ЭГОЛАНЗА табл. п/о 10 мг №28

Эголяза.

( Egolanza ®)

Место хранения:

Активный ингредиент: 1 таблетка, покрытый оболочкой пленки, содержит 5 мг или 7,5 мг, или 10 мг, или 15 мг, или 20 мг оланзапина (эквивалентно 7,03 мг или 10,55 мг, или 14,06 мг, или 21,09 мг, или 28,12. мг оланзапина тригидрата дигидрохлорида);

Вспомогательные вещества: микрокристаллическая целлюлоза, моногидрат лактозы, гипролоза (гидроксипропилцеллюлоза), кросс-отчет, стеарат магния;

Состав оболочки: Opadry Y-1-7000 белый (гипромелоза, диоксид титана (E 171), Macrol 400), гипромелоза, хинолин желтый (E 104).

Лекарственная форма. Таблетки покрыты пленкой оболочкой.

Основные физико-химические свойства:

5 мг: желтая, продление, диоксидные таблетки, покрытые оболочкой пленки, без или почти без запаха, с рисом с одной стороны, с гравировкой стилизованной буквы «E» и числом «402», с другой стороны;

7,5 мг: желтый, круглый, диоксид таблетки, покрытые скорлупой пленки, без или почти без запаха, с гравировкой стилизованной буквы «E» и числом «403» с одной стороны;

10 мг: желтый, круглый, диоксид таблетки, покрытые оболочкой пленки, без или почти без запаха, с гравировкой стилизованной буквы «E» и числом «404» с одной стороны;

15 мг: желтый, круглый, диоксид, диоксидные таблетки, покрытые оболочкой пленки, без или почти без запаха, с гравировкой стилизованной буквы «E» и числом «405» с одной стороны;

20 мг: желтый, круглый, круглые, диоксидные таблетки, покрытые скорлупой пленки, с гравировкой стилизованной буквы «E» и числом «406» с одной стороны.

Фармакотерапевтическая группа. Антипсихотики.

ATH код N05A H03.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

Оланзапин является антипсихотическим лекарственным средством с широким спектром фармакологических действий благодаря воздействию на различные рецепторы. Сродство Olanaspin с некоторыми рецепторами (Ki; <100 нм) обнаружена - серотонин 5pt 2a _/ 2c, 5-HT ₃ , 5-NT ₆ ; Дофамин D ₁ , D ₂ , D ₃ , D ₄ , D ₅ ; Холинергические мускариновые рецепторы M1-M5; α-1-адренергический рецептор и гистаминный рецептор H ₁ . Оланзапин выборочно снижает возбудимость мезолимбичных (A10) дофаминергических нейронов, в то время как проявляет небольшое влияние на погибших (A9) пути, связанные с функцией двигателя. Оланзапин ослабляет реакцию исчезновения, указывая на его нейролептические свойства, в дозах ниже, чем те, которые вызывают каталепсию, - побочный эффект, связанный с нарушением подвижности. В отличие от других антипсихотических агентов, Оланзапин усиливает ответ при проведении «анксиолитического» теста.

Фармакокинетика.

Оланзапин хорошо поглощен после перорального введения, максимальная концентрация его в плазме достигается за 5-8 часов. Еда не влияет на поглощение оланзапина. Абсолютная биодоступность после устного употребления в отношении внутривенного использования не было установлено.

Оланзапин метаболизируется в печени путем конъюгации и окисления. Основной циркуляционный метаболит составляет 10-н-глюкуронид, который не проникает через барьер кровяных мозгов. Cytochromes p450-cyp1a2 и p450-cyp2d6 способствуют образованию N-десиметилтальных метаболитов и 2-гидроксиметил; В исследованиях на животных обе метаболиты показали значительно меньшую фармакологическую активность in vivo , чем Оланзапин. Преобладающая фармакологическая активность обусловлена ​​первичным оланзапином. После устного введения средний период полувыведения оланзапина у здоровых пациентов варьируется в зависимости от пола и возраста пациента.

У здоровых пожилых людей (от 65 лет); По сравнению с молодыми людьми, средний период полураспада был удлинен (51,8 по сравнению с 33,8 часами), а клиренс препарата снижается (17,5 по сравнению с 18,2 литрами в час). Изменчивость фармакокинетических параметров, наблюдаемых у пожилых пациентов, была в пределах диапазона, определенного для молодых людей. У 44 пациентов с шизофренией в возрасте 65 лет дозы от 5 до 20 мг / день не повлияли на природу побочных реакций.

У женщин, по сравнению с мужчинами, средний период полураспада был слегка удлинен (36,7 по сравнению с 32,3 часа), а клиренс препарата снижается (18,9 по сравнению с 27,3 литрами в час). Однако Оланзапин (5-20 мг) продемонстрировал аналогичный профиль безопасности, что и женщины (n = 467), а у мужчин (n = 869).

У пациентов с функцией почек (оформление креатинина <10 мл / мин), по сравнению со здоровыми лицами не было существенной разницы в среднем полурасхожении (37,7 по сравнению с 32,4 часа) и оформлением препарата (21,2 по сравнению с 25,0 л. час). Анализ баланса массового баланса показал, что приблизительно 57% оланзапина с радиоактивным лейблом присутствовали в моче в основном в виде метаболитов.

У пациентов со слабым нарушением функции печени, которые курят, средний период полураспада (39,3 часа) был удлинен, а плазменный клиренс (18,0 литров в час) уменьшается по сравнению со здоровыми лицами, которые не курят (48,8 часа и 14, 1 литр в час соответственно).

У лиц, которые не курят по сравнению с лицами, которые имеют привычку курить (мужчины и женщин), средний период полураспада (38,6 по сравнению с 30,4 часами), а клиренс препарата снизился (18,6 по сравнению с 27,7 л в час ).

Плазменный клиренс Оланспина уменьшается у пожилых людей по сравнению с молодыми женщинами, по сравнению с мужчинами и людьми, которые не курят по сравнению с тем, кто имел привычку курения. Однако степень влияния возраста, пола или курения на оформление и период полураспада Оланзапина незначительна по сравнению с общей изменчивостью между лицами.

Фармакокинетические свойства препарата не зависят от гонки.

Уровень связывания оланзапина с белками плазмы крови составляет приблизительно 93% для концентрации в диапазоне 7 нг / мл до 1 000 нг / мл. Оланзапин связывается в основном с альбумином и гликопротеином A1-кислоты.

Клинические характеристики.

Индикация.

Лечение шизофрении.

Поддержание достигнутого клинического воздействия при длительной терапии у пациентов, в которых появился ответ на первоначальную терапию.

Лечение маниакальных эпизодов умеренной и тяжелой степени.

Профилактика повторных атак у пациентов с биполярными расстройствами, в которых была получена положительный ответ в лечении оланзапина мании.

Противопоказание.

Повышенная чувствительность к активному ингредиенту или к любому из вспомогательных веществ; Известный риск закрытой глаукомы.

Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.

На метаболизме оланзапина может повлиять на ингибиторы или индукторы изоформ цитохрома P450, особенно на активность CYP1A2. Курение или использование карбамазепина увеличили метаболизм оланзапина, который может привести к снижению концентрации оланзапина. Известен ингибиторы активности CYP1A2 могут снизить зазор Оланзапина. Ингибирование метаболизма бутанзапина не наблюдалось при использовании препарата с трициклическими антидепрессантами (CYP2D6), варфарином (CYP2C19), теофиллином (CYP1A2) или диазепамом (CYP3A4, CYP2C19). Не было взаимодействия Оланзапина при назначении лития или бипердином. Терапевтический мониторинг уровня Valproate в плазме крови не нашел необходимости дозы вальпроата с сопутствующим администрацией с оланзапином. При применении этанола, вместе с оланзапином возможны дополнительные фармакологические эффекты, такие как повышенные седации. Флуоксетин, одна доза антацидов, содержащих алюминиевый и магний, или не повлияла на оральную биодоступность оланзапина. Оланспин может обнаружить антагонизм к последствиям прямых и косвенных агонистов дофамина. Дополнительная цель активированного угля снижается устную биодоступность оланзапина на 50-60%, поэтому его не следует использовать в течение 2 часов до приема и через 2 часа после приема Оланзапина. Флуксамин, ингибитор CYP1A2, снижает метаболизм оланзапина. Это приводит к среднему росту C _Max после принятия флуксамина на 54% среди женщин для некурящих и 77% среди мужчин, которые курят. Средний рост AUC Olingpine составляет 52% и 108% соответственно. Для пациентов с использованием флуксамина или любых других ингибиторов CYP1A2, например, ципрофлоксацин, уменьшенные дозы оланзапина должны быть предписаны. Необходимо рассмотреть снижение дозы оланзапина, если инициировано лечение ингибитора CYP1A2.

Ингибиторы CYP2D6. Флуоксетин (60 мг на 1 прием или 60 мг в день в течение 8 дней) вызывает среднее увеличение максимальной концентрации оланзапина на 16%, а среднее снижение оформления Оланзапина на 16%. Значение этих факторов мало по сравнению с общим индивидуальным изменением, поэтому изменения дозировки обычно не рекомендуются.

Сопущенное использование Оланзапина с антипаркинсковыми препаратами для пациентов с болезнью Паркинсона и деменцией не рекомендуется.

Необходимо предписывать Оланзапин с другими препаратами известным риском увеличения интервала QTC.

Потенциальная способность оланзапина взаимодействовать с другими лекарствами.

Антигипертензивные средства. Оланзапин из-за потенциальной способности привести к гипотензии, может повысить влияние некоторых антигипертензивных агентов.

Леводопа и дофамин агонисты. Оланзапин может проявлять антагонизм к последствиям леводопов и агонистов дофамин.

Имипрамин. Одиночные дозы Olanzapine не влияют на фармакокинетику имипрамина или его активного метаболита диспромина.

Особенности приложения.

Во время лечения антипсихотические средства улучшения подавленного состояния пациента могут занять от нескольких дней до нескольких недель. В этот период требуется тщательный мониторинг пациентов.

Психоз, связанный с деменцией и / или расстройствами поведения. Оланзапин не предназначен для лечения деменции и поведенческих психозов, но и не рекомендуется для использования пациентов в связи с увеличением смертности и риска цереброваскулярных случаев. Во время плацебо-контролируемых клинических испытаний (6-12 недель) с участием пожилых пациентов (средний возраст 78 лет), страдающих от деменции и / или нарушений поведения, число летальных случаев было в 2 раза выше у пациентов, принимающих Оланзапин по сравнению с плацебо ( 3,5% против 1,5% соответственно). Высокая волатильность не была связана со значением оланзапина, используемых доз (среднесуточная доза составляет 4,4 мг) или с продолжительностью лечения. Факторы риска, которые могут привести к повышению летальности, включают в себя возраст от 65 лет, дисфагию, уверенность, недоедание и дегидратацию, легочные состояния (пневмония с аспирацией или без него), сопровождая использование бензодиазепинов. Однако случаи летальности были выше в оланзапинтерапии, чем при приеме плацебо, независимо от факторов риска.

В ходе клинических исследований были случаи цереброваскулярных побочных реакций (инсульт, переходный ишемический инсульт), включая летальные последствия. Число цереброваскулярных побочных реакций было в 3 раза выше у пациентов, принимающих Оланзапин по сравнению с плацебо (1,3% против 0,4% соответственно). Все пациенты, которые взяли оланзапин или плацебо, и, в котором наблюдались цереброваскулярные побочные эффекты, имели факторы риска. Возраст от 75 лет и сосудистым / смешанным типом деменсии были определены как факторы риска цереброваскулярных побочных реакций в оланзапинтерапии. Эффективность Оланзапина не была установлена ​​во время исследовательских данных.

Болезнь Паркинсона. Не рекомендуется использовать оланзапин в терапии психоза, связанного с агонистами дофамин. Не рекомендуется прилагаемое применение оланзапина и противоположных парковочных препаратов для пациентов с болезнью Паркинсона и деменцией. В ходе клинических исследований было очень ухудшение симптомов болезни и галлюцинаций Паркинсона, чаще всего, чем при принятии плацебо; При лечении психотических симптомов, терапия Оланзапин была не более эффективной, по сравнению с плацебо. С самого начала этих исследований пациенты требовали постоянного использования самой маленькой эффективной дозы атопаркинсковых препаратов (агонисты дофамин), а также использование тех же антипаркинсковых лекарств и доз на протяжении всего исследования. Оланзапинтерапия началась в дозе 2,5 мг / день, которая была увеличена путем титрования до 15 мг / день.

Нейролептический злокачественный синдром (NZS). NZS является потенциально смертельным симптомом, описанным в связи с антипсихотическими препаратами. Редко сообщили о случаях NZS, связанные с использованием Оланзапина. Клинические проявления NZS представляют собой гиперпиры, жесткость мышц, потерю сознания и симптомы сердечной нестабильности (нерегулярное импульсное или артериальное давление, тахикардия, повышенные потливость и сердечная аритмия). Дополнительные признаки могут включать увеличенный уровень фосфокиназы креатинина, миоглобинурии (рабдомиолиза) и острой почечной недостаточности. Клиническое проявление NZS или наличие гипертермии без клинического проявления NZS требует немедленной отмены всех антипсихотических агентов, в том числе Оланспина.

Гипергликемия и диабет Mellitus . Гипергликемия и / или развитие диабета или ухудшения существующих, связанных с кетоацидозом или диабетической точкой, а также летальными случаями. В некоторых случаях это было сообщено предварительным увеличением массы тела, что может быть фактором риска.

Рекомендуется проводить соответствующий клинический мониторинг пациентов с диабетом и пациентами с факторами риска развития диабета Mellitus, в частности, измерять уровень глюкозы в крови в начале лечения, после 12 недель, а также ежегодно в будущем Отказ Пациенты, получающие антипсихотическое лечение, в том числе оланзапин, должны контролироваться для обнаружения симптомов гипергликемии (например, полидийской, полиурии, полифагии и слабости). У пациентов с диабетом и пациентами с факторами риска развития диабета необходимо регулярно проверять уровень глюкозы. Необходимо контролировать вес тела, например, в начале лечения, через 4 недели, через 8 недель и 12 недель, а также раз в четверть в будущем.

Антихолинергическая активность . В ходе клинических исследований выявлена ​​низкая частота антихолинергических явлений. Однако из-за ограниченного клинического опыта использования Оланзапина пациенты с сопутствующими заболеваниями должны быть осторожны при назначении пациентам с гипертрофией простаты, паралитическими кишечными препятствиями или аналогичными состояниями.

Индикаторы функции печени. При использовании Оланзапина переходные бессимптомные возвышенные возвышенности уровня печени трансаминаз алина и асата, особенно в начале лечения. Пациенты с повышенным уровнем алина и / или алина, особенностей и симптомов нарушений активности печени, государства, связанные с печеночной недостаточностью, а также пациентов, которые принимают потенциально гепатотоксические препараты, эголяр предписан с осторожностью. При гепатите (включая гепатоцеллюлярное, холестатическое или смешанное повреждение печени), Оланпин следует отменять.

Нейтропения. Оланзапин должен быть предписан с осторожностью на низких уровнях лейкоцитов и / или нейтрофилов по какой-либо причине, пациенты, получающие лекарства, которые могут вызвать нейтропению, пациенты с историей подавления лекарственного средства / токсичные поражения костного мозга, больных с ингибированием костного мозга, вызванные. Сопутствующие заболевания, облучение или химиотерапия и пациенты с гиперэозинофилией и миэлололиферативным заболеванием. Нейтропения является частым побочным эффектом при совместимости с вальпроат и олингпином.

Прекращение терапии. С острым прекращением терапии очень редко (≥ 0,01% и 0,1%) сообщают о острых симптомах, в частности по чрезмерным потоотделению, бессоннице, треморе, раздражительности, тошноту или рвоту.

Qt -interval. Во время клинических исследований Оланзапин не вызывал долгосрочного продления абсолютных интервалов QT и QT. Однако, как и в лечении других антипсихотических средств, для назначения Оланзапина в сочетании с препаратами, которые могут вызвать продление интервала QTS, должно быть осторожным, особенно пациенты у пожилых людей, пациентов с врожденным продлением синдрома QT, застойной сердечной недостаточностью , гипертрофия сердца, гипокалиемия или гипомагнемия.

Тромбоэмболия. Нередко сообщили о временной связи между лечением оланзапином и случаями развития венозных тромбоэмболии (≥ 0,1% - <1%). Причинная связь между лечением оланзапина и развитием венозной тромбоэмболии не установлена. Тем не менее, с учетом того, что пациенты с шизофренией часто развивают тенденцию к тромбому вручению, все возможные факторы риска, такие как иммобилизация пациента, и принимать все необходимые превентивные меры.

Общие действия по центральной нервной системе. Принимая во внимание предпочтительное влияние оланзапина в центральную нервную систему, дополнительные меры предосторожности должны проводиться при приеме оланзапина в сочетании с другими препаратами центрального действия, включая употребление алкоголя.

Эпилептические атаки. Оланзапін необхідно з обережністю застосовувати пацієнтам з епілептичними нападами в анамнезі або пацієнтам, у яких наявні фактори, що знижують пороги нападів. Рідко повідомлялося про випадки епілептичних нападів при лікуванні оланзапіном. У більшості цих випадків пацієнти мали в анамнезі епілептичні напади або ризик їх виникнення був підвищений.

Пізня дискінезія. При прийомі оланзапіну спостерігалася статистично значущо більш низька частота виникнення дискінезії, спричиненої лікуванням. Через зростаючий ризик розвитку пізньої дискінезії при тривалому прийомі антипсихотичних препаратів необхідне узгоджене зниження дози або повна відміна препарату при появі у пацієнта симптомів пізньої дискінезії. З часом ці симптоми можуть посилюватися або навіть з'являтися після припинення лікування.

Ортостатична гіпотензія. Нечасто повідомлялося про випадки ортостатичної гіпотензії у пацієнтів літнього віку. Як і при лікуванні іншими антипсихотичними лікувальними зазобами, під час застосування оланзапіну рекомендується періодичне вимірювання артеріального тиску пацієнтам віком від 65 років.

Раптова зупинка серця. Повідомлялося про випадки раптової зупинки серця. Ризик раптової зупинки серця у пацієнтів, які отримували лікування оланзапіном, підвищувався майже вдвічі порівняно з пацієнтами, які не застосовували антипсихотичні препарати. Ризик при застосуванні оланзапіну відповідає такому при застосуванні атипових антипсихотичних засобів, що були включені до об'єднаного аналізу.

Лактоза. Таблетки Еголанза містять лактозу, тому їх не можна призначати хворим, які мають спадкову непереносимість лактози, дефіцит лактази (The Lapp lactose deficiency) або синдром глюкозо-галактазної мальабсорбції.

Допамінергічний антагонізм. Оланзапін in vitro виявляє антагонізм до допаміну та теоретично може протидіяти ефектам леводопи та агоністам допаміну, як і інші антипсихотичні засоби.

Глюкоза. Оланзапін спричиняє більші зміни рівня глюкози порівняно з плацебо. Різниця у змінах значень між оланзапіном та плацебо була більшою у пацієнтів із симптомами дизрегуляції глюкози в анамнезі (включаючи пацієнтів з цукровим діабетом або пацієнтів із проявами гіперглікемії). У цих пацієнтів спостерігалося значне підвищення HbA1с порівняно з групою плацебо.

Відсоткове співвідношення пацієнтів, у яких змінився рівень глюкози з нормального або граничного до високого, постійно збільшувалося.

В аналізах пацієнтів, які пройшли 9–12-місячну терапію оланзапіном, підвищений рівень глюкози у крові знижувався через 6 місяців.

Зміни рівня ліпідів. Небажані зміни рівнів ліпідів можуть спостерігатися у пацієнтів, які лікуються оланзапіном. Зміни рівня ліпідів слід лікувати належним чином у пацієнтів із дисліпідемією та у пацієнтів із факторами ризику розвитку порушень обміну ліпідів. У пацієнтів, які отримують лікування антипсихотичними засобами, включаючи оланзапін, необхідно регулярно перевіряти рівні ліпідів у крові, наприклад на початку лікування, через 12 тижнів, а також кожні 5 років у подальшому.

У пацієнтів, які приймали оланзапін, спостерігалося підвищення рівня загального холестерину, ліпопротеїдів низької щільності і тригліцеридів порівняно з групою плацебо.

Значне підвищення рівня ліпідів (загального холестерину, ліпопротеїдів низької щільності, тригліцеридів) спостерігалося частіше у пацієнтів без порушення обміну ліпідів в анамнезі.

Не спостерігалося статистично підтверджених відмінностей підвищення ліпопротеїдів високої щільності між пацієнтами, які приймали оланзапін, та пацієнтами, які приймали плацебо.

Кількісне співвідношення пацієнтів, у яких змінився рівень загального холестерину, ліпопротеїдів низької щільності або тригліцеридів з нормального або граничного рівня до високого або змінився рівень ліпопротеїдів високої щільності з нормального або граничного до низького, було більшим у ході довготривалих досліджень (не менше 48 тижнів) порівняно з таким при короткотермінових дослідженнях. У пацієнтів, які пройшли 12-місячну терапію, рівень загального холестерину не зростав після 4-6 місяців.

Суїцид. Можливість спроб суїциду притаманна як для пацієнтів із шизофренією, так і для пацієнтів із біполярним розладом I типу, у зв'язку з чим потрібно ретельно спостерігати за пацієнтами, які знаходяться в зоні високого ризику та отримують терапію оланзапіном. З метою зниження імовірності передозування у пацієнтів потрібно виписувати оланзапін у таблетках малими кількостями, які необхідні для забезпечення належного лікувального ефекту.

Маса тіла. Перед початком терапії оланзапіном слід враховувати потенційні наслідки підвищення маси тіла пацієнта. Пацієнти, які отримують лікування оланзапіном, повинні контролювати масу тіла.

Монотерапія оланзапіном дорослих . У пацієнтів, які отримували терапію оланзапіном, спостерігалося у середньому підвищення маси тіла на 2,6 кг порівняно із втратою маси тіла в середньому на 0,3 кг у групі плацебо при медіані застосування 6 тижнів; у 22,2 % пацієнтів із тих, які отримували терапію оланзапіном, спостерігалося підвищення маси тіла не менше ніж на 7 % маси на початку лікування порівняно з 3 % пацієнтів групи плацебо при медіані застосування 8 тижнів; у 4,2 % пацієнтів спостерігалося збільшення маси тіла принаймні на 15 % маси на початку лікування порівняно з 0,3 % пацієнтів групи плацебо при медіані застосування 12 тижнів. Клінічно значуще збільшення маси тіла спостерігалося у всіх категорій пацієнтів за ІМТ (індекс маси тіла). Припинення терапії через збільшення маси тіла відзначалося у 0,2 % пацієнтів, які отримували лікування оланзапіном, порівняно з 0 % пацієнтів з групи плацебо.

У ході довготривалих клінічних досліджень (не менше 48 тижнів) середнє збільшення маси тіла у пацієнтів було 5,6 кг (при медіані застосування 573 дні; N=2021). Кількість пацієнтів, у яких спостерігалося збільшення маси тіла не менш ніж на 7 %, 15 % або 25 % початкової маси, при довготривалому застосуванні оланзапіну становила 64 %, 32 % та 12 % відповідно. Припинення терапії через збільшення маси тіла відзначалося у 0,4 % пацієнтів, які отримували лікування оланзапіном протягом не менш ніж 48 тижнів.

Дисфагія. Порушення езофагальної моторики та задишка були асоційовані з прийомом антипсихотичних засобів. Аспіраційна пневмонія була частою причиною захворюваності та летальності у пацієнтів із хворобою Альцгеймера. Оланзапін не схвалений для лікування пацієнтів із хворобою Альцгеймера.

Регуляція температури тіла. Порушення здатності тіла знижувати свою температуру спостерігалося у зв'язку із антипсихотичними засобами. Рекомендовано зважати на цей факт при призначенні оланзапіну пацієнтам, які знаходяться в умовах, що можуть призвести до підвищення температури тіла, таких як посилені тренування, перебування в умовах екстремальних температур, супутнє застосування засобів з антихолінергічною активністю або стан дегідратації.

Застосування пацієнтам, які мають супутні захворювання. Клінічний досвід застосування оланзапіну пацієнтам із певними захворюваннями обмежений. Оланзапін посилює in vitro афінність до мускаринових рецепторів. У ході премаркетингових клінічних досліджень оланзапіну його застосування було асоційоване із запорами, відчуттям сухості в роті, тахікардією та іншими побічними явищами, що, можливо, пов'язані з холінергічним антагонізмом. Подібні побічні реакції нечасто вимагали припинення терапії оланзапіном, але необхідно з обережністю застосовувати оланзапін пацієнтам із клінічно значущою гіпертрофією простати, вузькокутовою глаукомою, паралітичною непрохідністю кишечнику в анамнезі або зі спорідненими станами, які спричинені холінергічним антагонізмом та можуть погіршуватися у присутності оланзапіну. У ході 5 плацебо-контрольованих досліджень оланзапіну у пацієнтів літнього віку із психозом, пов'язаним з деменцією (n=1184), повідомлялося про такі побічні реакції, пов'язані із терапією, із частотою виникнення не менше 2 % та зі значущо більш високою частотою виникнення порівняно з пацієнтами групи плацебо: падіння, сонливість, периферичні набряки, порушення ходи, нетримання сечі, летаргія, збільшення маси тіла, астенія, пірексія, пневмонія, відчуття сухості в роті та зорові галюцинації. Рівень припинення терапії через побічні явища був вищий у групі, яка отримувала оланзапін, порівняно з плацебо (13 % порівняно з 7 % відповідно). У пацієнтів літнього віку із психозом, пов'язаним з деменцією, які отримують оланзапін, вищий рівень летальних випадків. Оланзапін не показаний для лікування пацієнтів літнього віку із психозом, пов'язаним з деменцією. Оланзапін не застосовували у достатній кількості випадків пацієнтам із нещодавнім інфарктом міокарда або нестабільним серцевим захворюванням. Слід з обережністю застосовувати оланзапін для лікування пацієнтів із серцевими захворюваннями через ризик виникнення ортостатичної гіпотензії.

Лабораторні дослідження. Рекомендується контролювати глюкозу натще та ліпідний профіль на початку лікування та періодично під час лікування.

Гіперпролактинемія. Як і інші засоби з властивостями антагоністів допамінових рецепторів D2, оланзапін підвищує в крові рівні пролактину, і це підвищення зберігається при тривалому застосуванні. Гіперпролактинемія може пригнічувати гіпоталамічний гормон GnRH, результатом чого є зниження секреції пітуїтарного гонадотропіну. Це, в свою чергу, може інгібувати репродуктивну функцію шляхом порушення гонадного сперматогенезу як у чоловіків, так і у жінок. Повідомлялося про галакторею, аменорею, гінекомастію та імпотенцію у пацієнтів, які отримували препарати, що підвищували рівень пролактину. Довготривала гіперпролактинемія, асоційована із гіпогонадизмом, може призвести до зниження щільності кісток як у чоловіків, так і у жінок.

Додаткові дослідження/лабораторні дані. У ході деяких досліджень на тваринах спостерігалася нейтропенія, асоційована з прийомом інших психотропних компонентів, та лейкопенія, асоційована із прийомом оланзапіну. Не було ознак ризику виникнення клінічно значущої нейтропенії, пов'язаної із лікуванням оланзапіном, у премаркетинговій базі даних оланзапіну.

Постмаркетингові звіти. Звіти про побічні реакції з моменту виходу оланзапіну на ринок, які були тимчасово пов'язані (але не обов'язково спричинені) з терапією оланзапін, включали нейтропенію.

Токсикологічні дослідження на тваринах. Під час досліджень оланзапіну на тваринах основними гематологічними результатами були оборотна периферична цитопенія в окремих особин собак при дозуванні 10 мг/кг (у 17 разів більша доза за максимальну рекомендовану денну пероральну дозу для людини при розрахунку дози у мг/м2 поверхні тіла), дозозалежне зниження кількості лімфоцитів і нейтрофілів у мишей і лімфопенія у щурів. У кількох собак, які отримували дози 10 мг/кг, розвинулась оборотна нейтропенія та/або оборотна гемолітична анемія у період між 1 і 10 місяцями лікування. Дозозалежне зниження кількості лімфоцитів і нейтрофілів було відзначалося в мишей, що отримували дозу 10 мг/кг (дорівнює дворазовій максимальній рекомендованій щоденній пероральній дозі для людини при розрахунку дози у мг/м2 поверхні тіла) у ході досліджень тривалістю 3 місяці. Неспецифічна лімфопенія, відповідно до зниження приросту маси тіла, спостерігалася у щурів, які отримували дозу 22,5 мг/кг (у 11 разів більша за максимальну рекомендовану щоденну пероральну дозу для людини при розрахунку дози у мг/м2 поверхні тіла) протягом 3 місяців або 16 мг/кг (у 8 разів більша за максимальну рекомендовану щоденну пероральну дозу для людини при розрахунку дози у мг/м2 поверхні тіла) протягом 6 або 12 місяців. Ніяких доказів цитотоксичності для кісткового мозку не було для жодного з вивчених видів. Клітини кісткового мозку були нормоцелюлярні або гіперцелюлярні, що свідчитить про те, що зниження циркулюючих клітин крові було, ймовірно, пов'язано з периферичними (не пов'язаними з кістковим мозком) факторами.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Відсутні адекватні і добре контрольовані дослідження дії оланзапіну на вагітних. Оскільки існуючий досвід лікування людей оланзапіном обмежений, оланзапін у період вагітності необхідно застосовувати тільки тоді, коли очікувані результати виправдовують можливий ризик для плода.

У новонароджених, матері яких приймали антипсихотичні лікарські засоби (включаючи оланзапін) протягом ІІІ триместру вагітності, існує ризик виникнення побічних реакцій, включаючи екстрапірамідні порушення та/або синдром відміни, симптоми яких можуть після народження змінюватися за силою та тривалістю. Повідомлялося про ажитацію, артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія, тремор, сонливість, респіраторний дистрес-синдром або розлад харчування. Тому необхідно контролювати стан новонароджених.

При дослідженні здорових жінок, які годували груддю, оланзапін було виявлено у грудному молоці. Середня доза для немовляти (мг/кг) без ризику для нього оцінювалася як 1,8 % від материнської дози (мг/кг). Пацієнткам рекомендується не годувати немовлят груддю, якщо вони приймають оланзапін.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Досліджень впливу оланзапіну на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами не проводилося. Оскільки оланзапін може спричинити сонливість та запаморочення, пацієнтів слід попередити про небезпеку, пов'язану з експлуатацією машин, включаючи автотранспортні засоби.

Спосіб застосування та дози.

Дорослі.

Шизофренія. Рекомендована початкова доза оланзапіну становить 10 мг 1 раз на добу.

Маніакальні епізоди. Рекомендована початкова доза оланзапіну як монотерапії становить 15 мг на добу або 10 мг на добу у комбінації з літієм чи вальпроатом.

Профілактика повторних нападів у пацієнтів з біполярними розладами. Рекомендована початкова доза становить 10 мг на добу. Пацієнти з біполярними розладами, які отримували оланзапін для лікування маніакальних епізодів, продовжують отримувати оланзапін у тому ж дозуванні і для профілактики повторних нападів. У разі розвитку нового маніакального, депресивного або змішаного епізоду лікування необхідно продовжувати (у разі необхідності оптимізувавши дозу) разом із підтримуючою терапією для лікування симптомів порушення настрою, якщо є клінічна необхідність.

Лікування шизофренії, маніакальних епізодів та попередження рецидивів біполярного розладу. Щоденну дозу визначають на підставі клінічного статусу в діапазоні від 5 до 20 мг на добу. Збільшення рекомендованої початкової дози проводити з інтервалами не менше 24 годин лише після клінічного обстеження. Оланзапін застосовувати незалежно від прийому їжі, оскільки вживання їжі не впливає на абсорбцію препарату. При відміні препарату завершення терапії слід проводити поступово.

Пацієнти літнього віку. Призначення меншої початкової дози (5 мг на добу) зазвичай не потрібне. Необхідність призначення меншої початкової дози потрібно розглядати для пацієнтів віком від 65 років при наявності клінічних факторів.

Пацієнти, які мають ниркову та/або печінкову недостатність. Меншу початкову дозу (5 мг на добу) можна призначати таким пацієнтам. У разі наявності помірної печінкової недостатності (цироз, класи недостатності А або В за шкалою Чайлда-П'ю) початкова доза повинна становити 5 мг, і підвищувати дозу необхідно з обережністю.

Меншу початкову дозу можна призначати пацієнтам з комбінацією факторів (жіноча стать, літній вік, відсутність звички до паління), які можуть знижувати метаболізм оланзапіну. Підвищення дози таким пацієнтам, якщо це показано, потрібно здійснювати поступово, з обережністю.

Пацієнтам з комбінацією факторів слід спочатку призначати найнижчу дозу (5 мг) та здійснювати моніторинг їх стану протягом кількох наступних діб. Якщо покращення стану відсутнє, доза можна збільшити до 10 мг за умови моніторингу стану пацієнта протягом кількох днів після підвищення дози. Підвищення дози може продовжуватися, як описано вище, до досягнення максимальної дози 20 мг.

Діти.

Оланзапін не показаний для лікування дітей та підлітків (віком до 18 років). Дослідження пацієнтів віком 13-17 років показали різні побічні реакції, а саме: збільшення маси тіла, зміни метаболічних параметрів та збільшення рівня пролактину. Результати, що були пов'язані з цими побічними діями, не досліджувались і залишаються невідомими.

Передозування.

Симптоми. Дуже поширені – тахікардія, ажитація/агресивність, дизартрія, різні екстрапірамідні симптоми та знижений рівень свідомості, можлива кома.

Іншими значними ускладненнями передозування є делірій, судоми, кома, можливість нейролептичного злоякісного синдрому, пригнічення дихання, аспірація, артеріальна гіпертензія або гіпотензія, серцева аритмія (< 2 % випадків передозування) та кардіопульмональний шок. Летальні наслідки відзначалися при гострому передозуванні на рівні 450 мг, але були й випадки виживання після гострого передозування після прийому 2 г.

Лікування. Специфічний антидот оланзапіну відсутній. Не рекомендуються препарати, що спричиняють блювання. Рекомендовано стандартні процедури при передозуванні (наприклад промивання шлунка, прийом активованого вугілля). Було виявлено, що супутній прийом активованого вугілля зменшує біодоступність оланзапіну при пероральному прийомі на 50-60 %.

Відповідно до клінічних проявів слід налагодити симптоматичне лікування та моніторинг життєво важливих функцій, включаючи лікування артеріальної гіпотензії та циркуляторної недостатності, а також підтримання дихання. Не слід застосовувати епінефрин, допамін та інші симпатоміметики з дією, характерною для бета-агоністів, оскільки бета-стимуляція може посилити прояви артеріальної гіпотензії. Для виявлення можливих аритмій необхідний моніторинг серцевої судинної системи. Ретельний медичний нагляд та моніторинг має тривати до повного одуження пацієнта.

Побічні реакції.

Найбільш частими побічними реакціями (спостерігалися у ≥ 1% пацієнтів), пов'язаними із застосуванням оланзапіну в ході клінічних досліджень, були такі: сонливість, збільшення маси тіла, еозинофілія, підвищення рівнів пролактину, холестеролу (холестерину), глюкози та тригліцеридів у крові, глюкозурія, підвищення апетиту, запаморочення, акатизія, паркінсонізм, лейкопенія, нейтропенія, дискінезія, ортостатична гіпотензія, антихолінергічні ефекти, транзиторне асимптоматичне підвищення печінкових трансаміназ, висипання, астенія, стомлюваність, гіпертермія, артралгія, підвищення рівня алкалінфосфатази, гаммаглутамілтрансферази, сечової кислоти, креатинфосфокінази та набряки.

У таблиці підсумовано основні побічні реакції та їхня частота, визначені у ході клінічних досліджень та/або на основі постмаркетингового досвіду.

Дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 та < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 та < 1/100), рідко (≥ 1/10000 та < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), частота невідома (частоту не можна встановити на основі наявних даних).

Таблиця

¹ Клінічно значуще збільшення маси тіла спостерігалося у всіх категорій пацієнтів за ІМТ (індекс маси тіла). Після короткочасного лікування (середня тривалість становила 47 днів) збільшення маси тіла на ≥ 7 % спостерігалося дуже часто (22,2 % випадків), ≥ 15 % спостерігалося часто (4,2 % випадків), ≥ 25% спостерігалося нечасто (0,8 % випадків). У пацієнтів, які отримували тривалу терапію (принаймні протягом 48 тижнів), збільшення маси тіла на ≥ 7 %, ≥ 15 %, ≥ 25% спостерігалося дуже часто (у 64,4 %, 31,7 %, 12,3 % випадків відповідно).

² Середні підвищення рівня ліпідів натще (загальний холестерол, ЛПНЩ і тригліцериди) були більш значні у пацієнтів, у яких спочатку не спостерігалося ліпідної дисрегуляції.

³ Спостерігалося у пацієнтів з нормальним початковим рівнем натще (< 5,17 ммоль / л), який підвищувався до високого (≥ 6,2 ммоль/л). Дуже часто повідомлялося про різке підвищення рівня загального холестеролу натще (≥ 6,2 ммоль /л).

⁴ Спостерігалося у пацієнтів з нормальним початковим рівнем натще (< 5,56 ммоль / л), який підвищувався до високого (≥ 7 ммоль/л). Дуже часто повідомлялося про різке підвищення рівня глюкози натще (≥ 7 ммоль / л).

⁵ Спостерігалося у пацієнтів з нормальним початковим рівнем натще (<1,69 ммоль / л), який підвищувався до високого (≥ 2,26 ммоль/л). Дуже часто повідомлялося про різке підвищення рівня тригліцеридів натще

(≥ 2,26 ммоль / л).

⁶ Під час клінічних досліджень частота виникнення паркінсонізму і дистонії у пацієнтів, які отримують лікування оланзапіном, була вища, ніж у ході досліджень плацебо, але клінічно незначно. Частота виникнення паркінсонізму, акатизіі і дистонії у пацієнтів, які отримують лікування оланзапіном, була нижча, ніж при застосуванні титрованих доз галоперидолу. Через відсутність інформації про наявність в анамнезі гострих або пізніх екстрапірамідальних рухових порушень не можна встановити, що оланзапін менше спричиню пізню дискінезію, та/або інші пізні екстрапірамідальні синдроми.

⁷ У випадку різкого припинення терапії оланзапіном повідомлялося про гострі симптоми: підвищене потовиділення, безсоння, тремор, ажитацію, нудоту і блювання.

⁸ У ході клінічних досліджень (до 12 тижнів) визначено, що концентрація пролактину у плазмі крові перевищувала верхній ліміт норми у 30 % пацієнтів, які застосовували оланзапін. У більшості пацієнтів таке підвищення було помірним і залишалося в межах значень у два рази нижче верхнього рівня норми.

⁹ Побічні реакції визначено в результаті клінічних досліджень в інтегрованій базі даних оланзапіну.

¹⁰ Оцінка виміряних значень визначена в результаті клінічних досліджень в інтегрованій базі даних оланзапіну.

¹¹ Побічні реакції визначено зі спонтанних постмаркетингових звітів з періодичністю, що встановлена на основі інтегрованої бази даних оланзапіну.

¹² Побічні реакції визначено зі спонтанних постмаркетингових звітів з періодичністю, що оцінена з використанням довірчого інтервалу в верхньому ліміті норми (95 %) основі інтегрованої бази даних оланзапіну.

Вплив при довготривалому застосуванні (не менше 48 тижнів). Відсоток пацієнтів, у яких відзначалися побічні реакції у вигляді клінічно суттєвого підвищення маси тіла, зміни рівня глюкози, загального холестерину/ЛПНЩ/ЛПВЩ або тригліцеридів, постійно збільшувалося. У дорослих пацієнтів, які закінчили 9-12 місячний курс терапії, темп підвищення рівня глюкози в крові натще уповільнився приблизно після 6 місяців лікування.

Побічні дії для окремих групах пацієнтів. У ході клінічних досліджень у пацієнтів літнього віку із деменцією терапія оланзапіном була пов'язана з підвищеним рівнем летальних випадків та цереброваскулярними побічними реакціями порівняно з такими у групі плацебо. Дуже поширеними небажаними ефектами, пов'язаним із застосуванням оланзапіну, у даної групи пацієнтів були порушення ходи та падіння. Часто спостерігалася пневмонія, підвищення температури тіла, летаргія, еритема, зорові галюцинації та нетримання сечі.

У ході клінічних досліджень серед пацієнтів з медикаментозно індукованим (агоніст допаміну) психозом, пов'язаним із хворобою Паркінсона, погіршення паркінсонівської симптоматики та галюцинації відзначалося дуже часто, частіше, ніж у групі плацебо.

У ході одного клінічного дослідження у пацієнтів із біполярною манією в результаті застосування оланзапіну у комбінації з вальпроатом спостерігалася нейтропенія 4,1 %; можливою причиною може бути підвищення рівня вальпроату у плазмі крові.

У результаті застосування оланзапіну з літієм або вальпроатом спостерігалися (≥ 10 %) тремор, сухість у роті, збільшення маси тіла, підвищення апетиту. Також повідомлялося про порушення мовлення. Під час терапії оланзапіном у комбінації з літієм або дивалпроексом спостерігалося збільшення маси тіла ≥ 7 % від ІМТ (індексу маси тіла) у 17,4 % пацієнтів під час інтенсивної терапії (до 6 тижнів). Довготривале лікування оланзапіном (до 12 тижнів) для попередження рецидивів у пацієнтів із біполярними розладами було пов'язано з підвищенням маси тіла ≥ 7 % від ІМТ у 39,9 % пацієнтів.

Діти.

Оланзапін не показаний для лікування дітей та підлітків (віком до 18 років). Клінічні дослідження, які порівнювали застосування оланзапіну у підлітків та дорослих, не проводились.

Нижче подано побічні реакції, що зустрічались частіше у підлітків (віком від 13-17 років), ніж у дорослих, або побічні реакції, що були виявлені тільки під час короткотривалих клінічних досліджень у підлітків. Клінічно значуще збільшення маси тіла (≥ 7 %) частіше спостерігалось у підлітків порівняно з дорослими. Під час довготривалого лікування (не менше 24 тижнів) клінічно значуще збільшення маси тіла було вищим, ніж під час короткотривалого лікування.

Частоту побічних реакцій, зазначених нижче, визначають таким чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 - < 1/10).

Порушення обміну речовин та розлади травлення.

Дуже часто: збільшення маси тіла ¹³ , підвищення рівня тригліцеридів ¹⁴ , підвищення апетиту.

Часто : підвищення рівня холестерину ¹⁵ .

Порушення з боку нервової системи.

Дуже часто: седація (у тому числі гіперсомнія, млявість, сонливість).

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту.

Часто: сухість у роті.

Порушення з боку гепатобіліарної системи.

Дуже часто: підвищення рівня печінкових трансаміназ (АлАТ та АсАТ).

Исследование.

Дуже часто: зниження рівня загального білірубіну, підвищення рівня гаммаглутамілтрансферази, підвищення рівня пролактину в плазмі ¹⁶ .

¹³ Після короткочасного лікування (середня тривалість становила 22 дні) збільшення маси тіла на ≥ 7 % спостерігалося дуже часто (40,6 % випадків), ≥ 15 % спостерігалося часто (7,1 % випадків) та ≥ 25 % (2,5 % випадків). Під час довготривалого лікування (не менше 24 тижнів) у 89,4 % пацієнтів спостерігалося збільшення маси тіла на ≥ 7 %, у 55,3 % – на ≥ 15 % та у 29, 1 % – на ≥ 25 %.

¹⁴ Спостерігалося у пацієнтів з нормальним початковим рівнем натще (< 1,016 ммоль/л), який підвищувався до високого (≥ 1,467 ммоль/ л), та різке підвищення рівня тригліцеридів натще з початкового рівня (≥ 1,016 - < 1,467 ммоль/л) до високого рівня (≥ 1,467 ммоль/л).

¹⁵ Спостерігалося у пацієнтів з нормальним початковим рівнем холестеролу натще з початкового рівня (< 4,39 ммоль/л) до високого рівня (≥ 5,17 ммоль/л). Дуже часто повідомлялося про різке підвищення рівня загального холестеролу натще з початкового рівня (≥ 4,39 - < 5,17 ммоль/л) до високого рівня (≥ 5,17 ммоль/л).

¹⁶ У 47,4 % підлітків спостерігалось підвищення рівня пролактину в плазмі.Інші побічні реакцій, що спостерігалися в ході оцінки клінічних досліджень перорального застосування оланзапіну.

Інші побічні реакцій, що спостерігалися в ході клінічних досліджень перорального застосування оланзапіну.

Порушення з боку нервової системи: нечасто (≥ 0,1 % ) – атаксія, дизартрія.

Дуже рідко повідомлялося про синдром відміни (включаючи діарею, нудоту, блювання).

Із постмаркетингового досвіду повідомлялося про нижчезазначені побічні явища .

Порушення з боку гепатобіліарної системи: дуже рідко (< 0,01%)– жовтяниця.

Порушення з боку шкіри та її похідних: рідко (< 0,1% и > 0,01%) – висипання.

Зміни з боку імунної системи: алергічні реакції, включаючи: дуже рідко (< 0,01%) – анафілактоїдні реакції, ангіоневротичний набряк (< 0,01%), кропив'янка або свербіж.

Інші основні небажані явища і частота їх виникнення, характерна для пацієнтів з біполярною манією, які отримують оланзапін у комбінації з літієм чи вальпроатом.

Дуже часто повідомлялося про тремор (> 10 %). Про порушення мовлення повідомлялося часто (> 1% та <10%).

Інші основні небажані явища і частота їх виникнення, характерна для пацієнтів з індукованим лікарським засобом (агоністом допаміну) психозом, пов'язаним з хворобою Паркінсона.

Дуже часто повідомлялося про галюцинації (> 10 %).

Інші основні небажані явища і частота їх виникнення, характерна для літніх пацієнтів з психозом на тлі деменції.

Дуже часто повідомлялося про порушення ходи (> 10 %).

Термін придатності. 5 років.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 30 °С в оригінальній упаковці у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 7 таблеток, вкритих плівковою оболонкою, у блістері; по 4 або 8 блістерів у картонній упаковці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

ЗАТ Фармацевтичний завод ЕГІС/EGIS Pharmaceuticals PLC.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

1165, м. Будапешт, вул. Бекеньфелді, 118-120, Угорщина/1165, Budapest, Bokenyfoldi ut., 118-120, Hungary.