В корзине нет товаров
Вы здесь:ГлавнаяКаталог товаровАптечный товар
Назад к списку
ЛОЗАРТАН ПЛЮС-ТЕВА табл. п/о 100 мг + 25 мг блистер №30

ЛОЗАРТАН ПЛЮС-ТЕВА табл. п/о 100 мг + 25 мг блистер №30

rx
Код товара: 492734
Производитель: Teva
2 800,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 21.11.2024
Написать жалобу
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
  • Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
  • Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
  • Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
  • Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!

Инструкция

Для медицинского использования лекарственного продукта

Лосартан плюс Тева

Лосартан плюс-Тева

Хранилище :
Активные вещества : калий лозартан, гидрохлоротиазид;
1 таблетка содержит калий лозартан 50 мг, гидрохлоротиазид 12,5 мг или
1 таблетка содержит калий лозартан 100 мг, гидрохлоротиазид 25 мг;
Эксципиенты:
Ядро: моногидрат лактозы, микрокристаллическая целлюлоза, прегелатинизированный крахмал, стеарат магния;
Оболочка: поливиниловый спирт частично гидролизуется, диоксид титана (E 171), макроголь 3350, тальк, желтый оксид железа (E 172).
Дозировка формы.
Таблетки покрыты пленкой.
Основные физико -химические свойства:
Таблетки 50/12,5 мг: желтый, биконвекс, овальные таблетки, с тиснением «5» и «0», с одной стороны, и линией деления с обеих сторон.
Линия деления предназначена исключительно для упрощения поломки для облегчения глотания и не используется для деления на уровне дозы;
Таблетки 100/25 мг: желтый, биконвекс, овальные таблетки, с тиснением «1» и «00», с одной стороны, и линией деления с обеих сторон.
Линия деления предназначена исключительно для упрощения разбивки для облегчения глотания и не используется для деления на уровне дозы.
Фармакотерапевтическая группа.
Антагонисты рецепторов ангиотензина II в сочетании с тиазидными диуретиками. ATX C09D A01 Код.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Калий лозартан/гидрохлоротиазид
Известно, что компоненты лекарственного препарата калий лосартана калия/гидрохлоротиазида оказывают аддитивное влияние на снижение артериального давления, обеспечивая более высокий гипотензивный эффект вместе, чем каждый компонент отдельно. Считается, что этот эффект является следствием дополнительного эффекта обоих компонентов препарата. Кроме того, из -за диуретического действия гидрохлоротиазид увеличивает активность ренина, увеличивает секрецию альдостерона, снижает содержание калия и повышает уровень ангиотензина II в сыворотке. Лозартан блокирует все физиологически значимые эффекты ангиотензина II, и посредством подавления альдостерона помогает снизить потерю ионов калия, вызванной мочегонным средством.
Было установлено, что лозартан обладает слабым временным эффектом мочи. Известно, что гидрохлоротиазид вызывает умеренное увеличение мочевой кислоты в плазме крови; Комбинация лозартана и гидрохлоротиазида помогает снизить гиперурикемию, связанную с диуретическим потреблением.
Антигипертензивный эффект калия лосартана/гидрохлоротиазида длится 24 часа и сохраняется с непрерывным лечением. Препарат не влияет на частоту сердечных сокращений клинически значимо. Известно, что после 12 недель использования комбинации калия лозартана и гидрохлоротиазида (50 мг/12,5 мг) минимальное соотношение диастолического артериального давления в положении сидящего пациента было снижено в среднем на 13,2 мм рт.
Калиевый лосартан/гидрохлоротиазид является эффективным средством снижения артериального давления у мужчин и женщин, не -восточных рас и представителей других рас, более молодых пациентов и пожилых людей (> 65 лет) с какой -либо степенью тяжести гипертонии.
Лосартан
Лозартан является синтетическим антагонистом рецепторов ангиотензина II (тип AO 1 ) для перорального введения. Ангиотензин II является мощным вазоконстриктором, основным активным гормоном системы ренин-ангиотензина и важным фактором в патофизиологии артериальной гипертонии. Ангиотензин II связывается с рецепторами артериального давления 1 , обнаруженных во многих тканях (например, в гладких мышцах сосудов, надпочечников, почках и сердца) и определяет ряд важных биологических эффектов, включая вазоконстрикцию и высвобождение альдостерона. Ангиотензин II также стимулирует пролиферацию клеток гладких мышц. Лосартан избирательно блокирует рецепторы артериального давления 1 . В исследованиях IP vitro и n vivo losartan и его фармакологически активной метаболито-карбоновой кислоты (E-3174)-блок все физиологически значимые эффекты ангиотензина II, независимо от его источника или пути его синтеза.
Лосартан не обладает агонистическим эффектом и не блокирует другие гормональные рецепторы или ионные каналы, которые играют важную роль в регулировании функционирования сердечно -сосудистой системы. Кроме того, лозартан не подавляет ангиотензин -преобразовательный фермент (кининаза II) - фермент, который способствует разрушению брадикинина. Следовательно, нет никакого увеличения нежелательных эффектов, вызванных брадикинином.
При использовании лозартана существует подавление негативного обратного воздействия ангиотензина II на секрецию ренина, что приводит к увеличению активности ренина в плазме крови. Увеличение активности ренина приводит к увеличению концентрации ангиотензина II в плазме крови. Несмотря на это, хранятся антигипертензивная активность и снижение концентрации альдостерона в плазме крови, что указывает на эффективную блокаду рецепторов ангиотензина II. После прекращения лечения лозартана активность ренина в плазме крови и концентрация ангиотензина II возвращается к первоначальным значениям в течение 3 дней.
Лосартан и его основной активный метаболит, демонстрируют более высокую аффинность с рецепторами артериального давления 1, чем с рецепторами артериального давления 2 . С точки зрения массового активного метаболита в
10-40 раз больше активного, чем Лосартан.
Известно, что частота кашля у пациентов, получающих лозартан или гидрохлоротиазид, была одинаковой и была намного ниже, чем при использовании ингибиторов АПФ.
Пациенты Индии с гипертонией и протеинурией имеют значительное снижение протеинурии, фракционной экскреции альбумина и IgG в плазме крови во время использования калия Лосартана. Лосартан поддерживает клубочковую фильтрацию и уменьшает фракцию фильтрации. В целом, лозартан помогает снизить концентрацию мочевой кислоты в плазме крови (обычно <0,4 мг/дл), которая хранится во время длительной терапии.
Лозартан не влияет на вегетативные рефлексы и не оказывает стабильного влияния на норэпинефрин в плазме крови.
У пациентов с недостаточностью левого желудочка на фоне лозартанских доз 25 мг и 50 мг наблюдался положительный гемодинамический и нейрогормональный эффект, характеризовавший циркулирующий альдостерон и норэпинефрин соответственно. Появление артериальной гипотонии у пациентов с сердечной недостаточностью зависит от дозы.
В двух основных плацебо-контролируемых исследованиях (Онтаргея и Нефрон) изучались преимущества одновременного использования ингибиторов АПФ и рецепторов ангиотензина II. Исследования известны, что сопутствующее использование ингибиторов АПФ с антагонистами рецепторов ангиотензина II, которые имели в анамнезе сердечно -сосудистых или цереброваскулярных заболеваний или диабета 2 типа с признаками -сосудистой системой и уровнем смертности, наблюдался повышенный риск гиперкалиемии, острого повреждения и///// или артериальная гипотония по сравнению с монотерапией. В этом отношении не рекомендуется одновременное использование ингибиторов АПФ и антагонистов рецепторов ангиотензина II у пациентов с диабетической нефропатией.
При изучении высоты, которая была выполнена для проверки преимуществ добавления алишира к стандартной терапии ингибиторов АПФ или антагонистов рецепторов ангиотензина II, пациенты с диабетом 2 типа и хроническими почечными и/или сердечно -сосудистыми заболеваниями. Сердечно -сосудистая смерть и инсульты были гораздо более частыми в группе, где использовалась Алискирен, чем в группе плацебо, кроме того, нежелательные явления и серьезные побочные эффекты, такие как гиперкалиемия, артериальная гипотония и почечная дисфункция, также более распространены в группе чем в группе плацебо.
Гидрохлоротиазид
Гидрохлоротиазид принадлежит к группе тиазидных диуретиков из конца, не разъясняемого механизма антигипертензивного действия. Тиазиды влияют на почечный трубчатый механизм реабсорбции электролита, тем самым напрямую увеличивая экскрецию натрия и хлора примерно в одинаковых количествах. Из -за диуретического действия гидрохлоротиазида уменьшает объем плазмы крови, увеличивает активность ренина в плазме крови и секрецию альдостерона с последующим увеличением экскреции калия и бикарбоната с мочой и снижением уровня калия в сыворотке. Вероятно, из-за блокады системы ренин-альдостерона, сопутствующая цель антагонистов рецепторов ангиотензина II снижает потерю калия, связанного с использованием диуретиков тиазидного ряда.
После перорального введения диуретический эффект наблюдается в течение двух часов, достигает пика примерно через 4 часа и длится около 6-12 часов. Антигипертензивный эффект поддерживается до 24 часов.
Фармакокинетика.
Лосартан
Поглощение
После перорального введения Лосарды хорошо поглощены и подвергаются пре -системному метаболизму с образованием активного метаболита карбоновой кислоты и некоторых других неактивных метаболитов. Системная биодоступность таблеток лозартана составляет около 33 %. Средняя максимальная концентрация лозартана и его активного метаболита достигается в течение 1 часа и 3-4 часа соответственно. При использовании препарата вместе с пищей не было никакого клинически значимого влияния на концентрацию лозартана в плазме крови.
Распределение
Более 99 % лозартана и его активного метаболита связываются с плазменными белками, в основном с альбумином. Объем распределения лозартана составляет 34 литра. Исследования на животных знают, что лозартан проникает в небольшие количества из -за барьера в крови или вообще не проникает.
Биотрансформация
Около 14 % дозы лозартана, вводимой внутривенно или принятой перорально, преобразуется в активный метаболит. После перорального и внутривенного использования радиоактивно помеченного 14 C-лазартанского калия, радиоактивность плазмы крови была в основном связана с присутствием лозартана и его активного метаболита. В дополнение к активному метаболиту образуются неактивные метаболиты, в том числе два основных, которые образуются в процессе гидроксилирования бутиловой латеральной цепи, и одного вторичного метаболита-N-2 тетразольного глюкуронида.
Размножение
Лосартанский клиренс и его активный плазматический метаболит составляют приблизительно 600 мл/мин и 50 мл/мин соответственно. Почечный клиренс Лосартана и его активный метаболит составляют почти 74 мл/мин и 26 мл/мин соответственно. При пероральном введении около 4 % дозы выделяются в не изменившейся моче и почти на 6 % в виде активного метаболита. Лосартан и его активный метаболит имеют линейную фармакокинетику с пероральным введением калия Лосартана в дозах до 200 мг.
Концентрации лозартана в плазме и его активного метаболита после перорального введения снижаются полиэкпронерией с последней половиной жизни около 2 часов и 6-9 часов соответственно. При использовании в дозе 100 мг один раз в день не существует значительного накопления в плазме лозартана или его активного метаболита.
Вывод лозартана и его метаболитов осуществляется мочой и желтой. После перорального введения радиоактивно помеченного 14 C-Loosartan у людей, в моче обнаруживается около 35 % радиоактивной дозы и приблизительно 58 % в калах.
Гидрохлоротиазид
Распределение
Гидрохлоротиазид проникает в плацентарный барьер и в грудное молоко, но не проникает в барьер крови.
Размножение
Гидрохлоротиазид не поддается метаболизму и быстро выделяется почками без изменений. При анализе уровней в плазме крови было обнаружено, что полужичная плазма варьируется от 5,6 до 14,8 часа в течение не менее 24 часов. После перорального введения, по меньшей мере 61 % дозы выделяется в моче, неизменной в течение 24 часов.
Специальные группы пациентов
Концентрация лозартана и его активного метаболита в плазме крови, а также степень поглощения гидрохлоротиазида у пожилых пациентов и более молодых пациентов с гипертонией существенно не отличаются.
После перорального введения концентрация лозартана и его активного метаболита в плазме крови пациентов с легкой и умеренной степенью цирроза печени была в 5 и 1,7 раза выше по сравнению с молодыми добровольцами.
Лосартан и его активный метаболит не удаляются из организма во время гемодиализа.
Клинические характеристики.
Индикация.
Основная гипертония у пациентов, чья монотерапия лозартаном или гидрохлоротиазидом не контролирует артериальное давление.
Противопоказание.
  • Гиперчувствительность к лозартанам или любым компонентам препарата.
  • Гиперчувствительность к производным сульфонамидов.
  • Устойчивый к гипокалиемии или гиперкальциемии.
  • Тяжелая дисфункция печени: холестаз и расстройства, связанные с обструкцией желчных трактов.
  • Симптоматическая гиперурикемия/подагра.
  • Тяжелые почечные нарушения (клиренс креатинина <30 мл/мин).
  • Анури.
  • Рефрактерная гипонатриемия.
  • Беременность и планирование беременности (см. Раздел «Использование во время беременности или грудного вскармливания»).
  • Грудное вскармливание.
  • Детство.
  • Сопутствующее использование препаратов, содержащих алискирен, в случае диабета или расстройств функции почек (GFR <60 мл/мин/1,73 м 2 ) (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия»).
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами эмодий .
Лосартан
Сообщалось, что использование рифампицина и флуконазола снижает уровень активного метаболита лозартана в плазме крови. Клинические последствия такого взаимодействия не были изучены.
Как и в случае использования других препаратов, которые блокируют ангиотензин II или его эффекты, сопутствующее использование с диуретиками, способствующими калием (например, спиронолактон, триамтерин, амилорид), добавки или соли, содержащие калий, могут привести к увеличению капусты. Сопутствующее использование таких комбинаций не рекомендуется.
Как и в случае использования других препаратов, которые влияют на экскрецию натрия из организма, можно снизить скорость экскреции лития. Следовательно, необходимо тщательно контролировать уровень лития в сыворотке, при необходимости, одновременное использование солей лития с антагонистами рецепторов ангиотензина II.
При введении антагонистов рецепторов ангиотензина II вместе с НПВП (например, селективные ингибиторы COX-2, ацетилсалициловая кислота в противовоспалительных дозах), а не селективные НПВП могут ослабить антигипертензивные эффекты. Сопутствующее использование ангиотензина II или диуретиков и НПВП может привести к увеличению риска нарушения почечной функции с возможным развитием острой почечной недостаточности и увеличению калия в сыворотке, особенно у пациентов с существующей почечной дисфункцией. Вышеуказанная комбинация пожилых лекарств должна использоваться с осторожностью. Необходимо обеспечить правильную гидратацию пациентов и контролировать функцию почк после начала комбинированной терапии и периодически.
У некоторых пациентов с нарушением почечной функции, получающих нестероидные противовоспалительные препараты, включая селективную ингибиторы циклооксигеназы-2, сопутствующее использование антагонистов рецепторов ангиотензина II может привести к еще большему ухудшению почечной функции. Этот эффект обычно обратимо.
Результаты клинических испытаний показали, что двойная блокада системы ренин-ангиотензин-эльдостерона (RAAS) с одновременным использованием ингибиторов АПФ, блокаторов рецепторов ангиотензина II или алискирена связана с повышенной частотой возникновения боковых явлений в качестве артериальной гипотензии, гипер включает включение гипер. Острая почечная недостаточность), по сравнению с монотерапией любого блокатора RAAS.
При совокупном применении с такими препаратами, как трициклические антидепрессанты, нейролептики, балофен, амифостин , основной или побочный эффект которого состоит в снижении артериального давления, риск гипотонии артерий увеличивается.
Гидрохлоротиазид
При использовании с тиазидными диуретиками могут возникнуть следующие взаимодействия.
Алкоголь, барбитураты, лекарства или антидепрессанты
Ортостатическая гипотензия возможна.
Антидиабетические препараты (оральный или инсулин)
Препараты тиазидной группы способны нарушать толерантность к глюкозе. Доза антидиабетических препаратов может потребоваться. Метформин следует использовать с осторожностью из -за риска развития лактоацидоза из -за возможной функциональной почечной недостаточности, связанной с гидрохлоротиазидом.
Другие антигипертензивные препараты
Aditative Effect.
Холестирамин и колестиполевые смолы
Поглощение гидрохлоротиазида ухудшается под действием анионных обменных смол. Одноразовые дозы смол -холестирамин или смолы Colestipola связывают гидрохлоротиазид и уменьшают его поглощение от желудочно -кишечного тракта примерно на 85 % и 43 % соответственно.
Кортикостероїди, адренокортикотропний гормон (АКТГ)
Посилення електролітного дисбалансу, зокрема виникнення гіпокаліємії.
Пресорні аміни (наприклад адреналін)
Можливе зменшення ефективності пресорних амінів, однак не настільки суттєве, щоб припиняти їх застосування.
Недеполяризуючі міорелаксанти (наприклад тубокурарин)
Можливе посилення дії міорелаксантів.
Препарати літію
Діуретики зменшують нирковий кліренс літію та додатково підвищують ризик інтоксикації літієм. Одночасне застосування не рекомендоване.
Препарати, що застосовуються для лікування подагри (пробенецид, сульфінпіразон та алопуринол)
Може виникнути потреба в коригуванні дози урикозуричних засобів, оскільки гідрохлоротіазид може збільшувати рівень сечової кислоти у сироватці крові. Може бути необхідним підвищення дози пробенециду або сульфінпіразону. При одночасному застосуванні тіазидів частота реакцій гіперчутливості до алопуринолу може збільшуватись.
Антихолінергічні препарати (наприклад атропін, біпериден)
Через ослаблення моторики шлунково-кишкового тракту та зменшення швидкості евакуації вмісту шлунка біодоступність тіазидних діуретиків підвищується.
Цитотоксичні препарати (наприклад циклофосфамід, метотрексат)
Тіазиди можуть знижувати виведення цитотоксичних лікарських засобів з організму нирками та посилювати їх мієлосупресивні ефекти.
Саліцилати
При застосуванні високих доз саліцилатів під дією гідрохлоротіазиду можливе посилення їх токсичного впливу на центральну нервову систему.
Метилдопа
Повідомлялось про окремі випадки виникнення гемолітичної анемії при одночасному застосуванні гідрохлоротіазиду та метилдопи.
Циклоспорин
При одночасному застосуванні циклоспорину можливе підвищення ризику розвитку гіперурикемії та ускладнень на зразок подагри.
Глікозиди наперстянки
Гіпокаліємія або гіпомагніємія, що виникають внаслідок лікування тіазидними препаратами, можуть сприяти розвитку серцевих аритмій, зумовлених застосуванням препаратів наперстянки.
Лікарські засоби, на ефективність яких впливає зміна рівня калію у сироватці крові
Рекомендується періодичний моніторинг рівня калію у сироватці крові та ЕКГ-обстеження, якщо лозартан/гідрохлоротіазид застосовують одночасно з препаратами, на ефективність яких впливають зміни рівня калію у сироватці крові (такими як глікозиди наперстянки та протиаритмічні засоби), або із зазначеними нижче препаратами, що індукують виникнення поліморфної тахікардії типу «пірует» (шлуночкової тахікардії), у тому числі деякими антиаритмічними препаратами, оскільки гіпокаліємія є фактором, що сприяє розвитку піруетної (шлуночкової) тахікардії:
  • антиаритмічні засоби Іа класу (наприклад хінідин, гідрохінідин, дизопірамід);
  • антиаритмічні засоби ІІІ класу (наприклад аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід);
  • окремі нейролептики (наприклад тіоридазин, хлорпромазин, левомепромазин, трифлуоперазин, ціамемазин, сульпірид, сультоприд, амісульприд, тіаприд, пімозид, галоперидол, дроперидол);
  • інші лікарські засоби (наприклад бепридил, цизаприд, дифеманіл, еритроміцин для внутрішньовенного введення, галофантрин, мізоластин, пентамідин, терфенадин, вінкамін для внутрішньовенного введення).
Солі кальцію
Тіазидні діуретики можуть підвищувати сироватковий рівень кальцію за рахунок зменшення його виведення з організму. Якщо призначення харчових добавок з вмістом кальцію є необхідним, слід контролювати та коригувати рівень кальцію в сироватці крові.
Вплив на результати лабораторних обстежень
Оскільки тіазиди впливають на метаболізм кальцію, вони можуть впливати на результати оцінки функції паращитовидних залоз.
Карбамазепін
Ризик симптоматичної гіпонатріємії. Слід проводити клінічний та біологічний моніторинг.
Йодовмісні контрастні засоби
У разі індукованої діуретиками дегідратації підвищується ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при застосуванні високих доз йодовмісних засобів.
Перед введенням таких засобів необхідно відновити об'єм рідини в організмі пацієнта.
Амфотерицин В (для парентерального застосування), стимулюючі проносні засоби або гліциризин (з кореня солодки)
Гідрохлоротіазид може порушувати електролітний баланс, зокрема спричиняти гіпокаліємію.
Бета-блокатори та діазоксид
Одночасне застосування тіазидних діуретиків, у тому числі гідрохлоротіазиду, з бета-блокаторами може підвищувати ризик виникнення гіперглікемії. Тіазидні діуретики, включаючи гідрохлоротіазид, можуть посилювати гіперглікемічний ефект діазоксиду.
Амантадин
Тіазиди, у тому числі гідрохлоротіазид, можуть збільшувати ризик побічних ефектів, спричинених амантадином.
Особливості застосування.
Пов'язані з лозартаном
Ангіоневротичний набряк
Пацієнти з ангіоневротичним набряком в анамнезі (набряк обличчя, губ, глотки та/або язика) повинні перебувати під ретельним наглядом (див. розділ «Побічні реакції»).
Артеріальна гіпотензія та зменшення внутрішньосудинного об'єму
У пацієнтів зі зниженим внутрішньосудинним об'ємом та/або гіпонатріємією, спричиненими інтенсивним прийомом діуретиків, обмеженням споживання солі, діареєю або блюванням, може розвинутися симптоматична гіпотензія, особливо після прийому першої дози препарату. Ці стани потрібно скоригувати до прийому препарату (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Протипоказання»).
Порушення електролітного балансу
Слід враховувати, що електролітний дисбаланс є поширеним явищем у пацієнтів з порушенням функції нирок та супутнім цукровим діабетом або без нього. Слід ретельно контролювати рівень калію у плазмі крові та показники кліренсу креатиніну, особливо у хворих із серцевою недостатністю та кліренсом креатиніну 30–50 мл/хв.
Не рекомендується застосовувати одночасно з лозартаном/гідрохлоротіазидом калійзберігаючі діуретики, харчові добавки та замінники солі, що містять калій (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Порушення функції печінки
З огляду на фармакокінетичні дані, що вказують на суттєве підвищення концентрації лозартану в плазмі хворих на цироз печінки, слід з обережністю застосовувати
лозартан/гідрохлоротіазид пацієнтам з порушеннями функції печінки легкого та помірного ступеня в анамнезі. Досвід використання лозартану для лікування хворих з порушеннями функції печінки тяжкого ступеня відсутній. Отже, лозартан/гідрохлоротіазид протипоказаний пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки (див. розділи «Протипоказання», «Фармакологічні властивості»).
Порушення функції нирок
Повідомлялось про зміни функції нирок, пов'язані з пригніченням ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, зокрема ниркову недостатність, у пацієнтів, у яких ниркова функція залежна від ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, як при тяжкій серцевій недостатності, так і при наявній до початку лікування нирковій дисфункції.
Як і при застосуванні інших лікарських засобів, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, повідомлялось про підвищення рівнів сечовини та креатиніну у плазмі крові у пацієнтів з двобічним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки. Такі зміни функції нирок можуть мати оборотний характер та зникати після відміни терапії. Слід з обережністю призначати лозартан пацієнтам з двобічним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки.
Трансплантація нирки
Досвід застосування препарату пацієнтам, які нещодавно перенесли трансплантацію нирки, відсутній.
Первинний гіперальдостеронізм
Для пацієнтів з первинним гіперальдостеронізмом антигіпертензивні препарати, що діють шляхом пригнічення ренін-ангіотензинової системи, зазвичай є неефективними. Отже, не рекомендується призначати таблетки лозартану калію/гідрохлоротіазиду таким хворим.
Ішемічна хвороба серця та порушення мозкового кровообігу
Як і будь-який антигіпертензивний препарат, лозартан може спричинити значне зниження артеріального тиску у пацієнтів з ішемічною хворобою серця та цереброваскулярною недостатністю, що може призвести до інфаркту міокарда або інсульту.
Сердечная недостаточность
У пацієнтів із серцевою недостатністю (із супутньою нирковою недостатністю або без неї), як і при застосуванні інших препаратів, що діють на ренін-ангіотензинову систему, існує ризик розвитку тяжкої артеріальної гіпотензії і ниркової недостатності (часто гострої).
Стеноз аортального та мітрального клапанів, обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія
Слід з особливою обережністю призначати лозартан/гідрохлоротіазид пацієнтам зі стенозом аортального або мітрального клапанів чи обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією.
Етнічні особливості
Відомо, що інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту, лозартан та інші антагоністи ангіотензину виявляють меншу ефективність щодо зниження артеріального тиску у пацієнтів негроїдної раси, ніж у представників інших рас. Вірогідно, це обумовлено тим, що серед представників негроїдної раси з артеріальною гіпертензією переважають особи з низькою активністю реніну.
Беременность
Лікарський засіб не повинен застосовуватися вагітними або жінками, які планують завагітніти. Якщо продовження терапії антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ вважається необхідним, пацієнткам, що планують вагітність, слід призначити альтернативну гіпотензивну терапію зі встановленим профілем безпеки щодо застосування під час вагітності. Якщо під час лікування цим засобом підтверджується вагітність, його застосування необхідно негайно припинити і замінити іншим лікарським засобом, дозволеним до застосування у вагітних (див. розділи «Протипоказання» та «Застосування у період вагітності або годування груддю»).
Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС)
Існують свідчення, що при супутньому застосуванні інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену підвищується ризик артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (у тому числі гострої ниркової недостатності). Отже, подвійна блокада РААС шляхом комбінованого застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену не рекомендована (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Якщо подвійна блокада РААС є нагальною потребою, її необхідно проводити виключно під наглядом спеціаліста із забезпеченням ретельного моніторингу функції нирок, водно-електролітного балансу та артеріального тиску. Інгібітори АПФ та блокатори рецепторів ангіотензину ІІ не слід одночасно призначати хворим на діабетичну нефропатію.
Пов'язані з гідрохлоротіазидом
Артеріальна гіпотензія та порушення водно-електролітного балансу
Як і при застосуванні будь-яких антигіпертензивних препаратів, у окремих пацієнтів може розвиватись симптоматична артеріальна гіпотензія. Слід забезпечити нагляд за станом таких пацієнтів з метою виявлення клінічних ознак порушення водно‑електролітного балансу, зокрема гіповолемії, гіпонатріємії, гіпохлоремічного алкалозу, гіпомагніємії або гіпокаліємії, що можуть виникати при супутній діареї або блюванні. У таких пацієнтів слід регулярно, через певні проміжки часу, контролювати рівень електролітів в сироватці крові. У спекотну погоду у пацієнтів, які страждають набряками, можлива гіпонатріємія розведення.
Метаболічні та ендокринні ефекти
Препарати групи тіазидів можуть порушувати толерантність до глюкози. Може бути потрібне коригування доз протидіабетичних препаратів, у тому числі інсуліну (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У ході лікування тіазидами може проявитися латентний цукровий діабет. Тіазидні препарати можуть знижувати виведення кальцію з сечею та призводити до періодичного незначного підвищення рівня кальцію в сироватці крові. Виражена гіперкальціємія може бути ознакою прихованого гіперпаратиреозу. Застосування препаратів з групи тіазидів слід припинити перед проведенням досліджень функції паращитовидних залоз.
Застосування діуретичних препаратів групи тіазидів може провокувати підвищення рівня холестерину та тригліцеридів у плазмі крові.
Застосування тіазидних препаратів може сприяти розвитку гіперурикемії та/або подагри у окремих пацієнтів. Оскільки лозартан знижує рівень сечової кислоти, при застосуванні лозартану в комбінації з гідрохлоротіазидом відмічається зниження гіперурикемії, спричиненої прийомом діуретика.
Порушення функції печінки
Слід з обережністю застосовувати тіазидні препарати пацієнтам з порушенням функції печінки або прогресуючими захворюваннями печінки, оскільки існує можливість виникнення внутрішньопечінкового холестазу, а незначні зміни водно-електролітного балансу можуть провокувати розвиток печінкової коми.
Лозартан/гідрохлоротіазид протипоказаний пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки (див. розділи «Протипоказання» та «Фармакологічні властивості»).
Інші застереження
У пацієнтів, які приймають тіазидні діуретики, реакції гіперчутливості можуть виникати навіть при відсутності симптомів алергії або бронхіальної астми в анамнезі. Повідомлялось про загострення або прогресування системного червоного вовчака на тлі прийому тіазидів. Пов'язані з допоміжними речовинами
Пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю галактози та лактози або мальабсорбцією глюкози-галактози не слід приймати цей препарат (див. розділ «Склад»).
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Беременность
Антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ
Застосування антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ протипоказане протягом вагітності (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»). Епідеміологічні дані стосовно ризику тератогенного впливу антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ при їх застосуванні в першому триместрі вагітності не достатньо вивчені та не виключають підвищеного ризику тератогенності. Пацієнтки, які планують завагітніти, мають бути переведені на лікування альтернативними антигіпертензивними препаратами зі встановленим профілем безпеки щодо застосування під час вагітності. У разі настання вагітності, лікування антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ слід негайно припинити та у разі потреби розпочати альтернативну терапію. Встановлено, що застосування антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ в другому та третьому триместрах вагітності сприяє посиленню фетотоксичності (погіршення функції нирок, маловоддя, уповільнення осифікації кісток черепа) та неонатальної токсичності (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ застосовувались з другого триместру вагітності, слід провести ультразвукове обстеження ниркової функції та стану кісток черепа новонародженого.
Немовлята, матері яких отримували лікування антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ під час вагітності, повинні перебувати під ретельним медичним наглядом через ризик виникнення артеріальної гіпотензії (див. розділ «Особливості застосування»).
Гідрохлоротіазид
Досвід застосування гідрохлоротіазиду під час вагітності є обмеженим, особливо в першому триместрі. Дослідження на тваринах також обмежені. Відомо, що гідрохлоротіазид проникає через плацентарний бар'єр. З огляду на фармакологічний механізм дії гідрохлоротіазиду, його застосування в другому та третьому триместрах вагітності може негативно впливати на фетоплацентарне кровопостачання та призводити до виникнення у плода та немовляти таких розладів, як жовтяниця, порушення електролітного балансу та тромбоцитопенія.
Гідрохлоротіазид не повинен застосовуватись для лікування набряків вагітних, артеріальної гіпертензії вагітних або прееклампсії, оскільки таке застосування пов'язане з ризиком зменшення об'єму плазми крові та розвитку гіпоперфузії плаценти без будь-якого корисного впливу на перебіг захворювання. Гідрохлоротіазид не слід застосовувати для лікування есенціальної гіпертензії у вагітних.
Грудное вскармливание
Застосування лозартану калію/гідрохлоротіазиду в період годування груддю протипоказане.
У разі необхідності лікування препаратом слід припинити годування груддю. Під час годування груддю необхідно застосовувати інший лікарський засіб з встановленим профілем безпеки.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Досліджень впливу на здатність керувати автотранспортними засобами та працювати з іншими механізмами не проводилося. Однак пацієнтам, які планують керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами, слід пам'ятати, що на тлі терапії даним препаратом іноді можуть виникати запаморочення або сонливість, зокрема на початку лікування та при збільшенні дози.
Спосіб застосування та дози.
Препарат можна застосовувати незалежно від прийому їжі. Таблетку слід ковтати, запиваючи водою.
Препарат можна призначати сумісно з іншими антигіпертензивними засобами (див. розділи «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Комбінацію лозартану та гідрохлоротіазиду не використовують як початкову терапію, а призначають пацієнтам, у яких адекватний контроль за артеріальним тиском не забезпечується за допомогою монотерапії лозартаном або гідрохлоротіазидом.
Рекомендується визначати дозу препарату шляхом підбору доз для кожного компонента препарату окремо (для лозартану та гідрохлоротіазиду). У клінічно прийнятних випадках доцільність безпосереднього переходу від монотерапії до фіксованої комбінації може розглядатися для пацієнтів, у яких відсутній адекватний контроль за рівнем артеріального тиску .
Звичайна початкова і підтримуюча доза — 50 мг лозартану і 12,5 мг гідрохлоротіазиду 1 раз на добу. Для пацієнтів без адекватної терапевтичної відповіді доза комбінації може бути збільшена до 100 мг лозартану/25 мг гідрохлоротіазиду 1 раз на добу.
Максимальна доза — 1 таблетка 100 мг лозартану/25 мг гідрохлоротіазиду 1 раз на добу. Як правило, стабільний антигіпертензивний ефект досягається протягом 3–4 тижнів від початку лікування.
Застосування пацієнтам з порушенням функції нирок та пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі
Пацієнтам з помірним порушенням функції нирок (тобто коли кліренс креатиніну становить 30–50 мл/хвилину) корекція початкової дози не потрібна. Не рекомендується застосовувати таблетки, які містять лозартан та гідрохлоротіазид, пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі. Протипоказано застосовувати препарат пацієнтам з тяжким порушенням функції нирок (при кліренсі креатиніну <30 мл/хв) (див. розділ «Протипоказання»).
Застосування пацієнтам із внутрішньосудинною гіповолемією
Перед застосуванням препарату, слід спочатку відкоригувати внутрішньосудинну гіповолемію та/або гіпонатріємію.
Застосування пацієнтам з порушенням функції печінки
Препарат протипоказаний пацієнтам з тяжким порушенням функції печінки (див. розділ «Протипоказання»).
Застосування пацієнтам літнього віку
Зазвичай, застосування препарату літнім пацієнтам не потрібує корекції дози.
Дети.
Безпека та ефективність застосування лозартану/гідрохлоротіазиду дітям не встановлені, застосовувати препарат дітям протипоказано.
Передозування.
Дані щодо специфічного лікування передозування препаратом відсутні. За необхідності проводять симптоматичне і підтримуюче лікування. У разі передозування терапію препаратом слід припинити, а за пацієнтом встановити спостереження. Якщо препарат прийнято нещодавно, слід викликати блювання і вжити заходів, спрямованих на усунення дегідратації, порушень електролітного балансу, печінкової коми та артеріальної гіпотензії відповідно до встановлених стандартів лікування.
Лозартан
Дані про передозування лозартаном людини обмежені. Найімовірнішими проявами передозування є артеріальна гіпотензія і тахікардія. Брадикардія може розвинутись як наслідок парасимпатичної (вагусної) стимуляції. У разі симптоматичної артеріальної гіпотензії показана підтримуюча терапія. Лозартан і його активний метаболіт не видаляються з організму шляхом гемодіалізу.
Гідрохлоротіазид
Найчастіші симптоми передозування відмічаються внаслідок дефіциту електролітів (гіпокаліємія, гіпохлоремія, гіпонатріємія) і дегідратації через надмірний діурез.
При одночасному застосуванні препаратів наперстянки гіпокаліємія може сприяти загостренню серцевих аритмій. Гідрохлоротіазид видаляється шляхом гемодіалізу, проте ступінь видалення не встановлений.
Неблагоприятные реакции.
У клінічних дослідженнях із застосуванням лозартану калію та гідрохлоротіазиду не спостерігалося жодних побічних реакцій, незвичних для цієї комбінації речовин. Побічні реакції обмежувались такими, що раніше відмічались при застосуванні лозартану калієвої солі та/або гідрохлоротіазиду.
В контрольованих клінічних дослідженнях есенціальної гіпертензії єдиним побічним явищем, пов'язаним із застосуванням комбінованого препарату, що зустрічалось з вищою частотою на тлі прийому препарату, ніж при використанні плацебо, було запаморочення.
У період постмаркетингового застосування відмічались такі побічні реакції:
з боку нервової системи : дисгевзія;
з боку гепатобіліарної системи : гепатит;
з боку лабораторних досліджень : гіперкаліємія, збільшення рівня аланінамінотрансферази (АЛТ).
Нижчезазначені побічні реакції відзначалися при застосуванні діючих речовин як монотерапії та можуть зустрічатися при застосуванні комбінованого препарату лозартан калію/гідрохлоротіазид.
Пов'язані з лозартаном
З боку кровоносної та лімфатичної системи : анемія, пурпура Шенлейна – Геноха, екхімоз, гемоліз, тромбоцитопенія.
З боку імунної системи : анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк, кропив'янка.
З боку обміну речовин і харчування : анорексія, подагра.
З боку психіки : безсоння, тривожність, тривожний невроз, панічний синдром, сплутаність свідомості, депресія, незвичні сновидіння, розлади сну, сонливість, порушення пам'яті.
З боку нервової системи : головний біль, запаморочення, нервозність, парестезія, периферична нейропатія, тремор, мігрень, синкопальний стан.
З боку орган ів зору : нечіткість зору, відчуття печіння/поколювання в очах, кон'юнктивіт, зниження гостроти зору.
З боку орган ів слуху та рівноваги : вертиго, шум/дзвін у вухах.
З боку серця : артеріальна гіпотензія, ортостатична гіпотензія, стерналгія, стенокардія, атріовентрикулярна (АВ) блокада ІІ ступеня, цереброваскулярні розлади, інфаркт міокарда, прискорене серцебиття, аритмії (миготлива аритмія, синусова брадикардія, тахікардія, шлуночкова тахікардія, фібриляція шлуночків).
Судинні розлади : васкуліт, дозозалежні ортостатичні ефекти.
З Boku -Diхalnoї cystemi, Organiv grudnoї klytki -sta -yrephsthnnnan О. nakrowoTeч , rianyT, зapstiani Явижи Полем
З боку травного тракту : біль у животі, нудота, блювання, діарея, диспепсія, зубний біль, сухість у роті, метеоризм, гастрит, панкреатит, запор, кишкова непрохідність.
З боку гепатобіліарної системи : порушення функції печінки.
З боку шкіри та підшкірної клітковини : алопеція, дерматит, сухість шкіри, еритема, гіперемія, фоточутливість, свербіж, висип, кропив'янка, підвищена пітливість.
З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини : м'язові судоми, біль у спині, біль у ногах, міалгія, біль у руках, плечах, набрякання суглобів, біль у колінах, кістково-м'язові болі, скутість суглобів, артралгія, артрит, біль у тазостегнових суглобах, фіброміалгія, м'язова слабкість, рабдоміоліз.
З боку нирок та сечовидільної системи : порушення функції нирок, ниркова недостатність, ніктурія, часте сечовиділення, інфекції сечовивідних шляхів.
З боку репродуктивної системи : зниження лібідо, еректильна дисфункція/імпотенція.
Загальні розлади : астенія, підвищена втомлюваність, біль у грудях, набряк обличчя, лихоманка, грипоподібні симптоми, загальне нездужання, набряки.
Лабораторні дослідження : гіперкаліємія, незначне зменшення показників гематокриту та гемоглобіну, гіпоглікемія, незначне підвищення рівня сечовини та креатиніну у сироватці крові, підвищення рівня печінкових ферментів та білірубіну, гіпонатріємія.
Пов'язані з гідрохлоротіазидом
З боку кровоносної та лімфатичної систем : агранулоцитоз, апластична анемія, гемолітична анемія, лейкопенія, пурпура, тромбоцитопенія.
З боку імунної системи : висипання, анафілактичні реакції.
З боку обміну речовин і харчування : анорексія, гіперглікемія, гіперурикемія, гіпокаліємія, гіпонатріємія.
З боку психіки : безсоння.
З боку нервової системи : головний біль.
З боку орган ів зору : транзиторна втрата чіткості зору, ксантопсія.
З боку судин : некротичний ангіїт (васкуліт, шкірний васкуліт).
З боку системи дихання , органів грудної кліт к и та середостіння : респіраторний дистрес-синдром, у тому числі пневмонія та набряк легень.
З боку травного тракту : сіаладеніт, спазми, подразнення шлунка, нудота, блювання, діарея, запор.
З боку гепатобіліарної системи : жовтяниця (внутрішньопечінковий холестаз), панкреатит.
З боку шкіри та підшкірної клітковини : кропив'янка, фоточутливість, токсичний епідермальний некроліз, системний червоний вовчак.
З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини : м'язові судоми.
З боку нирок та сечовидільної системи : глюкозурія, інтерстиціальний нефрит, порушення функції нирок, ниркова недостатність.
Загальні розлади : лихоманка, запаморочення.
Дата окончания срока. 2 года.
Условия хранения. Зберігати при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка. По 10 таблеток у блістері. Таблетки по 50 мг/12,5 мг: по 3 або по 6, або по 9 блістерів у картонній коробці; таблетки по 100 мг/25 мг: по 3 блістера у картонній коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Режиссер. АТ Фармацевтичний завод ТЕВА.
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
Дільниця 1; H-4042 Дебрецен, вул. Паллагі 13, Угорщина.
ГИДРОХЛОРОТИАЗИД+ЛОЗАРТАН
Искать отдельно: ГИДРОХЛОРОТИАЗИД, ЛОЗАРТАН

Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.

Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
 
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа