В корзине нет товаров
Вы здесь:ГлавнаяКаталог товаровАптечный товар
Назад к списку
ОЛФЕН-75 раствор для инъекций амп. 2 мл №5

ОЛФЕН-75 раствор для инъекций амп. 2 мл №5

rx
Код товара: 4808
Производитель: Teva
5 900,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 21.11.2024
Написать жалобу
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
  • Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
  • Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
  • Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
  • Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!

Инструкция

Для медицинского использования лекарственного средства

OLFEN ® -75.

(OLFEN ® -75)

Состав :
Активный ингредиент: Diclofenac натрий и гидрохлорид натрия и лидокаина;
1 флакон (2 мл) содержит: Diclofenac натрий и 75 мг гидрохлорида лидокаина 20 мг;
Вспомогательные вещества: Disodium Edta, ацетилцистеин, пропиленгликоль, полиэтиленгликоль 400, гидроксид натрия, вода для инъекций.
Лекарственная форма. Инъекционный раствор.
Основные физические и химические свойства: ясно от бесцветного до слегка желтого раствора в оранжевых стеклянных флаконах вместимостью 2 мл.
Фармакотерапевтическая группа. Нестероидные противовоспалительные и противоревматические средства.
Код ATC M01A V55.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика
Препарат OLFEN -75 ® содержит Diclofenac натриевую соль - нестероидальное активное вещество с ярко выраженным антиревматическим, противовоспалительным, обезболиваемым и антэйпирметными свойствами. Ингибирование биосинтеза простагландина считается основным механизмом его действия. Простагландины играют важную роль в вызвании воспаления, боли и лихорадки.
При ревматических заболеваниях воспалительных и анальгетических свойств препарата, вызывающего клиническую реакцию, характеризующееся обозначенным исчезновением знаков и симптомов: боль в состоянии покоя, боль от движения, утренняя жесткость и отек суставов и улучшения функциональных свойств суставов. В посттравматическом / послеоперационном воспалении диклофенац натрий вызывает внезапное быстрое снижение боли и боли на движении и уменьшает отек, вызванный воспалением и ранами.
В заявке на лечение послеоперационной боли Diclofenac натрий значительно снижает необходимость в опиоидов. OLFEN ® -75 показывает выраженный анальгетический эффект при умеренной и сильной боли неревматического происхождения через 15-30 минут после введения.
Препарат OLFEN ® -75 может быть использован для первоначальной обработки воспалительных и дегенеративных ревматических заболеваний и для лечения боли, вызванного воспалением неревматического.
Фармакокинетика
Поглощение. Средний объем распределения Diclofenac натрия составляет 0,12-0,17 л / кг. Связывание препарата к плазменным белкам составляет более 99%.
После внутримышечной инъекции максимальные концентрации плазмы достигаются за 10-20 минут. Терапевтическая концентрация препарата OLFEN ® -75 в плазме
0,7-2 мг / мл. Повторное введение препарата не вызывает никаких изменений в почках. При рекомендуемых интервалах между дозами препарата наблюдается его накопление в организме.
Распределение. OLFEN ® -75 проникает в синовиальную жидкость, где максимальная концентрация препарата определяется через 2-4 часа после полученного значения пиковой концентрации. Этот период полураспада синовиальной жидкости составляет 3-6 часов. Это даже через 4-6 часов после введения препарата активной концентрации ингредиента в синовиальной жидкости выше, чем в плазме, и оставаться на более высоких уровнях в течение 12 часов.
Метаболизм. Примерно половина общего количества вводимых активных веществ подвергается метаболизму первого прохода. В результате уровень площади под кривой «концентрация / время» (AUC) после устного или ректального введения препарата примерно в два раза меньше меньших AUC, наблюдается после парентерального введения эквивалентной дозы. Биотрансформационный препарат частично посредством глюкуронидации и метооклювання. Две из фенольных метаболитов, образующихся в этом случае, является фармакологически активным, но меньше, чем диклофенац натрия.
Устранение. Diclofenac натрий получен из уровня плазмы крови системного оформления
263 ± 56 мл / мин (среднее ± SD). Последний период полураспада препарата составляет 1-2 часа. Приблизительно 60% введенной дозы выводится почками в качестве метаболитов и менее 1% - без изменений. Часть введенной дозы оставалась выводимой в желчевидной метаболизованной форме, а фекалии.
Фармакокинетика в определенных группах пациентов
Наблюдалось любые значительные различия в поглощении, метаболизме и ликвидации препарата у разных пациентов.
У пациентов с нарушенной почечной функцией после использования обычной дозы не наблюдалось никакого увеличения количества неизменного активного вещества. Если клиренс креатинина ниже 10 мл / мин, рассчитанный уровень метаболитов в плазме на устойчивом состоянии составил около 4 раз выше, чем у здоровых пациентов. Тем не менее, в конечном итоге удаляют метаболиты в желчи.
В случаях дисфункции печени (хронический гепатит, компенсированный цирроз), фармакокинетика и метаболизм препарата не отличались от пациентов с нормальной функцией печени.
Клинические характеристики.
Индикация.
Препарат вводится внутримышечной инъекцией в следующих состояниях:
- воспалительные или дегенеративные формы ревматизма, ревматоидного артрита, анкилозирующего спондилита, остеоартрит, спондилит, боли позвонков, ревматизм, внесудный;
- острые атаки подагры;
- почечная и печеночная колика;
- боль, воспаление и отеки после травм и хирургических вмешательств;
- Тяжелые приступы мигрени.
Противопоказание.
  • Известна гиперчувствительность к активным веществам или к любому из других компонентов препарата;
  • Гиперчувствительность к лидокаина или других местных анестетики амида;
  • судороги в истории, вызванные использованием лидокаина;
  • синдром Вольфф-Паркинсон-белый;
  • Порфиры;
  • Myasthenia Gravis;
  • антикоагуляция;
  • кровотечение или перфорация в области желудочно-кишечного тракта в истории, связанной с предыдущим лечением нестероидальных противовоспалительных препаратов (НПВП);
  • Активная форма язвенной болезни / кровотечения / кровотечения или рецидивирующей болезни язвы / кровотечение в анамнезе (два или более отдельных эпизода устоявшейся язвы или кровотечения);
  • Как и другие НПВП, Diclofenac также противопоказан пациентам, в котором использование ибупрофена, ацетилсалициловой кислоты или других НПВП провоцирует атаки бронхиальной астмы, ангионеротического отека, вартикария или острый ринит;
  • воспалительное заболевание кишечника (например, заболевание короны или язвенный колит);
  • отказ печени;
  • почечная недостаточность;
  • Застойная сердечная недостаточность (NYHA ІІ-ІV);
  • Ишемическая болезнь сердца у пациентов с стенокардией, погибшим инфаркт миокарда;
  • Цереброваскулярные заболевания у пациентов, которые пострадали от инсульта или имеют эпизоды переходных ишемических атак;
  • заболевания периферических артерий;
  • противопоказан для лечения периоперационной боли в передаче коронарной артерии (или когда машина легких);
  • Atriventricular Block II и III уровня, больной синдром синуса, синдром Адамс-Стокса, синдрома тяжелой гипотенции, брадикардия, кардиогенный или гиповолемический шок, полный поперечный блок сердца;
  • Высокий риск послеоперационного кровотечения, расстройства свертывания крови, неполные гемостаз, гемоопутические расстройства или цереброваскулярное кровотечение.
Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими типами интерстициальных.
Это может быть лекарственное взаимодействие - OLFEN ® -75 и / или другие препараты Diclofenac.
Литий, дигоксин
Сопущенное использование диклофенака может увеличить концентрации лития и дигоксина в плазме крови. Рекомендуется контролировать уровни лития и дипоксин в сыворотке.
Диуретики и другие антигипертензивные препараты
Как и другие НПВП, потребление натрия Diclofenac вместе с другими диуретиками или антигипертензивными агентами (например, бета-блокаторы, ангиотензинско-преобразовательский фермент [туз]) могут привести к снижению эффекта антигипертензивных препаратов. Такая комбинация должна использоваться с осторожностью в артериальном давлении у этих пациентов, особенно пожилые, должны периодически контролировать пожилые люди. Пациенты должны принимать надлежащее количество жидкости и рекомендуется контролировать функцию почек в начале сопутствующей терапии и периодически в будущем, особенно при приеме диуретиков и ингибиторов ACE, учитывая растущий риск нефротоксичности.
Препараты, которые, как известно, вызывают гиперкалиемию
Сопутствующее лечение расставленной калиевой диуретики, циклоспорина, такролимуса или триметоприма может быть связано с повышенным уровнем калия в сыворотке крови, поскольку мониторинг пациента должен быть сделан чаще.
Другие NSAID, в том числе селективные ингибиторы циклооксигеназы-2 и кортикостероидов сопутствующие администрации диклофенака и других системных НПВП или кортикостероидов могут повысить риск желудочно-кишечного кровотечения или язв. Одновременное применение двух или более NSAID следует избегать.
Антикоагулянты и Антытработ Я не наркотики
Рекомендуется заботиться о Diclofenac натрия с антикоагулянтами и антиплательными агентами, потому что их комбинированное использование может увеличить риск кровотечения.
Хотя обнаружено, что доказательства воздействия диклофенаца влияния антикоагулянтов обнаружены, были изолированы отчеты о риске осложнений кровотечения у пациентов, которые получали как диклофенац, так и антикоагулянты. Следовательно, тесное наблюдение рекомендуется для пациентов, которые использовали как диклофенака, так и антикоагулянты, и, при необходимости, исправление дозировки антикоагулянтов. Как и другие нестероидные противовоспалительные препараты, Diclofenac в высоких дозах могут повторно подавить агрегацию тромбоцитов.
Выборные ингибиторы обратного захвата серотонина (SSRIS)
Одновременное использование системных NSAID и SZSS может увеличить риск желудочно-кишечного кровотечения.
антидидиабетические препараты
Установлено, что Diclofenac натрий можно вводить вместе с пероральными гипогликемическими препаратами, не влияя на их клинические эффекты. Однако существуют изолированные сообщения о гипогликемических и гипергликемических реакциях после введения диклофенаца натрия, необходимыми изменениями доз гипогликемических препаратов. В связи с этим на фоне такой комбинированной терапии рекомендуется контролировать уровень сахара в крови.
Метотрексат
Diclofenac может ингибировать оформление метотрексата в почечных канальцах, что приводит к увеличению уровней метотрексата. При введении NSAID, включая Diclofenac, менее чем за 24 часа до лечения метотрексатом рекомендуется быть осторожным, поскольку он может увеличить концентрацию метотрексата в крови и увеличивать токсичность вещества. Сообщалось, что случаи серьезной токсичности, когда Methotrexate и NSAID, включая Diclofenac, используемые интервалы в течение 24 часов. Это взаимодействие опосредовано из-за накопления метотрексата в результате нарушения почечной экскреции в присутствии НПВП.
Циклоспорин. Diclofenac, как и другие НПВП, может увеличить циклоспорину нефротоксичность путем воздействия на почек просталандинов. В связи с этим его следует использовать в более низких дозах, чем пациенты, получающие циклоспорину.
Tacrolymus. В применении Tacrolimus NSADS может увеличить риск нефротоксичности, который может быть опосредован через почечные антюпросталчанские эффекты ингибиторов NSAID и кальцинерина.
хинолон антибиотики
Существуют анекдотальные отчеты о развитии судорог, которые, возможно, были результатом одновременного использования хинолонов и НПВП. Это может происходить у пациентов с присутствием и отсутствием истории эпилепсии или судороги. Поэтому следует проявлять осторожность при рассмотрении использования хинолонов пациентам, уже получающих НПВП.
Фенитоин. При использовании в сочетании с Diclofenac Phenyotoin рекомендуется контролировать концентрацию фенитоинской плазмы из-за ожидаемого увеличения воздействия фенитоина.
Колестиполь и холестирамин. Эти препараты могут вызвать задержку или уменьшение всасывания диклофенака. Поэтому рекомендуется Diclofenac вводят не менее 1 часа до или через 4-6 часов после применения колестипола / холестырамина.
Сердце гликозиды. Сопущенное использование сердечных гликозидов и НПВП может усугубить сердечную недостаточность, уменьшить уровень фильтрации гломерелярной фильтрации и увеличить уровень гликозидов в плазме крови.
Мифепристон. NSAID не следует использовать в течение 8-12 дней после использования MifePristone, так как NSAIDS может снизить его эффект.
Сильные ингибиторы CYP 2C 9
Рекомендуется с осторожностью диклофенака как мощных ингибиторов CYP2C9 (таких как сульфинпиразон и вориконазол), поскольку оно может привести к значительному увеличению пиковых концентраций плазмы и улучшения диклофенака из-за ингибирования его метаболизма.
Алкоголь
Использование НПВП и одновременное использование алкоголя может усугубить побочные эффекты активного вещества, особенно желудочно-кишечной или центральной нервной системы.
Кроме того, такие взаимодействия могут возникать, связанные с содержанием гидрохлорида лидокаина
β-блокаторы, пропранолол и др., а также циметидин, Peptydyn, Bupivacaine, хинидин, димопирамид, амитриптилин, нортриптилин, хлорпромазин, имипрамин увеличивают уровень лидокаина в сыворотке, уменьшая ее метаболизм печени.
Интоксикация лидокаина сердечных гликозидов может увеличить тяжесть AV-блока. Лидокаин снижает влияние кардиотоника сердечных гликозидов.
Сопутствующее введение антиаритмических агентов (амиодарон, верапамил, хинидин и т. Д.) Или противосудорожные средства (производные гидантоина).
Сопутствующее введение седативных и гипнотических препаратов, средство для анестезии (Heksobarbital, тиопелюант натрия внутривенно) может увеличить ингибирующее действие на центральную нервную систему.
Фенитоин увеличивает кардиодепрессивный эффект лидокаина.
Сопутствующее введение прокаинамида возможного бред, галлюцинаций.
Лидокаин может усугубить влияние лекарств, вызывающих закупку нервно-мышечной передачи, поскольку они снижают проводимость нервных импульсов.
Этанол увеличивает ингибирующий эффект лидокаина на дыхание.
NOREPINECHRINE, MEXILETIN - повышенная токсичность лидокаина (снижение клиренса лидокаина).
ИЗАДРИН И ГЛУКАГАН - Клиренс Лидокаина увеличивается.
Мидазолам умеренно увеличивает концентрацию лидокаина в крови.
Ингибиторы моноаминовой оксидазы, аминазина, бупивакаина, амитриптилина, нортрептылина, имипрамина - с комбинированным использованием с лидокаин повышают риск гипотензии артерии и продолжительный локальный анестетический эффект последнего.
Наркотические анальгетики (например, морфин) - совокупное использование лидокаина увеличивает анальный эффект наркотических анальгетиков, но усиленной и дыхательной депрессии.
PreyLamine - увеличивает риск развития желудочковой аритмии типа «пирут».
Promefenon - это возможное увеличение продолжительности и повышение степени тяжести побочных эффектов от центральной нервной системы.
Rifampicin - это возможное уменьшение концентрации лидокаина в крови.
Polymyxin B - должен контролировать дыхательную функцию.
Прокаинамид - возможные галлюцинации.
Digitalis Glycosides - против токсичности лидокаина могут увеличить серьезность
AV-Blockade.
Вазоконстрикторы (эпинефрин, метоксимин, фенилэфрин) - с объединенным использованием с лидокаином способствуют замедлению поглощения лидокаина и продлевать действительность последнего.
Huanadrel, Guanethidine, Mekamilamin, Trymetafan - Применение для комбинированной спинальной и эпидуральной анестезии увеличивает риск тяжелой гипотензии и брадикардии.
Ацетазоламид, тиазидные диуретики и петля - объединенное использование лидокаина, вызывают гипокалиемию и уменьшить эффект последнего.
Антикоагулянты (в т. Х. Ардепарьн, дальтапарин, данапароид, эноксапарин, гепарин, варфарин и т. Д.) - объединенное использование лидокаина повышает риск кровотечения.
Особенности приложения.
Общие рекомендации
Неблагоприятные эффекты могут быть минимизированы использованием самой низкой эффективной дозы для наименьшего возможной продолжительности, необходимой для контроля симптомов.
При лечении НПВП могут иметь язву, кровотечение или перфорацию желудочно-кишечного тракта, с предупреждающими симптомами или без предупреждения или без серьезных желудочно-кишечных событий в истории.
Diclofenac натрий, как и другие НПВП, может увеличить риск серьезных сердечно-сосудистых тромботических событий, инфаркта миокарда и инсульта.
В таких болезнях, как клинически подтвержденные коронарные сердечные заболевания, цереброваскулярная патология, атеросклероз периферических артерий или у пациентов с риском (например, наличие гипертонии, гиперлипидемии, диабета, курение), Diclofenac следует использовать только после тщательного рассмотрения возможных рисков и преимуществ таких лечение.
Поскольку OLFEN ® -75 содержит гидрохлорид лидокаина до того, как необходимо использовать для тестирования индивидуальной чувствительности кожи. Внедрение лидокаина может нести только медицинский персонал.
Слід бути обережними при призначенні препарату пацієнтам літнього віку. Зокрема, для пацієнтів літнього віку зі слабким здоров'ям та для хворих із низьким показником маси тіла рекомендується застосовувати найнижчі ефективні дози.
Як і інші лідокаїн-вмісні лікарські засоби, препарат слід з обережністю призначати хворим на епілепсію, при порушенні провідності серця, при дихальній недостатності.
Слід уникати застосування препарату Олфен ® -75 з системними НПЗП, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2, через відсутність будь-якої синергічної користі і можливості розвитку додаткових побічних ефектів.
Як і у разі застосування інших НПЗП, при застосуванні диклофенаку можливі алергічні реакції, включаючи анафілактичні/анафілактоїдні реакції.
Дуже рідко у зв'язку з застосуванням НПЗП можуть спостерігатися серйозні реакції з боку шкіри, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз. Найвищий ризик виникнення даних реакцій у пацієнтів існує на початку курсу лікування, у більшості випадків поява цих реакцій відбувається у межах першого місяця лікування. При перших ознаках появи висипу на шкірі, ураженнях слизових оболонок або будь-яких інших проявах гіперчутливості Олфен ® -75 необхідно відмінити.
Нестероїдні протизапальні засоби завдяки своїм фармакодинамічним властивостям можуть маскувати ознаки і симптоми інфекції.
При тривалому застосуванні знеболювальних засобів може виникати головний біль, який не можна лікувати збільшенням дози цих препаратів.
Вплив на травний тракт
Повідомлялося про гастроінтестинальну кровотечу, виразку або перфорацію, яка може призвести до летального наслідку та яка може виникнути у будь-який момент під час лікування, незалежно від наявності або відсутності попереджувальних симптомів або серйозних проявів в анамнезі з боку шлунково-кишкового тракту, що було пов'язано з усіма НПЗП, включаючи диклофенак. Диклофенак натрію необхідно призначати під медичним наглядом та з обережністю пацієнтам із симптомами, що вказують на шлунково-кишкові захворювання, або з виразкою шлунка чи кишечнику, кровотечею, перфорацією шлунково-кишкового тракту в анамнезі. Ризик шлунково-кишкових кровотеч вищий при підвищенні доз НПЗП у пацієнтів з виразкою в анамнезі, особливо ускладненою кровотечею або перфорацією, а також в осіб літнього віку. Якщо на тлі застосування Олфен ® -75 у пацієнтів розвивається шлунково-кишкова кровотеча або виразка шлунково-кишкового тракту, препарат необхідно відмінити.
Щоб зменшити ризик шлунково-кишкових порушень у пацієнтів з виразкою в анамнезі, особливо ускладненою кровотечею або перфорацією, а також в осіб літнього віку, пацієнтів зі слабким здоров'ям або з малою масою тіла, препарат необхідно призначати у мінімальній ефективній дозі протягом якомога коротшого проміжку часу. Таким пацієнтам, а також пацієнтам, які регулярно приймають низькі дози ацетилсаліцилової кислоти/аспірину або інші лікарські засоби, що підвищують ризик небажаної дії на травний тракт, доцільно призначати комбіновану терапію з засобами, які мають захисну дію на слизову оболонку шлунка (наприклад, інгібітори протонної помпи або мізопростол).
У пацієнтів літнього віку лікування НПЗП може мати більш серйозні наслідки. Тому такі пацієнти мають повідомляти своєму лікарю про будь-які незвичні симптоми з боку шлунково-кишкового тракту (особливо кровотечі в травному тракті). Застереження також потрібні для хворих, які отримують супутні препарати, що можуть підвищити ризик виразки або кровотечі, такі як системні кортикостероїди, антикоагулянти (наприклад варфарин), антитромботичні засоби (наприклад ацетилсаліцилова кислота) або селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну.
Вплив на печінку
Хворим з порушеною функцією печінки при призначенні диклофенаку натрію необхідний ретельний медичний нагляд, оскільки на тлі прийому препарату можуть посилитися симптоми захворювання печінки.
На тлі лікування НПЗП може підвищуватися рівень одного або кількох печінкових ферментів крові. Такі зміни рідко супроводжуються клінічними симптомами. У більшості таких випадків зростання цих показників залишається у межах граничних значень. Часто відзначалося помірне зростання цих показників вище норми (від ≥ 3 до < 8 × верхня межа норми), у той час як частота значного зростання рівнів цих ферментів (≥ 8 × верхня межа норми) становила приблизно 1 %. У 0,5 % пацієнтів, окрім підвищення рівнів печінкових ферментів, розвинулися клінічно маніфестні ураження печінки (еозинофілія, висип). Після відміни препарату підвищений рівень цих показників зазвичай повертається до норми.
Якщо при прийомі препарату функції печінки зберігаються або погіршуються, якщо виникають клінічні ознаки або симптоми захворювань печінки (наприклад, гепатит) або інші прояви (наприклад, еозинофілія, висип), диклофенак натрію потрібно відмінити.
Перебіг захворювань, таких як гепатити, може проходити без продромальних симптомів.
Необхідно з обережністю застосовувати Олфен ® -75 пацієнтам з печінковою порфірією через імовірність провокації нападу.
Вплив на нирки
Оскільки при лікуванні НПЗП, включаючи диклофенак, повідомлялося про затримку рідини та набряк, особливу увагу слід приділити хворим із порушенням функції серця або нирок, артеріальною гіпертензією в анамнезі, хворим літнього віку, хворим, які отримують супутню терапію діуретиками або препаратами, що суттєво впливають на ниркову функцію, та пацієнтам із суттєвим зниженням позаклітинного об'єму рідини з будь-якої причини, наприклад до або після серйозного хірургічного втручання. У таких випадках як застережний захід рекомендується моніторинг ниркової функції. Припинення терапії зазвичай зумовлює повернення до стану, який передував лікуванню.
Загалом часте та регулярне застосування знеболювальних засобів, особливо комбінації декількох знеболювальних препаратів, може призвести до стійкого ураження нирок, що супроводжується ризиком розвитку ниркової недостатності («анальгетична нефропатія»).
Вплив на шкіру та підшкірну клітковину
У поодиноких випадках повідомлялося про тяжкі шкірні реакції, іноді з летальним наслідком, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз, пов'язані із прийомом НПЗП. Пацієнти мають високий ризик виникнення таких реакцій на початку лікування: розвиток реакції у більшості випадків спостерігається протягом першого місяця лікування. У разі виникнення висипу на шкірі, ураження слизових оболонок або будь-якої ознаки гіперчутливості прийом диклофенаку слід припинити.
Системни й червони й вовчак (СЧВ) та змішані захворювання сполучної тканини
Пацієнти з СЧВ та змішаними захворюваннями сполучної тканини мають підвищений ризик асептичного менінгіту.
Вплив на серцево-судинну систему та на судини мозку
Призначати диклофенак пацієнтам зі значними факторами ризику кардіоваскулярних явищ (наприклад, артеріальна гіпертонія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння) можна лише після ретельної клінічної оцінки. Оскільки кардіоваскулярні ризики диклофенаку можуть зростати зі збільшенням дози та тривалості лікування, його необхідно застосовувати якомога коротший період та у найнижчій ефективній дозі. Слід періодично переглядати потреби пацієнта у застосуванні диклофенаку для полегшення симптомів та відповідь на терапію. З обережністю застосовувати пацієнтам віком від 65 років.
Для пацієнтів з наявністю в анамнезі артеріальної гіпертензії та/або застійної серцевої недостатності легкого або помірного ступеня тяжкості необхідним є проведення відповідного моніторингу та надання рекомендацій, оскільки у зв'язку з застосуванням НПЗП, включаючи диклофенак, були зареєстровані випадки затримки рідини та набряків.
Дані клінічних досліджень та епідеміологічні дані свідчать, що застосування диклофенаку, особливо у високих дозах (150 мг/добу) і протягом тривалого часу, може бути пов'язане з незначним збільшенням ризику розвитку артеріальних тромботичних подій (наприклад інфаркту міокарда або інсульту).
Пацієнтам з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю, стійкою ішемічною хворобою серця, захворюваннями периферичних артерій та/або цереброваскулярною хворобою призначати диклофенак не рекомендовано, за необхідністю застосування можливе лише після ретельної оцінки ризику-користі тільки в дозуванні не більше 100 мг на добу. Подібну оцінку слід провести перед початком довгострокового лікування пацієнтів з факторами ризику розвитку серцево-судинних явищ (наприклад артеріальною гіпертензією, гіперліпідемією, цукровим діабетом та палінням).
Пацієнти повинні бути проінформовані щодо можливості виникнення серйозних випадків (біль у грудях, задишка, слабкість, порушення мовлення) яке може відбутися у будь-який час. У цьому випадку треба негайно звернутися до лікаря.
При наявності у пацієнта застійної серцевої недостатності (NYHA ІI-IV) протипоказано застосовувати препарат.
Вплив на гематологічні показники
Оскільки НПЗП можуть тимчасово пригнічувати агрегацію тромбоцитів, при тривалому застосуванні диклофенаку натрію, як і інших НПЗП, рекомендується контролювати гематологічні показники. Пацієнти з порушеннями гемостазу, геморагічним діатезом або гематологічними відхиленнями потребують пильного нагляду.
Астма в анамнезі
У пацієнтів з бронхіальною астмою, сезонними алергічними ринітами, набряком назальної слизової оболонки (тобто назальними поліпами), хронічним обструктивним захворюванням легень або хронічними інфекціями респіраторного тракту (особливо якщо вони асоційовані з симптомами, що нагадують алергічний риніт) частіше, ніж у інших пацієнтів, зустрічаються такі реакції на прийом НПЗП як загострення астми (так звана непереносимість аналгетиків, лейкотрієнова астма, аспіринова астма), набряк Квінке або кропив'янка. У зв'язку з цим таким хворим рекомендовані спеціальні застережні заходи (готовність до надання невідкладної допомоги). Це також стосується хворих з алергією на інші речовини, що проявляється шкірними реакціями, свербежем або кропив'янкою.
Як і інші препарати, що пригнічують активність простагландинсинтетази, диклофенак натрію та інші НПЗП можуть спровокувати розвиток бронхоспазму у пацієнтів, які страждають на бронхіальну астму, або у пацієнтів з бронхіальною астмою в анамнезі.
Жіноча фертильність
Олфен ® -75 може впливати на жіночу фертильність і тому не рекомендований жінкам, які планують вагітність. Слід розглянути питання про припинення застосування препарату жінкам, які не можуть завагітніти, а також жінкам, які проходять обстеження стосовно безпліддя.
Лідокаїн
Оскільки Олфен ® -75 містить лідокаїн, слід врахувати, що при обробці місця ін'єкції дезінфекційними розчинами, що містять тяжкі метали, підвищується ризик розвитку місцевої реакції у вигляді болючості і набряку.
Оскільки лідокаїн чинить виражену аритмогенну дію, слід з обережністю застосовувати препарат особам зі скаргами на аритмію у минулому.
З обережністю застосовувати пацієнтам із серцевою недостатністю помірного ступеня, артеріальною гіпотензією помірного ступеня, неповною АV-блокадою, порушенням внутрішньошлуночкової провідності, порушеннями функції печінки і нирок помірного ступеня (кліренс креатиніну 10 мл/хв), порушенням функції дихання, епілепсією, підвищеною судомною готовністю, тяжкою міастенією, після операцій на серці, при генетичній схильності до гіпертермії, ослабленим хворим і пацієнтам літнього віку; при здійсненні ін'єкції у запалену (інфіковану) ділянку.
Під час застосування лідокаїну обов'язковим є контроль ЕКГ. У випадку порушень діяльності синусового вузла, подовження інтервалу Р-Q, розширення QRS або при розвитку нової аритмії слід зменшити дозу або відмінити препарат.
Перед застосуванням лідокаїну при захворюваннях серця (гіпокаліємія знижує ефективність лідокаїну) необхідно нормалізувати рівень калію у крові.
Інше
Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг)/дозу натрію, тобто практично вільний від натрію.
Може спричинити симптоми, схожі з такими, що виникають при вживанні алкоголю внаслідок наявності у складі пропіленгліколю.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність
Застосування Олфен ® -75, як і інших препаратів, які містять лідокаїну гідрохлорид, протипоказане у період вагітності.
Годування груддю
У зв'язку з проникненням НПЗП у грудне молоко диклофенак натрію не слід призначати жінкам, які годують груддю. Якщо таке лікування вкрай необхідне, слід припинити годування груддю.
Жіноча фертильність
Олфен ® -75 може може впливати на жіночу фертильність і тому не рекомендований жінкам, які планують вагітність. Слід розглянути питання про припинення застосування препарату жінкам, які не можуть завагітніти, а також жінкам, які проходять обстеження стосовно безпліддя.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Пацієнтам з порушеннями зору, запамороченням, сонливістю, млявістю, підвищеною втомлюваністю або іншими порушеннями з боку центральної нервової системи слід утриматись від керування автомобілем або роботи з іншими механізмами.
Спосіб застосування та дози.
Дозу підбирає лікар індивідуально. Препарат слід застосовувати у найменших ефективних дозах протягом найкоротшого періоду часу, враховуючи мету лікування для кожного окремого пацієнта.
Перед застосуванням препарату Олфен ® -75 обов'язкове проведення шкірної проби на підвищену чутливість до лідокаїну гідрохлориду. Олфен ® -75 застосовувати у вигляді внутрішньом'язових ін'єкцій. У зв'язку з можливою появою анафілактичних реакцій, аж до розвитку шоку, після введення препарату Олфен ® -75 пацієнт має перебувати під наглядом не менше 1 години, при цьому напоготові мають бути засоби, необхідні для надання невідкладної медичної допомоги.
Звичайною разовою дозою препарату є вміст 1 ампули (тобто 75 мг диклофенаку натрію), який вводиться внутрішньом'язово 1 раз на добу шляхом глибокої ін'єкції у верхній зовнішній квадрант сідничного м'яза. Розчин має бути використаний одразу після відкриття ампули. Будь-яку кількість невикористаного розчину потрібно утилізувати.
При сильних болях (наприклад, коліки) препарат можна вводити 2 рази на добу з інтервалом у кілька годин, обов'язково змінюючи при цьому місце ін'єкції. Поєднання парентерального введення препарату Олфен ® -75 з іншими лікарськими формами препаратів Олфен ® (таблетки, капсули, ректальні капсули, гель або пластир) припустимо при умові, що максимальна добова доза диклофенаку натрію не перевищує 150 мг.
В умовах нападу мігрені клінічний досвід обмежений випадками з початковим застосуванням однієї ампули 75 мг, дозу вводити по можливості одразу ж після застосування супозиторіїв по 100 мг у той же самий день (у разі необхідності). Загальна добова доза не має перевищувати 175 мг у перший день. Немає доступних даних щодо застосування препарату Олфен ® -75 для лікування нападів мігрені більше, ніж 1 день.
Тривалість парентерального застосування Олфен ® -75 не має перевищувати 2 днів. Якщо це необхідно, лікування можна продовжити препаратами Олфен ® -50 Лактаб, Олфен ® -100 CP Депокапс, Олфен ® -100 Ректокапс.
Олфен ® -75 не застосовувати для внутрішньовенної ін'єкції/інфузії.
Пацієнти літнього віку
Коригування дози не потрібне, але через можливу появу побічних реакцій необхідно з особливою ретельністю спостерігати за пацієнтами літнього віку.
Пацієнти з порушенням функції нирок або печінки
У пацієнтів із порушенням функції нирок або печінки від легкого до середнього ступеня зменшення дози не потрібне.
Діти.
Не призначений для застосування дітям.
Передозування.
Диклофенак.
Симптоми. Типові клінічні симптоми передозування диклофенаку натрію невідомі. У випадку передозування може виникнути головний біль, нудота, блювання, біль в епігастрії, шлунково-кишкові кровотечі, діарея, запаморочення, дезорієнтація, збудження, кома, сонливість, дзвін у вухах, сплутаність свідомості, втрата свідомості або судоми. У випадку тяжкого отруєння можливі гостра ниркова недостатність і ураження печінки. Передозування може призводити також до розвитку артеріальної гіпотензії, пригнічення дихання та ціанозу.
Лікування. Протягом однієї години після застосування потенційно токсичної кількості препарату перорально слід розглянути можливість застосування активованого вугілля. Крім того, у дорослих слід розглянути можливість промивання шлунка протягом 1 години після застосування потенційно токсичної кількості препарату. Підтримуючі заходи та симптоматичне лікування для усунення таких ускладнень як артеріальна гіпотензія, ниркова недостатність, судоми, подразнення слизової оболонки шлунково-кишкового тракту та пригнічення дихання. Специфічна терапія, наприклад форсований діурез, діаліз або гемоперфузія, не мають особливого значення при виведенні НПЗП, враховуючи високий рівень зв'язування цих препаратів з білками плазми та екстенсивний метаболізм. При частих або тривалих судомах необхідно внутрішньовенно ввести діазепам. З урахуванням клінічного стану пацієнта можуть бути показані інші заходи. Лікування симптоматичне.
Лідокаїн.
Симптоми: оніміння язика і губ, збуджений стан, ейфорія, тривожність, нечіткість зору, тремор, депресія, сонливість, запаморочення, сплутаність свідомості, пригнічення дихання або зупинка дихання, брадикардія, порушення провідності серця, поперечна блокада серця, коматозний стан, запаморочення, загальна слабкість, зниження артеріального тиску аж до розвиту шоку, тремор, тоніко-клонічні судоми, кома, колапс, можлива атріовентрикулярна блокада. Перші симптоми передозування у здорових людей виникають при концентрації лідокаїну в крові більше 0,006 мг/кг, судоми – при 0,01 мг/кг.
Лікування: припинення введення препарату, оксигенотерапія, протисудомні засоби, вазоконстриктори (норадреналін, мезатон), при брадикардії – холінолітики (0,5-1 мг атропіну). Можливе проведення інтубації, штучної вентиляції легенів, реанімаційних заходів. Діаліз не ефективний.
Побічні реакції.
У випадку виникнення побічних ефектів необхідно звернутися до лікаря.
Перелік можливих побічних ефектів наводиться враховуючи інформацію щодо можливої дії активних речовин, що входять до складу препарату.
Інфекції та інвазії: абсцеси у місці ін'єкції.
З боку крові та лімфатичної системи: тромбоцитопенія, лейкопенія, анемія (у тому числі гемолітична і апластична), агранулоцитоз.
З боку імунної системи: реакції гіперчутливості (анафілактичні та анафілактоїдні реакції, в тому числі артеріальна гіпотензія та шок), ангіоневротичний набряк (у тому числі набряк обличчя), відчуття жару, холоду або оніміння кінцівок.
З боку психіки: дезорієнтація, депресія, безсоння, нічні кошмари, дратівливість, невгамовність, психічні розлади.
З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, порушення сну, сонливість, парестезія, порушення пам'яті, судоми, занепокоєння, тремор, асептичний менінгіт, порушення смаку, інсульт, порушення чутливості, підвищена втомлюваність, сплутаність свідомості, втрата свідомості аж до коми, галюцинації, м'язові сіпання, моторний блок, дизартрія, дисфагія, ністагм.
З боку органів зору: порушення зору, нечіткість зору, диплопія, неврит зорового нерва, миготіння «мушок», світлобоязнь, кон'юнктивіт.
З боку органів слуху та вестибулярного апарату: вертиго, шум у вухах, порушення слуху, гіперакузія.
З боку серцево-судинної системи: посилене серцебиття, біль у грудях, інфаркт міокарда, серцева недостатність, артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія, васкуліт, аритмія, брадикардія, уповільнення провідності серця, поперечна блокада серця, зупинка серцевої діяльності, колапс, тахікардія, припливи.
З боку органів дихання: астма (в тому числі задишка), бронхоспазм, пневмоніт, пригнічення або зупинка дихання, риніт.
З боку шлунково-кишкового тракту: абдомінальний біль, нудота, блювання, діарея, абдомінальні спазми, диспепсія, метеоризм, анорексія, гастрит, блювання з кров'ю, шлунково-кишкові кровотечі, геморагічна діарея, мелена, виразки шлунка і кишечнику, у тому числі з кровотечею, або з перфорацією (іноді з летальними наслідками, особливо у пацієнтів літнього віку), коліт (у тому числі геморагічний коліт і загострення неспецифічного виразкового коліту або хвороби Крона), запор, стоматит (у тому числі виразковий стоматит), глосит, ураження стравоходу, діафрагмоподібні кишкові стриктури, панкреатит.
Гепатобіліарні порушення: підвищений рівень трансаміназ, гепатит, жовтяниця, дисфункція печінки, блискавичний гепатит, некроз печінки, печінкова недостатність.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: висип, кропив'янка, бульозний висип, екзема, еритема, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла (токсичний епідермальний некроліз), ексфоліативний дерматит, алопеція, фоточутливість, пурпура, алергічна пурпура, свербіж.
З боку нирок та сечовивідних шляхів: затримка рідини в організмі, набряки, гостра ниркова недостатність, гематурія, протеїнурія, інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, нирковий папілярний некроз.
З боку репродуктивної системи: імпотенція.
Загальні порушення та реакції у місці введення: загальне нездужання, злоякісна гіпертермія, слабкість, реакції у місці внутрішньом'язової ін'єкції, наприклад біль, відчуття легкого печіння або ущільнення тканин, набряк, некроз у місці ін'єкції, абсцес у місці ін'єкції.
Повідомлялося про підвищений ризик тромботичних ускладнень (наприклад, інфаркт міокарда або інсульт), пов'язаний із застосуванням диклофенаку, зокрема у високих терапевтичних дозах (150 мг на добу) та тривалий час.
Термін придатності. 5 років.
Термін зберігання після розкриття ампули − вміст ампули потрібно використати одразу ж після її розкриття; усі невикористані залишки розчину мають бути утилізовані.
Умови зберігання.
Зберігати при температурі не вище 25 °С в коробці для захисту від світла та недоступному для дітей місці.
Несумісніть. Препарат Олфен ® -75 не можна змішувати з іншими розчинами для ін'єкцій.
Упаковка. По 2 мл в ампулі, по 5 ампул у коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. Меркле ГмбХ.
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.
Людвіг-Меркле-Штрассе 3, 89143 Блаубойрен, Німеччина.
ДИКЛОФЕНАК+ЛИДОКАИН
Искать отдельно: ДИКЛОФЕНАК, ЛИДОКАИН

Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.

Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
 
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа