В корзине нет товаров
Вы здесь:ГлавнаяКаталог товаровАптечный товар
Назад к списку
КАРБАМАЗЕПИН-ЗДОРОВЬЕ табл. 200 мг блистер №20

КАРБАМАЗЕПИН-ЗДОРОВЬЕ табл. 200 мг блистер №20

rx
Код товара: 221833
Производитель: Здоровье (Украина, Харьков)
400,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 21.11.2024
Написать жалобу
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
  • Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
  • Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
  • Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
  • Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!

Инструкция

Для медицинского использования препарата

Карбамазепин-ЗДОРОВЬЕ

карбамазепин -ZDOROVYE

Место хранения:
Активный ингредиент: карбамазепин;
1 таблетка содержит
  • Карбамазепин 200 мг;
Вспомогательные вещества: моногидрат лактозы, микрокристаллическую целлюлозу, kopovidon, повидон, кроскармеллоза натрия, стеарат кальция, лаурилсульфат натрия.
Лекарственная форма. Таблетки |.
Фармакотерапевтическая группа. Антиепилептические препараты. Код АТС N03A F01.
Клинические характеристики.
Индикация.
  • Эпилепсия:
  • сложные или простые парциальные припадки (с потерей или без потери сознания) с или без вторичной генерализации его;
  • обобщенная тонико-клонические судороги;
  • смешанные формы припадков.
Препарат может быть использован в качестве монотерапии , так и в комбинированной терапии.
  • Острая мания; поддерживающая терапия при биполярных аффективных расстройств с целью предотвращения рецидива или обострения клинических проявлений ослабления.
  • Абстинентный синдром алкоголя.
  • Идиопатическая невралгия тройничного нерва и невралгия тройничного нерва при рассеянном склерозе (типичная и атипичная).
  • Идиопатической невралгии языкоглоточного нерва.
Противопоказание. Препарат не следует назначать:
  • во время повышенной чувствительности к карбамазепину или к химически подобен к лекарственным препаратам (например, трициклические антидепрессанты) или какому - либо другому компоненту продукта;
  • с желудочковым блоком;
  • пациенты с историей подавления костного мозга;
  • пациенты с печеночной порфирии (например , острой перемежающейся порфирии, смешанной порфирии, порфирии поздней кожи) историю;
  • в комбинации с ингибиторами моноаминоксидазы (МАО).
Направления | использование | и дозы. Лекарственное средство вводят перорально; Обычная суточная доза должна быть распределена на две или три дозы. Препарат можно принимать во время, после еды или между приемами пищи с некоторой жидкостью, такой как стакан воды.
Перед началом лечения, пациенты являются потенциально носителями HLA-A * 3101 аллель происхождения, если это возможно , должны быть обследованы на наличие аллелей, так как в этом случае может быть вызвано развитием серьезных побочных эффектов , таких как кожные реакции.
Эпилепсия. Лечение начинают использовать низкую суточную дозу с постепенным увеличением дозы быть адаптированы к потребностям каждого пациента.
Для подбора оптимальной дозы препарата может быть полезным для определения уровня карбамазепина в плазме.
Особенно в случае комбинированной терапии терапевтические дозы должны быть рассчитаны на основе определения уровня карбамазепина в плазме и эффективности.
Взрослые: рекомендуемая начальная доза составляет 100-200 мг 1-2 раза в день. Затем постепенно увеличивать дозу до достижения оптимального эффекта; часто суточная доза 800-1200 мг. Некоторым пациентам может потребоваться доза достигает 1600 мг или даже 2000 мг в сутки.
У пациентов пожилого возраста: у пациентов пожилого возраста из - за возможные лекарственные взаимодействия дозы должна быть выбраны тщательно.
Дети: Лечение может быть начато с применением 100 мг / день; дозу постепенно увеличивают - каждую неделю на 100 мг.
Обычная доза составляет вес 10-20 мг / кг тела в сутки (взятый в виде разделенных доз).
Возраст ребенка
Ежедневная доза
5-10 лет
400-600 мг (2-3 часа)
10-15 лет
600-1000 мг (2-5 приемов)
Дети в возрасте до 15 лет дозы , как и у взрослых.
Если это возможно, препарат следует назначать в качестве монотерапии, но при использовании с другими препаратами режим же постепенного увеличения дозы рекомендуется.
При назначении препарата в дополнение к текущей противоэпилептической терапии дозу следует постепенно увеличивать, без изменения текущего дозы (S) , применимые (ы) противоэпилептические (ы) препарата (ов) или, в случае необходимости, регулировать его.
Острая мания и поддерживающая терапия при биполярных аффективных расстройствах. Диапазон доз - примерно от 400 до 1600 мг в день; как правило , - от 400 до 600 мг в сутки, разделенных на 2-3 приема. При остром мании рекомендуется увеличение дозы достаточно быстро, в то время как для обеспечения толерантности оптимальной в рамках поддерживающей терапии при биполярных расстройствах рекомендуется постепенное увеличение в малых дозах.
Абстинентный синдром алкоголя. Средняя доза - 200 мг 3 раза в день. В тяжелых случаях в течение первых нескольких дней, доза может быть увеличена (например , доза до 400 мг 3 раза в сутки). В тяжелых проявлениях алкогольного лечения абстинентного исходном комбинированное лекарственное средство с седативно-гипнотическими препаратами (например , от klometiazolom, хлордиазепоксид), следуя инструкции выше для дозировки. После острой фазы лечения препарата может быть продолжено в виде монотерапии.
Идиопатическая невралгия тройничного нерва и невралгия тройничного нерва при рассеянном склерозе (типичная и атипичная). Идиопатической невралгии языкоглоточного нерва. Начальная доза составляет 200-400 мг в день (100 мг 2 раза в день для пожилых людей). Она медленно увеличивается до исчезновения боли (обычно до дозы 200 мг 3-4 раза в день). Для большинства пациентов, доза 200 мг 3 или 4 раза в день , является достаточным для поддержания гладкого состояния. В некоторых случаях может потребоваться суточная доза 1600 мг. После исчезновения болей дозу постепенно снижают до минимальной поддерживающей.
Неблагоприятные реакции. В начале лечения препаратом или при использовании очень большой начальной дозы или лечение пациентов пожилого возраста , имеющих определенные типы побочных реакций, таких , как центральной нервной системы (головокружение, головная боль, атаксия, сонливость, слабость, диплопия), желудочно -кишечного тракта (тошнота , рвота) или аллергические кожные реакции.
Дозозависимые побочные реакции обычно проходят в течение нескольких дней спонтанно или после временного снижения дозы. Развитие побочных реакций ЦНС может быть следствием относительной передозировки препарата или значительных колебаний концентрации активного вещества в плазме крови. В таких случаях рекомендуется контролировать уровень активного ингредиента в плазме крови и распределить суточную дозу на меньшие (т.е. 3-4) разовой дозы.
Из системы крови и лимфатической системы: лейкопения, тромбоцитопения, эозинофилия, лейкоцитоз, лимфаденопатией, кислотный дефицит фолиевой, агранулоцитоз, апластическая анемия, панцитопения, eritrotsitarnaja аплазия, анемия, мегалобластная анемия, острая перемежающаяся порфирия, смешанная порфирия, поздняя порфирия Ретикулоцитоз кожи, гемолитической анемия, недостаточность костного мозга.
Иммунная система: множественная типа гиперчувствительность замедленного с лихорадкой, кожными высыпаниями, васкулитом, лимфаденопатией; признаки , напоминающие лимфому; артралгии, лейкопения, эозинофилия, гепатоспленомегалия и измененные параметры функции печени и желчные протоки синдром исчезновения (разрушение и исчезновение внутрипеченочных желчных протоков) , происходящие в различных комбинациях. Там может быть нарушение других органов (например , печени, легких, почек, поджелудочной железы, миокард, толстая кишка), асептический менингит с миоклонус и периферической эозинофилией, анафилактические реакции, ангионевротический отек, сыпь наркотиков с эозинофилией и системными симптомами (DRESS).
Эндокринной системы: отеки, задержка жидкости, увеличение массы тела, гипонатриемия и снижение осмолярности плазмы вследствие эффекта , подобного действию антидиуретического гормона, который в редких случаях приводит к гидратации, сопровождается вялость, рвота, головная боль, спутанность сознания и неврологических расстройств; повышение уровня пролактина в крови, сопровождающееся или не сопровождается такими симптомами, как галакторея, гинекомастия, увеличение концентрации холестерина в крови, в том числе HDL холестерина и триглицеридов.
Со стороны обмена веществ и нарушения питания, дефицит фолиевой кислоты, потеря аппетита, острая порфирия (острая перемежающаяся порфирия и Порфирия смешанная), мягкий порфирия (порфирия поздно кожи).
Психические расстройства: галлюцинации (визуальные или слуховые), депрессия, анорексия, беспокойство, агрессивность, возбуждение, спутанность сознания, активация психоза.
Нервная система: головокружение, атаксия, сонливость, слабость, головная боль, диплопия, нарушение аккомодации зрения (например , помутнение зрения), аномальные непроизвольные движения (например , тремор, «Социальный» тремор, дистония, тик), нистагм, orofatsialna дискинезия, нарушение движение глаз, расстройства речи (например , дизартрия или неразборчиво речи), хореоатетоз, периферическая невропатия, парестезии, мышечная слабость и парез, нарушение вкуса, злокачественный нейролептический синдром, асептический менингит с миоклонус и периферической эозинофилией, dyshevziya, седативный эффект, помутнение памяти.
Со стороны зрения, нарушение аккомодации (например нечеткость зрения), катаракта, конъюнктивит, повышение внутриглазного давления.
Из слуха и равновесия, нарушение слуха, например , шум в ушах, увеличение слуховой чувствительности, снижение слуха чувствительности, шаг злоупотребление восприятия.
Из сердца и кровеносных сосудов: нарушение внутрисердечной проводимости, артериальная гипертензия или гипотензия, брадикардия, аритмия, атриовентрикулярная блокада с синкопе, сосудистые крах, застойной сердечной недостаточности, обострение ишемической болезни сердца, тромбофлебите, тромбоэмболии (например , легочная эмболия сосудов).
Дыхательная система, грудная клетка и средостение, реакция гиперчувствительности легких характеризуется лихорадка, одышка, пневмонит или пневмонией.
Со стороны пищеварительной системы: тошнота, рвота, сухость во рту, диарея или запор, боль в животе, глоссит, стоматит, панкреатит, колит.
Из гепатобилиарной системы, холестатический гепатит, паренхиматозного (гепатоцеллюлярный) или смешанного типа, синдром исчезающего желчных протоков, желтуха, гранулематозный гепатит, печеночная недостаточность.
Кожи и подкожной клетчатки, аллергический дерматит, крапивница, иногда серьезные; эксфолиативный дерматит, эритродермия, системная красная волчанка, зуд, синдром Стивенса-Джонсона, AGEP Лайелла синдром, фотосенсибилизация, мультиформная и узелковая эритема, нарушение пигментации кожи, пурпура, акне, повышенная потливость, увеличение выпадения волос, гирсутизм, острой генерализованной экзантематозный пустулезный ( ), lihenoyidnyy кератоз, onihomadez.
Из опорно - двигательного аппарата соединительной ткани и костей, слабость мышц, артралгия, мышечная боль, мышечные спазмы, нарушение обмена веществ кости (уменьшение кальция и 25-гидроксихолекальциферола плазмы), что приводит к остеомаляции / остеопорозу; переломы.
Из почек и мочевыделительной системы: Тубулоинтерстициальные-интерстициального нефрита, почечной недостаточности, почечной недостаточности (например , альбуминурия, гематурия, олигурия, повышение мочевины в крови / азотемии), частое мочеиспускание, задержка мочи.
От репродуктивной системы: сексуальная дисфункция / импотенция / эректильная дисфункция, нарушение сперматогенеза (с сокращением числа / подвижности сперматозоидов).
Инфекционные и паразитарные болезни, реактивация вируса герпеса человека типа VI.
Общие нарушения: слабость.
Отклонение лабораторных и инструментальных исследований: повышение гамма-глутамилтрансферазы (вызванный индукцией ферментов печени), как правило , не клиническое значение; повышенные уровни щелочной фосфатазы в крови уровня трансаминаз, внутриглазное давление; изменение показателей функции щитовидной железы: снижение L-тироксина (FT 4, Т 4, Т 3) и увеличение tyreostymulyuvalnoho гормона , который, как правило , не сопровождается клиническими признаками; повышенный уровень пролактина в крови, гипогаммаглобулинемией, снижение минеральной плотности костной ткани.
Передозировка.
Симптомы. Симптомы и жалобы , возникающие передозировка обычно отражают центральную нервную, сердечно - сосудистой и дыхательной систем.
Со стороны ЦНС: подавление ЦНС; дезориентация, депрессии уровень сознания, сонливость, возбуждение, галлюцинации, кома; помутнение зрения, неразборчива речь, дизартрия, нистагм, атаксия, дискинезия, гиперрефлексия (первый), гипорефлексия (позже); судороги, психомоторные расстройства, миоклонус, гипотермия, мидриаз.
Дыхательная система: угнетение дыхания, отек легких.
Сердечно - сосудистая система: тахикардия, гипотензия, гипертензия, проводимости с расширением комплекса QRS; обмороки , связанные с остановкой сердца, сопровождающееся потерей сознания.
Пищеварительная система: рвота, задержка пищи в желудке, снижение моторики толстой кишки.
Костно - мышечная система: доклады единичных случаев рабдомиолиза , связанные с токсическим действием карбамазепина.
Мочевыделительной системы: задержка мочи, олигурия или анурия, задержка жидкости; гипергидратация , вызванные эффектами карбамазепина, подобно действию антидиуретического гормона.
Изменения лабораторных показателей: гипонатриемия, возможен метаболический ацидоз, гипергликемия, повышение мышечной фракции kreatyninfosfokinazy.
Уход. Специфический антидот. Первоначально лечение должно основываться на клиническом состоянии больного; шоу госпитализация. Определение концентрации карбамазепина в плазме к отравлению и подтверждает это означает оценку степени передозировки.
Активные эвакуации содержимого желудка, промывание желудка, применение активированного угля. В конце эвакуация желудочного содержимого может привести к замедленной абсорбции и повторному возникновению симптомов интоксикации во время восстановления. Используется симптоматическое поддерживающее лечение в отделении интенсивной терапии, мониторинга функции сердца, тщательная коррекция нарушений электролитного.
Конкретные рекомендации. С развитием гипотензии внутривенного введения допамина или добутамина; развитие сердечной аритмии, лечение должно быть индивидуализированным; развитие суда - введение бензодиазепинов (например , диазепама) или других противосудорожных, такие как фенобарбитал (с осторожностью из - за повышенного риска угнетения дыхания) или paraldehidu; развитие гипонатриемии (водной интоксикации) - ограничение входного жидкости осторожно медленной внутривенной инфузии 0,9% раствора хлорида натрия. Эти меры могут быть полезны для предотвращения отека мозга.
Рекомендуемая гемосорбция угольных сорбентов. Сообщается Неэффективность форсированный диурез и перитонеальный диализ.
Там должна быть возможность повторного усиления симптомов передозировки на 2 - й и 3 - й день после начала, из - за медленного всасывания препарата.
Использование во время беременности или грудного ddyu декабря. У животных, пероральное введение развития карбамазепин причины дефектов.
Дети , чьи матери страдают от эпилепсии, существует тенденция к нарушениям развития плода , включая врожденные дефекты. Сообщается , вероятность того, что карбамазепин, как и большинство противосудорожных препаратов, повышает частоту нарушений данных, но убедительные доказательства в контролируемых исследованиях монотерапии карбамазепина доступны. Тем не менее, сообщили , связанный с использованием нарушений карбамазепин плодом развития и врожденными дефектов, включая расщелину позвоночника и другие врожденные аномалии, такие , как устные и лицевые дефекты, сердечно - сосудистые мальформации, гипоспадии и аномалию различных систем организма.
Имейте в виду следующую информацию.
  • Применение препарата у беременных женщин, больных эпилепсией нуждаются в особом внимании.
  • Если женщина , которая принимает препарат забеременела, планирование беременности или во время беременности существует потребность препарата следует тщательно взвесить потенциальные преимущества препарата по сравнению с возможным риском (особенно в I триместре).
  • Женщины возможного препарата репродуктивного возраста следует назначать в качестве монотерапии.
  • Рекомендуются назначать минимальную эффективную дозу и мониторинг Карбамазепиной плазмы.
  • Пациентам следует информировать о возможности повышенного риска врожденных дефектов и должны дать им возможность дородового скрининга.
  • Во время беременности не следует прерывать эффективное противосудорожное терапию из - за обострения болезни угрожают здоровью матери и ребенка.
Мониторинг и профилактика. Известно , что во время беременности может развиться дефицит фолиевой кислоты. Противоэпилептические препараты могут повышать уровень дефицита фолиевой кислоты рекомендуется дополнительное назначение фолиевой кислоты до и во время беременности.
Новорожденные. З метою профілактики порушень згортання крові у новонароджених рекомендовано призначати вітамін К 1 матерям протягом останніх тижнів вагітності і новонародженим дітям.
Відомі кілька випадків судом і/або пригнічення дихання у новонароджених, кілька випадків блювання, діареї і/або поганого апетиту у новонароджених, що пов'язують із прийомом препарату та інших протисудомних препаратів.
Годування груддю. Карбамазепін проникає у грудне молоко (25-60 % концентрації у плазмі крові). Переваги грудного вигодовування з віддаленою імовірністю розвитку побічних ефектів у немовляти слід ретельно зважити. Матері, які отримують препарат, можуть годувати груддю за тієї умови, що немовля спостерігається стосовно розвитку можливих побічних реакцій (наприклад надмірної сонливості, алергічних шкірних реакцій).
Фертильність. Дуже рідко повідомлялося про випадки порушення фертильності у чоловіків і/або про відхилення від норми показників сперматогенезу.
Діти. Дітям з огляду на більш швидку елімінацію карбамазепіну може бути необхідним застосування вищих доз препарату (із розрахунку на кілограм маси тіла) порівняно з дорослими. Препарат можна приймати дітям віком від 5 років.
Особливості застосування. Препарат слід призначати лише під медичним наглядом, тільки після оцінки співвідношення користь/ризик і за умови ретельного моніторингу пацієнтів із серцевими, печінковими або нирковими порушеннями, побічними гематологічними реакціями на інші препарати в анамнезі, і пацієнтів з перерваними курсами терапії карбамазепіном.
Рекомендується проведення загального аналізу сечі та визначення рівня азоту сечовини у крові на початку і з певною періодичністю під час терапії.
Препарат проявляє легку антихолінергічну активність, тому пацієнтів з підвищеним внутрішньоочним тиском слід попередити і проконсультувати щодо можливих факторів ризику.
Слід пам'ятати про можливу активацію прихованих психозів, а щодо пацієнтів літнього віку – про можливу активацію сплутаності свідомості і тривожне збудження.
Препарат зазвичай неефективний при абсансах (малих епілептичних нападах) і міоклонічних нападах. Окремі випадки свідчать про те, що посилення нападів можливе у пацієнтів з атиповими абсансами.
Гематологічні ефекти. Із застосуванням препарату пов'язують розвиток агранулоцитозу та апластичної анемії; однак через надзвичайно низьку частоту випадків розвитку цих станів важко оцінити значущий ризик при прийманні препарату . Загальний ризик для хворих, які не отримували терапії, становить 4,7 особи/1000000 на рік для розвитку агранулоцитозу і 2 особи/1000000 на рік – для розвитку апластичної анемії.
Пацієнтів потрібно поінформувати про ранні ознаки токсичності і симптоми можливих гематологічних порушень, а також про симптоми дерматологічних і печінкових реакцій. Пацієнта слід попередити, що у випадку появи таких реакцій як жар, ангіна, шкірні висипання, виразки у ротовій порожнині, синці, які легко виникають, точкові крововиливи або геморагічна пурпура слід негайно звернутися до лікаря.
Якщо кількість лейкоцитів або тромбоцитів значно знижується під час терапії, стан пацієнта підлягає ретельному моніторингу і потрібно здійснювати постійний загальний аналіз крові пацієнта. Лікування препаратом необхідно припинити, якщо у пацієнта розвивається лейкопенія, яка є серйозною, прогресуючою або супроводжується клінічними проявами, наприклад гарячкою або болем у горлі. Застосування препарату слід припинити при появі ознак пригнічення функції кісткового мозку.
Періодично або часто відзначається тимчасове або стійке зниження кількості тромбоцитів або білих клітин крові у зв'язку з прийомом препарату. Однак для більшості цих випадків підтверджена їх тимчасовість і вони не свідчать про розвиток апластичної анемії або агранулоцитозу. До початку терапії і періодично під час її проведення слід здійснювати аналіз крові, включаючи визначення кількості тромбоцитів (а також, можливо, кількості ретикулоцитів і рівня гемоглобіну).
Серйозні дерматологічні реакції. Серйозні дерматологічні реакції, які включають синдром Лайєлла (СЛ) і синдром Стівенса-Джонсона (ССД), при застосуванні препарату виникають дуже рідко. Пацієнти з серйозними дерматологічними реакціями можуть потребувати госпіталізації, оскільки ці стани можуть загрожувати життю і мати летальний характер. Більшість випадків розвитку ССД/СЛ відзначаються протягом перших кількох місяців лікування препаратом. При розвитку ознак і симптомів, що свідчать про серйозні дерматологічні реакції (наприклад ССД, СЛ), прийом препарату слід негайно припинити і призначити альтернативну терапію.
Фармакогеноміка. З'являється все більше свідчень про вплив різних алелів HLA на схильність пацієнта до виникнення побічних реакції, пов'язаних з імунною системою.
Зв'язок із (HLA)-В*1502. Існують дані про ретроспективні дослідження у пацієнтів-китайців етнічної групи Хан, які продемонстрували виражену кореляцію між шкірними реакціями ССД/СЛ, пов'язаними з карбамазепіном, і наявністю у цих пацієнтів людського лейкоцитарного антигену (HLA), алелі (HLA)-В*1502. Більша частота повідомлень про розвиток ССД (швидше рідко, ніж дуже рідко) характерна для деяких країн Азії (наприклад Тайвань, Малайзія і Філіппіни), де серед населення превалює алель (HLA)-В*1502. Кількість носіїв цього алеля серед населення Азії становить понад 15 % на Філіппінах, у Таїланді, Гонконгу і Малайзії, приблизно 10 % – у Тайвані, майже 4 % – у Північному Китаї, приблизно від 2 % до 4 % – у Південній Азії (включаючи Індію) і менше 1 % – у Японії і Кореї. Поширення алеля (HLA)-В*1502 є незначним серед європейських, африканських народів, серед корінного населення Америки і латиноамериканського населення.
У тих пацієнтів, які розглядаються як такі, що генетично належать до груп ризику, перед початком лікування препаратом слід проводити тестування на присутність алеля (HLA)-В*1502. Якщо аналіз пацієнта на присутність алеля (HLA)-В*1502 дає позитивний результат, то лікування препаратом розпочинати не слід, окрім випадків, коли відсутні інші варіанти терапевтичного лікування. Пацієнти, які пройшли обстеження та отримали негативний результат щодо (HLA)-B*1502, мають низький ризик розвитку ССД, хоча дуже рідко такі реакції можуть ще зустрічатись.
На даний час через відсутність даних точно невідомо, чи у всіх осіб південно-східного азійського походження існують ризики.
Алель (HLA)-В*1502 може бути фактором ризику розвитку ССД/СЛ у пацієнтів-китайців, які отримують інші протиепілептичні засоби, що можуть бути пов'язані із виникненням ССД/СЛ. Таким чином, слід уникати застосування інших препаратів, що можуть бути пов'язані із виникненням ССД/СЛ, пацієнтам, які мають алель (HLA)-В*1502, якщо можна застосовувати іншу, альтернативну терапію. Зазвичай не рекомендується проводити генетичний скринінг пацієнтів тих національностей, у представників яких низький коефіцієнт алеля (HLA)-В*1502. Зазвичай не рекомендується проводити скринінг хворих, які вже отримують препарат, оскільки ризик виникнення ССД/СЛ значно обмежений першими кількома місяцями, незалежно від присутності у генах пацієнта алеля (HLA)-В*1502.
У пацієнтів європеоїдної раси зв'язок між алелем (HLA)-B*1502 і виникненням ССД відсутній.
Зв'язок із HLA-А*3101. Лейкоцитарний антиген людини може бути фактором ризику розвитку шкірних побічних реакцій, таких як ССД, СЛ, DRESS, AGEP, макулопапульозні висипання. Якщо аналіз виявляє наявність алеля HLA-А*3101, то від застосування препарату слід утриматися.
Обмеження генетичного скринінгу. Результати генетичного скринінгу не повинні заміняти відповідний клінічний нагляд і лікування пацієнтів. Роль у виникненні цих тяжких шкірних побічних реакції відіграють інші можливі фактори, такі як дозування протиепілептичного засобу, дотримання режиму терапії, супутня терапія. Вплив інших захворювань і рівень моніторингу шкірних порушень не вивчалися.
Інші дерматологічні реакції. Можливий також розвиток скороминущих і таких, що не загрожують здоров'ю, легких дерматологічних реакцій, наприклад ізольованої макулярної або макулопапульозної екзантеми. Зазвичай вони минають через кілька днів або тижнів як при постійному дозуванні, так і після зниження дози препарату. Оскільки ранні ознаки більш серйозних дерматологічних реакцій може бути дуже складно відрізнити від легких скороминучих реакцій, пацієнт повинен перебувати під пильним наглядом, щоб негайно припинити застосування препарату у разі, якщо з його продовженням реакція погіршиться.
Наявність у пацієнта алеля HLA-А*3101 пов'язано з виникненням менш серйозних небажаних реакцій з боку шкіри на карбамазепін, таких як синдром гіперчутливості до протисудомних засобів або незначні висипання (макулопапульозні висипання). Однак не було встановлено, що наявність (HLA)-В*1502 може свідчити про ризик виникнення вищезазначених шкірних реакцій.
Гіперчутливість. Препарат може спровокувати розвиток реакцій гіперчутливості, включаючи DRESS, множинні реакції гіперчутливості повільного типу з гарячкою, висипанням, васкулітом, лімфаденопатією, псевдолімфомою, артралгією, лейкопенією, еозинофілією, гепатоспленомегалією, зміненими показниками функції печінки і синдромом зникнення жовчних протоків (включаючи руйнування і зникнення внутрішньожовчних протоків), які можуть проявлятися у різних комбінаціях. Також можливий вплив на інші органи (легені, нирки, підшлункову залозу, міокард, товсту кишку).
Наявність у пацієнта алеля HLA-А*3101 пов'язано з виникненням менш серйозних небажаних реакцій на карбамазепін з боку шкіри, таких як синдром гіперчутливості до протисудомних засобів або незначні висипання (макулопапульозні висипання).
Пацієнтів з реакціями гіперчутливості на карбамазепін потрібно проінформувати про те, що приблизно 25-30 % таких пацієнтів також можуть мати реакції гіперчутливості на окскарбазепін.
При застосуванні карбамазепіну і фенітоїну можливий розвиток перехресної гіперчутливості.
Загалом при появі ознак і симптомів, що вказують на гіперчутливість, застосування препарату слід негайно припинити.
Напади. Препарат слід застосовувати з обережністю пацієнтам зі змішаними нападами, які включають абсанси (типові або нетипові). За таких обставин препарат може провокувати напади. У разі провокування нападів застосування препарату слід негайно припинити.
Підвищення частоти нападів можливе під час переходу від пероральних форм препарату до супозиторіїв.
Функція печінки. Упродовж терапії препаратом необхідно проводити оцінку функції печінки на початковому рівні і періодичні оцінки цієї функції протягом терапії, особливо у пацієнтів із захворюваннями печінки в анамнезі і у пацієнтів літнього віку. При загостренні порушень функції печінки або пацієнтам з активною фазою захворювання печінки необхідно негайно припинити прийом препарату.
Деякі показники лабораторних аналізів, за допомогою яких оцінюють функціональний стан печінки, у пацієнтів, які приймають карбамазепін, можуть виходити за межі норми, зокрема гамма-глутамілтрансфераза. Це, імовірно, відбувається через індукцію печінкових ферментів. Індукція ферментів може також призводити до помірного підвищення рівня лужної фосфатази. Таке підвищення функціональної активності печінкового метаболізму не є показанням для відміни карбамазепіну.
Тяжкі реакції з боку печінки через застосування карбамазепіну спостерігаються дуже рідко. У разі виникнення ознак і симптомів печінкової дисфункції або активного захворювання печінки необхідно терміново обстежити пацієнта, а лікування препаратом призупинити до отримання результатів обстеження.
Функція нирок. Рекомендується проводити оцінку функції нирок і визначення рівня азоту сечовини крові на початку та періодично протягом курсу терапії.
Гіпонатріємія. Відомі випадки розвитку гіпонатріємії при застосуванні карбамазепіну. У пацієнтів з уже існуючим порушенням функції нирок, яке пов'язано зі зниженим рівнем натрію, або у пацієнтів з супутнім лікуванням лікарськими засобами, які знижують рівень натрію (такими як діуретики, лікарські засоби, які асоціюються з неадекватною секрецією антидіуретичного гормону), перед лікуванням слід виміряти рівень натрію у крові. Далі слід вимірювати кожні 2 тижні, потім – з інтервалом в один місяць протягом перших трьох місяців лікування або згідно з клінічною необхідністю. Це стосується у першу чергу пацієнтів літнього віку. Слід у даному випадку обмежувати кількість вживання води.
Гіпотиреоїдизм. Карбамазепін може знижувати концентрацію гормонів щитовидної залози, у зв'язку з цим необхідне збільшення дози замісної терапії гормонами щитовидної залози для пацієнтів з гіпотиреоїдизмом.
Антихолінергічні ефекти. Препарат проявляє помірну антихолінергічну активність. Таким чином, пацієнти з підвищеним внутрішньоочним тиском і затримкою сечі повинні перебувати під пильним наглядом під час терапії.
Психічні ефекти. Слід пам'ятати про імовірність активізації латентного психозу та у пацієнтів літнього віку – сплутаності свідомості або збудженості.
Суїцидальні думки і поведінка. Було зареєстровано кілька свідчень про суїцидальні думки і поведінку у пацієнтів, які отримували протиепілептичні препарати. Існує інформація про метааналіз даних, отриманих у ході плацебо-контрольованих досліджень протиепілептичних препаратів, який також показав невелике підвищення ризику появи суїцидальних думок і поведінки. Механізм виникнення такого ризику невідомий, а доступні дані не виключають підвищення ризику суїцидальних думок і поведінки для карбамазепіну.
Тому пацієнтів необхідно перевірити на наявність суїцидальних думок та поведінки і, якщо потрібно, призначити відповідне лікування. Пацієнтам (та особам, які доглядають за пацієнтами) слід рекомендувати звернутися до лікаря у разі появи ознак суїцидальних думок і поведінки.
Ендокринні ефекти. Через індукцію ферментів печінки препарат може стати причиною зниження терапевтичного ефекту препаратів естрогенів і/або прогестерону. Це може призвести до зниження ефективності контрацепції, рецидиву симптомів або проривних кровотеч чи кров'яних виділень. Пацієнтки, які приймають препарат і для яких гормональна контрацепція є необхідною, повинні отримувати лікарський засіб, що містить не менше 50 мкг естрогену, або для таких пацієнток слід розглянути можливість використання альтернативних негормональних методів контрацепції.
Моніторинг рівня препарату у плазмі крові. Незважаючи на те, що кореляція між дозуванням і рівнем карбамазепіну у плазмі крові, а також між рівнем карбамазепіну у плазмі крові та клінічною ефективністю і переносимістю недостовірна, моніторинг рівня препарату у плазмі крові може бути доцільним у таких випадках: при раптовому підвищенні частоти нападів, перевірці комплаєнсу пацієнта, у період вагітності, у разі лікування дітей і підлітків; при підозрі на порушення абсорбції, при підозрюваній токсичності та при застосуванні більше одного препарату.
Зниження дози, відміна препарату і синдром відміни препарату. Раптова відміна препарату може спровокувати напади, тому карбамазепін слід відміняти поступово протягом 6 місяців. При необхідності негайної відміни терапії препаратом пацієнтів з епілепсією перехід на новий протиепілептичний препарат потрібно здійснювати на тлі терапії відповідними лікарськими засобами (наприклад діазепамом внутрішньовенно, ректально або фенітоїном внутрішньовенно).
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Здатність пацієнта, який приймає препарат, до швидкої реакції (особливо на початку терапії або у період підбору дози) може бути порушена внаслідок виникнення запаморочення і сонливості, тому при керуванні автомобілем або іншими механізмами пацієнту слід бути обережним.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. Цитохром Р450 3А4 (CYP3A4) є основним ферментом, що каталізує утворення активного метаболіту карбамазепіну-10,11-епоксиду. Одночасне застосування інгібіторів CYP3A4 може спричиняти підвищення концентрації карбамазепіну у плазмі крові, що, у свою чергу, може призводити до розвитку побічних реакцій. Одночасне застосування індукторів CYP3A4 може посилювати метаболізм карбамазепіну, що призводить до потенційного зниження концентрації карбамазепіну у сироватці крові і терапевтичного ефекту. Подібним чином припинення прийому індуктора CYP3A4 може знижувати швидкість метаболізму карбамазепіну, що призводить до підвищення рівня карбамазепіну у плазмі крові.
Карбамазепін є потужним індуктором CYP3A4 та інших ферментних систем фази І і фази ІІ у печінці, тому може знижувати концентрації інших препаратів у плазмі крові, які переважно метаболізуються CYP3A4 шляхом індукції їхнього метаболізму.
Людська мікросомальна епоксид-гідролаза являє собою фермент, відповідальний за утворення 10,11-трансдіолпохідних карбамазепіну-10,11-епоксиду. Одночасне призначення інгібіторів людської мікросомальної епоксид-гідролази може призвести до підвищення концентрацій карбамазепіну-10,11-епоксиду у плазмі крові.
Препарати, які можуть підвищувати рівень карбамазепіну у плазмі крові. Оскільки підвищення рівня карбамазепіну у плазмі крові може призводити до появи небажаних реакцій (таких як запаморочення, сонливість, атаксія, диплопія), то дозування препарату необхідно відповідно коригувати і/або контролювати його рівні у плазмі крові при одночасному застосуванні з нижчезазначеними препаратами.
Аналгетики, протизапальні препарати : декстропропоксифен, ібупрофен.
Андрогени : даназол.
Антибіотики : макролідні антибіотики (наприклад еритроміцин, тролеандоміцин, джозаміцин, кларитроміцин), ципрофлоксацин.
Антидепресанти : дезипрамін, флуоксетин, флувоксамін, нефазодон, пароксетин, тразодон, вілоксазин.
Протиепілептичні : стирипентол, вігабатрин.
Протигрибкові засоби : азоли (наприклад ітраконазол, кетоконазол, флуконазол, вориконазол). Пацієнтам, які отримують лікування вориконазолом або ітраконазолом, можуть бути рекомендовані альтернативні протиепілептичні засоби.
Антигістамінні препарати : лоратадин, терфенадин.
Антипсихотичні препарати : оланзапін, локсапін, кветіапін.
Протитуберкульозні препарати : ізоніазид.
Противірусні препарати : інгібітори протеази для ВІЛ (наприклад ритонавір).
Інгібітори карбоангідрази : ацетазоламід.
Серцево-судинні препарати : дилтіазем, верапаміл.
Препарати для лікування захворювань травної системи : циметидин, омепразол.
Міорелаксанти : оксибутинін, дантролен.
Антиагрегантні препарати : тиклопідин.
Інші речовини : грейпфрутовий сік, нікотинамід (у дорослих, тільки у високих дозах).
Препарати, які можуть підвищувати рівень активного метаболіту карбамазепіну-10,11-епоксиду у плазмі крові. Оскільки підвищений рівень активного метаболіту карбамазепіну-10,11-епоксиду у плазмі крові може спричинити розвиток побічних реакцій (наприклад запаморочення, сонливість, атаксію, диплопію), дозування препарату необхідно відповідно коригувати і/або контролювати рівень препарату у плазмі крові, якщо препарат приймати одночасно з такими лікарськими засобами: локсапін, кветіапін, примідон, прогабід, вальпроєва кислота, валноктамід і валпромід.
Препарати, які можуть знижувати рівень карбамазепіну у плазмі крові. Може бути необхідною корекція дози препарату при одночасному застосуванні з нижчезазначеними лікарськими засобами.
Протиепілептичні препарати : фелбамат, метсуксимід, окскарбазепін, фенобарбітон, фенсуксимід, фенітоїн (щоб уникнути інтоксикації фенітоїном і субтерапевтичних концентрацій карбамазепіну, рекомендовано скорегувати концентрацію фенітоїну у плазмі крові до 13 мкг/мл перед початком лікування карбамазепіном) і фосфенітоїн, примідон і клоназепам (хоча дані щодо нього суперечливі).
Протипухлинні препарати : цисплатин або доксорубіцин.
Протитуберкульозні препарати : рифампіцин.
Бронходилататори або протиастматичні препарати : теофілін, амінофілін.
Дерматологічні препарати : ізотретиноїн.
Взаємодія з іншими речовинами : препарати лікарських трав, що містять звіробій.
Мефлохін може проявляти антагоністичні властивості щодо протиепілептичного ефекту препарату. Відповідно дозу препарату необхідно відкоригувати.
Ізотретиноїн, як повідомляється, змінює біодоступність і/або кліренс карбамазепіну і карбамазепіну-10,11-епоксиду; необхідно контролювати концентрації карбамазепіну у плазмі крові.
Вплив препарату на рівень у плазмі крові одночасно призначених лікарських засобів. Карбамазепін може знижувати рівень деяких препаратів у плазмі крові і зменшувати або нівелювати їх ефекти. Можлива необхідність корекції дозування нижченаведених препаратів відповідно до клінічних вимог.
Аналгетики, протизапальні препарати : бупренорфін, метадон, парацетамол (тривале застосування карбамазепіну з парацетамолом (ацетамінофеном) може бути зв'язано з розвитком гепатотоксичності), феназон (антипірин), трамадол.
Антибіотики : доксициклін, рифабутин.
Антикоагулянти : пероральні антикоагулянти (наприклад варфарин, фенпрокоумон, дикумарол і аценокумарол).
Антидепресанти : бупропіон, циталопрам, міансерин, нефазодон, сертралін, тразодон, трициклічні антидепресанти (наприклад іміпрамін, амітриптилін, нортриптилін, кломіпрамін).
Протиблювальні препарати : аперпітант.
Протиепілептичні препарати : клобазам, клоназепам, етосукцимід, фелбамат, ламотриджин, окскарбазепін, примідон, тіагабін, топірамат, вальпроєва кислота, зонісамід. Повідомлялось як про підвищення рівня фенітоїну у плазмі крові внаслідок дії карбамазепіну, так і про його зниження та про поодинокі випадки збільшення рівня мефенітоїну у плазмі крові.
Протигрибкові препарати : ітраконазол, вориконазол, кетоназол. Пацієнтам, які отримують лікування вориконазолом або інтраконазолом, можуть бути рекомендовані альтернативні протиепілептичні засоби.
Антигельмінтні препарати : празиквантел, альбендазол.
Протипухлинні препарати : іматиніб, циклофосфамід, лапатиніб, темсиролімус.
Нейролептичні препарати : клозапін, галоперидол і бромперидол, оланзапін, кветіапін, рисперидон, зипразидон, арипіпразол, паліперидон.
Противірусні препарати : інгібітори протеази для лікування ВІЛ (наприклад індинавір, ритонавір, саквінавір).
Анксіолітики : алпразолам, мідазолам.
Бронходилататори або протиастматичні препарати : теофілін.
Контрацептивні препарати : гормональні контрацептиви (слід розглянути можливість застосування альтернативних методів контрацепції).
Серцево-судинні препарати : блокатори кальцієвих каналів (група дигідропіридину), наприклад фелодипін, ісрадипін, дигоксин, хінідин, пропранолол, симвастатин, аторвастатин, ловастатин, церивастатин, івабрадин.
Кортикостероїди : зокрема, преднізолон, дексаметазон.
Засоби, які застосовують для лікування еректильної дисфункції : тадалафіл.
Імунодепресанти : циклоспорин, еверолімус, такролімус, сиролімус.
Тиреоїдні препарати : левотироксин.
Взаємодія з іншими препаратами : препарати, що містять естрогени і/або прогестерони (слід розглянути альтернативні методи контрацепції); бупренофін, гестринон, тиболон, тореміфен, міансерин, сертралін.
Комбінації препаратів, які вимагають окремого розгляду. Одночасне застосування карбамазепіну і леветирацетаму може призвести до посилення токсичності карбамазепіну.
Одночасне застосування карбамазепіну та ізоніазиду може призвести до посилення гепатотоксичності ізоніазиду.
Одночасне застосування карбамазепіну і препаратів літію або метоклопраміду, а також карбамазепіну і нейролептиків (галоперидол, тіоридазин) може призвести до посилення побічних неврологічних ефектів (у випадку останньої комбінації – навіть за умови терапевтичних рівнів у плазмі крові).
Комбінована терапія препаратом і деякими діуретиками (гідрохлоротіазид, фуросемід) може призвести до виникнення симптоматичної гіпонатріємії.
Карбамазепін може антагонізувати ефекти недеполяризуючих м'язових релаксантів (наприклад панкуронію). Може виникнути необхідність підвищення доз цих препаратів, а пацієнти потребують ретельного моніторингу через можливість швидшого, ніж очікується, завершення нейром'язової блокади.
Карбамазепін, як і інші психотропні препарати, може знижувати переносимість алкоголю, тому пацієнтам рекомендовано утримуватися від вживання алкоголю.
Протипоказана взаємодія. Оскільки карбамазепін структурно близький до трициклічних антидепресантів, препарат не рекомендовано застосовувати одночасно з інгібіторами МАО; перед початком застосування препарату необхідно припинити прийом інгібітору МАО (щонайменше за два тижні або раніше, якщо це дозволяють клінічні обставини).
Вплив на серологічні дослідження. Карбамазепін може дати хибно-позитивний результат ВЕРХ-аналізу (високоефективна рідинна хроматографія) для визначення концентрації перфеназину.
Карбамазепін і 10,11-епоксид можуть дати хибно-позитивний результат імунологічного аналізу за методикою поляризованої флуоресценції для визначення концентрації трициклічних антидепресантів.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Як протисудомний засіб: спектр активності препарату як протиепілептичного лікарського засобу охоплює: парціальні напади (прості і комплексні) із вторинною генералізацією і без неї; генералізовані тоніко-клонічні судомні напади, а також комбінації вказаних типів нападів.
Механізм дії карбамазепіну – активної речовини препарату – з'ясований лише частково. Карбамазепін стабілізує мембрани надто збуджених нервових волокон, інгібує виникнення повторних нейрональних розрядів і знижує синаптичне проведення збуджувальних імпульсів. Цілком можливо, що головним механізмом дії препарату може бути запобігання повторному утворенню натрійзалежних потенціалів дії у деполяризованих нейронах шляхом блокади натрієвих каналів, яка залежить від тривалості застосування і вольтажу.
Тоді як зниження вивільнення глутамату і стабілізація мембран нейронів може пояснити протисудомну дію препарату, антиманіакальний ефект карбамазепіну може бути зумовлений пригніченням метаболізму допаміну і норадреналіну.
При застосуванні препарату як монотерапії у пацієнтів з епілепсією (особливо у дітей і підлітків) була відзначена психотропна дія препарату, яка частково проявлялася позитивним впливом на симптоми тривожності і депресії, а також зниженням роздратованості та агресивності. За даними ряду досліджень, вплив препарату на когнітивну функцію і психомоторні показники залежав від дози і був або сумнівним, або негативним. В інших дослідженнях був відзначений позитивний вплив препарату на показники, що характеризують увагу, здатність до навчання і запам'ятовування.
Як нейротропний засіб препарат ефективний при деяких неврологічних захворюваннях: так, наприклад, він запобігає больовим нападам при ідіопатичній і вторинній невралгії трійчастого нерва. Крім того, препарат застосовується для полегшення нейрогенного болю при різних станах, у тому числі при сухотці спинного мозку, посттравматичних парестезіях і постгерпетичній невралгії. При синдромі алкогольної абстиненції препарат підвищує поріг судомної готовності (який при цьому стані знижений) і зменшує вираженість клінічних проявів синдрому, таких як збудливість, тремор, порушення ходи. У хворих на нецукровий діабет центрального ґенезу препарат зменшує діурез і відчуття спраги.
Підтверджено, що як психотропний засіб препарат ефективний при афективних порушеннях, а саме: для лікування гострих маніакальних станів, для підтримуючого лікування біполярних афективних (маніакально-депресивних) розладів (як монотерапія, так і у комбінації з нейролептичними засобами, антидепресантами або препаратами літію).
Фармакокінетика|. Після прийому таблеток карбамазепін всмоктується майже повністю, хоча і дещо повільно. Після разового прийому звичайної таблетки С max у плазмі крові досягається через 12 годин. Не відзначається клінічно значущих відмінностей у ступені всмоктування активної речовини після застосування різних лікарських форм карбамазепіну для прийому внутрішньо. Після одноразового прийому внутрішньо таблетки препарату, що містить 400 мг карбамазепіну, середнє значення С max незміненої активної речовини досягає близько 4,5 мкг/мл.
Біодоступність різних лікарських форм карбамазепіну для перорального прийому, як було показано, лежить у межах 85-100 %.
Прийом їжі істотно не впливає на швидкість і ступінь всмоктування карбамазепіну.
Рівноважні концентрації препарату у плазмі крові досягаються у межах 1-2 тижнів, що залежить від індивідуальних особливостей метаболізму (аутоіндукція ферментних систем печінки карбамазепіном, гетероіндукція іншими лікарськими засобами, які застосовують одночасно), а також від стану пацієнта, дози препарату і тривалості лікування. Спостерігаються суттєві міжіндивідуальні відмінності значень рівноважних концентрацій у терапевтичному діапазоні: у більшості пацієнтів ці значення коливаються від 4 до 12 мкг/мл (17-50 мкмоль/л). Концентрації карбамазепіну-10,11-епоксиду (фармакологічно активного метаболіту) досягають майже 30 % порівняно з концентраціями карбамазепіну.
Біодоступність різних препаратів карбамазепіну може відрізнятись; така властивість дає змогу уникнути зміни лікарської форми, що може призвести до зниження ефекту при застосуванні лікарського засобу або ризику появи епілептичних нападів на тлі прийому лікарського засобу чи появи надмірних побічних ефектів.
За умови повної абсорбції карбамазепіну уявний об'єм розподілу становить від 0,8 до 1,9 л/кг. Карбамазепін проникає крізь плацентарний бар'єр. Зв'язування карбамазепіну з білками плазми крові становить 70-80 %. Концентрація незміненого карбамазепіну у спинномозковій рідині і слині пропорційна до частини незв'язаної з білками активної речовини (20-30 %). Концентрація карбамазепіну у грудному молоці становить 25-60 % його рівня у плазмі крові.
Карбамазепін метаболізується у печінці переважно епоксидним шляхом, унаслідок чого утворюються основні метаболіти – 10,11-трансдіолове похідне та його кон'югат з глюкуроновою кислотою. Основним ізоферментом, який забезпечує біотрансформацію карбамазепіну у карбамазепін-10,11-епоксид, є цитохром Р450 3А4. Унаслідок цих метаболічних реакцій утворюється також і «малий» метаболіт – 9-гідрокси-метил-10-карбамоїлакридан. Після одноразового перорального застосування карбамазепіну приблизно 30 % активної речовини визначається у сечі у вигляді кінцевих продуктів епоксидного метаболізму. Інші важливі шляхи біотрансформації карбамазепіну призводять до утворення різних моногідроксилатних похідних, а також N-глюкуроніду карбамазепіну, що утворюється з участю уридилдифосфат- глюкуронозилтрансферази (UGT2В7).
Після одноразового прийому препарату внутрішньо Т ½ незміненого карбамазепіну становить у середньому 36 годин, а після повторного прийому препарату – у середньому 16-24 години (внаслідок аутоіндукції монооксигеназної системи печінки) залежно від тривалості лікування. У пацієнтів, які одночасно приймають інші препарати, що індукують ту ж саму ферментну систему печінки (наприклад фенітоїн, фенобарбітал), Т ½ карбамазепіну становить у середньому 9-10 годин.
Середній Т ½ метаболіту 10,11-епоксиду з плазми крові становить приблизно 6 годин після разового перорального прийому епоксиду.
Після разового перорального прийому карбамазепіну у дозі 400 мг 72 % прийнятої дози виводиться із сечею, а 28 % – з калом. Майже 2 % прийнятої дози виводиться із сечею у вигляді незміненого препарату і приблизно 1 % – у вигляді фармакологічно активного метаболіту 10,11-епоксиду.
Особливості фармакокінетики в окремих групах пацієнтів.
Діти. Дітям з огляду на більш швидку елімінацію карбамазепіну для підтримання терапевтичних концентрацій препарату може бути потрібним застосування більш високих доз карбамазепіну з розрахунку мг/кг маси тіла порівняно з дорослими.
Пацієнти літнього віку. Немає даних, які свідчили б про те, що фармакокінетика карбамазепіну змінюється у пацієнтів літнього віку (порівняно з дорослими молодого віку).
Пацієнти з порушеною функцією нирок або печінки. Даних про фармакокінетику карбамазепіну у пацієнтів з порушеннями функції нирок або печінки поки що немає.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні|фізико-хімічні| властивості: таблетки білого або майже білого кольору, плоскоциліндричні, з рискою і фаскою.
Термін придатності. 3 роки.
Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка. Таблетки|таблетки| по 200 мг № 10×2, № 20 у блістерах у коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. ТОВ «Фармацевтична компанія «Здоров'я».
Заявник. ТОВ «Фармацевтична компанія «Здоров'я».
Місцезнаходження. Україна, 61013, м. Харків, вул. Шевченка, 22.
КАРБАМАЗЕПИН

Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.

Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
 
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа