Личный кабинет
ФЕСГО раствор для инъекций 1200мг+600мг фл. 15мл №1
rx
Код товара: 878676
Производитель: Roche (Швейцария)
1 000,00 RUB
нет в наличии
Сообщить когда товар появиться в наличии
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного продукта
Fesgo
Песго
Хранилище:
Активное вещество: pertuzumab, trastuzumab;
1 флакон содержит пертузумаб 600 мг и доверие 600 мг в 10 мл;
1 бутылка содержит пертузумаб 1200 мг и доверие 600 мг в 15 мл;
Экспцинаты : гиалуронидаза человека (Rhuph20), L-Heistidine, моногидрат гидрохлорида L-Heistidine, α, дигидрат α-трагалозы, сахароза, полисорбат 20, L-Metionine, вода для инъекции.
Дозировка формы. Решение для инъекции.
Основные физико -химические свойства: жидкость от прозрачной до опалецирования, от бесцветного до слегка коричневого.
Фармакотерапевтическая группа. Противоопухолевые агенты. Комбинированные противоопухолевые препараты. Пертузумаб и доверие.
ATH CODE L01X Y02.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
FESGO ® содержит пертузумаб и титузумаб, которые обеспечивают его терапевтический эффект, и альфа -воргиалюронидазу, фермент, используемый для увеличения дисперсии и поглощения комбинированных лекарств с подкожным введением.
Передтузумаб и доверие являются рекомбинантными гуманизированными моноклональными антителами класса IgG1, целью которого являются рецепторы эпидермального фактора роста человека 2 (HER2). Оба активных вещества связываются с различным субдоменом HER2 без соревнования и имеют дополнительные механизмы для тревоги HER2:
Персизумаб избирательно взаимодействует с доменом внеклеточного димеризации (субдомен II) HER2 и, таким образом, блокирует лиганд-зависимый HER2 с другими белками ее семейства, включая рецепторы эпидермального фактора роста (EGFR), HER3 и HER4. В результате пертузумаб ингибирует передачу внутриклеточных сигналов, инициируемых лигандом в двух основных путях: митоген-активированная протеинкиназа (MAR) и фосфоинозитид-3-киназы (PI3K). Ингибирование этих сигнальных путей может остановить рост клеток и апоптоз, соответственно.
Трастузумаб связывается с поддодом IV внеклеточного домена белка HER2, чтобы подавить лиганд-зависимую HER2-опосредованную пролиферацию и выживание опухолевых клеток человека с HER2 Hyperexpression.
Кроме того, оба активных вещества опосредуют антитело -зависимую клеточную цитотоксичность (ADCC). ADCC Pertuzumab и Trustuzumab in vitro направлены главным образом на опухолевых клетках с HER2 -гиперкрессией по сравнению с опухолевыми клетками без HER2 Hyperexpression.
Фармакокинетика.
Результаты изучения FC для первичной конечной точки C Min Pertuzumab в цикле 7 (т. Е. До введения препарата в цикле 8) продемонстрировали не менее эффективность пертузумаба в Fesgo ® (средний геометрический 88,7 мкг/мл) по сравнению с пертузумабом для внутри. Средний геометрический 72,4 мкг/мл) с соотношением среднего геометрического 1,22 (90 % DI: 1,14-1,31). Более низкая граница двусторонней 90 % доверительного интервала для отношения средних геометрических значений пертузумаба в Fesgo ® и pertuzumab для внутривенного введения составила 1,14, то есть выше предопределенного предела 0,8.
Результаты изучения FC для вторичной конечной точки C MI MIN доверие в цикле 7 (т. Е. Перед введением препарата в цикле 8) продемонстрировали, по крайней мере, геометрические 43,2 мкг/мл) с соотношением среднего геометрического 1,33 (90 % DI: 1,24-1,43).
Поглощение
Максимальная медицинская концентрация в сыворотке (c max ) pertuzumab в Fesgo ® и время до максимальной концентрации (t max ) составила 157 мкг/мл и 3,82 дня соответственно. Согласно результатам популяции FK, абсолютная биодоступность составила 0,712, а скорость поглощения первого порядка (Ka) - 0,348 (L/день).
Max Median Trustuzumab в Fesgo ® и T Max составлял 114 мкг/мл и 3,84 дня соответственно. Согласно результатам населения FK, абсолютная биодоступность составила 0,771 и ка - 0,404 (L/день).
Распределение
Согласно результатам анализа популяции, объем центрального (v C ) распределения Pertuzumab Soidment в рамках Fesgo ® у типичного пациента составлял 2,77 литра.
Согласно результатам популяции анализа, V -CAPARTMent Trustuzumab для подкожного введения у типичного пациента составлял 2,91 литра.
Метаболизм
Метаболизм FESGO ® не был непосредственно изучен. Метаболизм антител проводится в основном катаболизмом.
Устранение
Согласно результатам анализа популяции, клиренс пертузумаба в FESGO ® составлял 0,163 л/день, а половина жизни (T 1/2 ) составляла приблизительно 24,3 дня.
Согласно результатам популяции анализа, разрешение доверия в рамках препарата Fesgo ® составило 0,111 л/день. Концентрация трастузумаба <1 мкг/мл (приблизительно 3 % прогнозируется в C MIN, SS или приблизительно 97 % промывки) достигается не менее 95 % пациентов через 7 месяцев после последнего введения.
Специальные группы пациентов
Пожилые пациенты
Изучение фармакокинетики препарата Fesgo ® у пожилых пациентов не было проведено.
В популяции FC анализ пертузумаба как часть Fesgo ® и Pertuzumab для внутривенного введения не был значительно влияет на возраст на FC Pertuzumab.
В популяции FC анализ доверия для подкожного или внутривенного введения показал, что возраст не влияет на распределение тразумаба.
Нарушение функции почек
Изучение фармакокинетики препарата Fesgo ® у пациентов с нарушением функции почек не проводилось.
На основании популяции FK анализ пертузумаба в Fesgo ® и Pertuzumab для внутривенного введения показал, что почечные нарушения не влияют на воздействие пертузумаба; Однако только ограниченные данные пациентов с тяжелой почечной дисфункцией были включены в фармакокинетический анализ популяции.
В популяции FC анализ трастузумаба для подкожного или внутривенного введения был показан, что нарушение почечной функции не влияет на распределение трастузумаба.
Нарушенная функция печени
Официальные исследования ФК у пациентов с нарушением функции печени не были выполнены. Основываясь на популяции пертузумаба, анализ Pessgo ® показал, что мягкая дисфункция печени не повлияла на воздействие пертузумаба. Однако только ограниченные данные пациентов с нарушением функции печени были включены в анализ FC популяции. Молекулы IgG1, такие как пертузумаб и доверие, катаболизируются широко распространенными протеолитическими ферментами, распространение которых не ограничено тканью печени. Следовательно, маловероятно, что изменения в функции печени влияют на устранение пертузумаба и доверия.
Клинические характеристики.
Индикация.
Ранний рак молочной железы (PRMZ)
Препарат FESGO ® показан для использования в сочетании с химиотерапией для:
неоадъювантная терапия взрослых пациентов с HER2-позитивным местно широко распространенным, воспалительным или ранним раком молочной железы с высоким риском рецидива;
Адъювантная терапия взрослых пациентов с HER2-позитивным ранним раком молочной железы с высоким риском рецидива.
Метастатический рак молочной железы (MRMZ)
FESGO ® показан для использования в сочетании с доцетакселом для лечения взрослых пациентов с HER2-позитивным метастатическим или локально замедленным раком молочной железы, которые ранее не получали анти-HER2-терапию или химиотерапию при метастатическом заболевании.
Противопоказание.
Гиперчувствительность к активным веществам или любым наполнителям, упомянутым в разделе «Композиция».
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействий.
Никаких исследований с другими лекарствами не было изучено.
Пертузумаб
Не было никакого фармакокинетического взаимодействия между пертузумабом и доверием или пертузумабом и доцетакселом 37 участников субъекта, проведенного в рамках рандомизированного базового обследования клеопатры с участием пациентов с метастатическим раком молочной железы. Кроме того, результаты фармакокинетического анализа популяции не наблюдали признаков взаимодействия между пертузумабом и доверием или между пертузумабом и доцетакселом. Это отсутствие взаимодействия между этими препаратами было подтверждено фармакокинетическими данными из исследований неосфере и афайн.
В пяти исследованиях изучалось влияние пертузумаба на фармакокинетику одновременно используемых цитотоксических агентов: доцетаксел, паклитаксел, гемцитабин, капецитабин, карбоплатин и эрлотиниб. Нет данных о фармакокинетическом взаимодействии между пертузумабом и любым из этих препаратов. Фармакокинетика пертузумаба в этих исследованиях была сопоставимой с наблюдаемым в исследованиях монотерапии.
Трастузумаб
Не было никаких соответствующих исследований взаимодействия с другими лекарствами. Не было никаких клинически значимых взаимодействий в сопутствующем использовании между трастузумабом и лекарствами, используемыми в клинических испытаниях.
Влияние трастузумаба на фармакокинетику других противоопухолевых агентов
Фармакокинетические данные, полученные во время исследований BO15935 и M77004 у женщин с HER2-позитивным метастатическим раком молочной железы, показали, что воздействие паклитаксела и доксорубицина (и их основные метаболиты-6-α-гидроксилпаклиты, и дарбиткулики, и выполняют rus trastuzum (нагруженная доза, и дарбиткулики, и выполняют rus 8 мг/кг или 4 мг/кг с последующей инъекцией 6 мг/кг соответственно каждые 3 недели или 2 мг/кг каждую неделю). Тем не менее, трастузумаб может увеличить общее воздействие одного метаболита доксорубицина (7-дезокси-13-дигидро-дероксурубицинон, D7D). Биодоступность метаболита D7D и клиническая важность увеличения этого метаболита не были обнаружены.
Данные, полученные в несравненном исследовании JP16003 TRUSUMAB (4 мг/кг, внутривенно нагружающую дозу и 2 мг/кг, не внутривенно еженедельно) и доцетаксел (60 мг/м 2 внутри, что одновременное использование трастузумаба не повлияло на фармакокинетику одиночной дозы. доцетаксел. В ходе JP19959 Sember исследование BO18255 (TOGA) с участием мужчин японского национальности с широко распространенным раком желудка изучало фармакокинетику капецитабина и цисплатина при использовании или без грузовика. Результаты этого исследования показывают, что воздействие биологически активных метаболитов (например, 5-FU) капецитабина не изменилось при одновременном использовании цисплатина или с одновременным использованием цисплатина и трастузумаба. Однако более высокие концентрации и более длинная половина капецитабина были продемонстрированы при использовании с трастузумабом. Данные также указывают на то, что на фармакокинетика цисплалатина не влияли одновременное использование капецитабина или сопутствующее использование капецитабина и трастузумаба.
Фармакокинетические данные, полученные в ходе исследования H4613G/GO01305 с участием пациентов с метастатическим или местно распространенным HER2-позитивным раком, указывают на то, что доверие не влияет на фармакокинетику карбопластирования.
Эффект
При сравнении смоделированной концентрации трастузумаба в сыворотке после монотерапии трастузумаба (доза нагрузки 4 мг/кг; 2 мг/кг каждую неделю внутривенно) и концентрация в сыворотке у японской национальности у женщин с HER2-Postior the Pharmacokinetic эффекта одновременного использования доцекелела ON ON Фармакокинетика Трусумаба была выявлена. Сравнение результатов фармакокинетики двух исследований фазы II (BO15935 и M77004) и одного исследования фазы III (H0648G), в котором пациенты получали одновременное лечение трастузумаба и паклитаксела и два фазы -19 -229 исследования. Из женщин с HER2-позитивным метастатическим раком молочной железы это указывает на то, что индивидуальная и средняя минимальная концентрация сывороточного трисумаба варьируется в исследованиях, но нет четкого влияния одновременного использования паклитаксела на фармакокинетику TrusMab.
При сравнении с FC Trastuzumab, полученным в ходе исследования M77004, в котором женщины с HER2-позитивным метастатическим раком молочной железы в одно и то же время лечили трастузумабом, паклиткселом и доксорубицином, с данными Trastuzumab FC. или паклитаксел (исследование H0648G), отсутствие воздействия доксорубицина и паклитаксела на фармакокинетике трастузумаба.
Фармакокинетические данные, полученные в ходе исследования H4613G/GO01305, показывают, что карбоплатин не влияет на фармакокинетику Trlectuzumab.
Одновременное назначение анастрозола не повлияло на фармакокинетику трастузумаба.
Особенности приложения.
Отслеживание
Чтобы улучшить качество отслеживания биологических препаратов, необходимо документировать название и количество серии лекарственных продуктов, которые вводятся четко и четко.
Дисфункция левого желудочка (включая застойную сердечную недостаточность)
На фоне использования лекарств, которые блокируют активность HER2, включая пертузумаб и доверие, произошло снижение фракции выброса левого желудочка (FVLSH). Частота симптоматической систолической дисфункции левого желудочка (застойная сердечная недостаточность) была выше у пациентов, которые получали лечение пертузумабом в сочетании с трастузумабом и химиотерапией по сравнению с пациентами, которые использовались трастузумабом и химиотерапией. Большинство случаев симптоматической сердечной недостаточности наблюдались в адъювантном режиме у пациентов, которые получали химиотерапию химиотерапией химиотроциклина антрациклина (см. Побочные эффекты). Основываясь на результатах внутривенных исследований пертузумаба в сочетании с трастузумабом и химиотерапией у пациентов, получающих предварительную терапию антрациклина или предварительную лучевую терапию в груди, риск снижения FVL может быть выше.
Пациенты с серьезными сердечными заболеваниями или в анамнезе сердечных заболеваний, желудочкообразной дишгитмией или факторами риска для желудочковых дишгитмий были исключены из основного клинического клинического исследования (нео-) лечения Aidwate PRMZ с использованием Fesgo ® (Federica).
Использование FESGO ® не было изучено у пациентов с FVL для лечения <55 % (ранний рак молочной железы) или <50 % (метастатический рак молочной железы); история застойной сердечной недостаточности; Условия, при которых функция левого желудочка (неконтролируемая гипертония, недавно передаваемое инфаркт миокарда, серьезные сердечные аномалии, нуждающиеся в лечении, или предварительная обработка антрациклинами с кумулятивным дорубицином или эквивалентным препаратом> 360 мг> 360 мг. Кроме того, использование пертузумаба в сочетании с пациентами с трастузумабом с уменьшением FVL до <50 % во время предыдущей адъювантной терапии доверия.
FVL должны быть оценены до назначения FESGO ® и регулярно во время лечения (например, один раз во время неоадъювантного лечения и каждые 12 недель с адъювантным режимом или лечением метастатического рака), чтобы убедиться, что FVL находятся в пределах нормальных значений. Если FVL уменьшаются, как указано в разделе «Метод использования и дозы» и не улучшился и не уменьшился во время последующего обследования, необходимо тщательно рассмотреть прекращение использования FESGO ® , за исключением случаев, когда это выгода для человека Пациент превышает риск.
Риск осложнений от сердца должен быть тщательно проанализирован и сбалансирован, принимая во внимание медицинскую потребность каждого пациента перед использованием Fesgo ® с лекарственными средствами AnthracyCline. Учитывая фармакологический эффект препаратов, направленных на препараты HER2 и антрациклин, можно ожидать, что риск токсичности сердца может быть выше при одновременном использовании FESGO ® и антрациклинов по сравнению с их последовательным использованием.
Последовательное использование FESGO ® (в сочетании с тактаном) было изучено после доксорубицина в качестве компонента двух схем на основе антрациклиновых схем в исследованиях Aphinity и Berenice. Тем не менее, существуют лишь ограниченные данные о безопасности одновременного использования пертузумаба для внутривенного введения в сочетании с трастузумабом и антрациклином. У дослідженні TRYPHAENA пертузумаб для внутрішньовенного введення у комбінації з трастузумабом застосовувався одночасно з епірубіцином як частиною схеми FEC (5-фторурацил, eпірубіцин, циклофосфамід) (див. розділ «Побічна реакція»). Лікування отримували лише пацієнти, які раніше не застосовували хіміотерапію, і вони отримували низьку кумулятивну дозу епірубіцину (до 300 мг/м 2 ). У цьому дослідженні кардіологічна безпека була подібною до такої, що спостерігалася у пацієнтів, які отримували аналогічний режим, однак при цьому пертузумаб застосовувався послідовно (після хіміотерапії за схемою FEC).
Реакції, пов'язані з ін'єкцією/ інфузійні реакції
Застосування лікарського засобу Фесго ® асоціювалось із реакціями, пов'язаними з ін'єкцією (див. розділ «Побічні реакції»). Реакції, пов'язані з ін'єкцією, були визначені як будь-яка системна реакція із такими симптомами, як лихоманка, озноб, головний біль, вірогідно, внаслідок вивільнення цитокінів, що відбувається протягом 24 годин після введення лікарського засобу Фесго ® . Рекомендується ретельне спостереження за станом пацієнтів під час і протягом 30 хвилин після введення навантажувальної дози та під час і протягом 15 хвилин після введення підтримувальної дози лікарського засобу Фесго ® . У разі виникнення вираженої реакції, пов'язаної з ін'єкцією, слід сповільнити швидкість ін'єкції або припинити ін'єкцію та призначити відповідне медикаментозне лікування. Слід оцінити стан пацієнтів і ретельно його контролювати до повного зникнення ознак і симптомів. Для пацієнтів з тяжкими реакціями, пов'язаними з ін'єкцією, слід розглянути питання про остаточну відміну лікарського засобу. Клінічне обстеження потрібно проводити з урахуванням тяжкості попередньої реакції та відповіді на лікування цієї побічної реакції (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Хоча летальні наслідки через реакцію, пов'язану з ін'єкцією, не спостерігалися при застосуванні лікарського засобу Фесго ® , слід дотримуватися обережності, оскільки інфузійні реакції, які призвели до летальних наслідків, асоціювались із внутрішньовенним введенням пертузумабу в комбінації з внутрішньовенним введенням трастузумабу та хіміотерапією.
Реакції гіперчутливості/ анафілаксії
Стан пацієнтів слід ретельно контролювати щодо реакцій гіперчутливості. При застосуванні пертузумабу в комбінації з трастузумабом та хіміотерапією спостерігали тяжкі реакції гіперчутливості, включаючи анафілаксію та випадки з летальним наслідком (див. розділ «Побічні реакції»). Більшість анафілактичних реакцій виникали протягом перших 6–8 циклів лікування при застосуванні пертузумабу і трастузумабу в комбінації з хіміотерапією. Повинні бути наявні для негайного застосування у разі необхідності лікарські засоби для лікування таких реакцій, а також обладнання для реанімації та інтенсивної терапії. Лікарський засіб Фесго ® слід повністю відмінити у разі розвитку реакцій гіперчутливості 4 ступеня тяжкості (анафілаксія) за NCI-CTCAE, бронхоспазму або гострого респіраторного дистрес-синдрому (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Лікарський засіб Фесго ® протипоказаний пацієнтам з відомою гіперчутливістю до пертузумабу, трастузумабу або до будь-якої допоміжної речовини препарату (див. розділ «Протипоказання»).
Фебрильна нейтропенія
У пацієнтів, які отримують лікування лікарським засобом Фесго ® у комбінації з таксаном, підвищений ризик розвитку фебрильної нейтропенії.
У пацієнтів, які отримували лікування пертузумабом внутрішньовенно у комбінації з трастузумабом і доцетакселом, підвищений ризик фебрильної нейтропенії порівняно з пацієнтами, які отримували лікування плацебо, трастузумабом і доцетакселом, зокрема під час перших 3 циклів лікування (див. розділ «Побічні реакції»). У дослідженні CLEOPATRA у пацієнтів з метастатичним раком молочної залози мінімальний рівень числа нейтрофілів був подібний такому у пацієнтів, які отримували лікування пертузумабом, і у пацієнтів, які отримували плацебо. Вища частота виникнення фебрильної нейтропенії у пацієнтів, які отримували пертузумаб, асоціювалася з вищою частотою мукозиту і діареї у цих пацієнтів. Слід розглянути питання про симптоматичне лікування мукозиту і діареї. Після відміни доцетакселу не повідомлялося про випадки фебрильної нейтропенії.
Діарея
Лікарський засіб Фесго ® може спричинити тяжку діарею. Діарея найчастіше виникає під час одночасного застосування із терапією таксанами. У пацієнтів літнього віку (≥ 65 років) ризик виникнення діареї може бути вищим у порівнянні з пацієнтами молодшого віку (< 65 років). Лікування діареї слід проводити згідно зі стандартною практикою та рекомендаціями. Слід розглянути питання про раннє призначення лопераміду, заміщення рідини та електролітів, зокрема пацієнтам літнього віку та у разі тяжкої або тривалої діареї. У разі відсутності покращення стану пацієнта слід розглянути питання про переривання терапії лікарським засобом Фесго ® . Після встановлення контролю над діареєю лікування лікарським засобом Фесго ® можна відновити.
Реакції з боку легень
Реакції з боку легень тяжкого ступеня спостерігалися на фоні застосування трастузумабу у післяреєстраційний період. Ці явища інколи були летальними. Крім того, повідомлялося про випадки інтерстиціального захворювання легень, включаючи легеневі інфільтрати, гострий респіраторний дистрес-синдром, пневмонію, пневмоніт, плевральний випіт, респіраторний дистрес, гострий набряк легень та дихальну недостатність. Фактори ризику інтерстиціального захворювання легень включають попереднє або супутнє застосування інших антинеопластичних засобів, здатних призводити до розвитку інтерстиціальної хвороби легень, таких як таксани, гемцитабін, вінорелбін та променева терапія. Ці явища можуть виникати як прояв інфузійних реакцій або мати відстрочений початок. Хворі, які страждають на задишку у спокої, зумовлену ускладненнями запущеної злоякісної пухлини або супутніми захворюваннями, мають підвищений ризик реакцій з боку легень. Тому таких пацієнтів не слід лікувати лікарським засобом Фесго ® . Слід дотримуватись обережності щодо пневмоніту, особливо у пацієнтів, які одночасно отримують лікування таксанами.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Жінки репродуктивного віку/ контрацепція
Жінкам репродуктивного віку слід застосовувати ефективні засоби контрацепції під час лікування лікарським засобом Фесго ® і протягом 7 місяців після останнього введення.
Вагітність
У дослідженнях на тваринах була виявлена репродуктивна токсичність пертузумабу. Існують обмежені дані щодо застосування пертузумабу вагітним жінкам.
З досліджень на тваринах невідомо, чи впливає трастузумаб на репродуктивну здатність. Однак в період післяреєстраційного застосування трастузумабу були зареєстровані випадки порушення розвитку нирок плода та/або їхніх функцій, що супроводжувалися олігогідрамніоном, деякі випадки асоціювалися з летальною гіпоплазією легень плода, якщо жінка отримувала трастузумаб в період вагітності.
З огляду на зазначені вище дослідження та тваринах та дані післяреєстраційного застосування, слід уникати застосування лікарського засобу Фесго ® під час вагітності, якщо тільки потенційна користь для матері не перевищує потенційний ризик для плода. Жінок, які завагітніли, слід проінформувати про можливість шкоди для плода. Якщо вагітна жінка отримує лікування лікарським засобом Фесго ® або якщо пацієнтка завагітніла під час лікування лікарським засобом Фесго ® чи протягом 7 місяців після останнього введення лікарського засобу Фесго ® , рекомендується ретельне спостереження за участю багатопрофільної групи спеціалістів.
Годування груддю
Оскільки IgG людини секретуються в грудне молоко людини, а ймовірність всмоктування і шкоди для дитини невідома, жінкам не слід годувати груддю в період терапії лікарським засобом Фесго ® і протягом 7 місяців після останнього введення.
Фертильність
Пертузумаб
Спеціальні дослідження на тваринах щодо впливу пертузумабу на фертильність не проводилися. За даними, отриманими в дослідженнях токсичності багаторазових доз тривалістю до 6 місяців, побічні реакції з боку репродуктивних органів самців та самок яванських макак не спостерігалися.
Tрастузумаб
Дослідження впливу трастузумабу на репродуктивну функцію яванських макак не виявили ознак порушення фертильності у самок яванських макак.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Лікарський засіб Фесго ® має незначний вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнтам, у яких розвинулися реакції, пов'язані з ін'єкцією препарату, або запаморочення (див. розділ «Особливості застосування»), слід рекомендувати утриматися від керування транспортними засобами та роботи з іншими механізмами, доки симптоми не зникнуть.
Спосіб застосування та дози.
Лікування лікарським засобом Фесго ® слід розпочинати під наглядом лікаря, який має досвід призначення протипухлинних лікарських засобів. Лікарський засіб Фесго ® має вводити лише лікар, підготований до лікування анафілактичних реакцій, ін'єкцію слід здійснювати у відділеннях з наявністю повноцінного реанімаційного обладнання (див. розділ «Особливості застосування»).
З метою уникнення помилки застосування лікарського засобу важливо перевірити маркування флаконів, щоб впевнитися, що лікарський засіб, який підготований та вводиться, є лікарським засобом Фесго ® .
Пацієнти, які на даний час отримують пертузумаб і трастузумаб внутрішньовенно, можуть бути переведені на лікування препаратом Фесго ® . Переведення лікування з внутрішньовенного введення пертузумабу та трастузумабу на Фесго ® (або навпаки) вивчалось в дослідженні MO40628 (див. розділ «Побічні реакції»).
Дозування
Пухлина у пацієнтів, які отримують лікування лікарським засобом Фесго ® , повинна мати HER2-позитивний статус, що визначається як показник 3+ бали за результатами імуногістохімічного аналізу (IHC) та/або співвідношення ≥ 2,0 за результатами гібридизації in situ (ISH), отриманими за допомогою валідованих методів.
Для забезпечення точності та відтворюваності результатів дослідження слід проводити в спеціалізованій лабораторії, у якій можна забезпечити валідацію методів дослідження. Для отримання детальних інструкцій з проведення дослідження та інтерпретації його результатів див. інформацію щодо валідованих методів визначення HER2.
Рекомендації з дозування лікарського засобу Фесго ® при ранньому та метастатичному раку молочної залози наведено в таблиці 1.
Taблиця 1
Рекомендовані дози та схеми застосування лікарського засобу Фесго ®
Введення | Доза (незалежно від маси тіла) | Приблизна тривалість підшкірної ін'єкції | Час спостереження ab |
Навантажувальна доза | 1200 мг пертузумабу/600 мг трастузумабу | 8 хвилин | 30 хвилин |
Підтримувальна доза (вводити кожні 3 тижні) | 600 мг пертузумабу/600 мг трастузумабу | 5 хвилин | 15 хвилин |
a Пацієнтів необхідно спостерігати щодо виникнення реакцій, пов'язаних з ін'єкцією, і реакцій гіперчутливості.
b Період спостереження повинен розпочатися після введення лікарського засобу Фесго ® і завершитися перед подальшим введенням будь-якої хіміотерапії.
Пацієнтам, які отримують таксан, лікарський засіб Фесго ® слід застосовувати перед таксаном.
Рекомендована початкова доза доцетакселу при застосуванні у комбінації з лікарським засобом Фесго ® становить 75 мг/м 2 , надалі дозу доцетакселу слід підвищити до 100 мг/м 2 залежно від обраного режиму та переносимості початкової дози. Можлива рекомендована початкова доза доцетакселу, яка становить 100 мг/м 2 кожні 3 тижні, залежно від обраного режиму. Якщо застосовується режим на основі карбоплатину, рекомендована доза доцетакселу становить 75 мг/м 2 постійно (без підвищення дози). При застосуванні у комбінації з лікарським засобом Фесго ® в ад'ювантному режимі рекомендована доза паклітакселу становить 80 мг/м 2 один раз на тиждень протягом 12 тижневих циклів.
Пацієнтам, які отримують терапію на основі антрациклінів, лікарський засіб Фесго ® слід застосовувати після завершення повного курсу терапії антрацикліном (див. розділ «Особливості застосування»).
Метастатичний рак молочної залози
Лікарський засіб Фесго ® слід застосовувати у комбінації з доцетакселом. Лікування лікарським засобом Фесго ® можна продовжувати до прогресування захворювання або появи токсичності, яка не піддається лікуванню, навіть якщо лікування доцетакселом припинено (див. розділ «Особливості застосування»).
Ранній рак молочної залози
У режимі неоад'ювантної терапії лікарський засіб Фесго ® слід застосовувати протягом 3–6 циклів у комбінації з хіміотерапією як частину повної схеми лікування раннього раку молочної залози.
У режимі ад'ювантної терапії лікарський засіб Фесго ® слід застосовувати загалом протягом одного року (до 18 циклів або до рецидиву захворювання, або до розвитку токсичності, яка не піддається лікуванню, залежно від того, що трапиться раніше) як частину повної схеми лікування раннього раку молочної залози і незалежно від часу операції. Лікування має включати стандартну хіміотерапію на основі антрацикліну та/або таксану. Лікування лікарським засобом Фесго ® слід розпочати в день 1 першого циклу на основі таксану і продовжувати навіть після припинення хіміотерапії.
Відстрочені або пропущені дози
Якщо час між двома послідовними ін'єкціями становить:
· менше 6 тижнів, підтримувальну дозу 600 мг/600 мг лікарського засобу Фесго ® необхідно ввести якомога швидше. Надалі продовжувати введення кожні 3 тижні.
· 6 тижнів або більше, навантажувальну дозу 1200 мг/600 мг лікарського засобу Фесго ® необхідно ввести повторно із наступним введенням підтримувальної дози 600 мг/600 мг лікарського засобу Фесго ® кожні 3 тижні.
Корекція дози
Зниження дози лікарського засобу Фесго ® не рекомендується. Може бути необхідним припинення лікування лікарським засобом Фесго ® за рішенням лікаря.
Можна продовжувати терапію під час періодів оборотної мієлосупресії, індукованої хіміотерапією, проте при цьому слід ретельно спостерігати за станом пацієнтів щодо виникнення ускладнень нейтропенії протягом цього часу.
Стосовно корекції дози доцетакселу та інших препаратів хіміотерапії див. відповідну інструкцію для медичного застосування.
Переведення з лікування пертузумабом і трастузумабом внутрішньовенно на лікування препаратом Фесго ®
Якщо з дати отримання останньої дози пертузумабу і трастузумабу внутрішньовенно минуло менше 6 тижнів, то препарат Фесго ® слід застосовувати в підтримувальній дозі 600 мг пертузумабу/600 мг трастузумабу та кожні 3 тижні для подальших введень.
Якщо з дати отримання останньої дози пертузумабу і трастузумабу внутрішньовенно минуло 6 або більше тижнів, то препарат Фесго ® слід застосовувати в навантажувальній дозі 1200 мг пертузумабу/600 мг трастузумабу із наступним застосуванням підтримувальної дози 600 мг пертузумабу/600 мг трастузумабу кожні 3 тижні для подальших введень.
Порушення функції лівого шлуночка
Введення лікарського засобу Фесго ® слід призупинити щонайменше на 3 тижні у разі виникнення будь-яких ознак і симптомів, які свідчать про застійну серцеву недостатність. Застосування лікарського засобу Фесго ® слід припинити, якщо підтверджено симптомну серцеву недостатність (детальну інформацію див. у розділі «Особливості застосування»).
Пацієнти з метастатичним раком молочної залози
Показник фракції викиду лівого шлуночка (ФВЛШ) до лікування має становити ≥ 50 %. Введення лікарського засобу Фесго ® слід призупинити щонайменше на 3 тижні в таких випадках:
· зниження ФВЛШ до рівня менше 40 %;
· значення ФВЛШ 40–45 % при зниженні на ≥ 10 відсоткових пунктів у порівнянні зі значенням, яке спостерігалося до лікування.
Відновити лікування лікарським засобом Фесго ® можна тоді, коли значення ФВЛШ відновиться до рівня > 45 % або до 40–45 % при різниці < 10 відсоткових пунктів у порівнянні зі значеннями, які спостерігалися до лікування.
Пацієнти з раннім раком молочної залози
Показник ФВЛШ до лікування має становити ≥ 55 % (≥ 50 % після завершення застосування антрациклінового компонента хіміотерапії, якщо застосовно).
Введення лікарського засобу Фесго ® слід призупинити щонайменше на 3 тижні при зниженні ФВЛШ до рівня менше 50 %, асоційованого зі зниженням на ≥ 10 відсоткових пунктів у порівнянні зі значеннями, які спостерігалися до лікування.
Відновити лікування лікарським засобом Фесго ® можна тоді, коли значення ФВЛШ відновиться до рівня ≥ 50 % або до різниці < 10 відсоткових пунктів у порівнянні зі значеннями, які спостерігалися до лікування.
Особливі групи пацієнтів
Пацієнти літнього віку
Не спостерігалося загальної різниці в ефективності застосування лікарського засобу Фесго ® пацієнтам віком ≥ 65 і < 65 років. Корекція дози пацієнтам віком ≥ 65 років не потрібна. Існують обмежені дані щодо застосування пацієнтам віком > 75 років.
Інформацію щодо оцінки безпеки застосування пацієнтам літнього віку див. у розділі «Побічні реакції».
Порушення функції нирок
Корекція дози лікарського засобу Фесго ® не потрібна пацієнтам з порушенням функції нирок легкого або помірного ступеня. Рекомендацій пацієнтам з тяжким порушенням функції нирок надати не можна у зв'язку з обмеженими даними щодо фармакокінетики (ФК) (див. розділ «Фармакокінетика»).
Порушення функції печінки
Безпека та ефективність застосування лікарського засобу Фесго ® пацієнтам з порушенням функції печінки не вивчалися. Малоймовірно, що пацієнтам з порушенням функції печінки необхідна корекція дози лікарського засобу Фесго ® . Спеціальних рекомендацій щодо дозування немає (див. розділ «Фармакокінетика»).
Спосіб застосування
Лікарський засіб Фесго ® слід вводити лише у вигляді підшкірної ін'єкції. Лікарський засіб Фесго ® не призначений для внутрішньовенного введення.
Місце підшкірної ін'єкції слід чергувати лише між лівим і правим стегном. Нові ін'єкції потрібно робити не ближче 2,5 см від місця попередньої ін'єкції на здоровій шкірі і ніколи не робити ін'єкції в ділянки шкіри з почервонінням, гематомою, болісністю, затвердінням. Не слід розділяти дозу між двома шприцами або між двома місцями введення. Під час курсу лікування лікарським засобом Фесго ® інші препарати для підшкірного введення бажано вводити в інші ділянки.
Навантажувальну та підтримувальну дозу необхідно вводити протягом 8 і 5 хвилин відповідно.
З метою відслідковування реакцій, пов'язаних з ін'єкцією, рекомендується період спостереження протягом 30 хвилин після завершення введення навантажувальної дози лікарського засобу Фесго ® і протягом 15 хвилин після завершення введення підтримувальної дози (див. розділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції»).
Реакції, пов'язані з ін'єкцією
У разі виникнення реакцій, пов'язаних із введенням, ін'єкцію можна сповільнити або зупинити (див. розділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції»). Лікування, що включає кисень, бета-агоністи, aнтигістамінні препарати, швидке внутрішньовенне введення рідини та антипіретики, також може допомогти ослабити системні симптоми.
Реакції гіперчутливості/ aнафілаксія
Ін'єкцію слід негайно і назавжди припинити у разі виникнення у пацієнта реакції 4 ступеня (aнафілаксія) за Загальними термінологічними критеріями для небажаних явищ Національного інституту раку США (NCI-CTCAE), бронхоспазму або гострого респіраторного дистрес-синдрому (див. розділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції»).
Особливі запобіжні заходи при утилізації та інше поводження з препаратом
Перед введенням лікарський засіб Фесго ® необхідно перевірити візуально щодо відсутності механічних домішок і зміни забарвлення. Якщо наявні механічні домішки або змінено забарвлення, флакон необхідно утилізувати згідно з місцевими правилами з утилізації.
Флакон не струшувати.
Для забору розчину лікарського засобу Фесго ® із флакона та виконання підшкірної ін'єкції потрібен шприц, голка для перенесення та голка для ін'єкцій. Ін'єкції лікарського засобу Фесго ® можна здійснювати за допомогою голки для підшкірних ін'єкцій розміром 25G–27G довжиною від 3/8" (10 мм) до 5/8" (16 мм). Лікарський засіб Фесго ® сумісний із нержавіючою сталлю, поліпропіленом, полікарбонатом, поліетиленом, поліуретаном, полівінілхлоридом та фторованим етиленполіпропіленом.
Оскільки лікарський засіб Фесго ® не містить антимікробних консервантів, з мікробіологічної точки зору препарат слід використати негайно. Якщо препарат не використаний негайно, приготування слід проводити в контрольованих та валідованих асептичних умовах. Після набору розчину в шприц рекомендується замінити голку для перенесення ковпачком для шприца з метою запобігання висиханню розчину в шприці і не порушувати якість лікарського засобу. На шприц наносять відривний стикер (відривна частина етикетки флакона). Голку для підшкірних ін'єкцій слід приєднати до шприца безпосередньо перед введенням з подальшим регулюванням об'єму до 15 мл при застосуванні лікарського засобу Фесго ® 1200 мг/600 мг і до 10 мл при застосуванні лікарського засобу Фесго ® 600 мг/600 мг.
Лікарський засіб Фесго ® призначений лише для однократного застосування. Будь-який невикористаний лікарський засіб або відходи слід утилізувати згідно з місцевими вимогами.
Діти
Безпека та ефективність застосування лікарського засобу Фесго ® дітям та підліткам (віком до 18 років) не встановлені. Немає достатнього досвіду застосування лікарського засобу Фесго ® дітям за показанням рак молочної залози.
Передозування.
Найвища досліджувана доза лікарського засобу Фесго ® становила 1200 мг пертузумабу/600 мг трастузумабу. У разі передозування необхідно уважно спостерігати за станом пацієнтів з метою виявлення ознак і симптомів побічних реакцій та призначити відповідне симптоматичне лікування.
Побічні реакції.
Резюме профілю безпеки
Найбільш частими побічними реакціями (≥ 30 %), зареєстрованими у пацієнтів, які отримували лікування лікарським засобом Фесго ® або пертузумабом для внутрішньовенного введення у комбінації з трастузумабом та хіміотерапією, були алопеція, діарея, нудота, aнемія, aстенія та артралгія.
Найбільш частими серйозними побічними реакціями (≥ 1 %), зареєстрованими у пацієнтів, які отримували лікування лікарським засобом Фесго ® або пертузумабом для внутрішньовенного введення у комбінації з трастузумабом, були фебрильна нейтропенія, серцева недостатність, підвищення температури, нейтропенія, нейтропенічний сепсис, зменшення числа нейтрофілів та пневмонія.
Профіль безпеки лікарського засобу Фесго ® загалом збігався з відомим профілем безпеки пертузумабу для внутрішньовенного введення у комбінації з трастузумабом, додатковою побічною реакцією є реакція в місці ін'єкції (14,9 % проти 0,4 %).
Безпека застосування пертузумабу в комбінації з трастузумабом вивчалась у 3344 пацієнтів з HER2-позитивним раком молочної залози в базових дослідженнях CLEOPATRA, NEOSPHERE, TRYPHAENA і APHINITY. Загалом безпека була однаковою в цих дослідженнях, хоча частота та найбільш часті побічні реакції варіювали залежно від того, чи комбінація пертузумабу з трастузумабом застосовувалася одночасно з лікуванням іншими протипухлинними засобами або без нього.
Безпека застосування лікарського засобу Фесго ® вивчалась у 248 пацієнтів з HER2-позитивним раннім раком молочної залози в базовому дослідженні FEDERICA.
Нижче наведено побічні реакції, про які повідомлялося у зв'язку із застосуванням пертузумабу для внутрішньовенного введення у комбінації з трастузумабом та хіміотерапією в нижчезазначених базових клінічних дослідженнях (n = 3344) та під час післяреєстраційного застосування, а також побічні реакції, специфічні для шляху введення лікарського засобу Фесго ® , про які повідомлялося в дослідженні FEDERICA.
• Дослідження CLEOPATRA, в якому пертузумаб застосовувався в комбінації з трастузумабом і доцетакселом пацієнтам з метастатичним раком молочної залози (n = 453).
• Дослідження NEOSPHERE (n = 309) та TRYPHAENA (n = 218), в яких пертузумаб в неоад'ювантному режимі застосовувався в комбінації з трастузумабом і хіміотерапією пацієнтам з місцевопоширеним, запальним або раннім раком молочної залози.
• Дослідження APHINITY, в якому пертузумаб в ад'ювантному режимі застосовувався у комбінації з трастузумабом і хіміотерапією на основі антрацикліну або схем, що не містять антрацикліну, що містять таксан, пацієнтам з раннім раком молочної залози (n = 2364).
• Дослідження FEDERICA, в якому лікарський засіб Фесго ® (n = 248) або пертузумаб для внутрішньовенного введення та трастузумаб (n = 252) застосовувались у комбінації з хіміотерапією пацієнтам з раннім раком молочної залози.
Оскільки пертузумаб застосовується у комбінації з трастузумабом та хіміотерапією, важко з'ясувати причинно-наслідковий зв'язок побічної реакції із конкретним лікарським засобом.
Побічні реакції наведено нижче за класами систем органів (КСО) відповідно до MedDRA та за категоріями частоти: дуже часті (≥ 1/10); часті (від ≥ 1/100 дo < 1/10); нечасті (від ≥ 1/1000 дo < 1/100); рідкісні (від ≥ 1/10000 дo < 1/1000); дуже рідкісні (< 1/10000); частота невідома (не можна визначити на основі наявних даних). У кожній групі частоти та КСО побічні реакції представлено в порядку зменшення їхньої серйозності.
Нижче наведено стислу характеристику побічних реакцій у пацієнтів, які отримували лікування пертузумабом, трастузумабом в базових клінічних дослідженнях^ і під час післяреєстраційного застосування†.
Інфекції та інвазії : дуже часті – назофарингіт; часті – пароніхія, інфекція верхніх дихальних шляхів.
Порушення з боку крові та лімфатичної системи : дуже часті – фебрильна нейтропенія*, нейтропенія, лейкопенія, анемія.
Порушення з боку імунної системи : дуже часті – інфузійна реакція°° , *; часті – гіперчутливість° , *, гіперчутливість до лікарського засобу° , *; нечасті – анафілактична реакція° , *; рідкісні – синдром вивільнення цитокінів°°.
Порушення обміну речовин та харчування : дуже часті – зниження апетиту; рідкісні – синдром лізису пухлини†.
Психічні розлади : дуже часті – безсоння.
Порушення з боку нервової системи: дуже часті – периферична нейропатія, головний біль, спотворення смаку, периферична сенсорна нейропатія, запаморочення, парестезії.
Порушення з боку органів зору : дуже часті – збільшення сльозовиділення.
Порушення з боку серця : часті – дисфункція лівого шлуночка**, застійна серцева недостатність**.
Порушення з боку судин : дуже часті – припливи.
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння : дуже часті – кашель, кровотеча з носа, задишка; нечасті – інтерстиціальне захворювання легень, плевральний випіт.
Порушення з боку травної системи : дуже часті – діарея, блювання, стоматит, нудота, запор, диспепсія, біль у животі.
Порушення з боку шкіри і підшкірної клітковини : дуже часті – алопеція, висипання, порушення з боку нігтів, свербіж, сухість шкіри.
Порушення з боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: дуже часті – міалгія, артралгія, біль у кінцівках.
Загальні розлади та реакції в місці введення : запалення слизових оболонок, периферичні набряки, підвищення температури, втомлюваність, астенія, реакція в місці ін'єкції°°°; часті – озноб, больові відчуття, набряк.
^ Вище наведено об'єднані дані, отримані під час загального періоду лікування в дослідженні CLEOPATRA (дата закінчення збору даних – 11 лютого 2014 р.; середня кількість циклів лікування пертузумабом становила 24) і періоду неоад'ювантного лікування в дослідженні NEOSPHERE (середня кількість циклів лікування пертузумабом становила 4 в усіх групах лікування) та в дослідженні TRYPHAENA (середня кількість циклів лікування пертузумабом становила 3–6 у групах лікування) і періоду лікування в дослідженні APHINITY (середня кількість циклів лікування пертузумабом становила 18). Окрім того, в таблиці 2 наведено побічні реакції, специфічні для шляху введення лікарського засобу Фесго ® , про які повідомлялося в дослідженні FEDERICA (середня кількість циклів лікування лікарським засобом Фесго ® становила 7).
* Повідомлялося у тому числі про побічні реакції з летальним наслідком.
** Дані загального періоду лікування в 4 дослідженнях (CLEOPATRA, NEOSPHERE, TRYPHAENA, APHINITY). Частота дисфункції лівого шлуночка і застійної серцевої недостатності, про які повідомлено в окремих дослідженнях, відображає термін MedDRA, якому віддається перевага.
° Гіперчутливість/ анафілактична реакція відображає в даному випадку групу термінів.
°° Iнфузійні реакції включають діапазон різних термінів протягом часового проміжку, визначеного як будь-які системні явища, зареєстровані як гіперчутливість, aнафілактична реакція, гостра інфузійна реакція чи синдром вивільнення цитокінів, які виникли під час інфузії або протягом 24 годин після інфузії.
°°° Спостерігалися лише при застосуванні лікарського засобу Фесго ® .
† Побічні реакції, про які повідомлялося в період післяреєстраційного застосування.
Опис окремих побічних реакцій
Дисфункція лівого шлуночка
Лікарський засіб Фесго ® у комбінації з хіміотерапією
У базовому дослідженні FEDERICA частота симптоматичної серцевої недостатності (ІІ–IV функціональний клас за класифікацією Нью-Йоркської кардіологічної асоціації [NYHA]) із зниженням ФВЛШ щонайменше на 10 відсоткових пунктів від вихідного рівня і до < 50 % становила 1,2 % у пацієнтів, які отримували лікування лікарським засобом Фесго ® , у порівнянні з 0,8 % у пацієнтів, які отримували пертузумаб внутрішньовенно у комбінації з трастузумабом. Серед пацієнтів, у яких розвинулася симптоматична серцева недостатність, у жодного з пацієнтів, які отримували лікарський засіб Фесго ® , стан не відновився на дату завершення збору даних, а один пацієнт передчасно припинив лікування лікарським засобом Фесго ® через симптоматичну серцеву недостатність. Безсимптомне або малосимптомне (II функціональний клас за NYHA) зниження ФВЛШ щонайменше на 10 відсоткових пунктів від початкового рівня і до < 50 % (підтверджено симптоматичним зниженням ФВЛШ щонайменше) зареєстровано у 0,8 % пацієнтів, які отримували лікування лікарським засобом Фесго ® , і у 4 % пацієнтів, які отримували пертузумаб внутрішньовенно у комбінації з трастузумабом, з яких стан одного пацієнта в групі лікування лікарським засобом Фесго ® відновився на дату завершення збору даних і два пацієнти передчасно припинили лікування лікарським засобом Фесго ® (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливості застосування»).
Пертузумаб для внутрішньовенного введення у комбінації з трастузумабом та хіміотерапією
У базовому дослідженні CLEOPATRA частота дисфункції лівого шлуночка під час досліджуваного лікування була вищою в групі лікування плацебо, ніж в групі лікування пертузумабом (8,6 % і 6,6 % відповідно). Частота симптоматичної дисфункції лівого шлуночка також була меншою в групі лікування пертузумабом (1,8 % у групі лікування плацебо в порівнянні з 1,5 % у групі лікування пертузумабом) (див. розділ «Особливості застосування»).
У дослідженні неоад'ювантного лікування NEOSPHERE, в якому пацієнти отримали чотири цикли пертузумабу як неоад'ювантне лікування, частота дисфункції лівого шлуночка (протягом загального періоду лікування) була вищою в групі лікування пертузумабом, трастузумабом і доцетакселом (7,5 %) у порівнянні з групою лікування трастузумабом і доцетакселом (1,9 %). У групі лікування трастузумабом і доцетакселом був один випадок симптоматичної дисфункції лівого шлуночка.
У дослідженні неоад'ювантного лікування TRYPHAENA частота дисфункції лівого шлуночка (протягом загального періоду лікування) становила 8,3 % у групі лікування пертузумабом плюс трастузумаб та FEC (5‑фторурацил, eпірубіцин, циклофосфамід) із наступним застосуванням пертузумабу плюс трастузумаб та доцетаксел; 9,3 % у групі лікування пертузумабом плюс трастузумаб та доцетаксел після схеми FEC; і 6,6 % у групі лікування пертузумабом у комбінації з TCH (доцетаксел, карбоплатин і трастузумаб). Частота симптоматичної дисфункції лівого шлуночка (застійна серцева недостатність) становила 1,3 % у групі лікування пертузумабом плюс трастузумаб та доцетаксел після схеми FEC (за винятком пацієнта, у якого виникла симптоматична дисфункція лівого шлуночка під час лікування FEC до лікування пертузумабом плюс трастузумаб та доцетаксел), а також 1,3 % у групі лікування пертузумабом у комбінації з TCH. У жодного пацієнта в групі лікування пертузумабом плюс трастузумаб та FEC із наступним застосуванням пертузумабу плюс трастузумаб і доцетаксел не виникла симптоматична дисфункція лівого шлуночка.
У періоді неоад'ювантного лікування дослідження BERENICE частота симптоматичної дисфункції лівого шлуночка III/IV функціонального класу за NYHA (застійна серцева недостатність відповідно до NCI-CTCAE версії 4) становила 1,5 % у групі лікування доксорубіцином та циклофосфамідом (AC) у режимі ущільненого (зі скороченням інтервалів введення) дозування із наступним застосуванням пертузумабу плюс трастузумаб та паклітаксел і у жодного з пацієнтів (0 %) у групі лікування FEC із наступним застосуванням пертузумабу у комбінації з трастузумабом та доцетакселом не розвинулась симптоматична дисфункція лівого шлуночка. Частота безсимптомної дисфункції лівого шлуночка (зниження фракції викиду відповідно до NCI-CTCAE версії 4) становила 7 % у групі лікування АС у режимі ущільненого дозування із наступним застосуванням пертузумабу плюс трастузумаб та паклітаксел і 3,5 % у групі лікування за схемою FEC із наступним застосуванням пертузумабу у комбінації з трастузумабом та доцетакселом.
У дослідженні APHINITY частота симптоматичної дисфункції лівого шлуночка (функціональний клас III або IV за NYHA) зі зниженням ФВЛШ щонайменше на 10 відсоткових пунктів від вихідного рівня і до < 50 % становила < 1 % (0,6 % пацієнтів, які отримували лікування пертузумабом, порівняно з 0,3 % пацієнтів, які отримували плацебо). Серед пацієнтів, у яких розвинулась симптоматична серцева недостатність, стан відновся у 46,7 % пацієнтів, які отримували лікування пертузумабом, і у 57,1 % пацієнтів, які отримували плацебо (визначено як показник ФВЛШ більше 50 % за результатами 2 послідовних вимірювань) на дату завершення збору даних. Більшість явищ було зареєстровано у пацієнтів, які отримували лікування антрацикліном. Безсимптомне або малосимптомне зниження ФВЛШ (функціональний клас ІІ за NYHAI) щонайменше на 10 відсоткових пунктів від вихідного рівня і до < 50 % зареєстровано у 2,7 % пацієнтів, які отримували лікування пертузумабом, і у 2,8 % пацієнтів, які отримували плацебо, у 79,7 % з яких в групі лікування пертузумабом та у 80,6 % пацієнтів у групі лікування плацебо стан відновився на дату завершення збору даних.
Реакції, пов'язані з ін'єкцією/iнфузійні реакції
Лікарський засіб Фесго ® у комбінації з хіміотерапією
У базовому дослідженні FEDERICA реакції, пов'язані з ін'єкцією/ iнфузійні реакції, були визначені як будь-яка системна реакція, про яку повідомлялося протягом 24 годин після введення лікарського засобу Фесго ® або внутрішньовенного введення пертузумабу у комбінації з трастузумабом (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливості застосування»).
Реакції, пов'язані з ін'єкцією, зареєстровано у 0,8 % пацієнтів, які отримували лікування лікарським засобом Фесго ® , а інфузійні реакції зареєстровано у 10,7 % пацієнтів, які отримували лікування пертузумабом внутрішньовенно та трастузумабом. У більшості випадків реакціями, пов'язаними з ін'єкцією/ iнфузійними реакціями, що спостерігалися при застосуванні лікарського засобу Фесго ® чи внутрішньовенному введенні пертузумабу у комбінації з трастузумабом, були озноб, підвищення температури або блювання.
Реакції у місці ін'єкції, визначені як будь-яка місцева реакція, про яку повідомлено протягом 24 годин після введення лікарського засобу Фесго ® , були зареєстровані у 14,9 % пацієнтів, які отримували лікування лікарським засобом Фесго ® , і були 1 або 2 ступеня тяжкості. У більшості випадків місцевими реакціями, що спостерігалися при застосуванні лікарського засобу Фесго ® , були біль у місці ін'єкції або еритема у місці ін'єкції.
Пертузумаб для внутрішньовенного введення у комбінації з трастузумабом та хіміотерапією
Реакції, пов'язані із введенням, були визначені в базових дослідженнях як будь-яке явище гіперчутливості, aнафілактичної реакції, гострої інфузійної реакції або синдрому вивільнення цитокінів, які виникли під час інфузії або в день виконання інфузії. У базовому дослідженні CLEOPATRA початкова доза пертузумабу вводилась за день до введення трастузумабу та доцетакселу з метою спостереження за реакціями, асоційованими із застосуванням пертузумабу. В перший день, коли вводився лише пертузумаб, загальна частота інфузійних реакцій становила 9,8 % у групі плацебо і 13,2 % у групі лікування пертузумабом, при цьому більшість реакцій були легкого або середнього ступеня тяжкості. Найбільш частими інфузійними реакціями (≥ 1,0 %) в групі лікування пертузумабом були підвищення температури, озноб, втомлюваність, головний біль, aстенія, гіперчутливість і блювання.
Під час другого циклу, коли усі лікарські засоби вводились в один день, найбільш частими інфузійними реакціями (≥ 1,0 %) в групі лікування пертузумабом були втомлюваність, гіперчутливість до лікарського засобу, спотворення смаку, гіперчутливість, міалгія і блювання (див. розділ «Особливості застосування»).
У дослідженнях неоад'ювантного та ад'ювантного лікування пертузумаб вводили в один день з іншим досліджуваним лікуванням. Iнфузійні реакції виникали у 18,6–25,0 % пацієнтів у перший день введення пертузумабу (у комбінації з трастузумабом і хіміотерапією). Tип і тяжкість явищ збігалися з явищами, що спостерігались у дослідженні CLEOPATRA, при цьому більшість реакцій були легкого або середнього ступеня тяжкості.
Реакції гіперчутливості/анафілаксії
Лікарський засіб Фесго ® у комбінації з хіміотерапією
У базовому дослідженні FEDERICA загальна частота явищ гіперчутливості/aнафілаксії, пов'язаних із анти-HER2-терапією, становила 1,6 % у пацієнтів, які отримували лікування лікарським засобом Фесго ® , у порівнянні з 1,2 % у пацієнтів, які отримували пертузумаб внутрішньовенно у комбінації з трастузумабом, при цьому жодне з явищ не було 3–4 ступеня за NCI-CTCAE (версія 4.0) (див. розділ «Особливості застосування»). У одного пацієнта розвинулось явище гіперчутливості/aнафілаксії під час або одразу після введення лікарського засобу Фесго ® під час першого циклу, що призвело до передчасного припинення терапії (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливості застосування»).
Пертузумаб для внутрішньовенного введення у комбінації з трастузумабом та хіміотерапією
У базовому дослідженні CLEOPATRA при метастатичному раку молочної залози загальна частота зареєстрованих дослідником явищ гіперчутливості/aнафілаксії протягом усього періоду лікування становила 9,3 % у групі плацебо і 11,3 % у групі лікування пертузумабом, з яких 2,5 % і 2,0 % були 3–4 ступеня за NCI-CTCAE відповідно. Загалом у 2 пацієнтів у групі плацебо і у 4 пацієнтів у групі лікування пертузумабом виникли явища, описані дослідником як анафілаксія (див. розділ «Особливості застосування»).
Загалом більшість реакцій гіперчутливості були легкого або помірного ступеня тяжкості і зникли після лікування. У результаті корекції досліджуваного лікування більшість реакцій були оцінені як вторинні відносно інфузій доцетакселу.
У дослідженнях неоад'ювантного та ад'ювантного лікування явища гіперчутливості/aнафілаксії збігалися з такими, що спостерігалися в дослідженні CLEOPATRA. У дослідженні NEOSPHERE у двох пацієнтів у групі лікування пертузумабом і доцетакселом виникла анафілаксія. В обох дослідженнях TRYPHAENA і APHINITY загальна частота гіперчутливості/aнафілаксії була найбільшою в групі лікування пертузумабом і TCH (13,2 % і 7,6 % відповідно), з яких 2,6 % і 1,3 % явищ відповідно були 3–4 ступеня тяжкості за NCI-CTCAE.
Фебрильна нейтропенія
Лікарський засіб Фесго ® у комбінації з хіміотерапією
У базовому дослідженні FEDERICA фебрильна нейтропенія виникала у 6,5 % пацієнтів, які отримували лікування лікарським засобом Фесго ® , і у 5,6 % пацієнтів, які отримували пертузумаб внутрішньовенно у комбінації з трастузумабом.
Як і в базових дослідженнях пертузумабу для внутрішньовенного введення у комбінації з трастузумабом, вища частота фебрильної нейтропенії спостерігалася у пацієнтів азіатського походження, які отримували пертузумаб для внутрішньовенного введення та трастузумаб (13,0 %), подібним чином частота фебрильної нейтропенії у пацієнтів азіатського походження, які отримували лікування лікарським засобом Фесго ® , також була найвищою (13,7 %).
Пертузумаб для внутрішньовенного введення у комбінації з трастузумабом та хіміотерапією
У базовому дослідженні CLEOPATRA у більшості пацієнтів в обох групах лікування виникло щонайменше одне явище лейкопенії (63,0 % пацієнтів у групі лікування пертузумабом і 58,3 % пацієнтів у групі плацебо), з яких у більшості випадків спостерігалася нейтропенія (див. розділ «Особливості застосування»). Фебрильна нейтропенія виникла у 13,7 % пацієнтів у групі лікування пертузумабом і у 7,6 % пацієнтів у групі плацебо. В обох групах лікування частка пацієнтів, у яких виникла фебрильна нейтропенія, була найвищою під час першого циклу терапії і надалі неухильно зменшувалась. Збільшення частоти фебрильної нейтропенії спостерігалося у пацієнтів азіатського походження в обох групах лікування у порівнянні з пацієнтами інших рас і з інших географічних регіонів. Серед пацієнтів азіатського походження частота фебрильної нейтропенії була вищою у тих, хто отримував лікування пертузумабом (25,8 %), порівняно з групою плацебо (11,3 %).
У дослідженні NEOSPHERE фебрильна нейтропенія виникла у 8,4 % пацієнтів, які отримували неоад'ювантне лікування пертузумабом, трастузумабом і доцетакселом, у порівнянні з 7,5 % пацієнтів, які отримували лікування трастузумабом і доцетакселом. У дослідженні TRYPHAENA фебрильна нейтропенія виникла у 17,1 % пацієнтів, які отримували неоад'ювантне лікування пертузумабом + TCH, і у 9,3 % пацієнтів, які отримували неоад'ювантне лікування пертузумабом, трастузумабом і доцетакселом після FEC. У дослідженні TRYPHAENA частота фебрильної нейтропенії була вищою у пацієнтів, які отримали шість циклів пертузумабу, у порівнянні з пацієнтами, які отримали три цикли пертузумабу, незалежно від застосування хіміотерапії. Як і в дослідженні CLEOPATRA, вища частота нейтропенії та фебрильної нейтропенії спостерігалася у пацієнтів азіатського походження у порівнянні з іншими пацієнтами в обох дослідженнях неоад'ювантного лікування. У дослідженні NEOSPHERE фебрильна нейтропенія виникла у 8,3 % пацієнтів азіатського походження, які отримували неоад'ювантне лікування пертузумабом, трастузумабом і доцетакселом, у порівнянні з 4,0 % пацієнтів азіатського походження, які отримували неоад'ювантне лікування трастузумабом і доцетакселом.
У дослідженні APHINITY фебрильна нейтропенія виникла у 12,1 % пацієнтів, які отримували лікування пертузумабом, і у 11,1 % пацієнтів, які отримували плацебо. Як і в дослідженнях CLEOPATRA, TRYPHAENA і NEOSPHERE, вища частота фебрильної нейтропенії спостерігалася у пацієнтів азіатського походження, які отримували лікування пертузумабом, у порівнянні з пацієнтами інших рас у дослідженні APHINITY (15,9 % пацієнтів, які отримували лікування пертузумабом, і 9,9 % пацієнтів групи плацебо).
Діарея
Лікарський засіб Фесго ® у комбінації з хіміотерапією
У базовому дослідженні FEDERICA діарея виникала у 61,7 % пацієнтів, які отримували лікування лікарським засобом Фесго ® , і у 59,1 % пацієнтів, які отримували пертузумаб для внутрішньовенного введення у комбінації з трастузумабом. Діарея ≥ 3 ступеня зареєстрована у 7,3 % пацієнтів у групі лікування лікарським засобом Фесго ® у порівнянні з 5,2 % пацієнтів, які отримували пертузумаб для внутрішньовенного введення у комбінації з трастузумабом. Більшість зареєстрованих явищ були 1 або 2 ступеня тяжкості. Найбільша частота діареї (усі ступені тяжкості) зареєстрована під час таргетної терапії і хіміотерапії таксаном (57,7 % пацієнтів у групі лікування лікарським засобом Фесго ® у порівнянні з 53,6 % пацієнтів, які отримували пертузумаб для внутрішньовенного введення у комбінації з трастузумабом) (див. розділ «Особливості застосування»).
Пертузумаб для внутрішньовенного введення у комбінації з трастузумабом та хіміотерапією
У базовому дослідженні CLEOPATRA при метастатичному раку молочної залози діарея виникла у 68,4 % пацієнтів, які отримували лікування пертузумабом, і у 48,7 % пацієнтів, які отримували плацебо (див. розділ «Особливості застосування»). Більшість явищ були легкого або помірного ступеня тяжкості і виникали під час перших декількох циклів лікування. Частота діареї 3–4 ступеня за NCI-CTCAE становила 9,3 % у пацієнтів, які отримували лікування пертузумабом, у порівнянні з 5,1 % у групі лікування плацебо. Медіана тривалості найдовшого епізоду становила 18 днів у пацієнтів, які отримували лікування пертузумабом, і 8 днів у групі лікування плацебо. У випадках діареї спостерігалася хороша реакція на проактивне лікування протидіарейними лікарськими засобами.
У дослідженні NEOSPHERE діарея виникла у 45,8 % пацієнтів, які отримували неоад'ювантне лікування пертузумабом, трастузумабом і доцетакселом, у порівнянні з 33,6 % пацієнтів, які отримували лікування трастузумабом і доцетакселом. У дослідженні TRYPHAENA діарея виникла у 72,3 % пацієнтів, які отримували неоад'ювантне лікування пертузумабом + TCH, і у 61,4 % пацієнтів, які отримували неоад'ювантне лікування пертузумабом, трастузумабом і доцетакселом після FEC. В обох дослідженнях більшість явищ були легкого або помірного ступеня тяжкості.
У дослідженні APHINITY вища частота діареї зареєстрована в групі лікування пертузумабом (71,2 %) у порівнянні з групою плацебо (45,2 %). Діарея ≥ 3 ступеня тяжкості зареєстрована у 9,8 % пацієнтів у групі пертузумабу у порівнянні з 3,7 % у групі плацебо. Більшість зареєстрованих явищ були 1 або 2 ступеня тяжкості. Найбільша частота діареї (усі ступені тяжкості) зареєстрована під час таргетної терапії + хіміотерапії таксаном (61,4 % пацієнтів у групі пертузумабу у порівнянні з 33,8 % пацієнтів у групі плацебо). Частота діареї була набагато меншою після відміни хіміотерапії і становила 18,1 % у пацієнтів групи пертузумабу у порівнянні з 9,2 % у пацієнтів групи плацебо в період таргетної терапії після хіміотерапії.
Висипання
Лікарський засіб Фесго ® у комбінації з хіміотерапією
У базовому дослідженні FEDERICA висипання виникало у 18,1 % пацієнтів, які отримували лікування лікарським засобом Фесго ® , і у 21,8 % пацієнтів, які отримували лікування пертузумабом внутрішньовенно у комбінації з трастузумабом. У більшості випадків висипання були 1 або 2 ступеня тяжкості.
Пертузумаб для внутрішньовенного введення у комбінації з трастузумабом та хіміотерапією
У базовому дослідженні CLEOPATRA при метастатичному раку молочної залози висипання виникало у 51,7 % пацієнтів, які отримували лікування пертузумабом, у порівнянні з 38,9 % пацієнтів у групі плацебо. Більшість явищ були 1 або 2 ступеня тяжкості, виникали протягом перших двох циклів і відповідали на стандартну терапію, зокрема місцеве або пероральне лікування акне.
У дослідженні NEOSPHERE висипання виникало у 40,2 % пацієнтів, які отримували неоад'ювантне лікування пертузумабом, трастузумабом і доцетакселом, у порівнянні з 29,0 % пацієнтів, які отримували лікування трастузумабом і доцетакселом. У дослідженні TRYPHAENA висипання виникало у 36,8 % пацієнтів, які отримували неоад'ювантне лікування пертузумабом + TCH, і у 20,0 % пацієнтів, які отримували неоад'ювантне лікування пертузумабом, трастузумабом і доцетакселом після FEC. Частота виникнення висипання була вищою у пацієнтів, які отримали шість циклів пертузумабу, у порівнянні з пацієнтами, які отримали три цикли пертузумабу, незалежно від застосування хіміотерапії.
У дослідженні APHINITY побічна реакція у вигляді висипання виникала у 25,8 % пацієнтів у групі пертузумабу у порівнянні з 20,3 % пацієнтів у групі плацебо. У більшості випадків висипання були 1 або 2 ступеня тяжкості.
Відхилення лабораторних показників
Лікарський засіб Фесго ® у комбінації з хіміотерапією
У базовому дослідженні FEDERICA частота нейтропенії 3–4 ступеня за NCI-CTCAE версії 4 була порівнянною у двох групах лікування (14,5 % у пацієнтів, які отримували лікування лікарським засобом Фесго ® , і 13,9 % у пацієнтів, які отримували пертузумаб внутрішньовенно у комбінації з трастузумабом).
Пертузумаб для внутрішньовенного введення у комбінації з трастузумабом та хіміотерапією
У базовому дослідженні CLEOPATRA при метастатичному раку молочної залози частота нейтропенії 3–4 ступеня за NCI-CTCAE версії 3 була порівнянною у двох групах лікування (86,3 % у пацієнтів у групі лікування пертузумабом і 86,6 % у пацієнтів у групі плацебо, включаючи 60,7 % і 64,8 % випадків нейтропенії 4 ступеня відповідно).
У дослідженні NEOSPHERE частота нейтропенії 3–4 ступеня за NCI-CTCAE версії 3 становила 74,5 % у пацієнтів, які отримували неоад'ювантне лікування пертузумабом, трастузумабом і доцетакселом, у порівнянні з 84,5 % у пацієнтів, які отримували лікування трастузумабом і доцетакселом, у тому числі 50,9 % і 60,2 % випадків нейтропенії 4 ступеня відповідно. У дослідженні TRYPHAENA частота нейтропенії 3–4 ступеня за NCI-CTCAE версії 3 становила 85,3 % у пацієнтів, які отримували неоад'ювантне лікування пертузумабом + TCH, і 77,0 % у пацієнтів, які отримували неоад'ювантне лікування пертузумабом, трастузумабом і доцетакселом після FEC, у тому числі 66,7 % і 59,5 % випадків нейтропенії 4 ступеня відповідно.
У дослідженні APHINITY частота нейтропенії 3–4 ступеня за NCI-CTCAE версії 4 становила 40,6 % у пацієнтів, які отримували лікування пертузумабом, трастузумабом і хіміотерапією, у порівнянні з 39,1 % у пацієнтів, які отримували плацебо, трастузумаб і хіміотерапію, у тому числі 28,3 % і 26,5 % випадків нейтропенії 4 ступеня відповідно.
Імуногенність
Як і для всіх терапевтичних білків, існує ймовірність розвитку імунної відповіді на пертузумаб і трастузумаб у пацієнтів, які отримують лікування лікарським засобом Фесго ® .
У дослідженні FEDERICA частота виявлення утворених під час лікування антитіл до пертузумабу та трастузумабу становила 6,1 % (15/245) і 0,4 % (1/245) відповідно у пацієнтів, які отримували лікування пертузумабом і трастузумабом внутрішньовенно. Нейтралізуючі антитіла до пертузумабу були виявлені у двох з тих пацієнтів, у яких були виявлені антитіла до пертузумабу.
Частота антитіл до пертузумабу та трастузумабу, виявлених в будь-якій часовій точці (у тому числі на вихідному рівні), становила 10,3 % (26/252) і 1,2 % (3/252) відповідно у пацієнтів, які отримували пертузумаб та трастузумаб внутрішньовенно. Нейтралізуючі антитіла до пертузумабу були виявлені у трьох із цих пацієнтів.
Частота виявлення утворених під час лікування антитіл до пертузумабу, трастузумабу та до воргіалуронідази альфа становила 8,3 % (20/241), 1,7 % (4/241) і 3,8 % (9/238) відповідно у пацієнтів, які отримували лікування лікарським засобом Фесго ® . Серед цих пацієнтів нейтралізуючі антитіла до пертузумабу були виявлені у двох із цих пацієнтів, а нейтралізуючі антитіла до трастузумабу – у одного.
Частота виявлення антитіл до пертузумабу, трастузумабу та до воргіалуронідази альфа, які виявлені в будь-який момент часу (у тому числі на вихідному рівні), становила 12,1 % (30/248), 3,2 % (8/248) і 9 % (22/245) відповідно у пацієнтів, які отримували лікування лікарським засобом Фесго ® . Нейтралізуючі антитіла до пертузумабу були виявлені у трьох із цих пацієнтів, нейтралізуючі антитіла до трастузумабу – у одного із цих пацієнтів і нейтралізуючі антитіла до воргіалуронідази альфа – у одного із цих пацієнтів.
Клінічне значення утворення антитіл до пертузумабу, трастузумабу або воргіалуронідази альфа після лікування препаратом Фесго ® невідоме.
Переведення з лікування пертузумабом і трастузумабом внутрішньовенно на лікування препаратом Фесго ® (або навпаки)
В дослідженні MO40628 вивчалась безпека переведення з лікування пертузумабом і трастузумабом внутрішньовенно на лікування препаратом Фесго ® для підшкірного введення (група A) та навпаки (група B). Первинною метою цього дослідження було оцінити вподобання пацієнтів щодо застосування препарату Фесго ® .
У пацієнтів групи A частота небажаних явищ під час циклів 1–3 (внутрішньовенне лікування) становила 77,5 % (62/80 пацієнтів) порівняно з 72,5 % (58/80 пацієнтів) під час циклів 4–6 (підшкірне лікування). У пацієнтів групи B частота НЯ під час циклів 1–3 (підшкірне лікування) становила 77,5 % (62/80 пацієнтів порівняно з 63,8 % (51/80 пацієнтів) під час циклів 4–6 (внутрішньовенне лікування), що в основному було зумовлено вищою частотою реакцій в місці ін'єкції (усі 1 або 2 ступеня) під час введення препарату Фесго ® . Частота серйозних небажаних явищ, небажаних явищ 3 ступеня та припинення лікування через небажані явища до переведення на лікування препаратом Фесго ® (цикли 1–3) була низькою (< 6 %) і подібною до такої після переведення (цикли 4–6).
Про небажані явища 4 або 5 ступеня тяжкості не повідомлялось.
Пацієнти літнього віку
У дослідженні FEDERICA загалом не спостерігалося різниці у безпеці застосування лікарського засобу Фесго ® пацієнтам віком ≥ 65 та < 65 років.
Однак у базових клінічних дослідженнях пертузумабу для внутрішньовенного введення у комбінації з трастузумабом зниження апетиту, aнемія, зниження маси тіла, aстенія, спотворення смаку, периферична нейропатія, гіпомагніємія і діарея виникали з частотою, на ≥ 5 % більшою, у пацієнтів віком ≥ 65 років (n = 418) у порівнянні з пацієнтами віком < 65 років (n = 2926).
Існують обмежені дані клінічних досліджень щодо пацієнтів віком > 75 років, які отримували лікування лікарським засобом Фесго ® або пертузумабом для внутрішньовенного введення у комбінації з трастузумабом. Дані післяреєстраційного застосування показали відсутність різниці в безпеці застосування пертузумабу у комбінації з трастузумабом пацієнтам віком ≥ 65 та < 65 років.
Несумісність.
Лікарський засіб Фесго ® є готовим для застосування розчином, який не слід змішувати або розводити з іншими лікарськими засобами.
Термін придатності.
18 місяців.
Умови зберігання.
Зберігати при температурі від 2 до 8 ºС в оригінальній упаковці з метою захисту від світла. Не заморожувати. Не струшувати. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка.
Пертузумаб 600 мг та трастузумаб 600 мг в 10 мл: флакон об'ємом 15 мл з безбарвного скла (боросилікатне скло, клас І), закупорений бутилкаучуковою пробкою (ламінованою фтор-каучуковою плівкою) та обтиснений алюмінієвим ковпачком з пластиковим диском типу «flip-off» оранжевого кольору. По 1 флакону у картонній коробці.
Пертузумаб 1200 мг та трастузумаб 600 мг в 15 мл: флакон об'ємом 20 мл з безбарвного скла (боросилікатне скло, клас І), закупорений бутилкаучуковою пробкою (ламінованою фтор-каучуковою плівкою) та обтиснений алюмінієвим ковпачком з пластиковим диском типу «flip-off» холодного зеленого кольору. По 1 флакону у картонній коробці.
Категорія відпуску.
За рецептом.
Виробник.
Ф.Хоффманн-Ля Рош Лтд
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
Вурмісвег, 4303 Кайсераугст, Швейцарія
ПЕРТУЗУМАБ+ТРАСТУЗУМАБ
Искать отдельно: ПЕРТУЗУМАБ, ТРАСТУЗУМАБ
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа