Личный кабинет
КСОЛАР порошок д/р-ра д/ин. 150 мг фл., с раств. в амп. 2 мл
rx
Код товара: 103170
Производитель: Novartis Pharma (Швейцария)
116 100,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 05.04.2026
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
КСОЛАР
XOLAIR
Состав:
действующее вещество: omalizumab;
1 флакон содержит 75 мг или 150 мг омализумаба*; воспроизводимый Ксолар содержит 125 мг/мл омализумаба (75 мг в 0,6 мл или 150 мг в 1,2 мл);
другие составляющие: порошок – L - гистидина гидрохлорида моногидрат, L-гистидин, сахароза, полисорбат 20; растворитель – вода для инъекций.
* Омализмумаб – это гуманизированное моноклональное антитело, вырабатываемое по технологии рекомбинантной ДНК в клетках яичника китайского хомяка (СНВ).
Лекарственная форма.
Порошок для инъекций.
Фармакотерапевтическая группа.
Средства для системного использования при обструктивных заболеваниях дыхательных путей. Код АТС R03D X05.
Клинические свойства.
Показания.
Возможность лечения Ксоларом следует рассматривать только для пациентов с установленной IgE (иммуноглобулин Е)-опосредованной астмой.
Взрослые и дети от 12 лет
Ксолар показан как дополнительная терапия для достижения лучшего контроля астмы у пациентов с тяжелой персистирующей аллергической астмой, у которых положительный кожный тест in vitro на реактивность к постоянно присутствующему в воздухе аллергену, у которых ослаблена функция легких (ОФВ 1 (объе) симптомов днем или пробуждения в ночное время и имеющих документальные подтверждения многократных тяжелых обострений астмы, несмотря на применение высоких суточных доз ингаляционных кортикостероидов с добавлением ингаляционных бета 2 -агонистов длительного действия.
Дети от 6 до 12 лет.
Ксолар показан как дополнительная терапия для достижения лучшего контроля астмы у пациентов с тяжелой персистирующей аллергической астмой, у которых положительный кожный тест in vitro на реактивность к постоянно присутствующему в воздухе аллергену, а также частые проявления симптомов днем или пробуждение в ночное время. несмотря на применение высоких суточных доз ингаляционных кортикостероидов с добавлением ингаляционных бета- 2 -агонистов длительного действия.
Противопоказания.
Повышенная чувствительность к действующему веществу или любому другому компоненту препарата.
Способ применения и дозы.
Ксоларь должен назначать врач, имеющий опыт диагностики и лечения тяжелой персистирующей астмы.
Необходимую дозу и частоту приема Ксолара определяют по концентрации IgE (МЕ/мл), которая устанавливается перед началом лечения, а также по массе тела пациента (кг). До начала применения для назначения дозы у пациента следует определить уровень IgE с помощью количественного анализа общего IgE с использованием любой промышленной сыворотки. В зависимости от показателей рекомендованная доза Ксолара составляет 75-600 мг. Эту дозу можно разделить на 1-4 введения.
Меньшая вероятность положительного эффекта отмечалась у пациентов с уровнем IgE ниже 76 МЕ/мл. До начала терапии врачу следует убедиться, что у взрослых пациентов, детей в возрасте от 12 лет с IgE ниже 76 МЕ/мл и детей в возрасте от 6 до 12 лет с IgE ниже 200 МЕ/мл наблюдается несомненная in vitro реактивность (радиоаллергосорбентный тест [RAST]) к постоянно присутствующим.
Перерасчет дозы приведен в таблице 1, а определение дозы для взрослых и детей в возрасте от 6 лет – в таблицах 2 и 3.
Ксолар не следует назначать пациентам, у которых уровень IgE или масса тела превышает уровни, указанные в таблице дозировок.
Максимальная рекомендуемая доза составляет 600 мг омализумаба каждые две недели.
Перерасчет дозы на количество флаконов, количество инъекций и общий объем инъекции на каждый ввод.
Таблица 1
Доза (мг) | Количество флаконов | Количество инъекций | Общий объем инъекции (мл) | |
75 мг а | 150 мг b | |||
75 | 1 с | 0 | 1 | 0,6 |
150 | 0 | 1 | 1 | 1,2 |
225 | 1 с | 1 | 2 | 1,8 |
300 | 0 | 2 | 2 | 2,4 |
375 | 1 с | 2 | 3 | 3,0 |
450 | 0 | 3 | 3 | 3,6 |
525 | 1 с | 3 | 4 | 4,2 |
600 | 0 | 4 | 4 | 4,8 |
а 0,6 мл = максимальный объем, извлекаемый из одного флакона (Ксолар 75 мг);
b 1,2 мл = максимальный объем, извлекаемый из одного флакона (Ксолар 150 мг);
с или использование 0,6 мл из флакона 150 мг.
ВВЕДЕНИЕ КАЖДЫЕ 4 НЕДЕЛИ. Дозы препарата Ксолар (мг на дозу), которые вводят путем подкожной инъекции каждые 4 недели
Таблица 2
Исходный уровень IgE (МЕ/мл) | Масса тела (кг) | |||||||||
>20-25 | >25-30 | >30-40 | >40-50 | >50-60 | >60-70 | >70-80 | >80-90 | >90-125 | >125-150 | |
≥30-100 | 75 | 75 | 75 | 150 | 150 | 150 | 150 | 150 | 300 | 300 |
>100-200 | 150 | 150 | 150 | 300 | 300 | 300 | 300 | 300 | 450 | 600 |
>200-300 | 150 | 150 | 225 | 300 | 300 | 450 | 450 | 450 | 600 | |
>300-400 | 225 | 225 | 300 | 450 | 450 | 450 | 600 | 600 | ||
>400-500 | 225 | 300 | 450 | 450 | 600 | 600 | ||||
>500-600 | 300 | 300 | 450 | 600 | 600 | |||||
>600-700 | 300 | 450 | 600 | |||||||
>700-800 | ||||||||||
>800-900 | ВВЕДЕНИЕ КАЖДЫЕ 2 НЕДЕЛИ, | |||||||||
>900-1000 | см. ТАБЛИЦУ 3 | |||||||||
>1000-1100 | ||||||||||
ВВЕДЕНИЕ КАЖДЫЕ 2 НЕДЕЛИ. Дозы препарата Ксолар (мг на дозу), которые вводят путем подкожной инъекции каждые 2 недели
Таблица 3
Исходный уровень IgE (МЕ/мл) | Масса тела (кг) | |||||||||
>20-25 | >25-30 | >30-40 | >40-50 | >50-60 | >60-70 | >70-80 | >80-90 | >90-125 | >125-150 | |
≥ 30-100 | ВВЕДЕНИЕ КАЖДЫЕ 4 НЕДЕЛИ, | |||||||||
>100-200 | см. ТАБЛИЦУ 2 | |||||||||
>200-300 | 375 | |||||||||
>300-400 | 450 | 525 | ||||||||
>400-500 | 375 | 375 | 525 | 600 | ||||||
>500-600 | 375 | 450 | 450 | 600 | ||||||
>600-700 | 225 | 375 | 450 | 450 | 525 | |||||
>700-800 | 225 | 225 | 300 | 375 | 450 | 450 | 525 | 600 | ||
>800-900 | 225 | 225 | 300 | 375 | 450 | 525 | 600 | |||
>900-1000 | 225 | 300 | 375 | 450 | 525 | 600 | ||||
>1000-1100 | 225 | 300 | 375 | 450 | 600 | НЕ Вводить: нет данных о рекомендации доз | ||||
>1100-1200 | 300 | 300 | 450 | 525 | 600 | |||||
>1200-1300 | 300 | 375 | 450 | 525 | ||||||
>1300-1500 | 300 | 375 | 525 | 600 | ||||||
Введение . Только для подкожного введения. Не вводить внутривенно или внутримышечно.
Инъекцию выполняют подкожно в дельтовидный участок плеча. При наличии определенных причин, препятствующих введению инъекции в дельтовидный участок препарат можно вводить в участок бедра.
Опыт самостоятельного введения Ксолара ограничен. В этой связи препарат должен вводить медработник.
Продолжительность лечения, контроль и коррекция дозы
Ксоларь предназначен для длительного лечения. Клинические исследования подтвердили эффективность лечения Ксоларом, который применяют в течение 12-16 недель. На 16 неделе после начала терапии Ксоларом необходимо оценить состояние пациента относительно эффективности лечения до введения последующих инъекций. Решение о продолжении терапии Ксоларом должно основываться на выводе о достижении значительного прогресса в отношении общего контроля астмы.
Прекращение лечения Ксоларом в большинстве случаев приводит к обратному повышению уровня свободного IgE и развитию соответствующих симптомов. Уровень общего IgE повышен в течение лечения и остается повышенным в течение одного года после прекращения лечения. Таким образом, повторное определение уровня IgE при лечении Ксоларом нельзя использовать для установления необходимой дозы препарата. Определение дозы после перерыва в лечении, продолжающемся менее одного года, следует проводить по уровню IgE, полученному при начальном определении дозы. Уровень общего IgE сыворотки может определяться повторно с целью выбора дозы, если лечение Ксоларом было прервано более года назад.
При значительных изменениях массы тела требуется коррекция дозы.
Особые популяции
Пожилой возраст (от 65 лет)
Доступны ограниченные данные по применению препарата Ксолар пациентам старше 65 лет, однако нет оснований считать, что для пациентов пожилого возраста требуется другой подход к дозировке, чем для младших взрослых пациентов.
Пациенты с нарушением функции почек или печени
Исследования влияния нарушения функции почек или печени на фармакокинетику Ксолара не проводились. Поскольку клиренс омализумаба в клинических дозах происходит преимущественно с участием ретикулярной эндотелиальной системы (РЭС), его изменение в связи с нарушением функции почек или печени маловероятно. Хотя нет специфических рекомендаций по корректировке дозы, Ксоларь таким пациентам следует применять с осторожностью.
Дети
Безопасность и эффективность Ксолара для детей младше 6 лет не установлены. Нет данных.
Специальные указания по применению
Лиофилизированный препарат растворяется в течение 15-20 мин, хотя в редких случаях этот процесс может быть более длительным. Полностью растворенный препарат будет прозрачным или слегка опалесцирующим и может содержать несколько воздушных пузырьков или пену на стенках флакона. Поскольку раствор имеет вязкую консистенцию, необходимо тщательно извлечь весь приготовленный раствор в полном объеме, составляющий 0,6 мл (для флакона Ксолар 75 мг) или 1,2 мл (для флакона Ксолар 150 мг) перед вытеснением воздуха или избытка раствора из шприца.
Правила приготовления и ввода раствора.
1. Для флакона Ксолар 75 мг отобрать 0,9 мл воды для инъекций из ампулы в шприц. Для флакона Ксолар 150 мг отобрать 1,4 мл воды для инъекций из ампулы в шприц. Игла шприца должна быть с широким просветом (№18).
2. Поставить флакон вертикально на ровную поверхность, проколоть крышку иглой и ввести воду для инъекций во флакон с лиофилизированным порошком, соблюдая стандартные асептические процедуры, направляя воду для инъекций непосредственно на порошок.
3. Удерживая флакон в вертикальном положении, его энергично вращают (не встряхивая) в течение примерно 1 минуты, чтобы равномерно увлажнить порошок.
4. Чтобы способствовать растворению, после завершения шага 3 слегка вращают флакон в течение 5-10 секунд примерно каждые 5 минут для растворения всех остающихся твердых частиц.
Следует отметить, что в некоторых случаях может потребоваться более 20 минут, чтобы полностью растворить порошок. В таком случае повторяют шаг 4, пока видимые желеобразные частицы в растворе не исчезнут.
При полном растворении препарата раствор не должен содержать видимых желеобразных частиц. Обычно присутствуют мелкие пузырьки или пены по краю флакона. Восстановленный препарат должен выглядеть прозрачным или опалесцирующим. Не используют при наличии желеобразных частиц.
5. Перевернуть флакон по крайней мере на 15 секунд, чтобы раствор перетекать в направлении пробки. Используя шприц емкостью 3 мл, оснащенный иглой №18 с широким просветом, иглу вводят в перевернутый флакон. Удерживая флакон в перевернутом положении (конец иглы должен находиться у крышки флакона в растворе), набирают раствор в шприц. Перед тем как вытаскивать иглу из флакона, поршень оттягивают назад на всю длину полости шприца, чтобы удалить из перевернутого флакона весь раствор.
6. Заменяют иглу №18 иглой №25 для подкожных инъекций.
7. Удаляют воздух, большие пузыри и любой избыток раствора, чтобы получить необходимую дозу (0,6 или 1,2 мл). На поверхности раствора в шприце может оставаться тонкий пласт мелких пузырьков. Поскольку раствор слегка вязкий, может потребоваться 5-10 секунд, чтобы раствор ввести подкожно.
Во флаконе содержится 0,6 мл (75 мг) или 1,2 мл (150 мг) Ксолара.
8. Инъекцию вводят подкожно в участок дельтовидной мышцы плеча или в бедро.
Ксоларь, порошок для приготовления раствора для инъекций, поставляется в одноразовых флаконах.
С точки зрения микробиологической чистоты препарат следует использовать немедленно после растворения.
Любой неиспользованный препарат или отходы следует утилизировать в соответствии с местными требованиями.
Побочные реакции.
Более 4400 пациентов с аллергической астмой были рандомизированы в контролируемых исследованиях эффективности Ксолара.
Во время клинических исследований у взрослых и детей старше 12 лет наиболее частыми побочными реакциями были реакции в месте инъекции, включая боль в месте инъекции, отек, покраснение и зуд, головную боль. В ходе клинических исследований у детей от 6 до 12 лет наиболее частыми побочными реакциями, связанными с лекарственным средством, были головная боль, лихорадка и боль в верхней части живота. Большинство реакций было легкой или средней степени тяжести.
В таблице 4 побочные реакции, зарегистрированные при клинических исследованиях в общей популяции исследования безопасности, указаны по классам систем органов MedDRA и по частоте. В пределах каждой группы по частоте побочные реакции представлены в порядке убывания серьезности. Частота определяется следующим образом: очень часто (≥1/10), часто (≥1/100 - <1/10), нечасто (≥1/1000 - <1/100), редко (≥1/10000 - < 1/1000) и очень редко (< 1/10000). Частота явлений, сообщения о которых получены в период постмаркетингового наблюдения, указана как неизвестная (не может быть определена по имеющимся данным).
Побочные реакции Таблица 4
Инфекции и инвазии | |
Нечасто | Фарингит |
Редко | Паразитарные инвазии |
Со стороны крови и лимфатической системы | |
Частота неизвестна | Тяжелая идиопатическая тромбоцитопения |
Со стороны иммунной системы | |
Редко | Анафилактическая реакция, другие серьезные аллергические состояния, развитие антител к препарату |
Частота неизвестна | Сывороточная болезнь, которая может включать лихорадку и лимфаденопатию |
Со стороны нервной системы | |
Часто | головная боль* |
Нечасто | Синкопе, парестезия, сонливость, головокружение |
Со стороны сосудистой системы | |
Нечасто | Постуральная гипотензия, приливы крови |
Со стороны органов дыхания, грудной клетки и средостения | |
Нечасто | Аллергический бронхоспазм, кашель |
Редко | Отек гортани |
Частота неизвестна | Аллергический гранулематозный васкулит (синдром Черга-Штрауса) |
Со стороны желудочно-кишечного тракта | |
Часто | Боль в верхних отделах живота** |
Нечасто | Признаки или симптомы диспепсии, диарея, тошнота |
Со стороны кожи и подкожной клетчатки | |
Нечасто | Фоточувствительность, крапивница, сыпь, зуд |
Редко | Ангионевротический отек |
Частота неизвестна | Алопеция |
Со стороны скелетно-мышечной системы и соединительной ткани | |
Частота неизвестна | Артралгия, миалгия, отечность суставов |
Общие нарушения и состояния, относящиеся к способу применения препарата | |
Очень часто | Пирексия** |
Часто | Реакции в месте инъекции, такие как припухлость, эритема, боль, зуд |
Нечасто | Гриппоподобное заболевание, отечность верхних конечностей, увеличение массы тела, утомляемость |
* Очень часто у детей от 6 до 12 лет
** У детей от 6 до 12 лет
Нарушение иммунной системы
Для получения дополнительной информации см. См. раздел «Особенности применения».
Злокачественные новообразования
Во время программы клинических исследований Ксолара, общая наблюдаемая частота случаев злокачественных новообразований у взрослых и детей в возрасте от 12 лет была сравнима с частотой, характерной для популяции в целом.
Случаев злокачественных новообразований во время клинических исследований с участием детей от 6 до 12 лет в группе омализумаба не наблюдалось; был единичный случай злокачественного новообразования в контрольной группе.
Артериальная тромбоэмболия (ATE)
В ходе контролируемых клинических исследований и текущих обсервационных исследований наблюдалось численное несоответствие АТЕ. АТЕ включала инсульт, транзиторную ишемическую атаку, инфаркт миокарда, нестабильную стенокардию и сердечно-сосудистую смерть (включая смерть по неизвестной причине). Частота ATE во время контролируемых клинических исследований составила 6,29 для пациентов, применявших Ксолар (17/2703 пациенто-лет), и 3,42 для пациентов контрольной группы (6/1755 пациенто-лет). В модели пропорциональных рисков Кокса Ксолар не был связан с риском АТЭ (отношение рисков 1,86, 95% доверительный интервал 0,73-4,72). В ходе обсервационного исследования частота ATE составила 5,59 (79/14140 пациенто-лет) для пациентов, применявших Ксолар, и 3,71 (31/8366 пациенто-лет) для пациентов контрольной группы. В многофакторном анализе с учетом начальных факторов сердечно-сосудистого риска Ксолар не был связан с риском АТЭ (отношение рисков 1,11, 95% доверительный интервал 0,70-1,76).
Тромбоциты
Во время клинических исследований у нескольких пациентов выявлено количество тромбоцитов ниже нижнего предела нормального диапазона лабораторных показателей. Ни в одном из случаев данное изменение не приводило к эпизодам кровотечений и снижению количества гемоглобина. Случаев персистирующей тромбоцитопении, подобных наблюдаемым у низших приматов, у людей не отмечалось (пациенты в возрасте от 6 лет), хотя во время постмаркетингового наблюдения были получены отдельные сообщения о случаях идиопатической тромбоцитопении.
Паразитарные инвазии
Плацебо-контролируемое исследование выявило незначительное повышение уровня заболеваемости у пациентов с постоянным высоким риском гельминтных инвазий на фоне приема омализумаба, что не было статистически значимым. Течение, тяжесть и ответ на лечение инвазий не претерпели изменений.
Передозировка .
Максимальная переносимая доза Ксолара не определялась. Внутривенное введение пациентам разовой дозы до 4000 мг не вызывало проявлений дозолимитирующей токсичности. Самая высокая кумулятивная доза, введенная пациенту, составляла 44 000 мг в течение 20-недельного периода и не повлекла при этом какого-либо острого побочного эффекта.
При подозрении на передозировку пациенту следует проводить мониторинг любых необычных признаков или симптомов. Следует должным образом определить и применить лечение.
Применение в период беременности или кормления грудью.
Соответствующие данные по применению омализумаба беременным женщинам отсутствуют. Исследования на животных не выявили прямого или косвенного вредного действия в отношении беременности, эмбрионального/фетального развития, родов и постнатального развития. Омализмумаб проникает через плацентарный барьер, а его потенциальный вред для плода неизвестен. Омализмумаб был связан с возрастным понижением количества тромбоцитов у низших приматов, с большей относительной чувствительностью у незрелых животных. При отсутствии необходимости Ксолар не следует применять во время беременности.
Неизвестно, проникает ли омализумаб в грудное молоко. Омализмумаб выделяется с грудным молоком низших приматов, поэтому риск для младенца не может быть исключен. Женщинам не следует кормить грудью во время лечения Ксоларом.
Отсутствуют данные о влиянии омализумаба на фертильность человека. В специально разработанных доклинических исследованиях фертильности, в том числе исследованиях спаривания, ухудшения мужской или женской фертильности, не наблюдалось после повторного применения омализумаба в дозах до 75 мг/кг. Кроме того, не наблюдалось генотоксических эффектов в отдельных доклинических исследованиях генотоксичности.
Дети.
Ксолар не рекомендуется для применения детям до 6 лет в связи с недостаточными данными по безопасности и эффективности.
Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами.
Ксолар не имеет или имеет лишь незначительное влияние на способность управлять автомобилем и работать с другими механизмами.
Особенности применения.
Общие
Ксолар не показан для лечения острых приступов астмы, острого бронхоспазма или астматического статуса.
Не проводилось исследований применения Ксолара пациентов с синдромом повышенного содержания IgE или аллергическим бронхолегочным аспергиллезом, а также с целью предупреждения анафилактических реакций, включая провоцированные пищевой аллергией, атопическим дерматитом или аллергическим ринитом. Ксолар не показан для лечения таких состояний.
Не проводилося досліджень застосування препарату Ксолар пацієнтам із аутоімунними захворюваннями, станами, що опосередковані імунними комплексами, або вже наявним порушенням функції нирок чи печінки. Слід з обережністю призначати Ксолар таким пацієнтам.
Не рекомендується різке припинення прийому системних або інгаляційних кортикостероїдів після початку терапії Ксоларом. Зниження дози кортикостероїдів слід проводити під безпосереднім спостереженням лікаря і, при необхідності, поступово.
Со стороны иммунной системы
Алергічні реакції І типу
Під час прийому омалізумабу можуть спостерігатися місцеві або системні алергічні реакції І типу, включаючи анафілаксію і анафілактичний шок; їх поява можлива навіть після тривалого лікування. Більшість цих реакцій розвиваються протягом 2 годин після першої або наступних ін'єкцій препарату Ксолар, але інколи побічні реакції виникають і через більше ніж 2 години, в деяких випадках навіть пізніше ніж через 24 години після ін'єкції. Тому після введення Ксолару препарати для лікування анафілактичних реакцій повинні завжди бути доступні для негайного застосування. Пацієнтів слід інформувати, що такі реакції можливі, і у разі розвитку алергічної реакції необхідно негайно звернутися за медичною допомогою.
Під час клінічних досліджень анафілактичні реакції виникали рідко.
Антитіла до омалізумабу були виявлені у невеликої кількості пацієнтів під час клінічних досліджень. Клінічна значущість антитіл до Ксолару не дуже добре визначена.
Сывороточная болезнь
Сироваткова хвороба і реакції, подібні до сироваткової хвороби (уповільнені алергічні реакції ІІІ типу), зрідка спостерігаються у пацієнтів, які отримують гуманізовані моноклональні антитіла, включаючи омалізумаб. Ймовірний патофізіологічний механізм включає формування і депонування імунних комплексів у зв'язку з виробленням антитіл до омалізумабу. Типовим моментом початку є 1-5 день після введення першої або наступних ін'єкцій, а також після тривалого лікування. Симптоми, що вказують на сироваткову хворобу, включають артрит/артралгії, висипання (кропив'янка або інші форми), гарячку і лімфаденопатію. Для попередження або лікування цих розладів можуть бути показані антигістамінні препарати і кортикостероїди, а пацієнти повинні повідомляти лікарю про будь-які підозрілі симптоми.
Синдром Черджа-Стросса і синдром гіпереозинофілії
У пацієнтів з тяжкою астмою в окремих випадках можуть спостерігатися синдром системної гіпереозинофілії або алергічний гранулематозний васкуліт (синдром Черджа-Стросса), обидва стани зазвичай лікують із застосуванням системних кортикостероїдів.
В окремих випадках у пацієнтів, які отримують лікування протиастматичними засобами, включаючи омалізумаб, можуть виявлятися або розвиватися системна еозинофілія і васкуліт. Ці явища зазвичай пов'язані зі зниженням дози пероральних кортикостероїдних препаратів, що застосовуються.
При лікуванні таких пацієнтів лікареві слід пам'ятати про розвиток вираженої еозинофілії, васкулітного висипу, погіршання легеневих симптомів, патології параназальних синусів, серцевих ускладнень і/або нейропатії.
У всіх тяжких випадках вищезгаданих імунних порушень слід розглянути питання про припинення прийому омалізумабу.
Злоякісні новоутворення
Під час клінічних досліджень за участю дорослих і дітей віком від 12 років спостерігалась чисельна невідповідність відносно розвитку раку в групі лікування Ксоларом (0,5 %; 25 випадків раку у 5015 пацієнтів) порівняно з контрольною групою (0,18 %; 5 випадків раку у 2854 пацієнтів). Випадки злоякісних новоутворень були нечастими (<1/100) в обох групах – активного лікування і контролю. Різноманітність спостережуваних типів злоякісних пухлин, відносно коротка тривалість експозиції і клінічні особливості окремих випадків вказують на те, що причинний взаємозв'язок малоймовірний. Загальна спостережувана частота випадків злоякісних новоутворень у клінічних дослідженнях Ксолару була порівнянною з частотою, що характерна для загальної популяції.
Паразитарні (гельмінтні) інвазії
IgE може залучатися до імунної відповіді, спричиненої деякими гельмінтними інвазіями. Плацебо-контрольоване дослідження за участю пацієнтів з постійним високим ризиком гельмінтних інвазій показало незначне зростання частоти інвазій на тлі прийому омалізумабу, хоча перебіг, тяжкість і відповідь на лікування залишалися незмінними. Рівень захворюваності гельмінтними інвазіями під час загальної клінічної програми, що не розроблялася спеціально для виявлення таких інвазій, був меншим ніж 1 випадок на 1000 пацієнтів. Однак пацієнтам із високим ризиком гельмінтної інфекції необхідно бути обережними, особливо при подорожах до місцевостей, в яких гельмінтні інфекції є ендемічними. Якщо пацієнт не відповідає на призначене антигельмінтне лікування, слід розглянути питання про відміну Ксолару.
Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими видами взаимодействий.
Ферменти цитохрому Р450, рефлюксний насос і механізм зв'язування з білками в кліренсі омалізумабу не задіяні; таким чином, можливість взаємодії з іншими препаратами незначна. Досліджень взаємодії Ксолару з лікарськими засобами або вакцинами не проводилося. Відсутні фармакологічно обґрунтовані причини припускати, що лікарські засоби, які зазвичай застосовують для лікування астми, взаємодіятимуть з омалізумабом.
Під час клінічних досліджень Ксолар зазвичай застосовували у поєднанні з інгаляційними та пероральними кортикостероїдами, інгаляційними бета-агоністами короткочасної і тривалої дії, модифікаторами лейкотрієнів, теофіліном і пероральними антигістамінними препаратами. Не виявлено ознак зміни безпеки застосування Ксолару під впливом цих широковикористовуваних препаратів для лікування астми. Доступні обмежені дані стосовно застосування Ксолару у поєднанні зі специфічною імунотерапією (гіпосенсибілізуюча терапія). У ході клінічних досліджень, у яких Ксолар застосовувався спільно з імунотерапією, безпека та ефективність Ксолару в поєднанні зі специфічною імунотерапією не відрізнялися від таких при застосуванні Ксолару як монотерапії.
Ксолар може опосередковано знижувати ефективність лікарських засобів, що застосовуються для лікування гельмінтних або інших паразитарних інвазій.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Омалізумаб є гуманізованим моноклональним антитілом, отриманим з рекомбінантної ДНК, що селективно зв'язується з людським імуноглобуліном Е (IgE). Антитілом є каппа-IgG1, що містить людську каркасну ділянку з комплементарно-визначальною ділянкою мишиного вихідного антитіла, яка зв'язується з IgE.
Омалізумаб зв'язується з IgE і попереджає його зв'язування з FCεRI (рецептором, що має високу спорідненість з IgE), знижуючи, таким чином, кількість вільного IgE, здатного запустити алергічний каскад. Лікування омалізумабом пацієнтів з атопічними захворюваннями призводило до значної супресивної дії на FCεRI-рецептори базофілів.
Більш того, in vitro вивільнення гістаміну після стимуляції алергеном базофілів, отриманих від пацієнтів, які застосовували Ксолар, було меншим приблизно на 90 % порівняно зі значенням, отриманим до лікування.
Під час клінічних досліджень спостерігалося дозозалежне зниження рівня вільного IgE в сироватці крові протягом однієї години після введення першої дози, що зберігалося в проміжках між дозами. Через один рік після припинення лікування Ксоларом рівні IgE поверталися до показника до початку лікування, при цьому не спостерігалося зворотної реакції відносно рівня IgE після виведення з організму лікарського препарату.
Клінічний досвід
Дорослі і діти віком від 12 років
Ефективність та безпека Ксолару були продемонстровані в ході 28-тижневого подвійного сліпого плацебо-контрольованого дослідження (дослідження 1) за участю 419 пацієнтів у віці 12-79 років з тяжкою алергічною астмою, у яких була знижена функція легень (ОФВ 1 40-80 % від належного) і погано контролювалися симптоми астми, незважаючи на застосування високих доз інгаляційних кортикостероїдів і бета 2 -агоністів тривалої дії. У дослідження включали хворих з декількома випадками загостреннями астми, лікування яких вимагало системного застосування кортикостероїдів або госпіталізації, або невідкладної допомоги у зв'язку загостренням бронхіальної астми, незважаючи на безперервне лікування високими дозами інгаляційних кортикостероїдів і бета 2 -агоністів тривалої дії. Ксолар або плацебо вводили підшкірно як доповнення до терапії беклометазону дипропіонатом (або еквівалентом) у дозі > 1000 мкг і бета 2 -агоністом тривалої дії. Також як підтримуюча терапія були дозволені пероральні кортикостероїди, теофілін і модифікатори лейкотрієну (22 %, 27 % і 35 % пацієнтів відповідно).
Частота загострень астми, які потребують лікування із застосуванням системних кортикостероїдів, була первинною кінцевою точкою. Омалізумаб знижував частоту загострень астми на 19 % (р = 0,153). Додаткові оцінки, які показали статистичну значущість (р <0,05) на користь Ксолару, включали зниження частоти тяжких загострень (за яких легенева функція пацієнта була знижена до рівня нижче 60 % від найкращої особистої і вимагалося застосування системних кортикостероїдів) і пов'язаних з астмою позапланових візитів до лікаря (що складалися з госпіталізацій, невідкладної допомоги та незапланованого відвідування лікаря), а також покращання загальної оцінки лікарем ефективності лікування, пов'язаної з астмою якості життя (AQL), симптомів астми та легеневої функції.
При аналізі підгрупи пацієнтів із загальним рівнем IgE ≥ 76 МО/мл до лікування встановлено більш імовірну клінічно значущу користь від Ксолару. У цих хворих під час дослідження 1 Ксолар знижував частоту загострень на 40 % (р = 0,002). Крім того, у програмі вивчення Ксолару при тяжкій астмі відзначено більше число пацієнтів з клінічно значущою відповіддю в групі із загальним рівнем IgE ≥ 76 МО/мл. Таблиця 5 містить результати дослідження 1.
Результати дослідження 1 Таблиця 5
Популяція дослідження 1 загалом | ||
Исследование | Ксолар N=209 | Плацебо N=210 |
Загострення астми | ||
Частота за період 28 тижнів, | 0,74 | 0,92 |
% зниження, р-значення для співвідношення частоти | 19,4 %, p = 0,153 | |
Тяжкі загострення астми | ||
Частота за період 28 тижнів, | 0,24 | 0,48 |
% зниження, р-значення для співвідношення частоти | 50,1 %, p = 0,002 | |
Відвідування лікаря за невідкладними показаннями | ||
Частота за період 28 тижнів, | 0,24 | 0,43 |
% зниження, р-значення для співвідношення частоти | 43,9 %, p = 0,038 | |
Загальна оцінка лікарем | ||
% пацієнтів, які реагували*, | 60,5 % | 42,8 % |
p-значення ** | <0,001 | |
Покращання AQL | ||
% пацієнтів ≥0,5 покращання, | 60,8 % | 47,8 % |
p-значення | 0,008 | |
* значне покращання або повний контроль;
** р-значення для загального розподілу оцінки.
У ході дослідження 2 оцінювали ефективність і безпеку Ксолару в популяції 312 пацієнтів з тяжкою алергічною астмою, які співпадали за характеристиками з популяцією дослідження 1. Лікування Ксоларом у ході цього відкритого дослідження призвело до зменшення на 61 % частоти клінічно значущих загострень астми порівняно з поточною терапією астми окремо.
Чотири додаткові великі плацебо-контрольовані допоміжні дослідження Ксолару тривалістю від 28 до 52 тижнів були присвячені оцінці ефективності та безпеки Ксолару у 1722 дорослих та дітей віком від 12 років (дослідження 3, 4, 5, 6) з тяжкою персистуючою астмою. У більшості пацієнтів був недостатній контроль астми, але вони менше отримували супутньої терапії астми, ніж пацієнти у досліджень 1 або 2. У ході досліджень 3-5 як первинну кінцеву точку використовували загострення, тоді як у ході дослідження 6, в першу чергу, оцінювали зменшення потреби в інгаляційних кортикостероїдах.
Під час досліджень 3, 4 і 5 пацієнти, які застосовували Ксолар, мали скорочення частоти загострень астми відповідно на 37,5 % (р = 0,027), 40,3 % (р <0,001) і 57,6 % (р <0,001) порівняно з плацебо.
У ході дослідження 6 значно більше пацієнтів з тяжкою алергічною астмою при застосуванні Ксолару змогли зменшити їх дозу флутиказону до ≤ 500 мкг/день без погіршення контролю астми (60,3 %) порівняно з групою плацебо (45,8 %, р <0,05).
Якість життя, пов'язана з астмою, вимірювалася за допомогою анкети Джуніпер (Juniper). Для всіх шести досліджень відзначене достовірне покращання порівняно з початковою якістю життя у пацієнтів, які отримували Ксолар, порівняно з хворими з групи плацебо або контрольної групи.
Загальна оцінка лікарем ефективності лікування.
Загальна оцінка ефективності лікування проводилася лікарем в п'яти зазначених вище дослідженнях як контроль астми. Лікар мав можливість врахувати МШВ (максимальну швидкість видиху), симптоми в денний і нічний час, застосування препаратів першої допомоги, дані спірометрії і загострення астми. У всіх п'яти дослідженнях статистично значущо більша частка пацієнтів, які застосовували Ксолар, була визнана такою, що досягла значного покращання або повного контролю астми порівняно з пацієнтами групи плацебо.
Діти віком від 6 до 12 років
Головне підтвердження безпеки і ефективності Ксолару у віковій групі від 6 до 12 років отримане в одному рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому багатоцентровому дослідженні (дослідження 7).
Дослідження 7 було плацебо-контрольованим дослідженням, яке включало особливу підгрупу (n = 235) пацієнтів, як це визначено у поточних показаннях, які лікувалися високими дозами інгаляційних кортикостероїдів (≥ 500 мкг/добу еквівалента флутиказону), а також бета-агоністів тривалої дії.
Клінічно значуще загострення визначалося як погіршення симптомів астми за клінічною оцінкою дослідника, що вимагало подвоєння початкової дози інгаляційних кортикостероїдів протягом принаймні 3 днів і/або лікування за життєвими показаннями системними кортикостероїдами (перорально або внутрішньовенно) протягом принаймні 3 днів.
В особливій підгрупі пацієнтів, які отримували високі дози інгаляційних кортикостероїдів, група омалізумабу мала статистично достовірно нижчу частоту клінічно значущих загострень астми, ніж група плацебо. На 24 тижні різниця в частоті між групами лікування становила 34 % (співвідношення частоти 0,662, р = 0,047) зменшення порівняно з плацебо у пацієнтів, які отримували омалізумаб. У другому подвійному сліпому 28-тижневому періоді лікування різниця в частоті між групами лікування становила 63 % (співвідношення частоти 0,37, р <0,001) зниження порівняно з плацебо у пацієнтів, які отримували омалізумаб.
Під час 52-тижневого подвійного сліпого періоду лікування (що включало 24-тижневу фазу застосування фіксованої дози стероїдів і 28-тижневу фазу корекції дози стероїдів) різниця у частоті між групами лікування становила 50 % (співвідношення частоти 0,504, р <0,001) відносного зменшення частоти загострень у пацієнтів, які отримували омалізумаб.
Для групи пацієнтів, які отримували омалізумаб, показане більше зниження частоти застосування бета-агоністів за невідкладними показаннями, ніж для групи плацебо, наприкінці 52-тижневого періоду лікування, хоча різниця між групами не була статистично значущою. Для глобальної оцінки ефективності лікування наприкінці 52-тижневого подвійного сліпого періоду лікування в підгрупі тяжких хворих, які застосовували високі дози інгаляційних кортикостероїдів плюс бета-агоністи тривалої дії, частка пацієнтів з «відмінною» оцінкою ефективності лікування була вища, а співвідношення пацієнтів із «задовільною» або «поганою» оцінкою ефективності лікування були нижчі в групі омалізумабу порівняно з групою плацебо, різниця між групами була статистично значущою (р <0,001), у той же час не було жодних відмінностей між групами пацієнтів омалізумабу і плацебо щодо суб'єктивних оцінок якості життя.
Фармакокинетика.
Дія омалізумабу вивчалася у дорослих пацієнтів і дітей віком від 12 років з алергічною астмою.
Абсорбция
Після підшкірного введення омалізумаб абсорбується з середньою абсолютною біодоступністю 62 %. Після підшкірного введення разової дози дорослим і дітям віком від 12 років з астмою омалізумаб повільно абсорбувався, досягаючи максимальної концентрації у сироватці крові в середньому через 7-8 днів. Фармакокінетика омалізумабу є лінійною при дозах вище 0,5 мг/кг. Після багаторазового введення омалізумабу площа під кривою «сироваткова концентрація – час» з 0-го по 14-й день у рівноважному стані була до 6 разів вищою, ніж після введення першої дози.
Застосування Ксолару у формі ліофілізату або розчину зумовило аналогічні профілі «сироваткова концентрація – час» омалізумабу.
Распределение
In vitro омалізумаб утворює комплекси з IgE, що мають обмежений розмір. Комплекси, що преципітують, і комплекси з молекулярною масою більше одного мільйона дальтон не виявлені ні in vitro , ні in vivo . Очикуваний об'єм розподілу після підшкірного введення становив 78 ± 32 мл/кг.
Вывод
У кліренсі омалізумабу задіяні процеси кліренсу IgG так само, як і виведення шляхом специфічного зв'язування і утворення комплексів з його цільовим лігандом – IgE. Печінкова елімінація IgG включає розщеплювання в ретикулоендотеліальній системі і в клітинах ендотелію. Незмінений IgG також екскретується з жовчю. У пацієнтів з астмою період напіввиведення омалізумабу із сироватки крові в середньому становив 26 днів при кліренсі в середньому 2,4 ± 1,1 мл/кг/день. Крім того, при масі тіла, більшій у 2 рази, кліренс збільшувався приблизно удвічі.
Характеристики в популяціях пацієнтів
Вік, расова/етнічна приналежність, стать, індекс маси тіла
Фармакокінетика Ксолару в популяції аналізувалася з метою оцінки впливу демографічних характеристик. Аналіз цих обмежених даних свідчить, що корекція дози залежно від віку (6-76 років), расової/етнічної приналежності, статі або індексу маси тіла не потрібна.
Порушення функції нирок і печінки
Дані щодо фармакокінетики або фармакодинаміки у пацієнтів з нирковою або печінковою недостатністю відсутні.
Фармацевтичні характеристики.
Основные физико-химические свойства:
агломерат білого або майже білого кольору; після розчинення – безбарвний або від світло-коричневого до жовтого кольору розчин, прозорий або злегка опалесцюючий.
Розчинник: прозора безбарвна рідина.
Несовместимость.
Ксолар можна розчиняти лише водою для ін'єкцій.
Срок годности.
4 года.
Після відновлення розчин стабільний протягом 8 годин при 2-8 °C і протягом 4 годин при температурі 30 °C.
З мікробіологічної точки зору лікарський засіб потрібно застосувати відразу ж після розчинення.
Условия хранения.
Хранить при температуре 2 – 8 ° С, в недоступном для детей месте. Не замерзайте.
Упаковка.
Флакон із прозорого безбарвного скла з пробкою із бутилкаучуку і запобіжною кришкою блакитного (150 мг) або сірого (75 мг) кольору.
Вода для ін'єкцій в прозорих безбарвних скляних ампулах по 2 мл.
Упаковка містить один флакон з порошком та одну ампулу з водою для ін'єкцій.
Категорія відпуску.
По рецепту.
Производитель.
Новартіс Фарма Штейн АГ, Швейцарія/Novartis Pharma Stein AG, Switzerland.
Місцезнаходження.
Шаффхаусерштрассе, 4332 Штейн, Швейцарія/ Schaffhauserstrasse, 4332 Stein, Switzerland.
ОМАЛИЗУМАБ
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа
