КЛАЦИД гран. д/орал. суспензия 125 мг/5 мл фл. 100 мл №1

Для медицинского использования лекарственного продукта

Clacid ^®

(Klacid ^® )

Хранилище:

Активное вещество: кларитромицин;

5 мл готовой подвески содержит кларитромицин 125 или 250 мг;

Экспципиенты: карбометры (Carbopol 974p), повидон K-90, гипромалоза фталат, касторовое масло, диоксид кремния, мальтодекстрин, сахароза, диоксид титана (E 171), лечебный ксантан, кислый, ароматный.

Дозировка формы. Гранулы для пероральной подвески.

Основные физико -химические свойства: гранулы -целостные гранулы от белого до почти белого с ароматом фруктов; Готовая подвеска - это непрозрачная подвеска от белого до почти белого с фруктовым ароматом.

Фармакотерапевтическая группа. Антимикробные агенты для системного использования. Макролиды. ATH CODE J01F A09.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

Кларитромицин -это полусинтетический антибиотик макролидной группы.

Микробиология

Антибактериальное действие кларитромицина определяется его связыванием с 5OS-рибосомной субъединицей чувствительных бактерий и ингибированием биосинтеза белка. Препарат демонстрирует высокую активность in vitro в широком спектре аэробных и анаэробных грампозитивных и грамм -негативных микроорганизмов, включая штаммы больниц. Минимальные ингибирующие концентрации (МПК) кларитромицина обычно в два раза ниже, чем Erythromycin IPC.

Кларитромицин in vitro обладает высокой активностью по сравнению с пневмофилой Legionella и микоплазмой. Бактерицид против H. pylori действует, активность кларитромицина выше при нейтральном рН, чем при кислотном рН. Данные in vitro и in vivo указывают на высокую активность кларитромицина в отношении клинически значимых штаммов микобактерии. Исследования in vitro показали , что штаммы Enterobacteriaceae и Pseudomonas, как и другие грамо -негативные бактерии, которые не продуцируют лактозу, нечувствительную к кларитромицину.

Кларитромицин активен in vitro и в клинической практике по сравнению с большинством штаммов следующих микроорганизмов.

Аэробические граммотивные микроорганизмы: Staphylococcus aureus, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Listeria monocytogenes.

Аэробные грамм -отрицательные микроорганизмы: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Moraxella Catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae, Legionella pneumophila.

Другие микроорганизмы: Mycoplasma pneumoniae, Chlamydia pneumoniae (Twar).

Микобактерии: Mycobacterium leprae, Mycobacterium kansasii , Mycobacterium chelonae, Mycobacterium fortuitum, Mycobacterium avium avium sooplex (Mac), которые включают Mycobacterium Avacterielly

Бета-лактамазы микроорганизмов не влияют на эффективность кларитромицина.

Большинство метициллин и оксиллин устойчивые штаммы стафилококков нечувствительны к кларитромицину.

Helicobacter: H. pylori.

Кларитромицин активен in vitro по сравнению с большинством штаммов следующих микроорганизмов, но клиническая эффективность и безопасность его использования не установлены.

Аэробические граммотивные микроорганизмы: Streptococcus agalactiae, Streptococci (группы C, F, G), Streppococci Viridans.

Аэробические грамм -отрицательные микроорганизмы: Bordetella pertussis, pasteurella multocida.

Анаэробные грамма -позитивные микроорганизмы: Clostridium perfringens, Peptococcus niger, Propionibacterium acnes.

Анаэробные грамм -негативные микроорганизмы: бактериоды меланиноген.

Спирохеты: Боррелия Бургдорфери, Трепонема Паллидум.

Campylobacteria: Campylobacter jejuni.

Кларитромицин имеет бактерицидное действие против нескольких штаммов бактерий: Hamophilus influenzae, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyegenes, Streptococcus agalactae, Морахалала (Bracalala (Brasella (Brasella )

Основным метаболитом кларитромицина в организме человека является микробиологически активный 14-гидроксиклоритомицин (14-на-кларитромицин). Для большинства микроорганизмов микробиологическая активность метаболита равна или в 1-2 раза слабее, чем исходное вещество, за исключением H. influenzae , с которым эффективность метаболита в 2 раза выше. In vitro и in vivo исходное вещество и его основной метаболит обнаруживаются либо аддитивным, либо синергическим эффектом против H. influenzae, в зависимости от штамма микроорганизма.

Фармакокинетика.

Кларитромицин быстро и хорошо поглощается из пищеварительного тракта. Микробиологически активный 14-O-классицин образуется на первом отрывке через печень. При принятии препарата с пищей, начало поглощения и образования 14-на-кларитромицина несколько задерживается, но общая биодоступность не меняется. Хотя фармакокинетика кларитромицина нелинейная, стабильные концентрации устанавливаются в течение 2 последовательных дней после введения препарата.

Фармакокинетические параметры после получения пятой дозы (суспензии кларитромицина 250 мг) составляли: C _макс - 1,98 мкг/мл, AUS - 11,5 мкг · ч/мл, _макс - _2,8 часа и т. Д. 2 часа для кларитромицина и 0,67 мкг/мл , 5,33 мкг · ч/мл, 2,9 часа и 4,9 часа из 14-на-кларитромицина соответственно.

Концентрации кларитромицина в тканях организма в несколько раз выше, чем в сыворотке. В миндалинах и тканях легких наблюдается повышенная концентрация кларитромицина. Концентрации кларитромицина в жидкости среднего уха превышают концентрации сыворотки. Согласно in vitro , кларитромицин связывается с плазменными белками человека в среднем примерно 70 % при клинически соответствующих концентрациях от 0,45 до 4,5 мкг/мл. 14-U-Clarithromycin является основным метаболитом, секретируемым почками и составляет приблизительно 10-15 % дозы. Большая часть остатков дозы выводится в фекалиях, в основном с желтой. 5–10 % стартового вещества выделяется фекалиями.

Концентрации равновесия кларитромицина у пациентов с нарушением функции печени и у здоровых добровольцев не различаются, за исключением более низких концентраций 14-U-кларитромицина при дисфункции печени.

У пациентов с нарушением почечной функции, которая взяла 500 мг кларитромицина, значения фармакокинетических параметров увеличились в зависимости от тяжести почечной недостаточности.

Возраст пациентов не влияет на фармакокинетические параметры кларитромицина.

У ВИЧ-инфицированных детей при принятии кларитромицина в дозах 15–30 мг/кг/день (доза делится на две дозы) были более высокими концентрациями кларитромицина в плазме крови и более длительный период полураспада.

Клинические характеристики.

Индикация.

Инфекции, вызванные кларитромицином с микроорганизмами:

Противопоказание.

Гиперчувствительность к макролидным антибиотикам и другим компонентам препарата.

Одновременное использование ашемизола, цизаприда, пимозида, терфенадина (поскольку это может привести к продлению интервала QT и развитию сердечной аритмии, включая желудочковую тахикардию, желудоточную фибрилляцию и пироутистую желудочные тахикардии (Торс. Могут привести к эрготоксичности), hmgo-тахикардия (Торс. Могут привести к эрготоксичности), Hmgo-тахикардия (Торс. Ингибиторы COA-Reductase (статины), которые в значительной степени метаболизируются CYP3A4 (ловастатин или симвастатин) из-за повышенного риска миопатии, включая рабдомио других типов взаимодействий »).

Сопутствующее использование кларитромицина и перорального кодазолама (см. «Взаимодействие с другими лекарственными продуктами и другими типами взаимодействий»).

Расширение интервала QT или желудочкового сердца, в том числе тахикардия желудочков пироулета (Torsades de Pointes) (см. «Особенности использования», «Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействий»).

Гипокалиемия (риск продления интервала QT).

Тяжелая печеночная недостаточность и сопутствующая почечная недостаточность.

Сопутствующее использование кларитромицина (и других тяжелых ингибиторов CYP3A4) с колхицином (см. «Особенности использования», «Взаимодействие с другими лекарственными продуктами и другими типами взаимодействий»).

Сопутствующее использование кларитромицина с тикагрелором или раной.

Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействий.

Использование следующих лекарств строго противопоказано из -за возможного развития серьезных последствий взаимодействия.

Цизаприд, пимозид, ашемизол, терфенадин

Повышение уровня цизапридов в сыворотке наблюдалось с его совместимым использованием с кларитромицином, который мог вызвать интервал QT и аритмии, включая желудочковую тахикардию, фибрилляцию желудочков и тотальные точки . Аналогичные эффекты наблюдались с помощью совместимого использования пимозида и кларитромицина (см. «Противопоказания»).

Сообщалось, что макролиды изменяют метаболизм терфенадина, что приводит к повышению уровня терфенадина в сыворотке, которые иногда были связаны с сердечной аритмиями, такими как продление QT, желудочковая тахикардия, желудочковая фибрилляция и торсаде -де -по. В ходе исследования 14 добровольцев с совместимым использованием терфенадина и кларитромицина, увеличение уровня кислотного метаболита терфенадина 2-3 раза и интервала QT, что не приводило к какому-либо клинически заметному эффекту. Аналогичные эффекты наблюдались с совместимым использованием астемизола и других макролидов.

Алкалоиды рогов

Отчеты после маркетинга указывают на то, что сопутствующее использование кларитромицина и эрготамина или дигидрогамина было связано с появлением острого эрготизма, характеризующегося вазоспазмом и ишемией конечностей и других тканей, включая центральную нервную систему. Одновременное введение кларитромицина и алкалоидов противопоказано (см. «Противопоказания»).

Комбинированное использование кларитромицина с ловастатином или симвастатином противопоказано (см. «Противопоказания»), поскольку эти статины в значительной степени метаболизируются с помощью CYP3A4 и одновременного использования с кларитромицином увеличивают их концентрацию в плазме крови, что, в свою очередь, увеличивает риск миопатии. Развитие рабдомиолиза было зарегистрировано у пациентов с комбинированным использованием кларитромицина и этих статинов. Если нельзя избежать лечения кларитромицина, терапия ловастатином или симвастатином следует прекратить во время лечения.

Кларитромицин следует использовать с осторожностью в то же время, что и статины. Если нельзя избежать одновременного использования кларитромицина со статинами, рекомендуется назначить самую маленькую зарегистрированную дозу статина. Можно использовать статину, которая не зависит от метаболизма CYP3A (такого как флювастатин). Пациенты должны выявлять признаки и симптомы миопатии.

Влияние других препаратов на фармакокинетику кларитромицина.

Индукторы CYP3A (например, рифампицин, фенитоин, карбамазепин, фенобарбитал, зверовод св. Иоанна) могут вызвать метаболизм кларитромицина. Это может привести к субтерапевтическим уровням кларитромицина и снизить его эффективность. Кроме того, могут потребоваться уровни CYP3A в плазме, что может быть увеличено при ингибировании CYP3A кларитромицином (см. Также инструкции по медицинскому использованию соответствующего индуктора CYP3A4). Сопутствующее использование рифабутина и кларитромицина привело к увеличению уровня рифабутина и снижению уровня кларитромицина в сыворотке при одновременном увеличении риска увеита.

Влияние приведенных ниже лекарств на концентрацию кларитромицина в крови известно или предполагается, поэтому может потребоваться изменение дозы или использование альтернативной терапии.

Эфавиренц, Невирапин, Рифампицин, Рифабутин и Рифапентин.

Мощные индукторы ферментов цитохрома P450, таких как эфавиренц, невирапин, рифампицин, рифабутин и рифапентин, могут ускорить метаболизм кларитромицина, снижая ее концентрацию в плазме крови, но увеличивая концентрацию 14-й ионов. Поскольку микробиологическая активность кларитромицина и 14-O-классицина различна по сравнению с различными бактериями, ожидаемый терапевтический эффект может быть уменьшен из-за совместимого использования кларитромицина и цитохрома р450 индукторов фермента.

Этравирин

Действие кларитромицина было ослаблено этравирином; Однако концентрации активного метаболита 14-на-кларитромицина увеличивались. Поскольку 14 на кларитромицин обладает пониженной активностью в отношении комплекса Mycobacterium avium (MAC) , общая активность против этого патогена может быть изменена. Следовательно, для лечения масс следует учитывать использование альтернативного кларитромицина лекарств.

Использование флуконазола 200 мг в день вместе с кларитромицином 500 мг 2 раза в день у 21 добровольца приводило к увеличению равновесия C _Min Clarithromycin в среднем на 33 % и AUC - на 18 %. Концентрации равновесия активного метаболита 14-на-кларитромицина значительно не изменились с совместимым использованием с флуконазолом. В дозе кларитромицина нет изменений.

Фармакокинетическое исследование показало, что использование ритонавира 200 мг каждые 8 ​​часов и кларитромицин 500 мг каждые 12 часов вызывало значительное подавление метаболизма кларитромицина. C _Макс кларитромицин увеличился на 31 %, C _MIN на 182 %и AUC - на 77 %. Было полное ингибирование образования 14-на-кларитромицина. Из -за большого терапевтического снижения дозы кларитромицина для пациентов с нормальной функцией почек не требуется. Тем не менее, коррекция дозы требуется для пациентов с почечной недостаточностью: доза кларитромицина должна быть уменьшена на 50 %на _30-60 мл/мин. Для пациентов с тяжелой почечной недостаточностью ( _Cr <30 мл/мин) доза кларитромицина должна быть снижена на 75 %. Кларитромицин в дозах, превышающих 1 г/день, не должен использоваться с ритонавиром.

Те же корректировки дозы должны быть выполнены у пациентов с нарушением функции почек при использовании ритонавира в качестве фармакокинетического усилителя вместе с другими ингибиторами ВИЧ -протеазиса, включая атазанавир и Саквинавир (см. « Двустороннично -направленные лекарственные взаимодействия »).

Влияние кларитромицина на фармакокинетику других препаратов.

Были сообщения после маркетинга о разработке тахикардии желудочков пирулета, которая произошла с одновременным использованием кларитромицина с хинидином или досопирамидом. Рекомендуется провести мониторинг ЭКГ для своевременного обнаружения удлинения QT. Кларитромицин следует контролировать во время концентраций этих препаратов в сыворотке.

Во время использования после маркетинга была зарегистрирована гипогликемия с одновременным использованием кларитромицина и дизопирамида, поэтому мониторинг уровня глюкозы в крови при одновременном использовании этих агентов.

Пероральные гипогликемические агенты/инсулин

При использовании с определенными гипогликемическими агентами, такими как натеропасный и репаглинид, кларитромицин может ингибировать фермент CYP3A, который может вызывать гипогликемию. Рекомендуется тщательный мониторинг глюкозы.

Связанные с CYP3A взаимодействия |

Совместимое использование кларитромицина, известного как ингибитор фермента CYP3A, и препарат, в основном метаболизируемый CYP3A, может вызвать увеличение концентрации последнего в плазме крови, что, в свою очередь, может усилить или продлить его терапевтический эффект и риск побочных реакций. Предостережение следует использовать при использовании кларитромицина у пациентов, получающих субстраты CYP3A, особенно если CYP3A-субстрат имеет узкую терапевтическую диапазон (например, карбамазепин) и/или в значительной степени метаболизируется этим ферментом. Изменение дозы может потребоваться, и, если возможно, тщательный мониторинг концентраций в сыворотке лекарственного средства, метаболизированного CYP3A, у пациентов, которые одновременно используют кларитромицин.

Such drugs or groups of drugs are metabolized by the same CYP3A isoenzyme: alprazolam, astemizole, carbamazepine, cilostasole, cisapride, cyclosporine, dysopyramide, "horns, lovastatin, methylprednisolone, methylpine, methylpine, methylpine, methylpine. Rifabutin, Sildenafil, Simvastatin, Tacrolimus , Терфенадин, Тразолам и Винбластин, но этот список не завершен. Подобный механизм взаимодействия отмечается при использовании фенитоина, теофиллина и вальпроата, метаболизируемого другим изоферментом системы цитохрома P450.

Использование _{кларитромицина} (500 мг каждые 8 ​​часов) в сочетании с _{омепразолом} (40 _мг в день) у взрослых здоровых добровольцев привело к увеличению равновесных концентраций на 34 % соответственно). При использовании омепразола только средний pH желудочного сока во время измерения в течение 24 часов составлял 5,2, причем совместимое использование омепразола с кларитромицином - 5,7.

Існує ймовірність збільшення плазмових концентрацій інгібіторів фосфодіестерази, які хоча б частково метаболізуються CYP3A (силденафілу, тадалафілу і варденафілу), при їх сумісному застосуванні з кларитроміцином, що може потребувати зменшення дози інгібіторів фосфодіестерази.

Результати клінічних досліджень показали, що існує незначне, але статистично значуще (p≤0,05) збільшення концентрації теофіліну або карбамазепіну в плазмі крові при їх одночасному застосуванні з кларитроміцином.

Толтеродин головним чином метаболізується 2D6-ізоформою цитохрому Р450 (CYP2D6). Однак у пацієнтів без CYP2D6 метаболізм відбувається через CYP3A. У цій популяції пригнічення CYP3A призводить до значного підвищення плазмових концентрацій толтеродину. Для таких пацієнтів зниження дози толтеродинуу може бути необхідним у разі його застосування з інгібіторами CYP3A, такими як кларитроміцин.

Триазолбензодіазепіни (наприклад альпразолам, мідазолам, триазолам)

При застосуванні мідазоламу з таблетками кларитроміцину (500 мг 2 рази на добу) AUC мідазоламу збільшувалася у 2,7 раза після внутрішньовенного введення та у 7 разів після перорального застосування мідазоламу. Слід уникати комбінованого застосування перорального мідазоламу і кларитроміцину. При внутрішньовенному застосуванні мідазоламу з кларитроміцином слід проводити ретельний моніторинг стану пацієнта для своєчасної корекції дози.

Слід дотримуватися таких самих запобіжних заходів при застосуванні інших бензодіазепінів, які метаболізуються CYP3A, включаючи триазолам і альпразолам. Для бензодіазепінів, елімінація яких не залежить від CYP3A (темазепам, нітразепам, лоразепам), розвиток клінічно значущої взаємодії з кларитроміцином малоймовірний.

Є постмаркетингові повідомлення про лікарську взаємодію і розвиток побічних явищ з боку центральної нервової системи (таких як сонливість і сплутаність свідомості) при сумісному застосуванні кларитроміцину і триазоламу. Слід спостерігати за станом пацієнта, враховуючи можливість збільшення фармакологічних ефектів з боку ЦНС.

Інші види взаємодій

Колхіцин. Колхіцин є субстратом CYP3A і P-глікопротеїну (Pgp). Відомо, що кларитроміцин і інші макроліди можуть пригнічувати CYP3A і Pgp. При одночасному застосуванні кларитроміцину і колхіцину пригнічення Pgp і CYP3A кларитроміцином може спричинити підвищення експозиції колхіцину. Необхідно спостерігати за станом пацієнтів щодо виявлення клінічних симптомів токсичності колхіцину. Дозу колхіцину слід знизити при одночасному застосуванні з кларитроміцином для пацієнтів із нормальною нирковою та печінковою функцією. Сумісне застосування кларитроміцину з колхіцином пацієнтам з нирковою або печінковою недостатністю протипоказане (див. «Протипоказання», «Особливості застосування»).

Дигоксин. Дигоксин вважається субстратом P-глікопротеїну (Pgp). Відомо, що кларитроміцин може пригнічувати Pgp. При одночасному застосуванні пригнічення Pgp може призвести до підвищення експозиції дигоксину. При постмаркетинговомуу спостереженні повідомлялося про підвищення концентрації дигоксину в сироватці крові пацієнтів, які застосовували кларитроміцин одночасно з дигоксином. У деяких пацієнтів розвинулися ознаки дигіталісної токсичності, у тому числі потенційно летальні аритмії. Слід ретельно контролювати концентрації дигоксину в сироватці крові пацієнтів при його застосуванні з кларитроміцином.

Зидовудин. Одночасне застосування таблеток кларитроміцину і зидовудину у Віч-інфікованих пацієнтів може спричиняти зниження рівноважних концентрацій зидовудину в сироватці крові. Кларитроміцин може перешкоджати абсорбції перорального зидовудину при одночасному прийомі, але цього великою мірою можна уникнути шляхом дотримання 4-годинного інтервалу між прийомами кларитроміцину і зидовудину. Про таку взаємодію при застосуванні суспензії кларитроміцину та зидовудину або дидеоксиназину у дітей не повідомлялося. Така взаємодія малоймовірна при призначенні кларитроміцину для внутрішньовенного введення.

Фенітоїн та вальпроат

Були спонтанні або опубліковані повідомлення про взаємодію інгібіторів CYP3A, включаючи кларитроміцин, з лікарськими засобами, які не вважаються такими, що метаболізуються CYP3A (наприклад з фенітоїном та вальпроатом). Рекомендується визначення рівнів цих лікарських засобів у сироватці крові при одночасному призначенні їх з кларитроміцином. Повідомлялося про підвищення їх рівнів у сироватці крові.

Двобічно спрямовані лікарські взаємодії

Атазанавір

Застосування кларитроміцину (500 мг двічі на день) з атазанавіром (400 мг один раз на день), які є субстратами та інгібіторами CYP3A, призводило до збільшення експозиції кларитроміцину у 2 рази та зменшення експозиції 14-ОН-кларитроміцину на 70 % зі збільшенням AUC атазанавіру на 28 %. Оскільки кларитроміцин має великий терапевтичний діапазон, немає необхідності знижувати дозу пацієнтам з нормальною функцією нирок. Дозу кларитроміцину необхідно зменшити на 50 % для пацієнтів з кліренсом креатиніну 30-60 мл/хв і на 75 % для пацієнтів з кліренсом креатиніну <30 мл/хв. Дози кларитроміцину, вищі ніж 1000 мг на день, не слід застосовувати разом з інгібіторами протеази.

Блокатори кальцієвих каналів

Через ризик артеріальної гіпотензії з обережністю слід застосовувати кларитроміцин одночасно з блокаторами кальцієвих каналів, що метаболізуються CYP3A4 (такими як верапаміл, амлодипін, дилтіазем). При взаємодії можуть підвищуватися плазмові концентрації як кларитроміцину, так і блокаторів кальцієвих каналів. У пацієнтів, що отримували кларитроміцин разом з верапамілом, спостерігалися артеріальна гіпотензія, брадіаритмії та лактоацидоз.

Ітраконазол

Кларитроміцин та ітраконазол є субстратами та інгібіторами CYP3A, в зв'язку з чим кларитроміцин може підвищувати плазмові рівні ітраконазолу та навпаки. У разі застосування ітраконазолу разом з кларитроміцином пацієнти повинні перебувати під пильним наглядом для виявлення проявів чи симптомів підсиленого або пролонгованого фармакологічного ефекту.

Саквінавір

Застосування кларитроміцину (500 мг двічі на день) із саквінавіром (м'які желатинові капсули, 1200 мг тричі на день), які є субстратами та інгібіторами CYP3A, у 12 здорових добровольців призводило до збільшення AUC рівноважного стану на 177 % та С _max на 187 % порівняно із застосуванням тільки саквінавіру. При цьому AUC та С _max кларитроміцину збільшувались приблизно на 40 % порівняно із застосуванням тільки кларитроміцину. Немає необхідності в коригуванні доз, якщо обидва лікарські засоби застосовують одночасно протягом обмеженого проміжку часу та у вищезгаданих дозах/лікарських формах. Результати дослідження лікарської взаємодії із застосуванням м'яких желатинових капсул можуть не відповідати ефектам, які спостерігаються при застосуванні саквінавіру у формі твердих желатинових капсул. Результати дослідження лікарської взаємодії із застосуванням лише саквінавіру можуть не відповідати ефектам, які спостерігаються при терапії саквінавіром/ритонавіром. Коли саквінавір застосовують разом із ритонавіром, необхідно враховувати можливі ефекти ритонавіру на кларитроміцин (див. вище).

Особливості застосування.

Кларитроміцин не слід призначати вагітним жінкам без ретельної оцінки співвідношення користь/ризик, особливо у І триместрі вагітності.

Тривале або повторне застосування антибіотиків може спричинювати надмірний ріст нечутливих бактерій і грибів. При виникненні суперінфекції слід і почати відповідну терапію.

З обережністю слід застосовувати препарат пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю.

Під час застосування кларитроміцину повідомлялося про порушення функції печінки, включаючи підвищений рівень печінкових ферментів, і про гепатоцелюлярний та/або холестатичний гепатит з жовтяницею або без неї. Це порушення функції печінки може бути тяжкого ступеня та є зазвичай оборотним. Іноді повідомлялося про печінкову недостатність з летальним наслідком, яка в основному була асоційована з серйозними основними хворобами та/або супутнім медикаментозним лікуванням. Необхідно негайно припинити застосування кларитроміцину при виникненні таких проявів та симптомів гепатиту, як анорексія, жовтяниця, потемніння сечі, свербіж або біль у ділянці живота.

Про розвиток псевдомембранозного коліту від помірного до загрожуючого життю ступеня тяжкості повідомлялося при застосуванні практично всіх антибактеріальних препаратів, у тому числі макролідів. Про розвиток діареї, спричиненої Clostridium difficile (CDAD), від помірного ступеня тяжкості до коліту з летальним наслідком повідомлялося при застосуванні практично всіх антибактеріальних препаратів, у тому числі кларитроміцину. Терапія антибактеріальними препаратами порушує нормальну мікрофлору кишечнику, що може призвести до надмірного росту C. difficile. Слід завжди пам'ятати про можливість розвитку діареї, спричиненої Clostridium difficile, у всіх пацієнтів з діареєю після застосування антибіотиків. Крім того, необхідно ретельно зібрати анамнез, оскільки про розвиток діареї, спричиненої Clostridium difficile , повідомлялося навіть через 2 місяці після застосування антибактеріальних препаратів.

Кларитроміцин виводиться головним чином печінкою. Слід дотримуватися обережності при застосуванні препарату пацієнтам із порушенням функції печінки, а також з порушенням функції нирок помірного або тяжкого ступеня.

Колхіцин

Повідомлялося про розвиток колхіцинової токсичності (у тому числі з летальним наслідком) при сумісному застосуванні кларитроміцину і колхіцину, особливо у пацієнтів літнього віку, у тому числі на тлі ниркової недостатності (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Сумісне застосування кларитроміцину з колхіцином протипоказане (див. «Протипоказання»).

З обережністю слід застосовувати одночасно кларитроміцин та триазолбензодіазепіни, наприклад триазолам, внутрішньовенний мідазолам (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

З обережністю слід застосовувати кларитроміцин одночасно з іншими ототоксичними засобами, особливо з аміноглікозидами. Слід проводити моніторинг вестибулярної та слухової функції під час та після лікування.

Через ризик подовження інтервалу QT слід з обережністю застосовувати кларитроміцин пацієнтам з ішемічною хворобою серця, тяжкою серцевою недостатністю, гіпомагніємією, брадикардією (<50 уд./хв) або разом з іншими препаратами, що асоціюються з подовженням інтервалу QT (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Кларитроміцин не можна застосовувати пацієнтам із вродженим чи наявним в анамнезі подовженням інтервалу QT або зі шлуночковою серцевою аритмією в анамнезі (див. «Протипоказання»).

Пневмонія

Оскільки можливе існування резистентності Streptococcus pneumoniae до макролідів, важливо проводити тест на чутливість при призначенні кларитроміцину для лікування негоспітальної пневмонії. У разі госпітальної пневмонії кларитроміцин потрібно застосовувати у комбінації з іншими відповідними антибіотиками.

Інфекції шкіри та м ' яких тканин від легкого до помірного ступеня тяжкості

Дані інфекції найчастіше спричинені мікроорганізмами Staphylococcus aureus та Streptococcus pyogenes , кожен з яких може бути резистентним до макролідів. Тому важливо проводити тест на чутливість. У разі коли неможливо застосувати бета-лактамні антибіотики (наприклад у разі алергії), як препарати першого вибору можна застосовувати інші антибіотики, наприклад кліндаміцин. У даний час макроліди відіграють роль тільки у лікуванні деяких інфекцій шкіри та м'яких тканин, наприклад інфекцій, спричинених Corynebacterium minutissimum , acne vulgaris , бешихового запалення; та у ситуаціях, коли не можна застосовувати лікування пеніцилінами.

У разі розвитку тяжких гострих реакцій гіперчутливості, таких як анафілаксія, синдром Стівенса–Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, DRESS, хвороба Шенлейна–Геноха, терапію кларитроміцином слід негайно припинити та одразу ж розпочати відповідне лікування.

Кларитроміцин потрібно застосовувати з обережністю при одночасному призначенні з індукторами ферменту цитохрому СYP3A4 (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Слід звернути увагу на можливу перехресну резистентність між кларитроміцином та іншими макролідами, а також лінкоміцином і кліндаміцином.

Комбіноване застосування кларитроміцину з ловастатином або симвастатином протипоказане (див. «Протипоказання»). Слід з обережністю призначати кларитроміцин одночасно з іншими статинами. Повідомлялося про розвиток рабдоміолізу у пацієнтів при сумісному застосуванні кларитроміцину і статинів. Необхідний моніторинг пацієнтів щодо виявлення ознак і симптомів міопатії. У разі коли одночасного застосування кларитроміцину зі статинами уникнути неможливо, рекомендується призначати найменшу зареєстровану дозу статину. Можливе застосування статину, який не залежить від метаболізму CYP3A (наприклад флувастатину) (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Пероральні гіпоглікемічні засоби/інсулін

Комбіноване застосування кларитроміцину та пероральних гіпоглікемічних засобів (наприклад похідних сульфонілсечовини) та/або інсуліну може спричиняти виражену гіпоглікемію. Рекомендований ретельний моніторинг рівня глюкози.

Пероральні антикоагулянти

При сумісному застосуванні кларитроміцину з варфарином існує ризик серйозної кровотечі, значного підвищення показника МНВ (міжнародне нормалізоване відношення) та протромбінового часу. Доки пацієнти отпримують одночасно кларитроміцин та пероральні антикоагулянти, потрібно часто контролювати показник МНВ та протромбіновий час.

Сахароза

Препарат містить сахарозу, тому пацієнти з рідкісними спадковими формами непереносимості фруктози, синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції або недостатністю цукрази-ізомальтази не повинні застосовувати цей препарат. Необхідно також брати до уваги вміст сахарози, призначаючи цей препарат пацієнтам з цукровим діабетом.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Безпека застосування кларитроміцину у період вагітності та годування груддю не встановлена. При настанні вагітності кларитроміцин не слід застосовувати без ретельної оцінки співвідношення користь/ризик. Кларитроміцин виділяється у грудне молоко.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Дані про вплив відсутні. Однак слід брати до уваги можливе виникнення побічних реакцій з боку нервової системи, таких як судоми, запаморочення, вертиго, галюцинації, сплутаність свідомості, дезорієнтація тощо, що може вплинути на швидкість психомоторних реакцій.

Спосіб застосування та дози.

Для лікування немікобактеріальних інфекцій рекомендована доза Клациду ^® у формі суспензії для немовлят та дітей віком від 6 місяців до 12 років становить по 7,5 мг/кг маси тіла 2 рази на добу, максимальна доза – по 500 мг 2 рази на добу. Тривалість лікування зазвичай становить 5–10 днів залежно від виду збудника та тяжкості перебігу захворювання. Суспензію застосовують незалежно від прийому їжі (можна приймати з молоком).

Таблиця 1

* Дітям з масою тіла до 8 кг дозу необхідно розраховувати на кілограм маси тіла (7,5 мг/кг 2 рази на добу).

Мікобактеріальні інфекції

Для лікування мікобактеріальних інфекцій рекомендована для дітей доза Клациду ^® у формі суспензії становить від 7,5 до 15 мг/кг маси тіла 2 рази на добу, з огляду на індивідуальну клінічну оцінку лікарем стану пацієнта та тяжкості захворювання.

Лікування продовжують доти, доки спостерігається клінічна ефективність від застосування препарату (може бути потрібним додавання інших антимікобактеріальних препаратів).

Таблиця 2

* Дітям з масою тіла до 8 кг дозу необхідно розраховувати на кілограм маси тіла (7,5 – 15 мг/кг 2 рази на добу).

Дозування при нирковій недостатності

Дітям з кліренсом креатиніну менше 30 мл/хв дозу Клациду ^® потрібно зменшити на 50 %. Лікування повинно тривати не більше 14 днів.

Спосіб приготування суспензії.

Для приготування суспензії необхідно додати воду у флакон з гранулами до відмітки на ньому і струшувати до переходу всіх твердих часток у форму суспензії. За необхідності додати воду до вказаної відмітки. Уникати інтенсивного та/або тривалого струшування. Перед кожним застосуванням препарату слід струшувати флакон для відновлення суспензії.

Діти.

Клінічні дослідження застосування кларитроміцину у формі суспензії проводилися за участю дітей віком від 6 місяців до 12 років, тому кларитроміцин у формі суспензії призначають дітям віком від 6 місяців до 12 років.

Передозування.

Симптоми. Існуючі повідомлення вказують на те, що передозування кларитроміцином може спричинити появу симптомів захворювання шлунково-кишкового тракту. В одного пацієнта з біполярним психозом в анамнезі, який прийняв 8 г кларитроміцину, розвинулися зміни розумового стану, параноїдна поведінка, гіпокаліємія та гіпоксемія.

Лікування. Побічні реакції, що супроводжують передозування, слід лікувати шляхом негайного промивання шлунка та застосування симптоматичної терапії. Як і у випадку з іншими макролідами, малоймовірно, щоб гемодіаліз або перитонеальний діаліз суттєво впливали на вміст кларитроміцину в сироватці крові.

Побічні реакції.

Найчастішими та найпоширенішими побічними реакціями при лікуванні кларитроміцином дорослих та дітей є біль у животі, діарея, нудота, блювання та спотворення смаку. Ці побічні реакції зазвичай незначно виражені та узгоджуються із відомим профілем безпеки макролідних антибіотиків. Під час клінічних досліджень не було виявлено суттєвої різниці у частоті побічних реакцій з боку травної системи між групами пацієнтів, у яких були наявні або відсутні мікобактеріальні інфекції.

Нижче представлені побічні реакції, що виникли під час клінічних досліджень та при постмаркетинговому застосуванні різних лікарських форм і дозувань кларитроміцину, у тому числі суспензії. Побічні реакції, щонайменш імовірно пов'язані з кларитроміцином, розподілені за системами органів і за частотою виникнення: понад 10 % – дуже часті, 1-10 % – часті, 0,1-1 % – нечасті та з невідомою частотою* (побічні реакції з постмаркетингового спостереження; частоту визначити неможливо з наявних даних). У межах кожної групи побічні реакції представлені в порядку зменшення тяжкості проявів, якщо тяжкість вдалося оцінити.

Інфекції і інвазії: нечасті – целюліт ¹ , кандидоз, гастроентерит ² , інфекція ³ , вагінальна інфекція; з невідомою частотою – псевдомембранозний коліт, бешихове запалення.

Порушення з боку крові і лімфатичної системи: нечасті – лейкопенія, нейтропенія ⁴ , тромбоцитемія ³ , еозинофілія ⁴ ; з невідомою частотою – агранулоцитоз, тромбоцитопенія.

Порушення з боку імунної системи: нечасті – анафілактоїдні реакції ¹ , гіперчутливість; з невідомою частотою – анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк.

Порушення з боку метаболізму і харчування: нечасті – анорексія, зниження апетиту; з невідомою частотою – гіпоглікемія.

Порушення з боку психіки: часті – безсоння; нечасті – тривожність, нервозність ³ ; з невідомою частотою – психози, сплутаність свідомості, деперсоналізація, депресія, дезорієнтація, галюцинації, кошмарні сновидіння, манія.

Порушення з боку центральної нервової системи: часті – дисгевзія (порушення смакової чутливості), головний біль, спотворення смаку; нечасті – втрата свідомості ¹ , дискінезія ¹ , запаморочення, сонливість, тремор; з невідомою частотою – судоми, агевзія (втрата смакової чутливості), паросмія, аносмія, парестезія.

Порушення з боку органів слуху і лабіринтні порушення: нечасті – запаморочення, погіршення слуху, дзвін у вухах; з невідомою частотою – втрата слуху.

Кардіальні порушення: нечасті – зупинка серця ¹ , фібриляція передсердь ¹ , подовження інтервалу QT, екстрасистоли ¹ , відчуття серцебиття; з невідомою частотою – піруетна шлуночкова тахікардія (torsades de pointes), шлуночкова тахікардія.

Судинні порушення: часті – вазодилатація ¹ ; з невідомою частотою – крововилив.

Порушення з боку дихальної системи , органів грудної клітки та середостіння : нечасті – астма ¹ , носова кровотеча ² , емболія судин легенів ¹ .

Порушення з боку травної системи: часті – діарея, блювання, диспепсія, нудота, біль у животі; нечасті – езофагіт ¹ , гастроезофагеальне рефлюксне захворювання ² , гастрит, прокталгія ² , стоматит, глосит, здуття живота ⁴ , запор, сухість у роті, відрижка, метеоризм; з невідомою частотою – гострий панкреатит, зміна кольору язика, зміна кольору зубів.

Порушення гепатобіліарної системи: часті – відхилення від норми функціональних тестів печінки; нечасті – холестаз ⁴ , гепатит ⁴ , підвищення рівня АЛТ, АСТ, ГГТ ⁴ ; з невідомою частотою – печінкова недостатність, холестатична жовтяниця, гепатоцелюлярна жовтяниця.

Порушення з боку шкіри і підшкірної клітковини: часті – висипання, гіпергідроз; нечасті – бульозний дерматит ¹ , свербіж, кропив'янка, макуло-папульозний висип ³ ; з невідомою частотою – синдром Стівенса–Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, медикаментозна шкірна реакція, що супроводжується еозинофілією та системними проявами (DRESS), акне, хвороба Шенлейна–Геноха.

Порушення з боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: нечасті – м'язові спазми ³ , скелетно-м'язова ригідність ¹ , міалгія ² ; з невідомою частотою – рабдоміоліз ² (за деякими повідомленнями, рабдоміоліз виникав, коли кларитроміцин застосовували сумісно з іншими лікарськими засобами, про які відомо, що вони асоціюються із рабдоміолізом (такі як статини, фібрати, колхіцин або алопуринол)), міопатія.

Порушення з боку нирок і сечовидільної системи: нечасті – підвищення креатиніну крові ¹ , підвищення сечовини крові ¹ ; з невідомою частотою – ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит.

Загальні порушення та реакції у місці введення: дуже часті – флебіт у місці введення ¹ ; часті – біль, запалення у місці введення ¹ ; нечасті – нездужання ⁴ , лихоманка ³ , астенія, біль у грудях ⁴ , озноб ⁴ , стомленість ⁴ .

Лабораторні дослідження: нечасті – зміна співвідношення альбумін-глобулін ¹ , підвищення рівня лужної фосфатази в крові ⁴ , підвищення рівня лактатдегідрогенази в крові ⁴ ; з невідомою частотою – підвищення міжнародного нормалізованого співвідношення, збільшення протромбінового часу, зміна кольору сечі.

* Частота невідома, оскільки про ці реакції повідомлялося добровільно з популяції пацієнтів невстановленої чисельності. Не завжди можливо точно встановити їх частоту або причинний зв' язок з прийомом препарату. Загальний досвід застосування кларитроміцину становить більше ніж 1 мільярд пацієнто-днів.

^1,2,3,4 Про дані побічні реакції повідомлялося тільки при застосуванні препарату у формі: 1 – порошку ліофілізованого для приготування розчину для інфузій, 2 – таблеток пролонгованої дії, 3 – суспензії, 4 – таблеток негайного вивільнення.

Очікується, що частота, тип та тяжкість побічних реакцій у дітей будуть такими ж, як і у дорослих.

Пацієнти з порушенням імунної системи.

У хворих на СНІД та інших пацієнтів з порушенням імунної системи, які застосовували високі дози кларитроміцину довше, ніж рекомендовано, для лікування мікобактеріальних інфекцій, не завжди можна відрізнити побічні реакції, пов'язані із застосуванням препарату, та симптоми основного або супутніх захворювань.

У дорослих хворих, які отримували кларитроміцин у добовій дозі 1000 мг, найчастішими побічними ефектами були нудота, блювання, спотворення смаку, біль у животі, діарея, висипання, здуття живота, головний біль, запор, порушення слуху, підвищення вмісту АЛТ та АСТ. Нечасто виникали диспное, безсоння та сухість у роті. У 2–3 % пацієнтів спостерігалося аномальне підвищення рівнів АЛТ та АСТ та аномальне зниження кількості лейкоцитів та тромбоцитів у крові. У меншої кількості пацієнтів спостерігалося підвищення рівня сечовини в крові.

Термін придатності. 2 роки; готова суспензія у флаконі – 14 днів з моменту приготування.

Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці в недоступному для дітей місці при температурі не вище 30 °С.

Упаковка . Флакон, що містить гранули для приготування 60 мл або 100 мл суспензії, з мірною ложечкою або мірним шприцом у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. Аббві С.р.л., Італія / AbbVie Srl, Italy.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності. C.Р. 148 Понтіна KМ 52, СНС - Камповерде ді Апріліа (лок. Апріліа) - 04011 Апріліа (ЛТ), Італія / SR 148 Pontina KM 52, SNC - Campoverde di Aprilia (loc. Aprilia) - 04011 Aprilia (LT), Italy.