ХАРТИЛ AM капс. 5 мг + 10 мг блистер №30

Для медицинского использования препарата

Hartyl®-Am.

(Hartil®-Am)

Место хранения:

Активные ингредиенты: 1 капсула содержит 2,5 мг Ramipril и амлодипина 2,5 мг (соответствующий 3,475 мг амлодипина замашина) или RAMIPRIL 5 мг и амлодипин 5 мг (соответствует 6,95 мг амлодипина замашина) или RAMIPRIL 5 мг и амлодипин 10 мг (соответствующие 13,9 мг амлодипина замашины) или 10 мг Ramipril и амлодипина 5 мг (соответствующие 6,95 мг амлодипина замашины) или 10 мг Рамиприла и амлодипина 10 мг (соответствует 13,9 мг амлодипина замашина)

Вспомогательные вещества: кросвидон, гипромеллозы, микрокристаллическая целлюлоза, глицеристовый дюбенат;

Капсула композиции (крышка и основа);

Капсулы 2,5 мг / 2,5 мг: оксид красного железа (E 172), диоксид титана (E 171), желатин;

Капсулы 5 мг / 5 мг: блестящий синий FCF + FD и C синий 1 (E 133), Alura Red AC + FD и C красный 40 (E 129), диоксид титана (E 171), желатин;

Капсулы 5 мг / 10 мг: оксид красного железа (E 172), диоксид титана (E 171), азорубин, кармоизин (E 122), индигокармина (E 132), желатин;

Капсулы 10 мг / 5 мг: оксид красного железа (E 172), диоксид титана (E 171), блестящий синий FCF + FD и C Blue 1 (E 133), Alura Red Ac + FD и C Red 40

(E 129), желатин;

Капсулы 10 мг / 10 мг: азорубин, кармоизин (E 122), индигокармина (E 132), диоксид титана (E 172), желатин.

Лекарственная форма . Капсулы.

Фармакотерапевтическая группа. Ингибиторы ACE и канальцы кальция.

ATC код C09BB07.

Клинические характеристики.

Индикация.

Для лечения гипертонии у пациентов, кровяное давление которого адекватно контролируются отдельными агентами, назначаемыми одновременно в той же дозе, что и в комбинации, но в качестве отдельных таблеток.

Противопоказание.

Противопоказания, связанные с использованием RamiPril:

- ангиодиома (наследственный, идиопатический или из-за предыдущего использования ингибиторов ACE или антагонистов рецептора ангиотензина II);

- экстракорпоральная лечение, приводящее к контакту крови с отрицательно заряженными поверхностями;

- выражена двусторонняя почечная артериальная стеноз или стеноз почечной артерии Одиночная почка;

- артериальные хипротеньзы или гемодинамически нестабильные условия;

- Гиперчувствительность к активному веществу.

Противопоказания, связанные с использованием амлодипина:

- повышенная чувствительность к активному веществу;

- тяжелая гипотензия;

- шок (включая кардиогенный шок);

- сужение выхода левого желудочка (например, ярко выраженный рот стеноз аорты);

- гемодинамически нестабильная сердечная недостаточность после острого инфаркта миокарда.

Противопоказания, связанные с использованием Ramipril / Amlodipine:

- Гиперчувствительность к ингибиторам RamiPriL или ACE (ангиотензин преобразующий фермент) или вспомогательные компоненты препарата, амлодипина, производных дигидропиридина.

Способ применения и доза.

Hartyl®-Am показан у пациентов, чье артериальное давление адекватно контролируется отдельно назначенным монокомпонентными препаратами в тех же дозах, рекомендованных для фиксированной комбинации.

Рекомендуемая начальная суточная доза - 1 капсульная дозировка 2,5 мг / 2,5 мг.

Hartyl®-Am следует принимать ежедневно, 1 раз в день одновременно, независимо от еды.

Не следует жевать или измельченную капсулу.

Фиксированная комбинация не подходит для начальной терапии.

При необходимости доза Hartylu®-AM может быть изменена индивидуально титрованными компонентами или свободной комбинацией.

Суточная доза может быть увеличена до максимума - 10 мг / 10 мг (1 капсула hartyl®-am

10 мг / 10 мг 1 раз в день)

Взрослые

Пациенты, леченные с диуретиками, следует проявлять осторожность, поскольку эти пациенты могут быть чрезмерными изъятия жидкости и / или хлорида натрия из организма. Почечная функция и уровни калия в сыворотке должны контролироваться.

Конкретные группы пациентов.

Пациенты с нарушением функции печени

Пациенты с печеночными нарушениями, лечение Рамиприлом следует инициировать только под тесном медицинским наблюдением.

Максимальная суточная доза должна составлять 2,5 мг RamiPril.

Дозы препарата для применения у пациентов с печеночной недостаточностью, мягкой до умеренной степени тяжести, поэтому выбор дозы должен быть сделан осторожно и начать использовать самую низкую дозу.

Пациенты с нарушенной функцией почек

Оптимальная начальная и обслуживающая доза для пациентов с почечной недостаточностью должна регулироваться индивидуально отдельным титрованием дозы Ramipril и амлодипина.

Ежедневная доза Рамиприла у пациентов с ухудшением почечной недостаточности должна быть рассчитана на основе показателей Creatinine Clearance:

- Если зазор креатинина составляет ≥ 60 мл / мин, не нужно регулировать начальную дозу; Максимальная суточная доза составляет 10 мг;

- Если зазор креатинина составляет от 30 до 60 мл / мин, необходимость коррекции начальной дозы (2,5 мг в день), а максимальная суточная доза составляет 5 мг;

- если клиренс креатинина составляет 10-30 мл / мин, начальная суточная доза составляет 1,25 мг в сутки, а максимальная суточная доза - 5 мг;

- Для пациентов с гипертонией, которые находятся на диализе: гемодиализ с Рамиприлом слегка выводится; Начальная доза составляет 1,25 мг, максимальная суточная доза - 5 мг; Препарат следует принимать несколько часов после сеанса диализа.

Требуются пациенты с почечной недостаточностью дозировку корректировки амлодипина.

Амлодипин не поддается диализу. Амлодипин следует использовать с осторожностью у пациентов, которые находятся на диализе.

Во время лечения Hartylom®-AM должен контролировать функцию почек и уровня калия в сыворотке крови. В случае ухудшения приложения почечной функции Hartylu®-AM следует остановить и доза компонентов, необходимых для адекватно приспособления.

Пациенты пожилых людей.

Начальная доза Ramipril должна быть максимально ниже; Дальнейшая доза титрование должна осуществляться медленнее из-за вероятности неблагоприятных реакций. Приложение Hartylu®-AM не рекомендуется у пациентов 75 лет или слишком изнурительных пациентов.

Пожилые пациенты могут быть даны регулярные дозы амлодипина, но при более высоких дозах с осторожностью.

Неблагоприятные реакции.

Неблагоприятные реакции, которые наблюдались при использовании активных ингредиентов отдельно, перечислены в зависимости от частоты возникновения: очень распространены (≥1 / 10), общий (от ≥1 / 100 до <1/10), редко (от ≥1 / 100 000 до <1/100), редкий (от ≥1 / 10 000 до <1/1000), очень редкая (<1/10000) частота не известна (не может быть оценена от имеющихся данных).

Рамиприл:

Из системы крови и лимфатической системы: необычная - эозинофилия; Редкое - уменьшение количества лейкоцитов (включая нейтропению и агранулоцитоз), уменьшение количества эритроцитов, снижение гемоглобина, снижение количества тромбоцитов; Неизвестно - неудача костного мозга, панцитопения, гемолитическая анемия.

Иммунная система: неизвестно - анафилактические и анафилактоидные реакции, повышенные уровни антиядерных антител.

Метаболические расстройства: распространенные - увеличение уровня калия в крови; Редкий: анорексия, снижение аппетита; Неизвестно - уменьшение натрия в крови.

Психиатрические расстройства: необычное - нажатое настроение, беспокойство, нервозность, беспокойство, расстройства сна, включая сонливость; редко - путаница; Неизвестно - нарушите внимание.

Нервная система: общая - головная боль, головокружение; -ВЕРТЬХО РЕЧЕНО, Парестезия, Агевзия, Дисшевзия; редкий - тремор, дисбаланс; Неизвестно - церебральная ишемия, в том числе ишемический инсульт и переходная цереброваскулярная авария, злоупотребление психомоторным, жжением ощущения, Паросяя.

С точки зрения: необычное - размытое зрение, включая размытое зрение; Редкий - конъюнктивит.

Из слушания и баланса: редкость - потерю слуха, звонит в уши.

После сердечно-сосудистой системы: общая - гипотензия, редукция ортостатического кровяного давления, обмороз; Неясная - ишемия миокарда, включая инфаркт стенокардии или миокарда, тахикардия, аритмию, ощущение сердцебиения, периферическое тему, кровоток к лицу; Редкий - стеноз кровеносных сосудов, гипоперфузия, васкулит; Неизвестный - синдром Райноуда.

Респираторная система: общий раздражительный непродумный кашель, бронхит, синусит, одышка; Неясный - бронхоспазм, включая обострение астмы, застой носа.

Из пищеварительного тракта: распространенное воспаление в пищеварительном тракте, расстройства пищеварения, желудочно-кишечное дискомфорт, диспепсия, диарея, тошнота, рвота; -Pankreatyt редко.

Редкий - Глоссит; Неизвестный - грязный стоматит.

Гепатобилиарная система: необычная - возвышение ферментов печени и / или билирубин, сопряженных; Редкость - холестатическая желтуха, гепатоцеллюлярное повреждение; Неизвестно - острая печеночная недостаточность, холестатический или цитолитический гепатит (в изолированных случаях с фатальными последствиями).

Расстройства кожи и подкожной клетки: распространенная сыпь, в том числе макулопопулозни;

Неясный - ангиодиома; В исключительных случаях обструкция дыхательных путей благодаря ангионеме может иметь фатальное последствие; зуд, чрезмерное потоотделение; Редкий - Отвлекательный дерматит, Уравтикария, Онигилиза;

Очень редкость - реакция фоточувствительности; Неизвестный - токсичный эпидермальный некролиз, синдром Стивенс-Джонсона, эритема мультиформной, пемфигу, обострение псориаза, псориатический дерматит, сыпь пемфиеейдна или лихеноидна или энантемы, алопеция.

Из опорно-двигательного аппарата: распространенные судороги, миалгии; -artralhiya необычный.

Система мочи: необычная - нарушение почечной функции, в том числе острая почечная недостаточность, повышенная мощность мочи, ухудшая существующую протеинурию, повышенную мочевину и уровни креатинина.

Репродуктивная система: необычная - переходная эректильная импотенция, снижение либидо; Неизвестно - гинекомастия.

Общие расстройства и административные расстройства площадки в: боль в груди, слабость; Неясный - Пиресья; Редкость - усталость.

Амлодипин

При амлодипине наиболее часто сообщаются побочные эффекты, такие как: сонливость, головокружение, головная боль, пальпитация, промывка, боль в животе, тошнота, отек ног, отек и усталость.

Из системы крови и лимфатической системы: очень редкость - лейкопения, тромбоцитопения.

Метаболические расстройства: необычная - гипергликемия.

Психиатрические расстройства: необычные - изменения настроения (включая беспокойство), бессонницу, депрессия; Редкое - путаница.

Нервная система: общая - головная боль, головокружение, сонливость (особенно в начале лечения); необычный - тремор, нарушения вкуса, обмороз, гипостезия, парестезия; Очень редкость - гипертония, периферическая невропатия.

С точки зрения: необычные - визуальные нарушения (включая диплопию).

Из слушания: необычный - звонит в уши.

После сердечно-сосудистой системы: обыкновенные - сердцебиение в сердце, промывка; Неясная - гипотензия; Очень редкий - инфаркт миокарда, аритмия (включая брадикардию, желудочковую тахикардию и фрибрилляцию предсердита), васкулит.

Респираторная система: необычная - дипноа, ринит; Очень редкий - кашель.

Из пищеварительного тракта: часто - боли в животе, тошнота; Редкость - рвота, диспепсия, злоупотребление перистальсином кишечника (включая диарею и запоры), сухость во рту; Очень редко - панкреатит, гастрит, гиперплазия деживала.

Гепатобилиарная система: очень редкость - желтуха *, гепатит *.

Нарушения кожи и подкожной клетки: необычная - алопеция, пурпура, обесцвечивание кожи, потливость, зуд, сыпь, сыпь; Очень редкий --anhionevrotychnyy отек, эритема мультиформной, вартикарии, отксыпающий дерматит, синдром Стивенс-Джонсона, светочувствительность.

Из Skiletno Musculoskeletal System: общий - набухание лодыжки; Неясная - артралгия, миалгия, мышечные спазмы, боли в спине.

Система мочевыведения: необычное - нарушение мочеиспускания, нокопия, повышенная частота мочеиспускания.

Репродуктивная система: необычная - импотенция, гинекомастия.

Общие расстройства и административные условия сайта по: часто - отек, усталость; не часто -

боль в груди, астения, боль, недомогание.

Лабораторные выводы: необычное - увеличение или уменьшение массы тела;

Очень редко - увеличение ферментов печени. *

* В большинстве случаев с холестаз.

Передозировка.

Рамиприл

Симптомы, вызванные передозировкой ингибиторов ACE, могут включать чрезмерное периферическое вазодилатацию (с выраженной гипотензией, ударом), брадикардией, дисбаланс электролита, почечной недостаточностью. Состояние пациента должно быть тщательно контролируется. Разработаны симптоматическое и поддерживающее лечение. Предлагаемые меры включают первичную детоксикацию (промывание желудка, целевое сорбент) и средства для восстановления гемодинамической устойчивости, включая агонисты назначения, альфа-1-адренергические рецепторы или ангиотензин II (анхиотенщику). Рамиприлат, активный метаболит Рамиприла, плохо выводится из общего циркуляции гемодиализмом.

Амлодипин

Эти случаи преднамеренной передозировки у людей ограничены.

Симптомы. На основании имеющихся данных предполагают, что зарегистрирована тяжелая передозировка к чрезмерному периферической вазодилатации и, возможно, рефлекторной тахикардии к, тяжелой и длительной системной гипотензии, включая кардиогенный шок с летальным исходом.

Уход. Клинически значимая гипотензия из-за передозировки амлодипина требует активных мер лечения, включая частый мониторинг показателей сердечной и дыхательной функции, повышенные положения конечностей и контроля объема кровообращения и диурез. Восстановление сосудистого тона и кровяного давления может быть полезным приложением сосудистых звежувального препарата, если нет противопоказаний для его использования. Для устранения эффектов блокады кальциевого канала может быть эффективным внутривенным глюконатом кальция.

В некоторых случаях это может быть эффективным промыванием желудка. У здоровых добровольцев использование активированного углерода через 2 часа после введения амлодипина 10 мг уменьшало скорость поглощения амлодипина.

Поскольку амлодипин в значительной степени связан с белками крови, эффективность диализа вряд ли.

Применение во время беременности или грудного вскармливания.

Рамиприл

RamiPril не рекомендуется в первом триместре беременности и противопоказан во время второй и третьей триместры беременности.

Эпидемиологические данные относительно риска тератогенности после использования ингибиторов ACE в

I триместр беременности не убедился; Однако мы не можем исключить небольшое увеличение риска. Если продолжается терапия ингибитора ACE, считается необходимой, пациенты, планирующие беременность, необходимо перейти на альтернативный антигипертензивный препарат, который установил профиль безопасности для использования во время беременности. Если с диагностикой беременности лечение ингибиторами ACE следует немедленно остановить, и запущена альтернативная терапия.

Известно, что использование ингибиторов ACE в II и III триместре беременности приводит к тому, что человек фетотоксихнический (снижение почечной функции, олиходрамнион, задержанная окостенение черепа) и неонатальной токсичности (почечная недостаточность, гипотензия, гиперкалиемия). Если ингибитор ACE используется во втором триместре беременности, ультразвуковой рекоменюющуюся почечной функции и черепа. Новорожденные, чьи матери принимали ингибиторы ACE, должны тщательно осматривать гипотензию соответствия, олигурию и гиперкалиемии. Поскольку нет достаточной информации об использовании Рамиприла во время грудного вскармливания, не рекомендуется и предпочтительнее альтернативных процедур, особенно для новорожденного или недоношенного ребенка.

Амлодипин

Беременность.

Использование во время беременности рекомендуется только тогда, когда нет более безопасной альтернативы и когда сам болезнь не имеет большего риска для матери и плода.

Кормление грудью.

Не известно, выделяется ли амлодипин в грудном молоке человека. Решение о продлении / расторжении грудного вскармливания или продолжения / прекращения терапии с амлодипином следует учитывать принять участие в пользу кормления грудью для ребенка и благодаря применению амлодипина для матери.

Учитывая вышеуказанную информацию, используйте препарат Hartyl®-AM во время беременности и лактации противопоказаны.

Дети.

Хартил®-АМ не рекомендується застосовувати дітям через відсутність даних про безпеку та ефективність його застосування цій віковій категорії пацієнтів.

Особливості застосування.

Раміприл.

Пацієнти, у яких існує особливий ризик виникнення артеріальної гіпотензії.

Пацієнти зі значним підвищенням активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. У пацієнтів зі значним підвищенням активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи існує ризик раптового значного зниження артеріального тиску та погіршення функції нирок внаслідок пригнічення АПФ, особливо якщо інгібітор АПФ чи супутній діуретик призначають вперше або вперше підвищують дозу. Суттєвого підвищення активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, яке потребує медичного нагляду, в тому числі постійного контролю артеріального тиску, можна очікувати, наприклад, у пацієнтів:

– з тяжкою артеріальною гіпертензією;

– з декомпенсованою застійною серцевою недостатністю;

– з гемодинамічно значущою перешкодою для притоку або відтоку крові з лівого шлуночка (наприклад зі стенозом аортального або мітрального клапана);

– з однобічним стенозом ниркової артерії при наявності другої функціонуючої нирки;

– у яких існує або може розвинутися нестача рідини або електролітів (включаючи тих, які отримують діуретики);

– із цирозом печінки та/або асцитом;

– яким виконують обширні хірургічні втручання або під час анестезії із застосуванням препаратів, що спричиняють артеріальну гіпотензію.

Як правило, рекомендується провести корекцію дегідратації, гіповолемії або нестачі електролітів до початку лікування (однак у пацієнтів із серцевою недостатністю такі корегуючі заходи слід ретельно зважити з точки зору ризику виникнення перевантаження об'ємом).

Транзиторна або персистувальна серцева недостатність після інфаркту міокарда.

Пацієнти, у яких існує ризик виникнення серцевої або церебральної ішемії у випадку гострої артеріальної гіпотензії. У початковій фазі лікування потрібен особливий медичний нагляд.

Пацієнти літнього віку. Див. розділ «Спосіб застосування та дози».

Хірургічне втручання. Якщо це можливо, то лікування інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту, такими як раміприл, слід припинити за 1 день до проведення хірургічного втручання.

Контроль функції нирок. Функцію нирок потрібно оцінювати до і під час проведення лікування та корегувати дозу, особливо у перші тижні лікування. Особливо ретельний контроль потрібен за пацієнтами з порушенням функції нирок (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Існує ризик погіршення ниркової функції, особливо у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю або після пересадки нирки.

Ангіоневротичний набряк. У пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, включаючи раміприл, спостерігався ангіоневротичний набряк (див. розділ «Побічні реакції»). У випадку розвитку ангіоневротичного набряку прийом препарату Хартил®-АМ слід припинити. Потрібно негайно розпочати невідкладну терапію. Пацієнт повинен знаходитись під медичним наглядом протягом щонайменше 12-24 годин і може бути виписаний після повного зникнення симптомів.

У пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, включаючи раміприл, спостерігався ангіоневротичний набряк кишечнику (див. розділ «Побічні реакції»). Ці пацієнти скаржилися на біль у животі (з нудотою/блюванням або без них).

Анафілактичні реакції під час десенсибілізації. При застосуванні інгібіторів АПФ імовірність виникнення і тяжкість анафілактичних і анафілактоїдних реакцій на отруту комах та інші алергени збільшується. Перед проведенням десенсибілізації слід тимчасово припинити прийом раміприлу.

Гіперкаліємія. У деяких пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, включаючи раміприл, спостерігалося виникнення гіперкаліємії. До групи ризику виникнення гіперкаліємії належать пацієнти із нирковою недостатністю, пацієнти віком від 70 років, пацієнти з неконтрольованим цукровим діабетом, пацієнти, які приймають солі калію, калійзберігаючі діуретики, а також інші активні речовини, що підвищують вміст калію у плазмі крові, або пацієнти із такими станами, як дегідратація, гостра серцева декомпенсація, метаболічний ацидоз. Якщо сумісне застосування вищезазначених препаратів вважається доцільним, то рекомендується регулярно контролювати рівень калію у плазмі крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Нейтропенія/агранулоцитоз. Випадки нейтропенії/агранулоцитозу, а також тромбоцитопенії і анемії спостерігали рідко. Також повідомлялося про пригнічення функції кісткового мозку. З метою виявлення можливої лейкопенії рекомендується контролювати кількість лейкоцитів у крові. Більш частий контроль бажано здійснювати на початку лікування та за пацієнтами з порушеною функцією нирок, супутнім колагенозом (наприклад системним червоним вовчаком або склеродермією) або тими, хто приймає інші лікарські засоби, які можуть спричинити зміни картини крові (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Побічні реакції»).

Етнічні відмінності. Інгібітори АПФ частіше спричиняють ангіоневротичний набряк у пацієнтів негроїдної раси, ніж у представників інших рас. Як і інші інгібітори АПФ, гіпотензивна дія раміприлу може бути менш вираженою у пацієнтів негроїдної раси, порівняно із представниками інших рас. Це може бути обумовлено тим, що у чорношкірих пацієнтів з артеріальною гіпертензією частіше спостерігається артеріальна гіпертензія з низькою активністю реніну.

Кашель. При застосуванні інгібіторів АПФ повідомлялося про виникнення кашлю. Характерним є те, що кашель непродуктивний, тривалий і зникає після припинення терапії. При диференціальній діагностиці кашлю слід пам'ятати про можливість виникнення кашлю, спричиненого інгібіторами АПФ.

Амлодипін.

Безпека та ефективність застосування амлодипіну для купірування гіпертонічного кризу не була встановлена.

Пацієнти з серцевою недостатністю.

Пацієнти з серцевою недостатністю вимагають особливого підходу. У довготривалому, плацебо-контрольованому дослідженні за участю пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю (клас III і IV за класифікацією NYHA) частота випадків набряку легенів була вища в групі, що лікувалася амлодипіном, ніж у групі плацебо, але це не було пов'язано з погіршенням серцевої недостатності.

Застосування хворим з порушенням функції печінки.

У хворих з порушенням функції печінки період напіввиведення амлодипіну збільшується, однак рекомендації щодо дозування препарату поки що не розроблені. З цієї причини застосовувати амлодипін у таких хворих слід з обережністю.

Застосування хворим літнього віку.

У літніх хворих збільшення дози слід проводити з обережністю.

Пацієнти із нирковою недостатністю.

Цій категорії пацієнтів слід застосовувати звичайні дози препарату. Зміни концентрації амлодипіну у плазмі крові не корелюють зі ступенем порушень функцій нирок. Амлодипін не видаляється шляхом діалізу.

Амлодипін не впливає на результати лабораторних досліджень.

Не рекомендується застосовувати амлодипін разом із грейпфрутом або з грейпфрутовим соком, оскільки у деяких пацієнтів біодоступність може бути збільшена, що призведе до посилення гіпотензивного ефекту препарату.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Деякі побічні ефекти (наприклад симптоми зниження артеріального тиску, такі як запаморочення) можуть порушити здатність зосередитися та реагувати, тому це може вплинути на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Ці побічні реакції спостерігалися на початку лікування або при переході з інших препаратів. Після прийому першої дози або при збільшенні дози не рекомендується керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами протягом кількох годин.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Раміприл

Протипоказані комбінації.

Екстракорпоральні методи лікування, які призводять до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями, такі як діаліз або гемофільтрація з певними мембранами з високою гідравлічною проникністю (наприклад, поліакрилонітриловими), а також аферез ліпопротеїнів низької щільності з декстран сульфатом, через підвищений ризик тяжких анафілактоїдних реакцій. Якщо потрібне таке лікування, слід розглянути питання про використання іншого типу діалізної мембрани або іншого класу антигіпертензивних засобів.

Застосовувати з обережністю.

Солі калію, гепарин, калійзберігаючі діуретики та інші активні речовини, що збільшують рівень калію у плазмі крові (включаючи антагоністи ангіотензину ІІ, триметоприм, такролімус, циклоспорин): може виникнути гіперкаліємія, тому необхідний ретельний моніторинг рівня калію у плазмі крові.

Антигіпертензивні препарати (наприклад, діуретики) та інші засоби, які можуть знижувати артеріальний тиск (наприклад, нітрати, трициклічні антидепресанти, анестетики, етанол, баклофен, альфузосин, доксазозин, празозин, тамсулозин, теразозин): можливе посилення ризику артеріальної гіпотензії.

Вазопресорні симпатоміметики та інші речовини (наприклад, ізопротеренол, добутамін, допамін, епінефрин), які можуть зменшувати антигіпертензивний ефект раміприлу: рекомендується контроль артеріального тиску.

Алопуринол, імунодепресанти, кортикостероїди, прокаїнамід, цитостатики та інші речовини, які можуть змінювати кількість клітин крові: підвищена ймовірність гематологічних реакцій.

Солі літію: інгібітори АПФ можуть зменшувати екскрецію літію, і тому може підвищуватися його токсичність. Рекомендується контроль рівня літію у крові.

Антидіабетичні засоби, включаючи інсулін: можливі гіпоглікемічні реакції. Рекомендується контроль рівня глюкози у крові.

Нестероїдні протизапальні засоби та ацетилсаліцилова кислота: можливе зниження антигіпертензивного ефекту раміприлу. Тому сумісне застосування інгібіторів АПФ і нестероїдних протизапальних засобів може призвести до підвищення ризику погіршення функції нирок та збільшення рівня калію в крові.

Амлодипін

Амлодипін безпечний при сумісному застосуванні з тіазидними діуретиками,

β-адреноблокаторами, нітратами тривалої дії, нітрогліцерином, що застосовувався сублінгвально, нестероїдними протизапальними препаратами, антибіотиками та пероральними гіпоглікемічними засобами.

Вплив інших лікарських засобів на амлодипін

Ø Інгібітори CYP3A4: при сумісному застосуванні амлодипіну з інгібітором CYP3A4, еритроміцином, у молодих пацієнтів і дилтіаземом у літніх пацієнтів концентрації амлодипіну у плазмі крові збільшувалися приблизно на 22 % і 50 % відповідно. Проте клінічна значущість цих показників не з'ясована. Неможна виключати той факт, що сильні інгібітори CYP3A4 (наприклад кетоконазол, ітраконазол, ритонавір) можуть підвищувати плазмові концентрації амлодипіну більше, ніж дилтіазем. Амлодипін слід застосовувати з обережністю разом з інгібіторами CYP3A4. Однак про побічні дії, пов'язані з такою взаємодією, не повідомлялося.

Ø Індуктри CYP3A4: дані щодо впливу індукторів CYP3A4 на амлодипін відсутні. Одночасне застосування індукторів CYP3A4 (рифампіцину, препаратів звіробою) може призвести до зниження концентрацій амлодипіну в плазмі. Слід з обережністю застосовувати амлодипін разом з індукторами CYP3A4.

Клінічні дослідження взаємодії показали, що грейпфрутовий сік, циметидин, алюміній/магній (антацид) та силденафіл не впливали на фармакокінетику амлодипіну.

Дантролен (інфузії)

У тварин спостерігалися шлуночкові фібриляції з летальним наслідком та серцево-судинний колапс, що асоціювалися з гіперкаліємією, після застосування верапамілу та дантролену внутрішньовенно. Через ризик розвитку гіперкаліємії рекомендовано уникати застосування блокаторів кальцієвих каналів, таких як амлодипін, схильним до злоякісної гіпертермії пацієнтам та при лікуванні злоякісної гіпертермії.

Вплив амлодипіну на інші лікарські засоби

Амлодипін може посилювати ефект інших антигіпертензивних препаратів.

Клінічні дослідження взаємодії не показали впливу амлодипіну на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину, етанолу, варфарину чи циклоспорину.

Амлодипін не впливає на лабораторні показники.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм дії раміприлу.

Раміприлат, активний метаболіт раміприлу, пригнічує ензим дипептидил-карбоксипептидазу (синоніми: ангіотензинперетворюючий фермент, кініназа II). У плазмі крові та тканинах цей ензим каталізує перетворення ангіотензину І в активну вазоконстрикторну субстанцію ангіотензин ІІ, а також розпад активного вазодилататора брадикініну. Зменшення утворення ангіотензину ІІ та пригнічення розпаду брадикініну призводять до вазодилатації.

Оскільки ангіотензин ІІ також стимулює вивільнення альдостерону, раміприлат сприяє зменшенню секреції альдостерону. Середній показник відповіді на монотерапію інгібіторами АПФ був нижчим у чорношкірих пацієнтів (африканців) з артеріальною гіпертензією (як правило, з низьким рівнем реніну), ніж у білошкірих пацієнтів.

Фармакодинамічна дія.

Застосування раміприлу спричиняє виражене зниження периферичного опору артерій. Загалом, істотних змін ниркового плазмотоку і швидкості клубочкової фільтрації не спостерігалося. Застосування раміприлу пацієнтам з артеріальною гіпертензією призводить до зниження рівня артеріального тиску у горизонтальному і вертикальному положеннях, без компенсаторного підвищення частоти серцевих скорочень.

У більшості пацієнтів початок антигіпертензивної дії одноразової дози раміприлу настає через 1-2 години після перорального застосування препарату. Максимальний ефект після одноразового прийому зазвичай досягається через 3-6 годин після перорального застосування. Антигіпертензивний ефект зберігається протягом 24 годин.

Максимальний антигіпертензивний ефект при тривалому лікуванні раміприлом загалом стає очевидним через 3-4 тижні. Показано, що антигіпертензивний ефект при тривалій терапії утримується протягом 2 років.

Раптове припинення прийому раміприлу не призводить до швидкого і надмірного рикошетного підвищення артеріального тиску

Механізм дії амлодипіну:

Амлодипін пригнічує трансмембранний потік іонів кальцію у клітинах серця та гладких м'язах судин (повільний блокатор кальцієвих канальців або антагоніст іонів кальцію).

Механізм антигіпертензивної дії зумовлений прямим релаксаційним впливом амлодипіну на гладкі м'язи судин, що сприяє зниженню системного периферичного судинного опору.

Точний механізм, за допомогою якого амлодипін усуває стенокардію, до кінця не з'ясований, але він може мати такі дві дії:

1) амлодипін розширює периферичні артеріоли, зменшуючи таким чином загальний периферичний опір (після навантаження).

Оскільки він не спричиняє рефлекторної тахікардії, споживання міокардом енергії і потреба в кисні буде зменшуватися.

2) Завдяки вище описаному механізму дії амлодипін збільшує надходження кисню до міокарда навіть у разі спазму коронарних артерій (стенокардія Принцметала або варіантна стенокардія).

Фармакодинамічні властивості

У хворих на артеріальну гіпертензію разова доза амлодипіну забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску протягом 24 годин у положенні як лежачи, так і стоячи. Завдяки повільному початку дії амлодипін не спричиняє гострої артеріальної гіпотензії.

У хворих на стенокардію застосування амлодипіну 1 раз на добу подовжує загальний час можливого фізичного навантаження, затримує початок нападу стенокардії та подовжує час до істотного пригнічення сегмента ST, знижує частоту нападів стенокардії та зменшує потребу у таблетках гліцерилтринітрату.

Амлодипін не виявляє несприятливого впливу на обмін речовин та ліпіди плазми крові, тому він придатний для лікування хворих на бронхіальну астму, цукровий діабет і подагру.

Фармакокінетика.

Раміприл

Абсорбція

Після перорального прийому раміприл швидко абсорбується з травного тракту: максимальна концентрація раміприлу у плазмі крові досягається протягом 1 години. Враховуючи виведення раміприлу з сечею, ступінь абсорбції становить принаймні 56 %, і на нього істотно не впливає наявність їжі у травному тракті. Біодоступність активного метаболіту раміприлату після перорального прийому раміприлу у дозі 2,5 мг і 5 мг становить 45 %.

Максимальна концентрація у плазмі крові раміприлату, єдиного активного метаболіту раміприлу, досягається через 2-4 години після прийому раміприлу. Рівноважна концентрація раміприлату у плазмі крові в умовах застосування звичайних доз (1 раз на добу) досягається на 4 день лікування.

Розподіл

Зв'язування раміприлу з білками крові становить приблизно 73 %, а раміприлату – 56%.

Метаболізм

Раміприл майже повністю метаболізується до раміприлату, дикетопіперазинового ефіру, дикетопіперазинової кислоти і глюкуронідів раміприлу і раміприлату.

Виведення

Екскреція метаболітів здійснюється переважно нирками.

Зниження концентрації раміприлату у плазмі крові відбувається за декілька фаз. Завдяки потужному насичувальному зв'язуванню з АПФ і повільній дисоціації із ензиму раміприлат характеризується пролонгованою термінальною фазою елімінації при дуже низьких концентраціях у плазмі.

Після прийому багаторазових доз раміприлу ефективний період напіввиведення раміприлату становить 13-17 годин після прийому дози 5-10 мг і довший після прийому нижчих доз 1,25-2,5 мг. Різниця зумовлена насичувальною здатністю ензиму зв'язуватися з раміприлатом.

Після прийому одноразової пероральної дози раміприл і його метаболіт не виявлялися у грудному молоці. Однак ефект багаторазових доз невідомий.

Пацієнти з порушенням функції нирок.

Ниркова екскреція раміприлату знижена у пацієнтів з порушеною функцією нирок, а нирковий кліренс раміприлату пропорційно пов'язаний з кліренсом креатиніну. Це призводить до підвищення плазмових концентрацій раміприлату, які знижуються повільніше, ніж в осіб з нормальною функцією нирок.

Пацієнти з порушенням функції печінки.

У пацієнтів з порушенням функції печінки метаболізм раміприлу до раміприлату сповільнений, що зумовлено зниженою активністю печінкових естераз, а рівні раміприлу у плазмі крові у цих пацієнтів підвищені. Однак, максимальна концентрація раміприлату у цих пацієнтів не відрізнялися від такої в осіб з нормальною функцією печінки.

Амлодипін

Абсорбція

Після прийому внутрішньо амлодипін майже повністю всмоктується, досягаючи максимальної концентрації у плазмі крові через 6-12 годин після прийому. Прийом їжі не впливає на біодоступність препарату. Абсолютна біодоступність становить 64 - 80 %.

Розподіл

Об'єм розподілу становить 21 л/кг маси тіла. Рівноважна концентрація в плазмі крові (5-15 нг/мл) досягається протягом 7-8 днів застосування препарату. У дослідженнях іn vitro було виявлено, що 93-98 % циркулюючого в крові амлодипіну зв'язується з білками плазми крові.

Метаболізм і виведення

Амлодипін активно метаболізується у печінці (майже 90 %) до неактивних похідних піридину. 10 % вихідної сполуки і 60 % неактивних метаболітів виводиться із сечею, 20-25% – з фекаліями.

Зниження концентрації в плазмі має двофазовий характер. Кінцевий період напіввиведення із плазми крові становить близько 35-50 годин з урахуванням прийому препарату 1 раз на добу.

Загальний кліренс становить 7 мл/хв/кг маси тіла (для хворих із масою тіла 60 кг - 25 л/год). У хворих літнього віку – 19 л/год.

Застосування особам літнього віку

Час, необхідний для досягнення максимальної концентрації амлодипіну у плазмі крові, однаковий як у хворих літнього віку, так і в пацієнтів молодшого віку. У людей літнього віку спостерігається тенденція до зниження кліренсу амлодипіну, що призводить до збільшення площі під кривою «концентрація/час» (AUC) та періоду напіввиведення. Було зареєстровано збільшення AUC та періоду напіввиведення препарату у хворих із застійною серцевою недостатністю.

Пацієнти з порушенням функції нирок

Амлодипін інтенсивно метаболізується в неактивні метаболіти. 10 % від початкової сполуки виводиться в незміненому вигляді із сечею. Зміни концентрації амлодипіну в плазмі крові не пов'язані зі ступенем порушення функції нирок. Цих пацієнтів можна лікувати за допомогою звичайної дози амлодипіну. Амлодипін не піддається діалізу.

Пацієнти з порушенням функції печінки.

Період напіввиведення амлодипіну подовжується у пацієнтів з порушеннями функції печінки.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості:

капсули по 2.5 мг/2.5 мг:

тверді желатинові капсули без маркування, що самі закриваються, з непрозорим, тілесного кольору корпусом і непрозорою тілесного кольору кришечкою, заповнені сумішшю гранул та порошку, яка не містить механічних домішок, білого або майже білого кольору, без або майже без запаху;

капсули по 5 мг/5 мг:

тверді желатинові капсули без маркування, що самі закриваються, з непрозорим, світло-бордового кольору корпусом і непрозорою світло-бордового кольору кришечкою, заповнені сумішшю гранул та порошку, яка не містить механічних домішок, білого або майже білого кольору, без або майже без запаху;

капсули по 5 мг/10 мг: тверді желатинові капсули без маркування, що самі закриваються, з непрозорим, світло-рожевого кольору корпусом і непрозорою темно-бордового кольору кришечкою, заповнені сумішшю гранул та порошку, яка не містить механічних домішок, білого або майже білого кольору, без або майже без запаху;

капсули по 10 мг/5 мг:

тверді желатинові капсули без маркування, що самі закриваються, з непрозорим, світло-рожевого кольору корпусом і непрозорою світло-бордового кольору кришечкою, заповнені сумішшю гранул

та порошку, яка не містить механічних домішок, білого або майже білого кольору, без або майже без запаху;

капсули по 10 мг/10 мг:

тверді желатинові капсули без маркування, що самі закриваються, з непрозорим, темно-бордового кольору корпусом і непрозорою темно-бордового кольору кришечкою, заповнені сумішшю гранул та порошку, яка не містить механічних домішок, білого або майже білого кольору, без або майже без запаху.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 30 оС у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 7 капсул у блістері; по 4 блістери або по 8 блістерів у картонній пачці;

або по 10 капсул у блістері; по 3 або по 9 блістерів у картонній пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

ЗАТ Фармацевтичний завод ЕГІС/ EGIS Pharmaceuticals PLC.
    

Місцезнаходження.

1165, м. Будапешт, вул. Бекeньфелді 118-120, Угорщина/

1165, Budapest, Bokenyfoldi ut. 118-120, Hungary.

9900, Угорщина, м. Керменд, вул. Матяш кірай 65/9900, Kormend, Matyas kiraly ut. 65, Hungary