Личный кабинет
ЭВИНОПОН раствор для инъекций 75 мг амп. 3 мл №5
rx
Код товара: 24239
Производитель: Bros (Греция)
1 100,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 03.08.2025
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Эвиноп
Эвинопон
Композиция:
Активное вещество: натрий диклофенак;
3 мл раствора содержат 75 мг диклофенака натрия (25 мг/мл);
Эксципиенты: метабисульфит натрия (E 223), маннит (E 421), бензиловый спирт, гидроксид натрия, пропиленгликоль, вода для инъекции.
Дозировка формы. Решение для инъекции.
Основные физико -химические свойства: прозрачное, почти бесцветное решение.
Фармакотерапевтическая группа .
Нестероидальные анти -инфляционные и анти -ривматические агенты. Производные уксусной кислоты и связанные с ними соединения.
Фармакологические свойства .
Фармакодинамика.
Evinonopon -это негероидальный препарат с выраженными обезболивающими/анти -инфляционными свойствами. Это ингибитор простагланцинетазы (циклооксигеназа). Диклофенак натрия in vitro в концентрациях, эквивалентные тем, которые были достигнуты у людей, не подавляют биосинтез протеогликана в хряще. Если препарат используется одновременно с опиоидами для облегчения послеоперационной боли, Evinonopon значительно снижает потребность в опиоидах.
Фармакокинетика.
Поглощение.
После введения 75 мг диклофенака при внутримышечной инъекции, поглощение начинается немедленно, и средняя максимальная концентрация в плазме крови, которая составляет приблизительно 2,558 ± 0,968 мкг/мл (2,5 мкг/мл ≡ 8 микромол/л) достигается через 20 мин. Объем поглощения линейно пропорционален значению дозы.
Если 75 мг диклофенака вводится с помощью внутривенной инфузионной кучи в течение 2 часов, средняя максимальная концентрация в плазме составляет приблизительно 1, 875 ± 0,436 МР/мл (1,9 мкг/мл ≡ 5,9 микромол/л). Более короткое время инфузии приводит к более высокой максимальной концентрации в плазме в крови, в то время как длительные инфузии приводят к плато концентрации, пропорционально инфузии через 3-4 часа. В отличие от соответствующих устных результатов, в случае препарата в форме суппозиторий или внутримышечного введения концентрация в плазме крови быстро снижается сразу после достижения максимальных уровней.
Биодоступность.
Площадь под кривой концентрации (AUC) после внутреннего или внутривенного введения примерно вдвое больше, чем после орального или прямой кишки, чем этот путь позволяет избежать метаболизма первого прохода через печень.
Распределение.
99,7 % диклофенака связывается с белками, в основном с альбумином (99,4 %). Диклофенак входит в синовиальную жидкость, где максимальная концентрация установлена через 2-4 часа после пикового значения в плазме крови. Ожидаемая половина синовиальной жидкости составляет от 3 до 6 часов. Через 2 часа после достижения пикового уровня в плазме крови концентрация диклофенака в синовиальной жидкости превышает этот показатель в плазме крови и остается выше в течение 12 часов.
Диклофенак был обнаружен при низкой концентрации (100 мг/мл) в грудном молоке у одной женщины грудного вскармливания. Предсказуемое количество препарата, которое попадает в тело ребенка с грудным молоком, эквивалентно 0, 03 мг/кг/день.
Метаболизм.
Биотрансформация диклофенака происходит частично путем глюкуронидации молекулы, но, в основном, с помощью срезы и множественного гидроксидации и метоксилирования, что приводит к образованию нескольких фенольных метаболитов, большинство из которых превращаются в конъюгирование глюкуронида. Два из этих фенольных метаболитов биологически активны, но их действие намного меньше, чем для диклофенака.
Размножение.
Общий системный клиренс диклофенака из плазмы крови составляет 263 ± 56 мл/мин (средний ± SD). Терминальный период полураспада в плазме крови составляет 1-2 часа. Четыре метаболита, в том числе два активных, также имеют короткую половину пропорции плазмы в крови-1-3. Приблизительно 60 % введенной дозы выделяется в форме глюкуронидного конъюгата интактной молекулы и в форме метаболитов, большинство из которых также преобразуются в конъюгаты глюкуронидов. Менее 1% выделяется в форме неизменного вещества. Остаток дозы устраняется в виде метаболитов через желчь с фекалиями.
Специальные группы пациентов.
Пожилые пациенты. В зависимости от возраста пациента при поглощении, метаболизм или экскреция препарата не наблюдались, за исключением того, что у 5 пожилых пациентов 15-минутная внутривенная инфузия приводила к 50% концентрации в плазме крови, чем у молодых здоровых добровольцев.
Пациенты с нарушением функции почек. У пациентов с нарушением почечной функции, возможно, нельзя ожидать, что обычная доза накапливает постоянное активное вещество, основанное на кинетике препарата после единого использования. В случае клиренса креатинина менее 10 мл/мин гидроксиметаболиты в плазме крови примерно в 4 раза выше, чем у здоровых добровольцев.
Тем не менее, метаболиты, наконец, выделяются в желчи.
Пациенты с заболеванием печени. У пациентов с хроническим гепатитом или компенсированным циррозом кинетическая метаболизм печени и диклофенака такие же, как у пациентов без заболеваний печени.
Клинические характеристики.
Индикация.
Препарат с внутримышечным введением предназначено для лечения:
- Воспалительные и дегенеративные формы ревматизма, ревматоидного артрита, анкилозирующий спондилит, остеоартрит, спондилоартрит, боль в позвоночнике, несеглельный ревматизм;
- острые атаки подагры;
- почечная и желчная колика;
- боль и отеки после травм и хирургии;
- Суровые приступы мигрени.
Препарат при введении в форме внутривенных инфузий предназначен для лечения или профилактики послеоперационной боли.
Противопоказания .
Известная гиперчувствительность к активному веществу, метабисульфату натрия или любым другим компонентам препарата;
история кровотечения или перфорации желудочно-кишечного тракта, связанная с предыдущим лечением нестероидными противовоспалительными препаратами (НПВП);
активная форма язвенной язвы/кровотечение или рецидивирующее язвенное заболевание/история кровотечения (два или более отдельных эпизодов установленной язвы или кровотечения);
III триместр беременности;
Как и другие НПВП, диклофенак также противопоказан пациентам, использование ибупрофена, ацетилсалициловой кислоты или других негероидальных анти -инфляционных препаратов вызывает атаки бронхиальной астмы, ангиоротического отека, крариорию или острый ринит;
Воспалительное заболевание кишечника (например, болезнь Крона или язвенной колит);
печеночная недостаточность;
почечная недостаточность;
Застойная сердечная недостаточность (NYHA II-IV);
Высокий риск развития послеоперационного кровотечения, уведомления о крови, расстройств гемостаза, гемопоэтических расстройств или цереброваскулярного кровотечения;
Лечение периоперационной боли при обходе аорто-корнарной артерии (или использование искусственного кровообращения);
Ишемическая болезнь сердца у пациентов с стенокардией, инфарктом миокарда;
Цереброваскулярные заболевания у пациентов, у которых есть инсульт или имеют эпизоды временных ишемических атак;
Болезни периферических артерий;
В этой форме дозировки препарат противопоказан для детей.
Только внутривенное использование.
- Сопутствующее использование НПВП или антикоагулянта (включая низкие дозы гепарина).
- История геморрагического диатеза, подтвержденного или подозреваемого цереброваскулярного кровотечения в анамнезе.
- Хирургия, связанная с высоким риском кровотечения.
- Бронхиальная астма в истории.
- Умеренная или тяжелая нарушение почечной функции (сывороточный креатинин ˃ 160 мкмоль/л).
- гиповолемия или обезвоживание по любой причине.
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействий .
Ниже приведены взаимодействия, наблюдаемые во время использования эвинонопона, раствора для инъекции и/или других дозировки диклофенака.
Литий. В случае сопутствующего использования диклофенак может увеличить концентрацию лития в плазме крови. Рекомендуются уровни лития в сыворотке.
Дигоксин . Сопутствующее использование диклофенака может увеличить концентрацию дигоксина в плазме крови. Рекомендуются уровни дигоксина в сыворотке.
Диуретики и антигипертензивные агенты . Как и другие НПВП, сопутствующее использование диклофенака с диуретиками и антигипертензивными агентами (например, бета-блокаторами, ангиотензин-конвертирующими ингибиторами фермента (ACE)) может привести к снижению их антигипертензивных эффектов из-за ингибирования ингибирования сосудистого ингибирования. Таким образом, такая комбинация используется с предупреждениями, и пациенты, особенно пожилые пациенты, должны быть тщательно контролироваться на предмет артериального давления. Пациенты должны получать адекватную гидратацию, также рекомендуется контролировать функцию почек после начала сопутствующей терапии и регулярной основы после нее, особенно для диуретиков и ингибиторов АПФ, учитывая увеличение риска нефротоксичности.
Препараты, которые, как известно, вызывают гиперкалиемию . Сопутствующее лечение диуретиков с калием, циклоспорином, таулимусом может быть связано с повышением уровней калия в сыворотке, поэтому пациенты должны чаще контролировать пациентов.
Антикоагулянты и антитромботики . Рекомендуется принять меры предосторожности, поскольку сопутствующее введение может увеличить риск кровотечения. Хотя клинические исследования не указывают на влияние диклофенака на антикоагулянтную активность, существуют некоторые данные о повышении риска кровотечения у пациентов, получающих диклофенак и антикоагулянты одновременно. Следовательно, наверняка не требуется никаких изменений в дозировке антикоагулянтов, рекомендуется тщательный мониторинг таких пациентов. Как и другие негероидальные противовоспалительные препараты, диклофенак в высоких дозах может временно ингибировать агрегацию тромбоцитов.
Другие НПВП, включая селективные ингибиторы циклооксигеназы-2 и кортикостероиды. Сопутствующее введение диклофенака и других системных НПВП или кортикостероидов может увеличить риск желудочно -кишечного кровотечения или язв. Следует избегать двух или более НПВП.
Селективные ингибиторы обратного захвата серотонина (SSIZS). Сопутствующее введение системных НПВП и ССР может увеличить риск кровотечения в пищеварительном тракте.
Антидиабетические препараты . Клинические исследования показали, что диклофенак можно использовать вместе с пероральными антидиабетическими агентами без воздействия их клинического эффекта. Тем не менее, существуют некоторые случаи как гипогликемического, так и гипергликемического эффекта, которые требуют изменений в дозировке антидиабетических агентов во время лечения диклофенака. В таких состояниях требуется уровень глюкозы в крови, что является меры предосторожности во время сопутствующей терапии.
Метотрексат. Диклофенак может ингибировать клиренс метотрексата в почечных канальцах, что приводит к увеличению уровня метотрексата. При введении НПВП, включая диклофенак, менее чем за 24 часа до лечения метотрексата рекомендуется быть осторожным, поскольку концентрация метотрексата в крови может увеличиваться, и токсичность этого вещества увеличивается. Были сообщения о серьезной токсичности, когда метотрексат и НПВП, включая диклофенак, использовались с интервалами в течение 24 часов. Это взаимодействие опосредовано накоплением метотрексата в результате нарушения почечной экскреции в присутствии НПВП.
Циклоспорин . Диклофенак, как и другие НПВП, может повысить нефротоксичность циклоспорина из -за эффекта простагландинов почек. В связи с этим его следует использовать в более низких дозах, чем для пациентов, которые не получают циклоспорин.
Такролимус. Использование НПВП с таролимусом может увеличить риск нефротоксичности, который может быть косвенно из -за воздействия НПВП и ингибитора кальциневрина почечного антипростагландина.
Антибактериальные хинолины. Существуют отдельные данные в суде, которые могут быть результатом сопутствующего использования хинолинов и НПВП. Это можно наблюдать у пациентов с наличием и отсутствием эпилепсии или припадки. Таким образом, следует проявлять осторожность при рассмотрении использования хинолинов у пациентов, которые уже получают НПВП.
Фенитоин . При использовании фенитоина одновременно с диклофенаком рекомендуется контролировать концентрацию фенитоина в плазме крови из -за ожидаемого увеличения воздействия фенитоина.
Костипол и холестирамин. Эти препараты могут вызвать задержку или уменьшить диклофенак. Таким образом, рекомендуется назначить диклофенака не менее чем за 1 час до или 4-6 часов после использования косполипола/холестирамина.
Сердечные гликозиды. Сопутствующее использование сердечных гликозидов и НПВП может увеличить сердечную недостаточность, снизить скорость клубочковой фильтрации и увеличить гликозиды плазмы плазмы крови.
Мифепристон . НПВП не следует использовать в течение 8-12 дней после использования мифепристона, поскольку НПВП могут уменьшить его эффект.
Мощные ингибиторы CYP 2 C 9 . Осторожно рекомендуется, когда диклофенак совместно назначается с мощными ингибиторами CYP2C9 ( например, с вориконазолом), что может привести к значительному увеличению максимальной концентрации в плазме крови и воздействии диклофенака из -за ингибирования.
Особенности приложения.
- Общий
Нежелательные эффекты могут быть сведены к минимуму, используя минимальную эффективную дозу в течение наименьшего возможного времени, необходимого для мониторинга симптомов.
Следует избегать использования эвинонопона с системными НПВП, включая селективные ингибиторы циклооксигеназы-2 из-за отсутствия каких-либо синергических выгод и возможности разработки дополнительных побочных эффектов.
Внимание должно быть тщательно назначено для пожилых пациентов. В частности, для пожилых пациентов с плохим здоровьем и пациентами с низкой массой тела рекомендуется использовать самые низкие эффективные дозы.
Как и в случае с другими НПВП, аллергические реакции, включая анафилактическую/анафилактикоид, также могут происходить без предварительного воздействия диклофенака.
Как и другие НПВП, Evinonopon может маскировать признаки и симптомы инфекции из -за его фармакодинамических свойств.
Метабисульфит натрия в инъекционном растворе также может привести к некоторой тяжелой гиперчувствительности и бронхоспазме.
- Влияние на пищеварительную систему
При применении всех НПВП, включая диклофенак, случаи желудочно -кишечного кровотечения (кровь, земля), язва или перфорация, которые могут быть смертельными и наблюдаемыми в любое время при лечении как профилактических симптомов, так и без них, а также наличия явлений желудочно -кишечного тракта. Эти явления обычно имеют более серьезные последствия у пожилых пациентов. Если пациенты, получающие диклофенак, имеют желудочно -кишечное кровотечение или образование язвенного образования, использование препарата должно быть прекращено.
Как и в случае использования всех НПВП, в том числе диклофенак, требуется тщательное медицинское наблюдение; При назначении диклофенака следует проявлять особую осторожность у пациентов с симптомами, указывающими на нарушения желудочно -кишечного тракта или с наличием язвы желудка или кишечника, кровотечения или анамнеза перфорации. Риск желудочно -кишечного кровотечения, язв или перфораций выше с увеличением дозы НПВП, включая диклофенак, а также у пациентов с язвами в анамнезе, особенно с осложнениями в виде кровотечения или перфорации.
Пожилые пациенты имеют повышенную частоту нежелательных реакций в случае НПВП, особенно таких как желудочно -кишечное кровотечение и перфорации, которые могут быть смертельными.
Чтобы снизить риск токсического воздействия на пищеварительную систему у пациентов с язвой анамнеза, особенно с осложнениями в форме кровотечения или перфорации, а также у пожилых пациентов, лечение начинается и поддерживает самые низкие эффективные дозы.
Для таких пациентов, а также пациентов, которым требуется сопутствующее применение препаратов, содержащих низкие дозы ацетилсалициловой кислоты (ASC) или других лекарств, которые могут увеличить риск нежелательного воздействия на пищеварительную систему, используется проблема комбинированной терапии с защитными препаратами (например, ингибирующие.
Пациенты с желудочно -кишечной токсичностью, особенно пожилые люди, должны сообщать о любых необычных симптомах живота (особенно кровотечение в пищеварительном тракте). Для пациентов, которые получают сопутствующие препараты, также необходимы предостережения, которые могут увеличить риск язв или кровотечения, таких как системные кортикостероиды, антикоагулянты (например, варфарин), антитрамботические агенты (например, ацетилсалициловая кислота) или селективные ингибиторные ингибиторы повторного управления серотонином.
- Влияние на печень
Требуемый медицинский надзор требуется, если эвинон назначается пациентам с пораженной функцией печени, поскольку их состояние может быть усугублено.
Как и в случае с другими НПВП, включая диклофенак, уровень одного или нескольких ферментов печени может увеличиться. Во время длительного лечения Evinonopon назначается регулярный надзор за функцией печени.
Якщо порушення функції печінки зберігаються або погіршуються, якщо клінічні ознаки або симптоми можуть бути пов'язані з прогресуючими захворюваннями печінки або якщо спостерігаються інші прояви (наприклад, еозинофілія, висипання), застосування препарату Евінопон слід припинити.
Перебіг захворювань, таких як гепатити, може проходити без продромальних симптомів.
Застереження необхідні у разі, якщо Евінопон застосовують пацієнтам із печінковою порфірією, через імовірність провокації нападу.
- Вплив на нирки
Оскільки при лікуванні НПЗЗ, включаючи диклофенак, повідомлялося про затримку рідини та набряк, особливу увагу слід приділити хворим із порушенням функції серця або нирок, артеріальною гіпертензією в анамнезі, хворим, які отримують супутню терапію діуретиками або препаратами, що суттєво впливають на ниркову функцію, та пацієнтам із суттєвим зниженням позаклітинного об'єму рідин з будь-якої причини, наприклад, до або після серйозного хірургічного втручання. У таких випадках як застережний захід рекомендується моніторинг ниркової функції. Припинення терапії зазвичай зумовлює повернення до стану, який передував лікуванню.
- Вплив на шкіру
У зв'язку із застосуванням НПЗЗ, в тому числі препарату Евінопон, дуже рідко були зареєстровані серйозні реакції з боку шкіри (деякі з них були летальними), включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз. Очевидно, найвищий ризик розвитку цих реакцій спостерігається на початку курсу терапії, в більшості випадків – протягом першого місяця лікування. Застосування препарату Евінопон необхідно припинити при першій появі шкірних висипань, уражень слизової оболонки або будь-яких інших ознак підвищеної чутливості.
- Системний червоний вовчак (СЧВ) і змішані захворювання сполучної тканини
У пацієнтів із СЧВ і змішаними захворюваннями сполучної тканини може спостерігатися підвищений ризик розвитку асептичного менінгіту.
- Серцево-судинні та цереброваскулярні ефекти
Призначати диклофенак пацієнтам із значними факторами ризику кардіоваскулярних явищ (наприклад, артеріальна гіпертонія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння) можна лише після ретельної клінічної оцінки. Оскільки кардіоваскулярні ризики диклофенаку можуть зростати із збільшенням дози та тривалості лікування, його необхідно застосовувати якомога коротший період та у найнижчій ефективній дозі. Слід періодично переглядати потреби пацієнта у застосуванні диклофенаку для полегшення симптомів та відповідь на терапію. З обережністю застосовувати пацієнтам віком від 65 років.
Для пацієнтів із наявністю в анамнезі артеріальної гіпертензії та/або застійної серцевої недостатності легкого або помірного ступеня тяжкості необхідним є проведення відповідного моніторингу та надання рекомендацій, оскільки у зв'язку із застосуванням НПЗЗ, включаючи диклофенак, були зареєстровані випадки затримки рідини та набряків.
Дані клінічних досліджень та епідеміологічні дані свідчать, що застосування диклофенаку, особливо у високих дозах (150 мг/добу) і протягом тривалого часу, може бути пов'язане із незначним збільшенням ризику розвитку артеріальних тромботичних подій (наприклад, інфаркту міокарда або інсульту).
Пацієнтам із неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю, стійкою ішемічною хворобою серця, захворюваннями периферичних артерій та/або цереброваскулярною хворобою призначати диклофенак не рекомендовано, у разі необхідності застосування можливе лише після ретельної оцінки ризику-користі тільки в дозуванні не більше 100 мг на добу. Подібну оцінку слід провести перед початком довгострокового лікування пацієнтів із факторами ризику розвитку серцево-судинних явищ (наприклад, артеріальною гіпертензією, гіперліпідемією, цукровим діабетом та курінням).
Пацієнтів слід проінформувати щодо можливості виникнення серйозних випадків (біль у грудях, задишка, слабкість, порушення мовлення), які можуть відбутися у будь-який час. У цьому випадку треба негайно звернутися до лікаря.
- Вплив на гематологічні показники
При тривалому застосуванні препарату, як і інших НПЗЗ, рекомендується моніторинг аналізу крові. Як і інші НПЗ, Евінопон не може тимчасово пригнічувати агрегацію тромбоцитів. Слід ретельно наглядати за хворими з порушеннями гемостазу, геморагічним діатезом або гематологічними порушеннями.
- Астма в анамнезі
У хворих на бронхіальну астму, сезонний алергічний риніт, пацієнтів із набряком слизової оболонки носа (назальні поліпи), хронічними обструктивними захворюваннями легень або хронічними інфекціями дихальних шляхів (особливо пов'язаними з алергічними, подібними до ринітів симптомами) частіше, ніж у інших, виникають реакції на НПЗЗ, схожі на загострення астми (так звана непереносимість аналгетиків/аналгетична астма), набряк Квінке або кропив'янка. У зв'язку з цим таким хворим рекомендовані спеціальні застережні заходи (готовність до надання невідкладної допомоги). Це також стосується хворих із алергією на інші речовини, що проявляється шкірними реакціями, свербежем або кропив'янкою.
Як і інші препарати, що пригнічують активність простагландинсинтетази, диклофенак натрію та інші НПЗЗ можуть спровокувати розвиток бронхоспазму у пацієнтів, які страждають на бронхіальну астму, або пацієнтів з бронхіальною астмою в анамнезі.
- Фертильність у жінок
Застосування препарату Евінопон може призвести до порушення фертильності у жінок і не рекомендується жінкам, які прагнуть завагітніти. Стосовно жінок, які можуть мати труднощі із зачаттям або які проходять обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути питання про відміну препарату Евінопон.
Используйте во время беременности или грудного вскармливания.
Беременность
У I і II триместрах вагітності препарат Евінопон можна призначати лише у разі, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода, лише в мінімальній ефективній дозі, тривалість лікування повинно бути настільки короткою, наскільки це можливо. Як і інші НПЗЗ, препарат протипоказаний в останньому триместрі вагітності (можливе пригнічення скорочувальної функції здатності матки і передчасне закриття артеріальної протоки у плода).
Інгібування синтезу простогландинів може негативно позначитися на вагітності та/або розвитку ембріона/плода. Дані епідеміологічних досліджень свідчать про підвищений ризик викиднів та/або ризик розвитку серцевих вад і гастрошизису після застосування інгібітору синтезу простагландинів на ранніх термінах вагітності. Абсолютний ризик серцево-судинних вад збільшився з менш ніж 1 % до приблизно 1,5 %.
Не виключено, що ризик збільшується зі збільшенням дози тривалості лікування. Було показано, що у тварин введення інгібітору синтезу простагландинів призводить до збільшення пре- і постімплантаційних втрат і летальності ембріона/плода.
Крім того, у тварин, які отримували інгібітор синтезу простагландинів у період органогенезу, була зареєстрована підвищена частота різних вад розвитку, у тому числі з боку серцево-судинної системи. Якщо Евінопон застосовують жінкам, які прагнуть завагітніти, або у I триместрі вагітності, доза препарату повинна бути якомога нижчою, а тривалість лікування – якомога коротшою.
Під час III триместру вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів можуть впливати на плід таким чином:
- серцево-легенева токсичність (із передчасним закриттям артеріальної протоки та легеневою гіпертензією);
- порушення функцій нирок, що може прогресувати до ниркової недостатності з олігогідроамніоном.
На матір і новонародженого, а також наприкінці вагітності:
- можливі подовження часу кровотечі, антиагрегантний ефект, який може спостерігатися навіть при дуже низьких дозах;
- гальмування скорочень матки, що призводить до затримки або подовження пологів.
Отже, Евінопон протипоказаний під час третього триместру вагітності.
Період годування груддю
Як і інші нестероїдні протизапальні засоби, диклофенак проникає у грудне молоко у невеликій кількості. Таким чином, щоб уникнути небажаного впливу на немовля, Евінопон не слід застосовувати під час годування груддю.
Фертильність
Як і інші нестероїдні протизапальні засоби, Евінопон може вплинути на фертильність жінки. Препарат не рекомендують жінкам, які планують завагітніти. Жінки, які мають ускладнення із заплідненням, або ті, хто проходив обстеження внаслідок інфертильності, повинні припинити застосування препарату Евінопон.
Способность влиять на скорость реакции при вождении или работе с другими механизмами.
Пацієнти, у яких під час лікуванням препаратом Евінопон спостерігаються порушення зору, запаморочення, вертиго, сонливість або інші порушення з боку центральної нервової системи, повинні утримуватися від керування автотранспортом та роботи з іншими механізмами.
Метод администрирования и доз.
Препарат слід застосовувати у найменших ефективних дозах протягом найкоротшого періоду часу, враховуючи завдання лікування у кожного окремого пацієнта.
Взрослые
Препарат Евінопон, розчин для ін'єкцій, не застосовувати більше ніж 2 дні. У разі необхідності лікування можна продовжити таблетками або супозиторіями Евінопон.
Внутрішньом'язова ін'єкція
З метою попередження нервових або інших тканин у місці внутрішньом'язової ін'єкції потрібно дотримуватись таких правил.
Доза зазвичай становить 75 мг (одна ампула) на добу, яку вводити шляхом глибокої ін'єкції у верхній зовнішній сектор великого сідничного м'яза. У тяжких випадках (наприклад, коліки), добову дозу можна збільшити до 2 ін'єкцій по 75 мг, між якими дотримують інтервал у кілька годин (по 1 ін'єкції в кожну сідницю). Як альтернативу 75 мг розчину для ін'єкцій можна комбінувати з іншими лікарськими формами препаратів диклофенаку (наприклад, таблетками або супозиторіями) до максимальної сумарної дози 150 мг диклофенаку натрію.
В умовах нападу мігрені клінічний досвід обмежений випадками з початковим застосуванням однієї ампули 75 мг, дозу вводити при можливості одразу ж після застосування супозиторіїв по 100 мг у той же самий день (у разі необхідності). Загальна добова доза не має перевищувати 175 мг у перший день. Немає доступних даних щодо застосування препарату Евінопон для лікування нападів мігрені більш, ніж 1 день.
Внутрішньовенні інфузії
Безпосередньо перед початком внутрішньовенної інфузії Евінопон слід розвести у 100-500 мл 0,9 % розчину натрію хлориду або 5 % розчину глюкози. Обидва розчини потрібно буферизувати розчином бікарбонату натрію (0,5 мл 8,4 % розчину або 1 мл 4,2 %). Використовувати можна тільки прозорі розчини.
Евінопон, розчин для ін'єкцій, не слід вводити у вигляді внутрішньовенної болюсної ін'єкції.
Рекомендовані альтернативні режими дозування препарату Евінопон, розчину для ін'єкцій:
- для лікування помірного і тяжкого післяопераційного болю 75 мг необхідно вводити безперервно від 30 хвилин до 2 годин; у разі необхідності лікування можна повторити через 4-6 годин, але доза не повинна перевищувати 150 мг на добу;
- для профілактики післяопераційного болю через 15 хв -1 годину після хірургічного втручання потрібно ввести навантажувальну дозу 25-50 мг, після цього необхідно застосувати безперервну інфузію приблизно 5 мг/годину аж до максимальної добової дози 150 мг.
Пацієнти літнього віку
Хоча у пацієнтів літнього віку фармакокінетика препарату Евінопон не погіршується до будь-якого клінічно значущого ступеня, нестероїдні протизапальні препарати слід застосовувати з особливою обережністю таким пацієнтам, які, як правило, схильніші до розвитку небажаних реакцій. Зокрема, для ослаблених пацієнтів літнього віку або для пацієнтів із низьким показником маси тіла рекомендується застосовувати найнижчі ефективні дози (див. також розділ «Особливості застосування»); також пацієнтів необхідно обстежити щодо шлунково-кишкових кровотеч при лікуванні НПЗЗ.
Рекомендована максимальна добова доза препарату Евінопон становить 150 мг.
Діти .
Евінопон у лікарській формі розчину для ін'єкцій протипоказаний для застосування дітям.
Передозировка.
Симптоми . Типова клінічна картина наслідків передозування диклофенаку відсутня. Передозування може спричинити такі симптоми, як головний біль, блювання, нудота, біль в епігастрії, гастроінтестинальна кровотеча, діарея, запаморочення, дезорієнтація, збудження, кома, сонливість, дзвін у вухах, втрата свідомості або судоми. У разі тяжкого отруєння можлива гостра ниркова недостатність та ураження печінки.
Уход.
Протегм 1 -goadyniniphysly- Весаувананья. Крьмо, яродийский Покатен Прри -а -а -а -айвали -вудомам З ВАЖАВАННАМНАМА Лечение симптоматическим.
Побічні реакції.
Побічні реакції на препарат зазначені за частотою: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, <1/10); нечасто (≥ 1/1000, <1/100); рідко (≥ 1/10000, <1/1000); дуже рідко (< 1/10000), частота невідома (не можна оцінити за наявними даними).
Нижчезазначені небажані ефекти включають такі, що пов'язані із введенням препарату Евінопон за умов короткострокового і довготривалого застосування.
З боку системи крові та лімфатичної системи : дуже рідко – тромбоцитопенія, лейкопенія, анемія ( включаючи гемолітичну та апластичну анемії), агранулоцитоз.
З боку імунної системи: рідко – гіперчутливість, анафілактична та анафілактоїдна реакція (включаючи артеріальну гіпотензію та шок); дуже рідко – ангіоневротичний набряк (включаючи набряк обличчя).
Психічні розлади: дуже рідко – дезорієнтація, депресія, безсоння, нічні кошмари, дратівливість та інші психічні розлади.
З боку нервової системи : часто – головний біль, запаморочення; рідко – сонливість, втомлюваність; дуже рідко – парестезія, порушення пам'яті, судоми, тривожність, тремор, асептичний менінгіт, розлад відчуття смаку, інсульт; частота невідома – сплутаність свідомості, галюцинації, порушення чутливості, загальне нездужання.
З боку органів зору : дуже рідко – розлад зору, затуманення зору, диплопія; частота невідома – неврит зорового нерва.
З боку органів слуху та лабіринту : часто – вертиго; дуже рідко – дзвін у вухах, порушення слуху.
З боку серця : дуже рідко – відчуття серцебиття, біль у грудях, серцева недостатність, інфаркт міокарда.
З боку судинної системи : дуже рідко – артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія, васкуліт.
Респіраторні, торакальні та медіастинальні порушення : рідко – астма (включаючи диспное); дуже рідко – пневмоніт.
З боку травної системи : часто – нудота, блювання, діарея, диспепсія, абдомінальний біль, метеоризм, анорексія; рідко – гастрит, гастроінтестинальні кровотечі, блювання з домішками крові, геморрагічна діарея, мелена, виразка шлунка або кишечнику з кровотечею або без неї, або з перфорацією (іноді з летальним наслідком, особливо у пацієнтів літнього віку); дуже рідко – коліт (включаючи геморагічний коліт та загострення виразкового коліту або хвороба Крона), запор, стоматит (у тому числі виразковий стоматит), глосит, розлади з боку стравоходу, мембранні структури кишечнику, панкреатит.
З боку гепатобіліарнії системи : часто – збільшення рівня трансаміназ; рідко – гепатит, жовтяниця, порушення функції печінки; дуже рідко - миттєвий гепатит, гепатонекроз, печінкова недостатність.
З боку шкіри та підшкірних тканин : часто – висипання; рідко – кропив'янка; дуже рідко – бульозне висипання, екзема, еритема, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), ексфоліативний дерматит, втрата волосся, реакція фоточутливості, пурпура, алергічна пурпура, свербіж.
З боку нирок та сечовидільних шляхів : дуже рідко – гостра ниркова недостатність, гематурія, протеїнурія, нефротичний синдром, інтерстиціальний нефрит, нирковий папілярний некроз.
Загальні порушення та порушення у місці введення препарату : часто – реакція у місці ін'єкції, біль, затвердіння; рідко - набряк, некроз у місці ін'єкції, дуже рідко – абсцес у місці ін'єкції.
З боку репродуктивної системи та молочних залоз : дуже рідко – імпотенція.
Дані клінічних досліджень та епідеміологічні дані свідчать про підвищений ризик тромботичних ускладнень (наприклад, інфаркт міокарда чи інсульт), пов'язаний із застосуванням диклофенаку, зокрема, у високих терапевтичних дозах (150 мг на добу) та при тривалому застосуванні.
Дата окончания срока. 5 лет.
Приготовлені розчини для інфузії підлягають негайному використанню.
Умови зберігання.
Храните в исходной упаковке при температуре, не превышающей 25 ° C. Держите детей.
Несовместимость.
Евінопон, розчин для ін'єкцій, не можна змішувати з іншими розчинами для ін'єкцій.
Упаковка.
Розчин для ін'єкцій, 25 мг/мл, в ампулах по 3 мл (75мг) №5, у картонній коробці.
Категория отпуска.
По рецепту.
Продюсер.
БРОС ЛТД/ BROS LTD.
Расположение производителя и его адрес места деятельности.
Стр. А.
Augis & Galinis 15, Nea Kifisia (Attiki) 145 64, Greece.
ДИКЛОФЕНАК
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа
