикоксиба и рифампицина (мощный индуктор ферментов CYP) приводило к снижению концентрации eToricoxib в плазме крови на 65 %. Це може супроводжуватись повторним проявом симптомів при одночасному застосуванні з еторикоксибом. Тоді як такі дані можуть вказувати на необхідність збільшення дози, не рекомендовано застосовувати еторикоксиб у дозах, що перевищують вказані для кожного показання, оскільки не вивчалось комбіноване застосування рифампіцину й еторикоксибу в таких дозах.
Антациди. Антацидні лікарські засоби не чинять клінічно значущого впливу на фармакокінетику еторикоксибу.
Особливості застосування.
Вплив на шлунково-кишковий тракт.
Повідомлялося про ускладнення з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (перфорації, виразки або кровотечі), іноді з летальним наслідком, у пацієнтів, що отримували еторикоксиб.
З обережністю слід призначати нестероїдні протизапальні засоби пацієнтам з підвищеним ризиком ускладнень з боку шлунково-кишкового тракту; пацієнтам літнього віку, пацієнтам, що застосовують будь-який інший нестероїдний протизапальний засіб або ацетилсаліцилову кислоту одночасно, або пацієнтам зі шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі, а саме виразками та шлунково-кишковими кровотечами в анамнезі.
Існує додатковий ризик розвитку побічних ефектів з боку шлунково-кишкового тракту (шлунково-кишкова виразка або інші ускладнення з боку шлунково-кишкового тракту) при одночасному застосуванні еторикоксибу й ацетилсаліцилової кислоти (навіть у низьких дозах). У ході тривалих клінічних досліджень не спостерігалося вираженої відмінності у безпеці щодо шлунково-кишкового тракту при застосуванні селективного інгібітору ЦОГ-2 з ацетилсаліциловою кислотою та нестероїдних протизапальних засобів з ацетилсаліциловою кислотою.
Вплив на серцево-судинну систему.
Клінічні дослідження вказують на те, що застосування лікарських засобів класу селективних інгібіторів ЦОГ-2 може бути пов'язано з виникненням тромботичних ускладнень (особливо інфаркту міокарда та інсульту) порівняно з плацебо та деякими нестероїдними протизапальними засобами. Оскільки ризик серцево-судинних ускладнень зростає при збільшенні дози та тривалості застосування еторикоксибу, лікарський засіб слід призначати на якомога коротший період часу та в найнижчих ефективних добових дозах. Слід періодично переглядати потребу пацієнтів у симптоматичному полегшенні болю та реакцію на лікування, особливо у пацієнтів з остеоартритом.
Пацієнтам з вираженими факторами ризику розвитку серцево-судинних ускладнень (наприклад артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, паління) призначати еторикоксиб слід лише після ретельної оцінки ризику розвитку ускладнення. Селективні інгібітори ЦОГ-2 не замінюють застосування ацетилсаліцилової кислоти для профілактики тромбоемболічних серцево-судинних захворювань, оскільки не чинять антиагрегантної дії. Тому не слід відміняти антиагрегантні лікарські засоби.
Вплив на нирки.
Ниркові простагландини можуть відігравати компенсаторну роль в підтримці перфузії нирок. Тому при станах, що супроводжуються погіршенням ниркової перфузії, застосування еторикоксибу може призводити до послаблення утворення простагландинів і, як наслідок, ниркового кровотоку, тим самим погіршуючи функцію нирок. Високий ризик розвитку такої реакції існує у пацієнтів з уже наявним вираженим порушенням функції нирок, некомпенсованою серцевою недостатністю або цирозом. У таких пацієнтів слід контролювати функцію нирок.
Затримка рідини, набряки та артеріальна гіпертензія.
Як і при застосуванні інших лікарських засобів, що інгібують синтез простагландинів, затримка рідини, набряки та артеріальна гіпертензія спостерігалися у пацієнтів, яким застосовували еторикоксиб. Всі нестероїдні протизапальні засоби, включаючи еторикоксиб, можуть спричиняти розвиток або рецидив застійної серцевої недостатності. Про реакцію залежно від дози див. у розділі «Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка». З обережністю лікарський засіб призначають пацієнтам із серцевою недостатністю, порушенням функції лівого шлуночка або артеріальною гіпертензією в анамнезі, а також пацієнтам з набряками, що виникли з будь-яких інших причин. При клінічних ознаках погіршення стану таких пацієнтів слід вжити відповідних заходів, включаючи відміну еторикоксибу.
Застосування еторикоксибу, особливо у високих дозах, може призводити до частішої і тяжчої артеріальної гіпертензії порівняно з деякими іншими нестероїдними протизапальними засобами та селективними інгібіторами ЦОГ-2. Тому артеріальну гіпертензію слід контролювати до початку лікування еторикоксибом, і особливу увагу слід приділити контролю за артеріальним тиском під час лікування еторикоксибом. Артеріальний тиск слід контролювати протягом 2 тижнів після початку лікування, а потім — періодично. Якщо артеріальний тиск суттєво підвищується, слід розглянути можливість альтернативного лікування.
Вплив на печінку.
Підвищення рівня аланінамінотрансферази (АЛТ) та/або аспартатамінотрансферази (АСТ) (в 3 або більше рази порівняно з верхньою межею норми) спостерігалося приблизно в 1 % пацієнтів, які брали участь у клінічних дослідженнях і застосовували еторикоксиб у дозах 30 мг, 60 мг та 90 мг на добу протягом періоду до 1 року. Слід спостерігати за станом всіх пацієнтів із симптомами порушення функції печінки, а також пацієнтів з патологічними показниками функції печінки. При ознаках порушення функції печінки та при стійких патологічних змінах показників функції печінки (в 3 рази вище за верхню межу норми) еторикоксиб слід відмінити.
Загальні вказівки.
Якщо протягом лікування у пацієнта спостерігається погіршення функції будь-якої із систем органів, зазначених вище, слід вжити відповідних заходів та розглянути питання про відміну еторикоксибу. Потрібно забезпечити відповідне медичне спостереження при застосуванні еторикоксибу пацієнтам літнього віку та пацієнтам з порушенням функції нирок, печінки або серця.
З обережністю слід починати лікування еторикоксибом пацієнтів з дегідратацією. Рекомендовано провести регідратацію до початку застосування еторикоксибу. Про розвиток серйозних шкірних реакцій, у деяких випадках з летальним наслідком, у тому числі ексфоліативного дерматиту, синдрому Стівенса-Джонсона й токсичного епідермального некролізу, дуже рідко повідомлялося при застосуванні нестероїдних протизапальних засобів і деяких селективних інгібіторів ЦОГ-2 під час постмаркетингового спостереження (див. розділ «Побічні реакції»). Найвищий ризик розвитку таких реакцій у пацієнтів — на початку терапії, а початок їх проявів у більшості випадків — протягом першого місяця лікування. Серйозні реакції гіперчутливості (такі як анафілаксія і ангіоневротичний набряк) спостерігалися у пацієнтів, які застосовують еторикоксиб. Деякі селективні інгібітори ЦОГ-2 підвищують ризик виникнення шкірних реакцій у пацієнтів з алергічною реакцією до будь-якого лікарського засобу в анамнезі. Еторикоксиб слід відмінити при перших проявах висипів на шкірі, ушкоджень слизової оболонки або інших ознаках гіперчутливості.
При застосуванні еторикоксибу можуть маскуватися прояви гарячки та інші ознаки запального процесу.
З обережністю призначають одночасно еторикоксиб і варфарин або інші пероральні антикоагулянти.
Застосування еторикоксибу, як і інших лікарських засобів, що інгібують циклооксигеназу / синтез простагландинів, не рекомендовано жінкам, які планують вагітність.
Важлива інформація про допоміжні речовини.
Лікарський засіб містить лактозу. Пацієнти з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не повинні застосовувати цей лікарський засіб.
Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг) / дозу натрію, тобто практично вільний від натрію.
Используйте во время беременности или грудного вскармливания.
Беременность.
Немає клінічних даних про застосування еторикоксибу в період вагітності. Дослідження на тваринах продемонстрували репродуктивну токсичність. Потенційний ризик для вагітних невідомий. Застосування еторикоксибу протягом останнього триместру вагітності, як і інших лікарських засобів, що інгібують синтез простагландинів, може призводити до відсутності скорочень матки та передчасного закриття боталової протоки. Повідомлялось про випадки порушення функції нирок плода, що призводило до зменшення об'єму амніотичної рідини (олігогідрамніон) у вагітних жінок, які приймали нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) на двадцятому тижні вагітності або пізніше. В деяких випадках це може призводити до порушення функції нирок у новонароджених. Зазначені ефекти можуть виникати незабаром після початку лікування НПЗП; олігогідрамніон зазвичай є оборотним після припинення лікування. Застосування еторикоксибу протипоказано в період вагітності. Якщо жінка завагітніла під час лікування, еторикоксиб необхідно відмінити.
Період годування груддю.
Невідомо, чи проникає еторикоксиб в грудне молоко. У щурів еторикоксиб виводиться з молоком. Жінки, які застосовують еторикоксиб, не повинні годувати груддю.
Фертильність.
Застосування еторикоксибу, як і інших лікарських засобів, що інгібують ЦОГ-2, не рекомендовано жінкам, які планують вагітність.
Способность влиять на скорость реакции при вождении или других механизмах.
Пацієнти, у яких під час застосування еторикоксибу виникає запаморочення, вертиго або сонливість, не повинні керувати автотранспортом та працювати з іншими механізмами.
Метод администрирования и доз.
Лікарський засіб застосовують перорально. Еторикоксиб-Віста можна приймати незалежно від вживання їжі. Початок ефекту настає швидше при прийомі перед їдою. Це потрібно враховувати при необхідності швидкого послаблення симптомів. Оскільки ризик виникнення порушень з боку серцево-судинної системи при застосуванні еторикоксибу зростає при підвищенні дози і тривалості впливу, слід проводити найкоротші курси лікування при застосуванні найменших ефективних добових доз. Треба періодично переоцінювати потребу у полегшенні симптомів і відповідь на лікування, особливо у пацієнтів з остеоартритом.
Остеоартрит.
Рекомендована доза Еторикоксиб-Віста становить 30 мг 1 раз на добу. У деяких пацієнтів при недостатньому послабленні симптомів збільшення дози до 60 мг 1 раз на добу може підвищити ефективність. За відсутності поліпшення ефекту слід розглянути питання про інші можливі методи лікування.
Ревматоїдний артрит.
Рекомендована доза Еторикоксиб-Віста становить 60 мг 1 раз на добу. У деяких пацієнтів при недостатньому послабленні симптомів збільшення дози до 90 мг 1 раз на добу може покращувати терапевтичний ефект. При досягненні клінічної стабілізації пацієнта доцільно знизити дозу до 60 мг 1 раз на добу. За відсутності поліпшення ефекту слід розглянути питання про інші можливі методи лікування.
Анкілозивний спондиліт.
Рекомендована доза Еторикоксиб-Віста становить 60 мг 1раз на добу. У деяких пацієнтів при недостатньому послабленні симптомів збільшення дози до 90 мг 1 раз на добу може покращувати терапевтичний ефект. При досягненні клінічної стабілізації пацієнта доцільно знизити дозу до 60 мг 1 раз на добу. За відсутності поліпшення ефекту слід розглянути питання про інші можливі методи лікування.
Укус
У разі появи гострого болю Еторикоксиб-Віста застосовують лише у гострий симптоматичний період.
Гострий подагричний артрит.
Рекомендована доза Еторикоксибу-Вісти становить 120 мг 1 раз на добу. Під час клінічних досліджень гострого подагричного артриту еторикоксиб застосовували впродовж 8 днів.
Післяопераційний біль, пов'язаний зі стоматологічним оперативним втручанням . Рекомендована доза — 90 мг на 1 раз на добу протягом максимум 3 днів. Для деяких пацієнтів може бути необхідним додаткове післяопераційне знеболювання. Дози, що перевищують рекомендовані для кожного показання, не мають додаткової ефективності або не вивчалися.
Назад:
- доза при остеоартриті не повинна перевищувати 60 мг на добу;
- доза при ревматоїдному артриті та анкілозивному спондиліті не повинна перевищувати 90 мг на добу;
- доза при гострій подагрі не повинна перевищувати 120 мг на добу впродовж максимального періоду лікування 8 днів;
- доза при гострому болю після стоматологічного оперативного втручання не повинна перевищувати 90 мг на добу впродовж максимального 3-денного періоду.
Пожилые пациенты.
Немає необхідності в корекції дозування для пацієнтів літнього віку. Як і у разі застосування інших лікарських засобів, Еторикоксиб-Вісту слід призначати з обережністю пацієнтам літнього віку.
Порушення функції печінки.
Незалежно від показання пацієнтам з порушенням функції печінки легкого ступеня (5‑6 балів за шкалою Чайлда-П'ю) не слід перевищувати дозу 60 мг 1 раз на добу. Пацієнтам з порушенням функції печінки помірного ступеня тяжкості (7‒9 балів за шкалою Чайлда-П'ю) незалежно від показання не слід перевищувати дозу 30 мг 1 раз на добу.
Клінічний досвід застосування обмежений, особливо щодо пацієнтів з порушенням функції печінки помірного ступеня, тому лікарський засіб слід призначати з обережністю. Відсутній клінічний досвід застосування пацієнтам з тяжким порушенням функції печінки (≥ 10 балів за шкалою Чайлда-П'ю); тому лікарський засіб протипоказаний таким пацієнтам.
Порушення функції нирок.
Коригування дози не потрібне пацієнтам із кліренсом креатиніну ≥ 30 мл/хв. Застосування еторикоксибу пацієнтам із кліренсом креатиніну < 30 мл/хв протипоказано.
Дети.
Еторикоксиб протипоказаний дітям віком до 16 років.
Передозировка.
У ході клінічних досліджень застосування разової дози еторикоксибу до 500 мг або багаторазовий прийом до 150 мг на добу протягом 21 дня не спричиняли істотних токсичних ефектів. Повідомлялося про гостре передозування еторикоксибу, хоча в більшості випадків про побічні реакції не повідомлялось.
Симптоми. Побічні реакції, що спостерігались найчастіше, відповідали профілю безпеки еторикоксибу (такі як реакції з боку шлунково-кишкового тракту, з боку серця та нирок). Уход. У разі передозування доцільно вжити звичайних підтримувальних заходів, наприклад видалення неабсорбованого лікарського засобу зі шлунково-кишкового тракту, ведення клінічного спостереження, у разі необхідності — проведення підтримувального лікування. Еторикоксиб не виводиться при гемодіалізі; невідомо, чи виводиться лікарський засіб при проведенні перитонеального діалізу.
Неблагоприятные реакции.
Безпека застосування еторикоксибу оцінювалась у ході клінічних досліджень за участю 9295 пацієнтів, включаючи 6757 пацієнтів з остеоартритом, ревматоїдним артритом, хронічним болем у нижній частині спини або анкілозивним спондилітом (приблизно 600 пацієнтів з остеоартритом або ревматоїдним артритом одержували лікування протягом 1 року або довше).
Під час клінічних досліджень профіль небажаних явищ був однаковим у пацієнтів з остеоартритом або ревматоїдним артритом, які застосовували еторикоксиб протягом 1 року або довше.
У ході клінічного дослідження за участю пацієнтів із гострим подагричним артритом еторикоксиб призначали в дозі 120 мг 1 раз на добу протягом 8 днів. Профіль небажаних явищ у цьому дослідженні був у цілому таким самим, як у дослідженнях за участю пацієнтів з остеоартритом, ревматоїдним артритом та хронічним болем у нижній частині спини.
У програмі оцінки безпеки для серцево-судинної системи за даними трьох контрольованих досліджень з активною речовиною порівняння 17412 пацієнтів з остеоартритом або ревматоїдним артритом отримували еторикоксиб (у дозах 60 мг або 90 мг) в середньому впродовж приблизно 18 місяців. Дані про безпеку та більш детальна інформація про цю програму представлені в розділі «Фармакологічні властивості». У ході клінічних досліджень за участю пацієнтів із гострим післяопераційним болем після стоматологічних, абдомінально-гінекологічних хірургічних втручань, включаючи 614 пацієнтів, які застосовували еторикоксиб (у дозах 90 мг або 120 мг), профіль небажаних явищ був у цілому таким же, як у дослідженнях за участю пацієнтів з остеоартритом, ревматоїдним артритом та хронічним болем у нижній частині спини. Про нижчезазначені побічні реакції повідомлялось з більшою частотою при застосуванні еторикоксибу, ніж плацебо, у ході клінічних досліджень за участю пацієнтів з остеоартритом, ревматоїдним артритом, хронічним болем у нижній частині спини або анкілозивним спондилітом, які застосовували еторикоксиб у дозі 30 мг, 60 мг або 90 мг протягом 12 тижнів (дослідження за програмою MEDAL, короткострокові дослідження щодо гострого болю та постмаркетинговий досвід).
Таблиця 2
Системи органів | Побічні реакції | Категорія частоти* |
Інфекції та інвазії | альвеолярний остит | часто |
гастроентерит, інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідного тракту | нечасто | |
З боку крові і лімфатичної системи | анемія (переважно в результаті шлунково-кишкової кровотечі), лейкопенія, тромбоцитопенія | нечасто |
Из иммунной системы | гіперчутливість ‡ ß | нечасто |
ангіоневротичний набряк, анафілактичні/анафілактоїдні реакції, у тому числі шок ‡ | редко | |
З боку обміну речовин, метаболізму | набряки / затримка рідини | часто |
зниження або посилення апетиту, збільшення маси тіла | нечасто | |
З боку психіки | тривожність, депресія, погіршення розумової діяльності, галюцинації ‡ | нечасто |
сплутаність свідомості ‡ , неспокійний стан ‡ | редко | |
Из нервной системы | запаморочення, головний біль | часто |
дисгевзія, безсоння, парестезія/гіпестезія, сонливість | нечасто | |
З боку органів зору | нечіткість зору, кон'юнктивіт | нечасто |
З боку органів слуху і вестибулярного апарату | шум у вухах, запаморочення | нечасто |
З боку серця | серцебиття, аритмія ‡ | часто |
фібриляція передсердь, тахікардія ‡ , застійна серцева недостатність, неспецифічні зміни на ЕКГ, стенокардія ‡ , інфаркт міокарда § | нечасто | |
З боку судинної системи | гипертония | часто |
припливи крові, порушення мозкового кровообігу § , транзиторна ішемічна атака, гіпертонічний криз ‡ , васкуліт ‡ | нечасто | |
З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння | бронхоспазм ‡ | часто |
кашель, диспное, носова кровотеча | нечасто | |
От желудочно -кишечного тракта | біль у животі | дуже часто |
запор, метеоризм, гастрит, печія / кислотний рефлюкс, діарея, диспепсія / дискомфорт в ділянці епігастрія, нудота, блювання, езофагіт, виразки в ротовій порожнині | часто | |
здуття живота, зміна характеру перистальтики кишечнику, сухість у роті, гастродуоденальні виразки, пептичні виразки, у тому числі перфорація і кровотеча ШКТ, синдром подразненого кишечнику, панкреатит ‡ | нечасто | |
Со стороны гепатобилиарной системы | підвищення рівня АЛТ, підвищення рівня АСТ | часто |
гепатит ‡ | редко | |
печінкова недостатність ‡ , жовтяниця ‡ | рідко † | |
Кожа и подкожная ткань | екхімоз | часто |
набряк обличчя, свербіж, висип, еритема ‡ , кропив'янка ‡ | нечасто | |
синдром Стівенса-Джонсона ‡ , токсичний епідермальний некроліз ‡ , стійка медикаментозна еритема ‡ | рідко † | |
З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини | спазми/судоми м'язів, скелетно-м'язовий біль/скутість | нечасто |
З боку нирок і сечовидільної системи | протеїнурія, підвищення рівня креатиніну в сироватці крові, ниркова недостатність/дисфункція ‡ (див. розділ “Особливості застосування”) | нечасто |
Общие расстройства и реакции в месте инъекции | астенія/втома, грипоподібні симптоми | часто |
біль у грудній клітці | нечасто | |
Лабораторні дослідження | підвищення рівня азоту сечовини крові, підвищення рівня креатинфосфокінази, гіперкаліємія, підвищення рівня сечової кислоти | нечасто |
зниження рівня натрію в крові | редко |
* Категорія частоти визначається для кожного терміну побічного явища за частотою в базі даних клінічних досліджень: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1/100); рідко (≥ 1/10000, < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000).
‡ Побічна реакція ідентифікована у ході постмаркетингового спостереження. Частота визначалася за максимальною частотою у клінічних дослідженнях (дані зібрані за затвердженими показаннями та дозами).
† Категорія частоти “рідко” визначалася відповідно до Guideline on summary of product characteristics (2-й перегляд, вересень 2009) на підставі розрахованої верхньої межі 95 % довірчого інтервалу для 0 явищ з урахуванням кількості учасників, які приймали лікарський засіб з діючою речовиною еторикоксиб, в аналізі даних III фази, об'єднаних за дозою і показанням (n = 15470).
ß Гіперчутливість включає поняття: алергія, медикаментозна алергія, медикаментозна гіперчутливість, гіперчутливість, гіперчутливість неуточнена, реакція гіперчутливості і неуточнена алергія.
§ За результатами аналізу тривалих, контрольованих за допомогою плацебо і еторикоксибу клінічних досліджень, селективні інгібітори ЦОГ-2 були пов'язані зі збільшенням ризику виникнення серйозних артеріальних тромботичних ускладнень, включаючи інфаркт міокарда та інсульт. З огляду на наявні дані, малоймовірно, що збільшення абсолютного ризику виникнення таких явищ перевищить 1 % на рік (нечасто).
При застосуванні НПЗЗ повідомлялося про такі серйозні побічні реакції: нефротоксичність, включаючи інтерстиціальний нефрит і нефротичний синдром, — тому не можна виключати їх виникнення при застосуванні еторикоксибу.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції.
Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має велике значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу до Державного експертного центру МОЗ України за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua/
Дата окончания срока.
3 роки.
Условия хранения.
Для лікарського засобу не вимагається спеціальних умов зберігання. Держись вне досягаемости детей.
Упаковка.
По 7 таблеток у блістері; по 1 або 4 блістери в пачці
Категорія відпуску.
За рецептом.
Продюсер.
Синтон Хиспания, С.Л.
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
Стр. К/Кастелло, n o 1, Сант Боі де Ллобрегат, Барселона, 08830, Іспанія
ЭТОРИКОКСИБ
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа