Личный кабинет
ЛОЗАРТАН-ТЕВА табл. 100мг №90
rx
Код товара: 926481
Производитель: Teva
2 300,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 02.06.2025
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного продукта
Лосартан
Лосартан
Композиция :
Активное вещество: калий лозартан;
1 таблетка содержит 12,5 мг или 25 мг или 50 мг, или 100 мг лозартана калия;
Экспцинаты: моногидрат лактозы, микрокристаллическая целлюлоза, прегелатинизированный крахмал (кукуруза), стеарат магния, поливиниловый спирт, частично гидролизованный, диоксид титана (E 171), макроголь 3350, тальк.
Дозировка формы. Таблетки покрыты пленкой.
Основные физико -химические свойства:
12,5 мг таблетки: белые круглые, слегка выпуклые таблетки, покрытые пленкой, с подкладкой «L» с одной стороны и гладкой с другой;
25 мг таблетки: белые овальные, слегка выпуклые таблетки, покрытые пленкой, с тиснением «2», линией деления и тиснения «5», с одной стороны, и линией деления, с другой стороны;
Таблетки 50 мг: белые овальные, слегка выпуклые таблетки, покрытые пленкой, с тиснением «50», с одной стороны, и линией деления с другой;
Таблетки 100 мг: белые овальные, слегка выпуклые таблетки, покрытые пленкой, с тиснением «100» с одной стороны и линией деления с другой.
Фармакотерапевтическая группа. Простые препараты антагонистов рецепторов ангиотензина II. ATX C09C A01 Код.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Лозартан является синтетическим антагонистом рецепторов ангиотензина II (тип AO 1 ) для перорального введения. Ангиотензин II-A мощный вазоконстриктор-I является активным гормоном системы ренин-ангиотензина и один из наиболее важных факторов патофизиологии артериальной гипертонии. Ангиотензин II связывается с AT -рецептором , который обнаруживается во многих тканях (таких как гладкие сосуды, надпочечники, почки и сердца), что выявляет ряд важных биологических эффектов, включая вазоконстрикцию и высвобождение альдостерона. Ангиотензин II также стимулирует пролиферацию клеток гладких мышц.
Лосартан избирательно связывается с рецептором артериального давления 1 . В условиях in vitro и in vivo losartan и его фармакологически активной метаболито-карбоновой кислоты (E-3174)-блок все физиологически значимых эффектов ангиотензина II, независимо от источника или пути синтеза.
Лосартан не связывает и не блокирует другие гормональные рецепторы или ионные каналы, которые важны для сердечно -сосудистой регуляции. Лозартан не подавляет ангиотензин, трансформирующий фермент (ACE) (киназа II) - фермент, способствующий разрушению брадикинина. По этой причине не наблюдается нежелательного эффекта косвенного брадикинина.
Во время использования лозартана элиминация негативной обратимой реакции ангиотензина II на секрецию ренина увеличивает активность ренина в плазме крови (ARP). Это увеличение ARP приводит к увеличению концентрации ангиотензина II в плазме крови. Несмотря на то, что такой рост возникает, антигипертензивная активность и подавление концентрации альдостерона в плазме крови, что указывает на эффективную блокаду рецепторов ангиотензина II. После отмены лечения лозартана активность ренина в плазме крови и уровни уровней ангиотензина II возвращается к начальным значениям в течение 3 дней.
И лозартан, и его основной метаболит имеют более высокую аффинность с артериальным давлением 1 -рецепторов, чем с артериальным давлением 2 -рецепторов. Активный метаболит в 10-40 раз более активен, чем лозартан.
Из исследований известно, что одновременное использование ингибиторов АПФ с антагонистами рецепторов ангиотензина II, которые имели в анамнезе сердечно -сосудистых или цереброваскулярных заболеваний или диабета 2 типа с признаками целевых органов, не оказывали значительного положительного влияния на функционирование почек. Появление гиперкалиемии, острого повреждения почек и/или артериальной гипотонии по сравнению с монотерапией. Из -за вышеизложенного ингибиторы АПФ и блокаторы рецепторов ангиотензина II не должны использоваться в одно и то же время у пациентов с диабетической нефропатией.
В исследовании, в котором изучалось сопутствующее применение алискирена с ингибиторами АПФ или блокаторами рецепторов ангиотензина II у пациентов с диабетом 2 типа и хроническими заболеваниями почек или сердечно -сосудистыми заболеваниями, был обнаружен высокий риск побочных эффектов. Фатальные последствия сердечно -сосудистых расстройств и инсультов происходили гораздо чаще в группе, в которой использовалась Алискирена, чем в группе плацебо, кроме того, нежелательные явления и серьезные побочные эффекты, такие как гиперкалиемия, артериальная гипотония и почечная дисфункция, зародышевый. плацебо.
Фармакокинетика.
Поглощение
После перорального введения лозартан хорошо поглощен и подвергается метаболизму первого отрывка с образованием активного метаболита карбоновой кислоты и неактивных метаболитов. Системная биодоступность таблеток лозартана составляет приблизительно 33 %. Средние максимальные концентрации лозартана и его активного метаболита достигаются соответственно через 1 час и 3-4 часа.
Распределение
Более 99 % лозартана и его активного метаболита связываются с белками плазмы крови, особенно альбумином. Объем распределения лозартана составляет 34 литра.
Биотрансформация
Приблизительно 14 % лозартан с внутривенным введением или пероральным введением превращается в активный метаболит. После внутривенного и перорального использования калия лозартана, помеченного 14 C, радиоактивность в плазме циркулирующей крови обычно ассоциируется с лозартаном и его метаболитом. Минимальная трансформация лозартана в его активное метаболит наблюдалось примерно в 1 % случаев. В дополнение к активному метаболиту образуются неактивные метаболиты.
Размножение
Плазменный клиренс лозартана и его активного метаболита составляет 600 мл/мин и 50 мл/мин соответственно. Лосартанский почечный клиренс и его активный метаболит составляют приблизительно 74 мл/мин и 26 мл/мин соответственно. Если лозартан используется перорально, приблизительно 4 % дозы выводится без изменений с мочой, а приблизительно 6 % дозы выделяется в моче в виде активного метаболита. Фармакокинетические свойства Лозартана и его активный метаболит линейный в дозах пероральных доз калия Losartan до 200 мг.
После перорального введения концентрация лозартана в плазме и его активного метаболита уменьшают полиэкспонеальную с последней полужицей примерно 2 часа и 6-9 часов соответственно. В дозе 100 мг один раз в день Лозартан и его активный метаболит не накапливаются в плазме крови в больших количествах.
Лосартан и его метаболиты выделены как в желчи, так и в моче. После перорального введения/внутривенного введения 14 лозартана с масками, приблизительно 35 %/43 % лекарственного средства с радиоактивно помеченным в моче и 58 %/50 % в фекалии.
Отдельные группы пациентов
Пожилые пациенты
Концентрации лозартана и его активный метаболит в плазме крови у пожилых пациентов с гипертонией не являются значительными у молодых пациентов с гипертонией.
Секс
Концентрации лозартана в плазме крови были в 2 раза выше у женщин с гипертонией по сравнению с мужчинами, в то время как концентрация активного метаболита в плазме крови у мужчин и женщин значительно не различалась.
Нарушение функции печени и почки
После того, как он принял внутренне у пациентов с легким и умеренным алкогольным циррозом, концентрация лозартана в печени и его активный метаболит в плазме крови была в 5 и 1,7 раза выше, чем у молодых добровольцев.
Концентрации лозартана в плазме крови у пациентов с клиренсом креатинина выше 10 мл/мин не отличались от концентраций у людей с неизменной функцией почек. Площадь под кривой лозартана «концентрация - время» у пациентов с нормальной функцией почек была примерно в 2 раза выше, чем у пациентов, перенесших гемодиализ.
Концентрации активного метаболита в плазме не изменяются у пациентов с нарушением функции почек и пациентов с гемодиализом.
Лосартан и его активный метаболит не могут быть получены с помощью гемодиализа.
Фармакокинетика у детей
Фармакокинетика Лосартана была изучена у 50 детей с гипертонией возраста от
1 месяц до 16 лет после перорального введения один раз в день в дозах от 0,54 мг/кг до 0,77 мг/кг (средняя доза).
1 месяц до 16 лет после перорального введения один раз в день в дозах от 0,54 мг/кг до 0,77 мг/кг (средняя доза).
Результаты показали, что активный метаболит лозартана формируется у пациентов всех возрастных групп. Индикаторы фармакокинетики Лосартана после устного использования у новорожденных и детей дошкольного и школьного возраста были похожи.
Фармакокинетические индикаторы метаболита больше различались в зависимости от возрастной группы. У детей дошкольных учреждений такие различия были статистически значимыми. Экспозиция у новорожденных и детей в возрасте до 2 лет была относительно высокой.
Клинические характеристики.
Индикация.
- Лечение существенной артериальной гипертонии у взрослых, а также у детей в возрасте 6 лет.
- Лечение заболевания почек у взрослых пациентов с гипертонией и диабетом II типа с протеинурией ≥ 0,5 г/день - в комбинированной антигипертензивной терапии.
- Лечение хронической сердечной недостаточности у взрослых, когда использование ангиотензин -конвертирующих ферментных ингибиторов (ACE) считается невозможным из -за несовместимости, особенно при кашле или противопоказано. Пациенты с сердечной недостаточностью, состояние которого стабилизировалось при использовании ингибитора АПФ, не должны передаваться на лечение лозартана. При лечении хронической сердечной недостаточности фракция выброса левого желудочка у пациента должна быть ≤ 40 %, состояние должно быть клинически стабильным.
- Снижение риска инсульта у взрослых с гипертонией и гипертрофией левого желудочка, которая задокументирована ЭКГ.
Противопоказание.
Гиперчувствительность к активному веществу или к любому из экспиентов.
Беременность или планирование беременности (см. Раздел «Использование во время беременности или грудное вскармливание»).
Тяжелая печеночная недостаточность.
Сопутствующее использование лозартана наряду с лекарствами, содержащими алискирена, противопоказано пациентам с диабетом или почечной недостаточностью (скорость клубочковой фильтрации (GFR) <60 мл/мин/1,73 м 2 ).
Грудное вскармливание.
Детство до 6 лет.
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами эмодий.
Другие антигипертензивные препараты могут усилить антигипертензивный эффект лозартана. Препараты, которые могут вызывать артериальную гипотонию, включают трициклические антидепрессанты, антипсихотики, Балофен, амифостин. Сопутствующее использование этих препаратов с антигипертензивными агентами увеличивает риск артериальной гипотонии. Лозартан метаболизируется в основном с участием цитохрома P450 (CYP) 2C9 с образованием активного метаболита карбоновой кислоты. Сообщалось, что флуконазол (ингибитор CYP2C9) снижает активное воздействие метаболита примерно на 50 %. Установлено, что сопутствующее использование лозартанского и рифампицина (индуктор метаболического фермента) приводит к снижению 40 % концентрации активного метаболита в плазме крови. Клиническая ценность этого эффекта неизвестна. Не существует разницы в воздействии с одновременным использованием лозартана и флювастатина (слабый ингибитор CYP2C9).
Как и при использовании других препаратов, которые блокируют ангиотензин II или его эффекты, одновременное использование лекарств, получающих калий, (например, диуретики калия: спиронолактон, триамтерен, амилоид) или могут увеличить калий (такие как гепарин) и холст. Содержание сывороточного калия. Сопутствующее использование таких агентов не рекомендуется.
Обратимое увеличение концентрации лития в сыворотке и появление токсичных проявлений было сообщено с одновременным использованием лития с ингибиторами ACE. Кроме того, о таких проявлениях редко сообщалось при использовании антагонистов рецептора ангиотензина II. Сопутствующее лечение с литием и лозартаном должно быть выполнено с осторожностью. Если использование такой комбинации считается необходимым, рекомендуется проверить сывороточный литий во время комбинированного лечения.
При одновременном применении антагонистов ангиотензин II и нестероидных противовоспалительных препаратов (НПВП) (например, селективные ингибиторы циклооксигеназы-2 (COX-2), ацетилсалициловая кислота в дозах, которые имеют противоинтраматические антифуристические, неагапальские NDPS. Нацистые приполагающие приполагающие примененные применения ангиотиниста III-атииста-антегонисты II-атиисты. Функция почек, включая развитие острой почечной недостаточности, а также повышение уровня калия в сыворотке, особенно у пациентов с уже существующей почечной функцией.
С двумя блокадными препаратами (например, добавлением ингибитора ACE к использованию антагонистов рецепторов ангиотензина II) следует провести тщательный мониторинг функции почек и, если необходимо, ограничить сопутствующее введение лекарств.
Данные клинических испытаний показали, что двойная блокада системы ренин-ангиотензин-альдостерона (RAAS) путем комбинированного использования ингибиторов АПФ, блокаторов рецепторов ангиотензина II, или авизо, связана с более высокой частотой побочных эффектов, такими как гипотония и гипотония, гипотензия, гипотензия. По сравнению с использованием одного агента RAAS.
Особенности приложения.
Гиперчувствительность
Пациенты с ангиорозным отеком (отек лица, губ, горла и/или языка) должны быть особенно контролируются.
Артериальная гипотензия и дисбаланс водного электролита
Симптоматическая артериальная гипотензия, особенно после первой дозы лекарственного средства или после увеличения дозы, может возникнуть у пациентов с уменьшенным внутрисосудистым объемом или дефицитом натрия, вызванным использованием тяжелых диуретиков, ограничением питания приема соли, диареей или рвотой. Такие условия требуют коррекции до начала лечения лозартаном или уменьшить начальную дозу препарата. Эти рекомендации также применяются к детям с 6 лет.
Электролитный дисбаланс
Дисбаланс электролита часто наблюдается у пациентов с нарушением почечной функции (с диабетом или без него), что следует учитывать. Сообщалось, что у пациентов с диабетом II типа и нефропатией частота гиперкалиемии была выше при лечении лозартана по сравнению с группой плацебо. Следовательно, концентрации в плазме в крови и клиренс креатинина следует часто проверять, особенно у пациентов с сердечной недостаточностью и клиренсом креатинина 30-50 мл/мин.
Одновременное использование лозартанских и калийных диуретиков, добавок, содержащих калий и заменителей соли для калия не рекомендуется.
Нарушенная функция печени
Поскольку фармакокинетические данные указывают на значительное увеличение концентрации лозартана в плазме крови пациентов с циррозом печени, проблема снижения дозы для пациентов с функцией печени в анамнезе. Нет опыта терапевтического использования лозартана у пациентов с тяжелой функцией печени, поэтому лозартан не следует принимать у таких пациентов.
Лозартан не рекомендуется для использования у детей с нарушением функции печени.
Нарушенная почечная функция
Сообщалось о изменениях почечной функции, включая почечную недостаточность, которая была связана с подавлением системы ренин-ангиотензина (особенно у пациентов с почечной функцией при системе ренин-ангиотензин-альдостерона, то есть у пациентов с тяжелой сердечной недостаточностью или существующими почечными расстройствами).
Препараты, которые влияют на систему ренин-ангиотензин-альдостерона, могут вызвать увеличение мочевины в крови и сывороточного креатинина у пациентов с двусторонними почечными артериями или стенозом одной почечной артерии. Эти изменения в функции почек могут быть обратимыми после прекращения терапии. Лозартан следует использовать с осторожностью у пациентов с двумя силами стеноза почечной артерии или стенозом одной почечной артерии.
Применение для детей с нарушением почечной функции
Лозартан не рекомендуется для использования для детей с частотой клубочковой фильтрации
<30 мл/мин/1,73 м 2 , так как нет соответствующих данных о таком использовании.
<30 мл/мин/1,73 м 2 , так как нет соответствующих данных о таком использовании.
В течение периода использования лозартана функция почки должна регулярно проверять, так как она может ухудшить ее. Это особенно верно, когда лозартан используется в присутствии других патологических состояний (лихорадка, дегидратация), которые могут повлиять на функцию почек.
Одночасне застосування лозартану та інгібіторів АПФ погіршує функцію нирок, тому така комбінація не рекомендована.
Трансплантація нирки
Немає даних щодо безпеки застосування препарату пацієнтам, яким нещодавно проведено трансплантацію нирки.
Первинний гіперальдостеронізм
У пацієнтів із первинним гіперальдостеронізмом, як правило, не спостерігається ефекту при застосуванні антигіпертензивних препаратів, що діють шляхом пригнічення ренін-ангіотензинової системи. Тому лозартан не рекомендований для цієї групи пацієнтів.
Захворювання коронарних артерій та цереброваскулярні захворювання
Як і при застосуванні інших антигіпертензивних препаратів, надмірне зниження артеріального тиску у пацієнтів з ішемічними захворюваннями коронарних артерій та цереброваскулярними захворюваннями може призводити до розвитку інфаркту міокарда або інсульту.
Сердечная недостаточность
Як і при застосуванні інших препаратів, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, у пацієнтів із серцевою недостатністю з порушенням функції нирок або без такого існує ризик розвитку тяжкої артеріальної гіпотензії і порушення функції нирок (часто гострого).
Немає достатнього терапевтичного досвіду застосування лозартану пацієнтам із серцевою недостатністю і супутнім тяжким порушенням функції нирок, пацієнтам із тяжкою серцевою недостатністю (клас IV за класифікацією Нью-Йоркської Асоціації Кардіологів – NYHA), а також пацієнтам із серцевою недостатністю і симптоматичною, небезпечною для життя серцевою аритмією. Тому лозартан слід застосовувати з обережністю таким пацієнтам. Слід з обережністю одночасно застосовувати комбінацію лозартану з β-блокаторами.
Стеноз аортального і мітрального клапанів, обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія
Як і при застосуванні інших вазодилататорів, з особливою обережністю призначати препарат пацієнтам зі стенозом аортального або мітрального клапана та обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією.
Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС)
Існують свідчення, що при супутньому застосуванні інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену підвищується ризик артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (у тому числі гострої ниркової недостатності). Тому подвійна блокада РААС шляхом комбінованого застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену не рекомендована.
У випадках, коли подвійна блокада вважається вкрай необхідною, її слід проводити винятково під наглядом спеціаліста із забезпеченням ретельного моніторингу функції нирок, водно-електролітного балансу та артеріального тиску. Інгібітори АПФ та блокатори рецепторів ангіотензину ІІ не слід одночасно призначати хворим на діабетичну нефропатію.
Беременность
Лозартан не слід застосовувати вагітним або жінкам, які планують завагітніти. Якщо тільки терапія лозартаном не вважається необхідною, пацієнти, які планують вагітність, повинні бути переведені на альтернативне антигіпертензивне лікування, що має встановлений профіль безпеки для застосування у період вагітності. У разі діагностування вагітності лікування лозартаном слід негайно припинити, і якщо необхідно, розпочати альтернативну терапію (див. розділи «Протипоказання» та «Застосування у період вагітності або годування груддю»).
Інші застереження
Лозартан та інші антагоністи ангіотензину менш ефективні для зниження артеріального тиску у пацієнтів негроїдної раси, ніж в інших пацієнтів, можливо, через низьку активність реніну у негроїдних пацієнтів з артеріальною гіпертензією.
Препарат Лозартан-Тева містить лактозу. Пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази Лаппа або порушенням всмоктування глюкози-галактози не слід застосовувати цей препарат.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Беременность
Протипоказано застосування вагітним і жінкам, які планують завагітніти.
Пацієнтки, які планують завагітніти, мають бути переведені на альтернативні антигіпертензивні препарати зі встановленим профілем безпеки для застосування у період вагітності. При підтвердженні вагітності лікування лозартаном слід негайно припинити та, якщо потрібно, розпочати терапію альтернативними засобами.
Встановлено, що застосування АРАІІ під час ІІ і ІІІ триместрів вагітності індукує у людини фетотоксичність (погіршення функції нирок, олігогідрамніон, затримка осифікації кісток черепа) та неонатальну токсичність (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія).
Якщо у період, починаючи з ІІ триместру вагітності, мали місце випадки застосування лозартану, рекомендується провести ультразвукове обстеження функції нирок та стану кісток черепа.
Немовлята, матері яких у період вагітності приймали лозартан, повинні перебувати під ретельним наглядом з метою виявлення ознак артеріальної гіпотензії.
Грудное вскармливание
Лозартан не слід застосовувати у період годування груддю. У період лактації призначати альтернативні лікарські засоби з краще вивченими профілями безпеки щодо застосування під час годування груддю.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Не проводили дослідження щодо впливу препарату на здатність керувати автотранспортом та іншими механізмами. Однак слід пам'ятати про можливість розвитку таких побічних реакцій як запаморочення та сонливість, особливо на початку лікування та при підвищенні дози препарату.
Спосіб застосування та дози.
Таблетки лозартану слід запивати 1 склянкою води. Застосувати препарат незалежно від прийому їжі.
Артеріальна гіпертензія
Зазвичай початкова і підтримувальна доза для більшості пацієнтів становить 50 мг препарату 1 раз на добу. Максимальний антигіпертензивний ефект досягається на 3–6-й тиждень від початку лікування. Для деяких пацієнтів може виявитися сприятливішим підвищення дози препарату до 100 мг 1 раз на добу (вранці).
Лозартан можна застосовувати у поєднанні з іншими антигіпертензивними препаратами, особливо діуретиками (наприклад гідрохлоротіазидом).
Пацієнти з гіпертензією та цукровим діабетом ІІ типу з протеїнурією ≥ 0,5 г/добу
Рекомендується початкова доза 50 мг 1 раз на добу. Дозу можна збільшити до 100 мг 1 раз на добу залежно від того, якими є показники артеріального тиску через 1 місяць після початку лікування. Лозартан можна застосовувати з іншими антигіпертензивними препаратами (наприклад діуретиками, блокаторами кальцієвих каналів, блокаторами α- або β-рецепторів та препаратами центральної дії), а також з інсуліном та іншими гіпоглікемічними препаратами (наприклад сульфонілсечовиною, глітазонами та інгібіторами глюкозидази).
Сердечная недостаточность
Для пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю рекомендується початкова доза лозартану 12,5 мг 1 раз на добу. Як правило, доза титрується з тижневим інтервалом (а саме: 12,5 мг на добу, 25 мг на добу, 50 мг на добу, 100 мг 1 раз на добу до максимальної дози 150 мг 1 раз на добу), залежно від індивідуальної переносимості.
Зниження ризику розвитку інсульту у пацієнтів з артеріальною гіпертензією і гіпертрофією лівого шлуночка, що документально підтверджено за допомогою ЕКГ
Рекомендована початкова доза становить 50 мг лозартану 1 раз на добу. Залежно від змін рівня артеріального тиску до лікування слід додати гідрохлоротіазид у низькій дозі та/або збільшити дозу лозартану до 100 мг 1 раз на добу.
Застосування пацієнтам зі зниженим об'ємом циркулюючої крові
Пацієнтам зі зниженим об'ємом циркулюючої крові (наприклад, внаслідок лікування високими дозами діуретиків) розпочинати терапію необхідно з дози 25 мг лозартану 1 раз на добу.
Застосування пацієнтам із порушенням функції нирок та пацієнтам, яким проводять сеанси гемодіалізу
У разі призначення лозартану пацієнтам із порушенням функції нирок та пацієнтам, яким проводять сеанси гемодіалізу, початкову корекцію дози проводити не потрібно.
Застосування пацієнтам із порушенням функції печінки
Для пацієнтів із порушенням функції печінки в анамнезі слід розглянути доцільність застосування препарату у меншій дозі. Немає досвіду лікування пацієнтів із тяжкими порушеннями функції печінки, тому лозартан протипоказаний таким пацієнтам.
Застосування дітям
Дані щодо ефективності та безпеки застосування лозартану дітям віком від 6 років для лікування артеріальної гіпертензії обмежені.
Для дітей, які можуть ковтати таблетки і в яких маса тіла більше 20 кг та менше 50 кг, рекомендована доза становить 25 мг 1 раз на добу. У виняткових випадках дозу можна збільшити до максимальної — 50 мг 1 раз на добу. Дозу слід коригувати залежно від впливу на рівень артеріального тиску.
Для пацієнтів з масою тіла понад 50 кг рекомендована разова доза становить 50 мг 1 раз на добу. У виняткових випадках дозу можна збільшити до максимальної — 100 мг 1 раз на добу. Застосування доз, що перевищують 1,4 мг/кг (або більше 100 мг) на добу, дітям не вивчали.
Лозартан не рекомендований для застосування дітям віком до 6 років, оскільки даних щодо застосування препарату у цій групі пацієнтів недостатньо.
Препарат не рекомендується для застосування дітям зі швидкістю клубочкової фільтрації < 30 мл/хв/1,73 м 2 , оскільки немає відповідних даних щодо застосування.
Лозартан також не рекомендується для застосування дітям із порушенням функції печінки.
Застосування пацієнтам літнього віку
Як правило, немає потреби у коригуванні початкової дози для пацієнтів літнього віку, хоча можливе призначення лозартану у початковій дозі 25 мг пацієнтам віком понад 75 років.
Дети.
Лозартан не рекомендується для застосування дітям віком до 6 років, оскільки щодо цієї групи пацієнтів дані є обмеженими.
Передозування.
Симптоми
Дані щодо передозування лозартаном обмежені. Залежно від ступеня інтоксикації можуть з'являтися такі симптоми як артеріальна гіпотензія, тахікардія, брадикардія, яка може виникати внаслідок парасимпатичної (вагальної) стимуляції.
Уход
Лікувальні заходи залежать від часу, що минув після прийому препарату, характеру і тяжкості симптомів. У разі виникнення симптоматичної гіпотензії слід проводити підтримувальну терапію. Пріоритетним заходом має бути стабілізація функції серцево-судинної системи. Після перорального передозування показане застосування активованого вугілля у відповідній дозі. Рекомендованими заходами є стимуляція блювання та промивання шлунка. Пізніше слід контролювати основні показники життєдіяльності організму та коригувати при необхідності. Лозартан та активні метаболіти не видаляються при проведенні гемодіалізу.
Побічні реакції.
Найчастішим небажаним явищем при застосуванні лозартану було запаморочення.
З боку кровоносної та лімфатичної системи: анемія, тромбоцитопенія.
З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк* і васкуліт**.
З боку психіки: депресія.
З боку нервової системи: запаморочення, сонливість, головний біль, порушення сну, парестезія, мігрень, дисгевзія.
З боку органів слуху та рівноваги: вертиго, дзвін у вухах.
З боку серцево-судинної системи: прискорене серцебиття, стенокардія, синкопальний стан, фібриляція передсердь, гостре порушення мозкового кровообігу, ортостатична гіпотензія*** (у тому числі дозозалежні ортостатичні ефекти) ІІ .
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: задишка, кашель.
З боку травної системи: біль у животі, кишкова непрохідність, діарея, нудота, блювання.
Гепатобіліарні розлади: панкреатит, гепатит, порушення функції печінки.
З боку шкіри та підшкірної основи: кропив'янка, свербіж, висип, фоточутливість.
З боку скелетно-м'язової та сполучної тканин: міалгія, артралгія, рабдоміоліз.
З боку нирок та сечовидільної системи: порушення функції нирок, ниркова недостатність.
З боку репродуктивної системи: еректильна дисфункція/імпотенція.
Загальні розлади: астенія, втомлюваність, набряк, нездужання.
Результати досліджень: гіперкаліємія, підвищення рівня аланінамінотрансферази (АЛТ) § , підвищення рівня сечовини крові, сироваткового креатиніну та сироваткового калію, гіпонатріємія, гіпоглікемія.
*У тому числі набряк гортані, голосової щілини, обличчя, губів, глотки та/або язика (що спричиняє обструкцію дихальних шляхів); в окремих пацієнтів з цього числа повідомлялося про випадки ангіоневротичного набряку в анамнезі, пов'язані із застосуванням інших лікарських засобів, у тому числі інгібіторів АПФ.
**У тому числі хвороба Шенлейна–Геноха.
***Гіпотензія не є поширеним побічним ефектом серед пацієнтів з гіпертензією, проте поширена серед пацієнтів із серцевою недостатністю та серед пацієнтів з діабетом ІІ типу, які страждають на захворювання нирок та на артеріальну гіпертензію.
ІІ Особливо у пацієнтів зі зниженим об'ємом циркулюючої крові, зокрема хворих із тяжкою серцевою недостатністю або таких, що отримують високі дози діуретиків.
§ Зазвичай зникає після припинення лікування.
У пацієнтів, які застосовували лозартан, частіше, ніж у хворих, які отримували плацебо, виникали такі додаткові побічні реакції: біль у спині, інфекції сечовивідних шляхів та грипоподібні симптоми.
З боку нирок та сечовидільної системи: як результат пригнічення ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, у пацієнтів з групи підвищеного ризику спостерігалися зміни функції нирок. Такі зміни можуть мати оборотний характер і зникати після припинення терапії.
Застосування у педіатрії
Профіль побічних реакцій, відзначених у дітей та підлітків, є подібним до профілю побічних реакцій у дорослих. Дані щодо застосування препарату у педіатрії є обмеженими.
Дата окончания срока. 3 ROOKI.
Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка. В 10 лет На 3 БОЛЕСЕРИОРИЯ (ТАБЕРТУНКОНА 12,5 МАБОП КОРЕБЕБА (ТАБЛЕЙТКИ 50 М).
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробники. АТ Фармацевтичний завод ТЕВА.
Teва Фарма С.Л.У.
Місцезнаходження виробників та адреси місць провадження їх діяльності.
Дільниця 1; H-4042 Дебрецен, вул. Паллагі 13, Угорщина.
Полігоно Індастріал Мальпіка c/C № 4, 50016, Сарагоса, Іспанія.
ЛОЗАРТАН
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа