В корзине нет товаров
Вы здесь:ГлавнаяКаталог товаровАптечный товар
Назад к списку
ФАРМАКСИКАМ раствор для инъекций 10мг/мл 1,5мл №5

ФАРМАКСИКАМ раствор для инъекций 10мг/мл 1,5мл №5

rx
Код товара: 735243
Производитель: Новофарм-Биосинтез (Украина, Новоград-Волынский)
3 400,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 21.11.2024
Написать жалобу
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
  • Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
  • Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
  • Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
  • Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!

Инструкция

Для медицинского использования лекарственного средства

Фармакикам

PharmaxiCam.

Место хранения:
Активный ингредиент: мелоксикам;
1 мл содержит 10 мг мелькома;
1 флакон (1,5 мл) содержит 15 мг мелькома;
Вспомогательные вещества: меглюмин, хликофурол, полоксамеры, хлорид натрия, глицин, гидроксид натрия, вода для инъекций.
Лекарственная форма. Инъекционный раствор.
Основные физические и химические свойства: прозрачное желтое или зеленовато-желтое решение.
Фармакотерапевтическая группа . Нестероидные противовоспалительные и противоревматические препараты. Код ATC M01A S06.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Farmaksykam - нестероидные противовоспалительные препараты (НПВП) классы инолиевой кислоты, демонстрирующие противовоспалительные, обезболивающие и антыппиртые эффекты.
Мелоксикам показал высокую противовоспалительную активность во всех стандартных моделях воспаления. Как и в случае с другими НПВП, его точный механизм действия остается неизвестным. Однако существует общий механизм действий для всех НПВП, включая мелоксикам: ингибирование биосинтеза простагландинов, которые являются воспалительными посредниками.
Фармакокинетика.
Поглощение. Мелоксикам полностью поглощается после внутримышечной инъекции. Относительная биодоступность по сравнению с оральным применением составляет почти на 100%. Следовательно, требуется правильная доза в переходе от внутримышечной до перорального пути введения. После внутримышечной инъекции 15 мг MexiciCam максимальная концентрация в плазме составляет около 1,6-1,8 мг / мл и достигается на 1-6 часов.
Распределение . MeloxiCam высоко связан с плазменными белками, в основном до альбумина (99%). Мелоксикам входит в синовиальную жидкость, где его концентрация в 2 раза меньше, чем в плазме. Объем распределения низкий, в среднем 11 литров после внутримышечной или внутривенной инъекции, и показывает индивидуальные отклонения в пределах 7-20%. Объем распределения после применения нескольких пероральных доз мелоксикама (от 7,5 до 15 мг) составляет 16 литров с коэффициентом отклонения в пределах 11-32%.
Биотрансформация. Мелоксикам подвержен обширной бионтрасформации в печени.
Моча была идентифицирована четыре различных метаболитов меноксикама, которые имеют фармакодинамические неактивные. Главный метаболит, 5'-карбоксимелоккам (60% дозы), образован окислением промежуточного метаболита - 5 'гидроксиметилмелокси-кама, который также стоит меньше (9% дозы). Исследования in vitro свидетельствуют о том, что CYP 2C9 играет важную роль в метаболизме, тогда как CYP 3A4 Isoenzyme-играет меньшему роли. Активность пероксидазы у пациентов, возможно, ответственна за две другие метаболиты, которые составляют 16% и 4% предполагаемой дозы соответственно.
Устранение. Устранение меноксикама в основном в форме метаболитов в равных частях с мочой и фекалиями. Менее 5% от суточной дозы выводится без изменений в фекалии, небольшое количество выводки мочи. Half-Life (T 1/2) составляет 13-25 часов в зависимости от пути введения (оральный, внутримышечный или внутривенный). Плазменный клиренс о
7-12 мл / мин после одной устной дозы, внутривенного или ректального использования.
Линейность дозы. Мелоксикам проявляет линейную фармакокинетику в терапевтической дозе от 7,5 до 15 мг после устного и внутримышечного введения.
Специальные группы пациентов.
Пациенты с печеночной / почечной недостаточностью. Печеночная и почечная недостаточность легкого до умеренного существенного не влияет на фармакокинетику мелоксикама. Пациенты с умеренной почечной недостаточностью имели значительно более высокую общую оформление. Уменьшение связывания с белками плазмы наблюдалось у пациентов с терминальной почечной недостаточностью. В терминальной почечной недостаточности увеличенный объем распределения может увеличить концентрацию свободного меноксикама (см. Раздел «Противопоказания» и «дозировка и администрирование»).
Пациенты пожилых людей. У пожилых мужчин средних фармакокинетических параметров, аналогичных тем, кто у молодых мужских волонтеров. У пациентов старшего фармакокинетической зоны под кривой «концентрация - время» (AUC) и более высокий период полураспада (T 1/2) дольше по сравнению с учетом молодых добровольцев обоих полов. Средний плазменный клиренс на устойчивом состоянии у пожилых пациентов был немного ниже, чем у молодых добровольцев (см. Раздел «Дозировка и администрация»).
Клинические характеристики.
Индикация.
Краткосрочное симптоматическое лечение острой атаки ревматоидного артрита и анкилозирующего спондилита, когда другие маршруты введения мелоксикама не могут быть применены.
Противопоказание.
  • Третий триместр беременности (см. Раздел «Беременность и лактация»);
  • Дети до 18 лет;
  • Гиперчувствительность к мелькоме или другим компонентам препарата или активных веществ с аналогичным действием, таким как НПВП, аспирин (мелоксикам, не следует уделять пациентам, которые возникают симптомы астмы, носовые полипы, ангионеротические отеки или крапивницы после принятия ацетилсалициловой кислоты или другой НПВП);
  • желудочно-кишечное кровотечение или перфорация, связанная с предыдущей историей терапии NSAIDS;
  • активная или рецидивирующая язвенная болезнь / кровотечение / кровотечение (два или более отдельных подтвержденных случаев язв или кровотечение);
  • тяжелые печеночные нарушения;
  • тяжелая почечная недостаточность без использования диализа;
  • желудочно-кишечное кровотечение, цереброваскулярное кровотечение или другие свертывание крови;
  • расстройства гемостаза или сопутствующее использование антикоагулянтов (противопоказания, связанные с применением);
  • тяжелая сердечная недостаточность;
  • Лечение периоперационной боли в коронарной артерии обойти прививку.
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.
Риски, связанные с гиперкалиемией.
Некоторые лекарства или терапевтические группы могут вызвать гиперкалиемию: соли калия, бесперебойные диуретики, энгиотензинско-конвертирующие ферментные (ACE), антагонисты ангиотензинского рецептора II, NSAIDS (низкомолекулярная или нераспределенная) гепарин, циклоспорин, такролимус и триметоприм.
Получение гиперкалемии может зависеть от того, являются ли связанные сопутствующие факторы. Увеличивает риск гиперкалиемии, если вышеперечисленные препараты использовали супетно ​​из мелькоикамома.
Фармакодинамические взаимодействия.
Другие НПВП и ацетилсалициловая кислота ≥ 3 г / день. Не рекомендуется для комбинации с другими NSAIDS (см. Раздел «Особенности применения»), ацетилсалициловой кислоты при дозах ≥ 500 мг одновременно или ≥ 3 г полной суточной дозы.
Кортикостероиды (например, глюкокортикоиды). Сопущенное использование кортикостероидов требует осторожности из-за повышенного риска кровотечения или язвы в пищеварительном тракте.
Антикоагулянты или гепарин. Значительно повышенный риск кровотечения из-за ингибирования функции тромбоцитов и повреждения газопроводности оболочки. НПВП может улучшить влияние антикоагулянтов, таких как Warfarin (см. Раздел «Особенности применения»). Не рекомендуется для сопутствующего использования NSAID и антикоагулянтов или гепарина в гериатрической практике или в терапевтических дозах. Благодаря внутримышечному впрыску меноксикам противопоказан у пациентов, которые обрабатывают антикоагулянтами (см. Раздел «Contra» и «Особенности применения»).
В других случаях (например, профилактические дозы) гепарин требуется при использовании осторожности из-за повышенного риска кровотечения.
Антиагрегаторные и тромболитические препараты. Повышенный риск кровотечения путем ингибирования функции тромбоцитов и повреждения слизистой оболочки гастродуоденальной.
Выборные ингибиторы обратного захвата серотонина (SSRIS). Повышенный риск желудочно-кишечного кровотечения.
Диуретики, ингибиторы ACE и антагонисты ангиотензина II. НПВП может снизить влияние диуретиков и других антигипертензивных препаратов. У некоторых пациентов с почечной недостаточностью (например, пациенты с обезвоживанием или пожилыми пациентами с нарушением почечной функции) одновременное использование ингибиторов ACE или антагонисты ангиотензина II и препаратов, которые ингибируют циклооксигеназу, могут привести к дальнейшему ухудшению почечной функции, в том числе возможную острую почечную форму обычно обратимый. Следовательно, эта комбинация должна использоваться с осторожностью, особенно у пожилых пациентов. Пациенты должны получать адекватные количества жидкости и должны контролировать функцию почек после начала терапии и периодически совместимым в будущем (см. Раздел «Особенности применения»).
Другие антигипертензивные препараты (например, бета-блокаторы). Как и в перечисленные ниже наркотики ниже, может уменьшить развитие антигипертензивного эффекта бета-блокаторов (из-за ингибирования простагландинов с эффектом вазодилатора).
Ингибиторы кальцинерина (например, циклоспорин, такролимус). Нефротоксические ингибиторы кальцинерина могут повысить эффекты медиации НПВП почек простагландинов. Во время лечения следует контролировать функцию почек. Рекомендуемый тщательный мониторинг почечной функции, особенно у пожилых пациентов.
Deferasiroks.
Сопутствующее использование MeloxiCam и Deferasiroksu может увеличить риск желудочно-кишечных побочных реакций. Он должен проявлять осторожность при сочетании этих препаратов.
Фармакокинетические взаимодействия: эффекты мелоксикама на фармакокинетику других препаратов.
Литий. Существуют данные о NSAID, которые увеличивают концентрацию лития в плазме крови (уменьшая почечную экскрецию лития), что может достичь токсичных значений. Сопущенное использование лития и NSAID не рекомендуется (см. Раздел «Особенности применения»). При необходимости комбинированная терапия следует тщательно контролировать содержание лития в плазме крови в начале лечения, при определении дозы и прекращения лечения мелькоикамома.
Метотрексат. НПВП может уменьшить трубчатую секрецию метотрексата, тем самым повышая его концентрацию в плазме крови. Поэтому не рекомендуется использовать супетно ​​использование НПВП у пациентов, принимающих высокую дозу methotrexate (более 15 мг / неделя) (см. Раздел «Особенности применения»). Риск взаимодействия между НПВП и метотрексатом следует учитывать для пациентов с небольшим дозом метотрексата в T. H. У пациентов с ухудшением почек. При необходимости необходима комбинированное лечение для управления индексами крови и почечной функции. Осторожно следует осуществлять в случае приема NSAID и methotrexate длится 3 дня подряд, поскольку уровень метотрексата в плазме может подняться и увеличить токсичность. Хотя фармакокинетика метотрексата (15 мг / неделя) не повлияла на сопутствующее лечение, мелькомкамом следует учитывать, что гематологическая токсичность метотрексата может увеличивать лечение НПВП (см. Выше) (см. Раздел «Побочные реакции»).
Пеменщики. Если сопутствующее использование MeloxiCam Pemetreksedom пациентов с клиренсом креатинина от 45 до 79 мл / мин, принимающих мельком, следует суспендировать на 5 дней до введения Pemetreksedu в день введения и через 2 дня после введения. Если комбинация мелоксикама Pemetreksedom необходимо, пациенты должны быть тщательно контролироваться, особенно в отношении появления миелосупрессионных и желудочно-кишечных побочных эффектов. Для пациентов с тяжелой почечной недостаточностью (зазор креатинина ниже 45 мл / мин), сопутствующее использование мелоксикама Pemetreksedom не рекомендуется.
Для пациентов с нормальной функцией почек (клиренс креатинина ≥ 80 мл / мин) доза 15 мг мелькома, может уменьшить ликвидацию пеметрекседа и, следовательно, увеличить частоту побочных реакций, связанных с пеметрексом. Следовательно, осторожность следует осуществлять при введении 15 мг мелоксикама вместе с Pemetreksedom для пациентов с нормальной почечной функцией (зазор креатинина ≥ 80 мл / мин).
Фармакокинетические взаимодействия: эффекты других препаратов на фармакокинетику мелоксикама.
Холестирамин ускоряет вывод мелоксикама в нарушение внутрипеченочной циркуляции, поэтому зазор мелоксикама увеличивается на 50%, а T 1/2 уменьшается до 13 ± 3 часа. Это взаимодействие клинически значимо.
Фармакокинетические взаимодействия: воздействие комбинации мелькома и других препаратов на фармакокинетику.
Пероральные антидидиабетические агенты (сульфониллурены, натеглинид).
MeloxiCam почти полностью исключен метаболизмом в печени, который составляет около двух третей косвенного фермента цитохрома (CYP) P450 (основной путь CYP 2C9 и вспомогательный путь CYP 3A4) и одну треть ̶ другие способы, например липид пероксидазы. Следует учитывать возможность фармакокинетических взаимодействий с сопутствующим введением мелоксикама и препаратов, которые ингибируют или четко метаболизируют CYP 2C9 и / или CYP 3A4. Взаимодействия, опосредованные CYP 2C9, можно ожидать в сочетании с такими препаратами, как оральные антидиабетические агенты (сульфониллурены, натеглинид); Это взаимодействие может привести к увеличению уровней этих препаратов и мелоксикама в плазме. Пациенты, которые принимают мелоксикам и наркотики сульфониллуа или натеглинида, должны быть тщательно контролируются для развития гипогликемии.
Не было клинически значимых фармакокинетических взаимодействий при одновременном использовании с антацидами, циметидином и дигоксином.
Дети.
Исследования проводятся на взаимодействии с участием только взрослых.
Особенности приложения.
Побочные эффекты могут быть минимизированы с использованием самой низкой эффективной дозы для кратчайшей продолжительности лечения, необходимой для контроля симптомов (см. Раздел «Дозировка и администрирование» и информация о желудочно-кишечных и сердечно-сосудистых рисках ниже).
Рекомендуемая максимальная суточная доза не должна превышаться в случае недостаточного терапевтического эффекта, а также не должно использовать дополнительное использование NSAID, так как это может увеличить токсичность, в то время как терапевтические преимущества не доказываются. Избегайте одновременного использования мелоксикама с НПВП, включая селективные ингибиторы COX-2.
Мелоксикам не следует использовать для лечения пациентов, нуждающихся в рельефе
Острая боль.
Если после нескольких дней нет улучшения, клинические преимущества лечения должны быть переоценены.
Обратите внимание на эзофагит, гастрит и / или болезнь язвенной болезни, чтобы обеспечить их полное лечение перед лечением мелькомкамом. Он регулярно проявляет внимание на возможное проявление рецидива у пациентов, леченных мелькомкамемом и пациентами с историей таких случаев.
Желудочно-кишечные нарушения.
Как и в случае с другими НПВП, потенциально роковое желудочно-кишечное кровотечение, изъязвление или перфорация может происходить в любое время во время лечения или без присутствия предыдущих симптомов или серьезных желудочно-кишечных заболеваний в истории.
Риск желудочно-кишечного кровотечения, изъязвления или перфорации выше с увеличением доз НПВП у пациентов с историей язвы, особенно осложненной кровотечением или перфорацией (см. Раздел «Противопоказания») и у пожилых пациентов. Такие пациенты должны начать лечение с самой низкой эффективной дозой. Для таких пациентов следует рассмотреть комбинированную терапию защитными препаратами (такими как мизопростол или ингибиторы протонного насоса), а также для пациентов, требующих комбинированного использования низкой дозы аспирина или других препаратов, которые увеличивают желудочно-кишечный риск (см. Информацию ниже и раздел «Взаимодействие с другими лекарственные средства и другие формы взаимодействия »).
Пациенты с желудочно-кишечными заболеваниями в истории, особенно пожилых пациентов, должны сообщать все необычные симптомы живота (особенно желудочно-кишечное кровотечение), особенно на начальных этапах лечения.
Пациенты, которые когда-то использовали наркотики, которые могут увеличить риск изъязвления или кровотечения, такие как гепарин, радикальная терапия или в гериатрической практике, антикоагулянты, такие как Warfarin или другие НПВП, включая ацетилсалициловую кислоту при противовоспалительных дозах (≥ 500 мг за раз или ≥ 3 г Общая суточная доза), использование MeloxiCam не рекомендуется (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими формами взаимодействия»).
В случае желудочно-кишечного кровотечения или язвы у пациентов с использованием мелоксикама следует прекратить лечение.
НПВП следует использовать с осторожностью у пациентов с желудочно-кишечными заболеваниями в истории (язвенный колит, болезнь Крона), поскольку эти условия могут быть усугублены (см. Раздел «Побочные реакции»).
Нарушение печени.
До 15% пациентов, которые использовали НПВП (включая мелоксикам), могут быть увеличены значение одной или нескольких испытаний печени. Такі лабораторні відхилення можуть прогресувати, можуть залишатися незмінними або можуть бути тимчасовими при продовженні лікування. Суттєві підвищення АЛТ або АСТ (приблизно у 3 та більше разів вище норми) були відзначені у 1 % пацієнтів під час клінічних випробувань із НПЗП. Окрім цього, протягом клінічних випробувань із НПЗП зафіксовано рідкісні випадки тяжкої печінкової реакції, включаючи жовтяницю та блискавичний летальний гепатит, некроз печінки та печінкову недостатність, деякі з них - із летальним наслідком.
Пацієнтів із симптомами та/або ознаками печінкової дисфункції або пацієнтів, у яких спостерігалося відхилення печінкових тестів, потрібно оцінити щодо розвитку симптомів більш тяжкої печінкової недостатності впродовж терапії мелоксикамом. Якщо клінічні ознаки та симптоми співставляються з розвитком печінкових захворювань або якщо спостерігаються системні прояви захворювання (наприклад, еозинофілія, висипання), то застосування мелоксикаму слід припинити.
Серцево-судинні порушення.
Пацієнтам з артеріальною гіпертензією та/або із застійною серцевою недостатністю від легкого до помірного ступеня в анамнезі рекомендується ретельний нагляд, оскільки при застосуванні НПЗП спостерігалися затримка рідини та набряк.
Пацієнтам із факторами ризику рекомендується клінічне спостереження артеріального тиску на початку терапії, особливо на початку курсу лікування мелоксикамом.
Дані досліджень та епідеміологічні дані дають можливість припустити, що застосування деяких НПЗП (особливо у високих дозах та при тривалому лікуванні) може бути пов'язане з невеликим підвищенням ризику судинних тромботичних явищ, таких як інфаркт міокарда або інсульт. Недостатньо даних для виключення такого ризику для мелоксикаму.
Пацієнтам із неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю, встановленою ішемічною хворобою серця, периферичним артеріальним захворюванням та/або цереброваскулярним захворюванням слід проводити терапію мелоксикамом лише після ретельного обстеження. Подібне обстеження необхідне до початку довготривалого лікування пацієнтів із факторами ризику серцево-судинних захворювань (наприклад, з артеріальною гіпертензією, гіперліпідемією, цукровим діабетом, курців).
НПЗП можуть збільшити ризик серйозних серцево-судинних тромботичних ускладнень, інфаркту міокарда та інсульту, які можуть мати летальний наслідок. Збільшення ризику пов'язано з тривалістю застосування. Пацієнти із серцево-судинними захворюваннями або факторами ризику серцево-судинних захворювань можуть мати підвищений ризик тромботичних ускладнень.
Порушення з боку шкіри.
При застосуванні мелоксикаму зафіксовано небезпечні для життя тяжкі ураження шкіри: синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. Пацієнти повинні бути проінформовані про ознаки та симптоми тяжких уражень та уважно стежити за реакціями шкіри. Найбільший ризик виникнення синдрому Стівенса-Джонсона або токсичного епідермального некролізу існує протягом перших тижнів лікування. Якщо у пацієнта наявні симптоми або ознаки синдрому Стівенса-Джонсона або токсичного епідермального некролізу (наприклад, шкірні висипання, що прогресують, часто з пухирцями або ураженням слизової оболонки), потрібно припинити лікування мелоксикамом. Важливо якнайшвидше діагностувати і припинити застосування будь-яких препаратів, що можуть спричинити тяжкі ураження шкіри: синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз. З цим пов'язаний кращий прогноз при тяжких ураженнях шкіри. Якщо у пацієнта виявили синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз при застосуванні мелоксикаму, застосування препарату не можна відновлювати у будь-який час у майбутньому.
Анафілактичні реакції.
Як і при застосуванні інших НПЗП, анафілактичні реакції можуть спостерігатися у пацієнтів без відомої реакції на мелоксикам. Мелоксикам не слід застосовувати пацієнтам з аспіриновою тріадою. Даний симптоматичний комплекс виникає у пацієнтів з астмою, у яких зафіксовано риніт з або без назальних поліпів або у яких проявлявся тяжкий, потенційно летальний бронхоспазм після застосування ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗП. Слід вжити заходів невідкладної допомоги при виявленні анафілактичної реакції.
Параметри печінки та функція нирок.
Як і при лікуванні більшістю НПЗП, описано поодинокі випадки підвищення рівня трансаміназ у сироватці крові, білірубіну в сироватці крові або інших параметрів функції печінки, підвищення креатиніну в сироватці крові та азоту сечовини крові, а також інші відхилення лабораторних показників. У більшості випадків ці відхилення були незначні і мали тимчасовий характер. При значному або стійкому підтвердженні таких відхилень застосування мелоксикаму слід припинити та провести контрольні тести.
Функціональна ниркова недостатність.
НПЗП внаслідок пригнічення судинорозширювального впливу ниркових простагландинів можуть індукувати функціональну ниркову недостатність шляхом зниження клубочкової фільтрації. Цей побічний ефект є дозозалежним. На початку застосування препарату або після збільшення його дози рекомендується ретельний контроль ниркової функції, включаючи об'єм діурезу, у пацієнтів із такими факторами ризику:
  • літній вік;
  • супутнє застосування з інгібіторами АПФ, антагоністами ангіотензину ІІ, сартанами, діуретиками (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»);
  • гіповолемія (будь-якого генезу);
  • застійна серцева недостатність;
  • ниркова недостатність;
  • нефротичний синдром;
  • вовчакова нефропатія;
  • тяжкий ступінь печінкової дисфункції (сироватковий альбумін < 25 г/л або ≥ 10 за класифікацією Чайлда-П'ю).
У поодиноких випадках НПЗП можуть призводити до інтерстиціальних нефритів, гломерулонефритів, ренальних медулярних некрозів або нефротичних синдромів.
Доза мелоксикаму для пацієнтів із термінальною нирковою недостатністю, які знаходяться на діалізі, не повинна перевищувати 7,5 мг. Пацієнтам із нирковою недостатністю від легкого до помірного ступеня дозу можна не знижувати (рівень кліренсу креатиніну більше 25 мл/хв).
Затримка натрію, калію та води.
НПЗП можуть посилити затримку натрію, калію та води і вплинути на натрійуретичні ефекти діуретиків. Крім того, може спостерігатися зниження антигіпертензивного ефекту гіпотензивних лікарських засобів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У результаті у чутливих пацієнтів можуть прискорюватися або загострюватися набряк, серцева недостатність або артеріальна гіпертензія. Тому пацієнтам із ризиком затримки натрію, калію та води рекомендується проведення клінічного моніторингу (див. розділи «Протипоказання» і «Спосіб застосування та дози»).
Гіперкаліємія.
Гіперкаліємію може спричинити цукровий діабет або одночасне застосування лікарських засобів, що підвищують каліємію (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У таких випадках на регулярній основі потрібно проводити контроль рівня калію.
Комбінація з пеметрекседом
У пацієнтів із легкою та помірною нирковою недостатністю, які отримують пеметрексед, лікування мелоксикамом потрібно призупинити принаймні на 5 днів до введення пеметрекседу, в день введення і щонайменше на 2 дні після введення (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Інші застереження та заходи безпеки.
Побічні реакції часто гірше переносяться пацієнтами літнього віку, слабкими або ослабленими пацієнтами, які потребують ретельного нагляду. Як і при лікуванні іншими НПЗП, потрібно бути обережними щодо пацієнтів літнього віку, в яких більш імовірне зниження функції нирок, печінки та серця. Пацієнти літнього віку мають вищу частоту виникнення побічних реакцій до НПЗП, особливо шлунково-кишкових кровотеч та перфорації, що можуть бути летальними (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Meлоксикам, як і будь-який інший НПЗП, може маскувати симптоми інфекційних захворювань.
Як і при внутрішньом'язовому застосуванні інших НПЗП, у місці ін'єкції може виникнути абсцес або некроз.
Мелоксикам може негативно впливати на репродуктивну функцію, тому не рекомендований жінкам, які хочуть завагітніти. Для жінок, які планують завагітніти або проходять обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути можливість припинення прийому мелоксикаму (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).
Лікарський засіб містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) на флакон 1,5 мл, тобто є вільним від натрію.
Маскування запалення та гарячки.
Фармакологічна дія мелоксикаму, спрямована на зменшення гарячки та запалення, може зменшити користь даних діагностики при визначенні ускладнень щодо підозрюваного неінфекційного больового стану.
Лікування кортикостероїдами.
Мелоксикам не може бути ймовірним замісником кортикостероїдів при лікуванні кортикостероїдної недостатності.
Гематологічні ефекти.
У пацієнтів, які застосовують НПЗП, включаючи мелоксикам, може спостерігатися анемія. Це може бути пов'язано з затримкою рідини, шлунково-кишковою кровотечею невідомого походження або макроскопічною кровотечею, або неповністю описаним впливом на еритропоез. Пацієнтам при довготривалому застосуванні НПЗП, включаючи мелоксикам, слід контролювати гемоглобін або гематокрит, якщо наявні симптоми та ознаки анемії.
НПЗП гальмують агрегацію тромбоцитів та можуть подовжити час кровотечі у деяких пацієнтів. На відміну від ацетилсаліцилової кислоти, їх вплив на функцію тромбоцитів кількісно менший, короткочасний та оборотний. Потребують ретельного контролю пацієнти, які застосовують мелоксикам та у яких можливі побічні впливи щодо змін у функції тромбоцитів, такі як розлади згортання крові, або пацієнти, які отримують антикоагулянти.
Застосування пацієнтам із наявною астмою.
Пацієнти з астмою можуть мати аспіринчутливу астму. Застосування ацетилсаліцилової кислоти пацієнтам з аспіринчутливою астмою асоційоване з тяжким бронхоспазмом, який може бути летальним. У зв'язку з перехресною реакцією, включаючи бронхоспазм, між ацетилсаліциловою кислотою та іншими НПЗП мелоксикам не слід застосовувати пацієнтам, чутливим до ацетилсаліцилової кислоти, та слід обережно застосовувати пацієнтам з наявною астмою.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність . Пригнічення синтезу простагландинів може негативно впливати на вагітність та/або розвиток ембріона/плода. Дані епідеміологічних досліджень дають змогу припустити збільшення ризику викидня та розвитку вад серця і гастрошизисів після застосування інгібіторів синтезу простагландинів у ранній період вагітності. Абсолютний ризик розвитку вад серця збільшився з менш ніж 1 % до приблизно 1,5 %. Вважається, що цей ризик підвищується зі збільшенням дози та тривалості лікування.
Під час І та ІІ триместру вагітності мелоксикам не слід застосовувати, за винятком нагальної потреби. Жінка, яка намагається завагітніти, або вагітна протягом І та ІІ триместру вагітності повинна застосовувати мелоксикам у найменшій рекомендованій дозі протягом найкоротшого періоду.
Протягом ІІІ триместру вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів можуть створювати для плода ризик:
  • серцево-легеневої токсичності (з передчасним закриттям артеріальної протоки та легеневою гіпертензією);
  • порушення роботи нирок, що може розвинутися у ниркову недостатність з олігогідроамніоном.
Можливі ризики в останні терміни вагітності для матері та новонародженого:
  • можливість подовження часу кровотечі, протиагрегаційного ефекту навіть при дуже низьких дозах;
  • пригнічення скорочень матки, що призводить до затримки або затягування пологів.
Враховуючи вищезазначене, мелоксикам протипоказаний у ІІІ триместрі вагітності.
Період годування груддю. Хоча конкретних даних щодо застосування мелоксикаму у період годування груддю немає, про НПЗП відомо, що вони можуть проникати у грудне молоко. Тому застосування препарату не рекомендовано жінкам, які годують груддю.
Фертильність. Мелоксикам, як і інші лікарські засоби, що інгібують синтез циклооксигенази/простагландину, може негативно впливати на репродуктивну функцію, тому не рекомендований жінкам, які хочуть завагітніти. Для жінок, які планують вагітність або проходять обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути можливість припинення застосування мелоксикаму.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Спеціальних досліджень щодо впливу препарату на здатність керувати автомобілем або працювати з іншими механізмами немає. Однак на основі фармакодинамічного профілю та побічних реакцій, що спостерігалися, мелоксикам не схильний впливати або має незначний вплив на зазначену діяльність. Проте пацієнтам, у яких спостерігалися розлади функції зору, включаючи нечіткість зору, запаморочення, сонливість, вертиго або інші порушення центральної нервової системи, рекомендовано утриматися від керування автомобілем або роботи з іншими механізмами.
Спосіб застосування та дози.
Дозування.
Одна ін'єкція 15 мг 1 раз на добу.
НЕ ПЕРЕВИЩУВАТИ ДОЗУ 15 мг на добу.
Лікування повинно обмежуватися однією ін'єкцією на початку терапії з максимальною тривалістю до 2-3 днів в обґрунтованих виняткових випадках (тобто коли інші шляхи застосування неможливі). Побічні реакції можуть бути мінімізовані застосуванням найменшої ефективної дози протягом найкоротшого терміну лікування, необхідного для контролю симптомів (див. розділ «Особливості застосування»).
Слід періодично оцінювати потребу пацієнта у симптоматичному полегшенні та його відповідь на лікування.
Особливі категорії пацієнтів.
Пацієнти літнього віку (див. розділ «Фармакокінетика»).
Рекомендована доза для пацієнтів літнього віку становить 7,5 мг на добу (половина флакона місткістю 1,5 мл) (також див. розділ «Спосіб застосування та дози» («Пацієнти з підвищеним ризиком розвитку побічних реакцій») і розділ «Особливості застосування»).
Пацієнти з підвищеним ризиком розвитку побічних реакцій (див. розділ «Особливості застосування»).
Пацієнтам із підвищеним ризиком розвитку побічних реакцій, наприклад зі шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі або факторами ризику розвитку серцево-судинних захворювань, лікування слід розпочинати з дози 7,5 мг на добу (половина флакона місткістю 1,5 мл).
Ниркова недостатність.
Цей лікарський засіб протипоказаний пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю, які не перебувають на гемодіалізі (див. розділ «Протипоказання»).
Для пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності, які перебувають на гемодіалізі, доза не повинна перевищувати 7,5 мг на добу (половина флакона 1,5 мл).
Пацієнтам із легкою та середньою нирковою недостатністю (а саме пацієнтам із кліренсом креатиніну вище 25 мл/хв) зниження дози не потрібне.
Печінкова недостатність.
Пацієнтам із легкою та середньою печінковою недостатністю зниження дози не потрібне. Щодо пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю див. розділ «Протипоказання».
Спосіб застосування.
Для внутрішньом'язового застосування.
Розчин для ін'єкцій 15 мг/1,5 мл вводити шляхом глибокої внутрішньом'язової ін'єкції у верхній зовнішній квадрант сідниці з дотриманням суворої асептичної техніки. У разі повторного введення рекомендується чергувати місце ін'єкції (ліву та праву сідниці). Перед ін'єкцією важливо перевірити, щоб вістря голки не попало в судину.
Ін'єкцію слід негайно припинити у разі сильного болю під час ін'єкції.
У разі протезування кульшового суглоба ін'єкцію слід зробити в іншу сідницю.
Для продовження лікування слід застосовувати пероральні форми НПЗП з діючою речовиною мелоксикам.
Діти.
Лікарський засіб протипоказаний дітям віком до 18 років ( див. розділ «Протипоказання» ).
Передозування.
Симптоми.
Симптоми гострого передозування НПЗП зазвичай обмежуються летаргією, сонливістю, нудотою, блюванням та епігастральним болем, які в цілому є оборотними при підтримуючій терапії. Може виникнути шлунково-кишкова кровотеча. Тяжке отруєння може призвести до артеріальної гіпертензії, гострої ниркової недостатності, дисфункції печінки, пригнічення дихання, коми, судом, серцево-судинної недостатності та зупинки серця. Повідомляли про анафілактоїдні реакції при терапевтичному застосуванні НПЗП, що також може спостерігатися при передозуванні.
Терапія.
При передозуванні препаратом пацієнтам рекомендовані симптоматичні та підтримуючі заходи. Дослідження показали прискорене виведення мелоксикаму за допомогою 4 пероральних доз холестираміну 3 рази на добу.
Побічні реакції.
Дані досліджень та епідеміологічні дані дають можливість припустити, що застосування деяких НПЗП (особливо у високих дозах та при тривалому лікуванні) може бути пов'язане з невеликим підвищенням ризику судинних тромботичних явищ, таких як інфаркт міокарда або інсульт (див. розділ «Особливості застосування»).
Набряк, артеріальна гіпертензія та серцева недостатність спостерігалися при лікуванні НПЗП.
Більшість побічних ефектів, що спостерігаються, шлунково-кишкового походження. Можлива пептична виразка, перфорація або шлунково-кишкова кровотеча, іноді летальна, особливо у пацієнтів літнього віку (див. розділ «Особливості застосування»). Після застосування спостерігалися нудота, блювання, діарея, метеоризм, запор, диспепсія, абдомінальний біль, мелена, блювання кров'ю, виразковий стоматит, загострення коліту та хвороби Крона (див. розділ «Особливості застосування»). З меншою частотою спостерігався гастрит.
Повідомляли про тяжкі ураження шкіри: синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (див. розділ «Особливості застосування»).
Критерії оцінки частоти розвитку побічних реакцій лікарського засобу: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1/100); рідко (≥ 1/10000, < 1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (не можна визначити за наявними даними).
З боку системи крові та лімфатичної системи:
нечасто – анемія;
рідко – відхилення показників аналізу крові від норми (включаючи зміну кількості лейкоцитів), лейкопенія, тромбоцитопенія.
Повідомляли дуже рідко про випадки агранулоцитозу (див. «Окремі серйозні та/або часті побічні реакції»).
З боку імунної системи:
нечасто – алергічні реакції, крім анафілактичних або анафілактоїдних;
частота невідома – анафілактичний шок, анафілактична реакція, анафілактоїдна реакція, включаючи шок.
Психічні розлади:
рідко – зміна настрою, нічні жахи;
частота невідома – сплутаність свідомості, дезорієнтація, безсоння.
З боку нервової системи:
часто – головний біль;
нечасто – запаморочення, сонливість.
З боку органів зору:
рідко – розлади функції зору, що включають нечіткість зору; кон'юнктивіт.
З боку органів слуху та вестибулярного апарату:
нечасто – запаморочення;
рідко – дзвін у вухах.
З боку серця:
рідко – відчуття серцебиття .
Повідомляли про серцеву недостатність, пов'язану із застосуванням НПЗП.
З боку судин:
нечасто – підвищення артеріального тиску (див. розділ «Особливості застосування»), припливи.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння:
рідко – астма у пацієнтів з алергією на ацетилсаліцилову кислоту та інші НПЗП;
частота невідома – інфекції верхніх дихальних шляхів, кашель.
З боку травного тракту:
дуже часто – розлади травної системи: диспепсія, нудота, блювання, біль у животі, запор, метеоризм, діарея;
нечасто – прихована або макроскопічна шлунково-кишкова кровотеча, стоматит, гастрит, відрижка;
рідко – коліт, гастродуоденальна виразка, езофагіт;
дуже рідко – шлунково-кишкова перфорація;
частота невідома – панкреатит.
Шлунково-кишкова кровотеча, виразки або перфорація можуть бути тяжкими та потенційно летальними, особливо у пацієнтів літнього віку (див. розділ «Особливості застосування»).
З боку гепатобіліарної системи:
нечасто – порушення показників функції печінки (наприклад, підвищення трансаміназ або білірубіну);
дуже рідко – гепатит;
частота невідома – жовтяниця, печінкова недостатність.
З боку шкіри і підшкірної клітковини:
нечасто – ангіоневротичний набряк, свербіж, висипання;
рідко – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, кропив'янка;
дуже рідко – бульозний дерматит, мультиформна еритема;
частота невідома – реакції фоточутливості, ексфоліативний дерматит.
З боку сечовидільної системи:
нечасто – затримка натрію та води, гіперкаліємія (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» і «Особливості застосування»), зміни показників функції нирок (підвищення креатиніну та/або сечовини сироватки крові);
дуже рідко – гостра ниркова недостатність, зокрема у пацієнтів із факторами ризику (див. розділ «Особливості застосування»);
частота невідома – інфекції сечовивідних шляхів, порушення частоти сечовипускання.
З боку репродуктивної системи та молочних залоз:
частота невідома – жіноче безпліддя, затримка овуляції.
Загальні розлади та реакція у місці введення:
часто – затвердіння у місці ін'єкції, біль у місці ін'єкції;
нечасто – набряк, включаючи набряк нижніх кінцівок;
частота невідома – грипоподібні симптоми.
З боку опорно-рухової системи :
частота невідома – артралгія, біль у спині, ознаки та симптоми, пов'язані зі суглобами.
Окремі серйозні та/або часті побічні реакції.
Дуже рідко повідомляли про випадки агранулоцитозу у пацієнтів, які приймали мелоксикам та інші потенційно мієлотоксичні лікарські засоби (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Побічні реакції, які не асоціювалися із застосуванням препарату, але які є загальноприйнято характерними для інших сполук класу.
Органічне ниркове ураження, що, ймовірно, призводить до гострої ниркової недостатності: повідомляли дуже рідко про випадки інтерстиціального нефриту, гострого тубулярного некрозу, нефротичного синдрому та папілярного некрозу (див. розділ «Особливості застосування»).
Термін придатності. 2 роки.
Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Не заморожувати. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка. По 1,5 мл у флаконі; по 5 флаконів у контурній чарунковій упаковці у пачці з картону.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Новофарм-Біосинтез».
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
Україна, 11700, Житомирська обл., м. Новоград-Волинський, вул. Житомирська, б. 38
МЕЛОКСИКАМ

Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.

Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
 
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа