В корзине нет товаров
Вы здесь:ГлавнаяКаталог товаровАптечный товар
Назад к списку
ФЛЕНОКС раствор для инъекций 2000 анти-Ха МЕ шприц 0,2 мл, блистер №10

ФЛЕНОКС раствор для инъекций 2000 анти-Ха МЕ шприц 0,2 мл, блистер №10

rx
Код товара: 112474
Производитель: Фармак (Украина, Киев)
13 100,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 29.10.2024
Написать жалобу
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
  • Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
  • Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
  • Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
  • Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!

Инструкция

Для медицинского использования лекарственного средства
Flenox ®
(FLENOX)
Место хранения:
Активное вещество: эноксапарин натрия;
1 мл содержит: 10000 анти-Ха МЕ, что эквивалентно 100 мг эноксапарина натрия;
2000 анти-Ха МЕ / 0,2 мл, что эквивалентно эноксапарина натрия 20 мг;
4000 анти-Ха МЕ / 0,4 мл, что эквивалентно эноксапарина натрия 40 мг;
6000 анти-Ха МЕ / 0,6 мл, что эквивалентно эноксапарина натрия 60 мг;
8000 анти-Ха МЕ / 0,8 мл, что эквивалентно эноксапарина натрия 80 мг;
Ассоциированные и zhni ингредиенты: вода для инъекций.
Лекарственная форма. Инъекционный раствор.
Основные физико-химические свойства: прозрачный бесцветный или светло - желтой жидкости.
Фармакотерапевтическая группа. Антитромботические агенты. Группа гепарин. Эноксапарина.
ATH B01A B05.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Эноксапарина - это низкомолекулярный гепарин (НМГ), который разделен антитромботической и антикоагулянтной активности гепарина стандарта. Он имеет высокую активность анти-Ха, чем анти-IIa и антитромбин активность (для коэффициента эноксапарины составляет 3,6).
При использовании в профилактических дозах эноксапарин не оказывает существенного влияния на АЧТВ (активированное частичное тромбопластиновое время).
При использовании терапевтических доз АЧТВ может быть продлен и до 1,5-2,2 раза превышать максимальную контрольную деятельность. Это продление отражает остаточную антитробиновую активность.
Лечение острого инфаркта миокарда с подъемом ST сегмента в сочетании с тромболитическими средствами у пациентов , перенесших коронарную ангиопластику дальше, и у пациентов , которые не выполняют эту процедуру.
В крупномасштабных многоцентровое клиническое исследование 20,479 пациентов с острым инфарктом подъемом миокарда сегмента ST, после того, как они получали фибринолитическую терапию, были случайным образом разделены на группы , чтобы получить или эноксапарин в виде болюса внутривенной инъекции 3000 анти-Ха МЕ, который сразу же с последующим подкожно Вводимая доза 100 анти-Ха МЕ / кг, а затем провел подкожную инъекцию 100 анти-Ха МЕ / кг каждые 12 часов или внутривенно нефракционированного гепарина в болюсной инъекции 60 МЕ / кг (до 4000 МЕ / кг) с последующей непрерывной инфузии в дозе, которая регулируется в зависимости от скорости активированного частичного тромбопластинового времени. Подкожное введение эноксапарины осуществляется до выписки из больницы или до 8 дней (75% - по меньшей мере, 6 дней). Половина пациентов, получающих гепарин, препарат вводили по меньшей мере, 48 часов (89,5% от ≥ 36 часов). Все пациенты также принимали ацетилсалициловую кислоту в течение не менее 30 дней. Доза эноксапарина для пациентов в возрасте ≥75 доводили: 0,75 мг / кг (75 анти-Ха МЕ / кг) в виде подкожной инъекции каждые 12 часов без первоначального болюсной внутривенной инъекции.
В исследовании, 4716 (23%) пациентов были выполнены коронарную ангиопластику на фоне антитромботической терапии с маскируется исследуемого препарата. Пациенты не получали дополнительные дозы, если после последней подкожной инъекции эноксапарина с баллонной инфляции был меньше , чем 8 часов или внутривенно вводили инъекцию эноксапарина в дозе 0,3 мг / кг (30 анти-Ха МЕ / кг) , если после того, как последняя подкожная инъекция эноксапарина к баллонной инфляции была более чем на 8 часов.
Эноксапарин позволило значительно снизить частоту событий , которые соответствуют первичной конечной точки (комбинированные конечную точку , которая включает в себя повторение инфаркта миокарда и смертности от любой причины , которые произошли в течение периода наблюдения 30 дней после включения в исследование: 9,9% в эноксапарина группы по сравнению с 12% в нефракционированного гепарина группы (снижение относительного риска - 17% (р <0,001)). частота рецидивов инфаркта миокарда был значительно ниже в группе эноксапарина (3,4% против 5%, р <0,001, снижение относительного риска -. 31%) Смертность была ниже в группе эноксапарина, но разница между группами не было статистически значимым (6,9% против 7,5%, р = 0,11).
Преимущество эноксапарины в терминах параметра первичного исхода было безоговорочно, независимо от подгрупп (возраста, пола, места инфаркта миокарда, сахарного диабета, или в анамнезе инфаркта миокарда, тромболитический и типа установленного периода времени между появлением первым клиническим признаки и начало лечения).
Enoxaparin продемонстрировали значительное преимущество по сравнению с НФГ с точки зрения первичного критерия эффективности у пациентов , перенесших коронарную ангиопластику в течение 30 дней после включения в исследование (10,8% против 13,9%, 23% снижение относительного риска) и у пациентов , которые не выполняются коронарная ангиопластика (9,7% против 11,4%, снижение относительного риска на 15%).
Частота массивного кровотечения в течение 30 дней, была значительно выше в группе эноксапарина (2,1%) по сравнению с гепарином группой (1,4%). Частота желудочно - кишечных кровотечений была выше в эноксапарина группе (0,5%) , чем в гепариновой группе (0,1%), в то время как частота внутричерепного кровоизлияния в обеих группах была одинаковой (0,8% для эноксапарина по сравнению с 0, 7% в случае гепарина).
Анализ комбинированных критериев , которые помогают определить клиническую пользу продемонстрировала статистически значимое преимущество (р <0,0001) эноксапарины над НФГОМ: снижение относительного риска на 14% в пользу эноксапарины (11% против 12,8%) для комбинированных критериев , которые включали фатальное следствие, возвратный инфаркт миокарда и сильное кровотечение (критерии Tim) на 30 - й день, и 17% (10,1% против 12,2%) для комбинированных критериев , включенных летальное следствие, рецидивирующий инфаркт миокарда и внутричерепное кровоизлияние на 30 - й день.
Фармакокинетика.
Фармакокинетические параметры, оцениваемые с помощью препарата изменяет анти-Ха и анти-IIa активность в плазме с течением времени в рекомендуемом диапазоне доз.
Биодоступность. В подкожном эноксапарине поглощается быстро и почти полностью (примерно на 100%). Максимальная активность в плазме крови наблюдается между 3-й и 4-й час после введения.
Эта максимальная активность (выраженная в анти-Ха МЕ) от 0,18 ± 0,04 (после ввода 2000 анти-Ха МЕ), 0,43 ± 0,11 (после ввода 4000 анти-Ха МЕ) и 1,01 ± 0,14 (после ввода 10000 анти-Ха МЕ).
Пилюли внутривенное введение 30 мг (0,3 мл, 3000 анти-Ха МЕ) с последующей подкожной инъекции 1 мг / кг каждые 12 часов приводит к достижению максимального уровня первой концентрации antyfaktora Ha (100 анти-Ха МЕ / кг), то есть 1,16 МЕ / мл (п = 16), а средняя площадь под фармакокинетической кривой, соответствующей 88% от равновесного уровня. Состояние равновесия достигается на второй день лечения.
В рекомендуемом диапазоне доз фармакокинетика эноксапарина является линейным. Различия в производительности у отдельных больных, так и между пациентами довольно незначительным. После повторного подкожного введения у здоровых добровольцев 40 мг (0,4 мл, 4000 анти-Ха МЕ) один раз в день равновесие было достигнуто на 2 -й день, а средняя активность эноксапарина была почти на 15% выше , чем наблюдаемое после однократной инъекции. Стабильные уровни эноксапарина активности довольно предсказуемы с введением разовых доз. После многократного подкожного введения 1 мг / кг (100 анти-Ха МЕ / кг) два раза в день равновесие было достигнуто между третьим и четвертый день, в то время как средняя AUC была на 65% выше , чем наблюдаемое после однократного введения, а максимальная и минимальная активность анти-Ха была 0,52 и 1,2 анти-Ха МЕ / мл, соответственно. В соответствии с этим эноксапариной натрия фармакокинетики, эта разница в достижении равновесия также ожидаются терапевтический диапазон доз.
анти-Ха активность в плазме после подкожного введения почти в 10 раз ниже, чем активность анти-IIa. Средняя активность максимальная анти-Ха наблюдается приблизительно 3-4 часа после подкожной инъекции, достигая 0,13 анти-Ха МЕ / мл после неоднократных дозы 1 мг / кг (100 анти-Ха МЕ / кг два раза в день).
Распределение. Объем распределения анти-Ха активности эноксапарина натрия составляет примерно 5 л и почти соответствует объему циркулирующей крови.
Метаболизм. Метаболизм эноксапарина происходит в основном в печени (путем децельфирования и деполимеризации).
Разведение. После подкожной инъекции период полураспада для анти-Ха активности НМГ больше по сравнению со скоростью в нефракционированного гепарина.
Устранение эноксапарина является монофазный, с периодом полураспада около 4 часов после однократного подкожного введения и около 7:00 после повторного введения. Для получения низкомолекулярного гепарина характеризуется быстрым снижением анти-IIa активность в плазме по сравнению с анти-Ха активностью.
Эноксапарина и его метаболитов из организма в моче (nenasychuvanyy механизм) и с желчью.
Почечный клиренс соединений с анти-Ха активностью составляет 10% от введенной дозы и общей почечной экскреции активных и неактивных метаболитов - 40% дозы.
повышенный риск
Пациенты пожилых людей. Потому что в этой возрастной группе является физиологическим снижением функции почек, устранение происходит медленнее. Это не влияет на дозировку или режим ввода с профилактической обработкой. У пациентов в возрасте 75 лет очень важно регулярно контролировать функцию почек, используя формулу Кокрофта перед началом лечения НМГ.
У пациентов с легкой и умеренной почечной недостаточностью (клиренс креатинина> 30 мл / мин). В некоторых случаях это может быть полезным для мониторинга активности анти-Xa для того , чтобы исключить возможность передозировки при эноксапарина применении в терапевтических дозах.
Клинические характеристики.
Индикация.
- Профилактика венозной тромбоэмболии во время операции, сопровождающиеся умеренным и высоким риском тромбогенной;
- профилактика тромбоза глубоких вен у пациентов, находящихся на постельном из - за острых терапевтических заболеваний: класс сердечной недостаточности III или IV классификации NYHA, острая дыхательная недостаточность, острые инфекционные или ревматических заболеваний, в присутствии , по меньшей мере , один фактор риска венозной тромбоэмболии ;
- профилактика тромбоза в экстракорпоральном контуре циркуляции во время гемодиализа (процедура в среднем занимает около 4 часов);
- лечение тромбоза глубоких вен диагностированы, сопровождаемый или не сопровождается легочной эмболией и имеют серьезные клинические симптомы, для легочной эмболии, которая требует лечений тромболитических агентов или хирургического вмешательства, за исключением;
- лечение нестабильной стенокардии и инфаркта миокарда без Q волны в комбинации с ацетилсалициловой кислотой;
  • лечение острого инфаркта миокарда с подъемом подъема / ST-сегмента в сочетании с тромболитическими средствами у пациентов, которые могут еще одно применение коронарной ангиопластики, а также у пациентов, которые не выполняют эту процедуру.
Противопоказания .
Для доз 2000 анти-Ха МЕ / 0,2 мл, что эквивалентно эноксапарин натрия 20 мг;
4000 анти-Ха МЕ / 0,4 мл, что эквивалентно эноксапарина натрия 40 мг;
6000 анти-Ха МЕ / 0,6 мл, что эквивалентно эноксапарина натрия 60 мг;
8000 анти-Ха МЕ / 0,8 мл, что эквивалентно 80 мг эноксапарина натрия
Этот препарат не следует применять в таких случаях
  • повышенная чувствительность к эноксапарине, гепарину или его производным, включая другой низкомолекулярный гепарин;
  • история тяжелой гепарин-индуцированной тромбоцитопении (HIT) типа II, вызванный применением нефракционированного или низкомолекулярного гепарина (см раздел «Особенности применения».);
  • геморрагические проявления или предрасположенность к кровотечению из-за нарушения гемостаза (исключение это может быть синдром противопоказанием диссеминированного внутрисосудистого свертывания, если это не связано с лечением с гепарином (см раздел «Особенности применения»).
  • Органические поражения вероятности кровотечения;
  • клинически значимое кровотечение;
  • Активный желудка или двенадцатиперстной кишки;
  • у пациентов, получающих гепарин для лечения, а не для профилактики, Локорегионарные анестезия для планового хирургического вмешательства не применяется.
Для доз 2000 анти-Ха МЕ / 0,2 мл, что эквивалентно эноксапарин натрия 20 мг; 4000 анти-Ха МЕ / 0,4 мл, что эквивалентно 40 мг эноксапарина натрия
Этот препарат , как правило , не рекомендуется в таких случаях
  • тяжелая почечная недостаточность (клиренс креатинина около 30 мл / мин для формулы Кокрофта-Голта см Смотрите «Особенности применения».);
  • в течение первых 24 часов после внутримозгового кровоизлияния.
Кроме того, этот препарат предпочтительно не вводить профилактические дозы у пациентов старше 65 лет в сочетании с такими препаратами (смотрите раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими формами взаимодействия».):
  1. Ацетилсалициловая кислота в анальгетиках, антипиретических и противовоспалительных дозах.
  2. Нестероидные противовоспалительные средства (НПВС) (приложение системы).
  3. Декстран 40 (парентеральное).
Для доз 6000 анти-Ха МЕ / 0,6 мл, что эквивалентно эноксапарин натрия 60 мг;
8000 анти-Ха МЕ / 0,8 мл, что эквивалентно 80 мг эноксапарина натрия
Этот препарат , как правило , не рекомендуется в таких случаях
- Внутримозговое кровоизлияние.
- В случае отсутствия соответствующей подготовки данных не применяется к пациентам с тяжелой почечной недостаточностью (клиренс креатинина рассчитывается по формуле Cockcroft, 30 мл / мин), для пациентов, которые находятся на диализе, за исключением. Пациенты с тяжелой почечной недостаточностью должны предписаны нефракционированные гепарин.
Для расчета по формуле Cockcroft необходимости иметь свое последнее измерение веса тела пациента (см. Раздел «Особенность применения»).
- спинальная или эпидуральная анестезия не должна ни в коем случае использовать у пациентов, получавших НМГ.
Не следует применять препарат в следующих случаях:
  • Обширный острый ишемический инсульт головного мозг с или без потери сознания. Если ход вызвано эмболией в первые 72 часа после инсульта эноксапарин не могут быть применены; Эффективность терапевтических доз НМГ еще не определено, по каким-либо причинам, обширности травмы или тяжести клинических проявлений инфаркта головного мозга;
  • острый инфекционный эндокардит (за исключением некоторых сердечно-сосудистых заболеваний, вызванных эмболией);
  • почечной недостаточности легкой или средней степени тяжести (клиренс креатинина 30-60 мл / мин).
Кроме того, препарат не рекомендуется в сочетании с этими агентами (см раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие формы взаимодействия».):
1. Аспирин в анальгетиках, антипиретических и противовоспалительных дозах.
2. Нестероидные противовоспалительные средства (НПВС) (система нанесения).
3. Декстраны 40 (парентеральное введение).
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.
Некоторые препараты или терапевтические классы могут способствовать развитию гиперкалемии: соли калия, бесперебойные диуретики с калием, ингибиторы ангиотензина-преобразования, ингибиторы ангиотензина II, НПВП, гепарин (нефракционный гепарин или низкомолекулярный вес), циклоспорин и такролимус, триметоприм.
Развитие гиперкалиемии может зависеть от сопутствующих факторов риска.
Риск его возникновения увеличивается, если вышеуказанные препараты используются одновременно.
Пациенты пожилых людей (в возрасте 65 лет).
Неблагоприятная комбинация.
От аспирина до обезболивающие, жаропонижающие и противовоспалительные дозы (и аналогичные другие салицилаты): повышенный риск кровотечений (ингибирование функции тромбоцитов и салицилатов поражений слизистой оболочки желудочно - кишечного тракта). Антипиретические, анальгетики, которые не принадлежат к салицилатам (например, парацетамол).
Так как НПВС, включая кеторолак (применение системы): повышенный риск кровотечений (ингибирование функции тромбоцитов и НПВП поражений слизистой оболочки желудочно - кишечного тракта). Если это неизбежно введение сопутствующего должно быть тщательным клиническим наблюдением.
Так как декстраны 40 (парентерального введения): повышенный риск кровотечений (ингибирование функции тромбоцитов декстранов 40).
Комбинации, которые требуют меры предосторожности .
С пероральными антикоагулянтами: усиление антикоагулянтного эффекта. При замене гепарина перорального антикоагулянта следует укрепить клинический надзор.
Комбинации, которые должны быть приняты во внимание .
С ингибиторами агрегации тромбоцитов (кроме ацетилсалициловой кислоты, анальгетики, жаропонижающие и противовоспалительные дозах, НПВС): absyksymab, аспирин в антитромбоцитарных доз в кардиологическое и неврологическое показания, берапрост, klopidrohel, eptyfibatyd, илопрост, тиклопидин, тирофибан, повышенный риск кровотечения.
Пациенты в возрасте до 65 лет.
Комбинации, которые должны быть приняты во внимание.
Комбинированное применение препаратов, влияющих на разные фазы гемостаза, повышает риск развития кровотечения. Отже, незалежно від віку хворого слід проводити постійний моніторинг клінічної картини та у разі необхідності виконувати лабораторні аналізи, коли призначають профілактичні дози НМГ одночасно з пероральними антикоагулянтами, інгібіторами агрегації тромбоцитів ( абсиксимаб, НПЗЗ, ацетилсаліцилова кислота у будь-якій дозі, клопідрогель, системні глюкокортикостероїди, ептифібатид, ілопрост, тиклопідин, тирофібан ) та тромболітичними засобами.
Особливості застосування.
Препарат не дозволяється вводити внутрішньом ' язово.
Низькомолекулярні гепарини не є взаємозамінними препаратами, оскільки вони відрізняються за молекулярною масою, питомими значеннями активності проти фактора Ха, дозуванням. Потрібно приділяти увагу та дотримуватися конкретних способів застосування, рекомендованих для кожного з препаратів низькомолекулярних гепаринів.
Запобіжні заходи при застосуванні.
Кровотеча.
Як і при лікуванні антикоагулянтами, може виникати кровотеча (див. розділ «Побічні реакції»). У випадку виникнення кровотечі слід встановити її причину та розпочати відповідне лікування.
Функція нирок.
Перед початком лікування низькомолекулярним гепарином дуже важливо оцінити функцію нирок, зокрема у хворих віком від 75 років, шляхом визначення кліренсу креатиніну за допомогою формули Кокрофта та найостанніших показників вимірювання маси тіла.
У пацієнтів чоловічої статі: кліренс креатиніну = (140 – вік) × маса тіла/0,814 × сироватковий креатинін, де вік виражається у роках, маса тіла – у кг, а сироватковий креатинін – у мкмоль/л.
Для пацієнток ця формула повинна бути скоригована шляхом множення отриманого результату на 0,85.
Якщо сироватковий креатинін виражається у мг/мл, отримане значення необхідно помножити на коефіцієнт 8,8.
Застосування НМГ у лікувальних дозах протипоказано пацієнтам із діагностованою тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну приблизно 30 мл/хв) (див. розділ «Протипоказання»).
Пригнічення секреції альдостерону.
Гепарин може пригнічувати секрецію альдостерону наднирковими залозами, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом, хронічною нирковою недостатністю, попередньо існуючим метаболічним ацидозом, підвищеним рівнем калію у плазмі крові, а також у пацієнтів, які приймають препарати калію. Ризик гіперкаліємії збільшується з тривалістю терапії, але зазвичай є зворотним. У пацієнтів з підвищеним ризиком цього ускладнення рівень калію у плазмі крові необхідно виміряти до початку лікування гепарином та регулярно контролювати у подальшому, особливо якщо лікування подовжене понад 7 днів.
Лабораторні показники.
• Контроль кількості тромбоцитів.
Гепарин-індукована тромбоцитопенія (ГІТ).
Існує ризик виникнення серйозної, іноді тромбогенної, гепарин-індукованої тромбоцитопенії (яка також спостерігалася при застосуванні нефракційного гепарину і рідше - при застосуванні НМГ) імунного походження – ГІТ II типу (див. розділ «Побічні реакції»).
Через наявність такого ризику необхідно визначати кількість тромбоцитів незалежно від терапевтичних показань та дози, що застосовується.
Визначення кількості тромбоцитів необхідно проводити до введення препарату або не пізніше ніж через 24 години після початку лікування, а потім – два рази на тиждень протягом усього періоду лікування.
Якщо підтверджена необхідність довготривалого лікування у деяких особливих випадках (наприклад, при операції на колінному суглобі, під час ІІ і ІІІ триместрів вагітності у жінки з групи ризику (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»), слід проводити аналіз на кількість тромбоцитів двічі на тиждень протягом першого місяця лікування (період найвищого ризику) і один раз на тиждень до припинення лікування.
Слід запідозрити виникнення ГІТ, якщо кількість тромбоцитів не перевищує 150 000/мм 3 та/або якщо спостерігається зменшення кількості тромбоцитів на 30-50 % порівняно з попереднім аналізом крові. ГІТ розвивається переважно з 5-го по 21-й день після початку лікування гепарином (найчастіше виникає приблизно на 10 день).
Однак у пацієнтів із гепариніндукованою тромбоцитопенією в анамнезі це ускладнення може виникати і значно раніше. Поодинокі випадки спостерігалися також і після 21-го дня лікування. Слід намагатися виявити пацієнтів з таким анамнезом шляхом детального опитування перед початком лікування.
Крім того, ризик появи рецидиву при повторному застосуванні гепарину спостерігається упродовж багатьох років, а іноді залишається назавжди (див. розділ «Протипоказання»).
В усіх випадках виникнення ГІТ є невідкладним станом , який вимагає консультації зі спеціалістом.
Будь-яке значне зменшення кількості тромбоцитів (на 30-50 % порівняно із початковими показниками) є попереджувальним сигналом, навіть якщо показник не досяг критичного рівня. Якщо спостерігається зниження кількості тромбоцитів, то в усіх випадках повинні бути вжиті такі заходи:
  1. негайне повторне проведення підрахунку кількості тромбоцитів для отримання підтвердження;
  2. припинення лікування гепарином , якщо отримані результати підтверджують зниження кількості тромбоцитів або навіть вказують на її збільшення, якщо іншої очевидної причини цього не виявлено.
Для проведення тесту на агрегацію тромбоцитів іn vitro та імунологічного дослідження зразок крові необхідно помістити у пробірку з цитратним розчином. Однак за таких умов негайні заходи, яких необхідно вжити, ґрунтуються не на результатах тесту на агрегацію тромбоцитів іn vitro або імунологічного дослідження, при проведенні якого виникають труднощі, оскільки існує лише кілька спеціалізованих лабораторій, які можуть проводити такі тести, а їх результати можна отримати у кращому випадку тільки через кілька годин. Проте ці дослідження необхідні, оскільки можуть допомогти діагностувати подібне ускладнення, бо ризик виникнення тромбозу при продовженні лікування гепарином дуже високий;
3) профілактика або лікування тромбоемболічних ускладнень, пов'язаних із ГІТ.
Якщо продовження антикоагулянтної терапії є дуже важливим, гепарин слід замінити на антитромботичний засіб, що належить до іншої хімічної групи, наприклад, натрію данапарид або гірудин, призначений у лікувальних або профілактичних дозах індивідуально для кожного пацієнта.
Перехід на пероральні антикоагулянти може проводитися тільки після того, як кількість тромбоцитів повернулася до норми, оскільки існує при застосуванні пероральних антикоагулянтів ризик погіршення перебігу тромбозу.
• Заміна гепарину на пероральні антикоагулянти.
Слід проводити інтенсивніший клінічний моніторинг та лабораторні дослідження (протромбіновий час, виражений через міжнародне нормалізоване співвідношення (МНС) або контролювати ефекти, спричинені пероральними антикоагулянтами.
Оскільки існує певний проміжок часу, доки пероральний антикоагулянт досягне максимуму своєї дії, слід продовжувати введення гепарину у постійній дозі стільки, скільки потрібно, щоб МНС у двох послідовно виконаних аналізах залишалося у необхідних терапевтичних межах.
• Моніторинг антифактор-Ха активності.
Більшість клінічних досліджень, які показали ефективність НМГ, були проведені із застосуванням доз, розрахованих залежно від маси тіла хворого та без спеціального моніторингу лабораторних показників, тому корисність проведення лабораторних досліджень з метою оцінки ефективності НМГ поки що не визначена. Однак моніторинг анти-Ха активності може бути корисним для зменшення ризику виникнення кровотечі у певних клінічних ситуаціях, які найчастіше пов'язані із ризиком передозування.
Ці ситуації переважно стосуються лікувальних показань до застосування НМГ та виникають через дози, що вводяться пацієнтам із:
  • легкою та помірною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну – приблизно 30-60 мл/хв, розрахований за формулою Кокрофта). Оскільки НМГ виводиться переважно з сечею, на відміну від стандартного нефракціонованого гепарину, у випадку будь-якої ниркової недостатності може виникати відносне передозування. Тяжка ниркова недостатність є протипоказанням до застосування НМГ у лікувальних дозах (див. розділ «Протипоказання»);
  • значними відхиленнями маси тіла від норми (дуже мала маса тіла і навіть кахексія, ожиріння);
  • кровотечами нез'ясованої етіології.
На відміну від цього моніторинг лабораторних показників не рекомендований при застосуванні профілактичних доз, якщо НМГ застосовувати відповідно до терапевтичних рекомендацій (зокрема щодо тривалості лікування) або під час проведення гемодіалізу.
Щоб виявити можливу кумуляцію гепарину при повторному введенні препарату, рекомендовано у разі необхідності проводити забір крові у момент найвищої активності препарату (ґрунтуючись на наявних даних), тобто приблизно через 4 години після проведення третьої ін'єкції, якщо лікарський засіб вводити у вигляді підшкірних ін'єкцій 2 рази на добу.
Питання про проведення повторних досліджень анти-Ха активності з метою визначення рівнів гепарину в крові, наприклад, через кожні 2 чи 3 дні, слід вирішувати індивідуально, залежно від результатів попереднього дослідження. Слід також розглянути можливість коригування дози НМГ.
Анти-Ха активність, що спостерігається, залежить від виду НМГ та режимів дозування.
За інформацією, що ґрунтується на існуючих даних, середнє значення (± стандартне відхилення), яке спостерігалося через 4 години після 7-ї ін'єкції еноксапарину у дозі 100 анти-Ха МО/кг/на ін'єкцію два рази на добу, становило 1,2 ± 0,17 анти-Ха МО/мл.
Це середнє значення було розраховане у клінічних дослідженнях, під час яких вивчення анти-Ха активності проводилося хромогенним (амідолітичним) методом.
• Контроль активованого часткового тромбопластинового часу (АЧТЧ).
Деякі НМГ спричиняють помірне збільшення показника АЧТЧ. Оскільки клінічне значення цього тесту не встановлене, немає необхідності проводити моніторинг лікування з його урахуванням.
Спінальна/епідуральна анестезія у пацієнтів, які отримують профілактичне лікування НМГ.
• Як і інші антикоагулянти, НМГ при застосуванні під час спінальної/епідуральної анестезії рідко випадках можуть призводити до виникнення гематоми спинного мозку та довготривалого або постійного паралічу.
Ризик спінальної гематоми є вищим у випадку епідуральної анестезії із застосуванням катетера порівняно зі спінальною анестезією.
Ризик цих рідкісних явищ може зростати при тривалому післяопераційному використанні епідуральних катетерів.
Якщо лікар приймає рішення про призначення антикоагулянтів на тлі проведення епідуральної/спінальної анестезії, необхідно дотримуватися надзвичайної пильності та здійснювати частий контроль для виявлення будь-яких ознак та симптомів неврологічних порушень, таких як біль по серединній лінії спини, порушення чутливих та рухових функцій (оніміння або слабкість нижніх кінцівок), дисфункція кишечнику та/або сечового міхура. Пацієнтів необхідно проінструктувати щодо необхідності негайно повідомляти своєму лікарю про виникнення у них будь-яких з вищеназваних ознак або симптомів. Якщо підозрюються ознаки або симптоми спінальної гематоми, необхідно розпочати невідкладні діагностичні та лікувальні заходи, у тому числі втручання з декомпресії спинного мозку.
• Якщо передопераційне лікування НМГ є необхідним (пацієнти, довгий час прикуті до ліжка, травма) і якщо користь від місцевої/регіональної спінальної анестезії була ретельно зважена, пацієнтам, які отримали перед операцією ін'єкції НМГ, може поводитися така анестезія за умови, що між ін'єкцією гепарину і спінальною анестезією пройшло не менше 12 годин.
Рекомендується ретельний моніторинг неврологічного статусу пацієнта, пам'ятаючи про ризик гематоми спинного мозку.
Майже у всіх пацієнтів профілактичне лікування НМГ можна розпочинати через 6-8 годин після анестезії або видалення катетера, з контролем неврологічного статусу.
Особливо обережними слід бути при одночасному лікуванні іншими препаратами, які можуть впливати на систему гемостазу (зокрема нестероїдними протизапальними засобами, ацетилсаліциловою кислотою).
Ситуації, які супроводжуються певним ризиком.
Контроль за проведенням лікування необхідно підвищити у таких випадках:
  • печінкова недостатність;
  • виразкова хвороба шлунково-кишкового тракту або будь-яке інше органічне ураження з імовірністю виникнення кровотечі;
  • судинне хоріоретинальне захворювання;
  • після хірургічного втручання на головному та/або спинному мозку;
  • поперекова (люмбальна) пункція, оскільки існує ризик внутрішньої спинномозкової кровотечі, якщо можливо, проведення пункції слід відкласти;
  • при одночасному прийомі інших ліків, які впливають на гемостаз (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Хоча всі концентрації різних низькомолекулярних гепаринів виражаються у міжнародних одиницях (МО) анти-Xa активності, їхня ефективність пов'язана не лише з їх анти-Xa активністю. Заміна одного режиму дозування НМГ на інший може бути небезпечною, оскільки кожен режим був випробуваний у спеціальних клінічних дослідженнях. Тому необхідна велика обережність і дотримання інструкцій для застосування кожного препарату.
Застереження.
Ризик кровотечі.
Слід дотримуватися рекомендованих режимів дозування (дозування і тривалість лікування).
Недотримання цих рекомендацій може призвести до виникнення кровотечі, особливо у хворих із групи підвищеного ризику (пацієнти літнього віку, хворі із нирковою недостатністю).
Випадки серйозної кровотечі спостерігалися:
  • у пацієнтів літнього віку, зокрема внаслідок вікового погіршення функції нирок;
  • у пацієнтів із нирковою недостатністю;
  • якщо маса тіла становить менше 40 кг;
  • якщо терапія проводиться довше рекомендованого терміну лікування, який становить 10 днів;
  • при невиконанні терапевтичних рекомендацій, зокрема щодо тривалості лікування та корекції лікувальних доз з урахуванням маси тіла;
  • при одночасному прийомі інших ліків (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими
засобами та інші види взаємодій»).
Ін'єкції еноксапарину, як і будь-якого іншого антикоагулянту, необхідно застосовувати з обережністю при станах, для яких властива підвищена імовірність виникнення кровотеч, таких як порушення гемостазу, наявність пептичної виразки в анамнезі, нещодавно перенесений ішемічний інсульт, неконтрольована артеріальна гіпертензія, діабетична ретинопатія, нещодавно перенесене нейрохірургічне або офтальмологічне хірургічне втручання.
У будь-якому випадку необхідно ретельно контролювати стан пацієнтів літнього віку та/або хворих із нирковою недостатністю, а також якщо лікування триває більше 10 днів.
Аналіз на визначення анти-Ха активності у деяких випадках може бути корисним для виявлення кумуляції препарату (див. розділ «Особливості застосування»).
Ризик виникнення гепарин - індукованої тромбоцитопенії (ГІТ).
Якщо у пацієнта, який отримує НМГ (у лікувальних або профілактичних дозах), виникне тромбоемболічне ускладнення:
  • погіршення перебігу тромбозу, лікування якого проводиться;
  • флебіт;
  • тромбоемболія легеневої артерії;
  • гостра ішемія нижніх кінцівок;
  • або навіть інфаркт міокарда чи ішемічний інсульт,
завжди слід пам'ятати про імовірність виникнення ГІТ та негайно визначити кількість тромбоцитів (див. розділ «Особливості застосування»).
Процедури реваскуляризації коронарних артерій.
Для обмеження ризику розвитку кровотечі у пацієнтів, яким проводиться ангіопластика коронарних артерій з метою лікування нестабільної стенокардії, інфаркту міокарда без зубця Q або гострого інфаркту міокарда з підйомом сегменту ST, слід суворо дотримуватися рекомендованих проміжків часу між введеннями еноксапарину. Важливе значення має досягнення гемостазу у місці ін'єкції після проведення ангіопластики коронарних артерій. У випадку застосування спеціальних засобів закриття судини (гемостатичних пристроїв) слід негайно видалити провідник. У випадку здійснення ручної компресії провідник необхідно видалити через 6 годин після останнього підшкірного/внутрішньовенного введення еноксапарину. При продовженні лікування із застосуванням еноксапарину наступну ін'єкцію слід здійснювати не раніше ніж через 6-8 годин після видалення провідника. Необхідно слідкувати за місцем пункції шкіри на наявність будь-якої ознаки кровотечі або гематоми.
Наявність механічних клапанів серця зі штучних матеріалів.
Застосування еноксапарину для профілактики тромбоемболічних ускладнень у пацієнтів, які мають механічні штучні клапани серця, спеціально не досліджувалося.
Проте у пацієнтів з протезованими клапанами серця, які отримували еноксапарин з метою профілактики тромбоемболічних ускладнень, в окремих випадках спостерігався тромбоз.
Вагітні жінки.
У клінічному дослідженні з участю вагітних жінок з механічними штучними клапанами серця, які отримували еноксапарин у дозі 100 анти-Xa МО/кг двічі на добу з метою зниження ризику тромбоемболічних ускладнень, у 2-х із 8-ми жінок розвинувся тромбоз, який призвів до обструкції клапана та летального наслідку матері та дитини. Також у період післяреєстраційного нагляду надходили повідомлення про поодинокі випадки тромбозу у вагітних жінок з протезованими клапанами серця, які отримували еноксапарин з метою профілактики тромбоемболічних ускладнень. Таким чином, ризик тромбоемболічних ускладнень у цих пацієнтів може бути вищим.
Кровотечі у людей літнього віку.
У людей літнього віку не відзначається підвищеної тенденції до кровотеч у межах профілактичного діапазону доз. Пацієнти літнього віку (особливо пацієнти віком від 80 років) можуть знаходитися у групі підвищеного ризику виникнення ускладнень, пов'язаних із кровотечами у терапевтичному діапазоні доз. При лікуванні гострого інфаркту міокарда з елевацією сегменту ST збільшення явищ кровотеч відзначалося у пацієнтів віком від 65 до 75 років, вказуючи на те, що ці пацієнти можуть потрапляти у групу особливого ризику кровотеч. Рекомендується ретельний клінічний моніторинг.
Ниркова недостатність.
Пацієнти з нирковою недостатністю підпадають під збільшений вплив еноксапарину, що підвищує ризик кровотеч. Оскільки вплив еноксапарину суттєво підвищується у пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну <30 мл/хв), рекомендується корекція дози у терапевтичному та профілактичному діапазоні доз. Хоча немає рекомендацій стосовно корекції дози у пацієнтів з нирковою недостатністю середнього (кліренс креатиніну 30-50 мл/хв) та легкого ступеня (кліренс креатиніну 50-80 мл/хв), рекомендується здійснювати ретельний клінічний моніторинг. При лікуванні гострого інфаркту міокарда з елевацією сегменту ST дані у пацієнтів з рівнями креатиніну вище 220 та 175 мкмоль/л для чоловіків та жінок відповідно обмежені.
Низька маса тіла.
У жінок з низькою масою тіла (<45 кг) та чоловіків з низькою масою тіла (<57 кг) відзначався збільшений вплив еноксапарину у профілактичному діапазоні доз (не коригувалися відповідно до маси тіла), що може призвести до вищого ризику виникнення кровотеч. Таким чином, рекомендується здійснювати ретельний клінічний моніторинг цих пацієнтів.
Моніторинг.
Оцінка ризику та клінічний моніторинг є найкращими предикторами ризику потенційних кровотеч. Зазвичай немає необхідності у звичайному моніторингу активності анти-Ха. Тим не менше, моніторинг анти-Ха активності можна розглядати у тих пацієнтів, які отримують НМГ, а також мають підвищений ризик кровотеч (наприклад, у пацієнтів з нирковою недостатністю, пацієнтів літнього віку та пацієнтів з межовими значеннями маси тіла) або активної кровотечі.
Лабораторні аналізи.
У дозах, що використовуються для профілактики венозної тромбоемболії, еноксапарин натрію не впливав суттєво ні на час кровотечі та загальні аналізи згортання крові, ні на агрегацію тромбоцитів або зв'язування фібриногену з тромбоцитами. У вищих дозах може з'являтися збільшення АЧТЧ (активований частковий тромбопластиновий час) та АЧЗ (активований час згортання). Збільшення АЧТЧ та АЧЗ не корелює лінійно зі збільшеною антитромботичною активністю еноксапарину натрію і таким чином не є підходящим і достовірним для моніторингу активності еноксапарину натрію.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Для доз 2000 анти-Ха МО/0,2 мл, що еквівалентно еноксапарину натрію 20 мг; 4000 анти-Ха МО/0,4 мл, що еквівалентно еноксапарину натрію 40 мг
Вагітність.
Профілактичне лікування у І триместрі.
Наразі існує недостатньо клінічних даних, на підставі яких можна було б оцінити можливі тератогенні або фетотоксичні ефекти еноксапарину при його профілактичному застосуванні під час І триместру вагітності.
Тому у якості попереджувального заходу еноксапарин бажано не призначати з профілактичною метою вагітним під час І триместру.
Якщо планується епідуральна анестезія, профілактичне лікування гепарином у разі можливості слід припинити щонайпізніше за 12 годин перед анестезією.
Профілактичне лікування в ІІ і ІІІ триместрах.
З тих обмежених даних, які існують на даний час щодо клінічного застосування еноксапарину у ІІ і ІІІ триместрах вагітності, невідомо про будь-які тератогенні або фетотоксичні ефекти еноксапарину у профілактичних дозах. Проте, щоб оцінити його вплив за цих умов, мають бути проведені додаткові дослідження.
Тому можливість профілактичного лікування еноксапарином у ІІ і ІІІ триместрах вагітності слід розглядати лише у разі необхідності.
Якщо планується епідуральна анестезія, профілактичне лікування гепарином при можливості слід припинити щонайпізніше за 12 годин перед анестезією.
Для доз 6000 анти-Ха МО/0,6 мл, що еквівалентно еноксапарину натрію 60 мг;
8000 анти-Ха МО/0,8 мл, що еквівалентно еноксапарину натрію 80 мг
Наявних клінічних даних недостатньо для того, щоб виявити можливу здатність еноксапарину спричиняти вади розвитку або чинити фетотоксичний вплив при його введенні у лікувальних дозах у період вагітності, тому як запобіжний захід застосовувати лікувальні дози еноксапарину у період вагітності не рекомендується.
У жодному разі не можна проводити спінальну або епідуральну анестезію хворим, які отримують лікування препаратами НМГ.
Годування груддю.
Оскільки абсорбція у шлунково-кишковому тракті новонароджених є неможливою у принципі, лікування еноксапарином не є протипоказаним жінкам, які годують дитину груддю.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Прийом препарату не впливає на здатність керувати автотранспортним засобом та працювати з механізмами. Проте слід бути обережними з огляду на можливі побічні реакції (див. розділ «Побічні реакції»).
Спосіб застосування та дози.
1 мг (0,01 мл) еноксапарину натрію відповідає приблизно 100 одиницям активності анти-Ха МО. Фленокс ® слід вводити підшкірно при профілактичному і лікувальному застосуванні за винятком наступних випадків:
- застосування препарату для антикоагуляції у практиці гемодіалізу;
- лікування пацієнтів з інфарктом міокарда з елевацією сегмента ST, яким необхідне внутрішньовенне болюсне введення.
Фленокс ® не дозволяється вводити внутрішньом'язово. Препарат рекомендований до застосування тільки дорослим пацієнтам.
Техніка підшкірного введення. Заповнені виробником шприці готові до безпосереднього використання. У разі необхідності дозу препарату Фленокс ® можна відкорегувати залежно від маси тіла пацієнта. Для цього у разі необхідності перед проведенням ін'єкції зі шприца потрібно видалити зайву кількість препарату. Якщо у видаленні зайвої кількості препарату потреби немає, то з метою уникнення втрати препарату усувати повітряні пухирці зі шприца перед ін'єкцією не потрібно.
Підшкірну ін'єкцію препарату Фленокс ® краще виконувати, коли пацієнт перебуває у лежачому положенні. Вводити препарат у підшкірно-жирову тканину передньобічної або задньобічної поверхні черевної стінки, чергуючи правий та лівий бік, використовуючи різні місця для кожної ін'єкції. Голку потрібно ввести на цілу довжину вертикально у товщу складки шкіри, а не під кутом до неї, утвореною між великим та вказівним пальцями. Складку шкіри потрібно утримувати протягом усього введення ін'єкції. Не можна терти місце ін'єкції після введення.
Техніка внутрішньовенного (болюсного) введення/застосування препарату Фленокс ® для лікування гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST.
Лікування розпочинати із внутрішньовенної болюсної ін'єкції, після чого негайно проводити підшкірну ін'єкцію. Для проведення внутрішньовенного болюсу із заповненого виробником градуйованого шприца з препаратом Фленокс ® , який містить 40 мг (0,4 мл; 4000 анти-Ха MO), 60 мг (0,6 мл; 6000 анти-Ха MO) або 80 мг (0,8 мл; 8000 анти-Ха MO), необхідно видалити зайву кількість препарату, щоб у шприці залишилася доза 30 мг (0,3 мл; 3000 анти-Ха MO).
Цю дозу препарату Фленокс ® вводити у трубку системи для внутрішньовенного введення розчинів. Не допускається змішування або одночасне введення препарату з іншими лікарськими засобами. Для видалення залишків інших лікарських засобів, а отже, і для попередження їх змішування з препаратом Фленокс ® перед проведенням внутрішньовенної болюсної ін'єкції препарату Фленокс ® та після нього систему необхідно промити достатньою кількістю 0,9 % розчину натрію хлориду або 5 % розчину глюкози. Фленокс ® можна безпечно вводити у 0,9 % розчині натрію хлориду або у 5 % розчині глюкози.
В умовах стаціонару препарат Фленокс ® можна застосовувати для:
– отримання дози 1 мг/кг (100 анти-Ха МО/кг) для першої підшкірної ін'єкції, яку необхідно провести слідом за внутрішньовенною болюсною ін'єкцією, а також подальших доз 1 мг/кг (100 анти-Ха МО/кг), які необхідно вводити підшкірно кожні 12 годин;
  • отримання дози 0,3 мг/кг (30 анти-Ха МО/кг) для внутрішньовенного болюсного введення хворим, яким проводять подальшу коронарну ангіопластику.
Упродовж усього періоду лікування слід регулярно контролювати кількість тромбоцитів, оскільки існує ризик виникнення гепарин-індукованої тромбоцитопенії (ГІТ).
Профілактика венозної тромбоемболії при хірургічних втручаннях, які супроводжуються помірним та високим тромбогенним ризиком.
Як загальне правило, ці рекомендації стосуються хірургічних процедур, які проводяться під загальною анестезією.
У випадку спінальної та епідуральної анестезії слід зважити користь від введення еноксапарину перед операцією та теоретично підвищений ризик розвітку спінальної гематоми (див. розділ «Особливості застосування»).
  • Схема введення. Препарат Фленокс ® вводити 1 раз на добу підшкірно.
  • Доза. Дозу слід визначати на основі оцінки ризику, який має конкретний пацієнт, і виду хірургічного втручання.
Хірургічні операції, які супроводжуються помірним ризиком тромбоутворення.
Під час операції, які супроводжуються помірним ризиком тромбоутворення, та у пацієнтів, які не мають високого ризику тромбоемболії, ефективна профілактика забезпечується щоденним введенням препарату Фленокс ® у дозі 20 мг (0,2 мл; 2000 анти-Ха МО). Режим дозування, що був досліджений, передбачає введення першої ін'єкції за 2 години до операції.
Хірургічні операції, які супроводжуються високим ризиком тромбоутворення.
Операції на кульшовому, колінному суглобах.
Доза препарату Фленокс ® становить 40 мг (0,4 мл; 4000 анти-Ха) один раз на добу.
Режим дозування, що був досліджений, передбачає введення першої ін'єкції 4000 анти-Xa МО (повна доза) за 12 годин перед операцією або першої ін'єкції 2000 анти-Xa МО (половина дози) за 2 години перед операцією.
Інші ситуації.
Якщо існує підвищений ризик венозної тромбоемболії, пов'язаний з видом хірургічного втручання (особливо при онкологічних операціях) та/або з анамнезом пацієнта (якщо він переніс випадки венозної тромбоемболії), слід вводити таку саму профілактичну дозу, як і при ортопедичних операціях з високим ризиком, таких як операції на кульшовому, колінному суглобах.
• Тривалість лікування.
Лікування НМГ слід продовжувати разом із накладанням звичайних компресійних еластичних пов'язок на ноги, поки пацієнт зможе повноцінно та активно пересуватися:
– при загальних операційних втручаннях лікування НМГ має тривати менше 10 днів, поки у пацієнта існує ризик розвитку венозної тромбоемболії (див. розділ «Особливості застосування»);
– була встановлена терапевтична користь профілактичного лікування еноксапарином у дозі 4000 анти-Xa МО/добу протягом 4-5 тижнів після операції на колінному суглобі;
- якщо пацієнт все ще має ризик венозної тромбоемболії після рекомендованої тривалості лікування, слід розглянути можливість продовження профілактичної терапії, зокрема введення пероральних антикоагулянтів.
Слід зазначити, що клінічна користь довготривалого лікування низькомолекулярними гепаринами або пероральними антикоагулянтами не досліджувалася.
Профілактика тромбозу глибоких вен у пацієнтів, які перебувають на постільному режимі у зв'язку з гострими терапевтичними захворюваннями.
Рекомендована доза препарату Фленокс ® становить 40 мг (0,4 мл; 4000 анти-Ха МО) 1 раз на добу підшкірно. Фленокс ® призначати щонайменше на 6 днів, тривалість лікування – не більше 14 днів. Якщо ризик виникнення венозної тромбоемболії все ще зберігається, слід проводити тривале профілактичне лікування із застосуванням пероральних антикоагулянтів.
Профілактика тромбоутворення в екстракорпоральному контурі кровообігу під час проведення гемодіалізу.
Препарат вводити внутрішньосудинно (у внутрішньоартеріальний катетер або діалізний контур).
Для хворих, які отримують повторні сеанси гемодіалізу, профілактика зсідання крові в екстраренальній системі очищення крові забезпечується введенням початкової дози 100 анти-Xa МО/кг у внутрішньоартеріальний катетер або діалізний контур на початку сеансу.
Ця доза вводиться внутрішньосудинно у вигляді одноразової болюсної ін'єкції. Антикоагулянтного ефекту цієї дози, як правило, достатньо для проведення сеансу гемодіалізу, що триває 4 години або менше. Вона може потім коригуватися з урахуванням значних індивідуальних коливань відповіді.
Максимальна рекомендована доза становить 100 анти-Xa МО/кг.
Для гемодіалізних пацієнтів з групи високого ризику кровотечі (особливо при діалізі у пре- і постоперативному періоді) або з активною кровотечею, під час сеансів діалізу можна застосовувати дозу 50 анти-Xa МО/кг (подвійний судинний доступ) або 75 анти-Xa МО/кг (один судинний доступ).
Лікування діагностованого тромбозу глибоких вен, який супроводжується або не супроводжується тромбоемболією легеневої артерії та не має тяжких клінічних симптомів.
Будь-яку підозру на виникнення тромбозу глибоких вен слід негайно підтвердити за допомогою відповідних методів дослідження.
Дозування.
Фленокс ® призначати підшкірно 2 рази на добу у дозі 100 анти-Ха МО/кг кожні 12 годин.
У пацієнтів з масою тіла більше 100 кг та менше 40 кг корекція дози НМГ не вивчалася. НМГ може бути менш ефективним у пацієнтів з масою тіла більше 100 кг та призводити до підвищеного ризику виникнення кровотечі у пацієнтів з масою тіла менше 40 кг. Тому необхідно ретельно контролювати клінічний стан цих пацієнтів.
Тривалість лікування тромбозу глибоких вен.
При лікуванні із застосуванням низькомолекулярного гепарину слід якомога швидше перейти на прийом пероральних антикоагулянтів, якщо протипоказання відсутні. Тривалість лікування НМГ не повинна перевищувати 10 днів, включаючи час необхідний для досягнення пероральними коагулянтами рівноважного стану, за винятком тих випадків, коли важко досягти рівноважного стану. Тому терапію пероральними антикоагулянтами слід розпочинати якомога раніше.
Лікування нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без зубця Q .
Рекомендована разова доза препарату Фленокс ® становить 1 мг/кг (100 анти-Ха МО/кг) підшкірно через кожні 12 годин; одночасно призначати ацетилсаліцилову кислоту перорально (рекомендовані дози: від 75 до 325 мг перорально після початкової навантажувальної дози 160 мг).
Тривалість лікування – щонайменше 2-8 діб, до клінічної стабілізації стану пацієнта.
Лікування гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST у комбінації з тромболітичним засобом у хворих, яким проводять подальшу коронарну ангіопластику, а також у хворих, яким цю процедуру не проводять.
Початкову внутрішньовенну болюсну ін'єкцію препарату Фленокс ® проводити у дозі 30 мг (0,3 мл; 3000 анти-Ха МО). Після чого підшкірно вводити 1 мг/кг (100 анти-Ха МО/кг) протягом 15 хвилин, потім кожні 12 годин (для перших двох підшкірних ін'єкцій максимальна сумарна доза становить 10000 анти-Ха МО).
Першу дозу препарату Фленокс ® слід вводити у будь-який час за 15 хвилин до або через 30 хвилин після початку тромболітичної терапії.
Рекомендована тривалість лікування становить 8 днів або поки пацієнта не випишуть зі стаціонару, якщо госпіталізація триває менше 8 днів.
Супутня терапія: після появи симптомів слід якнайшвидше розпочинати прийом ацетилсаліцилової кислоти і продовжувати у дозі 75-325 мг на день протягом не менше 30 днів, якщо не показано інакше.
Хворі, яким проводять коронарну ангіопластику:
– якщо з часу останнього підшкірного введення препарату Фленокс ® до роздування балона пройшло менше 8 годин, додаткове введення препарату не потрібне;
  • якщо з часу останнього підшкірного введення препарату Фленокс ® до роздування балона пройшло більше 8 годин, необхідно провести внутрішньовенну болюсну ін'єкцію 0,3 мг/кг (30 анти-Ха МО/кг) препарату Фленокс ® . Для забезпечення точності об'ємів, що вводяться ін'єкційно, рекомендується розвести препарат до 300 анти-Ха МО/мл (0,3 мл (3000 анти- Ха МО) розвести у 10 мл розчинника (0,9 % розчину натрію хлориду або 5 % розчину глюкози)) (див. таблицю).
Об'єми, необхідні для ін'єкційного введення, коли розведення здійснюється для хворих, яким проводиться коронарна ангіопластика
Маса тіла, кг
Необхідна доза, анти-Ха МО
Об'єм, необхідний для ін'єкційного введення, при розведенні до 300 МО/мл (тобто 0,3 мл (3000 анти-Ха МО) препарату Фленокс ® , розведені у 10 мл розчинника)), мл
45
1350
4,5
50
1500
5
55
1650
5,5
60
1800
6
65
1950
6,5
70
2100
7
75
2250
7,5
80
2400
8
85
2550
8,5
90
2700
9
95
2850
9,5
100
3000
10
Пацієнтам віком від 75 років, які знаходяться на лікуванні з приводу гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST, початкову внутрішньовенну болюсну ін'єкцію не проводять. Кожні 12 годин їм слід підшкірно вводити дозу 0,75 мг/кг (75 анти-Ха МО/кг) (тільки для перших двох ін'єкцій максимальна сумарна доза становить 75 мг (7500 анти-Ха МО).
Діти.
Через відсутність відповідних даних не рекомендується застосовувати НМГ у педіатричній практиці.
Передозування.
Випадкове передозування при підшкірному введенні великих доз низькомолекулярного гепарину може призвести до геморагічних ускладнень.
У випадку кровотечі для лікування деяких хворих можна застосовувати протаміну сульфат, враховуючи наступні фактори:
  • ефективність протаміну набагато нижча, ніж ефективність, зареєстрована при передозуваннях нефракціонованого гепарину;
  • через побічні реакції (зокрема анафілактичний шок) слід ретельно зважити співвідношення ризик/користь для протаміну сульфату.
Нейтралізацію гепарину здійснювати за допомогою повільного внутрішньовенного введення протаміну (сульфат або гідрохлорид).
Необхідна доза протаміну залежить:
– від введеної дози гепарину (100 протигепаринових одиниць протаміну нейтралізують активність 100 анти-Ха МО низькомолекулярного гепарину), якщо з моменту введення еноксапарину натрію пройшло не більше 8 годин;
– від часу, що пройшов з моменту введення гепарину:
– можливе введення інфузії 50 протигепаринових одиниць протаміну на 100 анти-Ха МО еноксапарину натрію, якщо з моменту введення еноксапарину натрію пройшло більше 8 годин або якщо буде потреба у другій дозі протаміну;
  • якщо з моменту ін'єкції еноксапарину натрію пройшло більше 12 годин, немає необхідності вводити протамін.
Ці рекомендації стосуються хворих із нормальною нирковою функцією, які отримують повторні дози.
Однак неможливо повністю нейтралізувати анти-Ха активність. Більше того, нейтралізація може мати тимчасовий характер через особливість абсорбції низькомолекулярного гепарину і в результаті може виникнути необхідність розподілити загальну розраховану дозу протаміну на кілька ін'єкцій (2-4) для введення протягом 24 годин.
Після потрапляння низькомолекулярного гепарину до шлунка тяжкі ускладнення маловірогідні навіть при великих кількостях (таких випадків зареєстровано не було) через незначне шлункове та кишкове всмоктування лікарського засобу.
Побічні реакції.
Були зареєстровані випадки значних геморагічних ускладнень, деякі з них були летальними. Спостерігалися внутрішньочерепні та ретроперитонеальні крововиливи. Також реєструвалися випадки геморагічних ускладнень (кровотечі), таких як гематома, екхімоз у місцях, відмінних від місця ін'єкції, гематома рани, гематурія, носова кровотеча та шлунково-кишкова кровотеча.
Геморагічні прояви, головним чином пов'язані:
– із супутніми факторами ризику : органічними ураженнями зі схильністю до кровотечі та певними комбінаціями лікарських засобів (див. розділ «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), віком, нирковою недостатністю, низькою масою тіла;
  • із недотриманням терапевтичних рекомендацій, зокрема таких, що стосуються тривалості лікування та корегування дози відповідно до маси тіла (див. розділ «Особливості застосування»).
Зареєстровані випадки спінальної гематоми після введення низькомолекулярного гепарину під час спінальної анестезії, аналгезії або епідуральної анестезії.
Ці побічні реакції спричиняли неврологічні зміни різного ступеня тяжкості, у тому числі тривалий та постійний параліч (див. розділ «Особливості застосування»).
Після підшкірного введення можливе утворення гематоми на місці введення ін'єкції. Були зареєстровані випадки болю у місці ін'єкції, інших реакцій, включаючи подразнення, набряк у місці ін'єкції, гіперчутливість, запалення та утворення вузликів. Цей ризик зростає, якщо порушується рекомендована техніка проведення ін'єкції або застосовуються невідповідні засоби для її проведення. Запальні вузлики у місці ін'єкції, які минають через кілька днів, можуть виникати внаслідок запалення. Однак це не вимагає припинення терапії.
Зареєстровано тромбоцитопенію. Існує два її типи:
– тип І, тобто найбільш розповсюджені випадки, зазвичай помірного ступеня (кількість тромбоцитів більше 100000/мм 3 ), з'являються на ранніх етапах (до 5-го дня) і не потребують припинення лікування;
  • тип ІІ, тобто нечасті випадки тяжкої імуноалергічної тромбоцитопенії – гепарин-індукованої тромбоцитопенії (ГІТ) з тромбозом; у деяких випадках тромбоз був ускладнений інфарктом органів або ішемією кінцівок. Її розповсюдженість мало досліджена (див. розділ «Особливості застосування»).
Можливе безсимптомне та зворотне підвищення рівня тромбоцитів.
Зареєстровані випадки некрозу шкіри при застосуванні гепаринів. Їм може передувати поява пурпури або інфільтрованих та болісних еритематозних плям. У таких випадках слід негайно припинити терапію.
Виникали прояви системних алергічних реакцій (анафілактичні/анафілактоїдні реакції) або реакцій з боку шкіри (кропив'янка, свербіж, еритема, бульозні висипання), які у певних випадках могли призводити до припинення лікування.
Як і з нефракціонованими гепаринами, не виключена можливість розвитку остеопорозу при подовженні терміну лікування.
Нефракціоновані гепарини можуть спричиняти гіпоальдостеронізм, котрий призводить до збільшення плазмових рівнів калію. Може виникнути клінічно значуща гіперкаліємія, особливо у пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю та цукровим діабетом.
Короткочасне підвищення рівнів трансаміназ.
Повідомлялося про кілька випадків розвитку гіперкаліємії.
Спостерігалися випадки васкуліту, пов'язаного з підвищеною чутливістю шкіри.
Спостерігалася гіпереозинофілія окремо або одночасно з шкірними реакціями, яка призводила до припинення лікування.
Термін придатності. 2 роки.
Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці .
Умови зберігання.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C. Не заморожувати.
Зберігати в недоступному для дітей місці.
Несумісність. Не змішувати з іншими лікарськими засобами.
Упаковка. По 0,2 мл, 0,4 мл, 0,6 мл або 0,8 мл у шприці.
По 1 шприцу в блістері. По 1, 2 і 10 блістерів (з препаратом активністю 2000 анти-Ха МО, 4000 анти-Ха МО, 6000 анти-Ха МО) і по 1 і 2 блістери (з препаратом активністю 8000 анти- Ха МО), вкладених в пачку.
По 2 шприца в блістері. По 1 і 5 блістерів (з препаратом активністю 2000 анти-Ха МО, 4000 анти-Ха МО, 6000 анти-Ха МО) і по 1 блістеру (з препаратом активністю 8000 анти- Ха МО), вкладених в пачку.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. ПАТ «Фармак».
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.
Україна, 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 63.
ЭНОКСАПАРИН НАТРИЙ

Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.

Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
 
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа