Личный кабинет
МЕЛОКСИКАМ табл. 15 мг блистер №10
rx
Код товара: 100432
Производитель: Teva
1 500,00 RUB
нет в наличии
Сообщить когда товар появиться в наличии
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного средства
Мелоксикам-Тева.
Meloxicam- TEVA
Место хранения:
Активный ингредиент: мелоксика;
1 таблетка содержит мелоксикама 7,5 мг или 15 мг;
Дополнительные ингредиенты: кукурузный крахмал, предварительно желатинизированный крахмал, моногидрат лактозы, микрокристаллическую целлюлозу, цитрат натрия, коллоидный безводный диоксид кремния, магния стеарат.
Лекарственная форма. Таблетки
Основные физические и химические свойства: таблетки по 7,5 мг и 15 мг - светло - желтые, круглые, плоские таблетки с скошенными краями раскрытых, с перерывом линии в середине на одной стороне и гладкие с другой стороны .
Фармакотерапевтическая группа. Нестероидные противовоспалительные и противоревматические средства. Oxics. ATH CODE M01A C06.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Мелоксики - нестероидное противовоспалительное лекарственное средство (NSAID) из группы веществ oxygams с противовоспалительными, обезболивающими и жаропонижающими свойствами , связанных с селективным ингибированием изофермента СОХ-2. Соотношение Селективности IC 50 для мелоксикама составляет 2.
Фармакокинетика.
Поглощение: мелоксики почти полностью всасываются в желудочно - кишечном тракте. Абсолютная биодоступность при пероральном введении составляет 89%. После перорального приема одноразовой, самый высокий уровень в плазме крови достигается через 5-6 ч (таблетки). После повторного приема, состояние равновесия достигается за 3-5 дней от начала приема мелоксикама.
В случае приема пероральной 7,5 или 15 мг мелоксикама 1 раз в день в стационарном режиме, концентрация в плазме достигает 0,4-1,0 мг / л (7,5 мг) или 0,8-2,0 мг / л (15 мг)
(С мин -С макс).
(С мин -С макс).
В случае длительного лечения, концентрация в плазме крови в стационарных условиях не меняется. Желудочная резорбция не изменяется в случае одновременного приема пищи.
Распределение: мелоксики имеют высокую степень связывания с белками, в основном с альбумином (99%). Мелоксикам попадает в синовиальной жидкости. В этом случае концентрация в нем равна половине концентрации в плазме.
Объем распределения составляет в среднем 11 литров. Индивидуальные колебания примерно
30-40%.
30-40%.
Биотрансформация: мелоксикам метаболизируется ферментами печени. В моче, четыре различных фармакологически неактивные метаболиты мелоксикам идентифицировать. Основной метаболит 5'-carboxymeloxicam (60%) образуются путем окисления промежуточных метаболитов 5'-hydroxymethylmeloxicam. Количество неизмененного выделенного 5'-hydroxymethylmeloxicam составляет 9%. В пробирке обнаружено , что начальная стадия этого преобразования в основном за счет CYP2C9 с небольшим участием CYP 3A4. Образование двух других метаболитов (16% и 4% дозы нанесенного) связан с действием пероксидазы.
Выход: мелоксикам из организма в основном в виде метаболитов, в равных частях с мочой и калом. В моче мелоксики проявляются в небольших количествах ( «следы»). Средний период полураспада составляет около 20 часов. Общий плазменный клиренс - в среднем 8 мл / мин.
Линейность: При пероральном введении в терапевтических дозах (7,5 мг и 15 мг) мелоксикама обнаруживает линейной фармакокинетикой.
Специальные группы пациентов
Pechock / почечная недостаточность
Ни свет , ни умеренное печени или почечной недостаточности не не оказывает существенного влияния на фармакокинетику мелоксикама. В терминальной стадии почечной недостаточности, увеличение объема распределения может привести к более высокой концентрации свободного мелоксикама, поэтому она не должна быть превышена в суточной дозе 7,5 мг.
Пациенты летнего возраста
Среднее значение клиренса плазмы в фазе плато у пожилых пациентов было несколько ниже , чем на учет у молодых пациентов.
Клинические характеристики.
Индикация.
Кратковременное симптоматическое лечение обострения остеоартроза.
Длительное симптоматическое лечение ревматоидного артрита и анкилозирующего спондилоартрита.
Противопоказание.
Гиперчувствительность к мельком или другим компонентам лекарственного средства, или к активным веществам с аналогичным действием, таким как НПВП, аспирин. Мелоксикам не следует назначать пациентам, у которых есть симптомы астмы, носовых полипов, ангионеротических отеков или уравновешений после получения аспирина или других НПВП;
ІІ І триместр беременности (см. Применение во время беременности или грудного вскармливания »);
Детский возраст до 16 лет;
желудочно-кишечное кровотечение или перфорация, связанные с предварительной терапией НПВП в анамнезе;
активное или рецидивирующее язву / кровотечение в анамнезе в анамнезе (два или более отдельных признанных случаев язвы или кровотечения);
тяжелая неудача печени;
тяжелая почечная недостаточность без использования диализа;
желудочно-кишечное кровотечение, цереброваскулярное кровотечение в анамнезе или других нарушениях коагуляции крови;
тяжелая сердечная недостаточность;
лечение периоперационной боли в коронарном шунтировании (KSH).
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.
Фармакодинамические взаимодействия.
Другие нестероидные противовоспалительные препараты (НПВП) и ацетилсалициловая кислота ≥ 3 г / доза. Сочетание с другими NSAIDS не рекомендуется (см. Раздел «Особенности применения»), включая ацетилсалициловую кислоту в противовоспалительных дозах (≥ 1 г одной дозы или ≥ 3 г полной дозы).
Кортикостероиды (например, глюкокортикоиды). Одновременное использование с кортикостероидами требует осторожности из-за повышенного риска кровотечения или появления в желудочно-кишечном тракте.
Антикоагулянты или гепарин , используемые в гериатрической практике или в терапевтических дозах. Значительно повышает риск кровотечения благодаря подавлению функции тромбоцитов и повреждения газопроводьюоденальной слизистой оболочкой. NSAIDS может улучшить антикоагулянты, такие как Warfarin (см. Раздел «Особенности применения»). Не рекомендуется одновременное использование НПВП и антикоагулянтов или гепарина в гериатрической практике или в терапевтических дозах (см. Раздел «Особенности применения»).
В других случаях использование потребностей гепарина предостерегает в связи с повышенным риском кровотечения. Тщательно контроль MNV (международное нормализованное отношение) требуется, если невозможность избежать этой комбинации доказана.
Тромболитические и анти-агрегационные препараты. Повышенный риск кровотечения из-за ингибирования функции тромбоцитов и повреждения газопроводьюоденальной слизистой оболочки.
Выборочные ингибиторы повторного захвата серотонина (SZZS) . Повышенный риск желудочно-кишечного кровотечения.
Диуретики, ингибиторы ACE и антагонисты ангиотензина II. НПВП может снизить влияние диуретиков и других антигипертензивных препаратов. У некоторых пациентов с нарушением почек (например, у пациентов с дегидратацией или пожилых пациентов с почечной функции) одновременном применении ингибиторов АПФ или антагонистов ангиотензина II и препаратов , которые подавляют циклооксигеназу может привести к дальнейшему ухудшению функции почек, включая возможную дегенерации почечной недостаточности , которая, как правило , обратимы. Следовательно, комбинация должна использоваться с осторожностью, особенно пациентами летнего возраста. Пациенты должны получить адекватное количество жидкости, а также для контроля функции почек после начала совместимой терапии и периодически продолжаются (см. Раздел «Особенности применения»).
Другие антигипертензивные лекарства (такие как бета-блокаторы). Как и в случае применения лекарственных средств ниже, антигипертензивный эффект бета-адреноблокаторов возможно (в результате ингибирования простагландинов с сосудорасширяющего эффекта).
Ингибиторы кальцинерина (например, циклоспорин, Tracrolymus). Нефротоксичность ингибиторов кальцинерина может увеличивать НПВП в результате посредничества эффектов почек простагландинов. Во время лечения следует контролировать почечную функцию. Рекомендуемое тщательное управление функцией почек, особенно у пациентов пожилых людей.
Внутриматочные контрацептивы. НПВП снижает эффективность внутриутробных контрацептивов. Ранее было сообщено снизить эффективность контрацептивов в применении НПВП, но это требует дальнейшего подтверждения.
Фармакокинетическое взаимодействие: влияние мелоксикама на фармакокинетику других препаратов.
Литий. Есть данные о НПВС , которые повышают уровень концентрации лития в плазме крови (в результате снижения почечной экскреции лития), который может достигать токсичных значений. Одновременное использование лития и NSAID не рекомендуется (см. Раздел «Особенности применения»). Если требуется комбинированная терапия, необходимо тщательно контролировать содержание лития в плазме крови в начале лечения, с выбором дозы и при расторжении лечения мелоксикама.
MetoTrexate. НПВП может снизить трубчатую секрецию метотрексата, тем самым повышая его концентрацию в плазме крови. По этой причине не рекомендуется сопровождать НПВС пациентов , принимающих высокие дозы метотрексата (более 15 мг / неделю) (см раздел «Особенности применения»). Риск взаимодействия НПВП и метотрексата следует также принимать во внимание пациентов , принимающих низкие дозы метотрексата, в частности , у пациентов с нарушенной функцией почек. В том случае, требует комбинированного лечение, необходимо показателям крови управления и функцию почек. Осторожность следует соблюдать , если прием НПВС и метотрексата длится 3 последовательных дней, так как уровень в плазме метотрексата может увеличиваться и увеличение токсичности. Хотя фармакокинетика метотрексата (15 мг / неделю) не зависит от сопутствующей терапии мелоксикам, следует предположить , что гематологическое токсичность метотрексата может увеличить в лечении НПВС (см информацию , представленную выше) (см раздел «Побочные реакции» ).
Фармакокинетическое взаимодействие: влияние других препаратов на мелоксикам фармакокинетики.
Cholestiramine. Ускоряет выход мелоксикама в связи с нарушением внутри герметизирующей циркуляции, так что зазор мелоксикама увеличивается на 50% , а период полураспада снижается до 13 ± 3 часов. Это взаимодействие клинически значимым.
Клинически значимое фармакокинетическое взаимодействие не найден при одновременном введении с антацидами, циминином и дигоксином.
Особенности приложения.
Побочные реакции , можно свести к минимуму путем применения наименьшую эффективную дозу в течение самого короткого периода лечения необходимо контролировать симптомы (смотрите раздел «Способ применения и дозы» и информацию о желудочно - кишечных и сердечно - сосудистых рисках ниже).
Рекомендуемая максимальная суточная доза не может быть превышена в случае недостаточного терапевтического эффекта, также не следует использовать дополнительно НПВП, поскольку он может увеличить токсичность, в то время как терапевтические преимущества не доказаны. Следует избегать одновременного использования мелоксикама из НПВП, включая селективные ингибиторы циклооксигеназы-2.
Meloxicams не используется для лечения пациентов , которым необходимо облегчить острую боль.
В отсутствие улучшения через несколько дней клинические преимущества лечения должны быть переоценены.
Обратите внимание на эзофагит, гастрит и / или язвенную болезнь в истории, чтобы обеспечить их полное лечение перед основой мелоксикамтерапии. Он должен регулярно определяться на возможное проявление рецидива у пациентов, получавших мелькоме и пациентами с такими случаями в истории.
Желудочно-кишечные расстройства.
Как и в случае использования других НПВП, потенциально смертельное желудочно-кишечное кровотечение, язва или перфорация может происходить в любое время в процессе лечения в присутствии или без предварительных симптомов или серьезных желудочно-кишечных заболеваний в анамнезе.
Риск желудочно - кишечных кровотечений, язв или перфорацией выше при увеличении дозы НПВС у больных с язвой в анамнезе, особенно осложнено кровотечение или перфорация (смотрите раздел «Противопоказания»), а также у пациентов пожилого возраста. Такие пациенты должны начать лечение с самой маленькой эффективной дозой. Для таких пациентов, комбинированной терапии с защитными препаратами (такими как мизопростол или протонного насоса ингибиторов) должны быть рассмотрены, а также для пациентов, нуждающихся в совместимом применении низких доз аспирина или других препаратов , которые повышают желудочно - кишечные риски (см информации , представленной ниже, и раздел «Взаимодействие с другими препаратами и другие виды взаимодействий»).
Пациенты с желудочно-кишечной токсичностью в анамнезе, особенно пациентам пожилых, следует сообщать по всем необычным симптомам живота (особенно желудочно-кишечное кровотечение), главным образом на начальных этапах лечения.
Получение осторожности относительно пациентов , которые одновременно используют препараты , которые могут повысить риск язвы или кровотечения, в частности гепарина, такие как радикальной терапии или гериатрической практике, антикоагулянтов , таких как варфарин или другие нестероидные противовоспалительные препараты, в том числе ацетилсалициловой кислоты в противовоспалительных дозах (≥ 1 г однократной дозы или ≥ 3 г Дополнительная суточная доза) (см раздел «взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействий»).
В случае желудочно-кишечного кровотечения или язвы у пациентов использовались мелодики, лечение следует отменять.
НПВП следует использовать для использования пациентов с желудочно-кишечными заболеваниями в анамнезе (язвенный колит, заболевание короны), поскольку эти состояния могут быть усугуплены (см. Раздел «Побочные реакции»).
Нарушения печени.
У пациентов , используемых НПВС (включая meloxics), увеличение значений одного или нескольких тестов печени может быть увеличено. Такие лабораторные отклонения могут прогрессировать, могут оставаться неизменными или могут быть временными при постоянном лечении. Можно увеличить или ALT AST (примерно в три и более раз выше , чем обычно). В редких случаях тяжелой печеночной реакции были зарегистрированы, в том числе желтухи и молнии летального гепатит, некроз печени и печеночной недостаточности, некоторые из них с летальным следствием.
У пациентов с симптомами и / или признаками печеночной дисфункции или в которых наблюдались отклонение печеночных тестов , чтобы оценить развитие симптомов более тяжелой печеночной недостаточности во время мелоксикама терапии. Если клинические признаки и симптомы, связанные с развитием заболеваний печени или если есть системные проявления заболевания (например, эозинофилия, сыпь и др), то использование мелоксикама следует прекратить.
Сердечно-сосудистые расстройства.
По словам пациентов с артериальной гипертензией и / или с застойной сердечной недостаточностью от умеренной степени в анамнезе, тщательное наблюдение рекомендуется, так как при лечении НПВС была задержка жидкости и отеки.
Пациенты с факторами риска рекомендуются для клинического наблюдения артериального давления в начале терапии, особенно в начале курса лечения мелькоме.
Эти исследования и эпидемиологические данные позволяют предположить , что применение некоторых НПВП (особенно в высоких дозах и в течение длительного лечения) может быть связано с небольшим увеличением риска сосудистых тромботических явлений (например, инфаркт миокарда или инсульт). Недостаточно данных, чтобы исключить такой риск для мелоксикама.
У пациентов с неконтролируемой артериальной гипертензией, застойной сердечной недостаточностью, установленные ишемической болезнью сердца, периферическими артериальными заболеваниями и / или цереброваскулярными заболеваниями должны быть терапией мелоксиков только после тщательного анализа. Аналогичный анализ требуется до длительного лечения пациентов с факторами риска сердечно - сосудистых заболеваний (таких как артериальная гипертензия, гиперлипидемия, сахарный диабет, курение).
НПВП может увеличить риск серьезных сердечно-сосудистых тромботических осложнений, инфаркта миокарда и инсульта, который может иметь летальное следствие. Увеличение риска связано со продолжительностью применения. У больных с сердечно - сосудистыми заболеваниями или факторами риска развития сердечно - сосудистых заболеваний могут иметь повышенный риск.
Нарушение кожи.
При применении НПВС в очень единичных случаях наблюдались серьезные кожные реакции, некоторые из них были смертельными, включая синдром эксфолиативный дерматит, синдром Стивенса-Джонсона и токсический эпидермальный некролиз (см раздел «Побочные реакции»). Самый высокий риск таких реакций наблюдались в начале лечения, с появились в большинстве случаев таких реакций в течение первого месяца лечения. При первом появлении кожной сыпи, поражение слизистых оболочек или других признаках гиперчувствительности, необходимо прекратить применение мелоксикама.
Анафилактический реакции.
Как и с другим НПВСОМ, анафилактические реакции могут возникать у пациентов без известной реакции к мелоксикаму. Препарат не следует назначать больным с аспирином триады. Этот комплекс наблюдается симптоматические пациенты с астмой сообщались ринит с или без носовых полипов, или которые проявляются серьезным, потенциально смертельный бронхоспазм после приема аспирина или других НПВС. Следует принять меры первой помощи в определении анафилактоидные реакции.
Параметри печінки та функція нирок.
Як і при лікуванні більшістю НПЗП, описано поодинокі випадки підвищення рівня трансаміназ у сироватці крові, рівня білірубіну в сироватці крові або інших параметрів функції печінки, а також підвищення креатиніну в сироватці крові, азоту сечовини крові та інші відхилення лабораторних показників. У більшості випадків ці відхилення були незначні і мали тимчасовий характер. При значному або стійкому підтвердженні таких відхилень застосування мелоксикаму слід припинити та провести контрольні тести.
Функціональна ниркова недостатність.
НПЗП шляхом пригнічення судинорозширювального впливу ниркових простагландинів можуть індукувати функціональну ниркову недостатність внаслідок зниження клубочкової фільтрації. Цей побічний ефект є дозозалежним. На початку лікування або після збільшення дози рекомендується ретельне спостереження діурезу та ниркової функції для пацієнтів із такими факторами ризику:
літній вік;
супутнє застосування з інгібіторами АПФ, антагоністами ангіотензину ІІ, сартанами, діуретиками (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»);
гіповолемія (будь-якого генезу);
застійна серцева недостатність;
ниркова недостатність;
нефротичний синдром;
люпус нефропатія;
тяжкий ступінь печінкової дисфункції (сироватковий альбумін < 25 г/л або ≥ 10 за класифікацією Чайлд-П'ю).
У поодиноких випадках НПЗП можуть призводити до інтерстиціальних нефритів, гломерулонефритів, ренальних медулярних некрозів або нефротичних синдромів.
Доза мелоксикаму для пацієнтів з термінальною нирковою недостатністю, які знаходяться на діалізі, не повинна перевищувати 7,5 мг. Пацієнтам з нирковою недостатністю від легкого до помірного ступеня дозу можна не знижувати (рівень кліренсу креатиніну більше 25 мл/хв).
Затримка натрію, калію та води.
НПЗП можуть посилити затримку натрію, калію та води і вплинути на натрійуретичні ефекти діуретиків. Крім того, може спостерігатися зниження антигіпертензивного ефекту гіпотензивних лікарських засобів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У зв'язку з цим у чутливих пацієнтів можуть прискорюватися або загострюватися набряк, серцева недостатність або артеріальна гіпертензія. Тому пацієнтам із такими ризиками рекомендується проведення клінічного моніторингу (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Протипоказання»).
Гіперкаліємія.
Гіперкаліємії може сприяти цукровий діабет або одночасне застосування лікарських засобів, що підвищують каліємію (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У таких випадках потрібно регулярно проводити контроль рівня калію.
Інші застереження та заходи безпеки.
Побічні реакції часто гірше переносять пацієнти літнього віку, слабкі або ослаблені хворі, які потребують ретельного нагляду. Як і при лікуванні іншими НПЗП, потрібно бути обережними щодо хворих літнього віку, в яких більш імовірне зниження функції нирок, печінки та серця. Пацієнти літнього віку мають вищу частоту виникнення побічних реакцій до НПЗП, особливо шлунково-кишкових кровотеч та перфорацій, що можуть бути летальними (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Meлоксикам, як і будь-який інший НПЗП, може маскувати симптоми інфекційних захворювань.
Застосування мелоксикаму може негативно впливати на репродуктивну функцію і не рекомендований жінкам, які хочуть завагітніти. Тому для жінок, які планують вагітність або проходять обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути можливість припинення прийому мелоксикаму (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).
Маскування запалення та гарячки.
Фармакологічна дія мелоксикаму щодо зменшення гарячки та запалення може ускладнити діагностику підозрюваного неінфекційного больового стану.
Лікування кортикостероїдами.
Мелоксикам не може бути імовірним замісником кортикостероїдів при лікуванні кортикостероїдної недостатності.
Гематологічні ефекти.
Анемія може спостерігатися у пацієнтів, які отримують НПЗП, включаючи мелоксикам. Це може бути пов'язано з затримкою рідини, шлунково-кишковою кровотечею невідомого походження або макроскопічною або неповністю описаним впливом на еритропоез. Пацієнтам при довготривалому лікуванні НПЗП, включаючи мелоксикам, слід контролювати гемоглобін або гематокрит, якщо наявні симптоми та ознаки анемії.
НПЗП гальмують агрегацію тромбоцитів та можуть подовжити час кровотечі у деяких пацієнтів. На відміну від аспірину, їх вплив на функцію тромбоцитів кількісно менший, короткочасний та оборотний. Слід ретельно контролювати стан пацієнтів, які приймають мелоксикам та у яких можливі побічні впливи щодо змін у функції тромбоцитів, зокрема розлади згортання крові, або пацієнтів, які отримують антикоагулянти.
Застосування пацієнтам з наявною астмою.
Пацієнти з астмою можуть мати аспіринчутливу астму. Застосування аспірину у пацієнтів з аспіринчутливою астмою асоційоване з тяжким бронхоспазмом, який може бути летальним. З огляду на перехресну реакцію, включаючи бронхоспазм, між аспірином та іншими НПЗП, мелоксикам не слід застосовувати пацієнтам, чутливим до аспірину, та слід обережно призначати пацієнтам з наявною астмою.
Унаслідок наявності у складі препарату лактози не рекомендується застосовувати препарат хворим зі спадковою непереносимістю галактози, лактазною недостатністю Лаппа та порушенням всмоктування глюкози чи галактози.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність . Пригнічення синтезу простагландинів може негативно впливати на вагітність та/або розвиток ембріона і плода. Дані епідеміологічних досліджень дають змогу припустити збільшення ризику викидня та розвитку вад серця і гастрошизисів після застосування інгібіторів синтезу простагландинів у ранній період вагітності. Абсолютний ризик розвитку вад серця збільшився з менш ніж 1 % до близько 1,5 %. Вважається, що цей ризик збільшується зі збільшенням дози та тривалості лікування.
Під час І та ІІ триместру вагітності мелоксикам не слід застосовувати, за винятком нагальної потреби. Якщо жінка намагається завагітніти або протягом І та ІІ триместру вагітності застосовує мелоксикам, дозування та тривалість лікування повинні бути щонайменшими.
У ході ІІІ триместру вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів можуть створювати для плода ризик:
серцево-легеневої токсичності (з передчасним закриттям артеріальної протоки та легеневою гіпертензією);
порушення функції нирок, що може розвинутися у ниркову недостатність з олігогідроамніоном;
можливі ризики в останні терміни вагітності для матері та новонародженого:
можливість подовження часу кровотечі, антиагрегаційного ефекту навіть при дуже низьких дозах;
пригнічення скорочень матки, що призводить до затримки або затягування пологів.
Тому мелоксикам протипоказаний під час ІІІ триместру вагітності.
Годування груддю. Хоча конкретних даних щодо мелоксикаму немає, про НПЗП відомо, що вони можуть проникати в грудне молоко. Тому застосування не рекомендовано жінкам, які годують груддю.
Фертильність. Мелоксикам, як і інші лікарські засоби, що інгібують синтез циклооксигенази/простагландину, може негативно впливати на репродуктивну функцію і не рекомендований жінкам, які хочуть завагітніти. Тому для жінок, які планують вагітність або проходять обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути можливість припинення застосування мелоксикаму.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Спеціальних досліджень щодо впливу препарату на здатність керувати автомобілем або працювати з іншими механізмами немає. Однак на основі фармакодинамічного профілю та побічних реакцій, що спостерігалися, можна припустити, що мелоксикам схильний не впливати або мати незначний вплив на зазначену діяльність. Проте пацієнтам, у яких спостерігалися розлади функції зору, включаючи нечіткість зору, запаморочення, сонливість, вертиго або інші порушення центральної нервової системи, рекомендовано утриматися від керування автомобілем або роботи з іншими механізмами.
Спосіб застосування та дози.
Застосовують перорально.
Загальну добову дозу слід застосовувати разово, запиваючи склянкою води або іншої рідини, під час прийому їжі.
Побічні реакції можна мінімізувати шляхом застосування найменшої ефективної дози протягом найкоротшого періоду лікування, необхідного для контролю симптомів (див. розділ «Особливості застосування»). Слід періодично оцінювати потребу пацієнта в симптоматичному полегшенні та його відповідь на лікування.
Загострення остеоартрозу: 7,5 мг/добу (1 таблетка 7,5 мг або половина таблетки 15 мг). Якщо необхідно, дозу можна збільшити до 15 мг/добу (1 таблетка 15 мг або 2 таблетки 7,5 мг).
Ревматоїдний артрит, анкілозуючий спондиліт: 15 мг/добу (1 таблетка 15 мг або
2 таблетки 7,5 мг). Залежно від терапевтичного ефекту дозу можна зменшити до 7,5 мг/добу (1 таблетка 7,5 мг або половина таблетки 15 мг).
2 таблетки 7,5 мг). Залежно від терапевтичного ефекту дозу можна зменшити до 7,5 мг/добу (1 таблетка 7,5 мг або половина таблетки 15 мг).
Не слід перевищувати добову дозу мелоксикаму 15 мг.
Особливі групи пацієнтів
Пацієнти літнього віку та пацієнти з підвищеним ризиком розвитку побічних реакцій.
Рекомендована доза для довготривалого лікування ревматоїдного артриту та анкілозуючого спондиліту для пацієнтів літнього віку становить 7,5 мг/добу. Пацієнтам з підвищеним ризиком розвитку побічних реакцій слід починати лікування з 7,5 мг/добу.
Ниркова недостатність.
У пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю, які знаходяться на діалізі, доза не повинна перевищувати 7,5 мг/добу. Пацієнтам із легкою та середньою нирковою недостатністю (а саме пацієнтам з кліренсом креатиніну вище 25 мл/хв) зниження дози не потрібне. Щодо пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю без застосування діалізу див. розділ «Протипоказання».
Печінкова недостатність.
Пацієнтам із легкою та середньою печінковою недостатністю зниження дози не потрібне. Щодо пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю див. розділ «Протипоказання».
Діти.
Мелоксикам, таблетки по 7,5 мг та 15 мг, протипоказаний дітям віком до 16 років ( див. розділ «Протипоказання» ) .
Передозування.
Симптоми гострого передозування НПЗП зазвичай обмежуються летаргією, сонливістю, нудотою, блюванням та епігастральним болем, які в цілому є оборотними при підтримуючій терапії. Може виникнути шлунково-кишкова кровотеча. Тяжке отруєння може призвести до артеріальної гіпертензії, гострої ниркової недостатності, дисфункції печінки, пригнічення дихання, коми, судом, серцево-судинної недостатності та зупинки серця. Повідомлялося про анафілактоїдні реакції при терапевтичному застосуванні НПЗП, що також може спостерігатися при передозуванні.
При передозуванні НПЗП пацієнтам рекомендовано симптоматичні та підтримуючі заходи. Дослідження показали прискорення виведення мелоксикаму шляхом прийому
4 пероральних доз холестираміну 3 рази на день.
4 пероральних доз холестираміну 3 рази на день.
Побічні реакції.
Дані досліджень та епідеміологічні дані дають можливість припустити, що застосування деяких НПЗП (особливо у високих дозах та при тривалому лікуванні) може бути пов'язане з невеликим підвищеним ризиком судинних тромботичних явищ (наприклад інфаркту міокарда або інсульту) (див. розділ «Особливості застосування»).
Набряк, артеріальна гіпертензія та серцева недостатність спостерігалися при лікуванні НПЗП.
Більшість побічних ефектів, що спостерігаються, шлунково-кишкового походження. Можливі пептична виразка, перфорація або шлунково-кишкова кровотеча, іноді летальна, особливо у пацієнтів літнього віку (див. розділ «Особливості застосування»). Після застосування спостерігалися нудота, блювання, діарея, метеоризм, запор, диспепсія, абдомінальний біль, мелена, блювання кров'ю, виразковий стоматит, загострення коліту та хвороби Крона (див. розділ «Особливості застосування»). З меншою частотою спостерігався гастрит.
З боку системи крові та лімфатичної системи: анемія, відхилення показників аналізу крові від норми (включаючи зміну кількості лейкоцитів), лейкопенія, тромбоцитопенія. Повідомлялося про дуже рідкі випадки агранулоцитозу (див. Опис окремих серйозних та/або частих побічних реакцій ).
З боку імунної системи: алергічні реакції, включаючи анафілактичний шок, анафілактоїдні реакції, анафілактичні реакції.
Психічні порушення: сплутаність свідомості, зміна настрою, кошмарні сновидіння, безсоння, дезорієнтація.
З боку нервової системи: запаморочення, головний біль, сонливість.
З боку органів зору: розлади функції зору, що включають нечіткість зору, кон'юнктивіт.
З боку органів слуху та вестибулярного апарату: запаморочення, дзвін у вухах.
З боку серця: відчуття серцебиття, серцева недостатність.
З боку судинної системи: підвищення артеріального тиску, припливи.
З боку респіраторної системи: у пацієнтів з алергічними реакціями на ацетилсаліцилову кислоту або інші НПЗП в анамнезі можуть спостерігатися напади астми, інфекції верхніх дихальних шляхів, кашель.
З боку травного тракту: біль у животі, нудота, блювання, диспепсія, діарея, прихована або макроскопічна шлунково-кишкова кровотеча, гастродуоденальна виразка, езофагіт, стоматит, запор, метеоризм, відрижка, шлунково-кишкова перфорація, гастрит, коліт. Пептична виразка, перфорація або шлунково-кишкова кровотеча можуть бути тяжкими та потенційно летальними, особливо у пацієнтів літнього віку.
Гепатобіліарні порушення: порушення показників функції печінки (наприклад підвищення рівнів трансаміназ або білірубіну), гепатит, жовтяниця, печінкова недостатність.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: свербіж, висипання, ангіоневротичний набряк, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, кропив'янка, бульозний дерматит, мультиформна еритема, фотосенсибілізація, ексфоліативний дерматит.
З боку сечовидільної системи: затримка натрію та води, гіперкаліємія, порушення показників функції нирок (підвищення рівня креатиніну та/або сечовини в сироватці крові), гостра ниркова недостатність, зокрема у пацієнтів групи підвищеного ризику, інфекції сечовивідних шляхів, порушення сечовипускання, включаючи гостру затримку сечі.
З боку опорно-рухової системи: артралгія, біль у спині, ознаки та симптоми, пов'язані із суглобами.
Загальні порушення: набряки, включаючи набряки нижніх кінцівок, грипоподібні симптоми.
Опис окремих серйозних та/або частих побічних реакцій.
Повідомлялося про випадки агранулоцитозу у пацієнтів, які лікувалися мелоксикамом та іншими потенційно мієлотоксичними лікарськими засобами (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Побічні реакції, які раніше не спостерігалися при застосуванні даного препарату, але є характерними для інших препаратів цієї фармакотерапевтичної групи.
Порушення ниркової функції аж до ниркової недостатності: повідомлялося про випадки інтерстиціального нефриту, гострого тубулярного некрозу, нефротичного синдрому, папілярного некрозу.
Термін придатності.
3 роки.
Умови зберігання.
Зберігати при температурі не вище 25 ºС в недоступному для дітей місці.
Упаковка.
Таблетки 7,5 мг: по 10 таблеток у блістері, по 2 блістери в картонній коробці.
Таблетки 15 мг: по 10 таблеток у блістері, по 1 або 2 блістери в картонній коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. Меркле ГмбХ.
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
Людвіг-Меркле-Штрассе 3, 89143 Блаубойрен, Німеччина.
МЕЛОКСИКАМ
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа