ЛЕВОКСИМЕД р-р д/инф.500мг/100мл 100 мл фл. №1

Для медицинского использования лекарственного средства

Левосимированный

( Левосимед )

Место хранения:

Активный ингредиент: левофлоксацин;

100 мл раствора содержит левофлоксацин (в виде левофлоксацина гемигидрата) 500 мг;

Вспомогательные вещества: хлорид натрия, концентрированный соляной кислотой, гидроксид натрия, вода для инъекций.

Лекарственная форма . Инфузионный раствор.

Основные физические и химические свойства : прозрачный раствор зеленоватого желтого цвета.

Фармакотерапевтическая группа.

Антибактериальные агенты группы хинолонов. Фторхинолоны. ATH ATH J01M A12.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика .

Левофлоксацин представляет собой синтетический антибактериальный агент из группы фторхинолонов и представляет собой S-энантиомер рацемической смеси смешивания.

Механизм действия

В качестве антибактериального препарата из группы фторхинолонов левофлоксацин действует на комплексе ДНК-гираз и топоизомеразу IV.

Фармакокинетика / фармакодинамика соотношения

Степень бактериальной активности левофлоксацина зависит от соотношения _{максимальной} концентрации (S MAX) в сыворотке крови (MAX) или области под фармакокинетической кривой (AUC) и минимальной ингибирующей концентрации (MIC (MIC)).

Механизм сопротивления

Основной механизм сопротивления является следствием мутации в Генах Гр. In vitro есть перекрестное сопротивление левофлоксацином и другими фторхинолонами.

Из-за механизма действия нет перекрестных сопротивления между левофлоксацином и другими классами антибактериальных агентов.

Связанное значение

Рекомендуемые Европейским комитетом по тестированию антимикробной чувствительности (евсистки) граничных значений Mike для левофлоксацина, отделяющих чувствительные микроорганизмы из организмов, умеренно чувствительные (умеренно устойчивые) и умеренно чувствительные к устойчивым организмам представлены в следующем текстовом микрофоном (MG / L) Отказ

Клинические связанные значения MIC EUCAST для левофлоксацина (20.06.2006):

Рекомендуемый CLSI (Институт клинико-лабораторных стандартов, более ранние NCCls) граничные значения майка для левофлоксацина, отделены от умеренно чувствительных организмов, и умеренно чувствительные к устойчивым организмам представлены в таблице ниже (мкг / мл) или диско- Диффузный метод (диаметр зоны [мм] с использованием диска с левофлоксацином 5 мкг).

Рекомендуемые граничные значения CLSI MIC и диско-диффузного метода для левофлоксацина (M 100-S17, 2007):

Антибактериальный спектр

Распространенность сопротивления может варьироваться географически и со временем для выбранных видов, и желательно получить местную информацию о сопротивлении, особенно при лечении тяжелых инфекций. При необходимости вы должны обратиться за советом специалиста, когда локальная распространенность сопротивления состоит в том, что полезность препарата, по меньшей мере, в некоторых типах инфекций, сомнительна.

* Эффективность была продемонстрирована для чувствительных изолятов.

** Естественная промежуточная чувствительность.

Другие данные

Больничные инфекции, вызванные P. Aeruginosa , могут потребовать комбинированной терапии.

Фармакокинетика .

Поглощение

Не существует существенного различия в фармакокинетике левофлоксацина после внутривенного и перорального введения.

После внутривенного введения препарат накапливается в слизистой оболочке бронхиальной и бронхиальной секреции ткани легких (концентрация в легких превышает такие в плазме крови), мочу. В спинномозговой жидкости левофлоксацин плохо проникает.

Распределение

Приблизительно 30-40% левофлоксацина связывается с белком в сыворотке крови. Совокупное влияние левофлоксацина при нанесении 500 мг 1 раз в день многократного применения практически отсутствует. После использования доз от 500 мг два раза в день наблюдается небольшое, но предсказуемое сопровождающее действие. Устойчивое состояние достигается в течение 3 дней.

Проникновение в ткани и жидкость организма

Проникновение в слизистую оболочку бронховых, бронхиальный секрет тканей легких (BTL)

Максимальная концентрация левофлоксацина в слизистой оболочке бронхов и выделение бронхов легких после нанесения 500 мг перорально составила 8,3 мкг / г и 10,8 мкг / мл соответственно. Эти показатели были достигнуты в течение 1 часа после получения препарата.

Проникновение в ткань легких

Максимальные концентрации левофлоксацина в тканях легких после использования 500 мг перорально, приблизительно 11,3 мкг / г и были достигнуты через 4-6 часов после применения препарата. Концентрация в легких превышает такие в плазме крови.

Проникновение в блистерное содержание

Максимальные концентрации левофлоксацина 4,0-6,7 мкг / мл в блистерном содержании были достигнуты через 2-4 часа после использования препарата после 3 дней применения препарата при дозах 500 мг 1 или два раза в день соответственно.

Проникновение в мосбросскуносный (спинальный) жидкость

Левофлоксацин плохо проникает в спинномозговую жидкость.

Проникновение в ткань простаты

После использования 500 мг левофлоксацина 1 раз в день в течение 3 дней средние концентрации в ткани простаты достигнуты 8,7 мкг / г, 8,2 мкг / г и 2,0 мкг / г соответственно, 2 часа, 6 часов и 24 часа; Средняя простатная / плазменная коэффициент концентрации составлял 1,84.

Концентрация в моче

Средняя концентрация в моче через 8-12 часов после одной дозы 150 мг, 300 мг или 500 мг левофлоксацина составила 44 мг / л, 91 мг / л и 200 мг / л соответственно.

Биотрансформация

Левофлоксацин метаболизируется до очень незначительной степени, метаболиты - дисметилнофлоксацин и левофлоксацин N-оксид. Эти метаболиты составляют менее 5% от количества препарата, выделенного мочой. Левофлоксацин стереохимически стабилен и не подвержен инверсии хорейской структуры.

Разведение

После орального и внутривенного введения левофлоксацин происходит из плазмы крови относительно медленно (период полураспада составляет 6-8 часов). Выход обычно через почки (более 85% введенных дозы).

Не существует существенного различия в фармакокинетике левофлоксацина после внутривенного и перорального введения, указывающее на то, что эти пути (оральное и внутривенное введение) взаимозаменяемы.

Линейность

Левофлоксацин следует линейным фармакокинетике в диапазоне 50-600 мг.

Пациенты с почечной недостаточностью

Фармакокинетика левофлоксацина влияет на почечную недостаточность. При одновременном уменьшении функции почек, почечная вывод и зазор уменьшаются, а полурасхождение увеличивается, как видно из таблицы ниже:

Пациенты летнего возраста

Не существует существенных различий в фармакокинетике левофлоксацина у молодых пациентов и пожилых пациентов, за исключением различий, связанных с зазором креатинина.

Гендерные различия

Отдельный анализ пациентов с женщинами и мужчинами продемонстрировал незначительные различия в фармакокинетике левофлоксацина в зависимости от пола. Нет доказательств того, что эти гендерные различия являются клинически значимыми.

Клинические характеристики.

Индикация.

Левоксимированные для / в администрации предписаны в лечении бактериальных воспалительных процессов у взрослых, вызванных бактериями, чувствительными к левофлоксацину: не пространственную пневмонию; Сложные инфекции мочевыводящих путей (включая пиелонефрит); кожные инфекции и мягкие ткани; Хронический бактериальный простатит.

Противопоказание.

Повышенная чувствительность к левофлоксацину или к другим хинолонам, эпилепсии, побочные эффекты сухожилий после предварительного использования хинолонов.

Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.

Влияние других лекарств для препарата левосим

Теофиллин, Фенбуффен или аналогичные нестероидные противовоспалительные препараты

Не было обнаружено никакого фармакокинетического взаимодействия левофлоксацина с теофиллом. Однако значительное снижение судорожного порога возможно при одновременном использовании хинолонов с теофиллин, нестероидными противовоспалительными препаратами и другими агентами, которые уменьшают судорожный порог.

Пробенецид и циминидин

Пробенецид и циминидац статистически значительно влияют удаление левофлоксацина. Почечная очистка левофлоксацина уменьшается при наличии источника на 24% и прогэнициду на 34%. Это потому, что обе наркотики способны блокировать трубчатую секрецию левофлоксацина. Однако в дозах, протестированных в исследовании, не вероятно, что статистически значимые кинетические различия имели клиническое значение. Необходимо обрабатывать одновременное использование левофлоксацина с лекарственными средствами, которые влияют на трубчатую секрецию, такие как пробенецид и Cimethyline, особенно у пациентов с почечной недостаточностью.

Другая информация

Фармакокинетика левофлоксацина не была вызвана каким-либо клинически значимым эффектом при приеме левофлоксацина вместе со следующими лекарствами: карбонат кальция, дигоксин, глибенкамид, ранитидин.

Влияние препарата левоксименного на других лекарствах

Циклоспорин

Срок годности циклоспорина увеличивается на 33% при одновременном использовании с левофлоксацином.

Витамин К. Антагонисты

При одновременном использовании с антагонистами витамина К (например, Warfarin), сообщалось, что увеличение испытаний коагуляции (коэффициент нормализации PF / международное) и / или кровотечение, которое можно выразить. Ввиду этого пациенты получают витамин K параллельно для мониторинга индикаторов коагуляции (см. Раздел «Особенности применения»).

Лекарственные средства продлевают интервал QT

Левофлоксацин, как и другие фторохинолоны, следует использовать с осторожностью пациентам, получающим лекарства, известные своей способностью расширять интервал QT (например, антиаритмические препараты IAA и III, трициклические антидепрессанты и макролиды IAA и III) (см. Раздел «Особенности применения» (расширение интервала Qt) .

Особенности приложения.

С очень тяжелым ходом воспаления легких, вызванных пневмококком, левосимрованный препарат не может дать оптимальный терапевтический эффект.

Больничные инфекции, вызванные P. Aeruginosa , могут потребовать комбинированной терапии.

Продолжительность ввода

Рекомендуемая продолжительность введения составляет не менее 60 минут на 500 мг раствора для инфузии препарата левоксименного. Офлоксацин, как известно, во время инфузии можно отметить тахикардию и временное увеличение артериального давления. В редких случаях его можно наблюдать в результате резкого снижения артериального давления, распада кровообращения. Если во время введения левофлоксацина ( L -isomer отверстия) происходит выраженное снижение артериального давления, вход следует немедленно остановить.

Довольство и разрывы сухожилий

Редко может возникнуть случаи пенсинита. Чаще всего это касается ахиллесов сухожилий и могут привести к разбитому сухожимую. Риск тенденции и разрыва сухожилия увеличивается у пожилых пациентов и пациентов, которые принимают кортикостероиды. Поэтому для таких пациентов необходимо тщательное наблюдение, если они предписаны препаратом левоксимированным. Пациенты должны проконсультироваться с врачом, если они наблюдают за симптомами появления пенсинита. В случае подозрения в лечении потенциала препарата левоксименное препарат следует немедленно остановиться и начать надлежащее лечение (например, обеспечение иммобилизации сухожилия).

Заболевания, вызванные диффузной

Диарея, особенно в тяжелых случаях, настойчивом и / или геморрагическом, в течение или после лечения левоксимированными, может быть симптомы заболевания, вызванные диффузной , наиболее важной формой которого является псевдомембранозным колитом. Если есть подозрения на псевдомембранозном колите, необходимо немедленно прекратить инфузию левоксименного препарата, и пациенты следует обращаться с техническим обслуживанием, означает ± специфическую терапию (например, пероральное введение ванкомицина). Средства, которые подавляют кишечную моторику противопоказаны в этой клинической ситуации.

Пациенты склонны к суду

Раствор для инфузии левоксименного противопоказан пациентам с эпилепсией в анамнезе, и, который в случае других хинолонов его следует использовать с особой осторожностью пациентам у пациентов, таких как пациенты с предварительными поражениями центральной нервной системы, с одновременной терапией с феном и похожим на него. Нестероидальные противовоспалительные препараты или лекарства, которые увеличивают судорожный готовность (уменьшить судорожный порог), такие как теофиллин (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия»). В случае судороги левофлоксацин лечение должно быть прекращено.

Пациенты с отсутствием дегидрогеназы глюкозы-6-фосфата

Пациенты с скрытыми или существующими дефектами активности глюкозы-6-фосфатной дегидрогеназы могут быть склонны к гемолитическим реакциям при лечении антибактериальных агентов шинолиновой группы, и, таким образом, левофлоксацин их следует использовать с осторожностью.

Пациенты с почечной недостаточностью

Поскольку левофлоксацин получен главным образом через почки, требуется коррекция дозы для пациентов с ослабленной функцией почек (почечная недостаточность) (см. Раздел «Способ применения и доза»).

Реакция повышенной чувствительности (гиперчувствительность)

Левофлоксацин может иногда вызывать серьезные потенциально смертельные реакции повышенной чувствительности (например, ангионевротического отека до анафилактического шока) после использования начальной дозы (см. Раздел «Побочные реакции»). В этом случае пациенты должны немедленно прекратить лечение и обратиться к врачу.

Гипогликемия

Как и в случае всех хинолонов, были зарегистрированы случаи гипогликемии, особенно у пациентов с сахарным диабетом, который получил сопутствующую терапию гипогликемическими агентами перорально (например, глибенкамида) или инсулином. Рекомендуется тщательный контроль уровней глюкозы у пациентов с пациентами с диабетом (см. Раздел «Побочные реакции»).

Профилактика фотосенсибилизации

Хотя фотосенсибилизация происходит очень редко при получении левофлоксацина, чтобы избежать пациентов, не рекомендуется пациентам без особой необходимости проходить сильный солнечный свет или искусственное ультрафиолетовое излучение (например, лампу из искусственного ультрафиолетового излучения, солярия).

Пациенты, получающие антагонисты витамина К

Унаслідок можливого збільшення показників коагуляційних тестів (ПЧ/міжнародне нормалізаційне співвідношення) і/або кровотечі у пацієнтів, які приймали Левоксимед у поєднанні з антагоністом вітаміну К (наприклад, варфарином), за коагуляційними тестами слід спостерігати, якщо ці лікарські засоби застосовують одночасно (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Психотичні реакції

Повідомлялося про психотичні реакції у пацієнтів, які приймають хінолони, включаючи левофлоксацин. У дуже рідкісних випадках вони прогресували до суїцидальних думок та самодеструктивної поведінки, іноді лише після прийому єдиної дози левофлоксацину (див. розділ «Побічні реакції»). У випадку, якщо у пацієнта виникають ці реакції, прийом левофлоксацину слід припинити та вдатися до відповідних заходів. Рекомендується з обережністю застосовувати левофлоксацин пацієнтам із психотичними розладами або пацієнтам із психічними захворюваннями в анамнезі.

Подовження інтервалу QT

Слід з обережністю ставитися до застосування фторхінолонів, включаючи левофлоксацин, пацієнтам з відомими факторами ризику для подовження інтервалу QT, такими як:

– вроджений синдром подовження інтервалу QT;

– супутнє застосування лікарських засобів, відомих своєю здатністю подовжувати інтервал QT (наприклад, протиаритмічні засоби класу ІА та ІІІ, трициклічні антидепресанти, макроліди);

– нескоригований електролітний дисбаланс (наприклад, гіпокаліємія, гіпомагніємія);

– пацієнти літнього віку;

– хвороба серця (наприклад, серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія) (див. розділи «Спосіб застосування та дози» (Пацієнти літнього віку), «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Побічні реакції», «Передозування»).

Периферична нейропатія

Повідомлялося про сенсорну або сенсомоторну периферичну нейропатію у пацієнтів, які приймали фторхінолони, включаючи левофлоксацин, яка може швидко наставати. Прийом левофлоксацину слід припинити, якщо у пацієнта спостерігаються симптоми нейропатії, щоб попередити виникнення незворотного стану.

Опіати

У пацієнтів, які отримували левофлоксацин, визначення опіатів у сечі може дати хибно-позитивний результат. Може виникнути необхідність підтвердити позитивні результати на опіати за допомогою більш специфічних методів.

Гепатобіліарні порушення

Повідомлялося про випадки некротичного гепатиту, аж до печінкової недостатності, що загрожує життю, при прийомі левофлоксацину, переважно у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями, наприклад, сепсисом (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнтам слід порекомендувати припинити лікування та звернутися до лікаря, якщо виникають такі прояви та симптоми хвороби печінки як анорексія, жовтяниця, чорна сеча, свербіж чи болі у ділянці живота.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Через відсутність досліджень і можливе ушкодження хінолонами суглобового хряща в організмі, який росте, Левоксимед протипоказано призначати вагітним та жінкам, які годують груддю. Якщо під час лікування препаратом Левоксимед діагностується вагітність, про це слід повідомити лікаря.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами .

Пацієнтам, які керують транспортними засобами і працюють з машинами та механізмами, слід враховувати можливі небажані дії щодо нервової системи (запаморочення, закляклість, сонливість, сплутаність свідомості, розлади зору та слуху, розлади процесів руху також під час ходьби).

Спосіб застосування та дози.

Левоксимед для внутрішньовенного введення слід застосовувати негайно (протягом 3 годин) після перфорації гумової пробки. Захист від світла при інфузії не потрібний.

З урахуванням біологічної еквівалентності пероральної та парентеральної форм можливе однакове дозування.

Дозування залежить від виду і тяжкості інфекції.

Для лікування дорослих з нормальною функцією нирок, у яких кліренс креатиніну становить понад 50 мл/хв, зазвичай рекомендують наступні дози препарату:

* Відповідно до клінічного стану пацієнта через кілька днів (як правило від 2 до 4 днів) можливим є перехід від початкового внутрішньовенного введення до перорального прийому з тим самим дозуванням.

Оскільки левофлоксацин виводиться переважно через нирки, для хворих із послабленою функцією нирок дозу слід зменшити.

Дозування для дорослих пацієнтів з порушеною функцією нирок, у яких кліренс креатиніну становить менше 50 мл/хв:

¹ – Після гемодіалізу або хронічного амбулаторного перитонеального діалізу (ХАПД) додаткові дози не потрібні.

Дозування для пацієнтів з порушеною функцією печінки. Корекція дози не потрібна, оскільки левофлоксацин незначною мірою метаболізується у печінці.

Дозування для пацієнтів літнього віку . Якщо ниркова функція не порушена, немає потреби у корекції дози.

Розчин для в/в введення Левоксимед вводиться повільно, внутрішньовенно, шляхом крапельної інфузії. Тривалість введення одного флакона Левоксимед (100 мл розчину для в/в введення з 500 мг левофлоксацину) має становити не менше 60 хвилин.

Відповідно до стану пацієнта через кілька днів можливим є перехід від внутрішньовенного введення до перорального прийому з тим же дозуванням.

Тривалість лікування залежить від перебігу хвороби. Як і при застосуванні інших антибактеріальних засобів, рекомендується продовжувати лікування препаратом Левоксимед принаймні протягом 48-72 годин після нормалізації температури тіла або підтвердженого мікробіологічними тестами знищення збудників.

Діти.

Застосування препарату Левоксимед протипоказано дітям віком до 18 років, оскільки не виключене ушкодження суглобового хряща.

Передозування.

Найважливіші передбачувані симптоми передозування препарату Левоксимед стосуються центральної нервової системи (запаморочення, порушення свідомості та судомні напади). При застосуванні доз вищих за терапевтичні спостерігається подовження QT-інтервалу. У випадках передозування необхідно проводити ретельне спостереження за пацієнтом, включаючи ЕКГ.

Лікування симптоматичне.

Гемодіаліз, у тому числі перитонеальний діаліз або ХАПД, не є ефективним для виведення левофлоксацину з організму. Не існує жодних специфічних антидотів.

Побічні реакції.  

Інфекції та інвазії: мікози (та проліферація інших резистентних мікроорганізмів).

З боку системи крові та лімфатичної системи: лейкопенія, еозинофілія, тромбоцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, панцитопенія, гемолітична анемія.

З боку імунної системи: анафілактичний шок (див. розділ «Особливості застосування»), анафілактичні та анафілактоїдні реакції можуть іноді виникати навіть після прийому першої дози, підвищена чутливість (гіперчутливість) (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку метаболізму та харчування: анорексія, гіпоглікемія, особливо у пацієнтів, хворих на діабет (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку психіки: безсоння, рідко – нервози, психотичні розлади, депресія, сплутаність свідомості, тривожність, ажитація, занепокоєність, дуже рідко – психотичні реакції з самодеструктивною поведінкою, включаючи суїцидальну спрямованість мислення чи дій (див. розділ «Особливості застосування»), галюцинації.

З боку нервової системи: запаморочення, головний біль, сонливість, конвульсії, тремор, парестезія, сенсорна або сенсомоторна периферична нейропатія, дисгевзія (суб'єктивний розлад смаку), включаючи агевзію (втрата смаку), паросмія (порушення нюху), включаючи аносмію (відсутність нюху).

З боку органів зору: зорові порушення.

З боку органів слуху та вушного лабіринту: вертиго, порушення слуху, дзвін у вухах.

З боку серцево-судинної системи: тахікардія, артеріальна гіпотензія, подовження інтервалу QT на електрокардіограмі (див. розділ «Особливості застосування» (Подовження інтервалу QT) та розділ «Передозування»).

З боку дихальної системи: бронхоспазми, диспное, алергічний пневмоніт.

З боку травного тракту: діарея, нудота, блювання, болі в животі, диспепсія, здуття живота, запори, діарея геморагічна, що у дуже рідкісних випадках може свідчити про ентероколіт, включаючи псевдомембранозний коліт.

З боку гепатобіліарної системи: підвищення показників печінкових ензимів (АЛТ/АСТ, лужна фосфатаза, ГГТП), підвищення білірубіну крові, гепатит, повідомлялося про випадки жовтяниці та тяжке ураження печінки, включаючи випадки гострої печінкової недостатності, при прийомі левофлоксацину, переважно у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку шкіри та підшкірних тканин: висипання, свербіж, уртикарія, ангіоневротичний набряк, підвищена чутливість до сонячного та ультрафіолетового випромінювання, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), синдром Стівенса-Джонсона, ексудативна мультиформна еритема, гіпергідроз, можуть виникати шкірно-слизові реакції навіть після прийому першої дози.

З боку кістково-м'язової системи: ураження сухожиль (див. розділ «Особливості застосування), у тому числі їх запалення (тендиніт) (наприклад, ахіллового сухожилля), артралгія, міальгія, розрив сухожилля (див. розділ «Особливості застосування). Ця небажана побічна дія може виявитися протягом 48 годин від початку лікування та уразити ахіллове сухожилля обох ніг. Можлива м'язова слабкість, яка може мати особливе значення для хворих на тяжку міастенію gravis, ураження мускулатури (рабдоміоліз).

З боку сечовидільної системи: підвищені показники креатиніну в сироватці крові, дуже рідко – гостра ниркова недостатність (наприклад, внаслідок інтерстиціального нефриту).

Загальні розлади та стани у місці введення засобу: астенія, пірексія, біль (включаючи біль у спині, грудях та кінцівках).

Серед інших небажаних побічних ефектів, що асоціюються з прийомом фторхінолону, наступні:

Термін придатності . 3 роки.

Умови зберігання .

Зберігати при температурі не вище 25 ºС в оригінальній упаковці та недоступному для дітей місці.

Несумісність.

Розчин для інфузій Левоксимед 5мг/мл не слід змішувати з гепарином або лужними розчинами (наприклад, гідрокарбонатом натрію), з іншими лікарськими засобами, крім лікарських засобів, вказаних у розділі «Спосіб застосування та дози».

Змішування з іншими розчинами для інфузій

Розчин для інфузій Левоксимед 5мг/мл сумісний з наступними розчинами для інфузій:

0,9 % розчин хлориду натрію, 5 % розчин моногідрату глюкози, 2,5 % декстроза у розчині Рінгера, багатокомпонентні розчини для парентерального харчування (амінокислоти, вуглеводи, електроліти).

Упаковка .

По 100 мл у флаконах, по 1 флакону у картонній коробці.

Категорія відпуску . За рецептом.

Виробник.

Мефар Ілач Сан. А.Ш., Туреччина/ Mefar Ilac San. AS, Turkey.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Рамазаноглу Мах. Енсар Джад. №20, 34906 Курткой – Пендик/Стамбул, Туреччина/

Ramazanoglu Mah. Ensar Cad. No. 20, 34906 Kurtkoy – Pendik/Istanbul, Turkey.

Заявник .

УОРЛД МЕДИЦИН ІЛАЧ САН. ВЕ ТІДЖ. А.Ш., Туреччина/WORLD MEDICINE ILAC SAN. VE TIC. AS, Тurkey.