Личный кабинет
КЛОДИЯ табл. п/плен. оболочкой 75 мг блистер №90
rx
Код товара: 667658
Производитель: Alvogen IPCO (Люксембург)
1 400,00 RUB
нет в наличии
Сообщить когда товар появиться в наличии
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного продукта
Клайст
Кладия
Хранилище:
Активное вещество: клопидогрел;
1 таблетка содержит клопидогрел безилата -эквивалента клопидогрела 75 мг;
Эксципиенты: микрокристаллическая целлюлоза; Mannitus (E 421); гидроксипропилцеллюлоза; Cross Reporter; лимонная кислота, моногидрат; полиэтиленгликоль 6000; кислотный стеарический; тальк;
Film Shell II Pink 32K14834: гипромеллоза (E 464); лактоза, моногидрат; оксид железа красный (E 172); триацетин (E 1518), диоксид титана (E 171).
Дозировка формы. Таблетки покрыты пленкой.
Основные физико -химические свойства: таблетки круглой формы с двусторонней поверхностью, покрытой розовой пленкой.
Фармакотерапевтическая группа.
Ингибиторы агрегации тромбоцитов, кроме гепарина. ATX B01A C04 Код.
Фармакологические свойства.
Pharmaco Dynami Ka.
Механизм действия. Клопидогрел избирательно ингибирует связывание аденозин -дифысфата (ADP) с рецептором на поверхности тромбоцита и дальнейшей активации сложной GPIIB/IIIA при действии ADP и, таким образом, ингибирует агрегацию тромбоцитов. Биотрансформация клопидогрела необходима для образования активного ингибирования агрегации тромбоцитов. Клопидогрел также ингибирует агрегацию тромбоцитов, индуцированную другими агонистами, блокируя увеличение активности тромбоцитов, высвобождаемой ADP. Клопидогрел необратимо изменяет АДФ-рецепторы тромбоцитов. Следовательно, тромбоциты, которые взаимодействуют с изменением клопидогрела до конца их жизненного цикла. Нормальная функция тромбоцитов восстанавливается со скоростью, которая соответствует скорости обновления тромбоцитов.
Фармакодинамические эффекты. С первого дня использования в повторных ежедневных дозах 75 мг препарата существует значительное замедление в агрегации тромбоцитов, вызванной ADP. Это действие постепенно усиливается и стабилизируется между 3 и 7 днями. В стабильном состоянии средний уровень ингибирования агрегации при действии ежедневной дозы 75 мг составляет от 40 до 60 %. Агрегация тромбоцитов и продолжительность кровотечения возвращаются на начальный уровень в среднем через 5 дней после прекращения.
Клиническая эффективность и безопасность. Безопасность и эффективность клопидогрела оценивали в пяти двойных слепых исследованиях, в которых приняли участие более 88 000 пациентов: исследования CAPRIE-сравнение-как в сочетании с ASC, так и с другой стандартной терапией.
Инфаркт миокарда (MI), недавно инсульт или периферические артерии. В исследование CAPRIE включалось пациенты 19185 года с атеротромбозом, проявление недавнего инфаркта миокарда (<35 дней назад), недавний ишемический инсульт (от 7 дней до 6 месяцев назад) или заболевание периферических артерий (PFA). Пациенты были рандомизированы для получения клопидогрела 75 мг/день или 325 мг/день, после чего их контролировали от 1 до 3 лет. В подгруппе инфргруппы миокарда большинство пациентов получали ASA в первые несколько дней после инфаркта миокарда.
Клопидогрел значительно снизил частоту развития новых ишемических событий по сравнению с ACC (комбинированная конечная точка, которая состояла из инфаркта миокарда, ишемического инсульта и смерти). Во время анализа в соответствии с лечением, предписанным в начале исследования, 939 событий в группе клопидогрела и 1020 событий в группе ACC (относительное снижение риска (WZR) 8,7 %, [95 % CI: 0,2–16,4]; P = 0,045). То есть на каждые 1000 пациентов, получавших лечение в течение 2 лет, в дополнение к 10 [DI: 0–20] пациентам избегали разработки нового ишемического события. Анализ общей смертности как вторичной конечной точки не выявил значительных различий между терапией клопидогрелом (5,8 %) и ASC (6 %).
Анализ подгрупп для соответствующих заболеваний (инфаркт миокарда, ишемический инсульт и PFA) показал, что наибольший эффект (который достиг статистической точности при P = 0,003) наблюдался у пациентов с PFA (особенно у тех, у кого имел инфаркт миокарда) %; DI: 8,9 –36.2), меньший эффект (который существенно не отличался от эффекта ASC) имел пациентов с инсультом (ZMP = 7,3 %; DI: -5,7–18,7 [P = 0,258]). У пациентов, участвующих в исследованиях, недавно подвергавшихся инфаркту миокарда, влияние клопидогрела было меньше, но в то же время оно статистически не отличалось от влияния ASC (WTS = -4 %; DI: -22,5-11,7 [P = 0,639]). Кроме того, анализ подгрупп пациентов всех возрастов показывает, что благоприятный эффект клопидогрела у пациентов в возрасте 75 лет был ниже, чем у пациентов 75 лет.
Поскольку исследование Капри не было достаточным для оценки эффективности для отдельных подгрупп, остается неясным, существуют ли различия в относительном снижении риска для пациентов с различными заболеваниями или разницы случайными.
Острый коронарный синдром. Исследование CURE включало 12 562 пациентов с острым коронарным синдромом без подъема сегмента ST (нестабильная стенокардия или инфаркт миокарда без патологического Q), который за последние 24 часа наблюдалась атаковая боль в груди или симптомы ишемии. Пациенты имели изменения в ЭКГ, что указывает на новую ишемию или повышенную активность ферментов сердца или тропонин I или T, по крайней мере, в два раза по сравнению с более высоким пределом. Пациенты были рандомизированы для получения клопидогрела (доза нагрузки - 300 мг, затем - 75 мг/день, n = 6259) или плацебо (n = 6303), как в комбинации с ASC (75-325 мг один раз в день) и другими стандартами. Стандартная терапия. Продолжительность лечения составляла до 1 года. В исследовании Cure 823 (6,6 %) пациенты также получали сопутствующую терапию с гликопротеиновыми рецепторами GPIIB/IIIA. Более 90 % пациентов получали гепарины. Такая сопутствующая терапия значительно не влияла на относительную частоту кровотечения при лечении клопидогрела и плацебо. Число пациентов, достигших первичной конечной точки [сердечно -сосудистой смертности (CCS), инфаркт миокарда (MI) или инсульт], составило 582 (9,3 %) в группе клопидогрела и 719 (11,4 %) в группе плацебо. Относительное снижение риска составило на 20 % (95 % ДИ 10-28 %; р = 0,00009) для группы клопидогрела (17 % - при консервативном лечении, 29 % - если пациенты были выполнены с помощью трансформационной ангиопластики кожи с или без стента. Если они были проведены аорто -корнарной обходной артерии). Профилактика разработки новых сердечно -сосудистых событий (первичная конечная точка) произошла с относительным снижением риска, которое составило 22 % (CI: 8,6–33,4), 32 % (CI: 12,8–46,4), 4 % (DI: -26, 9–26,7), 6 % (CI: -33,5–34,3) и 14 % (CI: -31,6–44,2) в периоды 0–1, 1–1–3, 3–6, 6–9 и 9–12 месяцев исследований соответственно. То есть после более чем 3 месяцев лечения, благоприятный эффект, наблюдаемый в группе клопидогрела + ASK, больше не увеличился, и риск кровоизлияния остался (см. Раздел «Особенности использования»).
Использование клопидогрела во время исследования лечения снизило необходимость использования тромболитической терапии (SHR = 43,3 %; CI: 24,3–57,5 %) и ингибиторы гликопротеина GPIIB/IIIA (VZR = 18,2 %; DI: 6, 5–28,3 %) Анкет
Число пациентов, достигших комбинированной первичной конечной точки (CCS, MI, инсульт или рефрактерная ишемия), составило 1035 (16,5 %) в клопидогреле и 1187 (18,8 %) в группе плацебо. Снижение относительного риска составило 14 % (95 % ДИ 6–21 %, р = 0,0005) в группе клопидогрела. Этот эффект был в основном из -за статистически значимого снижения частоты ИМ [287 (4,6 %) в группе клопидогрела и 363 (5,8 %) в группе плацебо]. Изменения частоты повторяющихся больниц в отношении нестабильной стенокардии не наблюдались.
Результаты, полученные в группах пациентов с различными характеристиками (например, нестабильная стенокардия или ИМ без патологического зуба Q, уровень риска от низкого до высокого диабета, необходимость реваскуляризации, возраста, пол), совпадает с результатами первичного анализа Анкет В частности, дополнительный анализ 2172 пациентов (17 % всей группы пациентов с лечением), который был установлен PCI-Cure) показал, что значительный WMC (26,2 %) наблюдается при лечении клопидогрела по сравнению с плацебо. клопидогрела при профилактике развития первичной конечной точки (CCS, MI, инсульт), а также значимого WMC (23,9 %) для второй комбинированной первичной конечной точки (CCS, MI, инсульт или рефрактерная ишемия). Кроме того, профиль безопасности клопидогрела в этой подгруппе пациентов не вызывает никаких особых замечаний. Таким образом, результаты дополнительного анализа группы пациентов совпадают с результатами всего исследования.
Полезный эффект клопидогрела был продемонстрирован независимо от получения срочного и долгосрочного лечения с другими сердечно-сосудистыми агентами (такими как гепарин/низкомолекулярная гепарин, ингибиторы гликопротеина GPIIB/IIIA, лекарства от липидов, β-блокировки и ингибиторы. Эффективность клопидогрела не зависела от дозы ASC (75-325 мг один раз в день).
Пациенты с острым ИМ с сегментом исследований св. Изучали безопасность и эффективность клопидогрела в двух рандомизированных плацебо-контролируемых двойных слепого ясности и коммутальных исследований.
Исследование ясности включало 3491 пациента, у которых был инсульт сегмента ST за последние 12 часов и запланированную терапию тромболитическими агентами. Пациенты получали клопидогрел (300 мг дозы нагрузки, затем 75 мг/день, n = 1752) или плацебо (n = 1739), оба в сочетании с ASC (доза нагрузки - 150–325 мг, после чего - 75–3 162 мг /день), фибринолитический агент и, при необходимости, с гепарином. Дальнейший мониторинг пациентов длился 30 дней. Первичной конечной точкой была окклюзия, связанная с наступлением артерии, обнаруженной на ангиограмме до выписки из клиники, смерти или рецидива перед проведением коронарной ангиографии. Для пациентов, которые не проводили ангиографию, первичной конечной точкой была смерть или рецидив инфаркта миокарда до 8 дней или до выписки из клиники. В группе пациентов было 19,7 % женщин, 29,2 % пациентов ≥ 65 лет. В общей сложности 99,7 %пациентов получали фибринолитику (фибриновый специфический 68,7 %, фибриннеспецифичный-31,1 %), 89,5 %-гепарин, 78,7 %-β-блокаторы, 54,7 %-си-ингибиторы и 63 %-статин.
Первичная конечная точка достигла 15 % пациентов из группы, получающей клопидогрел и 21,7 % группы плацебо. Таким образом, абсолютное снижение составило 6,7 % и с предпочтением 36 % в пользу клопидогрела (95 % ДИ: 24–47 %; р <0,001), основной сердечный приступ. Это преимущество наблюдалось во всех ранее определенных подгруппах пациентов, распределенных по возрасту, полу, локализации сердечного приступа и типа терапии, полученной фибринолитиками или гепаринами.
Двухцветный дизайн исследования Compity включал 45852 пациентов, у которых были симптомы за последние 24 часа, которые позволяют вам подозревать MI, что подтверждается отклонениями от скорости показателей ЭКГ (например, рост или депрессия сегмента ST или блокировка левой ноги Гис -пачки). Пациенты получали клопидогрел (75 мг/день, n = 22 961) или плацебо (n = 22 891) в сочетании с ASC (162 мг/день) в течение 28 дней или до выписки из больницы. Комбинированные первичные конечные точки были фатальными последствиями по любой причине и первым рецидивом инфаркта миокарда, инсульта или смерти. У пациентов было 27,8 % женщин, 58,4 % пациентов ≥ 60 лет (26 % ≥ 70 лет) и 54,5 % пациентов, получающих фибринолитики.
Клопидогрел статистически значимо снизил относительный риск смертельных последствий на 7 % (р = 0,029) и относительный риск комбинации, 5 % и 0,9 % соответственно. Этот эффект наблюдался у пациентов всех возрастов и пола, независимо от введения фибринолитики и наблюдался в течение первых 24 часов.
Предсердная фибрилляция (AF) . Активные и активные исследования были включены в активную программу активной программы с фибрилляцией предсердий (AF), который имел по крайней мере один фактор риска сосудистых расстройств. Основываясь на критериях включения в исследование, врачи участвовали в исследовании Active-W, если они были кандидатами на лечение антагонистов витамина К (AVK) (таких как варфарин). Активное исследование включало пациентов, которые не могли получить терапию AVC из-за противопоказаний или нежелания получить это лечение.
Исследования Active-W показали, что антикоагулянтная терапия антагонистов витамина К была более эффективной, чем лечение клопидогрела и ASC.
Active-A (n = 7554) исследование представляло собой многоцентровое рандомизированное, двойное слепое, плацебо-контролируемое исследование, сравнивающее клопидогрел 75 мг в день + ASC (n = 3772) с плацебо + Ask (n = 3782). Рекомендуемая доза ACC составляла от 75 до 100 мг в день. Пациенты получали лечение до 5 лет.
Пациенты, рандомизированные в активной программе 74 года и/или суготив диабет, нуждающийся в лекарствах, или задокументированный MI, или документированные ишемические болезни сердца; Предварительное лечение системной артериальной гипертонии; Ранее переданный инсульт, временная ишемическая атака (TIA), системная эмболия без поражения CNS Rukhuts; Дисфункция левого желудочка с фракцией выброса левого желудочка <45 % или документированной заболевания периферических сосудов. Средняя шкала Chads2 составляла 2 (в пределах 0–6).
Основные критерии исключения пациентов из исследования включали документированную пептическую язву за последние 6 месяцев; Анамнезис внутримозговое кровотечение, серьезная тромбоцитопения (количество тромбоцитов <50 × 10 9 /л); Необходимость использования клопидогрела или пероральных антикоагулянтов (PAC) или непереносимости любому из этих двух веществ.
73 % пациентов, вовлеченных в активное исследование АА, не могли получить AVC из -за результатов врача из -за невозможности мониторинга международного нормализованного соотношения (MNV) из -за тенденции падать или повреждения головы или наличия конкретного фактора риска для кровотечения кровотечения ; Что касается 26 % пациентов, решение врача было основано на нежелании пациента получать AVC.
41,8 % пациентов были женщинами. Средний возраст составлял 71 год, 41,6 % пациентов было 75 лет. В общей сложности 23 %пациентов получали антиаритмические агенты, 52,1 %-β-блокаторы, 54,6 %-ангиотензин-конвертирующие ферменты ингибиторы и 25,4 %-статины.
Число пациентов, которые достигли первичной конечной точки (время до первого возникновения инсульта, MI, системной эмболии без повреждения структур CNS или смерти) составило 832 (22,1 %) у группы пациентов, получающих клопидогрел + ASC и 924 (24, 4 %) в плацебо + ACC (относительное снижение риска на 11,1 %, 95 %ДИ 2,4-19,1 %; р = 0,013), особенно из-за значительного снижения частоты инсультов. Строки произошли у 296 (7,8 %) пациентов, получавших клопидогрел + ASC и 408 (10,8 %) пациентов, получавших плацебо + ASC (снижение относительного риска на 28,4 %; 95 %DI, 16,8 -38,3 %, P = 0,00001).
Дети.
В исследовании с увеличением доз, проведенных с участием 86 новорожденных или детей в возрасте до 24 месяцев с риском тромбоза (Picolo), клопидогрел использовали в последовательных дозах 0,01, 0,1 и 0,2 мг/кг новорожденных и детей и младенцев. Доза 0,15 мг/кг только новорожденных. При дозе 0,2 мг/кг среднее ингибирование агрегации тромбоцитов составляло 49,3 % (5 мкМ агрегации тромбоцитов, вызванной ADP), что было сопоставимо с взрослыми, которые получали клодий в дозе 75 мг/в день.
В рандомизированном двойном слепом исследовании с участием параллельных групп (кларнет) 906 детей (новорожденных и младенцев) с врожденным сердечным дефектом цианотического типа, который выполнял паллиативную хирургию для создания системы артериального артериального артериального артерии n = 467) или плацебобобо (n = 439) с одновременным поведением сопутствующей основной терапии до второй стадии операции. Среднее время между паллиативной хирургией по созданию шунта и первым введением тестового препарата составило 20 дней. Приблизительно 88 % пациентов получали ACC в то же время (от 1 до 23 мг/кг/в день). Надежные различия между группами в отношении достижения первичной комбинированной конечной точки, которая состояла из смертельных случаев, шунтирования тромбоза или хирургии в сердце до 120 дней после возникновения события, вызванного тромбозом, не наблюдалось и составляло 89 [19,1 %] и 90 [20,5 %] в группе плацебо (см. Раздел «Приложение и доза»). Наиболее распространенной побочной реакцией в группе клопидогрела и в группе плацебо была развитие кровотечения, но между группами не было никаких существенных различий в отношении частоты его возникновения. Під час подальшого довгострокового періоду спостереження за побічними явищами 26 пацієнтів, у яких шунт залишався на момент досягнення 1-річного віку, отримували клопідогрель до досягнення 18-місячного віку. Під час цього періоду спостереження профіль безпеки препарату не змінювався.
У дослідженнях CLARINET і PICOLO використовувався відновлений розчин клопідогрелю. У дослідженні відносної біодоступності у дорослих відновлений розчин клопідогрелю продемонстрував аналогічний ступінь і трохи вищу швидкість абсорбції основного циркулюючого (неактивного) метаболіту порівняно з зареєстрованою таблетованою формою препарату.
Фармакокінетика.
Всмоктування. Після перорального прийому одноразової та багаторазових доз 75 мг на добу клопідогрель швидко всмоктується. Середня пікова концентрація незміненого клопідогрелю у плазмі (близько 2,2−2,5 нг/мл після однократної дози 75 мг перорально) досягалася приблизно через 45 хвилин після прийому. Абсорбція становить не менше 50 % з огляду на екскрецію метаболітів клопідогрелю із сечею.
Розподіл. Клопідогрель та основний (неактивний) метаболіт, що циркулює в крові, in vitro оборотно зв'язуються з білками плазми людини (98 % і 94 % відповідно). Цей зв'язок залишається ненасичуваним in vitro у межах широкого діапазону концентрацій.
Метаболізм. Клопідогрель екстенсивно метаболізується у печінці. In vitro та in vivo існує два основних шляхи його метаболізму: один − з участю естераз, що призводить до гідролізу з утворенням неактивної похідної карбонової кислоти (яка становить 85 % усіх метаболітів, що циркулюють у плазмі крові), а інший – із залучення ферментів системи цитохрому P450. Спочатку клопідогрель перетворюється на проміжний метаболіт 2-оксо-клопідогрель. У результаті подальшого метаболізму 2-оксо-клопідогрелю утворюється тіолова похідна – активний метаболіт. Цей активний метаболіт утворюється переважно за допомогою ферменту CYP2C19, з участю кількох інших ферментів системи CYP, таких як CYP1A2, CYP2B6 і CYP3A4. Активний метаболіт клопідогрелю (тіолова похідна), який був виділений in vitro , швидко та необоротно зв'язується з рецепторами на тромбоцитах, тим самим перешкоджаючи агрегації тромбоцитів.
Виведення. Через 120 годин після прийому внутрішньо міченого 14 C-клопідогрелю у людини приблизно 50 % дози виводилося із сечею і близько 46 % із калом. Після перорального прийому разової дози 75 мг період напіввиведення клопідогрелю становить близько 6 годин. Період напіввиведення основного (неактивного) метаболіту, що циркулює в крові, становить 8 годин після однократного і багатократного застосування препарату.
Фармакогенетика. CYP2C19 бере участь в утворенні як активного метаболіту, так і проміжного метаболіту 2-оксо-клопідогрелю. Фармакокінетика активного метаболіту клопідогрелю та антитромбоцитарні ефекти, за даними вимірювання агрегації тромбоцитів ex vivo , відрізняються залежно від генотипу CYP2C19.
Алель CYP2C19*1 відповідає повністю функціонуючому метаболізму, тоді як алелі CYP2C19*2 та CYP2C19*3 відповідають нефункціонуючому метаболізму. Алелі CYP2C19*2 та CYP2C19*3 складають більшість алелів у пацієнтів європеоїдної (85 %) та монголоїдної (99 %) рас зі зниженим метаболізмом. Інші алелі, асоційовані з відсутнім або ослабленим метаболізмом, зустрічаються значно рідше. До них належать CYP2C19*4, *5, *6, *7, та *8. Пацієнт зі зниженим метаболізмом має два нефункціональних алелі, як зазначено вище. Згідно з опублікованими даними, генотипи CYP2C19, які відповідають зниженому метаболізму, зустрічаються у 2 % представників народів Кавказу, 4 % пацієнтів негроїдної раси та 14 % пацієнтів китайської національності. Зараз існують тести, які дають змогу визначити генотип CYP2C19.
У перехресному дослідженні з участю 40 здорових добровольців, по 10 у кожній з чотирьох груп, що відповідають певному типу метаболізму CYP2C19 (надшвидкий, інтенсивний, проміжний та знижений), оцінювали фармакокінетику та антитромбоцитарні ефекти при застосуванні дози 300 мг із подальшим прийомом дози 75 мг на добу, а також дози 600 мг із подальшим прийомом дози 150 мг на добу. Кожен із цих видів лікування застосовували в цілому впродовж 5 днів (до досягнення стабільного стану). Не було виявлено суттєвих відмінностей у показниках концентрації активного метаболіту у крові та середніх показниках пригнічення агрегації тромбоцитів (ПАТ) між особами із надшвидким, інтенсивним та проміжним метаболізмом. В осіб зі зниженим метаболізмом концентрація активного метаболіту у крові зменшилася на 63−71 % порівняно з особами з інтенсивним метаболізмом. Після застосування режиму дозування 300 мг /75 мг антитромбоцитарні ефекти в осіб зі зниженим метаболізмом були менш вираженими, при цьому середній показник ПАТ (5 мкМ АДФ) становив 24 % (24 години) і 37 % (день 5) порівняно з ПАТ 39 % (24 години) і 58 % (день 5) в осіб з інтенсивним метаболізмом та 37 % (24 години) і 60 % (день 5) в осіб із проміжним метаболізмом. Коли особам зі зниженим метаболізмом застосовували режим дозування 600 мг/150 мг, концентрація активного метаболіту у крові була вищою, ніж при застосуванні режиму дозування 300 мг/75 мг. Крім того, показники ПАТ становили 32 % (24 години) і 61 % (день 5), які були вищими, ніж в осіб зі зниженим метаболізмом, які отримували дози 300 мг/75 мг, та подібними до показників, отриманих у інших групах, виділених залежно від типу метаболізму CYP2C19, при застосуванні режиму дозування 300 мг/75 мг. За результатами досліджень клінічних ефектів належний режим дозування для цієї групи пацієнтів не був визначений.
Аналогічно до результатів, наведених вище, у метааналізі 6 досліджень з урахуванням показників рівноважного стану 335 пацієнтів, які отримували клопідогрель, було продемонстровано, що концентрація активного метаболіту у крові зменшилася на 28 % в осіб з проміжним метаболізмом і на 72 % в осіб зі зниженим метаболізмом; інгібування агрегації тромбоцитів (5 мкМ АДФ) також зменшилося, при цьому різниця у показниках ПАТ становила 5,9 % та 21,4 % відповідно порівняно з особами з інтенсивним метаболізмом.
Вплив генотипу CYP2C19 на клінічні результати у пацієнтів, які отримували клопідогрель, у ході проспективних рандомізованих контрольованих випробувань не вивчали. Проте було проведено цілий ряд ретроспективних аналізів з метою оцінки цього ефекту у пацієнтів, які отримували клопідогрель, для яких існують результати генотипування: CURE (n=2721), CHARISMA (N=2428), CLARITY-ТІМI 28 (n=227), TRITON-T1MI 38 (n=1477), і ACTIVE-A-(n=601). Крім того, існують результати кількох опублікованих когортних досліджень.
У ході аналізу TRITON‑TIMI 38 та 3 когортних досліджень (Collet, Sibbing, Giusti) комбінована група, яка складалася з осіб із проміжним та зниженим метаболізмом, мала значно вищу частоту виникнення серцево-судинних подій (летальний наслідок, інфаркт міокарда та інсульт) або тромбозу стентів, ніж особи із інтенсивним метаболізмом.
У ході аналізу CHARISMA та одного когортного дослідження (Simon) в осіб зі зниженим метаболізмом спостерігалася підвищена частота виникнення подій порівняно з особами з інтенсивним метаболізмом.
В аналізах CURE, CLARITY, ACTIVE-A та в одному з когортних досліджень (Trenk) частота виникнення серцево-судинних подій достовірно не залежала від особливостей метаболізму.
Жоден із цих аналізів не включав достатньої кількості пацієнтів для того, щоб можна було виявити різницю у клінічних результатах у пацієнтів зі зниженим метаболізмом.
Особливі категорії пацієнтів. Фармакокінетику активного метаболіту клопідогрелю не досліджували у нижчезазначених особливих категорій пацієнтів.
Ниркова недостатність. Після регулярного застосування 75 мг клопідогрелю на добу у пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 5−15 мл/на хвилину) інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів було менш вираженим (25 %) порівняно із таким же ефектом у здорових добровольців, а час кровотечі був подовжений майже так само, як і у здорових добровольців, які отримували 75 мг клопідогрелю на добу. Клінічна переносимість була хорошою в усіх пацієнтів.
Печінкова недостатність. Після регулярного прийому 75 мг клопідогрелю на добу впродовж 10 днів у пацієнтів із тяжкою печінковою недостатністю інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів було таким самим, як і у здорових добровольців. Середнє подовження часу кровотечі також було однаковим в обох групах.
Расова приналежність. Поширеність алелів CYP2C19, які спричиняють проміжну та слабку метаболічну активність CYP2C19, відрізняється залежно від расової/етнічної приналежності (див. розділ «Фармакогенетика»). Існують обмежені дані стосовно пацієнтів монголоїдної раси, які дають змогу оцінити клінічне значення генотипування цього CYP.
Доклінічні дані з безпеки. Побічними ефектами, що найчастіше спостерігалися під час доклінічних досліджень на тваринах, були зміни з боку печінки. Вони з'являлися при введенні доз, що майже у 25 разів перевищували терапевтичну дозу 75 мг клопідогрелю на добу у людини, і були наслідком дії препарату на ферменти, що беруть участь у печінковому метаболізмі. При застосуванні терапевтичних доз клопідогрелю у людини жодного впливу на ферменти, що беруть участь у печінковому метаболізмі, не спостерігалося.
При введенні високих доз клопідогрелю тваринам спостерігалася погана шлункова переносимість препарату (виникав гастрит, ерозивне ураження шлунка та/або блювання).
При введенні клопідогрелю мишам упродовж 78 тижнів та щурам упродовж 104 тижнів у дозах до 77 мг/кг на добу (що майже у 25 разів перевищували терапевтичну дозу 75 мг клопідогрелю на добу у людини) не отримано жодних доказів канцерогенної дії препарату.
Було проведено цілий ряд досліджень генотоксичності клопідогрелю в умовах in vitro та in vivo , однак вони не виявили жодної генотоксичної дії препарату.
Клопідогрель не впливав на репродуктивну функцію самців та самиць щурів, а також не чинив тератогенної дії ні у щурів, ні у кролів. При введенні самицям щурів у період лактації клопідогрель призводив до незначної затримки розвитку потомства. Спеціальні фармакокінетичні дослідження з радіоактивно міченим клопідогрелем довели, що початкова речовина та її метаболіти проникають у грудне молоко. Отже, не можна виключати як безпосереднього впливу препарату на потомство (незначна токсична дія), так і опосередкованого впливу (внаслідок погіршення смакових якостей молока).
Клінічні характеристики.
Показання.
Вторинна профілактика проявів атеротромбозу у дорослих:
- хворих, які перенесли інфаркт міокарда (початок лікування − через кілька днів, але не пізніше ніж через 35 днів після виникнення), ішемічний інсульт (початок лікування − через 7 днів, але не пізніше ніж через 6 місяців після виникнення) або у яких діагностовано захворювання периферичних артерій (ураження артерій і атеротромбоз судин нижніх кінцівок);
- хворих із гострим коронарним синдромом:
– із гострим коронарним синдромом без підйому сегмента ST (нестабільна стенокардія або інфаркт міокарда без зубця Q), у тому числі у пацієнтів, яким було встановлено стент у ході проведення черезшкірної коронарної ангіопластики, у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою (АСК);
– із гострим інфарктом міокарда з підйомом сегмента ST, у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою (у хворих, які отримують стандартне медикаментозне лікування та яким показана тромболітична терапія).
Профілактика атеротромботичних та тромбоемболічних подій при фібриляції передсердь. Клопідогрель у комбінації з АСК показаний дорослим пацієнтам з фібриляцією передсердь, які мають щонайменше один фактор ризику виникнення судинних подій, у яких існують протипоказання до лікування антагоністами вітаміну К (АВК) і які мають низький ризик виникнення кровотеч, для профілактики атеротромботичних та тромбоемболічних подій, у тому числі інсульту.
Для отримання додаткової інформації див. розділ «Фармакологічні властивості».
Протипоказання.
Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якого компонента препарату. Тяжка печінкова недостатність. Гостра кровотеча (наприклад пептична виразка або внутрішньочерепний крововилив).
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Лікарські засоби, застосування яких супроводжується підвищенням ризику кровотеч. Через потенційний адитивний ефект існує підвищений ризик геморагічних ускладнень, тому одночасне застосування таких лікарських засобів з клопідогрелем вимагає обережності (див. розділ «Особливості застосування»).
Пероральні антикоагулянти. Одночасне застосування препарату Клодія з пероральними антикоагулянтами не рекомендується, оскільки така комбінація може посилити інтенсивність кровотечі (див. розділ «Особливості застосування»). Хоча застосування клопідогрелю у дозі 75 мг на добу не змінює фармакокінетичний профіль S-варфарину або міжнародне нормалізоване співвідношення (МНС) у пацієнтів, які впродовж тривалого часу отримують лікування варфарином, одночасне застосування клопідогрелю та варфарину збільшує ризик кровотечі через існування незалежного впливу на гемостаз.
Інгібітори глікопротеїнових рецепторів ІІb/IIIа. Клопідогрель слід з обережністю призначати пацієнтам, які отримують інгібітори глікопротеїнових рецепторів ІІb/IIIа (див. розділ «Особливості застосування»).
Ацетилсаліцилова кислота (АСК). Ацетилсаліцилова кислота не змінює інгібіторної дії клопідогрелю на АДФ-індуковану агрегацію тромбоцитів, але клопідогрель посилює дію АСК на агрегацію тромбоцитів, індуковану колагеном. Проте одночасне застосування 500 мг АСК 2 рази на добу протягом одного дня не спричиняло значущого збільшення часу кровотечі, подовженого внаслідок прийому клопідогрелю. Оскільки можлива фармакодинамічна взаємодія між клопідогрелем та ацетилсаліциловою кислотою з підвищенням ризику кровотечі, одночасне застосування цих препаратів потребує обережності (див. розділ «Особливості застосування»). Незважаючи на це, клопідогрель і АСК сумісно застосовували до 1 року (див. розділ «Фармакологічні властивості»).
Гепарин. За даними клінічного дослідження, проведеного з участю здорових добровольців, клопідогрель не потребував корегування дози гепарину та не змінював дію гепарину на коагуляцію. Одночасне застосування гепарину не змінювало інгібуючої дії клопідогрелю на агрегацію тромбоцитів. Оскільки можлива фармакодинамічна взаємодія між клопідогрелем і гепарином із підвищенням ризику кровотечі, одночасне застосування цих препаратів потребує обережності.
Тромболітичні засоби . Безпека одночасного застосування клопідогрелю, фібриноспецифічних або фібринонеспецифічних тромболітичних агентів та гепаринів була досліджена з участю пацієнтів із гострим інфарктом міокарда. Частота розвитку клінічно значущих кровотеч була аналогічною тій, що спостерігалася при одночасному застосуванні тромболітичних препаратів та гепарину з АСК (див. розділ «Побічні реакції»).
Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП). У ході клінічного дослідження, проведеного з участю здорових добровольців, одночасне застосування клопідогрелю та напроксену збільшувало кількість прихованих шлунково-кишкових кровотеч. Однак через відсутність досліджень щодо взаємодії препарату з іншими НПЗП дотепер не з'ясовано, чи зростає ризик шлунково-кишкових кровотеч при застосуванні з усіма НПЗП. Тому необхідна обережність при одночасному застосуванні НПЗП, зокрема інгібіторів ЦОГ-2, з клопідогрелем (див. розділ «Особливості застосування»).
Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). Необхідно з обережністю одночасно застосовувати СІЗЗС з клопідогрелем через те, що СІЗЗС впливають на активацію тромбоцитів та підвищують ризик виникнення кровотеч.
Одночасне застосування інших препаратів . Оскільки клопідогрель перетворюється у свій активний метаболіт частково під дією CYP2C19, то застосування препаратів, які знижують активність цього ферменту, найімовірніше, призведе до зниження концентрації активного метаболіту клопідогрелю у плазмі. Клінічне значення цієї взаємодії не з'ясоване. Тому як запобіжний захід слід уникати одночасного застосування сильних та помірних інгібіторів CYP2C19 (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакокінетика»).
До препаратів, що пригнічують активність CYP2C19, належать омепразол, езомепразол, флувоксамін, флуоксетин, моклобемід, вориконазол, флуконазол, тиклопідин, карбамазепін та ефавіренц.
Інгібітори протонної помпи (ІПП). Омепразол у дозі 80 мг 1 раз на добу при супутньому застосуванні з клопідогрелем або у межах 12 годин між прийомами цих двох препаратів знижував концентрацію активного метаболіту у крові на 45 % (навантажувальна доза) і на 40 % (підтримуюча доза). Це зниження супроводжувалося зменшенням пригнічення агрегації тромбоцитів на 39 % (навантажувальна доза) і на 21 % (підтримуюча доза). Очікується, що в аналогічну взаємодію з клопідогрелем вступатиме і езомепразол.
За результатами обсерваційних та клінічних досліджень отримано суперечливі дані стосовно клінічних наслідків цих фармакокінетичних та фармакодинамічних взаємодій з точки зору розвитку основних кардіоваскулярних подій. Як запобіжний захід не слід одночасно з клопідогрелем застосовувати омепразол або езомепразол (див. розділ «Особливості застосування»).
Менш виражене зниження концентрацій метаболіту у крові спостерігалося при застосуванні пантопразолу або лансопразолу.
При одночасному застосуванні пантопразолу у дозі 80 мг 1 раз на добу концентрації активного метаболіту у плазмі зменшилися на 20 % (навантажувальна доза) та на 14 % (підтримуюча доза). Це зниження супроводжувалося зменшенням середнього показника пригнічення агрегації тромбоцитів на 15 % та 11 % відповідно. Отримані результати вказують на можливість одночасного застосування клопідогрелю та пантопразолу.
Немає доказів того, що інші лікарські засоби, які зменшують вироблення кислоти у шлунку, такі як, наприклад, Н 2 -блокатори або антациди, впливають на антитромбоцитарну активність клопідогрелю.
Комбінація з іншими лікарськими засобами. Було проведено ряд клінічних досліджень з клопідогрелем та іншими препаратами для вивчення потенційних фармакодинамічних і фармакокінетичних взаємодій. Клінічно значущої фармакодинамічної взаємодії при застосуванні клопідогрелю одночасно з атенололом, ніфедипіном або з обома препаратами виявлено не було. Крім того, фармакодинамічна активність клопідогрелю залишилася практично незміненою при одночасному застосуванні з фенобарбіталом та естрогеном .
Фармакокінетичні властивості дигоксину або теофіліну не змінювалися при одночасному застосуванні з клопідогрелем.
Антацидні засоби не впливали на рівень абсорбції клопідогрелю.
Дані, отримані у ході досліджень мікросом печінки людини, свідчать про те, що карбоксильні метаболіти клопідогрелю можуть пригнічувати активність цитохрому Р450 2С9. Це може потенційно підвищувати рівні у плазмі крові таких лікарських засобів як фенітоїн і толбутамід та НПЗП , які метаболізуються за допомогою цитохрому Р450 2С9. Незважаючи на це, результати дослідження CAPRIE свідчать, що фенітоїн і толбутамід можна безпечно застосовувати одночасно з клопідогрелем.
Лікарські засоби, які є субстратами ферменту CYP2C8. Було показано, що клопідогрель збільшує експозицію репаглініду у здорових добровольців. Дослідження in vitro продемонстрували, що це збільшення експозиції репаглініду зумовлене інгібуванням ферменту CYP2C8 глюкуронідним метаболітом клопідогрелю. З огляду на ризик збільшення концентрацій у плазмі крові, одночасне застосування клопідогрелю та лікарських засобів, які виводяться з організму переважно за допомогою метаболізму, опосередкованого ферментом CYP2C8 (таких як репаглінід, паклітаксел), потребує обережності (див. розділ «Особливості застосування»).
За винятком інформації щодо взаємодії зі специфічними лікарськими засобами, наведеної вище, дослідження щодо взаємодії клопідогрелю з лікарськими засобами, які зазвичай призначають хворим на атеротромбоз, не проводили. Однак пацієнти, які брали участь у клінічних дослідженнях клопідогрелю, застосовували одночасно інші препарати, включаючи діуретики, бета-блокатори, інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту, антагоністи кальцію, засоби, що знижують рівень холестерину, коронарні вазодилататори, антидіабетичні засоби (включаючи інсулін), протиепілептичні засоби та антагоністи GPIIb/IIIa, без ознак клінічно значущої побічної дії.
Значне зниження впливу активного метаболіту клопідогрелю та зниження інгібування тромбоцитів спостерігалося у ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які отримували антиретровірусну терапію, посилену ритонавіром або кобіцистатом (АРТ). Хоча клінічна значимість цих висновків є невизначеною, спостерігалися спонтанні повідомлення про ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які отримували посилену АРТ та перенесли повторні оклюзійні явища після деобструкції або тромботичні явища в умовах навантажувальної терапії клопідогрелем. Дія клопідогрелю та середнє інгібування тромбоцитів можуть зменжуватися при одночасному застосуванні ритонавіру. Таким чином, не рекомендується одночасне застосування клопідогрелю з посиленою АРТ.
Особливості застосування.
Кровотеча та гематологічні розлади. Через ризик розвитку кровотечі та гематологічних побічних реакцій слід негайно провести розгорнутий аналіз крові та/або інші відповідні тести, якщо під час застосування препарату спостерігаються симптоми, що свідчать про можливість кровотечі (див. розділ «Побічні реакції»). Як і інші антитромбоцитарні засоби, клопідогрель слід застосовувати з обережністю пацієнтам з підвищеним ризиком кровотечі внаслідок травми, хірургічного втручання або інших патологічних станів, а також у разі застосування пацієнтами АСК, гепарину, інгібіторів глікопротеїну IIb/IIIа або НПЗП, включаючи інгібітори ЦОГ-2 або селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) , або інші лікарські засоби, такі як пентоксифілін, застосування яких супроводжується підвищенням ризику геморагічних явищ (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Необхідно уважно стежити за проявами у пацієнтів симптомів кровотечі, у тому числі прихованої кровотечі, особливо у перші тижні лікування та/або після інвазійних процедур на серці та хірургічних втручань. Одночасне застосування клопідогрелю з пероральними антикоагулянтами не рекомендується, оскільки це може посилити інтенсивність кровотеч (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
У разі планового хірургічного втручання, коли антитромбоцитарний ефект є тимчасово небажаним, лікування клопідогрелем слід припинити за 7 днів до операції. Пацієнти повинні повідомляти лікаря (у т. ч. стоматолога) про те, що вони приймають клопідогрель, перед призначенням їм будь-якої операції або перед застосуванням нового лікарського засобу. Клопідогрель подовжує тривалість кровотечі, тому його слід обережно застосовувати пацієнтам з підвищеним ризиком кровотечі (особливо шлунково-кишкової та внутрішньоочної).
Пацієнтів слід попередити, що під час лікування клопідогрелем (окремо або у комбінації з АСК) кровотеча може зупинятися пізніше, ніж зазвичай, і що пацієнти повинні повідомляти лікаря про кожен випадок незвичної (за місцем чи тривалістю) кровотечі.
Тромботична тромбоцитопенічна пурпура (ТТП). Дуже рідко спостерігалися випадки тромботичної тромбоцитопенічної пурпури (ТТП) після застосування клопідогрелю, іноді навіть після його короткочасного застосування. ТТП проявляється тромбоцитопенією та мікроангіопатичною гемолітичною анемією з неврологічними проявами, нирковою дисфункцією або гарячкою. ТТП є потенційно небезпечним станом, який може призводити до летального наслідку і тому потребує негайного лікування, у тому числі проведення плазмаферезу.
Набута гемофілія. Повідомляли про випадки розвитку набутої гемофілії після застосування клопідогрелю. У разі підтвердженого окремого збільшення активованого часткового тромбопластинового часу (АЧТЧ), що супроводжується або не супроводжується кровотечею, питання про діагностування набутої гемофілії повинно бути розглянуто. Пацієнти з підтвердженим діагнозом набутої гемофілії повинні знаходитися під наглядом лікаря і отримувати належне лікування; застосування клопідогрелю таким пацієнтам слід припинити.
Нещодавно перенесений ішемічний інсульт. Через недостатність даних не рекомендується призначати клопідогрель у перші 7 діб після гострого ішемічного інсульту.
Цитохром Р450 2 С19 (CYP2C19 ). Фармакогенетика: у пацієнтів із генетично зниженою функцією CYP2C19 спостерігається менша концентрація активного метаболіту клопідогрелю у плазмі та менш виражений антитромбоцитарний ефект при застосуванні рекомендованих доз клопідогрелю.
Оскільки клопідогрель перетворюється у свій активний метаболіт частково під дією CYP2C19, то застосування препаратів, які знижують активність цього ферменту, найімовірніше, призведе до зменшення концентрації активного метаболіту клопідогрелю у плазмі. Однак клінічне значення цієї взаємодії не з'ясоване. Тому як запобіжний захід слід уникати одночасного застосування сильних та помірних інгібіторів CYP2C19 (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»; перелік інгібіторів CYP2C19 наведено у розділі «Фармакокінетика»).
Субстрати ферменту CYP2C8. Необхідно дотримуватися обережності пацієнтам, які отримують одночасно клопідогрель та лікарські засоби, що є субстратами ферменту CYP2C8 (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Перехресна гіперчутливість тієнопіридинів. Пацієнтів слід перевірити щодо наявності в анамнезі гіперчутливості до інших тієнопіридинів (таких як клопідогрель, тиклопідин, прасугрель), тому що надходили повідомлення про перехресну гіперчутливість тієнопіридинів . Застосування тієнопіридинів може призвести до виникнення від легких до тяжких алергічних реакцій, таких як висип, набряк Квінке, або гематологічних реакцій, таких як тромбоцитопенія і нейтропенія. Пацієнти, які мали в анамнезі алергічні реакції та/або гематологічні реакції на один тієнопіридин, можуть мати підвищений ризик розвитку тієї ж або іншої реакції на інший тієнопіридин. Рекомендується моніторинг щодо наявності ознак гіперчутливості у пацієнтів з відомою алергією на тієнопіридини.
Порушення функції нирок. Терапевтичний досвід застосування клопідогрелю пацієнтам з нирковою недостатністю обмежений, тому таким пацієнтам препарат слід призначати з обережністю (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Порушення функції печінки. Досвід застосування препарату пацієнтам із захворюваннями печінки середньої тяжкості та можливістю виникнення геморагічного діатезу обмежений, тому таким хворим клопідогрель слід призначати з обережністю (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Допоміжні речовини. Одна таблетка препарату Клодія містить 2,6 мг лактози. Пацієнтам з такими рідкісними спадковими захворюваннями як непереносимість галактози, дефіцит лактази або порушення мальабсорбції глюкози-галактози не слід приймати цей препарат.
Особливі застереження щодо видалення залишків та відходів. Будь-який невикористаний препарат або відходи потрібно знищити відповідно до місцевих вимог.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність. Через відсутність клінічних даних про застосування клопідогрелю у період вагітності небажано призначати препарат жінкам (застережний захід).
Досліди на тваринах не виявили прямого або опосередкованого негативного впливу на вагітність, розвиток ембріона/плода, пологи та постнатальний розвиток (див. підрозділ «Доклінічні дані з безпеки».
Годування груддю . Невідомо, чи екскретується клопідогрель у грудне молоко людини. У дослідженнях на тваринах було показано, що він екскретується у грудне молоко, тому під час лікування препаратом Клодія годування груддю слід припинити.
Фертильність. Під час досліджень на лабораторних тваринах не було виявлено негативного впливу клопідогрелю на фертильність.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом іншими механізмами.
Клопідогрель не впливає або має незначний вплив на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Спосіб застосування та дози.
Дорослі, у т.ч. пацієнти літнього віку.
Клодію приймати по 75 мг 1 раз на добу незалежно від вживання їжі.
У хворих із гострим коронарним синдромом без підйому сегмента ST (нестабільна стенокардія або інфаркт міокарда без зубця Q на ЕКГ) лікування клопідогрелем розпочинати з одноразової навантажувальної дози 300 мг, а потім продовжувати дозою 75 мг 1 раз на добу (з АСК) у дозі 75−325 мг на добу). Оскільки застосування більш високих доз АСК підвищує ризик кровотечі, рекомендується не перевищувати дозу ацетилсаліцилової кислоти 100 мг. Оптимальна тривалість лікування формально не встановлена. Результати клінічних досліджень свідчать на користь застосування препарату до 12 місяців, а максимальний ефект спостерігався через 3 місяці лікування.
Пацієнтам із гострим інфарктом міокарда з підйомом сегмента ST клопідогрель приймати по 75 мг 1 раз на добу, починаючи з одноразової навантажувальної дози 300 мг у комбінації з АСК, з застосуванням тромболітичних препаратів або без них. Лікування хворих віком від 75 років починати без навантажувальної дози клопідогрелю. Комбіновану терапію слід розпочинати якомога раніше після появи симптомів і продовжувати принаймні 4 тижні. Користь від застосування комбінації клопідогрелю з АСК понад 4 тижні при цьому захворюванні не вивчали.
Пацієнтам і з фібриляцією передсердь клопідогрель застосовувати в одноразовій добовій дозі 75 мг. Разом із клопідогрелем слід розпочати та продовжувати застосування АСК (у дозі 75−100 мг на добу) (див. розділ «Фармакологічні властивості»).
У разі пропуску дози:
– якщо з моменту, коли потрібно було приймати чергову дозу, минуло менше 12 годин: пацієнт має негайно прийняти пропущену дозу, а наступну дозу вже приймати у звичний час;
– якщо минуло більше 12 годин, пацієнт має приймати наступну чергову дозу у звичний час та не подвоювати дозу з метою компенсування пропущеної дози.
Ниркова недостатність. Терапевтичний досвід застосування препарату пацієнтам з нирковою недостатністю обмежений (див. розділ «Особливості застосування»).
Печінкова недостатність . Терапевтичний досвід застосування препарату пацієнтам із захворюваннями печінки середньої тяжкості та можливістю виникнення геморагічного діатезу обмежений (див. розділ «Особливості застосування»).
Діти.
Клопідогрель не слід застосовувати дітям, оскільки не має даних щодо ефективності препарату для цієї вікової категорії пацієнтів (див. розділ «Фармакодинаміка»).
Передозування.
При передозуванні клопідогрелю можливе подовження часу кровотечі з подальшими ускладненнями. У разі виникнення кровотечі рекомендується симптоматичне лікування.
Антидот фармакологічної активності клопідогрелю невідомий. При необхідності негайного корегування подовженого часу кровотечі дія клопідогрелю може бути припинена шляхом переливання тромбоцитарної маси.
Побічні реакції.
Короткий опис профілю безпеки.
Безпека застосування клопідогрелю досліджена у більш ніж 44000 пацієнтів, які взяли участь у клінічних дослідженнях (з них у більше ніж 12000 осіб курс лікування тривав 1 рік і довше). Клінічно значущі побічні дії, що спостерігалися у дослідженнях CAPRIE, CURE, CLARITY, COMMIT та ACTIVE-A, описані нижче. У дослідженні CAPRIE дія клопідогрелю у дозі 75 мг на добу загалом була порівнянною з дією АСК у дозі 325 мг на добу незалежно від віку, статі чи раси хворих.
Крім даних клінічних досліджень, враховували дані про побічні реакції під час застосування препарату у клінічній практиці.
Кровотеча була найпоширенішою побічною реакцією, що спостерігалася як у клінічних дослідженнях, так і у постмаркетинговому періоді, під час яких вона найчастіше виникала у перший місяць лікування.
У дослідженні CAPRIE у пацієнтів, які застосовували клопідогрель або АСК, загальна частота кровотечі становила 9,3 %. Частота виникнення тяжких випадків кровотеч була однаковою для клопідогрелю та АСК.
У дослідженні CURE не спостерігалося збільшення частоти виникнення великих кровотеч при застосуванні комбінації клопідогрель + АСК упродовж 7 днів після проведення операції аортокоронарного шунтування у пацієнтів, які припинили лікування більш ніж за 5 днів до хірургічного втручання. У пацієнтів, які продовжували лікування продовж 5 днів до операції аортокоронарного шунтування, частота виникнення цього явища становила 9,6 % у групі клопідогрель + АСК та 6,3 % у групі плацебо + АСК.
У дослідженні CLARITY спостерігалося загальне підвищення частоти виникнення кровотеч у групі, яка приймала клопідогрель + АСК, порівняно з групою, яка отримувала плацебо + АСК. Частота виникнення великої кровотечі була подібною в обох групах. Ця величина була стійкою у підгрупах пацієнтів, що відрізнялися за початковими параметрами і типом фібринолітика або гепаринотерапії.
У дослідженні COMMIT загальна частота виникнення великих нецеребральних або церебральних кровотеч була низькою і подібною в обох групах.
У дослідженні ACTIVE-А частота виникнення великих кровотеч була вищою у групі, яка отримувала клопідогрель + АСК, порівняно з групою, яка отримувала плацебо + АСК (6,7 % проти 4,3 %). В обох групах великі кровотечі були переважно екстракраніального походження (5,3 % у групі клопідогрель + АСК, 3,5 % у групі плацебо + АСК), в основному шлунково-кишкові кровотечі (3,5 % проти 1,8 %). Спостерігалося збільшення кількості внутрішньочерепних кровотеч у групі клопідогрель + АСК порівняно з групою плацебо + АСК (1,4 % проти 0,8 % відповідно). Між цими групами не було виявлено статистично достовірної різниці у частоті виникнення летальних кровотеч (1,1 % у групі клопідогрель + АСК та 0,7 % у групі плацебо + АСК), а також геморагічного інсульту (0,8 % та 0,6 % відповідно).
Список побічних реакцій у вигляді таблиці.
Побічні ефекти, які спостерігалися під час клінічних досліджень або при застосуванні лікарського засобу у клінічній практиці, наведено у таблиці нижче. Побічні реакції розподілені за системою «Орган-Клас», частота їх виникнення визначена таким чином: часто (від > 1/100 до < 1/10), нечасто (від > 1/1000 до < 1/100), рідко (від > 1/10 000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10 000), частота невідома. Для кожного класу системи органів побічні ефекти зазначені у порядку зниження їх тяжкості.
Система «Орган-Клас» | Часто | Нечасто | Рідко | Дуже рідко, частота невідома* |
|---|---|---|---|---|
З боку крові та лімфатичної системи | Тромбоцитопенія, лейкоцитопенія, еозинофілія | Нейтропенія, включаючи тяжку нейтропенію | Тромботична тромбоцитопенічна пурпура (ТТП) (див. розділ «Особливості застосування»), апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, тяжка тромбоцитопенія, набута гемофілія А, гранулоцитопенія, анемія | |
З боку серця | Коуніс-синдром (вазоспастична алергічна стенокардія/алергічний інфаркт міокарда) як наслідок реакції підвищеної чутливості до клопідогрелю* | |||
З боку імунної системи | Сироваткова хвороба, анафілактоїдні реакції, перехресна гіперчутливість тієнопіридинів (таких як тиклопідин, прасугрель) (див. розділ «Особливості застосування»)* | |||
Психічні розлади | Галюцинації, сплутаність свідомості | |||
З боку нервової системи | Внутрішньо-черепні кровотечі (у деяких випадках – з летальним наслідком), головний біль, парестезія, запаморочення | Зміна смакового сприйняття | ||
З боку органів зору | Крововилив у ділянку ока (кон'юнктивальна, окулярна, ретинальна) | |||
З боку органів слуху та лабіринту | Вертиго | |||
З боку судин | Гематома | Тяжкий крововилив, кровотеча з операційної рани, васкуліт, артеріальна гіпотензія | ||
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння | Носова кровотеча | Кровотечі респіраторних шляхів (кровохаркання, легенева кровотеча), бронхоспазм, інтерстиціальний пневмоніт, еозинофільна пневмонія | ||
З боку шлунково-кишкового тракту | Шлунково-кишкова кровотеча діарея, абдомінальний біль, диспепсія | Виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, гастрит, блювання, нудота, запор, метеоризм | Ретроперитонеальний крововилив | Шлунково-кишкові та ретроперитонеальні кровотечі з летальним наслідком, панкреатит, коліт (зокрема виразковий або лімфоцитарний), стоматит |
З боку гепатобіліарної системи | Гостра печінкова недостатність, гепатит, аномальні результати показників функції печінки | |||
З боку шкіри та підшкірних тканин | Підшкірний крововилив | Висипання, свербіж, внутрішньошкір крововиливи (пурпура) | Бульозний дерматит (токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса − Джонсона, мультиформна еритема, гострий генералізований екзантематозний пустульоз (ГГЕП), ангіоневротичний набряк, еритематозне висипання, кропив'янка, медикаментозний синдром гіперчутливості, медикаментозне висипання з еозинофілією та системними проявами (DRESS-синдром), еритематозні або ексфоліативні висипання, екзема, плескатий лишай | |
З боку репродуктив-ної системи та молочних залоз | Гінекомастія | |||
З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини | Кістково-м'язові крововиливи (гемартроз), артрит, артралгія, міалгія | |||
З боку нирок та сечовивідних шляхів | Гематурія | Гломерулонефрит, підвищення рівня креатиніну в крові | ||
Загальні розлади та реакції у місці введення препарату | Кровотеча у місці ін'єкції | Гарячка | ||
Зміни у результатах лабораторних досліджень | Подовження часу кровотечі, зниження кількості нейтрофілів і тромбоцитів |
Повідомлення про підозрювані побічні реакції.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції після схвалення лікарського засобу дозвільними органами є важливою процедурою. Це дає змогу здійснювати постійний моніторинг співвідношення «користь/ризик» застосування цього лікарського засобу.
У разі виникнення небажаних проявів, побічних реакцій або у разі відсутності терапевтичної дії необхідно повідомити за адресою ТОВ «Алвоген Україна», 02660, м. Київ, Броварський проспект,
5 «И», тел./факс: +38 044 517-75-00, електронна адреса pharmacovigilance@alvogen.com .
3 роки.
Умови зберігання.
Не потребує спеціальних умов зберігання.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 10 таблеток у блістері із полівінілхлоридної плівки та фольги алюмінієвої з маркуванням українською мовою. По 3 або 9 або 10 блістерів у пачці з картону з маркуванням українською мовою.
Категорія відпуску . За рецептом.
Виробник.
ФАРМАТЕН ІНТЕРНЕШНЛ СА
Місцезнаходження виробник ів та адреса місця провадження його діяльності.
Індастріал Парк Сейпс у префектурі Родопі, Блок № 5, Родопі, 69300, Греція
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа