Личный кабинет
ЛОРНАДО порошок для раствора для инъекций 8мг + растворитель 2мл №3
rx
Код товара: 643361
Производитель: World Medicine (Грузия)
5 500,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 24.11.2024
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Лорнадо.
Лорнадо.
Состав :
активное вещество:
Лорнкис;
1 бутылка содержит:
Лорнсикам 8 мг;
Вспомогательные вещества: маннит (E 421), Трометр, резодиум этетат.
1 ампула (2 мл) растворителя содержит воду для инъекций.
Форма дозировки
Лиофилизация для инъекционного раствора.
Основные физико-химические свойства:
Лиофилизация - лиофилизированный желтый порошок.
Растворитель - бесцветный прозрачный раствор.
Законченный (восстановленный) раствор представляет собой прозрачный раствор зеленовато-желтого цвета, который практически не содержит частиц.
Фармакотерапевтическая группа
Нестероидные противовоспалительные и противоревматические средства. Окис. Код ATH M01A C05.
Фармакологические свойства
Фармакодинамика.
Лорнкис представляет собой нестероидное противовоспалительное средство (NSAID) с анальгетическими и противовоспалительными свойствами, принадлежащими к классу оксикам. Механизм его действия в основном связан с ингибированием синтеза простагландинов (ингибирование фермента циклооксигеназы), что приводит к десенсибилизации периферических ноцицепсидов и ингибирования воспаления. Существует также центральное влияние на ноцицепторы, которые не связаны с противовоспалительным действием. Лорнсика не влияет на жизненные показатели (такие как температура тела, частота дыхания, частота сердечных сокращений, артериальное давление, ЭКГ, спирометрия).
Анальгетические свойства Lornoxicam были успешно продемонстрированы в нескольких клинических исследованиях в процессе разработки.
В связи с системой ульцерогенного эффекта, связанного с ингибированием синтеза простагландина, использование Лорнсикама как других НСАЗаз, часто приводит к развитию желудочно-кишечных осложнений.
Фармакокинетика.
Поглощение.
После внутримышечного введения максимальная концентрация в плазме крови (СМАХ) 8 мг Лорнсикама достигается примерно 0,4 часа. Абсолютная биодоступность (рассчитанная в фармакокинетической кривой «концентрация-время» (AUC)) после внутримышечного введения препарата составляет 97%.
Распределение.
В плазме крови лордноксика находится в неизменном состоянии и в неактивной форме его гидроксилированного метаболита. Связывание Lornoxicam с белками плазмы крови составляет 99% и не зависит от его концентрации.
Метаболизм.
Лорнкис активно метаболизируется в печени гидроксилированием, предпочтительно в неактивных 5-гидроксилоросикамах. Лорнсикамс - биоотрицание с участием цитохрома CYP2S9. В результате генетического полиморфизма есть люди с замедлением и интенсивным метаболизмом этого фермента, который можно выразить в значительном увеличении уровня лороцикама в плазме крови у людей с медленным метаболизмом. Гидроксилированный метаболит не имеет фармакологической активности. Лорнкис полностью метаболизируется. Примерно 2/3 выделяется через печень и 1/3 - почек в виде неактивного соединения. В исследованиях на моделях животных Лорнкикс не вызывал индукции ферментов печени. Клинические исследования не получили данные о кумуляции Lornoxicam после нескольких приемов рекомендуемых доз. Отсутствие кумуляции было подтверждено данными мониторинга и эффективностью препаратов в исследованиях в течение 1 года.
Разведение.
Период полураспада исходного вещества составляет 3-4 часа. После перорального введения приблизительно 50% выводится с фекалиями и 42% почками, главным образом в виде 5-гидроксилороксикама. Полувывение 5-гидроксилоросикама составляет около 9 часов после парентерального применения 1 или 2 раза в день.
Специальные категории пациентов.
Пациенты пожилых людей.
У пожилых пациентов (в возрасте 65 лет) клиренс снижается на 30-40%. В дополнение к снижению зазора, нет существенных изменений в кинетическом профиле Лордоксикама у пожилых пациентов.
Пациенты с расстройствами функции печени и / или почек.
Нет значительных изменений в кинетическом профиле LorcnoxiCam у пациентов с почечной или печеночной недостаточностью, за исключением кумуляции у пациентов с хроническим заболеванием печени после 7 дней терапии с использованием суточных доз 12 мг и 16 мг.
Индикация
Краткосрочное лечение острой боли света и умеренной степени.
Противопоказание
Повышенная чувствительность к активным веществам и / или в вспомогательные вещества лекарственного средства.
Повышенная чувствительность (симптомы, аналогичные тем, что в астме, рините, ангионевротическом отечном отеле или урбане) к другим НПВП, включая ацетилсалициловую кислоту.
Желудочно-кишечное кровотечение, цереброваскулярное или другое кровотечение.
Желудочно-кишечное кровотечение или перфорация в анамнезе, связанном с предварительной терапией НСАЗаз.
Активная рецидивирующая пептическая язва желудка / кровотечения или рецидивирующая язвенная язва желудка / кровотечения в анамнезе (два или более отдельных доказанных эпизода язвы или кровотечения).
Тромбоцитопения.
Тяжелая форма сердечной недостаточности.
Тяжелая форма печеночной недостаточности.
Сильная форма почечной недостаточности (уровень креатинина плазмы> 700 мкмоль / л).
III триместр беременности (см. «Применение во время беременности или грудного вскармливания»).
Специальные меры безопасности
Инъекционное решение готовят непосредственно перед использованием (содержание 1 флакона (8 мг листофильных) растворяется с водой для впрыска (2 мл)). Появление лекарственного средства после восстановления представляет собой прозрачный раствор зеленовато-желтого цвета, который практически не содержит частиц.
С визуальными признаками повреждения лекарственного средства он должен быть утилизирован в соответствии с местными требованиями.
Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими формами взаимодействия
Когда одновременное использование с Lornoxicam возможны следующие взаимодействия.
Cimetidine.
При одновременном использовании можно увеличить уровень лоросикама в плазме крови (взаимодействие между лоркоксикамом и ранитидин или лерпоксикам и антацидами не было обнаружено).
Антикоагулянты.
При одновременном использовании антикоагулянтов, например, Warfarin (см. Раздел «Особенности применения») можно. В случае одновременного использования этих препаратов следует провести тщательный мониторинг уровня международного нормализованного отношения.
Фенпрокомон.
При одновременном использовании эффективность лечения фенпрокомоном уменьшается.
Гепарин.
При одновременном использовании увеличение риска возникновения гореброспинальной / эпидуральной гематомы возможна во время позвоночника или эпидуральной анестезии (см. Раздел «Особенности применения»).
Ингибиторы ангиотензина трансформируют фермент (туз).
При одновременном применении можно уменьшить действие ингибиторов ACE.
Диуретики.
С помощью одновременного применения можно ослабить мочегонное и антигипертензивное влияние петли, тиазид и диуретики консервирования калия.
Бета-адренорецепторы блокаторы.
При одновременном использовании можно уменьшить гипотензивный эффект блокаторов бета-адреноцепторов.
Блокаторы ангиотензинских рецепторов II.
При одновременном применении можно уменьшить гипотензивный эффект блокаторов рецептора ангиотензина II.
Дигоксин.
С помощью одновременного применения возможно снижение почечного зазора дигоксина.
Кортикостероиды.
С помощью одновременного использования возможна увеличение риска желудочно-кишечных язв или кровотечение (см. Раздел «Особенности применения»).
Антибактериальные агенты группы шинолон.
С помощью одновременного применения можно увеличить риск возникновения судом.
Антитрубокартовые агенты.
При одновременном использовании риск желудочно-кишечного кровотечения увеличивается (см. Раздел «Особенности применения»).
Другие НПВП.
При одновременном использовании риск желудочно-кишечного кровотечения увеличивается.
MetoTrexate.
При одновременном использовании уровень метотрексата в плазме увеличивается, что приводит к увеличению его токсичности. В случае одновременного использования этих препаратов следует провести тщательный мониторинг состояния пациента.
Выборочные ингибиторы повторного захвата серотонина (SZZS).
При одновременном использовании риск желудочно-кишечного кровотечения увеличивается (см. Раздел «Особенности применения»).
Препараты лития.
При одновременном применении почечный клиренс лития уменьшается, поэтому концентрация плазменного лития может превышать пороговое значение токсичности. В случае одновременного использования этих препаратов следует контролировать уровень лития в плазме крови, особенно в начале лечения, при регулировке дозы и прекращения лечения.
Циклоспорин.
При одновременном применении возможна увеличение уровня циклоспорина в плазме крови и его нефротоксичность, которое связано с эффектами, опосредованными простагландинами почек. В случае одновременного использования этих препаратов следует проводить тщательный мониторинг функции почек.
Производные сульфониллуреев (например, глибенкамид).
При одновременном использовании риск повышения гипогликемии.
Известные индукторы и ингибиторы изоферментов CYP2C9.
Лорнкис (а также другие НПВП в зависимости от цитохрома P450 2C9 (Iseenzyme P450 2C9 (Cyp2C9)) взаимодействует с известными индукторами и ингибиторами SYP2C9 изонзима (см. Раздел «Метаболизм»).
Tacrolymus.
При одновременном использовании риск нефротоксичности увеличивается из-за уменьшения синтеза простациклина в почках. В случае одновременного использования этих лекарств следует контролировать мониторинг функций почек (см. Раздел «Особенности применения»).
Pemetrexed.
При одновременном использовании уменьшения почечной очистки PEMETREXED, что приводит к переименованию почечной и желудочно-кишечной токсичности и миелосупрессии.
Особенности на применении
В следующих случаях лекарственный продукт должен использоваться только после тщательной оценки ожидаемой выгоды от терапии и возможного риска.
Препарат следует использовать с осторожностью с мягким (уровень креатинина плазмы 150-300 мкмоль / л) и умеренной почечной недостаточности (уровень креатинина плазмы 300-700 мкмоль / л) из-за важной роли простагландинов в поддержании почечного кровотока. В случае функции почек лекарственное средство должно быть прекращено.
После обширных хирургических вмешательств с пациентами с сердечной недостаточностью, принимающих диуретики или лекарства, которые могут вызвать повреждение почек, вам нужно тщательно контролировать функцию почек.
Во время использования лекарственного средства пациенты с нарушением коагуляции крови рекомендуются для проведения тщательного клинического исследования и оценки лабораторных параметров (например, время активированного частичного тромбина).
При нанесении лекарственного средства в дозе 12-16 мг в день, пациенты с печеночной недостаточностью (например, с циррозом печени), рекомендуется регулярно проводить лабораторные испытания в связи с возможностью накопления Лорнсикама в организме ( Увеличение AUC). Но отклонения фармакокинетических параметров у пациентов с печеночной недостаточностью по сравнению со здоровыми добровольцами не были обнаружены.
При длительном использовании лекарственного средства (более 3 месяцев) рекомендуется оценить состояние крови (определение гемоглобина), функций почек (определение креатинина) и печеночных ферментов.
При использовании лекарственного средства, пациенты летнего возраста рекомендуется контролировать функцию почек и печени. Лечебный продукт с осторожностью следует использовать для пациентов после хирургических вмешательств.
Избегайте одновременного использования лекарственного средства с другими НПВП, включая селективные ингибиторы циклооксигеназы-2.
Нежелательные реакции могут быть минимизированы путем получения самой маленькой эффективной дозы лорнкикама в течение кратчайшего периода, необходимого для контроля симптомов заболевания.
При нанесении любого NSaz (в том числе Lornoxicam) в любое время во время лечения возможна появление (с или без предупреждающих симптомов или серьезных расстройств желудочно-кишечного тракта в анамнезе) желудочно-кишечного кровотечения, язвы или перфорации, которые могут иметь летальное следствие.
Риск желудочно-кишечного кровотечения, язв или перфораций увеличивается с увеличением дозы NSAID, у пациентов с язвами в анамнезе, особенно осложненном кровотечению или перфорации (см. Раздел «Противопоказания»), а также у пожилых пациентов. Начиная с использованием лекарственного средства, такие пациенты должны быть с особой осторожностью и в самых маленьких терапевтических дозах.
Препарат следует использовать с осторожностью, который будет использоваться вышеупомянутыми группами пациентов и пациентов, которые одновременно принимают низкие дозы ацетилсалициловой кислоты или других препаратов, которые повышают риск взаимодействия желудочно-кишечных осложнений (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия »).
Для пациентов, нуждающихся в такой сопутственциальной терапии, лечение может проводиться на фоне одновременного приема защитных агентов, например, ингибиторов мизопростола или протонного насоса (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия»). Рекомендуется к клиническому наблюдению на регулярных интервалах.
При нанесении лекарственного средства для пациентов с токсическим воздействием на желудочно-кишечный тракт в анамнезе, особенно пациентам пожилых людей, оно следует сообщать о любых необычных симптомах брюшной полости (особенно о желудочно-кишечном кровотечении) на начальных этапах лечения.
Препарат с особым осторожностью следует использовать для пациентов, которые одновременно принимают лекарства, которые могут увеличить риск язвы или кровотечения, например, оральные кортикостероиды, антикоагулянты - варфарин, грек или антитремоматические препараты, например ацетилсалициловую кислоту (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарственные средства и другие виды взаимодействия »).
В случае кровотечения или язвы желудочно-кишечного тракта у пациентов, принимающих лерноксикам, использование препарата должно быть прекращено.
Препарат следует использовать с осторожными пациентами с желудочно-кишечными заболеваниями в анамнезе (язвенном колите, болезнь Crohn), поскольку их состояние может ухудшить (см. Раздел «Побочные реакции»).
У пожилых пациентов частота возникновения побочных реакций при использовании НПВП, в частности желудочно-кишечного кровотечения и перфорации, которые могут привести к смертельному следствию (см. Раздел «Противопоказания»).
Лечебный продукт должен использоваться для использования пациентов с артериальной гипертензией и / или сердечной недостаточностью в анамнезе, потому что в результате NSADS возможны удержание набухания и жидкости в организме.
При использовании лекарственного средства необходимо наблюдать за пациентами с артериальной гипертонией и / или застойной сердечной недостаточностью от легкой до умеренной степени тяжести в анамнезе, поскольку лечение НСАЗа можно сопровождаться такими явлениями, как задержка жидкости и отек. Отказ
Существуют клинические исследования и эпидемиологические данные, которые позволяют предположить, что использование некоторых НПВП (особенно долгосрочная терапия и применение в больших дозах) могут быть связаны с небольшим увеличением риска артериальных тромботических явлений (инфаркт миокарда или инсульта ). Недостаточно данных, чтобы исключить такой риск при приеме Лорнсикама.
Препарат следует использовать только после тщательной оценки показаний с неконтролируемой артериальной гипертензией, хронической сердечной недостаточностью, ишемическими сердечными заболеваниями сердца, заболеваниями периферических артерий и / или цереброваскулярных расстройств. Оценка также требуется до длительного применения лекарственного средства с пациентами с факторами риска для возникновения сердечно-сосудистых заболеваний (например, гипертония, гиперлипидемия, сахарным диабетом, курением).
При одновременном использовании лороросикама с гепарином риск развития спинальной / эпидуральной гематомы увеличивается с позвоночником или эпидуральной анестезией (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими типами взаимодействия»).
Во время использования Лорнсикама развитие тяжелых кожных реакций очень редко возможна, включая отвлеченный дерматит, синдром Стивенс-Джонсона и токсический эпидермальный некролиз, иногда некоторые из них заканчиваются смертельными (см. Раздел «Побочные реакции»). Риск развития таких реакций является самым высоким в начале лечения: в большинстве случаев такие реакции встречаются в первом месяце приема Лорнсикама. Использование лекарственного средства следует прекратить с первыми признаками кожной сыпи, повреждения слизистых оболочек и других проявлений повышенной чувствительности.
Препарат следует использовать для использования пациентов с бронхиальной астмой или с данным заболеванием в анамнезе, поскольку сообщалось, что NSAZS может спровоцировать бронхоспазм у таких пациентов.
При использовании Лорнсикама у пациентов с системной красной волчанкой и смешанным заболеванием соединительной ткани риск асептического менингита может увеличиваться.
Лорнсика подавляет агрегацию тромбоцитов, увеличивая коагуляцию крови. Лекарственный продукт следует использовать с осторожностью пациентам с тенденцией к кровотечению.
При одночасному застосуванні лорноксикаму з такролімусом можливе підвищення ризику нефротоксичності внаслідок послаблення синтезу простацикліну в нирках. У разі необхідності такої комбінації слід ретельно контролювати функцію нирок.
Під час застосування лорноксикаму можливе епізодичне підвищення трансаміназ, білірубіну в плазмі крові, збільшення плазмових рівнів сечовини і креатиніну та інші відхилення лабораторних показників від норми. Якщо відхилення лабораторних показників суттєві та тривають довгий час, застосування лікарського засобу слід припинити та провести необхідне дослідження.
Лорноксикам, як і інші засоби, що пригнічують циклооксигеназу/синтез простагландинів, може послаблювати фертильність, тому його не рекомендується застосовувати жінкам, які намагаються завагітніти. Жінкам, які мають труднощі з настанням вагітності або проходять обстеження з причини безпліддя, слід припинити застосування лікарського засобу.
При наявності вітряної віспи у виняткових випадках можуть розвинутися тяжкі інфекційні ураження шкіри та м'яких тканин. Також не можна виключити вплив НПЗЗ на погіршення перебігу таких інфекційних уражень. Рекомендується уникати застосування лікарського засобу при наявній вітряній віспі.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність.
Лікарський засіб протипоказаний у ІІІ триместрі вагітності. Клінічних даних щодо застосування лорноксикаму у І–ІІ триместрах вагітності та під час пологів немає, тому лікарський засіб не рекомендується застосовувати у цей період.
Немає достатніх даних щодо застосування лорноксикаму вагітним жінкам. Дослідження на тваринах показали репродуктивну токсичність.
Пригнічення синтезу простагландинів може негативно позначитися на вагітності та/або розвитку ембріона/плода. Дані епідеміологічних досліджень свідчать про підвищення ризику невиношування вагітності, а також розвитку вад серця при застосуванні інгібіторів синтезу простагландинів на ранніх термінах вагітності. Ризик зростає при збільшенні дози та тривалості терапії. У тварин застосування інгібіторів синтезу простагландинів призводить до збільшення пре- та постімплантаційної загибелі плода та ембріо-фетальної летальності. Інгібітори синтезу простагландинів не слід застосовувати у І та ІІ триместрах вагітності. Застосування можливе тільки у разі крайньої необхідності.
Під час ІІІ триместру вагітності при застосуванні будь-яких інгібіторів синтезу простагландину можливий такий вплив на плід:
серцево-легенева токсичність (передчасне закриття артеріальної протоки і легенева гіпертензія);
порушення функції нирок, яке може прогресувати до ниркової недостатності з розвитком олігогідрамніону.
Вагітна та плід наприкінці вагітності можуть піддаватися таким впливам внаслідок застосування інгібіторів синтезу простагландинів:
можливе збільшення тривалості кровотечі;
пригнічення скорочувальної функції матки, що може призвести до затримки або збільшення тривалості пологів.
Таким чином, застосування лікарського засобу протипоказане у ІІІ триместрі вагітності (див. розділ «Протипоказання»).
Період годування груддю.
Немає даних щодо екскреції лорноксикаму у грудне молоко жінок. Відносно високі концентрації лорноксикаму екскретуються у молоко годуючих щурів. Лікарський засіб не слід застосовувати у період годування груддю.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
У разі виникнення запаморочення та/або сонливості внаслідок застосування лікарського засобу не слід керувати автотранспортом або іншими механізмами.
Спосіб застосування та дози
Лікарський засіб застосовується для початкової терапії та коли необхідне швидке досягнення знеболювального ефекту або якщо застосування пероральних препаратів чи супозиторіїв неможливе.
Небажані реакції можна мінімізувати шляхом прийому найменшої ефективної дози лорноксикаму протягом найкоротшого періоду часу, необхідного для контролю симптомів (див. розділ «Особливості застосування»).
Розведення ліофілізату розчинником слід проводити в належних умовах, виходячи з понять дотримання мікробіологічної чистоти.
Після розведення готовий (відновлений) розчин слід використовувати негайно.
Дозування.
Для всіх пацієнтів відповідний режим дозування має ґрунтуватися на індивідуальній відповіді на лікування.
Рекомендована доза лікарського засобу становить 8 мг внутрішньовенно або внутрішньом'язово. Максимальна добова доза становить 16 мг. Деякі пацієнти потребують додаткового введення дози 8 мг у перші 24 години.
Пацієнти літнього віку.
Окрім осіб з порушенням функції печінки або нирок, інші пацієнти коригування дози не потребують, але слід з обережністю застосовувати лікарський засіб таким пацієнтам у зв'язку з вірогідністю виникнення побічних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту.
Пацієнти з порушеннями функції нирок.
Пацієнти з легким та помірним ступенем ниркової недостатності потребують зниження дози лорноксикаму.
Пацієнти з порушеннями функції печінки.
Пацієнти з помірним ступенем печінкової недостатності потребують зниження дози лорноксикаму.
Спосіб застосування.
Лікарський засіб призначений для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення. Тривалість внутрішньовенного введення розчину має бути не менше 15 секунд, внутрішньом'язового – не менше 5 секунд.
Після приготування розчину голку слід замінити.
Для внутрішньом'язової ін'єкції необхідна довга голка, що забезпечує глибоке введення.
Розведений лікарський засіб призначений лише для одноразового використання.
Розчин для ін'єкцій готувати безпосередньо перед застосуванням (вміст 1 флакона (8 мг ліофілізату) розчиняти водою для ін'єкцій (2 мл).
Діти.
Лікарський засіб не рекомендується застосовувати дітям віком до 18 років у зв'язку з недостатністю клінічних даних щодо ефективності та безпеки застосування лорноксикаму.
Передозування
На даний час даних про передозування, що дали б змогу визначити його наслідки або запропонувати специфічне лікування, немає. Однак, у результаті передозування лорноксикаму можуть спостерігатися такі симптоми: нудота, блювання, церебральні симптоми (запаморочення, порушення зору); у тяжких випадках – атаксія з переходом в кому і судоми; ураження печінки і нирок, можливе порушення згортання крові.
У разі реального або ймовірного передозування слід припинити застосування лікарського засобу. Завдяки короткому періоду напіввиведення лорноксикам швидко виводиться з організму. Діалізу не піддається. На даний час специфічного антидоту немає. Для лікування шлунково-кишкових розладів можна, наприклад, застосовувати аналог простагландину або ранітидин.
Побічні ефекти
Найчастіше побічні реакції на НПЗЗ були пов'язані зі шлунково-кишковим трактом. При прийомі НПЗЗ можуть виникати пептичні виразки, перфорація або шлунково-кишкова кровотеча, що іноді закінчуються летально, особливо в осіб літнього віку (див. розділ «Особливості застосування»). Нудота, блювання, діарея, метеоризм, запор, диспепсія, біль у животі, мелена, гематемезис, виразковий стоматит, загострення коліту та хвороби Крона були зареєстровані при лікуванні НПЗЗ. Рідше спостерігалися гастрити.
Вважається, що приблизно у 20 % пацієнтів, які лікувалися лорноксикамом, можуть виникати побічні реакції. Найчастішими побічними реакціями є нудота, диспепсія, розлад травлення, біль у животі, блювання, діарея. Ці симптоми загалом спостерігалися менш ніж у 10 % пацієнтів, які брали участь у дослідженні.
Набряки, артеріальна гіпертензія та серцева недостатність були зареєстровані при лікуванні НПЗЗ.
Клінічні дослідження та епідеміологічні дані показують, що застосування деяких НПЗЗ, особливо у високих дозах і при тривалому прийомі, може бути пов'язане з підвищенням ризику артеріальних тромботичних явищ, таких як інфаркт міокарда або інсульт (див. розділ «Особливості застосування»).
Винятково під час перебігу вітряної віспи повідомлялося про серйозні інфекційні ускладнення з боку шкіри та м'яких тканин.
Побічні реакції за частотою виникнення класифікують за такими категоріями: дуже часто (> 1/10); часто (> 1/100, < 1/10); нечасто (> 1/1000, < 1/100); рідко (> 1/10000, < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000); частота невідома (частоту не можна оцінити за наявними даними).
Інфекції та інвазії:
рідко – фарингіт.
З боку крові та лімфатичної системи:
рідко – анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, подовження тривалості кровотечі; дуже рідко – екхімоз. НПЗЗ здатні спричинити специфічні для цього класу лікарських засобів потенційно тяжкі гематологічні порушення, такі як нейтропенія, агранулоцитоз, апластична анемія, гемолітична анемія.
З боку імунної системи:
рідко – реакції гіперчутливості, анафілактоїдні реакції та анафілаксія.
З боку метаболзіму та порушення харчування:
нечасто – втрата апетиту, зміни маси тіла.
З боку психіки:
нечасто – інсомнія, депресія; рідко – збентеженість, нервовість, збудженість.
З боку нервової системи:
часто – легкий та транзиторний головний біль, запаморочення; рідко – сонливість, парестезія, порушення смакових відчуттів (дисгевзія), тремор, мігрень; дуже рідко – асептичний менінгіт у пацієнтів із системним червоним вовчаком (СЧВ) та змішаним захворюванням сполучної тканини (див. розділ «Особливості застосування»).
З боку органів зору:
нечасто – кон'юнктивіт; рідко – порушення зору.
З боку органів слуху та рівноваги:
нечасто – вертиго, шум у вухах.
З боку серцево-судинної системи:
нечасто – відчуття серцебиття, тахікардія, набряки, серцева недостатність, почервоніння обличчя; рідко – гіпертензія, припливи, крововиливи, гематоми.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння:
нечасто – риніт; рідко – диспное, кашель, бронхоспазм.
З боку травного тракту:
часто – нудота, біль у животі, диспепсія, діарея, блювання; нечасто – запор, метеоризм, відрижка, сухість у роті, гастрити, виразка шлунка, абдомінальний біль у верхній частині живота, виразка дванадцятипалої кишки, виразки слизової оболонки ротової порожнини; рідко – мелена, блювання з кров'ю, стоматит, езофагіт, гастроезофагеальний рефлюкс, дисфагія, афтозний стоматит, глосит, перфорація пептичної виразки, шлунково-кишкова кровотеча.
З боку печінки та жовчовивідних шляхів:
нечасто – підвищення рівня печінкових ферментів (АЛТ, АСТ); дуже рідко – токсична дія на печінку, у результаті чого можливий розвиток печінкової недостатності, гепатиту, жовтяниці, холестазу.
З боку шкіри та підшкірних тканин:
нечасто – висипання, свербіж, підвищене потовиділення, еритематозне висипання, уртикарія, ангіоневротичний набряк, алопеція; рідко – дерматити, екзема, пурпура; дуже рідко – набряк і бульозні реакції, такі як мультиформна еритема, синдром Стівенса–Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.
З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини:
нечасто – артралгія; рідко – відчуття болю у кістках, м'язові спазми, міалгія.
З боку нирок та сечовивідних шляхів:
рідко – ніктурія, порушення сечовиділення, підвищення рівня азоту сечовини і креатиніну в плазмі крові; дуже рідко – лорноксикам може спричинити гостру ниркову недостатність у пацієнтів із захворюваннями нирок, що залежать від ниркових простагландинів та відіграють важливу роль у підтримці ниркового кровотоку (див. розділ «Особливості застосування»). Нефротоксичність у різних формах, включно з нефритами та нефротичним синдромом, є ефектом, специфічним для НПЗЗ.
З боку організму в цілому:
нечасто – нездужання, набряк обличчя; рідко – астенія.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції
Повідомлення про підозрювані побічні реакції, що виникли після реєстрації лікарського засобу, дуже важливі. Це дає змогу постійно спостерігати за співвідношенням користі/ризику при застосуванні лікарського засобу. Працівники системи охорони здоров'я повинні повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему фармаконагляду.
Термін придатності
Ліофілізат для розчину для ін'єкцій у флаконі – 3 роки.
Розчинник в ампулі – 5 років.
Після розведення готовий (відновлений) розчин слід використовувати негайно.
Умови зберігання
Зберігати при температурі не вище 25 ºС в оригінальній упаковці та недоступному для дітей місці.
Несумісність
Лікарський засіб не слід змішувати з іншими лікарськими засобами, за винятком зазначених в інструкції для медичного застосування.
Упаковка
По 8 мг ліофілізату для розчину для ін'єкцій у флаконі в комплекті з 2 мл розчинника (вода для ін'єкцій) в ампулі;
1 флакон з ліофілізатом для розчину для ін'єкцій та 1 ампула розчинника в картонній коробці;
3 флакони з ліофілізатом для розчину для ін'єкцій та 3 ампули розчинника в контурній чарунковій упаковці, 1 контурна чарункова упаковка в картонній коробці.
Категорія відпуску
За рецептом.
Виробник.
Мефар Ілач Сан. А.Ш./
Mefar Ilac San. AS
Адреса
Рамазаноглу Мах. Енсар Джад. № 20, 34906 Курткой – Пендик/Стамбул, Туреччина/
Ramazanoglu Mah. Ensar Cad. No: 20, 34906 Kurtkoy – Pendik/Istanbul, Turkey. Заявник.
ТОВ «УОРЛД МЕДИЦИН», Україна/
WORLD MEDICINE, LLC, Ukraine.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа