Личный кабинет
ЛОРНОЛИОФ порошок для инъекций 8мг с растворителем в амп. 2мл №5
rx
Код товара: 846981
Производитель: Rompharm Company (Румыния)
5 300,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 12.04.2025
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного продукта
Lornolioff Romfarm
Композиция:
Активное вещество: Lornoxicam;
1 порошковая бутылка содержит 8 мг Лорноксикам;
Экспцинаты: маннитол (E 421), Dinatria Edetate, Thmetamol.
1 растворитель Ampoule содержит 2 мл воды для инъекции.
Дозировка формы. Порошок для инъекционного раствора.
Основные физико -химические свойства : порошок или уплотненная масса желтого.
Фармакотерапевтическая группа. Нестероидальные анти -инфляционные и анти -ривматические агенты. Окси. ATH CODE M01A C05.
Фармакологические свойства
Фармакодинамика
Lornoxicam -это негероидальный анти -инфляторный агент с анальгетическими и анти -инфляционными свойствами, принадлежит к классу оксикамов. Механизм действия лорноксикама в основном связан с ингибированием синтеза простагландина (ингибирование фермента циклооксигеназы), что вызывает десенсибилизацию периферических ноцицепторов и уменьшение воспаления. Центральное воздействие на ноцицепторов, которое не связано с анти -инфляционным эффектом, также предусмотрено. Lornoxicam не влияет на жизненно важные показатели (например, температура тела, частота дыхания, частота сердечных сокращений, артериальное давление, ЭКГ, спирометрия).
Анальгетические свойства Lornoxicam были успешно продемонстрированы в нескольких клинических исследованиях в процессе развития препарата.
Из-за локального раздражения желудочно-кишечного тракта и системного яменного эффекта, связанного с ингибированием синтеза простагландина (PG), использования лорноксикама, а также других нестероидных противовоспалительных препаратов (NSAID), часто приводит к развитию желудочно-кишечного хлопка осложнения.
Фармакокинетика
Поглощение. 8 мг инъекции Лорноксикам предназначена для внутривенного и внутримышечного введения. Максимальная концентрация в плазме крови (CMAX) после внутримышечного введения препарата достигается примерно через 0,4 часа. Абсолютная биодоступность (предназначенная для области под фармакокинетической кривой «Концентрация - время» [AUC]) после внутримышечного введения препарата составляет 97 %.
Распределение. В плазме крови Лорноксикам не изменился и в неактивной форме его гидроксилированного метаболита. Связывание Lornoxicam с белками плазмы крови составляет 99 % и не зависит от его концентрации. Это также обнаруживается в синовиальной жидкости после повторного использования.
Биотрансформация. Lornoxicam активно метаболизируется в печени путем гидроксилирования, особенно в неактивном 5-гидроксилороноксикаме. Биотрансформация с участием цитохрома CYP2C9 проходит Lornoxicam. Метаболизм этого фермента из -за генетического полиморфизма может быть отложено или интенсивен у разных людей, что может привести к заметному увеличению лорорроксама в плазме крови у людей с отсроченным метаболизмом. Гидроксилированный метаболит не имеет фармакологической активности. Lornoxicam полностью метаболизируется. Приблизительно 2/3 выделяется через печень и 1/3 - почки в виде неактивного соединения.
В исследованиях на животных моделях Lornoxicam не вызывал индукцию ферментов печени. Согласно клиническим испытаниям, данные о Lornoxicam после повторного введения рекомендуемых доз не были получены. Эти результаты были подтверждены мониторингом безопасности и эффективности лекарств в течение исследования в течение 1 года.
Размножение. Половина исходного вещества составляет 3–4 часа. После перорального введения около 50 % выделяются фекалиями и 42 % почек, в основном в форме 5-гидроксилороноксикама. Период полураспада 5-гидроксилороноксикама составляет около 9 часов после парентерального введения препарата 1 или 2 раза в день. Нет никаких доказательств того, что скорость устранения изменяется при применении повторных доз.
У пожилых пациентов (более 65 лет) клиренс снижается на 30-40 %. В дополнение к снижению клиренса, нет существенных изменений в кинетическом профиле лорноксикама у пожилых пациентов.
Не существует значительных изменений в кинетическом профиле лорноксикама у пациентов с почечной или печеночной недостаточностью, за исключением кумуляции у пациентов с хроническим заболеванием печени после 7 дней терапии с ежедневными дозами 12 мг и 16 мг.
Клинические характеристики
Индикация
Для краткосрочного симптоматического лечения острой боли и умеренной боли у взрослых.
Противопоказание
- гиперчувствительность к лорортоксам или другим компонентам препарата;
- тромбоцитопения;
- гиперчувствительность (симптомы, сходные с симптомами астмы, ринита, ангионерозного отека или крапивниц), с другими НПВП, включая ацетилсалициловую кислоту;
- тяжелая форма сердечной недостаточности;
- желудочно -кишечное кровотечение, цереброваскулярное или другое кровотечение;
- желудочно -кишечное кровотечение или в анамнезе предварительную терапию НПВП;
- активная рецидивирующая пептическая язва желудка / кровотечение или рецидивирующая язвенная язва желудка / кровотечение в истории (два или более отдельных эпизода доказанного развития язвы или кровотечения);
- тяжелая печеночная недостаточность;
- тяжелая почечная недостаточность (уровень креатинина в сыворотке> 700 мкмоль/л);
- III триместр беременности (см. Раздел «Использование во время беременности или грудного вскармливания»).
Специальные меры безопасности. Инъекционный раствор готовится непосредственно перед использованием (содержание 1 флакона [8 мг лиофилизата] растворяется с водой для инъекции [2 мл]). Появление лекарственного средства после восстановления представляет собой прозрачный раствор желтого, свободного от видимых частиц.
С видимыми признаками порчи препарата его следует утилизировать в соответствии с местными требованиями.
Взаимодействие с другими лекарствами и другими видами эмодов
При использовании с Lornoxicam:
- Циметидин: концентрация лорноксикама в плазме крови увеличивается, что увеличивает риск побочных эффектов лорортоксикама (взаимодействие между лорноксикамом и ранитидином или лорноксикамом и антацидами).
- Антикоагулянты: НПВП могут усилить эффект антикоагулянтов, таких как варфарин (см. Раздел «Особенности применения»). Следует выполнять тщательный мониторинг международного нормализованного отношения.
- FenProcommon: эффективность лечения фенопокумумоном снижается.
-Гепарин: негероидальные анти -инфляционные препараты увеличивают риск кровотечения и гематомы позвоночника/эпидуральной анестезии при одновременном использовании с гепарином во время спинномозговой или эпидуральной анестезии (см. Раздел «особенности применения»).
- Ангиотензин -конвертирующие фермента (АПФ) ингибиторы: ингибиторы АПФ могут уменьшаться.
- Диуретики: диуретический и антигипертензивный эффект петли, тиазида и диуретики, способствующих калие (повышенный риск гиперкалиемии и нефротоксичности) ослабляется.
- Бета-адренорецептор-блокаторы: антигипертензивный эффект уменьшается.
- Ангиотензин II -блокаторы рецепторов: антигипертензивный эффект уменьшается.
- Дигоксин: почечный клиренс дигоксин снижается, что увеличивает риск токсичности дигоксина.
- Кортикостероиды: риск желудочно -кишечных язв или увеличения кровотечения (см. Раздел «Особенности использования»).
- Антибактериальные агенты хинолона (например, левофлоксацин, офлоксацин): риск судорог увеличивается.
- Антиагрегантные препараты (такие как клопидогрел): риск кровотечения увеличивается (см. Раздел «Особенности использования»).
- Другие НПВП: риск желудочно -кишечного кровотечения или язв увеличивается.
- Метотрексат: концентрация метотрексата в сыворотке увеличивается, что приводит к увеличению его токсичности. Требуется тщательный мониторинг при применении.
- Селективные ингибиторы обратного захвата серотонина (SSR): риск кровотечения увеличивается (см. Раздел «Особенности использования»).
- Литиевые препараты: НПВП уменьшают клиренс почек лития, поэтому концентрация сывороточного лития может превышать порог токсичности. Следует отслеживать сывороточный литий, особенно в начале лечения, когда корректировка дозы и лечение останавливается.
- Циклоспорин: концентрация циклоспорина в сыворотке увеличивается. Можно увеличить нефротоксичность циклоспорина, что вызвано эффектами косвенных простагландинов почк. В комбинированной терапии необходимо контролировать функцию почк.
- Производные Sulfanilurea (например, глибенкламид): риск гипогликемии увеличивается.
- Ингибиторы и ингибиторы CYP2C9: Lornoxicam (а также другие НПВП в зависимости от цитохрома P450 2C9 [CYP2C9 изофермент]) взаимодействует с индукторами и ингибиторами изофермента CYP2C2 (см. Биотранс.
- Такролимус: риск нефротоксичности увеличивается из -за уменьшения синтеза простациклина в почках. В комбинированной терапии необходимо контролировать функцию почк (см. Раздел «Особенности применения»).
- PemetRexed: НПВП могут снизить почечный клиренс PemetRexed, который увеличивает токсичность почечного и желудочно -кишечного тракта и миелосупрессию.
Особенности приложения
Lornoxicam уменьшает агрегацию тромбоцитов и продлевает время кровотечения. Следовательно, при назначении пациентов с повышенной тенденцией к кровотечению следует заботиться.
Лорноксикам следует назначать только после тщательной оценки ожидаемой выгоды от терапии и возможного риска таких пациентов:
-Пациенты с нарушением функции почек: лорортоксикам следует использовать с осторожностью у пациентов с легкой (уровень креатинина сыворотки 150-300 мкмоль/л) и умеренной почечной недостаточностью (сывороточный креатинин 300-700 мкмоль/л) из-за важной роли простагландина. См. Раздел «Метод применения и дозы»). В случае нарушения почечной функции лечение лечения лорноксикама следует прекратить.
- Пациенты после обширных хирургических вмешательств, с сердечной недостаточностью, те, кто принимает диуретики или средства правовой защиты, которые могут вызвать повреждение почек: необходимо тщательно контролировать функцию почек (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарственными продуктами и другими типами взаимодействия») Полем
- Пациенты с печеночной недостаточностью (например, цирроз печени): после использования препарата в дозе 12-16 мг в день рекомендуется регулярно проводить лабораторные испытания из-за возможности накопления лорноксикама в организме (увеличение AUC) (См. Раздел «Фармакологические свойства. Фармакокинетика»). Но не было никаких отклонений в фармакокинетических параметрах у пациентов с печеночной недостаточностью по сравнению со здоровыми добровольцами.
- Пожилые люди (65 лет): рекомендуется контролировать функцию почк и печень. Используйте с осторожностью после операции.
Сопутствующее использование НПВП. Следует предотвратить сопутствующее использование Lornoxicam с другими НПВП, включая селективные ингибиторы циклооксигеназы-2 (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарственными продуктами и другими типами взаимодействий»).
Минимизация нежелательных реакций. Нежелательные реакции могут быть сведены к минимуму путем принятия малейшей дозы препарата в течение кратчайшего периода, необходимого для контроля симптомов заболевания (см. Раздел «метод использования и дозы» и ниже информации о желудочно -кишечных и сердечно -сосудистых рисках).
Желудочно -кишечное кровотечение, язвы и перфорации. При применении любых НПВП в любое время во время лечения могут возникнуть (независимо от наличия профилактических симптомов или серьезных нарушений желудочно -кишечного тракта в истории) желудочно -кишечного кровотечения, язв или перфорации, которые могут быть смертельными.
Риск желудочно -кишечного кровотечения, язв или перфорации увеличивается с увеличением дозы НПВП у пациентов с анамнезом, особенно осложняемым кровотечением или перфорацией (см. Раздел «противопоказания»), а также у пожилых пациентов. Эти группы пациентов следует тщательно начаться с препарата в самых маленьких терапевтических дозах (см. Раздел «Использование и доза»).
Следует использовать осторожность для лечения НПВП для лечения вышеуказанных групп пациентов и пациентов, которые принимают низкие дозы ацетилсалициловой кислоты или других препаратов, которые увеличивают риск желудочно -кишечных осложнений (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействий). Для пациентов, нуждающихся в такой сопутствующей терапии, лечение может проводиться на фоне одновременного введения защитных агентов (например, ингибиторы мизопростола или протонного насоса). Рекомендуется регулярное клиническое наблюдение.
Пациенты с токсическим воздействием на желудочно -кишечный тракт в анамнезе, особенно пожилых людей, должны сообщать о любых необычных симптомах живота (особенно желудочно -кишечного кровотечения) на начальных этапах лечения.
Пациентам, которые одновременно используют препараты, которые увеличивают риск язв или кровотечения, такие как оральные кортикостероиды, антикоагулянты - варфарин, селективные ингибиторы серотонина обратного захвата или антитромботические лекарства - ацетилсиликолевую кислоту, предписываются с помощью особой помощи. Полем
В случае кровотечения или желудочно -кишечных язв у пациентов, получающих лорортокс, лечение следует прекратить.
НПВП следует сниматься с осторожностью у пациентов с желудочно -кишечными заболеваниями (язвенное колит, болезнь Крона), поскольку их состояние может ухудшаться.
Пожилые пациенты. Пожилые пациенты увеличили частоту побочных реакций во время использования НПВП, в частности желудочно -кишечного кровотечения и перфорации, которые могут иметь смерть (см. Противопоказания »).
Сердечно -сосудистые и цереброваскулярные эффекты. Пациенты с гипертонией и/или застойной сердечной недостаточностью должны наблюдаться из легкой до умеренной анестетики, поскольку НПВП могут сопровождаться такими явлениями, как удержание жидкости и отеки.
Существуют клинические исследования и эпидемиологические данные, которые предполагают, что использование некоторых НПВП, особенно длительная терапия и использование больших доз, увеличивает риск артериальных тромботических явлений (таких как инфаркт миокарда или инсульта). Не хватает данных, чтобы устранить такой риск при принятии Lornoxicam.
Пациентам с неконтролируемой гипертонией, хронической сердечной недостаточностью, ишемической болезнью сердца, периферическими артериями и/или цереброваскулярными расстройствами лероксикама следует назначать только после тщательной оценки показаний. Аналогичная оценка также требуется до назначения долгосрочного лечения пациентов с факторами риска сердечно-сосудистых заболеваний (например, гипертония, гиперлипидемия, диабет, курение).
Сопутствующее лечение НПВП и гепарина увеличивает риск спинномозговой/эпидуральной гематомы при спинномозговой или эпидуральной анестезии (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействий»).
Кожные нарушения. Тяжелые кожные реакции возникают на фоне НПВП, включая отшелушивающие дерматит, синдром Стивенса - Джонсона и токсический эпидермальный некролиз, иногда некоторые из них заканчиваются летальными (см. «Побочные реакции»). Риск развития таких реакций является самым высоким в начале лечения: в большинстве случаев такие реакции возникают в первом месяце введения препарата. Использование лорноксикама должно быть остановлено при первых признаках кожной сыпи, поражения слизистых оболочек и других проявлений гиперчувствительности.
Респираторные расстройства. Использование с осторожностью у пациентов с бронхиальной астмой или в анамнезе этого заболевания, так как сообщалось, что НПВП могут провоцировать бронхоспазм у таких пациентов.
Системная волчанка и смешанная болезнь соединительной ткани. Пациенты с системной волчанкой и эритематозой и смешанной связной ткани используются с осторожностью, поскольку риск асептического менингита повышается.
Нефротоксичность. Сопутствующее лечение НПВП и такролимуса увеличивает риск нефротоксичности из -за ослабления синтеза простациклина в почках. При такой комбинированной терапии необходимо тщательно контролировать функцию почек (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарственными продуктами и другими типами взаимодействий»).
Лабораторные отклонения. Как и другие НПВП, Лорноксикам может вызвать эпизодическое увеличение трансаминаз, билирубин в сыворотке, а также увеличение концентрации мочевины и креатинина в крови и других отклонениях лабораторных параметров от нормы. Если отклонение лабораторных параметров является значительным и длительным в течение длительного времени, лечение должно быть прекращено и необходимое исследование.
Плодородие. Lornoxicam, как и другие препараты, которые ингибируют циклооксигеназу / синтез простагландинов, могут ослабить ее безопасность, поэтому не рекомендуется использовать женщин, пытающихся забеременеть. Жінкам, які мають труднощі з настанням вагітності або проходять обстеження з причини безпліддя, необхідно відмінити прийом лорноксикаму (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).
Варицелла. При наявності вітряної віспи у виняткових випадках можуть розвинутися тяжкі інфекційні ураження шкіри та м'яких тканин. На цей час не можна виключити вплив НПЗЗ, наслідком якого є погіршення перебігу цих інфекційних захворювань. Рекомендується уникати застосування лорноксикаму при наявній вітряній віспі.
Застосування у період вагітності або годування груддю
Беременность. Лорноксикам протипоказаний у ІІІ триместрі вагітності (див. розділ «Протипоказання»). Клінічних даних щодо застосування лорноксикаму у І– ІІ триместрах вагітності та під час пологів немає, тому препарат не рекомендується застосовувати у цей період.
Немає достатніх даних щодо застосування лорноксикаму вагітним жінкам. Дослідження на тваринах показали репродуктивну токсичність.
Пригнічення синтезу простагландинів може негативно позначитися на вагітності та/або розвитку ембріона/плода. Дані епідеміологічних досліджень свідчать про підвищення ризику невиношування вагітності, а також розвитку вад серця при застосуванні інгібіторів синтезу простагландинів на ранніх термінах вагітності. Ризик зростає при збільшенні дози та тривалості терапії. У тварин застосування інгібіторів синтезу простагландинів призводить до збільшення пре- та постімплантаційної загибелі плода та ембріофетальної летальності.
Починаючи з 20-го тижня вагітності, застосування лорноксикаму може спричинити олігогідрамніон внаслідок дисфункції нирок плода. Ця патологія може виникнути невдовзі після початку лікування і зазвичай є оборотною після припинення лікування. Крім того, є повідомлення про звуження артеріальної протоки після лікування у другому триместрі вагітності, яке у більшості випадків минало після припинення лікування. Тому протягом першого та другого триместру вагітності лорноксикам не слід призначати, якщо в цьому немає потреби. Якщо лорноксикам застосовується жінкою, яка намагається завагітніти, або протягом першого і другого триместру вагітності, доза повинна бути якомога нижчою, а тривалість лікування — якомога коротшою. Може бути доцільним допологовий моніторинг щодо олігогідрамніону та звуження артеріальної протоки, якщо мав місце вплив лорноксикаму протягом декількох днів, починаючи з 20-го гестаційного тижня. У разі виявлення олігогідрамніону або звуження артеріальної протоки застосування лікарського засобу слід припинити.
Під час ІІІ триместру вагітності при застосуванні будь-яких інгібіторів синтезу простагландину можливі такі впливи на плід:
- серцево-легенева токсичність (передчасне звуження/закриття артеріальної протоки і легенева гіпертензія);
- порушення функції нирок, яке може прогресувати до ниркової недостатності з розвитком олігогідрамніону (див. вище).
Вагітна та плід наприкінці вагітності можуть зазнавати таких впливів інгібіторів синтезу простагландинів:
- збільшення тривалості кровотечі;
- пригнічення скорочувальної функції матки, що може призвести до затримки або збільшення тривалості пологів.
Таким чином, застосування лорноксикаму протипоказане у ІІІ триместрі вагітності (див. розділ «Протипоказання»).
Період грудного годування. Немає даних щодо екскреції лорноксикаму у грудне молоко жінок. Відносно високі концентрації лорноксикаму екскретуються у молоко лактуючих щурів. Лорноксикам не слід застосовувати у період грудного годування.
Фертильність. Застосування лорноксикаму, як і будь-якого препарату, що інгібує циклооксигеназу / синтез простагландинів, може погіршити фертильність і не рекомендується жінкам, які намагаються завагітніти. Жінкам, які мають труднощі із зачаттям або які проходять обстеження щодо безпліддя, лорноксикам необхідно відмінити.
Способность влиять на скорость реакции при вождении или других механизмах. У разі виникнення запаморочення або сонливості внаслідок прийому лорноксикаму не слід керувати автотранспортом чи працювати з іншими механізмами.
Спосіб застосування та дози
Позологія
Дана лікарська форма препарату застосовується для ініціації терапії та коли необхідне швидке досягнення знеболювального ефекту або якщо застосування пероральних препаратів неможливе . Загалом, лікування має включати лише одну ін'єкцію для початку терапії. Для всіх пацієнтів відповідний режим дозування має ґрунтуватися на індивідуальній відповіді на лікування. Небажані ефекти можуть бути зведені до мінімуму, якщо застосовувати найменшу ефективну дозу препарату протягом найкоротшого проміжку часу, який необхідний для контролю симптомів (див. розділ «Особливості застосування»).
Рекомендована доза — 8 мг внутрішньовенно або внутрішньом'язово. Добова доза не повинна перевищувати 16 мг. Деякі пацієнти потребують додаткового введення дози 8 мг у перші 24 години.
Спосіб введення
Дана лікарська форма призначена для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення.
Тривалість внутрішньовенного введення розчину має бути не менше 15 секунд, внутрішньом'язового — не менше 5 секунд.
Після приготування розчину голку слід замінити.
Для внутрішньом'язової ін'єкції необхідна довга голка, що забезпечує глибоке введення.
Розведений лікарський засіб призначений лише для одноразового використання.
Розчин для ін'єкцій готувати безпосередньо перед застосуванням: вміст 1 флакона (8 мг ліофілізату) розчинити водою для ін'єкцій (2 мл). Після приготування має утворитись жовтий прозорий розчин. Якщо лікарський засіб має ознаки псування, його слід утилізувати відповідно до місцевих вимог.
Особливі категорії пацієнтів
Пацієнти літнього віку (понад 65 років) без порушення функції печінки або нирок не потребують коригування дози, але слід з обережністю застосовувати лорноксикам, оскільки побічні реакції з боку шлунково-кишкового тракту гірше переносяться цією категорією пацієнтів.
Пацієнти з нирковою недостатністю. Пацієнти з легким та помірним ступенем ниркової недостатності потребують зниження дози препарату. Лорноксикам протипоказаний пацієнтам із тяжким порушенням функції нирок (див. розділ «Протипоказання»).
Пацієнти з п ечінковою недостатністю. Пацієнти з помірним ступенем печінкової недостатності потребують зниження дози препарату. Лорноксикам протипоказаний пацієнтам із тяжкою формою печінкової недостатності (див. розділ «Протипоказання»).
Дети. Лікарський засіб не рекомендується застосовувати дітям (віком до 18 років) у зв'язку з недостатністю клінічних даних щодо ефективності та безпеки.
Передозування
На сьогодні немає даних щодо передозування, що дали б змогу визначити його наслідки або запропонувати специфічне лікування. Однак очікується, що внаслідок передозування лорноксикаму можуть спостерігатися такі симптоми: нудота, блювання, церебральні симптоми (запаморочення, порушення зору). У тяжких випадках можливі атаксія (з розвитком коми і судом), ураження печінки та нирок, потенційно можливе порушення згортання крові.
При реальному або ймовірному передозуванні слід припинити застосування препарату. Завдяки короткому періоду напіввиведення лорноксикам швидко виводиться з організму. Діалізу не піддається. На цей час специфічний антидот невідомий. Для лікування шлунково-кишкових розладів можна застосовувати, наприклад, аналог простагландину або ранітидин.
Побічні реакції
Найчастіше побічні реакції на НПЗЗ були пов'язані зі шлунково-кишковим трактом. При прийомі НПЗЗ можуть виникати пептичні виразки, перфорація або шлунково-кишкова кровотеча, що іноді закінчуються летально, особливо в осіб літнього віку (див. розділ «Особливості застосування»). Нудота, блювання, діарея, метеоризм, запор, диспепсія, біль у животі, мелена, гематемезис, виразковий стоматит, загострення коліту та хвороби Крона були зареєстровані при лікуванні НПЗЗ. Рідше спостерігалися гастрити.
Вважається, що приблизно у 20 % пацієнтів, які лікувалися лорноксикамом, можуть виникати побічні явища. Найчастішими побічними явищами є нудота, диспепсія, розлад травлення, біль у животі, блювання, діарея. Ці симптоми загалом спостерігалися менш ніж у 10 % пацієнтів, які брали участь у дослідженні.
Набряки, артеріальна гіпертензія та серцева недостатність були зареєстровані при лікуванні НПЗЗ.
Клінічні дослідження та епідеміологічні дані показують, що застосування деяких НПЗЗ, особливо у високих дозах і при тривалому прийомі, пов'язане з підвищенням ризику артеріальних тромботичних явищ, таких як інфаркт міокарда або інсульт (див. розділ «Особливості застосування»).
Винятково під час перебігу вітряної віспи повідомлялося про серйозні інфекційні ускладнення з боку шкіри та м'яких тканин.
Нижче перераховані небажані ефекти, які зазвичай спостерігалися більш ніж у 0,05 % з 6 417 пацієнтів, які отримували лікування в клінічних випробуваннях II, III і IV фази.
Небажані ефекти за частотою виникнення класифікують за такими категоріями: дуже часто ( > 1/10); часто ( > 1/100, < 1/10); нечасто ( > 1/1000, < 1/100); рідко ( > 1/10000, < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000), невідомо (частоту не можна оцінити за наявними даними).
Инфекции и вторжения
Рідко: фарингіти.
Со стороны крови и лимфатической системы
Рідко: анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, подовження тривалості кровотечі.
Дуже рідко: екхімоз. НПЗЗ здатні спричинити специфічні для цього класу лікарських засобів потенційно тяжкі гематологічні порушення, такі як нейтропенія, агранулоцитоз, апластична анемія, гемолітична анемія.
Из иммунной системы
Рідко: гіперчутливість, включаючи анафілактоїдні реакції та анафілаксію.
Метаболічні та аліментарні розлади
Нечасто: втрата апетиту, зміни маси тіла.
Психічні порушення
Нечасто: інсомнія, депресія.
Рідко: збентеженість, нервозність, збудженість.
Из нервной системы
Часто: легкий та транзиторний головний біль, запаморочення.
Рідко: сонливість, парестезія, порушення смакових відчуттів (дисгевзія), тремор, мігрень.
Дуже рідко: асептичний менінгіт у пацієнтів із системним червоним вовчаком (СЧВ) та змішаним захворюванням сполучної тканини (див. розділ «Особливості застосування»).
По органам зрения
Часто: кон'юнктивіт.
Рідко: порушення зору.
З боку органів слуху та рівноваги
Нечасто: вертиго, шум у вухах.
З боку серцево-судинної системи
Нечасто: серцебиття, тахікардія, набряки, серцева недостатність, почервоніння обличчя (див. розділ «Особливості застосування»).
Рідко: гіпертензія, припливи, крововиливи, гематоми.
От дыхательной системы
Нечасто: риніти.
Рідко: диспное, кашель, бронхоспазм.
З боку травної системи
Часто: нудота, біль у животі, диспепсія, діарея, блювання.
Нечасто: запор, метеоризм, відрижка, сухість у роті, гастрити, виразка шлунка, абдомінальний біль у верхній частині живота, виразка дванадцятипалої кишки, виразки слизової ротової порожнини.
Рідко: мелена, гематемезис, стоматит, езофагіт, гастроезофагеальний рефлюкс, дисфагія, афтозний стоматит, глосит, перфорація пептичної виразки, шлунково-кишкова кровотеча.
От печени и желчного тракта
Нечасто: підвищення рівня печінкових ферментів (АЛТ, АСТ).
Дуже рідко: токсична дія на печінку, у результаті чого можливий розвиток печінкової недостатності, гепатиту, жовтяниці, холестазу.
З боку шкіри та підшкірних тканин
Нечасто: висипання, свербіж, підвищене потовиділення, еритематозний висип, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, алопеція.
Рідко: дерматити, екзема, пурпура.
Дуже рідко: набряк і бульозні реакції, синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.
От опорно -скелетной и соединительной ткани
Нечасто: артралгія.
Рідко: відчуття болю у кістках, м'язові спазми, міалгія.
Из почк и мочевыводящих путей
Рідко: ніктурія, порушення сечовиділення, підвищення рівня азоту сечовини і креатиніну в крові.
Дуже рідко: лорноксикам може спричинити гостру ниркову недостатність у пацієнтів із захворюваннями нирок, що залежать від ниркових простагландинів, які відіграють важливу роль у підтримці ниркового кровотоку (див. розділ «Особливості застосування»). Нефротоксичність у різних формах, включно з нефритами та нефротичним синдромом, є ефектом, специфічним для НПЗЗ.
Загальні розлади
Нечасто: нездужання, набряк обличчя.
Рідко: астенія.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції
Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має велике значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду
Дата окончания срока.
2 года.
Готовий (відновлений) розчин: хімічна та фізична стабільність при використанні була продемонстрована протягом 24 годин при 25 °C.
З мікробіологічної точки зору розчин слід використовувати негайно. Якщо розчин не використовується одразу, відповідальність за час і умови зберігання в процесі застосування покладається на споживача.
Несовместимость. Цей лікарський засіб не слід змішувати з іншими лікарськими засобами, за винятком зазначених в інструкції для медичного застосування.
Условия хранения.
Держись вне досягаемости детей.
Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від світла при температурі не вище 25 ºС.
Упаковка. По 1 флакону з порошком та 1 ампулі з 2 мл розчинника (вода для ін'єкцій) в наборі у контурній чарунковій упаковці, по 1, 5, 6 або 10 наборів у картонній пачці.
Категория отпуска. По рецепту.
Виробник/заявник. Костюм Ромфарм Компані С.Р.Л.
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності
Стр. Ероілор № 1А, м. Отопень, 075100, округ Ілфов, Румунія – будівля Ромфарм 1 і Ромфарм 2.
ЛОРНОКСИКАМ
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа