Вы здесь:ГлавнаяКаталог товаровАптечный товар

Назад к списку

КЛИВАС ПЛЮС табл. п/о 20мг+10мг №30

Код товара: 800119

Производитель: Асино Украина (Украина, Киев)

4 600,00 RUB

в наличии

Цена и наличие актуальны на: 29.10.2024

Задать вопрос по этому продукту

Написать жалобу

поиск медикаментов, лекарства, таблеток

Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!

Инструкция

Для медицинского использования лекарственного продукта

Clewas Plus

Clivas Plus

Хранилище:

активные вещества:

10 мг/10 мг: 1 таблетка содержит 10,4 мг розувастатина кальция, что эквивалентно 10,0 мг розувастатина и 10,0 мг эзетимиба;

20 мг/10 мг: 1 таблетка содержит 20,8 мг розувастатина кальция, что эквивалентно 20,0 мг розувастатина и 10,0 мг эзетимиба;

40 мг/10 мг: 1 таблетка содержит 41,6 мг розувастатина кальция, что эквивалентно 40,0 мг розувастатина и 10,0 мг эзетимиба;

Эксципиенты:

Для таблеток 10 мг/10 мг : лактоза, моногидрат; натрий кроссмолоза; Повидон K-29/32; лаурилсульфат натрия; Целлюлозный микрокристаллический 102; HIPROMELOSE 2910; кремниевый диоксид коллоидный безводный; стеарат магния; Opadry beige 02f270003 таблетка (Hipromelose 2910 (E 464); желтый оксид железа (E 172); диоксид титана (E 171); макроголь 4000 (E 1521); TALC (E 553B));

Для таблеток 20 мг/10 мг : лактоза, моногидрат; натрий кроссмолоза; Повидон K-29/32; лаурилсульфат натрия; Целлюлозный микрокристаллический 102; HIPROMELOSE 2910; кремниевый диоксид коллоидный безводный; стеарат магния; Vivacoat PC-2P-308 таблетка (Hipromelose 6 (E 464); диоксид титана (E 171); TALC (E 553B); макроголь 4000 (E 1521); оксид желтого железа (E 172));

Для таблеток 40 мг/10 мг : лактоза, моногидрат; натрий кроссмолоза; Повидон K-29/32; лаурилсульфат натрия; Целлюлозный микрокристаллический 102; HIPROMELOSE 2910; кремниевый диоксид коллоидный безводный; стеарат магния; Opadry White OY-L-28900 (лактоза, моногидрат; гипромелоза 2910 (E 464); диоксид титана (E 171); макроголь 4000 (E 1521)).

Дозировка формы: таблетки, покрытые пленкой.

Основные физико -химические свойства.

10 мг/10 мг: бежевые круглые биконвексные таблетки, покрытые пленкой, с диаметром около 10 мм с тиснением «El 4» с одной стороны;

20 мг/10 мг: желтые круглые таблетки для биконевекса, покрытые пленкой оболочки, диаметром около 10 мм с тиснением «EL 3» с одной стороны;

40 мг/10 мг: белые круглые биконвекские таблетки, покрытые пленкой оболочки, диаметром около 10 мм с тиснением «El 2» с одной стороны.

Фармакотерапевтическая группа. Гиполипидемические агенты. Ингибиторы HMG-CoA-Reductase в сочетании с другими гиполипидемическими агентами; Розувастатин и эзетимиб.

ATH C10B A06.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

Препарат содержит эзетимиб и розувастатин - два гиполипидемических соединения с дополнительными механизмами действия. Это снижает высокий уровень общего холестерина (общего холестерина), липопротеина низкой плотности (холестерин ЛПНП), аполипопротеина В (апо Б), триглицеридов (ТГ) и холестерина не LLDL (не-LILP), и повышает плотность уровня холестерина и не LLDL-холестери (HDL CHD) путем двойного ингибирования поглощения и синтеза холестерина.

Розувастатин

Механизм действия

Розувастатин является селективным и конкурентным ингибитором HMG-CoA-Reductase, ферментом, который регулирует скорость реакции и трансформирует 3-гидрокси-3-метилглютарил коэнзимент A в мевалонат, предшественник холестерина. Основным местом розувастатина является печень, целевой орган для снижения уровня холестерина.

Розувастатин увеличивает количество липопротеинов с низкой плотностью (ЛПНП) на поверхности клеток, усиливая захват и катаболизм ЛПНП и ингибирует синтез печени липопротеинов очень низкой плотности (ЛПНП), что уменьшает общее количество ПДП.

Ezetimib

Механизм действия

Эзетимиб является представителем нового класса липидных веществ, которые избирательно ингибируют поглощение в кишечнике холестерина и привязали стеролы растений. Эзетимиб используется перорально и имеет механизм действия, отличный от других классов лекарств, направляющих холестерин (например, статины, желчные кислоты (смолы), кислые фибраты и статус растений). Молекулярная мишень эзетимиба является носителем Niemann-Pick Cl-Like 1 (NPC1L1), который отвечает за поглощение холестерина и фитостеролов в кишечнике.

Место действия эзетимиба представляет собой границу кисти из тонкой кишки, где он ингибирует поглощение холестерина, уменьшая его проникновение из кишечника в печень. В свою очередь, статины уменьшают синтез холестерина в печени, и вместе эти механизмы обеспечивают дополнительное снижение холестерина. В двухнедельном клиническом исследовании с участием 18 пациентов с гиперхолестеринемией эзетимиб снизил поглощение холестерина на 54 % по сравнению с плацебо.

Фармакодинамические эффекты

Розувастатин снижает высокий уровень холестерина, общий холестерин и триглицериды, а также увеличивает уровень холестерина ЛПВП. Это также снижает уровень APO, HS не LDL, LDL CHD, LDL TG, и повышает уровень APO A-I (см. Таблицу 1). Розувастатин также уменьшает отношение HDL LDL/CCD, общего HS/CC HDL и HDL HDL/HDL и APO B/APO AI.

Таблица 1

Дозо -зависимый эффект у пациентов с первичной гиперхолестеринемией (тип IIA и IIB) (скорректированное среднее изменение в % от начального уровня)

Доза	Не	Чос ЛПНП	Генеральный Худ	HDL	Тг	HC не-LPSH	Апо	AI AI
Плацебо	13	-7	-5	3	-3	-7	-3	0
5 мг	17	-45	-33	13	-35	-44	-38	4
10 мг	17	-52	-36	14	-10	-48	-42	4
20 мг	17	-55	-40	8	-23	-51	-46	5
40 мг	18	-63	-46	10	-28	-60	-54	0

Терапевтический эффект проявляется в течение 1 недели после начала препарата, и после 2 недель лечения эффект составляет 90 % от максимально возможного. Максимальный эффект обычно достигается через 4 недели и поддерживается в будущем.

Ezetimib

Ряд доклинических исследований был проведен при ингибировании поглощения холестерина при ингибировании поглощения холестерина. Эзетимиб ингибировал абсорбцию [ ¹⁴ C] -холестерин, не влияя на абсорбцию триглицеридов, жирных кислот, желчных кислот, прогестерона, этинилэстрадиола или жирорастворимых витаминов A и D.

Эпидемиологические исследования установили прямую пропорциональную зависимость сердечно -сосудистых заболеваний и смертности от уровня общего холестерина и КПК ЛПНП и обратно пропорционально уровню ХПД. Использование эзетимиба вместе со статином эффективно снижает риск сердечно -сосудистых заболеваний у пациентов с коронарной болезнью сердца и АКС.

Одновременное использование розувастатина и эзетимиба

Клиническая эффективность

Цель 6-недельного рандомизированного двойного слепого клинического исследования с параллельными группами состояла в том, чтобы оценить безопасность и эффективность эзетимиба (10 мг), добавленного к постоянной терапии розувастатином, по сравнению с использованием постепенно увеличенного доз розувастатина с 5 до 10 мг. или от 10 до 20 мг (n = 440). Консолидированные данные показали, что использование эзетимиба, добавленного к постоянной терапии розувастатином в дозе 5 мг или 10 мг, снижает уровень холестерина ЛПНП на 21 %. Напротив, доза дозы розувастатина до 10 мг или 20 мг позволила снизить уровень холестерина ЛПНП на 5,7 % (разница между группами 15,2 %, р <0,001).

Отдельное использование схемы эзетимиба плюс розувастатин в дозе 5 мг снижал уровень холестерина ЛПНП больше, чем использование розувастатина при дозе использования розувастатина при дозе 20 мг (разница 17,5 %, р <0,001).

6-недельное рандомизированное исследование было разработано для изучения эффективности и безопасности розувастатина в дозе 40 мг как отдельно, так и в сочетании с эзетимибом в дозе 10 мг для пациентов с высоким риском заболевания ишемической болезни (n = 469). В группе, получающей розувастатин/эзетимиб, гораздо большее число пациентов достигли целевого значения АТФ III холестерина ЛПНП (<100 мг/дл, 94,0 % против 79,1 %, р <0,001), чем в группе монотерапии с розувастатином. Использование розувастатина в дозе 40 мг обеспечило эффективное улучшение атерогенного липидного профиля в этой популяции с высоким риском.

В рандомизированном открытом 12-недельном исследовании уровень снижения ЛПНП в каждой группе лечения (розувастатин 10 мг/эзетимиб 10 мг, розувастатин 20 мг/эзетимиб 10 мг, симвастатин 40 мг/эзетин 10 мг/эзетимиб, симавастатин 80 мг. В группах с низким дозом начальное снижение составило 59,7 %, что значительно превышало результат в комбинациях с низкими дозами симвастатина (55,2 % (р <0,05)). Лечение высокими дозами комбинаций розувастатина снижало холестерин ЛПНП на 63,5 % по сравнению с 57,4 % при использовании высоких доз симвастатина (р <0,001).

Пациенты детства

Европейское агентство по лекарственным продуктам отменило обязательство предоставить исследование по использованию препарата для снижения уровня холестерина во всех подгруппах детских пациентов (см. Раздел «Метод использования и доза» для информации о детях).

Фармакокинетические свойства

Комбинированная терапия с розувастатином и эзетимибусом

Сопутствующее использование 10 мг ровастатина и 10 мг эзетимиба у пациентов с гиперхолестеринемией привело к увеличению розувастатина AUC в 1,2 раза. Фармакодинамическое взаимодействие между розувастатином и эзетимибом не может быть исключено, что может привести к побочным реакциям.

Розувастатин

Поглощение . После перорального введения максимальная концентрация розувастатина в плазме крови достигается примерно через 5 часов. Абсолютная биодоступность составляет около 20 %.

Распределение. Розувастатин широко отражается печенью, которая является основной областью синтеза холестерина и клиренса ТНП ЛПП. Объем распределения розувастатина составляет приблизительно 134 литра. Почти 90 % розувастатина связывается с белками плазмы крови, в основном с альбумином.

Биотрансформация . Только около 10 % розувастатина метаболизируется. Изучение метаболизма in vitro с использованием гепатоцитов человека показало, что розувастатин слегка метаболизируется ферментами системы цитохрома P450. Основным изоферментом, который метаболизирует розувастатин, является CYP2C9. Вместо этого изоферменты 2C19, 3A4 и 2D6 менее активны. Основными идентифицированными метаболитами розувастатина являются N-дискметил и лактоновые метаболиты. N-Dymethyl на 50 % менее активен, чем розувастатин, а метаболиты лактона являются фармакологически неактивными. Доля розувастатина составляет более 90 % циркулирующей активности ингибитора HMG-CoA-Reductase.

Снятие . Около 90 % дозы розувастатина выводится без изменений с фекалиями (состоит из поглощенного и не втянутого активного вещества), а около 5 % выделяется без изменений с мочой. Половина плазмы крови составляет приблизительно 19 часов. Половина жизни не увеличивается с розувастатином в высоких дозах. Среднее геометрическое значение клиренса плазмы составляет приблизительно 50 л/ч (коэффициент вариации 21,7 %).

Как и другие ингибиторы HMG-CoA-Reductase, розувастатин входит в печень с участием мембранного конвейера OATP-C. Этот конвейер играет важную роль в устранении печени розувастатина.

Линеаризм . Системное воздействие розувастатина увеличивается пропорционально дозе. Изменения в фармакокинетических параметрах розувастатина после повторного использования в ежедневной дозе не наблюдались.

Отдельные популяции

Возраст и пол . Возраст и пол пациента не оказали клинически значимого влияния на фармакокинетику розувастатина у взрослых. Воздействие на детей и подростков с гетерозиготной гиперхолестеринемией семейства аналогично или ниже, чем у взрослых пациентов с дислипидемией (см. У детей ниже).

Раса . Результаты фармакокинетических исследований показывают, что у людей азиатского происхождения (японского, китайского, филиппин, вьетнамцев и корейцев) по сравнению с европейскими лицами, примерно в 2 раза увеличивается медиана AUC и C _Max Rosuvastatin; Индийцы имеют примерно в 1,3 раза больше средних значений AUC и C _Max .

Фармакокинетический анализ популяции не выявил клинически значимых различий в фармакокинетике между группами пациентов, предупреждающих кавказские и не -ротационные расы.

Нарушенная почечная функция . Во время исследования с участием пациентов с различной степенью нарушений почки почек легкой или умеренной тяжести, концентрации рувастатина в плазме или его метаболит N-дисстметил не влияли на концентрации в плазме. У пациентов с тяжелой почечной дисфункцией (клиренс креатинина <30 мл/мин) концентрация розувастатина в плазме крови увеличивалась в 3 раза, и концентрация N-дисметил-9 раз по сравнению с показателями у здоровых добровольцев.

Концентрация розувастатина в плазме у равновесия у пациентов, перенесших гемодиализ, примерно на 50 % выше, чем концентрация у здоровых добровольцев.

Нарушенная функция печени . В исследовании, в котором приняли участие пациенты с различной степенью нарушной функции печени, нет никаких признаков повышенного влияния розувастатина на пациентов с оценкой 7 или ниже на напиток для детей. Тем не менее, у двух пациентов с точками 8 и 9 по шкале ребенка - PYU, системное воздействие наблюдалось по меньшей мере 2 раза по сравнению с пациентами с более низкими точками по шкале напитков.

Нет опыта использования препарата у пациентов с оценкой выше 9 по шкале ребенка - напитка.

Генетический полиморфизм. Удаление ингибиторов HMG-CoA-Reductase, включая розувастатин, происходит с участием белков OATP1B1 и BCRP. Пациенты с генетическим полиморфизмом SLCO1B1 (OATP1B1) и/или ABCG2 (BCRP) имеют риск повышенного влияния розувастатина. Полиморфизм SLCO1B1 с.521CC и ABCG2 P.421AA связаны с розувастатином с более высоким воздействием (AUC) по сравнению с генотипами SLCO1B1 C.521TT или ABCG2 C.421CC. Специфическое генотипирование обычно не используется в клинической практике, но пациентам, имеющим эти типы полиморфизма, рекомендуется более низкая ежедневная доза розувастатина/эзетимиба.

Пациенты детства . В двух исследованиях фармакокинетики розувастатин (в дозировке таблеток) с участием детей с гетерозиготным семейством гиперхолестеринемии в возрасте 10-17 лет или 6-17 лет (214 пациентов) было одинаковым или более низким воздействием у взрослых пациентов. Влияние розувастатина было предсказуемым для дозы и времени в течение 2-летнего периода.

Ezetimib

Поглощение. После перорального введения эзетимиб быстро поглощается и активно конъюгирует с образованием фармакологически активного фенольного глюкуронида (эзетимиб-глюкуронид). Средняя максимальная концентрация в плазме (C _MACH ) глюкуронида эзетимибу достигается через 1-2 часа и эзетимиб-после 4–12 часов. Абсолютная биодоступность эзетимиба не может быть определена, поскольку это соединение практически нерастворимо в водных средах, подходящих для инъекции.

Одновременное потребление пищи (с низким или высоким содержанием жира) не влияет на биодоступность перорального эзетимиба. Эзетимиб может быть взят независимо от потребления пищи.

Распределение. Этимиб и эзетимиб-глюкуронид связываются с белками плазмы человека на 99,7 % и 88-92 % соответственно.

Биотрансформация . Метаболизм эзетимиба происходит в тонкой кишке и печени путем конъюгации глюкуронидов (реакция фазы II) с последующей экскрецией желтой. Минимальный метаболизм оксида (реакция фазы I) наблюдался во всех исследованиях. Эзетимиб и эзетимиб-глюкуронид являются основными веществами, определенными в плазме крови, составляя приблизительно 10-20 % и 80-90 % общего содержания препарата в плазме крови, соответственно. Эзетимиб и эзетимиб-глюкуронид медленно выделяются из плазмы крови во время рециркуляции кишечника. Период полураспада эзетимиба и эзетимиб-глюкуронида составляет около 22 часов.

Снятие . После перорального введения 20 мг ¹⁴ C-Ezetimib добровольцы в доле общего эзетимиба составляли около 93 % от общей радиоактивности в плазме крови. Приблизительно 78 % и 11 % принятой радиоактивной дозы были отозваны с фекалиями и мочой, соответственно, в течение 10 дней. Через 48 часов в плазме крови не наблюдалось измеренных уровней радиоактивности.

Отдельные популяции

Возраст и пол . У пожилых пациентов (65 лет) концентрация общего эзетимиба в плазме примерно в два раза превышает, что у молодых пациентов (18-45 лет). У пожилых пациентов и молодых пациентов, получающих эзетимиб, снижение уровня ИБС и профиля безопасности ЛПНП и профиль безопасности сопоставимы. Поэтому для пожилых людей не требуется корректировка дозы. У женщин концентрация общего эзетимиба в плазме немного превышает (приблизительно 20 %) у мужчин. У мужчин и женщин, получающих эзетимиб, снижение уровня CDC и профиля безопасности сопоставимы. Следовательно, пол пациента не является основой для корректировки дозы препарата.

Нарушенная почечная функция . После применения одной дозы 10 мг эзетимиба у пациентов с тяжелой болезнью почек (n = 8; средний клиренс креатинина ≤ 30 мл/мин/1,73 м ² ) среднее значение AUC общего эзетимиба увеличилось примерно на 1,5 раза по сравнению с индикатором У здоровых добровольцев (n = 9). Этот результат не считается клинически значимым. Пациенты с нарушением корректировки дозы не требуются.

В этом исследовании один пациент (который получал много лекарств, включая циклоспорин после трансплантации почк, включая циклоспорин), было воздействием общего эзетимиба в 12 раз.

Нарушенная функция печени . После применения одной дозы 10 мг эзетимиба у пациентов с нарушением функции печени (5 или 6 точек на детей - пух -пу) среднее значение AUC общего эзетимиба увеличилось примерно на 1,7 раза по сравнению с индикатором у здоровых добровольцев. Во время 14-дневного исследования, в ходе которого эзетимиб использовался в дозе 10 мг в день, у пациентов с нарушением функции печени умеренной севевой 1-й 1-й и на 14-й день по сравнению со здоровыми добровольцами. Пацієнтам з порушенням функції печінки легкого ступеня тяжкості коригування дози не потрібне. Через невідомий вплив посиленої експозиції езетимібу пацієнтам з порушенням функції печінки помірного або тяжкого ступеня тяжкості (> 9 балів за шкалою Чайлда – П'ю) не рекомендується застосовувати препарат.

Пацієнти дитячого віку . У дітей віком ≥ 6 років та дорослих фармакокінетичні показники езетимібу є подібними. Дані щодо фармакокінетики у дітей віком < 6 років відсутні. Досвід клінічного застосування дітям та підліткам включає пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією та ситостеролемією.

Клинические характеристики.

Индикация.

Первинна гіперхолестеринемія

Препарат Клівас ^® Плюс показаний як допоміжна терапія до дієти для лікування первинної гіперхолестеринемії (типу ІІа, в тому числі із гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією) у дорослих пацієнтів, у яких достатній контроль захворювання досягається одночасним застосуванням розувастатину та езетимібу як монокомпонентних препаратів в тих самих дозах, які містить фіксована комбінація.

Профілактика серцево-судинних захворювань

Клівас ^® Плюс показаний для замісної терапії дорослих пацієнтів, стан яких належним чином контролюється за допомогою супутнього застосування розувастатину та езетимібу як окремих препаратів у тих самих дозах, що входять до складу комбінованого препарату, з метою зниження ризику розвитку серцево-судинних захворювань у пацієнтів з ішемічною хворобою серця (ІХС) та гострим коронарним синдромом (ГКС) в анамнезі.

Противопоказание.

Гіперчутливість до діючої речовини (розувастатину, езетимібу) або до будь-якої з допоміжних речовин препарату.

Захворювання печінки в активній фазі, у тому числі стійке підвищення сироваткових рівнів трансаміназ невідомої етіології та підвищення сироваткового рівня будь-якої трансамінази більше ніж у 3 рази від верхньої межі норми (ВМН) (див. розділ «Особливості застосування»).

Вагітність, годування груддю. Препарат протипоказаний жінкам репродуктивного віку, які не використовують належні засоби контрацепції (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Тяжке порушення функції нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв).

Міопатія (див. розділ «Особливості застосування»).

Одночасне застосування з комбінацією софосбувір/велпатасвір/воксилапревір (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Супутня терапія циклоспорином (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Пацієнтам з факторами ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу застосування дози 40 мг/10 мг протипоказане. До таких факторів належать:

порушення функції нирок помірної тяжкості (кліренс креатиніну < 60 мл/хв);
гіпотиреоз;
спадкові м'язові захворювання в особистому чи сімейному анамнезі;
наявність в анамнезі токсичного впливу на м'язи, спричиненого іншими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази або фібратами;
зловживання алкоголем;
ситуації, у яких може виникати підвищення рівня лікарського засобу в плазмі крові;
азіатське походження пацієнта;
супутнє застосування фібратів (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Особливості застосування»).

Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействий.

Пов'язані з розувастатином

Вплив супутніх препаратів на розувастатин

Інгібітори транспортних білків

Розувастатин є субстратом для деяких транспортних білків, в тому числі печінкового транспортера захоплення ОАТР1В1 та ефлюксного транспортера BCRP. Одночасне застосування розувастатину із лікарськими засобами, що пригнічують ці транспортні білки, може призводити до підвищення концентрації розувастатину в плазмі крові та збільшення ризику міопатії (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», таблицю 2).

Тикагрелор

Тикагрелор може спричинити ниркову недостатність і впливати на ниркову екскрецію розувастатину, збільшуючи ризик його накопичення. У деяких випадках одночасний прийом тикагрелору та розувастатину призводив до зниження функції нирок, підвищення рівня креатинфосфокінази (КФК) і рабдоміолізу. При одночасному застосуванні тикагрелору та розувастатину рекомендується контролювати функцію нирок та рівень КФК.

Циклоспорин

При одночасному застосуванні розувастатину та циклоспорину значення AUC розувастатину були в середньому приблизно у 7 разів вищими, ніж ті, що спостерігалися у здорових добровольців (див. таблицю 2). Розувастатин протипоказаний пацієнтам, які одночасно отримують циклоспорин (див. розділ «Протипоказання»).

Одночасне застосування розувастатину та циклоспорину не впливало на концентрацію циклоспорину в плазмі крові.

Інгібітори протеази

Хоча точний механізм взаємодії невідомий, одночасне застосування інгібіторів протеази може значно збільшувати експозицію розувастатину (див. таблицю 2). Наприклад, у дослідженні фармакокінетики одночасне застосування 10 мг розувастатину та комбінованого лікарського засобу, що містив два інгібітори протеази (300 мг атазанавіру/100 мг ритонавіру), у здорових добровольців супроводжувалося підвищенням AUC та C _max розувастатину приблизно в 3 та 7 разів відповідно. Odnonoчcone -astosuvannayry -worhoovatatynue зyastatinue з o oglaydi na o oчkuvane зrostannannane Вувана » 2).

Гемфіброзил та інші ліпідознижувальні засоби

Одночасне застосування розувастатину та гемфіброзилу призводить до збільшення значень C _max та AUC розувастатину удвічі (див. розділ «Особливості застосування»).

Зважаючи на дані спеціальних досліджень, фармакокінетично значущої взаємодії з фенофібратом не очікується, однак можлива фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та ліпідознижувальні дози (≥ 1 г/добу) ніацину (нікотинової кислоти) збільшують ризик міопатії при супутньому застосуванні з інгібіторами ГМГ-КоА, ймовірно, за рахунок того, що вони можуть спричиняти міопатію, коли їх застосовують окремо. Доза 40 мг протипоказана при супутньому застосуванні фібратів (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).Таким пацієнтам також слід починати терапію розувастатином з дози 5 мг.

Езетиміб

Одночасне застосування 10 мг розувастатину та 10 мг езетимібу у пацієнтів із гіперхолестеринемією призводило до зростання AUC розувастатину в 1,2 раза (див. таблицю 2). Не можна виключити фармакодинамічну взаємодію між розувастатином та езетимібом, що може призвести до виникнення побічних реакцій (див. розділ «Особливості застосування»).

Антациди

Одночасне застосування розувастатину з суспензією антацидів, що містить алюміній та магнію гідроксид, призвело до зниження концентрації розувастатину в плазмі крові приблизно на 50 %. Цей ефект був менш виражений, коли антацид застосовували через 2 години після розувастатину. Клінічна значущість цієї взаємодії не вивчалась.

Еритроміцин

Одночасне застосування розувастатину та еритроміцину призводило до зниження AUC розувастатину на 20 %, а Cmax — на 30 %. Така взаємодія може бути зумовлена посиленням перистальтики кишечнику внаслідок дії еритроміцину.

Ферменти цитохрому Р450

Результати досліджень in vitro та in vivo свідчать, що розувастатин не є інгібітором чи індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Крім того, розувастатин є слабким субстратом цих ізоферментів. Тому не очікується взаємодій в результаті метаболізму, пов'язаного з ферментами цитохрому Р450. Не спостерігалось клінічно значущих взаємодій між розувастатином та флуконазолом (інгібітором CYP2C9 та CYP3A4) або кетоконазолом (інгібітором CYP2A6 та CYP3A4).

Взаємодії, що вимагають корекції дози розувастатину (див. також таблицю 2)

При необхідності застосування розувастатину з іншими лікарськими засобами, здатними підвищувати експозиції розувастатину, дозу розувастатину потрібно скоригувати. Якщо очікується, що експозиція лікарського засобу (AUC) зросте приблизно в 2 або більше разів, застосування розувастатину слід починати з дози 5 мг один раз на добу. Максимальну добову дозу розувастатину слід скоригувати таким чином, щоб очікувана експозиція розувастатину не перевищувала експозицію, що відзначається при прийомі дози 40 мг/добу без застосування лікарських засобів, що взаємодіють із розувастатином; наприклад, при застосуванні з гемфіброзилом доза розувастатину становитиме 20 мг (збільшення експозиції в 1,9 раза), при застосуванні із комбінацією ритонавір/атазанавір – 10 мг (збільшення в 3,1 раза).

Якщо лікарський засіб збільшує AUC розувастатину менш, ніж у 2 рази, початкову дозу зменшувати не потрібно, але слід дотримуватися обережності при збільшенні дози розувастатину до понад 20 мг.

Таблица 2

Вплив супутніх лікарських засобів на експозицію розувастатину (AUC; у порядку зменшення величини) за опублікованими даними клінічних досліджень

Збільшення AUC розувастатину в 2 рази або більше ніж у 2 рази
Режим дозування лікарського засобу, що взаємодіє	Режим дозування розувастатину	Зміни AUC розувастатину*
Софосбувір/велпатасвір/воксилапревір (400 мг/100 мг/100 мг) + воксилапревір (100 мг) один раз на добу протягом 15 днів	10 мг, одноразова доза	↑ 7,4 раза
Циклоспорин від 75 мг двічі на добу до 200 мг двічі на добу, 6 місяців	10 мг один раз на добу, 10 днів	↑ 7,1 раза
Даролутамід 600 мг двічі на добу, 5 днів	5 мг, одноразова доза	↑ 5,2 раза
Регорафеніб 160 мг один раз на добу, 14 днів	5 мг, одноразова доза	↑ 3,8 раза
Атазанавір 300 мг/ритонавір 100 мг один раз на добу, 8 днів	10 мг, одноразова доза	↑ 3,1 раза
Велпатасвір 100 мг один раз на добу	10 мг, одноразова доза	↑ 2,7 раза
Омбітасвір 25 мг/паритапревір 150 мг/ ритонавір 100 мг один раз на добу/ дасабувір 400 мг двічі на добу, 14 днів	5 мг, одноразова доза	↑ 2,6 раза
Гразопревір 200 мг/елбасвір 50 мг один раз на добу, 11 днів	10 мг, одноразова доза	↑ 2,3 раза
Глекапревір 400 мг/пібрентасвір 120 мг один раз на добу, 7 днів	5 мг один раз на добу, 7 днів	↑ 2,2 раза
Лопінавір 400 мг/ритонавір 100 мг двічі на добу, 17 днів	20 мг один раз на добу, 7 днів	↑ 2,1 раза
Клопідогрель 300 мг, потім 75 мг через 24 години	20 мг, одноразова доза	↑ 2 рази
Гемфіброзил 600 мг двічі на добу, 7 днів	80 мг, одноразова доза	↑ 1,9 раза
Збільшення AUC розувастатину менше ніж у 2 рази
Режим дозування лікарського засобу, що взаємодіє	Режим дозування розувастатину	Зміни AUC розувастатину*
Елтромбопак 75 мг один раз на добу, 5 днів	10 мг, одноразова доза	↑ 1,6 раза
Дарунавір 600 мг/ритонавір 100 мг двічі на добу, 7 днів	10 мг один раз на добу, 7 днів	↑ 1,5 раза
Типранавір 500 мг/ритонавір 200 мг двічі на добу, 11 днів	10 мг, одноразова доза	↑ 1,4 раза
Дронедарон 400 мг двічі на добу	Неизвестный	↑ 1,4 раза
Ітраконазол 200 мг один раз на добу, 5 днів	10 мг, одноразова доза	↑ 1,4 раза **
Езетиміб 10 мг один раз на добу, 14 днів	10 мг один раз на добу, 14 днів	↑ 1,2 раза **
Зниження AUC розувастатину
Режим дозування лікарського засобу, що взаємодіє	Режим дозування розувастатину	Зміни AUC розувастатину*
Еритроміцин 500 мг чотири рази на добу, 7 днів	80 мг, одноразова доза	↓ 20 %
Байкалін 50 мг тричі на добу, 14 днів	20 мг, одноразова доза	↓ 47 %

* Дані, представлені як зміна в х разів, являють собою співвідношення між застосуванням розувастатину у комбінації та окремо. Дані, представлені у вигляді % зміни, являють собою % різниці відносно показників при застосуванні розувастатину окремо.

Збільшення позначено значком ↑, зменшення – ↓.

** Було проведено кілька досліджень взаємодії при різних дозах розувастатину, в таблиці 2 подано найбільш значуще співвідношення.

Лікарські засоби/ комбінації, які не мали клінічно значущого впливу на показник AUC розувастатину при одночасному застосуванні: алеглітазар 0,3 мг протягом 7 днів; фенофібрат 67 мг 3 рази на добу, 7 днів; флуконазол 200 мг 1 раз на добу, 11 днів; фозампренавір 700 мг / ритонавір 100 мг 2 рази на добу, 8 днів; кетоконазол 200 мг 2 рази на добу, 7 днів; рифампін 450 мг 1 раз на добу, 7 днів; силімарин 140 мг 3 рази на добу, 5 днів.

Вплив розувастатину на супутні лікарські засоби

Антагоністи вітаміну К . Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, на початку лікування або при підвищенні дози розувастатину одночасне застосування антагоністів вітаміну К (наприклад варфарину або іншого кумаринового антикоагулянту) може призвести до збільшення міжнародного нормалізованого відношення (МНВ). Припинення застосування або зниження дози розувастатину може призвести до зменшення МНВ. У таких ситуаціях бажано здійснювати відповідний контроль МНВ.

Пероральні контрацептиви/ гормонозамісна терапія (ГЗТ) . Одночасне застосування розувастатину та пероральних контрацептивів призводило до підвищення AUC етинілестрадіолу та норгестрелу на 26 % та 34 % відповідно. При підборі дози пероральних контрацептивів слід враховувати такі підвищення плазмових рівнів лікарських засобів. Немає даних щодо фармакокінетики препаратів у пацієнтів, які одночасно отримують розувастатин та ГЗТ, тому не можна виключити вплив розувастатину на фармакокінетику ГЗТ. Однак зазначена комбінація широко застосовувалася жінкам в рамках клінічних досліджень і переносилася добре.

Інші лікарські засоби

Дигоксин

За даними спеціальних досліджень клінічно значущої взаємодії із дигоксином не очікується.

Фузидова кислота

Дослідження взаємодії розувастатину з фузидовою кислотою не проводилися. Ризик розвитку міопатії, включаючи рабдоміоліз, може зростати при одночасному застосуванні фузидової кислоти системної дії зі статинами. Механізм цієї взаємодії (фармакодинамічний, фармакокінетичний чи обидва) поки невідомий. Повідомлялось про розвиток рабдоміолізу (включно з летальними наслідками) у пацієнтів, які отримували цю комбінацію.

Якщо виникає необхідність у застосуванні фузидової кислоти системної дії, терапію розувастатином слід припинити на весь період лікування фузидовою кислотою (див. також розділ «Особливості застосування»).

Пов'язані з езетимібом

У доклінічних дослідженнях було показано, що езетиміб не індукує ферменти цитохрому Р450, що метаболізують препарат. Не спостерігалося клінічно значущих фармакокінетичних взаємодій між езетимібом та препаратами, які, як відомо, метаболізуються цитохромами P450 1A2, 2D6, 2C8, 2C9 та 3A4 або N-ацетилтрансферазою.

У клінічних дослідженнях взаємодій під час одночасного застосування езетиміб не впливав на фармакокінетику дапсону, декстрометорфану, дигоксину, пероральних контрацептивів (етинілестрадіолу і левоноргестрелу), гліпізиду, толбутаміду або мідазоламу. При одночасному прийомі з езетимібом циметидин не впливав на біодоступність езетимібу.

Антациди

Одночасне застосування антацидів знижувало швидкість всмоктування езетимібу, але не впливало на його біодоступність. Таке зниження швидкості всмоктування не вважається клінічно значущим.

Холестирамін

Одночасне застосування холестираміну зменшувало середнє значення площі під кривою (AUC) загального езетимібу (езетиміб + езетимібу глюкуронід) приблизно на 55 %. Ця взаємодія може зумовити поступове зниження рівня холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ХС ЛПНЩ), спричинене додаванням езетимібу до холестираміну (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Фібрати

Лікарі повинні пам'ятати про можливий ризик розвитку жовчнокам'яної хвороби та захворювання жовчного міхура у пацієнтів, які отримують фенофібрат та езетиміб (див. розділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції»). У разі виникнення підозри на жовчнокам'яну хворобу у пацієнта, який отримує езетиміб та фенофібрат, слід виконати обстеження жовчного міхура і припинити таку терапію (див. розділ «Побічні реакції»). Одночасне застосування фенофібрату або гемфіброзилу помірно підвищувало загальну концентрацію езетимібу (приблизно в 1,5 та 1,7 раза відповідно).

Одночасне застосування езетимібу з іншими фібратами не вивчалось.

Фібрати можуть посилити екскрецію холестерину в жовч, що призводить до розвитку жовчнокам'яної хвороби. У дослідженнях на тваринах езетиміб іноді підвищував рівень холестерину в жовчі жовчного міхура, але не у всіх видів. Не можна виключити літогенний ризик, пов'язаний із терапевтичним застосуванням езетимібу.

Статини

При одночасному застосуванні езетимібу з аторвастатином, симвастатином, правастатином, ловастатином, флувастатином або розувастатином не було виявлено клінічно значущих фармакокінетичних взаємодій.

Циклоспорин

У дослідженні за участю восьми пацієнтів після трансплантації нирки із кліренсом креатиніну > 50 мл/хв, які отримували стабільні дози циклоспорину, однократна доза 10 мг призвела до збільшення в 3,4 раза (від 2,3 до 7,9 раза) середнього значення AUC загального езетимібу порівняно з відповідним показником у здорових учасників контрольної групи, які отримувала езетиміб окремо, у іншому дослідженні (n = 17). В іншому дослідженні у пацієнта після трансплантації нирки з тяжкою нирковою недостатністю, який отримував циклоспорин та багато інших препаратів, експозиція загального езетимібу у 12 разів перевищувала таку у контрольних учасників, які отримували лише езетиміб. У перехресному дослідженні з двома періодами, у якому взяли участь 12 здорових добровольців, щоденне застосування 20 мг езетимібу протягом 8 днів та одноразовий прийом циклоспорину в дозі 100 мг на 7-й день призвели до збільшення AUC циклоспорину в середньому на 15 % (у діапазоні від зниження на 10 % до підвищення на 51 %) порівняно із застосуванням лише циклоспорину у дозі 100 мг однократно. Контрольоване дослідження впливу езетимібу при його одночасному застосуванні з циклоспорином на експозицію циклоспорину у пацієнтів після трансплантації нирки не проводилось. Слід бути обережними, починаючи прийом езетимібу з циклоспорином. Слід контролювати концентрацію циклоспорину у пацієнтів, які отримують езетиміб та циклоспорин (див. розділ «Особливості застосування»).

Антикоагулянти

Одночасне застосування езетимібу (10 мг один раз на добу) не впливало на біодоступність варфарину та протромбіновий час у дослідженні за участю дванадцяти здорових дорослих чоловіків. Однак у період післяреєстраційного застосування повідомлялось про підвищення МНВ у пацієнтів, які приймали езетиміб одночасно з варфарином або флуїндіоном. У разі одночасного застосування комбінації розувастатин/езетиміб з варфарином, іншим кумариновим антикоагулянтом або флуїндіоном слід належним чином контролювати МНВ (див. розділ «Особливості застосування»).

Дети

Дослідження взаємодії проводилися лише за участю дорослих. Ступінь взаємодії лікарських засобів у дітей невідомий.

Особенности приложения.

Повідомлялося про кілька випадків дебюту міастенії гравіс, спровокованої застосуванням статинів або загострення вже існуючої міастенії гравіс або очної форми міастенії (див. розділ «Побічні реакції»). У разі погіршення симптомів застосування лікарського засобу Клівас ^® Плюс слід припинити. Повідомлялося про розвиток рецидиву міастенії при повторному застосуванні того чи іншого статину.

Вплив на нирки

Протеїнурія, виявлена у результаті аналізу за тест-смужками та переважно канальцевого походження, спостерігалася у пацієнтів, які лікувалися вищими дозами розувастатину, зокрема 40 мг, і у більшості випадків була тимчасовою або переривчастою. Протеїнурія не була передвісником гострої або прогресуючої хвороби нирок (див. розділ «Побічні реакції»). Частота повідомлень про серйозні явища з боку нирок у постмаркетингових дослідженнях вища при застосуванні дози 40 мг. У пацієнтів, які приймають лікарський засіб у дозі 40 мг, слід регулярно перевіряти функцію нирок.

Вплив на скелетні м'язи

Ураження скелетних м'язів, наприклад міалгія, міопатія та рідко рабдоміоліз, спостерігались у пацієнтів при застосуванні розувастатину та езетимібу, зокрема у дозах > 20 мг. Дуже рідко випадки рабдоміолізу відзначалися при застосуванні езетимібу у комбінації з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Не можна виключати можливість фармакодинамічної взаємодії (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), а тому, таку комбінацію слід застосовувати з обережністю.

Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота повідомлень про випадки рабдоміолізу, пов'язаного із застосуванням розувастатину, у постмаркетинговий період була вищою у разі застосування дози 40 мг.

При підозрі на міопатію, що проявляється симптомами з боку м'язів або підвищенням рівня креатинкінази більше, ніж у 10 разів від верхньої межі норми, слід негайно припинити прийом лікарського засобу та будь-якого іншого препарату, який пацієнт приймає одночасно. Усіх пацієнтів, які починають лікування препаратом, діючими речовинами якого є езетиміб у комбінації з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, потрібно поінформувати про ризик виникнення міопатії та необхідність терміново повідомляти про появу болю у м'язах, млявості або слабкості нез'ясованої етіології.

Ведь, «Улучшение»- это улучшение СОБЕБСТВО, КОМАТИТИТАЦИЯ. ) Під час подальшого спостереження із середньою тривалістю 6 років частота виникнення міопатії становила 0,2 % при застосуванні комбінації езетиміб/симвастатин і 0,1 % при застосуванні симвастатину, а міопатія визначалася як слабкість або біль у м'язах невідомої етіології з рівнем креатинкінази в сироватці крові, у ≥ 10 разів від ВМН, або з рівнем креатинкінази при двох послідовних обстеженнях, у ≥ 5 і ˂ 10 разів від ВМН. А. Ататину, пружизнь В Сировот В МНЕ, з ПЕРЕДЕЛЯ osphylah abo ruvnem -kreankhhinaзi ≥ 10000 мк. Полем

У ході клінічних досліджень за участю понад 9000 пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю, які були рандомізовані для отримання комбінації езетимібу 10 мг зі статином 20 мг на добу (n = 4650) або плацебо (n = 4620) (середній період спостереження 4,9 року), кількість випадків міопатії становила 0,2 % при застосуванні езетимібу в комбінації із симвастатином та 0,1 % при застосуванні плацебо (див. розділ «Побічні реакції»).

Рівень креатинкінази

Рівень креатинкінази (КК) не слід вимірювати після значного фізичного навантаження або за наявності правдоподібної альтернативної причини підвищення рівня КК, яка може заважати інтерпретації результатів.

Якщо вихідний рівень КК значно підвищений (> 5 × ВМН), протягом 5–7 днів необхідно зробити додатковий підтверджувальний аналіз. Якщо результат повторного аналізу підтверджує вихідний рівень > 5 × ВМН, лікування не слід розпочинати.

Перед початком лікування

Слід з обережністю призначати комбінацію розувастатин/езетиміб та інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази пацієнтам, які мають фактори ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу. До таких факторів належать:

порушення функції нирок;
наявність спадкових м'язових захворювань в особистому або сімейному анамнезі;
наявність в анамнезі токсичного впливу на м'язи, спричиненого іншими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази або фібратами;
зловживання алкоголем;
вік > 70 років;
ситуації, що можуть призвести до підвищення рівня препарату в плазмі крові (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Фармакокінетика»);
супутнє застосування фібратів.

У таких пацієнтів слід зважити ризики, пов'язані з лікуванням, порівняно з очікуваною користю та рекомендується проводити клінічний моніторинг. Якщо вихідний рівень КК значно підвищений (> 5 × ВМН), лікування не слід починати.

Во время лечения

Пацієнтів слід попередити про необхідність негайно повідомляти про незрозумілого походження м'язовий біль, м'язову слабкість або судоми, особливо якщо вони супроводжуються нездужанням або лихоманкою. У таких пацієнтів слід визначити рівень КК. Слід припинити лікування, якщо рівень КК значно підвищений (> 5 × ВМН) або якщо м'язові симптоми тяжкі та спричиняють дискомфорт у повсякденному житті (навіть якщо рівні КК ≤ 5 × ВМН). Якщо симптоми минають і рівень КК повертається до норми, можна розглянути питання про повторне призначення розувастатину або альтернативного інгібітора ГМГ-КоА-редуктази у мінімальній дозі та під ретельним контролем стану пацієнта. Регулярний контроль рівня КК у пацієнтів без вказаних вище симптомів не потрібен. Дуже рідко повідомлялося про випадки імуноопосередкованої некротизуючої міопатії (ІОНМ) під час або після лікування статинами, включно з розувастатином. Клінічно ІОНМ характеризується слабкістю проксимальних м'язів та підвищенням сироваткового рівня креатинкінази, що зберігаються, незважаючи на припинення лікування статинами.

У клінічних випробуваннях не було отримано доказів посилення впливу на скелетні м'язи у невеликої кількості пацієнтів, які отримували розувастатин та супутню терапію. Однак збільшення частоти міозиту та міопатії спостерігалось у пацієнтів, які отримували інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази разом із похідними фіброєвої кислоти, зокрема гемфіброзилом, а також із циклоспорином, нікотиновою кислотою, азольними протигрибковими засобами, інгібіторами протеази та макролідними антибіотиками. Гемфіброзил підвищує ризик розвитку міопатії при супутньому застосуванні з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Тому не рекомендується застосовувати лікарський засіб разом із гемфіброзилом. Користь подальшої зміни рівня ліпідів при застосуванні розувастатину у комбінації із фібратами або ніацином потрібно ретельно зважувати порівняно із потенційними ризиками, пов'язаними із застосуванням таких комбінацій. Доза 40 мг протипоказана при одночасному застосуванні фібратів (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Побічні реакції»).

Розувастатин не слід застосовувати одночасно з препаратами фузидової кислоти системної дії або протягом 7 днів після припинення лікування фузидовою кислотою. Пацієнтам, у яких застосування фузидової кислоти системної дії вважається необхідним, лікування статинами слід припинити на весь термін лікування фузидовою кислотою. Повідомлялося про рабдоміоліз (в тому числі декілька летальних випадків) у пацієнтів, які отримували комбінацію фузидової кислоти та статинів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Пацієнтам слід порадити негайно звернутися по медичну допомогу, якщо вони відчувають будь-які симптоми м'язової слабкості, болю або хворобливої чутливості. Терапію статинами можна повторно поновити через сім днів після останньої дози фузидової кислоти. У виняткових випадках, коли потрібна фузидова кислота системної пролонгованої дії, наприклад, для лікування тяжких інфекцій, необхідність одночасного призначення розувастатину та фузидової кислоти слід розглядати тільки в кожному конкретному випадку, а застосування здійснювати під ретельним медичним наглядом.

Лікарський засіб не слід призначати пацієнтам з гострими, серйозними станами, що вказують на міопатію, або з факторами ризику розвитку ниркової недостатності на фоні рабдоміолізу (наприклад, сепсис, артеріальна гіпотензія, серйозне хірургічне втручання, травма, тяжкі метаболічні, ендокринні чи електролітні порушення або неконтрольовані судоми).

Важкі шкірні побічні реакції.

ПРИНАЯ Ак -nanalykarsky зasobi з eroshynofhliєю ty -ystemonimi -ympothomi (платье), щomohoothaith naslikydki (div. ) Під час призначення препарату пацієнтів слід проінформувати про ознаки та симптоми важких шкірних реакцій та ретельно спостерігати за ними. Якщо з'являються ознаки та симптоми, що свідчать про цю реакцію, застосування лікарського засобу слід негайно припинити та розглянути альтернативне лікування.

Якщо при застосуванні лікарського засобу у пацієнта розвинулася серйозна реакція, наприклад, SJS або DRESS, лікування цим препаратом у даного пацієнта ні в якому разі не повинно відновлюватися.

Вплив на печінку

Оскільки ефекти підвищеного вмісту езетимібу у пацієнтів із печінковою недостатністю помірного та тяжкого ступеня невідомі, лікарський засіб не рекомендований для застосування цій категорії пацієнтів.

Як і інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, розувастатин слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які зловживають алкоголем та/або мають в анамнезі захворювання печінки.

Рекомендується проводити функціональні печінкові проби через 3 місяці після початку застосування розувастатину. Якщо рівні сироваткових трансаміназ перевищують верхню межу норми більш ніж у 3 рази, застосування комбінації розувастатин/езетиміб слід припинити або знизити дозу лікарського засобу. Під час післяреєстраційного застосування частота серйозних небажаних явищ з боку печінки (переважно випадків підвищення рівнів печінкових трансаміназ) була вищою при застосуванні дози 40 мг.

У пацієнтів із вторинною гіперхолестеринемією, спричиненою гіпотиреозом або нефротичним синдромом, перед початком застосування комбінації розувастатин/езетиміб необхідно провести лікування основного захворювання.

Печінкові ферменти

Під час контрольованих клінічних випробувань у пацієнтів, які застосовували комбінацію статин та езетиміб, спостерігалося поступове підвищення рівнів трансаміназ (≥ 3 разів від верхньої межі норми). При прийомі комбінації езетиміб зі статином слід проводити функціональні печінкові проби на початку терапії та згідно з рекомендаціями щодо застосування статину.

У міжнародне дослідження «Ефективність Віторину в покращанні результатів зниження серцево-судинного ризику» (IMPROVE- IT) було рандомізовано 18144 пацієнти з ІХС та ГКС в анамнезі для отримання комбінації езетиміб/симвастатин 10/40 мг на добу (n = 9067) або симвастатину 40 мг на добу (n = 9077). Під час подальшого спостереження із середньою тривалістю 6 років частота підвищення рівнів трансаміназ (≥ 3 × ВМН) становила 2,5 % при застосуванні езетимібу/симвастатину і 2,3 % при застосуванні симвастатину.

Інтерстиціальне захворювання легень

При застосуванні деяких статинів, особливо при довготривалій терапії, повідомлялось про розвиток інтерстиціального захворювання легень (див. розділ «Побічні реакції»). Можливі ознаки можуть включати задишку, непродуктивний кашель та погіршення загального самопочуття (втома, зниження маси тіла та лихоманка). Якщо виникає підозра, що у пацієнта розвинулось інтерстиціальне захворювання легень, терапію статинами слід припинити.

Диабет

Деякі дані свідчать про те, що статини як клас підвищують рівень глюкози крові та у деяких пацієнтів з високим ризиком розвитку діабету можуть зумовлювати рівень гіперглікемії, при якому необхідне лікування як при цукровому діабеті. Однак зниження судинного ризику внаслідок застосування статинів переважає ризик розвитку гіперглікемії, тому останній не є підставою для припинення лікування статинами. У пацієнтів, які піддаються ризику розвитку діабету (рівень глюкози натще 5,6−6,9 ммоль/л, індекс маси тіла (ІМТ) > 30 кг/м ² , підвищені рівні тригліцеридів, артеріальна гіпертензія), слід контролювати як клінічні, так і біохімічні показники згідно з національними керівництвами.

У дослідженні JUPITER зареєстрована загальна частота цукрового діабету становила 2,8 % у групі розувастатину та 2,3 % у групі плацебо, переважно у пацієнтів з рівнем глюкози натще від 5,6 до 6,9 ммоль/л.

Антикоагулянти

У разі додавання комбінації розувастатин/езетиміб до варфарину, іншого кумаринового антикоагулянту, або флуїндіону слід належним чином контролювати міжнародне нормалізоване відношення (МНВ) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Циклоспорин

Видеть розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій».

Фібрати

Безпека та ефективність застосування езетимібу з фібратами не встановлені (див. інформацію вище та розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Raзi vionyknechnennay prydohri na na na жowhnocam' -jaoni , Slid -vikonati obsteghennhannhannhannhannhannhannhannhynogo -miхwyran Являюсь )

Інгібітори протеази

Посилення системної експозиції розувастатину спостерігалося в осіб, які отримували розувастатин одночасно з різними інгібіторами протеази у поєднанні з ритонавіром. Слід враховувати як користь від зниження рівнів ліпідів під впливом препарату у пацієнтів з ВІЛ, які отримують інгібітори протеази, так і можливість підвищення концентрації розувастатину в плазмі крові на початку терапії та при поступовому підвищенні дози розувастатину у пацієнтів, які отримують інгібітори протеази. Супутнє застосування з деякими інгібіторами протеази не рекомендується до проведення коригування дози розувастатину (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Раса

У дослідженнях фармакокінетики розувастатину спостерігалось зростання експозиції розувастатину у пацієнтів азіатського походження порівняно з представниками європеоїдної раси (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Протипоказання» та «Фармакокінетика»).

Дети

Оцінка лінійного росту (зріст), маси тіла, ІМТ (індексу маси тіла) та вторинних характеристик статевого дозрівання за Таннером у дітей віком від 6 до 17 років, які приймали розувастатин, обмежена періодом тривалістю 2 роки. Після 2 років досліджуваного лікування жодного впливу на ріст, масу тіла, ІМТ або статеве дозрівання виявлено не було (див. розділ «Фармакодинаміка»). У клінічному дослідженні у дітей та підлітків, які приймали розувастатин протягом 52 тижнів, підвищення рівня КК > 10 разів вище ВНМ та симптоми з боку м'язів після фізичного навантаження або підвищеної фізичної активності спостерігалися частіше порівняно з такими у дорослих (див. розділ «Побічні реакції»).

Ефективність та безпеку застосування езетимібу пацієнтам віком від 6 до 10 років із гетерозиготною сімейною або несімейною гіперхолестеринемією оцінювали в 12-тижневому плацебо-контрольованому клінічному дослідженні. Ефекти езетимібу протягом періоду лікування > 12 тижнів у цій віковій групі не досліджували.

Не досліджувалося застосування езетимібу пацієнтам віком до 6 років.

Весел зgeroshotnoю shimeйnoю giperхolesterinemєю, о -вустен Дед Полем

Безпека та ефективність застосування езетимібу разом із симвастатином дітям віком до 10 років не вивчалися.

Довгострокова ефективність терапії езетимібом пацієнтів віком до 17 років для зниження захворюваності та летальних випадків у зрілому віці не досліджувалася.

Якщо у Вас встановлено непереносимість деяких цукрів, проконсультуйтеся з лікарем, перш, ніж приймати цей лікарський засіб.

Лікарський засіб містить менше ніж 1 ммоль натрію (23 мг) на таблетку, тобто практично не містить натрію.

Используйте во время беременности или грудного вскармливания.

Препарат Клівас ^® Плюс протипоказаний під час вагітності та годування груддю (див. розділ «Протипоказання»). Жінки репродуктивного віку повинні використовувати належні засоби контрацепції.

Беременность

Розувастатин . Оскільки холестерин та інші продукти біосинтезу холестерину суттєво важливі для розвитку плода, потенційний ризик інгібування ГМГ-КоА-редуктази перевищує користь застосування препарату у період вагітності. Дослідження на тваринах дають обмежені докази репродуктивної токсичності. У разі настання вагітності у період застосування препарату лікування слід негайно припинити.

Езетиміб . Немає клінічних даних щодо застосування езетимібу під час вагітності.

Дослідження монотерапії езетимібом на тваринах не надали жодних доказів прямого або непрямого шкідливого впливу на вагітність, ембріофетальний розвиток, пологи або постнатальний розвиток.

Грудное вскармливание

Розувастатин. Відомо, що розувастатин екскретується у молоко щурів. Немає даних щодо екскреції розувастатину у грудне молоко людини (див. розділ «Протипоказання»).

Езетиміб . У дослідженнях на щурах було встановлено, що езетиміб виділяється у молоко. Невідомо, чи виділяється езетиміб з грудним молоком у людини.

Плодородие

Немає даних клінічних випробувань щодо впливу езетимібу або розувастатину на фертильність у людини. Езетиміб не впливав на фертильність самців або самок щурів, розувастатин у високих дозах демонстрував тестикулярну токсичність у мавп та собак.

Способность влиять на скорость реакции при вождении или других механизмах.

Комбінація розувастатин/езетиміб не впливає або має незначний вплив на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами. Дослідження впливу розувастатину та/або езетимібу на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами не проводились. При керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами слід враховувати, що під час лікування може виникнути запаморочення.

Метод администрирования и доз.

Дозировка

Пацієнт повинен дотримуватись відповідної гіполіпідемічної дієти і продовжувати її дотримуватись під час лікування препаратом Клівас ^® Плюс.

Препарат Клівас ^® Плюс не підходить для початкової терапії. Починати лікування слід лише монокомпонентними препаратами та у разі необхідності коригувати їх дозу, а після визначення потрібних доз можливий перехід на застосування комбінованого препарату з відповідним фіксованим дозуванням.

Пацієнти повинні застосовувати препарат у дозуванні, що відповідає дозам попереднього лікування. Рекомендована доза становить одну таблетку на добу.

Супутнє застосування секвестрантів жовчних кислот

Препарат Клівас ^® Плюс слід приймати за ≥ 2 години до або через ≥ 4 години після застосування секвестранту жовчних кислот.

Пожилые пациенты

Для пацієнтів у віці > 70 років початкова доза розувастатину становить 5 мг (див. розділ «Особливості застосування»). Комбінований препарат не підходить для початкової терапії. Починати лікування слід лише монокомпонентами та у разі необхідності коригувати їх дозу, а після визначення потрібних доз можливий перехід на застосування комбінованого препарату з відповідним фіксованим дозуванням.

Нарушенная почечная функция

Пацієнтам з порушенням функції нирок легкого ступеня тяжкості коригування дози не потрібне.

Для пацієнтів з порушенням функції середнього ступеня тяжкості нирок (кліренс креатиніну < 60 мл/хв) рекомендована початкова доза розувастатину становить 5 мг. Пацієнтам з порушенням функції середнього ступеня тяжкості нирок застосування дози 40 мг/10 мг протипоказане.

Пацієнтам з тяжким ступенем порушенням функції нирок протипоказане застосування препарату Клівас ^® Плюс у будь-якій дозі (див. розділи «Протипоказання» та «Фармакокінетика»).

Нарушенная функция печени

Пацієнтам з порушенням функції печінки легкого ступеня (від 5 до 6 балів за шкалою Чайлда – П'ю) коригування дози не потрібне. Лікування препаратом Клівас ^® Плюс не рекомендовано пацієнтам із середнім (від 7 до 9 балів за шкалою Чайлда – П'ю) або тяжким (> 9 балів за шкалою Чайлда – П'ю) ступенем порушення функції печінки (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакокінетика»). Препарат Клівас ^® Плюс протипоказаний пацієнтам із захворюванням печінки в активній фазі (див. розділ «Протипоказання»).

Раса

У пацієнтів монголоїдної раси спостерігалось посилення системної експозиції розувастатину (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакокінетика»). Для пацієнтів азіатського походження рекомендована початкова доза розувастатину становить 5 мг. Цим пацієнтам препарат Клівас ^® Плюс у дозі 40 мг/10 мг протипоказаний (див. розділи «Протипоказання» та «Фармакокінетика»).

Генетичні поліморфізми

Існують певні типи генетичних поліморфізмів, які можуть спричиняти посилення експозиції розувастатину. Пацієнтам, які мають будь-які з цих специфічних типів поліморфізмів, рекомендується призначати нижчу добову дозу.

Дози для пацієнтів з факторами ризику розвитку міопатії

Для пацієнтів з факторами ризику розвитку міопатії рекомендована початкова доза розувастатину становить 5 мг (див. розділ «Особливості застосування»). Деяким з цих пацієнтів препарат Клівас ^® Плюс у дозі 40 мг/10 мг протипоказаний (див. розділ «Протипоказання»).

Супутня терапія

Розувастатин є субстратом різних транспортних білків (наприклад ОАTP1B1 та BCRP). Ризик розвитку міопатії (включно з рабдоміолізом) зростає при одночасному застосуванні препарату Клівас ^® Плюс з певними лікарськими засобами, здатними збільшувати концентрацію розувастатину в плазмі крові через взаємодію з цими транспортними білками (наприклад з циклоспорином і деякими інгібіторами протеази, включаючи комбінації ритонавіру з атазанавіром, лопінавіром та/або типранавіром; див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Особливості застосування»).

За можливості слід розглянути альтернативне лікування та у певних випадках тимчасово припинити лікування препаратом Клівас ^® Плюс. У ситуаціях, коли не можна уникнути одночасного застосування таких лікарських засобів, слід ретельно розглянути питання про переваги та ризики супутнього лікування та про коригування дози розувастатину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Метод применения

Для перорального застосування.

Препарат Клівас ^® Плюс слід приймати щодня один раз в той самий час доби незалежно від прийому їжі. Таблетку слід ковтати цілою, запиваючи водою.

Дети.

Безпека та ефективність застосування розувастатину/езетимібу дітям (віком до 18 років) не встановлені, тому його не рекомендується призначати пацієнтам віком до 18 років.

Передозировка.

У разі передозування необхідно розпочати симптоматичну та підтримуючу терапію.

Езетиміб

У клінічних дослідженнях застосування езетимібу у дозі 50 мг/добу протягом 14 днів 15 здоровим добровольцям або у дозі 40 мг/добу протягом 56 днів 18 пацієнтам з первинною гіперхолестеринемією зазвичай добре переносилось. У тварин не спостерігалося токсичних ефектів після введення однократних пероральних доз 5 000 мг/кг езетимібу щурам та мишам та 3 000 мг/кг собакам.

Повідомлялося про кілька випадків передозування езетимібом, більшість з них не призвели до розвитку небажаних явищ. Зареєстровані небажані явища не були серйозними.

Розувастатин

Слід контролювати показники функції печінки та рівень КК. Препарат не виводиться за допомогою гемодіалізу.

Неблагоприятные реакции.

Короткий опис профілю безпеки

Побічні реакції, що спостерігалися при застосуванні розувастатину, були зазвичай легкі та мали тимчасовий характер. У контрольованих клінічних випробуваннях менше 4 % пацієнтів, які отримували розувастатин, припинили участь у дослідженні з причини побічних реакцій.

Відомо, що у клінічних дослідженнях тривалістю до 112 тижнів 2 396 пацієнтів отримували езетиміб окремо у дозі 10 мг на добу, 11 308 пацієнтів — у комбінації зі статином, а 185 пацієнтів — у комбінації з фенофібратом. Побічні реакції були зазвичай легкої тяжкості та мали тимчасовий характер. У групах езетимібу та плацебо загальна частота побічних ефектів була однаковою. Подібним чином в обох групах частота припинення лікування через побічні реакції була зіставною.

Езетиміб призначають окремо або одночасно зі статином.

Зазначені нижче побічні реакції частіше спостерігалися у пацієнтів, які отримували езетиміб (N = 2396), ніж у тих, хто приймав плацебо (N = 1159), або у пацієнтів, які отримували езетиміб одночасно зі статином (N = 11308), ніж у тих, хто приймав окремо статин (N = 9361). Побічні реакції у постмаркетинговий період були отримані з повідомлень, де зазначався езетиміб, що застосовувався окремо або зі статином.

За частотою небажані реакції розподілені таким чином: часто (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (від ≥ 1/10 000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10 000), невідомо (неможливо оцінити за наявними даними).

З боку крові та лімфатичної системи: рідко – тромбоцитопенія ² ; невідомо – тромбоцитопенія ³ .

З боку імунної системи: рідко – реакції гіперчутливості, включаючи ангіоневротичний набряк ² ; невідомо – гіперчутливість (включаючи висип, кропив'янку, анафілаксію та ангіоневротичний набряк) ³ .

З боку ендокринної системи: часто – цукровий діабет ^1,2 .

З боку обміну речовин і харчування: нечасто – зниження апетиту ³ .

З боку психіки: невідомо – депресія ^2,3 .

З боку органів зору : частота невідома – очна форма міастенії.

З боку нервової системи: часто – головний біль ^2,4 , запаморочення ² ; нечасто – парестезія ³ ; дуже рідко – полінейропатія ² , втрата пам'яті ² ; невідомо – периферична нейропатія ² , порушення сну (включно з безсонням та кошмарами) ² , запаморочення ³ , міастенія гравіс.

З боку судин: нечасто – припливи жару ³ , артеріальна гіпертензія ³ .

З боку органів дихання, грудної клітки та середостіння: нечасто – кашель ³ ; невідомо – кашель ² , задишка ^2,3 .

З боку травного тракту: часто – запор ² , нудота ² , абдомінальний біль ^2,3 , діарея ³ , метеоризм ³ ; нечасто – диспепсія ³ , гастроезофагеальна рефлюксна хвороба ³ , нудота ³ , сухість у роті ³ , гастрит; рідко – панкреатит ² ; невідомо – діарея ² , панкреатит ³ , запор ³ .

З боку гепатобіліарної системи: рідко – підвищення рівнів печінкових трансаміназ ² ; дуже рідко – жовтяниця ² , гепатит ² ; невідомо – гепатит ³ , жовчнокам'яна хвороба ³ , холецистит ³ .

З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – свербіж ^2,3 , висип ^2,3 , кропив'янка ^2,3 ; невідомо – синдром Стівенса – Джонсона ² , DRESS – синдром, що клінічно проявляється еозинофілією та системними симптомами, мультиформна еритема ³ .

З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: часто – міалгія ^2,3 ; нечасто – артралгія ³ , м'язові спазми ³ , біль у шиї ³ , біль у спині ³ , м'язова слабкість ³ , біль у кінцівках ³ ;

рідко – міопатія (включно з міозитом) ² , рабдоміоліз ² , вовчакоподібний синдром ² , розрив м'язів ² ; діже рідко – артралгія ² ; невідомо – імуноопосередкована некротизуюча міопатія ² , розлади з боку сухожиль, іноді ускладнені розривом ² , міопатія/рабдоміоліз ³ (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже рідко – гематурія ² .

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: дуже рідко – гінекомастія ² .

Загальні розлади та реакції у місці застосування: часто – астенія ² , втома ³ ; нечасто – біль у грудях ³ , біль ³ , астенія ³ , периферичний набряк ³ ; невідомо – набряк ² .

Результати лабораторних та інструментальних досліджень: часто – підвищення рівнів АЛТ та/або АСТ ³ ; нечасто – підвищення рівня КФК в крові ³ , підвищення рівня гамма-глутамілтрансферази ³ , відхилення від норми показників функції печінки ³ .

¹ Частота залежить від наявності чи відсутності факторів ризику (таких як рівень глюкози натще ≥ 5,6 ммоль/л, ІМТ > 30 кг/м ² , підвищені рівні тригліцеридів, артеріальна гіпертензія в анамнезі) – для розувастатину.

² Профіль побічних реакцій розувастатину на підставі даних, отриманих під час клінічних досліджень і тривалого післяреєстраційного застосування.

³ Побічні реакції, що спостерігались під час застосування езетимібу (зі статином або без нього).

Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота побічних реакцій зазвичай залежить від дози.

Вплив на нирки . У пацієнтів, які отримували розувастатин, спостерігалась протеїнурія (визначена за допомогою тест-смужки) переважно канальцевого походження. Зміни вмісту білка у сечі від нуля чи слідів до ++ або більше спостерігались в певний час протягом лікування у < 1 % пацієнтів, які приймали препарат у дозі 10 мг та 20 мг, та приблизно у 3 % пацієнтів при застосуванні дози 40 мг. Незначне збільшення частоти випадків підвищення білка у сечі від відсутності або слідів до + спостерігалося при застосуванні дози 20 мг. У більшості випадків протеїнурія послаблювалась або спонтанно зникала при продовженні лікування.

За даними клінічних досліджень та постмаркетингових спостережень на сьогодні не виявлено причинно-наслідкового зв'язку між протеїнурією та гострим або прогресуючим захворюванням нирок.

На тлі застосування розувастатину відзначено випадки гематурії; за даними клінічних досліджень частота її виникнення низька.

Вплив на скелетні м'язи . Ураження скелетних м'язів, наприклад міалгія, міопатія (включно з міозитом) та зрідка рабдоміоліз із гострою нирковою недостатністю чи без неї, спостерігались у пацієнтів при застосуванні будь-яких доз розувастатину, а особливо доз > 20 мг.

У пацієнтів, які отримували розувастатин, спостерігалось дозозалежне зростання рівня КК; у більшості випадків явище мало слабкий, безсимптомний і тимчасовий характер. Якщо рівень КК підвищений (> 5 × ВМН), лікування слід припинити (див. розділ «Особливості застосування»).

Вплив на печінку . Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у невеликої кількості пацієнтів, які отримували розувастатин, спостерігалося дозозалежне збільшення рівнів трансаміназ; у більшості випадків явище мало слабкий, безсимптомний і тимчасовий характер.

На тлі застосування деяких статинів відзначалися такі небажані явища:

Статева дисфункція.
Виняткові випадки інтерстиціального захворювання легень, особливо при довготривалій терапії (див розділ «Особливості застосування»).

Рабдоміоліз, серйозні порушення функції нирок і печінки (переважно випадки підвищення рівнів печінкових трансаміназ) частіше виникали при застосуванні розувастатину у дозі 40 мг.

Супутній прийом езетимібу та фенофібрату

Розлади з боку шлунково-кишкового тракту: абдомінальний біль (часто).

Відомо, що у багатоцентровому подвійно сліпому плацебо-контрольованому клінічному дослідженні за участю пацієнтів зі змішаною гіперліпідемією 625 пацієнтів отримували лікування протягом 12 тижнів і 576 пацієнтів – протягом 1 року. У цьому дослідженні 172 пацієнти, які отримували езетиміб і фенофібрат, завершили 12-тижневу терапію, а 230 пацієнтів, які отримували езетиміб і фенофібрат (у тому числі 109, які отримували тільки езетиміб протягом перших 12 тижнів), закінчили 1 рік терапії. Це дослідження не мало на меті порівняння груп лікування щодо нечастих небажаних явищ. Однак частота виникнення (95 % ДІ) клінічно важливих підвищень сироваткових трансаміназ (> 3 × ВМН) становила 4,5 % (1,9; 8,8) та 2,7 % (1,2; 5,4) у разі монотерапії фенофібратом і застосування езетимібу з фенофібратом відповідно з урахуванням впливу лікування. Щодо показників холецистектомії, то вони становили 0,6 % (0,0; 3,1) та 1,7 % (0,6; 4,0) у разі монотерапії фенофібратом і застосування езетимібу з фенофібратом відповідно.

Пацієнти з ІХС та ГКС в анамнезі

УДАЛИТЬСЯ, КОГДА-ЛИБО, КОГДА-ЛИБО ДОБЕВАЕТСЯ 10 МО/40 МОД (n = 9067; з Якидж 6 %. 80 мленица , profholy obeзpekeky byuli -oshoshymipoTagom -oredonnnhogohogohogohogohogohogohohoherehehehehehehehehehehehennannannanna Полем Відсоткові показники виключення через небажані явища становили 10,6 % для пацієнтів, які отримували лікування препаратом езетиміб/симвастатин, і 10,1 % для пацієнтів, які отримували лікування симвастатином. Частота виникнення міопатії становила 0,2 % при застосуванні езетимібу/симвастатину і 0,1 % при застосуванні симвастатину, при цьому міопатія визначалася як слабкість або біль у м'язах невідомої етіології з рівнем креатинкінази в сироватці крові, у ≥ 10 разів від ВМН, або з рівнем креатинкінази при двох послідовних обстеженнях, у ≥ 5 і < 10 разів від ВМН. Частота виникнення рабдоміолізу становила 0,1 % при застосуванні езетимібу/симвастатину і 0,2 % при застосуванні симвастатину, при цьому рабдоміоліз визначався як слабкість або біль у м'язах невідомої етіології з рівнем креатинкінази в сироватці крові, у ≥ 10 разів від ВМН з ознаками ураження нирок, ≥ 5 разів від ВМН і ˂ 10 разів від ВМН з ознаками ураження нирок у двох випадках поспіль, або з рівнем креатинкінази ≥ 10000 Од/л без ознак ураження нирок. Частота виникнення послідовних підвищень рівнів трансаміназ (≥ 3 × ВМН) становила 2,5 % при застосуванні препарату езетиміб/симвастатин і 2,3 % при застосуванні симвастатину (див. розділ «Особливості застосування»). Повідомлялося, що побічні явища, пов'язані з жовчним міхуром, виникли у 3,1 % пацієнтів, яким було призначено езетиміб/симвастатин, і у 3,5 % пацієнтів, яким було призначено симвастатин. Частота випадків госпіталізації з приводу холецистектомії становила 1,5 % в обох групах лікування. Рак (що визначається як будь-яке злоякісне новоутворення) під час дослідження був діагностований у 9,4 % і у 9,5 % пацієнтів відповідно.

Пацієнти з хронічною нирковою недостатністю

Під час дослідження SHARP за участю понад 9000 пацієнтів, які отримували 10 мг/20 мг езетимібу/симвастатину на добу (n = 4650) або плацебо (n = 4620), профілі безпеки були в середньому порівнянні протягом періоду спостереження 4,9 року. У процесі цього дослідження фіксувалися тільки серйозні небажані явища та припинення лікування через будь-які небажані явища. Кількості припинень лікування через небажані явища були порівнянними (10,4 % у пацієнтів, які отримували езетиміб/симвастатин, 9,8 % у пацієнтів, які отримували плацебо). Кількість випадків міопатії/рабдоміолізу становила 0,2 % у пацієнтів, які отримували езетиміб/симвастатин, і 0,1 % у пацієнтів, які отримували плацебо. Послідовне підвищення рівнів трансаміназ (у 3 рази та більше від ВМН) відбулося у 0,7 % пацієнтів, які отримували езетиміб/симвастатин, порівняно з 0,6 % пацієнтів, які отримували плацебо. У процесі дослідження не було статистично значущих збільшень частоти заздалегідь обумовлених небажаних явищ, у тому числі раку (9,4 % при застосуванні езетимібу в поєднанні з симвастатином та 9,5 % при застосуванні плацебо), гепатиту, холецистектомії або ускладнень жовчнокам'яної хвороби або панкреатиту.

Результати лабораторних аналізів

У контрольованих клінічних випробуваннях монотерапії частота клінічно важливого підвищення рівнів сироваткових трансаміназ (АЛТ та/або АСТ ≥ 3 × ВМН послідовно) була однаковою у групах езетимібу (0,5 %) та плацебо (0,3 %). У ході випробувань супутньої терапії частота клінічно важливого підвищення рівнів сироваткових трансаміназ становила 1,3 % у пацієнтів, які отримували езетиміб одночасно зі статином, та 0,4 % у пацієнтів, які отримували статин окремо. Таке підвищення зазвичай було безсимптомним і не супроводжувалось холестазом, а після припинення терапії або продовження лікування значення повернулись до вихідного рівня (див. розділ «Особливості застосування»).

У клінічних випробуваннях повідомлялося про підвищення рівня КФК > 10 × ВМН у 4 з 1674 (0,2 %) пацієнтів, які отримували езетиміб окремо, порівняно з 1 із 786 (0,1 %) пацієнтів, які отримували плацебо, та у 1 з 917 (0,1 %) пацієнтів, які одночасно отримували езетиміб та статин, порівняно з 4 із 929 (0,4 %) пацієнтів, які отримували статин окремо. При застосуванні езетимібу не було відзначено збільшення частоти міопатії та рабдоміолізу порівняно з відповідною контрольною групою (плацебо або статин окремо) (див. розділ «Особливості застосування»).

Пациенты детства

Безпека та ефективність застосування препарату дітям (віком до 18 років) наразі не встановлені.

Розувастатин

Підвищення рівня креатинкінази > 10 разів вище ВМН та симптоми з боку м'язів після фізичного навантаження або підвищеної фізичної активності спостерігалися частіше у 52-тижневому клінічному дослідженні за участю дітей та підлітків порівняно із дорослими (див. розділ «Особливості застосування»). Проте профіль безпеки розувастатину у дітей та підлітків був подібним до такого у дорослих.

Езетиміб

Діти віком від 6 до 17 років

У дослідженні, в якому брали участь діти віком від 6 до 10 років з гетерозиготною сімейною або несімейною гіперхолестеринемією (n = 138), підвищення рівнів АЛТ та/або АСТ (в ≥ 3 × ВМН послідовно) спостерігалось у 1,1 % (1 учасник) пацієнтів групи езетимібу порівняно з 0 % у групі плацебо. Не було зареєстровано випадків підвищення рівня КФК (≥ 10 × ВМН). Не було зареєстровано випадків міопатії.

В окремому дослідженні, у якому взяли участь підлітки віком від 10 до 17 років з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією (n = 248), підвищення рівнів АЛТ та/або АСТ (≥ 3 × ВМН послідовно) спостерігалось у 3 % (4 пацієнти) учасників групи застосування езетимібу/симвастатину порівняно з 2 % (2 пацієнти) учасників групи монотерапії симвастатином; показники підвищення рівня КФК (≥ 10 × ВМН) становили відповідно 2 % (2 пацієнти) та 0 %. Не було зареєстровано випадків міопатії.

У цьому дослідженні не порівнювали рідкісні побічні реакції на препарат.

Подозревать уведомление о внезапных реакциях

Неблагоприятные реакции после регистрации лекарственного продукта важны. Это позволяет контролировать соотношение пользы/риска при использовании этого лекарственного продукта. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua/ .

У разі виникнення побічних ефектів та запитань щодо безпеки застосування лікарського засобу просимо звертатися до відділу фармаконагляду ТОВ «АСІНО УКРАЇНА» за адресою:

бульвар Вацлава Гавела, 8, м. Київ, 03124, тел/факс:+38 044 281 2333.

Дата окончания срока.

3 года.

Условия хранения.

Зберігати у недоступному для дітей місці в оригінальній упаковці. Для лікарського препарату не потрібні спеціальні умови зберігання.

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери у картонній пачці.

Категорія вiдпycку.

За рецептом.

Режиссер.

ЕЛПЕН ФАРМАСЬЮТІКАЛ КО., ІНК

Расположение производителя и адрес места деятельности. Маратхонос Аве. 95, Пікермі Аттики, 19009, Греція

РОЗУВАСТАТИН+ЭЗЕТИМИБ

Искать отдельно: РОЗУВАСТАТИН, ЭЗЕТИМИБ

Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.

Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.

В аптеке бывают лекарства-аналоги.

Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.

Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.

Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.

Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.

Список отзывов пуст

Добавить отзыв

Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа