КАРВЕДИЛОЛ-ЗЕНТИВА табл. 25 мг блистер №30

Для медицинского использования лекарственного продукта

Carvedilol-Zenta

( Carvedilol-Zentiva)

Хранилище:

Активное вещество: Carvedilol;

1 таблетка содержит карведилол 6,25 мг, 12,5 мг или 25 мг;

Эксципиенты:

Carvedilol-Zentiva, 6,25 мг таблетки: сахароза, повидон, моногидрат лактозы, кремниевый коллоидный безводный, крос-аркармелозный натрий, стеарат магния, желтый оксид железа (E 172);

Carvedilol-Zentiva, 12,5 мг таблетки: сахароза, повидон, моногидрат лактозы, кремниевый коллоидный безводный, кросмармеллозный натрий, стеарат магния, желтый оксид железа (E 172), красавидный оксид железа (E 172);

Carvedilol-Zentiva, 25 мг таблетки: сахароза, повидон, моногидрат лактозы, кремниевый коллоидный безводный, кроссармеллозный натрий, стеарат магния, желтый оксид (E 172), красный оксид железа (E 172).

Дозировка формы. Таблетки.

Основные физико -химические свойства:

Carvedilol-Zentiva, 6,25 мг таблетки: желтые, слегка пятнистые таблетки с типом «каратэ», с одной стороны, и гравировкой «6» с другой;

Carvedilol-Zentiva, 12,5 мг таблетки: коричневато-желтые, слегка пятнистые таблетки с типом «каратэ», с одной стороны, и гравировкой «12» с другой;

Carvedilol-Zentiva, 25 мг таблетки: коричневато-желтые, слегка пятнистые таблетки с типом «каратэ», с одной стороны, и гравировкой «25» с другой.

Фармакотерапевтическая группа. Подключенные блокаторы альфа и бета-адренорецепторы.

ATX C07A G02 Код.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

Carvedilol-это вазодилататор, неселективный бета-блокатор с антиоксидантными свойствами. Действие вазодилататора в основном связано с селективной блокировкой альфа-1-адренорецепторов. Карведилол снижает устойчивость к периферическому сосудисту из-за расширения сосудов и ингибирования системы ренин-ангиотензин-альдостерона в результате блокирования бета-адренорецепторов. Активность плазмы ренина снижается, поэтому удержание жидкости в организме наблюдается только в некоторых случаях.

Carvedilol не обладает собственной симпатомиметической активностью и, как и пропранолол, выявляет мембранные стабилизирующие свойства.

Carvedilol - это рацическая смесь из 2 стереоизомеров. Лабораторные животные показали, что оба стереоизомеры обладают альфа-блокирующими свойствами. Бета-блокирующие эффекты не являются избирательными по отношению к бета-1 и бета-2 адренорецепторам и связаны с левым стереоизомером карведилола.

Карведилол действует как мощный антиоксидант, уменьшает количество активных кислородных радикалов. Антиоксидантные свойства карведилола и его метаболитов были продемонстрированы в ходе исследований на животных in vitro и in vivo и на различных типах клеток человека in vitro .

Клинические исследования показывают, что вазодилататор и бета-блокирующие свойства карведилола приводят к развитию следующих эффектов.

У пациентов с гипертонией снижение артериального давления не сопровождается одновременным увеличением общего периферического сопротивления сосудов, которое наблюдается при принятии истинных бета-блокаторов. Частота сердечных сокращений немного уменьшается. Почечная перфузия и функция почек остаются неизменными. Поскольку периферическая циркуляция также не меняется, ощущение холода в конечностях (которое часто наблюдается при использовании истинных бета-блокаторов) редко наблюдается.

У пациентов с коронарной болезнью сердца карведилол продемонстрировал анти -ашемические и антиангинальные эффекты, которые сохраняются с длительным использованием препарата. Карведилол уменьшает до- и пост-нагрузку на сердце.

У пациентов с нарушением функции левого желудочка или хронической сердечной недостаточностью препарат оказывает полезное влияние на гемодинамические показатели и улучшает показатели фракции выброса левого желудочка.

Во время лечения карведилола отношение липопротеинов высокой плотности к липопротеинам низкой плотности (LDL/LDL) остается нормальным. Электролитный баланс не сломан.

Фармакокинетика.

У мужчин абсолютная биологическая доступность карведилола составляет почти 25 %. Максимальная концентрация в сыворотке достигается примерно через 1 час после перорального введения. Соотношение между дозой и ее концентрацией в сыворотке является линейным. Потребление пищи не влияет на биологическую доступность и максимальную концентрацию препарата в сыворотке, но увеличивает время до максимальной концентрации препарата в крови. Carvedilol-это очень липофильное соединение: связывание плазмы почти 98-99 %. Объем распределения составляет приблизительно 2 л/кг, но у пациентов с циррозом он больше. Эксперименты на животных продемонстрировали энтерогепатическую циркуляцию исходного вещества.

Средняя биологическая половина карведилола составляет от 6 до 10 часов. Плазменный зазор составляет около 590 мл/мин. Экскреция происходит в основном с желчи и кала. Небольшая часть дозы выделяется почками в виде различных метаболитов.

Карведилол интенсивно метаболизируется с образованием ряда метаболитов, которые выделяются в основном с желтой. Карведилол метаболизируется в основном в печени, в первую очередь связывание с глюкуроновой кислотой. Деметилирование и гидроксилирование фенольного кольца приводят к образованию 3 активных метаболитов, которые имеют бета-блокирующую активность. Согласно доклиническим исследованиям, 4-гидроксифенол метаболит в качестве бета-блокатора почти в 13 раз активнее, чем карведилол. По сравнению с Carvedilol, эти три активных метаболита имеют слабый вазодилататор. У людей их концентрации в 10 раз ниже, чем концентрация выходного соединения. Кроме того, два гидроксикарбазолических метаболита карведилола являются исключительно мощными антиоксидантами, антиоксидантная активность которых в 30-80 раз больше, чем карведилол.

Возраст не влияет на фармакокинетику препарата: у пожилых пациентов уровни карведилола в плазме примерно на 50 % выше, чем у молодых пациентов. В одном из исследований среди пациентов, страдающих циррозом печени, биологическая доступность карведилола была в 4 раза выше, а максимальная концентрация в плазме была в 5 раз выше, чем у здоровых людей.

Сообщили, что пациенты с артериальной гипертонией с умеренным (клиренс креатинина 20-30 мл/мин) или тяжелой почечной недостаточностью (клиренс креатинина <20 мл/мин), имеют увеличение концентраций в плазме на 40-55 % по сравнению с такими у пациентов с гипертонией Функция почк, в которых находится в пределах нормальных пределов.

Клинические характеристики.

Индикация.

Противопоказание.

Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействий.

Фармакокинетические взаимодействия

Carvedilol-это субстрат, а также ингибитор P-гликопротеина. В связи с этим при использовании с лекарственными средствами, которые допускаются
P-гликопротеин, их биодоступность может увеличиться. Кроме того, биодоступность карведилола может варьироваться в зависимости от использования индукторов или ингибиторов P-гликопротеина.

Ингибиторы CYP2D6 и CYP2C9, а также индукторы могут изменить системный и/или досистемный метаболизм карведилола со стереоселективностью, что приводит к увеличению или уменьшению концентраций в плазме R-AND-Enantiomers карведилола. Некоторые примеры этого наблюдались у пациентов и здоровых людей ниже, но этот список не является исчерпывающим.

Дигоксин

При одновременном использовании дигоксина и карведилола концентрация дигоксина в плазме крови увеличилась примерно на 15 %. Как дигоксин, так и карведилол замедляют атриовентрикулярную проводимость. Следовательно, повышенный мониторинг уровня дигоксина в плазме крови в начале лечения, при корректировке дозы или с отменой углерода (см. Раздел «Функции применения»).

Рифампицин

В ходе исследования с участием 12 здоровых людей в результате использования рифампицина уровни карведилола в плазме снизились примерно на 70 %, скорее всего, из-за индукции p-гликопротеина, что привело к абсорбции кардведела. в кишечнике.

Циклоспорин

В ходе двух исследований с пероральным применением циклоспорина с участием пациентов, перенесших трансплантацию сердца и почки, было показано, что после начала концентрации циклоспорина в плазме в плазме карведилола в плазме у таких пациентов. Приблизительно 30 % этих пациентов нуждались в дозе циклоспорина, чтобы сохранить свою концентрацию в плазме в терапевтическом диапазоне, в то время как остальная часть населения коррекции дозы не требовалась. Средняя доза циклоспорина для таких пациентов должна была быть уменьшена примерно на 20 %. Невозможно дать точные рекомендации для того, чтобы уменьшить дозу из -за большой межиндивидуальной изменчивости. Рекомендуется тщательно контролировать концентрации циклоспорина в плазме крови после начала терапии угловой ароматом и должным образом корректировать дозу циклоспорина.

Амиодарон

У пациентов с сердечной недостаточностью на фоне использования клиренса амиодарона
S-Enantiomers of Carvedilol снизились, вероятно, из-за ингибирования изофермента CYP2C9. Средние концентрации r-enantiomers карведилола в плазме крови не изменились. Таким образом, существует потенциальный риск увеличения блокады бета-адренорецепторов, вызванных увеличением концентрации S-Enantiomers Carvedilol в плазме крови.

Флуоксетин

В ходе рандомизированного перекрестного обследования с участием 10 пациентов с сердечной недостаточностью на фоне одновременного использования флуоксетина, который является мощным ингибитором CYP2D6, было стереосселектрическое ингибирование метаболизма карведилола со средним значением AUC для R для R для R (+). Тем не менее, различий в профиле нежелательных реакций, артериального давления или частоты сердечных сокращений в различных группах лечения не наблюдалось.

Циметидин

При одновременном использовании Cimetidine Serum Serum Carvidilol может увеличиться.

Фармакодинамические взаимодействия

Инсулин и пероральные антидиабетические агенты

Бета-блокаторы могут усилить антифритический эффект инсулина и пероральных антидиабетических препаратов. Признаки гипогликемии могут быть замаскированы или ослаблены (особенно для тахикардии). В связи с этим пациентам, получающим инсулиновые или пероральные антидиабетические препараты, рекомендуется регулярно контролировать глюкозу в крови.

Лекарства, которые снижают уровень катехоламинов

Пациенты, получающие как бета-блокирующие свойства, так и препарат, который может снизить уровень катехоламинов (например, резерпин, гаунетидин, метильдопа, гуанфацин и ингибиторы моноаминоксидазы), могут испытывать дополнительное снижение частоты сердечных сокращений. Пациенты должны тщательно контролироваться на предмет своевременного обнаружения признаков артериальной гипотонии и/или тяжелой брадикардии. Рекомендуется контролировать основные показатели жизни.

Дигоксин

Сопутствующее использование бета-блокаторов и дигоксина может привести к аддитивному эффекту в форме продления времени атриовентрикулярной проводимости.

Верапамил, дилтиазм, амиодарон или другие антиаритмические агенты

Сопутствующее использование этих агентов одновременно с карведилолом увеличивает риск расстройств посредством атриовентрикулярной проводимости и может спровоцировать выраженную артериальную гипотонию и сердечную недостаточность. Внутривенное введение этих лекарств совместимо с введением карведилола (см. Раздел «Особенности использования»).

Клонидин

Клонидин при использовании с бета-блокирующими свойствами может усилить влияние снижения артериального давления и частоты сердечных сокращений. При отмене одновременной терапии с бета-блокирующими свойствами и клонидином бета-блокатор должен сначала быть отменен. Через несколько дней после этого можно отменить терапию клонидина, постепенно снижая ее дозу.

Блокаторы кальциевых каналов (см. Раздел «Функции приложения»)

При одновременном использовании Carvedilol и Diltiazem были некоторые случаи расстройств проводимости (редко - с гемодинамическими последствиями). Как и в случае с другими бета-блокаторами, с пероральным использованием карведилола одновременно с блокаторами кальциевых каналов, такими как верапамил или дилтиазм, рекомендуется тщательный контроль данных ЭКГ и показателей артериального давления. Эти инструменты не должны использоваться внутривенно в то же время.

Антигипертензивные агенты

Как и другие бета-блокаторы, карведилол может усилить влияние других одновременных препаратов, которые оказывают антигипертензивные эффекты (например, антагонисты альфа-1-адренорецепторов) или профиль нежелательных реакций, которые включают гипотонию артерий.

Анестезия

При проведении анестезии основные показатели жизни следует тщательно контролироваться, принимая во внимание возможность синергизма негативных инотропных или антигипертензивных эффектов карведилола и анестезии (см. Противопоказания »).

NSAID

Сопутствующее использование нестероидных противовоспалительных препаратов (НПВП) и бета-блокаторов может привести к увеличению артериального давления и ослаблять его контроль.

Бронходилататоры-бета-агонисты

Некарсиоселективные бета-блокаторы мешают проявлению последствий бронходилататоров-бета-агонистов. Рекомендуется тщательный мониторинг пациентов.

Дигидропиридин

Сопутствующее использование дигидропиридина и карведилола требует тщательного медицинского наблюдения, поскольку такая комбинация наблюдала случаи сердечной недостаточности и тяжелой артериальной гипотензии.

Эстрогены и кортикостероиды

Антигипертензивный эффект карведилола уменьшается из -за задержки жидкости и удержания натрия в организме.

Эрготамин

Эффект вазоконстриктора увеличивается.

Нервные мышечные блокаторы

Блокада нервно -мышечной проводимости увеличивается.

Карведилол должен использоваться с осторожностью в то же время со следующими лекарствами:

Особенности приложения.

Особая осторожность должна использоваться со следующими состояниями: блокада правой ноги пачка ГИС, острый кардит, нарушение функции сердечного клапана и гемодинамические нарушения.

Педиатрическое население

Безопасность и эффективность карведилола у пациентов в возрасте до 18 лет не была установлена.

Карведилол следует использовать с осторожностью у пациентов с хронической сердечной недостаточностью, получающей дигоксин, диуретики и/или ингибиторы АПФ, поскольку дигоксин и карведилол замедляют атриовентрикулярную проводимость.

Терапия должна быть начата в больнице. Терапия должна начинаться только тогда, когда состояние пациента остается стабильным в результате использования стандартной основной терапии в течение не менее 4 недель. Пациенты с декомпенсацией должны восстановить состояние. За станом пацієнтів з важкою серцевою недостатністю, дефіцитом солей в організмі та гіповолемією, пацієнтів літнього віку або пацієнтів з низьким базовим артеріальним тиском на слід ретельно спостерігати протягом приблизно 2 годин після прийому першої дози препарату або після підвищення його дози через можливість виникнення артеріальної гіпотензії. При артеріальній гіпотензії, спричиненій надмірною вазодилатацією, спочатку зменшують дозу діуретика. Якщо, незважаючи на це, симптоми зберігаються, можна зменшити дозу будь-якого із призначених інгібіторів АПФ. На початку терапії або при підвищенні дози карведилолу шляхом титрування може спостерігатися посилення симптомів серцевої недостатності або затримки рідини в організмі. У цих випадках дозу діуретика слід збільшити. Однак іноді може виникнути необхідність зменшити дозу карведилолу або відмінити його зовсім. Дозу карведилолу не можна підвищувати до того часу, поки не будуть усунуті симптоми, спричинені посиленням серцевої недостатності, або артеріальна гіпотензія, спричинена вазодилатацією.

Хронічна застійна серцева недостатність

У пацієнтів із застійною серцевою недостатністю під час збільшення дози карведилолу шляхом титрування можуть посилюватися симптоми серцевої недостатності або затримки рідини в організмі. При виникненні таких симптомів дозу діуретика слід збільшити, а дозу карведилолу рекомендується не збільшувати, поки не буде досягнуто клінічної стабільності стану пацієнта. У деяких випадках може знадобитися зменшення дози карведилолу або, в рідкісних випадках, тимчасово припинити його застосування. Однак подібні епізоди не виключають можливості подальшого успішного титрування карведилолу. В комбінації з глікозидами наперстянки карведилол слід застосовувати з обережністю, оскільки і глікозиди наперстянки, і карведилол уповільнюють атріовентрикулярну провідність.

Функція нирок при застійній серцевій недостатності

Під час терапії карведилолом у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю і низьким артеріальним тиском (систолічний артеріальний тиск < 100 мм рт. ст.), з ішемічною хворобою серця та дифузним захворюванням судин та/або у пацієнтів, які вже мають ниркову недостатність, може виникати оборотне зниження функції нирок.

У пацієнтів, які мають хронічну серцеву недостатність і фактори ризику її розвитку, при збільшенні дози слід ретельно контролювати функцію нирок. Як тільки буде діагностовано погіршення функції нирок, лікування карведилолом необхідно одразу припинити або зменшити його дозу.

Дисфункція лівого шлуночка після гострого інфаркту міокарда

Перед початком терапії карведилолом стан пацієнта має бути клінічно стабільним. Застосування інгібіторів АПФ слід розпочати не менше ніж за 48 годин до першого прийому карведилолу, при цьому доза інгібітора АПФ має бути стабільною не менш ніж за 24 години до першого прийому карведилолу.

Хронічне обструктивне захворювання легень

Пацієнтам із хронічним обструктивним захворюванням легень (ХОЗЛ) із бронхоспастичним компонентом, які не отримують пероральних або інгаляційних протиастматичних препаратів, карведилол слід застосовувати з обережністю і лише в тому випадку, коли потенційна користь від його застосування перевищує потенційний ризик.

У пацієнтів, схильних до виникнення бронхоспазму, в результаті можливого підвищення опору дихальних шляхів може розвинутися респіраторний дистрес-синдром. За станом таких пацієнтів потрібно ретельно спостерігати на початку лікування і при збільшенні дози карведилолу. При появі перших ознак бронхоспазму дозу карведилолу необхідно зменшити.

Цукровий діабет

Застосовувати карведилол пацієнтам із цукровим діабетом слід з обережністю, оскільки ранні ознаки та симптоми гострої гіпоглікемії можуть бути замасковані або послаблені. У пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю та цукровим діабетом застосування карведилолу може супроводжуватися погіршенням контролю рівня глюкози в крові.

У зв'язку з цим на початку терапії карведилолом або при збільшенні його дози необхідно регулярно контролювати рівень глюкози в крові та бути готовими вжити відповідні заходи при можливому розвитку гіпоглікемії.

Захворювання периферичних судин

Пацієнтам із захворюванням периферичних судин карведилол слід застосовувати з обережністю, оскільки бета-блокатори можуть провокувати або загострювати симптоми артеріальної недостатності.

Феномен Рейно

У пацієнтів із розладами периферичного кровообігу (наприклад, із феноменом Рейно) карведилол слід застосовувати з обережністю через можливе загострення симптомів цих розладів.

Тиреотоксикоз

При раптовій відміні препарату можливе посилення тиреотоксикозу і розвиток тиреотоксичного кризу.

Анестезія та серйозні хірургічні операції

Рекомендується виявляти обережність пацієнтам, у яких планується загальне хірургічне втручання, у зв'язку з наявністю синергізму між негативними інотропними ефектами карведилолу та засобами для анестезії.

Брадикардія

Карведилол може спричинити брадикардію. Якщо ЧСС пацієнта менше 55 ударів на хвилину, дозу карведилолу необхідно зменшити.

Гіперчутливість

Слід з обережністю застосовувати карведилол пацієнтам із серйозними реакціями гіперчутливості в анамнезі, а також пацієнтам, які проходять курс десенсибілізації, оскільки бета-блокатори можуть підвищувати чутливість до алергенів та ступінь серйозності анафілактичних реакцій.

Псоріаз

Пацієнтам, які мають в анамнезі псоріаз, асоційований із застосуванням бета-блокаторів, карведилол слід призначати лише після ретельної оцінки співвідношення «користь/ризик» такого лікування.

Одночасне застосування блокаторів кальцієвих каналів

Для пацієнтів, які одночасно з карведилолом отримують блокатори кальцієвих каналів типу верапамілу або дилтіазему чи інші протиаритмічні засоби, необхідний ретельний контроль даних ЕКГ та показників артеріального тиску.

Карведилол слід з обережністю застосовувати пацієнтам із лабільною або вторинною артеріальною гіпертензією.

Феохромоцитома

Лікування карведилолом хворих зі встановленою феохромоцитомою не слід розпочинати до відповідної терапевтичної блокади альфа-адренорецепторів.

Стенокардія Принцметала

У хворих на стенокардію Принцметала неселективні бета-адреноблокатори можуть спричинити біль у грудях (альфа ₁ -адреноблокуючий ефект карведилолу може запобігти цьому, але немає достатнього клінічного досвіду застосування карведилолу при стенокардії Принцметала).

Контактні лінзи

Пацієнтів, які користуються контактними лінзами, необхідно попередити про можливість зменшення сльозовиділення.

Синдром відміни препарату

При різкому припиненні лікування карведилолом (як і іншими бета-блокаторами) може виникати пітливість, тахікардія, задишка, посилення стенокардії і навіть інфаркт міокарда та шлуночкові аритмії. На найбільший ризик наражаються ті пацієнти зі стенокардією, у яких може виникнути серцевий напад. Дозу необхідно зменшувати поступово протягом
1-2 тижнів. Якщо необхідно, можна одночасно розпочати замісну терапію для запобігання загострення захворювання. Якщо лікування було тимчасово припинено більш ніж на 2 тижні, то його поновлення слід проводити, починаючи з найнижчої дози.

Слід з обережністю призначати препарат пацієнтам, які страждають на депресію, метаболічний ацидоз та міастенію ґравіс.

Сахароза

Цей лікарський засіб містить сахарозу. Не слід застосовувати цей препарат пацієнтам із такими рідкісними спадковими захворюваннями як непереносимість фруктози, синдром мальабсорбції глюкози-галактози або сахаразо-ізомальтазна недостатність.

Лактози моногідрат

Цей лікарський засіб містить лактозу. Не слід застосовувати цей засіб пацієнтам з такими рідкісними спадковими захворюваннями як непереносимість галактози, лактазна недостатність саамів або синдром мальабсорбції глюкози-галактози.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

На даний час немає досвіду клінічного застосування карведилолу вагітним жінкам.

Дані досліджень на тваринах є недостатніми для того, щоб робити будь-які висновки про ефекти на перебіг вагітності, розвиток ембріона/плода, пологи та постнатальний розвиток потомства (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Потенційний ризик для людини
не відомий.

Не слід застосовувати карведилол у період вагітності, за винятком випадків, коли потенційна користь від такої терапії перевищує потенційний ризик.

Препарат слід відмінити за 2-3 дні до дня, коли очікуються пологи. Якщо це неможливо, необхідно ретельно спостерігати за новонародженою дитиною протягом перших 2-3 днів життя.

Бета-блокатори зменшують плацентарний кровотік, що може призвести до внутрішньоутробної загибелі плода, народження недоношеної дитини або передчасних пологів. Крім того, спостерігалися побічні ефекти (переважно гіпоглікемія та брадикардія) у плода та новонародженої дитини. Також може підвищуватися ризик розвитку серцевих та респіраторних ускладнень у новонародженої дитини у постнатальному періоді. Під час досліджень, проведених на тваринах, доказових даних існування тератогенних ефектів карведилолу виявлено не було.

Явища ембріотоксичності спостерігалися лише у кроликів при застосуванні високих доз препарату. Однак значущість цих даних для людини не відома.

Результати досліджень на тваринах вказують на те, що карведилол чи його метаболіти екскретуються в материнське молоко. Здатність карведилолу проникати в грудне молоко людини не встановлена. У зв'язку з цим під час терапії карведилолом грудне годування дитини не рекомендується.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Жодних досліджень з вивчення впливу карведилолу на здатність пацієнта керувати транспортними засобами або працювати з механізмами не проводилися.

Реакції на карведилол мають велику міжіндивідуальну варіабельність (наприклад, запаморочення, втомлюваність), тому здатність пацієнта керувати транспортними засобами, працювати з механізмами або працювати самостійно може знижуватися. Особливо це стосується періодів початку терапії, збільшення дози, переведення пацієнта на інші препарати та випадків споживання алкоголю на тлі прийому препарату.

Спосіб застосування та дози.

Таблетки слід приймати під час їди та запивати достатньою кількістю рідини.

Есенціальна гіпертензія.

Рекомендована частота прийому препарату - 1 раз на добу.

Рекомендована початкова доза становить 12,5 мг 1 раз на добу протягом перших двох днів лікування. Потім рекомендована доза препарату становить 25 мг на добу. У разі необхідності дозу можна поступово підвищувати не менше ніж з двотижневим інтервалом до досягнення максимальної рекомендованої дози 50 мг на добу, яку приймають за один раз або розподіляють на два прийоми.

Препарат можна застосовувати як у вигляді монотерапії, так і у комбінації з іншими антигіпертензивними препаратами, особливо тіазидними діуретиками.

Пацієнти літнього віку

Рекомендована доза на початку лікування становить 12,5 мг 1 раз на добу. У разі якщо досягнутий ефект є незадовільним, дозу можна поступово підвищувати не менше ніж з двотижневим інтервалом до досягнення максимальної рекомендованої добової дози 50 мг.

Хронічна стабільна стенокардія.

Рекомендована доза на початку лікування становить 12,5 мг 2 рази на добу протягом перших двох днів лікування. Потім рекомендована доза препарату становить 25 мг 2 рази на добу. У разі необхідності дозу можна підвищувати не менше ніж з двотижневим інтервалом до досягнення максимальної рекомендованої добової дози 100 мг, яку розподіляють на два прийоми.

Пацієнти літнього віку

Рекомендована початкова доза становить 12,5 мг 2 рази на добу протягом двох днів.

Потім лікування продовжують у дозі 25 мг 2 рази на добу, яка є рекомендованою максимальною добовою дозою.

Хронічна серцева недостатність.

Дозу препарату потрібно встановлювати індивідуально, а її поступове підвищення слід проводити під ретельним наглядом лікаря.

Карведилол можна застосовувати як доповнення до стандартної терапії, але його також можна застосовувати пацієнтам з непереносимістю інгібіторів АПФ або тим пацієнтам, які отримують препарати наперстянки, гідралазин або нітрати.

Пацієнти, які приймають дигоксин, діуретики або інгібітори АПФ, повинні отримувати ці препарати у попередньо встановленій дозі ще до початку лікування карведилолом.

Рекомендована доза на початку лікування становить 3,125 мг 2 рази на добу протягом двох тижнів лікування. Якщо ця доза добре переноситься пацієнтом, її можна поступово підвищувати не менше ніж з двотижневим інтервалом спочатку до 6,25 мг 2 рази на добу, потім – до 12,5 мг 2 рази на добу та зрештою – до 25 мг 2 рази на добу. Дозу слід підвищувати до найвищої дози, яку добре переносить пацієнт.

Максимальна рекомендована доза становить 25 мг 2 рази на добу для всіх пацієнтів з тяжкою застійною серцевою недостатністю та для пацієнтів з легкою та помірно тяжкою застійною серцевою недостатністю, маса тіла яких не перевищує 85 кг. Для пацієнтів з легкою та помірно тяжкою застійною серцевою недостатністю та масою тіла більше 85 кг максимальна рекомендована доза становить 50 мг 2 рази на добу.

На початку терапії або при підвищенні дози можливе тимчасове посилення симптомів серцевої недостатності, особливо у пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю та/або у тих пацієнтів, які застосовують великі дози діуретиків. Хоча у такому випадку припиняти лікування, як правило, не потрібно, дозу препарату підвищувати не слід. Протягом перших двох годин після початку лікування карведилолом або підвищення його дози пацієнт повинен перебувати під наглядом кардіолога або іншого лікаря. Перед кожним підвищенням дози препарату пацієнта необхідно обстежувати на наявність можливих симптомів посилення серцевої недостатності або симптомів надмірної вазодилатації (наприклад дослідити функцію нирок, визначити масу тіла, артеріальний тиск, ЧСС та серцевий ритм). Симптоми посилення серцевої недостатності або затримки рідини в організмі усувають шляхом підвищення дози діуретиків, проте дозу карведилолу не слід підвищувати до стабілізації стану пацієнта. При виникненні брадикардії або у випадку подовження передсердно-шлуночкової провідності перш за все слід перевірити рівень дигоксину у плазмі крові. В деяких випадках може виникнути необхідність знизити дозу карведилолу або взагалі тимчасово відмінити препарат. Навіть у таких випадках можна успішно продовжувати титрування дози карведилолу.

При титруванні дози необхідно регулярно контролювати функцію нирок, кількість тромбоцитів та рівень глюкози у крові (у випадку інсулінонезалежного або інсулінозалежного цукрового діабету). Однак після завершення титрування дози частоту контролю можна зменшити.

Якщо лікування карведилолом переривалося більш ніж на два тижні, його слід поновлювати, починаючи з дози 3,125 мг 2 рази на добу та поступово підвищуючи її згідно з рекомендаціями, наведеними вище.

Пацієнти літнього віку

Пацієнти літнього віку можуть бути більш чутливими до впливу карведилолу і тому повинні перебувати під більш ретельним спостереженням.

Діти

Безпечність та ефективність застосування препарату дітям (до 18 років) не встановлена.

Пацієнти з печінковою недостатністю

Карведилол не слід призначати пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки (див. розділ «Протипоказання»). При помірно тяжкій печінковій недостатності може виникнути потреба у корегуванні дози.

Пацієнти з нирковою недостатністю

Дозу потрібно встановлювати для кожного пацієнта індивідуально, однак під час дослідження фармакокінетичних параметрів не було отримано даних, які б свідчили про необхідність корегування дози карведилолу для пацієнтів із нирковою недостатністю.

Припинення лікування.

Лікування карведилолом не можна припиняти раптово, особливо це стосується пацієнтів з ішемічною хворобою серця. Припинення лікування слід проводити поступово, протягом 7-10 днів, наприклад, зменшуючи добову дозу вдвічі кожні три дні.

Діти. Безпека та ефективність застосування препарату дітям не встановлені, тому препарат не призначений для застосування дітям.

Передозування.

У випадку передозування може розвинутись тяжка артеріальна гіпотензія, брадикардія, серцева недостатність, кардіогенний шок, зупинка серця. Також спостерігалися утруднення дихання, бронхоспазм, блювання, порушення свідомості та генералізовані судоми.

Необхідно контролювати стан пацієнта і корегувати життєво важливі показники, у разі необхідності – в умовах відділення інтенсивної терапії.

Симптоми та ознаки

У випадку передозування можуть розвинутися тяжка артеріальна гіпотензія, брадикардія, серцева недостатність, кардіогенний шок та зупинка серця. Також можуть виникати утруднення дихання, бронхоспазм, блювання, порушення свідомості та генералізовані судоми.

Лікування

Окрім проведення загальних підтримувальних заходів, необхідно контролювати і коригувати життєво важливі показники пацієнта, у разі необхідності – в умовах відділення інтенсивної терапії.

Для лікування вираженої брадикардії може бути застосований атропін (0,5-2,0 мг внутрішньовенно).

Для підтримання функції шлуночків серця слід застосовувати глюкагон внутрішньовенно: спочатку у дозі 1-10 мг внутрішньовенно, а потім у вигляді тривалої інфузії зі швидкістю
2-5 мг/год або призначати симпатоміметики (добутамін, ізопреналін, орципреналін або адреналін) з урахуванням маси тіла та ефекту.

Якщо необхідно досягти позитивного інотропного ефекту, доцільно застосувати інгібітори фосфодіестерази (ФДЕ).

Якщо у клінічній картині передозування домінує периферична вазодилатація, тоді необхідно ввести норфенефрин або норадреналін під постійним контролем стану серцево-судинної системи пацієнта.

У випадку брадикардії, резистентної до медикаментозного лікування, показане застосування штучного водія ритму серця.

При виникненні бронхоспазму показане введення бета-симпатоміметиків (у вигляді аерозолю або внутрішньовенно) або введення амінофіліну внутрішньовенно шляхом повільної ін'єкції або інфузії. При судомах рекомендоване введення діазепаму або клоназепаму шляхом повільної внутрішньовенної ін'єкції.

У випадках важкого передозування, яке супроводжується симптомами шоку, підтримувальну терапію потрібно продовжувати протягом достатньо тривалого часу, поки стан пацієнта не стабілізується, оскільки не може бути виключене подовження періоду напіввиведення карведилолу і його перерозподілу з більш глибоких фармакокінетичних «камер».

Побічні реакції.

(a) Загальна характеристика профілю безпеки

Частота виникнення побічних реакцій не є дозозалежною, за винятком таких реакцій як запаморочення, порушення зору та брадикардія.

(b) Перелік побічних реакцій

Ризик розвитку більшості побічних реакцій, асоційованих із терапією карведилолом, при застосуванні за різними показаннями є аналогічним. Винятки з цього правила описані в підпункті (c).

Побічні реакції на карведилол зведені у таблиці нижче, де вони класифіковані відповідно до термінології «Медичного словника для нормативно-правової діяльності» (Medical Dictionary for Regulatory Activities, MedDRA), із зазначенням частоти їхнього виникнення: дуже часто (≥ 1/10); часто (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100); рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000); частота невідома (не може бути оцінена на основі доступних даних).

(c) Опис окремих побічних реакцій

Запаморочення, синкопе, головний біль та загальна слабкість зазвичай мають легкий ступінь і з більшою імовірністю виникають на початку терапії.

У пацієнтів із застійною серцевою недостатністю під час збільшення дози карведилолу шляхом титрування можуть посилюватися симптоми серцевої недостатності та затримки рідини в організмі (див. розділ «Протипоказання»).

Серцева недостатність є небажаною реакцією, яка часто виникала у пацієнтів як у групі плацебо, так і в групі карведилолу (14,5 % та 15,4 % відповідно у пацієнтів з дисфункцією лівого шлуночка серця після перенесеного гострого інфаркту міокарда).

Під час терапії карведилолом у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю і низьким артеріальним тиском, з ішемічною хворобою серця та дифузним захворюванням судин та/або у пацієнтів, які вже мали ниркову недостатність на початковому рівні, спостерігалося оборотне зниження функції нирок (див. розділ «Протипоказання»).

Клас-специфічним ефектом блокаторів бета-адренорецепторів є те, що вони можуть спричинити перехід латентної форми цукрового діабету в маніфестну, призвести до погіршення перебігу маніфестного цукрового діабету та порушення регулювання рівня глюкози в крові.

Карведилол може спричинити нетримання сечі у жінок, яке зникає після відміни препарату.

Лабораторні показники: підвищений рівень трансаміназ у сироватці крові, тромбоцитопенія, лейкопенія, анемія, зменшення рівня протромбіну, гіперглікемія у хворих на цукровий діабет, гіперхолестеринемія, глюкозурія, гіперкаліємія, гіпертригліцеридемія, гіпонатріємія, підвищення рівня лужної фосфатази, креатиніну, сечовини, гіперурикемія.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище +30 °С.

Упаковка.

Карведилол-Зентіва, таблетки по 6,25 мг або по 12,5 мг:

№ 30 (15х2): по 15 таблеток у блістері, по 2 блістери в картонній коробці.

Карведилол-Зентіва, таблетки по 25 мг:

№ 30 (10х3): по 10 таблеток у блістері, по 3 блістери в картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

ТОВ «Зентіва».

Місце знаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності .

У кабеловни 130, 102 37 Прага 10, Долні Мєхолупи, Чеська Республіка.