КОРИПРЕН табл. п/плен. оболочкой 20 мг + 10 мг №28

Место хранения:

Активное вещество: эналаприл; lercanidipine;

1 таблетка содержит аналогичность Maleate 20 мг (соответствует эналаприину 15,29 мг) и гидрохлоридом Lercanidipine 10 мг (соответствующий Larkanidipine 9,44 мг);

Вспомогательные вещества: моногидрат лактозы, микрокристаллическая целлюлоза, гликолят натрия гликолята (тип A), напечатанный (к30), бикарбонат натрия, стеарат магния;

Оболочка: карандаш желтый 02F22330;

Содержание одеяла 02F22330: Гепромелоза 5Ср (E646), диоксид титана (E171), тальк, Macroll 6000, хинолин желтый (E104), оксид железа (E172).

Лекарственная форма. Таблетки покрыты пленкой оболочкой.

Фармакотерапевтическая группа.

Ингибиторы ACE и блокаторы кальциевых каналов: эналаприл и лерканидипин.

Код АТС С09В В02.

Клинические характеристики.

Индикация.

Essential артериальная гипертония.

Противопоказание.

- повышенная чувствительность к любому активному веществу (эналаприл или лорканидипине), к любому ангиотензиновому трансформирующему ферменту (ACE) или блокатору дигидропиридина кальциевого канала или любого другого компонента этого лекарственного средства.

- Наличие в анамнезе ангионевротического отека, связанного с предварительным лечением ингибиторов ACE.

- наследственный или идиопатический ангионевротический отек.

- беременные или женщины, которые планируют забеременеть (см. «Применение во время беременности или грудного вскармливания»).

- одновременное использование гофра 20 мг / 10 мг с препаратами, содержащими алискирена, у пациентов с диабетом или почечной недостаточностью (GKF <60 мл / мин / 1,73 м ² ).

- Обструкция оттока от левого желудочка, включая стеноз аорты.

- необработанная застойная сердечная недостаточность.

- Нестабильная стенокардия.

- Применение в течение одного месяца после инфаркта миокарда.

- Небольшая почечная недостаточность (клиренс креатинина <30 мл / мин) вкл. у пациентов, которые находятся в гемодиализе.

- тяжелая неудача печени.

На сопутствующем приеме:

• Сильные ингибиторы Syr3a4;

• циклоспорин;

• Грейпфрутовый сок.

Способ применения и доза.

Пациенты, чей артериальное давление недостаточно контролируется дозой 20 мг эналаприла, может увеличить дозу эналаприла для продолжения монотерапии или переключаться на препарат с фиксированной комбинацией активных веществ, которые вертится 20 мг / 10 мг.

Выбор индивидуальной дозы может быть рекомендован или, если клинически подходит, прямой переход от монотерапии до фиксированной комбинации.

Не следует использовать дозу эналаприла 20 мг / лерканидипина 10 мг для начальной обработки артериальной гипертонии.

Взрослые: таблетки используются перорально, рекомендуемая доза составляет 1 таблетка один раз в день. Лечебный продукт должен принимать не менее 15 минут перед едой.

Пациенты пожилых людей . Лечение пациентов зависит от состояния функции почек.

Дозировка в почечной недостаточности: корректировка 20 мг / 10 мг противопоказана пациентам с тяжелыми нарушениями функции почек (клиренс креатинина <30 мл / мин) и пациентов, которые находятся в гемодиализе. В начале лечения пациентов с легкой и умеренной почечной недостаточностью следует соблюдать особое внимание уход.

Дозировка в печеночной недостаточности. Корифин 20 мг / 10 мг противопоказан пациентам с тяжелой функцией печени. В начале лечения пациентов с легкой и умеренной печеночной недостаточностью следует наблюдать особое внимание уход.

Неблагоприятные реакции.

В следующей таблице появляются нежелательные реакции, обнаруженные в клинических испытаниях с приготовлением 10 мг / 10 мг, 20 мг / 10 мг и 20 мг / 20 мг, а для которых существует причинное соединение с предписанным препаратом. Нежелательные реакции, перечисленные на классах Meddra System-органов на основе классов на основе следующих частоты: очень часто (> 1/10), часто (≥1 / 100 - <1/10), нечасто (≥1 / 1000 - <1/100 ), редко (≥1 / 10000 - <1/1000), очень редко (<1/10000) и неизвестно (не может быть определено имеющимися данными).

Об нежелательных явлениях, возникших только у одного пациента, сообщалось с частотой «редкой».

Побочные реакции, относящиеся к активным веществам препарата отдельно.

Побочные реакции, о которых сообщается с использованием одного из отдельных компонентов (эналаприла или Larkanidipine) препарата, могут быть потенциальными побочными эффектами комбинированного препарата, даже если они не наблюдались в клинических испытаниях или в период приложения после регистрации.

Эналаприл отдельно

Нарушение циркуляторной и лимфатической системы:

нечасто: анемия (включая апластические и гемолитические формы);

Редко: нейтропения, уменьшая гемоглобин, уменьшая гематокрит, тромбоцитопению, агранулоцитоз, подавление функций костного мозга, пангиторенция, лимфаденопатия, аутоиммунное заболевание.

Нарушение эндокринной системы:

Неизвестно: синдром секреции антидиуретического гормона.

Нарушение метаболизма и пищеварительной системы:

Нечасто: гипогликемия.

Нарушение нервной системы и психических расстройств:

Часто: депрессия, головная боль;

Узкие: путаница сознания, сонливость, бессонница, повышенная возбудимость, парестезия, головокружение;

Редко: ненормальные мечты, нарушения сна.

Нарушение видения:

Очень часто: винтаж.

Нарушение сердца и сосудистой системы:

Очень часто: головокружение;

Часто: гипотензия (включая ортостатическую гипотензию), обмороз, боль для грудины, аритмия, стенокардия, тахикардия;

Зачастую: ортостатическая гипотензия, ускоренное сердцебиение, инфаркт миокарда или острая цереброваскулярное расстройство *, возможно, вторичное по отношению к чрезмерной артериальной гипотензии у пациентов с высоким риском;

Редко: повторный синдром.

* Частота возникновения была сопоставима с группой плацебо и контрольные группы активных лечений в клинических испытаниях.

Нарушения дыхания, грудные и средостельные расстройства:

Очень часто: кашель;

Часто: отображение;

Узкий: Rhinorrehea, боль в горле и хрипоте, бронхоспазм / астма;

Редко: легочный инфильтрат, ринит, аллергический альвеолит / эозинофильная пневмония.

Нарушение желудочно-кишечного тракта:

Очень часто: тошнота;

Часто: диарея, боль в животе, изменение вкуса (Дышкувия);

Нечасто: кишечная непроходимость, панкреатит, рвота, диспепсия, запоры, анорексия, раздражение желудка, сухость во рту, болезнь язвы на пептической болезни;

Редко: стоматит, аффинноматы, глоссит;

Очень редко: ангионевротический отек кишечника.

Нарушения печени и желчного тракта:

Редко: печеночная недостаточность, гепатит (гепатоцеллюлярный или холестастический) или некроз печени, холестаз (включая желтуху).

Кожаные и подкожные расстройства тканей :

Часто: сыпь, гиперчувствительность, ангионеротические отеки лица, конечности, губы, язык, голосовые пробелы и / или гортани;

Несжимаемый: гипергидроз, зуд, уравнение, алопеция;

Редко: полиморфная эритема, синдром Стивенс-Джонсона, отвлекательный дерматит, токсичный эпидермальный некролис, пузыри, эритродерма;

Симптоматический комплекс, который может включать в себя некоторые или все следующие симптомы: лихорадка, серозит, васкулит, миалгиа / миозит, артралгиа / артрит, наличие антиядерных антител (ANA), повышенная скорость осаждения эритроцитов (ESR), эозинофилия и лейкоцитоз, сыпь, светочувствительность или другие дерматологические проявления.

Горящие почки и мочевыводящие тракты:

Нечасто: почечная недостаточность, почечный урон, протеинурия;

Редко: Олигурия.

Нарушение сексуальной системы и молочных желез:

Нечасто: импотенция;

Редко: гинекомастия.

Общие нарушения и состояние вклада:

Очень часто: астения;

Часто: усталость;

Непрост: мышечные судороги, приливы, колокольчики в ушах, общее недомогание, лихорадка.

Изменения в лабораторных показателях:

часто: гиперкалиемия, увеличение креатинина;

Нечасто: повышение мочевины в крови, гипонатриемия;

Редко: увеличение уровня ферментов печени, увеличивая уровень билирубина в сыворотке.

Larkanidipin отдельно

Побочные реакции, которые чаще всего сообщают во время контролируемых клинических испытаний, является головной болью, головокружением, периферическим отеком, тахикардией, ускоренное сердцебиение и приливы. Каждая из вышеупомянутых реакций наблюдается менее 1% пациентов

Нарушение иммунной системы:

Очень редко: гиперчувствительность.

Психические расстройства:

Редко: сонливость.

Нарушение нервной системы:

Нечасто: головная боль, головокружение.

Сердце нарушены:

Частые: тахикардия, ускоренное сердцебиение;

Редко: стенокардия.

Насилие сосудистой системы:

Нечастые: приливы;

Очень редко: Симкоп.

Нарушение желудочно-кишечного тракта:

Редко: тошнота, диспепсия, диарея, боли в животе, рвота.

Кожаные и подкожные расстройства тканей :

Редко: сыпь.

Нарушение связей соединительной ткани и расстройства скелетных мышц :

Редко: Myalgia.

Горящие почки и мочевыводящие тракты:

Редко: Полюрия.

Общие нарушения и состояние вклада:

Нечасто: периферические отеки;

Редко: астения, повышенная усталость.

В период после регистрации употребления препарата очень редко сообщают о следующих нежелательных реакциях (<1/10000): гипертрофия десен, обратимое увеличение уровней в сыворотке печени трансаминаз, гипотензия, частое мочеиспускание и боль в груди.

Некоторые дигидропиридины в жидких случаях могут привести к локализованной боли для грудины или стенокардии. Очень редко у пациентов с стенокардией в анамнезе могут быть увеличена частота, продолжительность и тяжесть этих атак. Существуют сообщения об одиночных случаях инфаркта миокарда.

Larkanidipine не влияет на уровень сахара в крови или липидных уровнях в сыворотке.

Передозировка.

В период после регистрации употребления препарата, случаи преднамеренной передозировки эналаприила / Larkanidipine были зарегистрированы в дозах от 100 до 1000 мг для каждого, что требовала госпитализация. Сообщенные симптомы (снижение систолического артериального давления, брадикардии, тревоги, сонливости и боли в стороне) также могут быть связаны с сопутствующим приемом высоких доз других препаратов (например, бета-блокаторов).

Симптомы аналиса и лорканидипина: наиболее характерным симптомом анализирующей передозировки является гипотензией (которая происходит примерно через 6 часов после приема препарата), одновременно с блокадой Раса и ступором. Симптомы, связанные с передозировкой ингибиторов ACE, могут связывать сосудистый шок, электролит баланс, почечную недостаточность, гипервентиляцию, тахикардию, сердцебиение, брадикардию, головокружение, проблемы и кашель. Уровни сыворотки эналаприлята в 100 и 200 раз превышают обычно, чем обычно, наблюдаются после использования терапевтических доз эналаприла 300 мг и 440 мг соответственно.

Как и в случае других дигидропиридинов, передозировка Larkanidipine может вызвать чрезмерную периферическую вазодилацию с тяжелой гипотензией и рефлеземной тахикардией.

Лечение с зачислением эналаприла и Lercanidipine: рекомендуемое лечение анализиренной передозировки представляет собой внутривенное введение в инфузии физиологического решения. Если происходит гипотензия, пациенты должны быть размещены в Антихоков. Если есть вариант, можно использовать внутривенное введение ангиотензина II и / или катехоламинов. Если бы препарат был принят недавно, следует принимать меры для удаления эналаприла Малеата из организма (например, вымотания, стирки желудка, введение адсорбентов и сульфата натрия). Enalaprylate можно удалить из кровотока на гемодиализ. Использование кардиостимулятора показано в брадикардии, устойчив к терапии. Необходимо постоянно контролировать показатели жизненно важных функций организма, уровня электролитов и сыворотки креатинина.

С передозировкой Larkanidipin в случае тяжелой гипотензии, брадикардии и потерей сознания в применении Larkanidipine, поддержка сердечно-сосудистой активности с внутривенным введение атропина может быть полезной для того, чтобы избежать брадикардии.

Учитывая длительный фармакологический эффект Larkanidipine, условие пациента, которое получило чрезмерную дозу, должно контролироваться не менее 24 часов. Нет информации о эффективности диализа. Поскольку препарат обладает высокой липофильнойностью, очень маловероятно, что уровень содержания Larkanidipine в плазме крови был доказательством продолжения фазы риска. Диализ неэффективна.

Применение во время беременности или грудного вскармливания.

Лечебный продукт не следует применять к беременным или женщинам, которые планируют забеременеть. Если во время лечения беременность подтверждается этим инструментом, его применение должно быть немедленно прекращено и заменено другим лекарственным средством, разрешенным для использования у беременных женщин.

Использование ReftPrint не рекомендуется во время кормления грудью.

Фертильность.

Отмечены консолидированные биохимические изменения в главе сперматозоидов, которые могут нарушать оплодотворение у некоторых пациентов, подвергающихся лечению блокаторов кальциевых каналов. В тех случаях, когда повторное оплодотворение in vitro было неудачным, и когда нет других объяснений, возможная причина блокаторов кальциевых каналов считается

Дети.

Эффективность и безопасность коррелята для лечения детей не установлены. Препарат не применяется в педиатрической практике.

Особенности приложения.

Симптоматическая гипотензия.

У пациентов с неосложненной гипертонией симптоматическая гипотензия - редкое явление. У пациентов с артериальной гипертонией, которые получают эналаприл, симптоматическая гипотензия чаще развивается, если они снижают объем циркулирующей крови, например, из-за диуретиков, диеты, диализа, диализе, диареи или рвоты. У пациентов с сердечной недостаточностью (которое сопровождается или сопровождается почечной недостаточностью), наблюдалась симптоматическая гипотензия. Симптоматическая гипотензия, вероятно, возможна у этих пациентов, страдающих от тяжелых форм сердечной недостаточности, наблюдается при использовании высоких доз диуретики петли, гипонатриемии или с функциональной почечной недостаточностью. У этих пациентов терапия должна начинаться под контроль врача, и пациенты должны четко придерживаться режима лечения каждый раз, когда доза эналаприла и / или диуретических агентов изменяется. Подобные оговорки необходимы для пациентов с ишемическими заболеваниями сердца или цереброваскулярными заболеваниями, в которых чрезмерное снижение артериального давления может привести к инфаркту миокарда или инсульта.

В случае артериальной гипотензии пациент должен быть размещен на спине и, при необходимости, ввести внутривенный изотонический раствор в форме инфузии. Переходная гипотензивная реакция не является противопоказанием к дальнейшему назначению препарата в соответствующей дозировке. Лечение может быть продлено без осложнений после увеличения артериального давления после восстановления жидкости в организме. У некоторых пациентов с сердечной недостаточностью с нормальными или низкими уровнями артериального давления при введении эналаприла можно наблюдать дополнительное снижение всего артериального давления. Этот эффект может быть предоставлен и, как правило, не является причиной отмены лечения. Если артериальная гипотензия становится симптоматической, может возникнуть необходимость уменьшить дозу и / или аннулирование диуретических агентов и / или эналаприла

Синдром слабости узла синуса.

С осторожностью препарат следует назначать пациентам с синдромом слабости узла синуса (если не имплантирован кардиостимулятор).

Дисфункция левого желудочка и ишемическая болезнь сердца.

Незважаючи на те, що контрольовані дослідження гемодинаміки не виявили порушення функції шлуночків, слід з обережністю застосовувати блокатори кальцієвих каналів при лікуванні пацієнтів з дисфункцією лівого шлуночка. Вірогідно, що застосування деяких дигідропіридинів короткої дії може асоціюватися з підвищеним серцево-судинним ризиком у пацієнтів з ішемічною хворобою серця. Незважаючи на те, що лерканідипін відносять до препаратів пролонгованої дії, його необхідно з обережністю призначати таким пацієнтам. У рідкісних випадках застосування деяких дигідропіридинів може спричинити прекордіальний біль або стенокардію. Дуже рідко пацієнти з попередньою стенокардією можуть відчувати підвищення частоти, тривалості або тяжкості таких нападів. Можуть спостерігатися ізольовані випадки інфаркту міокарда.

Застосування при порушенні функції нирок.

Особлива обережність потрібна при призначенні еналаприлу пацієнтам з незначними або помірними порушеннями функції нирок. Постійний моніторинг калію та креатиніну в сироватці крові під час лікування еналаприлом є частиною медичної допомоги цим пацієнтам. Повідомлення про ниркову недостатність, пов'язану з застосуванням еналаприлу, стосувалися, головним чином, пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю або з основним захворюванням нирок, включаючи стеноз ниркової артерії. У разі своєчасної діагностики та відповідного лікування ниркова недостатність, спричинена застосуванням еналаприлу, зазвичай, є оборотною. У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без попереднього захворювання нирок поєднання еналаприлу з діуретичним засобом може спричинити підвищення сечовини і креатиніну в сироватці крові. Може знадобитися зниження дози еналаприлу і/або відміна діуретичного препарату. У таких випадках слід враховувати можливість стенозу ниркової артерії.

Реноваскулярна гіпертензія.

Пацієнти з двостороннім стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки особливо схильні до ризику розвитку артеріальної гіпотензії або ниркової недостатності при терапії інгібіторами АПФ. Втрата функції нирок можлива вже при мінімальних змінах рівня креатиніну в сироватці крові. Таким пацієнтам лікування слід починати під безпосереднім медичним контролем з низьких доз і обережно змінювати дози. У цих хворих, терапію слід розпочинати під ретельним лікарським наглядом з низьких доз і обережного їх титрування та моніторингу функції нирок.

Ниркова трансплантація.

Немає досвіду застосування лерканідипіну або еналаприлу у пацієнтів, які нещодавно перенесли трансплантацію нирок. Отже, лікування цих пацієнтів Коріпреном не рекомендується.

Подвійна блокада ренін -ангіотензин- альдостеронової системи (РААС).

Існують дані, що одночасне застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену збільшує ризик розвитку гіпотензії, гіперкаліємії і зниження функції нирок (в тому числі гострої ниркової недостатності). В зв'язку з цим подвійне блокування за допомогою комплексних інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірен не рекомендується. Якщо застосування таких комбінацій вважається абсолютно необхідним, така терапія повинна проводитися тільки під наглядом фахівця і в умовах ретельного моніторингу функцій нирок, артеріального тиску та рівня електролітів. Інгібітори АПФ та блокатори рецепторів ангіотензину II не повинні застосовуватися в поєднанні з аліскіреном у пацієнтів з діабетичною нефропатією.

Печінкова недостатність .

Гіпотензивний ефект лерканідипіну може посилюватися у пацієнтів з порушеною функцією печінки. Зрідка при лікуванні інгібіторами АПФ спостерігається синдром, який починається холестатичною жовтяницею або гепатитом і прогресує до раптового і такого, що швидко розвивається, некрозу печінки (іноді летального). Механізм цього синдрому невідомий. Пацієнти, у яких розвинулася жовтяниця або помітно підвищилися печінкові ферменти при прийомі інгібіторів АПФ, повинні припинити прийом інгібіторів АПФ і їм необхідно призначити відповідне лікування.

Нейтропенія / агранулоцитоз .

У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, спостерігається нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія і анемія. Нейтропенія з'являється в рідкісних випадках у пацієнтів з нормальною нирковою функцією і без особливих факторів ризику. Еналаприл слід застосовувати з особливою обережністю пацієнтам із судинним колагенозом, які приймають імунодепресивні засоби, алопуринол, прокаїнамід, або при наявності декількох з цих факторів ризику, особливо при попередньому порушенні функції нирок. У деяких з цих пацієнтів спостерігаються серйозні інфекції, які іноді не реагують на інтенсивне застосування антибіотиків. При застосуванні еналаприлу у таких пацієнтів рекомендується регулярно контролювати лейкоцитарну формулу, а хворих слід проінструктувати щодо необхідності повідомляти свого лікаря про будь-які ознаки інфекції.

Гіперчутливість/ангіоневротичний набряк.

Повідомлялось про випадки ангіоневротичного набряку (набряк Квінке) з поширенням на обличчя, кінцівки, губи, язик, голосові щілини і/або гортань у пацієнтів, які отримували лікування інгібіторами АПФ, включаючи еналаприл. Це може трапитися в будь-який час лікування. У таких випадках необхідно негайно припинити прийом еналаприлу. Пацієнти повинні перебувати під ретельним контролем до виписки зі стаціонару для того щоб переконатися, що симптоми повністю зникли. Навіть у випадках, коли виникає набряк лише язика без респіраторного дистресу, пацієнти можуть потребувати тривалого спостереження, оскільки лікування антигістамінними препаратами і кортикостероїдами може виявитися недостатнім.

Дуже рідко повідомлялося про летальні наслідки, спричинені ангіоневротичним набряком, включаючи набряк гортані або язика. Пацієнти із набряком язика, голосової щілини або гортані, ймовірно, зазнають обструкції дихальних шляхів, особливо при наявності в анамнезі оперативного втручання на дихальних шляхах.

У випадку, якщо набряк язика, голосової щілини або гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів, необхідно невідкладно призначати відповідне лікування, включаючи підшкірне введення розчину адреналіну 1:1000 (від 0,3 мл до 0,5 мл) та/або вжити заходів, що забезпечують надходження повітря в дихальні шляхи. Згідно з повідомленнями, при прийомі інгібіторів АПФ частота виникнення набряку Квінке у пацієнтів з чорним кольором шкіри набагато вища порівняно з пацієнтами, які мають світлий колір шкіри. У пацієнтів, в анамнезі яких є ангіоневротичний набряк не пов'язаний з прийомом інгібітору АПФ, може бути набагато більший ризик розвитку ангіоневротичного набряку, якщо вони отримують інгібітор АПФ.

Анафілактоїдні реакції під час десенсибілізації отрутою перетинчастокрилих.

Анафілактоїдні реакції, що загрожують життю, трапляються рідко під час десенсибілізаційної терапії, спрямованої проти отрут для комах і супутнього застосування інгібітору АПФ. Цих реакцій можна уникнути у разі тимчасової відміни інгібітору АПФ перед кожною десенсибілізацією.

Анафілактоїдні реакції під час ЛНП аферезу.

Анафілактоїдні реакції, що загрожують життю, рідко трапляються при аферезі ліпопротеїдів низької щільності із застосуванням сульфату декстрану та супутнім застосуванням інгібітора АПФ. Цих реакцій можна уникнути у разі тимчасового припинення прийому інгібітора АПФ перед кожним аферезом.

Гіпоглікемія.

Необхідний ретельний контроль рівня цукру крові в перший місяць лікування інгібіторами АПФ у пацієнтів із цукровим діабетом, які приймають пероральні цукрознижуючі препарати чи інсулін.

Кашель.

У зв'язку із застосуванням інгібіторів АПФ виникає кашель. Як правило, це непродуктивний і стійкий кашель, який зникає після відміни терапії. Кашель, спричинений інгібітором АПФ, потрібно також враховувати при диференційованому діагнозі кашлю.

Хірургічне втручання/анестезія.

При серйозному хірургічному втручанні або анестезії із застосуванням засобів, що знижують кров'яний тиск, еналаприл інгібує утворення ангіотензину II, що може призвести до компенсаторної секреції реніну. Якщо артеріальна гіпотензія розвивається в результаті цього механізму, її можна усунути фізичним збільшенням обсягу циркулюючої крові.

Гіперкаліємія.

У деяких пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, включаючи еналаприл, спостерігається підвищення калію в сироватці крові. Факторами ризику розвитку гіперкаліємії є: ниркова недостатність, погіршення функції нирок, вік > 70 років, цукровий діабет, інтеркурентні захворювання, зокрема, зневоднення, гостра декомпенсована серцева недостатність, метаболічний ацидоз, супутнє лікування калійзберігаючими діуретичними засобами діуретиків (наприклад, спіронолактону, еплеренону, триамтерену або амілориду), прийом добавок калію або замінників солі, що містять калій, супутнє лікування іншими препаратами, що спричиняють підвищення показників сироваткового калію (наприклад гепарином). Використання добавок калію, калійзберігаючих діуретиків або замінників солі, що містять калій, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок, може призвести до значного підвищення рівня калію в сироватці крові. Гіперкаліємія може призвести до серйозних, іноді фатальних аритмій. Якщо одночасне застосування еналаприлу та будь-якого з вищевказаних препаратів буде визнано доцільним, тоді потрібно проводити регулярний моніторинг сироваткового калію.

Літій
Поєднання прийому літію та еналаприлу, як правило, не рекомендується.

Стимулятори СYР3А4.

Стимулятори СYР3А4 такі як антиконвульсанти (наприклад, фенітоїн, карбамазепін) та рифаміцин можуть знижувати рівень лерканідипіну у сироватці крові, тому ефективність препарату може бути нижчим, ніж очікувалося.

Етнічні відмінності.

Як і у випадку з іншими інгібіторами АПФ, еналаприл, безсумнівно, є менш ефективним для зниження артеріального тиску у пацієнтів негроїдної раси порівняно з пацієнтами, європеоїдної раси, мабуть, через рівні реніну в плазмі, які часто в популяції пацієнтів з артеріальною гіпертензією негроїдної раси набагато нижчі.

Алкоголь.

Слід уникати прийому алкоголю, оскільки така комбінація може потенціювати дію судиннорозширюючих гіпотензивних засобів.

Лактоза.

Пацієнтам зі спадковою непереносимістю галактози, недостатністю лактази або порушенням всмоктування глюкози-галактози не слід призначати Коріпрен.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Вплив на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами від застосування Коріпрену та його компонентів незначний. Однак, необхідно взяти до уваги можливий розвиток запаморочення, астенії, втоми та, у рідких випадках, сонливості.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Гіпотензивний ефект Коріпрену може бути потенційований іншими лікарськими засобами, що знижують артеріальний тиск, такими як діуретичні засоби, β-блокатори, α-блокатори тощо. Крім того, нижчезазначені взаємодії спостерігалися при використанні одного або іншого компоненту комбінованого препарату.

Еналаприлу малеат

Подвійне блокування ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС)

Дані клінічних випробувань показали, що подвійне блокування ренін-ангіотензин-альдостеронової системі (РААС) за допомогою комбінованого використання інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену пов'язане з більш високою частотою побічних ефектів, таких як гіпотензія, гіперкаліємія і порушення функції нирок (в тому числі гостра ниркова недостатність) в порівнянні з використанням одного препарату, що діє на РААС.

Калій зберігаючі діуретики або добавки калію

Інгібітори АПФ послаблюють втрату калію, викликану діуретиками. Калійзберігаючі діуретики (наприклад, спіронолактон, еплеренон, триамтерен або амілорид), добавки калію або замінники солі, що містять калій, можуть призвести до значного підвищення рівня калію в сироватці крові. Якщо показане їх одночасне застосування внаслідок гіпокаліємії, їх слід використовувати з обережністю та частим моніторингом рівня калію сироватки крові.

Діуретики ( тіазидні або петльові діуретики)

Застосування високих доз діуретиків при початку використання еналаприлу може привести до зменшення об'єму циркулюючої крові і ризику виникнення гіпотензії. Гіпотензивні ефекти можна зменшити шляхом припинення прийому діуретика, збільшення споживання води або солі або застосування низьких доз еналаприлу.

Інші антигіпертензивні засоби

Одночасне застосування цих препаратів може посилювати гіпотензивну дію еналаприлу. Одночасне застосування з нітрогліцерином та іншими нітратами або іншими судинорозширювальними засобами може призвести до ще більшого зниження артеріального тиску.

Літій
Під час супутнього застосування препаратів літію з інгібіторами АПФ спостерігалося оборотне підвищення концентрації літію в сироватці крові і його токсичність. Одночасне застосування тіазидних діуретиків з інгібіторами АПФ може призвести до підвищення рівня літію та підвищення ризику токсичності літію. Використання еналаприлу з літієм не рекомендується, але якщо така комбінація виявляється необхідною, слід проводити ретельний моніторинг рівня літію в сироватці крові.

Трициклічні антидепресанти/ антипсихотичні препарати/ анестетики/ наркотики

Одночасне застосування деяких анестетиків, трициклічних антидепресантів і антипсихотичних засобів з інгібіторами АПФ може призвести до подальшого зниження рівня артеріального тиску.

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2)

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) можуть зменшити ефект діуретиків та інших антигіпертензивних препаратів. Тому антигіпертензивний ефект антагоністів рецепторів ангіотензину II або інгібіторів АПФ може бути ослаблений НПЗП, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2.

Спільне застосування НПЗП (у тому числі інгібіторів ЦОГ-2) і антагоністів рецептора ангіотензину II або інгібіторів АПФ спричиняє адитивний ефект на підвищення рівня калію в сироватці крові, і може призвести до погіршення функції нирок. Ці ефекти зазвичай оборотні. Рідко, може виникати гостра ниркова недостатність, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок (наприклад, літніх людей або пацієнтів з явищами дегідратації, в тому числі на терапії діуретиками). Таким чином, комбінація вказаних препаратів у хворих з порушеною функцією нирок повинна використовуватися з особливою обережністю. Пацієнти повинні отримувати достатню кількість рідини, також слід приділяти особливу увагу моніторингу функції нирок після початку супутньої терапії та періодично протягом періоду лікування.

Препарати золота

Рідко у хворих, які отримували ін'єкційні препарати, що містять золото (натрію ауротіомалат) і супутню терапію інгібіторами АПФ, включаючи еналаприл, виникали нітритоїдні реакції (симптоми включають почервоніння обличчя, нудоту, блювоту і гіпотензію).

Симпатоміметики
Симпатоміметики можуть зменшити антигіпертензивні ефекти інгібіторів АПФ.

Протидіабетичні препарати

Епідеміологічні дослідження показали, що спільне застосування інгібіторів АПФ і протидіабетичних лікарських засобів (інсулін, пероральні гіпоглікемічні засоби) може призвести до посилення глюкозознижуючого ефекту з ризиком розвитку гіпоглікемії. Це явище більш ймовірне протягом перших тижнів комбінованого лікування та у пацієнтів з нирковою недостатністю.

Алкоголь
Алкоголь посилює гіпотензивну дію інгібіторів АПФ.

Ацетилсаліцилова кислота, тромболітики і b -адрено блокатори

Еналаприл можна безпечно приймати одночасно з ацетилсаліциловою кислотою (в кардіологічних дозах), тромболітиками та b-адреноблокаторами.

Лерканідипін

Інгібітори CYP3A4

Оскільки лерканідипін метаболізується під дією ферменту CYP3A4, одночасне застосування інгібіторів та індукторів CYP3A4 може впливати на метаболізм та виведення лерканідипіну.

Комбінований прийом лерканідипіну з сильними інгібіторами CYP3A4 (наприклад, кетоконазол, ітраконазол, ритонавір, еритроміцин, тролеандоміцин) протипоказаний.

Дослідження взаємодії з кетоконазолом, сильним інгібітором CYP3A4, продемонструвало помітне підвищення рівня лерканідипіну в плазмі (15-кратне збільшення площі під кривою концентрація-час (AUC) препарату, і 8-кратне збільшення C _max еутомеру S-лерканідипіну).

Циклоспорин
Циклоспорин і лерканідипін не слід використовувати одночасно. При спільному їх використанні спостерігалося підвищення плазмової концентрації обох препаратів. Дослідження, проведене за участі здорових молодих добровольців, не показало ніяких змін рівня лерканідипіну в плазмі після прийому циклоспорину через 3 години після застосування лерканідипіну, але показник AUC циклоспорину збільшився на 27%. Спільне введення лерканідипіну з циклоспорином викликало 3-кратне зростання рівня лерканідипіну в плазмі і збільшення AUC циклоспорину на 21%.

Грейпфрутовий сік

Лерканідипін не слід приймати разом з грейпфрутовим соком.
Що стосується інших дигідропіридинів, метаболізм лерканідипіну може бути пригнічений під впливом грейпфрутового соку, що призводить до підвищення його системної доступності та, як наслідок, посилення гіпотензивного ефекту.

Алкоголь
Слід уникати вживання алкоголю, оскільки він може посилювати ефект антигіпертензивних судинорозширювальних препаратів.

Субстрати CYP3A4

Необхідно бути обережним при призначенні спільного прийому лерканідипіну з іншими субстратами CYP3A4, такими як терфенадин, астемізол, антиаритмічні препарати III класу, наприклад, аміодарон, хінідин.

Індуктори CYP3A4

До спільного використання лерканідипіну з індукторами CYP3A4, такими як протисудомні препарати (наприклад, фенітоїн, карбамазепін) і рифампіцин слід підходити з обережністю, тому що антигіпертензивний ефект лерканідипіну може при цьому знижуватись. Тому артеріальний тиск слід контролювати частіше, ніж зазвичай.

Дигоксин
Спільний прийом 20 мг лерканідипіну у пацієнтів, що тривалий час перебувають на лікуванні бета-метилдигоксином, не показав ніяких ознак фармакокінетичної взаємодії. У здорових добровольців, що перебували на лікуванні дигоксином, після введення 20 мг лерканідипіну відмічалось середнє підвищення C _max дигоксину на 33%, в той час як AUC та нирковий кліренс були значно змінені. У пацієнтів з супутнім прийомом дигоксину слід здійснювати ретельний моніторинг клінічних ознак токсичності дигоксину.

Мідазолам
У літніх добровольців одночасний пероральний прийом 20 мг мідазоламу призводив до посилення абсорбції лерканідипіну (приблизно на 40%) і зниження швидкості його абсорбції (T _max збільшився з 1,75 до 3 годин). Жодних змін концентрації мідазоламу не спостерігалось.

Метопролол
Коли лерканідипін застосовувався спільно з метопрололом – бета-блокатором, який виводиться переважно печінкою – біодоступність метопрололу не змінювалася, в той час як біодоступність лерканідипіну знижувалась на 50%. Цей ефект може бути обумовлений зниженням печінкового кровотоку, викликаного ß-адреноблокаторами і, отже, може виникати при використанні інших препаратів цього класу. Тим не менш, лерканідипін можна безпечно використовувати одночасно з ß-адреноблокаторами.

Циметидин
Одночасне застосування циметидину в дозі 800 мг в день не викликає значних змін рівня лерканідипіну в плазмі, але при прийомі більш високих доз слід дотримуватися обережності, оскільки біодоступність лерканідипіну, і, отже, його гіпотензивний ефект, можуть підвищуватись.

Флуоксетин
У дослідженні взаємодії з флуоксетином (інгібітором CYP2D6 і CYP3A4), проведеному серед здорових добровольців віком 65 ± 7 років (середнє значення ± СВ), не було виявлено клінічно значущих змін фармакокінетики лерканідипіну.

Симвастатин
Коли лерканідипін в дозі 20 мг неодноразово застосовувався спільно з симвастатином в дозі 40 мг, AUC лерканідипіну суттєво не змінювалась, в той час як AUC симвастатину збільшилася на 56%, а його основного активного метаболіту (β-гідроксикислоти) – на 28%. Малоймовірно, що такі зміни мають клінічне значення. Жодної взаємодії не очікується, якщо лерканідипін приймають вранці, а симвастатин – увечері, як зазначено для такого препарату.

Варфарин
Спільне застосування 20 мг лерканідипіну натщесерце в здорових добровольців не змінювало фармакокінетики варфарину.

Діти

Дослідження лікарської взаємодії проводилися тільки у дорослих.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Коріпрен 20 мг/10 мг – це фіксована комбінація інгібітора АПФ (еналаприлу 20 мг) та блокатора кальцієвих каналів (лерканідипін 10 мг) – двох антигіпертензивних сполук з комплементарним механізмом дії для контролю артеріального тиску у пацієнтів з гіпертонічною хворобою.

В ході клінічних досліджень було доведено, що зниження систолічного тиску було більш значним при застосуванні фіксованої комбінації еналаприлу та лерканідипіну аніж при застосуванні монопрепарату. Різниця складала 6,7 мм.рт.ст.

В ході клінічних досліджень було доведено, що зниження діастолічного тиску було більш значним при застосуванні фіксованої комбінації еналаприлу та лерканідипіну аніж при застосуванні монопрепарату. Різниця складала 7,5 мм.рт.ст.

Еналаприлу малеат – сіль малеїнової кислоти та еналаприлу, похідне двох амінокислот - L-аланінової і L-піролідин-α-карбонової. Ангіотензинперетворювальний фермент (АПФ) є пептидилдипептидазою, яка каталізує перетворення ангіотензину I у вазопресорний агент ангіотензину II. Після абсорбції еналаприл гідролізується до еналаприлату, який пригнічує АПФ. Інгібування АПФ призводить до зниження ангіотензину II в плазмі, що призводить до підвищення активності реніну в плазмі (внаслідок усунення негативного зворотного зв'язку виділення реніну) та зниження секреції альдостерону. Оскільки АПФ є ідентичним кіназі II, еналаприл може також інгібувати деградацію брадикініну, потужного вазодепресорного пептиду. Однак, роль цього механізму в терапевтичних ефектах еналаприлу все ще є не вивченою.

Незважаючи на те, що до механізму, за допомогою якого еналаприл знижує артеріальний тиск, головним чином, відносять супресію ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, еналаприл є гіпотензивним навіть для пацієнтів з низькими рівнями реніну. Призначення еналаприлу знижує артеріальний тиск без значного підвищення частоти серцевих скорочень у гіпертензивних пацієнтів, які знаходяться і в положенні лежачи на спині і в положенні стоячи. Симптоматична постуральна артеріальна гіпотензія - рідкісне явище. У деяких пацієнтів вона може потребувати кількох тижнів лікування для досягнення оптимального контролю артеріального тиску. Раптова відміна еналаприлу не призводить до швидкого підвищення артеріального тиску.

Ефективне інгібування активності АПФ відбувається зазвичай через 2-4 години після орального прийому однієї дози еналаприлу. Початок гіпотензивної дії, як правило, спостерігався через одну годину з максимальним зниженням артеріального тиску через 4-6 годин після прийому. Тривалість дії дозозалежна, але при рекомендованих дозах гіпотонічний і гемодинамічний ефекти тривали щонайменше 24 години.

Після прийому еналаприлу нирковий кровоток підвищується, в той час як швидкість гломерулярної фільтрації залишається без змін. Ознак затримки натрію або води не спостерігається. Однак у пацієнтів з низькою швидкістю гломерулярної фільтрації до лікування швидкість гломерулярної фільтрації, як правило, підвищується.

Після прийому еналаприлу в ході короткострокових досліджень у хворих на цукровий діабет та пацієнтів без діабету з захворюванням нирок спостерігалося зниження альбумінурії та екскреції з сечею IgG і загального білка.

Лерканідипін є антагоністом кальцію дигідропіридинової групи та інгібує трансмембранне надходження кальцію до серцевого м'язу і гладких м'язів. Механізм гіпотензивної дії заснований на безпосередній релаксаційній дії на судинні гладкі м'язи, що, таким чином, знижує загальну периферичну резистентність. Завдяки високому коефіцієнту мембранного поділу лерканідипін чинить пролонговану гіпотонічну дію і не виявляє негативних міотропних ефектів внаслідок його високої судинної селективності.

Оскільки вазодилатація, що продукується лерканідипіном, починається поступово, гостра артеріальна гіпотензія з рефлекторною тахікардією рідко спостерігається у гіпертензивних пацієнтів.

Як і у випадках з іншими асиметричними 1,4-дигідропіридинами, гіпотонічна активність лерканідипіну, головним чином, є наслідком його (S)-енантіомеру.

Фармакокінетика.

Фармакокінетичні взаємодії при супутньому призначенні еналаприлу та лерканідипіну не спостерігалися.

Фармакокінетика еналаприлу

Абсорбція. Еналаприл швидко абсорбується з піком сироваткових концентрацій, які спостерігаються в межах однієї години. Ступінь всмоктування еналаприлу малеату при прийомі всередину становить приблизно 60 %. Наявність їжі в шлунково-кишковому тракті на абсорбцію еналаприлу не впливає.

Розподіл. Після абсорбції еналаприл швидко і екстенсивно гідролізується в еналаприлат - сильний інгібітор АПФ. Пік сироваткової концентрації еналаприлату спостерігається через 3-4 години після перорального прийому дози еналаприлу малеату. Ефективний напіврозпад для акумулювання еналаприлу досягається шляхом подальшого застосування еналаприлату через чотири дні після лікування.

При надграничних концентраціях, які є терапевтично значущими, відбувається зв'язування еналаприлу з білками людської плазми, яке не перевищує 60 %.

Метаболізм : Крім конверсії в еналаприлат, даних про значний метаболізм еналаприлу немає.

Виведення . Екскреція еналаприлату в основному здійснюється нирками. Основними компонентами сечі є еналаприлат, що нараховує приблизно 40 % дози, і еналаприл, що не піддався трансформації або метаболізму (приблизно 20 %).

Період напіввиведення (Т ¹ / ₂ ) еналаприлу при курсовому застосуванні препарату внутрішньо складає 11 годин.

Ниркова недостатність. Експозиція еналаприлу та еналаприлату підвищена у пацієнтів з нирковою недостатністю. У пацієнтів з порушенням функції нирок помірного або середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 40-60 мл/хв) рівноважна концентрація AUC еналаприлату приблизно в два рази вища чим у пацієнтів з нормальною нирковою функцією після прийому дози 5 мг раз на добу. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну £ 30 мл/хв), AUC збільшено приблизно в 8 разів. Ефективний період напіввиведення еналаприлату після багаторазового прийому еналаприлу подовжується при такому рівні ниркової недостатності, час установлення рівноважної концентрації затримується.

Еналаприл може бути виведений з кровообігу через гемодіаліз. Кліренс діалізу 62 мл/хв.

Фармакокінетика лерканідипіну

Абсорбція: Лерканідипін повністю абсорбується після перорального прийому, а пікові рівні в плазмі досягаються приблизно через 1.5-3 години. Два енантіомеру лерканідипіну показали ідентичні профілі рівнів у плазмі крові: час пікової концентрації у плазмі є ідентичним; і як пікова концентрація в плазмі, так і AUC, в середньому в 1.2 рази вище для (S)-енантіомеру. Елімінація напіврозпаду двох енантіомерів в основному однакова. In vivo не спостерігається взаємозамінності двох енантіомерів.

Внаслідок вираженого метаболізму першого проходження, абсолютна біодоступність орального лерканідипіну в умовах без голодування становить приблизно 10 %. Однак, біодоступність при прийомі здоровими волонтерами в умовах голодування знижується до 1/3 від вищевказаного значення. Оральна доступність лерканідипіну підвищується в 4 рази при прийомі його через 2 години після прийому їжі з високим вмістом жиру. Отже, препарат потрібно призначати до прийому їжі.

Розподіл . Розподіл із плазми в тканини і органи є швидким та екстенсивним.

Ступінь спорідненості білків плазми з лерканідипіном перевищує 98 %. Оскільки рівні білка знижені у пацієнтів з тяжкою нирковою або печінковою дисфункцією, вміст вільних фракцій лерканідипіну може бути вищий.

Метаболізм. Лерканідипін екстенсивно метаболізується СYР3А4; жодних продуктів метаболізму не виявляється ні в сечі, ні у фекаліях. Переважно лерканідипін перетворюється в неактивні метаболіти і приблизно 50 % дози екскретується з сечею.

Експерименти in vitro з людськими мікросомами печінки показали, що лерканідипін демонструє незначне інгібування двох ферментів СYР3А4 і СYР2D6 при концентраціях в 160 і 40 разів вищих, ніж пікові рівні в плазмі, які досягаються після прийому дози 20 мг. Крім того, вивчення взаємодії у людей показало, що лерканідипін не модифікує плазмові рівні мідазоламу (типового субстрату СYР3А4) або метопрололу (типового субстрату СYР2D6); крім того, в терапевтичних дозах при прийомі лерканідипіну біотрансформація препаратів, які метаболізуються СYР3А4 або СYР2D6, мабуть інгібувати не буде.

Виведення . Елімінація, головним чином, здійснюється шляхом біотрансформації.

Середній час термінальної елімінації, за розрахунками, становить 8-10 годин і внаслідок високої спорідненості ліпідними мембранами, терапевтична активність триває протягом 24 годин. Після повторного прийому кумуляція не спостерігається.

Лінійність/нелінійність . Пероральний прийом лерканідипіну призводить до плазмових рівнів, які не прямо пропорційні дозі (не лінійна кінетика). Після 10, 20 або 40 мг пікові концентрації в плазмі були в співвідношенні 1:3:8, а площі під фармакокінетичною кривою «концентрація-час» в плазмі - у співвідношенні 1:4:18, передбачають прогресивну насиченість ефекту первинного проходження через печінку. Відповідно доступність підвищується зі збільшенням дози.

Додаткова інформація особливі групи населення. Було показано, що фармакокінетика лерканідипіну у пацієнтів літнього віку та у пацієнтів зі слабкою до помірної нирковою дисфункцією або печінковим порушенням від слабкого до помірного є подібною до таких, що спостерігається в загальній популяції пацієнтів. Пацієнти з тяжкою нирковою дисфункцією або пацієнти, які залежать від діалізу, продемонстрували більш високі концентрації препарату (приблизно 70 %). У пацієнтів з помірним і тяжким ураженням печінки системна біодоступність лерканідипіну, ймовірно, підвищена внаслідок нормального екстенсивного метаболізму препарату в печінці.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: жовті, круглі, двоопуклі, вкриті плівковою оболонкою таблетки.

Термін придатності.

2 роки.

Умови зберігання .

Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від світла і вологи при температурі не вище

25 ⁰ С.

Зберігати у недоступному для дітей місці поза їх полем зору.

Упаковка .

По 14 таблеток у блістері. По 1, 2 або 4 блістери у картонній коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Рекордаті Індастріа Хіміка е Фармасевтіка С.п.А., Італія.

Recordati Industria Chimica e Farmaceutica SpA, Italy.

Місцезнаходження.

Віа М. Чівіталі 1, 20148 Мілан, Італія.

Via M. Civitali 1, 20148 Milan, Italy.