Вы здесь:ГлавнаяКаталог товаровАптечный товар

Назад к списку

ЛОРИСТА H табл. п/плен. оболочкой 50 мг + 12,5 мг №30

Код товара: 98162

Производитель: KRKA

3 800,00 RUB

в наличии

Цена и наличие актуальны на: 22.11.2024

Задать вопрос по этому продукту

Написать жалобу

#антагонисты ангиотензина

#гипотензивные

поиск медикаментов, лекарства, таблеток

Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!

Инструкция

Для медицинского использования препарата

Lorista ^® N.

(Lorista ^® h)

Место хранения:

Активное вещество: 1 таблетка покрыта пленочным покрытием, содержащая 50 мг лощартана калия и 12,5 мг гидрохлоротиазида;

Вспомогательные вещества: Pregelatinized крахмал, микрокристаллическая целлюлоза, моногидрат лактозы, стеарат магния, гипромеллоза, макрогол 4000, тальк, краситель-хинолин желтый (E 104), диоксид титана (E 171).

Лекарственная форма. Таблетки покрыты пленкой оболочкой.

Фармакотерапевтическая группа . Комбинированные продукты антагонисты, ангиотензин II.

S09D ATC код A01.

Клинические характеристики.

Показания .

Лечение гипертонии при монотерапии со монотерапией лощартана или гидроэхлоротиазида неадекватно.

Противопоказание.

Гиперчувствительность к Лосартану, вещества, полученные сульфонамид (например, гидрохлоротиазид) или к любому из наполнителей.
Беременные женщины и женщины, которые планируют забеременеть (см. Раздел «Беременность и лактация»).
Сильная почечная недостаточность (т.е. - клиренс креатинина <30 мл / мин).
Анурие.
Тяжелая печеночная недостаточность, холестаз, желчное путяное обструктивное заболевание.
Терапевтически стойкая гипокалаемия или хипркальцемия.
Сдавать гипонатриемию.
Симптоматическая гиперурицемия / подагра.
Сопутствующее использование алискиренома пациентов с диабетом Mellitus или почечной недостаточности (GFR <60 мл / мин / 1,73 м ²⁾ (см. Раздел «Особенности применения» и «взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими формами взаимодействия»).

Способ применения и доза.

Lorista ^® H можно использовать с другими антигипертензивными агентами.

Таблетки лекарств следует проглотить со стаканом воды.

Использование препарата независимо от потребления пищи.

Артериальная гипертония

Комбинация Лосартана и гидрохлоротиазида не должна использоваться в качестве первоначальной терапии. Если возможно, целесообразно титровать доза препарата (Лосартана и гидрохлоротиазид).

При отсутствии эффективности монотерапии компонентов препарата можно использовать непосредственно комбинированный препарат. Обычная начальная доза и поддерживающие для большинства пациентов составляет 1 таблетку препарата Lorista ^® H (50 мг / 12,5 мг) 1 каждый день. Пациенты, которые используют таблетки Lorista 1 H ^® , дает достаточный эффект, доза может быть увеличена до 2 таблеток Lorista ^® H 1 в день (утром).

Максимальный антигипертензивный эффект достигается в течение 3-4 недель лечения. Максимальная рекомендуемая доза составляет 2 таблетки препарата Lorista ^® H 1 в день.

Использование у пациентов с почечной недостаточностью и пациентами, которые находятся на гемодиализ

Пациенты с умеренной почечной недостаточностью (то есть - клиренс креатинина 30-50 мл / мин), требуется начальная регулировка дозы.

Таблетки Лосартана и гидрохлоротиазида не рекомендуются для использования у пациентов, которые находятся на гемодиализе. Таблетки Лосартана / гидрохлоротиазида противопоказаны у пациентов с тяжелыми почечными нарушениями (т.е. - клиренс креатинина <30 мл / мин).

Применение пациентов с уменьшением циркулирующей внутрисосудистой жидкости

Корректирующий дефицитный объем жидкости и / или натрия следует выполнять перед использованием таблеток Losartan / HydrochlorothiaZide.

Использование у пациентов с ухудшением печени

Лосартан / гидрохлоротиазид противопоказан у пациентов с тяжелыми печеночными нарушениями.

Применение пациентам летнего возраста

У пожилых пациентов регулировка дозы дозы обычно не требуется.

Неблагоприятные реакции.

Побочные эффекты, которые могут возникнуть во время лечения Losartan, классифицированные на группы по частоте возникновения: очень распространены: ³1 / 10; Часто: ³1 / 100 - <1/10; Редкий: ³1 / 1000 - <1/100; Редкий: ³1 / 10 000 - <1/1000; Очень редко <1/10000; не известно (не может рассчитать доступные данные).

В исследованиях гипертонии головокружение было единственным побочным эффектом, связанным с активным веществом и встречалась более 1% пациентов (значительно больше, чем группа плацебо).

Нарушение гепатобилиарной системы

Редкий: гепатит.

Изменения в лабораторных параметрах

Редкий: Гиперкалиемия, увеличена Alt.

Дополнительные побочные эффекты, которые наблюдались в применении препарата, и отдельных компонентов, могут быть потенциальными побочными эффектами препарата лозартана калия в приложении / гидрохлоротиазиде следующие:

Лосартан

Нарушение системы крови и лимфатической системы

Необычный: анемия, Хенох Пурпура-Шэнляйна, экхимоз, гемолиз.

Нарушение от иммунной системы

Редкий: анафилактическая реакция, ангиодиома, украсина.

Нарушение метаболизма и питания

Нередко: анорексия, подагра.

Психические расстройства

Общие: бессонница.

Необычно: беспокойство, беспокойство, путаница, депрессия, кошмары, нарушение сна, сонливость, нарушение памяти.

Нарушение нервной системы

Общий: головная боль, головокружение

Необычно: нервозность, парестезия, периферическая невропатия, тремор, мигрень, обмороженный.

Нарушение органов

Необычно: размытое зрение, ощущение жжения / зуд глаз, конъюнктивит, размытое зрение.

Нарушение слухового и вестибулярного аппарата

Необычно: головокружение и шум в ушах.

Нарушение сердечно-сосудистой системы

Необычная: гипотензия, ортостатическая гипотензия, боль в груди, стенокардина, атриовентрикулярная степень II, расстройства Цереброваскулярных, инфаркт миокарда, ощущение сердцебиения, аритмии (трепотинняя фибрилляция, синусовая брадикардия, тахикардия, желудочковая тахикардия, желудочковая фибрилляция сердца).

Нарушение сосудистой системы

Необычный: васкулит.

Нарушение дыхательной системы и средостен

Обычный: кашель, воспаление верхних дыхательных путей, носовые заторы, синусит, изменения в носовых пазух.

Необычно: бедренные чувства дискомфорта, фарингита, ларингита, одышки, бронхита, эпистаксии, ринита, злоупотребление дыханием.

Нарушение пищеварительного тракта

Общие: боли в животе, тошнота, диарея, диспепсия.

Необычно: запор, стоматологическая боль, сухость во рту, метеоризм, гастрит, рвота.

Нарушение гепатобилиарной системы

Неизвестно: функциональные расстройства печени.

Нарушение кожи и подкожной ткани

Иногда алопеция, дерматит, сухая кожа, эритема, промывка, фоточувствительность, зуд, сыпь, уравнение, повышенное потоотделение.

Нарушения опорно-двигательного аппарата и соединительной ткани

Общие: мышечные судороги, боли в спине, боли ног, миалгия.

Необычно: боль в руках, отек суставов, боли в колене, боли кости и мышечной массы, больные плечи, чувствуя жесткость в суставах, артралгию, артрита, коксалгию, фибромиалгию, мышечную слабость, боль в бедре.

Очень редко: рабдомиолиза.

Нарушение почки и мочевыводящих путей

Необычный: нокопия, тяжелая мочеиспускание, инфекция мочевыводящих путей.

Расстройства репродуктивной системы и груди

Редкость: снижение либидо, импотенция.

Системное злоупотребление и осложнения на месте инъекции

Обычный: увеличенный VTomlyuvannist, боль в груди.

Необычно: отек лицо, лихорадка.

Изменения в лабораторных параметрах

Обычно: гиперкалиемия, небольшое снижение гематокрита и гемоглобина.

Необычно: небольшое снижение концентрации остаточного азота и креатинина.

Очень редко: увеличение ферментов печени и билирубин.

Гидрохлоротиазид

Нарушение системы крови и лимфатической системы

Необычный: агранулоцитоз, апластическая анемия, гемолитическая анемия, лейкопения, пурпура, тромбоцитопения.

Нарушение от иммунной системы

Редкий: анафилактическая реакция.

Нарушение метаболизма и питания

Необычный: анорексия, гипергликемия, гиперурикемия, гипокалиемия, гипонатриемия.

Психические расстройства

Необычно: бессонница, настроение меняется.

Нарушение нервной системы

Общий: головная боль.

Нарушение органов

Необычный: временное размытое видение, ксантипсия.

Нарушение сосудистой системы

Необычно: некротизм анхиита (васкулит и кожный васкулит).

Нарушение дыхательной системы и средостен

Необычно: дыхательные диски, в том числе пневмонит и отек легких.

Нарушение пищеварительного тракта

Необычно: воспаление солевых желез, желудочно-кишечных спазмов, раздражение желудка, тошнота, рвота, диарея и запоры.

Нарушение гепатобилиарной системы

Необычный: желтуха (внутрипеченочный холестатический), панкреатит.

Нарушение кожи и подкожной ткани

Необычно: светочувствительность, уравнение, токсический эпидермальный некролиз.

Редкость: синдром Стивенс-Джонсона; кожные реакции, напоминающие форму кожи системной волчанки эритематоза; Реактивация кожных форм волчанки эритематоза.

Нарушения опорно-двигательного аппарата и соединительной ткани

Редкий: мышечные судороги.

Нарушение почки и мочевыводящих путей

Необычно: гликозурия, интерстициальный нефрит, почечная дисфункция, почечная недостаточность.

Системное злоупотребление и осложнения на месте инъекции

Редкость: лихорадка, головокружение.

Передозировка.

Конкретные данные о лечении препарата передозировки там. Лечение передозировки, симптоматической и поддерживающей. Необходимо прервать курс лечения наркотиков и тщательно контролировать состояние пациента. Если препарат принят недавно, должен вызвать рвоту и применять меры для устранения обезвоживания, электролит дисбаланс, печеночная кома и гипотензия.

Лосартан

Данные о передозировке препарата у людей ограничены. Наиболее вероятными проявлениями передозировки является гипотензия, тахикардия; Брэдикардия может быть связана с парасимпатической (вагальной) стимуляцией. Если указывается симптоматическая гипотональная терапия.

Лосартан и его активные метаболиты не удаляются гемодиализисом.

Гидрохлоротиазид

Наиболее распространенными симптомами передозировки является результатом дефицита электролитов (гипокалиемия, гипохлоридемия, гипонатриемия) и обезвоживание из-за чрезмерного мочеиспускания. Если сопутствующее использование сердечных гликозидов может вызвать гипокалиемию, усиливающие аритмии.

Гидрохлоротиазид удаляется гемодиализным, но степень удаления не была установлена.

Применение во время беременности или грудного вскармливания.

Беременность

Лечебный продукт противопоказан для использования беременных или женщин, которые планируют забеременеть. Если во время лечения подтвержденной беременности его использование следует немедленно остановить и заменить другие препараты, одобренные для использования у беременных женщин. Известно, что использование ангиотензина II во время второго и третьего триместра беременности может вызвать фетотоксихник (снижение почечной функции, олихогидрамнион с гипоплазией легких, замедление оселлеров черепа) и неонатальной токсичности (почечная недостаточность, гипотензия, гиперкалиемия).

Если использование ангиотензина II произошло во втором ультразвуке Timester, рекомендуется, чтобы почечная функция и череп.

Младенцы, чьи матери приняли ингибиторы ангиотензина II, должны быть тесно контролироваться для гипотензии соблюдения, олигурии и гиперкалиемии (см. Раздел «Противопоказания», «Особенности применения»).

Гидрохлоротиазид

Во время беременности есть ограниченный опыт работы с гидрохлоротиазидом, особенно во время

И триместр. Исследования животных ограничены.

Гидрохлоротиазид проникает в барьер плацентар. Основываясь на фармакологическом механизме действия гидрохлоротиазида, его использование во время второго и третьего триместра может повредить кровоснабжение между плацентом и плодами и вызвать желтуху на плодах и неонатальной, расстроенную электролит баланс и тромбоцитопению.

Гидрохлоротиазид не следует использовать для лечения гестационного отека и гестационной гипертонии или преэклампсии благодаря снижению риска объема плазмы и появления гипоперфузии-матки, без благоприятного воздействия на заболевание.

Гидрохлоротиазид не следует использовать для лечения гипертонии у беременных женщин, за исключением случаев, когда вы не можете использовать альтернативные процедуры.

Кормление грудью

Не используйте препарат из-за отсутствия достаточных данных об использовании во время лактации. Пациент должен быть переведен на альтернативное антигипертензивное лечение, одобрило использование профиля безопасности во время лактации, особенно новорожденных или преждевременных детей.

Дети.

Опыт препарата для лечения детей, пропавших без вести, как Лосартан / гидрохлоротиазид, не должен использовать эту категорию пациентов.

Особенности приложения.

Лосартан

Гиперчувствительность

Вы можете испытать Angioedema. Он должен установить строгий мониторинг пациентов, у которых была история ангиодиома (отек лица, губ, горла и / или языка).

Гипотензия и нарушение баланса воды и электролита

Пациенты с дефицитом объемом жидкости циркулируют и / или натрий в организме благодаря интенсивному использованию диуретиков, ограничивающие потребление соли, диарею или рвоту, симптоматическую гипотензию, особенно после первой дозы и после увеличения дозы. Эти государства требуют от их коррекции препарата или уменьшения начальной дозы.

Нарушение жидкости и баланса электролита

У пациентов с ухудшением почечной недостаточности, как пациенты с диабетом и без него, часто требуется экзаланс электролит, который требует коррекции. Во время клинических испытаний у пациентов с диабетом типа II типа и нефропатия, заболеваемость гиперкалемией была выше в группе, которая получила Лосартан по сравнению с плацебо. Следовательно, вы должны регулярно контролировать концентрацию калия в крови и плазменных ставках креатинина. Особенно требуют тесного мониторинга пациентов с сердечной недостаточностью и клиренс креатинина от 30 до 50 мл / мин одновременно с Losartan не рекомендуется бесперебойные диуретики, добавки, содержащие калий и заменители калия с калием.

Нарушение функции печени

На основании фармакокинетических данных, которые демонстрируют значительно увеличить концентрации лощартана в плазме у пациентов с циррозом, пациентами с историей, имеющей ненормальную функцию печени, следует уменьшить дозу. Опыт терапевтического применения Лосартана у пациентов с тяжелыми печеночными нарушениями не является. Следовательно, Лосартан не может быть принят у пациентов с тяжелой печеночной недостаточностью.

Нарушение функции почек

Как следствие ингибирования системы ренин-ангиотензина, наблюдаемые изменения в функции почек, включая почечную недостаточность (особенно у пациентов, в которых работа почек зависит от функционирования системы ренин-ангиотензин-альдостерона, таких как тяжелая сердечная недостаточность или наличие фона почек дисфункции). Как и в случае с другими лекарственными средствами, которые влияют на систему ренин-ангиотензин-альдостерона у пациентов с двусторонним стенозом почечной артерии или стенозом почечной артерии одинокой почки, увеличением мочевины крови и креатинина в сыворотке. Лосартан должен использоваться с осторожностью у пациентов с двусторонним стенозом почечной артерии или стенозом почечной артерии одиночной почки.

трансплантация почек

Испытайте препарат пациентам с недавней трансплантацией почки, нет.

Первичный гиперльдостеронизм

Пациенты с первичным альдостеронизмом обычно не реагируют на лечение антигипертензивных препаратов, механизм действий которых находится ингибирование системынин-ангиотензина. Следовательно, не рекомендуется таблетки Losartan.

Болезни сердца и цереброваскулярные заболевания

Как и в случае с любыми другими антигипертензивными препаратами, быстрое снижение артериального давления у пациентов с ишемическими сердечными заболеваниями и цереброваскулярными заболеваниями может вызвать инфаркт или инфаркт миокарда.

Сердечная недостаточность

В сердечной недостаточности, пациенты с нарушением почечной функции или без применения Лосартана, которые находятся в применении любых других препаратов, которые действуют на систему Ринн-ангиотензина, существует риск тяжелой артериальной гипотензии, а (часто - острый) почек Отказ У пацієнтів із серцевою недостатністю та супутньою тяжкою нирковою недостатністю, у пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю (IV клас за класифікацією NYHA), а також у пацієнтів із серцевою недостатністю та серцевими аритміями, які супроводжуються клінічними проявами та становлять загрозу для життя, достатнього досвіду застосування лозартану нет. Поскольку эти категории пациентов Losartan следует использовать с осторожностью. Комбинация Лосартана с бета-блокатором и должна использоваться с осторожностью.

Аортырный стеноз и митральный клапан, обструктивная гипертрофическая кардиомиопатия

Как и в случае с другими вазодилататорами, следует учитывать особую осторожность у пациентов с аортальным стенозом или митральным клапаном или обструктивной гипертрофической кардиомиопатией.

Беременность

Антагонисты приема, рецептор ангиотензина II не будет инициирован во время беременности. Якщо продовження терапії антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ не вважається важливим, пацієнток, які планують вагітність, слід перевести на альтернативне антигіпертензивне лікування, яке має затверджений профіль безпеки застосування під час вагітності. Якщо виявлена вагітність, лікування лозартаном слід негайно припинити, та, якщо це можливо, слід розпочати альтернативну терапію.

Інші попередження і застереження

Подібно до інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту, лозартан та інші антагоністи ангіотензину є менш ефективними у зниженні артеріального тиску у чорношкірих пацієнтів, порівняно з представниками інших рас, найімовірніше, внаслідок більш високої частоти осіб із низьким рівнем реніну у популяції чорношкірих пацієнтів за артеріальною гіпертензією.

Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС)

При супутньому застосуванні аліскірену та антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ або інгібіторів АПФ підвищується ризик артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та зміни функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність. У зв'язку з подвійною блокадою ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) супутнє застосування аліскірену та антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ або інгібіторів АПФ не рекомендується (див.розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій») . У випадку крайньої необхідності подвійної блокади РААС слід ретельно перевіряти функцію нирок, рівень електролітів у крові та артеріальний тиск. Не слід одночасно застосувати антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ та інгібітори АПФ пацієнтам з цукровим діабетом.

Гідрохлоротіазид

Артеріальна гіпотензія та порушення водно-електролітного балансу

Як і при застосуванні інших засобів антигіпертензивної терапії, у деяких пацієнтів можливий розвиток симптоматичної гіпотензії. Пацієнти повинні бути обстежені з метою виявлення клінічних ознак порушення водно-електролітного балансу, наприклад нестачі рідини, гіпонатріємії, гіпохлоремічного алкалозу, гіпомагніємії або гіпокаліємії, які можуть виникнути внаслідок інтеркурентної діареї або блювання. У таких пацієнтів через відповідні проміжки часу слід проводити періодичне визначення сироваткових електролітів. Дилюційна гіпонатріємія може виникати у хворих з набряками у спекотну погоду.

Метаболічні та ендокринні ефекти

Тіазиди здатні змінювати толерантність до глюкози. Може бути потрібною корекція доз антидіабетичних препаратів, включаючи інсулін. Під час терапії тіазидами прихований цукровий діабет може проявитися.

Тіазиди можуть зменшувати екскрецію кальцію з сечею. Тіазиди можуть також викликати незначне і скороминуще зростання рівня кальцію у сироватці крові. Виражена гіперкальціємія може бути ознакою прихованого гіперпаратиреозу. Прийом тіазидів має бути припинений перед проведенням дослідження функцій паращитовидних залоз.

Підвищення рівнів холестерину і тригліцеридів також може бути пов'язане з терапією діуретиками тіазидового ряду.

Терапія тіазидами може призвести до гіперурікемії і/або подагри у деяких пацієнтів. Через те, що лозартан зменшує вміст у сечі сечової кислоти, лозартан у комбінації з гідрохлоротіазидом зменшує гіперурикемію, спричинену діуретиком.

Печінкова недостатність

Тіазиди слід застосовувати з обережністю пацієнтам з порушенням функції печінки або прогресуючою хворобою печінки, оскільки він може спричинити появу внутрішньопечінкового холестазу та оскільки незначні зміни водно-електролітного балансу можуть спричинити печінкову кому. Препарат протипоказаний пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю.

Інші стани

У пацієнтів, які отримують тіазиди, алергічні реакції можуть виникати незалежно від наявності в анамнезі алергічних станів або бронхіальної астми. Повідомлялося про рецидиви або погіршення перебігу системного червоного вовчака у пацієнтів, які отримували тіазиди.

Особлива інформація про деякі з допоміжних речовин

Препарат містить лактозу. Пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази або порушенням всмоктування глюкози-галактози не слід приймати цей препарат.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

З огляду на можливість розвитку таких побічних реакцій як запаморочення та артеріальна гіпотензія, препарат слід застосовувати з обережністю при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Лозартан

Були повідомлення про те, що рифампіцин та флуконазол знижують рівень активного метаболіту. Клінічні наслідки цих взаємодій не оцінювалися.

Як і інші препарати, що блокують рецептори ангіотензину II або їх ефекти, супутній прийом калійзберігаючих діуретиків (наприклад, спіронолактону, тріамтерену, амілориду), калієвих добавок або сольових замінників, що містять калій, може призвести до збільшення рівня калію в сироватці. Супутнє застосування не рекомендується.

Як і при застосуванні інших лікарських засобів, які впливають на виведення натрію, може бути зменшене виведення літію. Тому слід ретельно контролювати рівень літію в сироватці, якщо солі літію застосовують разом з антагоністами рецепторів ангіотензину II.

Нестероїдні протизапальні лікарські засоби (ацетилсаліцилова кислота в режимі протизапального дозування, селективні інгібітори ЦОГ-2) та неселективні нестероїдні протизапальні лікарські засоби можуть зменшити антигіпертензивний ефект антагоністів рецепторів ангіотензину II. Супутній прийом антагоністів рецепторів ангіотензину II або діуретиків та нестероїдних протизапальних лікарських засобів може призвести до погіршення функції нирок, включаючи можливу гостру ниркову недостатність, та збільшення рівня калію в сироватці, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок. Таку комбінацію слід приймати з обережністю, особливо особам літнього віку. Пацієнти потребують забезпечення адекватної гідратації і проведення ретельного контролю функції нирок на початку супутньої терапії та періодично після неї.

У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок супутній прийом антагоністів рецепторів ангіотензину II та препаратів, які пригнічують циклооксигеназу 2, може призвести до подальшого погіршення функції нирок. Ці ефекти, як правило, є оборотними.

Інші препарати, які можуть спричинити артеріальну гіпотензію як основне захворювання або побічний ефект, – це трициклічні антидепресанти, нейролептики, баклофен, аміфостин. Супутнє застосування цих препаратів може підвищити ризик артеріальної гіпотензії.

Дослідження показали, що внаслідок подвійної блокади РААС при супутньому застосуванні інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену підвищується ризик побічних реакцій таких як, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та зміни функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність порівняно із застосуванням одного агента ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування».

Гідрохлоротіазид

При одночасному застосуванні зазначені препарати можуть взаємодіяти з діуретиками тіазидового ряду:

Алкоголь, барбітурати, наркотичні засоби або антидепресанти

Може посилитися ортостатична гіпотензія.

Антидіабетичні засоби (пероральні препарати та інсулін)

Застосування тіазидів може впливати на переносимість глюкози. Може виникнути необхідність у зміні дози антидіабетичних засобів. Метформін слід застосовувати з обережністю, оскільки існує ризик виникнення лактоцидозу, спричиненого можливою функціональною недостатністю нирок, пов'язаного з застосуванням гідрохлоротіазиду.

Інші гіпотензивні засоби

Адитивний ефект.

Холестирамін і колестипол, смоли

У присутності аніонообмінних смол погіршується всмоктування гідрохлоротіазиду. Одноразова доза смол, холестираміну і колестиполу зв'язує гідрохлоротіазид і відповідно на 85 % або на 43 % знижує його всмоктування з шлунково-кишкового тракту.

Кортикостероїди, АКТГ

Збільшується втрата електролітів, особливо ризик виникнення гіпокаліємії.

Пресорні аміни (наприклад адреналін)

Можливе зниження реакції на пресорні аміни. Ступінь цього зниження незначна, тому не виключається застосування цих засобів.

Недеполяризуючі скелетно-м'язові релаксанти (наприклад тубокурарин)

Можливе посилення відповіді на м'язові релаксанти.

Препарати літію

Діуретики зменшують кліренс літію в нирках і підвищують ризик літієвої інтоксикації; супутнє застосування не рекомендується.

Препарати, які застосовуються для лікування подагри (пробенецид, сульфінпіразон і алопуринол)

Може стати необхідним зміна дози препаратів, що виводять сечову кислоту, тому що гідрохлоротіазид може збільшувати концентрацію сечової кислоти у плазмі крові. Може стати необхідним збільшення дози пробенециду або сульфінпіразону. Одночасне застосування тіазидів може збільшувати ймовірність реакцій гіперчутливості на алопуринол.

Антихолінергічні препарати (наприклад атропін, біпериден)

Підвищення біодоступності діуретиків тіазидового ряду пов'язано зі зниженням рухової активності ШКТ і швидкості випорожнення шлунка.

Цитотоксичні засоби (наприклад циклофосфамід, метотрексат)

Тіазиди можуть знижувати ниркові виділення цитотоксичних засобів і можуть посилювати мієлосупресивну дію.

Саліцилати

При застосуванні великих доз саліцилатів гідрохлоротіазид може посилювати токсичну дію саліцилатів на центральну нервову систему.

Метилдофа

В окремих випадках при спільному застосуванні гідрохлоротіазиду і метилдофи відзначали гемолітичну анемію.

Циклоспорин

При одночасному застосуванні з циклоспоринами підвищується ризик виникнення гіперурикемії і ускладнень на зразок подагри.

Серцеві глікозиди

Спричинена тіазидами гіпокаліємія або гіпомагніємія сприяє формуванню аритмій, спричинених серцевими глікозидами.

Препарати, дія яких змінюється від рівня калію в крові:

Необхідно періодично контролювати концентрацію калію у плазмі крові та проводити контроль ЕКГ при застосуванні комбінованого препарату лозартан/гідрохлоротіазид з препаратами, дія яких залежить від рівня калію у плазмі крові (наприклад серцеві глікозиди та антиаритмічні засоби), а також з препаратами, які спричиняють «torsades de pointes» (шлуночкову тахікардію), включаючи деякі антиаритмічні засоби, оскільки гіпокаліємія сприяє формуванню шлуночкової тахікардії.

антиаритмічні препарати Iа класу (наприклад хінідин, гідрохінідин, дизопірамід);
антиаритмічні препарати III класу (наприклад аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід);
деякі антипсихотичні засоби (наприклад тіоридазин, хлорпромазин, левомепромазин, тріфлуоперазин, ціамемазин, сульпірид, сультоприд, амісульприд, тіаприд, пімозид, галоперидол, дроперидол);
інші препарати (наприклад бепридил, цисаприд, дифеманіл, внутрішньовенно введений еритроміцин, галофантрин, мізоластин, пентамідин, терфенадин, внутрішньовенно введений вінкамін).

Солі кальцію

Діуретики тіазидового ряду можуть збільшувати вміст кальцію в сироватці крові внаслідок зниженої екскреції. Якщо необхідно застосовувати препарати, що поповнюють вміст кальцію, необхідно регулярно контролювати рівень кальцію в сироватці крові і відповідно до отриманого результату треба визначати дозу цих препаратів.

Вплив на лабораторні показники

Через вплив на метаболізм кальцію тіазиди можуть вплинути на результати функціональних тестів паращитовидної залози.

Карбамазепін

Ризик симптоматичної гіпонатріємії. Необхідний клінічний нагляд за хворим та лабораторний контроль крові.

Контрастні речовини, що містять йод

При дегідратації, спричиненій сечогінними засобами, може збільшуватися ризик гострої ниркової недостатності, особливо при введенні великих доз препаратів, що містять йод. Перед введенням йоду необхідно відновити водний баланс.

Амфотерицин Б (парентерально введений), кортикостероїди, АКТГ та проносні засоби

Гідрохлоротіазид може сприяти порушенню водно-електролітного балансу, спричиняючи в основному гіпокаліємію.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Лозартан-гідрохлоротіазид

Доведено, що знижувальна дія на артеріальний тиск компонентів препарату адитивна, таким чином компоненти препарату більшою мірою знижують артеріальний тиск, аніж ці компоненти окремо. Припускають, що ця дія пов'язана з сумацією ефектів компонентів. Крім того, через діуретичний ефект гідрохлоротіазид збільшує активність реніну у плазмі крові та виділення альдостерону, знижує концентрацію калію і збільшує рівень ангіотензину II у плазмі крові. Прийом лозартану блокує всі фізіологічні ефекти ангіотензину II і внаслідок пригнічення ефектів альдостерону може сприяти зменшенню втрати калію, пов'язаної із застосуванням діуретика.

Лозартан чинить помірну та минущу урикозуричну дію. Гідрохлоротіазид незначною мірою підвищує рівень сечової кислоти в крові; комбінація лозартану та гідрохлоротіазиду послаблює гіперурикемію, спричинену діуретиком.

Антигіпертензивний ефект препарату зберігається протягом 24 годин. Антигіпертензивний ефект зберігається при безперервному застосуванні препарату. Крім суттєвого зниження артеріального тиску, терапія препаратом не чинила клінічно значущий вплив на частоту серцевих скорочень.

Комбінація лазартану і гідрохлоротіазиду ефективна у зниженні артеріального тиску у чоловіків і у жінок, пацієнтів негроїдної та європеоїдної рас, пацієнтів середнього (< 65 років) та літнього віку (≥ 65 років), а також ефективна в усіх стадіях артеріальної гіпертензії.

Лозартан

Лозартан – це синтетичний антагоніст рецептора ангіотензину II (тип АТ1), що застосовується перорально. Ангіотензин II, потужний судинозвужувальний засіб, є первинним активним гормоном ренін-ангіотензинової системи і важливим визначальним фактором патофізіології артеріальної гіпертензії. Ангіотензин II зв'язується з рецепторами АТ ₁ , які містяться у багатьох тканинах (наприклад гладких м'язах судин, наднирникових залозах, нирках і серці), і чинить кілька важливих біологічних ефектів, у тому числі вазоконстрикцію та звільнення альдостерону.

Лозартан селективно блокує рецептор AT ₁ . В умовах in vitro та in vivo лозартан і його фармакологічно активний метаболіт – карбоксильна кислота (E 3174) – блокують усі фізіологічно значущі ефекти ангіотензину ІІ незалежно від джерела або шляху синтезу.

Лозартан не зв'язує і не блокує рецептори інших гормонів та іонні канали, важливі для регуляції діяльності серцево-судинної системи. Крім цього, лозартан не впливає на дію ангіотензинперетворювального ферменту (кіназа II), який відповідає за розщеплення брадикініну. Через що не відзначаються небажані дії, пов'язані з підвищеною концентрацією брадикініну. При введенні лозартану гальмується негативна дія ангіотензину II на утворення реніну, що призводить до підвищення активності реніну у плазмі крові. Підвищення активності реніну призводить до підвищення рівня ангіотензину II у плазмі крові. Незважаючи на ці підвищення, антигіпертензивна активність та зниження рівня альдостерону у плазмі крові зберігаються, що вказує на ефективне блокування рецептора ангіотензину II. Після припинення терапії лозартаном активність реніну у плазмі крові та концентрація ангіотензину ІІ протягом трьох днів повертається до норми.

Лозартан та його основний активний метаболіт мають виразніший афінітет до рецептора AT ₁ , ніж до рецептора AT ₂ . Активний метаболіт, за розрахунками об'ємного відсотка, у 10-40 разів ефективніший, ніж лозартан.

Лозартан не впливає на автономні рефлекси і не має тривалого впливу на рівень норадреналіну у плазмі крові.

Гідрохлоротіазид

Гідрохлоротіазид є діуретиком тіазидового ряду. Механізм антигіпертензивної дії діуретика тіазидового ряду повністю невідомий. Тіазиди впливають на ренальний тубулярний механізм електролітної реабсорбції, тим самим безпосередньо підвищуючи екскрецію натрію та хлору у приблизно однакових кількостях. Діуретичний вплив гідрохлоротіазиду знижує об'єм плазми, підвищує активність реніну у плазмі, підвищує секрецію альдостерону з послідовним зростанням показників калію в сечі і втратою бікарбонату та зниженням рівня калію в сироватці. Можливо, через блокаду ренін-альдостеронової системи супутнє призначення антагоністів рецепторів ангіотензину II сприяє оборотній втраті калію, пов'язаній з діуретиком тіазидового ряду.

Після перорального прийому підсилення діурезу розпочинається протягом двох годин, досягає піку протягом 4 годин і триває протягом 6-12 годин. Антигіпертензивний ефект триває не більше 24 годин.

Фармакокінетика.

Всмоктування.

Лозартан

Після перорального застосування лозартан добре всмоктується і зазнає первинного метаболізму, з утворенням одного активного карбоксильного метаболіту та інших фармакологічно неактивних метаболітів. Системна біодоступність лозартану становить приблизно 33 %. Максимальна концентрація лозартану та його активного метаболіту досягається приблизно через годину і через 3-4 години після прийому відповідно. Прийом їжі не спричиняє клінічно значущих відхилень фармакокінетичного профілю.

Розподіл

Лозартан

Більше 99 % лозартану та його активного метаболіту зв'язується з білками плазми крові, переважно з альбумінами. Обсяг розподілу лозартану становить 34 л. У дослідженні на щурах лозартан невеликою мірою або зовсім не проникав через гематоенцефалічний бар'єр.

Гідрохлоротіазид

Гідрохлоротіазид проникає крізь плацентарний бар'єр, не проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр; проникає у грудне молоко.

Біотрансформація

Лозартан

Приблизно 14 % перорально або внутрішньовенно введеної дози лозартану метаболізується у його активний метаболіт. Після перорального або внутрішньовенного введення, позначеного радіоактивним вугіллям ( ¹⁴ C) лозартану калію, радіоактивність плазми крові спричинена в основному лозартаном та його активним метаболітом. В 1 % досліджених осіб лозартан тільки незначною мірою перетворюється на активний метаболіт.

Крім активного метаболіту, формуються неактивні метаболіти, у тому числі два найважливіших метаболіти, сформовані шляхом гідроксилювання бутилового ланцюга і малий метаболіт, N-2 тетразол глюкуронід.

Виведення

Лозартан

Кліренс лозартану та його активного метаболіту з плазми крові відповідно становить приблизно 600 мл/хв та 50 мл/хв. Кліренс лозартану та його активного метаболіту з нирок приблизно становить відповідно 74 мл/хв і 26 мл/хв. При пероральному введенні із сечею виводиться 4 % застосованої дози лозартану у незміненому вигляді та 6 % – у вигляді активного метаболіту.

Фармакокінетичні властивості лозартану та його активного метаболіту лінійно змінюються при застосуванні пероральних доз лозартану калію до 200 мг.

Після перорального прийому концентрації лозартану та його активного метаболіту у плазмі крові зменшуються поліекспоненціально; період напіввиведення становить приблизно 2 години та

6-9 годин відповідно. При одноразовому дозуванні 100 мг на добу ані лозартан, ані його активний метаболіт істотно не накопичуються у плазмі крові.

І біліарна, і ниркова екскреція відіграють роль в елімінації лозартану та його активних метаболітів. Після прийому пероральної дози позначеного радіоактивним вугіллям ( ¹⁴ C) лозартану приблизно

35 % радіоактивності виявляють у сечі, а 58 % – у фекаліях.

Гідрохлоротіазид

Гідрохлоротіазид не метаболізується, але швидко виводиться нирками. Коли концентрації препарату у плазмі крові контролювали протягом принаймні 24 годин, період напіввиведення з плазми крові гідрохлоротіазиду становив 5,6-14,8 години. Принаймні 61 % пероральної дози виводиться у незміненому вигляді протягом 24 години.

Характеристики у пацієнтів

Лозартан-гідрохлоротіазид

Концентрації лозартану та його активного метаболіту у плазмі крові та всмоктування гідрохлоротіазиду у пацієнтів літнього віку з артеріальною гіпертензією значно не відрізняються від тих, що спостерігаються у молодих пацієнтів з артеріальною гіпертензією.

Лозартан

Після перорального застосування пацієнтам з алкогольним цирозом печінки легкого та помірного ступеня тяжкості концентрації лозартану та його активних метаболітів у плазмі крові були відповідно у 5 та у 1,7 раза вищими, ніж у молодих волонтерів.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: жовті, овальні, дещо двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою з рискою з одного боку.

Термін придатності. 5 років.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 30 °C в оригінальній упаковці для захисту від вологи. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 10 таблеток у блістері; по 3, або по 6, або по 9 блістерів у картонній коробці;

По 14 таблеток у блістері; по 1, або по 2, або по 4, або по 6, або по 7 блістерів у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

КРКА, д.д., Ново место, Словенія/

KRKA, dd, Novo mesto, Slovenia.

Місцезнаходження .

Шмар'єшка цеста 6, 8501 Ново место, Словенія/

Smarjeska cesta 6, 8501 Novo mesto, Slovenia.

ГИДРОХЛОРОТИАЗИД+ЛОЗАРТАН

Искать отдельно: ГИДРОХЛОРОТИАЗИД, ЛОЗАРТАН

Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.

Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.

В аптеке бывают лекарства-аналоги.

Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.

Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.

Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.

Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.

Список отзывов пуст

Добавить отзыв

Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа