Личный кабинет
МЕТИПРЕД порошок лиофил. д/ин. 250 мг №1
rx
Код товара: 337439
Производитель: Orion (Финляндия)
800,00 RUB
нет в наличии
Сообщить когда товар появиться в наличии
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного средства
METYPRED
METHYPRED
Ингредиенты:
Активное вещество: 1 флакон , содержащий метилпреднизолон натрия сукцинат эквивалентна 250 мг метилпреднизолона;
Вспомогательные вещества: гидроксид натрия;
Растворитель: вода для инъекций.
Лекарственная форма. Лиофилизированный порошок для инъекций.
Основные физико-химические свойства: лиофилизированный порошок белого или слегка желтоватого цвета.
Фармакотерапевтическая группа. Кортикостероиды для системного применения.
ATC код N02A V04.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика. Влияние метилпреднизолона, как и другие глюкокортикоиды, реализованных посредством взаимодействия с рецепторами стероидных в цитоплазме. Cteroyidretseptornyy комплекс транспортируется в ядро клетки, в сочетании с ДНК и альтер транскрипции генов для большинства белков. Глюкокортикоиды ингибируют синтез многих белков, различных ферментов , которые вызывают разрушение суставов (ревматоидный артрит), и цитокинов, которые играют важную роль в иммунных и воспалительных реакций. Индуцирует синтез lipokortynu - ключ белковых взаимодействий нейроэндокринных глюкокортикоидов, который уменьшает воспалительный и иммунный ответ.
Глюкокортикоиды, включая метилпреднизолон, подавляют или предотвратить развитие реакции тканей на различных термических, механических, химических, инфекционных и иммунологических агентов. Таким образом, кортикостероиды симптоматические проявления уменьшения болезни , не затрагивая причину. Противовоспалительный эффект метилпреднизолона по меньшей мере , в пять раз эффективность гидрокортизона.
Эндокринные эффекты метилпреднизолона в ингибировании секреции АКТГ, ингибирование эндогенной продукции кортизола, длительное использование вызывает частичную атрофию коры надпочечников. Однократная доза 40 мг метилпреднизолона ингибирует секрецию кортикотропина около 36 часов. Влияет на метаболизм кальция, витамина D, углеводов, белков и липидов, так что пациенты , принимающие метилпреднизолон, может наблюдаться увеличение уровня глюкозы в крови, снижение плотности костной ткани, мышечной атрофии и дислипидемии. Глюкокортикоиды также повышают кровяное давление и модулировать поведение и настроение. Метилпреднизолон имеет практически не минералокортикоиды активности.
Фармакокинетика. При внутримышечной пиковой концентрации метилпреднизолона в сыворотке крови происходит в течение 2 -х часов.
77% метилпреднизолон связывается с белками плазмы, отношения с transkortynom незначительным. Объем распределения - 1-1,5 л / кг. Метилпреднизолон метаболизируется неактивных метаболитов. Средний клиренс 6,5 мл / кг / мин. Продолжительность противовоспалительного эффекта
18-36 часов. Приблизительно 5% препарата выводится в моче. Метилпреднизолон проникает через плаценту и выделяется с грудным молоком. Метилпреднизолона выводится из организма во время диализа.
18-36 часов. Приблизительно 5% препарата выводится в моче. Метилпреднизолон проникает через плаценту и выделяется с грудным молоком. Метилпреднизолона выводится из организма во время диализа.
Клинические характеристики.
Индикация.
Глюкокортикоиды следует рассматривать только как чисто симптоматическое лечение, при некоторых эндокринных расстройств , когда они используются в качестве заместительной терапии , за исключением.
Противовоспалительное лечение
ревматические заболевания
В качестве дополнительной терапии для кратковременного использования (чтобы помочь пациентам пережить острый эпизод или обострения) при следующих заболеваниях:
посттравматический остеоартрит;
синовит в остеоартрите;
ревматоидный артрит, включая ювенильный ревматоидный артрит (в некоторых случаях , возможно , потребуется поддерживающая терапия низкой дозы);
острый и подогнатный бурсит;
эпикондилит;
острый неспецифический tendosynoviyit;
острый подаглый артрит;
псориатический артрит;
анкилозирующий спондилит;
Коллаген (системное заболевание соединительной ткани)
При обострении или в качестве поддерживающей терапии в отдельных случаях заболеваний , таких как:
Системная красная волчанка (и волчаночный нефрит);
острый ревмокардит;
Системный дерматомиозит (полимиозит);
узелковый полиартрит;
Синдром Гудпасчера.
Кожные заболевания
Пузырчатка.
Сильная эритема (синдром Стивенса-Джонсона).
Эксфолиативный дерматит.
Буллезная герпетиформный дерматит.
Тяжелый себорейный дерматит.
Тяжелый псориаз.
Микоз.
Крапивница.
условия Аллергические
Контроль тяжелых или инвалидизирующих аллергических состояний , которые не могут быть должным образом проводились традиционное лечение, таких заболеваний, как:
астма;
контактный дерматит;
атопический дерматит;
сыворотка болезни;
сезонный или многолетний аллергический ринит;
реакции гиперчувствительности на лекарственные средства;
крапивница;
Острый инфекционный отек гортани (препарат выбора является эпинефриным).
Глазные заболевания
Тяжелые острые и хронические аллергические и воспалительные процессы в области глаз, в том числе:
полный рабочий день студента Герпес опоясывающий лишай;
ирит, иридоциклит;
хориоретинит;
Диффузный задний увеит и хориидальный;
неврит зрительного нерва;
симпатическая офтальмия;
воспаление среднего сегмента глаза;
аллергический конъюнктивит;
Аллергический язва роговицы края;
кератит.
Заболевания желудочно - кишечного тракта
Критические периоды в следующих заболеваниях:
Язвенный колит (системная терапия);
региональный энтерит (системная терапия).
Болезни органов дыхания
Саркоидоз легких.
Бериллиоз.
Молниеносный или диссеминированный туберкулез легких, в то время как применение соответствующей противотуберкулезной химиотерапией.
Синдром Леффлера , который не поддается лечению с помощью других средств.
Стремление пневмонит.
Умеренной и тяжелой формой пневмонии , вызванной пневмоцистной, у больных СПИДом ( в качестве дополнительной терапии в течение первых 72 часов protypnevmotsystnoyi терапия).
Обострение хронической обструктивной болезни легких.
Состояния, которые сопровождаются отеком
Для того, чтобы побудить диурез или прощение протеинурия в нефротическом синдроме, протеинурия без уремии.
иммунодепрессивное лечение
трансплантации органов
Лечение гематологических и онкологических заболеваний
Гематологические заболевания
Приобретенная (аутоиммунная) гемолитическая анемия.
Идиопатическая тромбоцитопеническая пурпура взрослых (только внутривенное, внутримышечное введение противопоказано).
Вторичные тромбоцитопения взрослых.
Erytroblastopeniya (eritrotsitarnaja анемия).
Врожденный (эритроидный) гипоплазия анемии.
Рак
Паллиативное лечение таких заболеваний, как:
лейкозы и лимфомы у взрослых;
острый лейкоз у детей;
улучшить качество жизни больного раком в терминальной стадии.
Другой
Нервная система
Отек мозга , вызванный первичной или метастатической опухолью, и / или вспомогательное лечение с помощью хирургического вмешательства или лучевой терапии.
Обострение рассеянного склероза.
Острые спинной мозг. Лечение следует начинать в течение первых восьми часов после травмы.
Туберкулезный менингит с субарахноидальным пространством или блокадой блокады угрозой, при применении соответствующей химиотерапии против туберкулеза.
Трихинеллез с поражением нервной системы или миокарда.
Профилактика тошноты и рвоты , связанных с химиотерапией на злокачественные новообразования.
Эндокринные расстройства
Первичная или вторичная недостаточность коры надпочечников.
Острая недостаточность коры надпочечников.
Если эти признаки являются препаратами выбора гидрокортизона или кортизона. При определенных обстоятельствах, вы можете применять синтетические аналоги в комбинации с минералокортикоидами.
Лечение шока: шок из - за отказа коры надпочечников или шок, который не делает реагировать обычному лечению в случае подтвержденного или вероятного отказа коры надпочечников (всего препаратом выбора является гидрокортизон). Если минералокортикоидной эффекты являются нежелательными, предпочтение может быть отдано метилпреднизолон.
Перед операцией и в случае тяжелой травмы или болезни у больных с установленной недостаточностью коры надпочечников, или если есть сомнения в резерве коры надпочечников.
Врожденная гиперплазия надпочечников.
Гнойный тиреоидит.
Гиперкальциемия , связанные с злокачественными опухолями.
Противопоказание.
Метилпреднизолон сукцинат натрия противопоказан:
пациенты с системными грибковыми инфекциями;
пациенты с повышенной чувствительностью к метилпреднизолону или любому компоненту продукта;
для использования интратекального введения;
для использования эпидуральной инъекции.
Введение живых или живых аттенуированных вакцин противопоказано у пациентов, получающих иммуносупрессивные дозы кортикостероидов.
Повышенная чувствительность к арахиса или сои. Небольшое количество соевого масла может ekstrahuvatysya резиновые пробки , которые закупоривают бутылку и препарат не должен использоваться у людей, страдающих аллергией на арахис или соевые бобы.
Относительные противопоказания к применению .
Специальный риск. Пациенты , принадлежащие к следующим группам конкретных рисков, следует проводить тщательное медицинское наблюдение и лечение , которое они должны получать за yaknaykorotshoho период (смотри также раздел «Особенности применения» и «Побочные реакции».): Дети, пациенты с сахарным диабетом, гипертонией, психиатрические симптомы в истории, некоторые инфекционные заболевания, включая туберкулез, или некоторые вирусные заболевания, такие как герпес или опоясывающий герпес, сопровождающиеся симптомами в области глаз.
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.
Метилпреднизолон - субстрат фермента цитохрома Р450 (CYP), которая в основном метаболизируется ферментом CYP3A4. CYP3A4 - наиболее распространенным является основным ферментом CYP подсемейство ферментов в печени взрослого человека. Это катализирует 6β-гидроксилирование стероидов, которые значительно важный этап стадии я метаболизм эндогенных и синтетических кортикостероидов. Многие другие соединения также являются субстратами фермента CYP3A4, для некоторых из них (и других лекарственных средств), показали , что они могут влиять на метаболизм путем индукции глюкокортикоиды (усиление регулирования) или ингибирования фермента CYP3A4.
ИНГИБИТОРЫ CYP3A4. Лекарственные средства , которые ингибируют активность CYP3A4, как правило , уменьшают печеночный клиренс и концентрацию в плазме крови увеличения препаратов - субстраты фермент CYP3A4, такие как метилпреднизолон. В присутствии ингибитора CYP3A4 , возможно , потребуется метилпреднизолон дозы титрования , чтобы избежать токсичности кортикостероидов.
Индукторы CYP3A4. Препараты , которые индуцируют активность CYP3A4, как правило , увеличивают печеночный клиренс, что приводит к снижению концентрации в плазме крови препаратов , которые являются субстратами CYP3A4. Одновременное применение может потребовать увеличения дозы метилпреднизолона , чтобы достичь желаемого результата.
ОСНОВАНИЯ SYP3A4. В присутствии другого субстрата CYP3A4 печеночного клиренса метилпреднизолона может измениться , что требует соответствующей коррекции дозы. Возможно , неблагоприятные реакции , связанные с использованием каждого из отдельных препаратов, могут происходить часто во время их совместного использования.
ЭФФЕКТЫ ИЗ - ЗА НЕ CYP3A4. Другие взаимодействия и эффекты , которые возникают при использовании метилпреднизолон описано в Таблице 1 ниже.
В таблице 1 приведен список и описание наиболее частых и / или клинически значимых взаимодействий между препаратами или эффекты, которые видны с метилпреднизолоном.
Таблица 1.
Класс или тип лекарственного средства / лекарственного средства или ВЕЩЕСТВА | Взаимодействие / тип взаимодействия |
антибактериальный изониазид | Ингибиторы CYP3A4 (метилпреднизолон потенциально может увеличить скорость ацетилирования клиренса и изониазид). |
Антибиотики, противотуберкулезные агенты рифампицин | INDUCTOR CYP3A4 |
Антикоагулянты (устно) | Влияние метилпреднизолона на пероральных антикоагулянтов варьирует. Сообщается , усиление и ослабление действия антикоагулянтов при комбинированном применении кортикостероидов. Поэтому необходимо контролировать параметры свертывания крови для поддержания желаемого антикоагулянта действия. |
противосудорожные карбамазепин | ИНДУКТОРНЫЙ CYP3A4 (и подложки) |
противосудорожные фенобарбитал фенитоин | CYP3A4 индукторов |
антихолинергические агенты БЛОКАТОРЫ нервно - мышечной передачи | Кортикостероиды могут влиять на действие антихолинергических агентов: - с сопутствующим применением высоких доз кортикостероидов и антихолинергических, таких как нервно - мышечные блокаторы передачи сообщили о разработке тяжелой миопатии (см . Раздел «используют особенности, воздействие на опорно - двигательного аппарата»); - у пациентов , принимающих кортикостероиды, сообщает антагонистическое действие и pankuroniyu vekuroniyu на блокаде нервно - мышечной передачи. Это взаимодействие можно ожидать при использовании все конкурентоспособного блокатора нервно - мышечной передачи. |
Антихолинэстеразные средства | Кортикостероиды могут ослабить эффект антихолинэстеразных препаратов у новорожденного Gravis. |
противодиабетические средства | Поскольку кортикостероиды могут повышать концентрацию глюкозы в крови, может потребовать корректировки дозы противодиабетических средств. |
Противорвотные Апрепитант FOZAPREPITANT | CYP3A4 ИНГИБИТОРЫ (и подложки) |
Противогрибковые средства итраконазол кетоконазол | CYP3A4 ИНГИБИТОРЫ (и подложки) |
Противовирусные средства ИНГИБИТОРЫ протеазы ВИЧ | CYP3A4 ИНГИБИТОРЫ (и подложки) Ингибиторы протеазы , такие как индинавир и ритонавир могут увеличить плазменную концентрацию кортикостероидов. Кортикостероиды могут индуцировать метаболизм ингибиторов ВИЧ - протеазы, который снижает концентрации в плазме. |
Ингибиторы ароматазы Aminoglutethimide | Ингибирование индуцированных надпочечников аминоглютетимида может усугубить эндокринные изменения , вызванное длительной терапией глюкокортикоидов. |
Блокаторы кальциевых каналов дилтиазем | Ингибиторы CYP3A4 (и подложки) |
Контрацептивы (устно) ETINILESTRADIOL / NORETINDRON | Ингибиторы CYP3A4 (и подложки) |
ГРЕЙПФРУТОВЫЙ СОК | CYP3A4 ингибиторы |
Иммунодепрессанты циклоспорин | Ингибиторы CYP3A4 (и подложки) При одновременном применении циклоспорина и метилпреднизолона есть взаимное ингибирование метаболизма , что может увеличить плазменную концентрацию одного или оба из двух препаратов. Таким образом, вполне вероятно , что неблагоприятные реакции , связанные с использованием каждого из отдельных препаратов, могут происходить часто во время их совместного использования. Одновременное введение метилпреднизолона и циклоспорина были зарегистрированы судороги. |
Иммунодепрессанты циклофосфамид такролимус | субстраты CYP3A4 |
Макролидные антибактериальные средства кларитромицин эритромицин | CYP3A4 ИНГИБИТОРЫ (и подложки) |
Макролидные антибактериальные средства TROLEANDROMITSYN | CYP3A4 ингибиторы |
НПВС (нестероидные противовоспалительные препараты) ВЫСОКИЙ Аспирин (ацетилсалициловая кислота) | При использовании кортикостероидов с НПВП может увеличивать частоту желудочно - кишечного кровотечения и язвы. Метилпреднизолон может увеличить зазор высокого аспирина, который может привести к снижению уровней сывороточного салицилата. Прекращение лечения метилпреднизолона может привести к повышению уровня сывороточного салицилата, что может привести к повышенному риску салицилата токсичности. |
Инструменты , которые дают калий | Если кортикостероиды используются одновременно с агентами, устраняющих калий (например, диуретики), пациенты должны находиться под тщательным наблюдением с целью гипокалиемии. Существует также повышенный риск развития гипокалиемии с сопутствующим применением кортикостероидов в amfoteritsynom, Ксантена или b2-агонистов. |
Основные случаи несовместимости
Для того, чтобы избежать проблем с совместимостью и стабильностью сукцината метилпреднизолона натрия следует вводить отдельно от других соединений вводят внутривенно. Лекарственные препараты, характеризующиеся физической несовместимости сукцинат метилпреднизолон натрия в растворе (не является исчерпывающим): аллопуринол натрия doksapramu гидрохлорид teyhetsyklin, дилтиазем гидрохлорид, глюконат кальция, бромид vekuroniyu rokuroniyu бромид tsyzatrakuriyu безилата, гликопирролат, пропофол.
Взаимодействие с положительными результатами.
Профилактика тошноты и рвоты , связанных с химиотерапией на злокачественные новообразования.
Химиотерапия, что приводит к легкой до умеренной emetohennyy эффекта.
Для того, чтобы усилить эффект первой дозы метилпреднизолона могут быть использованы хлорированные фенотиазины ( за один час до начала химиотерапии).Химиотерапия, которая выражается emetohennyy эффект.
Для того, чтобы усилить эффект первой дозы метилпреднизолона могут быть использованы метоклопрамид или butyrofenon ( за один час до начала химиотерапии).
Лечение метилпреднизолон или молниеносный диссеминированный туберкулез и туберкулезный менингит с субарахноидальным пространством или блокадами под угрозу блокада осуществляется одновременно с использованием соответствующей химиотерапии против туберкулеза.
Метилпреднизолон лечение опухолевых заболеваний , таких как лейкоз и лимфомы, обычно делается в сочетании с алкилирующим агентом, алкалоид барвинка и антиметаболитов.
Особенности приложения.
Иммунодепрессанты эффекты / повышенная восприимчивость к инфекциям
Кортикостероїди можуть підвищувати сприйнятливість до інфекцій, можуть маскувати деякі ознаки інфекції, а під час їх застосування можуть виникати нові інфекції. Під час застосування кортикостероїдів може знижуватися опірність організму та його здатність локалізувати інфекцію. Застосування кортикостероїдів у вигляді монотерапії або у комбінації з іншими імуносупресивними засобами, які впливають на клітинний, гуморальний імунітет або функцію нейтрофілів, може супроводжуватися розвитком інфекцій, спричинених будь-яким патогеном, зокрема вірусами, бактеріями, грибами, найпростішими та гельмінтами, у будь-якій частині організму. Ці інфекції можуть мати легкий ступінь тяжкості, але можуть бути тяжкими і деколи летальними. З підвищенням доз кортикостероїдів частота виникнення інфекційних ускладнень збільшується.
Особи, які приймають лікарські засоби, що пригнічують імунну систему, є більш сприйнятливими до інфекцій ніж здорові особи. Наприклад, вітряна віспа та кір можуть мати більш тяжкий перебіг і навіть призвести до смерті у неімунізованих дітей або дорослих, які застосовують кортикостероїди.
Введення живих або живих атенуйованих вакцин протипоказане пацієнтам, які отримують імуносупресивні дози кортикостероїдів. Убиті або інактивовані вакцини можуть вводитися пацієнтам, які отримують імуносупресивні дози кортикостероїдів; проте відповідь на такі вакцини може бути зниженою. Вказані процедури імунізації можна проводити пацієнтам, які отримують неімуносупресивні дози кортикостероїдів.
Застосування кортикостероїдів при активному туберкульозі має обмежуватися випадками фульмінантного або дисемінованого туберкульозу, при якому кортикостероїди застосовуються для лікування захворювання у комбінації з відповідним режимом протитуберкульозної терапії.
Якщо кортикостероїди показані пацієнтам з латентним туберкульозом або реактивністю на туберкулін, слід проводити ретельне спостереження, оскільки може виникнути реактивація захворювання. Під час тривалої терапії кортикостероїдами ці пацієнти повинні отримувати хіміопрофілактику.
У пацієнтів, які отримували терапію кортикостероїдами, спостерігалася саркома Капоші. Припинення лікування кортикостероїдами може призвести до клінічної ремісії.
Не існує єдиної думки щодо ролі кортикостероїдів у терапії пацієнтів з септичним шоком. У ранніх дослідженнях повідомлялося як про позитивніі, так і про негативні наслідки застосування кортикостероїдів у цій клінічній ситуації. Результати досліджень, що проводилися пізніше, свідчили про те, що кортикостероїди в якості додаткової терапії мали сприятливий вплив у пацієнтів із септичним шоком, в яких відзначалася недостатність надниркових залоз. Проте пацієнтам із септичним шоком застосування цих препаратів у плановому порядку не рекомендується. За результатами систематичного огляду даних після коротких курсів високих доз кортикостероїдів таким пацієнтам, був зроблений висновок про відсутність доказових даних на користь такого застосування цих препаратів. Однак за даними метааналізу та одного огляду було показано, що більш тривалі (5-11 днів) курси лікування кортикостероїдами у низьких дозах можуть обумовлювати зменшення летальності, особливо у пацієнтів із септичним шоком, залежним від вазопресорної терапії.
Вплив на імунну систему
Можуть виникати алергічні реакції. Оскільки рідко у пацієнтів, які отримували терапію кортикостероїдами, реєструвалися шкірні реакції і анафілактичні/анафілактоїдні реакції, перед застосуванням слід вжити відповідних застережних заходів, особливо якщо у пацієнта в анамнезі спостерігалася алергія на будь-який лікарський засіб.
Вплив на ендокринну систему
Пацієнтам, яким проводять терапію кортикостероїдами та які піддаються впливу стресу, показане підвищення дози швидкодіючих кортикостероїдів до, під час та після стресової ситуації.
Тривале застосування кортикостероїдів у фармакологічних дозах може призводити до пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-адреналової (ГГА) системи (вторинна недостатність кори надниркових залоз). Ступінь і тривалість спричиненої недостатності кори наднирникових залоз варіюють у пацієнтів і залежить від дози, частоти, часу застосування і тривалості терапії глюкокортикоїдами. Цей ефект можна звести до мінімуму шляхом застосування альтернуючої терапії.
Окрім цього, у разі раптового припинення застосування глюкокортикоїдів може розвиватися гостра недостатність надниркових залоз, яка призводить до летального наслідку.
Розвиток вторинної недостатності кори наднирниркових залоз, індукованої лікарським засобом, можна звести до мінімуму шляхом поступового зниження дози. Цей тип відносної недостатності може спостерігатися протягом місяців після скасування терапії; тому у випадку виникнення стресової ситуації під час цього періоду гормональну терапію необхідно відновити. Оскільки може порушуватися секреція мінералокортикоїдів, одночасно слід застосовувати сіль і/або мінералокортикоїд.
Після раптового припинення застосування глюкокортикоїдів також може розвиватися «синдром відміни» кортикостероїдів, який на перший погляд не пов'язаний з недостатністю кори надниркових залоз. До цього синдрому належать такі симптоми: анорексія, нудота, блювання, млявість, головний біль, підвищення температури тіла, біль у суглобах, лущення шкіри, міалгія, зменшення маси тіла та/або артеріальна гіпотензія. Вважається, що ці ефекти є наслідком раптової зміни концентрації глюкокортикоїдів, а не низьких рівнів кортикостероїдів.
Оскільки глюкокортикоїди здатні спричиняти або загострювати синдром Кушинга, пацієнтам з хворобою Кушинга слід уникати застосування глюкокортикоїдів.
У пацієнтів з гіпотиреозом ефект кортикостероїдів посилюється.
Обмін речовин, метаболізм
Кортикостероїди, зокрема метилпреднізолон, можуть підвищувати рівень глюкози крові, погіршувати перебіг вже існуючого цукрового діабету і сприяти розвитку цукрового діабету у пацієнтів, які отримують тривалу терапію кортикостероїдами.
Психічні розлади
При застосуванні кортикостероїдів можуть виникати психічні розлади, від ейфорії, безсоння, перепадів настрою, змін особистості та тяжкої депресії до явних маніфестацій психозу. Також, при застосуванні кортикостероїдів може загострюватися існуюча емоційна нестабільність або схильність до розвитку психозу.
При застосуванні системних кортикостероїдів можуть розвиватися потенційно тяжкі психічні побічні реакції. Зазвичай симптоми з'являються у межах декількох днів або тижнів від початку лікування. Більшість реакцій зникає після зниження дози або припинення лікування, хоча може виникнути необхіднысть специфічного лікування. Повідомлялося про розвиток психічних розладів після відміни застосування кортикостероїдів; їхня частота невідома. Пацієнтів/осіб, які доглядають за пацієнтом, слід проінформувати про необхідність звернутися за медичною допомогою, якщо у пацієнта з'являються психічні симптоми, особливо у разі підозри на депресивний настрій або суїцидальне мислення. Пацієнтів/осіб, які доглядають за пацієнтом, слід попередити про можливі психічні порушення, які можуть виникати під час або відразу після поступового зниження дози/скасування системних кортикостероїдів.
Вплив на нервову систему
Кортикостероїди слід застосовувати з обережністю пацієнтам з судомами.
Кортикостероїди слід застосовувати з обережністю пацієнтам з міастенією гравіс (див. відомості про міопатію у розділі «Вплив на опорно-руховий апарат»).
Хоча у ході контрольованих клінічних дослідженнях було встановлено ефективність кортикостероїдів щодо зменшення виражених симптомів загострень розсіяного склерозу, але вони не продемонстрували впливу кортикостероїдів на кінцевий результат або природній перебіг цього захворювання. Згідно з результатами цих досліджень для демонстрації значного ефекту потрібно застосовувати відносно високі дози кортикостероїдів.
Застосування з використанням інтратекального/епідурального шляхів введення було пов'язане з розвитком тяжких медичних реакцій (див. розділ «Побічні реакції»).
Повідомлялося про розвиток епідурального ліпоматозу у пацієнтів, які приймали кортикостероїди, зазвичай при тривалому застосуванні у високих дозах.
Вплив на очі
Кортикостероїди слід з обережністю застосовувати пацієнтам з очною формою простого герпесу через можливість розвитку перфорації рогівки.
Тривале застосування кортикостероїдів може спричиняти розвиток задньої субкапсулярної катаракти і ядерної катаракти (зокрема у дітей), екзофтальму або підвищення внутрішньоочного тиску, що може призводити до розвитку глаукоми з можливим пошкодженням зорових нервів. У пацієнтів, які отримують глюкокортикоїди, також може прискорюватися розвиток вторинних грибкових і вірусних інфекцій ока.
Застосування кортикостероїдів пов'язане з розвитком центральної серозної хоріопатії, яка може призводити до відшарування сітківки.
Вплив на серце
Небажаний вплив глюкокортикоїдів на серцево-судинну систему, такий як розвиток дисліпідемії та артеріальної гіпертензії, у пацієнтів з вже існуючими факторами ризику ускладнень з боку серцево-судинної системи може підвищувати ризик додаткових серцево-судинних ефектів, якщо застосовувати глюкокортикостероїди у високих дозах і тривалими курсами. Відповідно, кортикостероїди слід розсудливо застосовувати таким пацієнтам, а також приділяти увагу модифікації ризиків і у разі необхідності проводити додатковий моніторингу серцевої діяльності. Застосування низької дози і альтернуючої терапії може знижувати частоту розвитку ускладнень кортикостероїдної терапії.
Системні кортикостероїди слід з обережністю застосовувати у разі застійної серцевої недостатності і лише за умови нагальної потреби.
Вплив на судини
Кортикостероїди слід застосовувати з обережністю пацієнтам з артеріальною гіпертензією.
Вплив на шлунково-кишковий тракт
Доказів того, що кортикостероїди самі по собі є причиною пептичних виразок, які розвиваються під час терапії, не існує; однак терапія глюкокортикоїдами може маскувати симптоми пептичної виразки таким чином, що перфорація або кровотеча можуть виникати за відсутності значного болю. У комбінації з НПЗП ризик розвитку шлунково-кишкових виразок підвищується.
Кортикостероїди слід з обережністю застосовувати пацієнтам з неспецифічним виразковим колітом, якщо існує ймовірність розвитку перфорації, абсцесу або іншої піогенної інфекції, дивертикуліту, нещодавніх кишкових анастомозів, активних або латентних пептичних виразок.
Вплив на гепатобіліарну систему
Високі дози кортикостероїдів можуть спричиняти розвиток гострого панкреатиту.
Вплив на опорно-руховий апарат
При застосуванні високих доз кортикостероїдів повідомлялося про розвиток гострої міопатії, найчастіше у пацієнтів з розладами нервово-м'язової передачі (наприклад з міастенією гравіс), або у пацієнтів, які отримували супутню терапію антихолінергічними засобами, такими як препарати, що блокують нервово-м'язову передачу (наприклад, панкуроній). Ця гостра міопатія є генералізованою, може залучати очні і дихальні м'язи, і може призводити до квадрипарезу. Можливе підвищення рівня креатинкінази. До настання клінічного покращення або одужання після припинення застосування кортикостероїдів може минати від декількох тижнів до декількох років.
Остеопороз є частою побічною реакцією, пов'язаною з тривалим застосуванням великих доз кортикостероїдів, яке, однак, нечасто розпізнають.
Розлади з боку сечовидільної системи
Кортикостероїди слід застосовувати з обережністю пацієнтам з нирковою недостатністю.
Дослідження
Середні і великі дози гідрокортизону або кортизону можуть спричиняти підвищення артеріального тиску, затримку солі і води в організмі і збільшувати екскрецію калію. При застосуванні синтетичних похідних, за винятком великих доз, ймовірність виникнення цих ефектів є меншою. Може виникнути необхідність обмеження вживання солі і додаткове застосування калію. Усі кортикостероїди збільшують екскрецію кальцію.
Ушкодження, отруєння та ускладнення процедур
Метилпреднізолону натрію сукцинат не слід застосовувати у плановому порядку для лікування травм голови, що було продемонстровано результатами багатоцентрового дослідження. Результати цього дослідження виявили підвищення смертності через 2 тижні або через 6 місяців після травми у пацієнтів, які застосовували метилпреднізолону натрію сукцинат порівняно з пацієнтами групи плацебо. Причинний зв'язок з лікуванням метилпреднізолону натрію сукцинатом не встановлений.
Інше
Оскільки ускладнення лікування глюкокортикоїдами залежать від величини дози та тривалості лікування, в кожному окремому випадку слід оцінити співвідношення ризик/користь щодо дози та тривалості лікування та стосовно потреби у застосуванні щоденної чи альтернуючої терапії.
Для контролю захворювання, яке підлягає лікуванню, слід застосовувати найменшу можливу дозу кортикостероїда, а коли існує можливість знизити дозу, то таке зниження повинно бути поступовим.
Аспірин і нестероїдні протизапальні препарати слід застосовувати з обережністю у комбінації з кортикостероїдами.
Застосування дітям
Слід здійснювати ретельний нагляд за ростом і розвитком новонароджених і дітей, які отримують тривалу терапію кортикостероїдами.
У дітей, які отримують тривалу, щоденну терапію дробовими дозами глюкокортикоїдів, може відмічатися затримка росту, і застосування такого режиму слід обмежити найбільш невідкладними показаннями. Застосування альтернуючої терапії глюкокортикоїдами зазвичай дає змогу уникнути або звести до мінімуму цю побічну реакцію.
Новонароджені і діти, які отримують тривалу терапію кортикостероїдами, мають особливий ризик через підвищений внутрішньочерепний тиск.
Високі дози кортикостероїдів можуть спричиняти розвиток панкреатиту у дітей.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вплив на репродуктивну функцію.
Доказів негативного впливу кортикостероїдів на репродуктивну функцію немає.
Вагітність.
У дослідженнях на тваринах встановлено, що введення матері високих доз кортикостероїдів може спричинити появу вад розвитку плода. Однак, кортикостероїди не спричиняють розвиток вроджених аномалій при застосуванні вагітними жінками . Проте, оскільки дослідження за участю людей нездатні виключити можливість шкідливого впливу, метилпреднізолону натрію сукцинат слід застосовувати під час вагітності лише у разі нагальної потреби.
Деякі коритикостероїди легко проходять крізь плаценту. У рамках одного ретроспективного дослідження було виявлено підвищення частоти низької маси тіла при народженні у новонароджених, матері яких отримували кортикостероїди. За цими новонародженими слід ретельно спостерігати і проводити оцінку на предмет наявності ознак недостатності наднирників, хоча недостатність надниркових залоз у новонароджених, які піддавалися впливу кортикостероїдів внутрішньоутробно, спостерігається рідко.
Вплив кортикостероїдів на перейми і пологи невідомий.
У новонароджених, матері яких отримували тривале лікування кортикостероїдами під час вагітності, спостерігалася катаракта.
Годування груддю.
Кортикостероїди проникають у грудне молоко.
Кортикостероїди, присутні у грудному молоці, можуть затримувати ріст і впливати на ендогенну продукцію глюкокортикоїдів у новонароджених, які перебувають на грудному вигодовуванні. Оскільки відповідні дослідження впливу глюкокортикоїдів на репродуктивну функцію людини не проводилися, ці лікарські засоби повинні застосовуватися жінками під час годування груддю лише тоді, коли користь терапії переважує потенційний ризик для новонародженого.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Вплив кортикостероїдів на здатність керувати транспортними засобами або працювати з іншими автоматизованими системами систематично не оцінювався. Після лікування кортикостероїдами можливий розвиток таких побічних реакцій як запаморочення, вертиго, зорові порушення і підвищена втомлюваність. У випадку їхнього виникнення пацієнтам не слід керувати транспортними засобами або працювати з іншими автоматизованими системами.
Спосіб застосування та дози.
Розчин метилпреднізолону натрію сукцинату можна вводити за допомогою внутрішньовенної або внутрішньом'язової ін'єкції чи шляхом внутрішньовенної інфузії. При наданні первинної невідкладної допомоги перевага надається застосуванню у вигляді внутрішньовенної ін'єкції (див. таблицю 2 для отримання інформації щодо рекомендованих доз). Дозу для немовлят і дітей можна зменшувати, проте більшою мірою керуватися потрібно тяжкістю стану і відповіддю пацієнта на лікування, а не його віком або масою тіла. Доза повинна становити щонайменше 0,5 мг/кг маси тіла кожні 24 години.
При ідіопатичній тромбоцитопенічній пурпурі дорослих препарат застосовують лише внутрішньовенно (внутрішньом'язове застосування протипоказане).
Таблиця 2
Рекомендовані дози метилпреднізолону натрію сукцинату
Допоміжна терапія при станах, що загрожують життю | Рекомендована доза становить 30 мг/кг маси тіла при введенні в/в протягом щонайменше 30 хвилин. Цю дозу можна вводити повторно в умовах стаціонару кожні 4-6 годин протягом 48 годин залежно від клінічної необхідності (див. розділ «Особливості застосування»). |
ПУЛЬС-ТЕРАПІЯ у разі дуже серйозного загострення і/або неефективності стандартної терапії, зокрема, нестероїдними протизапальними засобами, солями золота та пеніциламіном. | Ревматоїдний артрит:
Оскільки застосування високих доз кортикостероїдів може спричинити аритмогенну дію, ця терапія повинна обмежуватися умовами стаціонару, де наявні електрокардіограф та дефібрилятор. Дозу слід вводити внутрішньовенно протягом принаймні 30 хвилин, і її введення можна проводити повторно, якщо протягом одного тижня після терапії не спостерігається зменшення симптомів або цього вимагає стан пацієнта. |
Профілактика нудоти та блювання, що пов'язані з хіміотерапією з приводу злоякісного новоутворення |
|
Гостра травма спинного мозку | Лікування необхідно починати в перші вісім годин після травми. Якщо лікування почали проводити протягом 3 годин після травми: вводять метилпреднізолон у дозі 30 мг/кг маси тіла внутрішньовенно болюсно протягом 15 хвилин під постійним медичним спостереженням. Після болюсної ін'єкції роблять перерву 45 хвилин, після чого проводять безперервну інфузію препарату у дозі 5,4 мг/кг маси тіла на годину протягом 23 годин. Якщо лікування почали проводити протягом 3-8 годин після травми: вводять метилпреднізолон у дозі 30 мг/кг маси тіла внутрішньовенно болюсно протягом 15 хвилин під постійним медичним спостереженням. Після болюсної ін'єкції роблять перерву 45 хвилин, після чого проводять безперервну інфузію препарату у дозі 5,4 мг/кг маси тіла на годину протягом 47 годин. Для інфузійної помпи бажано вибирати інше місце для внутрішньовенного ведення, ніж для болюсної ін'єкції. Така швидкість введення для болюсної ін'єкції можлива лише для цього показання під контролем ЕКГ та із забезпеченням можливості використання дефібрилятора. Болюсне внутрішньовенне введення високих доз метилпреднізолону (дози понад 500 мг протягом менше 10 хвилин) може призвести до виникнення аритмій, судинного колапсу та зупинки серця. |
При інших показаннях | Початкова доза становить від 10 до 500 мг залежно від клінічного стану пацієнта та виду захворювання. Великі дози можуть бути потрібні у разі короткочасного лікування тяжких гострих станів, зокрема бронхіальної астми, сироваткової хвороби, уртикарних трансфузійних реакцій та загострень розсіяного склерозу. Початкову дозу до 250 мг включно потрібно вводити внутрішньовенно протягом щонайменше 5 хвилин, а дози, які перевищують 250 мг, слід вводити протягом принаймні 30 хвилин. Наступні дози можна вводити внутрішньовенно або внутрішньом'язово з інтервалами, які залежать від відповіді пацієнта та його клінічного стану. Терапія кортикостероїдами застосовується як допоміжна і не замінює традиційну терапію. |
Дозу необхідно знижувати або відміняти поступово, якщо препарат вводився більше кількох днів. Якщо при хронічному захворюванні виникає спонтанна ремісія, лікування необхідно припинити. Під час тривалої терапії потрібно періодично виконувати звичайні лабораторні дослідження, зокрема аналіз сечі, визначення рівня цукру в крові через дві години після їди, а також контролювати показники артеріального тиску та маси тіла, проводити рентгенографію органів грудної клітки. У пацієнтів з виразками в анамнезі або вираженою диспепсією бажано виконувати рентгенографію верхніх відділів ШКТ.
У разі раптового припинення тривалого лікування також необхідно проводити медичне спостереження.
Приготування розчину
Для введення у вигляді внутрішньовенної (або внутрішньом'язової) ін'єкції розчин готують шляхом додавання 4 мл стерильної води шприцом у флакон з ліофілізованим порошком. Одержаний розчин повинен бути прозорим, без видимих домішок.
ПРИГОТУВАННЯ ПЕРФУЗІЙНИХ РОЗЧИНІВ
Спочатку готують відновлений розчин. Терапію можна починати, ввівши розчин метилпреднізолону натрію сукцинату внутрішньовенно протягом щонайменше 5 хвилин (дози до 250 мг включно) та протягом принаймні 30 хвилин (дози, що перевищують 250 мг). Наступні дози можна вводити аналогічно. Препарат можна вводити розведеним, шляхом змішування приготованого розчину препарату з 5 % розчином глюкози або 0,9 % розчином натрію хлориду у співвідношенні 250 мг до 100 мл.
Діти. Препарат можна призначати дітям, у т.ч. немовлятам.
Передозування.
Не відмічено жодного клінічного синдрому гострого передозування при застосуванні кортикостероїдів. Про розвиток гострої токсичності і/або смерті після передозування кортикостероїдами повідомляється рідко. На випадок передозування специфічного антидоту не існує; лікування є підтримуючим і симптоматичним.
Метилпреднізолон виводиться шляхом діалізу.
Побічні реакції.
При прийомі метилпреднізолону розвиваються такі ж побічні реакції, як і при прийомі інших глюкокортикоїдів. Тривалість терапії і дозування впливають на виникнення побічних реакцій. При довготривалій терапії побічні реакції виникають часто, при короткій тривалості курсу лікування – рідко.
Метилпреднізолон може спричинити затримку рідини та солей.
Оскільки метилпреднізолон у високих дозах призводить до недостатності і атрофії кори надниркових залоз протягом тривалого періоду, у стресових умовах (наприклад операції або інфекції) може розвиватися артеріальна гіпотензія, гіпоглікемія і навіть летальний наслідок, якщо не збільшується доза стероїдів, щоб пристосуватися до стресових умов.
Раптова відміна довготривалої терапії стероїдами може спричинити синдром відміни. Інтенсивність симптомів залежить від ступеня атрофії кори надниркових залоз. У легких випадках можуть з'являтися такі симптоми: головний біль, нудота, біль у животі, запаморочення, відсутність апетиту, перепади настрою, адинамія і гарячка. У тяжких випадках можуть спостерігатися психічні розлади і підвищення внутрішньочерепного тиску. Повідомлялося про летальні випадки після різкої відміни глюкокортикоїдної терапії. У пацієнтів з ревматичними хворобами може розвиватися псевдоревматизм при відміні терапії.
У поодиноких випадках повідомлялося про розвиток постстероїдного панікуліту при відміні терапії. Повідомлялося про появу твердих пекучих підшкірних вузликів червоного кольору, що з'являються приблизно через 2 тижні після відміни терапії і зникають спонтанно.
Внутрішньом'язові ін'єкції можуть спричинити підшкірну атрофію. Вони також можуть викликати такі реакції: біль, печіння, зміни пігментації (депігментація, лейкодерма), атрофія шкіри, стерильні абсцеси, рідко – ліпоатрофія.
Метилпреднізолон може призвести до алергічних та анафілактичних реакцій.
Частота виникнення побічних реакцій має таку класифікацію: дуже часто (≥ 1/10);
часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1/100); рідко (≥ 1/10000, < 1/1000);
дуже рідко (< 1/10000); частота невідома (не можна визначити за наявними даними).
часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1/100); рідко (≥ 1/10000, < 1/1000);
дуже рідко (< 1/10000); частота невідома (не можна визначити за наявними даними).
Інфекції та інвазії.
Інфекції, опортуністичні інфекції
Доброякісні, злоякісні та невизначені новоутворення (включаючи кісти та поліпи) .
Рідко : синдром лізису пухлини.
Порушення з боку імунної системи.
Часто : Часто : підвищена чутливість до інфекцій, маскування симптомів інфекції.
Рідко : алергічні та анафілактичні реакції.
Анафілактоїдні реакції
Порушення з боку ендокринної системи.
Часто : інгібування ендогенної секреції АКТГ та кортизолу (при тривалому застосуванні), синдром Кушинга, погіршання або розвиток діабетичного стану.
Гіпопітуїтризм, синдром відміни кортикостероїдів, що може проявлятися такими симптомами як: анорексія, нудота, блювання, млявість, головний біль, підвищення температури тіла, біль у суглобах, лущення шкіри, міальгія, зменшення маси тіла і/або артеріальна гіпотензія.
Порушення з боку метаболізму та харчування .
Часто : гіпокаліємія, затримка натрію.
Гіпокаліємічний алкалоз, порушення толерантності до глюкози, підвищена потреба в інсуліні (або пероральних гіпоглікемічних засобах при цукровому діабеті), затримка рідини в організмі,
негативний азотистий баланс (внаслідок катаболізму білків), підвищення рівня сечовини крові, збільшення апетиту (що може призводити до збільшення маси тіла), ліпоматоз.
Психічні розлади.
Нечасто : порушення настрою, підвищення концентрації уваги, депресія, манія, психози, безсоння.
Афективні розлади (зокрема афективна лабільність, пригнічений настрій, ейфорійний настрій, психологічна залежність, суїцидальне мислення), психотичні розлади (зокрема манія, марення, галюцинації, шизофренія (агравація шизофренії), сплутаність свідомості, психічні розлади, тривога, зміни особистості, перепади настрою, патологічна поведінка, дратівливість.
Порушення з боку нервової системи.
Рідко : деменція, підвищення внутрішньочерепного тиску (з набряком диску зорового нерва (доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія)), епілептичні напади.
Судоми, амнезія, когнітивні розлади, запаморочення, головний біль, епідуральний ліпоматоз.
Порушення з боку органів зору.
Нечасто : збільшення внутрішньоочного тиску, глаукома, катаракта.
Екзофтальм, центральна серозна хоріопатія.
Розлади з боку органів слуху та вестибулярного апарату.
Вертиго.
Порушення з боку серцево-судинної системи.
Нечасто : артеріальна гіпертензія, тромбоз.
Застійна серцева недостатність (у схильних до цього пацієнтів), артеріальна гіпотензія, дисліпідемія.
Повідомлялося про випадки серцевої аритмії і/або судинного колапсу, і/або зупинки серця після швидкого внутрішньовенного введення великих доз метилпреднізолону натрію сукцинату (більше ніж 0,5 г, введених за період менше ніж 10 хвилин). Під час або після введення великих доз метилпреднізолону натрію сукцинату спостерігалася брадикардія, яка може бути не пов'язаною зі швидкістю або тривалістю інфузії.
Порушення з боку респіраторної системи, торакальні та медіастинальні розлади .
Рідко : гикавка.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту.
Рідко : виразка шлунка, панкреатит.
Шлункова кровотеча, перфорація кишечнику, пептична виразка (з можливістю перфорації пептичної виразки і кровотечі з пептичної виразки), перитоніт, виразковий езофагіт, езофагіт, біль у животі, здуття живота, діарея, диспепсія, нудота.
Порушення з боку гепатобіліарної системи .
Рідко : підвищене значення печінкових ферментів.
Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини .
Часто : уповільнення регенерації, атрофія шкіри, поява гематом та атрофічних смужок шкіри (стрії), акне, гірсутизм, екхімоз, пурпура.
Рідко : алергічні дерматити, контактні дерматити, набряк Квінке.
Ангіоневротичний набряк, периферичні набряки, петехії, гіпопігментація шкіри, висип, еритема, свербіж, кропив'янка, гіпергідроз.
Порушення з боку скелетно-м'язової системи і сполучної тканини.
Часто : атрофія, міопатія, м'язова слабкість, остеопороз.
Рідко : асептичний остеонекроз, розрив сухожилків.
Остеонекроз, патологічні переломи, затримка росту, атрофія м'язів, міопатія, остеопороз, нейропатична артропатія, артралгія, міалгія, м'язова слабкість.
Розлади репродуктивної системи та молочних залоз.
Порушення менструального циклу.
Загальні порушення.
Часто : уповільнення росту у дітей, набряк.
Реакції у місці ін'єкції, підвищена втомлюваність, загальне нездужання.
Дослідження.
Підвищення рівня кальцію сечі, пригнічення реакцій на шкірні тести, зниження толерантності до вуглеводів.
Ушкодження, отруєння та ускладнення після процедур.
Компресійний перелом хребта.
При застосуванні протипоказаними шляхами введення (інтратекально/епідурально) спостерігалися такі побічні реакції: арахноїдити, функціональні шлунково-кишкові розлади/порушення функції сечового міхура, головний біль, менінгіти, парапарез/параплегія, судоми, розлади чутливості. Частота цих побічних реакцій невідома.
Під час кортикостероїдної терапії спостерігається підвищення загальної кількості лейкоцитів при зниженні кількості еозинофілів, моноцитів та лімфоцитів. Маса лімфоїдної тканини зменшується. Під час терапії метилпреднізолоном зростає ризик утворення ниркових каменів і можливе незначне збільшення рівня лейкоцитів і еритроцитів у сечі.
Може підвищуватися зсілість крові, гіперліпідемія, що може призвести до збільшення ризику атеросклерозу і васкуліту. Можливе погіршення якості сперми, аменорея.
Термін придатності. 5 років.
Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 25 °C. Зберігати у недоступному для дітей місці. Порошок розчиняють безпосередньо перед застосуванням.
Несумісність . Застосовують тільки перелічені в розділі «Спосіб застосування та дози» розчинники.
Упаковка. По 250 мг порошку ліофілізованого у флаконі, по 1 флакону або по 1 флакону і
1 ампулі з розчинником в картонній коробці.
1 ампулі з розчинником в картонній коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. Оріон Корпорейшн/Orion Corporation.
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності. Оріонінтіе 1, 02200 Еспоо, Фінляндія/Orionintie 1, 02200 Espoo, Finland.
МЕТИЛПРЕДНИЗОЛОН
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа