Личный кабинет
ЛАМИТРИЛ табл. 150 мг фл. №60
rx
Код товара: 72049
Производитель: Pharmascience (Канада)
14 100,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 21.11.2024
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного продукта
Ламитрил
Ламитрил
Хранилище:
Активное вещество : ламотригин (ламотриджин);
25 мг таблетки:
1 таблетка содержит ламотригин 25 мг;
Эксципиенты: микрокристаллическая целлюлоза, моногидратная лактоза, крахмал натрия (тип A), повидон, стеарат магния;
Таблетки 100 мг:
1 таблетка содержит ламотригин 100 мг,
Экспциплирование: микрокристаллическая целлюлоза, моногидратная лактоза, крахмал натрия (тип A), повидон, стеарат магния, желтый запад FCF (E 110);
150 мг таблетки:
1 таблетка содержит ламотригин 150 мг,
Экспциплирование: микрокристаллическая целлюлоза, моногидратная лактоза, крахмал натрия (тип A), повидон, стеарат магния, желтый краситель железа (E 172).
Дозировка формы. Таблетки.
Основные физико -химические свойства:
Таблетки 25 мг : белые или почти белые таблетки в виде щита, с отражением «р 25» с одной стороны и с последней - с другой.
Таблетки 100 мг : светло-розовые таблетки (маленькие апельсиновые брызги) в виде щита с отпечатком «P 100» с одной стороны и с риском с другой.
Таблетки 150 мг : таблетки почти белого или едва желтоватого цвета (допустимые маленькие светло-коричневые брызги) в виде щита, с отпечатками «P 150» с одной стороны и с другой.
Фармакотерапевтическая группа.
Антиэпилептические агенты. Ламотригин. ATH CODE N03A X09.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Ламотригин является противосудорожным препаратом, механизм действия которого связан с замком потенциальных натриевых каналов пресинаптических мембран нейронов в медленной фазе инактивации и ингибированию избыточного высвобождения глутамата (аминокислоты, которые играют значительную роль в развитии эпилептической атаки.
Фармакокинетика.
После перорального введения препарат быстро и полностью поглощается из желудочно -кишечного тракта. Максимальная концентрация в плазме достигается примерно через 2,5 часа.
Ламотригин активно метаболизируется, основным метаболитом является н-глюкоронид. Средняя половина жизни у взрослых составляет 29 часов. Lamitril имеет линейный фармакологический профиль. Он выводится в основном в виде метаболитов и частично неизменным, в основном с мочой. У детей половина жизни меньше, чем у взрослых.
Специальные группы пациентов .
Дети .
В зависимости от массы тела клиренс выше, чем у взрослых, с самыми высокими показателями у детей в возрасте до 5 лет. Половина ламотриджина у детей обычно короче, чем у взрослых, со средним значением приблизительно 7 часов, при одновременном использовании с такими индукторами фермента, как карбамазепин и фенитоин, и увеличение среднего значения до 45-50 Часы с одновременным использованием вальпроата.
Пожилые пациенты.
Результаты фармакокинетического анализа у пациентов, которые включали как пожилых пациентов, так и молодых пациентов с эпилепсией, которые участвовали в одном исследовании, показали, что разрешение ламотригина не изменилось на клинически значимый показатель. После однократных доз прозрачный клиренс снизился на 12 % с 35 мл/мин/кг в возрасте 20 лет до 31 мл/мин/кг в возрасте 70 лет. Снижение после 48 недель лечения составило 10 % от 41 до 37 мл/мин между молодыми и летними группами. Кроме того, фармакокинетика ламотридена была изучена у 12 здоровых пожилых пациентов, которым назначали одноразовая доза 150 мг. Среднее значение клиренса у пожилых пациентов (0,39 мл/мин/кг) составляет между средним клиренсом (от 0,31 до 0,65 мл/мин/кг), полученного в 9 исследованиях, проведенных среди взрослых пациентов с непаными. до 450 мг.
Пациенты с нарушением функции почек.
12 добровольцев с хронической функцией почек, а также с 6 пациентами, перенесшими гемодиализ, получили однократную дозу 100 мг ламотригина. Средние значения Cl/F составляли 0,42 мл/мин/кг (хронические расстройства функции почек), 0,33 мл/мин/кг (период между гемодиализом) и 1,57 мл/мин/кг (во время гемодиализа) по сравнению с 0,58 мл/ Мин/кг у здоровых добровольцев. Средняя половина жизни плазмы крови составляла 42,9 часа (хроническая функция почек), 57,4 часа (период между гемодиализом) и 13,0 часа (во время гемодиализа), по сравнению с 26,2 часам у здоровых добровольцев. В среднем приблизительно 20 % (с 5,6 до 35,1) от количества ламотригина, присутствующего в организме, уменьшились во время четырех часов гемодиализа. Для этой группы пациентов определение начальной дозы ламинитрила должно основываться на антиэпилептическом режиме пациента; Сокращение поддерживающей дозы может быть эффективным для пациентов со значительной функциональной почечной недостаточностью.
Пациенты с нарушением функции печени .
Фармакокинетическое обследование одной дозы было проведено с участием 24 пациентов с различной степенью нарушения функции печени и 12 здоровых пациентов в контрольной группе. Средние значения очевидного клиренса ламотригина составляли 0,31, 0,24 и 0,10 мл/мин/кг у пациентов со степенью А, В и С (в соответствии с ребенком). у здоровых пациентов из контрольной группы. Обычно начальные, высокие и поддерживающие дозы должны быть уменьшены примерно на 50 % у пациентов с умеренной дисфункцией печени (степень классификации детей-PU) и 75 % в степени тяжелой степени пациента C) нарушена функция печени. Увеличенные и поддерживающие дозы должны быть скорректированы в зависимости от реакции на лечение.
Клинические характеристики.
Индикация.
Эпилепсия.
Взрослые и дети в возрасте 12 лет: монотерапия и дополнительная терапия эпилепсией, включая частичные и генерализованные атаки, включая тонические атаки, а также атаки, связанные с синдромом Леннокс-Гасто.
Дети от 2 до 12 лет: дополнительная терапия эпилепсией, в том числе частичные и генерализованные атаки, включая тонизированные атаки, а также атаки, связанные с синдромом Леннокс-Гасто.
После контроля атак введение вспомогательных препаратов может быть прекращено и продолжать с монотерапией Lamintil.
Монотерапия типичных абсцессов.
Биполярные расстройства (взрослые).
Чтобы предотвратить фазы эмоциональных расстройств у пациентов с биполярными расстройствами, предпочтительно предотвращает депрессивные эпизоды.
Противопоказание.
Ламитрил противопоказан пациентам с известной гиперчувствительностью к ламотриджину или любым другим компонентом препарата.
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействий.
Было обнаружено, что уридосфосфоглюкуронилтрансфераза является ферментом, ответственным за метаболизм ламотригина. Нет никаких доказательств того, что ламотригин может вызывать клинически значимую стимуляцию или ингибирование ферментов печени, участвующих в метаболизме лекарств, и маловероятно, что взаимодействие между ламотригином и лекарствами, которые метаболизируются цитохромическими ферментами р450. Ламотриджин может вызвать свой собственный метаболизм, но этот эффект является умеренным и не имеет существенных клинических последствий.
Таблица 1.
Влияние других лекарств на глюкуронный ламотригин
Лекарства, которые значительно ингибируют глюкуронный ламотригин | Лекарства, которые значительно вызывают глюкуронный ламотригин | Лекарства, которые не подавляют и не вызывают глюкуронный ламотригин |
Вальпроат | Карбамазепин Фенитоин Примидон Фенобарбитал Рифампицин Лопинавир/Ритонавир Атазановир/ритонавир* Комбинация "Etinylestestradiol/Levonorgestrel ** " | Литий Бупропио Оланзапин Оккарбазепин Фелбамат Габапентин Леветирацетам Прегабалин Топирамат Зонисамид Арипипразол |
* видеть. Раздел «Метод применения и дозы».
** Другие оральные контрацептивы и гормональные средства не были изучены, но они также могут влиять на фармакокинетические свойства ламотригина (см. Раздел «Применение и доза» и раздел «Особенности использования»).
Взаимодействие с антиэпилептическими препаратами.
Вальпроат, который ингибирует глюкуроник ламотригина, уменьшает метаболизм ламотригина и увеличивает среднюю половину жизни примерно в 2 раза.
Некоторые антиэпилептические препараты (такие как фенитоин, карбамазепин, фенобарбитал и примидон), которые вызывают ферменты печени, вызывают метаболизм глюкуронического ламотригина и ускоряют метаболизм ламотригина.
Есть сообщения о побочных эффектах от центральной нервной системы, которая включала головокружение, атаксию, диплопию, объем зрения и тошноту у пациентов, получающих карбамазепин одновременно с ламотригином. Эти явления обычно исчезают, когда доза карбамазепина уменьшается. Аналогичный эффект был обнаружен при изучении ламотриджина и окскарбазепина на здоровых взрослых добровольцах, но снижение дозы не было изучено.
В исследовании здоровых взрослых добровольцев, которые использовали дозу ламотриджина
200 мг и доза Oxcarbazepine 1200 мг, было обнаружено, что Okcarbazepine не изменил метаболизм ламотригина, и ламотригин, в свою очередь, не изменил метаболизм Oxcarbazepine.
Исследование на здоровых добровольцах показало, что совместимое использование пельбамата в дозе 1200 мг 2 раза в день, а ламотригин в дозе 100 мг 2 раза в день в течение 10 дней не оказывал клинически значимого влияния на фармакокинетику последних Анкет
Согласно ретроспективному анализу уровней в плазме у пациентов, которые использовали ламотригин с габапентином или без него, было обнаружено, что Габапентин не меняет существующий уровень клиренса ламотригина.
Потенциальное взаимодействие лекарственного средства между левеацином и ламотригином изучали путем оценки уровня концентраций обоих сывороточных препаратов во время клинических исследований, контролируемых плацебобот. Согласно этим данным, вещества не меняют фармакокинетику друг друга.
Стабильная концентрация ламотригина в плазме крови не меняется с совместимым использованием с прегабалином (200 мг 3 раза в день). Не существует фармакокинетического взаимодействия между ламотригином и прегабалином.
Топирамат не влияет на концентрацию ламотригина в плазме. Использование ламотригина на 15 % увеличивает концентрацию топирамата.
Согласно исследованию, использование зонисамида (200-400 мг/день) вместе с ламотригином (150-500 мг/день) в течение 35 дней для лечения эпилепсии не оказывало значительного влияния на фармакокинетику ламотригина.
Хотя случаи изменений в концентрации других антиэпилептических препаратов в плазме крови были описаны, контрольные исследования показали, что ламотригин не влияет на концентрацию сопутствующих антиэпилептических агентов в плазме. Результаты исследований in vitro показали, что ламотригин не вытесняет другие антиэпилептические препараты из их связей.
Взаимодействие с другими психотропными веществами.
При одновременном введении 100 мг/день ламотригина и 2 г глюконатного лития, который использовался 2 раза в день в течение 6 дней 20 пациентов, фармакокинетика лития не изменилась.
Множественные пероральные дозы бупропиона не оказывали статистически значимого влияния на фармакокинетику ламотригина в исследовании на 12 пациентах, что привело только к плохому повышению уровня глюкуронида ламотригина.
В исследовании здоровых взрослых добровольцев 15 мг оланзапина снизили площадь под кривой концентрации и максимального ламотригина в среднем на 24 % и 20 % соответственно. Такой высокий эффект в клинической практике встречается редко. 200 мг ламотригина не влияет на фармакокинетику оланзапина.
Множественные пероральные дозы ламотригина 400 мг в день не вызывали клинически значительного влияния на фармакокинетику рисперидона при получении одной дозы 2 мг в исследованиях с участием 14 здоровых взрослых добровольцев. При совместном использовании 2 мг рисперидона вместе с ламотригином у 12 из 14 добровольцев сообщалось о сонте по сравнению с 1 на 20 добровольцах с только рисперидоном. При нанесении только ламотриджина не было обнаружено никакого случая сонливости.
В клиническом исследовании с участием 18 взрослых пациентов с биполярным расстройством, получающим ламотригин (≥100 мг/день), дозы арипипразола были увеличены с 10 мг/день до этого
30 мг/день в течение 7 дней и были назначены в течение 7 дней. В общей сложности наблюдалось приблизительно на 10 % снижение C Max и AUC ламотригина. Не ожидается, что влияние таких изменений будет иметь клинические последствия.
Эксперименты in vitro показали, что образование первичного метаболита ламотригина, н-глюкуронида может быть лишь минимальным воздействием амитриптилина, бупропиона, клоназепама, флуоксетина, галоперидола или лоразепама. Согласно изучению метаболизма буфуралела в микросомах печени человека, можно определить, что ламотригин не уменьшает клиренс лекарств, которые метаболизируются, главным образом, CYP2D6. В in vitro эксперименты также позволяют утверждать, что на разрешение на ламонтигин вряд ли может влиять клозапин, фенользин, рисперидон, серталин или теразодон.
Взаимодействие с гормональными контрацептивами.
Влияние гормональных контрацептивов на фармакокинетику ламотриджина.
В исследовании с участием 16 добровольных женщин, которые использовали таблетку с комбинацией «этинилэстрадиола 30 мкг/левоноргестрел 150 мкг», было отмечено увеличение экскреции ламотригина примерно в 2 раза, что, в свою очередь, вызвало снижение в области под концентрацией. -Кривая времени и C. Макс Ламотригин в среднем 52 % и 39 % соответственно. Концентрация ламотригина в сыворотке постепенно увеличивалась в течение недели, достигая концентрации ближе к концу недели, примерно в 2 раза выше, чем при совместном употреблении лекарств (см. Раздел «Метод использования и доза» и раздел «Особенности" особенности использовать").
Влияние ламотригина на фармакокинетику гормональных контрацептивов.
Согласно исследованию, у 16 добровольных женщин есть постоянная доза 300 мг ламотриджина, не влияла на фармакокинетику этинилрадиола, которая является частью комбинированной пероральной противозачаточной таблетки. Было постоянное незначительное увеличение экскреции левоноргестрела, что, в свою очередь, вызывало снижение области под кривой времени концентрации и максимального левоноргестрела в среднем на 19 % и 12 % соответственно. Измерения сывороточного фолликулярного стимулирующего гормона и лютеинизирующего гормона и эстрадиола во время исследования показали ингибирование гормонального ингибирования яичников у некоторых женщин, хотя измерения прогестерона в сыворотке показали, что не было гормональных симптомов овуляции. Влияние изменений в сывороточном фолликулярном стимулирующем и лютеинизирующем гормонах и небольшое увеличение экскреции левоноргестрела на активность овуляции яичников неизвестно (см. Раздел «особенности применения»). Эффект ламотригина при ежедневной дозе более 300 мг не был исследован. Исследования других гормональных контрацептивов также не проводились.
Взаимодействие с другими лекарствами.
В исследовании с участием 10 добровольных мужчин, которые взяли рифампицин, уровень экскреции увеличился, и период полураспада ламотригина был снижен из-за индукции ферментов печени, ответственных за глюкуронику. Пациенты, получающие сопутствующую терапию рифампицина, следует использовать для лечения ламотригином и соответствующими глюкуроническими индукторами (см. Раздел «Применение и доза»).
Согласно исследованиям, проведенным на здоровых добровольцах, лопинавир/ритонавир снижают концентрацию ламотригина в плазме путем индукции глюкуронического. Для лечения пациентов, которые уже используют лопинавир/ритонавир, следует наблюдать режим терапии, рекомендованный для использования ламотриджина и глюкуронических индукторов (см. Раздел «Метод использования и дозы»).
Согласно исследованию здоровых добровольцев, использование атазанавира/ритонавира
(300 мг/100 мг) уменьшили AUC и C -макс ламотригина в плазме крови (в дозе 100 мг) в среднем на 32 % и 6 % соответственно (см. Раздел «Применение и доза»).
Согласно изучению in vitro , влияние ламотригина на органические катионные конвейеры 2 (OKT 2) показали, что ламотригин, но не N (2) метаболит-глюкуронид, является ингибитором Octic 2 в потенциально клинически значимых концентрациях. Эти данные демонстрируют, что ламотригин является более мощным ингибитором OKT 2, чем циметидин, с показателями IP 50 53,8 мкм и 186 мкм соответственно (см. Раздел «Функции применения»).
Взаимодействие с участием лабораторных испытаний .
Сообщалось о взаимодействии ламотригина с тестами, используемыми для быстрого идентификации некоторых лекарств в моче, что может привести к ложноположительным показателям, особенно при определении фонцидина. Для подтверждения положительных результатов должен применяться альтернативный более специфический химический метод.
Особенности приложения.
Специальные оговорки.
Кожные высыпания.
В течение первых 8 недель с начала лечения ламотригином могут возникнуть побочные эффекты со стороны кожи в виде сыпи. В большинстве случаев сыпь является умеренной и проходящей без лечения, но сообщалось о тяжелых кожных реакциях, которые нуждались в госпитализации и остановке с ламинитрилом. До них належали випадки висипань, що потенційно загрожують життю, таких як синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз (див. розділ «Побічні реакції»).
У дорослих, які брали участь у дослідженнях із застосуванням сучасних рекомендацій з дозування ламотриджину, частота тяжких шкірних висипань становить приблизно 1 на 500 хворих на епілепсію. Приблизно у половини цих випадків діагностувався синдром Стівенса-Джонсона (1 на 1000).
Частота тяжких шкірних висипань у хворих на біполярні розлади становить 1 на 1000.
У дітей ризик виникнення серйозних шкірних висипань вищий, ніж у дорослих.
За даними досліджень, частота випадків висипань, що призводили до госпіталізації, у дітей варіює від 1 на 300 до 1 на 100 хворих.
У дітей перші ознаки шкірних висипань можуть бути помилково сприйняті за інфекцію, тому лікарям слід приділити увагу можливості розвитку побічної реакції на препарат у дітей, у яких виникають висипання і гарячка впродовж перших 8 тижнів терапії.
Загальний ризик виникнення шкірних висипань, очевидно, тісно пов'язаний із високими початковими дозами ламотриджину та перевищенням рекомендованої схеми збільшення доз при терапії ламотриджином (див. розділ «Спосіб застосування та дози»), а також із супутнім застосуванням вальпроату (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
З обережністю слід застосовувати ламотриджин для лікування хворих, які мали алергію або висипання при застосуванні інших протиепілептичних препаратів в анамнезі, оскільки частота появи помірних висипань після лікування ламотриджином у цієї групи пацієнтів була у 3 рази вищою, ніж у групі без такого анамнезу.
При появі висипань на шкірі слід негайно оглянути пацієнта (як дорослого, так і дитину) та припинити прийом Ламітрилу, якщо немає доказів, що шкірні висипання не пов'язані з прийомом препарату. Не рекомендується повторно розпочинати лікування ламотриджином, коли воно було припинено через появу висипань внаслідок попереднього лікування ламотриджином. У такому випадку при вирішенні питання щодо повторного призначення препарату необхідно зважити очікувану користь від лікування та можливий ризик.
Також повідомлялося, що шкірні висипання є частиною синдрому гіперчутливості, який супроводжується різноманітними системними симптомами, що включають гарячку, лімфоденопатію, набряк обличчя, зміни крові та порушення функції печінки та асептичний менінгіт (див. розділ «Побічні реакції). Синдром може мати різні ступені тяжкості і зрідка може призводити до дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові та поліорганної недостатності. Важливо відзначити, що ранні ознаки гіперчутливості (наприклад, гарячка та лімфоденопатія) можуть виникати навіть при відсутності шкірних висипань. При наявності таких симптомів пацієнта слід негайно оглянути та, при відсутності інших причин, припинити прийом Ламітрилу.
У більшості випадків після відміни препарату асептичний менінгіт має зворотній розвиток, але у деяких випадках може повертатися при повторному призначенні ламотриджину. Повторне призначення ламотриджину спричиняє швидке повернення симптомів, що часто мають тяжкіший характер. Пацієнтам, яким ламотриджин був відмінений у зв'язку з появою асептичного менінгіту при попередньому його призначенні, призначати ламотриджин повторно не можна.
Суїцидальний ризик.
У хворих на епілепсію можуть виникати симптоми депресії та/або біполярного розладу і існують свідоцтва, що хворі на епілепсію та біполярний розлад мають підвищений суїцидальний ризик.
Від 25 % до 50 % пацієнтів із біполярними розладами мають щонайменше одну суїцидальну спробу та вони можуть відчувати погіршення симптомів депресії та/або появу суїцидальних намірів та поведінки (суїцидальність), незалежно від того, застосовували вони препарати для лікування біполярного розладу, зокрема Ламітрил, чи ні.
При лікуванні хворих із різними показаннями, включаючи епілепсію, протиепілептичними препаратами повідомлялося про суїцидальні наміри та поведінку. За даними мета-аналізу рандомізованих плацебо контрольованих клінічних досліджень із застосуванням протиепілептичних препаратів, включаючи ламотриджин, було продемонстровано незначне збільшення ризику суїцидальних намірів та поведінки. Механізм цього ризику невідомий, але наявні дані не виключають можливості збільшення цього ризику через застосування ламотриджину. Тому хворих необхідно ретельно контролювати на наявність у них ознак суїцидальних намірів та поведінки. У разі появи таких ознак хворі та ті, хто доглядають за ними, повинні звернутись за медичною допомогою.
Клінічне погіршення при біполярному розладі.
За пацієнтами, які лікуються Ламітрилом з приводу біполярного розладу, необхідно уважно спостерігати при клінічному погіршенні (що включає появу нових симптомів) та при суїцидальності, особливо на початку курсу лікування або під час зміни дозування. У деяких пацієнтів, тих, хто має в анамнезі суїцидальну поведінку або думки, у молоді та у пацієнтів, які демонстрували значною мірою суїцидальні наміри до початку лікування, може бути більший ризик появи суїцидальних думок або суїцидальних спроб, що вимагатиме уважного нагляду під час лікування.
Пацієнтів (та осіб, які доглядають за пацієнтами) слід попереджати про необхідність спостереження за будь-яким погіршенням їхнього стану (включаючи появу нових симптомів) та/або появою суїцидальних намірів/поведінки або схильністю до самоушкодження для того, щоб негайно звернутися по медичну допомогу при виникненні цих симптомів.
При цьому слід оцінити ситуацію та внести відповідні зміни до терапевтичного режиму, що включає можливе припинення лікування у пацієнтів із проявами клінічного погіршення (включаючи появу нових симптомів) та/або появу суїцидальних намірів/поведінки, особливо якщо ці симптоми є тяжкими, виникають раптово і не є частиною вже існуючих симптомів.
Гормональні контрацептиви.
Вплив гормональних контрацептивів на ефективність ламотриджину.
Були отримані дані, що комбінація «етинілестрадіол 30 мкг/левоноргестрель 150 мкг» збільшує виведення ламотриджину приблизно в 2 рази, що у свою чергу зменшує рівень ламотриджину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Для отримання максимального терапевтичного ефекту у більшості випадків треба буде збільшити (шляхом титрації) підтримуючу дозу ламотриджину (в 2 рази). У жінок, які ще не застосовують препарати-індуктори глюкуронізації ламотриджину і вже застосовують гормональні контрацептиви (з тижневою перервою між курсами), може спостерігатися поступове тимчасове підвищення рівня ламотриджину під час тижневої перерви. Це підвищення буде більшим, якщо дозу ламотриджину збільшити за день до або впродовж тижневої перерви (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Тому жінкам, які розпочинають приймати пероральні контрацептиви або закінчують курс застосування пероральних контрацептивів, слід постійно перебувати під наглядом лікаря і у більшості випадків їм потрібна буде корекція дози ламотриджину.
Інші пероральні контрацептиви та гормонозамісні препарати не були вивчені, але вони можуть аналогічно впливати на фармакокінетичні властивості ламотриджину.
Вплив ламотриджину на ефективність гормональних контрацептивів.
За результатами клінічного дослідження щодо вивчення взаємодії, у якому брали участь 16 здорових добровольців, було виявлено незначне збільшення виведення левоноргестрелу та зміни рівня фолікулостимулюючого та лютеїнізуючого гормонів у сироватці крові у випадку, коли ламотриджин застосовували разом із гормональними контрацептивами (комбінація «етинілестрадіол 30 мкг /левоноргестрель 150 мкг»). Вплив цих змін на овуляцію яєчників невідомий. Але не можна відкидати можливості, що у деяких пацієнтів, які одночасно застосовують ламотриджин і гормональні контрацептиви, ці зміни призводять до зниження ефективності останніх. Тому пацієнтам слід своєчасно повідомляти про зміни у менструальному циклі, наприклад, про появу раптової кровотечі.
Вплив ламотриджину на субстрати органічних катіонних транспортерів 2 (ОКТ 2.)
Ламотриджин є інгібітором ниркової тубулярної секреції через білки органічних катіонних транспортерів. Це може спричиняти збільшення плазмового рівня деяких препаратів, що екскретуються, головним чином, вищенаведеним шляхом. Тому застосування Ламітрилу з субстратами ОКТ 2, що мають вузький терапевтичний індекс, наприклад, з дофетилідом не рекомендується.
Дигідрофолатредуктаза.
Ламітрил є слабким інгібітором дигідрофолатредуктази, тому при тривалому застосуванні можливий його вплив на метаболізм фолатів. Однак при тривалому застосуванні Ламітрилу не відбувалося будь-яких істотних змін кількості гемоглобіну, середнього об'єму еритроцитів, концентрації фолатів у сироватці крові та еритроцитах впродовж 1 року та концентрації фолатів в еритроцитах впродовж 5 років.
Порушення фінкцій нирок.
У дослідженнях одноразової дози у пацієнтів із термінальними стадіями порушення функцій нирок концентрації ламотриджину в плазмі крові суттєво не змінювалися. Однак можлива акумуляція глюкуронідного метаболіту. Тому при лікуванні пацієнтів із ураженнями нирок необхідно дотримуватися обережності.
Пацієнти, які застосовують інші препарати, що містять ламотриджин.
Ламітрил не призначають пацієнтам, які вже лікуються будь-яким іншим препаратом, що містить ламотриджин без консультації лікаря.
Епілепсія.
Раптове припинення прийому Ламітрил, як і інших протиепілептичних засобів, може спровокувати збільшення частоти нападів. За винятком тих випадків, коли стан пацієнта вимагає раптового припинення прийому препарату (як, наприклад, при появі висипань), дозу Ламітрилу слід зменшувати поступово, не менше 2 тижнів.
За даними літератури, тяжкі епілептичні напади можуть спричиняти рабдоміоліз, поліорганну недостатність і синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові, інколи з летальним наслідком. Аналогічні випадки можливі і на тлі лікування Ламітрилом.
Може спостерігатися суттєве клінічне погіршення у частоті виникнення нападів замість покращання стану. У хворих, які мають більше ніж 1 тип нападів, покращення контролю за одним типом нападів слід ретельно зважити у порівнянні із погіршенням контролю за іншим типом нападів.
Лікування ламотриджином може загострювати міоклонічні напади.
Є дані, що відповідь на лікування ламотриджином в комбінації з індукторами ферментів є слабшою ніж на лікування ламотриджином в комбінації з протиепілептичними засобами, що неіндукують ферменти. Причина цього невідома.
При лікуванні дітей з типовими малими епілептичними нападами ефект досягається не у всіх пацієнтів.
Біполярні розлади.
Діти та підлітки.
Лікування антидепресантами пов'язано з підвищеним ризиком суїцидальних намірів та поведінки у дітей та підлітків із великими депресивними розладами та іншими психічними розладами.
Фертильність.
Застосування Ламітрилу у репродуктивних дослідженнях на тваринах не порушувало фертильності. Даних про вплив Ламітрилу на фертильність у людей немає.
Тератогенність.
Ламітрил є слабким інгібітором дигідрофолат-редуктази. Теоретично існує ризик вроджених вад плода людини, якщо жінка у період вагітності лікується інгібіторами фолатів. Однак репродуктивні токсикологічні дослідження Ламітрилу на тваринах у дозах, що перевищували терапевтичні дози для людей, не виявили тератогенного ефекту.
Препарат містить лактозу, тому пацієнти з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не повинні застосовувати препарат.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Ризик, пов 'язаний із застосуванням протиепілептичних препаратів в цілому.
Жінкам дітородного віку слід звернутися за порадою до лікаря. Під час планування вагітності необхідність лікування протиепілептичними засобами слід переглянути. Жінкам, хворим на епілепсію, які вже лікуються, слід уникати раптового переривання протиепілептичної терапії, оскільки це може спричинити загострення нападів та мати тяжкі наслідки як для жінки так і для дитини.
Ризик виникнення вроджених аномалій у дітей, матері яких лікувались протиепілептичними лікарськими засобами, вищий порівняно з таким у загальній популяції приблизно на 3 %. Найпоширенішими дефектами, про які були повідомлення, становили розщелина губи (заяча губа), вади розвитку серцево-судинної системи та дефекти нервової трубки. Ризик виникнення вроджених вад вищий при комбінованій протиепілептичній терапії порівняно з монотерапією, тому слід де це можливо використовувати монотерапію.
Ризик, пов 'язаний із застосуванням ламотриджину.
Вагітність .
Були отримані постмаркетингові дані дослідження, у якому брали участь понад 8400 жінок, які отримували монотерапію ламотриджином у І триместрі вагітності. Загалом за цими даними не було наведено свідчень вагомого збільшення ризику виникнення основних вроджених вад розвитку. З іншого боку, є досить обмежені дані щодо помірного підвищення ризику розщелин у роті, завершене випадок-контрольоване дослідження не продемонструвало підвищеного ризику розщелин у роті порівняно з іншими основними вродженими вадами розвитку після експозиції ламотриджином.
У разі необхідності терапії Ламітрилом у період вагітності слід застосовувати найменші можливі терапевтичні дози.
Ламотриджин має слабкий інгібіторний вплив на дигідрофолатредуктазу і тому теоретично може підвищити ризик порушення ембріонального розвитку шляхом зменшення рівня фолієвої кислоти (див. розділ «Особливості застосування»). Тому слід зважити на необхідність прийому фолієвої кислоти під час планування та у ранні строки вагітності.
Зменшення рівня ламотриджину під час вагітності потенційно збільшувало ризик втрати контролю за нападами. Після народження дитини рівень ламотриджину може швидко збільшитись з потенційним ризиком виникнення дозозалежних побічних реакцій. Тому рівень ламотриджину у сироватці крові слід перевіряти перед, у період вагітності та після пологів. У разі необхідності дозу ламотриджину слід модифікувати для підтримки концентрації ламотриджину у сироватці крові на тому рівні, що був до вагітності, або адаптувати відповідно до клінічного стану. Додатково слід контролювати дозозалежні побічні реакції після народження дитини.
Даних про застосування ламотриджину при комбінованій терапії недостатньо, щоб зробити висновок, чи має ламотриджин вплив на ризик виникнення вад розвитку, асоційованих з іншими препаратами.
Ламітрил призначається у період вагітності тільки у випадку, якщо очікувана користь для матері переважає можливий ризик для плода.
Фізіологічні зміни у період вагітності можуть впливати на рівень ламотриджину та/або його терапевтичний ефект. Були випадки зменшення рівня ламотриджину у період вагітності. Тому вагітним, які застосовують ламотриджин, слід постійно перебувати під наглядом лікаря.
Період годування груддю .
Повідомлялося, що ламотриджин проникає у грудне молоко у варіабельних концентраціях, які призводять до рівнів ламотриджину у немовлят, що досягають 50 % від відповідних рівнів у матерів. Тому у деяких грудних дітей, які знаходились на грудному вигодовуванні, рівень ламотриджину в сироватці крові міг досягати рівнів, при яких був можливий фармакологічний ефект.
Тому користь від годування груддю необхідно порівнювати з можливим ризиком виникнення побічної дії у дитини.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
За даними двох досліджень на добровольцях було виявлено, що ефект ламотриджину, пов'язаний із координацією зору, руху очей, управління тілом і суб'єктивний седативний ефект не відрізняються від такого у плацебо. При застосуванні ламотриджину повідомлялося про випадки запаморочення та диплопії, тому пацієнтам слід спочатку оцінити власну реакцію на лікування ламотриджином, перед тим як сісти за кермо автомобіля або працювати з іншими механізмами. Оскільки існує індивідуальна реакція на антиепілептичні лікарські засоби, пацієнту слід проконсультуватися з лікарем стосовно особливостей керування автомобілем у цих випадках.
Спосіб застосування та дози.
Ламітрил приймати перорально незалежно від прийому їжі.
Повторний початок лікування.
Коли пацієнту, який припинив лікування, призначають повторний початок лікування, потрібно чітко встановити необхідність збільшення підтримуючої дози, тому що існує ризик виникнення висипань через високу початкову дозу та перевищення рекомендованої схеми підвищення дози ламотриджину. Чим більший інтервал між часом прийому попередньої дози, тим більше уваги треба приділити режиму збільшення дози до рівня підтримуючої дози. Коли інтервал після припинення прийому ламотриджину перевищив у 5 разів час напіввиведення, дозу ламотриджину збільшують до підтримуючої дози відповідно до існуючої схеми.
Не рекомендується повторно розпочинати лікування ламотриджином, якщо лікування було припинено у зв'язку з появою висипань унаслідок попереднього лікування ламотриджином. У такому випадку при вирішенні питання щодо повторного призначення препарату необхідно зважити очікувану користь від лікування та можливий ризик.
Епілепсія.
При монотерапії.
Дорослі та діти віком від 12 років (див. таблицю 2).
Початкова доза Ламітрилу становить 25 мг 1 раз на добу впродовж 2 тижнів, потім приймати
50 мг/добу впродовж наступних 2 тижнів, у подальшому дозу підвищують на 50-100 мг кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального ефекту. Звичайна підтримуюча доза дорівнює 100-
200 мг/добу за 1-2 прийоми. Для деяких пацієнтів може знадобитися доза 500 мг/добу.
Діти віком від 2 до 12 років (див. таблицю 3).
Початкова доза ламотриджину для лікування типових абсансів становить 0,3 мг/кг/маси тіла/добу за 1-2 прийоми на добу впродовж 2 тижнів, потім приймати 0,6 мг/кг/маси тіла/добу за 1-2 на добу впродовж наступних 2 тижнів. У подальшому дозу підвищувати на 0,6 мг/кг кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального ефекту. Звичайна підтримуюча доза дорівнює
1-10 мг/кг/добу за 1-2 прийоми. Для деяких пацієнтів може знадобитися більша доза.
Через ризик виникнення висипань початкову дозу та темп подальшого підвищення дози не слід перевищувати.
При комбінованій терапії.
Дорослі та діти віком від 12 років (див. таблицю 2).
Для пацієнтів, які застосовують вальпроат (окремо або з іншими протиепілептичними препаратами), початкова доза Ламітрилу становить 25 мг через добу впродовж 2 тижнів, потім – по 25 мг кожну добу впродовж наступних 2 тижнів. Після цього дозу слід збільшувати (максимально на 25-50 мг/добу) кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза дорівнює 100-200 мг/добу за 1-2 прийоми.
Для пацієнтів, які приймають інші протиепілептичні препарати або інші препарати, індуктори глюкуронізації ламотриджину у поєднанні з іншими протиепілептичними препаратами або без них (за винятком вальпроату натрію), початкова доза Ламітрилу становить 50 мг 1 раз на добу впродовж 2 тижнів, у подальшому – 100 мг/добу за 2 прийоми впродовж 2 тижнів. Потім дозу необхідно збільшувати (максимально на 100 мг) кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза становить 200-400 мг/добу за 2 прийоми. Для деяких пацієнтів може бути необхідною доза у 700 мг/добу.
Для пацієнтів, які приймають інші препарати, що суттєво не індукують або пригнічують глюкуронізацію ламотриджину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), початкова доза Ламітрилу становить 25 мг 1 раз на добу впродовж 2 тижнів, у подальшому – 50 мг 1 раз на добу впродовж наступних 2 тижнів. Після цього дозу необхідно збільшувати (максимально на 50-100 мг/добу) кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза становить 100-200 мг/ добу за 1-2 прийоми.
Таблиця 2.
Рекомендована схема лікування епілепсії для дорослих і дітей віком від 12 років.
Режим лікування | 1-й та 2-й тижні | 3-й та 4-й тижні | Підтримуюча доза | |
Монотерапія | 25 мг/добу (1 прийом) | 50 мг/добу (1 прийом) | 100-200 мг/добу (за 1-2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози до 50-100 мг кожні 1-2 тижні | |
Комбінована терапія з вальпроатом натрію, незважаючи на інші супутні препарати | 12,5 мг/добу прийом по 25 мг через день | 25 мг/добу (1 прийом) | 100-200 мг/добу (за 1-2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози на 25-50 мг кожні 1-2 тижні | |
Комбінована терапія без вальпроату натрію | Цю схему лікування слід застосовувати: – з фенітоїном, – з карбамазепіном, – з фенобарбіталом, – з примідоном або з іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину | 50 мг/добу (1 прийом) | 100 мг/добу (2 прийоми) | 200-400 мг/добу (за 2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози на 100 мг кожні 1-2 тижні |
Цю схему лікування слід застосовувати щодо інших препаратів, які суттєво не індукують або пригнічують глюкуронізацію ламотриджину | 25 мг/добу (1 прийом) | 50 мг/добу (1 прийом) | 100-200 мг/добу (за 1-2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози до 50-100 мг кожні 1-2 тижні | |
Пацієнтам, які застосовують протиепілептичні препарати, взаємодія яких з ламотриджином невідома, рекомендується застосовувати таку схему лікування як і для пацієнтів, які застосовують ламотриджин з вальпроатом.
У зв'язку з ризиком виникнення висипань початкову дозу та темп подальшого збільшення дози не можна перевищувати.
Діти віком від 2 до 12 років (див. таблицю 3).
Дітям, які отримують вальпроат натрію у поєднанні з іншими протиепілептичними препаратами або без них, початкова доза Ламітрилу становить 0,15 мг/кг маси тіла на добу за 1 прийом впродовж 2 тижнів, потім – 0,3 мг/кг маси тіла на добу за 1 прийом впродовж наступних 2 тижнів. Далі дозу необхідно збільшувати (максимально на 0,3 мг/кг маси тіла) кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Підтримуюча доза дорівнює 1-5 мг/кг маси тіла за 1-2 прийоми (максимальна – 200 мг/добу).
Для дітей, які приймають інші протиепілептичні препарати або інші препарати, індуктори глюкуронізації ламотриджину у поєднанні з іншими протиепілептичними препаратами або без них (за винятком вальпроату натрію), початкова доза Ламітрилу становить 0,6 мг/кг маси тіла на добу за 2 прийоми впродовж 2 тижнів, потім – 1,2 мг/кг маси тіла на добу впродовж наступних 2 тижнів. Далі дозу слід збільшувати (максимально на 1,2 мг/кг маси тіла) кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Середня підтримуюча доза дорівнює
5-15 мг/кг маси тіла на добу за 2 прийоми (максимально 400 мг/добу).
Для дітей, які застосовують інші препарати, що суттєво не індукують або пригнічують глюкуронізацію ламотриджину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), початкова доза Ламітрилу становить 0,3 мг/кг маси тіла на добу за 1-2 прийоми впродовж 2 тижнів, у подальшому – 0,6 мг/кг маси тіла на добу за 1-2 прийоми впродовж наступних 2 тижнів. Після цього дозу необхідно збільшувати (максимально на 0,6 мг/кг) кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза дорівнює 1-10 мг/кг на добу за 1-2 прийоми. Максимальна доза – 200 мг/ добу.
Для правильного розрахунку підтримуючої дози слід контролювати масу тіла дитини.
Таблиця 3.
Рекомендована схема лікування епілепсії для дітей віком від 2 до 12 років
(загальна добова доза в мг/кг маси тіла на добу).
Режим лікування | 1-й та 2-й тижні | 3-й та 4-й тижні | Підтримуюча доза | |
Монотерапія типових абсансів | 0,3 мг/кг (1-2 прийоми) | 0,6 мг/кг (1-2 прийоми) | 1-10 мг/кг (за 1-2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози по 0,6 мг/кг кожні 1-2 тижні, максимум – 200 мг/добу | |
Комбінована терапія з вальпроатом натрію, незважаючи на інші супутні препарати | 0,15 мг/кг * (1 прийом) | 0,3 мг/кг (1 прийом) | 1-5 мг/кг (за 1-2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози по 0,3 мг/кг кожні 1-2 тижні, максимум – 200 мг/добу | |
Комбінована терапія без вальпроату натрію | Цю схему лікування слід застосовувати: – з фенітоїном, – з карбамазепіном, – з фенобарбіталом, – з примідоном або з іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину | 0,6 мг/кг (2 прийоми) | 1,2 мг/кг (2 прийоми) | 5-15 мг/кг (за 2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози по 1,2 мг/кг кожні 1-2 тижні, максимум – 400 мг/добу |
Цю схему лікування слід застосовувати щодо інших препаратів, що суттєво не індукують або пригнічують глюкуронізацію ламотриджину | 0,3 мг/кг (1-2 прийоми) | 0,6 мг/кг (1-2 прийоми) | 1-10 мг/кг (в 1-2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози по 0,6 мг/кг кожні 1-2 тижні, максимум – 200 мг/добу | |
* При необхідності прийому розрахованої дози від 1 до 2 мг дозволяється прийом 2 мг Ламітрилу через день впродовж перших двох тижнів. Якщо підрахована доза менше 1 мг, приймати Ламітрил не рекомендується.
Дітям, які застосовують протиепілептичні препарати, взаємодія яких з ламотриджином не відома, рекомендується застосовувати таку саму схему лікування, як для пацієнтів, котрі приймають ламотриджин із вальпроатом.
Через ризик виникнення висипань початкову дозу та темп подальшого підвищення дози не слід перевищувати.
Слід мати на увазі, що в разі відсутності таблеток Ламітрилу у дозі 2 мг правильно розпочати лікування дітям з масою тіла менше 17 кг неможливо.
Діти віком до 2 років.
Дія ламотриджину у якості монотерапії для лікування дітей віком до 2 років або в якості додаткової терапії для лікування дітей віком до 1 місяця не вивчалась. Ефективність та безпека ламотриджину у якості додаткової терапії парціальних нападів у дітей віком від 1 місяця до 2 років не встановлена. Тому препарат не рекомендується застосовувати у цій віковій категорії.
Загальні рекомендації для лікування епілепсії.
При припиненні застосування супутніх протиепілептичних препаратів для досягнення монотерапії ламотриджином або при додатковому призначенні інших протиепілептичних препаратів при лікуванні ламотриджином слід зважити на ефект, що може виникнути при цьому на фармакокінетику ламотриджину.
Біполярні розлади.
Дорослі.
Через ризик виникнення висипань початкову дозу та темп подальшого підвищення дози не слід перевищувати.
Ламітрил рекомендується застосовувати пацієнтам із біполярними розладами з підвищеним ризиком депресивних епізодів у майбутньому.
Слід дотримуватися наведеного нижче перехідного режиму застосування. Цей режим включає підвищення дози ламотриджину до досягнення підтримуючої стабілізаційної дози впродовж 6 тижнів (див. таблицю 4), після чого прийом інших психотропних та/або протиепілептичних препаратів може бути припинений у разі клінічної доцільності (див. таблицю 5).
Слід розглянути необхідність додаткової терапії з метою попередження маніакальних епізодів, так як ефективність застосування Ламітрилу при маніакальному синдромі достеменно не встановлена.
Таблиця 4.
Рекомендована схема збільшення дози ламотриджину для досягнення підтримуючої стабілізаційної добової дози при лікуванні дорослих з біполярними розладами.
Режим лікування | 1-й та 2-й тижні | 3-й та 4-й тижні | 5-й тиждень | Стабілізаційна доза * (6-й тиждень) |
а) Додаткова терапія з інгібіторами глюкуронізації ламотриджину, наприклад, з вальпроатом | 12,5 мг (25 мг через добу) | 25 мг (1 раз на добу) | 50 мг (1 раз на добу або за 2 прийоми) | 100 мг (1 раз на добу або за 2 прийоми) (максимальна добова доза 200 мг) |
б) Додаткова терапія з індукторами глюкуронізації ламотриджину у пацієнтів, які не застосовують інгібітори, такі як вальпроат. Цю схему лікування слід застосовувати: – з фенітоїном, – з карбамазепіном, – з фенобарбіталом, – з примідоном або з іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину | 50 мг (1 раз на добу) | 100 мг (за 2 прийоми) | 200 мг (за 2 прийоми) | 300 мг на 6-й тиждень, підвищуючи до 400 мг/день у разі необхідності на 7-й тиждень (за 2 прийоми) |
в) Монотерапія ламотриджином або додаткова терапія у пацієнтів, які застосовують інші препарати, що суттєво не пригнічують або індукують глюкуронізацію ламотриджину | 25 мг (1 раз на добу) | 50 мг (1 раз на добу або за 2 прийоми) | 100 мг (1 раз на добу або за 2 прийоми) | 200 мг (від 100 до 400 мг) (1 раз на добу або за 2 прийоми) |
Примітка. Пацієнтам, які приймають протиепілептичні препарати з невідомим впливом на фармакокінетику ламотриджину, слід застосовувати схему нарощування дози, яка рекомендується для супутнього застосування вальпроату.
* Стабілізаційна доза може бути змінена залежно від клінічної відповіді.
а ) Додаткова терапія з інгібіторами глюкуронізації ламотриджину, наприклад, з вальпроатом.
Початковою дозою для пацієнтів, які застосовують як супутню терапію такий інгібітор глюкуронізації, наприклад, як вальпроат, є 25 мг через день впродовж 2 тижнів, потім 25 мг 1 раз на добу наступні 2 тижні. Дозу необхідно збільшити до 50 мг на добу (за 1-2 прийоми) на 5-й тиждень. Звичайною дозою для досягнення оптимальної відповіді є 100 мг на добу (за 1-2 прийоми). Однак дозу можна збільшити до максимальної 200 мг/добу залежно від клінічної відповіді.
б) Додаткова терапія з індукторами глюкуронізації ламотриджину у пацієнтів, які не застосовують інгібітори, такі як вальпроат. Цю схему лікування слід застосовувати з фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом, примідоном або з іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину.
Початковою дозою для пацієнтів, які застосовують препарати, що індукують глюкуронізацію ламотриджину і не застосовують вальпроат, є 50 мг 1 раз на добу впродовж 2 тижнів, потім
100 мг/добу (розподілена на 2 прийоми) наступні 2 тижні. Дозу слід збільшити до 200 мг/добу (за 2 прийоми) на 5-й тиждень. Дозу можна збільшити до 300 мг/добу на 6-й тиждень, однак звичайною дозою для досягнення оптимальної відповіді є 400 мг/добу (за 2 прийоми), що може бути призначена з 7-го тижня.
в) Монотерапія ламотриджином або додаткова терапія у пацієнтів, які застосовують інші препарати, що суттєво не індукують або пригнічують глюкуронізацію ламотриджину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Початковою дозою для цих пацієнтів є 25 мг 1 раз на добу впродовж 2 тижнів, потім 50 мг/добу (за 1-2 прийоми) наступні 2 тижні. Дозу слід збільшити до 100 мг/добу на 5-й тиждень. Звичайною дозою для досягнення оптимальної відповіді є 200 мг/добу (за 1-2 прийоми). Однак під час клінічних досліджень застосовували дози у межах 100-400 мг.
Після досягнення необхідної підтримуючої стабілізаційної дози застосування інших психотропних препаратів може бути припинено згідно з наведеною нижче схемою (див. таблицю 5).
Таблиця 5.
Підтримуюча стабілізаційна доза при біполярних розладах з подальшим припиненням прийому супутніх психотропних або протиепілептичних засобів.
Режим лікування | 1-й тиждень | 2-й тиждень | з 3-го тижня * |
а) З подальшим припиненням прийому інгібіторів глюкуронізації ламотриджину, наприклад, вальпроату | Подвоїти стабілізаційну дозу, не перевищуючи 100 мг/тиждень, тобто стабілізаційну дозу 100 мг на добу збільшити впродовж 1-го тижня до 200 мг/добу | Підтримувати цю дозу 200 мг/добу (розподілену на 2 прийоми) | |
б) З подальшою відміною індукторів глюкуронізації ламотриджину залежно від початкової дози. Цю схему лікування слід застосовувати: - з фенітоїном, - з карбамазепіном, - з фенобарбіталом, - з примідоном або з іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину | 400 мг | 300 мг | 200 мг |
300 мг | 225 мг | 150 мг | |
200 мг | 150 мг | 100 мг | |
в) З подальшим припиненням застосування інших препаратів, що суттєво не пригнічують або індукують глюкуронізацію ламотриджину | Підтримувати дозу, отриману при підвищенні дози (200 мг/добу), розподілену на 2 прийоми (100-400 мг) | ||
*Дозу можна збільшити при необхідності до 400 мг/добу.
Примітка . Пацієнтам, які застосовують протиепілептичні препарати з невідомим впливом на фармакокінетику ламотриджину, слід застосовувати режим лікування, при якому зберігається існуюча доза Ламітрилу і її корекція проводиться на основі клінічного стану.
а) З подальшим припиненням застосування інгібіторів глюкуронізації ламотриджину, наприклад, вальпроату.
Стабілізаційну дозу ламотриджину необхідно подвоїти і тримати на цьому рівні після припинення прийому вальпроату;
б ) З подальшим припиненням застосування індукторів глюкуронізації ламотриджину залежно від початкової підтримуючої дози. Цю схему лікування слід застосовувати з фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом, примідоном або з іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину.
Дозу ламотриджину необхідно поступово зменшити впродовж 3 тижнів після припинення застосування препаратів, що індукують глюкуронізацію;
в) З подальшим припиненням застосування інших препаратів, що суттєво не пригнічують або індукують глюкуронізацію ламотриджину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Необхідно зберігати рівень дози, досягнутої після режиму її підвищення.
Зміна дозування ламотриджину для пацієнтів із біполярними розладами при додатковому призначенні інших препаратів.
Клінічного досвіду зміни дозування ламотриджину при призначенні інших препаратів немає, але, базуючись на даних щодо взаємодії лікарських засобів, можна рекомендувати нижченаведену схему (див. таблицю 6).
Таблиця 6.
Зміна добового дозування ламотриджину для пацієнтів із біполярними розладами
при додатковому призначенні інших препаратів.
Режим лікування | Стабілізаційна доза ламотриджину (мг/добу) | 1-й тиждень | 2-й тиждень | з 3-го тижня |
Додаткове призначення інгібіторів глюкуронізації ламотриджину, наприклад, вальпроату, залежно від початкової дози ламотриджину | 200 мг | 100 мг | Підтримувати цю дозу ( 100 мг/добу) | |
300 мг | 150 мг | Підтримувати цю дозу ( 150 мг/добу) | ||
400 мг | 200 мг | Підтримувати цю дозу ( 200 мг/добу) | ||
Додаткове призначення індукторів глюкуронізації ламотриджину хворим, які не застосовують вальпроат, та залежно від початкової дози ламотриджину. Цю схему лікування слід застосовувати: – з фенітоїном, – з карбамазепіном, – з фенобарбіталом, – з примідоном або з іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину | 200 мг | 200 мг | 300 мг | 400 мг |
150 мг | 150 мг | 225 мг | 300 мг | |
100 мг | 100 мг | 150 мг | 200 мг | |
Додаткове призначення інших препаратів, що суттєво не пригнічують або індукують глюкуронізацію ламотриджину | Підтримувати дозу, досягнуту після режиму підвищення дози (200 мг/добу) (100-400 мг) | |||
Примітка. Пацієнтам, які застосовують протиепілептичні препарати з невідомим впливом на фармакокінетику ламотриджину, слід застосовувати режим лікування, який рекомендується для супутнього застосування вальпроату.
Припинення прийому ламотриджину пацієнтами з біполярними розладами.
Не відзначалось підвищення частоти, ступеня тяжкості або типу побічних реакцій після раптової відміни препарату порівняно з плацебо. Тому припиняти застосування препарату можна одразу без поступового зменшення дози.
Діти та підлітки.
Ламітрил не призначений для лікування біполярних розладів у дітей та підлітків (див. розділ «Особливості застосування»). Вивчення безпеки та ефективності застосування Ламітрилу для лікування біполярних розладів у цій віковій групі не проводилося. Відповідно неможливо надати рекомендації стосовно дозування препарату.
Загальні рекомендації з дозування для особливих груп пацієнтів.
Жінки, які застосовують гормональні контрацептиви.
а) Початок лікування ламотриджином у пацієнтів, які вже застосовують гормональні контрацептиви.
Хоча пероральні контрацептиви збільшують кліренс ламотриджину, вносити корективи до схеми збільшення дози ламотриджину у разі застосування лише гормональних контрацептивів потреби немає. Дозу збільшують за рекомендованою схемою у випадках, коли ламотриджин додається до вальпроату (інгібітора глюкуронізації ламотриджину) або до індуктора глюкуронізації ламотриджину, або ламотриджин додається при відсутності вальпроату або індуктора глюкуронізації ламотриджину (див. таблицю 1 та таблицю 3).
б) початок курсу лікування гормональними контрацептивами у пацієнтів, які вже застосовують підтримуючі дози ламотриджину і не застосовують індуктори глюкуронізації ламотриджину.
Підтримуючу дозу ламотриджину у більшості випадків треба буде збільшити у 2 рази. Рекомендується, щоб від початку лікування гормональними контрацептивами доза ламотриджину збільшувалась від 50 до 100 мг/добу щотижня відповідно до індивідуальної клінічної відповіді на лікування. Збільшення дози не має перевищувати зазначений рівень, якщо тільки згідно з клінічною відповіддю на лікування таке збільшення дози не буде необхідним.
в) Припинення курсу лікування гормональними контрацептивами у пацієнтів, які вже застосовують підтримуючі дози ламотриджину і не застосовують індуктори глюкуронізації ламотриджину.
Підтримуючу дозу ламотриджину у більшості випадків треба буде зменшити до 50 %. Рекомендується добову дозу ламотриджину зменшувати поступово від 50 до 100 мг щотижня (не більше 25 % загальної дози за тиждень) впродовж 3 тижнів, якщо відповідно до індивідуальної клінічної відповіді на лікування не буде зазначено інакше.
Застосування разом з атазанавіром/ритонавіром.
Хоча застосування атазанавіру/ритонавіру зменшує концентрацію ламотриджину в плазмі крові, змінювати рекомендовані схеми збільшення дозування Ламітрилу не потрібно, базуючись на застосуванні атазановіру/ритонавіру. Збільшення дози препарату має базуватися на рекомендаціях залежно від схем застосування Ламітрилу: або Ламітрил додається до вальпроату (інгібітора глюкуронізації ламотриджину), або до індуктора глюкуронізації ламотриджину, або Ламітрил додається при відсутності вальпроату або індуктора глюкуронізації ламотриджину.
У пацієнтів, які вже застосовують підтримуючі дози Ламітрилу та не застосовують індуктори глюкуронізації, дозу Ламітрилу можна збільшувати, якщо додається лікування атазанавіром/ритонавіром, або зменшувати, якщо лікування атазанавіром/ритонавіром припиняється.
Хворі літнього віку (віком від 65 років).
Змінювати дозу не потрібно. Фармакокінетика ламотриджину у цій віковій групі не відрізняється від такої у пацієнтів середнього віку.
Порушення функцій печінки.
Початкову дозу, збільшення дози та підтримуючу дозу необхідно зменшити загалом на – 50 % у пацієнтів з помірним (шкала Чайльд-П'ю, ступінь В) та на 75 % – з тяжким (шкала Чайльд-П'ю, ступінь С) порушенням функцій печінки. Збільшення дози та підтримуюча доза коригуються згідно з клінічним ефектом.
Порушення функцій нирок.
При призначенні хворим препарату із порушенням функцій нирок слід дотримуватися обережності. При лікуванні хворих із термінальною стадією порушення функцій нирок початкова доза ламотриджину базується на індивідуальній схемі протиепілептичного лікування, при лікуванні хворих зі значним порушенням функцій нирок слід зменшувати підтримуючу дозу ламотриджину.
Діти
Відсутня достатня інформація щодо застосування Ламітрилу для лікування дітей віком до 2 років, хворих на епілепсію, тому застосовувати препарат не рекомендується цій віковій категорії.
Ламотриджин не показаний для застосування дітям та підліткам з біполярними розладами віком до 18 років (див. розділи «Особливості застосування» та «Протипоказання»). Ефективність і безпека застосування ламотриджину для лікування пацієнтів із біполярними розладами у цієї вікової групи не вивчалася, тому рекомендації щодо режиму дозування не можливо надати.
Передозування.
Є повідомлення про випадки гострого передозування (при прийомі доз, що у 10-20 разів перевищували максимальні терапевтичні дози), включаючи летальні випадки. Симптомами передозування були атаксія, ністагм, порушення свідомості, великі епілептичні напади та кома. Також у пацієнтів із передозуванням спостерігали подовження інтервалу QRS на електрокардіограмі (затримка внутрішньошлуночкової провідності).
У випадку передозування пацієнт має бути госпіталізований для проведення відповідної підтримуючої терапії.
Побічні реакції.
Базуючись на існуючих даних, побічна дія розподілена на 2 підрозділи, специфічні для епілепсії та біполярних розладів. Однак для оцінки загального профілю безпеки застосування препарату слід брати до уваги обидва. До специфічних для епілепсії побічних дій додано інформацію стосовно післяліцензійного фармаконагляду.
Для оцінки частоти виникнення побічної дії використовувалась така класифікація:
дуже часто (>1/10), часто (>1/100, < 1/10), нечасто (>1/1000, < 1/100), рідко (>1/10000, < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000).
Епілепсія.
З боку шкіри та підшкірної клітковини.
Дуже часто: шкірні висипання;
рідко: синдром Стівенса-Джонсона;
дуже рідко: токсичний епідермальний некроліз.
При проведенні подвійних сліпих клінічних досліджень у дорослих комбінованого лікування Ламітрилом шкірні висипання спостерігалися у 10 % хворих, які застосовували ламотриджин, та у 5 % хворих, котрі застосовували плацебо. Висипання були причиною припинення застосування препарату у 2 % хворих. Шкірні висипання мали макуло-папульозний характер, частіше виникали впродовж 8 тижнів від початку лікування та зникали після припинення застосування ламотриджину (див. розділ «Особливості застосування»).
Зрідка повідомлялося про виникнення тяжких життєво небезпечних шкірних реакцій, включаючи синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). Хоча більшість пацієнтів одужує після припинення прийому препарату, у деяких із них залишаються необоротні рубці; у поодиноких випадках ці симптоми призводили до летального наслідку (див. розділ «Особливості застосування»).
Загальний ризик виникнення шкірних висипань, очевидно, тісно пов'язаний з високими початковими дозами ламотриджину та перевищенням рекомендованої схеми збільшення доз при терапії ламотриджином (див. розділ «Спосіб застосування та дози»), а також із супутнім застосуванням вальпроату (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Також повідомлялося, що шкірні висипання є частиною синдрому гіперчутливості, який супроводжується різноманітними системними симптомами (див. підрозділ «З боку імунної системи»).
З боку системи крові і лімфатичної системи.
Дуже рідко: гематологічні відхилення (що включають нейтропенію, лейкопенію, анемію, тромбоцитопенію, панцитопенію, апластичну анемію та агранулоцитоз), лімфаденопатія.
Гематологічні відхилення та лімфоденопатія можуть бути як пов'язані, так і не пов'язані із синдромом гіперчутливості (див. підрозділ «З боку імунної системи»).
З боку імунної системи.
Дуже рідко: синдром гіперчутливості, включаючи такі симптоми як гарячка, лімфоденопатія, набряк обличчя, зміни крові та порушення функцій печінки, дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові та поліорганної недостатності.
Також повідомлялося про висипання як частину синдрому гіперчутливості, який супроводжувався різноманітними системними симптомами, включаючи гарячку, лімфоденопатію, набряк обличчя, зміни крові та порушення функцій печінки. Синдром може мати різні ступені тяжкості і зрідка може призводити до дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові та поліорганної недостатності. Важливо відзначити, що ранні ознаки гіперчутливості (наприклад, гарячка та лімфоденопатія) можуть виникати навіть при відсутності шкірних висипань. При наявності таких симптомів пацієнта слід негайно оглянути та, при відсутності інших причин, припинити застосування Ламітрилу.
Психічні порушення.
Часто: агресивність, дратівливість.
Дуже рідко: тик, галюцинації та сплутаність свідомості.
За іншими клінічними даними:
дуже рідко: нічні марення.
З боку нервової системи.
Під час монотерапії (за даними клінічних досліджень) :
дуже часто: головний біль;
часто: сонливість, безсоння, запаморочення, тремор;
нечасто: атаксія;
рідко: ністагм.
За іншими клінічними даними:
дуже часто: сонливість, атаксія, головний біль, запаморочення;
часто: ністагм, тремор, безсоння;
рідко: асептичний менінгіт (див. розділ «Особливості застосування»);
дуже рідко: тривожне збудження, втрата рівноваги, рухові розлади, загострення хвороби Паркінсона, екстрапірамідні ефекти, хореоатетоз, збільшення частоти нападів.
Описано, що ламотриджин може погіршувати симптоми паркінсонізму у пацієнтів, які мають цю хворобу. Є окремі повідомлення про екстрапірамідні ефекти та хореоатетоз у хворих без цієї патології.
З боку органів зору.
За даними клінічних досліджень (монотерапія ламотриджином):
нечасто: диплопія, пелена перед очима.
За іншими клінічними даними:
дуже часто: диплопія, пелена перед очима;
рідко: кон'юнктивіт.
З боку шлунково-кишкового тракту.
Під час монотерапії (за даними клінічних іспитів):
часто: нудота, блювання та діарея.
За іншими клінічними даними:
дуже часто: нудота, блювання;
часто: діарея.
З боку гепатобіліарної системи.
Дуже рідко: підвищення показників функціональних печінкових тестів, порушення функції печінки, печінкова недостатність.
Порушення функції печінки зазвичай виникає у зв'язку з реакціями гіперчутливості, але існують окремі випадки без видимих ознак гіперчутливості.
З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини.
Дуже рідко: вовчакоподібні реакції.
Загальні розлади.
Часто: стомлюваність.
Біполярні розлади.
З боку шлунково-кишкового тракту.
Часто: сухість у роті.
З боку шкіри та підшкірної клітковини.
Дуже часто: шкірні висипання;
рідко: синдром Стівенса-Джонсона.
За даними усіх клінічних досліджень (контрольованих і неконтрольованих), у хворих на біполярний розлад шкірні висипання відзначалися у 12 % пацієнтів, які лікувалися ламотриджином. Тоді як у контрольованих дослідженнях шкірні висипання спостерігалися у 8 % хворих, які лікувалися ламотриджином, порівняно з 6 % хворих, які застосовували плацебо.
Психічні порушення.
За іншими клінічними даними:
дуже рідко: нічні марення.
З боку нервової системи.
Дуже часто: головний біль.
Часто: тривожне збудження, сонливість, запаморочення.
З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини.
Часто: артралгія.
Загальні розлади.
Часто: біль, біль у спині.
Термін придатн ості. 5 років.
Умови зберігання.
Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С, в оригінальній упаковці.
Упаковка.
Таблетки по 25 мг по 30 таблеток у флаконах.
Таблетки по 100 мг або 150 мг по 60 таблеток у флаконах.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. Фармасайнс Інк./Pharmascience Inc.
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності
6111 Роялмаунт Авеню, 100, Монреаль, Квебек Н4Р 2Т4, Канада/
6111 Royalmount Avenue 100, Montreal, Quebec, H4P 2T4, Canada
ЛАМОТРИГИН
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа