Личный кабинет
ЛЕКАДОЛ ЛОНГ табл. п/о 200мг/500мг №10
ots
Код товара: 747979
Производитель: Sandoz Pharmaceuticals (Словения)
1 500,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 21.11.2024
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного средства
Лекадоль долго
Лекадоль долго
Место хранения:
Активные вещества : ибупрофен, парацетамол;
1 таблетка, покрытый скорлупой пленки, содержит 200,00 мг ибупрофена и 500,00 мг парацетамола;
Вспомогательные вещества: кукурузный крахмал, перекрестный отчет (E 1202), коллоидный диоксид диоксида кремния (E 551), выраженный (E 1201), звездолоратинизированный, тальк (E 553B), стеариновая кислота; Оболочка: поливиниловый спирт (E 1203), тальк (E 553B), Macroool 3350 (E 1521), диоксид титана (E 171).
Лекарственная форма. Таблетки покрыты пленкой оболочкой.
Основные физико-химические свойства: белый или почти белый, таблетка овальной формы, покрытый пенькой пленки.
Фармакотерапевтическая группа. Нестероидные противовоспалительные и противоревматические средства. Производные пропионовой кислоты. Комбинации с ибупрофеном.
Код ATH M01A E51.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Фармакологическое действие ибупрофена и парацетамола отличается от места и способа действия, но является синергетическим, что усиливает обезболивающие и антипиретические свойства по сравнению с таким при нанесении каждого из веществ отдельно.
Ибупрофен является нестероидным противовоспалительным агентом (NSAID), производной пропионовой кислоты, который продемонстрировал свою эффективность при подавлении синтеза простагландинов - боли и воспаления посредников. Простагландины повышают чувствительность нецицептивных афферентных нервных окончаний к таким посредникам как брадикинин. Таким образом, ибупрофен обладает анестезирующим эффектом через периферическое ингибирование циклоксигеназы Isoenzyme-2 (Cox-2), а затем снижение сенсибилизации конечных нецицептивных нервных окончаний. Также показано, что ибупрофен ингибирует миграцию индуцированных лейкоцитами в воспалении. Ибупрофен имеет выраженный эффект в спинном мозге, частично путем ингибирования Cox. Антипиретический эффект ибупрофена связан с центральным ингибированием простагландинов в гипоталамусе. Таким образом, ибупрофен обладает анальгетическими, антипиретическими и противовоспалительными действиями. Кроме того, ибупрофен обратимо подавляет агрегацию тромбоцитов. У человека ибупрофен уменьшает боль в воспалении, отеках и лихорадке.
Экспериментальные данные показывают, что ибупрофен может конкурировать с эффектом низкой дозы ацетилсалициловой кислоты на агрегацию тромбоцитов, одновременно применяя эти препараты. Некоторые исследования фармакодинамики показывают, что при использовании одиночных доз ибупрофена на 400 мг в течение 8 часов до 30 минут после использования ацетилсалициловой кислоты (81 мг) наблюдалось снижение аспирина (ацетилсалициловой кислоты). или агрегация тромбоцитов. Хотя нет уверенности в том, что эти данные могут быть экстраполированы в клиническую ситуацию, возможно, что регулярное долгосрочное использование ибупрофена может снизить кардиопротекторное действие низких доз ацетилсалициловой кислоты. При не систематическом использовании IBuprofen такой клинически значимый эффект считается маловероятным.
Механизм видения парацетамола до сих пор не полностью определен; Однако существуют убедительные данные о анальгетическом воздействии на центральную нервную систему. Биохимические исследования указывают ингибирование активности Cox-2 в центральной нервной системе. Парацетамол также может стимулировать ведущие способы активизации 5-гидрокситриптамина (серотонина), который подавляет передачу болевых сигналов в спинном мозге. Доказательства предполагают, что парацетамол является очень слабым ингибитором изоэнцима Cox-1 и -2 на периферийном уровне.
Клиническая эффективность ибупрофена и парацетамола была продемонстрирована с головной болью, зубной болью, дисменореей и лихорадкой; Кроме того, эффективность было показано у пациентов с болью и лихорадкой, связанной с холодом и гриппом, а также на болевых моделях, таких как боль в горле, мышечной боли или повреждение мягких тканей и боль в спине.
Лечебный продукт особенно подходит для лечения боли, требующих более сильного анальгетического действия, чем в IBUPROFEN 400 мг или парацетамола 1000 мг отдельно.
Исследования с использованием этой комбинации на модели острой боли (послеоперационная зубная боль) и хронической боли колена показали высокую эффективность этой комбинации с острой болью (93,2%) и хронической болью (60,2%). Этот лекарственный продукт имеет быстрое начало действия с подтвержденным ощутимым снижением боли, что усредняется в 18,3 минутах. Значительное снижение боли наблюдается в среднем 44,6 минуты. Анальгетический эффект этого препарата гораздо дольше (9,1 ч), чем парацетамол 500 мг (4 часа) или 1000 мг (5 ч).
Фармакокинетика.
Ибупрофен быстро поглощается из желудочно-кишечного тракта и во многом связывается с белками плазмы крови. Ибупрофен задерживается в синовиальной жидкости. Ибупрофен определяется в плазме за 5 минут, достигая максимальной концентрации через 1-2 часа после получения пустой. При использовании препарата с пищевыми концентрациями пищевых пищевых концентраций ибупрофена в плазме кровь была снижена и отложена в среднем 25 минут, но общий объем поглощения был эквивалентен.
Ибупрофен метаболизируется в печени к двум основным метаболитам, которые практически полностью выводятся почками в неизменной форме или в виде сложных соединений с небольшим количеством неизменных ибупрофена. Снятие препарата почками полностью и быстро. Период полураспада примерно на 2 часа.
В некоторых исследованиях ибупрофен был обнаружен в грудном молоке в очень низкой концентрации.
Парацетамол быстро поглощается из желудочно-кишечного тракта. В терапевтических концентрациях уровень связывания с белками плазмы низкий, хотя он зависит от дозы. Парацетамол в плазме крови определяется через 5 минут, достигая максимальной концентрации 0,5-0,67 часа после получения пустого. При нанесении пиковой концентрации парацетамола в плазме кровь уменьшалась и отложена в среднем 25 минут, но общий объем поглощения был эквивалентен.
Парацетамол метаболизируется в печени и выводится из мочи в основном в виде глюкуронида и сульфатных конъюгатов, около 10% - в виде конъюгатов глутатиона. Менее 5% парацетамола выделяется в неизменной форме. Гидроксилированный метаболит, образующийся в очень небольших количествах в печени под воздействием смешанных оксидаз и детоксифицированных путем связывания с печеночной глутатион, может накапливаться в передозировке парацетамола и привести к повреждению тканей печени.
Период полураспада примерно 3 часа.
Значительная разница в фармакокинетическом профиле парацетамола и ибупрофена у пожилых пациентов не было обнаружено. Биодоступность и фармакокинетический профиль ибупрофена и парацетамола в этом препарате не меняются при получении одной или повторяющей дозы такой комбинации.
Состав этого лекарственного средства разработан с использованием технологии, который обеспечивает одновременное высвобождение ибупрофена и парацетамола таким образом, чтобы потенцировать эффекты каждого из активных веществ.
Клинические характеристики.
Индикация.
Подать заявку на симптоматическое лечение боли в спине и мышцах, ревматической боли, боли в легких формах артрита, головной боли, включая мигрень, зубную боль, дисменорею, признаки простуды, гриппа и лихорадки. Этот лекарственный продукт особенно подходит для лечения боли, требующих более сильного анальгетического действия, чем влияние ибупрофена или парацетамола, применяемого отдельно.
Противопоказание.
Этот препарат противопоказан:
· Пациенты с индивидуальной высокой чувствительностью к ибупрофену, парацетамолу или другим компонентам лекарственного средства;
· Пациенты с историей высоких реакций чувствительности (например, бронхоспазм, ангионевротический отек, бронхиальная астма, ринит или вариант) после приема ибупрофена, аспирина или других нестероидных противовоспалительных препаратов (НПВП);
· С язвенным желудками и двенадцатиперстной язвой / кровотечением в активной форме или с рецидивами в анамнезе (два и более выраженных эпизодах пептической язвы или кровотечения);
· Пациенты с анамнезом желудочно-кишечного кровотечения или перфорации, связанные с использованием НПВП;
· Пациенты в нарушении коагуляции крови;
· Пациенты с тяжелой печеночной, тяжелой почечной или тяжелой сердечной недостаточностью (класс IV в соответствии с классификацией ассоциации кардиологии Нью-Йорка (NYHA));
· При одновременном использовании с другими препаратами, которые содержат парацетамол;
· При одновременном использовании других НПВП, включая определенные ингибиторы циклооксигеназы-2 (Cox-2) и аспирин в дозах, превышающих 75 мг один раз в день;
· Во время последнего триместра беременности.
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.
Этот лекарственный продукт, а также другие препараты, содержащие парацетамол, противопоказаны при нанесении с другими препаратами, содержащими парацетамол в результате повышенного риска серьезных побочных реакций.
Этот лекарственный продукт, а также другие НПВП, не должны использоваться в сочетании со следующими препаратами:
Аспирин (ацетилсалициловая кислота). Увеличение риска побочных реакций, за исключением случаев, когда аспирин (доза не выше 75 мг в день) было присвоено врачу.
Экспериментальные данные указывают на то, что при одновременном использовании IBuProfen может подавить воздействие низких доз ацетилсалициловой кислоты (аспирина) на агрегацию тромбоцитов. Возможно, что регулярное долгосрочное использование IBuprofen может снизить кардиопротекторное влияние низких доз ацетилсалициловой кислоты. При не систематическом использовании IBuprofen такие клинически значимые эффекты считаются маловероятными.
Другие НПВП (включая выборочные ингибиторы COX-2). Увеличение частоты побочных эффектов.
Этот лекарственный продукт, а также другие НПВП, следует использовать с осторожностью в сочетании со следующими лекарствами:
Антикоагулянты. НСАЗ может увеличить терапевтический эффект таких антикоагулянтов в качестве варфарина. Антикоагулянтное действие варфарина и других кумаринов может быть усилено длительным регулярным ежедневным использованием парацетамола с увеличением риска кровотечения.
Антигипертензивный (ангиотензин преобразующий фермент (ACE) и антагонисты рецепторов Angiotensin II) и диуретических агентов. NSAZS может подавить действие этих средств. У некоторых пациентов с нарушением функции почек (например, у пациентов с обезвоживанием или пожилыми пациентами с ослабленной функцией почек), одновременные ингибиторы ACE или антагонисты ангиотензинских рецепторов II и препараты, которые подавляют синтез циклоксигеназы, могут привести к дальнейшему ухудшению почки Функция, включая возможную острую почечную недостаточность, которая обычно имеет обратимый характер. Эти взаимодействия следует учитывать, если пациенты используют Coquif одновременно с ингибиторами ACE или антагонистами рецептора ангиотензина II. Следовательно, такие комбинации должны быть назначены с осторожностью, особенно пациентами летнего возраста. Должно быть проведено адекватное гидратацию пациента и рассмотрение мониторинга функции почек в начале лечения, а также с определенной периодичностью в будущем. Диуретики повышают риск развития нефротоксичности при одновременном использовании НПВП.
Антитровокар и селективные ингибиторы серотонина. Риск желудочно-кишечного кровотечения увеличивается.
Сердце гликозиды. NSAZ увеличивает уровень гликозидов в плазме, может усиливать функцию сердца, снизить функцию гломерелярной фильтрации почек.
Циклоспорин. Увеличение нефротоксичности.
Кортикостероиды могут способствовать образованию язв или кровотечение в желудочно-кишечном тракте.
Литий и метотрексат. Можно увеличить уровень лития и метотрексата в плазме крови.
Myefprint. NSAID не следует использовать ранее 8-12 дней после использования MyFPrint, поскольку они снижают свою эффективность.
Чинолон антибиотики. Одновременное использование антибиотиков НСАЗ и хинолона увеличивает риск суда.
Tacrolymus. Риск нефротоксичности увеличивается, когда использование НСАЗ и такролимуса увеличивается.
Зидовудин. Повышенный риск гематологической токсичности в совместимом применении зидовудин и НПВП. Существуют доказательства повышенного риска гемаретроза и гематомы в ВИЧ-инфицированных пациентах с гемофилией, используемыми сопутствующим обращением с зидодином и ибупрофеном.
Этот лекарственный продукт, а также другие препараты парацетамола должны использоваться с осторожностью в сочетании со следующими лекарственными средствами:
Холестирамин. Поглощение парацетамола может уменьшаться из-за холестирамина. Таким образом, холестирамин не следует использовать в течение одного часа после приема парацетамола для достижения максимального анальгетического эффекта.
Антимемы. Скорость поглощения парацетамола может увеличиваться на метоклопамид или домодеридон.
Варфарин. При регулярном длительном использовании парацетамола антикоагуляция варфарина и других кумаринов с увеличением риска кровотечения могут быть усилены; Периодическое применение препарата не проявляет значительного влияния.
Особенности приложения.
Парацетамол должен быть назначен пациентам с тяжелой почечной и печеночной недостаточностью. Риск передозировки парацетамола выше у пациентов с болезнью печени не шприца. В случае передозировки вы должны немедленно увидеть доктора, даже если пациент чувствует себя хорошо, благодаря риску тяжелого повреждения печени.
Не следует использовать с другими лекарственными средствами, содержащими парацетамол. В этом случае вы должны сразу увидеть доктора, даже если пациент чувствует себя хорошо, потому что он может привести к передозировке.
Нежелательные эффекты могут быть минимизированы путем получения самой низкой эффективной дозы, необходимой для облегчения симптомов в течение кратчайшего периода времени, необходимого для устранения симптомов при употреблении.
Влияние на органы дыхания. У пациентов, страдающих от бронхиальной астмы или аллергических заболеваний после применения нестероидных противовоспалительных препаратов или имеют историю в анамнезе, может произойти бронхоспазм.
Влияние на почку. Риск почечной недостаточности благодаря ухудшению функции почек. Высокий риск этой реакции имеет пациенты с расстройствами функции почек, сердечных расстройств, расстройствам функции печени, пациентов, принимающих диретики и пожилых пациентов. У таких пациентов необходимо контролировать почечную функцию.
Эффект на печени. Лекарственный продукт может нарушить функции печени.
Влияние на сердечно-сосудистую и цереброваскулярную систему. Пациенты с артериальной гипертензией и / или сердечной недостаточностью в истории должны начать лечение (консультация врача), поскольку при лечении ибупрофена, а также в других НПВП, было отмечено случаи задержки жидкости, гипертонии и отека.
Данные клинического исследования показывают, что использование ибупрофена, особенно в высоких дозах (2400 мг в день), увеличивает риск тромботических осложнений артериалов (например, инфаркт миокарда или инсульт). В целом, низкая доза IBuprofen (например, ≤ 1200 мг в день) не обнаружена в эпидемиологических исследованиях (например, ≤ 1200 мг в день) с повышенным риском артериальных тромботических осложнений.
Пациенты с неконтролируемой артериальной гипертензией, застойной сердечной недостаточностью (класс II-ІІІ для классификации NYHA), ишемической болезни сердца, заболевания периферических артерий и / или цереброваскулярных заболеваний для назначения ибупрофена только после тщательной оценки клинической картины. Следует избегать высоких доз (2400 мг в день).
Также необходимо тщательно оценить клиническую картину до долгосрочного лечения пациентов с факторами риска для сердечно-сосудистых осложнений (например, артериальная гипертония, гиперлипидемия, сахарно-сахарной, курение), особенно если высокие дозы ибупрофена (2400 мг в день) обязательный.
Влияние на желудочно-кишечную систему. Существуют сообщения о случаях желудочно-кишечного кровотечения, перфорации, язвы, которые могут быть смертельными, которые возникли на любой стадии лечения НПВП, независимо от наличия симптомов предупреждения или наличия серьезных расстройств от желудочно-кишечного тракта в анамнезе.
Риск желудочно-кишечного кровотечения, язв или перфораций увеличивается с увеличением дозы НСАЗа, в присутствии язвы в анамнезе, особенно язвы с такими осложнениями, как кровотечение или перфорация, а у пожилых пациентов. Такие пациенты должны начинать лечение с минимальной эффективной дозой. Для этих пациентов, а также пациентов, которые требуют сопутствующего использования низких доз ацетилсалициловой кислоты или других препаратов, которые повышают риск для желудочно-кишечного тракта, доктор должен учитывать назначение комбинированной терапии беговые дорожки (например, мизопростолом или протоном ингибиторы насоса).
Пацієнтам із наявністю шлунково-кишкових розладів в анамнезі, передусім пацієнтам літнього віку, слід повідомляти про будь-які небажані симптоми з боку травного тракту (насамперед кровотечу), особливо на початку лікування.
Лікарський засіб слід з обережністю призначати пацієнтам, що супутньо отримують препарати, які підвищують ризик утворення виразки або кровотечі, такі як пероральні кортикостероїди, антикоагулянти, наприклад варфарин, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну або антитромбоцитарні препарати, такі як аспірин.
Виникнення шлунково-кишкової кровотечі або виразки у хворих, які отримують препарати, що містять ібупрофен, вимагає негайного припинення лікування цим препаратом.
Нестероїдні протизапальні засоби призначають з обережністю пацієнтам зі шлунково-кишковими розладами в анамнезі (виразковим колітом і хворобою Крона), оскільки ці стани можуть загострюватися.
Системний червоний вовчак і змішане захворювання сполучної тканини. При застосуванні лікарського засобу у пацієнтів із системним червоним вовчаком і змішаним захворюванням сполучної тканини збільшується ризик розвитку асептичного менінгіту.
Порушення з боку шкіри. Дуже рідко на тлі довготривалого застосування НПЗЗ виникають тяжкі, іноді летальні, шкірні реакції, що включають ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса– Джонсона і токсичний епідермальний некроліз. Ризик розвитку таких реакцій найбільш високий на початку лікування: у більшості випадків такі реакції виникають у перший місяць прийому препарату. Прийом цього лікарського засобу слід припинити при перших ознаках шкірного висипу, ураження слизових оболонок та інших проявах гіперчутливості.
Вплив на фертильність у жінок . За деякими даними, лікарські засоби, що пригнічують синтез циклооксигенази/простагландину, можуть впливати на процес овуляції і тому не рекомендуються жінкам, які намагаються завагітніти. Цей процес є оборотним після припинення лікування. Жінкам, які мають труднощі з настанням вагітності або проходять обстеження з причини безпліддя, цей препарат необхідно відмінити.
Пацієнти літнього віку. У пацієнтів літнього віку підвищується частота побічних реакцій, спричинених застосуванням НПЗЗ, особливо шлунково-кишкових кровотеч або перфорацій, які можуть бути летальними. Якщо застосування нестероїдних протизапальних засобів є необхідним, слід приймати найменшу ефективну дозу протягом мінімального терміну.
Слід регулярно спостерігати за станом пацієнта щодо виникнення шлунково-кишкових кровотеч на тлі терапії НПЗЗ.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність
Досвід застосування цього лікарського засобу при вагітності у людини відсутній.
З огляду на відомий вплив НПЗЗ на серцево-судинну систему плода (ризик закриття артеріальної протоки) застосування в останньому триместрі протипоказане. Початок пологів може затримуватися, а тривалість може збільшувати посилення кровотечі у матері та дитини. НПЗЗ можна застосовувати у період перших двох триместрів вагітності або під час пологів лише тоді, коли потенційна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.
Під час епідеміологічних досліджень у вагітних не було виявлено жодних негативних ефектів у зв'язку з прийомом парацетамолу в рекомендованих дозах.
Таким чином, застосування цього лікарського засобу не рекомендоване протягом шести місяців вагітності та протипоказане протягом останніх трьох місяців вагітності.
Годування груддю
Ібупрофен та його метаболіти в незначних кількостях проникають в грудне молоко. Імовірність його шкідливої дії на немовлят дуже низька.
Парацетамол проникає у грудне молоко, але у клінічно незначних кількостях. Доступні опубліковані дані не дають підстав рекомендувати відмову від грудного годування.
Тому немає необхідності у припиненні грудного вигодовування під час короткострокової терапії цим лікарським засобом у рекомендованих дозах.
Фертильність
Про жіночу фертильність див. розділ «Особливості застосування».
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Лікарський засіб має незначний вплив на здатність керувати транспортними засобами або працювати з іншими механізмами. Після прийому НПЗЗ можуть виникати такі побічні реакції, як запаморочення, сонливість, стомлюваність та порушення зору. Пацієнтам, які відмічають у себе такі реакції, слід утримуватись від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.
Спосіб застосування та дози.
Тільки для перорального короткотривалого застосування.
Слід використовувати найменшу ефективну дозу протягом мінімального терміну, необхідного для усунення симптомів.
Дорослим застосовувати по 1 таблетці до 3 разів на добу з інтервалом між прийомами не менше 6 годин. Таблетки запивати водою.
Якщо 1 таблетка не усуває симптоми захворювання, слід застосовувати по 2 таблетки на прийом, але не більше 3 разів на добу. Інтервал між прийомами повинен бути не менше 6 годин. Не слід приймати більше 6 таблеток (3000 мг парацетамолу, 1200 мг ібупрофену) на добу. Щоб мінімізувати небажані ефекти, пацієнтам рекомендується приймати цей лікарський засіб з їжею.
Якщо симптоми захворювання зберігаються більше 3 днів, необхідно звернутися до лікаря для уточнення діагнозу та коригування схеми лікування. Тривалість лікування визначає лікар індивідуально, залежно від перебігу захворювання та стану хворого.
Немає необхідності коригувати дозу для пацієнтів літнього віку.
Літні люди мають підвищений ризик серйозних наслідків побічних реакцій. Якщо застосування НПЗЗ вважається необхідним, слід по можливості застосовувати найменшу ефективну дозу протягом мінімального терміну. Пацієнту потрібен регулярний контроль ризику кишково-шлункових кровотеч під час терапії НПЗЗ.
Діти.
Не слід застосовувати дітям віком до 18 років.
Передозування.
Парацетамол. Ураження печінки можливе у дорослих, які застосували 10 г (що еквівалентно 20 таблеткам) або більше парацетамолу. Застосування 5 г (що еквівалентно 10 таблеткам) або більше парацетамолу може призвести до ураження печінки, якщо:
- пацієнт тривалий час отримує лікування карбамазепіном, фенобарбітоном, фенітоїном, примідоном, рифампіцином, звіробоєм або препаратами, що індукують ферменти печінки;
- пацієнт регулярно вживає алкоголь у кількостях, що перевищують рекомендовані;
- є імовірність нестачі глутатіону у пацієнта, наприклад при фіброзно-кістозній дегенерації, муковісцидозі, ВІЛ-інфекції, кахексії або голодуванні.
Симптоми. Симптомами передозування парацетамолу протягом перших 24 годин є блідість, нудота, блювання, відраза до їжі та біль у животі. Ураження печінки може проявлятися через 12–48 годин після передозування, що виражається у відхиленні функціональних проб печінки. Можуть виникати порушення метаболізму глюкози та метаболічний ацидоз. При тяжкому отруєнні печінкова недостатність може прогресувати в енцефалопатію, крововиливи, гіпоглікемію, кому та мати летальний наслідок. Гостра ниркова недостатність з гострим некрозом канальців може проявлятися сильним поперековим болем, гематурією, протеїнурією та розвинутися навіть при відсутності тяжкого ураження печінки. Відзначалися також серцева аритмія та панкреатит.
Лікування. При передозуванні парацетамолу необхідна швидка медична допомога. Пацієнта слід негайно доставити у лікарню для медичного огляду, навіть якщо відсутні ранні симптоми передозування. Симптоми можуть бути обмежені нудотою та блюванням і можуть не відображати тяжкості передозування чи ризику ураження органів. Лікування слід проводити відповідно до встановлених рекомендацій.
Слід розглянути лікування активованим вугіллям у межах 1 години після прийому надмірної дози парацетамолy. Концентрацію парацетамолу у плазмі крові слід вимірювати через 4 години або пізніше після прийому (більш ранні концентрації є недостовірними).
Лікування N-ацетилцистеїном можна проводити протягом 24 годин після прийому парацетамолу, але максимальний захисний ефект отримують при його застосуванні протягом 8 годин після прийому надмірної дози препарату. Ефективність антидоту різко знижується після цього часу.
При необхідності пацієнту внутрішньовенно вводять N-ацетилцистеїн згідно з чинними рекомендаціями. При відсутності блювання можна застосувати метіонін перорально як відповідну альтернативу у віддалених районах поза лікарнею.
Лікування пацієнтів, у яких відзначається тяжке порушення функції печінки протягом 24 годин після прийому парацетамолу, слід проводити відповідно до чинних настанов.
Ібупрофен. Застосування ібупрофену у дозі більше 400 мг/кг у дітей може спричинити симптоми передозування. У дорослих дозозалежний ефект є менш вираженим. Період напіввиведення при передозуванні становить 1,5–5 год.
Симптоми. У більшості пацієнтів, які застосовували клінічно значущу кількість нестероїдних протизапальних засобів, може виникнути лише нудота, блювання, біль в епігастральній ділянці або дуже рідко ― діарея. Може також виникати шум у вухах, головний біль та шлунково-кишкова кровотеча. При більш тяжкому отруєнні можуть виникати токсичні ураження центральної нервової системи у вигляді сонливості, інколи ― нервового збудження та дезорієнтації або коми. Іно у пацієнтів спостерігаються судоми. При тяжкому отруєнні може виникати метаболічний ацидоз; протромбіновий індекс/ міжнародне нормалізоване відношення (МНВ) може бути підвищеним, ймовірно внаслідок впливу на фактори згортання крові. Може виникати гостра ниркова недостатність та ураження печінки при наявності зневоднення. У хворих на бронхіальну астму може спостерігатися загострення перебігу захворювання.
Лікування. Лікування повинно бути симптоматичним та підтримувальним, а також включати забезпечення прохідності дихальних шляхів і спостереження за серцевими симптомами та показниками життєво важливих функцій до нормалізації стану. Рекомендується пероральне застосування активованого вугілля впродовж 1 години після застосування потенційно токсичної кількості препарату. При частих або тривалих судомах слід приймати діазепам або лоразепам внутрішньовенно. Для лікування бронхіальної астми слід застосовувати бронходилататори.
Побічні реакції.
Під час клінічних досліджень лікарського засобу не було виявлено жодних інших побічних реакцій, окрім тих, що спостерігалися при застосуванні ібупрофену або парацетамолу окремо.
Нижче наведені побічні реакції, що спостерігалися у пацієнтів, які застосовували ібупрофен або парацетамол окремо протягом короткочасного та тривалого застосування.
Для оцінки частоти побічних реакцій використано таку класифікацію: дуже часті (≥ 1/10), часті (≥ 1/100 – < 1/10), нечасті (≥ 1/1000 – < 1/100), поодинокі (≥ 1/10000 – < 1/1000), рідкісні (< 1/10000), частота невідома (частоту неможливо оцінити за наявними даними).
З боку системи крові та лімфатичної системи . Рідкісні: розлади системи кровотворення (агранулоцитоз, анемія, апластична анемія, гемолітична анемія, лейкопенія, нейтропенія, панцитопенія та тромбоцитопенія). Першими ознаками є: пропасниця, біль у горлі, виразки у ротовій порожнині, грипоподібні симптоми, тяжка форма виснаження, нез'ясована кровотеча, синці та носова кровотеча.
З боку імунної системи. Нечасті: реакції гіперчутливості, що включають кропив'янку та свербіж; рідкісні: тяжкі реакції гіперчутливості. Симптоми можуть включати набряк обличчя, язика та гортані, задишку, тахікардію та гіпотензію (анафілаксія, ангіоневротичний набряк або тяжкий шок). Реакціями гіперчутливості можуть бути: неспецифічні алергічні реакції та анафілаксія, реактивність дихальних шляхів, включаючи астму, загострення астми, бронхоспазм та задишку, різні форми шкірних реакцій, включаючи свербіж, кропив'янку, пурпуру, ангіоневротичний набряк, і рідше – ексфоліативні та бульозні дерматози, включаючи токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса – Джонсона та мультиформну еритему.
З боку психіки. Рідкісні: сплутаність свідомості, депресія і галюцинації.
З боку нервової системи. Нечасті: головний біль, запаморочення; рідкісні: парестезії, неврит зорового нерва та сонливість, асептичний менінгіт, окремі симптоми якого (ригідність потиличних м'язів, головний біль, нудота, блювання, лихоманка або дезорієнтація) можуть виникати у пацієнтів з аутоімунними захворюваннями, такими як системний червоний вовчак, змішане захворювання сполучної тканини.
З боку органів зору. Рідкісні: порушення зору.
З боку органів слуху та вестибулярного апарату. Рідкісні: шум у вухах і запаморочення.
З боку серцевої системи. Рідкісні: серцева недостатність, набряк.
Дані клінічних досліджень та епідеміологічні дані свідчать, що застосування ібупрофену, особливо у високих дозах (по 2400 мг на добу), та протягом тривалого часу, може бути пов'язане з підвищеною частотою розвитку артеріальних тромботичних ускладнень (наприклад, інфаркту міокарда або інсульту).
З боку судинної системи. Рідкісні: артеріальна гіпертензія.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння . Рідкісні: реактивність дихальних шляхів включає: бронхіальну астму, її загострення, бронхоспазм та диспное. Див. також про побічні реакції з боку імунної системи вище.
З боку шлунково-кишкового тракту. Побічні реакції з боку шлунково-кишкового тракту спостерігалися найчастіше. Часті: біль у животі, блювання, діарея, нудота, диспепсія, дискомфорт у шлунку; нечасті: пептична виразка, шлунково-кишковa перфорація або шлунково-кишковa кровотеча, мелена, криваве блювання (іноді летальне, особливо у пацієнтів літнього віку), виразковий стоматит, загострення коліту і хвороби Крона, гастрит, панкреатит, метеоризм, запор.
З боку печінки та жовчовивідних шляхів . Рідкісні: порушення функції печінки, гепатит, жовтяниця. У разі передозування парацетамол може спричинити гостру печінкову недостатність, печінкову недостатність, некроз печінки та ураження печінки.
З боку шкіри і підшкірної клітковини. Часті: гіпергідроз; нечасті: висипання на шкірі (див. також про побічні реакції з боку імунної системи вище); рідкісні: бульозні реакції, включаючи синдром Стівенса – Джонсона, мультиформну еритему і токсичний епідермальний некроліз (див. також про побічні реакції з боку імунної системи вище), ексфоліативний дерматит, пурпура, фоточутливість; частота невідома: лікарські реакції з еозинофілією та системними симптомам (синдром DRESS), реакції світлочутливості .
З боку нирок та сечовидільної системи. Рідкісні: нефротоксичність у різних формах, включаючи інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром та гостру і хронічну ниркову недостатність, гостре порушення функції нирок, особливо при тривалому застосуванні НПЗЗ, у поєднанні з підвищенням рівня сечовини в сироватці крові та появою набряків. Папілонекроз.
Порушення загального стану. Рідкісні: стомлюваність та нездужання.
Лабораторні дослідження. Часті: підвищення рівня аланінамінотрансферази, підвищення рівня гамма-глутамілтранферази та погіршення функціональних проб печінки, підвищення рівня креатиніну в крові, підвищення рівня сечовини в крові; нечасті: підвищення рівня аспартатамінотрансферази, підвищення рівня лужної фосфатази в крові, підвищення рівня креатинфосфокінази в крові, зниження рівня гемоглобіну та підвищення рівня тромбоцитів.
Термін придатності. 3 роки.
Умови зберігання. Спеціальні умови зберігання не вимагаються. Зберігати в недоступному для дітей місці.
Упаковка. По 8 або по 10 таблеток у блістері; по 2 блістери по 8 таблеток або по 1 чи 2 блістери по 10 таблеток у картонній коробці.
Категорія відпуску. Без рецепта.
Виробник.
1. Лек Фармацевтична компанія д.д.
2. Ронтіс Хеллас Медікал енд Фармасьютікал Продактс С.А.
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
1. Веровшкова 57, Любляна 1526, Словенія.
2. П.О. Бокс 3012 Ларіса Індастріал ареа, Ларіса, 41004, Греція.
ИБУПРОФЕН+ПАРАЦЕТАМОЛ
Искать отдельно: ИБУПРОФЕН, ПАРАЦЕТАМОЛ
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа