Вы здесь:ГлавнаяКаталог товаровАптечный товар

Назад к списку

ОЛФРЕКС табл. 5 мг №28

Код товара: 587655

Производитель: Nobel (Турция)

4 500,00 RUB

нет в наличии

Сообщить когда товар появиться в наличии

Задать вопрос по этому продукту

Написать жалобу

поиск медикаментов, лекарства, таблеток

Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!

Описание
Отзывы (0)

Инструкция

Для медицинского использования лекарственного средства

OLFREKS

OLFREX

Место хранения:

Активное вещество: оланзапин;

1 таблетка покрыта мембраной пленки, содержит оланзапина 5 мг или 10 мг;

Вспомогательные вещества: лактозы моногидрат, гидроксипропилцеллюлоза, кросповидон, микрокристаллическая целлюлоза, стеарат магния, покрытие Opadry А белого OY-B-28920 *;

* Состав покрытия Opadry А белый OY-B-28920: поливиниловый спирт, диоксид титана (Е 171), тальк, лецитин, ксантановая камедь.

Лекарственная форма. Таблетки покрыты пленкой оболочкой.

Основные физико-химические свойства:

5 мг и 10 мг: овальные таблетки, покрытые пленочной оболочкой с покрытием белого цвета.

Фармакотерапевтическая группа. Антипсихотики. ATC код N05A H03.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

Оланзапин является антипсихотическим, antymaniakalnym наркотиков и препараты , которые стабилизируют настроение, с широким спектром фармакологических действий , в результате воздействия на различные рецепторы. Раскрыты связывание с серотониновых 5 HT _{2A / 2C,} 5 HT ₃ и 5 HT ₆ рецепторов допамина D _1, D _2, D _3, D _4, D _5, мускариновые рецепторы M ₁ -M _5, A ₁ адренорецепторы и гистамина H ₁ рецепторы. Поведение исследования животных, которым вводили оланзапины, оланзапины показали , как антагонизм серотонина 5НТА и допамин и холинергический. Оланзапина имеет более высокий уровень связывания с рецепторами серотонина 5НТА ₂ , чем рецепторы допамина D _2, и в обеих моделях в пробирке, и в естественных условиях. Электрофизиологические исследования продемонстрировали, что оланзапин избирательно снижает возбудимость мезолимбичных (A10) дофаминергических нейронов, отображающих мало эффекта на путях Striarni (A9), связанных с функцией двигателя. Оланзапин тормоза, чтобы избежать условного рефлекса, указывающего на то, что его антипсихотическая активность при введении в дозах меньше дозы, вызывающей каталепсию, что является признаком неблагоприятных моторных эффектов. В отличие от некоторых других антипсихотических препаратов, оланзапин увеличивает реакцию на стимулы во время анксиолитического теста.

В разовой дозе 10 мг оланзапина во время позитронно - эмиссионной томографии (ПЭТ) с добровольцами обнаружено , что оланзапин имели более высокий уровень связывания рецептора 5 HT _2A , чем D ₂ дофаминовых рецепторов. Кроме того, анализ изображений , полученных в ходе исследований пациентов с шизофренией, с помощью однофотонной эмиссионной компьютерной томографии (SPECT) показали , что оланзапин чувствительных пациентов , показали более низкие уровни связывания с striarnymy D ₂ - другие , чем antypsyhotyk- respirydonchutlyvi и пациентов, что рецепторы сопоставимы с klozapinchutlyvymy пациентов.

Клиническая эффективность.

Когда два из двух плацебо-контролируемых и в двух из трех сравнительных контролируемых исследований с участием более чем 2900 пациентов с шизофренией , с положительными и отрицательными симптомами оланзапина показали статистически значимое улучшение данных как негативные , так и позитивные симптомы.

В двойных слепых сравнительных международных исследованиях с участием 1484 пациентов с шизофренией и shyzoafektyvnist заболеваний , связанных с этими расстройствами с разной степенью нарушений , связанных с депрессивными симптомами (16.6 баллов по шкале Монтгомери-Asberg рейтинга депрессии для) проспективного вторичного исследования от начала до конца оценить изменения настроения установлено статистически значимое улучшение (р = 0,001) после лечения оланзапином (-6.0) по сравнению с галоперидолом в лечении такого (-3.1).

У пациентов с маниановыми или смешанными эпизодами в биполярном расстройстве Оланзапин продемонстрировал высокую эффективность в снижении маниальных симптомов в течение 3 недель по сравнению с плацебо и диоксидами. Оланзапин также продемонстрировал сопоставимые результаты по эффективности с галоперидолом с точки зрения доли пациентов с симптоматической ремиссии мании и депрессии на 6 и 12 недель лечения. В исследовании во время сопутствующего обращения с литиевым или вальпроат в течение 2 недель с добавлением оланзапина 10 мг показало значительное снижение симптомов мании по сравнению с монотерапией с литиевым или вальпроатом через 6 недель.

В течение 12 - месячной профилактики рецидивов исследования в маниакальных пациентах эпизода, достигнувших ремиссию с использованием оланзапины и дополнительно рандомизированными в группы , получавших оланзапины или плацебо, оланзапины продемонстрировали статистически значимое превосходство над плацебо в конечных критериях оценки рецидива биполярного расстройства. Оланзапин также показал статистически значимое преимущество по сравнению с плацебо в качестве части профилактики рецидивов рецидива мании или депрессии.

В течение следующего 12 - месячного исследования профилактики рецидивов маниакальных эпизодов у пациентов, достигших ремиссии в результате сопутствующего лечения оланзапином и литием , а затем были рандомизированы в группах , получавших оланзапин или лития в одиночку, оланзапин не было статистически значимых преимуществ по сравнению с оценкой конечной точки лития критерии рецидива биполярного расстройства (оланзапин 30%, лития 38,3%, р = 0,055).

В течение 18 - месячного исследования в течение сопутствующего лечения маниакальных или смешанных эпизодов состояние больных стабилизируется с помощью оланзапин в качестве стабилизатора настроения использованного лития или вальпроата, давно сопутствующего оланзапина лечения с литием или вальпроатом не установлено статистически значимое преимущество по сравнению с монотерапией с литием или вальпроатом и отложив рецидив биполярных расстройств, определяется в соответствии с синдромальными (диагностическими критериями).

Дети.

Опыт работы с детьми ( в возрасте от 13 до 17 лет) ограничена, в соответствии с полученными данными об эффективности краткосрочного лечения шизофрении (6 недель) и мании , связанных с биполярным расстройством (3 недели), с участием менее 200 подростков. Начальная доза составила 2,5 мг оланзапина и достигла 20 мг / день. Во время лечения оланзапин весом у подростков значительно увеличился по сравнению со взрослыми. У подростков наблюдается повышенная уровни общего холестерина, холестерина липопротеинов низкой плотности, триглицеридов и пролактина уровней по сравнению со взрослыми. Данные , относящиеся к поддержанию лечебного эффекта и долгосрочных исследований ограничены.

Фармакокинетика.

Поглощение.

Препарат хорошо поглощается после перорального введения, C _Max в плазме достигается через 5-8 часов. При еде оланзапин поглощение не влияет. Абсолютная биодоступность пероральной формы принимая оланзапину по сравнению с внутривенным не установлена.

Распределение.

Уровень связывания белков плазмы оланзапина составляла примерно 93% при концентрации от 7 нг / мл до 1000 нг / мл. Оланзапина связана главным образом с альбумином и ₁ -kyslym гликопротеином.

Биотрансформация.

Оланзапин метаболизируется в печени путем конъюгации и окисления. Основной метаболит циркулирующий, существует 10-н-глюкуронид, который не проходит через барьер кровяных мозгов. Цитохромы Р450 CYP1A2 и Р450 CYP2D6 , способствуют образованию метаболитов N-dezmetylu и 2-гидроксиметил , которые показывают гораздо менее фармакологическая активность в естественных условиях, чем оланзапин в исследованиях на животных курса. Доминирование первичной фармакологической активности, вызванной оланзапином.

Разведение.

После устного введения средний период полураспада волонтеров Оланзапина варьировался в зависимости от возраста и пола.

У здоровых пожилых добровольцев (65 лет и старше) по сравнению с более молодых добровольцев, средний период полураспада был больше (51,8 против 33,8 часа) клиренс в плазме крови была снижена (17,5 против 18,2 л / ч). Фармакокинетические колебания наблюдаются у пожилых добровольцев в диапазоне для молодых добровольцев. У 44 пациентов с шизофренией в возрасте> 65 лет дозировка от 5 до 20 мг / день не связана с каким-либо типичным профилем неблагоприятных событий.

У женщин по сравнению с мужчинами означает период полураспада (36,7 против 32,3 часа), а клиренс плазмы был уменьшен (18,9 против 27,3 л / ч). Однако Оланзапин (5-20 мг) продемонстрировал сопоставимый профиль безопасности у женщин (n = 467) и мужчин (n = 869).

Пациенты с почечной недостаточностью.

У больных с почечной недостаточностью (клиренс креатинина <10 мл / мин) по сравнению со здоровыми добровольцами, не было никакой существенной разницы в среднем полураспада (37,7 против 32,4 часа) или клиренса в плазме (21,2 против 25,0 л / ч). Исследования показали, что примерно 57% оланзапина радиоактивного присутствуют в моче, в основном в качестве метаболитов.

Пациенты, которые курят.

У пациентов с легкой печеночной недостаточностью, курение, среднее полувыведения больше (39,3 часов) и зазор был уменьшен в плазме (18,0 л / ч) по сравнению с , что у пациентов без нарушения функции печени , которые не курят (48,8 часов и 14,1 л / ч, соответственно).

В курении по сравнению с курильщиками (мужчинами и женщинами) средний период полураспада был дольше (38,6 против 30,4 часа), а зазор плазмы был уменьшен (18,6 против 27,7 л / ч).

Оформление оланзапинской плазмы ниже у пожилых пациентов по сравнению с молодым у женщин, чем мужчин и в курении против курильщиков. Однако влияние таких факторов, как возраст, пол, курение может влиять на клиренс оланзапина полувыведения из плазмы и мала по сравнению с общей изменчивости между отдельными лицами.

В исследованиях с участием пациентов европейцев, японские и китайские пациенты этнических различий в фармакокинетике оланзапина были найдены.

Дети.

Фармакокинетика оланзапина в подростках и взрослых, как. Во время клинических испытаний среднее влияние Оланзапина составляло около 27% выше подростков. Демографические различия между подростками и взрослыми входят в средний средний вес тела и меньше курильщиков среди пациентов с подростком. Факторы могут повлиять на эффект высокой средней оланзапины, наблюдается у подростков.

Клинические характеристики.

Индикация.

Оланзапин указан для лечения шизофрении.

Оланзапин эффективен в поддержании клинического эффекта, достигнутого при длительной терапии у пациентов с наблюдаемым ответом на исходную терапию.

Оланзапин указывается на лечение маниальных эпизодов умеренного и тяжелого.

Оланзапин указан для предотвращения рецидивирующих судорог у пациентов с биполярным расстройством, который получил положительный ответ на оланзапин в лечении мании.

Противопоказание.

Гиперчувствительность к активному веществу или к любому из наполнителей препарата; Известный риск-закрывающий глаукома.

Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.

Дети.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами проводились только со взрослыми.

Взаимодействие с потенциальным воздействием на оланзапинах.

Так как оланзапин метаболизируется изофермента CYP1A2, вещества , которые ингибируют или индуцируют spetsyfino этого изофермента может повлиять на фармакокинетику оланзапина.

Индукторы CYP1A2.

Курение или использование карбамазепина повышенный метаболизм оланзапина, что может привести к снижению концентрации оланзапина. Было слабое или умеренное увеличение оформления оланзапина. Клинические данные ограничены, но рекомендуется клинический мониторинг и, при необходимости, увеличьте дозу оланзапина.

Ингибиторы CYP1A2.

Флуоксамин, специфический ингибитор CYP1A2, значительно снижает метаболизм оланзапина. Это приводит к среднему увеличению C _Max после администрации флуксамину 54% у женщин, которые не курят, а 77% в мужских курильщиках. Среднее увеличение OLanzapine AUC составляет 52% и 108% соответственно. Для пациентов, которые используют флуксамин или любые другие ингибиторы CYP1A2, такие как ципрофлоксацин, должны быть предписаны низкой дозой оланзапина. Следует рассмотреть вопрос о снижении дозы оланзапина, если лечение инициируется ингибитором CYP1A2.

Уменьшенная биодоступность.

Назначение активированного угля уменьшает биодоступность пероральной оланзапины на 50-60% и должны быть использовано в течение 2 -х часов , чтобы принять или через 2 часа после приема оланзапины.

Флуоксетин (ингибитор Cyr2D6), одна доза антацидов, содержащих алюминиевый и магний или циметидин, не существенно не влияла на фармакокинетику оланзапина.

Olanzapine потенциал для взаимодействия с другими лекарственными средствами.

Оланзапин может проявлять антагонизм к последствиям прямых и косвенных дофаминских агонистов.

Оланзапин не ингибируется базовыми Cyr450-изоэнцимами (например, 1A2, 2D6, 2C9, 2C19, 3A4 ) in vitro. Таким образом , не следует ожидать каких - либо конкретных взаимодействий, как это было подтверждено в исследованиях в живом организме , которое не было заметное ингибирование метаболизма оланзапина в применении активных веществ: трициклические антидепрессанты (представляющих в основном CYP2D6), варфарин (CYP2C9), теофиллин (CYP1A2) или диазепам (CYP3A4, 2С19).

Никакое взаимодействие не наблюдалось при введении оланзапина с литиевым или бипериденом.

Терапевтический мониторинг уровня плазмы Valproate не выявил необходимость корректировки дозы с сопутствующим назначением Valproate с оланзапином.

Общая активность в отношении центральной нервной системы .

Так как оланзапин следует использовать с осторожностью у пациентов , принимающих этанол или лекарств , которые могут привести к депрессии ЦНС.

Сопущенное использование антипаркинсорских препаратов Оланзапин у пациентов с болезнью Паркинсона и деменцией не рекомендуется.

QTc интервала.

Следует использовать с осторожностью оланзапиной с другими препаратами с известным риском интервального увеличения QTc.

Ингибиторы CYP 2 D 6. флуоксетина (60 мг один раз или 60 мг ежедневно в течение 8 дней) вызывает среднее увеличение максимальной концентрации оланзапина и 16% в среднем по снижению оланзапина клиренс на 16% в. Влияние этих факторов является небольшим по отношению к общей изменчивости между отдельными лицами, так как правило , не рекомендуется изменения дозировки.

Olanzapine потенциал для взаимодействия с другими лекарственными средствами.

Антигипертензивные агенты. Оланзапин из-за потенциальной способности уменьшить артериальное давление может повысить воздействие некоторых антигипертензивных агентов.

Леводопа и дофамин агонисты. Оланзапин может обнаружить антагонизм к последствиям леводопов и агонистов дофамин.

Имипрамин. Одиночные дозы Olanzapine не показывают влияние на фармакокинетику имипрамина или его активного метаболита извинения.

Особенности приложения.

Во время лечения антипсихотические средства улучшения клинического состояния пациента могут занять от нескольких дней до нескольких недель. В этот период, тщательное наблюдение за пациентами.

Психоз, связанный с деменцией и / или расстройствами поведения.

Оланзапин не предназначен для лечения психоза, связанного с деменцией и / или поведенческими нарушениями, и не рекомендуется для использования у пациентов, приведенных из-за повышения смертности и риска цереброваскулярных случаев. В плацебо-контролируемых клинических испытаний (продолжительность 6-12 недель) с страдающему психозом пациентов пожилого возраста (средний возраст 78 лет) , связанных с деменцией и / или поведенческие проблемы, число смертей было в 2 раза выше у пациентов , получавших оланзапин по сравнению с плацебо (3,5% против 1,5% соответственно). Высокая смертность не была связана с дозой размера используемого оланзапин (средняя суточная доза 4,4 мг) или продолжительности лечения. Факторы риска , которые могут привести к увеличению смертности включают возраст 65 лет dyzfahiyu, седативный эффект, недоедание и обезвоживание, легочные условия (пневмония с аспирацией или без), сопутствующее применение бензодиазепинов. Тем не менее, случаи смертности были выше во время лечения оланзапином , чем плацебо, независимо от факторов риска.

Во время клинических исследований наблюдались случаи цереброваскулярных побочных эффектов (инсульта, переходная ишемическая атака), включая фатальные последствия. Число цереброваскулярных побочных реакций было в 3 раза выше у пациентов, принимающих Оланзапин по сравнению с плацебо (1,3% против 0,4% соответственно). Все пациенты, которые взяли оланзапин или плацебо, и, в котором наблюдались цереброваскулярные побочные эффекты, имели факторы риска. Возраст от 75 лет и сосудистым / смешанным типом деменсии были определены как факторы риска цереброваскулярных побочных реакций в оланзапинтерапии. Эффективность Оланзапина не была установлена в ходе этих исследований.

Болезнь Паркинсона. Не рекомендуется использовать оланзапин в терапии психоза, связанного с агонистами дофамина. Не рекомендуется прилагаемое применение оланзапина и противоположных парковочных препаратов для пациентов с болезнью Паркинсона и деменцией. В ходе клинических испытаний , часто наблюдается обострение симптомов болезни Паркинсона и галлюцинации чаще , чем в группе плацебо; При лечении психотических симптомов оланзапинтерапия была более эффективной по сравнению с плацебо. С самого начала этих исследований пациентов требовалось постоянное применение минимальной эффективной дозы противопаркинсонических препаратов (агонистов допамина) и применяя те же антипаркинсонические лекарственные препараты и дозировки на протяжении всего исследования. Терапію оланзапіном було розпочато з дози 2,5 мг/добу, яку збільшували шляхом титрування до максимального показника 15 мг/добу.

Нейролептичний злоякісний синдром. Нейролептичний злоякісний синдром (НЗС) – це потенційно летальний симптомокомплекс, описаний у зв'язку з антипсихотичними препаратами. Рідко повідомлялося про випадки НЗС, пов'язані із застосуванням оланзапіну. Клінічними проявами НЗС є гіперпірексія, м'язова ригідність, втрата свідомості та симптоми серцевої нестабільності (нерегулярні пульс або зміна артеріального тиску, тахікардія, підвищене потовиділення та серцева аритмія). Додаткові ознаки можуть включати підвищений рівень креатинінфосфокінази, міоглобінурію (рабдоміоліз) та гостру ниркову недостатність. Клінічний прояв НЗС або наявність гіпертермії без клінічного прояву НЗС потребує негайної відміни всіх антипсихотичних засобів, включаючи оланзапін.

Гіперглікемія і цукровий діабет .

Нечасто повідомлялося про гіперглікемію та/або розвиток цукрового діабету або погіршення перебігу вже існуючого, асоційованого з кетоацидозом або діабетичною комою, а також про летальні випадки. Іноді повідомлялося про попереднє підвищення маси тіла, що могло бути фактором ризику.

Рекомендовано проводити відповідний клінічний моніторинг пацієнтів з цукровим діабетом та пацієнтів з факторами ризику розвитку цукрового діабету, зокрема вимірювати рівень глюкози в крові на початку лікування, через 12 тижнів, а також щорічно у подальшому. Пацієнти, які отримують лікування антипсихотичними засобами, включаючи оланзапін, повинні бути під наглядом стосовно проявів ознак та симптомів гіперглікемії (таких як полідипсія, поліурія, поліфагія та слабкість). Пацієнтів з цукровим діабетом та пацієнтів з факторами ризику розвитку діабету необхідно регулярно контролювати щодо погіршення рівня контролю глюкози. Слід регулярно контролювати масу тіла, наприклад, на початку лікування, через 4 тижні, через 8 тижнів та через 12 тижнів, а також один раз на квартал у подальшому.

Антихолінергічна активність . У ході клінічних досліджень виявлено низьку частоту антихолінергічних явищ. Однак через обмеженість клінічного досвіду застосування оланзапіну пацієнтам із супутніми захворюваннями слід бути обережними при призначенні препарату пацієнтам із гіпертрофією простати, паралітичною кишковою непрохідністю або подібними станами.

Показники печінкової функції. При застосуванні оланзапіну часто спостерігалися транзиторні асимптоматичні підйоми рівня печінкових трансаміназ АлАТ та АсАТ, особливо на початку лікування. Пацієнтам із підвищеним рівнем АлАТ та/чи АлАТ, ознаками та симптомами порушення функції печінки, пацієнтам із попередньо існуючими станами, пов'язаними з обмеженим функціональним резервом печінки, а також пацієнтам, які приймають потенційно гепатотоксичні препарати, оланзапін призначають з обережністю. При виявленні гепатиту (включаючи гепатоцелюлярне, холестатичне чи змішане ураження печінки) оланзапін необхідно відмінити.

Нейтропенія. Оланзапін необхідно призначати з обережністю при низькому рівні лейкоцитів та/або нейтрофілів з будь-якої причини пацієнтам, які отримують лікування препаратами, що можуть спричинити нейтропенію, пацієнтам, які мають в анамнезі медикаментозне пригнічення/токсичне ураження кісткового мозку, пацієнтам із пригніченням кісткового мозку, спричиненим супутніми захворюваннями, опроміненням чи хіміотерапією, та пацієнтам із гіпереозинофілією та мієлопроліферативним захворюванням. Нейтропенія є частим побічним ефектом при спільному застосуванні вальпроату та оланзапіну.

Припинення терапії. При різкому припиненні терапії рідко (≥ 0,01 % та 0,1 %) повідомлялося про гострі симптоми, зокрема про надмірне потовиділення, безсоння, тремор, роздратованість, нудоту або блювання.

QT -інтервал. У ході клінічних досліджень оланзапін не спричинював довготривалої пролонгації абсолютних інтервалів QT та QTс. Однак, як і при лікуванні іншими антипсихотичними засобами, призначати оланзапін у комбінації з препаратами, які можуть спричинити пролонгацію інтервалу QTс, слід з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку, пацієнтам із вродженим синдромом пролонгації інтервалу QT, застійною серцевою недостатністю, гіпертрофією серця, гіпокаліємією чи гіпомагнезіємією.

Тромбоемболія. Нечасто повідомлялося про тимчасовий зв'язок між лікуванням оланзапіном та випадками розвитку венозної тромбоемболії (≥ 0,1 % – < 1 %). Причинно-наслідкового зв'язку між лікуванням оланзапіном та розвитком венозної тромбоемболії не встановлено. Однак, беручи до уваги те, що у пацієнтів із шизофренією часто розвивається схильність до тромбоемболії, необхідно враховувати усі можливі фактори ризику, наприклад, іммобілізацію пацієнта, та вживати всіх необхідних попереджувальних заходів.

Загальна дія на ЦНС. Враховуючи переважний вплив оланзапіну на ЦНС, необхідно проводити додаткові застережні заходи при прийомі оланзапіну разом з іншими препаратами центральної дії, включаючи вживання алкоголю. Оланзапін in vitro виявляє антагонізм до допаміну та може протидіяти ефектам прямих і непрямих агоністів допаміну.

Епілептичні напади. Оланзапін необхідно з обережністю застосовувати пацієнтам з епілептичними нападами в анамнезі або пацієнтам, чутливим до факторів, що знижують поріг судомної готовності. Нечасто повідомлялося про випадки епілептичних нападів при лікуванні оланзапіном. У більшості цих випадків пацієнти мали в анамнезі епілептичні напади або ризик їх виникнення був підвищений.

Пізня дискінезія. У ході порівняльних клінічних досліджень тривалістю до одного року прийом оланзапіну асоціювався зі статистично значущим зниженням частоти виникнення дискінезії, спричиненої лікуванням. Через зростаючий ризик розвитку пізньої дискінезії при тривалому прийомі антипсихотичних препаратів необхідне узгоджене зниження дози або повна відміна препарату при появі у пацієнта ознак чи симптомів пізньої дискінезії. З часом ці симптоми можуть погіршуватись або навіть з'являтися після припинення лікування.

Ортостатична гіпотензія. Нечасто повідомлялося про випадки ортостатичної гіпотензії у пацієнтів літнього віку в ході клінічних досліджень. Як і при лікуванні іншими антипсихотиками, під час застосування оланзапіну рекомендується періодичне вимірювання артеріального тиску пацієнтам віком від 65 років.

Раптова серцева смерть. У постмаркетингових звітах повідомлялося про випадки раптової серцевої смерті. Відповідно до ретроспективного обсерваційного когортного дослідження, ризик раптової серцевої смерті у пацієнтів, які отримували лікування оланзапіном, підвищувався майже вдвічі порівняно з пацієнтами, які не застосовували антипсихотики. Ризик при застосуванні оланзапіну відповідає такому при застосуванні атипових антипсихотичних засобів, що були включені до об'єднаного аналізу.

Лактоза. Препарат містить лактози моногідрат, тому його не слід застосовувати хворим, що мають спадкову непереносимість лактози, дефіцит лактази (The Lapp lactase deficiency) або синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції.

Зміни рівня ліпідів. Небажані зміни рівня ліпідів спостерігалися у пацієнтів, які отримували оланзапін в плацебо-контрольованих клінічних випробуваннях. Зміни рівня ліпідів слід корегувати належним чином у пацієнтів із дисліпідемією та у пацієнтів із факторами ризику розвитку порушень обміну ліпідів. Пацієнтам, які отримують лікування антипсихотичними засобами, включаючи оланзапін, необхідно регулярно контролювати рівні ліпідів у крові, наприклад, на початку лікування, через 12 тижнів, а також кожні 5 років у подальшому.

Суїцид. Можливість спроб суїциду притаманна як пацієнтам із шизофренією, так і пацієнтам із біполярним розладом I типу, у зв'язку з чим потрібно ретельно спостерігати за пацієнтами, які мають високий ризик суїциду та отримують терапію оланзапіном. З метою зниження можливості передозування потрібно виписувати оланзапін у таблетках малими кількостями, достатніми для забезпечення належного лікувального ефекту.

Маса тіла. Перед початком терапії оланзапіном слід враховувати потенційні наслідки підвищення маси тіла пацієнта. Пацієнти, які отримують лікування оланзапіном, повинні проходити регулярний моніторинг маси тіла.

Монотерапія оланзапіном дорослих. Під час аналізу 13 плацебо-контрольованих клінічних досліджень було виявлено, що у пацієнтів, які отримували терапію оланзапіном, спостерігалося в середньому підвищення маси тіла на 2,6 кг порівняно із втратою маси тіла в середньому на 0,3 кг у групі плацебо при медіані застосування 6 тижнів; у 22,2 % пацієнтів із тих, які отримували терапію оланзапіном, спостерігалося підвищення маси тіла не менше ніж на 7 % маси на початку лікування порівняно з 3 % пацієнтів групи плацебо при медіані застосування 8 тижнів; у 4,2 % пацієнтів спостерігалося збільшення маси тіла принаймні на 15 % маси на початку лікування порівняно з 0,3 % пацієнтів групи плацебо при медіані застосування 12 тижнів. Клінічно значуще збільшення маси тіла спостерігалося у всіх категорій пацієнтів за ІМТ (індекс маси тіла). Припинення терапії через збільшення маси тіла відзначалося у 0,2 % пацієнтів, які отримували лікування оланзапіном, порівняно з 0 % пацієнтів з групи плацебо.

У ході довготривалих клінічних досліджень (не менше 48 тижнів) середнє збільшення маси тіла у пацієнтів було 5,6 кг (при медіані застосування 573 дні; N=2021). Кількість пацієнтів, у яких спостерігалося збільшення маси тіла не менш ніж на 7 %, 15 % або 25 % початкової маси, при довготривалому застосуванні оланзапіну становила 64 %, 32 % та 12 % відповідно. Припинення терапії через збільшення маси тіла відзначалося у 0,4 % пацієнтів, які отримували лікування оланзапіном протягом не менш ніж 48 тижнів.

Дисфагія. Порушення езофагальної моторики та задишка були асоційовані з прийомом антипсихотичних засобів. Аспіраційна пневмонія була частою причиною захворюваності та смертності у пацієнтів із хворобою Альцгеймера. Оланзапін не схвалений для лікування пацієнтів із хворобою Альцгеймера.

Регуляція температури тіла. Порушення здатності тіла знижувати свою температуру спостерігалося у зв'язку із антипсихотиками. Рекомендовано зважати на цей факт при призначенні оланзапіну пацієнтам, які знаходяться в умовах, що можуть призвести до підвищення температури тіла, таких як посилені тренування, перебування в умовах екстремальних температур, супутнє застосування засобів з антихолінергічною активністю або стан дегідратації.

Застосування пацієнтам, які мають супутні захворювання. Клінічний досвід застосування оланзапіну пацієнтам із певними захворюваннями обмежений. Оланзапін посилює in vitro афінність до мускаринових рецепторів. У ході премаркетингових клінічних досліджень оланзапіну його застосування було асоційоване із запорами, відчуттям сухості в роті, тахікардією та іншими побічними явищами, що, можливо, пов'язані з холінергічним антагонізмом. Подібні побічні реакції нечасто призводили до припинення терапії оланзапіном, але необхідно з обережністю застосовувати оланзапін пацієнтам із клінічно значущою гіпертрофією простати, вузькокутовою глаукомою, паралітичною непрохідністю кишечнику в анамнезі або зі спорідненими станами, спричиненими холінергічним антагонізмом, які можуть погіршуватися у присутності оланзапіну. У ході 5 плацебо-контрольованих досліджень оланзапіну у пацієнтів літнього віку із психозом, пов'язаним з деменцією (n=1184), повідомлялося про такі побічні реакції, пов'язані із терапією, із частотою виникнення не менше 2 % та зі значущо більш високою частотою виникнення порівняно з пацієнтами групи плацебо: падіння, сонливість, периферичні набряки, порушення ходи, нетримання сечі, летаргія, збільшення маси тіла, астенія, пірексія, пневмонія, відчуття сухості в роті та зорові галюцинації. Рівень припинення терапії через побічні явища був вищий у групі, яка отримувала оланзапін, порівняно з плацебо (13 % порівняно з 7 % відповідно). У пацієнтів літнього віку із психозом, пов'язаним з деменцією, які отримують оланзапін, вищий рівень випадків смерті порівняно з групою плацебо. Оланзапін не показаний для лікування пацієнтів літнього віку із психозом, пов'язаним з деменцією. Оланзапін не застосовувався в достатній кількості випадків у пацієнтів з нещодавнім інфарктом міокарда або нестабільним серцевим захворюванням. Пацієнти з вищевказаними діагнозами були виключені з премаркетингових клінічних досліджень. Слід з обережністю застосовувати оланзапін для лікування пацієнтів із серцевими захворюваннями через ризик виникнення ортостатичної гіпотензії.

Лабораторні дослідження. Рекомендується контролювати глюкозу натще та ліпідний профіль на початку лікування та періодично під час лікування.

Гіперпролактинемія. Як і інші засоби із властивостями антагоністів допамінових рецепторів D2, оланзапін підвищує в крові рівні пролактину, і це підвищення зберігається при тривалому застосуванні. Гіперпролактинемія може пригнічувати гіпоталамічний гормон GnRH, результатом чого є зниження секреції пітуїтарного гонадотропіну. Це, в свою чергу, може інгібувати репродуктивну функцію шляхом порушення гонадного сперматогенезу як у чоловіків, так і у жінок. Повідомлялося про галакторею, аменорею, гінекомастію та імпотенцію у пацієнтів, які отримували препарати, що підвищували рівень пролактину. Довготривала гіперпролактинемія, асоційована із гіпогонадизмом, може призвести до зниження щільності кісток як у чоловіків, так і у жінок.

Додаткові дослідження/лабораторні дані. Беручи до уваги, що у ході деяких досліджень на тваринах спостерігалася нейтропенія, асоційована із прийомом інших психотропних компонентів, та лейкопенія, асоційована із прийомом оланзапіну (див. Токсикологічні дослідження на тваринах) , гематологічні параметри оцінювались з особливою уважністю в премаркетингових дослідженнях оланзапіну. У премаркетинговій базі даних оланзапіну не було ознак ризику виникнення клінічно значущої нейтропенії, пов'язаної із лікуванням оланзапіном.

Токсикологічні дослідження на тваринах.

Під час досліджень оланзапіну на тваринах основними гематологічними результатами були оборотна периферична цитопенія в окремих особин собак при дозуванні 10 мг/кг (у 17 разів більша доза за максимальну рекомендовану денну пероральну дозу для людини при розрахунку дози у мг/м ² поверхні тіла), дозозалежне зниження кількості лімфоцитів і нейтрофілів у мишей і лімфопенія у щурів. У кількох собак, які отримували дози 10 мг/кг, розвинулась оборотна нейтропенія та/або оборотна гемолітична анемія у період між 1 і 10 місяцями лікування. Дозозалежне зниження кількості лімфоцитів і нейтрофілів було відзначалося в мишей, що отримували дозу 10 мг/кг (дорівнює дворазовій максимальній рекомендованій щоденній пероральній дозі для людини при розрахунку дози у мг/м ² поверхні тіла) у ході досліджень тривалістю 3 місяці. Неспецифічна лімфопенія, відповідно до зниження приросту маси тіла, спостерігалася у щурів, які отримували дозу 22,5 мг/кг (у 11 разів більша за максимальну рекомендовану щоденну пероральну дозу для людини при розрахунку дози у мг/м ² поверхні тіла) протягом 3 місяців або 16 мг/кг (у 8 разів більша за максимальну рекомендовану щоденну пероральну дозу для людини при розрахунку дози у мг/м ² поверхні тіла) протягом 6 або 12 місяців. Ніяких доказів цитотоксичності для кісткового мозку не було для жодного з вивчених видів. Клітини кісткового мозку були нормоцелюлярні або гіперцелюлярні, що свідчитить про те, що зниження циркулюючих клітин крові було, ймовірно, пов'язано з периферичними (не пов'язаними з кістковим мозком) факторами.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Відсутні адекватні і добре контрольовані дослідження дії оланзапіну на вагітних. Пацієнтки під час лікування оланзапіном повинні повідомити свого лікаря про вагітність або намір завагітніти. Оскільки існуючий досвід лікування вагітних оланзапіном обмежений, оланзапін під час вагітності необхідно застосовувати тільки тоді, коли очікувані результати виправдовують можливий ризик для плода.

У новонароджених, матері яких приймали антипсихотики (включаючи оланзапін) протягом третього триместру вагітності, існує ризик виникнення побічних реакцій, включаючи екстрапірамідні порушення та/або синдром відміни, симптоми яких можуть після народження змінюватися за силою та тривалістю. Повідомлялося про ажитацію, артеріальну гіпертензію, артеріальну гіпотензію, тремор, сонливість, респіраторний дистрес-синдром або розлад харчування. Тому необхідно ретельно контролювати стан новонароджених.

При дослідженні здорових жінок, які годували груддю, оланзапін було виявлено у грудному молоці. Середня доза для немовляти (мг/кг) без ризику для нього оцінювалася як 1,8 % материнської дози (мг/кг). Пацієнткам рекомендується не годувати немовлят груддю, якщо вони приймають оланзапін.

Вплив на фертильність невідомий.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Досліджень впливу оланзапіну на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами не проводилося. Оскільки оланзапін може спричинити сонливість та запаморочення, пацієнтів слід попередити про небезпеку, пов'язану з експлуатацією механізмів, у т.ч. автотранспортних засобів.

Спосіб застосування та дози.

Дорослі.

Шизофренія. Рекомендована початкова доза оланзапіну становить 10 мг один раз на добу.

Маніакальні епізоди. Рекомендована початкова доза оланзапіну як монотерапії становить 15 мг на добу або 10 мг на добу при комбінованому лікуванні.

Профілактика повторних нападів у пацієнтів з біполярними розладами. Рекомендована початкова доза становить 10 мг на добу. Пацієнти з біполярними розладами, які отримували оланзапін для лікування маніакальних епізодів, продовжують отримувати оланзапін у тому ж дозуванні і для профілактики повторних нападів. За умови розвитку нового маніакального, депресивного або змішаного епізоду лікування необхідно продовжувати (за необхідності оптимізувавши дозу) разом із підтримуючою терапією для лікування симптомів порушення настрою, якщо є клінічна необхідність.

Лікування шизофренії, маніакальних епізодів та попередження рецидивів біполярного розладу. Щоденну дозу визначають на підставі клінічного статусу в діапазоні від 5 до 20 мг на добу. Збільшення рекомендованої початкової дози проводять з інтервалами не менше 24 годин лише після клінічного обстеження. Оланзапін застосовують незалежно від прийому їжі, оскільки вживання їжі не впливає на абсорбцію препарату. При відміні препарату завершення терапії потрібно проводити поступово.

Діти. Застосування оланзапіну дітям та підліткам (віком до 18 років) не рекомендоване у зв'язку із недостатністю даних із безпеки та ефективності. У ході короткострокових досліджень у пацієнтів підліткового віку відмічалось збільшення маси тіла, зміни рівнів пролактину та ліпідів порівняно з дорослими.

Пацієнти літнього віку. Призначення меншої початкової дози (5 мг на день) зазвичай не потрібне. Необхідність призначення меншої початкової дози потрібно розглядати для пацієнтів віком понад 65 років за наявності клінічних показань.

Пацієнти з нирковою та/або печінковою недостатністю. Меншу початкову дозу (5 мг на добу) можна призначати таким пацієнтам. За наявності помірної печінкової недостатності (цироз, класи недостатності А або В за шкалою Чайлд-П'ю) початкова доза повинна становити 5 мг і підвищувати дозу необхідно з обережністю.

Стать. Корекція дози залежно від статі пацієнта не потрібна.

Курці. Корекція дози залежно від наявності/відсутності звички до паління не потрібна.

Куріння може стимулювати метаболізм оланзапіну. Рекомендовано здійснювати клінічний моніторинг, і у разі необхідності слід збільшити дозу оланзапіну.

Меншу початкову дозу можна призначати пацієнтам з комбінацією факторів (жіноча стать, літній вік, відсутність звички до паління), які можуть знижувати метаболізм оланзапіну. Підвищення дози таким пацієнтам, якщо це показано, потрібно здійснювати поступово, з обережністю.

Діти .

Оланзапін не рекомендований для лікування дітей та підлітків. Дослідження пацієнтів віком 13-17 років показали різні побічні реакції, а саме: збільшення маси тіла, зміни метаболічних параметрів та збільшення рівня пролактину. Результати, що були пов'язані з цими побічними діями, не досліджувались і залишаються невідомими.

Передозування.

Симптоми. Дуже поширені (> 10 % випадків) – тахікардія, ажитація/агресивність, дизартрія, різні екстрапірамідні симптоми та знижений рівень свідомості, що варіюється від седації до коми.

Іншими значними ускладненнями передозування є делірій, судоми, кома, можливість розвитку нейролептичного злоякісного синдрому, пригнічення дихання, аспірація, артеріальна гіпертензія або гіпотензія, серцева аритмія (< 2 % випадків передозування) та кардіопульмональний шок. Летальні наслідки відмічалися при гострому передозуванні на рівні 450 мг, але були й випадки виживання після гострого передозування після прийому 2 г оланзапіну перорально.

Лікування. Специфічний антидот оланзапіну відсутній. Не рекомендуються препарати, що спричиняють блювання. Рекомендовано стандартні процедури при передозуванні (наприклад промивання шлунка, прийом активованого вугілля). Було виявлено, що супутній прийом активованого вугілля зменшує біодоступність оланзапіну при пероральному прийомі на 50-60 %.

Відповідно до клінічних проявів слід налагодити симптоматичне лікування та моніторинг життєво важливих функцій, включаючи лікування артеріальної гіпотензії та циркуляторної недостатності, а також підтримання дихання. Не слід застосовувати епінефрин, допамін та інші симпатоміметики з дією, характерною для бета-агоністів, оскільки бета-стимуляція може погіршити прояви гіпотонії. Для виявлення можливих аритмій необхідний моніторинг серцево-судинної системи. Ретельний медичний нагляд та моніторинг повинен тривати до повного одужання пацієнта.

Побічні реакції.

Найбільш частими побічними реакціями (спостерігалися у ≥ 1% пацієнтів), пов'язаними із застосуванням оланзапіну в ході клінічних досліджень, були такі: сонливість, збільшення маси тіла, еозинофілія, підвищення рівнів пролактину, холестеролу (холестерину), глюкози та тригліцеридів у крові, глюкозурія, підвищення апетиту, запаморочення, акатизія, паркінсонізм, лейкопенія, нейтропенія, дискінезія, ортостатична гіпотензія, антихолінергічні ефекти, транзиторне асимптоматичне підвищення рівнів печінкових трансаміназ, висипання, астенія, стомлюваність, гіпертермія, артралгія, підвищення рівня алкалінфосфатази, гаммаглутамілтрансферази, сечової кислоти, креатинфосфокінази та набряки.

У таблиці 1 підсумовано основні побічні реакції та їхня частота, визначені у ході клінічних досліджень та/або на основі постмаркетингового досвіду.

Дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 та < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 та < 1/100), рідко (≥ 1/10000 та < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), частота невідома (частоту не можна встановити на основі наявних даних).

Таблиця 1.

Дуже часто	Часто	Нечасто	Рідко
Порушення з боку системи кровотворення та лімфатичної системи
	Еозинофілія, лейкопенія ¹⁰ , нейтропенія ¹⁰		Тромбоцитопенія ¹¹
Порушення з боку імунної системи
		Гіперчутливість ¹¹
Порушення обміну речовин та розлади травлення
Збільшення маси тіла ¹	Підвищення рівня холестерину ^2,3 , підвищення рівня глюкози ⁴ , підвищення рівня тригліцеридів ^2,5 , глюкозурія, підвищення апетиту	Розвиток або погіршення перебігу діабету, рідко пов'язаного з кетоацидозом або комою, включаючи деякі летальні випадки ¹¹	Гіпотермія ¹²
Порушення з боку нервової системи
Сонливість	Запаморочення, акатизія ⁶ , паркінсонізм ⁶ , дискінезія ⁶	Епілептичні напади, що були в анамнезі або були наявні фактори ризику ¹¹ , дистонія (включно з окулярним симптомом) ¹¹ , пізня дискінезія ¹¹ , амнезія ⁹ , дизартрія, синдром втомлених ніг	Нейролептичний злоякісний синдром ¹² , синдром відміни ^7,12
Порушення з боку системи дихання, органів грудної клітки та середостіння
		Кровотеча з носа ⁹
Порушення з боку серцевої системи
		Брадикардія, пролонгація інтервалу QT _c	Вентрикулярна тахікардія/фібриляція, раптова смерть ¹¹
Порушення з боку судинної системи
Ортостатична гіпотензія ¹⁰		Тромбоемболія (включаючи емболію легеневої артерії та глибокий венозний тромбоз)
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту
	Легкі, короткотривалі антихолінергічні ефекти, включаючи запори та сухість у роті	Здуття живота ⁹	Панкреатити ¹¹
Порушення з боку гепатобіліарної системи
	Транзиторні, асимптоматичні підйоми рівня печінкових трансаміназ (АлАТ та АсАТ), особливо на початку лікування, периферичні набряки		Гепатити (включаючи гепатоцелюлярне, холестатичне або змішане ушкодження печінки) ¹¹
Порушення з боку шкіри та її похідних
	Висипи	Реакції світлочутливості, алопеція	Медикаментозна реакція з еозинофілією та системними симптомами (DRESS)
Порушення з боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини
	Артралгія ⁹		Рабдоміоліз ¹¹
Порушення з боку нирок та сечовидільної системи
		Нетримання сечі; затримка сечі, утруднене сечовипускання ¹¹
Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз
	Еректильна дисфункція у чоловіків; зниження лібідо у жінок та чоловіків	Аменорея; збільшення грудей; галакторея у жінок; гінекомастія/збільшення грудей у чоловіків	Пріапізм ¹²
Загальні розлади та особливості застосування
	Астенія, втомлюваність, набряки, пірексія ¹⁰
исследование
Підвищення рівня пролактину в плазмі ⁸	Підвищення рівня алкалін- фосфатази ¹⁰ , підвищення креатинфосфокінази ¹¹ , підвищення рівня гаммаглутамілтрансферази ¹⁰ , підвищення рівня сечової кислоти ¹⁰	Підвищення загального білірубіну
Вагітність, післяродовий та перинатальний період
			Частота невідома Синдром відміни у овонароджених

¹ Клінічно значуще збільшення маси тіла спостерігалося в усіх категорій пацієнтів за ІМТ (індекс маси тіла). Після короткочасного лікування (середня тривалість становила 47 днів) збільшення маси тіла на ≥ 7 % спостерігалося дуже часто (22,2 % випадків), ≥ 15 % спостерігалося часто (4,2 % випадків), ≥ 25% спостерігалося нечасто (0,8 % випадків). У пацієнтів, які отримували тривалу терапію (принаймні протягом 48 тижнів), збільшення маси тіла на ≥ 7 %, ≥ 15 %, ≥ 25% спостерігалося дуже часто (у 64,4 %, 31,7 %, 12,3 % випадків відповідно).

² Середні підвищення рівня ліпідів натще (загальний холестерол, ЛПНЩ і тригліцериди) були більш значні у пацієнтів, у яких спочатку не спостерігалося порушень обміну ліпідів.

³ Спостерігалося у пацієнтів з нормальним початковим рівнем натще (< 5,17 ммоль/л), який підвищувався до високого (≥ 6,2 ммоль/л). Дуже часто повідомлялося про різке підвищення рівня загального холестеролу натще з початкового рівня (≥ 5,17 - < 6,2 ммоль/л) до високого рівня (≥ 6,2 ммоль/л).

⁴ Спостерігалося у пацієнтів з нормальним початковим рівнем натще (< 5,56 ммоль/л), який підвищувався до високого (≥ 7 ммоль/л). Дуже часто повідомлялося про різке підвищення рівня глюкози натще з початкового рівня (≥ 5,56 - < 7 ммоль/л) до високого рівня (≥ 7 ммоль/л).

⁵ Спостерігалося у пацієнтів з нормальним початковим рівнем натще (<1,69 ммоль/л), який підвищувався до високого (≥ 2,26 ммоль/л). Дуже часто повідомлялося про різке підвищення рівня тригліцеридів натще з початкового рівня (≥ 1,69 - < 2,26 ммоль/л) до високого рівня (≥ 2,26 ммоль/л).

⁶ Під час клінічних досліджень частота виникнення паркінсонізму і дистонії у пацієнтів, які отримують лікування оланзапіном, була вища, ніж у ході досліджень плацебо, але клінічно незначно. Частота виникнення паркінсонізму, акатизії і дистонії у пацієнтів, які отримують лікування оланзапіном, була нижча, ніж при застосуванні титрованих доз галоперидолу. Через відсутність інформації про наявність в анамнезі гострих або пізніх екстрапірамідальних рухових порушень не можна встановити, що оланзапін менше спричиняє пізню дискінезію та/або інші пізні екстрапірамідальні синдроми.

⁷ У випадку різкого припинення терапії оланзапіном повідомлялося про гострі симптоми: підвищене потовиділення, безсоння, тремор, ажитацію, нудоту і блювання.

⁸ У ході клінічних досліджень (до 12 тижнів) визначено, що концентрація пролактину у плазмі крові перевищувала верхній ліміт норми у 30 % пацієнтів, які застосовували оланзапін. У більшості пацієнтів таке підвищення було помірним і залишалося в межах значень, у два рази нижчих від верхнього рівня норми.

⁹ Побічні реакції визначено в результаті клінічних досліджень в інтегрованій базі даних оланзапіну.

¹⁰ Оцінка виміряних значень визначена в результаті клінічних досліджень в інтегрованій базі даних оланзапіну.

¹¹ Побічні реакції визначено зі спонтанних постмаркетингових звітів з періодичністю, що встановлена на основі інтегрованої бази даних оланзапіну.

¹² Побічні реакції визначено зі спонтанних постмаркетингових звітів з періодичністю, що оцінена з використанням довірчого інтервалу в верхньому ліміті норми (95 %) основі інтегрованої бази даних оланзапіну.

Вплив при довготривалому застосуванні (не менше 48 тижнів). Відсоток пацієнтів, у яких відзначалися побічні реакції у вигляді клінічно суттєвого підвищення маси тіла, зміни рівня глюкози, загального холестерину/ЛПНЩ/ЛПВЩ або тригліцеридів, постійно збільшувався. У дорослих пацієнтів, які закінчили 9-12 місячний курс терапії, темп підвищення рівня глюкози в крові натще уповільнився приблизно після 6 місяців лікування.

Побічні реакції в окремих популяціях. У ході клінічних досліджень у пацієнтів літнього віку із деменцією терапія оланзапіном була пов'язана з підвищеним рівнем летальних випадків та цереброваскулярними побічними реакціями порівняно з таким у групі плацебо. Дуже поширеними небажаними ефектами, пов'язаними із застосуванням оланзапіну, у даної групи пацієнтів були порушення ходи та падіння. Часто спостерігалася пневмонія, підвищення температури тіла, летаргія, еритема, зорові галюцинації та нетримання сечі.

У ході клінічних досліджень серед пацієнтів з медикаментозно індукованим (агоніст допаміну) психозом, пов'язаним із хворобою Паркінсона, погіршення паркінсонівської симптоматики та галюцинації відзначалося дуже часто, частіше, ніж у групі плацебо.

У ході одного клінічного дослідження у пацієнтів із біполярною манією в результаті застосування оланзапіну у комбінації з вальпроатом спостерігалася нейтропенія 4,1 %; можливою причиною може бути підвищення рівня вальпроату у плазмі крові.

У результаті застосування оланзапіну з літієм або вальпроатом спостерігалися (≥ 10 %) тремор, сухість у роті, збільшення маси тіла, підвищення апетиту. Також повідомлялося про порушення мовлення. Під час терапії оланзапіном у комбінації з літієм або дивалпроексом спостерігалося збільшення маси тіла ≥ 7 % ІМТ (індексу маси тіла) у 17,4 % пацієнтів під час інтенсивної терапії (до 6 тижнів). Довготривале лікування оланзапіном (до 12 тижнів) для попередження рецидивів у пацієнтів із біполярними розладами було пов'язано з підвищенням маси тіла ≥ 7 % ІМТ у 39,9 % пацієнтів.

Діти.

Оланзапін не показаний для лікування дітей та підлітків (віком до 18 років). Клінічні дослідження, які порівнювали застосування оланзапіну у підлітків та дорослих, не проводились.

Нижче подано побічні реакції, що зустрічались частіше у підлітків (віком від 13-17 років), ніж у дорослих, або побічні реакції, що були виявлені тільки під час короткотривалих клінічних досліджень у підлітків. Клінічно значуще збільшення маси тіла (≥ 7 %) частіше спостерігалось у підлітків порівняно з дорослими. Під час довготривалого лікування (не менше 24 тижнів) клінічно значуще збільшення маси тіла було вищим, ніж під час короткотривалого лікування.

Частоту побічних реакцій, зазначених нижче, визначають таким чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 - < 1/10).

Порушення обміну речовин та розлади харчування.

Дуже часто: збільшення маси тіла ¹³ , підвищення рівня тригліцеридів ¹⁴ , підвищення апетиту.

Часто: підвищення рівня холестерину ¹⁵ .

Порушення з боку нервової системи.

Дуже часто: седація (у тому числі гіперсомнія, млявість, сонливість).

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту.

Часто: сухість у роті.

Порушення з боку гепатобіліарної системи.

Дуже часто: підвищення рівня печінкових трансаміназ (АлАТ та АсАТ).

Дослідження .

Дуже часто: зниження рівня загального білірубіну, підвищення рівня гаммаглутамілтрансферази, підвищення рівня пролактину в плазмі ¹⁶ .

¹³ Після короткочасного лікування (середня тривалість становила 22 дні) збільшення маси тіла на ≥ 7 % спостерігалося дуже часто (40,6 % випадків), ≥ 15 % спостерігалося часто (7,1 % випадків) та ≥ 25 % (2,5 % випадків). Під час довготривалого лікування (не менше 24 тижнів) у 89,4 % пацієнтів спостерігалося збільшення маси тіла на ≥ 7 %, у 55,3 % – на ≥ 15 % та у 29, 1 % – на ≥ 25 %.

¹⁴ Спостерігалося у пацієнтів з нормальним початковим рівнем натще (< 1,016 ммоль/л), який підвищувався до високого (≥ 1,467 ммоль/ л), та різке підвищення рівня тригліцеридів натще з початкового рівня (≥ 1,016 - < 1,467 ммоль/л) до високого рівня (≥ 1,467 ммоль/л).

¹⁵ Спостерігалося у пацієнтів з нормальним початковим рівнем холестеролу натще з початкового рівня (< 4,39 ммоль/л) до високого рівня (≥ 5,17 ммоль/л). Дуже часто повідомлялося про різке підвищення рівня загального холестеролу натще з початкового рівня (≥ 4,39 - < 5,17 ммоль/л) до високого рівня (≥ 5,17 ммоль/л).

¹⁶ У 47,4 % підлітків спостерігалось підвищення рівня пролактину в плазмі.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 14 таблеток у блістері, по 2 блістери у картонній упаковці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

Нобел Ілач Санаї ве Тіджарет А.Ш.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Квартал Санкаклар, пр. Ескі Акчакоджа, №299, 81100 м. Дюздже, Туреччина

Список отзывов пуст

Добавить отзыв

Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа