ФЛУКОНАЗОЛ капс. 150 мг блистер №1

Для медицинского использования препарата

Флуконазол

( Флуконазол )

Место хранения:

Активный ингредиент: флуконазол;

1 капсула содержит 150 мг флуконазола;

Вспомогательные вещества: лактоза, моногидрат; Картофельный крахмал; стеарат магния; Силиконовый диоксид коллоидный безводный;

Состав капсулой оболочки: желатин, диоксид титана (E 171), индиго карамина синего (E 132).

Основные физико-химические свойства: твердые желатиновые капсулы № 1, цилиндрическая форма с полусферическими краями, телом - белый, крышка - синий или синий; Содержание капсулы - белый порошок или почти белый, без запаха.

Фармакотерапевтическая группа.

Противогрибковое средство для системного применения. Производные триазола. ATH ATH J02A C01.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

Флуконазол, противогрибковый класс триазола - мощный селективный ингибитор грибковых ферментов, необходимых для синтеза эргостерола. Основной механизм его действия состоит в том, чтобы ингибировать грибковую 14 альфа-ланостерол-деметилирование, опосредованное цитохромным P450, который является неотъемлемой стадией в биосинтезе грибкового эргостерола. Накопление 14 альфа-метил стеролов коррелирует с последующей потерей эргостерола грибковой мембраны и может быть ответственным за противогрибковую активность флуконазола. Флуконазол более избирательна к грибковым ферментам цитохрома P450, чем различные системы ферментов цитохрома P450 млекопитающих.

Использование флуконазола в дозе 50 мг в сутки в течение 28 дней не влияет на уровень тестостерона в плазме крови у мужчин или на уровне эндогенных стероидов у женщин репродуктивного возраста. Флуконазол в дозе 200-400 мг в день не обнаруживает клинически значимое влияние на уровень эндогенных стероидов или реагировать на стимуляцию акта у здоровых мужских волонтеров.

Исследование взаимодействия с антипирином продемонстрировало, что 50 мг флуконазола немного остановились или неоднократно влияют на метаболизм антипирина.

Чувствительность in vitro .

Fluconazole in vitro демонстрирует противогрибную активность в отношении видов Candida , встречающихся чаще всего (включая C.Albicans, C.ParaSsilosis, C.tropicalis ). Cglabrata показывает широкий спектр чувствительности к флуконазолу, тогда как C.krusei устойчив к.

Кроме того, Fluconazole in vitro демонстрирует активность как против криптококковых неофманов, так и криптококков , так и против эндемичных плесени грибы, димита , димита , гистоплазмы капсулатума и паракоклиды Brasiliensis.

Механизм сопротивления.

Микроорганизмы рода Candida демонстрируют многочисленные механизмы устойчивости к противогрибковым агентам азола. Fluconazole демонстрирует высокую минимальную ингибирующую концентрацию против штаммов грибных, которые имеют одну или несколько механизмов сопротивления, которые оказывают негативное влияние на эффективность in vivo и в клинической практике. Сообщаемые случаи Candida SPP Superinfection. , кроме C. albicans , специально нечувствителен к флуконазолу (например, Candida Krusei ). Для лечения таких случаев следует использовать альтернативные противогрибковые средства.

Фармакокинетика.

Фармакокинетические свойства флуконазола похожи в внутривенное и пероральное введение.

Поглощение.

Флуконазол хорошо поглощен пероральным введением, а уровень препарата в плазме крови и биодоступность системы превышает 90% флуоназола в плазме крови, что достигается с помощью внутривенного введения препарата. Одновременное использование пищи не влияет на поглощение препарата его оральным введением. Пиковая концентрация в плазме крови достигается за 0,5-1,5 часа после получения препарата. Концентрация препарата в плазме пропорциональна дозы. Концентрация равновесия на 90% достигается во второй день лечения при нанесении в первый день нагрузочной дозы, которая вдвое больше обычной суточной дозы.

Распределение.

Объем распределения примерно равен общему содержанию жидкости в организме. Привязка к белкам в плазме крови (11-12%).

Флуконазол хорошо проникает во всех исследованных жидкостях организма. Уровень флуконазола в слюне и мокротелю аналогичен концентрации препарата в плазме крови. Уровень флуконазола в слюне и мокротелю аналогичен концентрации препарата в плазме крови. У пациентов с грибковым менингитом уровни флуоназола в спинальной жидкости достигают 80% концентрации плазмы крови.

Высокие концентрации флуконазола в коже, превышающей сыворотку, достигаются в розовом слое, эпидермисе, дермы и поту. Флуконазол накапливается в гоночном слое.

Биотрансформация.

Флуконазол метаболизируется до небольшой степени. Когда введена доза, помеченная радиоактивными изотопами, только 11% флуконазола выводится с мочой в модифицированной форме. Fluconazole является селективным ингибитором Isoenzymes CYP2C9 и Cyp3a4, а также ингибитор изонзима CYP2S19.

Экскреция.

Период полувыведения флуконазола из плазмы крови близок к
30 часов. Большая часть препарата выводится почками, с 80% прикладной дозы, проявляющейся в моче в неизменном состоянии. Оформление флуконазола пропорциональна разрешению креатинина. Циркулирующие метаболиты не обнаружены.

Длительный период полувыведения плазменной подготовки позволяет простоту препарата с вагинальным кандидозом, а также использование препарата 1 раз в неделю в других показаниях.

Почечная недостаточность.

У пациентов с почечной недостаточностью тяжелой степени (скорость гломерелярной фильтрации <20 мл / мин), период полураспада увеличивается с 30 часов до 98 часов. Следовательно, эти категории пациентов должны уменьшить дозу флуконазола. Флуконазол удаляется гемодиализным, а в меньшей степени - путем внутрибрюшинного диализа. Длительность сеанса гемодиализиса 3 часа снижает флуоназол в плазме крови примерно на 50%.

Пациенты пожилых людей .

Изменения в фармакокинетике у пожилых пациентов зависят от параметров функций почек.

Клинические характеристики.

Показания .

Острый вагинальный кандидоз, когда местная терапия неуместна.

Кандидоз Баланит, когда местная терапия неуместна.

Противопоказание.

- Гипочувствительность к флуконазолу, другие азольные соединения или к любому из вспомогательных веществ препарата.

- одновременное использование флуконазола и терфенадина к пациентам, используемым флуконазолом, множественным в дозах 400 мг / день и выше (согласно результатам изучения многократного взаимодействия применения).

- одновременное использование флуконазола и других препаратов, которые продлевают интервал QT и метаболизируются ферментом Cypz4 (например, зисапридом, астемизолом, пимозидом, хинидин и эритромицином).

Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.

Совместимое приложение флуконазола и следующие лекарства противопоказано.

Cyzapid: развитие побочных эффектов сердца, включая пароксизмальную желудочковую тахикардию, такую ​​как «Пируэт» у пациентов, которые одновременно использовали флуконазол и цисапраприд. Одновременное использование 200 мг флуконазола 1 раз в день и 20 мг зозиатрида 4 раза в день привело к значительному увеличению плазмы крови в плазме крови и до продления интервала QT. Одновременное использование флуконазола и цисаприда противопоказано.

Terfenadine: из-за случаев тяжелых сердеоводов аритмии, вызванные продлением интервала QTC, пациенты, используемые азолами противогрибковых препаратов одновременно с терфенадин, исследования были проведены для взаимодействия с этими препаратами. При использовании флуконазола в дозе 200 мг в день было обнаружено расширение интервала QTC. Использование флуконазола в дозах 400 мг в день или выше значительно увеличивает уровень терфенадина в плазме крови, одновременно применив эти препараты. Совместимое использование флуконазола в дозах 400 мг или выше с терфенадином противопоказано. При использовании флуконазола в дозах ниже 400 мг в сутки одновременно следует проводить тщательный мониторинг состояния пациента.

Астемизол: Совместимое применение флуконазола и астемизола может уменьшить оформление астемизола. Это увеличение концентрации астемизола в плазме крови может привести к продлению интервала QT и в редких случаях - до пароксизмальной желудочковой тахикардии, такой как «Пирут». Одновременное использование флуконазола и астемизола противопоказано.

Пимозид и хинидин: совместимое применение флуконазола и пимозида или хинидина может привести к ингибированию метаболизма ламазида или хинидин. Увеличение концентрации пимозида или хинидина в плазме крови может привести к расширению интервала QT и в редких случаях приводит к развитию пароксизмальной желудочковой тахикардии, такой как «пирут». Одновременное использование флуконазола и пимозида или хинидина противопоказано.

Эритромицин: одновременное использование эритромицина и флуконазола может потенциально привести к увеличению риска кардиотоксичности (продление интервала QT, пароксизмальной желудочковой тахикардии типа «Пирут» ) и, как следствие, к внезапной смерти сердца. Использование комбинации препаратов противопоказано.

Не рекомендуется одновременное использование флуконазола и следующих лекарств.

Галофантрин : флуконазол может увеличить концентрацию гало-эстрона в плазме крови, подавляя CYP3A4. Одновременное использование этих лекарств может потенциально может привести к увеличению риска кардиотоксичности (продление интервала QT, пароксизмальной желудочковой тахикардии типа «Пирут») и, как следствие, к внезапной смерти сердца. Избегайте применения комбинации данных препаратов.

Совместимое приложение флуконазола и следующих лекарств требует осторожности и регулировки дозы.

Влияние других препаратов на флуконазол.

Одновременное использование пищи, циминидин, антацидов или дальнейшее облучение всего тела для трансплантации костного мозга не имеет клинически значимого влияния на поглощение флуконазола с его оральным введением.

Rifampicin: одновременное использование флуконазола и рифампицина привело к снижению площади под кривой «концентрация-время» (AUC) на 25% и снизила период полураспада на 20%. Поэтому для пациентов, которые используют рифампицин, необходимо учитывать целесообразность увеличения дозы флуконазола.

Влияние флуконазола в другие лекарства.

Fluconazole является мощным ингибитором 2C9 изоонимента цитохрома P450 (CYP) и умеренного ингибитора CYP3A4. Также флуконазол является ингибитором CYP2S19. В дополнение к наблюдаемым / задокументированным подтвержденным взаимодействиям, описанным ниже, в то время как одновременно применение с флуконазолом существует риск концентрации плазмы крови других соединений, которые метаболизируются CYP2C9 и Cyp3a4. Поэтому использование таких комбинаций препаратов должно быть осторожным; В этом случае необходимо тщательно соблюдать состояние пациентов. Подавление эффекта флуконазола на ферменты хранится в течение 4-5 дней после его применения в связи с длительным периодом полураспада.

Альфентанил: во время одновременного использования альфентанила при дозе 20 мкг / кг и флуконазола в дозе 400 мг было двойное увеличение AUC ₁₀ , возможно, из-за ингибирования CYP3A4. Может потребоваться отрегулировать дозу альфентанила.

Amitriptyline , Nortreptylin: Fluconazole повышает действие амитриптилин и Nortriptylin. Рекомендуется измерить концентрацию 5-NortriPtin и / или S-амитриптина в начале комбинированной терапии и через 1 неделя. При необходимости доза амитриптилин / Норрептиллин должна быть исправлена.

Амфотеррицин B : одновременное использование флуконазола и амфотерицина, в качестве доказательства исследований, привело к небольшому аддитивному противогрибному эффекту в системной инфекции C. albicans , отсутствие взаимодействия с внутричерепным инфекционным криптококком криптококков и антагонизма двух лекарств с системной инфекцией A. Fumigatus . Клиническое значение этих результатов неизвестно.

Антикоагулянты: как при использовании других противогрибковых агентов азола, в то время как одновременное применение флуконазола и варфарина было сообщено на случаях кровотечения (гематома, носового кровотечения, желудочно-кишечного кровотечения, гематурии и основания) в сочетании с расширением протромбинового времени. При одновременном использовании флуконазола и варфарина произошло двойное увеличение времени протромбина, предположительно в результате ингибирования внутреннего метаболизма в CYP2S9. Необходимо тщательно контролировать время протромбин у пациентов, которые одновременно используют антикоагулянты Кумарина. Коррекция дозы варфарина может быть необходима.

Бензодиазепины короткого действия, например, мидазолам, триазолы: цель флуконазола после перорального применения мидазолама привело к значительному увеличению концентрации мидазолама и повышения психомоторных эффектов. Одновременное использование флуконазола в дозе 200 мг и мидазолама в дозе 7,5 мг перорально привело к увеличению AUC и периода полураспада в 3,7 и 2,2 раза соответственно. Использование флуконазола в дозе 200 мг в сутки и 0,25 мг триазола устно привело к увеличению AUC и период полувыведения 4,4 и 2,3 раза соответственно. При одновременном использовании флуконазола и триазола, потенцирование и продление эффектов триазол наблюдалось.

Если пациент, проходящий курс лечения флуоназола, должен одновременно прописать терапию бензодиазепинов, доза последнего должна быть уменьшена и установлена ​​надлежащим наблюдением от состояния пациента.

Карбамазепин: флуконазол подавляет метаболизм карбамазепина и вызывает увеличение карбамазепина в сыворотке на 30%. Существует риск развития токсичности от карбамазепина. Может потребоваться отрегулировать дозу карбамазепина в зависимости от его уровня концентрации и действия препарата.

Блокировщики каналов кальция: некоторые антагонисты кальция (нифедипин, исрадипин , амлодипин и фелодипин) метаболизируются ферментом CYP3A4. Флуконазол может потенциально увеличить экспозицию системы блокаторов кальция каналов. Рекомендуется тщательный мониторинг о разработке побочных реакций.

CeleChab: В то же время использование флуконазола (200 мг в день) и Celecoxib (200 мг) максимальная концентрация (C _Max ) и AUC Celecoxib увеличилось на 68% и 134% соответственно. При одновременном использовании Celecoxib и флуконазола могут быть необходимость вдвойне уменьшения дозы Celecoxib.

Циклофосфамид: одновременное использование циклофосфамида и флуконазола приводит к увеличению билирубина и креатинина в сыворотке. Эти препараты могут быть использованы одновременно с учетом риска увеличения концентрации билирубина и креатинина в сыворотке.

Фентанил: 1 сообщил один летальный случай интоксикации с фентанилом в результате возможного взаимодействия фентанила и флуконазола. Флуконазол значительно замедлил устранение фентанила. Увеличение концентрации фентанила может привести к ингибированию дыхания, поэтому следует тщательно контролировать состояние пациента. Может потребоваться исправить дозу фентанила.

Ингибиторы Cys- roomuctase : совместимое применение флуконазола и ингибиторов GMG-коа редуктазы, метаболизируемого CYP3A4 (аторвастатином и симвастатином) или ингибиторами метаболизированных метаболизированных GMG-коа-редуктазы CYP2C9 (флювистатин), увеличивает риск развития миопатии и рабдома. Отказ В случае необходимости одновременное использование этих препаратов следует тщательно соблюдать пациентом в отношении появления симптомов миопатии и рабдомолиза и контролировать уровень киназы креатина. В случае значительного увеличения креатинкиаза, а также в диагностике или подозрении на миопатии / рабдомолизе, использование ингибиторов GMG-KO-редуктазы должно быть прекращено.

Иммуносупрессоры (например, циклоспорин, Эверолимус, Сылимус и Траколим).

Циклоспорин: флуконазол значительно увеличивает концентрацию и циклоспорин AUC. При одновременном применении флуконазола при дозе 200 мг / сутки и циклоспорина в дозе 2,7 мг / кг / день увеличилось увеличение циклоспорина AUC в 1,8 раза. Эти препараты могут быть использованы одновременно при условии, что доза циклоспорина уменьшается в зависимости от его концентрации.

Эверолимус: флуконазол может увеличить концентрацию эберолимуса в сыворотке из-за ингибирования CYP3A4.

Syrolimus : fluconazole увеличивает концентрацию сыплика в плазме крови, предположительно, подавляя метаболизм сиролимуса фермента CYP3A4 и P-гликопротеина. Эти препараты могут использоваться одновременно с регулировкой дозы дозы сыплима в зависимости от уровня концентрации и воздействия препарата.

Tacrolymus: флуконазол может увеличить концентрацию тракторума в сыворотке до

5 раз с его пероральным введением посредством ингибирования метаболизма такролимуса CYP3A4 ферментом в кишечнике. При внутривенном использовании такролимуса не было значительных изменений фармакокинетики. Увеличенные уровни Tacrollemus связаны с нефротоксичностью. Доза Tacrolimus для перорального использования должна быть уменьшена в зависимости от концентрации тракторума.

Loazartan: Fluconazole подавляет метаболизм Лазартана к его активному метаболиту (E-31 74), что приводит к тому, что большая часть антагонизма ангиотензинских рецепторов II при использовании Лазартана. Рекомендовано здійснювати постійний моніторинг артеріального тиску у пацієнтів.

Метадон: флуконазол може підвищувати концентрацію метадону у сироватці крові. При одночасному застосуванні метадону та флуконазолу може бути необхідним коригування дози метадону.

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП): при одночасному застосуванні з флуконазолом C _max та AUC флурбіпрофену підвищувалися на 23 % та 81 % відповідно порівняно з відповідними показниками при застосуванні тільки флурбіпрофену. Аналогічно при одночасному застосуванні флуконазолу з рацемічним ібупрофеном (400 мг) C _max та AUC фармакологічно активного ізомеру S-(+)-ібупрофену підвищувалися на 15 % та 82 % відповідно, порівняно із такими показниками при застосуванні тільки рацемічного ібупрофену.

Флуконазол потенційно здатний підвищувати системну експозицію інших НПЗП, що метаболізуються CYP2C9 (наприклад, напроксену, лорноксикаму, мелоксикаму, диклофенаку). Рекомендовано періодично здійснювати моніторинг побічних реакцій та токсичних проявів, пов'язаних із НПЗП. Може знадобитися коригування дози НПЗП.

Фенітоїн: флуконазол пригнічує метаболізм фенітоїну у печінці. Одночасне багаторазове застосування 200 мг флуконазолу та 250 мг фенітоїну внутрішньовенно призводить до підвищення AUC ₂₄ фенітоїну на 75 % та С _min на 128 %. При одночасному застосуванні цих лікарських засобів слід проводити моніторинг концентрації фенітоїну у сироватці крові для уникнення розвитку токсичної дії фенітоїну.

Преднізон: повідомлялося про випадок, коли у пацієнта після трансплантації печінки на тлі застосування преднізону розвинулася гостра недостатність кори надниркових залоз, що виникла після припинення тримісячного курсу терапії флуконазолом. Припинення застосування флуконазолу, імовірно, спричинило посилення активності CYP3A4, що призвело до прискорення метаболізму преднізону. Слід ретельно стежити за пацієнтами, які протягом тривалого часу одночасно застосовують флуконазол та преднізон, з метою попередження розвитку недостатності кори надниркових залоз після припинення застосування флуконазолу.

Рифабутин: флуконазол підвищує концентрацію рифабутину в сироватці крові, що призводить до збільшення AUС рифабутину до 80 %. При одночасному застосуванні флуконазолу та рифабутину повідомлялося про випадки розвитку увеїту. При застосуванні такої комбінації лікарських засобів слід брати до уваги симптоми токсичної дії рифабутину.

Саквінавір: флуконазол підвищує AUC та C _max саквінавіру приблизно на 50 % та 55 % відповідно через пригнічення метаболізму саквінавіру у печінці ферментом CYP3A4 та через інгібування P-глікопротеїну. Взаємодії між флуконазолом та саквінавіром/ритонавіром не досліджувалися, тому вони можуть бути більш вираженими. Може бути необхідним коригування дози саквінавіру.

Похідні сульфонілсечовини: при одночасному застосуванні флуконазол пролонгує період напіввиведення пероральних похідних сульфонілсечовини (хлорпропаміду, глібенкламіду, гліпізиду та толбутаміду) при їх застосуванні здоровим добровольцям. Рекомендується проводити частий контроль цукру в крові та відповідним чином знижувати дозу похідних сульфонілсечовини при одночасному застосуванні із флуконазолом.

Теофілін: застосування флуконазолу по 200 мг протягом 14 днів призвело до зниження середнього кліренсу теофіліну у плазмі крові на 18 %. За пацієнтами, які застосовують теофілін у високих дозах або які мають підвищений ризик розвитку токсичних проявів теофіліну з інших причин, слід встановити нагляд щодо виявлення ознак розвитку токсичної дії теофіліну. Терапію слід змінити при появі ознак токсичності.

Алкалоїди барвінку: флуконазол, імовірно, через інгібування CYP3A4, може спричиняти підвищення концентрації алкалоїдів барвінку у плазмі крові (наприклад, вінкристину та вінбластину), що призводить до розвитку нейротоксичних ефектів.

Вітамін А: повідомлялося, що у пацієнта, який одночасно застосовував трансретиноєву кислоту (кислотна форма вітаміну А) та флуконазол, спостерігалися побічні реакції з боку ЦНС у формі псевдотумору головного мозку; даний ефект зник після відміни флуконазолу. Ці лікарські засоби можна застосовувати одночасно, але слід пам'ятати про ризик виникнення побічних реакцій з боку ЦНС.

Вориконазол (інгібітор CYP2С9 та CYP3А4): одночасне застосування вориконазолу перорально (по 400 мг кожні 12 годин протягом 1 дня, потім по 200 мг кожні 12 годин протягом 2,5 дня) та флуконазолу перорально (400 мг у перший день, потім по 200 мг кожні 24 години протягом 4 днів) призвело до підвищення С _max та AUC _τ вориконазолу в середньому до 57 % (90 % ДІ: 20 %, 107 %) та 79 % (90 % ДІ: 40 %, 128 %) відповідно. Невідомо, чи призводить зниження дози та/або частоти застосування вориконазолу або флуконазолу до усунення такого ефекту. При застосуванні вориконазолу після флуконазолу слід проводити спостереження щодо розвитку побічних ефектів, асоційованих із вориконазолом.

Зидовудин: флуконазол підвищує С _max та AUC зидовудину на 84 % та 74 % відповідно, що зумовлено зниженням кліренсу зидовудину приблизно на 45 % при його пероральному застосуванні. Період напіввиведення зидовудину був також подовжений приблизно на 128 % після застосування комбінації флуконазолу та зидовудину. За пацієнтами, які застосовують таку комбінацію лікарських засобів, слід спостерігати щодо розвитку побічних реакцій, пов'язаних із застосуванням зидовудину. Можна розглянути доцільність зниження дози зидовудину.

Азитроміцин: при одночасному пероральному разовому застосуванні азитроміцину і флуконазолу у дозах 1200 мг та 800 мг відповідно жодних значущих фармакокінетичних взаємодій виявлено не було.

Пероральні контрацептиви: при застосуванні флуконазолу у дозі 50 мг впливу на рівень гормонів не було, тоді як при застосуванні флуконазолу у дозі 200 мг на добу спостерігалося збільшення АUС етинілестрадіолу на 40 % та левоноргестрелу – на 24 %. Це свідчить про те, що багаторазове застосування флуконазолу у зазначених дозах навряд чи може впливати на ефективність комбінованого перорального контрацептиву.

Особливості застосування.

Дерматофітія. Відповідно до результатів дослідження флуконазолу для лікування дерматофітії у дітей, флуконазол не перевищує гризеофульвін за ефективністю і загальний показник ефективності становить менше 20 %. Тому флуконазол не слід застосовувати для лікування дерматофітії.

Криптококоз. Доказів ефективності флуконазолу для лікування криптококозу інших локалізацій (наприклад легеневого криптококозу та криптококозу шкіри) недостатньо, тому рекомендацій щодо дозового режиму для лікування таких захворювань немає.

Глибокі ендемічні мікози. Доказів ефективності флуконазолу для лікування інших форм ендемічних мікозів, таких як паракокцидiоїдомiкоз, гістоплазмоз та шкірно-лімфатичний споротрихоз, недостатньо, тому рекомендацій щодо дозового режиму для лікування таких захворювань немає.

Ниркова система. Пацієнтам із порушенням функцій нирок препарат слід застосовувати з обережністю.

Гепатобіліарна система. Пацієнтам із порушенням функцій печінки препарат слід застосовувати з обережністю. Застосування флуконазолу асоціювалося з виникненням рідкісних випадків розвитку тяжкої гепатотоксичності, включаючи летальні випадки, головним чином у пацієнтів із тяжкими основними захворюваннями. У випадках, коли розвиток гепатотоксичності асоціювався із застосуванням флуконазолу, не було відзначено її явної залежності від загальної добової дози препарату, тривалості терапії, статі або віку пацієнта. Зазвичай гепатотоксичність, спричинена флуконазолом, оборотна, а її прояви зникають після припинення терапії.

За пацієнтами, у яких при застосуванні флуконазолу спостерігаються відхилення результатів функціональних проб печінки, слід встановити ретельний нагляд щодо розвитку більш тяжкого ураження печінки.

Пацієнтів слід проінформувати про симптоми, що можуть свідчити про серйозний вплив на печінку (виражена астенія, анорексія, постійна нудота, блювання та жовтяниця). У такому випадку застосування флуконазолу слід негайно припинити та проконсультуватися з лікарем.

Серцево-судинна система. Деякі азоли, у тому числі й флуконазол, асоціюються із подовженням інтервалу QТ на електрокардіограмі. Повідомлялося про дуже рідкісні випадки подовження інтервалу QТ та пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует» при застосуванні препарату препарату. Такі повідомлення стосувалися пацієнтів із тяжкими захворюваннями при поєднанні багатьох факторів ризику, такими як структурні захворювання серця, порушення електролітного обміну та одночасне застосування інших лікарських засобів, що впливають на інтервал QТ.

Флуконазол слід з обережністю застосовувати пацієнтам із ризиком розвитку аритмій. Одночасне застосування разом із лікарськими засобами, що пролонгують інтервал QTс та метаболізуються за допомогою ферменту CYP3А4 цитохрому Р450, протипоказане.

Галофантрин. Галофантрин є субстратом ферменту CYP3А4 і пролонгує інтервал QTс при застосуванні у рекомендованих терапевтичних дозах. Одночасне застосування галофантрину та флуконазолу не рекомендується.

Дерматологічні реакції. Під час застосування флуконазолу рідко повідомлялося про розвиток таких ексфоліативних шкірних реакцій, як синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. Пацієнти зі СНІДом більш схильні до розвитку тяжких шкірних реакцій при застосуванні багатьох лікарських засобів. Якщо у пацієнта із поверхневою грибковою інфекцією з'являються висипання, що можна пов'язати із застосуванням флуконазолу, подальше застосування препарату слід припинити. Якщо у пацієнта з інвазивною/системною грибковою інфекцією з'являються висипання на шкірі, за його станом потрібно ретельно спостерігати, а у випадку розвитку бульозних висипань або мультиформної еритеми застосування флуконазолу слід припинити.

Гіперчутливість. У рідкісних випадках повідомлялося про розвиток анафілактичних реакцій.

Цитохром Р450. Флуконазол є потужним інгібітором ферменту CYP2C9 та помірним інгібітором ферменту CYP3А4. Також флуконазол є інгібітором ферменту CYP2C19. Слід спостерігати за станом пацієнтів, які одночасно застосовують флуконазол та препарати з вузьким терапевтичним вікном, що метаболізуються з участю CYP2C9, CYP2C19 та CYP3A4.

Терфенадин. Слід ретельно спостерігати за станом пацієнта при одночасному застосуванні терфенадину та флуконазолу у дозі менше 400 мг на добу.

Допоміжні речовини. Препарат містить лактозу, тому його не слід застосовувати пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями, такими як непереносимість галактози, недостатність лактази Лаппа та мальабсорбція глюкози-галактози.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Дані, отримані при разовому або повторному застосуванні флуконазолу у звичайних дозах (< 200 мг/добу) кільком сотням вагітних жінок протягом I триместру вагітності, не продемонстрували небажаних ефектів на плід. Повідомлялося про чисельні вроджені патології у новонароджених (включаючи брадифренію, дисплазію вушної раковини, надмірне збільшення переднього тім'ячка, викривлення стегна, плечоліктьовий синостоз), матері яких приймали високі дози флуконазолу (400-800 мг/добу) протягом принаймні трьох або більше місяців для лікування кокцидiоїдозу. Зв'язок між застосуванням флуконазолу та цими випадками не визначений.

Не слід застосовувати звичайні дози флуконазолу та короткотривалі курси лікування флуконазолом у період вагітності, за винятком крайньої необхідності.

Не слід застосовувати високі дози флуконазолу та/або тривалі курси лікування флуконазолом у період вагітності, за винятком лікування інфекцій, що потенційно загрожують життю.

Флуконазол проникає у грудне молоко та досягає нижчої концентрації, ніж у плазмі крові. Годування груддю можна продовжувати після разового застосування звичайної дози флуконазолу, що становить 200 мг або менше.

Годувати груддю не рекомендується при багаторазовому застосуванні флуконазолу або при застосуванні високих доз флуконазолу.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Досліджень впливу флуконазолу на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами не проводили.

Пацієнтів слід проінформувати про можливість розвитку запаморочення або судом під час застосовування препарату. При розвитку таких симптомів не рекомендується керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Капсули слід ковтати цілими. Прийом препарату не залежить від прийому їжі.

Доросимі.

Препарат застосовувати перорально у дозі 150 мг одноразово.

Пацієнтам літнього віку.

При відсутності ознак порушення функцій нирок для лікування даної категорії пацієнтів застосовувати звичайну дозу для дорослих.

Порушення функцій нирок.

Порушення функцій печінки.

Флуконазол слід застосовувати з обережністю пацієнтам із порушеннями функцій печінки, оскільки інформації щодо застосування флуконазолу цій категорії пацієнтів недостатньо.

Дітям.

Ефективність та безпека застосування флуконазолу для лікування генітальних кандидозів у дітей не встановлені, незважаючи на вичерпні дані щодо застосування препарату дітям. Якщо існує нагальна потреба застосування препарату підліткам (віком від 12 до 17 років), слід застосовувати звичайні дози для дорослих.

Передозування.

Отримано повідомлення про передозування флуконазолом; одночасно повідомлялося про галюцинації та параноїдальну поведінку.

Лікування: промивання шлунка. Симптоматична підтримуюча терапія.

Флуконазол значною мірою екскретується з сечею; форсований діурез може прискорити виведення препарату. Сеанс гемодіалізу тривалістю 3 години знижує рівень флуконазолу у плазмі крові приблизно на 50 %.

Побічні реакції.

Найчастішими побічними реакціями є головний біль, біль у черевній порожнині, діарея, нудота, блювання, висипання, підвищення рівня аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (АСТ) та лужної фосфатази крові.

З боку системи крові: анемія, агранулоцитоз, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: анафілаксія.

Метаболічні порушення: зниження апетиту, гіпертригліцеридемія, гіперхолестеринемія, гіпокаліємія.

Психічні порушення: безсоння, сонливість.

З боку нервової системи: головний біль, судоми, запаморочення, парестезії, порушення смаку, тремор.

З боку органів слуху: вертиго.

З боку серцево-судинної системи: пароксизмальна шлуночкова тахікардія типу «пірует», подовження інтервалу QT.

З боку травного тракту: біль у черевній порожнині, діарея, нудота, блювання, запор, диспепсія, метеоризм, сухість у роті.

З боку гепатобіліарної системи: підвищення рівня аланінамінотрансферази (АЛТ),

аспартатамінотрансферази (АСТ), лужної фосфатази, холестаз, жовтяниця, підвищення рівня білірубіну, печінкова недостатність, гепатоцелюлярний некроз, гепатити, гепатоцелюлярне ураження.

З боку шкіри: висипання, свербіж, медикаментозний дерматит, кропив'янка, підвищене потовиділення, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, ексфоліативний дерматит, ангіоневротичний набряк, набряк обличчя, алопеція.

З боку кістково-м ' язової системи: міалгія.

Загальні розлади: підвищена втомлюваність, нездужання, астенія, гарячка.

Діти. Частота та характер побічних реакцій і відхилень від норми результатів лабораторних аналізів у ході клінічних досліджень з участю дітей співставні з такими у дорослих.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

1 капсула у блістері; по 1 блістеру у коробці.

Категорія відпуску. Без рецепта.

Виробник.

ТОВ «АСТРАФАРМ».

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Україна, 08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, 6.