Личный кабинет
ФЕБУКСОСТАТ КСАНТИС табл. 80 мг №28
rx
Код товара: 745738
Производитель: Xantis Pharma Limited (Кипр)
100,00 RUB
нет в наличии
Сообщить когда товар появиться в наличии
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного средства
Фебукостат Ксантис
Место хранения:
Активный ингредиент: Фобукостат;
1 таблетка, покрытая скорлупой пленки, содержит 80 мг или 120 мг феноксостата;
Вспомогательные вещества: моногидрат лактозы, кроскармеллозы натрия, микрокристаллическая целлюлоза, гидроксипропилцеллюлоза, коллоидный безводный кремнезем, стеарат магния, оксид магния, легкая оболочка: поливиниловый спирт, частично гидролизованный, диоксид титана (E 171), макрогол, тальк, желтый цвет железного оксида (E 172 ).
Лекарственная форма. Таблетки покрыты пленкой оболочкой.
Основные физические и химические свойства: таблетки капсул, оболочка с пленочной покрытием, от бледно-желтого до желтого, тиснение «80» или «120» на одной стороне.
Фармакотерапевтическая группа.
Лекарства для лечения подагры. Лекарства, которые подавляют образование мочевой кислоты. Код ATH M04A A03.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Механизм действия.
Ученая кислота является конечным продуктом пуринового метаболизма у людей и формируется во время такой реакции: гипоксантин → ксантин → мочевая кислота. Ксантиноксидаза является катализатором обоих этапов этой реакции. Фебукостат является производным веществом 2 арилтязолу, терапевтический эффект которого связан с уменьшением концентрации мочевой кислоты в сыворотке путем селективного ингибирования оксидазы ксантина. Фебукостат - мощный и селективный ингибитор ксантин оксидазы непюрыновый (NP-Sixo), он Ki (постоянная ингибирования) in vitro меньше 1 наномоля. Было показано, что фанковская стойка в значительной степени подавляет активность как окисленных, так и извлеченных форм ксантинной оксидазы. При терапевтических концентрациях ФеБукостат не препятствует другим ферментам, участвующим в метаболизме пурину или пиримидинов, таких как Huanindezaminaza, Hipoksantynhuaninfosforybozyltransforaza, orotatfosforybozyltransfe-Times orotydynmonofosfatdekarbokylaza или purynnunkleozydfosforylaza.
Клиническая эффективность и безопасность.
Подарок
Эффективность ФеБукостату подтвердила в этапе 3 три основных исследования (два основных исследуемых исследований и фактов, а также дополнительные подтверждающие, описанные ниже), которые включали 4101 пациентов с гиперурикемией и подарком. Каждая из этих основных исследований фазы 3 исследований FeBuksostat более эффективно снижает концентрацию кислот мочевой кислоты сыворотки и поддерживать ее на адекватном уровне по сравнению с аллопуринолом. Конечная точка первичной эффективности в вершине и фактом исследованиях была доля пациентов, которые за последние три месяца концентрация мочевой кислоты в сыворотке не должна превышать 6,0 мг / дл (357 ммоль / л). В дальнейшем этапе 3 подтверждают исследование, результаты которых стали доступны после первой регистрации Фебекостату, первичная конечная точка эффективности была долью пациентов, чья концентрация мочевой кислоты в сыворотке не должна превышать 6,0 мг / дл во время последнего визита. В этих исследованиях не включалось пациентов, проходящие трансплантацию органов (см. Раздел «Особенности применения»).
Исследование Apex. Исследование Фебукостату Эффективность аллопуринола и плацебо-контролируемой фазы 3 (аллопуринол и плацебо-контролируемое исследование эффективности Febuxostat, Apex) было рандомизированным двойным слепым, многоцентрическим, длительным 28 недель. Все были рандомизированными 1072 пациентами: плацебо (N = 134), ФеБукостат 80 1 мг один раз в день (n = 267), Febuksostat 120 1 мг один раз в день (n = 269), febuksostat 240 1 мг один раз в день (n = 134) или аллопуринол (300 мг 1 один раз в день (n = 258) у пациентов с исходной концентрацией креатинина сыворотки ≤ 1,5 мг / дл или 100 мг 1 раз в день (n = 10) для пациентов с исходной концентрацией креатина в сыворотке> 1 5 мг / дл и ≤ 2,0 мг / дл). Для оценки безопасности Febuxostosta предписал в дозе 240 мг (в 2 раза выше максимальной рекомендуемой дозы).
Исследование APEX показало статистически значимое превосходство обоих видов лечения с феекосостатом 80 мг 1 раз в день и феебукостат 120 мг 1 раз в день по сравнению с аллопуринолом обычной дозы 300 мг (n = 258) / 100 мг (n = 10) для уменьшения Сывороточная концентрация мочевой кислоты ниже 6 мг / дл (357 ммоль / л) (см. Таблицу. 1 и рис. 1).
Исследование факта. Исследование эффективности контроля аллопуринола ФеБукостату (Феоссостат аллопуринол контролируемое исследование, факт) представлял собой рандомизированный двойной слепой, многолюдную, многоцентрирующую, 52-неделю. В общей сложности 760 пациентов были рандомизированы: 80 феебукостат 1 мг один раз в день (n = 256), 120 Фебекостат 1 мг один раз в день (n = 251) и аллопуринол 300 мг 1 один раз в день (n = 253).
Судебный процесс показал статистически значимое превосходство обоих режимов - Febuksostat 80 мг 1 раз в день и феебкостат 120 мг 1 раз в день - по сравнению с аллопуринолом в обычной дозе 300 мг в снижении и поддержании сывороточной концентрации мочевой кислоты ниже 6 мг / дл. (357 ммоль / л).
В таблице. 1 показывает результаты оценки основной конечной точки эффективности.
Таблица 1. Доля пациентов с концентрацией мочевой кислоты в сыворотке <6,0 мг / дл (357 ммоль / л) в течение последних трех ежемесячных посещений
исследование | Фебукостат 80 мг 1 в день | Фебукостат 120 мг 1 раз в день | Алопуринол 300/100 мг 1 раз в день 1 |
Вершина (28 недель) | 48% * (n = 262) | 65% * # (n = 269) | 22% (n = 268) |
Факт (52 недели) | 53% * (n = 255) | 62% * (n = 250) | 21% (n = 251) |
Объединенные результаты | 51% * (n = 517) | 63% *, # (n = 519) | 22% (n = 519) |
1 приводит к пациентам, которые получали 100 мг один раз в день 1 (n = 10: пациенты с исходной концентрацией креатинина в сыворотке> 1,5 мг / дл и ≤ 2,0 мг / дл) или 1 300 мг один раз в день (n = 509) в анализе в сочетании. * P <0,001 по сравнению с аллопуринолом. # Р <0,001 по сравнению с дозой 80 мг. | |||
При использовании Febuksostatu уменьшают сывороточные концентрации мочевой кислоты были быстрыми и были длинными. Сокращение концентрации мочевой кислоты в сыворотке до <6,0 мг / дл (357 ммоль / л) наблюдалась на второй неделе исследования и хранится для дальнейшей обработки. Инжир. На фиг.1 показана средняя концентрация сывороточной мочевой кислоты в зависимости от терапевтического времени для каждой группы лечения как в базовой фазе исследований 3.
Рисунок 1. Средние концентрации мологической кислоты сыворотки в суставном подшипнике в соответствии с исследованиями (фаза 3)
Примечание: 509 пациентов получали аллопуринол 300 мг в 1 в день; 10 пациентов с концентрацией креатинина сыворотки> 1,5 мг / дл и <2,0 мг / дл получают аллопуринол 100 мг 1 раз в день (10 из 268 пациентов в исследовании APEX). Фебукостат в дозе 240 мг вводили для оценки безопасности в дозе 2 раза максимума рекомендуется.
Исследования подтверждают. Убедитесь, что исследование было рандомизированным, контролируемой фазой 3 продолжительностью исследования 26 недель, которая была проведена для оценки безопасности и эффективности феибекостату на дозах 40 мг и 80 мг по сравнению с аллопуринолом в дозах 300 мг и 200 мг для пациентов с подагре и гиперурикемией. Отказ В общей сложности 2269 пациентов были рандомизированы: 40 Febuksostat 1 мг один раз в день (n = 757), 80 феевсостат 1 мг один раз в день (n = 756) и аллопуринол 300/200 мг 1 один раз в день (n = 756). По меньшей мере, 65% пациентов имели расстройство почек функцию от легкой до умеренной степени (с разрешением креатинина 30-89 мл / мин). Предотвращение подаче атак было обязательным в течение 26 недель.
Доля пациентов с концентрацией мочевой кислоты в сыворотке <6,0 мг / дл (357 ммоль / л) в последнее посещение составила 45% в использовании ФеБукостату 40 мг, 67% -ной групповой группы Febuksostatu 80 мг и 42% использования аллопуринола 300/200 мг соответственно.
Основная конечная точка в подгруппе пациентов с нарушенной почечной функцией
Исследование оценивала эффективность APEX с участием 40 пациентов с нарушенной почечной функцией (то есть начальной концентрацией креатинина в сыворотке> 1,5 мг / дл и ≤ 2,0 мг / дл). Такие пациенты, рандомизированные в группе алопуринола, доза препарата снижалась до 100 мг 1 раз в день. Основная конечная точка эффективности была достигнута в группах ФеБукостату у 44% пациентов (80 1 мг один раз в день), 45% (120 мг один раз в день) и 60% (240 мг 1 раз в день) по сравнению с 0% в аллопуринол 1 100 мг один раз в день и плацебо.
Эта клинически значимая разница в сокращении концентрации мочевой кислоты в сыворотке в процентах здоровая добровольцев отмечалась независимо от уровня функции почек (58% у тех, кто с нормальной почечной функцией и 55% у людей с тяжелыми почечными нарушениями).
Предполагаемый анализ с участием пациентов с подаграми и почечной недостаточностью с использованием исследования подтверждения, показал, что ФеБукостат был значительно более эффективным: уровень уровня мочевой кислоты сыворотки был уменьшен до <6,0 мг / дл по сравнению с тем, что в применении аллопуринола 300 мг / 200 MG у пациентов с подагре и почечной недостаточностью от легкой до умеренного (65% субъектов).
Основная конечная точка в подгруппе пациентов с концентрациями кислоты мочевой сыворотки ≥ 10 мг / дл
Первоначальная концентрация мологической кислоты в сыворотке ≥ 10 мг / дл наблюдалась примерно у 40% пациентов (комбинированных исследований вершин и фактов). Среди этих пациентов первичная конечная точка эффективности (концентрация мологической кислоты сыворотки <6,0 мг / дл на последних 3 посещениях) была достигнута в подгруппах Февекостату у 41% пациентов (80 мг один минут - один раз в день), у 48% пациентов (120 MG 1 один раз в день) и у 66% пациентов (240 мг 1 раз в день) по сравнению с 9% в Allopurinol 300 мг / 100 мг 1 раз в день и 0% в группе плацебо.
Согласно исследованию, подтверждается, доля пациентов, достигающих первичной конечной точки эффективности (концентрация мологической кислоты сыворотки <6,0 мг / дл при последнем посещении) у пациентов с начальной концентрацией в сыворотке мочевой кислоты ≥ 10 мг / дл, получивших 40 Febuksostat 1 MG один раз в день составлял 27% (66/249) Febuksostat 80 мг 1 в день - 49% (125/254) и аллопуринол 300 мг / 200 мг 1 раз в день - 31% (72/230).
Клинические результаты: процент пациентов, которым нужно терапию подагры атакам
Исследование APEX в течение 8 недель после профилактического периода пациентов с терапевтической группой ФеБукостату 120 мг (36%), которые требовали лечения приступов подагрателя по сравнению с теми, которые использовали Febuksostat 80 мг (28%), Allopurinol 300 мг (23%) и плацебо ( 20%). Частота атак была выше после профилактического периода и в конечном итоге постепенно снижается. От 46% до 55% пациентов лечили атаки подагры в 8 недель и 28 недель. Атаки подагры, которые возникли за последние 4 недели испытаний (24-28 недель), наблюдались у 15% пациентов в использовании ФеБукостату 80 мг и 120 мг, 14% пациентов при использовании аллопуринола 300 мг и 20 % пациентов в группе плацебо.
В фактом судебный процесс в течение 8 недель после профилактического периода пациенты с терапевтической группой ФеБукостату 120 мг (36%), которые требовали лечения атак подагры, по сравнению с пациентами в обеих терапевтических группах, которые использовали Febuksostat 80 мг (22%) и аллопуринол 300 мг (21%). После 8-недельного периода профилактической частоты атак увеличился и постепенно снизился со временем (64% и 70% пациентов, получавших лечение для подагры на атаки 8-52 недель). Задажевая атака в течение последних 4 недель тестов (49-52 недель) наблюдалась у 6-8% пациентов при использовании ФеБукостату 80 мг и 120 мг и у 11% пациентов при использовании аллопуринола 300 мг.
Доля пациентов, которые требовало лечение для обострения подагры (исследование и факт апекс), было ниже в группах, когда средняя концентрация сывороточной мочевой кислоты после лечения снизилась до <6,0 мг / дл, <5,0 мг / дл или <4, 0 MG / DL по сравнению с группами, в которых средний уровень мочевой кислоты составлял ≥ 6,0 мг / дл в последние 32 недели лечения (от 20 до 44 недель до 49-52 недель).
Во время подтверждения изучения пропорции пациентов, которые требуют лечения набора атак (1 день, каждые 6 месяцев) составляли 31% и 25% в группе, обработанные в соответствии с ФеБукостатом 80 мг и аллопуринолом. Различия в соотношении пациентов, которые нуждались в лечении атак на подагры между группами, которые использовались FebuxoStostat 80 мг и 40 мг.
Долгосрочное расширенное открытое исследование
Исследования Excel (C02-021) представляли собой трехлетнюю, открытую, многоцентровую, рандомизию, настраиваемующую, аллопуринол-контролируемую фазу 3 исследования безопасности, проведенного для оценки безопасности с пациентами, которые претерпели серьезную фазу 3 исследования (вершины или факт). Результаты в исследовании включали 1086 пациентов: 80 Febuksostat 1 мг один раз в день (n = 649), 120 Febuksostat 1 мг один раз в день (n = 292) и аллопуринол 300/100 мг 1 один раз в день (n = 145). Приблизительно 69% пациентов, коррекция терапии для достижения окончательного устойчивого лечения не требуется. Пациенты, уровни концентрации сыворотки мочевой кислоты, в которой при трехкратном последовательном измерении были> 6,0 мг / дл, были исключены из исследования.
Уровни концентрации мочевой кислоты сыворотки со временем не изменились (например, 91% и 93% пациентов, которые изначально использовали дозы Febuksostat до 80 мг и 120 мг, уровни концентраций мочевой кислоты сыворотки были <6,0 мг / дл на 36 месяцев).
Согласно трехлетному наблюдению менее чем у 4% пациентов, которые требовали лечения атаки, заметное снижение частоты подарных атак за 16-24 месяца и 30-36 месяцев (т. Е. Более 96% пациентов, необходимых для лечения судорог ).
В 46% и 38% пациентов получают окончательное устойчивое лечение фенобоксоксостом, соответственно, в дозе 80 или 120 мг 1 раз в день, произошло полное исчезновение первичного пальпированного тофуса от начала до последнего визита.
Фокус исследований (TMX-01-005) был пятилетним, открытым, многоцензионным, исследовательским исследованием в области безопасности. Фаза 2 ведется с участием пациентов, которые завершили 4-недельные потребления ФеБукостату двойного слепого дозирования в процессе TMX-00-004. Исследование включало 116 пациентов, получавших первые Phebuxostostat 80 мг 1 раз в день. Для 62% пациентов для поддержания концентрации мочевой кислоты сыворотки менее 6,0 мг / дл дозы не требуются, а 38% пациентов требуют регулировки дозы для достижения конечной стабильной концентрации.
Доля пациентов с концентрациями мологической кислоты сыворотки менее 6,0 мг / дл (357 ммоль / л) во время последнего визита составляла 80% (81-100%) в каждой группе приложение Febuksostatu.
В фазе 3 клинические исследования у пациентов, получающих феебукостат, незначительные изменения наблюдались в индикаторах печени (5,0%). Частота этих изменений была аналогична тому, что в применении аллопуринола (4,2%) (см. Раздел «Особенности применения»). В долгосрочном открытом исследорении расширении у пациентов, получающих Фебекостат (5,5%) или аллопуринол (5,8%) в течение длительного времени, было отмечено поднятие щитовидной стимулирования гормона (TSH) (> 5,5 МКМО / мл) (см. Раздел «Особенности» приложения ").
Сообщение о термине регистрации
Исследовательские заботы были многоцентрированными, рандомизированными, двойными слепыми исследованиями не менее эффективности, в течение которых сравнивают результаты сердечно-сосудистых заболеваний в применении Фебукостату и аллопуринол у пациентов с подагре и основными сердечно-сосудистыми заболеваниями, включая инфаркт миокарда, госпитализацию для нестабильной стенокардии, процедуру коронарной или головной мозговой реваскуляризации, инсульта, госпитализация для переходной ишемической атаки, периферических сосудистых заболеваний или диабета Mellitus с признаками микроангиопатии или ставок макроангиопатии. Для достижения уровня мочевой кислоты плазмы менее 6 мг / дл дозы феебукостатут от 40 мг до 80 мг (независимо от почечной функции), а доза аллопуринола титруются с приращениями 100 мг от 300 до 600 мг у пациентов с нормальными почечными Функция и почечная недостаточность Степень и от 200 до 400 мг для пациентов с умеренной тяжестью нарушения почек.
Основной конечной точкой в учебных заботах были первым возникновением серьезных неблагоприятных сердечно-сосудистых событий (тнсся), которые включали не летальную инфаркт миокарда, неэтажный инсульт, смерть от сердечно-сосудистых патологий и нестабильной стенокардии с неотъемлемой частью коронарной реваскуляризации.
Окончательные цифры (первичные и вторичные) были проанализированы в соответствии с анализом целевого лечения (ITT), включая все субъекты, которые были рандомизированы и получили по меньшей мере одну дозу препарата во время двойного слепого исследования.
В целом, 6190 пациентов были отслеживаются в течение 32 месяцев, среднее воздействие составило 728 дней для пациентов Группы Фебкостату (N = 3098) и 719 дней для пациентов Allopurinol Group (N = 3092).
Первичная конечная точка наблюдалась тнссся с группами лечения групп ФеБукостатом и аллопуринола (10,8% против 10,4% пациентов соответственно; коэффициент опасности [SR] 1,03; двусторонний второй 95% доверительный интервал [CI] 0,89-1 21 ).
При анализе отдельных компонентов тансся заболеваемость смертностью от сердечно-сосудистых аномалий было выше в группе Фебекостату, чем аллопуринол (4,3% против 3,2% пациентов, частота сердечных сокращений (HR) 1.34, 95% Ci 1,03-1 73). Другим точком ТНССА была аналогична в группах ФеБукостату и аллопуринола, а именно не летальный инфаркт миокарда (3,6% против 3,8% пациентов; HR 0,93; 95% Ci 0,72-1,21) не летальный инсульт (2 3% пациентов против 2,3%; HR 1,01; 95% Ci 0,73-1,41) и срочная реваскуляризация из-за нестабильной стенокардии (1,6% против 1,8% пациентов; HR 0,86; 95% CI 0,59-1,26 ).
Заболеваемость смертностью от всех причин была также выше в Фебекостату, чем аллопуринол (7,8% против 6,4% пациентов; Hr 1.22; 95% Ci 1,01-1,47), что было вызвано в основном смертность более высоких уровней от сердечно-сосудистых патологий. В этом населении (см. Раздел «Особенности применения»).
Темпи прийнятої госпіталізації з приводу серцевої недостатності, госпіталізації з приводу аритмії, що не пов'язана із ішемією, венозними тромбоемболічними подіями, і госпіталізації з приводу перехідних ішемічних нападів були порівнянними для фебуксостату та алопуринолу.
Синдром лізису пухлини (СЛП)
Ефективність та безпека застосування фебуксостату для профілактики і лікування при СЛП оцінювали в дослідженні FLORENCE (FLO-01). Фебуксостат продемонстрував найкращу і більш швидку дію відносно зниження рівня уратів у порівнянні з алопуринолом.
FLORENCE являло собою рандомізоване (1 : 1), подвійно сліпе, опорне дослідження фази 3, в якому порівнювали застосування фебуксостату в дозуванні 120 мг один раз на добу і алопуринолу в дозуванні 200–600 мг на добу (середня добова доза алопуринолу ± стандартне відхилення: 349,7 ± 112,90 мг) в умовах контролю концентрації сечової кислоти в сироватці. Вибрані пацієнти повинні були бути кандидатами для лікування алопуринолом або не мати доступу до расбурикази. Первинні кінцеві точки являли собою площу під кривою концентрації сечової кислоти в сироватці (AUC sUA 1—8 ) і зміну рівня креатиніну в сироватці (sC), з першого по восьмий день кожна.
До дослідження було включено 346 пацієнтів з гематологічними злоякісними новоутвореннями, які отримували хіміотерапію і мали середній/високий ступінь ризику розвитку СЛП. Середнє значення AUC sUA 1—8 (мг × ч/дл) було значно нижчим при прийомі фебуксостату (514,0 ± 225,71 у порівнянні з 708,0 ± 234,42; середнє найменших квадратів для різниці: –196,794 [95 % довірчий інтервал: –238,600; –154,988]; p < 0,0001 ). Крім того, середній сироватковий рівень сечової кислоти був значно нижчий при застосуванні фебуксостату, починаючи з перших 24 годин лікування і в будь-який наступний момент часу. Статистично значимих відмінностей за середнім вмістом сироваткового креатиніну (%) між фебуксостатом і алопуринолом не було (–0,83 ± 26,98 порівняно з –4,92 ± 16,70 відповідно; середнє найменших квадратів для різниці: 4,0970 [95 % довірчий інтервал: –0,6467; 8,8406]; p = 0,0903). З урахуванням вторинних кінцевих точок, статистично значимих відмінностей за частотою розвитку лабораторно підтвердженого СЛП не було (8,1 % і 9,2 % у групі фебуксостату і алопуринолу відповідно; відносний ризик: 0,875 [95 % довірчий інтервал: 0,4408; 1,7369]; p = 0,8488), і клініки синдрому розпаду пухлини не було (1,7 % і 1,2 % для фебуксостату і алопуринолу відповідно; відносний ризик: 0,994 [95 % довірчого інтервалу: 0,9691; 1,0199]; p = 1,0000). Частота всіх ознак і симптомів, що виникли під час лікування, а також побічних реакцій становила 67,6 % порівняно з 64,7 % і 6,4 % порівняно з 6,4 % у групах фебуксостату і алопуринолу відповідно. У дослідженні FLORENCE фебуксостат продемонстрував найкращу і більш швидку дію щодо зниження рівня сечової кислоти в сироватці порівняно з алопуринолом. Дані щодо порівняння фебуксостату і расбурикази на цей час відсутні. Ефективність та безпека фебуксостату не були встановлені для пацієнтів з гострим тяжким СЛП, наприклад для пацієнтів, у яких інші види терапії для зниження уратів не діють.
Фармакокінетика .
У здорових добровольців максимальна концентрація у плазмі (С max ) та площа під кривою (AUC) збільшувалися пропорційно дозі після одноразового та багаторазового застосування фебуксостату у дозах від 10 мг до 120 мг. При дозах від 120 мг до 300 мг збільшення AUC було більшим, ніж пропорційно дозі. При застосуванні доз 10–240 мг кожні 24 години накопичення фебуксостату не відмічалося. Передбачуваний середній термінальний період напіввиведення (t 1/2 ) фебуксостату становив приблизно 5–8 годин. Був проведений популяційний аналіз фармакокінетики/фармакодинаміки за даними, отриманими за участю 211 пацієнтів з гіперурикемією і подагрою, які застосовували фебуксостат в дозах 40–240 мг 1 раз на добу. В цілому отримані значення фармакокінетичних параметрів відповідають таким у здорових добровольців, які, отже, є хорошою моделлю для оцінки фармакокінетики/фармакодинаміки препарату у пацієнтів з подагрою.
Всмоктування. Фебуксостат швидко (t max (час досягнення максимальної концентрації) 1,0–1,5 години) і добре (принаймні 84 %) всмоктується. При одноразовому та багаторазовому застосуванні фебуксостату перорально у дозах 80 мг або 120 мг 1 раз на добу С max відповідно становить 2,8–3,2 мкг/мл та 5,0–5,3 мкг/мл. Абсолютну біодоступність таблеток фебуксостату не аналізували. При багаторазовому застосуванні у дозі 80 мг 1 раз на добу або при одноразовому застосуванні у дозі 120 мг у поєднанні з жирною їжею С max зменшувалася на 49 % та 38 %, а AUC — на 18 % та 16 % відповідно. Однак це не супроводжувалося клінічно значущими змінами ступеня зменшення рівня сечової кислоти у сироватці крові (при багаторазовому застосуванні у дозі 80 мг). Таким чином фебуксостат можна застосовувати незалежно від вживання їжі.
Розподіл. Передбачуваний об'єм розподілу у рівноважному стані (V ss /F) фебуксостату змінюється від 29 до 75 л після перорального застосування у дозі 10–300 мг. Ступінь зв'язування фебуксостату з білками плазми крові (головним чином з альбуміном) становить 99,2 % і не змінюється при підвищенні дози з 80 мг до 120 мг. Для активних метаболітів фебуксостату ступінь зв'язування з білками плазми крові коливається від 82 до 91 %.
Метаболізм. Фебуксостат активно метаболізується шляхом кон'югації за участю уридиндифосфатглюкуронілтрансферази (УДФ-глюкуронілтрансферази) та окиснення за участю ферментів системи цитохрому Р 450 (CYP). Усього ідентифіковано 4 фармакологічно активних гідроксильних метаболіти фебуксостату; 3 з них були виявлені у плазмі людини. Дослідження in vitro на мікросомах печінки людини засвідчили, що ці окиснені метаболіти утворюються переважно під дією CYP1А1, CYP1А2, CYP2С8 або CYP2С9, тоді як фебуксостату глюкуронід утворюється головним чином під дією УДФ-глюкуронілтрансферази 1А1, 1А8 та 1А9.
Виведення. Фебуксостат виводиться з організму через печінку та нирками. Після перорального застосування 14 С-фебуксостату у дозі 80 мг приблизно 49 % виводилося із сечею у вигляді незміненого фебуксостату (3 %), ацилглюкуроніду діючої речовини (30 %), відомих окиснених метаболітів і їхніх кон'югатів (13 %) та інших невідомих метаболітів (3 %). Крім ниркової екскреції, приблизно 45 % дози виводилося з калом у вигляді незміненого фебуксостату (12 %), ацилглюкуроніду діючої речовини (1 %), відомих окиснених метаболітів і їхніх кон'югатів (25 %) та інших невідомих метаболітів (7 %).
Ниркова недостатність.
При багаторазовому застосуванні фебуксостату у дозі 80 мг не було відзначено змін С max фебуксостату у пацієнтів з легкою, помірною або тяжкою нирковою недостатністю порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок. Середня загальна AUC фебуксостату збільшувалася приблизно у 1,8 раза: від 7,5 мкг × год/мл у пацієнтів з нормальною функцією нирок до 13,2 мкг × год/мл у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю. C max та AUC активних метаболітів підвищувалися у 2 і 4 рази відповідно. Проте пацієнтам з нирковою недостатністю легкого або помірного ступеня корекція дози лікарського засобу не потрібна.
Печінкова недостатність.
При багаторазовому застосуванні фебуксостату у дозі 80 мг не було відзначено суттєвих змін С max та AUC фебуксостату та його метаболітів у пацієнтів з легкою (клас А за шкалою Чайлда — П'ю) та помірною (клас В за шкалою Чайлда — П'ю) печінковою недостатністю порівняно з пацієнтами з нормальною функцією печінки. Дослідження лікарського засобу у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (клас С за шкалою Чайлда — П'ю) не проводилося.
Вік.
При багаторазовому пероральному застосуванні фебуксостату не було відзначено суттєвих змін AUC фебуксостату та його метаболітів у пацієнтів літнього віку порівняно з молодими здоровими добровольцями.
Стать.
При багаторазовому пероральному застосуванні фебуксостату С max та AUC фебуксостату у жінок були на 24 % та 12 % відповідно вищими, ніж у чоловіків. Однак С max та AUC, скориговані за масою тіла, були схожі в обох групах, тому зміна дози фебуксостату залежно від статі не потрібна.
Клінічні характеристики.
Показання.
Фебуксостат Ксантіс 80 мг та Фебуксостат Ксантіс 120 мг
Застосовувати для лікування хронічної гіперурикемії при захворюваннях, що супроводжуються відкладанням кристалів уратів, у тому числі при наявності тофусів та/або подагричного артриту в даний час чи в анамнезі.
Фебуксостат Ксантіс 120 мг
Застосовувати для лікування та профілактики гіперурикемії у дорослих пацієнтів, які піддаються хіміотерапії з приводу гематологічних злоякісних новоутворень з помірним або високим ризиком синдрому лізису пухлини (СЛП).
Фебуксостат Ксантіс показаний дорослим пацієнтам.
Протипоказання.
Гіперчутливість до активної речовини або до будь-якої іншої допоміжної речовини лікарського засобу, зазначеної у розділі «Склад».
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Меркаптопурин/азатіоприн.
Відповідно до механізму своєї дії фебуксостат пригнічує ксантиноксидазу, тому супутнє застосування не рекомендується. Пригнічення ксантиноксидази може призводити до підвищення концентрації обох препаратів у плазмі і викликати токсичну реакцію. Дослідження взаємодії фебуксостату з препаратами (крім теофіліну), що метаболізуються ксантиноксидазою, не проводилися за участю людей.
Моделювальний та імітаційний аналіз даних доклінічного дослідження на щурах вказує на те, що у разі одночасного введення фебуксостату дози меркаптопурину/азатіоприну слід зменшити до 20 % або менше від раніше призначеної дози (див. розділ «Особливості застосування»).
Дослідження взаємодії фебуксостату під час іншої цитотоксичної хіміотерапії не проводилися. У ході опорного дослідження пацієнтам із СЛП з декількома режимами хіміотерапії призначався фебуксостат у дозі 120 мг, включаючи моноклональні антитіла. Однак під час цього дослідження взаємодії «лікарський препарат — лікарський препарат» і «лікарський препарат — захворювання» не досліджувалися. Тому можливість взаємодії з будь-якими цитотоксичними препаратами, що сумісно призначаються, виключати не можна.
Розиглітазон/ субстрати CYP2C8
Фебуксостат є слабким інгібітором CYP2C8 in vitro . В ході дослідження у здорових добровольців паралельне застосування 120 мг фебуксостату 1 раз на добу та одноразової перорально прийнятої дози розиглітазону 4 мг не впливало на фармакокінетику розиглітазону і його метаболіту N-дезметилрозиглітазону, що демонструє, що фебуксостат не пригнічує фермент CYP2C8 in vivo . Таким чином, одночасне введення фебуксостату і розиглітазону або інших субстратів CYP2C8 не вимагає корекції дози цих препаратів.
Теофілін.
Проведено дослідження взаємодії фебуксостату за участю здорових добровольців для оцінки впливу пригнічення ксантиноксидази на збільшення рівня теофіліну в циркулюючій крові, що спостерігалося з іншими інгібіторами ксантиноксидази. Результати дослідження показали, що при одночасному застосуванні фебуксостату у дозі 80 мг та теофіліну у дозі 400 мг не було жодних фармакокінетичних взаємодій або впливу на безпеку теофіліну. Таким чином, фебуксостат у дозі 80 мг можна застосовувати одночасно із теофіліном без особливих застережень. Даних щодо дози фебуксостату 120 мг немає.
Напроксен та інші інгібітори глюкуронізації.
Метаболізм фебуксостату залежить від активності ферменту УДФ-глюкуронілтрансферази. Лікарські засоби, що пригнічують процес глюкуронізації, наприклад нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ) та пробенецид, теоретично можуть впливати на виведення фебуксостату. У здорових добровольців при одночасному застосуванні фебуксостату та напроксену по 250 мг 2 рази на добу спостерігалося посилення дії фебуксостату (C max (максимальна концентрація) становить 28 %, AUC (площа під кривою) – 41 %, t 1/2 (період напіввиведення) – 26 %). У ході клінічних досліджень застосування напроксену та інших НПЗЗ/ інгібіторів ЦОГ-2 не супроводжувалося клінічно значущим збільшенням побічних реакцій.
Фебуксостат можна одночасно застосовувати з напроксеном без зміни їх дози.
Індуктори глюкуронізації.
Потужні індуктори ферменту УДФ-глюкуронілтрансферази можуть посилювати метаболізм та зменшувати ефективність фебуксостату. У пацієнтів, які застосовують потужні індуктори глюкуронізації, рекомендується контролювати рівень сечової кислоти у плазмі через 1–2 тижні одночасної терапії. При відміні індуктора глюкуронізації можливе підвищення рівня фебуксостату у плазмі.
Колхіцин/індометацин/гідрохлоротіазид/варфарин.
Фебуксостат можна одночасно застосовувати з колхіцином або індометацином без зміни дози препаратів.
Також не потрібно змінювати дозу фебуксостату при одночасному застосуванні з гідрохлоротіазидом.
Одночасне застосування фебуксостату з варфарином не вимагає зміни дози останнього. Застосування фебуксостату (80 мг або 120 мг один раз на добу) з варфарином у здорових добровольців не впливає на фармакокінетику останнього. Одночасне застосування з фебуксостатом також не впливало на міжнародне нормалізоване відношення (МНВ) та активність фактора VІІ.
Дезипрамін/ субстрати CYP2D6.
За даними, отриманими in vitro, фебуксостат є слабким інгібітором CYP2D6. У ході досліджень за участю здорових добровольців, які отримували 120 мг фебуксостату 1 раз на добу, спостерігалося збільшення AUC дезипраміну (субстрат CYP2D6) на 22 %, що свідчить про слабку пригнічувальну дію фебуксостату на фермент CYP2D6 in vivo .
Таким чином, при одночасному застосуванні фебуксостату та субстратів CYP2D6 немає необхідності змінювати їх дози.
Антацидні засоби.
При одночасному застосуванні з антацидами, що містять магнію гідроксид та алюмінію гідроксид, відмічається затримка всмоктування фебуксостату (приблизно на 1 годину) та зменшення С max на 32 %, однак AUC фебуксостату суттєво не змінюється, тому фебуксостат можна застосовувати із антацидними засобами.
Особливості застосування.
Серцево-судинні захворювання.
Лікування хронічної гіперурикемії
Пацієнтам із попередніми серйозними серцево-судинними захворюваннями (наприклад з інфарктом міокарда, інсультом або нестабільною стенокардією) не слід призначати лікування фебуксостатом, за винятком випадків, коли немає інших належних варіантів терапії.
У дослідженнях APEX та FACT у загальній групі застосування фебуксостату спостерігалося збільшення кількості порушень з боку серцево-судинної системи порівняно з групою алопуринолу (у т. ч. летальний наслідок у зв'язку із серцево-судинним захворюванням, нелетальний інфаркт міокарда, нелетальний інсульт): 1,3 порівняно із 0,3 випадку на 100 пацієнто-років, — на відміну від дослідження CONFIRMS (детальний опис дослідження див. у розділі «Фармакодинаміка»). Частота порушень з боку серцево-судинної системи, про які повідомлялося у комбінованих дослідженнях фази 3 (дослідження APEX, FACT та CONFIRMS), становила 0,7 порівняно із 0,6 випадку на 100 пацієнто-років. В рамках довгострокових широкомасштабних досліджень частота серцево-судинних порушень становила 1,2 та 0,6 випадку на 100 пацієнто-років у групах фебуксостату та алопуринолу відповідно. Відмінності не були статистично достовірні, причинно-наслідковий зв'язок між вказаними порушеннями та застосуванням фебуксостату був відсутній. Факторами ідентифікованого ризику у таких пацієнтів були захворювання, що виникли в результаті атеросклерозу та/або інфаркту міокарда або застійної серцевої недостатності, в анамнезі.
У післяреєстраційному дослідженні CARES (детально див. у розділі «Фармакодинаміка») частота ТНССЯ була схожа у групах фебуксостату та алопуринолу (СР 1,03; 95 % ДІ 0,89—1,21), але спостерігався вищий рівень частоти смертей від серцево-судинних захворювань (4,3 % проти 3,2 % пацієнтів; ЧСС 1,34; 95 % ДІ 1,03—1,73).
Профілактика і лікування гіперурикемії у пацієнтів із ризиком розвитку СЛП
Пацієнти, які піддаються хіміотерапії з приводу гематологічних злоякісних новоутворень з помірним або високим ризиком СЛП та застосовують фебуксостат, при наявності клінічних показань потребують нагляду кардіолога.
Алергія/гіперчутливість на лікарські засоби.
У межах постмаркетингового нагляду були рідкісні повідомлення про серйозні алергічні реакції/ реакції гіперчутливості, у тому числі про загрозливий для життя синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз та гострі анафілактичні реакції/шок. У більшості випадків такі реакції спостерігалися протягом першого місяця застосування фебуксостату. У кількох пацієнтів спостерігалися порушення ниркової функції та/або гіперчутливість до алопуринолу в анамнезі. Тяжкі реакції гіперчутливості, у тому числі медикаментозна реакція з еозинофілією і системними симптомами (DRESS-синдром), в деяких випадках були пов'язані з лихоманкою, гематологічною, нирковою або печінковою недостатністю.
Пацієнти повинні бути проінформовані про ознаки та симптоми гіперчутливості/алергії, і вони потребують спостереження щодо розвитку таких реакцій. При появі серйозних алергічних реакцій/ реакцій гіперчутливості, синдрому Стівенса — Джонсона в тому числі, застосування фебуксостату треба негайно припинити, оскільки раннє припинення застосування покращує прогноз. Якщо у пацієнта виникла алергічна реакція/ реакція гіперчутливості, у тому числі синдром Стівенса — Джонсона, або гострі анафілактичні реакції/шок, то повторне призначення фебуксостату протипоказано.
Загострення (напад) подагри.
Лікування фебуксостатом слід розпочинати тільки у період після загострення хвороби. Фебуксостат може спровокувати напад подагри на початку лікування за рахунок зміни рівня сечової кислоти у сироватці через вихід уратів із депо. На початку лікування фебуксостатом рекомендується призначити нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ) або колхіцин на термін не менше 6 місяців для профілактики нападів подагри.
У разі розвитку нападу подагри на тлі застосування фебуксостату лікування продовжують. Одночасно проводять відповідну індивідуальну терапію загострення подагри. При тривалому застосуванні фебуксостату частота та тяжкість нападів подагри зменшуються.
Відкладення ксантинів.
У пацієнтів з прискореним утворенням уратів (наприклад на тлі злоякісних новоутворень та їх лікування або при синдромі Леша — Ніхана) можливе суттєве збільшення абсолютної концентрації ксантинів у сечі, що у рідкісних випадках супроводжується їх відкладенням у сечовивідних шляхах. Цього не спостерігалося в опорному клінічному дослідженні фебуксостату при СЛП. Через обмеженість досвіду застосування фебуксостат не показаний пацієнтам при синдромі Леша — Ніхана.
Меркаптопурин/азатіоприн.
Фебуксостат не рекомендується застосовувати пацієнтам, які одночасно отримують меркаптопурин/азатіоприн, оскільки інгібування ксантиноксидази фебуксостатом може спричинити підвищення концентрації меркаптопурину/азатіоприну в плазмі крові, що може призвести до сильної токсичності. Ніяких досліджень взаємодії у людей не проводилося.
Якщо комбінації не уникнути, рекомендується зменшити дозу меркаптопурину/азатіоприну. На основі моделювання та імітаційного аналізу даних доклінічного дослідження на щурах, при одночасному застосуванні фебуксостату дозу меркаптопурину/азатіоприну слід зменшити до 20 % або менше попередньо призначеної дози, щоб уникнути можливих гематологічних впливів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Стан пацієнта слід ретельно контролювати, а дозу меркаптопурину/азатіоприну потрібно згодом коригувати на основі оцінки терапевтичної відповіді та настання можливих токсичних ефектів.
Пацієнти, які перенесли трансплантацію органів.
Досвіду застосування фебуксостату цій категорії пацієнтів немає, тому застосування препарату не показано.
Теофілін.
Одноразове одночасне застосування фебуксостату у дозі 80 мг та теофіліну у дозі 400 мг не показало жодних фармакокінетичних взаємодій. Фебуксостат у дозі 80 мг можна застосовувати одночасно із теофіліном без ризику підвищення концентрацій теофіліну у плазмі. Даних щодо дози фебуксостату 120 мг немає.
Захворювання печінки.
У ході комбінованої фази 3 клінічних досліджень у 5,0 % пацієнтів, які отримували фебуксостат, спостерігалися незначні зміни печінкових показників, тому рекомендується перевіряти функціональні печінкові показники до призначення фебуксостату та під час лікування при наявності показань.
Захворювання щитовидної залози.
У 5,5 % пацієнтів, які отримували фебуксостат протягом тривалого часу, спостерігалося підвищення показника ТТГ (> 5,5 мкМО/мл) під час довгострокових відкритих розширених досліджень. Тому лікарський засіб слід з обережністю застосовувати пацієнтам з порушенням функції щитовидної залози.
Лактоза.
Лікарський засіб містить лактозу. Пацієнтам із рідкісними спадковими захворюваннями, пов'язаними з непереносимістю галактози, недостатністю лактази Лаппа або порушенням всмоктування глюкози/галактози, препарат не показаний.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність
Обмежений досвід застосування фебуксостату під час вагітності свідчить про відсутність несприятливого впливу на перебіг вагітності та здоров'я плода/новонародженого. У ході досліджень на тваринах не було помічено його прямого або непрямого побічного впливу на перебіг вагітності, розвиток ембріона/плода та перебіг пологів. Потенційний ризик для людини невідомий. Фебуксостат не слід застосовувати під час вагітності.
Годування груддю
Невідомо, чи проникає фебуксостат у грудне молоко людини. Дослідження на тваринах показали, що фебуксостат проникає у грудне молоко та негативно впливає на розвиток новонароджених, яких годують цим молоком. Ризик потрапляння препарату в грудне молоко не може бути виключений. Фебуксостат не слід застосовувати у період годування груддю.
Фертильність
Дослідження фертильності на тваринах при застосуванні у дозі 48 мг/кг/добу не виявили залежності побічних реакцій від дози. Дія фебуксостату на репродуктивну функцію людини невідома.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Були повідомлення про розвиток сонливості, запаморочення, парестезій та порушення чіткості зору на тлі застосування фебуксостату. Тому пацієнтам, які застосовують фебуксостат, рекомендується бути обережними при керуванні автотранспортними засобами та роботі з іншими механізмами до того часу, поки вони не будуть впевнені у відсутності вищезазначених побічних реакцій.
Спосіб застосування та дози.
Дозування
Подагра .
Рекомендована доза фебуксостату становить 80 мг 1 раз на добу перорально, незалежно від прийому їжі. Якщо концентрація сечової кислоти в сироватці крові перевищує 6 мг/дл (357 мкмоль/л) після 2–4 тижнів лікування, слід розглянути підвищення дози фебуксостату до 120 мг 1 раз на добу. Ефект лікарського засобу виявляється досить швидко, що робить можливим повторне визначення концентрації сечової кислоти через 2 тижні. Метою лікування є зменшення концентрації сечової кислоти у сироватці та підтримка її на рівні менше 6 мг/дл (357 мкмоль/л).
Тривалість профілактики нападів подагри рекомендована не менше 6 місяців.
Синдром лізису пухлини (СЛП).
Рекомендована доза фебуксостату становить 120 мг один раз на добу перорально, незалежно від прийому їжі.
Застосування фебуксостату слід розпочинати за два дні до початку цитотоксичної терапії і продовжувати щонайменше 7 діб; однак тривалість терапії можна подовжити до 9 діб відповідно до тривалості хіміотерапії та клінічної оцінки.
Пацієнти літнього віку.
Для цієї категорії пацієнтів корекція дози не потрібна.
Ниркова недостатність.
У пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) ефективність та безпеку лікарського засобу вивчено недостатньо. Пацієнтам із порушенням функції нирок легкого або помірного ступеня корекція дози не потрібна.
Печінкова недостатність.
Дослідження ефективності та безпеки фебуксостату у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (клас С за шкалою Чайлда — П'ю) не проводилося.
Подагра. При порушенні функції печінки легкого ступеня рекомендована доза становить 80 мг. Досвід застосування лікарського засобу при порушенні функції печінки помірного ступеня обмежений.
Синдром лізису пухлини (СЛП). Із опорного дослідження фази 3 (FLORENCE) були виключені тільки суб'єкти із печінковою недостатністю тяжкого ступеня. Для пацієнтів, які були включені в дослідження, корекція дози у зв'язку із станом функцій печінки не потрібна.
Спосіб застосування
Для перорального застосування.
Фебуксостат Ксантіс застосовується перорально, незалежно від прийому їжі.
Діти.
Безпека та ефективність застосування фебуксостату дітям (віком до 18 років) не встановлені. Дані щодо застосування відсутні.
Передозування.
У разі передозування показана симптоматична та підтримувальна терапія.
Побічні реакції.
Найчастішими побічними реакціями у клінічних дослідженнях (4072 пацієнти, що застосовували дозу від 10 мг до 300 мг) та в процесі постмаркетингового нагляду у пацієнтів з подагрою були загострення (напади) подагри, порушення функції печінки, діарея, нудота, головний біль, висипання та набряки. Ці побічні реакції мали у більшості випадків легкий або середній ступінь тяжкості. Під час постмаркетингового нагляду були повідомлення про рідкісні випадки серйозних реакцій гіперчутливості на фебуксостат, подекуди із системними реакціями, та про рідкісні випадки раптової серцевої смерті.
Частоту нижченаведених побічних реакцій фебуксостату класифіковано таким чином: часто (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100) та рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000). Частота розвитку побічних реакцій ґрунтується на результатах досліджень та постмаркетингового досвіду застосування фебуксостату пацієнтам із подагрою.
У кожній групі за частотою розвитку побічні реакції представлено у порядку зменшення ступеня тяжкості.
Таблиця 2. Побічні реакції, що спостерігалися у фазі 3 комбінованих розширених довгострокових досліджень та в період постмаркетингового спостереження у пацієнтів із подагрою.
З боку крові та лімфатичної системи | Рідко Панцитопенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз* |
З боку імунної системи | Рідко Анафілактичні реакції*, гіперчутливість до препарату* |
З боку ендокринної системи | Нечасто Підвищення рівня тиреостимулюючого гормону крові |
З боку органів зору | Рідко Затуманений зір |
З боку харчування та обміну речовин | Часто*** Загострення (напади) подагри Нечасто Цукровий діабет, гіперліпідемія, зниження апетиту, збільшення маси тіла Рідко Зниження маси тіла, підвищення апетиту, анорексія |
З боку психіки | Нечасто Зниження лібідо, безсоння Рідко Нервозність |
З боку нервової системи | Часто Головная боль Нечасто Запаморочення, парестезії, геміпарез, сонливість, зміна смакового сприйняття, гіпестезія, послаблення нюху |
З боку органу слуху та лабіринту | Рідко Шум у вухах |
З боку серцевої системи | Нечасто Фібриляція передсердь, відчуття серцебиття, відхилення від норми на ЕКГ, блокада лівої ніжки пучка Гіса (див. розділ «Синдром лізису пухлини» нижче), синусова тахікардія (див. розділ «Синдром лізису пухлини» нижче) Рідко Раптова серцева смерть* |
З боку судинної системи | Нечасто Артеріальна гіпертензія, припливи, припливи з відчуттям жару, кровотечі (див. «Синдром лізису пухлини» нижче) |
З боку дихальної системи | Нечасто Задишка, бронхіт, інфекції верхніх дихальних шляхів, кашель |
З боку шлунково-кишкового тракту | Часто Діарея**, нудота Нечасто Біль у животі, здуття живота, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, блювання, сухість у роті, диспепсія, запор, часті випорожнення, метеоризм, дискомфорт у шлунку або кишечнику Рідко Панкреатит, виразки в ділянці рота |
З боку печінки та жовчовивідних шляхів | Часто Порушення функції печінки** Нечасто Жовчнокам'яна хвороба Рідко Гепатит, жовтяниця*, печінкова недостатність* |
З боку шкіри та підшкірно-жирової тканини | Часто Висипання (у тому числі висипання з більш низькою частотою виникнення, див. нижче) Нечасто Дерматит, кропив'янка, свербіж, зміна забарвлення шкіри, пошкодження шкіри, петехії, плямисті висипи, макулопапульозні висипи, папульозні висипи Рідко Токсичний епідермальний некроліз*, синдром Стівенса — Джонсона*, ангіонабряк*, медикаментозна реакція з еозинофілією та системними симптомами*, генералізовані висипи (серйозні)*, еритема, ексфоліативні висипи, фолікулярні висипи, везикульозні висипи, пустульозні висипи, сверблячі висипи*, еритематозні висипи, короподібні висипи, алопеція, підвищена пітливість |
З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини | Нечасто Біль у суглобах, артрит, біль у м'язах, скелетно-м'язовий біль, слабкість у м'язах, судоми м'язів, скутість м'язів, бурсит Рідко Рабдоміоліз*, скутість суглобів, скелетно-м'язова скутість |
З боку нирок та сечовивідних шляхів | Нечасто Ниркова недостатність, сечокам'яна хвороба, гематурія, полакіурія, протеїнурія Рідко Тубулоінтерстиціальний нефрит*, наполегливі позиви до сечовипускання |
З боку репродуктивної системи та молочних залоз | Нечасто Еректильна дисфункція |
З боку організму загалом | Часто Набряки Нечасто Підвищена втомлюваність, біль у грудях, відчуття дискомфорту у грудях Рідко Спрага |
Додаткові методи досліджень | Нечасто Підвищення рівня амілази у крові, зменшення кількості тромбоцитів, зменшення кількості лейкоцитів у крові, зменшення кількості лімфоцитів у крові, підвищення рівня креатину в крові, підвищення рівня креатиніну у крові, зниження рівня гемоглобіну крові, підвищення рівня сечовини в крові, підвищення рівня тригліцеридів у крові, підвищення рівня холестерину в крові, зниження гематокриту, підвищення рівня лактатдегідрогенази (ЛДГ) у крові, підвищення рівня калію у крові Рідко Підвищення рівня глюкози у крові, подовження активованого часткового тромбопластинового часу, зниження кількості еритроцитів у крові, підвищення рівня лужної фосфатази у крові, підвищення рівня креатинфосфокінази у крові* |
* Побічні реакції, що спостерігалися в межах постмаркетингового спостереження.
** Діарея та відхилення результатів функціональних проб печінки від норми, які вимагали терапії, що спостерігалися в дослідженнях фази 3, розвивалися частіше у пацієнтів, які отримували супутню терапію колхіцином.
*** Див. розділ «Фармакодинаміка» щодо частоти загострень (нападів) подагри, що спостерігалися у фазі 3 індивідуальних рандомізованих контрольованих досліджень.
Опис окремих побічних реакцій.
У межах постмаркетингового нагляду були повідомлення про рідкісні випадки серйозних реакцій гіперчутливості на фебуксостат, у тому числі синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз та анафілактичні реакції/шок. Синдром Стівенса — Джонсона та токсичний епідермальний некроліз характеризується прогресуючим шкірним висипанням з бульозним ураженням шкіри або слизових оболонок та подразненням слизової оболонки очей. Реакції гіперчутливості на фебуксостат можуть проявлятися такими симптомами: шкірними реакціями, що характеризуються інфільтрованими макуло-папульозними висипами, генералізованими або ексфоліативними висипами, а також ураженнями шкіри, набряком обличчя, гарячкою, гематологічними порушеннями, такими як тромбоцитопенія та еозинофілія, та ураженням окремих органів (печінка та нирки, у тому числі тубулоінтерстиціальний нефрит).
Загострення (напади) подагри зазвичай спостерігалися невдовзі після початку лікування та протягом перших місяців лікування. Частота нападів подагри знижувалася з часом. При застосуванні фебуксостату рекомендується профілактика гострих нападів подагри.
Синдром лізису пухлини
В ході рандомізованого, подвійно сліпого опорного дослідження фази 3 FLORENCE (FLO-01), у якому порівнювали фебуксостат та алопуринол (346 пацієнтів, які піддавалися хіміотерапії з приводу гематологічних злоякісних новоутворень з помірним або високим ризиком СЛП), тільки у 22 (6,4 %) пацієнтів спостерігалися побічні реакції, а саме у 11 (6,4 %) пацієнтів у кожній групі лікування. Більшість побічних реакцій були легкого або помірного ступеня.
У цілому в ході дослідження FLORENCE жодних додаткових підозр щодо безпеки застосування фебуксостату пацієнтам із подагрою не було, за винятком трьох нижчезазначених побічних реакцій (див. табл. 2).
Порушення з боку серцевої системи:
Нечасто: блокада лівої ніжки пучка Гіса, синусова тахікардія.
Порушення з боку судинної системи:
Нечасто: кровотечі.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції
Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу відіграють важливу роль. Це дає змогу продовжувати спостереження за співвідношенням користі/ризику при застосуванні лікарського засобу. Працівники охорони здоров'я повинні повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції.
Термін придатності. 3 роки.
.
Умови зберігання.
Для лікарського засобу не вимагається спеціальних умов зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 7 таблеток, вкритих плівковою оболонкою, у блістері; по 4 або по 8, або по 12 блістерів у картонній коробці.
Категорія відпуску.
За рецептом.
Виробники.
Фарматен СА.
Фарматен Інтернешенл СА.
Місцезнаходження виробників та адреси місця провадження їхньої діяльності.
Дервенакіон 6, Палліні Аттікі, 153 51, Греція.
Індастріал Парк Сейпс Родопі Префекчер, Блок №5, Родопі, 69300, Греція
ФЕБУКСОСТАТ
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа