ЛИПРАЗИД 10 табл. блистер №30

Место хранения:
Активные вещества: лизиноприл и гидрохлоротиазид;
1 таблетка лиризации 10 содержит лизиноприл (в переносе 100% безводного лизиноприла) - 10 мг, что соответствует дигидрату лизиноприла - 10,89 мг и гидрохлоротиазида (при передаче 100% сухого вещества) - 12,5 мг;
1 таблетка лиризации 20 содержит лизиноприл (в переносе 100% безводного лизиноприла) - 20 мг, что соответствует дигидрату лизиноприла - 21,78 мг и гидрохлоротиазид (при переносе 100% сухого вещества) - 12,5 мг;
Вспомогательные вещества: Liprazide 10 - Mannit (E 421), крахмал мозоль, стеарат магния, желтый оксид железа (E 172), гидрофосфатный дигидрата кальция. Лиграцид 20 - маннит (E 421), кукурузный крахмал, стеарат магния, красный оксид железа (E 172), гидрофосфатный дигидрат кальция.

Лекарственная форма. Таблетки

Фармакотерапевтическая группа. Означает, что влияет на систему Renin Angiotensin. Комбинированные препараты ингибиторов ACE. Лисиноприл и диуретики. Код УАТС C09V A03.

Клинические характеристики.
Индикация.
Артериальная гипертензия, если монотерапия гидрохлоротиазидом или лизиноприлом, желаемое уменьшение артериального давления не достигается.

Противопоказание.

Гиперчувствительность к лизиноприлсу, гидрохлоротиазиду, к другим компонентам препарата или других ингибиторов ACE;
Гиперчувствительность к производным сульфонамидов;
наследственное илидиопатическое ангионевротическое отек (отек айвы) в анамнезе;
ангионевротический отек в анамнезе, вызванный использованием ингибиторов ACE;
Двусторонний стеноз почечных артерий или стеноз почечной артерии одной почки;
Митральный или аортальный стеноз, гипертрофическая кардиопатия с выраженными гемодинамическими расстройствами;
Острый инфаркт миокарда с нестабильной гемодинамикой;
кардиогенный шок;
тяжелая почка (клиренс креатинина <30 мл / мин) и печеночная недостаточность;
состояние после трансплантации почек;
Механическая обструкция мочевыводящих путей;
гемодиализис с использованием высокопрочных мембран;
Нарушение водного солевого метаболизма (гиперкалиемия / гипокалиемия, гипонатриемия, гиповолемия);
тяжелые формы сахарного диабета;
тяжелая недостаточность печени, печеночная энцефалопатия;
первичный гиперльдостеронизм;
обострение подагра;
Порфиры;
анурий;
Применение с лекарственными средствами, содержащими алискирена, пациенты с диабетом или нарушением функции почек (GKF <60 мл / мин / 1,73 м2);
Беременные или женщины, которые планируют забеременеть (см. «Приложение во время беременности или грудного вскармливания»).

Способ применения и доза.
Препарат предписано с учетом доз лизиноприла или гидрохлоротиазида, которые использовались в монотерапии. Доза выбрана индивидуально в зависимости от терапевтического эффекта.
Начальная доза рекомендуется (в передаче в лисиноприл) составляет 5-10 мг / день, то доза регулируется с учетом достигаемых клинических эффектов. Стабильный терапевтический эффект обычно развивается через 2-4 недели применения препарата. Рекомендуемая поддержка дозы - 20 мг 1 раз в день. Максимальная суточная доза (в передаче в лизиноприл) составляет 40 мг.
У пациентов с оформлением креатинина> 30 и <80 мл / мин, только липразид 10 могут быть использованы.
В случае необходимости дозы 2,5 мг и 5 мг дозированные формы с возможностью такой дозы должны быть использованы.

Неблагоприятные реакции.
Из сердечно-сосудистой системы: артериальная гипотензия (в том числе ортостатическая гипотензия), инфаркт миокарда или вторичные цереброваскулярные расстройства (инсульт) как следствие значительного снижения давления, синкопе, пальпации, тахикардии, брадикардии, стенокардии, аритмии, нарушение атриовентрикулярной проводимости, чувства Сжатие и боль в груди, синдром Рейно, некротический васкулит.
Из центральной и периферической нервной системы: головная боль, головокружение, нарушение равновесия, дезориентация в пространстве, потерю сознания, лабильность настроения, симптомы депрессии, изменение вкуса и нарушений вкуса, снижения или потери аппетита, расстройства запаха, анорексия, Нарушения концентрации, замедление процесса мышления, апатия, повышенного утилизации, парестезии, головокружения, сонливости, общей слабости, судороги и судорожные подергивание губ, редко - астенический синдром, путаница, возбужденное состояние, неприятности, раздражительность, депрессия, нарушение сна, вкл. бессонница, галлюцинации, другие изменения в психике.
Из пищеварительного тракта: снижение аппетита, сухость во рту, усилении, изжоги, тошноту, рвота, сиалоре, диспепсия, боли / брюшное, запор, диарея, стоматит / аффинности язвы, глоссит, сиаладит, кишечник ангиодемы, холецистит, панкреатит, Гепатит, вкл. гепатоцеллюлярный или холестатический; желтуха, печеночная недостаточность, развитие энцефалопатия печени или печеночная кома.
Из дыхательной системы: сухой кашель, дыхательный ритм, дисплей, бронхоспазм, бронхит, ринит, синусит, аллергический альвеолярный / эозинофильный пневмония, синдром дыхания, включая пневмонию и отек легких. Инфекции верхних дыхательных путей были зарегистрированы.
С боковой части крышки кожи и подкожных тканей: повышенная потливость, выпадение волос, дерматологические проявления вкл. Гиперемии кожи, псориаз, PUMICIOD реакций, токсический эпидермальный некролиз, синдром Стивенс-Джонсона, многоформная эритема, реакции фотосенсибилизации, экзема, сложные кожные реакции (могут сопровождаться зудом, лихорадкой, миалгией, артралгией, васкультом, положительным тестом антиядерных антител. , Увеличение ESR, эозинофилии, лейкоцитоза, высыпания), фиолетового, отшелушивающего дерматита, обострение системы красной волчанки, псевдолимфому кожи.
Из системы крови и лимфатической системы: анемия, вкл. Гемолитические, апластические, уменьшение уровня гемоглобина и гематокрита, эритроцитопения, лейкопения / лейкоцитоз, эозинофилия, тромбоцитопения, нейтропения, агранулоцитоз, лимфаденопатия, фиолетовый, миелосупрессия.
Из мочевой системы: нарушение функции почек, в некоторых случаях - острая почечная недостаточность, уремия, полиурия, олигурия / анурия; Глюкозурия, интерстициальный нефрит.
Из репродуктивной системы и грудных желез: снижение потенции / импотенции, гинекомастии.
Из иммунной системы: реакция гиперчувствительности, в том числе Анафилактические реакции, анафилактический шок, аутоиммунные заболевания.
Аллергические реакции: трудности в глотании и дыхании, ангионевротическом отечном отеле (губы, лицо, глаза, рот, язык, пастор и / или гортани, конечности), зуд, ртария.
Изменения в лабораторных параметрах. Сокращение толерантности к глюкозу, положительному тесту антиядерного антитела, увеличение ESR.
Другие: Увеличение температуры тела, артрита, подагры, мышечный спазм или мышечная боль, краткосрочный винтаж / острота зрения, ксантопсия, конъюнктивит, неадекватная секреция антидиуретического гормона, гипохлормический алкалоз, сахарный диабет, уши в ушах, боли уха.

Передозировка.
Симптомы: острая артериальная гипотензия, головная боль, сонливость, головокружение, проблемы с усталостью, слабость, нарушение сознания, сухость в полости рта, кашель, жажда, тошнота, рвота, гипервентиляция, тахикардия, брадикардия, нарушения сердечного ритма, сердечно-сосудистые шкуры, судороги / судороги теленка мышц, парестезии, водно-электролитического баланса и кислотно-щелочного баланса (дегидратация, гипокалиемия, гипонатриемия, гипохлормия, алкалоз), увеличение уровня азота мочевины в крови (особенно у пациентов с почечной недостаточностью), полиурию, Олигурия, анурия, острая почечная недостаточность.
Лечение: симптоматическая и поддерживающая терапия, специфический антидот. Промывка желудка целесообразно, если после нанесения не более 4 часов. При необходимости, чтобы обеспечить доступ к кислороду или сделать искусственное дыхание. Коррекция баланса водного электролита отображается с контролем лабораторных параметров функций почек к их нормализации. При гипотензии пациент переносится в положение лежачих с помощью нижних конечностей, поднятых, внутривенная инфузия изотонического раствора хлорида натрия осуществляется.
Лизиноприл выводится во время гемодиализа, но необходимо избегать использования высокооспариваемых полиакрилонитрильных мембран для диализа и гемафильтрации из-за риска развития анафилактоидовных реакций. Для лечения стабильной брадикардии проявляется использование кардиостимулятора.
В случае развития ангионевротического отека он должен быть подкожно вводил 0,3-0,5 мл раствора адренафрина, назначать десенсибилизирующие агенты. Тяжелые случаи ангионеротического отека языка, голосовой зазор и глотки могут потребовать поддержания верхних дыхательных путей (интубацию, трахеотомия).

Применение во время беременности или грудного вскармливания.
Препараты ингибиторов ACE противопоказаны использовать беременных или женщин, которые планируют забеременеть. При установлении беременности, во время лечения таких препаратов необходимо немедленно останавливаться и при необходимости, быть заменены другими препаратами, разрешенными для использования у беременных женщин.
По словам новорожденных, чьи матери использовали ингибиторы ACE, необходимо тщательно наблюдать в связи с возможностью развития артериальной гипотензии, олигурии и гиперкалиемии.
Гидрохлоротиазид нельзя использовать для лечения отека, артериальной гипертонии или преэклампсии беременных женщин, поскольку она снижает объем плазмы крови у матери, матки-платентной кровоснабжения и проникает в плацентурный барьер. Существует риск развития в плод эмбриональной или неонатальной желтухи, тромбоцитопении и других катастрофических эффектов.
При необходимости использование грудного вскармливания рекомендуется быть прекращенным.

Дети.
Противопоказан детям.

Особенности приложения.
Артериальная гипотензия и водно-электролит дисбаланс.
У пациентов с обезвоживанием и балансом электролита благодаря лечению диуретики, проведенных ранее, или при обезвожении другого генеза (повышенного колебания, длительная рвота, обильная диарея) после приема липуразида может возникать симптоматическую артериальную гипотензию. Для его профилактики использования диуретиков необходимо остановить за 2-3 дня до лечения липзида.
У пациентов с повышенным риском симптоматической гипотензии лечения с препаратом следует начинать под наблюдением врача и с периодическим контролем электролитов в сыворотке.
В артериальной гипотензии пациент должен быть в положении лежа; В случае необходимости необходимо ввести внутривенное физиологическое решение. Временная гипотензивная реакция не является противопоказанием для дальнейшего лечения. Для дальнейшего восстановления эффективного объема кровного и артериального давления (AT) доза или переход к монотерапии требуется одним из активных веществ препарата. При изменении дозы препарата надзор должен быть особенно тщательным.
Аортатический стеноз / гипертрофическая кардиомиопатия. Ингибиторы ACE должны быть предписаны с осторожностью пациентам с обструкцией левого желудочкового тракта.
С осторожностью предписано пациентам с ишемической болезнью сердца или с цереброваскулярными заболеваниями, поскольку выраженное снижение артериального давления может привести к инфаркту миокарда или цереброваскулярного инсульта.
Хирургическое вмешательство / общая анестезия. Осторожно следует наблюдать при использовании пациентов с Липразидом, которые планируются для ведения хирургического вмешательства в рамках анестезии, поскольку при больших хирургических вмешательствах и использование других препаратов, вызывающих снижение артериального давления, лизиноприла, блокируя образование ангиотензина II, может вызвать Ярко выраженное, непредсказуемое снижение артериального давления. Гипотензия такого генеза может быть устранена компенсацией внутрисосудистой жидкости.
Метаболические и эндокринные эффекты. Терапия тиазидов может снизить толерантность к глюкозы. Может потребоваться регулирование доз антидиабетических препаратов, включая инсулин. Тиазиды могут уменьшить распределение кальция и мочевую мочу и вызывать нестабильное и незначительное увеличение сывороточного кальция. Гиперкальциемия может свидетельствовать с скрытым гиперпаратидозом. Тиазиды должны быть отменены перед выполнением функциональных испытаний паращитовидной железы.
Увеличение холестерина и триглицеридов может быть связано с тиазидной моторетической терапией. Терапия тиазидной диуретики может ускорить гиперирицемию и / или подарить у некоторых пациентов. Однако лисиноприл может увеличить выход мочевой кислоты и, таким образом, может уменьшить эффект гиперауриновой кислоты гидрохлоротиазида.
Пациенты с сахарным диабетом. Пациенты у пациентов с диабетом, которые принимали устные антидиабетические препараты или инсулины, тщательный гликемический контроль, особенно в течение первого месяца терапии ингибиторами ACE. Возможное проявление скрытого диабета.
Гиперчувствительность / ангионевротический отек. Ангионеротические отеки лица, верхних и нижних конечностей, губ, языка, клей и / или гортань, были редко встречаются у пациентов, которые взяли ингибиторы ACE, включая лизиноприл. Это может произойти в любое время, в таких случаях использование липазида должно быть срочно расторгнуть и предписаться подходящим контролем на полное исчезновение симптомов.
Очень редко зарегистрированные летальные случаи в результате ангионеротического отека ларинк или языка. Если отек распространяется на язык, голосовые галстуки или гортани, то может быть препятствие дыхательных путей, особенно у пациентов, которые ранее подвергались хирургическому вмешательству в органах дыхания. В таких случаях необходимо принять меры срочной терапии (введение адренорина (адреналина) и / или поддержка дыхательных путей). Пациент должен находиться под внимательным медицинским надзором к полному и устойчивому исчезновению симптомов.
Пациенты с ангионеротическим отеком в анамнезе, не связанные с терапией ингибитора ACE, могут добраться до группы риска ангионевротического отека, принимая ингибитор ACE.
У пациентов, которые являются терапией тиазидами, может быть повышенная реакция чувствительности (с присутствием или без него в анамнезе аллергии или бронхиальной астмы). На фоне применения возможна обострение хода заболеваний соединительной ткани, включая системную красную лапу.
Анафилактоидные реакции с афферезом липопротеинов низкой плотности (LDL). У пациентов, которые обрабатывают ингибиторами ACE во время спецификации липопротеинов низкой плотности с использованием поглощения декстран-сульфата, редко проявляют анафилактоидные реакции. Чтобы избежать этих реакций, до каждой процедуры афереза, ингибиторы ACE должны быть временно прекращены.
Анафилактоидные реакции в десенсибилизирующей терапии.
У пациентов, получающих ингибиторы ACE во время десенсибилизации аллергена ядов общения (например, ядовитого пчели), анафилактоидных реакций. Если бы такие пациенты были задержаны от приема ингибиторов ACE во время десенсибилизации, реакции не наблюдались, но случайное введение ингибиторов ACE спровоцировала анафилактоидную реакцию.
Кашель.
Характерный непроизводительный / постоянный кашель наблюдается при получении ингибиторов ACE и исчезает после прекращения терапии. Кашель, вызванный ингибитором ACE, должен быть дифференцирован от кашеля в других заболеваниях.
Диета сопла. Необходимо предписывать с осторожностью препаратом пациентам, которые находятся на сухой диете.
Нарушение функции почек. Тиазиды могут быть неадекватные диуретики для использования пациентов с почечными расстройствами, они также неэффективны при оформлении креатинина 30 мл / мин или ниже (умеренной или тяжелой почечной недостаточности).
Лирразид не следует назначать пациентам с почечной недостаточностью (оформление креатинина менее 80 мл / мин), за исключением случаев, когда выступая на дозы титрования отдельных активных веществ препарата, достигают приемлемой дозы, присутствующей в комбинации.
У некоторых пациентов с артериальной гипертонией без очевидных признаков повреждения кровеносных сосудов почек, небольшое временное увеличение уровня мочевины в крови и креатинине в сыворотке, особенно когда лизиноприл использовали одновременно с диуретиками. Это, скорее всего, произойдет у пациентов с существующим нарушением почечной функции. Это состояние требует снижения дозы и / или расторжения диуретиков и / или липразидов.
Пациенты в гемодиализ.
При одновременном использовании лизиноприла и гемодиалисиса с высокими повязками возможны бабары (полиакрилонитрил), анафилактические реакции (набухание языка и губы, одышка, одышка, артериальная гипотензия). Препарат противопоказан для лечения пациентов в гемодиализ. Не призначається також пацієнтам із трансплантованою ниркою.
Захворювання печінки. З обережністю слід застосовувати тіазиди у пацієнтів з порушеннями функції печінки або прогресивним захворюванням печінки, оскільки незначні зміни водно-сольового та електролітного балансу можуть викликати раптову печінкову кому.
Дуже рідко із застосуванням інгібіторів АПФ пов'язують синдром, який розпочинається з холестатичної жовтяниці або гепатиту і прогресує до некрозу печінки, іноді з летальним наслідком. Механізм цього синдрому невідомий. Якщо у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, розвивається жовтяниця або значно підвищується активність печінкових ферментів, препарат необхідно відмінити та залишити пацієнта під наглядом лікаря до зникнення симптомів.
Особи літнього віку. Лікування розпочинають із нижньої межі дозування Ліпразиду (10 мг + 12,5 мг) через те, що ймовірність погіршення функції печінки, нирок і серця вища через супутні хвороби та застосування інших ліків. Підбираючи дози, слід дотримуватися заходів безпеки (контроль функції нирок).
Нейтропенія/агранулоцитоз.
У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, можуть розвиватися нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія і анемія. При нормальній функції нирок і при відсутності ускладнень нейтропенія розвивається рідко. Нейтропенія і агранулоцитоз зворотні та проходять після припинення прийому інгібіторів АПФ.
Ліпразид слід застосовувати особливо обережно пацієнтам із захворюванням сполучної тканини з судинними проявами, при проведенні лікування імунодепресантами, алопуринолом або прокаїнамідом, а також при комбінації цих факторів, особливо при наявності вже існуючого порушення функції нирок.
У деяких таких пацієнтів розвиваються тяжкі інфекції, які іноді не реагують на інтенсивну терапію антибіотиками. При застосуванні Ліпразиду цій групі пацієнтів рекомендується проводити періодичний моніторинг лейкоцитів, а також слід попередити пацієнта про необхідність інформування лікаря щодо будь-яких ознак інфекції.
Гіперкаліємія.
У деяких пацієнтів при прийомі інгібіторів АПФ, у тому числі лізиноприлу, відзначалося збільшення концентрації калію у сироватці крові. До факторів ризику виникнення гіперкаліємії належать ниркова недостатність або цукровий діабет, одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків, харчових добавок, що містять калій, або замінників солі з калієм, або інших препаратів, що викликають підвищення концентрації калію у сироватці крові (наприклад гепарин). Якщо прийом перелічених вище препаратів на тлі лікування інгібіторами АПФ визначається необхідним, рекомендується регулярний контроль рівня калію в сироватці крові.
Етнічні особливості.
У представників негроїдної раси, які застосовували інгібітори АПФ, частіше виникали ангіоневротичні набряки порівняно з пацієнтами інших рас. Як і в інших інгібіторів АПФ, антигіпертензивна дія лізиноприлу менше виражена у пацієнтів негроїдної раси, ніж у пацієнтів іншої раси, що, можливо, пояснюється низьким рівнем реніну у крові цих пацієнтів.
Літій.
Зазвичай не рекомендується одночасне застосування літію та лізиноприлу.
Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС).
Одночасне застосування інгібіторів АПФ (в т.ч. лізиноприлу), блокаторів рецепторів ангіотензину II (БРА) або аліскірену збільшує ризик артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та зниження функції нирок (в т.ч. гострої ниркової недостатності). Тому такі комбінації не рекомендуються.
Якщо подвійна блокада РААС вважається абсолютно необхідною, це має відбуватися тільки під ретельним наглядом фахівців та при частому моніторингу функції нирок, електролітів крові (особливо калію), артеріального тиску.
Інгібітори АПФ та БРА не слід застосовувати одночасно у пацієнтів з діабетичною нефропатією.
Антигіпертензивна дія гідрохлортіазиду може посилитись після симпатектомії.
Препарат може вплинути на лабораторні показники: у зв'язку з впливом на метаболізм кальцію похідні тіазиду можуть змінити результати тесту щодо визначення функції паращитовидних залоз.
На тлі застосування гідрохлортиазиду можливі хибно-позитивні результати антидопінгового контролю.
На період лікування Ліпразидом слід обмежити перебування на сонці (ризик розвитку фотосенсибілізації).
У період лікування Ліпразидом не рекомендується вживання алкоголю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
У зв'язку з небезпекою виникнення таких побічних реакцій як запаморочення (особливо на початку лікування), сплутаність свідомості, виражена артеріальна гіпотензія не рекомендується до визначення індивідуальної реакції пацієнта керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Лізиноприл із:
− нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП), включаючи ацетилсаліцилову кислоту у дозі ≥ 3 г на добу: послаблення антигіпертензивного ефекту, гіперкаліємія і погіршення функції нирок. Як правило, ця дія оборотна. Зрідка можлива гостра ниркова недостатність, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок (літнього віку або зі зневодненням організму);
− препаратами літію: оборотно підвищується рівень літію в сироватці крові та розвиваються токсичні ефекти. Застосування тіазидних діуретиків може підвищувати ризик літієвої інтоксикації та посилювати її, якщо вона вже спричинена одночасним прийомом інгібіторів АПФ. Застосовувати лізиноприл одночасно з літієм не рекомендується, але якщо таке поєднання необхідне, слід проводити ретельний контроль рівня літію у сироватці крові;
− алопуринолом: підвищується ризик ураження нирок і розвитку лейкопенії;
− циклоспорином, гепарином, триметопримом: підвищується ризик порушення функції нирок і розвитку гіперкаліємії;
− ловастатином: одночасний прийом підвищує ризик розвитку гіперкаліємії;
− цитостатиками, імуносупресантами, прокаїнамідом: одночасний прийом з інгібіторами АПФ підвищує ризик розвитку лейкопенії;
− трициклічними антидепресантами, антипсихотичними і знеболювальними засобами (анестетиками): може посилити артеріальну гіпотензію;
− cимпатоміметичними засобами: можливе ослаблення гіпотензивної дії інгібіторів АПФ;
− протидіабетичними засобами (пероральні гіпоглікемічні засоби та інсулін): зниження рівня глюкози в крові при одночасно зростаючому ризику гіпоглікемії (імовірність цього явища більша протягом перших двох тижнів комбінованої терапії у пацієнтів з ослабленою функцією нирок);
− діуретиками, в т.ч. петльовими діуретиками (етакриновою кислотою, фуросемідом): відзначається сумація антигіпертензивного ефекту, що може призвести до розвитку артеріальної гіпотензії різного ступеня вираженості. У пацієнтів, які вже приймають діуретики, особливо у тих, кому діуретики були призначені нещодавно, застосування лізиноприлу іноді може спричинити надмірне зниження артеріального тиску. Ризик симптоматичної артеріальної гіпотензії можна знизити, якщо відмінити діуретик перед початком лікування лізиноприлом;
− калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, тріамтерен, амілорид), препаратами калію або замінниками харчової солі, які містять калій: підвищується ризик розвитку гіперкаліємії. Ризик гіперкаліємії пов'язують з чинниками, до яких належать ниркова недостатність, цукровий діабет, одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків та калійвмісних харчових добавок або солезамінників. Під час застосування лізиноприлу на тлі калійвивідних діуретиків гіпокаліємія, спричинена їх прийомом, може бути послаблена;
− іншими антигіпертензивними препаратами: може спостерігатися посилення гіпотензивного ефекту. Одночасне застосування нітрогліцерину та інших органічних нітратів або вазодилататорів може посилити гіпотензивний ефект лізиноприлу.
Поєднання лізиноприлу з аліскірен-вмісними препаратами слід уникати.
Подвійна блокада РААС при комбінованому застосуванні інгібіторів АПФ (в т.ч. лізіноприлу), БРА або аліскірену пов'язана з більш високою частотою побічних ефектів, таких як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія, зниження ниркової функції (в т.ч. гострої ниркової недостатності) в порівнянні з застосуванням одного РААС-блокуючого препарата. (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування»);
− антацидними засобами: може знижуватися біодоступність лізиноприлу;
− естрогенами, кортикостероїдами: можливе зменшення антигіпертензивної дії Ліпразиду;
− алдейслейкіном: посилення гіпотензивного ефекту Ліпразиду;
− препаратами золота: нітритоїдні реакції (симптоми вазодилатації, включаючи припливи, нудоту, запаморочення, артеріальну гіпотензію, яка може бути дуже тяжкою) після ін'єкції золота (наприклад натрію ауротіомалата) відзначалися частіше у пацієнтів, які отримували лікування інгібіторами АПФ;
Лізиноприл можна призначати одночасно з ацетилсаліциловою кислотою (у дозах, що вживаються у кардіології), тромболітиками, β-адреноблокаторами та/або нітратами.
Алкоголь потенціює гіпотензивний ефект інгібіторів АПФ.
Гідрохлоротіазид із:
− серцевими глікозидами: підвищується імовірність токсичних ефектів глікозидів (у тому числі підвищеної збудливості шлуночків) внаслідок розвитку тіазид-індукованих гіпокаліємії та гіпомагніємії;
− недеполяризуючими міорелаксантами: посилює дію останніх та підвищує чутливість до тубокурарину;
− препаратами, що викликають зміни рівня калію в сироватці крові: підвищується ризик розвитку серцевих аритмій, у т.ч. вентрикулярної тахікардії (наприклад torsades de pointes):

антиаритмічні препарати класу I (наприклад хінідин, гідрохінідин, дизопірамід);

антиаритмічні препарати класу III (наприклад аміодарон, соталол, дофетілід, ібутілід);
нейролептики (наприклад тіоридазин, хлорпромазин, левомепромазин, трифлуоперазин, сульпірид, амісульпірид, пімозид, галоперидол, дроперидол);
інші (наприклад бепридил, цизаприд, дифеманіл, еритроміцин, пентамідин, терфенадин, вінкамін);

− протизапальними засобами (особливо індометацин): знижується антигіпертензивний, діуретичний та натрійуретичний ефект тіазидів, підвищується ризик НПЗП-індукованих порушень функції нирок;
− дифлузанілом: підвищується концентрація гідрохлортіазиду у плазмі та знижується його гіперурикемічна дія;
− етанолом, барбітуратами (наприклад фенобарбітал), діазепам, наркотичні анальгетики, антидепресанти: можуть підсилювати антигіпертензивну дію гідрохлортіазиду;
− норепінефрином, пресорними амінами: гідрохлортіазид зменшує їх вплив на артеріальний тиск;
− солями літію: слід уникати одночасного застосування з гідрохлортіазидом через можливість підвищення концентрації солей літію у плазмі крові до токсичного рівня;
− протидіабетичними препаратами (пероральні препарати, інсулін): можуть викликати зниження показників цукру в крові з ризиком розвитку гіпоглікемії;
− метформіном: слід використовувати з обережністю через ризик виникнення лактоацидозу, індукованого можливою функціональною нирковою недостатністю, пов'язаною з гідрохлортіазидом;
− холестираміном і смолами колестиполу: абсорбція гідрохлортіазиду знижується у присутності аніонних смол до 85 %;
− іншими антигіпертензівними препаратами: адитивний ефект;
− пробенецидом, сульфінпіразоном та алопуринолом: необхідна корекція дози урикозуричних препаратів, оскільки гідрохлортіазид може підвищити рівень сечової кислоти в сироватці крові. Може бути необхідним збільшення дози пробенециду або сульфінпіразону. Одночасне застосування тіазидних діуретиків, у тому числі гідрохлортіазиду, може збільшувати частоту реакцій гіперчутливості на алопуринол;
− цитотоксичними препаратами (наприклад циклофосфамід, метотрексат): тіазиди можуть знижувати ниркову екскрецію цитотоксичних препаратів та підсилювати їх мієлосупресивні ефекти;
− антихолінергічними засобами (наприклад атропін, біпериден): підвищують біодоступність тіазидних діуретиків, зменшуючи моторику шлунково-кишкового тракту і швидкість випорожнення шлунка;
− саліцилатами: у разі високих доз саліцилатів гідрохлортіазид може підсилювати їх токсичну дію на центральну нервову систему;
− метилдопою: повідомлялося про окремі випадки гемолітичної анемії при одночасному застосуванні з гідрохлортіазидом;
− циклоспорином: підвищується ризик виникнення гіперурикемії і подагри;
− амфотерицином В (парентерально), проносними, які стимулюють моторику кишечнику, глюкокортикостероїдами, адренокортикотропним гормоном, кальцитоніном: гідрохлортіазид може підсилювати електролітний дисбаланс, особливо гіпокаліємію;
− b-блокаторами і діазоксидом: можливе підвищення їх гіперглікемічного ефекту за рахунок тіазидів;
− солями кальцію та вітаміном D: тіазидні діуретики знижують екскрецію кальцію та можуть підвищити рівень кальцію у плазмі крові. Слід контролювати рівень кальцію в сироватці крові та корегувати дозу препарату кальцію/вітаміну D;
− амантадином: гідрохлортіазид може підвищити ризик побічних реакцій амантадину;
− карбамазепіном: розвиток гіпонатріємії. Слід контролювати рівень електролітів, у разі необхідності застосовувати діуретики інших груп;
− триметопримом: одночасний прийом з інгібіторами АПФ і тіазидними діуретиками підвищує ризик розвитку гіперкаліємії;
− симпатоміметиками: можливе зменшення гіпотензивного ефекту;
− соталолом: при одночасному застосуванні підвищується ризик розвитку аритмії;
− йодконцентрованими препаратами: у разі діуретик-індукованого зневоднення підвищується ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо на тлі високих доз препарату йоду. Перед застосуванням слід провести регідратацію;
- активованим вугіллям, тетрациклінами: знижується всмоктування гідрохлортіазиду.
Гідрохлортіазид посилює токсичність дігоксину.
Існує ризик небезпечної взаємодії гідрохлортиазиду з хінідином, коли внаслідок викликаної гідрохлортіазидом гіпокаліємії підвищується ризик шлуночкової фібриляції.
Пресорні аміни, наприклад епінефрин (адреналін). Знижуються реакції пресорних амінів, але недостатньо для того, щоб виключити їх застосування.
Вживання тіазидів слід припинити перед проведенням дослідження функції паращитовидних залоз.

Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Комбінований антигіпертензивний препарат, який містить інгібітор ангіотензин-перетворювального ферменту (АПФ) лізиноприл та діуретик гідрохлортіазид.
Лізиноприл інгібує АПФ, який перетворює ангіотензин I в ангіотензин II. Зниження вмісту ангіотензину II спричиняє пряме зменшення рівня альдостерону. Це призводить до зниження загального периферичного опору судин та системного артеріального тиску.
Гідрохлортіазид є тіазидним діуретиком з антигіпертензивною дією. Знижує реабсорбцію електролітів та води у дистальних канальцях нирок, збільшує діурез, внаслідок чого зменшується загальний циркулюючий об′єм крові та знижується підвищений артеріальний тиск. Значне зниження систолічного та діастолічного артеріального тиску настає через 3-4 дні прийому гідрохлортіазиду, а оптимальний антигіпертензивний ефект спостерігається після 3-4 тижнів застосування препарату.
Комбінація лізиноприлу та гідрохлортіазиду спричиняє більш виражений гіпотензивний ефект, ніж кожний компонент окремо.
Фармакокінетика. Біодоступність лізиноприлу становить близько 30 %. Прийом їжі не має значного впливу на абсорбцію лізиноприлу. Незначна кількість (6-10 %) зв'язується з білками плазми крові. Початковий ефект після застосування лізиноприлу розвивається через 1 годину, максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 6-7 годин після прийому. Практично не біотрансформується в організмі, тільки близько 7 % лізиноприлу метаболізується у печінці. Лізиноприл частково проникає через плацентарний бар'єр. Основна кількість речовини виводиться з організму у незміненому вигляді із сечею. Період напіввиведення із сироватки крові становить 12 годин. Елімінація лізиноприлу у пацієнтів літнього віку уповільнена.
Діуретична дія гідрохлортіазиду розвивається через 2 години після прийому та досягає максимальної вираженості через 3-4 години, триває 6-12 годин. Біодоступність гідрохлортіазиду становить 65-70 %. Близько 40 % зв'язується з білками плазми крові. Проникає через плаценту та екскретується у грудне молоко. Гідрохлортіазид не метаболізується, виводиться нирками.

Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості: Ліпразид 10 – таблетки круглої форми з двоопуклою поверхнею, кремового кольору. На поверхні таблеток допускається мармуровість і вкраплення від жовтого до коричневого кольору. Ліпразид 20 – таблетки круглої форми з двоопуклою поверхнею, рожевого кольору. На поверхні таблеток допускається мармуровість і вкраплення червоно-коричневого кольору.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання. В оригінальній упаковці при температурі не вище 25 оС.

Упаковка.
По 10 таблеток у блістері, по 3 блістери в пачці; по 60 таблеток у контейнері, по 1 контейнеру в пачці; по 90 таблеток у контейнері, по 1 контейнеру в пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.
Публічне акціонерне товариство «Науково-виробничий центр «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод».

Місцезнаходження.
Україна, 03134, м. Київ, вул. Миру, 17.