Личный кабинет
ЕВРОФЕБ табл. 80 мг №28
rx
Код товара: 562101
Производитель: Euro Lifecare (Великобритания)
8 300,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 02.12.2024
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного средства
Еврофобе
Еврофеб.
Место хранения:
Активный ингредиент: Фобукостат;
1 таблетка, покрытая скорлупой пленки, содержит 80 мг или 120 мг феноксостата;
Вспомогательные вещества: микрокристаллическая целлюлоза; лактоза, моногидрат; натрийный кроскаррелоз; гидроксипропилцеллюлоза; лаурилсульфат натрия; Лактоза безводная; Силиконовый диоксид коллоидный безводный; стеарат магния;
Мембрана пленки: поливиниловый спирт (E 1203), диоксид титана (E 171), полиэтиленгликоль (MacRool 3350) (E 1521), тальк (E 553B), оксид железа (E 172).
Лекарственная форма. Таблетки покрыты пленкой оболочкой.
Основные физико-химические свойства: таблетки, покрытые скорлупой пленки, продолговатой формы, диоксидом, от бледно-желтого до желтого, с гравировкой «80» или «120» на одной стороне и с гладкой поверхностью на другой стороне.
Фармакотерапевтическая группа. Значит лечить подагры. Средства, которые подавляют образование мочевой кислоты. Код ATH M04A A03.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Механизм действия.
Ученая кислота является конечным продуктом пуринового метаболизма у людей и формируется во время такой реакции: гипоксантин → ксантин → мочевая кислота. Ксантиноксидаза является катализатором обоих этапов этой реакции. FebuxoStosta представляет собой производную из 2-арилиазола, терапевтический эффект которого связан с уменьшением концентрации мочевыделительной кислоты в сыворотке путем селективного подавления ксантиновой оксидазы. FeBuxoStostat является мощным и избирательным несупленным ингибитором ксантинсидазы (NP-Sixo), его ki (постоянная подавления) in vitro составляет менее 1 наномола. Было показано, что фанковская стойка в значительной степени подавляет активность как окисленных, так и извлеченных форм ксантинной оксидазы. В терапевтических концентрациях FeBuxoStostat не подавляет другие ферменты, участвующие в метаболизме пурину или пиримидинов, таких как гуаниндзамаминаза, гипоссинганина фосфорбосилтрасферзаза, оффентингтон-фосфосилтрасфераза, оротин монофосфатной декарбоксилазы или пуринуклозидной фосфорилазы.
Клиническая эффективность и безопасность.
Подарок
Эффективность Фекостата была подтверждена на этапе 3 три основных исследования (два основных осмотра вершины и факта и дополнительные подтверждающие исследование, описанное ниже), в котором входило 4101 пациентов с гиперурикемией и сорт. В каждом из этих основных фазовых исследований 3 ФЕБКУКСЕСТОСТА более эффективно снижают концентрацию сыворотки мочевой кислоты и поддерживали ее на правильном уровне, сопоставимом с аллопуринолом. Основной конечной точкой эффективности в апекс и фактах исследования были доля пациентов, в которых за последние три месяца концентрация мочевой кислоты в сыворотке не превышала 6,0 мг / дл (357 мкмоль / л). В дополнение к подтверждению фазы 3, результаты которых стали доступны после первой регистрации феноксостата, первичная конечная точка эффективности стала доля пациентов, в которых в сыворотке концентрация мочевой кислоты не превышала 6,0 мг / дл на Время последнего визита. Эти исследования не включали пациентов, которые понесли трансплантацию органов (см. Раздел «Особенности применения»).
Исследование APEX. Исследование эффективности Фекостата с плацебо и алопуринольским фазовым контролем 3 (аллопуринол и контролируемое плацебо-контролируемое исследование эффективности FeBuxostat, Apex) было рандомизированным двойным слепым, многоцентом длится 28 недель. Всего 1072 пациента были рандомизированы: плацебо (N = 134), фанковкатат 80 мг 1 раз в день (n = 267), phunkostosta 120 мг 1 раз в день (n = 269), phunkostosta 240 мг 1 раз в день (n = 134) или аллопуринол (300 мг 1 раз в день (n = 258) для пациентов с концентрацией выходной сыворотки креатинина ≤ 1,5 мг / дл или 100 мг 1 раз в день (n = 10) для пациентов с выходной сыворотой концентрацией креатина > 1, 5 мг / дл и ≤ 2,0 мг / дл). Для оценки безопасности Febuxostosta предписал в дозе 240 мг (в 2 раза выше максимальной рекомендуемой дозы).
Исследования APEX показали статистически значимое преимущество обоих схем лечения с помощью Febuxostostatat 80 мг 1 раз в день и Phoucacosta 120 мг 1 раз в день по сравнению с аллопуринолом в нормальной дозе 300 мг (n = 258) / 100 мг (n = 10) При снижении морической кислоты концентрации сыворотки ниже 6 мг / дл (357 мкмоль / л) (см. Таблицу 1 и рис. 1).
Исследование факта . Исследование эффективности фекокастата с контролем аллопуринола (факсостат Allopurinol контролируемое исследование, факт) фазы 3 было рандомизированным, двойной слепой, многоцентровой продолжительностью 52 недели. В общей сложности 760 пациентов были рандомизированы: FebuxoStostatat 80 мг 1 раз в день (n = 256), phunkostostosta 120 мг 1 раз в день (n = 251) и алопуринол 300 мг 1 раз в день (n = 253).
Исследование фактов показало статистически значимое преимущество обоих мод - PhunkoStatat 80 мг 1 раз в день и фанковкатата 120 мг 1 раз в день - по сравнению с аллопуринолом в нормальной дозе 300 мг в снижении и поддержании концентрации в сыворотке мочевой кислоты ниже 6 мг / DL (357 мкмоль / л).
В таблице 1 представлены результаты оценки основной конечной точки эффективности.
Таблица 1
Доля пациентов с концентрацией мочевой кислоты сыворотки <6,0 мг / дл (357 мкмоль / л) в течение последних трех ежемесячных посещений
исследование | Febuxostat 80 мг 1 раз в день | Febuxostosta 120 мг 1 раз в день | Алопуринол 300/100 мг 1 раз в день 1 |
Вершина (28 недель) | 48% * (n = 262) | 65% *, # (n = 269) | 22% (n = 268) |
Факт (52 недели) | 53% * (n = 255) | 62% * (n = 250) | 21% (n = 251) |
Объединенные результаты | 51% * (n = 517) | 63% *, # (n = 519) | 22% (n = 519) |
1 приводит к пациентам, получавшим 100 мг 1 раз в день (N = 10: пациентов с концентрацией креатинина в сыворотке)> 1,5 мг / дл и ≤ 2,0 мг / дл) или 300 мг 1 раз в день (n = 509), в процессе анализа были объединены. * P <0,001 по сравнению с аллопуринолом, # P <0,001 по сравнению с дозой 80 мг. | |||
При применении фенобоксоксостата уменьшение концентрации сыворотки мочевой кислоты было быстрым и проводиться в течение длительного времени. Уменьшение концентрации мочевой кислоты в сыворотке до
<6,0 мг / дл (357 мкмоль / л) уже за второе недели исследования и поддерживается дальше во время лечения. На фиг. На фиг.1 показаны средние концентрации в сыворотке крови в сыворотке в зависимости от времени для каждой терапевтической группы лечения в обоих базовых фазовых исследованиях 3.
Рисунок 1.
Средняя сыворотка для концентраций мочевой кислоты на данных комбинированных опорных исследований (фаза 3)
Примечание : 509 пациентов получали аллопуринол в дозе 300 мг 1 раз в день; 10 пациентов с концентрацией сыворотки креатинина> 1,5 мг / дл и <2,0 мг / дл были получены алопуринолом в дозе 100 мг 1 раз в день (10 из 268 пациентов в исследовании APEX). Febuxostosta в дозе 240 мг была назначена для оценки безопасности в дозе, которая превысила максимально рекомендуемую.
Подтверждает исследования. Исследование подтверждения было рандомизированное, контролируемое фазовое исследование 26 недель, которое было проведено для оценки безопасности и эффективности фебокатата в дозах 40 мг и 80 мг по сравнению с аллопуринолом в дозах 300 мг и 200 мг для пациентов с поставляемыми Гиперурикемия. В общей сложности 2269 пациентов были рандомизированы: Febuxostosta 40 мг 1 раз в день (n = 757), phoucostat 80 мг 1 раз в день (n = 756) и аллопуринол 300/200 мг 1 раз в день (n = 756). По меньшей мере, 65% пациентов имели расстройство почек функцию от легкой до умеренной степени (с зазором креатинина 30-89 мл / мин). Предотвращение подаче атак было обязательным в течение 26 недель.
Доля пациентов с концентрацией мочевой кислоты сыворотки <6,0 мг / дл (357 мкмоль / л) в последнем посещении составляла 45% для фенобоксоксостата 40 мг, 67% - для фуопостата 80 мг и 42% - для аллопуринола 300/200 мг, соответственно.
Основная конечная точка в подгруппе пациентов с нарушенной функцией почек
В исследовании APEX эффективность препарата с участием 40 пациентов с расстройствами функций почек (то есть с начальной концентрацией креатинина в сыворотке)> 1,5 мг / дл и ≤ 2,0 мг / дл). Такие пациенты рандомизированные в группе аллопуринола, доза препарата снижалась до 100 мг 1 раз в день. Основная конечная точка эффективности была достигнута в группе с Phebuxostat у 44% пациентов (80 мг 1 раз в день), 45% (120 мг 1 раз в день) и 60% (240 мг 1 раз в день) по сравнению с 0% в группах алопуринол 100 мг 1 раз в день и плацебо.
В этом случае клинически значимые различия в снижении концентрации мологической кислоты в сыворотке мочевой кислоты в процентном содержании здоровых добровольцев не были отмечены независимо от функционального состояния почек (58% в группе с нормальной функцией почек и 55% в группе с серьезными почечные функции).
Предполагаемый анализ, проводимый с участием пациентов с подарками и расстройствами функции подтверждений, показал, что фанковская стойка была гораздо более эффективной: уровни мочевой кислоты в сыворотке снижаются до уровня <6,0 мг / дл по сравнению с таким при использовании аллопуринола 300 мг. / 200 мг у пациентов с игровыми и нарушениями почек функционирует от легкой до умеренной тяжести (65% субъектов).
Основная конечная точка в подгруппе пациентов с сывороточной концентрацией мочевой кислоты ≥ 10 мг / дл
Первоначальная концентрация мологической кислоты в сыворотке ≥ 10 мг / дл наблюдалась примерно у 40% пациентов (комбинированных исследований вершин и фактов). Среди этих пациентов первичная максимальная точка эффективности (концентрация сыворотки мочевой кислоты <6,0 мг / дл в последних 3 посещениях) была достигнута в подгруппе с Phobuxostat у 41% пациентов (80 мг 1 раз в день), в 48% пациентов (120 мг 1 раз в день) и у 66% пациентов (240 мг 1 раз в день) по сравнению с 9% в группе алопуринола в 300 мг / 100 мг 1 раз в день и 0% в группе плацебо.
Согласно исследованию подтверждения, доля пациентов, достигших первичной конечной точки эффективности (концентрация мологической кислоты в сыворотке <6,0 мг / дл в последнем посещении), в группе пациентов с начальной концентрацией кислот мочевой кислоты ≥ 10 мг / Получение DL Phobuucostat 40 мг 1 раз в день, составило 27% (66/249), PhunkoStostatat 80 мг 1 раз в день 49% (125/254) и аллопуринол 300 мг / 200 мг 1 раз в день
31% (72/230).
Клинические результаты: процент пациентов, которым нужно терапию подагры атакам
Исследование APEX. В течение 8-недельного периода профилактики пациенты с терапевтической группой Phebuxostat 120 мг (36%), которые нуждались в терапии подарных атак, сравнивали с пациентами, которые использовались PhebuxoStostatat 80 мг (28%), алопуринол 300 мг (23 %) и плацебо (20%).). Частота атак была выше после профилактического периода и в конечном итоге постепенно снижается. От 46 до 55% пациентов, лечение подагры атакует от 8 недель и 28 недель. Атаки Гути, которые возникли в течение последних 4 недель тестов (24-28 недель), наблюдались у 15% пациентов (FeBuxostat 80, 120 мг), 14% пациентов (аллопуринол 300 мг) и 20% пациентов (плацебо ).
Исследование факта. В течение 8-недельного профилактического периода пациенты с терапевтической группой фебокатата 120 мг (36%), которые нуждались в терапии подагры атакам, сравнивали с пациентами с обеими терапевтическими группами, которые использовались фобукостостатом 80 мг (22%) и аллопуринол 300 мг (21%). После 8-недельного периода профилактики частота нападений увеличилась и в конечном итоге постепенно снизилась (64% и 70% пациентов, получающих лечение на подагры на атаку с 8-52 недель). Атаки подагры за последние 4 недели испытаний (49-52 недель) наблюдались у 6-8% пациентов (PhunkoStostatat 80 мг, 120 мг) и у 11% пациентов (алопуринол 300 мг).
Доля пациентов, которые нуждались в лечении обострения подагры (исследования вершины и фактов, было ниже в группах, когда средняя концентрация мочевой кислоты в сыворотке была снижена до <6,0 мг / дл, <5,0 мг / дл, или <4, 0 мг / д. DL по сравнению с группами, в которых средний уровень мочевой кислоты составлял ≥ 6,0 мг / дл в последние 32 недели лечения (от 20-24 недель от 49-52 неделя).
Во время исследования подтверждения доля пациентов, которые нуждались в лечении атак на подагры (1 день каждые 6 месяцев), составили 31% и 25% в группах, получающих соответственно, Phebuxostat 80 мг и аллопуринол. Различия в соотношении пациентов, которые нуждались в лечении атак на подагры между группами, которые использовались FebuxoStostat 80 мг и 40 мг.
Долгосрочное расширенное открытое исследование
Исследование Excel (C02-021). Исследования Excel было трехлетним, открытым, многоцелевым, рандомизированным, расширенным, расширенным, контролируемым алопуринол, контролируемым фазовыми исследованиями, проведенными для оценки безопасности с участием пациентов, которые претерпели серьезные фазы 3 (вершины или факт). В общей сложности 1086 пациентов были включены в исследование: PhunkoStostatat 80 мг 1 раз в день (n = 649), фаннологика 120 мг 1 раз в день (n = 292) и аллопуринол 300/100 мг 1 раз в день (n = 145 ). Приблизительно 69% пациентов, коррекция терапии для достижения окончательного устойчивого лечения не требуется. Пациенты, уровни концентрации сыворотки мочевой кислоты, в которой при трехкратном последовательном измерении были> 6,0 мг / дл, были исключены из исследования.
Уровни концентрации сыворотки мочевой кислоты со временем не изменились (например, у 91% и 93% пациентов, которые изначально использовали PhebuxoStosta в дозах соответственно 80 мг и 120 мг, концентрация мочевой кислоты мочевой кислоты. на 36 луной луны).
Согласно трехлетнему наблюдению менее чем на 4% пациентов, которые нуждались в лечении атак, уменьшение частоты притока подагры отмечается в течение 16-24 месяцев и 30-36 месяцев (то есть более 96% от Пациенты, необходимость травм отсутствует).
В 46% и 38% пациентов получают окончательное устойчивое лечение фенобоксоксостом, соответственно, в дозе 80 или 120 мг 1 раз в день, произошло полное исчезновение первичного пальпированного тофуса от начала до последнего визита.
Фокус исследований (TMX-01-005) был пятилетним, открытым, многоцентричным, расширенным изучением безопасности фазы 2, проведенную с участием пациентов, которые завершили 4 недельную квитанцию Phebuxostat с двойной слепой дозировкой в TMX-00 -004 тест. Исследование включало 116 пациентов, получавших первые Phebuxostostat 80 мг 1 раз в день. Для 62% пациентов для поддержания сывороточной концентрации мочевой кислоты требуются менее 6,0 мг / дл дозы коррекции дозы и 38% пациентов, необходимых коррекции дозы для достижения конечной стабильной концентрации.
Доля пациентов с сывороточной концентрацией мочевой кислоты составляет менее 6,0 мг / дл (357 мкмоль / л) во время последнего визита составляла более 80% (81-100%) для каждой из групп в дозе феноксостата.
На этапе 3 клинических исследований у пациентов, получающих Phebuxostat, были незначительные изменения в индикаторам печени (5,0%). Частота изменений данных была аналогична использованию алопуринола (4,2%) (см. Раздел «Особенности применения»). В долгосрочных открытых расширенных исследованиях у пациентов, получающих PhebuxoStostat (5,5%) или аллопуринол (5,8%) в течение длительного времени, появилось увеличение TTG (> 5,5 мкм / мл) (см. Раздел «Особенности применения».).
Синдром лизиса опухоли (SLP)
Эффективность и безопасность использования Phobuxostat для профилактики и лечения SLP оценивали во флоренском исследовании (FLO-01). FebuxoStosta продемонстрировала наилучшее и более быстрое влияние на снижение уровня нарата по сравнению с аллопуринолом.
Флоренция была рандомизирован (1: 1), двойное слепое, опорное исследование фазы III, проводимое для сравнения фобукостосты в дозировке 120 мг 1 раз в день и аллопуринол в дозировке 200-600 мг в день (среднесуточная доза алопуринола) [ ± стандартное отклонение]: 349,7 ± 112,90 мг) в условиях контроля концентрации мочевой кислоты в сыворотке. Избранные пациенты должны были быть кандидатами для лечения алопуринола или не имеют доступа к растворениям. Первичные конечные точки были областью под кривой концентрации мочевой кислоты сыворотки (AUC SUA 1-8 ) и изменением уровня креатинина в сыворотке (SC), с первого восьмого дня.
Исследование включало 346 пациентов с гематологическими злокачественными новообразованиями, получающими химиотерапию и имели среднюю / высокую степень риска развития SLP. Среднее значение AUC SUA 1-8 (мг × P / DL) было значительно ниже при приеме Pheuxuxostat (514,0 ± 225,71 по сравнению с 708,0 ± 234,42; средние наименьшие квадраты для разницы: -196,794 [95 % от доверительного интервала: -238600; -154988]; P <0,0001). Кроме того, средний уровень сыворотки мочевой кислоты был значительно ниже при нанесении феноксастата, начиная с первых 24 часов лечения и в любом в следующий раз. Статистически значимые различия в среднем содержании креатинина сыворотки (%) между фебоуспостатом и алопуринолом не содержали (-0,83 ± 26,98 по сравнению с -4,92 ± 16.70 соответственно, среднемесячные наименьшие квадраты для разности: 4,0970 [95% интервал доверия: -0,6467; 8,8406]; p = 0,0903). Принимая во внимание вторичные конечные точки, статистически значимые различия в лаборатории частоты развития, подтвердили SLP (8,1% и 9,2% для фенобоксостата и аллопуринола, соответственно; относительный риск: 0,875 [95% доверительного интервала: 0,4408; 1,7369]; p = 1,7369]; p = 0,8488) и клиники синдрома декомпозиции опухоли (1,7% и 1,2% для стоокатата и аллопуринола, соответственно; относительный риск: 0,994 [95% доверительный интервал: 0,9691; 1,0199]; p = 1,0000). Частота всех признаков и симптомов, возникших во время лечения, а также неблагоприятные реакции, составила 67,6% по сравнению с 64,7% и на 6,4% по сравнению с 6,4% для фенобоксоксостата и аллопуринола, соответственно. В Флоренсе фенекостатическое исследование продемонстрировало наилучшее и быстрее влияние на снижение уровней мочевой кислоты в сыворотке по сравнению с аллопуринолом. Данные о сравнении Phebuxostat и растворения в настоящее время отсутствуют. Эффективность и безопасность использования фенобоксоксостата не были созданы для пациентов с острыми тяжелыми SLP, такими как пациенты, в которых другие виды терапии для снижения настраев не действуют.
Фармакокинетика .
У здорових добровольців максимальна концентрація у плазмі крові (С max ) та площа під кривою (AUC) збільшувалися пропорційно дозі після одноразового та багаторазового застосування фебуксостату у дозах від 10 до 120 мг. При дозах від 120 до 300 мг збільшення AUC було більшим, ніж пропорційно дозі. При застосуванні доз 10–240 мг кожні 24 години накопичення фебуксостату не відмічалося. Передбачуваний середній термінальний період напіввиведення (t 1/2 ) фебуксостату становив приблизно 5–8 годин. Був проведений популяційний аналіз фармакокінетики/фармакодинаміки за даними, отриманими за участю 211 пацієнтів із гіперурикемією і подагрою, які застосовували фебуксостат у дозах 40–240 мг 1 раз на добу. В цілому отримані значення фармакокінетичних параметрів відповідають таким у здорових добровольців, які, отже, є хорошою моделлю для оцінки фармакокінетики/фармакодинаміки препарату у пацієнтів із подагрою.
Всмоктування. Фебуксостат швидко (t max (час досягнення максимальної концентрації) 1,0–1,5 години) і добре (принаймні 84 %) всмоктується. При одноразовому та багаторазовому застосуванні фебуксостату перорально у дозах 80 мг або 120 мг 1 раз на добу С max відповідно становить 2,8–3,2 мкг/мл та 5,0–5,3 мкг/мл. Абсолютну біодоступність таблеток фебуксостату не аналізували. При багаторазовому застосуванні у дозі 80 мг 1 раз на добу або при одноразовому застосуванні у дозі 120 мг у поєднанні з жирною їжею С max зменшувалася на 49 % та 38 %, а AUC – на 18 % та 16 % відповідно. Однак це не супроводжувалося клінічно значущими змінами ступеня зменшення рівня сечової кислоти у сироватці крові (при багаторазовому застосуванні у дозі 80 мг). Отже фебуксостат можна застосовувати незалежно від вживання їжі.
Розподіл. Передбачуваний об'єм розподілу в рівноважному стані (V ss /F) для фебуксостату змінюється від 29 до 75 л після перорального застосування у дозі 10–300 мг. Ступінь зв'язування фебуксостату з білками плазми крові (головним чином з альбуміном) становить 99,2 % і не змінюється при підвищенні дози з 80 до 120 мг. Для активних метаболітів фебуксостату ступінь зв'язування з білками плазми крові коливається від 82 до 91 %.
Метаболізм. Фебуксостат активно метаболізується шляхом кон'югації за участю уридиндифосфатглюкуронілтрансферази (УДФ-глюкуронілтрансферази) та окиснення за участю ферментів системи цитохрому Р 450 (CYP). Усього ідентифіковано 4 фармакологічно активних гідроксильних метаболіти фебуксостату, 3 з них були виявлені у плазмі людини. Дослідження in vitro на мікросомах печінки людини засвідчили, що ці окиснені метаболіти утворюються переважно під дією CYP1А1, CYP1А2, CYP2С8 або CYP2С9, тоді як фебуксостату глюкуронід утворюється головним чином під дією УДФ-глюкуронілтрансферази 1А1, 1А8 та 1А9.
Виведення. Фебуксостат виводиться з організму через печінку та нирками. Після перорального застосування 14 С-фебуксостату у дозі 80 мг приблизно 49 % виводилося із сечею у вигляді незміненого фебуксостату (3 %), ацилглюкуроніду діючої речовини (30 %), відомих окиснених метаболітів та їх кон'югатів (13 %) та інших невідомих метаболітів (3 %). Крім ниркової екскреції, приблизно 45 % дози виводилося з калом у вигляді незміненого фебуксостату (12 %), ацилглюкуроніду діючої речовини (1 %), відомих окиснених метаболітів та їх кон'югатів (25 %) та інших невідомих метаболітів (7 %).
Ниркова недостатність.
При багаторазовому застосуванні фебуксостату в дозі 80 мг не було відмічено змін С max фебуксостату у пацієнтів з легкою, помірною або тяжкою нирковою недостатністю порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок. Середня загальна AUC фебуксостату збільшувалася приблизно у 1,8 раза: від 7,5 мкг × година/мл у пацієнтів з нормальною функцією нирок до 13,2 мкг × година/мл у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю. C max та AUC активних метаболітів підвищувалися у 2 і 4 рази відповідно. Проте пацієнтам із нирковою недостатністю легкого або помірного ступеня корекція дози лікарського засобу не потрібна.
Печінкова недостатність.
При багаторазовому застосуванні фебуксостату у дозі 80 мг не було відмічено суттєвих змін С max та AUC фебуксостату та його метаболітів у пацієнтів з легкою (клас А за шкалою Чайлда–П'ю) та помірною (клас В за шкалою Чайлда–П'ю) печінковою недостатністю порівняно з пацієнтами з нормальною функцією печінки. Дослідження лікарського засобу у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (клас С за шкалою Чайлда–П'ю) не проводилося.
Вік.
При багаторазовому пероральному застосуванні фебуксостату не було відмічено суттєвих змін AUC фебуксостату та його метаболітів у пацієнтів літнього віку порівняно з молодими здоровими добровольцями.
Стать.
При багаторазовому пероральному застосуванні фебуксостату С max та AUC фебуксостату у жінок були на 24 % та 12 % вищими відповідно, ніж у чоловіків. Однак С max та AUC, скориговані за масою тіла, були схожі для обох груп, тому зміна дози фебуксостату залежно від статі не потрібна.
Клінічні характеристики.
Показання.
ЄВРОФЕБ у дозі 80 мг та 120 мг:
Лікування хронічної гіперурикемії при захворюваннях, що супроводжуються відкладанням кристалів уратів, у тому числі при наявності тофусів та/або подагричного артриту в даний час чи в анамнезі.
ЄВРОФЕБ у дозі 120 мг:
Лікування та профілактика гіперурикемії у дорослих пацієнтів, які піддаються хіміотерапії з приводу гематологічних злоякісних новоутворень з помірним або високим ризиком синдрому лізису пухлини (СЛП).
ЄВРОФЕБ показаний дорослим пацієнтам.
Протипоказання.
Гіперчутливість до активної речовини або до будь-якої іншої допоміжної речовини препарату, зазначеної у розділі «Склад».
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Меркаптопурин/азатіоприн.
Відповідно до механізму своєї дії фебуксостат пригнічує ксантиноксидазу, тому супутнє застосування не рекомендується. Пригнічення ксантиноксидази може призводити до підвищення концентрації обох препаратів у плазмі, що може викликати токсичну реакцію. Дослідження взаємодії фебуксостату з препаратами, що метаболізуються ксантиноксидазою, не проводилися.
Дослідження взаємодії фебуксостату під час цитотоксичної хіміотерапії не проводилися. У процесі опорного дослідження пацієнтам із СЛП з декількома режимами хіміотерапії призначався фебуксостат у дозі 120 мг, включаючи моноклональні антитіла. Однак під час цього дослідження взаємодії лікарський препарат–лікарський препарат і лікарський препарат–захворювання не досліджувалися. Тому можливість взаємодії з будь-якими цитотоксичними препаратами, що сумісно призначаються, виключати не можна.
Розиглітазон/субстрати CYP2C8.
Фебуксостат є слабким інгібітором CYP2C8 in vitro . У процесі дослідження у здорових добровольців паралельне застосування 120 мг фебуксостату 1 раз на добу та одноразової перорально прийнятої дози розиглітазону 4 мг не впливало на фармакокінетику розиглітазону і його метаболіту N-дезметилрозиглітазону, що демонструє, що фебуксостат не пригнічує фермент CYP2C8 in vivo . Таким чином, одночасне введення фебуксостату і розиглітазону або інших субстратів CYP2C8 не вимагає корекції дози для цих препаратів.
Теофілін.
Проведено дослідження взаємодії фебуксостату за участю здорових добровольців для оцінки впливу пригнічення ксантиноксидази на збільшення рівня теофіліну в циркулюючій крові, що спостерігалося з іншими інгібіторами ксантиноксидази. Результати дослідження показали, що при одночасному застосуванні фебуксостату у дозі 80 мг та теофіліну в дозі 400 мг не було жодних фармакокінетичних взаємодій або впливу на безпеку теофіліну. Таким чином, фебуксостат у дозі 80 мг можна застосовувати одночасно із теофіліном без особливих застережень. Даних щодо дози фебуксостату 120 мг немає.
Напроксен та інші інгібітори глюкуронізації.
Метаболізм фебуксостату залежить від активності ферменту УДФ-глюкуронілтрансферази. Лікарські засоби, що пригнічують процес глюкуронізації, наприклад нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ) та пробенецид, теоретично можуть впливати на виведення фебуксостату. У здорових добровольців при одночасному застосуванні фебуксостату та напроксену по 250 мг 2 рази на добу спостерігалося посилення дії фебуксостату (C max становить 28 %, AUC– 41 %, t 1/2 – 26 %). У процесі клінічних досліджень застосування напроксену та інших НПЗЗ/інгібіторів ЦОГ-2 не супроводжувалося клінічно значущим збільшенням побічних реакцій.
Фебуксостат можна одночасно застосовувати з напроксеном без зміни їх дози.
Індуктори глюкуронізації.
Потужні індуктори ферменту УДФ-глюкуронілтрансферази можуть посилювати метаболізм та зменшувати ефективність фебуксостату. У пацієнтів, які застосовують потужні індуктори глюкуронізації, рекомендується контролювати рівень сечової кислоти у плазмі через 1–2 тижні одночасної терапії. При відміні індуктора глюкуронізації можливе підвищення рівня фебуксостату у плазмі.
Колхіцин/індометацин/гідрохлоротіазид/варфарин.
Фебуксостат можна одночасно застосовувати з колхіцином або індометацином без зміни дози препаратів.
Також не потрібно змінювати дозу фебуксостату при одночасному застосуванні з гідрохлоротіазидом.
Одночасне застосування фебуксостату з варфарином не вимагає зміни дози останнього. Застосування у здорових добровольців фебуксостату (80 мг або 120 мг 1 раз на добу) з варфарином не впливає на фармакокінетику останнього. Одночасне застосування з фебуксостатом також не впливало на МНО та активність фактора VІІ.
Дезипрамін/субстрати CYP2D6.
За даними, отриманими in vitro, фебуксостат є слабким інгібітором CYP2D6. У процесі досліджень за участю здорових добровольців, які отримували 120 мг фебуксостату 1 раз на добу, спостерігалося збільшення AUC дезипраміну (субстрат CYP2D6) на 22 %, що свідчить про слабку пригнічувальну дію фебуксостату на фермент CYP2D6 in vivo .
Таким чином, при одночасному застосуванні фебуксостату та субстратів CYP2D6 немає необхідності змінювати їх дози.
Антацидні засоби.
При одночасному застосуванні з антацидами, що містять магнію гідроксид та алюмінію гідроксид, відмічається затримка всмоктування фебуксостату (приблизно на 1 годину) та зменшення С max на 32 %, однак AUC фебуксостату суттєво не змінюється, тому фебуксостат можна застосовувати з антацидними засобами.
Особливості застосування.
Серцево-судинні захворювання.
Лікування хронічної гіперурикемії
Фебуксостат не рекомендується застосовувати пацієнтам з ішемічною хворобою серця або застійною серцевою недостатністю.
У дослідженнях APEX та FACT у загальній групі фебуксостату порівняно з групою алопуринолу повідомлялося про збільшення кількості порушень з боку серцево-судинної системи (Anti-Platelet Trialists' Collaboration (APTC)) (визначення кінцевих точок у групі сумісного аналізу антитромбоцитарної терапії (APTC), у т. ч. з летальним наслідком у зв'язку з серцево-судинним захворюванням, інфаркту міокарда без летального наслідку, інсульту без летального наслідку) (1,3 порівняно із 0,3 випадків на 100 пацієнто-років), на відміну від дослідження CONFIRMS (див. розділ «Фармакодинаміка» для детального опису дослідження). Частота порушень з боку серцево-судинної системи (APTC), про які повідомлялося у комбінованих дослідженнях фази 3 (дослідження APEX, FACT та CONFIRMS), становила 0,7 порівняно з 0,6 випадків на 100 пацієнто-років. У рамках довгострокових широкомасштабних досліджень частота серцево-судинних порушень, про які повідомлялося, становила 1,2 та 0,6 випадків на 100 пацієнто-років для фебуксостату та алопуринолу відповідно. Відмінності не були статистично достовірні, причинно-наслідковий зв'язок між вказаними порушеннями та застосуванням фебуксостату був відсутній. Факторами ідентифікованого ризику у таких пацієнтів були виявлені захворювання, що виникли в результаті атеросклерозу та/або інфаркту міокарда або застійної серцевої недостатності (в анамнезі).
Профілактика і лікування гіперурикемії у пацієнтів із ризиком розвитку СЛП
Пацієнти, які піддаються хіміотерапії з приводу гематологічних злоякісних новоутворень з помірним або високим ризиком СЛП та застосовують фебуксостат, при наявності клінічних показань знаходяться під наглядом кардіолога.
Алергія/гіперчутливість на лікарські засоби.
У межах постмаркетингового нагляду були рідкісні повідомлення про серйозні алергічні реакції/реакції гіперчутливості, у тому числі загрозливого для життя синдрому Стівенса–Джонсона, токсичного епідермального некролізу та гострих анафілактичних реакцій/шоку. У більшості випадків такі реакції спостерігалися протягом першого місяця застосування фебуксостату. У кількох, але не у всіх пацієнтів спостерігалися порушення ниркової функції та/або гіперчутливість до алопуринолу в анамнезі. Тяжкі реакції гіперчутливості, у тому числі реакції, що супроводжуються еозинофілією і системними симптомами (DRESS-синдром), у деяких випадках були пов'язані з гарячкою, гематологічною, нирковою або печінковою недостатністю.
Пацієнти повинні бути проінформовані про ознаки та симптоми гіперчутливості/алергії, а також за ними слід спостерігати щодо розвитку таких реакцій. При появі серйозних алергічних реакцій/реакцій гіперчутливості, синдрому Стівенса–Джонсона в тому числі, застосування фебуксостату треба негайно припинити, оскільки раннє припинення застосування покращує прогноз. Якщо у пацієнта розвинулася алергічна реакція/реакція гіперчутливості, у тому числі синдром Стівенса–Джонсона, та гострі анафілактичні реакції/шок, то повторне призначення фебуксостату протипоказано.
Загострення (напад) подагри.
Лікування фебуксостатом слід розпочинати тільки у період після загострення хвороби. Фебуксостат може спровокувати напад подагри на початку лікування за рахунок зміни рівня сечової кислоти у сироватці через вихід уратів із депо. На початку лікування фебуксостатом рекомендується призначити НПЗЗ або колхіцин на термін не менше 6 місяців для профілактики нападів подагри.
При розвитку нападу подагри на тлі застосування фебуксостату лікування продовжують. Одночасно проводять відповідну індивідуальну терапію загострення подагри. При тривалому застосуванні фебуксостату частота та тяжкість нападів подагри зменшуються.
Відкладення ксантинів.
У пацієнтів із прискореним утворенням уратів (наприклад, на тлі злоякісних новоутворень та їх лікування або при синдромі Леша-Ніхана) можливе суттєве збільшення абсолютної концентрації ксантинів у сечі, що у рідкісних випадках супроводжується їх відкладенням у сечовивідних шляхах. Цього не спостерігалося в опорному клінічному дослідженні фебуксостату при СЛП. Через обмеженість досвіду застосування фебуксостат не показаний пацієнтам при синдромі Леша–Ніхана.
Меркаптопурин/азатіоприн.
Фебуксостат не рекомендується застосовувати пацієнтам, які одночасно отримують меркаптопурин/азатіоприн.
Якщо комбінації не можна уникнути, стан пацієнтів слід ретельно контролювати. Рекомендується зниження дози меркаптопурину або азатіоприну для уникнення можливих гематологічних ефектів.
Пацієнти, які перенесли трансплантацію органів.
Досвіду застосування фебуксостату цій категорії пацієнтів немає, тому застосування препарату не показано.
Теофілін.
Одноразове одночасне застосування фебуксостату у дозі 80 мг та теофіліну у дозі 400 мг не показало жодних фармакокінетичних взаємодій. Фебуксостат у дозі 80 мг можна застосовувати одночасно з теофіліном без ризику підвищення концентрації теофіліну у плазмі крові. Даних щодо дози фебуксостату 120 мг немає.
Захворювання печінки.
У процесі комбінованої фази 3 клінічних досліджень у 5,0 % пацієнтів, які отримували фебуксостат, спостерігалися незначні зміни печінкових показників, тому рекомендується перевіряти функціональні печінкові показники до призначення фебуксостату та під час лікування при наявності показань.
Захворювання щитовидної залози.
У 5,5 % пацієнтів, які отримували фебуксостат протягом тривалого часу, спостерігалося підвищення показника ТТГ (> 5,5 мкМО/мл) під час довгострокових відкритих розширених досліджень. Тому лікарський засіб слід з обережністю застосовувати пацієнтам із порушеннями функції щитовидної залози.
Лактоза.
Лікарський засіб містить лактозу. Пацієнтам із рідкісними спадковими захворюваннями, пов'язаними з непереносимістю галактози, недостатністю лактази Лаппа або порушенням всмоктування глюкози/галактози, препарат не показаний.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність
Обмежений досвід застосування фебуксостату під час вагітності свідчить про відсутність несприятливого впливу на перебіг вагітності та здоров'я плода/новонародженого. У процесі досліджень на тваринах не було помічено його прямого або непрямого побічного впливу на перебіг вагітності, розвиток ембріона/плода та перебіг пологів. Потенційний ризик для людини невідомий. Фебуксостат не слід застосовувати під час вагітності.
Період годування груддю
Невідомо, чи проникає фебуксостат у грудне молоко людини. Дослідження на тваринах показали, що фебуксостат проникає у грудне молоко та виявляє негативний вплив на розвиток новонароджених, яких годують цим молоком. Ризик потрапляння препарату в грудне молоко не може бути виключений. Фебуксостат не слід застосовувати у період годування груддю.
Фертильність
Дослідження фертильності на тваринах при застосуванні у дозі 48 мг/кг/добу не виявили залежності побічних реакцій від дози. Дія фебуксостату на репродуктивну функцію людини невідома.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Були повідомлення про розвиток сонливості, запаморочення, парестезій та порушення чіткості зору на тлі застосування фебуксостату. Тому пацієнтам, які застосовують фебуксостат, рекомендується бути обережними при керуванні автотранспортними засобами та роботі з іншими механізмами до того часу, поки вони не будуть впевнені у відсутності вищезазначених побічних реакцій.
Спосіб застосування та дози.
Дозування
Подагра .
Рекомендована доза ЄВРОФЕБУ становить 80 мг 1 раз на добу перорально, незалежно від вживання їжі. Якщо концентрація сечової кислоти в сироватці крові перевищує 6 мг/дл (357 мкмоль/л) після 2–4 тижнів лікування, слід розглянути підвищення дози ЄВРОФЕБУ до 120 мг 1 раз на добу. Ефект лікарського засобу виявляється досить швидко, що робить можливим повторне визначення концентрації сечової кислоти через 2 тижні. Метою лікування є зменшення концентрації сечової кислоти у сироватці та підтримка її на рівні менше 6 мг/дл (357 мкмоль/л).
Тривалість профілактики нападів подагри рекомендована не менше 6 місяців.
Синдром лізису пухлини (СЛП).
Рекомендована доза ЄВРОФЕБУ становить 120 мг 1 раз на добу перорально, незалежно від вживання їжі.
Застосування ЄВРОФЕБУ слід розпочинати за два дні до початку цитотоксичної терапії і продовжувати щонайменше 7 діб, однак тривалість терапії можна подовжити до 9 діб відповідно до тривалості хіміотерапії та клінічної оцінки.
Пацієнти літнього віку.
Для цієї категорії пацієнтів корекція дози не потрібна.
Ниркова недостатність.
У пацієнтів із тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну <30 мл/хв) ефективність та безпеку застосування лікарського засобу вивчено недостатньо. Пацієнтам із порушеннями функції нирок легкого або помірного ступеня тяжкості корекція дози не потрібна.
Печінкова недостатність.
Дослідження ефективності та безпеки застосування фебуксостату у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (клас С за шкалою Чайлда–П'ю) не проводилося.
Подагра. При порушенні функції печінки легкого ступеня рекомендована доза становить
80 мг. Досвід застосування лікарського засобу при порушенні функції печінки помірного ступеня обмежений.
СЛП. Із опорного дослідження фази III (FLORENCE) були виключені тільки суб'єкти із печінковою недостатністю тяжкого ступеня. Для пацієнтів, які були включені в дослідження, корекція дози у зв'язку із станом функцій печінки не потрібна.
Спосіб застосування
Для перорального застосування.
ЄВРОФЕБ застосовується перорально, незалежно від вживання їжі.
Діти.
Безпека та ефективність застосування фебуксостату дітям віком до 18 років не встановлені. Дані щодо застосування відсутні.
Передозування.
У разі передозування показана симптоматична та підтримуюча терапія.
Побічні реакції.
Резюме профілю безпеки.
Найчастішими побічними реакціями у клінічних дослідженнях (4072 пацієнти, що застосовували дозу від 10 мг до 300 мг) та в процесі постмаркетингового нагляду у пацієнтів з подагрою були загострення (напади) подагри, порушення функції печінки, діарея, нудота, головний біль, висипання та набряки. Ці побічні реакції мали у більшості випадків легкий або середній ступінь тяжкості. Були повідомлення про рідкісні випадки серйозних реакцій гіперчутливості на фебуксостат, деякі з них супроводжувалися системними реакціями.
У нижченаведеній таблиці зазначено побічні реакції, які виникають при застосуванні фебуксостату пацієнтами та класифіковані таким чином: часто (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100) та рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000). Частота розвитку ґрунтується на дослідженнях та постмаркетинговому досвіді щодо пацієнтів із подагрою.
У кожній групі за частотою розвитку побічні реакції представлено у порядку зменшення ступеня тяжкості.
Таблиця 2.
Побічні реакції, що спостерігалися у пацієнтів з подагрою.
З боку крові та лімфатичної системи | Рідко Панцитопенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз* |
З боку імунної системи | Рідко Анафілактичні реакції*, гіперчутливість до препарату* |
З боку ендокринної системи | Нечасто Підвищення рівня тиреостимулюючого гормону крові |
З боку органів зору | Рідко Затуманений зір |
З боку харчування та обміну речовин | Часто*** Загострення (напади) подагри Нечасто Цукровий діабет, гіперліпідемія, зниження апетиту, збільшення маси тіла Рідко Зниження маси тіла, підвищення апетиту, анорексія |
З боку психіки | Нечасто Зниження лібідо, безсоння Рідко Нервозність |
З боку нервової системи | Часто Головная боль Нечасто Запаморочення, парестезії, геміпарез, сонливість, зміна смакового сприйняття, гіпестезія, послаблення нюху |
З боку органів слуху та лабіринту | Рідко Шум у вухах |
З боку серцевої системи | Нечасто Фібриляція передсердь, відчуття серцебиття, відхилення від норми на ЕКГ, блокада лівої ніжки пучка Гіса (див. розділ «Синдром лізису пухлини»), синусова тахікардія (див. розділ «Синдром лізису пухлини») |
З боку судинної системи | Нечасто Артеріальна гіпертензія, припливи, припливи з відчуттям жару, кровотечі (див. розділ «Синдром лізису пухлини») |
З боку дихальної системи | Нечасто Задишка, бронхіт, інфекції верхніх дихальних шляхів, кашель |
З боку шлунково-кишкового тракту | Часто Діарея**, нудота Нечасто Біль у животі, здуття живота, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, блювання, сухість у роті, диспепсія, запор, часті випорожнення, метеоризм, дискомфорт у шлунку або кишечнику Рідко Панкреатит, виразки в ділянці рота |
З боку печінки та жовчовивідних шляхів | Часто Порушення функції печінки** Нечасто Жовчнокам'яна хвороба Рідко Гепатит, жовтяниця*, печінкова недостатність* |
З боку шкіри та підшкірно-жирової тканини | Часто Висипання (у тому числі висипання з більш низькою частотою виникнення, див. нижче) Нечасто Дерматит, кропив'янка, свербіж, зміна забарвлення шкіри, пошкодження шкіри, петехії, п'ятнисті висипання, макулопапульозні висипання, папульозні висипання Рідко Токсичний епідермальний некроліз*, синдром Стівенса–Джонсона*, ангіонабряк*, реакції на препарат, що супроводжуються еозинофілією та системними симптомами*, генералізовані висипання (серйозні)*, еритема, ексфоліативні висипання, фолікулярні висипання, везикульозні висипання, пустульозні висипання, сверблячі висипання*, еритематозні висипання, кореподібні висипання, алопеція, підвищена пітливість |
З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини | Нечасто Біль у суглобах, артрит, біль у м'язах, скелетно-м'язовий біль, слабкість у м'язах, судоми м'язів, скутість м'язів, бурсит Рідко Рабдоміоліз*, скутість суглобів, скелетно-м'язова скутість |
З боку нирок та сечовивідних шляхів | Нечасто Ниркова недостатність, сечокам'яна хвороба, гематурія, полакіурія, протеїнурія Рідко Тубулоінтерстиціальний нефрит*, наполегливі позиви до сечовипускання |
З боку репродуктивної системи та молочних залоз | Нечасто Еректильна дисфункція |
З боку організму загалом | Часто Набряки Нечасто Підвищена втомлюваність, біль у грудях, відчуття дискомфорту у грудях Рідко Спрага |
Додаткові методи досліджень | Нечасто Підвищення рівня амілази у крові, зменшення кількості тромбоцитів, зменшення кількості лейкоцитів у крові, зменшення кількості лімфоцитів у крові, підвищення рівня креатину в крові, підвищення рівня креатиніну у крові, зниження рівня гемоглобіну крові, підвищення рівня сечовини в крові, підвищення рівня тригліцеридів у крові, підвищення рівня холестерину в крові, зниження гематокриту, підвищення рівня лактатдегідрогенази (ЛДГ) у крові, підвищення рівня калію у крові Рідко Підвищення рівня глюкози у крові, подовження активованого часткового тромбопластинового часу, зниження кількості еритроцитів у крові, підвищення рівня лужної фосфатази у крові, підвищення рівня креатинфосфокінази у крові* |
* Побічні реакції, що спостерігалися в межах постмаркетингового спостереження.
** Діарея та відхилення результатів функціональних проб печінки від норми, які вимагали терапії, що спостерігалися в дослідженнях фази 3, розвивалися частіше у пацієнтів, які отримували супутню терапію колхіцином.
*** Див. розділ «Фармакодинаміка» щодо частоти загострень (нападів) подагри, що спостерігалися у фазі 3 індивідуальних рандомізованих контрольованих досліджень.
Опис окремих побічних реакцій.
У межах постмаркетингового нагляду були повідомлення про рідкісні випадки серйозних реакцій гіперчутливості на фебуксостат, у тому числі синдром Стівенса–Джонсона, токсичний епідермальний некроліз та анафілактичні реакції/шок. Синдром Стівенса–Джонсона та токсичний епідермальний некроліз характеризується прогресуючим шкірним висипанням з бульозним ураженням шкіри або слизових оболонок та подразненням слизової оболонки очей. Реакції гіперчутливості на фебуксостат можуть проявлятися такими симптомами: шкірними реакціями, що характеризуються інфільтрованими макуло-папульозними висипаннями, генералізованими або ексфоліативними висипаннями, а також ураженнями шкіри, набряком обличчя, гарячкою, гематологічними порушеннями, такими як тромбоцитопенія та еозинофілія, та ураженням окремих органів або кількох органів (печінка та нирки, у тому числі тубулоінтерстиціальний нефрит).
Загострення (напади) подагри зазвичай спостерігалися невдовзі після початку лікування та протягом перших місяців лікування. Частота нападів подагри знижувалася з часом. При застосуванні фебуксостату рекомендується профілактика гострих нападів подагри.
Синдром лізису пухлин (СЛП)
Резюме профілю безпеки
В процесі рандомізованого, подвійного сліпого опорного дослідження фази 3 FLORENCE (FLO-01), у якому порівнювали фебуксостат та алопуринол (346 пацієнтів, які піддаються хіміотерапії з приводу гематологічних злоякісних новоутворень з помірним або високим ризиком СЛП), тільки у 22 (6,4 %) пацієнтів спостерігалися побічні реакції, а саме у 11 (6,4 %) пацієнтів у кожній групі лікування. Більшість побічних реакцій були легкого або помірного ступеня.
У цілому в процесі дослідження FLORENCE будь-яких додаткових підозр щодо безпеки застосування фебуксостату пацієнтам із подагрою не було, за винятком нижчезазначених трьох побічних реакцій (див. табл. 2).
Порушення з боку серцевої системи.
Нечасто: блокада лівої ніжки пучка Гіса, синусова тахікардія.
Порушення з боку судинної системи.
Нечасто: кровотечі
Повідомлення про підозрювані побічні реакції
Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу відіграють важливу роль. Це дає змогу продовжувати спостереження за співвідношенням користь/ризик щодо даного лікарського засобу. Працівників охорони здоров'я просять повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції.
Термін придатності. 3 роки.
Умови зберігання. Спеціальні умови зберігання не вимагаються. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка. По 14 таблеток у блістері; по 1 або по 2, або по 4, або по 6, або по 7 блістерів у картонній коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник.
Генефарм СА.
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
18-й км Марафонос Авеню, Палліні Аттікі, 15351, Греція
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа