Место хранения:

Активные ингредиенты: лозартан калия и гидрохлортиазид;

1 таблетка содержит лозартан калия 100 мг, гидрохлоротиазид 25 мг;

Вспомогательные вещества: моногидрат лактозы, микрокристаллическую целлюлозу, кукурузный крахмал, стеарат магния, Opadry 20A52184 желтый (гидроксипропилцеллюлоза, гипромеллоза, диоксид титана (Е 171), хинолиновый желтый алюминиевый лак (Е 104), оксид железа желтый (Е 172), оксид железа черный (Е 172).

Основные физические и химические свойства: желтые овальные таблетки, покрытые пленочной оболочкой с покрытием, набранные с обеих сторон.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

Lozap® 100 Plus - это сочетание лозартана и гидрохлоротиазида. Компоненты препарата проявляют аддитивный антигипертензивный эффект, снижение артериального давления больше, чем любой из компонентов в одиночку. Из-за эффект мочегонного Гидрохлоротиазид увеличивает активность ренина плазмы (АРП), стимулирует секрецию альдостерона, ангиотензин II увеличивается и уменьшается уровень калия в сыворотке крови. Прием лозартана блокирует все физиологические эффекты ангиотензина II и альдостерона за счет ингибирования эффектов может помочь уменьшить потери калия, связанного с диуретиками использования.

Лозартан имеет скромный эффект urykozurychnu, который проходит когда отмены препарата.

Гидрохлоротиазид незначительно повышает уровень мочевой кислоты в крови; комбинация лозартанна и гидрохлортиазид снижает гиперурикемию, вызванное мочегонным.

Лозартан

Лозартан - синтетический антагонист рецептора ангиотензина II из (AT ₁ - рецептора), предназначенный для перорального введения. Ангиотензин II - мощный сосудосуживающий вещество - это первичный активный гормон ренин-ангиотензиновой системы и определяющим фактором в патофизиологии гипертензии. Ангиотензин II связывается с рецепторами АТ ₁ , содержащихся во многих видах тканей (тканей , таких как гладкие мышцы кровеносных сосудов, надпочечниках, почках и сердце), что приводит к ряду важных биологических эффектов, в том числе сужение кровеносных сосудов и стимуляции альдостерона секреции. Ангиотензин II также стимулирует пролиферацию гладкомышечных клеток. Лозартан селективно блокирует _АТ1 рецептора. Исследования , проведенные в лабораторных условиях и в естественных условиях исследования показали , что лозартана и его фармакологически активный метаболит карбоновой кислоты Е-3174 блокируют все физиологически важные эффекты ангиотензина II, независимо от его источника или происхождения. Лозартан не связывается с рецепторами других гормонов или блокировать их или ионные каналы, важные для сердечно-сосудистой системы регулирования. Кроме того, лозартан не ингибирует АПФ (киназа II) - фермент, который разрушает брадикинин. Соответственно, нет никакого усиления побочных эффектов, опосредованных брадикининым.

При использовании отрицательной обратной связью ингибирования лозартана воздействия ангиотензина II на ренин секреции приводит к увеличению активности ренина плазмы (АРП). Увеличение ARP увеличивает концентрацию ангиотензина II в плазме крови. Несмотря на увеличение концентрации этих веществ, антигипертензивных активность и снижение концентрации альдостерона в плазме сохраняется, что указывает на эффективное блокирование рецепторов ангиотензина II. После отмены лозартанно значения PRA и ангиотензин II уровней сводятся к первоначально в течение трех дней.

Как лозартанна и его основной активный метаболит имеет большее сродство к рецептору _AT1 , чем для AT ₂ рецептора. Активный метаболит в 10-40 раз более активен, чем лозартан, с точки зрения веса тела.

Согласно результатам исследования , проведенного специально для оценки частоту кашля у пациентов с лозартана по сравнению с пациентами , получавших ингибиторы АПФ, частота кашля у пациентов , получающих лозартан или гидрохлортиазид была примерно одинаковой , и в то же время статистически значительно ниже , чем в у пациентов, получавших ингибиторы АПФ.

Применение лозартана калия у пациентов, не страдающих от диабета и страдающих от гипертонии с протеинурией, уменьшает протеинурию и дробную экскрецию альбумина и IgG антитела к статистически значимому количеству. Лозартан сохраняет скорость клубочковой фильтрации и снижает фильтрационную фракцию плазмы крови. Как правило, лозартан уменьшает концентрацию кислоты мочевой в сыворотке крови (обычно <0,4 мг / дл), и этот эффект является устойчивым в применении длительной терапии.

Лозартан не оказывает никакого влияния на вегетативные рефлексы и не устойчивый эффект на норэпинефрин концентрации в плазме крови. У пациентов с левого желудочка отказа в использовании лозартана дозах 25 мг и 50 мг показывает положительную гемодинамические и нейрогормональные эффекты характеризуется увеличением кровотока индекса объемной скорости сердца и снижают давление в конечных капиллярах легких, снижение системного сосудистого сопротивления , снизить среднюю скорость системного артериального давления и частоты сердечных сокращений, а также снижение уровня циркулирующих в крови альдостерона и норадреналина, соответственно. У этих больных с сердечной недостаточностью заболеваемости гипотонии зависит от дозы.

Гидрохлоротиазид

Гидрохлоротиазид является тиазидные диуретики. Механизм антигипертензивного действия тиазидных диуретиков до конца не изучен. Тиазиды сломать механизм канальцевой реабсорбции электролитов в почках, непосредственно увеличивая экскрецию натрия и хлорида в приблизительно равных количествах. Мочегонное действие гидрохлортиазида снижает объем плазмы, повышает активность ренина плазмы и увеличивает секрецию альдостерона с соответствующим увеличением концентрации калия в моче и бикарбонат потери, а также увеличение концентрации калия в сыворотке крови. Ренин-альдостерон цепь опосредуется ангиотензином II, так что сопутствующее применение антагонистов рецептора ангиотензина II может привести к потере калия напротив, связанную с использованием тиазидных диуретиков.

После перорального приема, диурез начинается в течение двух часов, пиков в примерно 4 часа и длится около 6 до 12 часов. Антигипертензивный эффект длится до 24 часов.

Фармакокинетика.

Поглощение

Лозартан

Оральный лозартан хорошо всасывается и подвергается первому проходу метаболизма в печени, что приводит к образованию активного метаболита karboksylovanyy и неактивных метаболитов. Системная биодоступность лозартана в форме таблеток составляет около 33%. Средние концентрации максимальные лозартана и его активного метаболита достигаются через 1 ч и через 3-4 часа, соответственно. При использовании лозартана во время обычного приема пищи клинически значимого эффекта лозартана по концентрации в плазме был обнаружен.

Распределение

Лозартан

Лозартан и его активный метаболит связывание с белками плазмы (в основном альбумина) больше, чем 99%. Объем распределения лозартана составляет 34 литров. Исследования на крысах показали, что лозартан практически не проникает через гематоэнцефалический барьер.

Гидрохлоротиазид

Гидрохлоротиазид проникает через плаценту (но не гематоэнцефалический барьер) и в грудное молоко.

Биотрансформация

Лозартан

Примерно 14% дозы лозартана превращается в активный метаболит. После перорального введения лозартана меченного ¹⁴ С, циркулирующих в плазме радиоактивности , прежде всего , связано с наличием в ней лозартана и его активного метаболита.

В дополнение к активному метаболита образуются биологически неактивный, в том числе двух основных метаболитов, образованных гидроксилирования бутиловой боковой цепи и несовершеннолетним - N-2-тетразол-глюкуронид.

Разведение

Лозартан

Плазменный клиренс лозартана и его активного метаболита составляет около 600 мл / мин
50 мл / мин, соответственно. Почечный клиренс лозартана и его активного метаболита составляет примерно 74 мл / мин и 26 мл / мин, соответственно. Оральный лозартан почти
4% дозы выводится в неизмененном виде с мочой, и около 6% от дозы выводится с мочой в виде активного метаболита. Лозартанна и его активный метаболит является линейной Фармакокинетикой с пероральными лозартанна дозой до 200 мг.

После получения плазменной концентрации лозартана и его активного метаболита падения добычи конец polieksponentsiyno в период полураспада примерно 2 и 6 - 9 часов соответственно. При введении 100 мг 1 раз в день или лозартан, ни его активный метаболит существенно не накапливаются в плазме крови.

Лозартан и его метаболиты выводятся с желчью и мочой. После перорального введения, лозартан, меченного ¹⁴ С, около 35% радиоактивности обнаруживается в моче и 58% - в кале.

Гидрохлоротиазид

Гидрохлоротиазид не подвергается метаболизму и быстро выводится из организма почками. При мониторинге уровни лекарственного средства в плазме в течение по крайней мере 24 часов полураспада в диапазоне от 5,6 до 14,8 часов. По крайней мере 61% дозы из организма без изменений в течение 24 часов.

Особые группы пациентов

Лозартан-гидрохлортиазид

Концентрации лозартана и его активного метаболита в плазме крови и уровень поглощения Гидрохлоротиазид у пожилых пациентов с АГ статистически значимо отличаются от этих показателей у молодых пациентов с артериальной гипертензией.

Лозартан

У пациентов с легкой или умеренной алкогольной концентрации цирроз лозартана и его активных метаболитов в плазме уровней после перорального введения составляли, соответственно,
5 и 1,7 раза выше, чем у здоровых молодых добровольцев мужского пола. Ни лозартан, ни его активный метаболит не выводятся при гемодиализе.

Клинические характеристики.

Индикация.

Гипертоническая у пациентов, у которых при монотерапии лозартаном или Гидрохлоротиазид не позволяет адекватного контроля артериального давления.

Противопоказание.

Повышенная чувствительность к лозартана или к любому из компонентов.

Гиперчувствительность к сульфонамидам производным (например, гидрохлортиазид).

Устойчива к терапии гипокалиемии или гиперкальциемии.

Анурия.

Тяжелая печеночная недостаточность, холестаз и расстройства, связанные с обструкцией желчных протоков.

Огнеупорные гипонатриемия.

Симптом гиперурикемия / подагра.

Тяжелая почечная недостаточность (клиренс креатинина <30 мл / мин).

Беременность или планирование беременности (см. Раздел «Беременность и лактация»).

Одновременное применение препарата с лекарствами , содержащими алискирны в случае диабета или нарушенной функции почек (СКФ <60 мл / мин / 1,73 м ²⁾ (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими формами взаимодействия»).

Детский возраст.

Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.

Лозартан

Сообщается, что рифампицин и флуконазол снижает уровень активного метаболита. Клинические последствия этих взаимодействий не были изучены.

Комбинация лозартана, как и другие препараты, которые блокируют ангиотензин II или его эффекты, с калийсберегающими диуретиками (например, спиронолактон, триамтерен, амилорид), может привести к повышению уровня калия в сыворотке крови. Одновременное применение препаратов не рекомендуется.

Как и с другими препаратами, которые ухудшают выведение натрия из организма, препарат может уменьшить экскрецию лития. Поэтому, если планируется сопутствующее введение лития солей рецептора и антагонисты ангиотензина II, должны тщательно контролировать уровни сыворотки лития.

При использовании антагонистов ангиотензина II рецепторов с нестероидные противовоспалительные препараты (НПВП) (т.е. селективные ингибиторы СОХ-2, ацетилсалициловая кислота в противовоспалительных дозах) и неселективных НПВС может ослабить антигипертензивный эффект. Одновременное применение антагонистов рецепторов ангиотензина II или диуретиками и НПВП может привести к ухудшению функции почек, в том числе острой почечной недостаточности, а также для увеличения концентрации калия в сыворотке крови, особенно у пациентов с существующими сниженной почечной функции. Такое сочетание препаратов следует использовать с осторожностью, особенно у пациентов пожилого возраста. Для того, чтобы получить достаточное количество жидкости следует также рассмотреть вопрос о мониторинге функции почек сразу после одновременного применения этих препаратов и периодически после этого.

У некоторых пациентов с нарушенной функцией почек, обработанной НПВС (включая селективные ингибиторы циклооксигеназы-2) терапии, ангиотензин II антагонистов рецепторов может привести к дальнейшему ухудшению функции почек. Эти эффекты обычно обратимы.

Одновременное применение препаратов, которые снижают артериальное давление через терапевтический эффект или побочные эффекты, такие как трициклические антидепрессанты, нейролептики, баклофен, amifostyn, может увеличить риск артериальных веществ hipotenziyi.Inshi, которые вызывают гипотензию.

Двойная блокада (например, ингибитор АПФ с антагонистом рецептора ангиотензина II) должна быть ограничена случаями отдельно идентифицированных и сопровождаемых с тщательным контролем артериального давления, функции почек и уровень электролитов. У пациентов с атеросклерозом, сердечной недостаточностью или сахарным диабетом с поражением органа - мишени двойной блокады системы ренин-ангиотензин-альдостерон связано с более высокой частотой гипотензии, синкопе, гиперкалиемия, и нарушением функции почек ( в том числе острой почечной недостаточности) , по сравнению с использованием одного транспортное средство.

Противопоказано использование алискирен одновременно с препаратом у больных сахарным диабетом. Противопоказано использование алискирено с препаратом у больных с почечной недостаточностью (скорость клубочковой фильтрации <60 мл / мин).

Гидрохлоротиазид

Когда комбинированное применение тиазидных диуретиков с этанолом, барбитуратами, наркотическими средствами и антидепрессантами может увеличить риск развития ортостатической гипотензии.

Гипогликемические средства (пероральные и инсулин) могут влиять на толерантность к глюкозе. Вам может потребоваться корректировка дозы гипогликемических препаратов. Метформин следует использовать с осторожностью из-за риска laktotsydozu индуцированной функциональной почечной недостаточности, которые могут возникнуть под воздействием гидрохлортиазида.

Другие антигипертензивные агенты обеспечивают дополнительный эффект.

Холестирамин и колестипол смолы. При наличии поглощения с анионообменной смолой гидрохлортиазида ослабляется. Однократная доза holestyraminovyh и kolestypolovyh смолы связывают гидрохлоротиазид и уменьшают его всасывание в желудочно-кишечном тракте на 85 и 43% соответственно.

Кортикостероиды, АКТГ. Заметное снижение электролитов, в частности гипокалиемия.

Pressor амины (например , адреналин). Можно уменьшить тяжесть ответа на применение прессорных аминов, но недостаточно, чтобы предотвратить их использование.

Миорелаксанты недеполяризующего типа действия (например , тубокурарин). Можно усилить эффект миорелаксантов.

Литий. Диуретики уменьшают почечный клиренс лития и повышают риск развития токсических эффектов лития; их совместное использование не рекомендуется.

Лекарственные средства для лечения подагры (пробенецид, сульфинпиразон и аллопуринол).

Может потребоваться дозы лекарства регулировки urykozurychnyh (для удаления мочевой кислоты из организма), как гидрохлоротиазид, может вызвать повышенный уровень мочевой кислоты в сыворотке крови. Это может быть необходимо увеличить дозу пробенецида или сульфинпиразона. Одновременное применение тиазидов может увеличить риск повышенной чувствительности к аллопуринолу.

Антихолинергические агенты (например , атропин, бипериден).

Повышение биодоступности тиазидных диуретиков за счет уменьшения моторики желудочно-кишечного тракта и скорости опорожнения желудка.

Цитотоксические агенты (например , циклофосфамид, метотрексат).

Thiazides может уменьшить экскрецию цитотоксических препаратов и потенцировать их почки Myelosuppressive эффекты.

Салицилаты

При применении в высоких дозах салицилаты в сочетании с Гидрохлоротиазид может увеличивать токсическое действие салицилатов на центральную нервную систему.

метилдопа

Записанный отдельные сообщения о возникновении гемолитической анемии при одновременном применении гидрохлоротиазида и метилдопов.

Циклоспорин

Одновременное применение с циклоспорином может увеличить риск развития гиперурикемии и podahropodibnyh осложнений.

Гликозиды гликозидов

Тиазидная индуцированная гипокалиемия или гипомагниемия может способствовать dyhitalisnyh сердечной аритмии.

Наркотики , пострадавших от изменения концентрации калия в сыворотке крови

Рекомендується періодичний контроль концентрації калію в сироватці крові та виконання ЕКГ, коли лозартан/гідрохлоротіазид застосовуються одночасно з лікарськими засобами, на які впливають зміни концентрації калію в сироватці крові (наприклад глікозиди наперстянки та антиаритмічні засоби), та коли у подальшому застосовуються лікарські засоби, що викликають поліморфну шлуночкову тахікардію ( torsades de pointes ) (у тому числі деякі антиаритмічні засоби), оскільки гіпокаліємія є фактором, що сприяє розвитку torsades de pointes:

Солі кальцію

Тіазидні діуретики можуть підвищувати сироваткові рівні кальцію через зниження його виведення з організму. Якщо застосування препаратів кальцію є необхідним, слід контролювати рівень кальцію в сироватці крові, а також відкоригувати дозу кальцію.

Вплив препарату на результати лабораторних досліджень

У зв'язку із впливом тіазидів на метаболізм кальцію їх прийом може змінити результати дослідження функції паращитовидних залоз (див. розділ «Особливості застосування»).

Карбамазепін

Існує ризик виникнення симптоматичної гіпонатріємії. Необхідні клінічний та біологічний контроль.

Йодовмісні контрастні засоби

При наявності обумовленої діуретиками дегідратації існує підвищений ризик виникнення гострої ниркової недостатності, особливо при застосуванні продуктів йоду у високих дозах. Перед введенням препарату необхідно компенсувати зневоднення організму у пацієнтів.

Амфотерицин B (для парентерального введення), кортикостероїди, адренокортикотропний гормон (АКТГ), стимулюючі проносні засоби або гліциризин (міститься у локриці)

Гідрохлоротіазид може погіршувати електролітний дисбаланс, а саме погіршувати стан при гіпокаліємії, гіпонатріємії, гіпохлоремії, алкалозі, підвищеному рівні азоту сечовини в крові (в основному при нирковій недостатності).

Бета-блокатори та діазоксид

Одночасне застосування тіазидних діуретиків, у тому числі гідрохлоротіазиду, з бета-блокаторами може підвищувати ризик гіперглікемії. Тіазидні діуретики, включаючи гідрохлоротіазид, можуть посилювати гіперглікемічний ефект діазоксиду.

Амантадин

Тіазиди, у тому числі гідрохлоротіазид, можуть збільшувати ризик побічних ефектів, спричинених амантадином.

Особливості застосування.

Лозартан

Ангіоневротичний набряк

Стан пацієнтів з ангіоневротичним набряком в анамнезі (припухлість обличчя, губ, глотки та/або язика) необхідно постійно контролювати (див. розділ «Побічні реакції»).

Артеріальна гіпотензія та внутрішньосудинна гіповолемія

Симптоматична артеріальна гіпотензія, особливо після прийому першої дози, може виникнути у пацієнтів з гіповолемією та/або гіпонатріємією через терапію діуретиками, дієтичні обмеження споживання солі, діарею або блювання. Такі стани необхідно відкоригувати перед початком застосування препарату (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Протипоказання»).

Електролітний дисбаланс

Електролітний дисбаланс часто спостерігається у пацієнтів з порушенням функції нирок, на тлі цукрового діабету або без нього. Необхідно ретельно контролювати показники концентрації калію у плазмі крові, а також кліренсу креатиніну, особливо у пацієнтів із серцевою недостатністю та кліренсом креатиніну у межах 30-50 мл/хвилину. Не рекомендується одночасне застосування лозартану/гідрохлоротіазиду з калійзберігаючими діуретиками, харчовими добавками із вмістом калію, а також замінниками солі, що містять калій (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Порушення функції печінки

Фармакокінетичні дані свідчать про те, що у пацієнтів з цирозом печінки значно підвищується концентрація лозартану у плазмі крові, тому препарат слід застосовувати з обережністю пацієнтам з легкими та помірними порушеннями функції печінки в анамнезі. Терапевтичний досвід застосування лозартану пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки відсутній. Тому препарат протипоказаний для пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Протипоказання» та «Фармакокінетика»).

Порушення функції нирок

Повідомлялося про випадки погіршення функції нирок, у тому числі ниркову недостатність, внаслідок інгібування ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (зокрема у пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю або існуючою нирковою дисфункцією). Як і при застосуванні інших лікарських засобів, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, також повідомлялося про збільшення рівнів сечовини крові та креатиніну сироватки крові у пацієнтів з білатеральним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки. Ці зміни ниркової функції можуть бути оборотними після припинення застосування препарату.

Лозартан слід з обережністю застосовувати пацієнтам з білатеральним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки.

Трансплантація нирки

Досвід застосування препарату хворим, що недавно перенесли трансплантацію нирки, відсутній.

Первинний гіперальдостеронізм

Зазвичай у пацієнтів з первинним гіперальдостеронізмом не спостерігається відповіді на терапію антигіпертензивними препаратами, механізм дії яких полягає в інгібуванні ренін-ангіотензинової системи. Тому застосування препарату їм не рекомендоване.

Ішемічна хвороба серця та цереброваскулярні розлади

Надмірне зниження артеріального тиску у пацієнтів з ішемічними захворюваннями серцево-судинної системи та цереброваскулярними розладами може призвести до інфаркту міокарда або інсульту.

Серцева недостатність

У пацієнтів із серцевою недостатністю, що супроводжується або не супроводжується порушенням функції нирок, як і при застосуванні інших препаратів, що впливають на ренін-ангіотензинову систему, існує ризик виникнення тяжкої артеріальної гіпотензії та (часто гострої) ниркової недостатності.

Стеноз аорти та мітрального клапана серця, обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія

Як і інші судинорозширювальні засоби, застосовувати препарат пацієнтам зі стенозом аорти та мітрального клапана серця або обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією слід з особливою обережністю.

Вплив факторів етнічного характеру

Як і всі інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту, лозартан та інші антагоністи ангіотензину значно менш ефективні для зниження артеріального тиску у представників негроїдної раси, ніж у представників інших рас. Можливо, це зумовлено тим, що у популяції темношкірих пацієнтів з артеріальною гіпертензією переважає низькоренінова форма артеріальної гіпертензії.

Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС)

Є доказові дані про те, що одночасне застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ чи аліскірену підвищує ризик виникнення артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та пригнічує функцію нирок (включаючи розвиток гострої ниркової недостатності). У зв'язку з цим подвійна блокада РААС комбінованим застосуванням інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ чи аліскірену не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

У разі нагальної потреби подвійної блокади РААС її потрібно проводити під наглядом спеціаліста та з ретельним моніторингом функції нирок, електролітного балансу та артеріального тиску.

Інгібітори АПФ та блокатори рецепторів ангіотензину ІІ не слід застосовувати одночасно пацієнтам з діабетичною нефропатією.

Гідрохлоротіазид

Артеріальна гіпотензія та порушення водно-електролітного балансу

Як і при прийомі будь-яких антигіпертензивних засобів, у деяких пацієнтів може спостерігатися симптоматична артеріальна гіпотензія. Пацієнти повинні перебувати під наглядом з метою своєчасного виявлення клінічних ознак порушення водно-електролітного балансу, наприклад зневоднення, гіпонатріємії, гіпохлоремічного алкалозу, гіпомагніємії або гіпокаліємії, які можуть розвиватися при інтеркурентній діареї або блюванні. У таких пацієнтів необхідно здійснювати контроль рівня електролітів сироватки крові. У пацієнтів, які страждають на набряки, у жарку погоду може розвинутися гіпонатріємія розведення.

Метаболічні та ендокринні ефекти

Терапія тіазидами може порушувати толерантність до глюкози. У деяких випадках може бути потрібна корекція дози гіпоглікемічних засобів, у тому числі інсуліну (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Під час терапії тіазидами цукровий діабет може з латентної форми перейти у явно виражену.

Тіазиди можуть зменшувати виведення кальцію із сечею та спричиняти епізодичне та незначне підвищення рівня кальцію сироватки крові. Виражена гіперкальціємія може свідчити про прихований гіперпаратиреоз. Необхідно припинити прийом тіазидного діуретика перед дослідженням функцій паращитовидних залоз.

Підвищення рівня холестерину та тригліцеридів крові також може бути пов'язане з терапією тіазидними діуретиками.

У деяких пацієнтів терапія тіазидами може прискорювати розвиток гіперурикемії та/або подагри. Оскільки лозартан знижує рівень сечової кислоти, лозартан у комбінації з гідрохлоротіазидом зменшує прояви гіперурикемії, зумовленої застосуванням діуретиків.

Порушення функції печінки

Тіазиди слід з обережністю застосовувати пацієнтам з порушенням функції печінки або з прогресуючим захворюванням печінки, оскільки вони можуть спричинити внутрішньопечінковий холестаз, і невеликі відхилення від норми з боку рідинного та електролітного балансу можуть прискорювати виникнення печінкової коми.

Препарат протипоказаний пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки (див. розділи «Протипоказання» та «Фармакокінетика»).

Лабораторні дослідження

Препарат може знижувати рівень йоду у плазмі крові. Лікування препаратом слід припинити перед проведенням лабораторного обстеження з метою оцінки функції паращитовидних залоз. Цей лікарський засіб здатний підвищувати концентрацію вільного білірубіну в сироватці крові.

Інші ефекти

У пацієнтів, які застосовують тіазидні діуретики, реакції гіперчутливості можуть спостерігатися навіть у разі відсутності проявів алергії або бронхіальної астми в анамнезі. Є повідомлення про загострення або прогресування системного червоного вовчака при застосуванні тіазидних діуретиків.

Допоміжні речовини

Цей лікарський засіб містить лактозу. Пацієнти з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази саамів або мальабсорбцією глюкози-галактози не повинні приймати даний лікарський засіб.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Застосування інгібіторів ангіотензину ІІ протипоказане під час вагітності (див. розділи «Протипоказання»).

Пацієнток, які планують вагітність, слід перевести на альтернативне антигіпертензивне лікування, яке має затверджений профіль безпеки застосування під час вагітності. Якщо виявлена вагітність, лікування інгібітором ангіотензину ІІ слід негайно припинити та, якщо це можливо, розпочати альтернативну терапію.

Відомо, що застосування інгібіторів ангіотензину ІІ під час ІІ та ІІІ триместру вагітності може спричиняти фетотоксичність (зниження функції нирок, олігогідрамніон з гіпоплазією легень, затримку окостеніння черепа) і неонатальну токсичність (ниркову недостатність, артеріальну гіпотензію, гіперкаліємію).

Якщо застосування інгібіторів ангіотензину ІІ відбулося в ІІ триместрі вагітності, рекомендується провести ультразвукове дослідження функції нирок та черепа.

Немовлят, матері яких приймали інгібітори ангіотензину ІІ, слід ретельно контролювати щодо артеріальної гіпотензії, олігурії та гіперкаліємії.

Гідрохлоротіазид

Існує обмежений досвід застосування гідрохлоротіазиду під час вагітності, особливо під час І триместру. Дослідження на тваринах обмежені.

Гідрохлоротіазид проникає через плацентарний бар'єр. З огляду на фармакологічний механізм дії гідрохлоротіазиду, його застосування під час ІІ та ІІІ триместру може зашкодити кровопостачанню між плацентою та плодом і спричинити у плода та немовляти жовтяницю, розлад електролітного балансу та тромбоцитопенію.

Період годування груддю

Невідомо, чи виділяється лозартан/гідрохлоротіазид у грудне молоко. Не рекомендується застосовувати препарат у період годування груддю. Пацієнта слід перевести на альтернативне антигіпертензивне лікування, яке має затверджений профіль безпеки застосування у період годування груддю, особливо новонароджених або недоношених дітей.

Здатність впливати на швидкість реакцій при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Досліджень щодо вивчення впливу на здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами не проводилося. Однак пацієнтам, які планують керувати транспортом або працювати з іншими механізмами, слід пам'ятати, що на тлі антигіпертензивної терапії іноді можуть виникати запаморочення або сонливість, зокрема на початку лікування та при збільшенні дози.

Спосіб застосування та дози.

Препарат можна застосовувати незалежно від прийому їжі. Таблетку слід ковтати, запиваючи водою.

Препарат можна призначати сумісно з іншими антигіпертензивними засобами.

Комбінація лозартану та гідрохлоротіазиду не призначена для застосування як початкова терапія. Вона показана тільки пацієнтам, у яких артеріальний тиск не вдається адекватно контролювати за допомогою монотерапії лозартаном калію або монотерапії гідрохлоротіазидом. Рекомендується здійснити титрування дози для кожного компонента окремо (для лозартану та гідрохлоротіазиду). У клінічно прийнятних випадках доцільність безпосереднього переходу від монотерапії до фіксованої комбінації може розглядатися для пацієнтів, у яких не вдається адекватно контролювати рівень артеріального тиску.

Звичайна початкова і підтримуюча доза – 50 мг лозартану і 12,5 мг гідрохлоротіазиду 1 раз на добу. Для пацієнтів без адекватної терапевтичної відповіді доза комбінації може бути збільшена до 100 мг лозартану/25 мг гідрохлоротіазиду 1 раз на добу.

Максимальна доза – 1 таблетка 100 мг лозартану/25 мг гідрохлоротіазиду 1 раз на добу. Як правило, стабільний антигіпертензивний ефект досягається протягом 3-4 тижнів від початку лікування.

Застосування пацієнтам з порушенням функції нирок та пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі

Пацієнтам з помірним порушенням функції нирок (тобто коли кліренс креатиніну становить 30-50 мл/хвилину) корекція початкової дози не потрібна. Не рекомендується застосовувати таблетки, які містять лозартан та гідрохлоротіазид, пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі. Протипоказано застосовувати препарат пацієнтам з тяжким порушенням функції нирок (тобто коли кліренс креатиніну <30 мл/хвилину) (див. розділ «Протипоказання»).

Застосування пацієнтам із внутрішньосудинною гіповолемією

Перед тим як застосовувати препарат, необхідно спочатку відкоригувати внутрішньосудинну гіповолемію та/або гіпонатріємію.

Застосування пацієнтам з порушенням функції печінки

Препарат протипоказаний пацієнтам з тяжким порушенням функції печінки (див. розділ «Протипоказання»).

Застосування пацієнтам літнього віку

Літнім пацієнтам корекція дози не потрібна.

Діти.

Безпека та ефективність застосування препарату дітям (віком до 18 років) не встановлені, тому його не слід застосовувати дітям.

Передозування. Немає даних про специфічне лікування передозування препаратом. У разі передозування терапію слід припинити, а за пацієнтом слід встановити спостереження. Якщо препарат прийнято нещодавно, потрібно викликати блювання і вжити заходів, спрямованих на усунення дегідратації, електролітних порушень, печінкової коми та артеріальної гіпотензії. Лікування симптоматичне і підтримуюче.

Лозартан

Дані про передозування лозартаном людини обмежені. Найімовірнішими проявами передозування є артеріальна гіпотензія, тахікардія; брадикардія може бути наслідком парасимпатичної (вагусної) стимуляції. У разі симптоматичної артеріальної гіпотензії показана підтримуюча терапія. Лозартан і його активний метаболіт не видаляються шляхом гемодіалізу.

Гідрохлоротіазид

Найчастіші симптоми передозування є наслідком дефіциту електролітів (гіпокаліємія, гіпохлоремія, гіпонатріємія) і дегідратації внаслідок надмірного сечовиділення (поліурія, олігурія) або анурія, алкалоз, підвищений рівень азоту сечовини крові (в основному ниркова недостатність). При одночасному прийомі серцевих глікозидів гіпокаліємія може спричинити посилення аритмій, тахікардію, артеріальну гіпотензію, шок, також можуть спостерігатися слабкість, нудота, блювання, спрага, сплутаність свідомості, запаморочення, спазми м'язів, парестезія, виснаження, розлади свідомості. Гідрохлоротіазид видаляється шляхом гемодіалізу, проте ступінь видалення не встановлений.

Побічні реакції.

Нижченаведені побічні реакції класифіковані за категоріями система-орган-клас та за частотою виникнення, з використанням таких критеріїв оцінки частоти: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (≥ 1/10 000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10 000), частота невідома (не може бути оцінена за доступними даними).

З боку нервової системи.

Частота невідома: дисгевзія.

З боку серцево-судинної системи.

Частота невідома: дозозалежні ортостатичні ефекти.

Гепатобіліарні розлади.

Рідко: гепатит.

З боку шкіри та імунної системи.

Частота невідома: шкірний червоний вовчак.

Результати досліджень

Рідко: гіперкаліємія, збільшення рівня аланінамінотрансферази (АЛТ).

Побічні реакції, які спостерігалися при застосуванні однієї з діючих речовин окремо та які потенційно можуть виникати при застосуванні комбінації лозартану калію / гідрохлоротіазиду, включають:

Побічні реакції, пов'язані з лозартаном

З боку крові та лімфатичної системи.

Нечасто: анемія, хвороба Шенлейна-Геноха, екхімоз, гемоліз.

Частота невідома: тромбоцитопенія.

З боку імунної системи.

Рідко: гіперчутливість – анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк, включаючи набряк гортані та голосових зв'язок, що призводить до обструкції дихальних шляхів і/або набрякання обличчя, губ, глотки і/або язика; в декого з таких пацієнтів про ангіоневротичний набряк повідомлялось в минулому із зазначенням зв'язку з прийомом інших лікарських засобів, включаючи інгібітори АПФ.

Метаболічні та аліментарні розлади.

Нечасто: відсутність апетиту, подагра.

З боку психіки.

Часто: безсоння.

Нечасто: тривожність, тривожний розлад, панічний розлад, сплутаність свідомості, депресія, незвичайні сновидіння, порушення сну, сонливість, порушення пам'яті.

З боку нервової системи.

Часто: головний біль, запаморочення.

Нечасто: нервозність, парестезія, периферична нейропатія, тремор, мігрень, синкопе.

З боку органів зору.

Нечасто: нечіткість зору, відчуття печіння або поколювання в очах, кон'юнктивіт, зниження гостроти зору.

З боку органів слуху та рівноваги.

Нечасто: вертиго, відчуття шуму/дзвону у вухах.

З боку серцево-судинної системи.

Нечасто: артеріальна гіпотензія, ортостатична артеріальна гіпотензія, стерналгія, стенокардія, атріовентрикулярна (АВ) блокада II ступеня, цереброваскулярна подія, інфаркт міокарда, посилене серцебиття, аритмії (фібриляція передсердь, синусова брадикардія, тахікардія, шлуночкова тахікардія, фібриляція шлуночків), васкуліт.

З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння.

Часто: кашель, інфекція верхніх дихальних шляхів, закладеність носа, синусит, синусове порушення.

Нечасто: відчуття дискомфорту в глотці, фарингіт, ларингіт, задишка, бронхіт, носова кровотеча, риніт, застійні явища в легенях.

З боку травної системи.

Часто: біль у животі, нудота, діарея, диспепсія.

Нечасто: запор, зубний біль, сухість у роті, метеоризм, гастрит, блювання, кишкова непрохідність.

Частота невідома: панкреатит.

Гепатобіліарні розлади.

Частота невідома: порушення функції печінки.

З боку шкіри та її похідних.

Нечасто: алопеція, дерматит, сухість шкіри, еритема, гіперемія, підвищена чутливість до світла, свербіння, висипання, кропив'янка, надмірна пітливість.

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини.

Часто: м'язові спазми, біль у спині, біль в ногах, міалгія.

Нечасто: біль у руках, набрякання суглобів, біль у колінах, м'язово-скелетний біль, біль у плечах, ригідність опорно-рухового апарату, артралгія, артрит, біль у тазостегнових суглобах, фіброміалгія, м'язова слабкість.

Частота невідома: рабдоміоліз.

З боку нирок та сечовивідних шляхів.

Часто: порушення функції нирок, ниркова недостатність.

Нечасто: ніктурія, часте сечовиділення, інфекція сечовивідних шляхів.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз.

Нечасто: зниження лібідо, еректильна дисфункція / імпотенція.

Загальні розлади.

Часто: астенія, втомлюваність, біль у грудях.

Нечасто: набряк обличчя, набряк, підвищення температури тіла.

Частота невідома: грипоподібні симптоми, загальне нездужання.

Результати досліджень.

Часто: гіперкаліємія, невелике зниження гематокритного числа та рівня гемоглобіну, гіпоглікемія.

Нечасто: невелике збільшення рівнів сечовини та креатиніну в сироватці крові.

Дуже рідко: збільшення рівнів ферментів печінки та білірубіну.

Частота невідома: гіпонатріємія.

Побічні реакції, пов'язані з гідрохлоротіазидом

З боку крові та лімфатичної системи.

Нечасто: агранулоцитоз, апластична анемія, гемолітична анемія, лейкопенія, пурпура, тромбоцитопенія.

З боку імунної системи.

Рідко: анафілактичні реакції.

Метаболічні та аліментарні розлади.

Нечасто: відсутність апетиту, гіперглікемія, гіперурикемія, гіпокаліємія, гіпонатріємія.

З боку психіки.

Нечасто: безсоння.

З боку нервової системи.

Часто: цефалгія (головний біль).

З боку органів зору.

Нечасто: транзиторна нечіткість зору, ксантопсія.

З боку серцево-судинної системи .

Нечасто: некротизуючий ангіїт (васкуліт, шкірний васкуліт).

З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння.

Нечасто: респіраторний дистрес-синдром, в тому числі пневмоніт та набряк легень.

З боку травної системи.

Нечасто: запалення слинної залози, спазми, подразнення слизової оболонки шлунка, нудота, блювання, діарея, запор.

Гепатобіліарні розлади.

Нечасто: жовтяниця (внутрішньопечінковий холестаз), панкреатит.

З боку шкіри та підшкірної клітковини.

Нечасто: підвищена чутливість до світла, кропив'янка, токсичний епідермальний некроліз.

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини .

Нечасто: м'язові спазми.

З боку нирок та сечовивідних шляхів.

Нечасто: глюкозурія, інтерстиційний нефрит, ниркова дисфункція, ниркова недостатність.

Загальні розлади.

Нечасто: підвищення температури тіла, запаморочення.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання. Не потребує спеціальних умов зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка. № 10 (10x1), № 30 (10х3), № 90 (10х9): по 10 таблеток у блістері; по 1, 3 або 9 блістерів у картонній коробці.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Вул. Любельська 52, 35-233 Жешув, Польща.