Вы здесь:ГлавнаяКаталог товаровАптечный товар

Назад к списку

ЛОРИСТА H табл. п/плен. оболочкой 50 мг + 12,5 мг №90

Код товара: 98166

Производитель: KRKA

8 500,00 RUB

в наличии

Цена и наличие актуальны на: 22.11.2024

Задать вопрос по этому продукту

Написать жалобу

#антагонисты ангиотензина

#гипотензивные

поиск медикаментов, лекарства, таблеток

Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!

Инструкция

Для медицинского использования препарата

Lorista ^® N.

( Lorista ^® n )

Место хранения:

Активное вещество: 1 таблетка, покрытая пленочной оболочкой, содержащей 50 мг калия лазарантана и 12,5 мг гидрохлоротиазида;

Вспомогательные вещества: барлатинизированный крахмал, микрокристаллическая целлюлоза, моногидрата лактозы, стеарат магния, гипромелоза, Macroool 4000, тальк, шинолин желтый (E 104), диоксид титана (E 171).

Лекарственная форма. Таблетки покрыты пленкой оболочкой.

Фармакотерапевтическая группа . Комбинированные препараты антагонистов ангиотензина II.

Код УАТС C09D A01.

Клинические характеристики.

Показания .

Лечение артериальной гипертонии, когда монотерапия Лазартана или монотерапии гидрохлоротиазид недостаточно.

Противопоказание.

Повышенная чувствительность к Лазартану, вещества, которые представляют собой сульфонамидные производные (такие как гидрохлоротиазид), или к любым вспомогательным веществам.
Беременные и женщины, которые планируют забеременеть (см. «Приложение во время беременности или грудного вскармливания»).
Небольшая почечная недостаточность (а именно - клиренс креатинина <30 мл / мин).
Анурие.
Выраженная печеночная недостаточность, холестаз, обструктивные заболевания желчного тракта.
Терапевтически стойкая гипокалиемия или гиперкальциемия.
Устойчивая гипонатриемия.
Симптоматическая гиперурицемия / подагра.
Одновременное использование с алискиренами пациентов с диабетом или нарушением функции почек (SCHF <60 мл / мин / 1,73 м ² ) (см. Разделы «Особенности применения» и «взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими типами взаимодействия»).

Способ применения и доза.

Lorista ^® N можно использовать с другими антигипертензивными агентами.

Таблетки препарата следует проглатывать, выпивая стакан воды.

Использование препарата не зависит от еды.

Артериальная гипертония

Сочетание лазартана и гидрохлоротиазида не следует использовать в качестве первоначальной терапии. Если возможно, целесообразно титровать дозы компонентов лекарственного средства (Лазартан и гидрохлоротиазид).

В случае недостаточной эффективности монотерапии компоненты препарата могут быть использованы непосредственно комбинированным препаратом. Обычная начальная и техническая доза для большинства пациентов составляет 1 таблетку препарата ^LORISTA® N (50 мг / 12,5 мг) 1 раз в день. Пациенты, в которых использование 1 таблетки ^LORISTA® N не дает достаточного эффекта, доза препарата может быть повышена до 2 таблеток ^Lorista® N 1 раз в день (утром).

Максимальный гипотензивный эффект достигается в течение 3-4 недель лечения. Максимальная рекомендуемая доза составляет 2 таблетки приготовления LORISTA ^® H 1 один раз в день.

Применение пациентам с почечной недостаточностью и пациентами, которые находятся в гемодиализе

Пациенты с умеренной почечной недостаточностью (а именно - оформление креатинина 30-50 мл / мин) коррекция исходной дозы не требуется.

Лосартан и гидрохлоротиазид в таблетках не рекомендуется использовать пациентами, которые находятся в гемодиализе. Лазартан / гидрохлоротиазид в таблетках противопоказан пациентам с тяжелой почечной недостаточностью (а именно - оформление креатинина <30 мл / мин).

Приложение пациентам с уменьшением внутрисосудистого объема циркулирующей жидкости

Исправление дефицита дефицита жидкости и / или дефицита натрия должна проводиться до использования лазартана / гидрохлоротиазида в таблетках.

Применение пациентами с печеночной недостаточностью

Лосартан / гидрохлоротиазид противопоказан пациентам с тяжелой печеночной недостаточностью.

Применение пациентам летнего возраста

Пациенты пожилой дозы регулировки обычно не нужны.

Неблагоприятные реакции.

Побочные реакции, которые могут возникнуть при лечении Losartan, классифицируются в группе частотой внешнего вида: очень часто: ³1 / 10; Часто: ³1 / 100 - <1/10; нечасто: ³1 / 1000 - <1/100; Редко: ³1 / 10000 - <1/1000; Очень редко: <1/10000; Неизвестно (не может быть подсчитано в соответствии с доступными данными).

В исследованиях в артериальной гипертонии головокружение представляло собой единый побочный эффект, связанный с активным ингредиентом и произошел более 1% пациентов (надежно больше, чем в группе плацебо).

Нарушение от гепатобилиарной системы

Редко: гепатит.

Лабораторные показатели меняются

Редко: гиперкалиемия, увеличение уровня ALT.

Дополнительные побочные эффекты наблюдаются при использовании одного из отдельных компонентов препарата и могут быть потенциальными побочными эффектами препарата при использовании лобаротиазида калия / гидрохлоротиазида, следующим образом:

Лозартан

Нарушение системы крови и лимфатической системой

Недорогая: анемия, фиолетовый Шенлийн-генох, экхимоз, гемолиз.

Нарушение от иммунной системы

Редко: анафилактические реакции, ангионеротические отеки, крапивница.

Нарушения метаболизма и питания

Нечасто: анорексия, подагра.

Психические расстройства

Часто: бессонница.

Непрестциональное: беспокойство, беспокойство, путаница сознания, депрессии, ночные ужасы, нарушения сна, сонливость, нарушение памяти.

Нарушение нервной системы

Часто: головная боль, головокружение

Процитируем: нервозность, парестезия, периферическая невропатия, тремор, мигрень, обморок.

Нарушения со стороны органов

Непроцентно: Облавность, ощущение жжения / зуда в глазах, конъюнктивит, нарушение зрения.

Нарушения путем слуховых органов и вестибулярного аппарата

Нечасто: головокружение и ушной шум.

Нарушение сердечно-сосудистой системы

Непроница: артериальная гипотензия, ортостатическая гипотензия, боль в груди, стенокардина-племенная блокада II степени, цереброваскулярное расстройство, инфаркт миокарда, сердцебиение, предсердие, синусовая брадикардия, тахикардия, желудочковая тахикардия, фибрилляция желудочков сердца).

Нарушение сосудистой системы

Нечасто: васкулит.

Нарушения от дыхательной системы и средостения

Часто: кашель, воспаление верхних дыхательных путей, носовых заложений, заливных зала, изменений в носах пазухи.

Процитируем: чувство дискомфорта фаната, фарингит, ларингит, одышка, бронхит, носовой кровотечение, ринит, нарушение дыхательных путей.

Беспокойство от пищеварительного тракта

Часто: боли в животе, тошнота, диарея, диспепсия.

На основании: запор, зубная боль, сухость рот, метеоризм, гастрит, рвота.

Нарушение от гепатобилиарной системы

Неизвестно: функциональные перерывы печени.

Нарушение из кожи и подкожных тканей

Иногда: алопеция, дерматит, сухая кожа, эритема, покраснение, светочувствительность, зуд, сыпь, уравнение, повышенное потоотделение.

Нарушения из костной и мышечной системы и соединительных тканей

Часто: мышечные судороги, боли в спине, боли на ногах, миалгия.

Процитируют: боль в руках, отек суставов, коленей, кости и мышечной боли, боли в плечах, чувству от груди в суставах, артральгии, артрит, коксальгия, фибромиалгия, мышечная слабость, боль в бедре.

Очень редко: рабдомиолиза.

Нарушения почек и мочевыводящих путей

Узкий: никторизм, интенсивное распределение мочи, инфекции мочевыводящих путей.

Нарушение из репродуктивной системы и молочных желез

Нечасто: уменьшение либидо, импотенция.

Нарушения системы и осложнения на входном сайте

Часто: повышенная усталость, боль в груди.

Нечасто: отек лица, повышение температуры.

Лабораторные показатели меняются

Часто: гиперкалиемия, небольшое снижение гематокрита и гемоглобина.

Неполное: небольшое снижение концентрации остаточного азота и креатинина.

Очень редко: увеличение активности ферментов печени и уровня билирубина.

Гидрохлоротиазид

Нарушение системы крови и лимфатической системой

Неисправимо: агранулоцитоз, апластическая анемия, гемолитическая анемия, лейкопения, фиолетовый, тромбоцитопения.

Нарушение от иммунной системы

Редко: анафилактическая реакция.

Нарушения метаболизма и питания

Частые: анорексия, гипергликемия, гиперурикемия, гипокалиемия, гипонатриемия.

Психические расстройства

Нечасто: бессонница, изменение настроения.

Нарушение нервной системы

Часто: головная боль.

Нарушения со стороны органов

Несжимаемое: временное облака зрения, ксантопси.

Нарушение сосудистой системы

Нечасто: некротизм ангит (васкулит и кожа васкульт).

Нарушения от дыхательной системы и средостения

Процитируем: дыхание бедствия, включая пневмонит и отек легких.

Беспокойство от пищеварительного тракта

Противодействие: воспаление солевых желез, кишечные судороги, раздражение желудка, тошнота, рвота, диарея, запоры.

Нарушение от гепатобилиарной системы

Несжимаемое: желтуха (внутрипромышленный холестатический), панкреатит.

Нарушение из кожи и подкожных тканей

Неисправно: светочувствительность, уравнение, ядовитый эпидермальный некролиз.

Узкие: синдром Стивенс-Джонсона; Кожные реакции, напоминающие форму кожи системы красной волчанки; Реактивация формы кожи красной волчанки.

Нарушения из костной и мышечной системы и соединительных тканей

Нечасто: мышечные судороги.

Нарушения почек и мочевыводящих путей

Частые: глюкозурия, интерстициальный нефрит, дисфункция почек, почечная недостаточность.

Нарушения системы и осложнения на входном сайте

Нечасто: повышение температуры тела, головокружение.

Передозировка.

Специфические данные для лечения передозировки нет. Передозировка терапии является симптоматической и поддерживающей. Необходимо прервать курс терапии препаратом и тщательно контролировать состояние пациента. Если препарат недавно взят, необходимо вызвать рвоту и применять меры, направленные на устранение дегидратации, расстройства электролита, печеночной коме и артериальной гипотензией.

Лозартан

Данные о передозировке препарата у людей ограничены. Наиболее вероятными проявлениями передозировки являются артериальная гипотензия, тахикардия; Брэдикардия может быть следствием парасимпатической (вес) стимуляции. В случае симптоматической артериальной гипотензии показана опорная терапия.

Лосартан и его активные метаболиты не удаляются гемодиализисом.

Гидрохлоротиазид

Наиболее распространенными симптомами передозировки являются следствием дефицита электролитов (гипокалиемия, гипохлормии, гипонатриемия) и обезвоживание из-за чрезмерного мочеиспускания. При одновременном приеме сердца гликозидов, гипокалиемия может вызвать увеличение аритмии.

Гидрохлоротиазид удаляют гемодиализ, но степень удаления не установлена.

Применение во время беременности или грудного вскармливания.

Беременность

Лечебный продукт противопоказан для использования беременных или женщин, которые планируют забеременеть. Если во время лечения препарат подтверждается беременностью, его использование должно быть немедленно прекращено и заменено другим лекарственным средством, позволяющим использовать у беременных женщин. Известно, что использование ингибиторов Angiotensin II во время II и III триместра беременности может вызвать фетотоксичность (уменьшение функции почек, олигогидрамиона с гипоплазией легких, замедление замедления черепа) и неонатальной токсичности (почечная недостаточность, артериальная гипотензия , гиперкалиемия).

Если использование ингибиторов Angiotensin II произошло в II триместре беременности, рекомендуется проводить ультразвуковое исследование функции почек и черепа.

Младенцы, чьи матери взяли ингибиторы ангиотензина II, следует тщательно контролировать для артериальной гипотензии, олигурии и гиперкалемии (см. Раздел «Противопоказания», «Особенности применения»).

Гидрохлоротиазид

Существует ограниченный опыт использования гидрохлоротиазида во время беременности, особенно во время

И триместр. Исследование животных ограничено.

Гидрохлоротиазид проникает в барьер плацентар. На основании фармакологического механизма действия гидрохлоротиазида его применение во время II и III триместра может повредить кровоснабжение между плацентом и плодом и вызвать плод и желтуху, баланс электролитета и тромбоцитопении.

Гидрохлоротиазид не следует использовать для лечения гестационного отека, а также гестационной артериальной гипертонии или преэклампсии из-за риска снижения объема плазмы крови и возникновения гипоперфузии плацентуми-матки без благоприятных действий по ходу заболевания.

Гидрохлоротиазид не следует использовать для лечения артериальной гипертонии у беременных женщин, за исключением случаев, когда альтернативное лечение не может быть применено.

Кормление грудью

Не рекомендуется использовать препарат из-за отсутствия достаточных данных по применению во время кормления грудью. Пациент должен быть переведен в альтернативное антигипертензивное лечение, которое имеет одобренный профиль безопасности приложений во время грудного вскармливания, особенно новорожденных или преждевременных детей.

Дети.

Опыт использования препарата для лечения детей отсутствует, поэтому Lazartan / Hydrochlorothiazide не следует использовать в этой категории пациентов.

Особенности приложения.

Лозартан

Повышенная чувствительность

Возможность возникновения ангионеротического отека возможна. Тщательное управление пациентами должно быть установлено, в котором ангионевротический отек (отек лица, губы, гортань и / или язык) был в истории.

Артериальная гипотензия и водно-электролит баланс

У пациентов с объемным дефицитом жидкости и / или натрием в организме в результате интенсивного применения диуретиков может возникнуть ограничение соли, диареи или рвоты, симптоматическую артериальную гипотензию, особенно после получения первой дозы и после увеличения дозы. Аналогичные состояния требуют их коррекции на использование препарата или уменьшения исходной дозы.

Нарушение водного электролита баланса

У пациентов с почечной недостаточностью обе пациенты с сахарным диабетом и без него часто возникают электролит баланс, который требует коррекции. Во время клинических испытаний, проведенных между пациентами с диабетом типа II и нефропатия, частота гиперкалемии была выше в группе, получающей Лозартан по сравнению с группой плацебо. Следовательно, необходимо контролировать концентрацию калия в плазме крови и показателям очистки креатинина. Особенно тщательные наблюдения требуют пациентов с сердечной недостаточностью и зазором креатинина от 30 до 50 мл / мин одновременно с Lazartan, не рекомендуется использовать диуретики консервирования калия, калийные добавки и заменители калия.

Нарушение функции печени

Основываясь на фармакокинетических данных, которые указывают на значительное увеличение концентраций Лазартана в плазме у пациентов с циррозом печени, пациентами в истории которых являются функциональностью печени, необходимо уменьшить дозу препарата. Опыт терапевтического использования пациентов Лазартана с тяжелой печеночной недостаточностью. Следовательно, Лозартан нельзя принимать пациентами с тяжелой печеночной недостаточностью.

Нарушение функции почек

В результате ингибирования системы ингибирования ангиотензина были изменения в функционировании почек, включая почечную недостаточность (в частности у пациентов, в которых почки зависит от функционирования системы Renin Angiotensin-альдостерона, например, с сильной сердечной недостаточностью или Наличие фоновой дисфункции почек). Как и в случае использования других препаратов, которые влияют на систему ренин-ангиотензин-альдостерона, у пациентов с двусторонним стенозом почечной артерии или стенозом почек почек почек происходит увеличение уровня мочевины крови и креатинина в сыворотке. Лосартан следует использовать для использования пациентов с двусторонним почечным артериями или стенозом почек артерии одного почка.

Трансплантация почек

Опыт использования препарата пациентам, которые недавно претерпели почечную трансплантацию.

Первичный гиперльдостеронизм

Пациенты с первичным альдостеронизмом, как правило, не реагируют на лечение антигипертензивными препаратами, механизм действия подавляется системойнингиотензинской системой. Следовательно, они не рекомендуются наносить таблетки Lazartan.

Ишемическая болезнь сердца и цереброваскулярные заболевания

Как и в случае применения любых других антигипертензивных препаратов, быстрое снижение артериального давления у пациентов с ишемическими сердечными заболеваниями и цереброваскулярными заболеваниями может вызвать инфаркт миокарда или инсульт.

Сердечная недостаточность

У пациентов с сердечной недостаточностью, в нарушение функции почек или без использования Лазартана, который, в использовании любых других лекарств, действующих на систему Ринн-ангиотензина, существует риск тяжелой артериальной гипотензии и (очень часто - острый) почечный. Недостаточность. У пацієнтів із серцевою недостатністю та супутньою тяжкою нирковою недостатністю, у пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю (IV клас за класифікацією NYHA), а також у пацієнтів із серцевою недостатністю та серцевими аритміями, які супроводжуються клінічними проявами та становлять загрозу для життя, достатнього досвіду застосування лозартану нет. Поэтому эти категории пациентов Lazartan следует использовать с осторожностью. Комбинация Lazartan с бета-блокаторами также должна использоваться с осторожностью.

Стеноз аорты и митрального клапана, обструктивная гипертрофическая кардиомиопатия

Как и в случае использования других вазодилаторов, у пациентов с стенозом аортального или митрального клапана следует обнаружить особое осторожность.

Беременность

Прием антагонистов ангиотензинских рецепторов II не следует начинать во время беременности. Якщо продовження терапії антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ не вважається важливим, пацієнток, які планують вагітність, слід перевести на альтернативне антигіпертензивне лікування, яке має затверджений профіль безпеки застосування під час вагітності. Якщо виявлена вагітність, лікування лозартаном слід негайно припинити, та, якщо це можливо, слід розпочати альтернативну терапію.

Інші попередження і застереження

Подібно до інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту, лозартан та інші антагоністи ангіотензину є менш ефективними у зниженні артеріального тиску у чорношкірих пацієнтів, порівняно з представниками інших рас, найімовірніше, внаслідок більш високої частоти осіб із низьким рівнем реніну у популяції чорношкірих пацієнтів за артеріальною гіпертензією.

Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС)

При супутньому застосуванні аліскірену та антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ або інгібіторів АПФ підвищується ризик артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та зміни функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність. У зв'язку з подвійною блокадою ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) супутнє застосування аліскірену та антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ або інгібіторів АПФ не рекомендується (див.розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій») . У випадку крайньої необхідності подвійної блокади РААС слід ретельно перевіряти функцію нирок, рівень електролітів у крові та артеріальний тиск. Не слід одночасно застосувати антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ та інгібітори АПФ пацієнтам з цукровим діабетом.

Гідрохлоротіазид

Артеріальна гіпотензія та порушення водно-електролітного балансу

Як і при застосуванні інших засобів антигіпертензивної терапії, у деяких пацієнтів можливий розвиток симптоматичної гіпотензії. Пацієнти повинні бути обстежені з метою виявлення клінічних ознак порушення водно-електролітного балансу, наприклад нестачі рідини, гіпонатріємії, гіпохлоремічного алкалозу, гіпомагніємії або гіпокаліємії, які можуть виникнути внаслідок інтеркурентної діареї або блювання. У таких пацієнтів через відповідні проміжки часу слід проводити періодичне визначення сироваткових електролітів. Дилюційна гіпонатріємія може виникати у хворих з набряками у спекотну погоду.

Метаболічні та ендокринні ефекти

Тіазиди здатні змінювати толерантність до глюкози. Може бути потрібною корекція доз антидіабетичних препаратів, включаючи інсулін. Під час терапії тіазидами прихований цукровий діабет може проявитися.

Тіазиди можуть зменшувати екскрецію кальцію з сечею. Тіазиди можуть також викликати незначне і скороминуще зростання рівня кальцію у сироватці крові. Виражена гіперкальціємія може бути ознакою прихованого гіперпаратиреозу. Прийом тіазидів має бути припинений перед проведенням дослідження функцій паращитовидних залоз.

Підвищення рівнів холестерину і тригліцеридів також може бути пов'язане з терапією діуретиками тіазидового ряду.

Терапія тіазидами може призвести до гіперурікемії і/або подагри у деяких пацієнтів. Через те, що лозартан зменшує вміст у сечі сечової кислоти, лозартан у комбінації з гідрохлоротіазидом зменшує гіперурикемію, спричинену діуретиком.

Печінкова недостатність

Тіазиди слід застосовувати з обережністю пацієнтам з порушенням функції печінки або прогресуючою хворобою печінки, оскільки він може спричинити появу внутрішньопечінкового холестазу та оскільки незначні зміни водно-електролітного балансу можуть спричинити печінкову кому. Препарат протипоказаний пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю.

Інші стани

У пацієнтів, які отримують тіазиди, алергічні реакції можуть виникати незалежно від наявності в анамнезі алергічних станів або бронхіальної астми. Повідомлялося про рецидиви або погіршення перебігу системного червоного вовчака у пацієнтів, які отримували тіазиди.

Особлива інформація про деякі з допоміжних речовин

Препарат містить лактозу. Пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази або порушенням всмоктування глюкози-галактози не слід приймати цей препарат.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

З огляду на можливість розвитку таких побічних реакцій як запаморочення та артеріальна гіпотензія, препарат слід застосовувати з обережністю при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Лозартан

Були повідомлення про те, що рифампіцин та флуконазол знижують рівень активного метаболіту. Клінічні наслідки цих взаємодій не оцінювалися.

Як і інші препарати, що блокують рецептори ангіотензину II або їх ефекти, супутній прийом калійзберігаючих діуретиків (наприклад, спіронолактону, тріамтерену, амілориду), калієвих добавок або сольових замінників, що містять калій, може призвести до збільшення рівня калію в сироватці. Супутнє застосування не рекомендується.

Як і при застосуванні інших лікарських засобів, які впливають на виведення натрію, може бути зменшене виведення літію. Тому слід ретельно контролювати рівень літію в сироватці, якщо солі літію застосовують разом з антагоністами рецепторів ангіотензину II.

Нестероїдні протизапальні лікарські засоби (ацетилсаліцилова кислота в режимі протизапального дозування, селективні інгібітори ЦОГ-2) та неселективні нестероїдні протизапальні лікарські засоби можуть зменшити антигіпертензивний ефект антагоністів рецепторів ангіотензину II. Супутній прийом антагоністів рецепторів ангіотензину II або діуретиків та нестероїдних протизапальних лікарських засобів може призвести до погіршення функції нирок, включаючи можливу гостру ниркову недостатність, та збільшення рівня калію в сироватці, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок. Таку комбінацію слід приймати з обережністю, особливо особам літнього віку. Пацієнти потребують забезпечення адекватної гідратації і проведення ретельного контролю функції нирок на початку супутньої терапії та періодично після неї.

У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок супутній прийом антагоністів рецепторів ангіотензину II та препаратів, які пригнічують циклооксигеназу 2, може призвести до подальшого погіршення функції нирок. Ці ефекти, як правило, є оборотними.

Інші препарати, які можуть спричинити артеріальну гіпотензію як основне захворювання або побічний ефект, – це трициклічні антидепресанти, нейролептики, баклофен, аміфостин. Супутнє застосування цих препаратів може підвищити ризик артеріальної гіпотензії.

Дослідження показали, що внаслідок подвійної блокади РААС при супутньому застосуванні інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену підвищується ризик побічних реакцій таких як, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та зміни функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність порівняно із застосуванням одного агента ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування».

Гідрохлоротіазид

При одночасному застосуванні зазначені препарати можуть взаємодіяти з діуретиками тіазидового ряду:

Алкоголь, барбітурати, наркотичні засоби або антидепресанти

Може посилитися ортостатична гіпотензія.

Антидіабетичні засоби (пероральні препарати та інсулін)

Застосування тіазидів може впливати на переносимість глюкози. Може виникнути необхідність у зміні дози антидіабетичних засобів. Метформін слід застосовувати з обережністю, оскільки існує ризик виникнення лактоцидозу, спричиненого можливою функціональною недостатністю нирок, пов'язаного з застосуванням гідрохлоротіазиду.

Інші гіпотензивні засоби

Адитивний ефект.

Холестирамін і колестипол, смоли

У присутності аніонообмінних смол погіршується всмоктування гідрохлоротіазиду. Одноразова доза смол, холестираміну і колестиполу зв'язує гідрохлоротіазид і відповідно на 85 % або на 43 % знижує його всмоктування з шлунково-кишкового тракту.

Кортикостероїди, АКТГ

Збільшується втрата електролітів, особливо ризик виникнення гіпокаліємії.

Пресорні аміни (наприклад адреналін)

Можливе зниження реакції на пресорні аміни. Ступінь цього зниження незначна, тому не виключається застосування цих засобів.

Недеполяризуючі скелетно-м'язові релаксанти (наприклад тубокурарин)

Можливе посилення відповіді на м'язові релаксанти.

Препарати літію

Діуретики зменшують кліренс літію в нирках і підвищують ризик літієвої інтоксикації; супутнє застосування не рекомендується.

Препарати, які застосовуються для лікування подагри (пробенецид, сульфінпіразон і алопуринол)

Може стати необхідним зміна дози препаратів, що виводять сечову кислоту, тому що гідрохлоротіазид може збільшувати концентрацію сечової кислоти у плазмі крові. Може стати необхідним збільшення дози пробенециду або сульфінпіразону. Одночасне застосування тіазидів може збільшувати ймовірність реакцій гіперчутливості на алопуринол.

Антихолінергічні препарати (наприклад атропін, біпериден)

Підвищення біодоступності діуретиків тіазидового ряду пов'язано зі зниженням рухової активності ШКТ і швидкості випорожнення шлунка.

Цитотоксичні засоби (наприклад циклофосфамід, метотрексат)

Тіазиди можуть знижувати ниркові виділення цитотоксичних засобів і можуть посилювати мієлосупресивну дію.

Саліцилати

При застосуванні великих доз саліцилатів гідрохлоротіазид може посилювати токсичну дію саліцилатів на центральну нервову систему.

Метилдофа

В окремих випадках при спільному застосуванні гідрохлоротіазиду і метилдофи відзначали гемолітичну анемію.

Циклоспорин

При одночасному застосуванні з циклоспоринами підвищується ризик виникнення гіперурикемії і ускладнень на зразок подагри.

Серцеві глікозиди

Спричинена тіазидами гіпокаліємія або гіпомагніємія сприяє формуванню аритмій, спричинених серцевими глікозидами.

Препарати, дія яких змінюється від рівня калію в крові:

Необхідно періодично контролювати концентрацію калію у плазмі крові та проводити контроль ЕКГ при застосуванні комбінованого препарату лозартан/гідрохлоротіазид з препаратами, дія яких залежить від рівня калію у плазмі крові (наприклад серцеві глікозиди та антиаритмічні засоби), а також з препаратами, які спричиняють «torsades de pointes» (шлуночкову тахікардію), включаючи деякі антиаритмічні засоби, оскільки гіпокаліємія сприяє формуванню шлуночкової тахікардії.

антиаритмічні препарати Iа класу (наприклад хінідин, гідрохінідин, дизопірамід);
антиаритмічні препарати III класу (наприклад аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід);
деякі антипсихотичні засоби (наприклад тіоридазин, хлорпромазин, левомепромазин, тріфлуоперазин, ціамемазин, сульпірид, сультоприд, амісульприд, тіаприд, пімозид, галоперидол, дроперидол);
інші препарати (наприклад бепридил, цисаприд, дифеманіл, внутрішньовенно введений еритроміцин, галофантрин, мізоластин, пентамідин, терфенадин, внутрішньовенно введений вінкамін).

Солі кальцію

Діуретики тіазидового ряду можуть збільшувати вміст кальцію в сироватці крові внаслідок зниженої екскреції. Якщо необхідно застосовувати препарати, що поповнюють вміст кальцію, необхідно регулярно контролювати рівень кальцію в сироватці крові і відповідно до отриманого результату треба визначати дозу цих препаратів.

Вплив на лабораторні показники

Через вплив на метаболізм кальцію тіазиди можуть вплинути на результати функціональних тестів паращитовидної залози.

Карбамазепін

Ризик симптоматичної гіпонатріємії. Необхідний клінічний нагляд за хворим та лабораторний контроль крові.

Контрастні речовини, що містять йод

При дегідратації, спричиненій сечогінними засобами, може збільшуватися ризик гострої ниркової недостатності, особливо при введенні великих доз препаратів, що містять йод. Перед введенням йоду необхідно відновити водний баланс.

Амфотерицин Б (парентерально введений), кортикостероїди, АКТГ та проносні засоби

Гідрохлоротіазид може сприяти порушенню водно-електролітного балансу, спричиняючи в основному гіпокаліємію.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Лозартан-гідрохлоротіазид

Доведено, що знижувальна дія на артеріальний тиск компонентів препарату адитивна, таким чином компоненти препарату більшою мірою знижують артеріальний тиск, аніж ці компоненти окремо. Припускають, що ця дія пов'язана з сумацією ефектів компонентів. Крім того, через діуретичний ефект гідрохлоротіазид збільшує активність реніну у плазмі крові та виділення альдостерону, знижує концентрацію калію і збільшує рівень ангіотензину II у плазмі крові. Прийом лозартану блокує всі фізіологічні ефекти ангіотензину II і внаслідок пригнічення ефектів альдостерону може сприяти зменшенню втрати калію, пов'язаної із застосуванням діуретика.

Лозартан чинить помірну та минущу урикозуричну дію. Гідрохлоротіазид незначною мірою підвищує рівень сечової кислоти в крові; комбінація лозартану та гідрохлоротіазиду послаблює гіперурикемію, спричинену діуретиком.

Антигіпертензивний ефект препарату зберігається протягом 24 годин. Антигіпертензивний ефект зберігається при безперервному застосуванні препарату. Крім суттєвого зниження артеріального тиску, терапія препаратом не чинила клінічно значущий вплив на частоту серцевих скорочень.

Комбінація лазартану і гідрохлоротіазиду ефективна у зниженні артеріального тиску у чоловіків і у жінок, пацієнтів негроїдної та європеоїдної рас, пацієнтів середнього (< 65 років) та літнього віку (≥ 65 років), а також ефективна в усіх стадіях артеріальної гіпертензії.

Лозартан

Лозартан – це синтетичний антагоніст рецептора ангіотензину II (тип АТ1), що застосовується перорально. Ангіотензин II, потужний судинозвужувальний засіб, є первинним активним гормоном ренін-ангіотензинової системи і важливим визначальним фактором патофізіології артеріальної гіпертензії. Ангіотензин II зв'язується з рецепторами АТ ₁ , які містяться у багатьох тканинах (наприклад гладких м'язах судин, наднирникових залозах, нирках і серці), і чинить кілька важливих біологічних ефектів, у тому числі вазоконстрикцію та звільнення альдостерону.

Лозартан селективно блокує рецептор AT ₁ . В умовах in vitro та in vivo лозартан і його фармакологічно активний метаболіт – карбоксильна кислота (E 3174) – блокують усі фізіологічно значущі ефекти ангіотензину ІІ незалежно від джерела або шляху синтезу.

Лозартан не зв'язує і не блокує рецептори інших гормонів та іонні канали, важливі для регуляції діяльності серцево-судинної системи. Крім цього, лозартан не впливає на дію ангіотензинперетворювального ферменту (кіназа II), який відповідає за розщеплення брадикініну. Через що не відзначаються небажані дії, пов'язані з підвищеною концентрацією брадикініну. При введенні лозартану гальмується негативна дія ангіотензину II на утворення реніну, що призводить до підвищення активності реніну у плазмі крові. Підвищення активності реніну призводить до підвищення рівня ангіотензину II у плазмі крові. Незважаючи на ці підвищення, антигіпертензивна активність та зниження рівня альдостерону у плазмі крові зберігаються, що вказує на ефективне блокування рецептора ангіотензину II. Після припинення терапії лозартаном активність реніну у плазмі крові та концентрація ангіотензину ІІ протягом трьох днів повертається до норми.

Лозартан та його основний активний метаболіт мають виразніший афінітет до рецептора AT ₁ , ніж до рецептора AT ₂ . Активний метаболіт, за розрахунками об'ємного відсотка, у 10-40 разів ефективніший, ніж лозартан.

Лозартан не впливає на автономні рефлекси і не має тривалого впливу на рівень норадреналіну у плазмі крові.

Гідрохлоротіазид

Гідрохлоротіазид є діуретиком тіазидового ряду. Механізм антигіпертензивної дії діуретика тіазидового ряду повністю невідомий. Тіазиди впливають на ренальний тубулярний механізм електролітної реабсорбції, тим самим безпосередньо підвищуючи екскрецію натрію та хлору у приблизно однакових кількостях. Діуретичний вплив гідрохлоротіазиду знижує об'єм плазми, підвищує активність реніну у плазмі, підвищує секрецію альдостерону з послідовним зростанням показників калію в сечі і втратою бікарбонату та зниженням рівня калію в сироватці. Можливо, через блокаду ренін-альдостеронової системи супутнє призначення антагоністів рецепторів ангіотензину II сприяє оборотній втраті калію, пов'язаній з діуретиком тіазидового ряду.

Після перорального прийому підсилення діурезу розпочинається протягом двох годин, досягає піку протягом 4 годин і триває протягом 6-12 годин. Антигіпертензивний ефект триває не більше 24 годин.

Фармакокінетика.

Всмоктування.

Лозартан

Після перорального застосування лозартан добре всмоктується і зазнає первинного метаболізму, з утворенням одного активного карбоксильного метаболіту та інших фармакологічно неактивних метаболітів. Системна біодоступність лозартану становить приблизно 33 %. Максимальна концентрація лозартану та його активного метаболіту досягається приблизно через годину і через 3-4 години після прийому відповідно. Прийом їжі не спричиняє клінічно значущих відхилень фармакокінетичного профілю.

Розподіл

Лозартан

Більше 99 % лозартану та його активного метаболіту зв'язується з білками плазми крові, переважно з альбумінами. Обсяг розподілу лозартану становить 34 л. У дослідженні на щурах лозартан невеликою мірою або зовсім не проникав через гематоенцефалічний бар'єр.

Гідрохлоротіазид

Гідрохлоротіазид проникає крізь плацентарний бар'єр, не проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр; проникає у грудне молоко.

Біотрансформація

Лозартан

Приблизно 14 % перорально або внутрішньовенно введеної дози лозартану метаболізується у його активний метаболіт. Після перорального або внутрішньовенного введення, позначеного радіоактивним вугіллям ( ¹⁴ C) лозартану калію, радіоактивність плазми крові спричинена в основному лозартаном та його активним метаболітом. В 1 % досліджених осіб лозартан тільки незначною мірою перетворюється на активний метаболіт.

Крім активного метаболіту, формуються неактивні метаболіти, у тому числі два найважливіших метаболіти, сформовані шляхом гідроксилювання бутилового ланцюга і малий метаболіт, N-2 тетразол глюкуронід.

Виведення

Лозартан

Кліренс лозартану та його активного метаболіту з плазми крові відповідно становить приблизно 600 мл/хв та 50 мл/хв. Кліренс лозартану та його активного метаболіту з нирок приблизно становить відповідно 74 мл/хв і 26 мл/хв. При пероральному введенні із сечею виводиться 4 % застосованої дози лозартану у незміненому вигляді та 6 % – у вигляді активного метаболіту.

Фармакокінетичні властивості лозартану та його активного метаболіту лінійно змінюються при застосуванні пероральних доз лозартану калію до 200 мг.

Після перорального прийому концентрації лозартану та його активного метаболіту у плазмі крові зменшуються поліекспоненціально; період напіввиведення становить приблизно 2 години та

6-9 годин відповідно. При одноразовому дозуванні 100 мг на добу ані лозартан, ані його активний метаболіт істотно не накопичуються у плазмі крові.

І біліарна, і ниркова екскреція відіграють роль в елімінації лозартану та його активних метаболітів. Після прийому пероральної дози позначеного радіоактивним вугіллям ( ¹⁴ C) лозартану приблизно

35 % радіоактивності виявляють у сечі, а 58 % – у фекаліях.

Гідрохлоротіазид

Гідрохлоротіазид не метаболізується, але швидко виводиться нирками. Коли концентрації препарату у плазмі крові контролювали протягом принаймні 24 годин, період напіввиведення з плазми крові гідрохлоротіазиду становив 5,6-14,8 години. Принаймні 61 % пероральної дози виводиться у незміненому вигляді протягом 24 години.

Характеристики у пацієнтів

Лозартан-гідрохлоротіазид

Концентрації лозартану та його активного метаболіту у плазмі крові та всмоктування гідрохлоротіазиду у пацієнтів літнього віку з артеріальною гіпертензією значно не відрізняються від тих, що спостерігаються у молодих пацієнтів з артеріальною гіпертензією.

Лозартан

Після перорального застосування пацієнтам з алкогольним цирозом печінки легкого та помірного ступеня тяжкості концентрації лозартану та його активних метаболітів у плазмі крові були відповідно у 5 та у 1,7 раза вищими, ніж у молодих волонтерів.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: жовті, овальні, дещо двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою з рискою з одного боку.

Термін придатності. 5 років.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 30 °C в оригінальній упаковці для захисту від вологи. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 10 таблеток у блістері; по 3, або по 6, або по 9 блістерів у картонній коробці;

По 14 таблеток у блістері; по 1, або по 2, або по 4, або по 6, або по 7 блістерів у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

КРКА, д.д., Ново место, Словенія/

KRKA, dd, Novo mesto, Slovenia.

Місцезнаходження .

Шмар'єшка цеста 6, 8501 Ново место, Словенія/

Smarjeska cesta 6, 8501 Novo mesto, Slovenia.

ГИДРОХЛОРОТИАЗИД+ЛОЗАРТАН

Искать отдельно: ГИДРОХЛОРОТИАЗИД, ЛОЗАРТАН

Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.

Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.

В аптеке бывают лекарства-аналоги.

Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.

Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.

Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.

Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.

Список отзывов пуст

Добавить отзыв

Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа