КАНСИДАЗ лиофил. порошок для инф. 50 мг №1

Место хранения:

Активный ингредиент : каспофунгин;

1 флакон содержит 60,6 мг ацетата меди или 83,9 мг, эквивалентный безводному основанию 50 мг или 70 мг соответственно;

Вспомогательные вещества: сахароза, маннит (E 421), кислотная уксусная кислота и гидроксид натрия.

Лекарственная форма. Лиофилизация для инфузионного раствора.

Основные физико-химические свойства: твердая пористая масса от белого до почти белой.

Фармакотерапевтическая группа.

Противогрибковое средство для системного применения. Каспофунгин.

ATH код J02A X04.

Фармакологические свойства.

Caspofungin - полусинтетическое липопептическое соединение (эхинокардин), синтезированная из ферментации Glarea Lozoyensis. Ацетат Caspofungin подавляет синтез β - (1,3) -D-глюкана - наиболее важной составляющей клетки сотовой стенки многих реофимицетов и дрожжей. В клетках млекопитающих β- (1.3) -D-глюкан нет.

Фунгицидная активность каскогунгина была продемонстрирована против дрожжей Candida . In vitro и in vivo продемонстрируют, что экспозиция аспергилла к каспофунгину приводит к лизису и смерти верхних концов и точек ветвления GIF, где происходит рост и распределение клеток.

Каспофорт in vitro показывает активность против Aspergillus ( Aspergillus Fumigatus , Aspergillus Fumigatus , Aspergillus Niger , Aspergillus Nidulans , Aspergillus Terreus и Aspergillus Candidus ). Каспофунгин in vitro и активен против штаммов Кандида (Candida albicans, Canida Dubliniensis, Candida Glabrata, Candida Guilliermondii, Candida Kefyr, Candida Krusei, Candida Lipolytica, Candida Lusitaniae, Candida Parapsilosis, Candida Rugosa и Candida Tropicalis ), включая изоляты с несколькими транспортными средствами Мутации и изоляты с внутренней устойчивостью к флуконазолу, амфотерицину B и 5-мелкими.

Частота устойчивости к каспофунгину в различных клинических изолятах Candida и Aspergillus являются жидкими.

Распределение.

Caspofungin активно связывает с белками крови. Несвязанная доля каспофунгина в плазме варьируется от 3,5% у здоровых добровольцев до 7,6% у пациентов с инвазивным кандидозом. После разовой единой внутривенной инфузии концентрация каспофунгина в плазме снижается с помощью многофазного метода. Распределение играет важную роль в фармакокинетике каспофунгина в плазме крови и представляет собой фазу контрольной скорости альфа и бета-нёта. Сразу после вливания происходит краткая а-фаза, которая поставляется с B-фазой с полурасходом от 9 до 11 часов, что является основной характеристикой профиля и обнаруживает четкое логарифмическое-линейное поведение между 6 и 48-го час после дозы введен. В течение этого периода концентрация препарата в плазме крови снижается по заказу. Также доступен дополнительный G-этап с полуватом 27 часов. Предпочтительный механизм, который влияет на зазор плазмы, является быстрее распределение, чем выделение или бионтранформация. Каспофунгин интенсивно связывается с альбумином (примерно 97%) с минимальным распределением эритроцитов. Максимальное распределение в тканях наблюдается через 1,5-2 дня после препарата, когда 92% дозы принята в тканях. Возможно, имела только часть каспофунгина, которая проникла в ткани, позже снова проникает в плазму в виде исходного материала. Следовательно, снятие происходит при отсутствии распределения баланса, а правильное определение объема распределения каспофунгина в это время не может быть получено.

Метаболизм.

Каспофунгин - это спонтанное разложение в открытое кольцо. Дальнейший метаболизм происходит путем гидролиза белка и н-ацетилирования. Каспофунгин также подвержен самопроизвольному химическому разложению в сочетание пептидов с открытым кольцом. Два промежуточных продукта, образующиеся во время коллапса каспофунгина до соединения открытого кольца, образуются ковалентными продуктами крепления к белкам белков в крови, что приводит к низкому уровню и необратимым связывающим с белками крови. Позже (≥ 5 дней после введения одной дозы маркированного ацетата [ ³ ч] каспофунгина) в плазме находится низкий уровень (≤ 7 белок Picomol / Mg или ≤ 1,3% дозы введенной дозы) Ковалентное связывание радиоактивной этикетки, которая может быть связана с образованием двух реактивных промежуточных продуктов химического разложения Caspofungin. Дополнительный метаболизм включает в себя гидролиз до конститутивных аминокислот и их производных, включая дигидроксихомотирозин и н-ацетил-дигидроксихромотирозин. Эти два тирозина обнаружены только в моче, указывают на их быстрый почечный клиренс. Исследование in vitro показывает, что Caspofungin не является ингибитором ферментов 1А2, 2А6, 2C9, 2C19, 2D6 или 3A4 цитохромной системы P450. В клинических исследованиях Каспофунгин не вызвал или не ингибировать CYP3A4-метаболизм других препаратов. Caspofungin не является субстратом P-гликопротеина и представляет собой слабый субстрат ферментов цитохрома P450.

Снятие и экскреция.

Каспофунгин медленно выводится из плазмы крови; Зазор составляет 10-12 мл / мин. После единственной внутривенной инфузии (продолжительность 1 часа) концентрация каспофунгина в плазме крови уменьшается по полифом. Короткий α-фаза возникает сразу после инфузии, после чего β-фаза начинается с полураспада от 9 до 11 часов. Наблюдается дополнительная γ-фаза с полурасходом 45 часов. Распределение по сравнению с выходом или бионтрасформацией является основным механизмом, который влияет на зазор плазмы крови. При изучении фармакокинетики с использованием одной дозы с изотопной меткой в ​​течение 27 дней созревания крови, мочи и фекалий. Приблизительно 75% введенной радиоактивной дозы определяли в течение 27 дней: 41% - в моче и 34% - в CALI. В течение первых 30 часов после применения препарата препарат наблюдается небольшой выход или бионтрансформация каспофунгина. Концентрации в области плазмы крови и каспофунгин были одинаковыми в течение первых 24-48 часов после введения дозы, после чего уровень препарата уменьшился быстрее. Радиоактивная метка была определена количественно до 22,3 недели, в то время как концентрация каспофунгина снизилась ниже количественного уровня определения 6-8 дней после введения дозы. Вывод медленно, с терминалом период полураспада от 12 до 15 дней. Небольшое количество каспофунгина выводится в неизменной форме (примерно 1,4% доза). Почечная очистка исходного препарата была низкой (около 0,15 мл / мин). Caspofungin показывает умеренную нелинейную фармакокинетику с повышением кумуляции с увеличением дозы, а также доз-зависимость во время установления равновесного состояния при использовании повторных доз.

Отдельные группы пациентов.

Рост экспозиции каскогунгина наблюдался у взрослых пациентов с нарушениями функции печени печени тяжести легких и почечных нарушений, женщин и пожилых пациентов. Как правило, рост был умеренным и не так выражен, что необходимо отрегулировать дозу препарата.

Для взрослых пациенты с умеренной функцией печени или пациентами или пациентами с большей массы тела могут быть необходимы для регулировки дозы препарата.

Вес тела . При анализе фармакокинетики взрослых пациентов с кандидозом было установлено, что фармакокинетика каспофунгина зависит от веса организма. Концентрация препарата в плазме крови уменьшается с увеличением массы тела. Предполагается, что среднее воздействие у взрослых пациентов с весом 80 кг на 23% ниже, чем у пациентов с массой тела 60 кг.

Нарушение функции печени . У взрослых у пациентов с функцией печени печени средняя тяжесть AUC увеличивается примерно на 20 и 75% соответственно. Нет клинического опыта использования препарата у взрослых пациентов с тяжелой формой функциональности печени и детей с любыми расстройствами функций печени. В исследовании нескольких доз отмечается, что при сокращении суточной дозы до 35 мг у взрослых пациентов с расстройством функции печени значение AUC такое же, как у взрослых с нормальной функцией печени со стандартным дозировкой.

Нарушение функции почек . В клиническом исследовании при нанесении единой дозы 70 мг фармакокинетика Каспофунгина была похоже у взрослых добровольцев с небольшой формой почечной функции (клиренс креатинина от 50 до 80 мл / мин) и у участников контрольной группы Отказ В нарушении функции почек умеренной тяжести (клиренс креатинина от 31 до 49 мл / мин), прогрессирующее нарушение (зазор креатинина от 5 до 30 мл / мин) и на терминальной стадии (зазор креатина <10 мл / Мин и диализ) концентрации каспофунгина в плазме, кровь умеренно увеличивается после одной дозы (AUC - в диапазоне от 30 до 49%). Однако у здоровых пациентов с инвазивным кандидозом кандидоз пищевода или инвазивным аспергиллизом, которые вводили несколько казидазов ^® в дозах 50 мг в день, не наблюдали значительного влияния на концентрацию каспофунгина в легких и прогрессивных нарушениях функции печени Отказ Нет необходимости регулировать дозу пациентам с расстройствами почек. Caspofungin не выводится во время диализа, поэтому нет необходимости в введении дополнительных доз после гемодиализа.

Пол . Концентрация каспофунгина в плазме крови у женщин была в среднем на 17-38% выше, чем мужчины.

Летний возраст . Было умеренное увеличение значений AUC (на 28%) и C _24H (на 32%) у пожилых людей по сравнению с младшими людьми. У пациентов с эмпирическим лечением и у пациентов с инвазивным кандидозом наблюдалось подобное умеренно выраженное влияние в зависимости от возраста пациентов.

Гонка . Данные фармакокинетики у пациентов указывают на отсутствие клинически значимых различий в фармакокинетических показателях в европейцах, афроамериканцах, испанцах и мети.

Дети . У подростков (12-17 лет) получают каспофунгин при дозе 50 мг / м ² в день (максимальная доза - 70 мг в день), значение AUC _0-24 в плазме крови, как правило, были вынуждены значениями со значениями наблюдается у взрослых при нанесении каспофунгина в дозе 50 мг в день. Все подростки получали препарат в дозах более 50 мг в день, а 6 из

8 пациентов получали максимальную дозу - 70 мг в день. Концентрации каспофунгина в плазме подростков были меньше, чем у взрослых, которые вводили до дозы 70 мг в день (доза, которая чаще всего предписывается подростками).

У детей (2-11 лет) получают дозу 50 мг / м ² в день (максимальная доза - 70 мг в день), значение AUC _0-24 в плазме крови после нескольких лекарств, как правило, были вынуждены Наблюдается у взрослых при нанесении каспофунгина в дозе 50 мг в день. После первого дня подготовка AUC _0-24 было немного выше у детей, чем взрослые (увеличение на 37% по сравнению с дозированием 50 мг / м ² в день и 50 мг в день). Однако следует отметить, что стоимость AUC у этих детей в первый день была ниже ценности у взрослых при достижении равновесного состояния.

У молодых детей (в возрасте 3-23 года) получают медь в дозе 50 мг / м ² в день (максимальная доза - 70 мг в день), значение AUC _0-24 в плазме крови после нескольких лекарств было сопоставлено с Значения, наблюдаемые у взрослых при использовании каспофунгина в дозе 50 мг в день, а у детей старшего возраста (2-11 лет) получают препарат в дозе 50 мг / м ² в день.

У новорожденных и младенцев (возраст <3 месяца), которые были назначены кассовым топором в дозе 25 мг / м ² в день (среднесуточная доза - 2,1 мг / кг), максимальный (C _{1 H} ) и минимум (C _{24 Часы} ) Концентрации Caspofungin после использования нескольких доз были сопоставимы с концентрациями, определенными у взрослых при использовании каспофунгина в дозе 50 мг в день. У таких детей в первый день препарата ценность C _{1 часа} была похоже на то, что у взрослых было похоже на то, что у взрослых, а значение C _{24 часов} умеренно выше. Однако возникла изменчивость ценностей в виде C _{1 часа} (на 4-й день геометрического значения - 11,73 мкг / мл, диапазон - от 2,63 до 22,05 мкг / мл) и C _{24 часа} ( На 4-е дневное геометрическое значение - 3,55 мкг / мл, диапазон - от 0,13 до 7,17 мкг / мл). Индекс AUC _0-24 в этом исследовании не был определен из-за нечастого сбора образцов. Эффективность и безопасность использования Cansidaz ^® у новорожденных и младенцев в возрасте до 3 месяцев возраста не достаточно.

Клинические характеристики.

Показания .

Противопоказание.

Повышенная чувствительность к активному ингредиенту или к любому вспомогательному веществу препарата (см. Р. «Состав»).

Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.

Исследования in vitro показывают, что ацетат каспофунгина не является ингибитором любого фермента цитохромной системы P450 (CYP). В клинических исследованиях Caspofungin не вызывал CYP3A4-метаболизм других веществ. Caspofungin не является субстратом для ферментов P-Glycoprotein и является плохой подложкой для ферментов цитохрома P450.

В двух клинических исследованиях с участием здоровых добровольцев циклоспорин A (1 доза 4 мг / кг или 2 доза 3 мг / кг в 12 часов) увеличила значение площади в пространстве концентрации (AUC) Caspofungin Примерно на 35%, что может быть это снижение поглощения каспофунгина печенью. Cansidaz® не увеличивает уровни циклоспорина в плазме крови. Было временное увеличение активности ALT и AT (менее 3 раз по сравнению с верхним пределом нормы), одновременно использование каспофунгина и циклоспорина, которое исчез после отмены.

В ретроспективном исследовании 40 пациентов получали каспофугин и циклоспорин в течение 1-290 дней (средняя продолжительность - 17,5 дней); Серьезные побочные реакции из печени не наблюдались. Показатели активности ферментов печени следует контролировать, если каспофугин и циклоспорин используются одновременно.

Cansidaz ^® уменьшился на 26% минимальную концентрацию отслеживания в крови у здоровых добровольцев. Пациенты, получающие эти два препарата, обязательно выполняют стандартный мониторинг концентраций крови и соответствующую коррекцию дозы трагема.

В клинических испытаниях с участием здоровых добровольцев фармакокинетика Cansodases ^® существенно не изменилось с использованием андтреконазола, амфотерицина B, микофенолата, не полифенавира или траворума. Каспофунгин не влиял на фармакокинетику амфотерицина B, андраконазола, рифампицина или мофотила микофенолата. Хотя данные безопасности недостаточно, нет особых предупреждений для одновременного использования каспофунгина и амфотерицина B, андраконазола, неполофенавиры или мофотила микофенолата.

Rifampicin вызвал увеличение AUC на 60% и увеличение минимальной концентрации Caspofungin на 170% в первый день сопутствующей администрации, когда оба лекарства были назначены вместе со здоровыми добровольными взрослыми волонтуми. Минимальные уровни каскофунгина постепенно уменьшались после повторного введения. Через 2 недели администрация Рифампицина оказала ограниченное влияние на AUC, но минимальные концентрации были ниже на 30%, чем у взрослых пациентов, которые взяли только каспофунгин. Механизм взаимодействия связан, возможно, с начальным ингибированием и последующей индукцией транспортировки белков. Аналогичный эффект можно наблюдать с другими препаратами, которые вызывают метаболизм фермента.

Ограниченные данные исследований фармакокинетики показывают, что одновременное использование Cansidaz ^® и индукторов эфавиренцу, невирусного, рифампицина, дексаметазона, фенитоина или карбамазепина может привести к снижению AUC Caspofungin. Благодаря одновременному введению индуктивных индукторов фермента метаболизма, вопрос о повышении суточной дозы Cansidaz ^® до 70 мг после присваивания загрузочной дозы 70 мг.

Во всех упомянутых исследования взаимодействия с другими каспофунгинскими препаратами использовались в дозах 50 или 70 мг в день. Взаимодействие каспофунгина в больших дозах и с другими препаратами не изучалось.

Дети Результаты регрессионного анализа фармакокинетики показывают, что одновременная цель дексаметазона и приготовление Cansidaz ^® может привести к клинически значимому снижению минимальных концентраций каспофунгина. Эти данные могут указывать на то, что при нанесении индукторов у детей наблюдаются одни и те же снижение минимальных концентраций, как у взрослых. При одновременном присвоении детям (в возрасте от 12 месяцев до 17) Cansidaz ^® подготовка и такие индукторы препарата как рифампицин, эфавиренц, неверапин, фенитоин, дексаметазон или карбамазепин, следует рассмотреть возможность увеличения дозы Cansidaz ^® до 70 мг / м ² на день (не превышающий суточную дозу 70 мг).

Особенности приложения.

Во время введения Каспофунгина были зарегистрированы случаи анафилаксии. По ее виду, введение Каспофунгина должно быть прекращено и ввело соответствующее лечение. Повідомлялося про побічні реакції, медіатором яких можливо є гістамін, такі як висипання, набряк обличчя, ангіоневротичний набряк, свербіж, відчуття тепла або бронхоспазм, такі реакції можуть вимагати припинення лікування та/або введення відповідної терапії.

Обмежені дані вказують на те, що каспофунгін неефективний проти дріжджових грибів, що не належать до роду Candida, та пліснявих грибів, що не належать до роду Aspergillus . Ефективність каспофунгіну проти цих грибкових патогенів не доведена.

Одночасне застосування каспофунгіну та циклоспорину оцінювали з участю дорослих здорових добровольців та дорослих пацієнтів. У деяких здорових добровольців, які отримували по 2 дози по 3 мг/кг циклоспорину і каспофунгіну, спостерігали транзиторне підвищення аланінамінотрансферази (АЛТ) і аспартатамінотрансферази (АСТ) до рівня, який перевищував верхню межу норми (ВМН) у 3 або менше разів, яке зникало після припинення прийому ліків. У ретроспективному дослідженні 40 пацієнтів отримували комерційні каспофунгін та циклоспорин протягом 1-290 днів (середня тривалість – 17,5 днів); серйозних побічних реакцій з боку печінки не спостерігали. Ці дані вказують на те, що каспофунгін можна вводити пацієнтам, які приймають циклоспорин у випадку, коли потенційна користь переважає над потенційним ризиком. Слід контролювати показники активності ферментів печінки, якщо каспофунгін та циклоспорин застосовують одночасно.

У дорослих пацієнтів із порушенням функції печінки від легкого до помірного ступеня тяжкості показник AUC збільшувався приблизно на 20 % та 75 % відповідно. Рекомендовано зменшувати добову дозу до 35 мг при призначенні препарату пацієнтам із помірним ступенем тяжкості порушення функції печінки. Немає клінічного досвіду застосування Кансидазу ^® пацієнтам із тяжкою формою порушення функції печінки та дітям із будь-якою формою порушення функції печінки. Очікується, що у таких пацієнтів експозиція препарату буде вищою, ніж при помірному ступені тяжкості порушення функції нирок, тому Кансидаз ^® слід призначати з обережністю цим пацієнтам.

У здорових добровольців, а також у дорослих пацієнтів і дітей, які приймали Кансидаз ^® , спостерігались відхилення у лабораторних показниках функції печінки. У деяких дорослих пацєнтів із важким основним захворюванням, які паралельно з Кансидазом ^® отримували декілька супутніх препаратів, було зафіксовано окремі випадки клінічно значущої дисфункції печінки, гепатит та печінкову недостатність. Однак, взаємозв'язку із прийомом Кансидазу ^® виявлено не було. З метою своєчасного розпізнання ознак погіршення функції печінки та оцінки співвідношення ризик-користь подовження терапії Кансидазом ^® , необхідно спостерігати за пацієнтами, у яких під час лікування Кансидазом ^® виникають відхилення в лабораторних показниках.

До складу препарату входить сахароза. Пацієнтам із такими рідкісними спадковими захворюваннями як непереносимість фруктози або недостатність сахарази-ізомальтази не слід застосовувати цей препарат.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.

Немає клінічних даних про застосування препарату у період вагітності. Каспофунгін не слід призначати протягом періоду вагітності, якщо немає безумовної необхідності. Немає відповідних даних про застосування каспофунгіну вагітними жінками.

У вагітних щурів, яким вводили токсичну дозу 5 мг/кг, каспофунгін спричиняв зменшення маси плода і збільшення частоти неповної осифікації кісток хребта, груднини та черепа, що супроводжувалося такими побічними реакціями у вагітних самок як викид гістаміну. Також відзначено збільшення частоти розвитку шийних ребер. У дослідженнях на тваринах показано, що каспофунгін проникає крізь плацентарний бар'єр.

Невідомо про потенційний ризик для плода людини.

Годування груддю.

Каспофунгін проникає у молоко лактуючих щурів.

Невідомо, чи проникає препарат у грудне молоко. Тому жінкам, які застосовують Кансидаз ^® , не можна годувати груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або при роботі з іншими механізмами.

Дослідження впливу препарату на здатність керувати автотранспортом та механізмами не проводилися.

Спосіб застосування та дози.

Каспофунгін призначає лікар, який має досвід лікування інвазивних грибкових інфекцій.

Дозування.

Дорослі пацієнти.

У перший день слід ввести разову навантажувальну дозу 70 мг з подальшим щоденним введенням по 50 мг.

Для пацієнтів із масою тіла понад 80 кг після введення початкової навантажувальної дози 70 мг рекомендовано застосовувати каспофунгін у дозі 70 мг на добу.

Немає потреби в корекції дози залежно від статі або раси.

Діт и.

Для дітей (віком від 12 місяців до 17 років) дозування залежить від площі поверхні тіла пацієнта. Для всіх показань: у перший день разова навантажувальна доза має становити 70 мг/м ² (не перевищуючи фактичну дозу 70 мг), з подальшим введенням препарату в дозі 50 мг/м ² на добу (не перевищуючи фактичну дозу 70 мг). Якщо доза 50 мг/м ² на добу переноситься добре, але не спостерігається достатньої клінічної відповіді, то добову дозу можна збільшити до 70 мг/м ² (не перевищуючи фактичну добову дозу 70 мг).

Ефективність та безпека застосування каспофунгіну в клінічних дослідженнях з участю новонароджених та немовлят у віці до 12 місяців вивчена недостатньо. Препарат з обережністю призначають цій групі пацієнтів. Обмежені дані вказують на те, що може розглядатися застосування каспофунгіну для лікування новонароджених та немовлят (у віці до 3 місяців) у дозі 25 мг/м ² на добу, та для лікування маленьких дітей (у віці від 3 до 11 місяців) у дозі 50 мг/м ² на добу.

Тривалість лікування.

Тривалість емпіричної терапії залежить від клінічної відповіді пацієнта. Лікування слід продовжувати протягом періоду до 72 годин після зникнення нейтропенії (абсолютна кількість нейтрофілів ≥ 500). Пацієнтів із виявленою грибковою інфекцією слід лікувати мінімум 14 днів, і після зникнення нейтропенії та клінічних симптомів лікування слід продовжувати принаймні 7 днів.

Тривалість лікування інвазивного кандидозу визначається клінічною та мікробіологічною відповіддю пацієнта. Після того як зникли ознаки та симптоми інвазивного кандидозу та отримано негативний результат аналізу культури, можна розглянути можливість застосування пероральної протигрибкової терапії. Загалом протигрибкову терапію слід продовжувати принаймні 14 днів після останнього позитивного результату аналізу культури.

Тривалість лікування інвазивного аспергільозу визначається у кожному окремому випадку та повинна базуватись на оцінці тяжкості основного захворювання пацієнта, відновлення після імуносупресії та клінічної відповіді. Загалом терапію слід продовжувати принаймні 7 днів після зникнення симптомів.

Інформація про безпеку тривалості лікування довше 4 тижнів є обмеженою. Однак наявні дані вказують на те, що каспофунгін продовжує переноситись добре при триваліших курсах терапії (тривалістю до 162 днів у дорослих пацієнтів та до 87 днів у дітей).

Пацієнти літнього віку.

У пацієнтів віком від 65 років спостерігається збільшення значення площі під кривою «концентрація-час» (AUC) на 30%. Однак немає потреби у коригуванні систематичного дозування. Досвід застосування препарату в групі пацієнтів віком від 65 років є обмеженим.

Пацієнти з порушенням и функці й нирок.

Немає необхідності у коригуванні дози препарату.

Пацієнти з порушенням и функці й печінки.

Для дорослих пацієнтів із легкою формою порушень функцій печінки (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) немає потреби в коригуванні дози препарату. Для дорослих пацієнтів із помірною формою порушень функцій печінки (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) рекомендовано призначати препарат у дозі 35 мг на добу. У перший день слід застосовувати початкову навантажувальну дозу 70 мг. Немає клінічного досвіду застосування препарату в дорослих пацієнтів із тяжкою формою порушень функцій печінки (понад 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) та в дітей із будь-якими порушеннями функцій печінки.

Одночасне застосування з індукторами ферментів метаболізму.

При одночасному призначенні дорослим препарату Кансидаз ^® та певних індукторів ферментів метаболізму (ефавіренц, невірапін, рифампін, дексаметазон, фенітоїн або карбамазепін) добову дозу Кансидазу ^® слід збільшити до 70 мг (після введення навантажувальної дози 70 мг).

При одночасному призначенні дітям препарату Кансидаз ^® та вищевказаних індукторів ферментів метаболізму слід розглянути питання про збільшення добової дози Кансидазу ^® до 70 мг/м ² (не перевищуючи фактичну добову дозу 70 мг).

Інше. Немає потреби в корекції дози залежно від статі або раси.

Для пацієнтів із масою тіла понад 80 кг після введення початкової навантажувальної дози 70 мг рекомендовано застосовувати Кансидаз ^® у дозі 70 мг на добу.

Спосіб введення.

Після відновлення та розведення розчин слід вводити шляхом повільної внутрішньовенної інфузії приблизно протягом 1 години.

Відновлення препарату Кансидаз ^® .

Етап 1-й. Відновлення стандартних флаконів.

Для відновлення препарату охолоджений флакон дістати з холодильника та залишити до досягнення кімнатної температури, потім асептично додати 10,5 мл води для ін'єкцій. Концентрація відновленого розчину становитиме 7,2 мг/мл (у флаконах по 70 мг) або 5,2 мг/мл (у флаконах по 50 мг).

Білий або майже білого кольору ліофілізований порошок розчиниться повністю. Обережно перемішати до отримання прозорого розчину. Оглянути відновлений розчин, щоб упевнитися у відсутності механічних часток або зміни кольору. Цей відновлений розчин можна зберігати до 24 годин при температурі нижче 25 °C.

Етап 2-й. Додавання відновленого Кансидазу ^® до розчину для інфузій.

Розчинники для отримання кінцевого розчину для інфузій: 0,9 % розчин натрію хлориду для ін'єкцій або розчин Рінгера з лактатом. Стандартний інфузійний розчин для введення хворому готується в асептичних умовах шляхом додавання відповідної кількості відновленого концентрату (як показано у таблиці нижче) у мішок або пляшку для інфузій ємністю 250 мл. Для добових доз 50 мг або 35 мг, якщо є терапевтична потреба, можна використати зменшений до 100 мл об'єм інфузії.

Не застосовувати розчин, якщо він каламутний або містить осад.

Розчин для інфузій необхідно застосовувати протягом 24 годин, якщо він зберігається при температурі 25 °C або нижче, або протягом 48 годин, якщо він зберігається у холодильнику при 2-8 °C.

Розчин препарату, розведений у стерильному розчині Рінгера з лактатом або у 0,9 % розчині натрію хлориду для інфузій у концентраціях 9 мг/мл (0,9 %), 4,5 мг/мл (0,45 %) та 2,25 мг/мл (0,225 %), є хімічно та фізично стабільним протягом 24 годин при температурі 25 °C або нижче та упродовж 48 годин при температурі від 2 до 8 °C.

З точки зору мікробіології, препарат слід застосувати безпосередньо після приготування. Якщо препарат не застосовується безпосередньо після приготування, тривалість та умови зберігання, які не повинні перевищувати 24 годин при температурі 2-8 °C, слід контролювати.

Приготування розчину для інфузії для застосування дорослим.

* Вміст усіх флаконів слід відновлювати у 10,5 мл.

**Якщо немає флакона по 70 мг, дозу 70 мг можна приготувати з двох флаконів по 50 мг.

Приготування розчину для інфузії для застосування дітям.

Визначення площі поверхні тіла.

Приготування розчину для інфузій для введення у дозі 70 мг/м ² та 50 мг/м ² дітям у віці від 3 місяців (використовуючи флакони по 50 мг та по 70 мг).

1. Вирахувати фактичну навантажувальну дозу для дитини, використовуючи значення площі поверхні тіла та вказані нижче рівняння:

Для дози 70 мг/м ² :

площа поверхні тіла (м ² ) х 70 мг/м ² = навантажувальна доза.

Для дози 50 мг/м ² :

площа поверхні тіла (м ² ) х 50 мг/м ² = навантажувальна доза.

Максимальна навантажувальна доза в перший день не має перевищувати 70 мг незалежно від того, якою є вирахувана доза.

2. Охолоджений флакон Кансидазу ^® дістати з холодильника та залишити до досягнення кімнатної температури.

3. В асептичних умовах додати 10,5 мл води для ін'єкцій. Ліофілізована маса білого або майже білого кольору розчиниться повністю. Обережно перемішати до отримання прозорого розчину. Цей відновлений розчин можна зберігати протягом до 24 годин при температурі ≤ 25 ºС. Оглянути відновлений розчин, щоб упевнитися у відсутності механічних часток або зміни кольору. Не застосовувати розчин, якщо він каламутний або містить осад. Остаточна концентрація відновленого розчину становитиме 5,2 мг/мл (у флаконах по 50 мг) та 7,2 мг/мл (у флаконах по 70 мг).

4. Із флакону з відновленим розчином набрати об'єм, що відповідає вирахуваній навантажувальній дозі (див. етап 1-й). В асептичних умовах перенести цей об'єм* у мішок або пляшку для інфузій, що містить 250 мл 0,9 %, 0,45 % або 0,225 % розчину натрію хлориду для ін'єкцій або розчину Рінгера з лактатом для ін'єкцій. Не перевищувати остаточну концентрацію розчину – 0,5 мг/мл. Цей розчин для інфузій слід застосувати протягом 24 годин за умови зберігання при температурі ≤ 25 °C або протягом 48 годин за умови зберігання у холодильнику при температурі 2-8 °C.

* При заборі з флакона 10 мл відновленого розчину забезпечується повна заявлена доза каспофунгіну (50 мг або 70 мг).

Діти.

Препарат застосовують дітям (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Ефективність та безпека застосування препарату Кансидаз ^® у дітей віком до 12 місяців вивчена недостатньо.

Передозування.

Повідомлялося про випадкове призначення каспофунгіну в дозі 400 мг за 1 добу, що не призвело до виникнення клінічно значущих побічних реакцій.

Каспофунгін не виводиться при діалізі.

Побічні реакції.

Повідомлялося про реакції підвищеної чутливості (анафілаксію та побічні реакції, медіатором яких, можливо, виступає гістамін).

У пацієнтів із інвазивним аспергільозом також повідомлялося про набряк легень, респіраторний дистрес-синдром у дорослих та інфільтрати при рентгенографічному обстеженні.

Дорослі.

У клінічних дослідженнях 1865 дорослих пацієнтів отримували Кансидаз ^® у разових та багаторазових дозах: 564 пацієнти з фебрильною нейтропенією (дослідження емпіричної терапії), 382 пацієнти з інвазивним кандидозом, 228 пацієнтів із інвазивним аспергільозом,

297 пацієнтів з локалізованою інфекцією, спричиненою Candida , та 394 пацієнти були зареєстровані у дослідженнях фази І. У дослідженні емпіричної терапії пацієнти отримували хіміотерапію з причини злоякісного новоутворення або їм було проведено трансплантацію гемопоетичних стовбурових клітин (включаючи 39 алогенних трансплантатів). У дослідженнях з участю пацієнтів з підтвердженою інфекцією, спричиненою Candida , у більшості пацієнтів з інвазивним кандидозом було серйозне основне захворювання (наприклад, гематологічні або інші форми злоякісних процесів, недавно проведене оперативне втручання, ВІЛ), що вимагали застосування кількох супутніх препаратів. У непорівняльному дослідженні Aspergillus пацієнти часто мали серйозні медичні стани (наприклад, трансплантація кісткового мозку або периферичних стовбурових клітин, гематологічні онкологічні захворювання, солідні пухлини або трансплантований орган), що вимагали застосування комбінованого лікування.

Найчастіше повідомлялося про флебіт як побічну реакцію, пов'язану зі способом введення препарату. Інші місцеві реакції включали: еритему, біль/чутливість, свербіж, виділення секрету та відчуття печіння.

Клінічні та лабораторні зміни у всіх пацієнтів (загалом 1780), які застосовували Кансидаз ^® , були, як правило, легкої форми та рідко призводили до відміни препарату.

Частота побічних реакцій визначена як: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, < 1/10), нечасто (> 1/1 000, < 1/100).

З боку системи крові та лімфатичної системи : часто – зниження рівня гемоглобіну, зменшення гематокриту, зменшення кількості лейкоцитів; нечасто – анемія, тромбоцитопенія, коагулопатія, лейкопенія, збільшення кількості еозинофілів, зменшення кількості тромбоцитів, збільшення кількості тромбоцитів, зменшення кількості лімфоцитів, збільшення кількості лейкоцитів, зменшення кількості нейтрофілів.

З боку метаболізму та харчування : часто – гіпокаліємія; нечасто – затримка рідини, гіпомагніємія, анорексія, електролітний дисбаланс, гіперглікемія, гіпокальціємія, метаболічний ацидоз.

З боку психіки : нечасто – тривожність, дезорієнтація, безсоння.

З боку нервової системи : часто – головний біль; нечасто – запаморочення, дисгевзія, парестезії, сонливість, тремор, гіпестезія.

З боку органів зору : нечасто – жовтушність склер, нечіткість зору, набряк повік, посилене сльозовиділення.

З боку серця : нечасто – пальпітація, тахікардія, аритмія, фібриляція передсердь, застійна серцева недостатність.

З боку судинної системи : часто – флебіт, нечасто – тромбофлебіт, припливи крові до обличчя, припливи крові, артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія.

З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння : часто – задишка; нечасто – закладеність носа, фаринголарингеальний біль, тахіпное, бронхоспазм, кашель, нічна пароксизмальна задишка, гіпоксія, хрипи, свистяче дихання.

З боку ШКТ : часто – нудота, діарея, блювання; нечасто – абдомінальний біль, біль у верхній ділянці живота, сухість у роті, диспепсія, відчуття дискомфорту в роті, здуття живота, асцит, запор, дисфагія, метеоризм.

З боку гепатобіліарної системи : підвищення рівнів показників функції печінки –аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (АСТ), лужної фосфатази крові, зв'язаного білірубіну, білірубіну крові; нечасто – холестаз, гепатомегалія, гіпербілірубінемія, жовтяниця, порушення функції печінки, гепатотоксичність, захворювання печінки, підвищення рівня гамма-глутамілтрансферази.

З боку шкіри та підшкірної клітковини : часто – висипання, свербіж, еритема, гіпергідроз; нечасто – мультиформна еритема, макулярне висипання, макуло-папульозне висипання, кропив'янка, алергійний дерматит, генералізований свербіж, еритематозне висипання, генералізований висип, кореподібне висипання, ураження шкіри.

З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини : часто – артралгія; нечасто – біль у спині, біль у кінцівках, біль у кістках, м'язова слабкість, міалгія.

З боку нирок та сечовивідних шляхів : нечасто – ниркова недостатність, гостра ниркова недостатність.

Загальний стан та порушення, пов'язані зі способом застосування препарату : часто – підвищення температури тіла, озноб, свербіж у місці інфузії; нечасто – біль у місці введення катетера, слабкість, відчуття холоду, відчуття жару, еритема у місці інфузії, індурація у місці інфузії, припухлість у місці інфузії, флебіт у місці ін'єкції, периферичні набряки, болючість, дискомфорт у грудній клітці, біль у грудній клітці, набряк обличчя, відчуття зміни температури тіла, індурація, крововилив у місці інфузії, подразнення у місці інфузії, флебіт у місці інфузії, висипання у місці інфузії, кропив'янка у місці інфузії, еритема у місці ін'єкції, набряк у місці ін'єкції, біль у місці ін'єкції, припухлість у місці ін'єкції, недомагання, набряки.

Обстеження : часто – зниження рівня калію у крові, зниження рівня альбуміну в крові; нечасто – підвищення рівня креатиніну, позитивний аналіз сечі на кров, зниження рівня загального білка, білок у сечі, подовження протромбінового часу, скорочення протромбінового часу, зменшення рівня натрію у крові, збільшення рівня натрію у крові, зменшення рівня кальцію у крові, збільшення рівня кальцію у крові, зменшення рівня хлору в крові, збільшення рівня глюкози в крові, зменшення рівня магнію у крові, зменшення рівня фосфору в крові, збільшення рівня фосфору в крові, збільшення рівня сечовини крові, подовження активованого часткового тромбопластинового часу, зменшення рівня бікарбонату крові, збільшення рівня хлору в крові, збільшення рівня калію у крові, підвищення АТ, зменшення рівня сечової кислоти у крові, кров у сечі, патологічні дихальні шуми, зменшення рівня вуглекислого газу, зменшення рівня імуносупресорних препаратів у крові, зменшення міжнародного нормалізованого співвідношення, циліндри у сечі, позитивний аналіз сечі на лейкоцити, підвищення рН сечі.

Застосування Кансидазу ^® в дозі 150 мг на добу (протягом періоду до 51 дня застосування) оцінювали у 100 дорослих пацієнтів. У цьому дослідженні порівнювали застосування Кансидазу ^® в дозі 50 мг на добу (після введення навантажувальної дози 70 мг у перший день) та 150 мг на добу при лікуванні інвазивного кандидозу. У цій групі пацієнтів безпека застосування Кансидазу ^® у вищій дозі була в цілому подібною до безпеки при застосуванні препарату в дозі 50 мг на добу. У двох групах лікування кількість пацієнтів із серйозними побічними реакціями, пов'язаними із застосуванням препарату, або реакціями, що призводили до відміни препарату, була подібною.

Діти.

У клінічних дослідженнях 171 дитина отримувала разові або багатократні дози Кансидазу ^® : 104 пацієнти із фебрильною нейтропенією, 56 пацієнтів із інвазивним кандидозом, 1 пацієнт із кандидозом стравоходу та 10 пацієнтів із інвазивним аспергільозом. Загальна частота появи клінічних побічних реакцій (26,3 %; 95 % інтервал довіри – 19,9, 33,6) не є більшою, ніж та, що повідомлена для дорослих пацієнтів, які приймали каспофунгін (43,1 %; 95 % інтервал довіри – 40,0, 46,2). Однак діти ймовірно мають інший профіль побічних явищ, ніж дорослі пацієнти. Найчастішими, пов'язаними з прийомом препарату, клінічними побічними реакціями, про які повідомлялося у дітей, що лікувались каспофунгіном, були: підвищена температура тіла (11,7 %), висипання (4,7 %) та головний біль (2,9 %).

Повідомлялося про такі побічні ефекти з частотою: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, < 1/10).

З боку системи крові та лімфатичної системи : часто – збільшення кількості еозинофілів.

З боку нервової системи : часто – головний біль.

З боку серця : часто – тахікардія.

З боку судинної системи : часто – припливи крові до обличчя, артеріальна гіпотензія.

З боку гепатобіліарної системи : часто – підвищення рівнів ферментів печінки (аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази) (АСТ, АЛТ).

З боку шкіри та підшкірної клітковини : часто – висипання, свербіж.

Загальний стан та порушення, пов'язані зі способом застосування препарату : дуже часто – гарячка; часто – озноб, біль у місці введення катетера.

Обстеження : часто – зниження рівня калію, гіпомагніємія, підвищення рівня глюкози, зниження рівня фосфору, підвищення рівня фосфору.

Як і в дорослих, повідомлялося про гістамін-опосередковані симптоми в дітей.

Постмаркетинговий досвід.

З боку гепатобіліарної системи : рідко – порушення функції печінки, підвищення рівня гамма-глутамілтрансферази.

З боку шкіри та підшкірної клітковини : токсичний епідермальний некроліз та Синдром Стівенса-Джонсона.

Загальний стан та порушення, пов'язані зі способом застосування препарату : припухлість та периферичні набряки.

Обстеження : гіперкальціємія.

Термін придатності. 2 роки.

Ресуспендований Кансидаз ^® у флаконах.

Ресуспендований Кансидаз ^® можна зберігати при температурі 25 °C або нижче протягом 24 годин до приготування розчину для введення.

Розчинений для інфузії Кансидаз ^® .

Готовий для введення розчин у мішку або пляшці для внутрішньовенних введень можна зберігати при температурі 25 °C або нижче протягом 24 годин або при температурі від 2 до 8 °C протягом 48 годин.

Не можна застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Умови зберігання.

Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі від 2 до 8 °C.

Несумісність.

Не слід застосовувати розчинники, що містять глюкозу, оскільки Кансидаз ^® нестабільний у таких розчинах.

Оскільки відсутні дослідження сумісності, не слід змішувати Кансидаз ^® з іншими лікарськими засобами.

Упаковка.

Порошок у флаконі, об'ємом 10 мл; по 1 флакону в картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

Лабораторії Мерк Шарп і Доум Шибре, Франція/

Laboratoіres Merck Sharp & Dohme Chibret, France.

Мерк Шарп і Доум Б.В., Нідерланди/

Merck Sharp & Dohme BV, the Netherlands.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Route de Marsat RIOM 63963 Clermont Ferrand Cedex 9, France/

Ру де Марса РІОМ 63963 Клермон Ферран Седекс 9, Франція.

Ваардервег 39, 2031 БН Хаарлем, Нідерланди/

Waarderweg 39, 2031 BN Haarlem, the Netherlands.