Личный кабинет
ОБАДЖИО табл. 14 мг №28
rx
Код товара: 554273
Производитель: Санофи-Авентис (Украина)
119 600,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 24.11.2024
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного средства
Obajio.
Aubagio.
Место хранения:
Активное вещество: Teiprenunide;
1 таблетка, покрытый пленкой оболочкой, содержит Thawirvinide 14 мг;
Вспомогательные вещества: ядро таблетки : моногидрат лактозы, кукурузный крахмал, гидроксипропилцеллюлоза, микрокристаллическая целлюлоза, гликолят крахмала натрия (тип a), стеарат магния; Оболочка планшета : гипромелоз, диоксид титана (E 171), тальк, макропровод, индикагмин (E 132).
Лекарственная форма. Таблетки покрыты пленкой оболочкой.
Основные физико-химические свойства: бледно-голубые пятибитные таблетки покрыты пленкой оболочкой, с давлением содержимого активного ингредиента в виде фигуры «14» на одной стороне и выгравированном корпоративном логотипе с другой.
Фармакотерапевтическая группа. Выборочные иммунодепрессанты. Зублунид.
ATH L04A A31 код.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Механизм действия
TeaterSlunomide - иммуномодулирующий агент с противовоспалительными свойствами, которые избирательно и обратимо ингибируют митохондриальный фермент дигидротатного дегидрогеназы (ДНО-ДГ), необходимый для синтеза пиримидина. В результате TEPLUNUNID снижает распространение клеток, которые разделены, которые требуют синтеза DE NOVO пиримидина для его развития. Точный механизм, благодаря которому тиревлуновид реализует его терапевтический эффект на рассеянный склероз (ПК), не полностью понятно, но он опосредован уменьшением количества лимфоцитов.
Фармакодинамические эффекты.
Иммунная система. Влияние на количество иммунокомпетентных клеток в крови: в плацебо-контролируемых испытаниях телнунида в дозе 14 мг раз в день вызвало небольшое снижение лимфоцитов - в среднем менее 0,3 × 10 9 / л - в течение первых 3 Месяцы лечения, после чего этот уровень хранится до конца лечения.
Потенциал для продления интервала QT. При контролируемом плацебо-контролируемом комплексном исследовании интервала QT, который проводился с участием здоровых добровольцев, беспристрастные в концентрации средней равновесии не показали какой-либо потенциала для продления интервала QTCF по сравнению с плацебом: наибольшая разница между средним значением Этот показатель на фоне тестирования и плацебо в соответствующих моментах времени. Составлял 3,45 мс с верхним пределом 90% ди 6,45 мс.
Влияние на функцию почечных канальцев. В плацебо-контролируемых исследованиях у пациентов, получавших Thawilunide, существовало снижение уровня мочевыводной кислоты в сыворотке в среднем в среднем в диапазоне от 20% до 30% по сравнению с теми, что получают плацебо. Среднее снижение содержания фосфора в сыворотке в сыворотке составило около 10% в приемной группе тестирования по сравнению с плацебо. Эти эффекты рассматриваются как связанные с усилением почечной трубчатой вывода и не связаны с изменениями в гломерелярных функциях.
Клиническая эффективность и безопасность.
Эффективность препарата Obagio ® была продемонстрирована в двух контролируемых плацебо-контролируемых исследованиями - Темсо и башня, которая оценила получение таркулунида в дозах 7 мг и 14 мг один раз в день у пациентов с рецидивирующим рассеянным склерозом (RRC).
В исследовании Temso 1088 пациентов с RRS были рандомизированы для приема или Thawilunide в дозах 7 мг (n = 366) или 14 мг (n = 359) или плацебо (n = 363) в течение 108 недель. Все пациенты были подтверждены диагнозом RS (на основе критериев Макдональда, 2001 г.) с рецидивирующим клиническим курсом, с прогрессированием или без него, и имел как минимум 1 рецидив в течение года, предшествующего исследованию, или, по меньшей мере, 2 рецидивов в течение 2 лет, которые предшествовал исследованию. Расследование. На момент включения в исследование пациенты получали ≤ 5,5 балла по расширенной шкале инвалидности, EDSS, шкалы оценки шкалы EDSS. Средний возраст участников исследования составил 37,9 года. Большинство пациентов с диагнозом диагностировали рассеянный склероз рецидивирующего и переноса (91,5%), но в небольшой подгруппе у пациентов был вторичный прогрессирующий (4,7%) или прогрессирующий рецидивирующий рассеянный склероз (3,9%). Среднее количество рецидивов в течение года включает в себя пациентов в исследовании, составило 1,4, с 36,2% пациентов на начальном уровне, контрастировали очагом поражения гадолиния. Среднее количество точек на шкале EDSS на начальном уровне составляло 2,50, с 249 пациентами (22,9%), количество точек на шкале EDSS на начальном уровне было> 3.5. Средняя продолжительность заболевания на момент появления первых симптомов составила 8,7 года. Большинство пациентов (73%) не получили лекарств, которые изменяют поток рассеянного склероза в течение 2 лет до включения в исследование. Результаты исследования показаны в таблице 1.
В исследовании башни, в целом, 1169 пациентов с RRD были рандомизированы для приема или оттаивания в дозах 7 мг (N = 408) или 14 мг (N = 372) или плацебо (N = 389) в течение периодов различной прочности, который закончился через 48 недель после рандомизации последнего пациента. Все пациенты были подтверждены диагнозом ПК (на основе критериев McDonald, 2005) с рецидивирующим клиническим курсом, с прогрессией или без него, и имел как минимум 1 рецидив в течение года, предшествующего исследованию, или, по меньшей мере, 2 рецидивов в течение 2 лет предшествовал исследованию. Расследование. На момент включения в исследование пациенты были ≤ 5,5 балла по расширенной масштабе масштаба по инвалидности, EDSS, EDSS).
Средний возраст участников исследований составил 37,9 года. У большинства пациентов склероз рецидивирующего и перечисленного курса (97,5%) был разбросан, но в небольшой подгруппе у пациентов была вторичная прогрессивная (0,8%) или прогрессивный рецидивирующий рассеянный склероз (1,7%). Среднее количество рецидивов в течение года, включая пациентов в исследовании, составило 1,4. Что касается присутствия контрастированного гадолиния, отсутствуют данные с начального уровня. Среднее количество точек на шкале EDSS на начальном уровне составляло 2,50, с 298 пациентами (25,5%), количество точек на шкале EDSS на начальном уровне было> 3.5. Средняя продолжительность заболевания с момента появления первых симптомов составила 8 лет. Большинство пациентов (67,2%) не получили препарата, которые изменяют поток рассеянного склероза в течение 2 лет до исследования. Результаты исследования показаны в таблице 1.
Таблица 1
Основные результаты для утвержденной дозы (данные для населения пациента, которые были рандомизированы и получили хотя бы одну дозу препарата [ITT])
Показатель | Temso Teach | Исследование башни | ||
Tellunnunid 14 мг | Плацбор | Tellunnunid 14 мг | Плацбор | |
N. | 358. | 363. | 370. | 388. |
Клинические конечные точки | ||||
Годовая частота рецидива | 0,37. | 0,54. | 0,32. | 0,50. |
Рисседа разница (ди 95% ) | -0,17 (-0,26, -0,08) *** | -0,18 (-0,27, -0,09) **** | ||
Количество пациентов без рецидива в неделю 108. | 56,5% | 45,6% | 57,1% | 46,8% |
Коэффициент риска (ди 95% ) | 0,72 (0,58, 0,89) ** | 0,63 (0,50, 0,79) **** | ||
Уровень стабилен Отключение прогрессирования в течение 3 месяцев в неделю 108 | 20,2% | 27,3% | 15,8% | 19,7% |
Коэффициент риска (ди 95% ) | 0,70 (0,51, 0,97) * | 0,68 (0,47, 1,00) * | ||
Уровень стабилен Прогрессирование по инвалидности в течение 6 месяцев в неделю 108 | 13,8% | 18,7% | 11,7% | 11,9% |
Коэффициент риска (ди 95% ) | 0,75 (0,50, 1.11) | 0,84 (0,53, 1,33) | ||
Конечные точки по критериям МРТ | Не были оценены | |||
Изменение TK в неделю 108 (1) | 0,72. | 2,21. | ||
Изменить по сравнению с плацебо | 67% *** | |||
Среднее количество контрастируемых фокусов гадолиния поражений на Неделя 108. | 0,38. | 1,18. | ||
Изменение по сравнению с плацебо (ди 95% ) | -0,80 (-1,20, -0,39) **** | |||
Количество уникальных активных Очаги поражения на томографическое изображение | 0,75. | 2,46. | ||
Изменение по сравнению с плацебо (ди 95% ) | 69% (59%; 77%) **** | |||
**** P <0,0001 *** P <0,001 ** P <0,01 * P <0,05 по сравнению с плацебо
1 ТЗ - тяжесть заболевания: общий объем поражений (T2 и T1, гипотесительный) в миллилитрах.
Эффективность терапии пациента с высокой заболевой активностью
Исследование Temso оказывает стабильное влияние лечения относительно частоты рецидивов и уровня стабильной прогрессии инвалидности в течение 3 месяцев в подгруппе пациентов с высокой активностью заболевания (N = 127). Согласно особенностям исследования, высокая активность заболевания определялась как 2 рецидива или более 1 года в присутствии МРТ мозга 1, контрастировавший гадолиний очагового поражения или более. В исследовательской башне такой анализ подгруппы не был проведен, поскольку это исследование не получило данных МРТ. Нет данных по количеству пациентов, в которых нет никакого ответа на полный и правильный курс лечения бета-интерфероном (обычно не менее 1 года лечение), у которого было не менее 1 рецидива в течение предыдущего года на фоне лечения и В котором МРТ мозга наблюдалась не менее 9 гипотетенных фокусов поражения в режиме T2 или, по меньшей мере, 1 контрастированных поражениях гадолиния, а также в отношении количества пациентов, в которых частота рецидива в течение года, предшествующего исследованию, не имеет изменился или увеличился по сравнению с предыдущими 2 годами.
Исследования темы были с двумя слепо контролируемыми исследованиями, которые оценивали терапией с Thawilunide в дозах 7 мг и 14 мг один раз в день в течение периода до 108 недель у пациентов с первым клиническим проявлением процесса демиелинизации ( Средний возраст пациентов составлял 32,1 года). Основная конечная точка было временем до второго клинического эпизода (рецидив). В целом, 618 пациентов были рандомизированы для приема или Thawilunide в дозах 7 мг (n = 205) или 14 мг (n = 216) или плацебо (n = 197). Риск второго клинического эпизода в течение 2 лет составлял 35,9% в группе плацебо и 24,0% в измерительной группе тестирования в дозе 14 мг (отношение риска: 0,57, 95% доверительный интервал: 0,38-0,87, р = 0,0087 ). Результаты исследования темы подтвердили эффективность таркулунида с рецидивирующим рассеянным склерозом (PRRS), в том числе на ранней стадии PRRS с первым клиническим проявлением процесса демилинизации и распространение очагов поражения на МРТ по времени и локализации.
Эффективность тарвулунида сравнивалась с эффективностью подкожного введения бета-1А-интерферона (в рекомендуемой дозе - 44 мкг три раза в неделю) у 324 рандомизированных пациентов в исследовании (Tenere) с минимальной продолжительностью лечения в течение 48 недель (максимум - 114 недель). Основной конечной точкой был риск неудачного лечения (подтвержден рецидива или окончательное прекращение лечения с препаратом исследования, в зависимости от того, что он наступает раньше). Количество пациентов, которые наконец прекратили лечение тестовой подготовкой, в группе приема TEPLUNUNID 14 мг составили 22 из 111 пациентов (19,8%), а причины этого были побочные эффекты (10,8%), без эффективности (3.6 %), другие причины (4,5%) и невозможность контроля пациента (0,9%). Количество пациентов, которые, наконец, остановились путем лечения препаратом исследования, в группе подкожной введения интерферона бета-1А составляли 30 из 104 пациентов (28,8%), а причины этого были побочные эффекты (21,2%), нет Эффективность (1,9%), другие причины (4,8%) и неудовлетворительное соблюдение протокола исследования (1%). Согласно основной конечной точке, использование Thawirvinide в дозе 14 мг / день не имела преимуществ перед использованием бета-1А интерферона: процент пациентов с лечением отказов в 96 недель, рассчитанных методом Kaplan-Meyer, составил 41,1% по сравнению до 44,4% (в группе приема Thawilunide в дозе 14 мг по сравнению с группой приемной бета-1А-интерферона, p = 0,5953).
Педиатрическое население.
Европейское агентство по медицине выпустило производитель от обязательства по предоставлению результатов исследований по использованию препарата детей Obagio® от рождения менее чем за 10 лет для лечения рассеянного склероза (информация об использовании препарата для детей. В разделе «Способ применения и доза»). Европейское агентство-медицинское агентство предоставило производителю отдержать ответственностью предоставить результаты исследований по использованию препарата OBAGIO ® в одной или нескольких подгруппах педиатрической популяции для лечения рассеянного склероза (информация об использовании препарата к Дети приведены в разделе «Способ применения и доза»).
Фармакокинетика .
Поглощение.
Среднее время, пока максимальная концентрация в плазме крови не достигнута после нескольких перорального введения водо-invinide от 1 до 4 часов после дозы; Биодоступность препарата высокая (около 100%).
Еда не делает клинически значимое влияние на фармакокинетику теллунунида.
На основе средних предсказанных фармакокинетических показателей, рассчитанных по результатам фармакокинетического анализа населения (POPFC) с использованием здоровых добровольцев и пациентов с ПК, концентрация равновесия препарата достигается медленно (в течение примерно 100 дней, 3,5 месяцев до 95% от концентрации равновесия. ) достигает 95% концентрации равновесия), а рассчитанное соотношение кумуляции AUC составляет приблизительно 34.
Распределение.
Teaters до большой степени связывается с белками плазмы крови (> 99%), предположительно с альбумином и распределяется в основном в плазме. Объем распределения после одного внутривенного введения препарата составляет 11 литров. Однако этот уровень, скорее всего, будет занижен, поскольку у крыс существует значительное распределение на органах.
Биотрансформация
Тиреттунов умеренно метаболизируется и является одним соединением, которое появляется в плазме крови. Основным методом бионтрасформации теревлунунида является гидролиз; менее значительна путем окисления. Вторичные метаболические пути включают окисление, N-ацетилирование и сульфатное сопряжение.
Устранение.
Тиреттунов выводится в желудочно-кишечном тракте в основном с желчью в виде неизменного лекарственного средства, скорее всего, прямой секрецией. Teaters - это субстрат эфлюшской BCRP, который может принять участие в прямой секреции. В течение 21-го дня 60,1% введенной дозы выводятся на фекалии (37,5%) и моче (22,6%). После быстрого процедуре с использованием холестырамина отображается еще 23,1% (предпочтительно с feces). Согласно результатам индивидуального прогноза фармакокинетических показателей с использованием модели POPF, TEPFEC, у здоровых добровольцев и у пациентов с РС срединный терминал Half-Life (T 1 / 2Z ) составил примерно через 19 дней после нескольких приемов в дозе 14 мг. Отказ После единственного внутривенного введения общий независимый клиенты на 30,5 мл / ч.
Ускоренная процедура вывода: холестирамин и активированный углерод.
Изъятие оттаивания от кровообращения может быть ускорена, используя холестырамин или активированный углерод, который, как полагают, блокируют процессы реабсорбции в кишечнике. Концентрации Tharvulunide, которые были определены в течение 11-дневной процедуры ускорения экскреции таркулунида с введением 8 г холестырамина три раза в день, 4 г холестырамина три раза в день или 50 г активированного древесного угля два раза в день после Прекращение лечения теролунида, продемонстрировала эффективность этих мод для ускорения удаления зубоцинунвинида, что обеспечило снижение концентрации тазоленидов в плазме крови более чем на 98%; В этом случае холестырамин выступил быстрее, чем активированный уголь. После отмены таусилунида и цели холестырамина в дозе 8 г три раза в день концентрации водопланида в плазме крови снизился на 52% в конце дня 1, на 91% в конце 3, на 99,2 % в конце 7 и 99,9% в конце дня 11. Выбор одного из этих трех процедур ускорения удаления препарата определяется портативностью пациента. Если холестырамин в дозе 8 г три раза в день проводится плохо, можно назначить холестирамин в дозе 4 г три раза в день. Альтернативно, также может быть использован активированный уголь (эти 11 дней не обязательно должны быть последовательными, если нет необходимости быстрого снижения концентрации водоплавателя в плазме крови).
Линейность / нелинейность.
Экспозиция системы после перорального введения TeePolununId в дозах от 7 до 14 мг увеличивается пропорционально дозы.
Характеристики в отдельных группах пациентов.
У мужчин / у женщин пациентов, пожилые пациенты, педиатрические пациенты. Согласно результатам POPF, анализ здоровых добровольцев и пациентов с ПК выявил несколько отдельных факторов изменчивости препарата фармакокинетики: возраст, вес тела, гендерные, расовые принадлежности и уровни альбумина и билирубина. Однако влияние этих факторов на фармакокинетику препарата остается ограниченным (≤ 31%).
Отказ печени. Легкое и умеренное нарушение функции печени не влияет на фармакокинетику TeePolulun. В связи с этим коррекция дозы для пациентов с легким и умеренным нарушением функции печени не предусмотрена. Однако TePlununId противопоказан пациентам с тяжелой печеночной дисфункцией (см. Разделы «Способ применения и доза» и «противопоказания»).
Почечная недостаточность. Суровое нарушение функции почек не влияет на фармакокинетику теллунунида. В связи с этим коррекция дозы для пациентов с легким, умеренным и тяжелым нарушением функции почек не предусмотрена.
Доклинические данные безопасности. С несколькими устными приемами мышей Tharvulunide, крыс и собак в период до 3, 6 и 12 месяцев было определено, что основные целевые органы лекарственной токсичности были красные костные мозга, лимфоидные органы, органы рта / желудочно-кишечного тракта Тракт, репродуктивные органы и поджелудочная железа. Також спостерігались ознаки окислювального впливу на еритроцити. Анемія, зменшення кількості тромбоцитів та ефекти з боку імунної системи, що включали лейкопенію, лімфопенію та вторинні інфекції, були пов'язані з впливом на червоний кістковий мозок та/або лімфоїдні органи. Більшість ефектів є відображенням основного механізму дії сполуки (інгібування поділу клітин). Тварини більш чутливі до фармакологічних і, відповідно, до токсичних ефектів терифлуноміду, ніж людина. Внаслідок цього у тварин токсичні ефекти препарату спостерігалися при рівнях експозиції, що є еквівалентними таким у людини при застосуванні терапевтичних доз або нижчими.
Терифлуномід не був мутагенним in vitro або кластогенним in vivo . Кластогенність, виявлена in vitro , розглядалась як непрямий ефект, пов'язаний з дисбалансом нуклеотидного пулу внаслідок фармакологічних ефектів інгібування ДГО-ДГ. Другорядний метаболіт ТФМА (4-трифторметиланілін) спричиняв мутагенність та кластогенність in vitro , але не in vivo .
Ознак канцерогенності препарату у щурів та мишей не виявлено.
Фертильність у щурів не зазнавала змін, незважаючи на небажаний вплив терифлуноміду на репродуктивні органи самців, у тому числі зменшення кількості сперматозоїдів. У потомства самців щурів, яким терифлуномід вводили до спарювання з інтактними самками, не спостерігалось зовнішніх вад розвитку. Терифлуномід був ембріотоксичним у щурів та кролів при застосуванні у дозах, що знаходяться в межах терапевтичного діапазону для застосування людині. При введенні терифлуноміду вагітним самкам щурів впродовж гестації та під час лактації також спостерігався небажаний вплив на потомство. Ризик ембріофетальної токсичності у результаті прийому терифлуноміду батьком дитини вважається низьким. Очікується, що розрахована плазмова експозиція у жінок в результаті передачі препарату через сім'я пацієнта, який отримує лікування препаратом, буде у 100 разів нижчою, ніж плазмова експозиція після перорального прийому 14 мг терифлуноміду.
Клінічні характеристики.
Показання.
Препарат Обаджіо ® показаний для лікування дорослих пацієнтів з рецидивуючо-ремітуючим розсіяним склерозом (РС) (у розділі «Фармакодинаміка» наведена важлива інформація про популяцію пацієнтів, для якої була визначена ефективність лікування).
Протипоказання.
Гіперчутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин, перелік яких наведено у розділі «Склад».
Тяжке порушення функції печінки (клас С за з класифікацією Чайлда−П'ю).
Вагітність. Жінки репродуктивного віку повинні використовувати надійні методи контрацепції під час лікування терифлуномідом і після його закінчення, поки рівень препарату у плазмі крові залишається вище 0,02 мг/л (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»). Необхідно виключити вагітність до початку лікування препаратом (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).
Період годування груддю (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).
Тяжкі імунодефіцитні стани, наприклад синдром набутого імунодефіциту (СНІД).
Значущі порушення функції червоного кісткового мозку або значуща анемія, лейкопенія, нейтропенія або тромбоцитопенія.
Тяжка активна інфекція, до одужання (див. розділ «Особливості застосування»).
Тяжке порушення функції нирок, що потребує діалізу, оскільки досвід клінічного застосування препарату за таких обставин наразі недостатній.
Тяжка гіпопротеїнемія, наприклад, при нефротичному синдромі.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види вза ємодій.
Зумовлений фармакокінетичною взаємодією вплив інших речовин на терифлуномід.
Основним шляхом біотрансформації терифлуноміду є гідроліз, менш значущим шляхом – окислення.
Потужні індуктори цитохрому Р450 (CYP) і транспортерів. При одночасному багатократному введенні (600 мг один раз на добу протягом 22 днів) рифампіцину (індуктор CYP2B6, 2C8, 2C9, 2C19, 3A), що також є індуктором ефлюксних транспортерів Р-глікопротеїну [P-gp] та білка резистентності раку молочної залози [breast cancer resistant protein, BCRP], і застосуванні терифлуноміду (однократний прийом у дозі 70 мг) спостерігалось зменшення експозиції терифлуноміду приблизно на 40 %. Рифампіцин та інші відомі потужні індуктори CYP і транспортерів, такі як карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн та звіробій, необхідно з обережністю використовувати під час лікування терифлуномідом.
Холестирамін або активоване вугілля. Рекомендується, щоб пацієнтам, які отримують терифлуномід, не призначався холестирамін або активоване вугілля, оскільки це призводить до швидкого та суттєвого зниження концентрації терифлуноміду у плазмі крові, за винятком випадків, коли прискорене виведення препарату з організму є бажаним. Вважається, що механізм цього ефекту зумовлений припиненням ентерогепатичної рециркуляції терифлуноміду та/або шлунково-кишковим діалізом терифлуноміду.
Зумовлений фармакокінетичною взаємодією вплив терифлуноміду на інші речовини.
Вплив терифлуноміду на субстрати CYP2C8: репаглінід. Після багатократного прийому терифлуноміду спостерігалося збільшення середніх рівнів C max і AUC репаглініду (в 1,7 та 2,4 раза відповідно), що свідчить про інгібуючий вплив терифлуноміду на CYP2C8 in vivo . У зв'язку з цим лікарські засоби, метаболізм яких опосередковується ферментом CYP2C8, такі як репаглінід, паклітаксел, піоглітазон або розиглітазон, необхідно застосовувати з обережністю під час лікування терифлуномідом.
Вплив терифлуноміду на пероральні контрацептиви: 0,03 мг етинілестрадіолу та 0,15 мг левоноргестрелу. Після багатократного прийому терифлуноміду спостерігалося зростання середніх значень C max і AUC 0-24 етинілестрадіолу (у 1,58 та 1,54 раза відповідно) та C max і AUC 0-24 левоноргестрелу (в 1,33 та 1,41 раза відповідно). Хоча небажаного впливу цієї взаємодії з терифлуномідом на ефективність пероральних контрацептивів не очікується, його слід враховувати при виборі перорального контрацептиву або підборі його дози при застосуванні в комбінації з терифлуномідом.
Вплив терифлуноміду на субстрат CYP1A2: кофеїн. Після багатократного прийому терифлуноміду спостерігалося зниження середніх значень C max та AUC кофеїну (субстрату CYP1A2) на 18 % та 55 % відповідно, що свідчить про те, що терифлуномід може бути слабким індуктором CYP1A2 in vivo . У зв'язку з цим лікарські засоби, метаболізм яких опосередковується ферментом CYP1A2 (такі як дулоксетин, алосетрон, теофілін та тизанідин), слід застосовувати з обережністю під час лікування терифлуномідом, оскільки він може зумовити зниження ефективності цих препаратів.
Вплив терифлуноміду на варфарин. Після багатократного прийому терифлуноміду не спостерігалося впливу на фармакокінетику S-варфарину, що свідчить про те, що терифлуномід не є ані інгібітором, ані індуктором CYP2C9. Проте при одночасному застосуванні терифлуноміду і варфарину відзначалося зниження максимального міжнародного нормалізованого відношення (МНВ) на 25% порівняно з таким на фоні монотерапії варфарином. У зв'язку з цим при одночасному прийомі варфарину з терифлуномідом рекомендується ретельний контроль і моніторинг МНВ.
Вплив терифлуноміду на субстрати транспортеру органічних аніонів 3 (OAT3). Після багатократного прийому терифлуноміду спостерігалося збільшення середніх рівнів C max і AUC цефаклору (в 1,43 та 1,54 раза відповідно), що свідчить про інгібуючий вплив терифлуноміду на OAT3 in vivo . У зв'язку з цим рекомендовано дотримуватися обережності при одночасному призначенні терифлуноміду та субстратів OAT3, таких як цефаклор, бензилпеніцилін, ципрофлоксацин, індометацин, кетопрофен, фуросемід, циметидин, метотрексат, зидовудин.
Вплив терифлуноміду на субстрати BCRP та/або поліпептидних транспортерів органічних аніонів B1 і B3 (OATP1B1/B3). Після багатократного прийому терифлуноміду спостерігалось збільшення середніх рівнів C max і AUC розувастатину (в 2,65 та 2,51 раза відповідно). Проте не було відзначено будь-якого помітного впливу цього збільшення експозиції розувастатину у плазмі крові на активність ГМГ-КоA (гідроксиметилглутарил-коензим А) редуктази. При одночасному призначенні з терифлуномідом рекомендується зниження дози розувастатину на 50 %. Одночасне застосування із терифлуномідом інших субстратів BCRP (наприклад метотрексату, топотекану, сульфасалазину, даунорубіцину, доксорубіцину) та транспортерів OATP, особливо інгібіторів ГМГ-КоA редуктази (наприклад симвастатину, аторвастатину, правастатину, метотрексату, натеглініду, репаглініду, рифампіцину), вимагає обережності. За пацієнтами слід ретельно спостерігати щодо появи симптомів надмірних концентрацій цих лікарських засобів в крові та зважувати доцільність зниження їх дози.
Особливості застосування.
Цей лікарський засіб містить натрію крохмальгліколят (тип А). Слід бути обережним при застосуванні пацієнтам, які застосовують натрій-контрольовану дієту.
Моніторинг
До лікування.
До початку лікування терифлуномідом необхідно оцінити такі показники:
артеріальний тиск;
рівень аланінамінотрансферази/ сироваткової глутамат-піруват-трансамінази (АЛТ/СГПТ);
розгорнутий загальний аналіз крові, у т.ч. лейкоцитарна формула та визначення вмісту тромбоцитів.
Під час лікування. Під час лікування терифлуномідом необхідно контролювати такі показники:
артеріальний тиск (періодично перевіряти);
рівень аланінамінотрансферази/ сироваткової глутамат-піруват-трансамінази (АЛТ/СГПТ). Печінкові ферменти слід оцінювати кожні два тижні протягом перших 6 місяців лікування, потім через кожні 8 тижнів або при виникненні клінічних симптомів, таких як нез'ясована нудота, блювання, біль у животі, втома, анорексія або жовтяниця та/або темна сеча. При підвищенні рівня АЛТ (СГПТ) у 2−3 рази вище верхньої межі норми слід проводити моніторинг щотижня;
у ході лікування необхідно виконувати розгорнутий загальний аналіз крові з огляду на виникнення симптомів (наприклад, при інфекціях).
Процедура прискореного виведення.
Терифлуномід повільно виводиться з плазми крові. Без застосування процедури прискореного виведення необхідно в середньому 8 місяців для досягнення плазмових концентрацій нижче 0,02мг/л, хоча через індивідуальну варіабельність кліренсу діючої речовини цей процес може тривати до 2 років. Процедуру прискореного виведення можна застосовувати у будь-який час після припинення прийому терифлуноміду (див. детальний опис процедури у розділах «Фармакокінетика» і «Застосування у період вагітності або годування груддю»).
Вплив на печінку. У пацієнтів, які приймали терифлуномід, спостерігалося підвищення рівнів печінкових ферментів (див. розділ «Побічні реакції»). Таке підвищення виникає переважно протягом перших 6 місяців лікування.
Якщо є підозра на ураження печінки, лікування терифлуномідом необхідно припинити; питання про відміну терифлуноміду слід розглянути, якщо підтверджено підвищення рівнів печінкових ферментів більш ніж у 3 рази порівняно з ВМН. Пацієнти з уже існуючими захворюваннями печінки можуть мати підвищений ризик зростання рівнів печінкових ферментів на тлі прийому терифлуноміду і підлягають ретельному контролю щодо ознак захворювання печінки.
Цей лікарський засіб слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які зловживають алкоголем.
Гіпопротеїнемія
Оскільки терифлуномід має високу ступінь зв'язування з білками і оскільки зв'язування залежить від концентрації альбуміну, очікується підвищення концентрацій незв'язаного терифлуноміду у плазмі у пацієнтів з гіпопротеїнемією, наприклад, при нефротичному синдромі. Терифлуномід не слід застосовувати пацієнтам при тяжкій гіпопротеїнемії.
Вплив на артеріальний тиск. На тлі лікування терифлуномідом можливе підвищення артеріального тиску (див. розділ «Побічні реакції»). Необхідно перевіряти рівень артеріального тиску перед початком терапії терифлуномідом та періодично надалі. Підвищення артеріального тиску вимагає відповідного лікування до та під час терапії терифлуномідом.
Інфекції. У пацієнтів з тяжкими активними інфекціями слід відкласти початок терапії терифлуномідом до одужання.
У плацебо-контрольованих дослідженнях не спостерігалося підвищення частоти серйозних інфекцій на тлі лікування терифлуномідом (див. розділ «Побічні реакції»). Однак, враховуючи імуномодулюючий ефект терифлуноміду, при розвитку у пацієнта серйозної інфекції слід зважити доцільність призупинення лікування препаратом Обаджіо ® і повторно оцінити його користь та ризики, перш ніж поновити терапію. З огляду на тривалий період напіввиведення препарату, можна розглянути можливість прискореного виведення за допомогою холестираміну чи активованого вугілля.
Пацієнтів, які приймають Обаджіо ® , слід проінформувати про необхідність повідомляти лікарю про симптоми інфекції. Пацієнтам з активними або хронічними інфекціями не слід розпочинати лікування препаратом Обаджіо ® до усунення інфекції(ій).
Безпечність застосування терифлуноміду пацієнтам з латентним туберкульозом наразі невідома, оскільки у клінічних дослідженнях з вивчення препарату не виконувалося систематичного скринінгу на туберкульоз. Пацієнтам, у яких було отримано позитивні результати скринінгу на туберкульоз, показано лікування згідно зі стандартною медичною практикою, перш ніж починати терапію препаратом Обаджіо ® .
Респіраторні реакції .
У післяреєстраційний період надходили повідомлення про випадки розвитку інтерстиційного захворювання легень (ІЗЛ) на тлі застосування терифлуноміду.
Випадки розвитку ІЗЛ та погіршення перебігу вже існуючого ІЗЛ спостерігалися під час лікування лефлуномідом – сполукою-попередником терифлуноміду. Цей ризик зростає у пацієнтів, у яких в анамнезі відзначається ІЗЛ на тлі лікування лефлуномідом.
ІЗЛ може розвиватися гостро у будь-який момент під час терапії і мати різні клінічні прояви.
ІЗЛ може призводити до летального наслідку. Поява або погіршення існуючих легеневих симптомів, таких як стійкий кашель та задишка, можуть бути підставою для відміни терапії та для подальшого обстеження, якщо таке показано. У разі необхідності припинення лікування препаратом потрібно розглянути доцільність проведення процедури прискореного його виведення.
Вплив на кровотворення. Відзначалося зменшення кількості лейкоцитів у середньому на менш ніж 15 % від початкового рівня (див. розділ «Побічні реакції»). Як запобіжний захід необхідно незадовго до початку лікування препаратом Обаджіо ® отримати результати розгорнутого загального аналізу крові, в тому числі з лейкоцитарною формулою та визначенням вмісту тромбоцитів, і виконувати розгорнутий загальний аналіз крові під час терапії препаратом Обаджіо ® з огляду на клінічні ознаки та симптоми (наприклад, у разі розвитку інфекції).
У пацієнтів з уже існуючою анемією, лейкопенією та/або тромбоцитопенією, а також у пацієнтів з порушенням функції червоного кісткового мозку чи з ризиком пригнічення функції червоного кісткового мозку зростає ризик розвитку розладів кровотворення. Якщо виникають такі ефекти, слід зважити доцільність застосування процедури прискореного виведення (див. нижче «Процедура прискореного виведення») для зниження рівня терифлуноміду у плазмі крові.
У разі розвитку тяжких гематологічних реакцій, у тому числі панцитопенії, необхідно відмінити препарат Обаджіо ® та усі супутні мієлосупресивні засоби і зважити доцільність застосування процедури прискореного виведення терифлуноміду.
Шкірні реакції . У післяреєстраційний період повідомлялося про випадки тяжких шкірних реакцій (у тому числі синдром Стівенса−Джонсона та токсичного епідермального некролізу).
У пацієнтів, які отримували лефлуномід (сполуку-попередник терифлуноміду), також спостерігалися дуже рідкісні випадки реакції на лікарський засіб з боку шкіри з еозинофілією та системними симптомами (DRESS-синдром).
У разі розвитку виразкового стоматиту терифлуномід необхідно відмінити. Якщо у пацієнта спостерігаються реакції з боку шкіри та/або слизових оболонок, які є підозрілими щодо розвитку тяжкої генералізованої серйозної шкірної реакції (синдром Стівенса−Джонсона або токсичний епідермальний некроліз − синдром Лайєлла), необхідно відмінити терифлуномід та усі інші засоби, з якими може бути пов'язана така реакція, та негайно розпочати процедуру прискореного виведення. У таких випадках пацієнтам не можна повторно призначати терифлуномід (див. розділ «Протипоказання»).
Периферична нейропатія . Повідомлялося про випадки розвитку периферичної нейропатії у пацієнтів, які отримували препарат Обаджіо ® (див. розділ «Побічні реакції»). У більшості пацієнтів після відміни препарату Обаджіо ® спостерігалося покращання стану. Проте відзначалася значна варіабельність остаточних наслідків цієї побічної реакції, тобто у деяких пацієнтів нейропатія повністю усувалася, а у деяких пацієнтів залишалася стійка симптоматика. Якщо у пацієнта на тлі прийому препарату Обаджіо ® розвивається підтверджена периферична нейропатія, слід зважити доцільність відміни лікування препаратом Обаджіо ® та виконання процедури прискореного виведення.
Вакцинація. Два клінічні дослідження показали, що щеплення інактивованим неоантигеном (перша вакцинація) або сенсибілізуючим антигеном (повторна вакцинація) були безпечними та ефективними під час лікування препаратом Обаджіо ® . Застосування живих атенуйованих вакцин може зумовлювати ризик інфекцій, і у зв'язку з цим його слід уникати.
Імуносупресорна або імуномодулююча терапія. Оскільки лефлуномід є сполукою-попередником терифлуноміду, одночасне застосування терифлуноміду та лефлуноміду не рекомендується.
Одночасне застосування з антинеопластичними або імуносупресорними лікарськими засобами, що використовуються для лікування РС, не вивчалось. Дослідження з вивчення безпечності препарату, в яких терифлуномід протягом періоду тривалістю до одного року приймався одночасно з інтерфероном бета або з глатирамеру ацетатом, не виявили жодних специфічних пов'язаних з безпекою проблем, проте при цьому спостерігалася більш висока частота побічних реакцій порівняно з монотерапією терифлуномідом. Довгострокова безпечність таких комбінацій при лікуванні розсіяного склерозу на даний час не визначена.
Переведення з Обаджіо ® на інший препарат або з іншого препарату на Обаджіо ® . З огляду на клінічні дані щодо одночасного застосування терифлуноміду з інтерфероном бета або з глатирамеру ацетатом, немає необхідності у витримуванні періоду очікування у разі початку терапії терифлуномідом після застосування інтерферону бета або глатирамеру ацетату чи у разі початку терапії інтерфероном бета або глатирамеру ацетатом після застосування терифлуноміду.
Через тривалий період напіввиведення наталізумабу у разі початку терапії препаратом Обаджіо ® одразу ж після відміни наталізумабу протягом періоду до 2−3 місяців можлива одночасна наявність цих двох препаратів в крові та, як наслідок, одночасний прояв їхніх імунних ефектів. У зв'язку з цим слід з обережністю переводити пацієнтів з терапії наталізумабом на терапію препаратом Обаджіо ® .
З огляду на період напіввиведення фінголімоду, після відміни фінголімоду необхідний 6-тижневий період без лікування для його виведення з кровообігу і 1−2-місячний період для того, щоб рівень лімфоцитів повернувся до норми. Початок лікування препаратом Обаджіо ® протягом цього періоду часу призведе до одночасної наявності терифлуноміду і фінголімоду в крові. Це може зумовити адитивний вплив на імунну систему, у зв'язку з чим рекомендується дотримуватися обережності.
У пацієнтів з РС після багатократного застосування терифлуноміду у дозі 14 мг медіана термінального періоду напіввиведення (t 1/2z ) становила приблизно 19 днів. Якщо прийнято рішення про припинення терапії препаратом Обаджіо ® , початок лікування іншим засобом протягом інтервалу тривалістю 5 періодів напіввиведення (що становить приблизно 3,5 місяців, хоча у деяких пацієнтів може бути довшим) призведе до одночасного знаходження терифлуноміду і цього засобу в крові. Це може обумовити адитивний вплив на імунну систему, у зв'язку з чим рекомендується дотримуватися обережності.
Лактоза. Оскільки таблетки Обаджіо ® містять лактозу, пацієнам з такими рідкісними спадковими проблемами, як непереносимість галактози, лактазна недостатність саамів або мальабсорбція глюкози-галактози, не повинні приймати цей препарат.
Вплив на результати визначення рівнів іонізованого кальцію
При визначенні рівнів іонізованого кальцію на тлі лікування лефлуномідом та/або терифлуномідом (активний метаболіт лефлуноміду) можуть бути отримані хибно низькі значення, залежно від типу використовуваного аналізатора для визначення іонізованого кальцію (наприклад, при застосуванні аналізатора газів крові). У зв'язку з цим у пацієнтів, які отримують лефлуномід або терифлуномід, слід зважувати достовірність отриманих знижених рівнів іонізованого кальцію. У разі сумнівних результатів визначення рекомендується визначати концентрацію кальцію в крові з поправкою на загальний рівень альбуміну.
З астосування у період вагітності або годування груддю.
Застосування чоловікам. Ризик ембріофетальної токсичності у результаті прийому терифлуноміду батьком дитини вважається низьким (див. розділ «Фармакологічні властивості») .
Вагітність. Терифлуномід протипоказаний у період вагітності (див. розділ «Протипоказання»). Доказові дані щодо застосування терифлуноміду вагітним жінкам наразі обмежені. За результатами досліджень на тваринах було показано токсичний вплив препарату на репродуктивну функцію (див. розділ «Фармакологічні властивості»).
У разі застосування у період вагітності терифлуномід може призвести до серйозних вроджених вад розвитку.
Жінкам репродуктивного віку слід застосовувати ефективні методи контрацепції під час лікування препаратом та після його закінчення, поки концентрація терифлуноміду у плазмі крові становитиме більше 0,02 мг/л. Під час цього періоду жінки мають обговорювати зі своїм лікарем будь-які плани щодо припинення використання контрацепції або зміни методу контрацепції.
Пацієнтку необхідно проінформувати, що у разі затримки початку менструацій або при підозрі на вагітність вона має негайно звернутися до лікаря для проведення тесту на вагітність, а у випадку позитивного результату цього тесту лікар і пацієнтка повинні обговорити ризики для вагітності. Існує імовірність того, що швидке зниження рівня терифлуноміду в крові шляхом застосування процедури прискореного виведення, описаної нижче, при перших ознаках затримки менструації може зменшити ризик для плода.
Жінкам, які отримують лікування терифлуномідом та бажають завагітніти, необхідно відмінити препарат, і при цьому рекомендовано застосувати процедуру прискореного виведення з метою більш швидкого досягнення концентрацій нижче 0,02 мг/л (див. нижче).
Якщо процедуру прискореного виведення не застосовувати, можна очікувати, що рівні терифлуноміду у плазмі крові будуть залишатися вище 0,02 мг/л протягом у середньому 8 місяців, проте деяким пацієнтам може бути потрібно до 2 років для досягннення рівня плазмової концентрації нижче 0,02 мг/л. У зв'язку з цим необхідно визначити концентрацію терифлуноміду у плазмі крові, перш ніж жінка розпочне спроби завагітніти. Після того, як буде визначено концентрацію терифлуноміду в плазмі крові нижче 0,02 мг/л, його плазмову концентрацію потрібно буде визначити повторно через інтервал часу тривалістю не менше 14 днів.
Якщо результати обох досліджень плазмових концентрацій нижче 0,02 мг/л, ніякого ризику для плода не очікується.
Для отримання додаткової інформації щодо тестування зразка крові для визначення цього показника слід звертатися до власника реєстраційного посвідчення або до його місцевих представників (див. розділ «Виробник»).
Процедура прискореного виведення
Після припинення лікування терифлуномідом:
призначати холестирамін 8 г тричі на добу протягом періоду тривалістю 11 днів або застосовувати холестирамін 4 г тричі на добу, якщо холестирамін 8 г тричі на добу погано переноситься пацієнтом;
як альтернативу призначати по 50 г порошку активованого вугілля кожні 12 годин протягом періоду тривалістю 11 днів.
Проте після будь-якої з процедур прискореного виведення необхідно також виконати підтвердження шляхом проведення двох окремих тестів з інтервалом щонайменше 14 днів та витримати період очікування тривалістю півтора місяці між першим отриманням результату визначення плазмової концентрації нижче 0,02 мг/л та заплідненням.
І холестирамін, і порошок активованого вугілля можуть вплинути на абсорбцію естрогенів та прогестагенів таким чином, що при застосуванні пероральних контрацептивів може не гарантуватися надійна контрацепція під час процедури прискореного виведення за допомогою холестираміну або порошку активованого вугілля. Рекомендовано застосування альтернативних методів контрацепції.
Годування груддю. У дослідженнях на тваринах було виявлено екскретування терифлуноміду у грудне молоко. У зв'язку з цим жінкам, які годують дитину грудним молоком, не слід застосовувати терифлуномід.
Фертильність. Результати досліджень на тваринах не продемонстрували ніякого впливу препарату на фертильність (див. розділ «Фармакологічні властивості») . Хоча відповідних даних для людини не отримували, не очікується ніякого впливу препарату на фертильність чоловіків та жінок.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Вплив препарату Обаджіо ® на здатність керувати транспортними засобами чи працювати з іншими механізмами відсутній чи незначний. У разі розвитку таких побічних реакцій, як запаморочення, що було зареєстроване на тлі застосування лефлуноміду (сполуки-попередника терифлуноміду), може погіршуватися здатність пацієнта до концентрації уваги та належної швидкості реакції. У таких випадках пацієнтам слід утримуватися від керування автотранспортом та роботи з іншими механізмами.
Спосіб застосування та дози.
Усі невикористані лікарські препарати або їхні залишки підлягають утилізації відповідно до місцевих вимог.
Лікування слід розпочинати і проводити під наглядом лікаря, який має досвід лікування розсіяного склерозу.
Дозування. Рекомендована доза Обаджіо ® становить 14 мг перорально один раз на добу. Таблетки необхідно ковтати цілими, запиваючи невеликою кількістю води. Обаджіо ® можна приймати незалежно від прийому їжі.
Особливі групи пацієнтів.
Пацієнти літнього віку. Обаджіо ® необхідно з обережністю призначати пацієнтам віком від 65 років через недостатність даних щодо безпечності та ефективності застосування препарату цій популяції пацієнтів.
Ниркова недостатність. Корекція дози для пацієнтів з легким, помірним або тяжким порушенням функції нирок, які не отримують діаліз, не потрібна.
Пацієнти з тяжким порушенням функції нирок, які отримують діаліз, не оцінювалися. Терифлуномід протипоказаний цій популяції пацієнтів (див. розділ «Протипоказання»).
Печінкова недостатність. Для пацієнтів з легким або помірним порушенням функції печінки корекція дози препарату не потрібна. Терифлуномід протипоказаний пацієнтам з тяжким порушенням функції печінки (див. розділ «Протипоказання»).
Діти.
Безпечність та ефективність застосування препарату Обаджіо ® дітям віком від 10 до 18 років на даний час не встановлені. Значущий досвід застосування терифлуноміду дітям віком від народження до 10 років для лікування розсіяного склерозу наразі відсутній. Даних немає.
Передозування.
Симптоми . Досвід передозування терифлуноміду або зумовленої цим препаратом інтоксикації людини відсутній. Терифлуномід у дозі 70 мг на добу призначався протягом 14 днів здоровим добровольцям. Побічні реакції узгоджувалися із профілем безпечності терифлуноміду у пацієнтів з розсіяним склерозом.
Лікування . При значущому передозуванні або при наявності ознак токсичності рекомендується прийом холестираміну або активованого вугілля для прискорення виведення препарату. Рекомендована процедура виведення препарату полягає у застосуванні холестираміну у дозі 8 г тричі на добу протягом 11 днів. Якщо ця схема погано переноситься пацієнтом, можна застосовувати холестирамін у дозі 4 г тричі на добу протягом 11 днів. Як альтернативу, якщо холестирамін недоступний, також можна застосовувати активоване вугілля у дозі 50 г двічі на добу протягом 11 днів. Крім того, якщо це необхідно з причин переносимості, застосування холестираміну або активованого вугілля не обов'язково має виконуватися протягом послідовних 11 днів (див. розділ «Фармакокінетика»).
Побічні реакції.
Резюме профілю безпечності. Всього 2267 пацієнтів приймали терифлуномід (1155 в дозі 7 мг і 1112 в дозі 14 мг) один раз на добу з медіаною тривалості лікування 672 дні у рамках 4 плацебо-контрольованих досліджень (де 1045 і 1002 пацієнти приймали препарат у дозах 7 мг і 14 мг відповідно) та одного дослідження з активним контролем (по 110 пацієнтів у кожній групі лікування терифлуномідом) за участю пацієнтів з рецидивними формами РС (рецидивуючий розсіяний склероз, РРС).
Терифлуномід є основним метаболітом лефлуноміду. Профіль безпечності застосування лефлуноміду у пацієнтів, які страждають на ревматоїдний артрит або псоріатичний артрит, може бути релевантним при призначенні терифлуноміду пацієнтам з РС.
Плацебо-контрольований об'єднаний аналіз проводився на основі даних щодо 2047 пацієнтів з рецидивуючим розсіяним склерозом, які приймали терифлуномід один раз на добу. У цій популяції, яку використовували для оцінки безпечності, найбільш частими побічними реакціями були: головний біль, діарея, підвищення рівня АЛТ, нудота та алопеція. Як правило, головний біль, діарея, нудота та алопеція мали легку або помірну тяжкість, були транзиторними і нечасто призводили до відміни препарату.
Табличний перелік побічних реакцій . У таблиці 2 наведено побічні реакції, зареєстровані у пацієнтів, які приймали терифлуномід у дозах 7 мг або 14 мг, у рамках плацебо-контрольованих досліджень з вивчення препарату Обаджіо ® з частотою, на ≥ 1 % вищою, ніж частота цих реакцій на тлі прийому плацебо. Частоту визначали за такими критеріями: дуже часто (≥ 1/10); часто (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100); рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000); частота невідома (не можна оцінити на основі доступних даних). У межах кожної частотної групи побічні реакції зазначено у порядку зменшення серйозності.
Таблиця 2
Система-Орган-Клас | Дуже часто | Часто | Нечасто | Рідко | Дуже рідко | Частота невідома |
|---|---|---|---|---|---|---|
Інфекції та паразитарні захворювання | Грип, інфекція верхніх дихальних шляхів, інфекція сечовивідних шляхів, бронхіт, синусит, фарингіт, цистит, вірусний гастроентерит, оральний герпес, інфекція зуба, ларингіт, дерматофітія стоп | Тяжкі інфекції, у тому числі сепсис a | ||||
З боку крові та лімфатичної системи | Нейтропенія (див. розділ «Особливості застосування»), анемія | Легка тромбоцито-пенія (рівень тромбоцитів < 100 Г/л) | ||||
З боку імунної системи | Легкі алергічні реакції | Реакції гіперчутли-вості (негайного або сповільненого типу), в тому числі анафілаксія та ангіоедема | ||||
З боку психіки | Тривожність | |||||
З боку нервової системи | Головная боль | Парестезія, ішіас, тунельний синдром зап'ястя | Гіперестезія, невралгія, периферична нейропатія | |||
З боку серця | Посилене серцебиття | |||||
З боку судин | Артеріальна гіпертензія (див. розділ «Особливості застосування») | |||||
З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння | Інтерстицій-не захворю-вання легень | |||||
З боку шлунково-кишкового тракту | Діарея, нудота | Біль у верхніх відділах живота, блювання, зубний біль | Панкреатит, стоматит | |||
Гепатобіліарні розлади | Підвищений рівень аланінаміно-трансферази (АЛТ) (див. розділ «Особливості застосу-вання»), підвищений рівень аспартат амінотрансферази (див. розділ «Особливості застосу-вання») | Підвищений рівень гама-глутамілтрансфе-рази (ГГТ) (див. розділ «Особливості застосування») | Гострий гепатит | |||
Порушення з боку обміну речовин та харчування | Дисліпідемія | |||||
З боку шкіри та підшкірної клітковини | Алопеція | Висип, акне | Ураження нігтів | Тяжкі шкірні реакції a | ||
З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини | М'язово-скелетний біль, міалгія, артралгія | |||||
З боку нирок та сечовивідних шляхів | Полакіурія | |||||
З боку репродуктивної системи та молочних залоз | Менорагія | |||||
Загальні розлади та реакції у місці введення препарату | Біль | астенія | ||||
Зміни при лабораторних та інструментальних дослідженнях | Зменшення маси тіла, зменшення кількості нейтрофілів (див. розділ «Особливості застосування»), зменшення кількості лейкоцитів (див. розділ «Особливості застосування»), підвищений рівень креатин-фосфокінази в крові | |||||
Травми, отруєння та процедурні ускладнення | Пост-травматичний біль |
a Інформація наводиться в розділі з детальним описом цих реакцій
Опис окремих побічних реакцій
Алопеція. Алопеція у вигляді потоншання волосся, зменшення густоти волосся, втрати волосся, асоційованого зі змінами текстури волосся або не асоційованого, спостерігалась у 13,9 % пацієнтів, які отримували терифлуномід у дозі 14 мг, порівняно з 5,1 % пацієнтів, які отримували плацебо. У більшості випадків зміни описувались як дифузні або генералізовані з поширенням на всю волосисту частину голови (про повне облисіння не повідомлялось), які найчастіше виникали протягом перших 6 місяців лікування та спонтанно зникали при продовженні лікування у 121 з 139 (87,1 %) пацієнтів, які отримували терифлуномід у дозі 14 мг. Кількість випадків відміни препарату у зв'язку з алопецією становила 1,3 % у групі прийому терифлуноміду в дозі 14 мг порівняно з 0,1 % у групі плацебо.
Вплив на печінку. У ході плацебо-контрольованих досліджень було виявлено:
Таблиця 3
Підвищення рівнів АЛТ (за результатами лабораторних досліджень) порівняно з початковими рівнями: популяція для оцінки безпечності у плацебо-контрольованих дослідженнях | ||
Показник рівня АЛТ | Плацебо (N = 997) | Терифлуномід 14 мг (N = 1002) |
>3 ВМН >5 ВМН >10 ВМН >20 ВМН АЛТ >3 ВМН і загальний білірубін >2 ВМН | 66/994 (6,6 %) 37/994 (3,7 %) 16/994 (1,6 %) 4/994 (0,4 %) 5/994 (0,5 %) | 80/999 (8,0 %) 31/999 (3,1 %) 9/999 (0,9 %) 3/999 (0,3 %) 3/999 (0,3 %) |
У групах пацієнтів, які отримували терифлуномід, частіше, ніж у групах плацебо, спостерігалося легке підвищення рівнів трансамінази АЛТ на рівні три-кратної ВМН або нижче. Частота підвищення рівня цього показника вище трикратної ВМН у різних групах лікування була подібною. Ці підвищення рівнів трансамінази спостерігалися лише у перші 6 місяців лікування та були оборотними після відміни препарату. Час до відновлення нормальних рівнів цього показника варіював від кількох місяців до кількох років.
Вплив на артеріальний тиск. У ході плацебо-контрольованих досліджень було виявлено наступне:
систолічний артеріальний тиск був >140 мм рт. ст. у 19,9 % пацієнтів, які отримували терифлуномід у дозі 14 мг/добу, порівняно з 15,5 % пацієнтів, які отримували плацебо;
систолічний артеріальний тиск був >160 мм рт. ст. у 3,8 % пацієнтів, які отримували терифлуномід у дозі 14 мг/добу, порівняно з 2,0 % пацієнтів, які отримували плацебо;
діастолічний артеріальний тиск був >90 мм рт. ст. у 21,4 % пацієнтів, які отримували терифлуномід у дозі 14 мг/добу, порівняно з 13,6 % пацієнтів, які отримували плацебо.
Інфекції. У плацебо-контрольованих дослідженнях не спостерігалося зростання частоти серйозних інфекцій при застосуванні терифлуноміду 14 мг (2,7 %) порівняно з плацебо (2,2 %). Серйозні опортуністичні інфекції виникли у 0,2 % пацієнтів у кожній групі. У післяреєстраційний період повідомлялося про випадки тяжких інфекцій, в тому числі сепсису, який іноді був летальним.
Вплив на кровотворення. У ході плацебо-контрольованих досліджень на тлі застосування препарату Обаджіо ® спостерігалося зниження кількості лейкоцитів у крові (в середньому на <15 % від початкових рівнів, переважно за рахунок зниження рівнів нейтрофілів та лімфоцитів), хоча у деяких пацієнтів відзначалося більш виражене зниження цього показника. Це зниження середніх рівнів лейкоцитів порівняно з початковими значеннями відбувалося під час перших 6 тижнів лікування препаратом, після чого з часом стабілізувалося при продовженні прийому препарату, але на більш низьких рівнях (менш ніж на 15 % нижче від вихідних рівнів). Вплив на вміст еритроцитів (<2 %) і тромбоцитів (<10 %) був менш виражений.
Периферична нейропатія. У ході плацебо-контрольованих досліджень у пацієнтів, які приймали терифлуномід, частіше, ніж у пацієнтів, які приймали плацебо, спостерігалися випадки периферичної нейропатії, у тому числі як полінейропатії, так і мононейропатії (наприклад, тунельний синдром зап'ястя). У базових плацебо-контрольованих дослідженнях частота розвитку периферичної нейропатії, підтвердженої оцінкою нервової провідності, становила 1,9 % (17 пацієнтів з 898) при застосуванні терифлуноміду у дозі 14 мг порівняно з 0,4 % (4 пацієнти з 898) при застосуванні плацебо. Терапію було відмінено у 5 пацієнтів з периферичною нейропатією, які отримували терифлуномід у дозі 14 мг. У 4 з цих пацієнтів периферична нейропатія зникала після припинення лікування.
Доброякісні, злоякісні та неуточнені новоутворення (у т.ч. кісти та поліпи). За результатами досвіду застосування терифлуноміду у рамках клінічних досліджень не було виявлено підвищення ризику розвитку злоякісних захворювань. Ризик розвитку злоякісних захворювань, особливо лімфопроліферативних розладів, збільшувався при застосуванні деяких інших засобів, що впливають на імунну систему (ефект класу лікарських засобів).
Тяжкі шкірні реакції. У післяреєстраційний період повідомлялося про випадки розвитку тяжких шкірних реакцій на тлі застосування терифлуноміду (див. розділ «Особливості застосування»).
Астенія
У плацебо-контрольованих дослідженнях частота астенії становила 2,0%, 1,6% і 2,2% у групах застосування плацебо, терифлуноміду 7 мг та терифлуноміду 14 мг відповідно.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції
Даний лікарський засіб підлягає додатковому моніторингу. Це дасть змогу швидко ідентифікувати нову інформацію з безпеки.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції після схвалення лікарського засобу регуляторними органами є важливою процедурою. Вона дає змогу продовжувати моніторувати співвідношення користь/ризик для цього лікарського засобу. Медичних працівників просять повідомляти про усі підозрювані побічні реакції через національну систему повідомлень.
Термін придатності. 3 роки.
Умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці. Не потребує спеціальних умов зберігання.
Упаковка.
№ 28 (14×2): по 14 таблеток, вкритих плівковою оболонкою, у блістері з алюмінію; по 2 блістери вкладено в упаковку типу гаманця; кожна упаковка типу гаманця розміщена у захисному футлярі; по 1 упаковці типу гаманця у футлярі вкладено в картонну коробку.
№ 84 (14×6): по 14 таблеток, вкритих плівковою оболонкою, в блістері з алюмінію; по 2 блістери вкладено в упаковку типу гаманця; кожна упаковка типу гаманця розміщена у захисному футлярі; по 3 упаковки типу гаманця у футлярі вкладено в картонну коробку.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. Санофі Вінтроп Індастріа, Франція/Sanofi Winthrop Industrie, France.
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
56 рут де Шуазі о Бак, 60205 Комп'єнь, Франція/
56 route de Choisy au Bac, 60205 Compiegne, France
ТЕРИФЛУНОМИД
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа